Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство

Георгіца А.З., Тодика О.Ю.громадянські і політичні права 1966 р. [7, с.36-57], Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінаціїщодо жінок від 18 грудня 1979 р. [7,с.109-122], Міжнародна конвенція про ліквідаціювсіх форм расової дискримінації від 25 грудня1965 р.[7, с.74-88]. В останніх двох документах,розроблених під егідою ООН основна увагаспрямована на недопущенні дискримінації жінокпри участі їх у виборах та усіх осіб за ознакамираси, кольору шкіри, родового, національного таетнічного походження з метою здійснення нарівних засадах прав людини та основних свободу політичній чи будь-яких інших галузях суспільногожиття. В іншому документі – Конвенціїпро політичні права жінок (ст. ст. 1 і 2) зазначено:“Жінкам належить право голосувати на всіхвиборах на рівних з чоловіками умовах, без будьякоїдискримінації, у всі встановлені національнимзаконодавством установи, вимагаючи публічнихвиборів”[4, с.256-264].Регіональні міжнародні виборчі стандартивстановлюються Протоколом до конвенції прозахист прав людини та основних свобод від 20березня 1952 р. [5, с.375], а також у документах,прийнятих Нарадою з безпеки і співробітництвав Європі (НБРЄ). Наприклад, в сьомому пункті«Документу Копенгагенської наради Конференціїпо людському виміру НБРЄ», прийнятого 29липня 1990 р., в доповненнях до універсальнихвиборчих стандартів, зокрема, записано, що розумнаперіодичність виборів повинна встановлюватисязаконом; підрахунок голосів має бутичесним і офіційні результати опубліковані; законі державна політика повинні забезпечувати проведеннявиборів в атмосфері свободи і чесності,безпосереднього доступу до засобів масової інформаціївсіх політичних угруповань і окремихосіб, які беруть участь у політичному процесі;повинні створюватися належні умови для діяльностіполітичних партій та їх рівності перед закономі органами влади. Хоча документи НБРЄмають політичний характер і нібито не є джереломміжнародного права, але, з іншого боку,оскільки керівники держав – учасниць НБРЄ неодноразовозаявляли, що досягненні домовленостіпідлягають безумовному втіленню в життя, іотже, вони мають юридичний відтінок з відповіднимиполітико-правовими наслідками.Аналіз вищезгаданих джерел міжнародногоправа дозволяє дослідникам цієї проблеми зробитивисновок про те, що міжнародні виборчістандарти – це “зобов’язання держав не тількинадавати особам, які знаходяться під їх юрисдикцією,будь-яких певних прав і свобод на участьу вільних справедливих справжніх і періодичнихвиборах, але й не зазіхати на такі права і свободи,а також вживати відповідні заходи щодо їхреалізації. У виняткових випадках припускаютьсяті чи інші обмеження цих прав і свобод, якізастерігаються в окремих стандартах” [15, с.133].У цьому ракурсі вважаємо за доцільне підкреслити,що основним концептуальним орієнтиромдля вітчизняної конституційної теорії тапрактики у сфері здійснення прямого народовладдямають стати вироблені світовою доктриноюй апробовані практикою демократичнихдержав світу міжнародні виборчі стандарти.В літературі до основних елементів системивиборів, які позначають контури певної “ідеальної”моделі їх реалізації в контексті здійсненнянародовладдя, зокрема, відносять 1) використаннярізнобічних моделей організації виборів;2) об'єднання виборчих механізмів місцевого інаціонального рівнів при формуванні депутатськогокорпусу вищого органу влади; 3) намаганняадекватно врахувати інтереси відокремлених територіальниходиниць і національних меншин; 4)зміну співвідношення механізмів прямих і опосередкованихвиборів на користь перших; 5) розширенняскладу виборчого корпусу [25, с. 32].У міжнародних документах у галузі захиступрав людини, а останнім часом і в побуті, усечастіше використовується термін “вільні тасправедливі вибори”. Природно виникає питання:яким міжнародним стандартам і критеріям повиннівідповідати вільні та справедливі вибори?Відповідь на це непросте запитання можна дати,тільки проаналізувавши доктринальні поглядивчених та відповідного виборчого законодавствадемократичних країн світу. Ми дотримуємосьпоглядів тих учених, які вважають, що для проведеннявільних і справедливих виборів насампереднеобхідно забезпечити досягнення декількохобов’язкових передумов. По-перше, підготовкаі проведення вільних виборів неможливі безустановлення норм, що закріплюють такі права,як право на свободу думок; право на свободуслова; право на свободу інформації; право насвободу зборів і асоціацій; право на таємне голосування.По-друге, політична пропаганда, заходи,у тому числі й інформаційні, з підготовки виборцівдо виборів, політичні мітинги і збори, а також організаціїприхильників різних партій, механізм таємногоголосування – всі ці елементи, притаманнівиборам, і для того, щоб вибори були вільними,кожен з цих елементів повинен функціонувати безнеобґрунтованого втручання. По-третє, підсумковимпоказником того, чи є вибори вільними, це те,36 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.