Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство

Н.М. Корчактакож міститься перелік дій, правова оцінка якихздійснюється як на основі застосування принципупорушень типу per sе, так і на основі реалізаціїдоктрини “правил розумності”. Так, однозначнопротиправними вважаються дії монополіста,які визначені як зловживання монопольним становищемв п.2 ст.13 Закону України “Про захистекономічної конкуренції”. Подібно до доктрини“правил розумності” статтею 10 Закону України“Про захист економічної конкуренції” запроваджуєтьсяправова оцінка узгоджених дій суб’єктівгосподарювання, які можуть бути дозволенівідповідними антимонопольними органами, якщотакі дії сприяють, наприклад, удосконаленнювиробництва, розробленню та застосуванню уніфікованихтехнічних умов або стандартів на товари,раціоналізації виробництва.Іншим прикладом може слугувати стаття12 вказаного Закону, згідно з якою може бутивизначено монопольне (домінуюче) становищесуб’єкта господарювання на ринку товару, якщона цьому ринку у нього немає жодного конкурентаабо він не зазнає значної конкуренції внаслідокобмеження можливостей доступу іншихсуб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини,матеріалів та збуту товарів, наявностібар’єрів доступу на ринок інших суб’єктів господарювання,наявності пільг чи інших обставин.Отже, в Законі України “Про захист економічноїконкуренції” існує ряд критеріїв, умов,при доведенні яких суб’єкт господарювання можебути звільнений від відповідальності (відображення“правил розумності”), а певні дії монопольногохарактеру можуть бути дозволеніантимонопольними органами чи Кабінетом МіністрівУкраїни. Зокрема, вирішуючи питаннянадання дозволу на економічну концентрацію напідставі ст.25 Вказаного закону до уваги беруться,по-перше, можливість монополізації чи суттєвогообмеження конкуренції на всьому ринкучи в значній його частині, по-друге, позитивнийефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації,який переважає негативні наслідкиобмеження конкуренції. При обґрунтуванні данихобставин компетентні органи (Кабінет МіністрівУкраїни) мають право надавати згоду наекономічну концентрацію, що також оцінюєтьсяяк своєрідна підстава для застосування “правилрозумності”.Підсумовуючи результати дослідження,варто вказати на те, що антимонопольні нормиперш за все спрямовані на зміну поведінкисуб’єктів господарювання. Ця поведінка оцінюєтьсяз точки зору того, відповідає чи не відповідаєвона тим дозволам, заборонам чи приписам,які містяться в конкретних законодавчих актах.А норми загального права та судові прецедентистали підґрунтям для прийняття антитрестівськогозаконодавства, а сформульовані, та з часом іскориговані правові доктрини стали джерелом упроцесі удосконалення сучасних антимонопольнихнорм, у тому числі й українських.Список літератури1. Гелхорн Э., Ковачич В. Антитрестовскоезаконодательство и экономика. – МеждународныйИнститут Права США, 1995.2. Энгельс Ф. Наброски к критике политическойэкономики. – Маркс К., Энгельс Ф. Соч.2-е изд. Т.1.3. Закон Шермана 1890 г., Закон Клейтона1914 г. Закон о федеральной торговой компании– 1914 г. - В сб.: Гражданское, торговое исемейное право капиталистических стран: Законодательствоо компаниях, монополии и конкуренции.– М., 1987.4. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательствоУкраины. – К., 1994.5. Качалин В.В. Система антимонопольнойзащиты общества в США. – М., 1997.Стаття надійшла до редколегії 15.10.2001 р.N.M. KorchakTHE PURPOSES AND THE SOURCES OF THE ANTITRUST NORMSSummaryThe article deals with the social, economical and legal aims of the antitrust norms the legal doctrinesof their creation.Науковий вісник Чернівецького університету. 2002. Випуск 131. Правознавство. 25