Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство

Л.В. Шевчукльної правосуб’єктності має за свою мету охоронуй укріплення права приватної власності.Ще більш неоднозначним є питання заповідальноїправосуб’єктності повнолітніх осіб,над якими встановлюється піклування у зв’язку зтим, що вони визнані судом обмежено дієздатнимивнаслідок зловживання спиртними напоями абонаркотичними засобами (ст. 15 ЦК України, ст132КпШС України). Як указується в коментарі до ст.15 ЦК України, об’єм дієздатності вказаних осібнабагато вужчий від об’єму дієздатності неповнолітніху віці від 15 до 18 років [1, c.51]. Згідно з ч.2ст. 15 ЦК України така особа може вчиняти угодипо розпорядженню майном, а також отримуватизаробітну плату, пенсію чи інші види доходіві розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника,за винятком дрібних побутовихугод. Причому, за змістом ст. 145 КпШС Українипіклувальник може дати згоду на укладення заповіту,попередньо отримавши дозвіл органівопіки і піклування. Адже заповіт виходить замежі побутових угод. У зв’язку з цим виникаєпитання, чи потрібно застосовувати до заповіту іч. 2 вказаної статті: “Такими угодами, зокрема, єдоговори, що потребують нотаріального посвідченняі спеціальної реєстрації, відмова від належнихпідопічному майнових прав, поділ майна,поділ або обмін жилої площі, видача письмовихзобов’язань тощо. Якщо розглядати зміст цієї частинистатті як такий, що роз’яснює термін, вжитийу ч.1 ст. 145 КпШС “угоди, що виходять за межіпобутових”, то ст. 145 КпШС не може бути застосованадо заповітів, адже заповіт не є договором.У законодавстві, таким чином, не міститьсяоднозначної відповіді на питання чи маютьправо вчиняти заповіти особи обмежено дієздатнівнаслідок зловживання алкогольними напоямиі наркотичними речовинами. Аналіз чинногоцивільного і сімейного законодавства та застосуванняпринципів спадкового права дозволяє розглядатияк можливі три варіанти: 1) названі особимають право складати заповіти лише за згодоюпіклувальників та органів опіки і піклування;2) такі особи мають право складати заповітицілком самостійно; 3) ці особи взагалі не маютьправа складати заповіти. Всі ці три варіанти знаходятьпідтримку в наукових дослідженнях тихчи інших авторів.У цілому ми дотримуємося точки зору, щообмежено дієздатним внаслідок зловживанняалкогольними напоями і наркотичними речовинамимає бути надано цілком самостійне правоздійснювати заповідальні розпорядження на випадоксвоєї смерті. Але це може мати місце лишепісля внесення відповідних змін до ЦК та КпШСУкраїни та відповідних підзаконних актів. Насьогодні, виходячи з чинного законодавства, мизмушені визнати, що такі особи мати право вчинятизаповіт лише за згодою піклувальників таорганів опіки і піклування. Що, безумовно, входитьу протиріччя з основними принципами спадковогоправа і, зокрема, з принципом свободи заповітута суперечить строго особистому характерузаповіту [14, c.109]. Ми можемо погодитись з авторами,які вказують, що вчинення заповіту в такомупорядку не є порушенням односторонності даноїугоди, оскільки тут відсутнє зустрічне узгодженеволевиявлення двох чи кількох осіб, але строгоособистий характер заповіту отже порушується.Правове та, зрештою, й економічне значеннязаповіту як угоди якою особа встановлюєпорядок правонаступництва в правах і обов’язках,що складають її майно на випадок власноїсмерті, робить неоднозначним питання про вчиненнязаповіту обмежено дієздатною особою зазгодою піклувальника й органів опіки та піклування.З одного боку, законодавча вимога проотримання такої згоди має на меті перешкодитиособі, яка зловживає алкогольними напоями інаркотичними речовинами і внаслідок цього ставитьсвою сім’ю у важке матеріальне становище,здійснити заповіт, змістом якого будуть розпорядженняантисоціального характеру. Адже взаконодавця є всі підстави вважати, що в особи,яка перебуває в алкогольній чи наркотичній залежності,зміщені ціннісні орієнтації і зниженапріоритетність саме сімейних цінностей. З іншогобоку, права найменш захищених категорійосіб, якими чинне законодавство визнає неповнолітніхабо непрацездатних дітей спадкодавця(в тому числі усиновлених), а також непрацездатногочоловіка чи дружину, батьків (усиновителів)і утриманців померлого, захищені засобомпередбачення для них обов’язкової частки в спадщині,яка становить не менше двох третин частки,що належала б кожному з них при спадкуванніза законом (ст. 535 ЦК України). Саме вцьому (якщо визнати за обмежено дієздатнимивнаслідок зловживання алкогольними напоями інаркотичними речовинами цілком самостійногоправа заповідати), знаходить своє вираження поєднанняпринципу охорони інтересів сім’ї спадкодавцяі принципу свободи заповіту.Отже, можемо констатувати, що правосуб’єктніпередумови заповіту визначаються заповідальноюправо- дієздатністю виключно од-Науковий вісник Чернівецького університету. 2002. Випуск 131. Правознавство. 33