Почки №4 (14) 2015

Äàéäæåñò / Digest
Participants. Adults aged between 18 and 65 years
admitted as an emergency with a single ureteric stone
measuring 10 mm, localised by computerised tomography,
who were able to take trial medications
and complete trial procedures.
Interventions. Eligible participants were randomised
1 : 1 : 1 to take tamsulosin 400 microg, nifedipine
30 mg or placebo once daily for up to 4 weeks to
make the following comparisons: tamsulosin or nifedipine
(MET) versus placebo and tamsulosin versus
nifedipine.
Results. Primary outcome analysis included
97 % of the 1167 participants randomised (378/391
tamsulosin, 379/387 nifedipine and 379/399 placebo
participants). The proportion of participants who
spontaneously passed their stone did not differ between
MET and placebo [odds ratio (OR) 1.04, 95%
confidence interval (CI) 0.77 to 1.43; absolute difference
0.8 %, 95% CI –4.1 % to 5.7 %] or between
tamsulosin and nifedipine [OR 1.06, 95% CI 0.74
to 1.53; absolute difference 1 %, 95% CI –4.6 %
to 6.6 %]. There was no evidence of a difference in
QALYs gained or in cost between the trial groups,
which means that the use of MET would be very unlikely
to be considered cost-effective. These findings
were unchanged by extensive sensitivity analyses
around predictors of stone passage, including sex,
stone size and stone location.
Conclusions. Tamsulosin and nifedipine did not
increase the likelihood of stone passage over 4 weeks
for people with ureteric colic, and use of these drugs is
very unlikely to be cost-effective for the NHS.
Місце проведення. 24 урологічних відділення лікарень
системи охорони здоров’я у Великобританії.
Учасники. Дорослі віком від 18 до 65 років, які звернулись
в ургентному порядку із каменем сечоводу розміром
10 мм, що був локалізований за допомогою
комп’ютерної томографії, які були в змозі приймати
зазначені ліки та пройти повну процедуру дослідження.
Втручання. Відібрані учасники були рандомізовані у
співвідношенні 1 : 1 : 1 для прийому тамсулозину 400 мкг,
ніфедипіну 30 мг або плацебо один раз на день протягом 4
тижнів для проведення таких порівнянь: тамсулозин або
ніфедипін (МЕТ) з плацебо та тамсулозин з ніфедипіном.
Результати. Первинний результат аналізу включив
97 % з 1167 учасників, рандомізованих до прийому
тамсулозину 378/391, ніфедипіну 379/387 і плацебо
379/399. Частки учасників, у яких спонтанно проходив
їх камінь, не відрізнялися між МЕТ і плацебо [відношення
шансів (ВШ) 1,04, 95% довірчий інтервал (ДІ)
від 0,77 до 1,43; абсолютна різниця 0,8 %, 95% ДІ від
–4,1 % до 5,7 %] або між тамсулозином і ніфедипіном
[ВШ 1,06, 95% ДІ від 0,74 до 1,53; абсолютна різниця
1 %, 95% ДІ від –4,6 % до 6,6 %]. Не було жодних доказів
різниці в якості життя або вартості між групами,
це означає, що економічна ефективність використання
цих препаратів дуже низька. Ці висновки лишились
незмінними при проведенні більш широкого аналізу
з урахуванням предикторів пасажу каменю, а також з
урахуванням статі, розміру каменя і його локалізації.
Висновки. Тамсулозин і ніфедипін не збільшують вірогідність
проходження каменя через 4 тижні для людей з
колькою сечоводу, малоймовірно, що вживання цих ліків
є економічно ефективним для системи охорони здоров’я.
Ravani P., Rossi R., Bonanni A. et al. Rituximab
in Children with Steroid-Dependent Nephrotic
Syndrome: A Multicenter, Open-Label,
Noninferiority, Randomized Controlled Trial //
J. Am. Soc. Nephrol. 2015 Sep; 26(9): 2259-66.
doi: 10.1681/ASN.2014080799. Epub 2015 Jan
15. (Original) PMID: 25592855
Steroid-dependent nephrotic syndrome
(SDNS) carries a high risk of toxicity from steroids
or steroid-sparing agents. This open-label,
noninferiority, randomized controlled trial at four
sites in Italy tested whether rituximab is noninferior
to steroids in maintaining remission in juvenile
SDNS. We enrolled children age 1–16 years
who had developed SDNS in the previous 6–12
months and were maintained in remission with
high prednisone doses ( 0.7 mg/kg per day). We
randomly assigned participants to continue prednisone
alone for 1 month (control) or to add a
single intravenous infusion of rituximab (375 mg/
m 2 ; intervention). Prednisone was tapered in both
groups after 1 month. For noninferiority, rituximab
had to permit steroid withdrawal and maintain
3-month proteinuria (mg/m 2 per day) within
a prespecified noninferiority margin of three times
Ravani P., Rossi R., Bonanni A. et al. Ðèòóêñèìàá ó
ä³òåé ç³ ñòåðî¿ä-çàëåæíèì íåôðîòè÷íèì ñèíäðîìîì:
áàãàòîöåíòðîâå â³äêðèòå ðàíäîì³çîâàíå
êîíòðîëüîâàíå äîñë³äæåííÿ ç îö³íêîþ êðèòåð³þ
«íå ã³ðøå» // J. Am. Soc. Nephrol. 2015 Sep; 26(9):
2259-66. doi: 10.1681/ASN.2014080799. Epub 2015
Jan 15. (Original) PMID: 25592855
Стероїд-залежний нефротичний синдром (СЗНС)
має високий ризик токсичності від стероїдів або стероїдпідтримуючих
агентів. Це відкрите рандомізоване контрольоване
дослідження з оцінкою критерію «не гірше» в
чотирьох відділеннях Італії ставило за мету встановити,
чи є ритуксимаб не гіршим за стероїди в підтриманні ремісії
в неповнолітніх дітей із СЗНС. У дослідження увійшли
діти віком 1–16 років, які мали СЗНС у попередні
6–12 місяців і знаходились у періоді ремісії на високій
дозі преднізолону ( 0,7 мг/кг на добу). Ми випадковим
чином розподілили учасників на групи: продовжити
преднізон на 1 місяць (контроль) або додати одноразову
внутрішньовенну інфузію ритуксимабу (375 мг/м 2 ; група
втручання). Преднізолон був поступово відмінений в
обох групах через 1 місяць. Для встановлення критерію
«не гірший» ритуксимаб повинен був допустити відміну
кортикостероїдів і підтримувати 3-місячну (відсутність)
протеїнурії (мг/м 2 в день) протягом спеціально обумов-
¹ 4 (14) • 2015
www.mif-ua.com 105