Почки №4 (14) 2015

Äàéäæåñò / Digest
the levels among controls (primary outcome). We
followed participants for 1 year to compare risk
of relapse (secondary outcome). Fifteen children
per group (21 boys; mean age, 7 years [range,
2.6–13.5 years]) were enrolled and followed for
60 months (median, 22 months). Three-month
proteinuria was 42 % lower in the rituximab group
(geometric mean ratio, 0.58; 95% confidence interval,
0.18 to 1.95 [i.e., within the noninferiority
margin of three times the levels in controls]). All
but one child in the control group relapsed within
6 months; median time to relapse in the rituximab
group was 18 months (95% confidence interval, 9
to 32 months). In the rituximab group, nausea and
skin rash during infusion were common; transient
acute arthritis occurred in one child. In conclusion,
rituximab was noninferior to steroids for the
treatment of juvenile SDNS.
леного періоду, який у три рази перевищує рівень контрольної
групи. Ми спостерігали за учасниками дослідження
1 рік, щоб порівняти ризик рецидиву (вторинний
результат). П’ятнадцять дітей у групі (21 хлопчик; середній
вік 7 років [діапазон 2,6–13,5 року]) мали безрецидивний
перебіг 60 місяців (медіана 22 місяці). Тримісячна
протеїнурія була на 42 % нижчою в групі ритуксимабу
(геометричне співвідношення 0,58; 95% довірчий інтервал
від 0,18 до 1,95 [тобто в межах запасу часу в три рази
більшого, ніж у контрольній групі]). Усі, крім однієї дитини
в контрольній групі, мали рецидив протягом 6 місяців;
медіана часу до рецидиву в групі ритуксимабу становила
18 місяців (95% довірчий інтервал від 9 до 32 місяців). У
групі ритуксимабу нудота та шкірні висипи під час інфузії
були звичайними; гострий транзиторний артрит стався
в однієї дитини. Як висновок, ритуксимаб демонстрував
не меншу ефективність, ніж стероїди, для лікування ювенільного
СЗНС.
Solomon R., Gordon P., Manoukian S.V. et al.
Randomized Trial of Bicarbonate or Saline
Study for the Prevention of Contrast-Induced
Nephropathy in Patients with CKD // Clin. J.
Am. Soc. Nephrol. 2015 Sep 4; 10(9): 1519-24.
doi: 10.2215/CJN.05370514. Epub 2015 Jul 16.
(Original) PMID: 26185263
Background and objectives. Sodium bicarbonate
has been proposed for protection of the kidney from
contrast-induced AKI (CIAKI). However, the effects
of bicarbonate on long-term important clinical outcomes
are uncertain.
Design, setting, participants, & measurements. In
a prospective, double-blind, multicenter randomized
clinical trial, 391 patients with an eGFR < 45 ml/min
per 1.73 m 2 undergoing elective coronary or peripheral
angiography were randomized to an infusion with a high
dose of isotonic sodium bicarbonate (target 2.0 mEq/kg)
or a similar molar amount of isotonic sodium chloride.
The primary outcome was a composite of mortality,
dialysis, or a sustained 20% reduction in eGFR at 6
months.
Results. There were 391 patients enrolled between
March 2010 and May 2012. The incidence of the primary
outcome was 14.9 % in the bicarbonate group and
16.3 % in the control group in the intention-to-treat
population (P = 0.78). There was also no difference in
the incidence of CIAKI between the treatment groups
(14.5 % versus 12.1 %, respectively; P = 0.20). CIAKI
was associated with a higher incidence of sustained loss
of kidney function at 6 months compared with those
without CIAKI (21.2 % versus 7.7 %, respectively;
P = 0.06).
Conclusions. High-dose sodium bicarbonate infusion
in patients with eGFR < 45 ml/min per 1.73 m 2
undergoing angiography did not demonstrate a difference
in incidence of the composite of death, dialysis,
or sustained 6-month reduction in eGFR or
CIAKI compared with sodium chloride.
Solomon R., Gordon P., Manoukian S.V. et al.
Ðàíäîì³çîâàíå äîñë³äæåííÿ (ïîð³âíÿííÿ)
ã³äðîêàðáîíàòó àáî ô³çðîç÷èíó äëÿ
ïðîô³ëàêòèêè êîíòðàñò-³íäóêîâàíî¿ íåôðîïàò³¿
â ïàö³ºíò³â ³ç ÕÕÍ // Clin. J. Am. Soc. Nephrol. 2015
Sep 4; 10(9): 1519-24. doi: 10.2215/CJN.05370514.
Epub 2015 Jul 16. (Original) PMID: 26185263
Обґрунтування і завдання. Бікарбонат натрію був
запропонований для захисту нирок від контраст-індукованого
ГУН (КІ-ГУН). Однак вплив бікарбонату
на довгострокові значні клінічні результати є невизначеним.
Дизайн, матеріали і методи. Проспективне подвійне
сліпе багатоцентрове рандомізоване клінічне дослідження.
391 пацієнт із рШКФ < 45 мл/хв/1,73 м 2 ,
який переніс елективну коронарну або периферичну
ангіографію, був рандомізований для введення великих
доз ізотонічного розчину натрію гідрокарбонату
(цільова доза 2,0 мекв/кг) або аналогічного молярного
об’єму ізотонічного розчину натрію хлориду. Первинною
кінцевою точкою була комбінація смертності й
початок діалізу або стійке 20% зниження рШКФ через
6 міс.
Результати. 391 пацієнт був включений в дослідження
у період з березня 2010 до травня 2012 року. Частота
первинної кінцевої точки була 14,9 % у групі введення
бікарбонату і 16,3 % у контрольній групі (Р = 0,78).
Також не було різниці в частоті КІ-ГУН між групами
лікування (14,5 % проти 12,1 % відповідно; p = 0,20).
КІ-ГУН була пов’язана з більш високою поширеністю
стійкої втрати функції нирок до 6-го місяця порівняно
з пацієнтами без КІ-ГУН (21,2 % проти 7,7 % відповідно;
Р = 0,06).
Висновки. Високі дози інфузійного натрію гідрокарбонату
в пацієнтів з рШКФ < 45 мл/хв на 1,73 м 2 ,
які перенесли ангіографію, не показали відмінності в
частоті комбінованої кінцевої точки смерть/діаліз або
стійкого 6-місячного зниження рШКФ чи КІ-ГУН порівняно
з хлоридом натрію.
106 Ïî÷êè, ISSN 2307-1257 ¹ 4 (14) • 2015