ГУБЕРНИЯ БИЗНЕС Останнім часом «цукрова» тема в нашому повсякденному спілкуванні помітно випереджає такі традиційні теми, як погода або здоров’я. І це легко пояснити: відбувається стрімке зростання ціни на солодкий продукт. Із проханням розповісти про власне бачення причин цього та про життя-буття керованого ним підприємства ми звернулися до директора Первухінського цукрового заводу Володимира Куценка. Довідка Володимир Вікторович Куценко — керівник з унікальним, майже шистиденсятилітнім досвідом роботи, голова правління ВАТ «Первухінський цукровий завод» (або просто — директор заводу). Півроку по ювілею 20
ГУБЕРНИЯ На думку Володимира Вікторовича, загальна ситуація із цукром, дійсно, складається доволі невтішною. Зростання ціни призводить до помітного зменшення попиту на цукор, наслідком чого стає подальше «згортання» галузі. До речі, поширена думка про незмінність (за будьяких обставин) попиту на солодкий продукт не відповідає дійсності. А зроблений кимось висновок про те, що пересічна людина ніколи не відмовиться від звичної для неї кількості цукру в чашці чаю або кави, довелося переглянути: гроші (точніше, їхня нестача) здатні суттєво впливати на наші смаки… Так що ж насправді спричинилося до безпрецедентного зростання ціни на такий соціально вагомий продукт, яким є цукор, саме на вітчизняному ринку? І тут посилання на загальносвітові процеси та тенденції не виглядають надто переконливими. В умовах України далися взнаки переважно прояви людських (тобто суб’єктивних) чинників, бо наша країна мала всі підстави для того, аби взагалі не відчути на собі проявів світової цукрової кризи. Відбулося, власне, таке. З одного боку, українські аграрії вкрай недалекоглядно різко скоротили посівні площі під цукровий буряк, нерідко не дотримувалися елементарних вимог агротехніки вирощування цієї культури (через що в частині господарств одержали як ніколи низький врожай), а з іншого — в самій цукроварній галузі дедалі помітніше відбувався процес монополізації з усіма притаманними йому негативними наслідками. Перший із них — припинили роботу деякі із заводів, котрі до останнього часу ще «трималися на поверхні». Лихо вкотре оминуло Первухінський завод. Це сталося завдяки підтримці з боку відомої далеко за межами Харківщини корпорації «Бісквіт-Шоколад», очолюваної Героєм України Аллою Коваленко. Йдеться про допомогу з боку корпорації, до складу якої входить підприємство, обіговими коштами, про стовідсоткове вирішення проблеми збуту готової продукції тощо. Була придбана і вчасно завезена сировина, хоча й у дещо меншому обсязі, ніж попереднього року, проте цілком достатньому для нормальної роботи заводу. Ну а в усьому, що безпосередньо пов’язане зі складним процесом отримання білосніжного цукру-піску, то первухінські фахівці-цукровари не підвели і цього разу. Нагадаємо, півроку тому завод урочисто відзначав свій 140–літній ювілей, а зараз уже звітує про успішне завершення ще одного сезону цукроваріння — чи не найскладнішого у новітній історії підприємства. Тим не менш, як із неприхованою гордістю наголошує пан Куценко, за переважною більшістю цьогорічних технологічних показників завод впевнено входить до п’ятірки кращих вітчизняних підприємств галузі, а за найважливішими — і до почесної трійки! Усе сказане переконливо свідчить про принципову правильність обраної близько десятиліття тому стратегії розвитку заводу — в тісній співпраці з іншими виробничими структурами корпорації. Із чітко визначеними пріоритетами: постійним піклуванням про підготовку власних кадрів, збереженням і розбудовою соціальної сфери. Не так швидко, як того хотілося б, втілюються в життя плани оновлення технологічної бази підприємства, бо це потребує дуже серйозних капіталовкладень, але очікувані переваги (за рахунок заміни енергоємних технологій на найсучасніші, більш економічні, мінімізації втрат на шляху від сировини до готового продукту) варті таких вкладень. Однак найбільше задоволення Володимирові Куценку дає відчуття, що через успішну роботу його заводу залишається доступною для багатьох наших співгромадян та споживачів по всьому світу смачна продукція корпорації «Бісквіт-Шоколад», бо саме цукор є найвагомішою (у прямому сенсі) складовою практично всіх ласощів. Вкотре маємо привід переконатися, наскільки важливими (як то кажуть — доленосними) стають згодом виважені, глибоко обґрунтовані рішення. Ось так «цукрове питання» демонструє нам діаметрально протилежні підходи до його вирішення: справді державницький підхід з одного боку та спрямований виключно на задоволення власних інтересів — з іншого. БИЗНЕС Текст: Петро Джерелянський Фото: з архіву Первухінського цукрового заводу
Change language