МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ 

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО 

ОБЛАСНА АСОЦІАЦІЯ МОЛОДИХ МЕДИКІВ ТЕРНОПІЛЛЯ 

MINISTRY OF HEALTH OF UKRAINE 

I. HORBACHEVSKY TERNOPIL STATE MEDICAL UNIVERSITY 

ASSOCIATION OF YOUNG MEDICAL PROFESSIONALS 

OF TERNOPIL REGION 

«XVІ МІЖНАРОДНИЙ 

МЕДИЧНИЙ КОНГРЕС 

СТУДЕНТІВ ТА МОЛОДИХ ВЧЕНИХ» 

ПРИСВЯЧЕНИЙ 55-РІЧЧЮ 

ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 

ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО 

«THE 16 th INTERNATIONAL 

MEDICAL CONGRESS OF STUDENTS AND YOUNG SCIENTISTS » 

СНТ 

23 - 25 квітня 2012 

April 23-25, 2012 

ТЕРНОПІЛЬ 

УКРМЕДКНИГА 

0

Відповідальний редактор: 

ректор ТДМУ, Заслужений діяч науки і техніки України, 

чл.-кор. НАМН України, д-р мед. наук, проф. Л.Я. Ковальчук 

Заступники відповідального редактора: 

- проф. Л.С. Бабінець 

- доц. Л.П. Андріїшин 

канд.мед.наук Л.П. Мазур 

Редакційна колегія: 

Магістр 

Лікарі: 

Інтерни: 

С.В. Лотоцька 

Наталія Баб´як 

Лариса Мельник 

Наталія Стоян 

Cтуденти: Максим Войновський 

Дмитро Морозов 

Володимир Дудник 

Ростислав Горин 

Михайло Ільницький 

Тетяна Коваль 

Ольга Лопушанська 

Юлія Бондаренко 

Наталія Моткалюк 

Михайло Бабій 

Надія Гаврилюк 

Богдан Кошак 

Микола Виваль 

Олег Зімич 

Наталя Мачуга 

Сергій Гуцол 

Олександр Іваськевич 

Ірена Лукович 

Андрій Грищук 

Оксана Боб 

Василь Пастушак 

Олена Плотнікова 

Юля Пістун 

1

ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТУ 

ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО – 55 РОКІВ 

Ювілей, який відзначає у цьому році наша alma mater, є свідченням набутих досвіду та 

традицій, адже вже більше, ніж пів-століття у Тернополі готують високопрофесійних спеціалістівмедиків. 

Для нас, студентського наукового товариства, це свято є подвійним, адже ми також 

відзначаємо своє 55-ліття. 

Тернопільський медичний інститут розпочав підготовку студентів 1 вересня 1957 р. 

вiдповiдно до постанови тодiшнього уряду України вiд 12 квiтня того ж року. На той час в iнститутi 

було вiдкрито 19 кафедр та органiзовано три курси, де навчалося 624 студенти. Подальше 

формування навчальних та клінічних баз інтитуту тривало до 1961 року. 

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1 липня 1992 р. iнституту присвоєно iм'я 

видатного вченого, дiйсного члена Наукового товариства iменi Т.Г.Шевченка, Всеукраїнської 

академiї наук, уродженця Тернопiльщини Iвана Яковича Горбачевського. 30 сiчня 1997 р. 

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв iнститут отримав статус медичної академiї. Розпорядженням 

Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17.11.2004 р. №831-р та на основi наказу МОЗ України вiд 

2.12.2004 р. №596 академiю реорганiзовано в Тернопiльський державний медичний унiверситет 

iменi I.Я.Горбачевського. 

Сьогодні в університеті на медичному, фармацевтичному та стоматологічному факультетах 

навчаються 4063 студенти, з них понад 1200 з 62 країн світу. 

Студентське наукове товариство було організовано в 1957 році. Першим керівниким СНТ 

призначено завідувача кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії, доктора медичних 

наук В.К.Цвірка. Протягом 1958-1959 н.р. було прийнято структуру СНТ, яка дотепер залишається 

майже незмінною. 

Студентське наукове товариство розпочало активну діяльність, що дозволило вже навесні 

1958 року провести І студентську наукову конференцію, на якій було заслухано 31 наукову 

доповідь. В подальшому такі конференції стали щорічними. З 1997 року кожного року проводяться 

конгреси студентів і молодих вчених, у яких приймають участь студенти не лише з нашого ВУЗу і 

України, але й із-за кордону. 

Сьогодні хочемо з особливою радістю привітати гостей ХІ конгресу, побажати всім творчої 

наснаги та тривалої і плідної співпраці на науковій ниві. 

З найкращими побажаннями, 

ОРГКОМІТЕТ 

3

СЕКЦІЯ 

«ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ» 

5

Алексевич Катерина 

РОЛЬ ЛІКАРЯ – ОФТАЛЬМОЛОГА У РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ АНКІЛОЗИВНОГО СПОНДИЛОАРТРИТУ 

Кафедра внутрішньої медицини №3 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц.Грималюк Н.В. 

Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського 

м.Тернопіль, Україна 

Анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтєрєва-Штрюмпеля-Марі)- високо інвалідизуюче, генетично 

детерміноване хронічне системне запальне захворювання хребта та суглобів. Співвідношення між чоловіками та 

жінками складає 9:1. 

Актуальність теми: Про генетичну детермінованість анкілозивного спондилоартриту (АС) свідчить носійство 

HLA В27 у 80-95 % пацієнтів (Monnet D., Breban M., Hudry C. et al., 2004, М.Г Астапенко, 1994). Разом з тим частота 

носійства HLA В27 у пацієнтів з переднім увеїтом (ПУ) складає 50 % (Feltkamp T.E. , 1990) 

HLA В27 - людський лейкоцитарний антиген (human leukocyte antigen) головного комплексу гістосумісності. 

Асоціація між HLA-B27-антигеном та ПУ вперше була визначена у 1973 році і є однією з найбільш сильних серед HLAасоційованих 

захворювань (Chang J.H., McCluskey P., Wakefield D., 2005 Du L., Kijlstra A., Yang P., 2009 ). 

Серед позасуглобових проявів АС одне з перших місць посідає ураження очей, яке за даними різ-них авторів 

зустрічається у 10 - 30 % хворих (В.Насонова, М.Г Астапенко, 1994; В.І.Мазуров, 2005). Серед уражень очей перше 

місце займає - передній увеїт, рідше зустрічається епісклерит та як наслідок запальних уражень - вторинна глаукома. 

Для порівняння зазначимо : ураження серцево-судинної системи зустрічається у 20-22 % всіх ви-падків АС, 

нирок у 31 % пацієнтів . Крім того - ураження очей (В.Насонова та М.Г Астапенко та ін., 1994, Linssen A., Meenken 

C.,1995 ) може бути першим симптомом хвороби Бехтєрєва у 10 % хво-рих і передувати іншим ознакам хвороби на 

декілька років, а ураження інших внутрішніх органів (серця, нирок) розвивається лише на фоні тривалого перебігу АС. 

Матеріали та методи: Вивчено офтальмологічний статус у 64 пацієнтів (128очей) хворих на АС , які проходили 

обстеження та стаціонарне лікування на базі ревматологічного відділення ТУЛ у період з серпня 2008 по січень 2011 

р.р. Вік пацієнтів від 19 до 49 років.Всі обстежувані чоловічої статі.Тривалість хвороби від 3 до 20 років. 

Офтальмологічне обстеження хворих проводили за допомогою біомікроскопії, візометрії, периметрії, тонометрії, 

офтальмоскопії, біомікроофтальмо-скопії. Носійство HLA-B27-антигену визначалося за допомогою серологічного HLAтипування. 

Ураження очей діагностовано у 17 (26,5%) обстежуваних. У першій групі – 10 пацієнтів (58,8 %)- ураження очей 

констатовано анамнестично (детальний збір анамнезу, аналіз амбулаторної документтації). У другій групі - 7 пацієнтів 

(41,2 % ) діагностована очна симптоматика на момент обстеження. 

При детальному зборі анамнезу, аналізі амбулаторної документації, офтальмо-логгічному обстеженні 

з»ясовано, що у 3 хворих очна симптоматика передувала проявам спондилоартритичного синдрому на 2-5 років, а у 

решти розвинулася на фоні розгорнутої клінічної симптоматики АС. 

Всі обстежувані хворі були носіями антигену гістосумісності HLA В27. Іридоцикліт констатовано анамнестично 

у 9 хворих , на момент перебування в стаціонарі у 6 хворих (у 2 хворих діагностовано двобічний ексудативний 

негранулематозний гострий іридоцикліт, у 4 хворих - однобічний ексудативний негранулематозний гострий іридоцикліт), 

епісклерит констатовано анамнестично у 1 хворого, вторинна глаукома констатована на момент перебування в 

стаціонарі у 1 хворого. 

При порівняльній оцінці ступенів активності АС у групах обстежених хворих з»ясовано, що ступінь активності ( 

за величинами ШОЕ, СРП, сіркомукоїду) був достовірно вищий у пацієнтів з виявленим ураженням очей на момент 

перебування в стаціонарі порівняно з групою хворих, в яких ураження очей констатоване анамнестично. 

Враховуючи отримані результати можна зробити наступні висновки: 

1. Всім пацієнтам з передніми увеїтами в алгоритм обстеження доцільно ввести обстеження на HLA-B27. 

2. Виявлення HLA-B27 свідчить про аутоімунну етіологію ураження очей, що аргументує призначення відповідної 

терапії. 

3. Позитивний результат обстеження на HLA-B27 дає підставу для обгрунтованої консультації ревматолога та 

ранньої діагностики АС. 

Балога Михайло, Белей Назарій, Гряділь Тарас, Логай Кристина, Лях Олеся, Смоланка Володимир 

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОНУТРІЄНТІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГІПЕРГЛІКЕМІЧНИХ СТАНІВ 

Кафедра біохімії, фармакології та фізичних методів лікування 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Ростока Л.М. 

Медичний факультет УжНУ 

м. Ужгород, Україна 

Дефіцит есенціальних мікронутрієнтів є однією з найважливіших проблем сучасної дієтології. Оскільки більшість 

мікронутрієнтів не синтезується в людському організмі то при їх моно- або полінедостатності обов‘язково повинні 

наступити біохімічні зміни, вираженість яких корелює зі ступенем дефіциту мікронутрієнтів. Крім того при глибокому 

дефіциті патохімічні зміни швидко вийдуть за межі чисто біохімічних процесів і призведуть до розвитку патофізіологічних 

та патоморфологічних змін. 

Метою нашої роботи було дослідження ролі окремих мікроелементів (Cr, V, Zn, Se, Mn, Mg) та інших нутрієнтів 

(біотин, КоQ 10, ліпоєва кислота, НАД, коламін фосфат) у процесі вуглеводного обміну. Оскільки вищезгадані нутрієнти 

відіграють важливу роль у різних ланках вуглеводного обміну, то їх дефіцит повинен зумовлювати порушення балансу 

глюкози в організмі. Наприклад, за даними () гіперглікемія у 20% випадків зумовлена дефіцитом хрому. 

Нашими дослідженнями встановлено, що в Закарпатті наявний дефіцит багатьох мікронутрієнтів (Cr, Zn, Se, 

Mn), ми припускаємо що цей фактор зумовлює певну частку випадків порушеного рівня глюкози в крові. Враховуючи те, 

що не всі випадки цукрового діабету ІІ типу можна пояснити через ожиріння, то мають бути й інші основні або додаткові 

фактори, що викликають інсулінорезистентність. На роль цих факторів якраз і претендує моно- або полінедостатність 

вищезгаданих мікронутрієнтів. Непрямим доказом цього служать деякі дослідження (Ding W., Chai Z. et al.) зниження 

рівня хрому в крові пацієнтів з діагнозом ЦД ІІ типу у понад як 50% випадків. 

Таким чином це відкриває новий перспективний напрямок наукового пошуку, зокрема втілення в широку 

медичну практику результатів експериментальних досліджень ролі даних мікронутрієнтів у вуглеводному обміні. Це 

сприятиме ефективнішому лікуванню хворих цукровим діабетом, що збільшить тривалість здорової частини їхнього 

життя. 

7

Боб Оксана, Наумов Віталій 

ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ АДИКЦІЇ Й ОЖИРІННЯ У ПІДЛІТКІВ 

Кафедра клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Л.П. Мазур 

Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я. Горбачевського 

м. Тернопіль, Україна 

Вступ. Одним із наслідків взаємодії людини з електронними засобами є комп‘ютерна залежність, або 

комп‘ютерна адикція, яку в науковій літературі розглядають як психологічну неможливість подолати бажання постійно 

спілкуватися з комп‘ютером. 

Виявлено, що комп‘ютерна залежність формується набагато швидше, ніж будь-які інші традиційні залежності 

(від куріння, наркотиків, алкоголю, азартних ігор). 

Мета роботи: вивчити вплив маси тіла на формування комп‘ютерної залежності у підлітків. Для проведення 

емпіричного дослідження використано такі методи: спостереження, анкетування; самооцінка, методи виявлення індексу 

маси тіла, методи статистичної обробки даних. 

Нами обстежено 51 особа підліткового та раннього юнацького віку. Для верифікації ожиріння застосовували 

показник індексу маси тіла (ІМТ), який розраховується як співвідношення маси тіла (кг) до зросту (м 2 ). 

Одночасно у групі обстежуваних було проведено анкетування, яке включало питання фізичної активності, 

харчових пріоритетів, визначення самооцінки та тривалості перебування за комп‘ютером. 

За ІМТ всі обстежувані були поділені на 4 групи: І групу (контрольну) склали підлітки та старшокласники (10 осіб) 

з нормальною масою тіла (ІМТ 19 – 24,9), ІІ групу склали 27 осіб зі схильністю до ожиріння (ІМТ 25 – 29,9), ІІІ групу –10 

осіб з І стадією ожиріння (ІМТ 30 – 34,9), ІV групу – 4 особи з ІІ стадією ожиріння (ІМТ 35 – 39,9). 

При аналізі фізичної активності виявлено, що серед обстежуваних підлітків ІІ групи 10 осіб (27 %) – чоловічої 

статі приділяли фізичним навантаженням 2 години в тиждень, 12 осіб (44,8 %) – від 1 до 2 годин на тиждень 8 осіб (29,6 

%) – менше 1 години на тиждень. Серед дівчат цієї ж групи 10 осіб (37 %) займалися фізичними навантаженнями 2 – 3 

години на тиждень, і 2 особи (7,4 %) 1 – 2 години на тиждень. Це свідчить про те, що дівчатка у підлітковому періоді 

більше уваги приділяють зовнішності, більш залежні від думки оточуючих, більше намагаються відповідати 

«стандартам», ніж підлітки хлопці. 

При аналізі фізичних навантажень серед підлітків ІІІ групи встановлено, що як хлопці, так і дівчата, фізичним 

навантаженням приділяли незначну увагу – 7 підлітків (з 10) фізичним вправам відводили менше години на тиждень і 3 

підлітки (2 хлопці, 1 дівчина) затрачали на фізичні навантаження 1 – 2 години на тиждень. Серед підлітків контрольної 

групи 70 % осіб фізичній активності приділяли не менше 3 годин на тиждень. Обстежувані ІV групи фізичним 

навантаженням приділяли увагу менше 1 години на тиждень. Встановлено чіткий взаємозв‘язок часу який проводили 

підлітки за комп‘ютером до індекса маси тіла. При зростанні індекса маси тіла збільшувався час проведений підлітком за 

комп‘ютером, що призводило до посилення проявів гіподинамії, порушенню режиму харчування, створюючи всі 

передумови до розвитку ожиріння. 

Отже, виникненню та прогресуванню ожиріння сприяють малорухомий спосіб життя, знижена культура 

харчування, незбалансоване харчування, а всі ці фактори виникають через надмірне захоплення, а потім вже і 

залежність від комп‘ютерних ігор та «бродіння» інтернет-сайтами. 

Висновки:1. Комп‘ютерна адикція сприяє перенапруженню нервової системи, зниженню фізичної активності, порушенню 

режиму харчування, створюючи всі передумови для розвитку ожиріння у підлітковому віці. 

2. Збільшення маси тіла значно знижує самооцінку, особливо у дівчат, і є додатковим стресовим агентом, який підвищує 

тривожність у підлітків. 

3. Таким чином, утворюється замкнене коло. Ожиріння сприяє посиленню комп‘ютерної адикції, а комп‘ютерна адикція, у 

свою чергу, сприяє прогресуванню ожиріння. 

Богонюк Божена 

ЕЛЕКТРОННО-МІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ В НИРЦІ ПРИ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ТИРЕОТОКСИКОЗІ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Пасєчко Н. В. 

Тернопільський державний медичний університет Ім. І.Я.Горбачевського 


Нирки є еферентною ланкою у підтримці водно-сольової та кислотно-лужної рівноваги, головним органом 

виділення проміжних продуктів обміну, які утворюються в організмі. Функція органа особливо підвищується при 

тиреотоксикозі. 

Мета. Дослідити структурні зміни в нирці при експериментальному тиреотоксикозі. 

Методи та матеріали. Дослідження виконано на 24 статевозрілих нелінійних безпородних самцях щурів з масою 

тіла 150-220г.Тварини були поділені на 2 групи по 12 тварин у кожній. Моделювання тиреотоксикозу проводилось 

шляхом внутрішньошлункового введення тваринам L-тироксину в дозі 200 мкг/кг маси тіла щоденно протягом 14 (1- 

група) і 28 діб.(2-група) Електронно-мікроскопічне дослідження нирки проводили через 14 та 28 діб після початку 

експерименту, для якого вирізали шматочки із середньої частини нирки і обробляли за загальноприйнятими 

методиками. 

Результати дослідження. Електронно-мікроскопічні дослідження кіркової речовини нирок через 14 діб при 

експериментальному моделюванні тиреотоксикозу виявили ,що для судинного клубочка був характерним набряк і 

просвітленння цитоплазми ендотеліоцитів. В збільшених ядрах переважав еухроматин, каріолема нерівна. У зоні 

органел наявні гіпертрофовані мітохондрії, що мають просвітлений матрикс і частково редуковані кристи. Невеликі 

канальці гранулярної ендоплазматичної сітки та цистерни комплексу Гольджі розширені. У цитоплазматичній ділянці 

ендотеліоцитів фенестри помітно розширені. Базальна мембрана кровоносних капілярів місцями потовщена, контури її 

нечіткі, а тришаровість її будови на багатьох ділянках втрачалась. Через 28 діб експерименту наростали деструктивні 

зміни в епітелії канальців нефронів. Серед епітеліоцитів стінки проксимальних канальців наявні ―світлі‖ клітини, для яких 

характерна електроннопрозора гіалоплазма та каріоплазма. Ядра мають округло-овальну форму, ядерця є лише в 

окремих ядрах, вони невеликі, ущільнені, наявні гетерохроматинові ділянки. Такий стан ядер відображає їх низьку 

функціональну активність. 

Висновки. При експериментальному тиреотоксикозі відображались зміни у всіх компонентах нефрона,проте 

найбільш виражені зміни спостерігались в ендотелії судин нирки. 

8

Боднар Роксолана, Гусак Софія, Даньчак Світлана, Боднар Петро 

ВПЛИВ КАНДЕСАРТАНУ НА ГЕМОДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ У ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА 

ПОЄДНАНИЙ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ 

Кафедра внутрішньої медицини № 2 

Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. Боднар Р.Я. 

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського 


Обстежено 48 пацієнтів з верифікованим діагнозом гострого інфаркту міокарда (ІМ), асоційованого з 

гіперурикемією (ГУ). Згідно завдань дослідження вони були розподілені по 24 пацієнти на 2 групи: 1-а – 

хворі, яким додатково до стандартної терапії призначали кандесартан в дозі 4 мг на добу, 2-а – пацієнти 

яким проводилася лише стандартна терапія. Стан кардіогемодинаміки оцінювали за допомогою доплерехокардіографа 

(―Aloka-2000‖) в гострому періоді ІМ і при виписці із стаціонару. 

При дослідженні рівня сечової кислоти (СК) в плазмі крові хворих обох груп спостереження встановлено, 

що він становив (0,600,02) ммоль/л. В кінці лікування хворих стандартною терапією показник СК знизився 

до (0,520,09) ммоль/л, а при застосування кандесартану в комплексній терапії він становив (0,300,05) 

ммоль/л. 

Із аналізу гемодинамічних показників відмічено покращення скоротливої функції міокарда та зменшення 

периферичного судинного опору. Проте при лікуванні хворих комплексною терапією з кандесартаном 

відмічено зменшення КДІ та КСІ, збільшення УІ та СІ та приросту показника ФВ лівим шлуночком на 47,57 % 

тоді, як при стандартній терапії не відмічено його достовірного збільшення. Водночас в обох групах 

спостереження відмічено тенденцію до покращення діастолічної функції міокарда лівого шлуночка. Але 

більш суттєве її покращення відмічено при застосуванні кандесартану, про що свідчили більший приріст 

амплітуди Е, зменшення амплітуди А та зростання відношення Е/А у хворих 2-ї групи. 

Отже, зазначені зміни вказують на доцільність застосування кандесартану в комбінаціі з стандартною 

терапією у хворих на гострий ІМ в поєднанні з систоло-діастолічною дисфункцією та гіперурикемією. 

Бойко Тетяна, Лихацька Галина 

СТАН МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ХЕЛІКОБАКТЕРНИЙ 

ГАСТРОДУОДЕНІТ ТА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІ З РЕАКТИВНИМ ГЕПАТИТОМ 


Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, проф. Швед М.І. 



Проблема остеопорозу (ОП) займає одне з провідних місць в клінічній медицині. Хронічний 

гастродуоденіт (ХГД), виразкова хвороба (ВХ) часто поєднуються з хронічною патологією печінки, що 

зумовлює порушення метаболізму, в тому числі стану мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). 

Мета роботи ─ вивчити стан МЩКТ у хворих на ХГД, ВХ в поєднанні з неспецифічним реактивним 

гепатитом (НРГ). 

Обстежено 30 хворих на ХГД, ВХДП у фазі загострення в поєднанні з НРГ у віці від 17 до 65 років, 

чоловіків було 18 (60 %), жінок ─12 (40%). Контрольна група - 20 осіб. Діагноз верифікували на основі 

клінічних і лабораторно-інструментальних досліджень. Денситометрію кісткової тканини (КТ) здійснювали з 

використанням двофотонного рентгенівського денситометра «ДРХ─А» [Lunar, USA]. 

В результаті досліджень виявлено зниження показників МЩКТ в поперековій ділянці хребта. Найнижчі 

показники виявлено в зоні L1 в двох групах. У контрольній групі в більшості осіб відзначений нормальний 

стан КТ. У дослідній групі в 3 (9,9%) пацієнтів показники МЩКТ були нормальні, у 4 (13,2%) - виявлено 

остеосклероз, у 17 (56,1%) - остеопенічний синдром; остеопенія 1 ст. ─ у 3 (9,9%), остеопенія 11 ст. ─ у 7 

(23,1%), 111 ст. ─ у 7 (23,1%), у 6 (19,8%) ─ ОП. 

Таким чином, результати дослідження свідчать, що у хворих на хронічний гастродуоденіт, виразкову 

хворобу дванадцятипалої кишки з реактивним гепатитом розвивається остеопенічний синдром різного 

ступеня вираженості. 

Перспективи подальших досліджень полягають в розробці адекватних методів корекції, які 

покращують стан кісткової тканини. 

9

Бойко Тетяна 

ВИКОРИСТАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ 

ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ 

Науковий керівник: канд.мед.наук Мазур П.Є. 

Кременецьке медичне училище ім. Арсена Річинського 

м. Кременець, Україна 

За мету роботи було вивчення впливу засобів фізичної реабілітації на пацієнтів з гіпертонічною 

хворобою ІІ ступеня віком 40 – 60 років. Дослідження проводилося у кабінеті ЛФК фізіотерапевтичного 

відділення Кременецької районної лікарні. В досліджувану групу входили жінки та чоловіки віком від 40 – 60 

років, які страждають на гіпертонічну хворобу ІІ ступеня протягом 4-5 років. 

Контингент досліджуваних було поділено на дві групи: 

І група – хворі, в яких лікування в стаціонарі проводилося медикаментозно без застосування засобів 

фізичної реабілітації та в подальшому, на поліклінічному етапі - без їх використання; 

ІІ група – хворі, в яких лікування в стаціонарі проводилося медикаментозно і з застосуванням засобів 

фізичної реабілітації (ЛФК) з подальшим їх використанням в амбулаторних умовах. 

ЛФК застосовувалось на протязі 6 місяців у щадному, щадно-тренуючому рухових режимах у формі 

ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Комплекси вправ складалися на 75,0% із 

загальнорозвиваючих та дихальних вправ у співвідношенні 1:1 до 25,0% спеціальних вправ. 

В результаті спостереження виявлено, що у ІІ групи результати вимірювання АТ складало: 

188±4/114±3мм.рт.ст.(до лікування) - 140±4/84±3мм.рт.ст.(після лікування); у І групі: 185±5/115±2мм.рт.ст. до 

160±5/102±3мм.рт.ст. 

Крім цього, усі хворі ІІ групи заповнювали анкету самопочуття. На 3-йдень від початку застосування 

ЛФК, 25,0 % пацієнтів відмітили зменшення головних болей, на 10-й – 40,0 %, а також нормалізацію сну. 

Через 1 місяць підвищилась толерантність до фізичних навантажень. При гіпертонічній хворобі ІІ ступеня в 

другій групі САТ знизився на 12,0 %, ДАТ – на 19,0 %, тоді як в першій групі САТ становив 12,0% , ДАТ – 

13,0%. Частота серцевих скорочень після застосування ЛФК становила в середньому 73,4 ± 2/хв. При 

вихідному рівні 78,1 ± 1,9 /хв. 

Отже, використання ЛФК сприяє покращенню загального самопочуття, зниженню артеріального 

тиску, є засобом, який не потребує значних фінансових затрат і може використовуватися як на лікарняному 

етапі реабілітації так і післялікарняному. 

Бондаренко Юлія, Моткалюк Наталія, Коваль Тетяна, Ільницький Михайло 

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК СИНДРОМУ КЛАЙНФЕЛЬТЕРА, ДІАГНОСТОВАНОГО У ЗРІЛОМУ ВІЦІ 

Кафедра клiнiчної iмунологiї, алергологiї та загального догляду за хворими 

Науковий керівник – канд. мед. наук Мазур Л.П. 

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського 


Клінічний випадок: Хворий М., 42р. поступив у ревматологічне відділення зі скаргами на біль в 

правих колінному та гомілковоступневих суглобах, скутість, припухлість, підвищення температури над 

ураженими суглобами. При обстеженні було виявлено наявність HLA-B27 антигену, рентгенологічно - 

навколосуглобовий остеопороз, периартикулярний набряк м'яких тканин. Виставлено клінічний діагноз 

―Реактивний артрит‖ та проведено специфічне лікування. 

При об‘єктивному обстеженні було виявлено: євнухоїдна будова тіла - непропорційно вузькі плечі, 

довгі кінцівки і пальці, розподілення підшкірно-жирової клітковини за жіночим типом, відсутність оволосіння 

на обличчі, тонкий голос, недорозвинені вторинні ознаки (за шкалою розвитку вторинних статевих ознак у 

хлопчиків - V0 P1 L1 Ax1 F0), що дозволило запідозрити синдром Клайнфельтера. 

З анамнезу відомо, що статевого потягу ніколи не відчував. 

Під час проведення лабораторних обстежень було виявлено підвищення ЛГ, ФСГ та зниження рівня 

тестостерону. При обстеженні андрологом виявлено гіпогонадизм. 

Для підтвердження діагнозу було проведено каріотипування, результат обстеження - каріотип 

47,ХХУ. Встановлений діагноз - синдром Клайнфельтера. 

У зв‘язку з віком пацієнта корекція статевої функції не проводилася. 

Синдром Клайнфельтера — це генетичне захворювання чоловіків, яке зумовлене вродженою 

аномалією статевих хромосом, при якому є не менше двох Х-хромосом і не менше однієї Y-хромосоми. На 

даний час поширеність захворювання коливається в межах 1 на 500-700 новонароджених хлопчиків. Огляд 

медичних даних показав, що близько 50% вагітностей в США, якщо був виявлений синдром Клайнфельтера, 

перериваються. 

Приблизно у 10% хворих зустрічається мозаїцизм (46,ХУ/47,ХХУ) при якому аномальні клони 

присутні не у всіх клітинах і тканинах організму. При такому каріотипі прояви патології чітко не виражені, 

тому багато хворих можуть не знати про наявність у них захворювання. 

Для точного встановлення діагнозу необхідно провести каріотипування, яке здійснюється шляхом 

дослідження невеликого зразка крові. Потім з нього виділяються лейкоцити, які поміщують у живильне 

середовище, інкубують і перевіряють на хромосомні аномалії, зокрема наявність додаткової Х-хромосоми. 

Діагноз також може бути встановлений пренатально, за допомогою біопсії хоріона або амніоцентезу. 

Також на сьогоднішній день в Україні широко використовується метод біохімічного скринінгу. У другому 

триместрі вагітності визначають рівень хоріонічного гонадотропіну, некон‘югованого естріолу та 

альфафетопротеїну (АФП). При синдромі Клайнфельтера та деяких інших хромосомних синдромах 

(наприклад, делеція 18-ої хромосоми) відмічається зниження вмісту АФП. 

Отримані дані свідчать про важливість пренатального скринінгу вагітних у першому та другому 

триместрах, а також обстеженні хлопчиків для своєчасної діагностики синдрому Клайнфельтера. 

10

Вівсянник Володимир, Зуб Лілія, Кузь Світлана, Спащук Наталя 

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК ІІ-ІІІ СТАДІЇ З НАЯВНІСТЮ 

УРАЖЕНЬ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ 

Кафедра внутрішньої медицини 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Л.О. Зуб 

Буковинський державний медичний університет 

м. Чернівці, Україна 

Мета роботи – оцінити ефективність застосування ребамепіду та віс-нолу у хворих на хронічну 

хворобу нирок (ХХН) ІІ-ІІІ стадії у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої 

кишки (ЕВУШДПК). 

Обстежено 104 хворих на ХХН ІІ-ІІІ стадії, (84 жінки та 20 чоловіків). Середній вік хворих – (57,2±1,5) 

років; індекс маси тіла – (75,6±1,45) кг/м. І групу – 48 хворих на ХХН з ЕВУШДПК, яким призначали віс-нол по 

1 капсулі 3 рази на день за 30 хвилин до їжі; ІІ групу – 56 хворих на ХХН з виразкою ДПК, що приймали 

ребамепід по 1 таб. 3 рази на день, за 30 хв. до їжі впродовж 4 тижнів. 

Аналіз показників всіх хворих виявив достовірне покращення загального стану хворих та підвищення 

ШКФ на (13,24±1,45) мл/хв, (Р

Гаврилюк Надія, Плотнікова Олена, Махніцький Андрій 

ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕРАДИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ HELICOBACTER PYLORI У ХВОРИХ НА 

ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ 


Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. Гаврилюк М.Є. 



Згідно Маастріхтських консенсусів Helicobacter pylori (НР) є провідним фактором хронічних 

захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки, тому ерадикація НР дає пацієнтам шанс повного 

виздоровлення від цих захворювань. Знищення мікробів НР в наш час залишається важливим завданням 

лікаря у зв'язку із зростанням резистентності мікробів до антибіотиків та зниженням ефективності базових 

схем лікування, що підтверджується як нашими даними, так і даними зарубіжних авторів. 

Основною причиною зменшення ерадикації НР є виникнення резистентності до метронідазолу за 

даними багатьох авторів до 50%, та до кларитроміцину до майже третини пацієнтів. Підвищення результатів 

лікування НР інфекції може бути досягнуто шляхом пошуку нових антибіотиків, або створенні умов, 

некомфортних для персистенції НР. 

Матеріали і методи: під нашим спостереженням знаходилось 25 хворих у віці від 18 до 64 років з 

НР(+) виразкою дванадцятипалої кишки. Всім пацієнтам проводилось ендоскопічне дослідження та 

діагностика НР імуноферментним методом. Контрольна група (n=10) отримувала пілобакт по 3 таблетки 2 

рази 7 днів, основна група (n= 15) отримувала ланзопразол по 40 мг двічі на добу, амоксіцилін 500 мг 4 рази 

на добу та кларитроміцин 250 мг 3 рази на добу 7 днів. Контрольна діагностика НР-інфекції проводилась 

через 2 місяці. У пацієнтів контрольної група НР виявлено у 4 (40%) пацієнтів, в основній- у 3 (20%). 

Висновок: прийом антибактеріальних препаратів у меншій дозі із частішим прийомом забезпечив 

кращу санацію від НР-інфекції, мабуть, через більш постійну тривалу антимікробну дію, що необхідно 

доказати у подальших дослідженнях. 

Головач Неля 

ВПЛИВ L-ARGININ НА МЕТАБОЛІЧНІ ПРОЦЕСИ ПРИ РОЗВИТКУ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОГО 

ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ В ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ 

Кафедра патологічної фізіології 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. М.Р. Хара 

Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського 


Цукровий діабет є прикладом ендокринопатії, прогресування розвитку якої вимагає глибоких знань 

патогенезу для пошуку ефективних засобів корекції клінічного перебігу та профілактики ймовірних 

ускладнень. По при високу частоту розвитку діабетичної кардіоміопатії та встановлення суттєвої ролі 

статевих гормонів у патогенезі пошкодження міокарда за умов ішемії чи гіпоксії, відкритим залишається 

питання ефективності засобів корекції, зокрема модуляторів системи оксиду азоту, залежно від статі. Метою 

дослідження було вивчення особливостей метаболічних змін в міокарді та крові самців і самок щурів в 

динаміці розвитку стрептозотоцинового (50 мг/кг) цукрового діабету (ЦД) на тлі L-arginin. Встановили, що 

прогресування ЦД (щурів спостерігали через 1, 2 та 3 місяці після введення стрептозотоцину) викликало 

нагромадження в міокарді шлуночків продуктів ПОЛ, пригнічення активності АОС, нагромадження 

піровиноградної кислоти (ПВК), а в крові – глікозильованого гемоглобіну (HbA1C), сечовини та NO-2. 

Суттєвішими встановлені зміни були в щурів-самців. Уведення впродовж всього експерименту L- 

arginin демонструвало позитивні тенденції до змін усіх досліджуваних показників. Це підтверджувалося 

меншими значеннями в міокарді вмісту продуктів ПОЛ та ПВК, вищою активністю ферментів АОС. За таких 

умов концентрація в крові HbA1C, сечовини та NO - 2 було достовірно меншою, ніж у нелікованих тварин. 

Кращий коригувальний вплив L-arginin на досліджувані показники спостерігали в самців, що 

підтверджувалося зменшенням різниці за досліджуваними показниками між тваринами різної статі. 

Коригувальна ефективність застосованого засобу залишалася суттєвою на всіх етапах спостереження за 

розвитком ЦД. 

12

Данилюк Тетяна 

ІНСУЛІНОВІ ЛІПОДИСТРОФІЇ 

Науковий керівник: Біркова О. П. 

Кременецьке медичне училище ім. Арсена Річинського 

м. Кременець, Україна. 

Метою дослідження було вивчення змін зі сторони шкіри і підшкірно жирової клітковини у вигляді 

ділянок атрофії або гіпертрофії у місці введення інсуліну. 

Для цього було оглянуто 23 пацієнти з цукровим діабетом першого типу, які самостійно вводили 

інсулін. 

Ділянок атрофії підшкірно жирової клітковини не виявлено. У 2 (8,0%) пацієнтів на передній боковій поверхні 

стегна виявлено пухлиноподібні жирові утворення. Причиною дистрофії було введення інсуліну в одне і теж 

місце. 

Отже, при введені інсуліну потрібно змінювати місце його введення, використовуючи бокову 

поверхню живота і стегно. Для цього рекомендується створювати щоденний графік введення на тиждень. 

Даньчак Світлана, Антюк Жанна, Соліляк Оксана, Боднар Роксолана, Гусак Софія,Франчук Максим 

ПОШИРЕНІСТЬ ФАКТОРІВ КАРДІОВАСКУЛЯРНОГО РИЗИКУ У ХВОРИХ НА ПОДАГРУ 


Науковий керівник: д-р мед.наук,проф.Сміян С.І. 



Подагра вважається найпоширенішим запальним захворюванням суглобів у мужчин - нею страждає 

до 2% дорослого населення. Відомо, що основною причиною смерті хворих на подагру є кардіоваскулярні 

порушення, а також, що одним із патогенетичних механізмів обтяжливого впливу метаболічних змін при 

подагрі на кардіоваскулярний ризик є рівень артеріального тиску та загального холестерину. Метою нашого 

дослідження було виявлення у пацієнтів хворих на подагру факторів кардіоваскулярного ризику. В зв‘язку із 

цим для реалізації поставленого завдання нами обстежено 102 хворих чоловічої статі хворих на подагру , 

вік яких становив 41-72 роки. Діагноз подагри верифіковано згідно діагностичних критеріїв Американської 

колегії ревматологів. Для визначення кардіоваскулярного ризику використовувалась таблиця SCORE, 

низький ризик встановлювався при визначеному ризику SCORE

Добридень Ганна*, Гаврилюк Надія 

ЦИРКАДНИЙ ІНДЕКС ЧАСТОТИ ЯК ДОДАТКОВИЙ ПАРАМЕТР ОЦІНКИ РИТМУ СЕРЦЯ У ХВОРИХ З 

КАРДІОРЕСПІРАТОРНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Насалик Б.Г. 

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського. 

Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги*. 


З метою оцінки прогнозтичної ролі циркадного індексу(ЦІ) за даними добового моніторування ЕКГ у 

хворих з кардіореспіраторною патологією (КРП) проаналізовано 32 історії хвороби(22 мужчини і 10 жінок) з 

ІХС в поєднанні з ХОЗЛ. Підвищений артеріальний тиск (АТ) вявили у 19 хворих. 

Транзиторні порушення ритму (пароксизми фібриляції передсердь - 5, часті суправентрикулярні 

екстрасистоли - 12 , пароксизми суправентрикулярної тахікардії - 1, шлуночкові екстрасистоли I-III класів – 

19 , інтермітуючі блокади ніжок пучка Гіса-4 ), виявили у всіх хворих з підвищеним АТ і у 5 обстежених без 

підвищеного АТ (часті суправентрикулярні екстрасистоли – 4, шлуночкові екстрасистоли I-II класів – 2) . 

Отже, у хворих з КРП і підвищеним АТ частіше спостерігаються різноманітні розлади функції збудливості та 

провідності міокарда , ніж у хворих з КРП без підвищеного АТ. Звертає на себе увагу значення циркадного 

індексу(ЦІ): 1) у хворих з КРП і підвищеним АТ-ЧСС(день)-85,3 ; ЧCC (ніч) - 74,2; ЧСС,ЦІ - 1,15; 2) у хворих 

без підвищеного АТ - ЧСС(день) - 68,51; ЧСС(ніч) - 52,3; ЧСС,ЦІ - 1,31. Таким чином , у пацієнтів з КРП і 

підвищеним АТ зареєстровано тенденцію до формування ригідності циркадного профілю ЧСС. 

Згладжування циркадного профілю ритму у осіб з КРП і підвищеним АТ відображає виснаження 

адаптаційних резервів ритму серця , клінічно асоціюється з високим ризиком аритмогенних станів . Отже 

циркадний індекс частоти , як додатковий параметр оцінки ритму серця у хворих з КРП є достовірним 

предиктором серцево-судинних ускладнень. 

Захарчук Уляна, Мудра Уляна 

ЕФЕКТИВНІСТЬ РАБЕПРАЗОЛУ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ІЗ СУПУТНЬОЮ 

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ 

Кафедра поліклінічної справи та сімейної медицини з медичною технікою 

Наукові керівники: доц. Боровик І.О., канд.мед.наук Рябоконь С.С. 

Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського 


Патологія шлунково-кишкового тракту (ШКТ) при бронхіальній астмі (БА) зустрічається досить часто. 

Особливу цікавість викликає гастроезофагальний рефлюкс (ГЕР), який розглядається не лише як тригер в 

патогенезі деяких випадків БА, але й погіршує перебіг БА. Метою дослідження був аналіз поєднаного 

протікання БА і гастроезофагальнорефлюксної хвороби (ГЕРХ), визначення ефективності антисекреторної 

терапії в комплексному лікуванні хворих з даною патологією. 

Обстежено 38 хворих з БА: чоловіків – 11, жінок – 27, віком від 23 до 67 років. В залежності від 

проведеної терапії всі хворі були поділені на три групи: в першу входили 14 пацієнтів з БА без ГЕР, що 

отримували медикаментозну базову терапію, в другу 10 хворих на БА з ГЕРХ, що також отримували 

аналогічну терапію, до третьої 14 пацієнтів з БА з ГЕРХ, яким базисна терапія доповнювалась інгібітором 

протонової помпи (ІПП) рабепразолом протягом 14 днів у добовій дозі 20 мг. 

В клінічній картині усіх пацієнтів до лікування відмічались часті приступи ядухи, в середньому 7,6±0,6. 

При оцінці показників функції зовнішнього дихання виявлено зниження ЖЄЛ до 31,3 - 74,8%, ФЖЄЛ - до 31,0 

- 76,4% і ОФВ - до 28,9 -74,8%, що свідчило про наявність бронхіальної обструкції за рестриктивним типом. 

На фоні проведеної терапії в пацієнтів 1-ї групи спостерігалась позитивна клінічна динаміка показників 

функції зовнішнього дихання (ФЗД): збільшення ОФВ на 17,9±3,8%. У хворих 2-ї групи позитивна динаміка 

ФЗД була значно меншою (р > 0,5). Збільшення ОФВ склало всього 12,0±4,3%. В пацієнтів 3-ї групи 

результати терапії були значно кращими, ніж у хворих 2-ї групи. Спостерігалось достовірне (р < 0,05) 

покращення всіх показників ФЗД. Приріст ОФВ після лікування досягав 20,1±4,4%. 

Таким чином ГЕРХ є частою супутньою патологією при БА, за нашими даними в 63,2% випадків. 

Ефективність лікування БА, асоційованої з ГЕРХ, досягається включенням в базисну терапію ІПП 

рабепразолу, що дозволяє не тільки у короткий термін купувати клінічні прояви ГЕРХ, але і має позитивний 

ефект на клінічний перебіг БА, сприяє кращому відновленню показників ФЗД. 

14

Зурнаджян Юлія 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПОТЕНЗИВНОГО ПРЕПАРАТУ (ЛІЗИНОПРИЛ) ПРИ ХРОНІЧНІЙ 

СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ 

Науковий керівник: викладач – методист вищої категорії з дисципліни «Терапія» Білецька А.Г. 

Сумський медичний коледж 

м. Суми, Україна 

У лікарні хронічної серцевої недостатності (ХСН) актуальним питанням є правильний вибір гіпотензивного 

препарату, враховуючи метаболічну активність та органопротекторну дію, саме в похилому віці. 

Мета: вивчення ефективності застосування низьких і високих доз інгібітору АПФ (лізиноприлу) при ХСН у хворих 

похилого віку на основі комплексного вивчення перебігу, параметрів, що характеризують якість життя та внутрішньо 

серцеву гемодинаміку. 

Обстежено 63 хворих з ХСН І-ІІІ ФК, у віці від 62 до 88 років, середнього віку 73,54±0,56років, серед них 45 

чоловіків (71,4%) і 18 жінок (28,6%). 

Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб. 

Функціональний клас (ФК) ХСН визначили згідно класифікації NYHA: І ФК ХСН – у 12 (19,0%), ІІ ФК – у 35 

(55,6%), ІІІ ФК – у 16 (25,4%) хворих. 

Дизайн дослідження складався із первинного обстеження, розподілу хворих на групи та повторного обстеження 

в кінці лікування. До 1-ої групи увійшов 31 (49,2%) хворий: 22 чоловіки та 9 жінок. Хворі цієї групи приймали низькі (5-10 

мг) дози лізиноиприлу. До 2-ої групи увійшли 32 (50,8%): 23 чоловіків і 9 жінок, які приймали високі (20-40 мг) дози 

лізиноприлу. 

Параметри, що відображають якість життя хворих з ХСН, вивчали згідно Міннесотського опитувальника. У 

хворих 2-ї групи в порівнянні з пацієнтами 1-ї групи відзначають більш виражену динаміку балів по другому (відповідно 

на 45,1 і 16,0%;), третьому (відповідно на 47,4 і 25,1%;) і п‘ятому (відповідно на 74,6 і 656,3%; ) пунктах опитувальника. 

Таким чином, у хворих, які приймали високі дози інгібітору АПФ лізиноприлу, відмічено більш виражену позитивну 

динаміку показників Міннесотського опитувальника. 

У процесі лікування відзначено тенденцію до збільшення толерантності до фізичного навантаження, що 

підтверджують результати тесту 6-хвилини ходьби. В середньому хворі основної групи пройшли 402,4 ±57,1м, у групі 

порівняння – 412,7±74,2 м. Після лікування відзначено тенденцію до збільшення подоланої відстані за 6 хвилин – 431,6 

±52,3м, що підтверджено у зниженні ФК ХСН після лікування. 

Таким чином, лізиноприл є ефективним і безпечним інгібітором АПФ в терапії хворих з ХСН, покращує 

систолічну функцію міокарду. Добра переносимість високих доз лізиноприлу (20-40 мг) при ХСН є важливим чинником 

ефективного лікування і підвищення якості життя пацієнта. 

Коваль Юлія 

ОСОБЛИВОСТІ ІМУННОГО СТАТУСУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ 

Науковий керівник: Бабінець Л.С. 



Хронічний панкреатит (ХП) – це захворювання, що розвивається із запальним пошкодженням, деструкцією та 

фіброзом екзокринної паренхіми підшлункової залози. Ці явища призводять до порушення її зовнішньосекреторної 

функції із появою полінутрієнтної недостатності. Відомо, що клітинні та гуморальні компоненти імунної системи 

характеризують вісцеральний пул білка в організмі людини і таким чином впливають на вираженість трофологічних 

розладів та формування вторинної імунної недостатності при ХП. Тому порушення імунного статусу є фактором 

ускладнення клінічного перебігу і прогнозу ХП. 

Метою роботи - проаналізувати параметри імунного статусу, враховуючи біологічний вік хворих на ХП. Для 

виконання завдання дослідження було обстежено 38 хворих на ХП. Вік хворих становив від 25 до 76 років, згідно якого 

пацієнти були розділені на три групи: 1 – до 45 р., 2 – до 60 р., 3 – старші 60 р. 

Діагноз ХП верифікували згідно із загальноприйнятими критеріями. Імунний статус вивчали за станом 

показників клітинного (кількості загальної популяції Т-лімфоцитів-CD-3, субпопуляцій Т-хелперів/індукторів-CD-4, Т- 

цитотоксичних/супресорів-CD8, натуральних кілерів-CD-16, імуно-регуляторного індексу (ІРІ) – (CD-4/CD-8), а також 

гуморального (кількості зрілих В-лімфоцитів-CD-22, сироваткових імуноглобулінів IgA, IgM, IgG) імунітетів. Популяції та 

субпопуляції Т- і В-лімфоцитів визначали в реакції розеткоутворення з еритроцитами барана, вкритими специфічними 

моноклональними антитілами проти рецепторів лімфоцитів. Концентрацію імуноглобулінів досліджували методом 

прямої імунодифузії за Манчіні з співав. 

В усіх вікових групах після 25 років констатували Т-лімфоцитопенію ІІ ступеня, причому відбувалося зниження 

всіх досліджуваних субпопуляцій Т-лімфоцитів. Зберігалася і поглиблювалася виявлена вище тенденція до ІД за Т- 

супресорним типом - ІРІ знижувався, однак не нижче 1,5, що свідчило про наявність незначного системного запального 

процесу, який з віком знижувався. Це можна пояснити зниженням активного імунітету в старших людей з ХП. Однак 

збільшення рівнів досліджуваних Ig свідчило про наявність неспецифічної активації В-лімфоцитів при зниженні їх 

загальної кількості. Таким чином, явища ІД за Т-супресорним типом достовірно підтверджують наявність недостатності 

вісцерального білкового пулу в організмі хворих на ХП.Висновок: за отриманими даними, у всіх хворих на ХП було 

встановлено явища вторинної імунної недостатності за відносним Т-супресорним варіантом, що з віком посилювався. 

15

Корніліна Інна 

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ОЖИРІННЯ ЯК ФАКТОРУ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО 

ІНВАЛІДИЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОГО ВІКУ 

Циклова комісія терапевтичних дисциплін 

Науковий керівник: викладач терапевтичних дисциплін 

першої кваліфікаційної категорії Н.В. Біленька 

Бердичівський медичний коледж 

м. Бердичів, Україна 

В усіх країнах спостерігається прогресивне збільшення кількості пацієнтів на ожиріння як серед 

дорослого так і серед дитячого населення. На сьогодні в розвинутих країнах світу 25% підлітків мають 

надлишкову масу тіла, а 15% - ожиріння. В Україні щорічно фіксують 18-20 тисяч нових випадків ожиріння 

серед дітей та підлітків. Серед працездатного населення України ожиріння виявляють майже в 30% 

випадків, а надмірну масу тіла має кожний четвертий мешканець… 

Розрахунки експертів ВООЗ засвідчують, що до 2025 року число хворих на ожиріння в світі 

становитиме 300 млн. осіб. Значимість проблеми ожиріння визначається загрозою інвалідизації пацієнтів 

молодого віку і зменшенням загальної тривалості життя в зв‘язку з розвитком тяжких супутніх захворювань. 

До хвороб, що супроводжують ожиріння відносять цукровий діабет 2 типу, АГ, дисліпідемію, атеросклероз, 

синдром нічного апное, гіперурикемію, подагру, репродуктивну дисфункцію, ЖКХ, остеоартрити, онкологічні 

захворювання (у жінок – рак ендометрію, шийки матки, яєчників, молочних залоз; у чоловіків – рак простати; 

рак прямої кишки в осіб обох статей), варикозне розширення вен нижніх кінцівок, геморой. 

Ожиріння – одна з найскладніших медико-соціальних проблем сучасності. Широке розповсюдження, 

тісний зв‘язок із способом життя і надзвичайно висока смертність від його наслідків вимагають об‘єднання 

зусиль медичних працівників, а також закладів охорони здоров‘я з метою своєчасного виявлення та 

здійснення широкомасштабних профілактичних і лікувальних заходів. 

Косова Альона 

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ КАДРІВ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО КАРДІОАРИТМОЛОГІЧНОГО 

ЦЕНТРУ – ВИМОГА ЧАСУ 

Кафедра сестринської справи 

Науковий керівник: д-р мед. наук В.З. Свиридюк 

Житомирський інститут медсестринства 

м. Житомир, Україна 

Рівень розвитку сучасної науки і освіти середньому медичному персоналу в Україні дозволяє 

закінчити повний цикл здобуття вищої медсестринської освіти на рівні магістра сестринської справи. 

Результат ефективності медсестринського процесу у лікуванні та реабілітації хворих спеціалізованого 

кардіологічного відділення третинного рівня напряму залежить від високої кваліфікації медичних 

працівників. Особливого значення набуває наукове обґрунтування перспективних підходів до впровадження 

ступеневої освіти в галузі медсестринства та забезпечення кардіоаритмологічних центрів спеціалістами на 

посаду медичних сестер з освітою не нижче рівня бакалавра та магістра, що, в свою чергу, вимагає корекції 

та доповнення до розроблених функціональних обов‘язків (професіограм) медичних сестер. Актуальність 

дослідження значною мірою посилюється виконанням положень Міжгалузевої комплексної програми 

«Здоров‘я нації», основними постулатами якої є сформувати у медичних сестер здатність до навчання 

упродовж всього життя; забезпечити підготовку медичних фахівців за новими інформаційними технологіями; 

пристосувати медсестринську освіту до умов функціонування системи охорони здоров‘я, що радикально 

змінюються. 

Діяльність медсестри передбачає відповідність її кваліфікаційній характеристиці, особливі вимоги до 

її психограми. Медсестра повинна здобути високі теоретичні знання, набути практичних умінь і навичок, бути 

готовою до високопрофесійної допомоги тим, хто її потребує. 

Оснащення і розширення функцій сучасних спеціалізованих кардіоаритмологічних центрів 

третинного рівня вимагає нового підходу в забезпеченні кваліфікованими медсестринськими кадрами, які б 

відповідали освітньо-кваліфікаційним характеристика, освітньо-професійним програмам, засобам 

діагностики рівня знань. З цією метою нами розпочато дослідження з метою вдосконалення особливостей 

професіограми медичних сестер спеціалізованих кардіоаритмологічних центрів третинного рівня в умовах 

підготовки кадрів за ступеневим принципом. 

Нашими дослідженнями встановлено, що професіограма медичної сестри спеціалізованого 

кардіоаритмологічного центру третинного рівня має свою специфіку, зумовлену тим, що надання 

кваліфікованої допомоги і здійснення догляду медичною сестрою пацієнтам передбачають відповідність її 

особливостям нозологічних форм, збереженню і відновленню їх здоров'я. 

16

Костенко Олена 

АНАЛІЗ КОРОНАРНОГО РЕЗЕРВУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ МІОКАРДУ ПРИ МЕТАБОЛІЧНОМУ 

СИНДРОМІ 

Кафедра кардіології, функціональної діагностики, ЛФК та СМ 

Науковий керівник: доц. Гречко С.І. 

Буковинського державного медичного університету 


Метаболічний синдром (МС) відомий накопиченням небезпечних серцево-судинних факторів ризику, 

що включають ожиріння, резистентність до інсуліну, підвищення артеріального тиску, збільшення ліпідів 

крові, присутній майже у чверті населення світу. Наявність його збільшує вдвічі ризик смерті, втричі 

ймовірність серцевого нападу або інсульту. Розвиток МС залежить від маси тіла і корелює з індексом маси 

тіла як у чоловіків так і у жінок. В дослідження включені 84 пацієнти (44 чоловіки та 40 жінок) з артеріальною 

гіпертензією та ожирінням І-ІІ ступеню та МС, верифікованим за критеріями АТП-ІІІ, 2001. Оцінку обмеження 

коронарного резерву здійснювали за допомогою використання парних тестів – черезстравохідної 

електрокардіостимуляції (ЧСЕС) та парних стрес-ехокардіографічних (ЕхоКГ) обстежень за 

загальноприйнятим протоколом. За умов використання парних стрес-тестів визначено вікову залежність 

значного обмеження коронарного резерву. Так, встановлене значне обмеження коронарного резерву при 

частоті ЧСЕС 120 імп/хв, яке не було залежне від статі та і переважало серед пацієнтів з надлишковою 

масою тіла (р

Коцаба Юлія 

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ СИНБІОТИКІВ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ 

Кафедра полiклiнiчної справи та сiмейної медицини 

Науковий керівник: проф. Бабінець Л. С. 



За даними попередніх досліджень, при хронічному панкреатиті (ХП) дисбіоз товстої кишки (ДБК) 

виявили у 71,4 % пацієнтів, у 31,4 % - ДБК I ст., у 40,0 % - ДБК II-III ст., що потребує ефективної корекції і 

врахування при плануванні лікування. Впродовж дослідження було обстежено 35 хворих на ХП, серед яких 

було 18 жінок і 17 чоловіків. Вік хворих становив від 25 до 76 років. Діагноз ХП верифікували згідно із 

загальноприйнятими в клініці критеріями. 

Пацієнтів із ХП поділили на наступні групи порівняння за дієвістю запропонованих програм корекції. І 

(18 хворих) - отримувала загальноприйняте лікування (ЗЛ). Воно включало базисну терапію - регулятори 

моторики, антисекреторні засоби, ферменти, антациди за необхідністю. Препарати у комплексі ЗЛ 

призначали у режимі «за вимогою», оскільки пацієнти на ХП перебували у фазі нестійкої або стійкої ремісії. 

ІІ група (17 хворих) отримувала ЗЛ комплекс, посилений використанням синбіотика Біфіформ 

Комплекс по 1 таблетці двічі на добу під час або після їжі протягом місяця. Пробіотична частина препарату 

складається з трьох штамів мікроорганізмів сапрофітної цукролітичної МКФ: Lactobacillus rhamnosus GG 

(LGG®) - 1x109 КУО; Lactobacillus acidophilus (LA-5®) - 1x108 КУО; Bifidobacterium lactis (BB-12®) - 1x109 

КУО. Пребіотична частина Біфіформу Комплекс представлена 450 мг інуліну, видобутого з кореня Cichorium 

intybus шляхом гідролізу, який має широкий спектр додаткових властивостей: біфідогенну, антиоксидантну, 

протиатеросклеротичну, антиканцерогенну. 

Було констатовано вищу ефективність комплексного лікування ХП із включенням синбіотика 

Біфіформ Комплекс по елімінації проаналізованих клінічних і трофологічних проявів (анемія, схуднення, 

диспепсичний та алергічний синдроми, гіповітамінози, гіпотонія та ін.) у порівнянні із загальноприйнятою 

терапією: в середньому з 69 % до 11 % у порівнянні з відповідно – з 74 % пацієнтів до 30 %. 

Висновок: При ХП ДБК виявили у 71,4 % пацієнтів: у 31,4 % - ДБК I ст., у 40,0 % - ДБК II-III ст. Було 

обґрунтовано достовірну доцільність посилення ЗЛ використанням синбіотика Біфіформ Комплекс по 1 

таблетці двічі на добу під час або після їжі протягом місяця. 

Кривенко Віталій 

СТАН ЕНДОТЕЛІЮ ТА СУДИННЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ У ХВОРИХ З ПОЄДНАНИМ ПЕРЕБІГОМ 

ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ТА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ 

Кафедра сімейної медицини і терапії 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. В.Г.Дейнега. 

Запорізький державний медичний університет 

м. Запоріжжя, Україна 

Метою нашого дослідження було вивчення стану ендотелію та артеріальних судин у хворих з 

поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби (ГХ) та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). 

Обстежено 98 хворих, яких було розподілено на три групи: до 1-ї групи увійшли 31 хворий на ХОЗЛ ІІ-ІІІ 

стадії, 2-у групу склали 32 пацієнта на ГХ ІІ стадії, а в 3-ю групу було включено 35 хворих з поєднаним 

перебігом ХОЗЛ ІІ-ІІІ стадії та ГХ ІІ стадії. Виділені групи були рандомізовані за статтю, віком та тривалістю 

хвороби. Усім хворим проводилось загально клінічне обстеження, ультразвукове дослідження загальної 

правої та лівої сонних артерій з дослідженням товщини комплексу інтима-медіа (ТКІМ), визначався показник 

ендотелій-незалежної вазодилятації (ЕНВД). Порівняння проводили за тестом Краскела –Уолісса, 

апостеріорний аналіз - за критерієм Манна-Уїтні. У хворих з поєднаним перебігом ХОЗЛ та ГХ було 

виявлено низькі показники ЕНВД (7,5%; ДІ 95% 4,19-10,99) при порівнянні з 1-ю (15,3%; ДІ 95% 11,58-19,16; 

p

Кріпка Олена 

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МАРКЕРІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ, ПОКАЗНИКІВ ОКСИДАНТНО- 

АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ТА ФАКТОРІВ НЕСПЕЦИФІЧНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ У ХВОРИХ НА 

ХОЗЛ 

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Андрейчин С.М. 



Наукові дослідження, присвячені вивченню синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ) при різних 

хронічних патологіях, виявляють суттєвий вплив його на перебіг хвороби. 

Мета дослідження – вивчення патогенетичних зв‘язків між СЕІ та процесами перекисного окислення 

ліпідів (ПОЛ), антиоксидантного захисту (АОЗ), неспецифічними імунологічними проявами організму при 

ХОЗЛ. 

Обстежено 40 хворих віком від 37 до 70 років, серед яких 24 чоловіків та 16 жінок. Діагноз ХОЗЛ 

верифікували згідно наказу МОЗ України № 128. Визначали наступні показники в сироватці крові хворих на 

ХОЗЛ : маркери СЕІ – молекули середньої маси (МСМ 254, МСМ 280) та еритроцитарний індекс інтоксикації 

(ЕІІ); для дослідження стану процесів ПОЛ – малоновий діальдегід (МДА), АОЗ – активність 

супероксиддисмутази (СОД); з неспецифічних факторів імунітету – загальний комплемент (ЗК), циркулюючі 

імунні комплекси (ЦІК). Проведено статистичну обробку отриманих даних. 

Знайдено достовірний (р

Лашкул Дмитро 

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖ ПАРАМЕТРАМИ ДОБОВОГО ПРОФІЛЮ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА 

ДІАСТОЛІЧНОЮ ФУНКЦІЄЮ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ 

ІШЕМІЧНОГО ҐЕНЕЗУ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ СИСТОЛІЧНОЮ ФУНКЦІЄЮ ТА НИРКОВОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ 

Кафедра внутрішніх хвороб № 1 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. В.Д. Сиволап 


м.Запоріжжя, Україна 

Мета дослідження - оцінити взаємозв'язки між показниками добового профілю артеріального тиску 

(АТ) та діастолічною функцією (ДФ) у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) ішемічного ґенезу з 

нирковою дисфункцією. 

Матеріали та методи: обстежено 54 пацієнта у віці від 44 до 75 років (середній вік 56,1 років) з ХСН І-ІІІ 

функціонального класу обумовленою ішемічною хворобою серця з фракцією викиду >50% та швидкістю 

клубочкової фільтрації від 60 до 90 мл/хв/1,73м 2 . Виконували добове моніторування АТ з реєстрацією 

середніх величин систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ), пульсового АТ (ПАТ), стандартного відхилення 

САТ (СВСАТ), ДАТ (СВДАТ). Дослідження ДФ проводили за допомогою еходопплеркардіографії з 

визначенням індексу об'єму лівого передсердя (LAVi) та співвідношення максимальної швидкості раннього 

діастолічного наповнення до максимальної швидкості ранньої діастолічної хвилі руху фіброзного кільця 

мітрального клапана (E/E'). Для оцінки міри залежності між перемінними використовували коефіцієнт 

рангової кореляції Спірмена. Різниця вважалася вірогідною при р

Лихацька Галина, Бойко Тетяна 

ДИНАМІКА КЛІНІКО-БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ З ВАЖКИМ СТУПЕНЕМ 

ГЕЛІКОБАКТЕРЗАЛЕЖНОЇ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ В ПОЄДНАННІ З НЕСПЕЦИФІЧНИМ РЕАКТИВНИМ 

ГЕПАТИТОМ ПІД ВПЛИВОМ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ 

З ЗАСТОСУВАННЯМ ТРИОВІТУ 


Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, проф. Швед М.І. 



Проблема лікування поєднаної патології органів травлення є завжди актуальна. 

Мета дослідження ─ вивчити динаміку клініко-біохімічних показників у хворих з важким ступенем 

виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХДПК) в поєднанні з неспецифічним реактивним гепатитом 

(НРГ) та їх корекцію триовітом. 

Обстежено 20 хворих з важким ступенем гелікобактерної ВХДПК у фазі загострення (11 чоловіків і 9 

жінок) у віці від 20 до 70 років і 30 здорових осіб. На тлі базисної терапії хворі отримували триовіт по 1 

капсулі 2 рази на день впродовж двох тижнів. Діагноз ВХ верифікували на основі клініки, даних 

ендоскопічного обстеження і компיִютерної рН-метрії. Функціональний стан печінки оцінювали за клінічними 

даними, показниками біохімічного аналізу крові та УЗД печінки. 

Результати досліджень свідчать, що після лікування зникав больовий синдром, диспепсичний 

залишався у 19,2% хворих, астено-невротичний ─ у 23,5%. Зменшення розмірів печінки спостерігалось у 

82,4% пацієнтів. Знижувались рівень білірубіну з (19,36±0,95) до (16,62±0,59) мкмоль/л (р0,05), холестерину ─ 

з (7,22±0,10) до (5,26±0,09) ммоль/л (р

Лотоцька Світлана 

ЛЕЙКОЦИТАРНИЙ ІНДЕКС ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ НА ПЕРВИННУ ПОДАГРУ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. С. М. Андрейчин 

Тернопільський державний медичний університетімені І.Я. Горбачовського 


У патогенезі більшості захворювань, відомих сучасній медицині, визначне місце приділяється 

синдромові ендогенної інтоксикації (ЕІ). Для комплексної оцінки тяжкості перебігу і контролю ступеня ЕІ 

пропонують використовувати лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ). Існує думка, що первинна подагра, яка 

характеризується накопиченням в тканинах і біологічних рідинах організму надлишку сечової кислоти, 

супроводжується ендотоксикозом. 

Тому метою нашої роботи було обчислення ЛІІ та вивчення доцільності його використання для 

діагностики синдрому ЕІ залежно від тривалості захворювання на первинну подагру. Нами було обстежено 

42 хворих на первинну подагру чоловічої статі та 10 практично здорових людей. Всім було проведено 

загальний аналіз крові. ЛІІ вираховували за формулою Я. Кальф-Каліфа: ЛІІ = ( 4М+3Ю+2П+С ) х ( Пл+1 ) : ( 

Л+Мо ) х ( Е+1 ), де М – мієлоцити, Ю – юні, П – паличкоядерні, С – сегментоядернінейтрофіли, Пл – 

плазмоцити, Л – лімфоцити, Мо – моноцити, Е – еозинофіли. 

Пацієнти були розділенні на 3 групи за тривалістю захворювання: 1-а група – 17хворих (40,48 %)з 

тривалістю захворювання до 5 років, 2-а група – 20 осіб (47,62 %) з терміном хвороби від 5 до 10 років та 3-я 

група – 5 осіб (11,90 %), які хворіли на хронічну подагру понад 10 років. 

У результаті проведених досліджень ми отримали дані, що свідчать про прямо пропорційний зв‘язок 

між тривалістю захворювання на первинну подагру і підвищенням ЛІІ. В 1-й групі хворих середнє значення 

ЛІІ становить 1,3±0,2 (р

Мазур Людмила, Мазур Олена, Чорний Андрій, Виваль Богдан 

ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЗАСТОСУВАННЯ ВОБЕНЗИМУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 1 ТИПУ ЗІ 

СТЕАТОГЕПАТИТОМ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Швед М.І. 

Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського 


Розвиток супутнього стеатогепатиту відмічають, за даними різних авторів, у 24 – 88 % хворих на ЦД, у 

його прогресуванні виділяють такі етапи, як жирова інфільтрація печінки, окислювальний стрес та 

ендотоксинопосередковане ураження гепатоцитів. 

Метою даного дослідження було оцінити віддалену ефективність протизапальної та антиоксидантної 

ефективності вобензиму у хворих на ЦД 1 типу із супутнім стеатогепатитом. 

Матеріали і методи. Було обстежено 32 хворих на ЦД 1 типу із супутнім стеатогепатитом, з них 14 (43,8 

%) – чоловіки та 18 (56,2 %) – жінки. Середній вік обстежених осіб становив 48,5±3,1 роки, тривалість 

захворювання – 18,7±3,3 роки. Усі пацієнти окрім стандартної терапії отримували препарат системної 

ензимотерапії вобензим по 3 драже 3 рази на добу протягом 1 місяця. 

Функціональний стан печінки оцінювали за рівнями загального білірубіну (ЗБ), аспартатамінотрансферази 

(АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), γ-глутамілтрансферази (γ-ГТП), лужної фосфатази (ЛФ) за 

загальноприйнятими методиками. Стан системного запального процесу характеризували за концентрацією α- 

фактора некрозу пухлин (α-ФНП) імуноферментним методом. Стан систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) 

вивчали за рівнями малонового діальдегіду (МДА), антиоксидантного захисту (АОЗ) – за вмістом глутатіону 

відновленого (ГВ) та супероксиддисмутази (СОД). Усі обстеження проводилися до, через 1 та 6 місяців після 

лікування. 

Результати та їх обговорення. У обстежених із ЦД 1 типу та стеатогепатитом виявлено переважання 

цитолітичного синдрому, тоді як холестатичний був помірно вираженим. Так, вміст ЗБ становив (23,81±1,49) 

мкмоль/л, АСТ - (0,99±0,04), АЛТ – (1,00±0,05) ммоль/(л·год), γ-ГТП – (0,63±0,03) та ЛФ – (1,74±0,08) мкмоль/л. 

Збільшення вмісту α-ФНП до (89,62±2,04) пкг/мл свідчило про активацію системного запального процесу. 

Виявлено прогресування синдрому пероксидації зі зростанням концентрації МДА до (4,07±0,27) мкмоль/л та 

зниженням – ГВ (56,71±2,51) та СОД (213,5±9,7). 

При повторному визначення даних параметрів через 1 місяць після курсового лікування вобензимом 

спостерігали достовірне покращення функціональної активності печінки, нормалізувалися параметри ЗБ - 

(16,36±0,74), АСТ - (0,42±0,02), АЛТ - (0,55±0,03), γ-ГТП - (0,51±0,02) та ЛФ - (1,40±0,08). Суттєво покращувались 

як показники систем ПОЛ і АОЗ (МДА - (2,93±0,13), ГВ - (69,13±3,11) та СОД - (212,6±8,1)), так і α-ФНП - 

(57,62±2,72). 

Оцінюючи віддалені результати застосування вобензиму, визначено вказані параметри через 6 місяців. 

Виявлено повторне погіршення показників, проте зміни не досягали вихідного рівня. Зокрема, вміст ЗБ становив 

(18,72±0,98), АСТ – (0,61±0,02), АЛТ – (0,69±0,03), γ-ГТП – (0,57±0,03) та ЛФ – (1,52±0,08). Повторно зростали 

системне запалення та ПОЛ – вміст α-ФНП становив (69,16±2,31) МДА – (4,95±0,23), ГВ – (53,04±2,61), СОД – 

(137,2±6,4). 

Таким чином, у хворих на цукровий діабет 1 типу із стеатогепатитом препарат системної ензимотерапії 

вобензим має суттєву ефективність, забезпечуючи нормалізацію функціональної активності печінки, регрес 

синдромів системного запалення та пероксидації. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування 

комплексних курсів лікування із вобензимом двічі на рік. 

Маслій Софія 

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ І ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАЛЕЛІ 

ГІПЕРУРИКЕМІЇ І ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ 

Обласна клінічна лікарня 

м. Рівне 

Гіперурикемія вважається незалежним фактором ризику несприятливого перебігу серцево-судинної 

патології. 

Мета роботи – вивчити особливості клінічних проявів і функціональних змін міокарда у хворих на 

фібриляцію (ФП) передсердь з нормо- і гіперурикемією (ГУ). 

Матеріал і методи: обстежено 185 хворих на різні форми ФП, які знаходились на стацобстеженні і 

лікуванні у відділенні лікування складних порушень серцевого ритму та ендоваскулярної рентген-хірургії у 2008- 

2011 рр. 

ГУ (рівень сечової кислоти (СК) у сироватці крові понад 350 ммоль/л) виявлено у кожного третього 

хворого на ФП (33,33 %), у порівнянні із пацієнтами із синусовим ритмом і однотипними факторами ризику 

(артеріальна гіпертензія, цукровий діабет і метаболічний синдром). Середні значення рівня СК у даній групі 

становили (385,22±47,85) ммоль/л, у контролі - (283,18±34,85), p

Мазур Олена, Кучма Софія 

ВПЛИВ ОМАКОРУ® НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ ТА ВИРАЖЕНІСТЬ СИПТОМІВ ВЕГЕТАТИВНОГО 

ДИСБАЛАНСУ 

Кафедра ендокринології 

Науковий керівник : ас. В.О. Сергієнко 

Завідувач кафедри: проф. О.О. Сергієнко 

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького 

м.Львів, Україна 

Актуальність: Пошук ефективних і безпечних засобів, які б забезпечили фізіологічний статус 

антитромботичної системи і сприятливо впливали на інші показники метаболізму, тісно пов‗язаний з 

включенням в комплекс лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу препаратів, що вміщують -3 

поліненасичені вищі жирні кислоти. 

Мета: Проведення оцінки динаміки показників добового моніторингу артеріального тиску та проявів 

вегетативного дисбалансу на фоні призначення Омакору® в хворих на ЦД 2-го типу з діабетичною 

автономною нейропатією серця (ДАНС). 

Матеріали та методи: Обстежено 27 хворих на ЦД 2-го типу із верифікованою ДАНС і 20 хворих на 

ЦД 2-го типу без клінічних стадій серцево-судинних захворювань. Пацієнтів із ДАНС розподіляли на дві 

групи: основну (n=12) і контрольну (n=15). Хворим основної групи, окрім базисної цукрознижуючої терапії 

призначали Омакор® в дозі 1 г/добу протягом 3-х міс; контрольної групи - плацебо (1-а капсула з оливковою олією). 

Проводили аналіз результатів ЕКГ (12-канальний електрокардіограф ЮКАРД-200) [ UTAS (Україна)]; 

добового моніторингу АТ (―АВРМ-04‖ [―Meditech‖ (Угорщина)]; ехокардіографії в ―М‖ і ―U‖ режимах; холтер- 

ЕКГ (―ЕС-3Н‖, ―Labtech‖, Угорщина). Статистичний аналіз: ANOVA (MicroCal Origin v. 8,0). 

Результати: В результаті проведених досліджень встановлено, що у хворих на ЦД 2-го типу з ДАНС 

виявлені більш високі середні рівні систолічного АТ (САТ) і діастолічного (ДАТ) протягом доби, денного та 

нічного періодів доби, підвищення показників варіативності САТ і ДАТ протягом денного та нічного періоду. 

За рівнем 

добового індексу серед цих хворих частіше зустрічаються категорії ―non-dippers‖ та ―night-peakers‖. 

Використання Омакору ® в комплексі лікування хворих на ЦД 2-го типу з ДАНС сприяло покращенню 

загального стану хворих, зокрема загальна кількість балів за анкетою-опитувальником О.М. Вейна після 

проведеного лікування становила 21,3 (Р0,01). Крім того, у більшості пацієнтів з ДАНС у поєднанні із 

периферійною нейропатією спостерігалось зменшення і/або зникнення болю (Р

Микичак Марта 

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ХВОРОБАМИ ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ 

ПОКАЗНИК ЇХ СТАНУ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. З.О. Гук-Лешневська 


м. Львів, Україна 

Оцінка якості життя часто використовується для характеристики важкості патологічного процесу. В 

кардіологічному відділенні Військово-медичного клінічного центру Західного регіону проведено обстеження 

41 пацієнта із серцево-судинною патологією. Окрім загально-клінічного дослідження, пацієнти були опитані 

за опитувальником «Health age questionnaire», за яким оцінювали вплив способу життя хворих на очікувану 

тривалість життя. 

Результати опитування показали, що 10 пацієнтам їх спосіб життя додає певну кількість років до 

типової очікуваної тривалості життя, яка становить 81,8 р. Більш, ніж половині цих пацієнтів тривалість 

життя на 4-6 років збільшують психологічні фактори. 2 хворим - медичні та психологічні фактори та одному 

пацієнту – лише медичні. За цими показниками у цій групі персональна тривалість життя збільшується на 5,6 

років та становить 87,5 років. 

У двох пацієнтів спосіб життя не впливає на його тривалість. 

В 29 хворих спосіб життя зменшує його тривалість. Середня типова очікувана тривалість життя в 

групі становить 84,7 р. У них серед зменшуючих тривалість життя факторів мають значення медичні: 

діагностована ішемічна хвороба серця у 31%, недотримання дієти у 10,3%. Психологічні та особисті фактори 

зменшують тривалість життя на 3,4%. В загальному персональна тривалість життя обстежених зменшується 

в середньому на 5,58 років і в цій групі становить 79 років. 

Проведений аналіз оцінки якості життя кардіологічних хворих підтвердив необхідність проведення 

таких опитувань для вчасної корекції способу життя хворих, усунення керованих та зменшення дії 

некерованих чинників, які впливають на перебіг хвороби, ефективність лікування, тривалість життя пацієнтів. 

Микуляк Вікторія 

РОЛЬ ФАКТОРА ЧАСУ ПРИ ВИБОРІ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ХВОРИХ НА 

ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА 

Кафедра терапії і сімейної медицини ФПО 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Гребеник М.В. 


м. Тернопіль,Україна 

Впровадження в клінічну практику тромболітичної терапії забезпечує покращення ефективності лікування 

хворих з гострим інфарктом міокарда та зниження летальності. Однак лише невелика частина хворих поступає 

у лікарняні заклади в межах оптимального часу для тромболізису. 

Метою роботи є визначення впливу фактору часу на лікувальну тактику при гострому інфаркті міокарда. 

Проаналізовано первинну базу даних кардіологічного відділення Тернопільської міської лікарні №2 за 2011 

рік, що охоплює детальну інформацію про 189 хворих з гострим інфарктом міокарда. Залежно від того чи був 

проведений тромболізис хворі були розподілені на дві групи. 

Середній час від виникнення больового синдрому до поступлення у відділення невідкладної кардіології 

становив близько 28 годин, що підтверджує загальну тенденцію пізнього звернення хворих з гострим інфарктом 

міокарда у лікувальні заклади. У межах допустимого терапевтичного вікна (до 6 годин) було доставлено 42,3 % 

пацієнтів, лише 27,5 % в оптимальний проміжок часу (до 3 годин). Середній час доставки пацієнта 1 групи від 

початку больового нападу до госпіталізації становив (120±0,41) хв., від госпіталізації у відділення інтенсивної 

кардіології до початку тромболізису – (48±0,37) хв. 

Аналіз поступлень дозволив виділити такі основні чинники пізньої госпіталізації хворих з гострим інфарктом 

міокарда, що обмежують проведення тромболітичної терапії: низький рівень санітарної культури населення, 

недооцінка симптомів, як самими пацієнтами, так і часто лікарями першого контакту, недостатня технологічна 

забезпеченість бригад швидкої допомоги та втрати часу на етапі прийняття рішення про тромболізис в умовах 

стаціонару. 

25

Николов Валентин* ,Церовска Вяра** 

ДЕРМАТОЛОГИЧЕСКАЯ СЕМИОТИКА 

ПРИ ПАТОЛОГИИ ВНУТРЕННИХ ОРГАНОВ 

*Кафедра инфекционных болезней с эпидемиологией, кожными и венерическими болезнями 

Научный руководитель: чл.-корр. НАМНУ, проф. д-р мед.наук Андрейчин М.А. 

Тернопольский государственный медицинский университет им. И.Я. Горбачевского 

г. Тернополь, Украина 

**Главный врач МБАЛ им. Рахилой Ангеловой 

г. Перник, Болгария 

Заболевания внутренних органов часто сопровождаются изменениями со стороны кожи. Иногда 

именно кожный покров «подсказывает» настоящую проблему, являясь своеобразным диагностическим 

ключом. Приведем некоторые из них. 1) "АПЕЛЬСИНОВОЙ КОРКИ" симптом – изменение рельефа кожи 

при раке молочной железы. 2) БЕРА симптом (симптом "грязных коленей") – чрезмерное ороговение и 

утолщение эпидермиса на коленях и локтях, иногда на тыле стоп и внутренних лодыжках, вследствие чего 

кожа легко загрязняется; возможный признак гипотиреоза. 3) ГЕДА симптом – гипералгезия кожи, 

усиливающаяся при менструации; возможный признак туберкулеза легких у женщин. 4) ГРЮНВАЛЬДА 

симптом – экхимозы вокруг пупка при остром панкреатите. 5) ЭЛЛИНЕКА симптом – потемнение кожи век 

при базедовой болезни. 6) КЕРРА симптом – трофические изменения кожи ниже места повреждения 

спинного мозга. 7) КОЙЛОНИХИЯ – округлое или овальное вдавление в центре ногтей при гипохромной 

анемии. 8) "КРАСНЫХ ПЕРЧАТОК И НОСКОВ" симптом – гиперемия и отечность ладоней, тыла кистей и 

подошв; признак йерсиниоза. 9) КРОЛЯ симптом – чрезмерное оволосение или выпадение волос на ноге на 

стороне воспаления седалищного нерва. 10) КУЛЛЕНА симптом – цианоз кожи вокруг пупка при остром 

панкреатите. 11) ЛОЖА НОГТЕВОГО симптом – частичное обнажение ногтевого ложа по свободному краю 

ногтевой пластинки при поражении периферических нервов. 12) МАНЬЯНА симптом – ощущение 

инородных тел под кожей (тактильные галлюцинации); возможный признак наркомании. 13) НОГТИ 

ГИППОКРАТА – выпуклость ногтевых пластинок в виде часовых стекол при хронической гипоксемии. 14) 

ПЕНДЕ симптом – появление "гусиной кожи" после растирания; возможный признак недостаточности 

надпочечников. 15) ПЛАТОНИХИЯ – плоская поверхность ногтей при циррозе печени.16) ПОЛЯ-ПИНКУСА 

симптом или волосяной знак – локальное истончение стержня волоса после токсического поражения или 

стрессового состояния, после родов. 17) ПУУСЕПА симптом – пигментация кожи по ходу ветвей 

седалищного нерва еще до клинических признаков ишиаса. 18) ПЯТНА БЕЛОГО симптом – феномен 

длительно не исчезающего после надавливания белого пятна на коже кисти или тыла стопы; признак 

недостаточности кровообращения, дисфункции симпатической нервной системы. 19) РУБЕОЗА симптом – 

постоянный румянец на щеках; встречается при сахарном диабете и при туберкулезе легких. 20) СЕРЖАНА 

симптом – стойкий выраженный красный дермографизм; признак лабильности вегетативной нервной 

системы, возможный признак недостаточности коры надпочечников. 21) ТУЖИЛИНА симптом ("красных 

капелек" симптом) – мельчайшие аневризмы кожных сосудов на животе, спине, груди; наблюдается при 

хроническом панкреатите. 22) ХЕРТОГА симптом (Хертога-Леви симптом; Ротшильда симптом) – 

выпадение волос наружной трети бровей; возможный признак дистиреоза (нарушения функции щитовидной 

железы). 23) ЦИРЦИНАРНЫЙ БАЛАНИТ – высыпания на головке пениса, напоминающие географическую 

карту; является патогномоничным симптомом болезни (синдрома) Рейтера. 

Осадчук Лідія, Гулага Ольга, Полянська Оксана 

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ТА САТУРАЦІЯ КИСНЮ 

Кафедра внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. О.С.Полянська 


м.Чернівці, Україна 

Ішемічна хвороба серця (ІХС) в індустріально розвинених країнах і Україні є одним з найбільш 

розповсюджених захворювань, яке посідає перше місце серед причин смерті . Не менш важливою є 

проблема хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ), що є четвертою за значущістю причиною 

смерті серед населення України . Поширеність ХОЗЛ у нашій країні становить близько 3000 випадків на 100 

000 населення і щорічно зростає на 8 % [Амосова К.М., 2011]. Одночасна наявність ХОЗЛ та ІХС призводить 

до синдрому ―взаємного обтяження‖. 

Метою нашого дослідження є вивчення перебігу ІХС залежно від показника сатурації кисню. Нами 

обстежено 20 хворих на ІХС з післяінфарктним кардіосклерозом чоловічої статі у віці від 47 до 72 років. І 

групу склали 12 хворих на ІХС без супутньої легеневої патології, ІІ групу – 8 пацієнтів на ІХС із супутнім 

ХОЗЛ. Рівень сатурації кисню визначали за допомогою пульсоксиметра «Ютас Окси-201». У І групі середній 

показник насичення крові киснем складає 95±8,6%, а у пацієнтів ІІ групи — 93±7,5%. Серед хворих ІІ групи 

більшість чоловіків були курцями і викурювали щодня близько пачки сигарет. У цієї групи пацієнтів 

спостерівся важчий перебіг захворювання, що проявлялось у вигляді погіршення стану пацієнтів, частої 

дестабілізації стенокардії. Відомо, що метаболічні порушення у серцевому м'язі залежать від багатьох 

факторів, а саме: артеріального насичення крові киснем, міокардіальної екстракції кисню, коронарного току 

крові, площі поперечного діаметру коронарної артерії, артеріального тонусу, наявності атеросклеротичної 

бляшки та коронарної вазоконстрикції. Знижена сатурація кисню у хворих на ІХС із супутнім ХОЗЛ посилює 

міокардіальну ішемію та істотно впливає на перебіг захворювання. 

26

Пересунько Катерина 

ЛАЗЕРНІ МАРКЕРИ ВМІСТУ В КРОВІ ЛІПОПРОТЕЇНІВ НИЗЬКОЇ ТА ВИСОКОЇ ГУСТИНИ У ЖІНОК З 

МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Федів О.І. 



Незважаючи на важливість метаболічного синдрому в структурі захворюваності населення, 

загальних підходів щодо діагностики цього синдрому не розроблено і до сьогодні. Ще в 1988 році 

G.M.Reaven запропонував термін метаболічний синдром, що поєднував в собі абдомінальне ожиріння, 

артеріальну гіпертензію, дисліпідемію та гіперглікемію. Ожиріння-одна з найвагоміших проблем охорони 

здоров‘я не лише індустріально розвинених країн, але й країн, що розвиваються. Встановлено, що в світі 

близько біліона людей мають надлишкову масу тіла (індекс маси тіла (ІМТ) 25-29,9кг/м 2 ) і 300 міліонів 

страждають ожирінням (ІМТ >30 кг/м 2 ). Ожиріння- незалежний фактор серцево-судинного ризику. 

Метою дослідження було встановлення корелятивних взаємозв‘язків рівнів ліпопротеїнів високої та 

низької густини та відповідними їх оптичними показниками за допомогою лазерної поляриметрії плазми 

крові. 

Матеріали та методи дослідження.Під наглядом знаходилось 38 пацієнток віком від 48 до 67 років 

(основна група), у яких рівні ліпопротеїнів високої та низької густини відповідають критеріям метаболічного 

синдрому ( ЛПВГ < 1,29 ммоль/л, ЛПНГ > 3 ммоль/л ). Контрольна група- 18 пацієнток репродуктивного віку, 

у яких спостерігалися нормальні рівні ліпопротеїнів високої та низької густини ( ЛПВГ >1,29 ммоль/л, 

ЛПНГ < 3 ммоль/л). Після зберігання крові пацієнток основної та контрольної груп в термостаті протягом 7-8 

годин, ми наносили її на предметне скло і досліджували методом лазерної поляриметрії в спеціальному 

оптичному розміщенні. 

Проаналізувавши отримані дані, можна запропонувати наступні лазерні діагностичні критерії 

метаболічного синдрому: 

1. напівширина індикатрис розсіювання сили світла біорідинами ∆θ ≥ 25 о ; 

2. рівень азимута поляризації α>25 о ; еліптичності β > 15 0 ; наявність екстремальних значень цих 

параметрів в області кутів розсіювання, починаючи з 30 о ; 

3. «швидкий» ріст азимута і еліптичності поляризації лазерного випромінювання в процесі тимчасової 

кристалізації крові, починаються з 6 - 10 годин збереження зразка в термостаті; 

Висновки: 

1.Поширеність метаболічного синдрому значно вища у жінок, що досягли періоду менопаузи в порівнянні з 

жінками репродуктивного віку. 

2.Дослідивши кров жінок з метаболічним синдромом за допомогою методу лазерної поляриметрії були 

розроблені поляризаційні критерії вмісту ліпопротеїнів високої та низької густини в крові у жінок з 

метаболічним синдромом і на цій основі буде розроблений новий діагностичний тест контролю ефективності 


Пінкевич Зореслава 

ТЮТЮНОПАЛІННЯ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ 

Кафедра поліклінічної справи та сімейної медицини з медичною технікою 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Л.С. Бабінець 



На даний час з'являється все більше наукових фактів щодо визначної ролі тютюнопаління (ТП) як 

фактору ризику формування ХП. Проте вплив ТП на перебіг ХП остаточно не з‘ясований. 

Мета дослідження: на основі порівняльного аналізу якості життя хворих на ХП, курців і некурців, 

встановити вплив ТП на якість життя при ХП. 

Матеріали та методи: Об'єктом дослідження були 43 пацієнти з ХП віком 25-70 років; чоловіків – 16, 

жінок – 27. Анамнез паління розраховували в одиницях «пачки-роки». При цьому одна пачка складає 20 

цигарок. 

Вивчення якості життя (ЯЖ) проводилось за допомогою загального опитувальника SF-36 та 

спеціалізованого опитувальника гастроентерологічного хворого GSRS (Gastrointestinal Symptoms Rating 

Scale). Контрольну групу склали 30 опитаних здорових людей. 

У результаті було виявлено достовірне зниження показників ЯЖ у групі курців стосовно як контрольної 

групи, так і некурців. Було виявлено середньої сили негативну кореляцію між показниками шкал фізичного 

функціонування, рольового фізичного функціонування (r=(-0,690) та r=(-0,674) відповідно; р

Ружицька Оксана 

ДОСВІД ЛІКУВАННЯ РЕНАЛЬНОЇ ОСТЕОДИСТРОФІЇ У ХВОРИХ 

НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК У ДОДІАЛІЗНОМУ ПЕРІОДІ 


Науковий керівник: д-р мед наук, проф. Мартинюк Л.П. 



Метою дослідження стало вивчення ефективності лікування ренальної остеодистрофії з 

використанням стронцію ранелату та альфакальцидолу. 

Матеріали і методи дослідження. В дослідження включено 26 хворих на хронічну хворобу нирок 

(ХХН) у додіалізному періоді, в яких при денситометричному обстеженні виявлено зниження мінеральної 

щільності кісткової тканини (МЩКТ). Серед пацієнтів було 14 (54 %) чоловіків і 12 (46 %) жінок. Середній вік 

обстежених становив (48,54±2,34) років, середня тривалість патології нирок – (11,73±2,54) років. Вивчали 

рівень паратгормону (ПТГ), загального та іонізованого кальцію, фосфору в сироватці крові. Оцінку 

структурно-функціонального стану кісткової тканини проводили за допомогою двофотонної рентгенівської 

денситометрії за показником BMD, Т та Z критеріями на рівні поперекового відділу хребта (ПВХ) та 

проксимального відділу стегна (ПВС). З метою проведення порівняльної оцінки, хворі були розподілені на 

дві групи, репрезентативні за віком, статтю, рівнем ПТГ та МЩКТ. І група (n=14) отримувала 

альфакальцидол у дозі 0,25 мкг 1 раз на добу через день, ІІ група (n=12) – отримувала альфакальцидол у 

дозі 0,25 мкг 1 раз на добу через день та стронцію ранелат по 2 г 1 раз на добу. Тривалість лікування 

становила 3 місяці в обох групах. 

Результати дослідження. Під впливом лікування у пацієнтів І групи спостерігалося достовірне 

підвищення рівня іонізованого кальцію та досягнення цільового рівня ПТГ у 12 (86 %) обстежених, однак 

достовірного підвищення МЩКТ на рівні ПВХ та ПВС не спостерігалося. У ІІ групі хворих мало місце 

достовірне збільшення концентрації іонізованого кальцію, досягнення цільового рівня ПТГ в 11 (92 %) 

пацієнтів та достовірне підвищення МЩКТ на рівні ПВХ та ПВС. 

Висновки. Використання стронцію ранелату в поєднанні з альфакальцидолом сприяє корекції 

гіпокальціємії, досягнення цільових рівнів ПТГ та збільшенню кісткової маси у хворих з ренальною 

остеодистрофією на тлі ХХН у додіалізному періоді. 

Сіканович Наталя 

КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗВ`ЯЗКИ МІЖ ДИФУЗНИМ ЕУТИРЕОЇДНИМ ЗОБОМ ТА ПОКАЗНИКАМИ РОЗУМОВОГО 

РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ смт. МИКУЛИНЦІ 





Дифузний еутиреоїдний зоб – дифузне збільшення ЩЗ без порушення її функції. Залежно від 

поширеності в популяції розрізняють спорадичний і ендемічний зоб. Зоб вважається ендемічним, якщо в 

обстежуваному регіоні частота зоба в дітей молодшого і середнього шкільного віку перевищує 5%. 

Західний регіон України, що представлений різними клімато-географічними зонами (гори, передгір‘я, 

рівнини), вважається найбільшим ендемічним регіоном щодо зоба, з розповсюдженою патологією серед всіх 

верств населення. 

Проблема йодного дефіциту, ще в Україні досі не вирішена радикально, незважаючи на численні 

заклики з боку науковців та практикуючих лікарів, щорічно призводить до втрати здоров‘я та 

інтелектуального потенціалу населення. 

Метою роботи було визначити кореляційний зв`язок між показником розумового розвитку і частотою 

дифузного еутиреоїдного зобу серед школярів молодшого(6-7 років),середнього(13-14 р.) та старшого(15- 

16р.) шкільного віку в загальноосвітній школі смт.Микулинці. 

Нами обстежено 102 дітей : 6-ти років-32 дитини, 7 р.-18 дітей, 13-14 років-28 осіб, 15-16 р.-24 особи. 

При пальпаторному обстеженні ЩЗ було виявлено дифузний еутиреоїдний зоб I ст. у школярів молодшого 

шкільного віку (6-7 р.)-7 випадків, що складає 14%.У дітей середнього шкільного віку(13-14 р.)-9 хворих ,що 

складає-3 %, дітей старшого шкільного віку (15-16 р.)-6 хворих на дифузний еутиреоїдний зоб,що 

складає,що становить 25%. Показник розумового розвитку визначали методом анкетування за шкалою 

А.Біне-Т.Сімона (варіант Л.Термена). 

Показник розумового розвитку здорових дітей 6-ти років складає 96 % вище середнього і 4 % нижче 

середнього,а у дітей хворих на дифузний еутиреоїдний зоб-у 100% цей показник -нижче середнього. 

Розумовий розвиток здорових дітей 7 р.- 100%- вище середнього,у хворих на зоб-52% вище середнього, 48 

%-нижче середнього. Досліджуваний показник здорових школярів у середній віковій категорії (13-14р.)- 78 

% вище середнього, 22%- нижче середнього. Цей показник у хворих на дифузний еутиреоїдний зоб цієї 

вікової категорії-65% вище середнього,35%-нижче середнього рівня . Розумовий розвиток у старшій віковій 

групі здорових школярів ( 15-16 р.)-90 % вище середнього, 10 %- нижче середнього. У школярів, хворих на 

дифузний еутиреоїдний зоб показник розумового розвитку нижче середнього у 100%. 

Показник інтелектуального розвитку здорових школярів по школі складає-77%- вище середнього,а 

нижче середнього-23%,а у дітей хворих на дифузний еутиреоїдний зоб даний показник становить 29%-вище 

середнього ,у 71%-школярів він є нижче середнього. 

Таким чином ,йододефіцит в ендемічному регіоні знижує показник розумового розвитку школярів. 

Причому,слід відмітити ,що найбільш яскраво цей кореляційний зв`язок було виявлено у молодшій віковій 

категорії (6 р.)і в старшій віковій категорії (15-16 років),та підвищення цього показника в групі школярів 7-ми 

років та середній віковій групі (13-14 р.),що характеризує хвилеподібний характер цього кореляційного 

зв`язку. 

28

Товканюк Наталія 

ЕФЕКТИВНІСТЬ СВОЄЧАСНОЇ ЕТІОТРОПНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ У 

ДІТЕЙ 

Науковий керівник : Желтуцька І.Ю. 

Кременецьке медичне училище імені Арсена Річинського 


Метою дослідження було визначення характеру перебігу гострих захворювань органів дихання в 

залежності від своєчасності призначення противірусних препаратів. 

Проведено аналіз 200 медичних карт стаціонарних хворих дітей віком до 15 років, які знаходились на 

стаціонарному лікуванні в 2011 році. 

20(10,0%) із них поступили в стаціонар в перший день захворювання, 60(30,0%) – на другий день. У 

66 з них був ринофарингіт, у 14 – ларингіт. Комплексне лікування включало застосування противірусного 

препарату «Лаферобіон» в свічках та закапування носа на протязі 5 днів. Середній термін перебування в 

стаціонарі становив 5 днів. 

На 3-5 день від початку хвороби поступило 120 дітей( 60,0%), у 24 (20,0%), з яких встановлено 

діагноз гострий бронхіт, у 30 (25,0%) - гострий обструктивний бронхіт, у 66 (55,0%) - позагоспітальна 

пневмонія. Лікування на догоспітальному етапі – жарознижуючі, муколітики, антибіотики через рот, 

судиннозвужуючі краплі в ніс – було неефективне, ускладнень не попередило. Середня тривалість 

перебування в стаціонарі становила 14 діб. 

Висновки: Застосування інтерферонів при ГРЗ в перші дні захворювання має досить високу 

ефективність.Відсутність етіотропної терапії призводить до виникнення ускладнень та затяжного перебігу 

захворювань. Батьки недостатньо інформовані щодо необхідності своєчасної противірусної терапії та її 

значення у профілактиці ускладнень при ГРЗ у дітей. 

проф.Швед М.І., Гурський В.Т., Прокопович О.А. 

КАРДІО-РЕНАЛЬНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ НЕСПРИЯТЛИВОГО ПЕРЕБІГУ ТА ПРОГНОЗУ ГОСТРОГО 

ІНФАРКТУ МІОКАРДА 


Науковий керівник: д-р мед.наук , проф.Швед М.І. 



Вступ. Інфаркт міокарда – одне з найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи, яке 

найчастіше стає чинником ризику інвалідності та смерті, насамперед населення працездатного віку. Відомо, 

що навіть незначне зниження функції нирок значно погіршує протікання основної кардіальної патології, 

одночасно збільшуючи частоту ускладнень і ризик смерті, а стійке зниження швидкості клубочкової 

фільтрації значно погіршує прогноз при гострому коронарному синдромі. Тому метою нашого дослідження 

було вивчити вплив кардіо-ренальних факторів на перебіг і прогноз гострого інфаркту міокарда 

Матеріали і методи: Обстежено 48 хворих (34 чоловіків і 14 жінок) на гострий інфаркт міокарда. 

Контрольну групу становили 20 практично здорових людей. Для оцінки впливу на перебіг та прогноз 

інфаркту міокарда взято такі фактори, як фракція викиду лівого шлуночка (ехокардіографія в В-режимі), 

швидкість клубочкової фільтрації (за формулою Кокрофта-Гольта) та рівень мікроальбумінурії в гострий 

період інфаркту міокарда. 

Результати: У 31 хворого діагностовано систолічну дисфункцію лівого шлуночка(ФВ

Шарлович Зоя 

БЕЗПЕРЕРВНА МЕДИЧНА ОСВІТА – ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ КОМПЕТЕНТНИХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР 

СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ 

Кафедра педагогіки 

Науковий керівник: д-р пед. наук О.Є.Антонова 

Житомирський державний університет імені Івана Франка 


Здобуття спеціалізації медичної сестри загальної практики - сімейної медицини передбачено на 

відділеннях післядипломної освіти молодших медичних спеціалістів. Маючи освіту, медична сестра, за 

бажання працювати в системі сімейної медицини, проходить курс спеціалізації, що сприяє вдосконаленню її 

професійного кваліфікаційного рівня та забезпечить відповідність освітньо-кваліфікаційній характеристиці, 

освітньо-професійним програмам для реалізації завдань первинної медико-санітарної допомоги. Від роботи 

сімейної медичної сестри над собою постійної впродовж життя залежатиме як результат ефективності 

впровадження медсестринського процесу серед пацієнтів, що потребують вирішення існуючих і потенційних 

проблем, так і успіх у проведенні профілактичних заходів серед населення дільниці. Опираючись на сучасні 

медсестринські вдосконалено-оздоровчу модель (М. Аллен), теорію збереження (М. Левайн), профілактичну 

модель (Б. Ньюмен), та провівши аналіз діяльності сімейної медичної сестри, нами розроблено з метою 

апробації та впровадження спецкурс «Педагогічні основи навчання само- та взаємодогляду пацієнта і його 

родини в сімейній медицині». Очікуваний результат ‒ пацієнт і його родина в цілому повинні стати активним 

учасником і співпрацювати в процесі покращення здоров'я хворого члена сім'ї. 

Нашими дослідженнями встановлено, що професійно-педагогічна компетентність медичної сестри 

загальної практики – сімейної медицини має свою специфіку, що передбачає тісну співпрацю на умовах 

паритетної взаємодії між нею, пацієнтом і його родиною. 

проф. Швед М.І., Прокопович О.А., Гурський В.Т. 

ДИНАМІКА РІВНЯ ФАКТОРУ НЕКРОЗУ ПУХЛИН АЛЬФА ПІД ВПЛИВОМ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО 

КОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ ВПРОДОВЖ ГОСПІТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ ІНФАРКТУ МІОКАРДА У 

ХВОРИХ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПЕЧІНКИ 


Науковий керівник: д-р мед.наук , проф.Швед М.І. 



Мета роботи: вивчити динаміку рівня фактору некрозу пухлин ά (ФНП - ά), як маркера активності імунозапальної 

реакції, впродовж госпітального періоду інфаркту міокарда (ІМ) в залежності від функціонального 

стану печінки. 

Обстежено 161 хворий на ІМ, серед них 124 чоловіків (77 %), та 37 жінок (23 %). Середній вік хворих 

становив 59,9±4,2 років. Верифікацію діагнозу ІМ проводили на основі типової динаміки клінічних та 

лабораторних даних, еволюції ЕКГ, ЕхоКГ згідно з критеріями, запропонованими консенсусом 

Європейського товариства кардіологів. Функцію печінки оцінювали на основі лабораторних даних та 

результатів УЗД. Критеріями виключення стали супутні гострі та хронічні захворювання печінки в анамнезі; 

зловживання алкоголем; ХСН ІІА - ІІІ ст.; вроджені та набуті вади серця; тривалий прийом гепатотоксичних 

препаратів; наявність онкологічних та інфекційних захворювань; цукровий діабет, проведена тромболітична 

терапія. 

До основної досліджуваної групи увійшло 116 хворих (72,1 %), у яких діагностували зміни 

функціональної здатності печінки у вигляді цитолітичного, холестатичного, гепатодепресивного синдромів. 

45 обстежуваних хворих (27,9 %) без функціональних порушень печінки (ФПП) склали групу порівняння. В 

перші дні госпітального періоду ІМ відмічено достовірно вищі рівні ФНП - ά у хворих основної групи 

(89,36±1,23 пкг/мл) ніж у порівнюваній (76,6±2,09 пкг/мл) (р

Шевчук Володимир 

ВПЛИВ ТІВОРТІНУ НА СТАН ОКСИДАНТНО-ПРОТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ ПРИ 

НЕАЛКОГОЛЬНОМУ СТЕАТОГЕПАТИТІ, АСОЦІЙОВАНОМУ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. О.І.Федів 



Результати численних досліджень останніх років свідчать про можливість ефективного і безпечного 

застосування L-аргініну як активного донатора NO в клінічній практиці при різноманітній патології. Згідно з 

принципами доказової медицини з метою проведення дослідження ефективності та порівняння 

запропонованих програм лікування була проведена рандомізація групи хворих на 2 групи. Пацієнти першої 

(основної) групи (група І) склали 32 пацієнтів (20 хворих на НАСГ, асоційований з класичним МС, і 12 хворих 

на НАСГ, асоційований з МС без дисліпідемії – фенотип АГ+АО+ПТГ/ЦД 2 типу), які отримували, крім 

стандартної базисної терапії, на першому етапі лікування отримували препарат Тівортін ® (L-аргініну 

гідрохлорид) по 100 мл в/в крапельно 1 раз на добу + Тівортін аспартат ® per os по 20 мл 2 рази на добу – 10 

днів з подальшим прийомом Тівортіну аспартату® по 20 мл 2 рази на добу впродовж 3 місяців. До другої 

групи (група порівняння ІI) увійшли 31 пацієнт (19 хворих на НАСГ, асоційований з класичним МС, і 12 

хворих на НАСГ, асоційований з МС без дисліпідемії – АГ+АО+ПТГ/ЦД 2 типу), які отримували стандартну 

терапію: дієтичне харчування (№5/9); гепатопротектори (Есенціалє Форте Н - по 10 мл в/в на крові 1 раз на 

день № 10, потім по 1800 мг (6 капсул) в день впродовж 3 місяців); метформін (по 1000 мг/добу впродовж 3 

місяців). 

Призначення комплексної терапії з використанням тівортіну спричиняло істотніше (в порівнянні з 

контрольною групою) зменшення інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів (знизився вміст малонового 

альдегіду в крові), окиснювальної модифікації білків (зменшився рівень альдегід- і 

кетондинітрофенілгідразонів у крові) на тлі покращання функціонування захисних протирадикальних систем. 

Шманько Олег 

ІМУНОПАТОЛОЧНІ ЗМІНИ ТА ПРЕДИКТОРИ ШВИДКОЇ ВІРУСОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДІ У ХВОРИХ НА 

ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ПРИ ЛІКУВАННІ ІНТЕРФЕРОНАМИ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф.Швед М.І. 



Вірусний гепатит С (HCV) – це широко розповсюджена хвороба. За даними ВООЗ, інфікування HCV 

охоплює біля 3 % світової популяції На сьогодні відомо,що кожен 7-й мешканець планети є носієм вірусу 

гепатиту С, а близько 200 млн людей хворіють на це захворювання. Ураження вірусом гепатиту С 

відбувається у 10 разів швидше за ВІЛ, при цьому хворіють здебільшого люди працездатного віку. Ця 

недуга призводить до значного зниження працездатності, погіршення якості життя пацієнтів, тягне за собою 

високі затрати на лікування. Подальше прогресування хвороби часто спричиняє цироз печінки та розвиток її 

первинного раку, що в цілому істотно збільшує кількість смертей з приводу захворювань печінки. HCV 

визнаний канцерогеном першого класу. Відсутність можливості специфічної профілактики та незадовільна 

ефективність лікування таких хворих залишається складною й далекою від свого вирішення проблемою. 

Обов'язковими умовами успіху лікування є відбір пацієнтів з урахуванням прогнозу терапевтичного ефекту, у 

зв'язку з чим особливе значення надається факторам і показникам, що дозволяють передбачати можливу 

відповідь на противірусну терапію. 

Тому метою наших досліджень була визначення спектру імунопатологічних змін і предикторів 

формування швидкої вірусологічної відповіді у хворих на хронічний вірусний гепатит С при лікуванні 

інтерферонами. Нами було обстежено 38 хворих у віці 26-54 років з діагнозом хронічний гепатит С., 

тривалість захворювання становила від 1 до 6 років. Хворі отримували противірусну терапію(ПВТ): перша 

група - пегильовані інтерферони і рибавирін за схемою, а друга - лінійні інтерферони лаферобіон або 

альфарекін і рибавирін. Дослідження проводились до початку лікування і через 4 тижні після 

застосування. ПВТ. Визначення спектру імунопатологічних змін і предикторів формування швидкої 

вірусологічної відповіді проводилось за оцінкою клініко-анамнестичних даних, вірусологічного навантаження 

за ПЛР, імунограми, виявлення генотипу ІЛ 28B, стандартних лабораторних методів. 

Аналіз результатів дослідження показав, що предикторами швидкої вірусологічної відповіді були жіноча 

стать, молодший вік, відсутність захворювань ШКТ та ВІЛ, шкідливих звичок(алкоголь), менший індекс маси 

тіла, нижчий рівень вірусологічного навантаження до лікування. Встановлено, що високий рівень АЛТ 

знижує ймовірність швидкої вірусологічної відповіді, а збільшення кількості CD3 і CD4 та наявність СС 

генотипу ІЛ28В, навпаки, підвищує. Також виявлено, що на 4 тижні ПВТ швидка вірусологічна відповідь 

спостерігалась у більшої кількості хворих першої групи у порівнянні з другою. Позитивний вплив присутності 

СС генотипу ІЛ28В на розвиток швидкої вірусологічної відповіді був більш вираженим у пацієнтів другої 

групи. 

Таким чином, результати наших досліджень довели важливість визначення предикторів швидкої 

вірусологічної відповіді та оцінки імунопатологічних змін як критеріїв ефективності противірусної терапії та 

вибору її оптимальних схем. 

31

Ярославіцька Світлана 

РЕЗУЛЬТАТИ ФІЗИКАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ ТА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ 

СЕРЦЯ 


Науковий керівник: доц. Верещагіна Н.Я. 



Остеоартроз (ОА) - найбільш часта патологія синовіальних суглобів , поширеність якої в популяції 

корелює з віком і досягає максимальних показників у людей старших 45 років. Разом з тим, ішемічна 

хвороба серця (ІХС) займає чільне місце в структурі захворюваності та смертності населення України і є, за 

словами Т. Ленгера, величезною епідемією і тяжкою недугою, яка має суттєве економічне значення, 

оскільки від неї гине чимало людей в розквіті творчих сил і витрачаються значні фінансові ресурси на її 


Метою нашої роботи було проаналізувати фактори ризику виникнення захворювання у 40 хворих на 

ІХС та ОА, які лікувалися в терапевтичному відділенні №2 та кардіологічному відділенні ТКМЛ №2. Серед 

обстежених було 20 хворих на ІХС ( 9 чоловіків і 11 жінок ) віком від 39 до 65 років та 20 хворих на ОА ( 8 

чоловіків і 12 жінок) віком від 30 до 65 років. Діагноз верифікувався на основі результатів стандартних 

клініко-лабораторних та інструментальних обстежень. 

Результати обстежень показали, що найбільш часто у хворих на ОА і ІХС спостерігаються такі 

фактори ризику як обтяжена спадковість (86% ІХС, 63% ОА), нераціональне харчування (86% ІХС, 81% ОА), 

надлишкова вага (82% ІХС, 76% ОА), низький рівень фізичних навантажень (58% ІХС, 67% ОА), вживання 

кави (70% ІХС, 58% ОА), порушення ліпідного обміну за даними ліпідограми ( 88% ІХС, 66,5% ОА). 

Спостерігається часте поєднання ОА та ІХС: у 52% хворих на ОА спостерігаються ознаки ураження 

серцево-судинної системи та у 92% хворих на ІХС при обстеженні виявляється ОА. 


1. У більшості хворих на ІХС спостерігаються ознаки остеоартрозу. 

2. У більшої половини хворих на ОА виявленні ознаки ураження ССС. 

3. Найбільш частими факторами ризику, спільними для ІХС і ОА є: спадковість, порушення ліпідного 

обміну, нераціональне харчування, надлишкова вага та низька фізична активність. 

Severina Khadykina 

THE PROBLEM STATE OF THE ANTIBIOTIC-RESISTANCE OF MICROORGANISMS 

Methodical Commission of vocational and practical training of therapeutic cycle 

Supervisors – lecturers of foreign languages M.A. Rudova, Shvydkaya V.O. 

Donetsk Basic Medical College 

Donetsk, Ukraine 

The antibiotic-resistance of the major agents of diseases is one of most important problems in modern medicine. 

Medicine that used to be efficient some years ago, are nowadays losing the importance and their use is 

deliberately limited. The aim of the study is to identify risk factors for the development of resistance of antibacterial 

drugs (ABD). 

College students interrogated 180 patients who were treated with ABD, and therefore analyzed their medical 

records and studied the literature data. 

97% of those interrogated ―treated‖ cold with the help of ABD without a doctor‘s permission prescription, 27% of 

respondents reduced the dose prescribed by a doctor, 79% of patients gave up taken ABD in the case of they feel 

better without a doctor‘s permission, 34% broke doctor‘s recommendations as for the use of ABD with other drugs 

or alternative medicine, 24% broke storage instructions and expiry recommendations of ABD. 

Conclusions. The reduction of the ABD resistance level is possible on the conditions of: 

- the implementation of educational programs for population; 

- limitation of the non-prescription sale 

- the use of proper ABD in corresponding doses 

- given priority to intravenous application of ABD in the case of in-patient treatment. 

32

СЕКЦІЯ 

«ХІРУРГІЧНА ПАТОЛОГІЯ» 

33

Андрєєв Герман, Белозьоров Ігор, Кудрявцева Анна 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОБТУРАЦІЇ НОРИЦЬ ТОНКОЇ КИШКИ,ЩО НЕ СОРМУВАЛИСЯ 

Кафедра хірургії №1 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Бойко В.В. 

ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України» 

м. Харків, Україна 

Основні труднощі при лікуванні зовнішніх нориць тонкої кишки, що не сформувалися (ЗНТКНС), 

зустрічаються на стадії їх формування у 80% серед усіх випадків. 

Були вивчені результати обтурації ЗНТКНС, в 72 пацієнтів традиційними та удосконаленими 

конструкціями трьохелементних обтураторів. 38 хворим конструкція традиційного обтуратору підбиралася 

безпосередньо у ліжка на підставі оцінки хірурга. 34 хворим - вибір типу конструкції проводився із 

застосуванням удосконаленого типу конструкцій обтураторів шляхом стендового моделювання (Патент 

України № 60703) (застосовувалися конструкції трьохелементного обтуратору із внутрішньокишковим 

элементом, що моделюється (№ u 2011 07083, пріоритет від 06.06.2011, позитивне рішення від 14.11.2011). 

Ефективність обтурації в першій групі хворих загалом становила 11 з 38 (28,9%), при тому, що в 2 хворих 

виникла потреба в заміні конструкції для досягнення остаточної герметизації. В інших пацієнтів 

спостерігалися негативні ефекти застосування традиційних конструкцій: збільшення розмірів норицевих 

дефектів, перетворення неповних у повні нориці тонкої кишки, що в 6 випадках з'явилося показанням до 

оперативного втручання з 3 летальними випадками. 

У другій групі герметизм був досягнутий в 32 з 34 (94,1%), а потреба в заміні конструкції виникала в 

зв'язку з втратою упругих властивостей поролону на 7-21 добу лікування. Також 10 пацієнтів були 

підготовлені до подальшого оперативного втручання. Негативних ефектів обтурации удосконаленими 

пристроями не спостерігалося. 

У процесі дослідження були виявлені недоліки традиційних методів обтурації зовнішніх нориць 

тонкої кишки, що не сформувалися; також визначено, що попереднє стендове макетування конструкції для 

обтурації ЗНТКНС дозволяє підвищити ефективність методу. 

Бідзіля Павло 

ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ МЕНІНГІОМ ПАРАСАГІТАЛЬНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ 

Кафедра оториноларингологiї, офтальмологiї та нейрохiрургiї 

Науковий керівник – доц. Гудак П.С. 



Мета. Покращити результати хірургічного лікування парасагітальних менінгіом (ПМ) шляхом вибору 

оптимальних методів діагностики і тактики оперативного втручання. 

Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 14 пацієнтів з ПМ, які знаходились на 

стаціонарному лікуванні за період 2007-2011 р.р. За рівнем ураження певної третини синусу (класифікація 

H.Cushing) діагностували: передня третина-3, середня-9 та задня-2 випадки. Максимальний термін 

діагностованого росту пухлини-35 років. 

Усі пацієнти обстежені із застосуванням нейровізуалізаційних методик: АКТ та МРТ в режимі 

контрастування церебральних судин , що дозволило уточнити локалізацію і кровопостачання ПМ. 

Результати та їх обговорення. Основними показами до оперативного втручання були: превалювання 

гіпертензійних симптомів із залученням стовбуру мозку над вогнищевими розладами, наявність епінападів з 

прогресуванням їхньої частоти, ознаки прогредієнтності мовних та рухових розладів. 

Тотальне видалення ПМ разом з матриксом(І ст. радикальності за Simpson) проведене у 2 пацієнтів, 

з коагуляцією матриксу(ІІ ст.)-у 8 , повне видалення без висічення матриксу(ІІІ ст.)-у 2 і часткове 

видалення(ІV ст.)- у 2 хворих. У переважної більшості хворих видалення пухлин розпочинали з коагуляції 

судин матриксу, що значно обмежувало крововтрату під час операції. Найкращі результати були досягнуті в 

групі пацієнтів, де особливості кровопостачання пухлини уточнені за допомогою тотальної селективної 

церебральної ангіографії. 

Висновки. Магнітно-резонансна томографія в режимі ангіографії є високоінформативним методом 

діагностики ПМ та їх васкуляризації. Кінцеве вирішення тактики і об‘єму операції доцільно проводити з 

урахуванням особливостей кровопостачання пухлини на підставі результатів тотальної селективної 

церебральної ангіографії. Першочергове відключення матриксу кровопостачання пухлини на початку її 

видалення сприяє мінімізації інтраопераційної крововтрати. 

35

Бурак Андрій 

СТИМУЛЯЦІЯ МОТОРИКИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ ТА КОРЕКЦІЯ ЕНТЕРАЛЬНОГО 

ХАРЧУВАННЯ В РАННЬОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ПРИ ГОСТРІЙ ЗЛУКОВІЙ КИШКОВІЙ 

НЕПРОХІДНОСТІ 

Кафедра хірургії № 1 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Беденюк А.Д. 



У структурі захворювань ургентної хірургії гостра злукова кишкова непрохідність (ГЗКН) займає одне з провідних 

місць. Незважаючи на прогрес, який був досягнутий протягом останніх років, результати комплексного лікування цього 

тяжкого захворювання не можуть задовольнити клініцистів, оскільки післяопераційна летальність залишається високою, 

не має тенденції до зменшення і складає 15-45% . В структурі післяопераційних ускладнень з боку органів черевної 

порожнини (ГЗКН) займає третє місце після перитоніту і абсцесів черевної порожнини (О.В. Лігоненко та співавтори). 

Метою нашого дослідження було покращення результатів комплексного лікування хворих із гострою злуковою 

кишковою непрохідністю шляхом застосування методу безперевної тривалої ентеральної оксигенотерапії та ранньої 

ентеральної терапії. 

Проведений аналіз лікування 15 хворих з гострою злуковою кишковою непрохідністю, яким було виконано 

роз‘єднання злук, назогастроінтестинальну інтубацію тонкої кишки. Для оцінки ефективності запропонованої нами 

лікувальної тактики всі хворі були розділені на дві групи. В І (основну) групу ввійшли 10 хворих котрим інтраопераційно 

проводили назогастроінтестинальну інтубацію тонкої кишки двоканальним інтубаційним зондом. В ранньому 

-1 

післяопераційному періоді через інтубаційний зонд вводили газоподібний кисень з об‘ємною швидкістю 0,15 мл·кг 

-1·хв 

за методикою безперервної тривалої оксигенотерапії запропонованої Л.Я. Ковальчуком та співавторами (2001). Також 

проводили лаваж кишечника ізотонічним розчином NaCl, який вводили в кишку, від‘єднавши катетер від магістралі з 

киснем. Кишковий вміст при цьому пасивно виділявся через окремий канал зонда. Лаваж кишечника з кратністю 4 рази 

на добу та тривалу безперервну оксигенотерапію продовжували виконувати на протязі 2-4 діб післяопераційного 

періоду. 

В ІІ (контрольну) групу ввійшли 5 хворих котрим також інтраопераційно проводили назогастроінтестинальну 

інтубацію тонкої кишки двоканальним інтубаційним зондом, але зонд використовувався тільки для декомпресії і 

дослідження. В післяопераційному періоді ці хворі отримували традиційну терапію. 

Проведення дослідження показало, що синдром надмірного бактеріального обсіменіння усіх відділів тонкого 

кишечника характерний для І та ІІ групи хворих. В І групі хворих лаваж та безперервна оксигенотерапія забезпечили 

стимуляцію моторно-евакуаторної функції кишечника і сприяли значному зниженню показників бактеріального 

обсіменіння тонкого кишечника, які вже на 4 добу знаходились на рівні фізіологічної норми. Тоді, як в ІІ групі 

застосування лише інтестинальної декомпресії незначно впливало на якісний і кількісний склад мікрофлори. 

Висновки. 1. При гострій злуковій кишковій непрохідності спостерігається грубе порушення бар‘єрної функції 

кишкової стінки. 2. Використання запропонованого комплексу заходів, які дозволяють корегувати бар‘єрну та 

стимулювати моторно-евакуаторну функцію кишечника забезпечує благоприємний перебіг післяопераційного періоду та 

попереджує розвиток гнійно-запальних ускладнень. 

Барабаш Вероніка, Савчак Ярослав 

ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ ПОСТНЕКРОТИЧНИЇ КІСТИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ УСКЛАДНЕНОЇ 

ТРОМБОЗОМ СЕЛЕЗІНКОВИХ СУДИН ІЗ ТОТАЛЬНИМ НЕКРОЗОМ СЕЛЕЗІНКИ 

Кафедра загальної хірургії 

Наукові керівники доц. Лисюк Ю. С., доц. Бідюк Д. М. 

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького 


Актуальність: Тотальний некроз селезінки є небезпечним для життя наслідком гострого панкреатиту. Однак рідкість 

цього ускладнення може спричинити труднощі діагностики та помилки в лікуванні. 

Мета: Проаналізувати клінічний перебіг постнекротичної кісти підшлункової залози, ускладненої тотальним некрозом 

селезінки. 

Матеріали та методи: Дані обстежень та історії хвороби. 

Результати: Пацієнт Б., 43 р., госпіталізований зі скаргами на відчуття дискомфорту вгорі живота, болі в епігастрії та 

лівому підребер‘ї. З анамнезу: 2 роки тому консервативно пролікований з приводу гострого некротизуючого панкреатиту, 

ускладненого псевдокістами головки і хвоста підшлункової залози (діаметр кісти 22 мм). В подальшому двічі лікувався 

стаціонарно з приводу гострого панкреатиту із локалізацією болів у епігастрії та лівому підребер‘ї. На час актуальної 

госпіталізації: за даними УЗД у хвості підшлункової залози об‘ємний утвір 33 мм в діаметрі, селезінка розмірами 14х8 см, 

із множинними гіпоехогенними вкрапленнями по 5–10 мм, кровоплин по селезінкових судинах відсутній. Дані 

комп‘ютерної томографії з ангіографією – в ділянці хвоста підшлункової залози регіон зменшеної перфузії (некрозу) 

розмірами 3 см, на місці селезінки кістозна формація розмірами 12х9 см. Виконано планове операційне втручання – 

спленектомію, резекцію пасма лівої половини великого сальника. Висновок патоморфологічного дослідження: 

великовогнищевий некроз пульпи селезінки, вогнища геморагічного некрозу сальника. 

Висновки: Гострий некротизуючий панкреатит може ускладнитися тромбозом селезінкових судин із ураженням 

селезінки, що зумовлено особливостями їх синтопії. 

При локалізації постнекротичної кісти в ділянці хвоста залози та ультрасонографічній семіотиці ураження селезінки 

доцільно виконувати комп‘ютерну томографію із ангіографією для виявлення чи заперечення некрозу селезінки. 

36

Белей Назарій, Гряділь Тарас, Балога Михайло, Гаман Юля, Логай Кристина, Лях Олеся, Смоланка 

Володимир 

ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТНИХ ПРЕПАРАТІВ У ХІРУРГІЇ 

Науковий керівник: канд.мед.наук Л.М. Ростока, канд.мед.наук Шпряха Я.С. 

Кафедра біохімії, фармакології та фізичних методів лікування, 

Кафедра хірургічних хвороб 

Ужгородський національний університет 


Вступ. У практиці ми часто стикаємося із проблемою недостатньої ефективності лікувальних заходів. 

У певних випадках криються причини аліментарного характеру, зокрема порушення мікроелементного 

балансу, налаштування якого може дати хороші результати у клініці. 

Мета. Метою нашого дослідження було проаналізувати та оцінити можливість застосування 

мікроелементів при різних хірургічних захворюваннях в умовах їх недостатнього надходження в організм 

Засоби та матеріали. Ми дослідили вміст мікроелементів у плазмі крові здорових людей (n=200) із 

різних регіонів Закарпатської області за допомогою рентгено-флюоресцентного аналізу. Розглянуто аспекти 

метаболізму S, Cr, Br, Se, Mn, Zn. 

Результати. Вміст даних мікроелементів був порушений у людей, які мешкають у Закарпатській 

області, при чому у випадку S, Cr, Se, Mn та Zn спостерігався дефіцит по всій території області, а Br 

містився у надмірній кількості. 

Висновки. В умовах Закарпатьскої області виправданим є застосування препаратів, які містять 

наступні мікроелементи: S, Se, Mn, Cr, Zn, і одночасне обмеження надходження брому. Зокрема у хірургічній 

практиці можуть бути корисними антиоксидантні властивості даних елементів (S, Se, Mn, Cr, Zn). Щодо Br ми 

рекомендуємо обмежувати його надходження до та після операцій на щитоподібній залозі, оскільки 

надміріний його вміст порушує її роботу. Препарати селену необхідно призначати про деструктивних 

процесах, зокрема при панкреонекрозі, що дає можливість суттєво знизити летальність при цих 

захворюваннях. Засоби, які містять сульфур особливо ефективні при ранах, інфекційних захворюваннях 

шкіри. Є дані, які свідчать про ефективність сірковмісних амінокислот при сепсисі. Mn ефективний при 

хронічних запальних процесах. Cr рекомендується використовувати при цукровому діабеті, особливо щоб 

запобігти прогресуванню гнійних ускладнень. Zn приймає участь у регенеративних процесах, що має 

значення у будь-якому післяопераційному періоді. Таким чином, додатковий прийом вказаних 

мікроелементів при даних захворюваннях може суттєво покращити їх перебіг. 

Бокотей Іванна, Занік Ольга 

КЛІНІЧНІ ПРОБЛЕМИ В ЛІКУВАННІ АНТИБІОТИК-АСОЦІЙОВАНОГО КОЛІТУ 

Кафедра загальної хірургії 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Ю. Лисюк 

ДВНЗ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» 


Актуальність: Антибіотик-асоційований коліт (ААК) – це специфічне ураження товстого кишечнику, 

спричинене застосуванням антибактерійних засобів. 

Мета: поліпшення діагностики і лікування ААК. 

Матеріали і методи: проаналізовано 38 випадків ААК. 

Результати: ААК розвинувся при лікуванні: інсульту (15,8%), пневмонії (10,5%), гострого панкреатиту 

(10,5%), апендициту (7,9%), політравми (7,9%), коліту (5,3%), онкологічних (5,3%) та урологічних (5,3%) 

захворювань, пухлин мозку (5,3%), синдрому діабетичної стопи (5,3%), перелому шийки стегна (5,3%), 

остеомієліту (2,6%), мастоїдиту (2,6%), холециститу (2,6%), грижі (2,6%) та інші (5,3%). Частка 

післяопераційних хворих становила 57,9%. Найчастіше застосовувалися цефалоспорини (42%); 

фторхінолони (32%); макроліди (8%). Трактування симптоматики ААК (17 випадків; 44,7%) як прояву 

аліментарної діареї чи дисбіозу було причиною помилок в ініціальному лікуванні. Труднощі діагностики 

відмічено у важкохворих та оперованих пацієнтів, стан яких унеможливлював виконання фіброколоноскопії. 

Водночас, при ультрасонографії виявляли потовщення стінки (до 15мм) товстої кишки та ексудат в черевній 

порожнині (47,6%). Діагноз ААК підтверджено даними ФКС (26,3%), лапароскопії (7,9%), комп‘ютерної 

томографії (7,9%). Двом (5,3%) пацієнтам із проявами перитоніту була виконана лапаротомія. Для лікування 

ААК застосовувався метронідазол (84,2%) або ванкоміцин (10,5%) та пробіотик Saccharomyces boulardii 

(60,5%). Відмічено труднощі у терапії ААК: 3 (7,9%) пацієнтів потребували лікування в реанімаційному 

відділенні; у 4 (10,5%) – виник рецидив. 

Висновки:1. Причиною виникнення ААК найчастіше були цефалоспорини, фторхінолони та макроліди; 2. 

Недостатня поінформованість лікарів призводить до помилкового ініціального лікування ААК; 3. 

Ультрасонографія є інформативним методом діагностики ААК. 

37

Волков Роман 

КЛІНІЧНІ ЗМІНИ ГІПЕРТРОФІЧНИХ ТА КЕЛОЇДНИХ РУБЦІВ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛІКОНОВИХ 

ПЛАСТИН 

Кафедра загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією. 

Науковий керівник: проф. В.В. Бігуняк 



В ході клінічних випробувань вивчали ефективність корегування процесу епітелізації ран з метою 

профілактики рубцеутворення, а також лікувальну ефективність силіконових пластин при вже сформованих 

рубцях. 

Силіконові пластини площею 100 і 200 см 2 застосовувались у 18 пацієнтів (11 дорослих та 7 дітей). 

Локалізація опіків: у 10 опечених були опіки верхніх та нижніх кінцівок, у 8 – передньої та задньої поверхонь 

грудної клітки. У 10 хворих (І група) пластини використовували через 10-20 днів після епітелізації опікових 

ран, накладали на ділянки, в яких розпочалося утворення рубців; у 8 пацієнтів ІІ групи пластини накладали 

на гіпертрофічні та келоїдні рубці (20-40 днів після заживлення ран). 

Силіконові пластини, виробництва ПМП „Комбустіолог‖, накладали безпосередньо на 

заепітелізовані післяопікові поверхні ран згідно з інструкцією та закріплювали їх на шкірі за допомогою 

пластирів або бинтуванням еластичним бинтом. Середній термін застосування становив 6-8 тижнів. У 

пацієнтів І групи утворення рубців не спостерігалося, не було відмічено косметичних дефектів. У 8 пацієнтів 

ІІ групи, яким накладали силіконові пластини на гіпертрофічні та келоїдні післяопікові рубці, встановлено 

значне зменшення свербіжу в ділянці рубців, їх поблідніння і пом‘якшення, зменшення висоти та ширини 

рубців. 

Таким чином, силіконові пластини є ефективними для профілактики утворення рубців на місце 

заепітелізованих опікових ран та лікуванні свіжих гіпертрофічних та келоїдних рубців. Ускладнень при 

застосуванні силіконових пластин не встановлено. 

Волков Роман , Руслан Бакалюс, Олександр Бебих 

СИЛІКОНОВІ ПЛАСТИНИ ЯК ПРОФІЛАКТИЧНИЙ І ЛІКУВАЛЬНИЙ ЗАСІБ ПРИ РУБЦЕВИХ 

ДЕФОРМАЦІЯХ ПІСЛЯ ТРАВМ І ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ 


Науковий керівник: доц. Гуда Н.В. 



В останні роки в лікувальних закладах України з метою профілактики рубцеутворення значного 

поширення дістала перспективна лікувальна технологія ─ застосування аплікацій силіконових пластин 

вітчизняного виробництва (ТОВ «Інститут біомедичних технологій»,м. Тернопіль). 

Виготовлені із кремнійорганічної полімерної маси напівпрозорі, еластичні, з гладкою клейкою 

поверхнею пластини забезпечують щільне прилягання до поверхні тіла пацієнта. Водо- і жиронерозчинні 

за фізичними властивостями, стійкі до деформації при розтягненні і згинанні, силіконові пластини легко 

піддаються моделюванню ріжучим інструментом. 

У дослідженні були використані пластини площею 100 і 200 см 2 для лікування 46 хворих, із них 

20 - після травм, 26 - після оперативних втручань. Силіконові пластини накладали на заепітелізовані 

ділянки ран після травм, а у хворих після операцій - до загоєної рани після зняття швів. Середня 

тривалість їх застосування становила 2-3 місяці. 

Завдяки здатності силікону ініціювати гідрофобні процеси в рубцевозміненій тканині і активації 

в ній процесів протеолізу, відбувається поступове розсмоктування рубцевої тканини з відновленням 

структури і функції уражених тканин. 

В результаті, у пацієнтів із використанням пластин із профілактичною метою, на ділянках вкритих 

епітелієм ран рубцевих змін і будь-яких косметичних дефектів не виявлено. Лише у 2 % випадків відмічено 

незначні гіпертрофічні рубці висотою до 2-3 мм, які повністю зникали після лікувальної кріодеструкції. 

Отже, силіконові пластини придатні для профілактики рубцеутворення після травм та 

оперативних втручань на будь-яких стадіях регенераційного процесу. 

38

Василюк Василь, Гафійчук Сергій, Павляк Андрій, Цибаньов Олександр 

РОЛЬ АУТОДЕРМОПЛАСТИКИ В ЛІКУВАННІ ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК 

Івано-Франківський базовий медичний коледж 

П(Ц)МК хірургічних дисциплін 

м. Івано-Франківськ, Україна 

Лікування трофічних виразок (ТВ) є однією із важливих медико-соціальних проблем, у зв‘язку із 

значним поширеняям цього захворювання серед населення. Під час аналізу причин було встановлено, що 

більшість трофічних виразок утворилось в результаті хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок 

(ХВННК), діабетичної ангіопатії НК та облітеруючого захворювання НК , на які страждають від 2 до 15 % 

дорослого населення. Метою дослідження було визначити ефективність лікування ТВ за допомогою 

аутодермопластики вільноперфорованим клаптем шкіри. В дослідженні взяли участь 15 хворих із 

хронічними трофічними венозними виразками, 9 хворих із діабетичною ангіопатією та 5 хворих із 

облітеруючим атеросклерозом судин НК, ХАН ІІІ-го ступеня. Середній вік хворих становить 58-62 роки, 

розподіл за статтю: 90% - жінки, 10% – чоловіки. Обом групам хворих проводили УЗД венозного відтоку НК, 

вивчали мікробіоценоз виразок, на основі яких розроблявся об‘єм оперативного втручання. Для лікування 

ТВ було застосовано аутодермопластику вільноперфорованим клаптем шкіри. У 60% хворих відбулася 

повна регенерація виразки (р ≤ 0,05), у 17% спостерігається часткове заживлення рани (продовжували 

лікування за допомогою цинкжелатинового чобітка), у 23% лоскут шкіри не прижився, їм проводили повторну 

аутодермопластику. Аутодермопластика вільноперфорованим клаптем шкіри є одним з ефективних 

хірургічних методів лікування ХВВ та менш дієвим при виразках, спричинених облітеруючими 

захворюваннями НК. 

Волобоєва Анна, Корнаухов Василь 

ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПІДНІГТЬОВОЇ ГЕМАТОМИ У СПОРТСМЕНІВ-БІГУНІВ. 

Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання та валеології 

Науковий керівник- ас. Фусс Юлія Олегівна 



Піднігтьова гематома бігунів (ПГБ)- зустрічається з частотою близько 35% від всіх захворювань і 

травм нижніх кінцівок у бігунів. За статистикою марафонського бігу виникає у 100 бігунів з 1000. Причиною 

виникнення цієї патології є незначні травми, котрі повторюються і призводять до кровотеч і затримки крові 

під нігтьовою пластинкою або неправильно підібране взуття у спортсмена. Часто єдиним симптомом,котрий 

вказує на ПГБ є зміна кольору нігтьової пластинки. В літературі описують, що при наявності ПГБ існує ризик 

розвитку інфекційного процесу в ділянці нігтьового ложа, що в подальшому може призвести до ускладнень, 

котрі іноді закінчуються ампутацією пальця. 

Клінічно ПГБ характеризується зміною кольору нігтьової пластинки, іноді може спостерігатися 

больовий синдром. Нігтьова пластинка стає більш ламкою. Іноді ПГБ може характеризуватися наступним 

сузір'ям симптомів: в третьому, четвертому і п'ятому пальцях бігунів спостерігається: еритема, оніхолізис, 

піднігтьовий крововилив з наступним знебарвлення нігтів. Крім того, набряк, піднігтьовий гіперкератоз і 

проксимально поперечні гребні на бічних пальцях можуть бути присутніми у даному випадку. 

Загалом для діагностики ПГБ крім клінічних даних, використовують ультразвукове дослідження. 

Більш складною є диференційна діагностика ПГБ з онихомікозом і піднігтьовою меланомою. 

Лікування ПГБ є хірургічним і полягає у видаленні гематома з- або без- нігтьовою пластинкою. При 

виникненні ускладнень можлива ампутація пальця. 

Профілактичними методами запобігання ПГБ є правильний підбір взуття для спортсменів і запобігання 

мікротравмам. 

39

Ватаманеску Лівій 

ДІАГНОСТИКА ВИНИКНЕННЯ ГЕМАНГІОМ НА ОСНОВІ МЕТОДІВ КОРЕЛЯЦІЙНГО ТА ФРАКТАЛЬНОГО 

АНАЛІЗУ ЛАЗЕРНИХ МІКРОСКОПІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ПЛАЗМИ КРОВІ 

Кафедра дитячої хірургії та отоларингології. 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Боднар Б.М. 


м.Чернівці, Україна. 

За останні 10 – 15 років запропоновано і успішно апробовано для низки діагностичних завдань у 

гінекології, онкології, дерматології, судовій медицині та ін. наступний універсальний підхід для моделювання 

властивостей біологічних тканин і рідин: 

1. Будова будь якого типу біологічної тканини або рідини розглядається у вигляді 

двокомпонентної ізотропно-кристалічної структури. 

2. Кристалічна компонента складається з протеїнових фібрил або основних типів амінокислот. 

В якості об‘єктів дослідження нами використовувалася два типи біологічних шарів: 

гістологічні зрізи гемангіом; 

мазки плазми крові хворих. 

З одержаних даних досліджень автокореляційних функцій і спектрів потужності розподілів азимутів 

поляризації зображень біологічних шарів всіх груп пацієнтів випливає: 

можливість використання величини кореляційний моменту, що характеризує ступень гостроти піку 

автокореляційної функції для діагностики виникнення пухлинної патології - відмінності між групами 

здорових і хворих дітей складають діапазон від 3 до 9 раз; 

на відміну від мультифрактального розподілу азимутів поляризації зображення плазми крові 

контрольної групи пацієнтів всі множини значень азимутів груп пацієнтів з різними типами гемангіом 

статистичні. 

Ворощук Руслан, Фоминов Артур, Слабунов Ярослав, Чаговец Сергей 

СИНДРОМ КАРПАЛЬНОГО КАНАЛА У ПАЦИЕНТОВ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА: КРИТЕРИИ 

ЭЛЕКТРОДИАГНОСТИКИ 

Кафедра хирургии №3 

Научный руководитель: чл.-кор. НАМН Украины, 

проф. В.И. Лупальцов 

Харьковский национальный медицинский университет 

г. Харьков, Украина 

Актуальность: Синдром карпального канала (СКК) является наиболее распространенной формой 

компрессионной мононейропатии верхней конечности, занимая около 45% от всех туннельных синдромов. 

В пожилом возрасте картина заболевания часто бывает атипичной и приводит к тяжелым формам атрофии 

тенара, что требует особых подходов для верификации диагностики и своевременной хирургической 

коррекции патологии у данной категории пациентов. 

Цель: изучить диагностические критерии результатов электромиографии при постановке диагноза и 

выборе тактики лечения пациентов пожилого возраста с СКК. 

Методы: Изучены результаты электромиографии (ЭМГ) обеих верхних конечностей (пораженной и 

интактной) 30 пациентов (65-86 лет, 9 мужчин и 21 женщина) с СКК. Исследование проведено с помощью 

8-канального электромиографа «Нейро-МВП-8» (Россия). Изучались стандартная чувствительность и 

двигательная проводимость срединного и локтевого нерва. 

Результаты: Верхняя граница нормы (97,5%) изученных параметров составила: дистальная задержка 

чувствительности срединного нерва 3.80 мс (14 см); дистальная двигательная задержка срединного нерва 

4.30 мс (8 см); ладонная задержка срединного нерва 2.45 мс (8 см); отличие задержки червеобразных 

межкостных мышц 0.60 мс (8 см); сравнительная задержка срединного и лучевого нерва 0.95 мс (10 см); 

сравнительная задержка срединного и локтевого нерва 0.95 мс (14 см); сравнительная ладонная задержка 

срединного и локтевого нерва 0.50 мс (8 см); комбинированный индекс чувствительности 2.20 мс. 

Выводы: ЭМГ следует считать методом выбора для подтверждения диагноза СКК. Особенности 

показателей ЭМГ у лиц пожилого возраста следует учитывать для снижения количества ложно-позитивных 

постановок диагноза СКК. 

40

Гуменний Роман, Двійний Михайло 

ДИНАМІКА МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН В ОРГАНАХ ТРАВНОГО КАНАЛУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПОРУШЕННІ 

ВЕНОЗНОГО КРОВОТОКУ 

Кафедра загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією 

Науковий керівник: доц. Гаргула В.Д. 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» 


В хронічних експериментах на 40 щурах і 10 морських свинках вивчено вплив перев‘язки верхньої 

(передньої) брижової вени (ВБВ) на морфофункціональний стан венозних судин органів травного каналу. 

Встановлено, що в ранні строки (до 15 діб) спостерігається збільшення калібру та зміни стінки 

венозних судин у вигляді варикозного вип‘ячування, деформації, звивистості переповнених кров‘ю вен. 

Через 90-180 діб після перев‘язки ВБВ відмічалось збільшення в 1,5 рази розмірів шлунка і в 2,7 рази – 

селезінки. В різних відділах тонкого і товстого кишківника виникали поодинокі та множинні зрощення у 

вигляді пристінкових злук. При рентгеновазографії спостерігався посилений венозний малюнок, особливо в 

пілородуоденальній зоні, початковому відділі дванадцятипалої і сигмовидної кишок. Гістологічні дослідження 

виявили запальні і дистрофічні процеси різних ступенів вираженості, які переважали в пілородуоденальній 

зоні та сигмовидній кишці. 

Таким чином, дане експериментальне дослідження показує, що в клінічній практиці необхідно 

враховувати можливість розвитку порушення венозного відтоку при здавлені брижових вен збільшеною 

підшлунковою залозою, лімфатичними вузлами та черевними гангліями. 

Гриценко Степан 

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМ ХРОНІЧНОГО 

НЕСПЕЦИФІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ 


Науковий керівник: проф. Беденюк А.Д. 



Актуальність: Проблема лікування ХНВК продовжує залишатись актуальною і не є близька до 

остаточного вирішення. Відсутність достовірних критеріїв прогнозу розвитку захворювання, переоцінка 

можливостей консервативної терапії, нечіткі показання до операції приводять до того, що хірургія ХНВК 

представляє собою хірургію його ускладнень, які розвиваються, як правило, на фоні виражених 

метаболічних порушень. В той час, обширні оперативні втручання на товстій кишці у хворого в термінальній 

фазі інтоксикації, метаболічних порушень призводять до незадовільних результатів хірургічного лікування – 

післяопераційні ускладнення досягають 50-90%, а летальність 12,5-60%. Однак і після таких операцій хворі 

залишаються інвалідами. 

Мета дослідження – проаналізувати результати хірургічного лікування хворих із ХНВК. 

Результати: Ретроспективно проаналізовано 12 медичних карт хворих в КЗ ТОР «ТУЛ» з приводу 

ХНВК. Вік хворих 18-61р. Чоловіків та жінок було порівно. З приводу резистентних до консервативної терапії 

форм захворювання прооперовано 5 хворих. Ускладнення НВК спостерігались у 3 хворих (кишкова 

кровотеча – 1, токсична дилатація і переродження - 2). Рак на фоні виразкового коліту діагностовано у 4 

хворих. У всіх хворих було тотальне ураження товстої кишки. У хворих із резистентними формами до 

медикаментозної терапії виконувались наступні оперативні втручання: Колектомія з черевно-анальною 

резекцією прямої кишки і ілеоректостомією – 1 хворий. Колектомія з черевно-анальною резекцією прямої 

кишки із формуванням резервуарної ілеостоми – 4 хворих. Найбільш важкий контингент складають хворі із 

кишковими ускладненнями виразкового коліту. Кишкова кровотеча, токсична дилатація, перфорація товстої 

кишки розвивається як прояв медикаментозної резистентності і прогресування процесу. У 1 хворого із 

кишковою кровотечею виконано колектомію з черевно-анальною резекцією прямої кишки і ілеостомією по 

Бруку. Одна пацієнтка померла від гострої серцево-судинної недостатності. Випадки малігнізації 

виразкового коліту у 3 хворих діагностовано при профілактичних ендоскопічних обстеження. і в 1 хворого 

рак прямої кишки на фоні НВК ускладненого кишковою непрохідністю. У 2 хворих пухлина локалізувалась в 

нижньоампулярному відділі прямої кишки, у 1 хворого правий кут товстої кишки і в 1 хворого нисхідний 

відділ товстої кишки. Вік хворих 32-61 р. Тривалість захворювання 3-12 років. Видалені пухлини з 

ендофітним характером росту циркулярні протяжністю 4-7см. В одному випадку пухлина поширювалась від 

селезінкового кута до середньої третини сигмовидної кишки (68см). Гістологічно знайдено аденокарциноми 

різного ступеня диференціації. Із групи прооперованих хворих 2 померло до 2 років. 

Висновки: Досвід хірургічного лікування ХНВК показує важливість своєчасної діагностики і 

хірургічного лікування цього захворювання як засіб профілактики укладненнь. 

41

Гітман Анастасія 

ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ЕХІНОКОКОВИМ УРАЖЕННЯМ ПЕЧІНКИ 


Науковий керівник: заслужений лікар України, д-р мед. наук, проф. Б.С.Запорожченко 

ДВНЗ «Одеський національний медичний університет» 

м.Одеса, Україна 

Актуальність. Ехінококоз у людини зустрічається від 0,8 до 3,1 випадків на 100 тис. людей, а в 

ендемічних районах - від 5,2 до 13,4 випадків на 100 тис, з яких в 50-70% випадків спостерігається 

ураження печінки. В клініці хірургії №2 ОНМедУ з 2006 по 2011 рік стосовно ехінококового ураження печінки 

на лікуванні знаходилось 89 хворих. З них жінок було 47 (52,8%), чоловіків - 42 (47,2%). Ехінококові кісти 

печінки у хворих виявлялись при планових обстеженнях та при розвитку ускладнень, серед яких синдром 

компресії внутрішніх органів спостерігався у 8 (8,99%) хворих, нагноєння кісти печінки - у 6 (6,74%) хворих, 

перфорація кісти з розвитком перитоніту - у 3 (3,37%) хворих. 

Метою дослідження поліпшення результатів лікування хворих з ехінококовим ураженням печінки. 

Матеріали та методи. Комплекс діагностичних заходів: УЗД, КТ черевної порожнини та 

заочеревинного простору, лабораторних досліджень та серологічних реакцій. У 47 (52,8%) хворих гідатидну 

кісту виявлено в правій долі печінки, у 19 (21,3%) – в лівій, в правій та лівій долях печінки - у 18 (20,2%), 

сумісне ураження відмічено у 5 (5,7%) хворих. 

Результати та їх обговорення. Всім хворим було проведено хірургічне лікування в обсязі крайової 

резекції печінки - у 7 (7,9%) хворих, атипової резекції печінки - у 12 (13,5%) хворих, лівобічної та правобічної 

гемігепатектомії із застосуванням hanging-маневра - у 4 (4,5%) та 7 (7,9%) хворих відповідно, цистектомія та 

частковий капітонаж - у 12 (13,5%) хворих, цистектомія з наступною тампонадою залишкової порожнини 

пасмом великого чіпця на ніжці - у 31 (34,8%) хворого, лапароскопічна цистектомія з коагуляцією залишкової 

порожнини - у 16 (17,9%) хворих. Прецизійне ушивання дольового жовчного протоку виконано у 9 (10,1%) 

хворих. Летальність в групі з органозберігаючими операціями склала 4,7%, в групі з резекційними 

втручаннями - 13,3%. 

Гончарук Василь 

ЕКСТРАПЕРИТОНІЗАЦІЇ ДРЕНАЖНОЇ ТРУБКИ ПРИ ЗОВНІШНЬОМУ ДРЕНУВАННІ ЗАГАЛЬНОЇ 

ЖОВЧЕВОЇ ПРОТОКИ, ЯК СПОСІБ ЗАПОБІГАННЯ ЖОВЧЕВОГО ПЕРИТОНІТУ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Ф.М.Ільченко 

ДВНЗ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» 

м. Сімферополь, АР Крим, Україна 

Одним з найважчих ускладнень ранього післяопераційного періоду у біліарній хірургії є жовчевий 

перитоніт, частка якого при гострому деструктивному холециститі сягає від 2,2 до 84 %, а післяопераційна 

летальність коливається від 17 до 48% (Муллаянова А. З., 2008). З метою профілактики цього грізного 

ускладнення запропоновано спосіб екстраперитонізації дренажної трубки при зовнішньому дренуванні 

загальної жовчевої протоки (заявка на патент (корисну модель) України № u 2011 09284 від 25.07.2011р.). 

Спосіб полягає у наступному. 

Під час оперативного втручання з приводу ускладнених форм жовчекам'яної хвороби на етапі 

проведення холецистектомії після виділення та окремої перев'язки міхурової протоки та артерії проводять 

субсерозне видалення міхура. На час проведення слідуючого етапу операції, а саме дренування загальної 

жовчевої протоки, ложе жовчевого міхура тампонується марлевим тампоном. Після чого здійснюють 

зовнішне дренування загальної жовчевої протоки через куксу міхурової протоки, або через 

холедохотомічний отвір з фіксацією дренажної трубки кетгутовими лігатурами та досягненням 

герметичності. Дренажна трубка виводиться назовні через окрему контрапертуру в правому підребір'ї без 

натягу і фіксується до шкіри. В подальшому залишки серозної оболонки жовчевого міхура, які залишились 

після субсерозної холецистектомії, зшиваються вузловими кетгутовими швами над дренажною трубкою. 

Таким чином досягається екстраперитонізація дренажної трубки, що запобігає виникненню 

ускладнень при підтіканні жовчі у вільну черевну порожнину – жовчевого перитоніту, та дозволяє досягути 

надійного гемо- та холестазу з ложа жовчевого міхура. 

42

Дябкин Евгений 

ВОЗМОЖНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНТЕГРАЛЬНЫХ ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ 

ДЛЯ ОЦЕНКИ СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ СОСТОЯНИЯ БОЛЬНЫХ ПЕРИТОНИТОМ 

Кафедра общей хирургии 

Научный руководитель: д-р мед. наук, проф. Ю.С. Винник 

ГБОУ ВПО «Красноярский государственный медицинский университет им. проф. В.Ф. Войно-Ясенецкого», 

г. Красноярск, Россия 

Проблема лечения перитонита является одной из самых сложных в неотложной абдоминальной 

хирургии. Данная патология встречается у 15-20% больных, а летальность составляет 25–30 %. 

Цель: исследование интегральных гематологических показателей (ИГП) у больных перитонитом на 

фоне ургентной патологии. 

Материал и методы: В ходе исследования проводился ретроспективный обзор 100 историй 

болезней больных перитонитом, находящихся в первом хирургическом отделении Дорожной клинической 

больницы за период с 2006 по 2009 год. Выявлено, что лица женского пола составили 42%, мужского - 58%. 

Возрастной состав больных перитонитом - от 18 до 73 лет. Проведен анализ ИГП при поступлении, на 

первые, третьи, пятые, седьмые сутки после оперативного вмешательства и на момент выписки. 

Достоверные отличия были выявлены при оценке лейкоцитарного индекса интоксикации по Кальф-Калифу 

(ЛИИ1), лейкоцитарного индекса интоксикации по Островскому (ЛИИ2), абсолютного лимфоцитоза (АЛ), 

индекса соотношения сегментоядерных нейтрофилов к лимфоцитам (ИСЛ), индекса соотношения 

нейтрофилов к лимфоцитам (ИСНЛ), индекса соотношения лейкоцитов к скорости оседания эритроцитов 

(ИЛСОЭ), индекса соотношения лейкоцитов к гранулоцитам (ИЛГ). 

Результаты: На момент поступления у больных замечено повышение ЛИИ1 до 2,7±0,32, ЛИИ2 

повысился до 4,11±0,47, АЛ-256,16±15,97, ИСЛ-5,22±0,58, ИСНЛ-6,52±0,76, ИЛСОЭ-1,6±0,17, ИЛГ 0,32±0,02 

в сравнении с нормой. Пик увеличения показателей приходится на третьи сутки после оперативного 

вмешательства: ЛИИ1-3,16±0,3, ЛИИ2-3,94±0,35, АЛ-163,17±13,44, ИСЛ-5,2±0,67, ИСНЛ-5,59±0,7, ИЛСОЭ- 

1,29±0,11, ИЛГ-0,35±0,05. В дальнейшем ИГП постепенно снижаются, и на момент выписки приближаются к 

нормальным: ЛИИ1 2,02±0,58, ЛИИ2 3,22±0,47, АЛ 186,2±25,32, ИСЛ 3,59±0,6, ИСНЛ 3,8±0,61, ИЛСОЭ 

1,10±0,05, ИЛГ 0,17±0,04. 

Выводы: Использование ИГП для оценки степени тяжести состояния больных при перитоните 

является удобным, достоверным и прогностически значимым способом. 

Зощук Богдан, Хілько Ірина 

ПРО ЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОГО ТИСКУ В АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ 

Кафедра хірургії ФПО 

Науковий керівник: канд. мед.наук, доц. Бенедикт В.В. 



При лікуванні хірургічних захворювань органів черевної порожнини важливе значення має 

дослідження внутрішньочеревного тиску (ВЧТ). Метою нашої роботи було вивчення ВЧТ у хворих після 

операції для можливого прогнозування перебігу захворювання і покращення результатів хірургічного 


У 27 хворих на гострий і хронічний холецистит, післяопераційні вентральні грижі, гострий поширений 

перитоніт проведено дослідження ВЧТ. Цей показник ми визначали непрямим методом згідно 

рекомендаціям Всесвітнього товариства з вивчення внутрішньочеревної гіпертензії (WSACS) шляхом 

визначення його в сечовому міхурі за I. Kron et al. (1998), M. Cheatham et al. (1998). Дослідження проводили 

на першу – третю добу після операції. При аналізі результатів було виявлено, що у хворих після 

холецистектомії ВЧТ на першу добу після операції склав (11,33±0,35) мм рт. ст., на другу-третю – 

спостерігалося його суттєве зниження до нормальних показників. У пацієнтів після операцій з приводу 

післяопераційних вентральних гриж на першу добу ВЧТ був (23,12±0,64) мм рт. ст. і тільки при відновленні 

пасажу по травному каналу відбувалась нормалізація досліджуваного показника. У хворих з ургентною 

патологією динаміка ВЧТ залежала не тільки від перебігу основної патології, часу відновлення моторноеакуаторної 

функції травного каналу, але й від виду операції. Так, у хворого на гострий поширений перитоніт 

при накладані лапаростоми ВЧТ наближався до норми навіть при наявності післяопераційного парезу. 

Таким чином, включення в протоколи лікування хворих на хірургічну абдомінальну патологію 

дослідження внутрішньочеревного тиску дозволяє прогнозувати перебіг захворювання і попередити можливі 

ускладнення. 

43

Зарічна Юлія 

ГРИЖІ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ: ОПЕРУВАТИ ЧИ НЕ ОПЕРУВАТИ 

Кафедра отоларингології, офтальмології та нейрохірургії 

Науковий керівник: доц. Гудак П.С. 



Мета роботи: на підставі результатів дослідження уточнити критерії вибору найефективнішого та 

безпечного методу лікування дискогенного нейрокомпресійного синдрому. 

Матеріали та методи: проведено аналіз анамнезу та результатів оперативного лікування у 56 

пацієнтів і консервативного - у 72, які перебували на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні 

КЗТОР ТУЛ в період з жовтня 2010 до грудня 2011року. Особлива увага приділялась тривалості 

захворювання, застосованим раніше методам лікування та ускладненням. Для оцінки функціонального 

статусу, якості життя пацієнтів та інтенсивності больового синдрому були використані: Візуально-Аналогова 

Шкала болю, Освестрівський питальник та Шкала Японської Ортопедичної Асоціації. Оперативне лікування 

(1-а група) полягало у проведенні відкритої поперекової мікродискектомії, з наступним застосування 

цефалоспоринів ІІІ покоління протягом 2-ох діб та НПЗП протягом 2-3 діб; консервативне (2-га група) 

включало: стероїдні перидуральні та паравертебральні блокади, НПЗП, міорелаксанти, фізіотерапію. 

Результати та висновки. Більше половини пацієнтів звернулися в спеціалізований стаціонар за 

порадою оперованих раніше пацієнтів, результати лікування яких, давали підстави рекомендувати 

мікрохірургічне втручання. 

Переважна більшість пацієнтів з обох груп до моменту поступлення отримували значну кількість 

протизапальної в т.ч. гормональної терапії декількома курсами, фізіотерапевтичне лікування та мануальну 

терапію. Ускладнення від тривалої медикаментозної терапії (загострення виразкової хвороби, хронічної 

ниркової патології, тромбози вен нижніх кінцівок) відмічені у 22 пацієнтів; у 2-ох пацієнтів терапія 

ускладнилась шлунково-кишковою кровотечею. Недооцінка чіткої симптоматики радикулопатії суміжними 

спеціалістами відмічена у 19 хворих. 

В післяопераційному періоді 48 пацієнтів активізовані без радикулярної симптоматики на наступний 

день після операції. Решта – на 2-у і більше добу переважно у зв‘язку з надлишковою масою тіла (>100кг). 

При вивченні катамнезу через три місяці отримано наступні результати: у групі прооперованих 

відмінний результат лікування (ODI 0-10%) досягнуто у 9-ти пацієнтів; хороший результат (ODI 10-20%) – у 

40; задовільний результат (ODI 20-40%) – у 6; незадовільний(ODI >40%) – у 1; серед неоперованих хворих: 

відмінний результат досягнуто у 9 пацієнтів; хороший результат – у 48; задовільний результат – у 10; 

незадовільний – у 5. 

Наш досвід лікування свідчить про необхідність застосування чітких критеріїв у виборі лікувальної 

тактики при дискогенних нейрокомпресійних синдромах, які базуються на ретельному та своєчасному 

аналізі клінічної неврологічної симптоматики, тривалості і перебігу захворювання, а також МРТ та АКТ 

дослідження хребта. 

Зав’ялець Любомир, Дралюк Микола, Зав’ялець Іван, Димніков Юрій 

ДО ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ УШКОДЖЕННЯ РОТАЦІЙНОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧА 

Хмельницька обласна лікарня, Городоцька та Дунаєвецька ЦРЛ, 

Хмельницька область, Україна. 

Ушкодження ротаційної манжети плеча (УРМП) являється досить частим, але рідко вчасно виявленим. 

УРМП діляться на травматичні та дегенеративні. 

Діагностика цієї патології досить складна, щоправда артроскопія та МРТ нівелюють її, не дивлячись на 

складність артроскопії та дороговизни МРТ. 

На наш погляд анамнез хвороби чи травми, прискіпливе обстеження пацієнта дають змогу для вірної 

діагностики УРМП. Основне обстеження УРМП виявляє: хребетний край лопатки відступає від хребта і 

грудної клітини, нижній край лопатки відхилений від норми на 3см., дефігурація трикутника надпліччя, об‘єм 

рухів по нейтральному О-проходячому методу (Debrunner, 1973) – розведення/зведення – 25-30º, ковзання 

лопатки по грудній клітці від хребта -0º/0º/45-50º (норма), порушення плечо-лопаткового ритму, позитивний 

симптом Комоллі «трикутної подушки». 

Рентгенографічно: склероз, розрихленність ділянки просвітлення в межах великого горбка. 

Консервативне лікування проводилося у свіжих часткових УМРТ шляхом гіпсової імобілізації та відновного 

фізіотерапевтичного лікування. 

Оперативне втручання проводилося артроскопічним методом з ушиванням ушкоджених структур. 

Результат лікування пропорціональний відновному лікуванню пацієнтів, яке включає призначення ЛФК з 2-3 

дня після операції під керівництвом досвідченого інструктора, вчасне та дозоване фізіотерапевтичне 

лікування (магнітотерапія, ультразвук з гідрокортизоном, електроміостимуляція), працевлаштування через 

ЛКК, МСЕК. 

Таким чином, діагностика та лікування цієї патології повинні проводитися висококваліфікованими 

спеціалістами в спеціалізованих стаціонарах. УРМП повинно лікуватися індивідуально, показами для 

оперативного лікування є тривалий час консервативного лікування понад 2-3 місяці без відновлення функції, 

працездатного віку пацієнтів. 

44

Зав’ялець Любомир, Димніков Юрій, Зав’ялець Іван, Дралюк Микола 

НАШ ДОСВІД ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВИХ 

ПЕРЕЛОМІВ КОЛІННОГО СУГЛОБА 

Хмельницька обласна лікарня, Городоцька та Дунаєвецька ЦРЛ 

Хмельницька область, Україна. 

Внутрішньосуглобові переломи колінного суглоба (ВСПКС) являються одними з частих ушкоджень 

опорно-рухового апарату людини, що призводять до тривалого лікування, значної втрати працездатності, у 

складних випадках, виходу на інвалідність. Не дивлячись на значну наукову літературу з цієї проблеми, 

методи оперативного і консервативного лікування ВСПКС являються актуальною проблемою сьогодення. 

Нами проведено аналіз 72 історій хвороб пацієнтів, які лікувалися у відділенні за останні 10 

років.Серед них чоловіків було 51, жінок 21. За віком хворі розподілилися таким чином: до 18 років – 4, 19-29 

– 9, 30-39 – 17, 40-49 – 22, 50-59 – 12, 60-69 – 5, старші 70 рік – 3 потерпілих. 

Причиною ВСПКС стали травми у побуті 59 випадків (82%), на виробництві – 13(18%), серед них на 

долю ДТП припадає 41 випадок (57%). Необхідно відмітити, що тільки 17 пацієнтів (23%) були 

госпіталізовані у день травми, решта, з різних причин (запізніла діагностика ВСПКС, лікування в інших 

лікувальних закладах після ДТП) через 12-14 днів. Остеосинтез ВСПКС проводили таким чином: виростки 

стегнової та великогомілкової кісток фіксували Г або Т – подібними пластинами, наколінники за Вебером, 

гвинтами, міжвиросткові підвищення, викриловою ниткою, дротом. 

Під час ревізії колінного суглоба особливу увагу приділяємо відновленню конгруентності суглобових 

поверхонь, шейвинг надколінника, ушиваня капсульно-зв‘язкового апарата, при пошкодженні менісків – 

часткова резекція відірваної частини, паракапсулярна резекція меніска, операції на обох менісках, тотальна 

меніскектомія. 

Віддалені результати прослідковано у 56 пацієнтів після оперативного втручання терміном 

спостереження від 2 до 9 років. Оцінку результатів проводили за схемою Shatzker. Відмінний результат 

отримали у 17 випадках (24%), добрий – 26 (36%), задовільний – 21 (29%), незадовільний – 8(11%). Більшу 

частину «відмінних» результатів склали пацієнти з свіжими монолокальними переломами без супутніх 

захворювань (остеопороз, цукровий діабет, надмірна вага). 

Для попередження діагностичних помилок необхідно проводити додаткові рентгенологічні 

обстеження, УЗД, артроскопію КС. 

Таким чином, ВСПКС являються досить складними ушкодженнями і повинні лікуватися у 

спеціалізованих відділеннях висококваліфікованими спеціалістами за принципами невідкладної 

травматологічної допомоги. 

Іринчина Катерина 

ЗМІНИ ФІБРИНОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ НИРКИ У ДІТЕЙ, 

ОПЕРОВАНИХ З ПРИВОДУ ГІДРОНЕФРОЗУ 

Кафедра дитячої хірургії та отоларингології 

Науковий керівник: доц. О.Б. Боднар 



Згідно з публікаціями останніх років, ефективність лікування дітей з уродженим гідронефрозом не 

перевищує 85 %. Наводяться дані, що в 35 % хворих після повного відновлення прохідності примискового 

відділу сечовода різноманітними методами уретеропластики зберігаються ознаки порушення функції нирки 

та уродинаміки 

Мета роботи: вивчити урокіназну активність сечі та фібринолітичну активність тканин мисковосечовідного 

сегмента (МСС) у дітей, оперованих з приводу вторинного хронічного пієлонефриту (ВХП), 

обумовленого гідронефрозом, та розробити засоби їх корекції. 

При дослідженні урокіназної активності сечі встановлено, що по відношенню до даних контролю в 

доопераційному періоді вона знижена на 62,29 %, в післяопераційному періоді - на 56,25 %, що вказує на 

значні порушення фібринолітичного потенціалу сечі до операції та його деяке підвищення на 5-ту добу після 

операції. 

Урокіназна активність нефростомальної сечі становила лише 16,92 % від контролю. 

При дослідженні тканинної фібринолітичної активності МСС сумарна фібринолітична активність 

(СФА) знижувалася відносно контролю на 48,91%, ферментативна фібринолітична активність (ФФА) - 61,79 

%, неферментативна фібринолітична активність (НФА) майже не змінювалась. 

Встановлено, що урокіназна активність нефростомальної сечі в 2-гій групі достеменно 

підвищувалась по відношенню до даних контролю на 21,29 %, а урокіназна активність сечі майже 

наближувалась до контрольних показників. Це свідчить про зменшення сечової коагуляційної активності та 

непрямо вказує на збільшення фібринолітичного потенціалу оперованої нирки та сечовода, що сприяє 

поліпшенню мікроциркуляції та зменшенню проявів тканинної гіпоксії. 

45

Королюк Василь, Богатюк Олег, Омельченко Юрій 

РЕГЕНЕРАЦІЯ РАНИ ПЕЧІНКИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВИДУ ЇЇ ЗАШИВАННЯ В ЕКСПЕРИМЕНТІ 





Однією з основних причин при зшиванні ран печінки є ішемія її тканин в ділянці пошкодження, що 

призводить до затяжного протікання запального процесу, аденоматозу і фіброзу в ділянці шва. 

Нами в хронічному експерименті на 8 в‘єтнамських свинях і 30 щурах вивчено анатомо-фізіологічне 

обґрунтування попередження розвитку ішемії печінкової тканини навколо пошкодження в результаті 

зашивання рани. Розроблено спосіб формування серозно-м‘язово-підслизового клаптя із стінки шлунка на 

судинно-нервовій ніжці (патент 1797863). Контрольну групу експерименту склали 7 тварин. 

Викроєний клапоть фіксувався до змодельованої рани печінки двійним восьмиподібним швом. Для 

його кращої орієнтації і більш швидкого прояву регенераторних властивостей з поверхні клаптя останній 

формували у вигляді трубки, що давало можливість розміщувати його по всьому периметру рани. 

Одержані результати показали, що серозно-м‘язово-підслизовий клапоть на судинно-нервовій ніжці 

із стінки шлунка при аутопластиці рани печінки стимулює її репаративні процеси шляхом покращення 

кровопостачання органа в ділянці ушкодження в результаті травми. При цьому запальний процес в рані 

печінки значно зменшувався в ранні строки після операції в порівнянні із звичайним вшиванням при якому 

була відмічена тенденція до затяжного протікання, аденоматозу і фіброзу ділянки пошкодження. 

Отже, виявлені високі репаративні властивості клаптя із стінки шлунка і більш інтенсивні процеси 

заживлення рани печінки наглядно демонструють значні потенціальні можливості широкого використання 

його при аутопластичних операціях. 

Крисюк Юрій, Макарик Андрій, Ліщук Тарас 

ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНОГО СТЕНОЗУ В 

ЕКСПЕРИМЕНТІ 





На 12 свинях в‘єтнамської породи масою 6-10 кілограм змодельовано пілородуоденальний стеноз 

(ПДС) за розробленим нами методом (патент України на винахід 30156А). 

При моделюванні ПДС експериментальні тварини були розділені на 3 групи. 1 група – дослідження 

проводили через 10 діб з моменту моделювання, 2-а і 3-я – через 20 і 40 діб відповідно. Контрольну групу 

склали тварини, яким вводилась лише дистильована вода. Мікроскопічно з використанням морфометрії 

оцінювали характер запальних змін в стінці шлунка (Ш), вимірювали величини шлункового вмісту. 

При змодельованому ПДС на 11 добу з моменту інстиляції в слизовій Ш розвиваються морфологічні 

зміни (гемодинамічні, гемореологічні) за типом вогнищевої запальної відповіді особливо вираженої в 

пілородуоденальній зоні. Шлунковий вміст збільшувався у порівнянні з контролем в 3 рази (р

Калиновський Сергій 

УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ НА ГРИЖУ БІЛОЇ ЛІНІЇ ЖИВОТА 

Кафедра хірургії ФПО ВНМУ ім. М.І. Пирогова 

Науковий керівник д-р мед.наук В.В. Власов 

м. Хмельницький, Україна 

Вступ. В сучасному обстеженні хірургічних хворих ультразвукове дослідження (УЗД) займає чільне місце. 

Метод є доступним, простим і інформативним. УЗД передньо-бічної стінки живота (ПБСЖ) дозволяє чітко виявити 

грижовий дефект (ГД) білої лінії живота (БЛЖ) і спрогнозувати варіант його пластики. 

Мета дослідження. Вивчити за допомогою УЗД анатомічні особливості структур ПБСЖ у хворих на 

первинні грижі БЛЖ. 

Матеріали та методи. За допомогою УЗД обстежено 69 пацієнтів з первинними ГД БЛЖ. Хворі розподілені 

за віком і статтю. ГД класифіковані за класифікацією EHS (2009). 

УЗД ПБСЖ здійснювали апаратом TOSHIBA NEMIO XG лінійним датчиком 7,5 МГерц в В режимі. 

Дослідження проводили на 5 рівнях з мінімальним тиском датчика на ПБСЖ. Визначали розміри ГД, відношення 

його діаметру до ширини БЛЖ. 

Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік пацієнтів складав 56,6 ± 14,01 років. Переважали 

жінки – 40 (57,9 %). Більшість пацієнтів спостерігали у віком 51 – 70 (58,4 %), здебільшого за рахунок жінок. 

Чоловіки переважали в групах 41 – 50 (11,6 %) і 61 – 70 років (10,1 %). 

Встановлено відмінність (р < 0,05) товщини ПБСЖ по серединній лінії на рівні l. bicostalis (lbs) (2,9 ± 1,32 

см) та на 1см нижче мечоподібного відростка (МВ) (2,5 ± 1,01 см). Найменшу товщину ПБСЖ мала на рівні пупка 

(0,6 см), найбільшу – на рівні l. bispinalis (lbs) (6,5 см). 

Відстань від апоневрозу БЛЖ до очеревини достовірно не відрізняється на рівнях під МВ (0,9 ± 0,78 см) і 

над лобковою кісткою (ЛК) (0,9 ± 0,57 см). Майже однакова вона на рівнях lbc, пупка та lbs. Над ЛК 

передочеревинний простір товщий (р < 0,05) ніж на рівнях lbc (0,7 ± 0,47 см) і lbs (0,7 ± 0,57 см). 

Найменша ширина БЛЖ над ЛК (0,12 см), під МВ (0,39 см) та на lbs (0,42 см) та. Найширша БЛЖ на рівні 

пупка (6,02 см) та lbc (6,15 см), і достовірно (р > 0,05) не відрізнялась. Відмічено зменшення (р < 0,05) ширини 

БЛЖ до ЛК (1,1 ± 0,65 см). 

Починаючи з пупкової ділянки товщина БЛЖ в напрямку до ЛК (0,21 ± 0,07 см) збільшується (р < 0,05). 

Товщина ПМЖ найбільша на рівні lbs (р < 0,05). Товщина широких м`язів живота найбільша на рівні пупка, 

але достовірної різниці не виявлено (р > 0,05). 

Найчастіше (51) візуалізували пупкову грижу (ПГ). У 19 хворих ГД БЛЖ розташовувалися вище пупка: в 

пупковій (6) та епігастральній (13) ділянках. У 7 пацієнтів ПГ поєднувалася з ГД БЛЖ. Згідно класифікації EHS ГД 

БЛЖ малих розмірів було 44,9 %, середніх – 49,3 %, великих – 5,8 %. Частіше (82,6 %) ГД не перевишував за 

розмірами БЛЖ. У 11 (15,9 %) пацієнтів ГД відповідав ширині БЛЖ, у 12 (17,4 %) – був ширшим. 

Висновки: 1. Ультразвукове дослідження білої лінії живота є інформативним методом доопераціїної 

діагностики її первинних грижових дефектів. 2. Біла лінія живота ширша в верхній частині пупкової ділянки і 

звужується в напрямку гіпогастрія. 3. Частіше під час ультразвукового обстеження білої лінії живота виявляються 

малі та середні пупкові грижі, грижові дефекти яких не перевищують ширину білої лінії живота (82,6 %). 

Кордиш Наталія 

СТАНДАРТИЗАЦІЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ВІДДІЛЕННІ 

ХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ НА ТРЕТИННОМУ РІВНІ 

Кафедра «Сестринська справа» 

Науковий керівник: канд. біол. наук, доцент кафедри «Сестринська спрва» С.В.Гордійчук 



Серед пацієнтів нейрохірургічних відділень (центрів) хворі з гострою черепно-мозковою травмою 

(ГЧМТ) та судинними ураженнями головного мозку (ГМ) є одними з найбільш чисельних і складних 

категорій. 

Нашими дослідженнями встановлено, що показник захворюваності на ГЧМТ та судинні ураження ГМ 

в Україні стрімко зростає. Коефіцієнт зростання захворюваності на ГЧМТ за 2010 рік у порівнянні з 2006 

роком по Україні складав 1,2, темп зростання захворюваності на ГЧМТ по Україні становить 6,4% на рік; 

коефіцієнт зростання захворюваності на судинні ураження ГМ по Україні за 2010 рік у порівнянні з 2006 

роком складав 1,1. Темп зростання захворюваності на судинні ураження ГМ по Україні становить 3,4 % на 

рік. 

Рівень смертності населення Україні від ГЧМТ значно вищий за рівень смертності населення України 

від судинних уражень ГМ. Починаючи з 2008 року рівень смертності від ГЧМТ почав значно збільшуватись. 

Смертністьі від ГЧМТ по Україні в 2010 році становив 21,2 на 100 тис. населення. Смертність від судинних 

уражень ГМ по Україні в 2010 році становила 11,0 на 100 тис. населення. 

Стандартизація медсестринського процесу у відділеннях хірургічного профілю третинного рівня 

передбачає високу якість і ефективність діяльності, які безпосередньо пов‘язані з кінцевим результатом. 

Тому рівень підготовки медичних сестер, регулярність оновлення здобутих ними знань, підтримка на 

відповідному рівні необхідних навичок має вирішальний вплив на їх здатність до надання якісної медичної 

допомоги пацієнтам. 

47

Ковальова Марія 

АНАЛІЗ ВИДІВ ТРАВМ ОПОРНО - РУХОВОГО АПАРАТУ 

Методична комісія професійної та практичної підготовки хірургічного циклу, 

Науковий керівник: викладач хірургії - Пашковська Л.В. 

Донецький базовий медичний коледж 

м. Донецьк, Україна 

За останні десятиріччя значну увагу зі сторони медиків та науковців привертає система опорнорухового 

апарату. Особливе значення віддається рівеню травматизма та захворюваності у дітей. Тому 

метою нашого дослідження було визначення захворювань та травм опорно-рухового апарату, які 

найчастіше зустрічаються у дітей та які потребують оперативного втручання. 

Був використан статистичний метод і метод опитування за допомогою анкети. Був опрацьований 

документ «Облік стану ортопедо-травматологічної служби та спеціалізованої допомоги дитячому населенню 

Донецькій області за 2011 рік». В структурі травм дітей та підлітків домінуюче місце займають побутові та 

вуличні травми. У 2011 році у новонароджених зареєстровано 42 випадки ортопедичних захворювань та 447 

родових травм. Вроджена патологія: дисплазія кульшових суглобів (11), вроджений вивих стегна (3), 

синдактилія та полідактилія (13), відсутність кінцівки (2), інші (15). Зокрема були проведені такі операції: 

відкрите (3) та закрите вправлення вродженого вивиху стегна (6), подовження сухожиль при ДЦП (12), 

видалення доброякісних пухлин стегна (21) та гомілки (19), інтрамедулярний остеосинтез стержнем нижньої 

третини плеча (22), середньої третини гомілки (2), нижньої третини гомілки (1), інтрамедулярний 

остеосинтез спицями плеча (10), виростків, надвиростків, суглобів (30). 

Судячи з статистичних даних за сегментами пошкоджень до захворювань, які найчастіше 

зустрічаються у дітей та які потребують оперативного втручання, відносяться: серед вроджених патологій – 

синдактилія та полідактилія (13), серед родових травм – кефалогематоми (287) та переломи ключиць (115). 

В операціях на кістково-м ‘ язовій системі домінуюче місце займають: закрите вправлення вродженого вивиху 

стегна (6), подовження сухожиль при ДТП (12), видалення доброякісних пухлин стегна (21) та гомілки (19), 

інтрамедулярний остеосинтез стержнем нижньої третини передпліччя (22) та спицями суглобів, виростків, 

надвиростків (30). 

Коцовська Юліана 

ОСОБЛИВОСТІ ОДНОЕТАПНОГО ЕНДОСКОПІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ДВОБІЧНОГО 

НЕФРОЛІТІАЗУ 

Кафедра урології 

Науковий керівний – асис. С.М. Пасічник 

ЛНМУ «Львівський національний університет імені Данила Галицького» 


Актуальність. Двобічний нефролітіаз спостерігається в 15-20 % випадків СКХ. Найбільш 

ефективними засобами лікування даної патології в наш час є екстракорпоральна ударно-хвильова 

літотрипсія (ЕУХЛ) та ЧШНЛ. 

За останні 20 років відбулися суттєві зміни в тактиці лікування СКХ. З приходом ЕУХЛ і розвитком 

ендоскопічних і черезшкірних методів, які дозволяють здійснювати доступ до чашково-мискової системи з 

мінімальною шкодою для функції нирки. Відкриті операції з приводу СКХ стали рідше використовуватись ( 

Calvin, 2006). 

Метою дослідження є визначити безпечність та ефективність одночасної двобічної черезшкірної 

нефролітотрипсії при лікуванні хворих з двобічним нефролітіазом. 

Матеріали та методи досліджень За період з березня 2004 року по квітень 2011 року у відділенні 

урології Львівської обласної клінічної лікарні проведено 16 одночасних двобічних ЧШНЛ у 16 хворих з 

двобічним нефролітіазом, з них 10 (62,5%) жінок та 6 (37,5%) чоловіків. В даній клінічній групі було 2 (12,5%) 

пацієнти з аномалією розвитку нирок, а саме: 1 (6,25%) – неповне подвоєння правої нирки, 1 (6,25%) – 

поперекова дистопія обох нирок. Вік хворих становив від 19 до 83 років. Розміри конкрементів варіювали в 

межах від 0,8 до 9,0 см. 

Практичне значення отриманих результатів. 15 (93,75%) пацієнтів були повністю звільнені від 

конкрементів в обох нирках. 

1 (6,25%) пацієнтка потребувала 1 сеанс ЕУХЛ по причині резидуального фрагменту у верхній третині 

сечоводу з одного боку, після чого фрагменти самостійно відійшли. 

Середній показник зниження гемоглобіну становив 14,9г/л (3-29г/л) 

Висновки. 

1. Одночасна двобічна черезшкірна нефролітотрипсія є безпечним, економічно вигідним, та 

ефективним методом лікування хворих двобічним нефролітіазом який дозволяє швидко ліквідувати 

камені в обох нирках. 

2. Ефективність одночасної двобічної ЧШНЛ становить 93,75%. 

3. Одночасну двобічну черезшкірну нефролітотрипсію слід застосовувати у хворих з компактними 

каменями, які прогнозовано піддаються швидкому усуненню. 

4. При виникненні інтраопераційних ускладнень з одного боку слід утриматись від виконання ЧШНЛ з 

другого боку. 

48

Лимар Євген, Нагайло Едуард 

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТРАВМИ У ВАГІТНИХ 

Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України 

Керівник: професор Гур‘єв С.О. 



Невпинний технічний прогрес, прискорення темпу життя неминуче призводить до ризику 

травматизації. Протягом останніх років зросла кількість дорожно-транспортних пригод (ДТП), які часто 

призводять до політравм. Нерідко в ДТП потрапляють вагітні жінки. Тому актуальним є пошук особливостей 

патогенезу цієї патології. В останній час багато науковців схиляються до думки, що єдиним шляхом до 

покращення надання екстреної медичної допомоги травмованим є стандартизація та уніфікація 

діагностичного та лікувального процесу. Система надання допомоги постраждалим вагітним з 

політравмою вкрай недостатня як за обсягом, так і за якістю надання, на що вказують оперативно-аналітичні 

дані МОЗ України. Підвищення рівня полісистемних та поліорганних уражень потребують систематизації та 

удосконалення діагностики та лікування як в науковому так і в практичному аспекті і мають насамперед 

клініко-організаційне значення. Все вищенаведене визначає актуальність та доцільність даного 

дослідження. 

Метою наших досліджень було виявити особливості політравми у вагітних жінок та підвищити 

ефективність лікування постраждалих з полі травмою. 

Нами опрацьовано 20 випадків полі травми у вагітних жінок. Були визначені патогенетичні механізми 

та клінічні маніфестації травматичного процесу у постраждалих вагітних з торакоабдомінальною травмою, 

як компоненту полісистемних та поліорганних пошкоджень, а також особливості перебігу черепно-мозкової 

травми у вагітних жінок. Виявлені анамнестичні особливості менструальної функції. Визначено вплив змін 

гормонального статусу на клінічний перебіг та реабілітацію вагітних жінок з політравмою. Доведено, що при 

вагітності пролонгуються репаративні процеси та відновлення функції опорно-рухового апарата, що 

зумовлено зниженням рівня естрогенів та остеопенією. 

Таким чином, можна зробити висновок, що перебіг політравми у вагітних жінок важко 

прогнозований внаслідок особливостей гормонального та імунного статусу вагітних жінок, зумовлює 

пролонгування репаративних процесів та порушення відновлення функції опорно-рухового апарата. 

Розробка протоколів для стандартизації та уніфікації діагностичного та лікувального процесу та 

забезпечення системи надання допомоги постраждалим необхідні для своєчасного та якісного надання 

допомоги вагітним жінкам з політравмою. 

Молдован Т., Васильєва Л. 

КОМБІНОВАНА МАТРИКСЕКТОМІЯ ПРИ ВРОСЛОМУ НІГТІ В ДІТЕЙ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. С.О. Сокольник 



Останнім часом все частіше в літературі з‘являються повідомлення про ефективне використання 

хімічної матриксектомії при врослому нігті. 

Метою нашого дослідження було визначення віддалених результатів та порівняння ефективності 

лікування врослого нігтя в дітей при традиційних методиках та з використанням концентрованого розчину 

перекису водню. 

Нами проведено обстеження 63 пацієнтів, яких було поділено на 2 групи. До першої групи ввійшли 

28 дітей, яким виконувався кюретаж бічної поверхні матриксу інкарнованої частини нігтя, в той час, як другій 

групі хворих було проведено поєднане лікування із застосуванням бічного кюретажу матриксу доповненого 

припіканням 10% розчином перекису водню. Післяопераційний біль, дренаж та пошкодження тканин 

оцінювалися на 3-ю добу, через тиждень, 1 місяць та 6 місяців після проведеного оперативного втручання. 

Повторне вростання відмічалося у 2 дітей першої групи (7%). У інших дітей, на початку, 

післяопераційний біль та ушкодження тканини були відсутніми, ознаки повторного вростання з‘являлися 

через 2,5 місяців після проведеного оперативного лікування. У дітей другої групи рецидивів не 

спостерігалося. У 12 дітей (34%) на 3 добу (перше перев‘язування) та на протязі 3-5 днів після цього були 

наявні сукровичні виділення з-під бічного валика де проводився кюретаж. Надалі рани загоювалися 

первинним натягом та їх заживлення не відрізнялося від дітей першої групи. Віддалене спостереження за 

цими пацієнтами показало відсутність рецидивів у 100% випадків. 

Таким чином, застосування концентрованого розчину перекису водню у поєднанні з механічною 

матриксектомією при врослому нігті не ускладнює післяопераційного перебігу та зменшує ймовірність 

розвитку рецидивів, що може ефективно використовуватися в повсякденній практиці хірурга. 

49

Лівар Т., Процюк І., Солодун І., Івахно М., Онищук В. 

ДІАГНОСТИКА ТРАВМАТИЧНОГО РОЗРИВУ ПАРЕНХІМАТОЗНИХ ОРГАНІВ В УМОВАХ 

ЕКСПЕРИМЕНТУ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, доцент С.Й. Запорожан. 



Постановка проблем та аналіз останніх досліджень і публікації 

Закрита травма живота залишається актуальною проблемою ургентної хірургії в зв‘язку із складністю 

діагностики , порушення цілісності внутрішніх органів. Дані як зарубіжної , так і вітчизняної літератури , і наші 

особисті спостереження свідчать про те , що закриті пошкодження живота це не ізольовані травми , які 

супроводжуються порушенням цілісності шкірних покривів , а часто-густо викликають пошкодження 

паренхіматозних та порожнистих органів. 

Симптоматологія закритої травми живота має свої особливості і не рідко викликає значні труднощі 

діагностики. Загальноприйняті клінічні симптоми пошкодження органів характеризуються крайньою непостійністю , 

кожен з яких не може уважатись переконливо достовірним , так як поєднання таких важких ускладнень як шок , 

кровотеча , перитоніт складають особливо складний симптоматокомплекс закритої травми живота (Ю.Т. 

Коморовський 1963 р.) 

Закрита травма живота це збірне поняття, яке включає в себе як пошкодження різних органів черевної 

порожнини , або обмеження локальної травми передньої черевної стінки. 

Дані літератури свідчать про досить високий відсоток помилок які в загальній мірі впливають на 

своєчасність і якість надання хірургічної допомоги. 

Метою дослідження було дослідити в експерименті використання «Пристрою для ранньої діагностики 

рецидиву кровотеч» в діагностиці пошкоджень паренхіматозних органів 

Нами проведено експериментальні дослідження на 12 свинях-самцях в‘єтнамської породи, масою 15-16 

кг, для діагностики кровотечі у вільну черевну порожнину, внаслідок розриву паренхіматозного органу. 

Зонд через гнучкі проводи з‘єднували із монітором-індикатором діагностики рецидиву кровотечі. Прилад 

готувався до роботи. При включеному й готовому до роботи приладі на передній панелі останнього загорялася 

індикаторна лампа білого кольору, звуковий сигнал відсутній. 

В умовах експерименту , на операційному столі свині було змодельовано закриту травму пошкодження 

печінки, під контролем відеолапароскопа з утворенням печінкової підкапсульної гематоми. 

Через окремий отвір в порожнину живота в напрямку тазу проведено зонд , який підключений до монітора 

ранньої діагностики рецидиву кровотечі ( Патент України №48715). Змодельовано епізод кровотечі шляхом 

пошкодження паренхіми печінки ( місце підкапсульного розриву) , стверджено кровотечу. Після попадання краплі 

крові (контроль відеолапароскопу) на зонд, на моніторі зафіксовано звуковий сигнал та зміну індикаторної лампи 

із білої на червону , що свідчило про епізод кровотечі. 

На основі проведених експериментальних досліджень і отриманих результатів можна зробити висновок 

про те, що використання «Приладу для ранньої діагностики рецидиву шлунково-кишкових кровотеч» (Патент 

України №48715) у клініці дозволить покращити діагностику прихованих кровотеч у просвіт черевної порожнини 

при закритих травмах живота з пошкодженням паренхіматозних органів ( внаслідок двохмоментного розриву). 

Панасюк Ярослав 

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НАНОАКВАХЕЛАТІВ МЕТАЛІВ І НАНОЧАСТИНОК СТАТИНІВ ДЛЯ 

СТИМУЛЯЦІЇ РЕПАРАЦІЇ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ 

Кафедра медичної біохімії 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. М.М. Корда 



Поширеність травматизму, тривалість лікування переломів кісток, висока частота ускладнень визначають 

медичну та соціально-економічну значимість цієї проблеми і передбачають доцільність пошуку нових ефективних 

методів стимуляції репаративного остеогенезу. Сучасним напрямком впливу на формування кісткової мозолі є 

використання нанотехнологій з метою створення матеріалів для стимуляції відновлення кісткових дефектів. 

В літературі є кілька повідомлень про ефективність застосування металів у вигляді наноеквахелатів для 

стимуляції репаративного остеогенезу. Введення металів у такому стані має свої переваги порівняно з їх 

застосуванням у вигляді неорганічних солей чи колоїдних розчинів вільних наночастинок. Основна перевага 

наноаквахелатів полягає у значно меншій токсичності. Проте, конкретні механізми позитивного впливу 

наноаквахелатів металів, зокрема кальцію, на відновлення кісткового дефекту не вивчені. 

Було також показано, що статини можуть стимулювати остеогенез у місці деструкції кістки шляхом 

стимуляції експресії морфогенетичного білка кістки 2. Проте, такий ефект статинів проявляється лише при їх 

тривалому пероральному прийомі у великих дозах, або при тривалій інфузії, що не може бути використано у 

практичній медицині. Тому доцільно розробити новий спосіб введення статинів в організм, який би дозволяв 

створити максимальну концентрацію препарату в місці перелому. Таким способом могло би бути локальне 

введення статинів у вигляді наночастинок. 

Враховуючи всі вищенаведені факти, дослідження ефективності наноаквахелатів металів і наночастинок 

статинів для стимуляції репаративного остеогенезу є перспективним і актуальним напрямком пошуку нових 

методів лікування переломів кісток. 

50

Павлишин Андрій 

ПЛАСТИЧНЕ ЗАКРИТТЯ ВИРАЗОК ТА ВІДКРИТИХ РАНОВИХ ПОВЕРХОНЬ У ХВОРИХ НА СИНДРОМ 

СТОПИ ДІАБЕТИКА 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Шідловський В.О. 



Синдром стопи діабетика є провідним із багатьох ускладнень цукрового діабету, який у 40-70% 

спричиняє ампутації нижніх кінцівок. У 85% випадків ампутаціям у хворих на цукровий діабет передували 

виразкові дефекти стоп. 

Одним із важливих аспектів успішного лікування синдрому стопи діабетика є необхідність закриття 

відкритих ранових поверхонь та виразок шкірним клаптем. Метою нашого дослідження була розробка та 

оцінка ефективності пластичного закриття ран рельєфним шкірним автоклаптем. За період із 2007 по 2011 

рік лікували 185 хворих на ЦД з гнійно-некротичними ураженнями стопи. Пластичне закриття вільним 

простим чи рельєфним клаптем проводили шляхом ранньої і відтермінованої автодермопластики (М.О. 

Ляпіс і співав. 1998р.). Автопластику рельєфним клаптем застосовували за власною методикою з допомогою 

модифікованого клейового дерматома та послідуючою адаптацією шкірного клаптя. Всім хворим 

застосовували комплексну терапію: корекцію вуглеводного обміну інсуліном, антитромботичні препарати, 

дезагреганти, сечогінні для зменьшення набряку та профілактики ексудації в ділянці рани. 

Клінічну ефективність дермальної пластики рельєфним та простим автоклаптем оцінювали за 

термінами приживлення трансплантата і епітелізації рани. Приживлення вільного рельєфного автоклаптя 

відбулося у 97 (97%) хворих на 3-4 день після дермальної пластики. При застосуванні пластичного закриття 

ранових поверхонь вільним автоклаптем по Тіршу, Янович-Чаїнському приживлення відмічали на 7-9 день і 

становило 79 (93%) (табл.). За неприживлення трансплантатів вважали повне їх відторгнення. 

Тип ЦД 

і кількість хворих 

Терміни приживлення трансплантатів у хворих на ЦД І і ІІ типу 

Вид пластики і термін 

приживлення 

ЦД І типу 

n=47 

ЦД ІІ типу 

n= 138 

Всього n=185 

Пластичне закриття вільним 

автошматком по Тіршу 

7,3±0,2 

n=21 

(2) -9,5% 

8,4±0,3 

n=64 

(4) -6,25% 

n=85 

(6) -7,0% 

Примітка: в дужках-кількість і % випадків неприживлення шкірного автоклаптя. 

Пластичне закриття 

вільним рельєфним 

шматком 

4,1±0,3 

n=26 

(1) -3,8% 

4,4±0,4 

n=74 

(2) -2,7% 

n=100 

(3) -3% 

З наведених результатів приживлення вільних простих (рівномірної товщини) та рельєфних (змінної 

товщини) автоклаптів слід відзначити, що терміни приживлення у випадках пластики вільним шкірним 

клаптем по Тіршу на 3-4 дні є довшими ніж при пластиці рельєфним автотрансплантатом. 

Кількість випадків неприживлення трансплантату при використанні простого автошматка становить 6 

(7%) проти 3 (3%) при пластиці рельєфним автошматком. 

Отже пластичне закриття ранових поверхонь, виразок у хворих на синдром стопи діабетика 

рельєфним автоклаптем дозволяє покращити результати лікування, скоротити строки перебування хворого 

в стаціонарі та економічні витрати. 

51

Павляк Андрій 

ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ЕНДОТОКСИКОЗУ ПРИ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ПЕРИТОНІТАХ ДО І 

ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ. 

Кафедра хірургії факультету післядипломної освіти 

Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. О.Л.Ткачук 

Івано-Франківський національний медичний університет 

м.Івано-Франківськ, Україна 

Синдром ендогенної інтоксикації є основною причиною розвитку поліорганної недостатності і високої 

летальності у хворих з розповсюдженим гнійним перитонітом (РГП). Метою дослідження є вивчити динаміку 

ендотоксикозу до і після оперативного втручання у хворих з РГП. Проведено кількісне визначення рівня 

ендотоксикозу до і після оперативного втручання на 1-у, 3-ю і 5-у добу у 30-х хворих з РГП. Також хворим 

визначався в динаміці лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) до і після оперативного втручання. Всі хворі 

відповідали критеріям «тяжкого абдомінального сепсису» (Чикаго, 1991). З 30-и хворих 17- одужали, а 13 – 

померли. До оперативного втручання не було виявлено статистично достовірної різниці показників 

ендотоксикозу за кількісним методом визначення і за ЛІІ між померлими хворими і хворими, які одужали (р 

> 0,05). Після оперативного втручання спостерігали зростання показників ендотоксикозу (р

Рижко Яна 

ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕМОДИНАМІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА КИСНЕВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТКАНИН У 

ХВОРИХ НА РАК ПРЯМОЇ КИШКИ 

Кафедра хірургії з анестезіологією № 2 

Науковий керівник - д-р мед. наук, проф. Гнатів В.В. 



Система доставки і споживання кисню є ключовою ланкою, навкруги якої формується патогенез практично 

будь-якого критичного стану (Рябов Г.О.,1988). 

Основною метою даного дослідження було вивчення особливостей функціонального стану системної 

гемодинаміки і киснево-транспортної функції крові у хірургічних хворих, що лікувались з приводу раку прямої 

кишки. 

Обстежено 36 пацієнтів однакового віку, які знаходились на лікуванні в хірургічному відділенні 

Тернопільської університетської лікарні. Вони були розподілені на 2 групи (основна -24 хворих на рак прямої 

кишки, контрольна -12 хворих на пахову грижу). При поступленні у стаціонар з‘ясовували паспортні дані, детально 

збирали анамнез, проводили загальноклінічні, інструментальні та лабораторні дослідження. У кожного пацієнта 

визначали антропометричні дані (зріст, масу тіла) та обчислювали площу поверхні тіла, вимірювали артеріальний 

тиск: систолічний та діастолічний, обчислювали пульсовий та середній артеріальний тиск, підраховували частоту 

серцевих скорочень за хвилину. Стан системної гемодинаміки оцінювали, використовуючи формулу Стара 

(ударний об‘єм серця), формулу Франко (загальний периферичний опір судин). Усім хворим 

фотоелектроколориметричним способом вимірювали вміст загального гемоглобіну, обчислювали кисневу ємність 

крові, застосовуючи константу Гюфнера. Вимірювали насиченість артеріальної крові киснем пульсоксиметром, а 

насиченість венозної крові - апаратом «Оxymeter Unistat», США. 

Ми виявили, що у переважної більшості хворих відмічалось достовірне зниження гемоглобіну, а також 

еритроцитів, порівняно з нормою. Відповідно, у них знижувався і кисневий резерв крові. У ракових хворих 

відмічали достовірне зниження, порівняно з контролем, вмісту кисню в артеріальній крові внаслідок порушення 

функції гемоглобіну. У досліджуваних хворих, порівняно з нормою, виявляли зміни гемодинамічних показників: 

ударного та хвилинного об‘ємів кисню, хвилинного індекса циркулюючого кисню. Так, об‘єм кисню, який виштовхує 

серце при кожній систолі, у хворих на рак прямої кишки понижувався на 9,3 мл, а у хворих на пахову грижу – 6,2 

мл. Хвилинний об‘єм кисню у хворих першої досліджуваної групи становив 90–95 % від норми, а у хворих 

контрольної групи - 73,3 % від належного. У пацієнтів досліджуваної групи, порівняно з контролем, індекс 

споживання кисню був близьким до норми, однак індекс транспортування кисню суттєво знижується. 

Отримані результати свідчать про те, що у хворих на рак прямої кишки в передопераційному періоді 

спостерігається суттєве порушення кисневого забезпечення тканинного метаболізму, порівняно з контролем. Усі 

ці патогенетичні фактори слід враховувати при проведенні анестезіологічного забезпечення операційного 


Суходоля Сергій 

ДООПЕРАЦІЙНА ТА ІНТРАОПЕРАЦІЙНА ТАКТИКА ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ. 

Кафедра хірургії ФПО ВНМУ імені М. І. Пирогова 

Науковий керівник :д-р мед.наук Петрушенко В.В 

Національний медичний університет імені М. І Пирогова 

Хмельницька обласна лікарня 

Хмельницький-Вінниця, Україна 

Хронічний панкреатит за частотою виникнення, важкістю клінічного перебігу, складнощами діагностики і 

незадовільними результатами лікування займає одне з провідних місць серед захворювань органів системи 

травлення. 

Метою нашої роботи є обґрунтування вибору методу оперативного втручання в залежності від 

функціонального стану ПЗ, проток ПЗ та гепатобіліарної системи при використанні інтраопераційної 

панкреатовірсунгографії та холангіографії 

В період за 2009-2011рр на базі Хмельницької обласної лікарні було виконано 74 оперативних втручання 

у пацієнтів з хронічним панкреатитом . У 42 пацієнтів були наявні кісти(головки, тіла та хвоста) підшлункової 

залози. 

Пацієнти були поділені на дві групи: 

1гр. 22 пацієнта, яким було виконано зовнішнє або внутрішнє(цистодуоденоанастамоз з виключенням на 

Ру петлі) дренування. 

2гр. 20 пацієнтам проводилась інтраопераційна панкреатовірсунгографія, що дозволило виявити 7 

пацієнтів з кістою, що сполучається з протоком та значною протоковою гіпертензією. Вищевказаним пацієнтам 

було виконано: операція Фрея 5(25%) операція Бегера 2(10%). Термін спостереження за пацієнтами від 6 до 

18міс. 

В першій групі, з часом, виникли рецидиви(15пацієнтів 68%), посилювався больовий синдром, виникали 

загострення хронічного панкреатита. У другій групі рецидивів не було, пацієнти відмічали значне покращення 

якості життя. 

Ми пропонуємо УЗД ОЧП, КТ ОЧП, як обов‘язкові передопераційні методи діагностики, та 

інтраопераційну панкреатовірсунгографію, яа дає можливість визничити стан протокової системи і, в залежності 

від цього, застосувати найбільш ефективний метод оперативного втручання. 

Застосування запропонованої тактики дозволяє попередити рецидиви та покращити якість життя 

прооперованих пацієнтів 

53

Рубленко Андрій, Сенів Олег, Малецький Павло 

ПРОФІЛАКТИКАВЕНОЗНИХ ТРОМБОЕМБОЛІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ 

ЕНДОПРОТЕЗУВАННІ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА 

Кафедра травматології та ортопедії 

Кафедра травматології 

Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. В.О. Фіщенко 

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова 

м. Вінниця, Україна 

При ендопротезуванні кульшового суглоба може виникнути ряд ускладнень в ранньому 

післяопераційному періоді. Одним із таких ускладнень є венозні тромбоемболічні ускладненя (ВТЕУ), які 

погіршують результати лікування та можуть призвести до летальних наслідків. 

Метою роботи було вивчення ефективності профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень 

при ендопротезуванні кульшового суглоба. 

У дослідження включено 65 пацієнтів, яким проведено ендопротезування кульшового суглоба з 

приводу переломів шийки стегнової кістки та ідіопатичного остеоартрозу кульшового суглоба. 

Фармакологічна профілактика проводилась із застосуванням еноксапарину у дозі 0,4 мл один раз на добу 

протягом 10 діб. Проводилась оцінка стану системи зсідання крові до операції та на 1-шу, 3-тю, 7-у та 10-14- 

у добу післяопераційного періоду. Визначали вміст фібриногену, розчинних фібрин-мономерних комплексів 

(РФМК), D-димеру та активність протеїну С. Моніторинг ВТЕУ проводився за допомогою дуплексного 

ультразвукового сканування судин нижніх кінцівок. Проводилась оцінка геморагічних ускладнень та частота 

гемотрансфузій. 

У пацієнтів з переломами шийки стегнової кістки спостерігалась більша частота факторів ризику 

ВТЕУ, що обумовлено віком пацієнтів та супутньою патологією. До оперативного втручання у 60% пацієнтів 

показники фібриногену були на високому рівні, та його концентрація в плазмі крові наростала до сьомого 

дня після операції і залишалась високою при виписці зі стаціонару. Підвищений рівень РФМК після операції 

відмічався у всіх хворих з переломами шийки стегнової кістки. Концентрація Д-димеру при переломах шийки 

стегнової кістки після оперативного лікування перевищувала норму в 4-5 разів (в окремих випадках у 10-12 

разів), в той час як при остеоартрозі лише в 1,5-2,5 рази. Дефіцити протеїну С відмічався у 71% пацієнтів з 

переломами шийки стегнової кістки та 38% хворих з остеоартрозом. За даними УЗДГ венозні тромбози 

виявлено у 5 пацієнтів та вони були неембологенними та клінічно не проявлялись. Частота геморагічних 

ускладнень у групі пацієнтів з переломами шийки стегнової кістки склала 22,2% (8), а в групі пацієнтів з 

остеоартрозом у 24,1% (7). Частота гемотрансфузій у першій групі становила 58,6% (17), а у другій – 19,4% 

(7). 

Висновки. Застосування антикоагулянтів при ендопротезуванні кульшового суглоба дозволяє 

ефективно профілактувати ВТЕУ, однак існує ризик розвитку геморагічних ускладнень. Зміни в системі 

згортання крові, які в більшій ступені виражені при ендопротезуванні кульшового суглоба з приводу 

переломів шийки стегнової кістки, зберігаються на момент закінчення стаціонарного лікування, що потребує 

застосування в ряді випадків пролонгованих схем тромбопрофілактики. 

Турко Ю., Яцуха С., Павлишин А. 

СПОСІБ АДАПТАЦІЇ ТРАНСПЛАНТАТА 

ЦК хірургічних дисциплін 

Науковий керівник – Перепелиця М.П. 

Приватний вищий навчальний заклад «Медичний коледж» 


Багато хірургічних захворювань супроводжуються відкритими рановими поверхнями та виразками, 

які вимагають подальшого закриття автошкірою або ксеношкірою. Пластичне закриття шкірних дефектів, з 

метою попередження приєднання вторинної інфекції, та стимуляції репаративних процесів є однією з умов 

успішного лікування захворювання. 

Окрім вибору способу закриття відкритої ранової поверхні трансплантатом велике значення має 

адаптація трансплантата до ранового ложа. Відомий спосіб трансплантації та адаптації шкірного клаптя 

включає висікання, взяття трансплантата, вкладання на ранову поверхню, фіксацію шкірного клаптя за 

допомогою пов‘язки. Недоліком відомого способу є недостатня клінічна обґрунтованість, яка випливає з 

відсутності постійних антисептичних умов та надмірного дренування шкірного клаптя, що приводить до 

висушування. 

Нами запропонований удосконалений спосіб адаптації шкірного трансплантата до ранового ложа. В 

основу способу адаптації поставлене завдання вдосконалити відомий спосіб шляхом введення додаткового 

технологічного прийому, в якому дії спрямовані на обмеження висушування та створення постійних 

антисептичних умов, завдяки чому досягається покращення трансплантації. 

Поставлено завдання клінічної ефективності вирішують тим, що спосіб містить висікання автошкіри, 

розміщення трансплантата на рановій гранулюючій поверхні, накривання ізолюючою речовиною, ранові 

гранулюючі поверхні та трансплантат покривається гладкою силіконовою пластиною з срібно-цирконієвими 

вставками, фіксують марлевою повязкою. 

Пропонований спосіб адаптації шкірного трансплантата забезпечує суттєві переваги над відомим, 

адже за рахунок ізоляції трансплантат уникає висушування, гранулююча ранова поверхня втрати біологічно 

- активних речовин, створюються постійні антисептичні умови, оптимальні для приживлення та крайової 

епітелізації. 

54

Стець Ірина 

ОСОБЛИВОСТІ ТКАНИННОГО ДИХАННЯ У ХВОРИХ НА РАК ПРЯМОЇ КИШКИ 

Кафедра хірургії з анестезіологією № 2 

Науковий керівник - д-р. мед. наук, проф. Гнатів В.В. 



Розлади кисневого гомеостазу характеризуються невідповідністю між потребою організму в кисні та 

його спроможністю забезпечити ці потреби. 

Метою нашої роботи було дослідження тканинного дихання організму хворих на онкологічну патологію 

товстого кишечника в передопераційному періоді. 

На базі відділення абдомінальної хірургії Тернопільської університетської лікарні у 2011 році 

обстежено 24 хворих на рак прямої кишки. Контрольну групу склали 12 хворих на пахову грижу, такої ж вікової 

категорії, яким проводили доопераційну підготовку. У пацієнтів вимірювали і обчислювали параметри 

гемодинаміки (АТ, ЧСС, CI), насиченість та вміст кисню в артеріальній і венозній крові, енергетичний обмін 

непрямою калориметрією (ап. «Метатест – 1»), досліджували ефективність тканинного дихання. Виявили, що 

у хворих на онкопатологію в передопераційному періоді відбувається значне пониження насиченості змішаної 

венозної крові киснем (на 18-20%) та вмісту кисню у цій же крові (на 30-35%), у порівнянні з пацієнтами 

контрольної групи. Особливо вираженими ці зміни були у хворих похилого віку. Закономірно, у них відмічали й 

зростання артеріо-венозної різниці за киснем (на 5-7 мл, або на 10-14% від норми). В усіх пацієнтів виявляли 

збільшення об‘єму кисню, який тканини споживали протягом хвилини (ХСпО 2 та ІСпО 2 ), однак, з різним 

ступенем достовірності. Підвищення індекса тканинної екстракції, коефіцієнта утилізаціЇ кисню, а також індекса 

транспортування кисню свідчило про зростання інтенсивності тканинного метаболізму та компенсаторну 

напруженість систем надходження в організм і транспортування кисню, направлену на забезпечення такого 

метаболізму. 

Провівши аналіз отриманих результатів, можна сказати про те, що у хворих на рак прямої кишки, ми 

помітили відносно задовільне системне забезпечення кисневого гомеостазу, що з віком погіршується. 

Виявлені особливості функціонування кисневого балансу у хворих зумовлювали дотримання ряду положень 

для покращення периопераційної інтенсивної терапії, особливо це актуально для хворих похилого віку. 

Саюк Надія 

МІСЦЕВЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРТОНІЧНИХ РОЗЧИНІВ В ЛІКУВАННІ 

СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ. 

Наукові керівники: 

Викладач хірургії вищої категорії Палійчук Р.І. 

Дубенський медичний коледж 

Лікар-хірург вищої категорії Саюк В.М. 

Дубенська районна лікарня 

м.Дубно, Україна 

Цукровий діабет (ЦД) є досить поширеним захворюванням. Синдром діабетичної стопи (СДС) є 

одним із найбільш тяжких та частих ускладнень ЦД який ускладнює перебіг у 71% хворих на ЦД. СДС має 

високий рівень інвалідизації, близько 22%. 

Враховуючи статистичні дані, можна сказати, що кількість хворих на ЦД зростає. А отже збільшується 

відсоток пацієнтів з СДС. 

Хворі з СДС звертаються за хірургічною допомогою, коли глибина поширення гнійно-некротичного 

процесу кінцівки у хворого ІІІ-го, а то й ІV-го ступеня ураження, відповідно до класифікації поширення гнійнонекротичного 

процесу. 

Враховуючи гнійно-некротичні зміни тканин, загальну інтоксикацію, поширення деструктивного процесу, 

проведене дослідження впливу гіпертонічних ванночок з 10% розчином NaCl та 0,1% розчину перманганату 

калію після хірургічної обробки патпроцесу на: 

• швидкість очищення рани від гнійно-некротичних тканин; 

• зменшення набряку та інтоксикації оточуючих тканин; 

• рівень цукру крові. 

Опрацьовано дві групи пацієнтів (по десять хворих) із синдромом діабетичної стопи з ІІІ ступенем 

ураження кінцівки. В обох групах після хірургічного лікування проводилось комплексне загальне 

медикаментозне лікування. Одній групі (група А) місцево застосовувались пов'язки з антисептичними 

мазями на гідрофільній основі. 

Іншій групі (група Б) на фоні вищевказаних методів, застосовувались гіпертонічні ванночки. Протягом 

дослідження ми спостерігали за загальним станом хворих, рівнем цукру в крові та швидкістю очищення 

гнійної рани. 

Висновок. Дослідження показало, що застосування гіпертонічних ванночок пришвидшує стабілізацію 

показників цукру крові, швидше знімає місцеву та загальну інтоксикацію та пришвидшує очищення ран від 

гнійно-некротичних ран. 

55

Ткачук Надія 

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНОВАНОГО ФІЗІОЛОГІЧНОГО РОЗЧИНУ NaCl 0,9% ПРИ ГНІЙНО- 

ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ 


Науковий керівник – асп. Унгурян А.М. 



Метою нашої роботи є вивчення бактерицидної дії озонованого фізіологічного розчину NaCl 0,9% та 

застосування в комплексному лікуванні гнійно-септичних захворювань органів черевної порожнини у дітей. 

З клінічної точки зору дуже важливою дією озону є антисептична. В ході багаточисельних досліджень 

доведено, як пряма, так і непряма антисептична дія озону. Виявлення збільшення кількості функціонально 

активних нейтрофілів і підвищення функціональної активності лейкоцитів під дією молекул озону. Пряма 

антисептична дія доведена і обґрунтована, як у газоподібного озону в суміші з киснем, так і озонових 

розчинів. Механізм бактерицидної дії: біологічні мембрани є проникливими для озону, внаслідок чого 

первинною ціллю дії озону являються плазматичні мембрани, що призводить до втрати життєздатності і 

його здатності до розмноження. 

Таким чином, озон по механізму дії на мікрофлору можна розглянути як природній фізичний 

антисептик, який за своїми властивостями вигідно відрізняється від інших відомих антисептиків. Озонові 

розчини застосовують парантерально, місцево та внутріпорожнинним способом. Для озону на відміну від 

антибіотиків не характерно утворення стійких для нього штамів мікроорганізмів. 

Поряд з цим при вивченні літератури ми зустрічали лише поодинокі дослідження, направлені на 

розробку комплексних схем лікування запальних захворювань у дітей. На нашу думку, у проведених раніше 

дослідженнях було приділено недостатньо уваги питання вибору оптимальних параметрів та поєднання 

місцевого застосування озону у дітей. Однак це потребує розробки оптимального комплексу з найбільш 

ефективними комбінаціями застосування озону при чіткому контролю за перебігом патологічного процесу. 

Тиш Ігор, Чебурахін Валерій, Мумлєв Артур, Сидорак Андрій 

СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ СУДИННОЇ НЕЙРОХІРУРГІЇ 

ПРИ АНЕВРИЗМАТИЧНІЙ ХВОРОБІ СУДИН ГОЛОВНОГО МОЗКУ 

Клініка невідкладної судинної нейрохірургії 

науковий керівник: проф. Цімейко.О.А. 

ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України» 

м.Київ, Україна 

Нами проведено аналіз лікування 389 пацієнтів, які були прооперовані мікрохірургічним та 

ендоваскулярним методом, протягом 2009 – 2011 років, з приводу аневризматичної хвороби судин 

головного мозку. Пацієнти були розподіленні на 2 групи. Перша група – оперовані відкритим 

мікрохірургічним методом 298, друга ендоваскулярним методом – 91 пацієнт. 

Мета роботи: дослідити ефективність та порівняти результати мікрохірургічного 

кліпування(МКА) та ендоваскулярної оклюзії(ЕОА) аневризм судин головного. 

Використовувались такі методи обстеження: фізикальне, неврологічне, КТ та МРТангіографія, 

селективна церебральна ангіографія (ЦАГ). 

При порівнянні методу ЕОА з МКА, перший має певні переваги, оскільки він є малоінвазивним 

втручанням його застосовують при лікуванні хворих із супутньою соматичною патологією, у хворих з 

важкодоступними аневризмами для відкритої мікрохірургії, аневризмах заднього півкільця Велізієвого 

кола. Він дозволяє в найкоротший термін виключити аневризму з кровообігу. Під час одного втручання 

можна коригувати множинні аневризми. На відміну від МКА методика ЕОА є більш високо вартісною, що є 

особливо актуальним у наш час при виборі методу. Обидві методики мають ряд переваг та недоліків. 

Результати дослідження: Дещо кращі результати були у другій групі - хворі які оперовані 

методом ЕОА. Найбільший відсоток летальністі був у групі пацієнтів з мішковидними аневризмами 

ускладнених постгеморагічним ангіоспазмом у хворих які були дещо пізно транспортовані на 10-14 добу 

після інтракраніального крововиливу. 

Таким чином, для зменшення відсотка летальності потрібна термінова госпіталізація та 

транспортування до центрів судинної нейрохірургії, і невідкладне оперативне втручання до початку 

розвитку компенсаторного церебрального постгеморагічного ангіоспазму. 

Наявність досвідчених нейрохірургів, які володіють нейросудинними та ендоваскулярними 

технологіями, котрі працюють в парі з одним пацієнтом, є бажаним для проведення оптимального 

диференційованого лікування. 

56

Умеров Эрвин 

ПОВЯЗКА ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ ГНОЙНО-НЕКРОТИЧЕСКИХ РАН С ЗАДАНЫМИ ЛЕЧЕБНЫМИ СВОЙСТВАМИ 

Кафедра хирургии №2 

Научный руководитель: д-р мед. наук, проф. Ф.Н.Ильченко 

ГУ «Крымский государственный медицинский университет имени С.И. Георгиевского» 

г. Симферополь, АР Крым, Украина 

Наложение лекарственных средств на раневую поверхность применялось испокон веков для 

лечения ран. Но время, разумеется, вносило свои коррективы: менялись взгляды на течение раневого 

процесса, появлялись новые лекарственные препараты, совершенствовались методы лечения. 

Совершенствование местного лечения направлено в основном на применение самых современных 

эффективных препаратов, и сложность подбора этих препаратов заключается в динамичном и 

многогранном течении процесса в зависимости от индивидуальных особенностей конкретного пациента 

(И.А. Ерюхин, 1995; L. Flint, 1996). Поэтому разработка новых и совершенствование имеющихся в арсенале 

хирургии повязок остается актуальной задачей. 

С этой целью предложена повязка, состоящая из смеси водной суспензии глицерина, глицеринового 

раствора желатина, хвойного экстракта, оксида цинка и измельченной криолиофилизированой ксенокожи, 

полимеризированных на марлевых салфетках [Патент України № 60281]. Выше указанная повязка 

апробирована для лечения 23 больных с синдромом стопы диабетика с целью оптимизации репаративных 

процессов в области гнойно-некротического поражения тканей. В качестве контроля использована 

аналогичная группа больных (15 чел.), в лечении которых, предложенная суспензия и повязки не 

использовались. Патогенетически обоснованное местное лечение раневого процесса обеспечило высокую 

клиническую эффективность предложенных повязок. Так, продолжительность заживления раны у больных 

основной группы составила 30,5±2,2, против 65,1±3,7 в контроле, что позволило сократить сроки 

пребывания в стационаре больных основной группы в 5,5 раза: с (7,6±0,6) до (42,1±2,9) по сравнению с 

контролем. 

Унгурян А., Мажар В., Козьма О., Оліферчук В. 

ЗМІНИ СТІНКИ КИШКИ ТА ПОРУШЕННЯ APUD-СИСТЕМИ КИШЕЧНИКА 

ПРИ ПЕРИТОНІТІ В ЕКСПЕРИМЕНТІ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Б.М. Боднар 



Проблема лікування та профілактики перитоніту набуває не тільки медичного, але і соціальногоекономічного 

значення, оскільки незважаючи на вдосконалення методів діагностики та лікування, 

спостерігається тенденція до зростання частоти зустрічаємості цього хірургічного ускладнення, летальності, 

що зумовлюється тяжкістю та варіабельністю клінічного перебігу, трансформацією в абдомінальний сепсис, 

труднощами у діагностиці і частими невдачами хірургічного лікування. 

Матеріал і методи. Експериментальні дослідження виконані на 30 щурах, масою тіла 100 ± 20 мг. 

Проводили моделювання перитоніту шляхом внутріочеревинного введення 10% суміші аутокалу. 

Через 48 годин проводили лапаротомію, промивання черевної порожнин розчинами антисептиків (основна 

група), промивання озонованим фізіологічним розчином (група порівняння). 

Декапітацію щурів виконували через 10 діб після експерименту. Для морфологічного дослідження 

бралися ділянки клубової кишки, сліпої кишки. 

Данне дослідження показало, що при перитоніті є виражені дистрофічні зміни епітелія, фіброз 

серозної та м΄язевої оболонок кишківника, зменшення кількості та функціональної активності апудоцитів, що 

посилює процес спайкоутворення. Вивчення морфологічної картини перебудови стінки кишки за умов 

перитоніту при застосуванні озонованих розчинів показало високу ефективність цього метода для санації 

черевної порожнини та профілактики злукоутворення. 

57

Цимбалюк Анна, Олег Кирик 

АНТИТОКСИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОДРІБНЕНОГО СУБСТРАТУ КРІОЛІОФІЛІЗОВАНОЇ КСЕНОШКІРИ 


Науковий керівник: доц. Гуда Н.В. 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського» 


Проведено дослідження подрібненого субстрату кріоліофілізованої ксеношкіри (свині). 

Антитоксичну спроможність подрібненого субстрату ксеношкіри досліджували в порівнянні із 

рівним за масою цільним її клаптем в тестовій пробі на кислотний гемоліз in vitro. Як чинник 

використовували токсичну плазму одногрупної крові, отриману після плазмаферезу. Попередньо готували 3 

стандартизовані клапті 2х3 см ліофілізованого ксеноімплантату однакової маси, а з одного клаптя готували 

подрібнений субстрат. Усі взірці ксеношкіри інкубували у 10 мл взятої на дослідження плазми, з якою 

здійснювали тестову реакцію кислотного гемолізу за загальноприйнятою методикою. Висновок про 

антитоксичну спроможність ксеношкіри робили за індексом резистентності еритроцитарних мембран із 

використанням програмного забезпечення. 

Проведені дослідження встановили, що індекс резистентності інкубованих в токсичній плазмі 

еритроцитів в контролі склав 27,9±3,7 (100 %), а при попередній інкубації в токсичній плазмі цільної 

ксеношкіри і її подрібненого субстрату індекс достовірно підвищився до рівня 64,0±4,6 (229 %) та 82,3±6,1 

(295 %). Важливо відмітити, що адсорбційна здатність подрібненого субстрату перевищує аналогічний 

показник цільного клаптя на 28,6 % (р

Чанцев Віктор, Маюра Назія 

ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ 

Кафедра хірургії з дитячою хірургією з курсом онкології 

Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. Леонов В.В. 

Сумський державний університет 

Медичний інститут 


Актуальність проблеми діагностики гострого панкреатиту (ГП) визначається цілою низкою 

об‘єктивних причин. Частота розвитку ГП у світі коливається від 20 до 120 на 100 000 населення, а 

смертність від нього – близько 1,5:100 000 на рік. 

Мета дослідження: поліпшення прогнозування перебігу гострого панкреатиту на основі аналізу 

динаміки лабораторних показників. 

Матеріали і методи. Нами проведено ретроспективний аналіз 73 історій хвороб пацієнтів з ГП, що 

перебували на стаціонарному лікуванні в КУ «Сумська обласна клінічна лікарня» в період з 2009 по 2011 р. 

Хворі умовно поділені на 2 групи. Перша – не оперовані 51 (70%) пацієнти, друга – оперовані 22 (30%) 

пацієнти. У всіх випадках досліджувалися діастаза, С-реактивний білок (СРБ), лейкоцитарний індекс 

інтоксикації (ЛІІ) на 1-шу, 3-тю, 7-му добу після госпіталізації та при виписці. 

Результати та їх обговорення. У першій групі середні показники та його похибки (M±m) рівня 

діастази склали: 1-ша доба – 371±40 Од, 3-тя доба – 243±32 Од, 7-ма доба – 43±5 Од, при виписці – 33±3 

Од. СРБ: 1-ша доба – 2,9±0,1, 3-тя доба – 1,9±0,1, 7-ма доба – 0,33±0,06, при виписці – 0,11±0,04. ЛІІ: 1-ша 

доба – 1,05±0,04, 3-тя доба – 1,78±0,06, 7-ма доба – 1,17±0,03, при виписці – 1,06±0,03. У другій групі 

середні показники та його похибки (M±m) рівня діастази склали: 1-ша доба – 981±125 Од, 3-тя доба – 

1273±181 Од, 7-ма доба – 257±50 Од, при виписці – 35±3 Од. СРБ: 1-ша доба – 3,27±0,14, 3-тя доба – 

3,68±0,10, 7-ма доба – 1,68±0,16, при виписці – 0,12±0,04. ЛІІ: 1-ша доба – 1,36±0,05, 3-тя доба – 1,90±0,07, 

7-ма доба – 1,76±0,07, при виписці – 1,05±0,03. Таким чином наведені динамічні зміни лабораторних 

показників відповідають формі гострого панкреатиту та відображають його динаміку. 

Чорномидз Андрій 

РОЛЬ АПОПТОЗУ ТА ВІЛЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСЛЕННЯ У ДЕСКВАМАЦІЇ ЕНДОТЕЛІАЛЬНИХ 

КЛІТИН 


Науковий керівник – проф. Шідловський В.О. 



Нами було обстежено 32 практично здорових осіб віком від 20 до 41 років. Середній вік обстежених 

склав (28,16±5,98) років. Серед обстежених 50% жінок та 50% чоловіків. 

Активність процесів апоптозу визначалась за рівнем у плазмі крові каспази-3 за методом Bonomini M. 

et al. (2004). Для оцінки процесів вільнорадикального окислення ліпідів нами визначався рівень ТБК-активних 

продуктів у плазмі крові за методом Ohkawa H. (1979) в модифікації Лущак В. І. (2004) та оцінювалось утворення 

оксирадикалів за методом Viarengo A. et al. (1999). Стан ендотелію вивчався по кількості десквамованих 

ендотеліальних клітин за методом Hladovec J. et al. (1978) в модифікації Сівак В.В. та ін. (2007) Статистичну 

обробку даних здійснювали шляхом визначення середньої величини показників та середньої похибки 

середньої величини. Оцінку взаємозв‘язку між окремими показниками обстежуваних здійснювали за 

допомогою множинного регресійного аналізу (коефіцієнт детермінації R 2 ). Статистично значимими вважали 

значення зваємозв‘язку при р

Чубар Іван 

ПОШКОДЖЕННЯ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ – ДІАГНОСТИКА, 

ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА ЛІКУВАННЯ. 

Кафедра хірургії ФПО 

Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пирогова. 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф., декан ФПО ВНМУ ім.М.І.Пирогова, 

головний хірург УОЗУ в Хмельницькій області Суходоля А.І. 

м.Хмельницький, Україна. 

Незважаючи на те, що пошкодження дванадцятипалої кишки (ДПК) зустрічаються відносно рідко і 

складають серед травм органів черевної порожнини 0,9-5%, однак складна діагностика, відсутність 

стандартизованої хірургічної тактики і висока летальність – від 10-25 до 40% визначають актуальність 

проблеми для досліджень. 

В зв'язку із складною анатомо-морфологічною будовою ДПК діагностика ушкоджень її на 

доопераційному етапі ускладнена. Особливо важка, іноді драматична, ситуація виникає при укодженнях 

заочеревинної частини, як правило задньої стінки, ДПК. При закритій травмі живота основним механізмом 

розриву низхідної і нижньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки є раптове підвищення тиск в 

кишці (під дією зовнішнього фактору) між спазмованим пілорусом і дуоденоєюнальним згином. 

Як правило, пацієнта беруть на операцію уже з вираженою клінікою ускладнень пошкодження ДПК 

(перитонітом, кишковою непрохідністю, заочеревинними та підпечінковими гематомами та абсцесами). 

Клінічна картина залежить від локалізації, виду пошкодження, наявності поєднаних пошкоджень, 

часу з моменту травми. Згідно стандартизованої Міжнародної класифікації Abbreviated Injury Scale - 2008 

(AIS) пошкоджень ДПК виділяють 5 ступенів. Специфічних симптомів, характерних для пошкодження ДПК, 

немає. Є ряд загально клінічних симптомів та синдромів, що націлюють на ушкодження порожнистого органу 

черевної порожнини, а саме ДПК. 

Нами розроблено новий метод діагностики травм ДПК на до- та інтраопераційному етапах з 

використанням 3% розчину перекису 

Homyk Ulyana, Pavlyshyn Andriy, Kudliy Luydmula, Husak Hanna, Sydor Mariana 

THE METHOD OF THE DERMAL SHRED ADAPTATION 

Supervisor – the director Perepelytsya Mukhailo Petrovych 

Private higher educational establishment ―Medical college‖ 

Ternopil, Ukraine 

A successful surgical treatment of some diseases involving tissue defects, open wound surfaces, is 

impossible without dermal shreds transplantation. However, existing to date methods of transplantation and dermal 

shreds fixation are far from perfection. 

The utility model relates to medicine, particularly to surgical trauma, may be used in the treatment of 

wounds with skin defects, skin graft to adapt. 

The known method of transplantation of dermal shred involves cutting, taking of the skin, the tangential 

splitting, the places on the surface of the wound, shred fixation using bandages. The disadvantage of the known 

method is the lack of clinical validity, resulting from a lack of permanent antiseptic conditions and excessive 

drainage of transplanted skin, which causes desiccation. 

In the basis of the adaptation method it is given the task to improve the well-known method by introducing 

an additional process of reception in which actions designed to limit the creation of permanent desiccation and 

antiseptic conditions, thanks to what the transplantation is improved. 

The given task of clinical effectiveness is decided that the method includes the thermal shred cutting, 

tangential splitting into three or more layers, one of which is epidermal, the rest are epidermal with the presence of 

open areas of the dermis, it is applied on the granulated wound surface, epidermal skin with areas of the open 

dermis, covered with isolated substance, granulated wound surfaces and isolated skin are covered with smooth 

silicon plate with silver inserts, fixed by gauze bandage. 

The proposed way of the dermal shred adaptation provides significant advantages over known as by isolation of 

the dermal part of shred avoids desiccation and granulated wound surface avoids the loss of the biologically - 

active substances, the permanent antiseptic conditions are created, which are optimal for engraftment and 

boundary epithelization. 

60

Sydoruk Anastasiya, Kudliy Lyudmyla, Sovirko Nasariy, Pavlyshyn Andriy, Ivasiv Natalya 

SILICONE ADAPTER 

Supervisor – the director Perepelytsya Mukhailo Petrovych 

Private higher educational establishment ―Medical college‖ 


The dermal wound closure of open surfaces is important for successful treatment of various surgical 

diseases involving tissue defects. However, existing methods of the dermal grafts adaptation are far to perfection. 

The proposed useful model of silicone adapter is related to medicine, particularly to surgical trauma, and 

can be used for fixing and graft adaptation. 

The known method of graft fixation is made by bandage imposition, it means that the bandage fixes the 

graft and creates conditions for engraftment. The disadvantage of this method is that this case the permanent 

antiseptic conditions and optimum pressure for engraftment of the grafts are not provided. 

In the basis of the above-mentioned utility model of silicone adapter it is given the task to improve the wellknown 

method, in which the permanent antiseptic conditions and optimum pressure for transplant engraftment are 

created. 

The given task is solved by the silicone adapter imposition on graft that allows you to fix the graft and to 

create an optimum pressure and antiseptic conditions for the engraftment of the transplant. 

The proposed method for graft fixation provides significant advantages over known, as it creates 

permanent antiseptic conditions and optimum pressure, which significantly improves engraftment of the transplant. 

Pidlisna S., Kret M., Pavlyshyn A., Melekh O., Miskiv O., Dyadus O. 

STUDENTS’ SELF-STUDY IN THE HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENT 

Scientific supervisor - director Perepelyts‘a Mykhailo Petrovych 

Private higher educational establishment «Medical college» 


Specialists‘ training in the higher educational establishments is provided by professional educational curriculum, 

which is the basis for educational plan. 

Educational plan contains various forms of educational process organization: 

Lessons – lectures, seminars, practical and laboratory lessons, controlling methods, out of lesson activity, where 

students‘ self-study belongs to. 

Self-study is a kind of work, which is made without a teacher, but doing the tasks the teacher has given to his 

student in a particular time. Moreover, the students aim at achieving the goals of the task by making efforts and showing 

the results of their intellectual and physical activity. There are 4 kinds of students‘ self-study in the educational process 

based upon the contemporary pedagogical literature; each of them is differentiated by the peculiarities of planning and 

goal setting, particularly: 

1. Goal setting and activity planning by a teacher; 

2. Goal setting is made by a teacher, activity planning is made by a student independently; 

3. Goal setting and activity planning is provided by a student on his own according to the tasks put by the 

teacher; 

4. The task is made by the student‘s own initiative: s/he defines the content, goal, plan and performs it 

independently. 

Students‘ self-study is secured by all educational and methodological methods necessary for studying concrete 

educational discipline or separate topic: books, educational and methodological manuals, methodological 

recommendations (instructions), practical work, synopses of lectures, educational and laboratory equipment, electronic 

and computing technology, scientific literature and periodicals. 

Students‘ self-study in higher educational establishment includes such kinds of educational activities: 

1. studying of educational literature by topics, search of additional literature; 

2. abstracting, making the plan, theses; 

3. writing an essay; 

4. coding the information(making schemes, tables, graphics); 

5. writing synopses, reports, inspection, account; 

6. writing compositions, newspaper articles, poems, composing scenarios, literature translation; 

7. preparation and making presentation; 

8. preparation of reports for seminars; 

9. doing the exercises, composing and solving sums; 

10. performing written tests, laboratory tasks; 

11. search in the net the topics offered by a teacher; 

12. annotation to reviewed films; the analysis of the books; 

13. collection of the information and acquaintance with foreign experience, which concerns specific 

educational problem. 

Students‘ self-study is necessary not only for acquiring the content of specific discipline, but also for training the 

ability of taking responsibility, solving the problem independently, finding constructive solutions and way from challenging 

situations etc. It allows acquiring the skills of educational, scientific and professional activity. Self-development of every 

person, who bids for sufficient educational level, has to be a core of educational process. Constant self-study gives an 

opportunity to become closer to the top of knowledge of specific field and forms powerful personal intellect. 

61

Bezpalko Luydmula, Shost Mariya, Pavlyshyn Andriy, Melekh Olena 

DERMOPLASTY ON THE ALIMENTARY FOOD AT THE ELECTRICAL HAND TRAUMA OF CHILDREN 

Scientific supervisor – Perepelytsya M.P. 

Private Higher Educational Establishment «Medical College» 


There are 40% of burns among children traumatism. One of the most complicated problems of the burn 

traumatism at these patients is electrotrauma, where the hand suffers the most and according to scientific 

publications it makes 22,3-47,9%. Inadequate preliminary treatment of electrical hand trauma at children, in 

comparison to adults, leads to formation of scar hand deformations, which impends over children‘s disability at 

intensive growth, difficulties in social adaptation and decrease of the quality of the following life. One of the 

conditions of successful hand treatment at electrotrauma is dermal closure of the injured area. The results of 121 

patients‘ treatment with electrical injuries of a hand were analyzed and generalized. They were treated in The 

Centre of thermal trauma and plastic surgery of the Local clinic in Lviv. 

According to the analysis of the clinical patients‘ data, the application of the revascular shreds from the 

remote areas allows to lay deep hand structures and protect them from further drying out. The application of the 

shreds on the alimentary foot provides not only the renewal the skin entity and covering of the deep anatomic 

neoplasm of the hand, but also revascularizes them and prevents further necrotisation. Post-surgical period at all 

patients‘ treated by this method was smooth and the healing of the wounds was not complicated. 

There are less bone and articulate complications at children, who were treated by early plasty with the 

shred on the alimentary revascular feet. The children compensate better complications during their growth, than 

patients treated by autodermplasty. The method of long immobility, which seems to be rather uncomfortable, 

indeed, created any discomfort neither for patients nor for their guardians. Such position of the limb didn‘t cause 

any painful feelings and organic changes in elbow or radial and wrist articulations, which could be seen at adults. 

According to our observations, the limb immobility at the area of the donor zone by discipline stitches 

appeared to be absolutely sufficient for providing the favorable conditions for post-surgical wound healing and 

viability of the shred. 

Due to the research results it appears that transversal area is the best location, it doesn‘t yield in thick 

angioarchitechtonics and provides more physiologic limb position and, accordingly, less risk for the shred bend of 

the alimentary foot. The children bore easily the immobilization period and adapted quickly to new opportunities of 

their bodies. 

We performed repeated degreasing of the shreds only in three cases, where we used large shreds for the 

wrist defect covering. The need if inter-surgical shreds‘ degreasing remains discussed in medical literature. Taking 

children into consideration, there is no need in degreasing the shred evenly, since in the process of the hand 

growth, the thickness of the shred is regulated spontaneously and, taken from the patients‘ examination results in 

the remote period, doesn‘t affect the aesthetic look of the hand according to patients‘ views. It turned out that those 

who were operated in the early childhood and examined after a period of time after the trauma (6-10 years), 

showed normal sensibility to the shreds. The test for discriminating sensibility of the large shred, which covered 

three fingers, was positive in one case, but in 4 patients with small shreds on the fingers (up to 1 cm), the 

discriminating sensibility became better with time. According to this data, it appears that the plasty with shred 

among children from remote areas provides the renewal of sensibility. 

Durable limb immobility period and patient‘s stay in the stationary are arguments, which are disadvantages 

of the shred plasty on the alimentary revascular feet from remote areas. Thus, even this time cannot be compared 

to longer period necessary for multiple hospitalizations among children, who during acute phase of electrotrauma 

were treated conservatively or by applying free autodermoplasty. 

To sum up, shred plasty at alimentary revascular feet from the remote areas is the best method for treatment 

of the electrical hand burns among children. 

62

William Lamptey 

APPLICATION OF TRANSURETHRAL MICROWAVE THERMOTHERAPY IN 

PATIENTS WITH ACUTE URINARY RETENTION FROMBENIGN PROSTATIC HYPERPLASIA. 

Supervisor: Doc. Andryi Mysak 

Department of Urology 

Ternopil State Medical University named after I.J. Horbachevsky, 


Problem formulation and analysis of the recent research and publications. The unlaboured painless physiological act of 

urination is an essential attribute of one of the components of optimal quality of life. However, there are times when the notion of 

quality of life undergoes dramatic changes. One of these is acute urinary retention (AUR). In certain cases AUR is caused by a 

number of triggering factors, such as surgery under general anaesthesia, excessive use of fluid, medications with 

sympathomimetic or anticholinergic action. However the main, prevailing group of 90% consists of the males, in which AUR is 

attributed to the natural course of benign prostatic hyperplasia (BPH). 

According to European urologists, the following are the risk factors of AUR: age > 70 years, prostatic volume > 30 cm 3. 

uroflowmetry readings < 12 ml/sec, the ІPSS symptom score > 7 points, residual urine > 50 ml, PSA levels > 1.5 ng/ml. 

It is universally known that the main methods of relieving AUR in patients with BPH are short-term urinary catheterization, 

trocar or suprapubic epicystostomy, transurethral resection or open prostatectomy. However, there are situations when in lack 

of effect of medical therapy it is difficult to undertake the radical resolution of the underlying cause of AUR due to severe 

comorbidities. Then the doctor faces the dilemma of solving the problem. Which treatment modality should be employed to 

restore voluntary micturition without harming the patient 

In the recent decades there is an on-going search for new methods in the treatment of symptomatic BPH. In order for the 

method to be recognized as successful, it has to be less invasive and demonstrate greater efficiency; it doesn‘t have to require 

general anaesthesia, should be potentially feasible on an out-patient basis and have a minimal amount of complications. One of 

the urological technology advances meeting the above criteria is transurethral microwave thermotherapy (TUMT). 

Objectives: to evaluate the efficacy of TUMT in males with BPH, complicated by AUR. 

Materials and methods: During the period from 2002 to 2008 TUMT was performed in 412 BPH patients with high operative risk 

at the urological department of the Ternopil Regional Hospital, including 29 (7.04%) patients, operated on an outpatient basis. In 

74 (17.96%) of these patients BPH was complicated by AUR 

The complaints of patients were evaluated by the IPSS symptom index scale, and the quality of life, affected by impaired 

urination, was evaluated by the QOL questionnaire scale. The volume of the urinary bladder, the bladder wall thickness, 

prostatic dimensions and volume, the amount of residual urine were determined with abdominal ultrasonography. The function 

of the upper urinary tract was evaluated by radiographic and radionuclide methods. The level of prostate specific antigen (PSA) 

in all patients was within the normal range (up to 4 ng/ml). 

The unfeasibility of more radical surgical treatments for BPH was caused by the presence of severe combined comorbidity: 

in 28 patients – angina pectoris with diffuse or post-infarction cardiosclerosis and heart failure Grade IIa-b; in 18 patients - 

angina pectoris with complex cardiac arrhythmias; in 11 patients - residual effects after stroke; in 17 patients there was 

hypertension of Grade III; in 12 patients there were chronic bronchitis, emphysema, pulmonary insufficiency Grade II; in 4 

patients a severe form of diabetes type II was present; in 19 patients there was varicose disease of lower extremities with 

chronic venous insufficiency of Stage II-III; in 6 patients there was Stage II chronic renal failure; 2 patients had ankylosing 

spondylitis; in 1 patient there was bilateral coxarthrosis. 

TUMT was performed with a domestically-produced device "ALMHP-01" with a frequency of 1300Hz, rectal temperature of 

42.5 ºC and urethral temperature of 44.5 ºC. The average treatment time was 46-55 minutes. 

According to ultrasound data, the volume of the prostate ranged from 46 cm 3 to 102 cm 3. which was 74.5 cm 3 on the 

average. After TUMT session Foley catheter was repeatedly inserted in the patients and oral antibacterial agents were 

prescribed, usually of the fluoroquinolone family. In 3 days prior to removal of the urinary catheter administration of α 1 – 

adrenoblockers was initiated (doxasozine, Cardura) at 2 mg/day. In two patients, prone to hypotonia, a selective α 1а– 

adrenoblocker (tamsulosine, Omnic) was prescribed at 0.4 mg/day. The catheter was removed on the fourth week after TUMT, 

after the resolution of cell necrosis process. 

Results and Discussion. Most patients tolerated TUMT sessions favourably. Only in 3 (4.05%) patients there was transient 

postoperative urethrorrhagia, 2 patients (2.70%) had cystopyelonephritis and one more patient (1.35%) had a one-day urethral 

fever. The initial preoperative parameters were as follows: IPSS – 21.54±1.12 ; QOL – 4.46±0.32. The following results were 

obtained in analysis of these indices in 9-12 months after TUMT: IPSS score decreased to 18.51±2.45 and QOL index improved 

to 3.04±0.32. After removal of Foley catheter physiologic urination was restored in 66 (89.19%) patients. The amount of residual 

urine in the patients with restored urination was between 15 and 130 ml and was 46.25±18.36 ml on the average. The level of 

PSA remained within normal limits. 

Subjective patient self-evaluation of TUMT efficacy in AUR was the following: no effect was noted after the procedure 

(micturition was not restored) in 8 (10.81%) patients; overall poor condition with a history of temporary improvement (patients 

were able to urinate independently for 6-9 months with repeated AUR afterwards) in 13 patients (17.57%); satisfactory condition 

with episodes of disuria, however, better than pre-TUMT – 36 (48.65%) patients. A total of 17 (22.97%) patients have evaluated 

the effect as good/excellent. In 8 patients, where it was not feasible to restore physiological micturition, the following 

complicating peculiarities were present: intra-vesicular growth of BPH; in all of them prostatic volume was greater than 85 cm 3 . 

Up to one year post-TUMT surgical interventions were performed in 8 patients (trans-vesicular prostatectomy in 2 patients, 

TURP in 4 patients and suprapubic cystostomy in 2 more patients). A total of 10 patients were operated in the group of 

temporary improvement (trans-vesicular prostatectomy in 6 patients, TURP in 4 patients). Three patients of the same group, 

after repeated AUR, had a repeated TUMT session with independent urination restored. It should be noted that in open 

prostatectomies after TUMT there were difficulties enucleating hyperplasia nodes, due to proliferative changes in the nodes and 

the surrounding tissues. Another peculiarity was that blood loss in TUMT was far less voluminous and protracted than in TURP 

and open prostatectomies. 

Conclusions. 

1. Given the non-invasiveness, excellent tolerability and the absence of side effects, TUMT is the method of choice in patients 

with BPH-related AUR, which have contraindications to surgery and general anaesthesia. 

2. The remote results of TUMT can be considered satisfactory, with favourable effect in 71.62% of patients. 

3. In prostatic volume over 85 cm 3 and expressed intra-vesicular growth of BPH the efficacy of TUMT is questionable. 

63

Maksimchuk Natalia, Ungurian Andrey 

THE STATE OF THE APUD-SYSTEM AND STRUCTURAL PECULIARITIES OF THE INTESTINES DURING 

PURULENT OR SEPTIC DISEASES IN AN EXPERIMENT 

Department of Pediatric Surgery and Otolaryngology 

Cand. Sci. (Med.) Boris Bodnar 

Bukovinian State Medical University 

Structural changes in the intestines which occur during inflammatory diseases of the abdomen have 

important diagnostic and prognostic value which predetermines the importance of studying them. However, despite 

the existence of this group of diseases, a significant proportion of unanswered questions remains which have 

extremely important clinical significance. One of these issues is the status of the APUD-system of the intestines 

that is known to be the leading system of regulation of local homeostasis, thus influencing the course of the 

process of inflammation, regeneration, secretion, and motor activity. The above mention role of the APUD-system 

can not be overemphasized, because the effects on such physiological processes determines the patient's 

recovery and restoration of bowel motility. 

Our purpose in this study was to examine the state of the APUD-system of the intestine after past purulentinflammatory 

diseases of the abdominal cavity in an experiment. The study was conducted on 75 white rats. 

Peritonitis was modeled by introducing the rat's own feces into the abdominal cavity. Collection of material for 

histological analysis was performed using standard procedures. In the model of fecal peritonitis, destructive 

inflammatory changes were observed in the intestinal wall, which manifestated as the thickening of the serous 

membraine and its focal fibrosis, moderate diffuse infiltration of lymphocytes and macrophages. In the study of the 

APUD-system a marked reduction in cell number was observed as well as the presence of apudocytes only in 

some glands, and a small amount of argentaffin granules in cells. When staining the walls of the intestine by the 

Masson-Hamperl method a large amount of APUD-cells were found in glands, when compared with the main 

group, for which ozonized physiological solution was not used for sanitation. The amount of apudocytes was 

significant in almost all colonic crypts. 

The amount of granules and their sizes were larger, granules were located in both basal and apical parts of 

cells. This study showed that during peritonitis, dystrophic changes are pronounced, fibrosis of the serous and 

muscle membrane of the intestine, reduction in the number and functional activity of APUD-cells that enhance the 

process of comissure formation. Morphological study of the effect of ozone on comissure formation showed high 

efficiency of this method in preventing the formation of comissures. 

Kirichenko Oleg 

THE USE OF OZONE THERAPY IN THE POSTOPERATIVE TREATMENT OF ACUTE INTESTINAL 

OBSTRUCTION 

Department of General Surgery 

Dr. (Medicine) and Professor of Science, V. Ganji 

Zaporozhye State Medical University 

Zaporozhye, Ukraine 

Over the past 40 years, the frequency of acute colonic obstruction (ACO) in the occurrence of all forms of 

acute intestinal obstruction (AIO) increased from 2-5 % to 20-24%. This pathology is one of the challenges in 

terms of diagnosis and treatment, which is characterized by the development of severe complications and high 

postoperative mortality. The reasons for ACO are tumors of the colon, extraorganic tumor inversions, sigmoid and 

cecum, strangulated hernia, coprostasia, strictures of the large intestine, etc. In spite of recent advances in 

abdominal surgery and postoperative intensive care, outcomes in patients with ACO cannot be considered 

satisfactory since case fatality rates are 17-21%. Issues of post-operative treatment of ACO continue to be relevant 

at the present time, despite some advances in surgical techniques, and the use of modern methods of 

detoxification and antibiotic therapy. 

In this context it is noteworthy that the universal antimicrobial and biostimulation effect of ozone and 

sodium hypochlorite is therapeutic, and can improve post- surgical outcomes. It has been found that ozone in 

ozonated solutions of sodium hypochlorite is particularly effective due to high biological activity, as well as a 

providing a wide range of therapeutic effects with a minimal risk of subsequent development of inflammatory 

complications. The monitoring group in this study was represented by 24 patients, who in addition to traditional 

antibacterial and anti-inflammatory therapy in the postoperative period, received ozone in the form of intravenous 

infusions of 400 ml of ozonated saline solution with a concentration of ozone at 1500 ug / l. Treatment consisted of 

6 sessions, held daily. The control group were patients treated with conventional postoperative therapy. For this 

clinical trial, the pre-conditions of members of the selected groups were homogeneous. 

Conclusions: The use of intravenous ozone therapy in the complex treatment of patients with postoperative 

ACO leads to a positive clinical effect in 88% of cases, significantly reducing the rates of inflammatory syndrome, 

significantly increasing the activity of the antioxidant system, and reducing the activation of lipid peroxidation by 

21%. 

64

Лисий Тарас, Лиса Наталія 

КЛІНІЧНА КАРТИНА АНЕВРИЗМ АБДОМІНАЛЬНОГО ВІДДІЛУ АОРТИ. 

Кафедра хірургії та судинної хірургії 

Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. Паламарчук В. І. 

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика 


Актуальність: Частота аневризм абдомінального відділу аорти складає до 36,2 випадки на 100.000 

населення. Операційна летальність при плановому хірургічному лікуванні становить 2,4-5%, а при розриві 

аневризмах абдомінального відділу аорти залишається дуже високою 45-80%. 

Матеріали і методи: Клінічна діагностика аневризм абдомінального відділу аорти (ААА) базується на 

аналізі клінічних проявів захворювання, даних пальпації та аускультації органів черевної порожнини. 

Основною клінічною ознакою ААА вважається наявність пульсуючого пухлиноподібного утвореня у черевній 

порожнині, яке визначають при пальпації у 96,6% хворих. За даними клінічного обстеження хворого, частота 

виявлення аневризм абдомінального відділу аорти залежить від її розмірів, товщини підшкірної основи і 

ступеня напруження м'язів передньої черевної стінки. При пальпації у 60% хворих AAA, виявлена в лівих 

надчеревній і паховій областях, не зсувалася від проекційної лінії. Зміщення її вліво спостерігали у 32,7%, 

вправо - у 7,3% хворих. Таке розташування пов'язано зі збільшенням розмірів і подовженням зміненої 

аневризми абдомінального відділу аорти. Вона щільна, пульсує синхронно зі скороченнями серця, округлої 

або довгастої форми, малорухлива, малоболюча. 

При детальному аналізі клінічних спостережень встановлено, що у 21,8% хворих перебіг ААА 

безсимптомний, у 78,2% - з клінічними симптомами. Останні є непрямими клінічними ознаками аневризми 

абдомінального відділу аорти. Абдомінальний синдром проявляється запором або нестійким стільцем, що 

обумовлено ішемією лівої половини товстої кишки внаслідок оклюзії нижньої брижової артерії. Урологічний 

синдром у вигляді тупого болю в поперековій області, дизуричні розладів, гематурії і рідше нападів за типом 

ниркової кольки є результатом зміщення нирки, здавленням її балії, сечоводу, порушенням пасажу сечі. 

Ішіорадікулярний синдром визначається болем у попереку з чутливими і руховими розладами в нижніх 

кінцівках і пов'язаний з компресією нервових корінців поперекового відділу спинного мозку. Синдром 

хронічної ішемії нижніх кінцівок характерезуется застоєм крові в аневризматичному мішку або залученням 

до оклюзійного процесу артерій нижніх кінцівок. 

При аускультації черевної порожнини у 74,5% хворих виявляють ще одину клінічну ознаку ААА - 

систолічний шум над нею, обумовлений турбулентним рухом крові в її порожнині внаслідок кальцинозу 

стінки, тромбування аневрізматіческого мішка. Важливо диференціювати його від систолічного шуму при 

стенозі верхньої брижової або ниркової артерії, або чревного стовбура. Шум не зміщується і визначається 

лише в проекції ураженої судини. 

При встановленні діагнозу лікарі часто враховують кожну клінічну ознаку захворювання окремо. 

Такий підхід не забезпечує цілісного уявлення про захворювання, а лише дозволяє виявити ту чи іншу 

клінічну ознаку, яка може виникати і при інших захворюваннях. Тому для створення цілісного уявлення про 

їх значення і при постановці діагнозу необхідно вивчати клінічні ознаки у кожного хворого в комплексі. 

Таким чином, наявність характерних клінічних ознак захворювання (пульсуюче пухлиноподібне 

утворень у черевній порожнині з систолічним шумом над ним, біль в животі і поперекової області) дозволяє 

встановити правильний діагноз ААА у більшості пацієнтів. Однак труднощі клінічного розпізнавання АБЧА 

полягає в тому, що захворювання може протікати безсимптомно або симулювати іншу патологію. В цьому 

випадку аневризму виявляють випадково, наприклад, під час ультразвукового скринінгового дослідження, 

лапаротомії, рентгенографії органів черевної порожнини або заочеревинного простору. 

Для обгрунтування показань до виконання реконструктивної операції важливо знати локалізацію і 

розміри аневризми, стан вісцеральних артерій. Вирішення цих клінічних завдань можливе лише при 

комплексному обстеженні хворого із застосуванням інструментальних методів. 

65


УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ – ”ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ” У 

ДІАГНОСТИЦІ АНЕВРИЗМ АБДОМІНАЛЬНОГО ВІДДІЛУ АОРТИ. 

Кафедра хірургії та судинної хірургії 

Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. Паламарчук В. І. 

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика 


Актуальність: За даними епідеміологічних досліджень відмічається підвищення частоти виникнення 

аневризм абдомінального відділу аорти (ААА) в світі за 1959 – 2000 роки з 4,7 до 31,9 на 100 тис. населення 

щорічно. Якщо екстраполювати ці дані на Україну то аневризмою абдомінального відділу аорти страждають 

15 тис. чоловік. За даними паталого анатомічних вскриттів сопостерігаються в 0,16 – 1,06% випадків. 

Прогноз при аневризмах абдомінального відділу аорти неблагополучний. Практично всі хворі помирають 

протягом перших 3-х років після постановки діагноза. Операційна летальність в різних регіонах України при 

плановому хірургічному лікуванні складає 2,4-5%, а при ургентному – 45-70%. 

Матеріали і методи: В даний час ультразвукова діагностика органів черевної порожнини визнана не 

тільки методом скринінгу аневризм абдомінального відділу аорти (ААА). Переваги кольорового 

ультразвукового дуплексного сканування (УЗД сканування) в порівнянні з ангіографією складаються у 

можливості чіткої візуалізації просвіту аневризми і її зовнішніх контурів, оцінці товщини і структури 

тромботичних мас, стану навколишніх тканин заочеревинного простору, а також динамічного спостереження 

за протезом, анастомозами і клітковиною заочеревинного простору після операції. 

За допомогою УЗД сканування діагностують аневризми абдомінального відділу аорти (ААА) у 98% 

хворих, визначають її локалізацію і діаметр, наявність тромбів і характер кровотоку в її порожнині і по 

вісцеральних гілках встановлюють індекс розміру і мішкоподібної аневризми. Метод УЗД сканування 

дозволяє виявити залежність швидкості кровотоку від розмірів аневризми. Так, при малій аневризмі 

спостерігають дугоподібні криві потоки крові, при середній - «прапорцеві» хвилі, при великій - турбулентний 

кровоток. Максимальна лінійна швидкість кровотоку по незміненому абдомінальному відділу аорти 

становить в середньому 0,63 ± 0,5 м / с, в просвіті аневризми вона знижується до 10 ± 0,52 м / с, при виході з 

аневризми пульсуючий кровотік за загальними клубовими артеріями відновлюється, максимальна лінійна 

швидкість кровотоку - в середньому 0,52 ± 0,5 м / с. 

Слід зазначити, що ультразвукова діагностика дозволяє припустити причину утворення ААА. Для 

атеросклеротичної аневризми характерні ехоплотність стінки, щільні, неоднорідні тромботичні маси в її 

просвіті; для запальної - щільні, однорідні стінки аорти, періаортальний фіброз, відсутність у більшості 

хворих пристінкових тромботичних утворень, що з найбільшою ймовірністю відображає швидке 

прогресування захворювання. 

В даний час інтенсивно обговорюється питання, захищають чи тромботичні маси стінку аневризми 

від розриву. За нашими даними, наявність у пристінкових тромбах гіпоехогенних порожнин, розмитість 

тромбу слід оцінювати як ризик розшарування стінки ААА. 

З іншого боку, якщо товщина стінки аорти не більше 2 мм, це є прогностичною ознакою її розриву. За 

даними УЗД діагностики, розрив аневризми виявляють у 95% хворих. Про розрив аневризми свідчить 

наявність дефекту її стінки, гематоми, прилеглій до стінки, з нерівними і нерідко погано диференціюються 

контурами. При розшаруванні стінки аневризми за даними УЗД діагностики визначають вільно плаваючий 

листок внутрішньої оболонки. 

За допомогою УЗД діагностики можна точно визначити діаметр аорти, що в свою чергу визначить 

подальшу тактику лікування хворих. При розмірах аорти 3.0-4.0 см її розцінюють як малі аневризми. 

Подальші дії повинні бути направленні на зниження факторів ризику та динамічне спостереження. При 

розмірах аорти 5.0 см дії повинні бути направленні на зниження факторів ризику та обов‘язкова консультація 

судинного хірурга. При розмірах аорти 5.2-7.0 см її розцінюють як великі аневризми, такі хворі потребують 

негайної консультація судинного хірурга, оцінка ризику операції та вибір виду оперативного лікування. Коли 

розмір аорти досягає більше 8.0 см – термінова операція чи стентування ААА. 

Легкодоступність, не інвазивність та точність УЗД сканування органів черевної порожнини для 

діагностики аневризм абдомінального відділу аорти дозволяє вважати її не тільки хорошим скринінг 

методом, а і ―золотим стандартом‖ діагностики ААА для вибору подальшої тактики. 

66

СЕКЦІЯ 

«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, 

ФТИЗІАТРІЯ, 

ДЕРМАТОЛОГІЯ» 

67

Анфілова Марина 

РОЛЬ ХОЛЕСТЕРИНУ В ПАТОГЕНЕЗІ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА СИФІЛІС 

Кафедра шкірних та венеричних хвороб 

Науковий консультант: д-р мед. наук, проф. Ляшенко І.Н. 

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова 


Сифіліс, який представляє собою загальне інфекційне захворювання, призводить до порушення 

функцій життєво важливих органів та систем, обмінних процесів, ряду специфічних та неспецифічних 

метаболічних змін. При сифілітичній інфекції практично завжди відбуваються зміни в системі гемостазу, 

особливо враховуючи, той факт, що збудник сифілісу володіє тропністю до ендотелію судин і його поява в 

кровоносних судинах запускає каскад патологічних реакцій моношару ендотелію. В той же час порушення 

гемостазу, які виникають при сифілісі можуть бути причиною розвитку різних захворювань серцево-судинної 

системи, наприклад, пришвидшеного розвитку атеросклерозу. Одним із найголовніших факторів ризику 

розвитку атеросклерозу є підвищений рівень холестерину в крові. Отже, метою нашого дослідження було 

визначити рівень вмісту загального холестерину в крові хворих на сифіліс. Для досягнення мети нами 

було обстежено 22 хворих на сифіліс, серед яких жінок було 10 осіб, чоловіків – 12. У віці від 19 років до 29 

років було 8 хворих, 30-39 років – 7 хворих, 40 – 59 років - 7 хворих. Мешканців міста було 14 чоловік, 

сільської місцевості – 8. Первинний період сифілісу було діагностовано у 2 хворих, вторинний свіжий – у 4, 

вторинний рецидивний – у 6, прихований ранній – у 10 хворих. У обстежених нами хворих було виявлено 

підвищення рівня загального холестерину в 1,5 рази у порівнянні із групою контролю. Таким, чином можна 

зробити висновок, що при сифілісі відбувається порушення ліпідного обміну, зокрема, підвищення рівня 

загального холестерину, який володіє надзвичайно агресивною дією на ендотелій судинної стінки. 

Багиров Ниязи, Иващенко Алѐна 

РОЛЬ НАСЛЕДСТВЕННЫХ ФАКТОРОВ В ВОЗНИНОВЕНИИ 

И РАЗВИТИИ ТУБЕРКУЛЕЗА 

Кафедра фтизиатрии и пульмонологии 

Научный руководитель: канд.мед.наук Степаненко А. Л. 



В возникновении и развитии туберкулеза значительную роль играет наследственный фактор. 

В результате исследований 1000 случаев заболевших туберкулезом и членов их семей, 

находящихся на диспансерном учѐте в ОПТД №1 и ОТБ №1 г.Харькова 2010-2011гг. было изучено и 

установлено распространение туберкулеза среди различных групп родственников разной степени родства. 

При этом в семьях пробандов, которые болели деструктивным туберкулезом легких и являлись 

бактериовыделителями (156чел.), частота туберкулеза среди родственников первой степени родства 

значительно превышала частоту заболевания среди населения не только при наличии семейного контакта 

(в 7,2 раза), но и при его отсутствии (в 5 раз). 

Кроме того, аналогичным образом во всех обследованных этнических группах в семьях 

родственников первой степени родства, где пробанды болели недеструктивными формами туберкулеза без 

бактериовыделения (313чел.), частота туберкулеза легких в 4,3 раза превышала частоту заболевания 

среди населения сопоставимого возраста. 

У родственников второй степени родства (287 племянников пробандов), которые не состояли в 

семейном контакте с пробандами, установлено, что частота туберкулеза среди них превышала частоту 

заболевания среди населения соответствующего возраста в 2-2,5 раза. 

Учитывая более отдаленную степень родства, увеличение частоты заболевания в этой группе 

родственников в большей мере подчеркивает значение генетических факторов в семейном накоплении 

заболевания. 

Выявленные закономерности в распространении туберкулеза позволяют считать, что среди кровных 

родственников больных туберкулезом легких риск развития болезни значительно выше, чем среди всего 

населения. А также, анализируя распространенность туберкулеза среди супругов пробандов(244чел.), не 

состоящих в кровном родстве с больными туберкулезом, но находившихся с ними в семейном контакте, 

установлено, что частота туберкулеза легких в этой группе достоверно не отличалась от частоты 

заболевания среди населения обследованных этнических групп. 

69

Бессараб Маріанна 

КОНЦЕНТРАЦІЯ ІНТЕРФЕРОНУ-АЛЬФА ТА ІМУНОГЛОБУЛІНІВ 

У ПЕРИФЕРІЙНІЙ КРОВІ ХВОРИХ НА ПАРАГРИП 

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. В.Д.Москалюк 



Сценарій розвитку імунних реакцій у більшості випадків обумовлений наявністю порушень в 

імунорегуляторній (цитокіновій) ланці. Нами проведені дослідження, направлені на вивчення концентрації 

інтерферону-альфа (ІФН-б) та імуноглобулінів основних класів, оскільки, з нашої точки зору, при парагрипі 

має місце порушення цитокінової регуляції імунної відповіді. 

Велика роль відводиться у системі клітинної імунної відповіді на вірусну інфекцію системі 

інтерферонів, особливо ІФН-б як потужному противірусному цитокіну. 

Показано, що у хворих на парагрип понижена концентрація ІФН-б на 15,83%, що засвідчує 

необхідність використання замісної інтерферонотерапії, оскільки інтерфероностимуляція вірусів парагрипу 

недостатня для нормального функціонування противірусної імунної відповіді при захворюванні. 

У хворих на парагрип суттєво (у 2,66 рази) зростає концентрація IgM, що засвідчує про формування 

ефективної первинної гуморальної і клітинної імунної відповіді на інтервенцію вірусу парагрипу. Крім того, 

значно (у 3,5 рази) зростає концентрація IgG, що засвідчує про те, що пацієнти раніше хворіли на парагрип. 

При цьому ефективно спрацювала імунологічна пам'ять. Значно зростає (у 3,16 рази) концентрація IgА, що 

підтверджує наявність запального процесу на слизових оболонках. 

Таким чином, у хворих на парагрип у перші дні маніфестації хвороби суттєво зростає концентрація у 

сироватці крові імуноглобулінів основних класів на фоні тенденції до зниження ІФН-б, що необхідно 

враховувати при лікувальній тактиці цих хворих – проводити замісну терапію інтерфероном-альфа 

(лаферобіоном). 

Волошин Станіслава, Продан Андрій 

КАТАМНЕЗ ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗ 

Кафедра інфекційних хвороб 

Науковий керівник: проф. Васильєва Н.А. 



У 2005-2011 рр. лікувались в інфекційних стаціонарах Тернопільської області з приводу хвороби Лайма 

126 хворих віком від 4 до 83 років, причому 30 (23,8 %) лише за останній рік. Чоловіків було 41,3 %, жінок – 

58,7 %. Крім того, виявлено 9 випадків латентної форми кліщового бореліозу серед укушених кліщами осіб. 

В анамнезі усі пацієнти, за винятком одного, відзначали укус кліща, 92,8 % від 5 днів до 3 міс. тому, з 

них у 18,2 % пройшло більше 35 днів від часу укусу до звертання за медичною допомогою. Лише 22 (17,4 %) 

хворих звертались зразу після укусу і 18 з них отримали антибіотикопрофілактику. 

Діагноз хвороби Лайма лабораторно підтверджено у 87,1 % обстежених виявленням специфічних 

антитіл до B. burgdorferi, причому IgM визначались зазвичай до 2 міс., а в окремих випадках навіть до 1 

року (за наявності клінічних проявів на час обстеження), IgG до 2 років. 

При виконанні роботи вдалося простежити долю 13 осіб протягом найближчих 2-3 років. 

Реконвалесценти здебільшого звертались лише з власної ініціативи при прогресуванні хвороби і 

необхідності лікування. Повторно госпіталізовано 9 хворих, 3 з них – тричі. Приводом для госпіталізації була 

послідовна зміна стадій хвороби або недостатня клінічна ефективність попереднього лікування. В 1 з 4 

амбулаторних диспансерних хворих встановлено подальше прогресування артритичної форми з розвитком 

деформації колінних суглобів, в інших настало клініко-лабораторне видужання. 

Чинними документами (Наказ МОЗ України № 218 від 16.05.05 р.) передбачено диспансерне 

спостереження за хворими на Лайм-бореліоз протягом 2 років з обов‘язковим лабораторним обстеженням 

через кожні 6 міс., що не обґрунтовано епідеміологічною небезпекою реконвалесцентів і не забезпечено 

фінансово. Тому диспансерне спостереження при даній патології доцільно обмежити лише клінічними 

показаннями. 

70

Гордієнко Катерина 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ СОЦІАЛЬНО ЗНАЧИМИХ ХВОРОБ 

(СНІД І НАРКОМАНІЯ) 


Науковий керівник: канд. мед. наук Яворський П.В 


м.Житомир, Україна 

Проблема поширення ВІЛ/СНІДу асоційованого з наркоманіями є значущою для всіх країн світу, 

адже може призвести до найбільш катастрофічної епідемії в історії людства. Не є виключенням Україна, яка 

має найвищий показник по темпах поширення ВІЛ/СНІДу серед держав Європи. 

Доведено, що проблеми СНІДу і наркоманії тісно пов‘язані між собою. А в Україні наркоманія – 

найкоротший шлях до СНІДу. Кожен другий ВІЛ-інфікований заразився через введення ін‘єкційних 

наркотиків. Молодь повинна знати про існування жахливого шляху: сигарета – алкоголь – наркотики – СНІД. 

Це і спонукало нас до вибору теми дослідження по визначенню перспективних підходів до профілактики 

ВІЛ/СНІДу серед наркозалежних. 

Нашими дослідженнями встановлено, що молодь через недостатню обізнаність байдуже або 

легковажно ставиться до таких небезпечних хвороб, як СНІД та наркоманії, вважаючи, що вони її ніколи не 

торкнуться. Свідченням цього є той факт, що лише 50% молоді України може правильно розшифрувати 

скорочення ВІЛ/СНІД, що говорить про дуже низьку обізнаність з цього питання. 

На сьогодні у світі немає методів, які б результативно впливали на спад епідемії, яка загрожує 

здоров`ю людства й є однією з проблем сучасності. Тому розробка нових підходів і стандартів санітарноосвітньої 

роботи для впровадження у навчальних закладах та закладах надання первинної медикосоціальної 

допомоги з метою використання їх у профілактичній роботі з молоддю є надзвичайно важливою. 

Роль медичних сестер як самої чисельної ланки в галузі охорони здоров‘я в попереджувальних заходах 

щодо соціально значимих хвороб та навчанні пацієнтів і членів їх сімей основам здорового способу життя 

недооцінюється. 

Жаркова Тетяна, Джурабоєва Фатима 

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО ШИГЕЛЬОЗУ У ДІТЕЙ 

Кафедра дитячих інфекційних хвороб 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Кузнєцов С.В. 

Харківський національний медичний університет 


Захворюваність на шигельоз (Ш) в Україні в останні роки, виросла на 40-47%. Під впливом факторів 

довкілля змінює свої особливості інфекційний процес; біологічні, імуногенні особливості збудників, та – 

імунобіологічні властивості дитячого організму, що позначається на перебігу недуги. 

Мета: удосконалення прогнозування перебігу сучасного Ш у дітей раннього віку на підставі вивчення 

його клінічної картини. 

Під спостереженням перебували 98 дітей хворих на Ш віком 1міс.–3 років. Гладкий перебіг (ГП) Ш 

реєстрували у 66 хворих, хвилеподібний (ХП)–у 32. Хлопців–57, дівчат–41. Визначено, що захворювання 

спричинене бактеріями роду Sh.Sonnei–54 дітей, Sh. Flexneri– 44. 

Ми встановили, що Ш, незалежно від перебігу зустрічається серед дітей переважно у віці 1-3 років, у 

хлопців. Недуга розвивається переважно у дітей, які мають несприятливий преморбідний фон. Сучасний Ш у 

дітей незалежно від перебігу найчастіше зустрічається у середньотяжкій та тяжкій формах у вигляді 

гастроентероколіту, рідше гастроентериту та ентероколіту. Хвороба починається гостро з симптомів 

інтоксикації, діарейного синдрому та швидкого розвитку ексикозу. Превалює Ш с ГП ніж з ХП у 

співвідношенні 1до 3. 

ГПШ притаманно підвищення температури тіла до фебрильних цифр, багаторазове блювання, 

збільшення кількості випорожнень до 7 разів на добу, у незначному відсотку випадків наявність у калі 

патологічних домішок; гурчання кишечнику та спазм сигмоподібної кишки, другий ступень ексикозу та 

симптоми порушення геодинаміки. 

При ХПШ виявили несприятливий преморбідний фон хворих, підвищення температури тіла до 

субфебрильних цифр, багаторазове блювання, наявність в калі патологічних домішок, здуття животу, І 

ступень дегідратації організму, швидке зникнення симптомів інтоксикації, дисфункції ШКТ та проявів 

ексикозу с наступним їх відновленням через 1–2 доби. 

Таким чином, спираючись лише на клінічні прояви у дебюті Ш можна визначати варіант його перебігу. 

71

Жулкевська Ніна 

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ У ДІТЕЙ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА 

Предметно-циклова комісія педіатрії та інфекційних хвороб 

Науковий керівник: Ткачук О.М. 

Хмельницький базовий медичний коледж 


Щоденно у світі народжується понад 1,5 тис. ВІЛ-інфікованих дітей. Дітям, що живуть з ВІЛінфекцією, 

часто доводиться зустрічатися з соціально-психологічними проблемами. ВІЛ є основною 

причиною порушення їх прав - права на турботу, захист і любов. 

Для вивчення соціальних проблем ВІЛ-інфікованих дітей проведено соціологічне дослідження у 

формі письмового анкетування населення. В опитуванні взяли участь 180 респондентів трьох категорій: 

медики 33.3%, освітяни 33.3%, пересічні громадяни 33.3%. За результатами дослідження: 86% опитаних 

вважають, що потрібно привертати увагу до проблем ВІЛ-інфікованих дітей. 67% респондентів вважають, 

що можливості соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей є низькими. 52% опитаних вважають, що ВІЛінфіковані 

діти не повинні перебувати в контакті зі здоровими дітьми. 70% населення вважають соціальну 

рекламу, присвячену проблемам ВІЛ-інфікованих дітей, непрофесійною. Більшість респондентів (62%) 

вважають, що найефективнішим методом подолання проблем ВІЛ-інфікованих дітей, є робота з 

населенням. Об‘єктивно рівень знання населення про ВІЛ виявився низьким. 

Висновки: населення усвідомлює проблеми соціального стану ВІЛ-інфікованих дітей, у респондентів 

наявні бар‘єри у спілкуванні з ВІЛ-інфікованими дітьми, що можна пов‘язати з низьким рівнем знань 

опитаних про ВІЛ. 

Для вирішення проблем соціального стану ВІЛ-інфікованих дітей ми пропонуємо: санітарно-освітню роботу, 

удосконалення соціальної реклами, спеціальні тренінги для медиків та освітян, проведення роботи з ВІЛінфікованими 

дітьми. 

Епідемія ВІЛ є не лише епідемією невиліковної хвороби, а фактором, що породжує низку соціальнопсихологічних 

проблем. Найбільш вразливою категорією населення є діти – наше майбутнє. 

Йосик Ярина 

ОПТИМІЗАЦІЯ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДЕЯКИХ 

ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ 

Кафедра інфекційних хвороб 

Науковий керівник: проф. Андрейчин М.А. 

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, 


Під спостереженням було 55 стаціонарних хворих на грип та інші ГРВІ у період підвищеної 

захворюваності (епідсезон 2010-2011 рр.). 

Збудника встановлювали при дослідженні змивів із носо- і ротоглотки методами ПЛР, МФА; антитіла у 

сироватці крові до вірусів парагрипу, респіраторно-синцитіального (RS) та аденовірусів визначали в ІФА. 

Методом ПЛР позитивні результати отримано у 76,4 % осіб, у тому числі у 61,9 % виявлено різні 

комбінації по 2-8 збудників одночасно. Результативність МФА була в 2,6 разу меншою позитивні 

результати отримано лише у 29,1 %. Вища інформативність ПЛР порівняно з МФА пов‘язана, мабуть, з 

розширенням спектру збудників, які можна визначити даним методом. 

Частота отримання позитивних результатів залежала від строків забору матеріалу: за даними ПЛР, до 

5-го дня хвороби включно результативність склала 82,2 %, з 6-го і пізніше лише 50,0 % (р

Калинич Тетяна 

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ ТА 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ІХ ПОПЕРЕДЖЕННІ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Шатило В.Й. 



Стан здоров‘я підлітків, як в Україні, так і в Житомирській області викликає серйозне занепокоєння, 

оскільки із року в рік спостерігається збільшення захворюваності, особливо на інфекції, що передаються 

статевим шляхом. Вони часто стають причиною безпліддя, невиношування вагітності, сприяють виникненню 

різних хвороб плоду та новонародженого, що позначається на демографічній ситуації в країні. Одні з 

найпоширеніших венеричних хвороб, що зустрічаються серед підлітків це такі, як: сифіліс, гонорея, 

хламідіоз, трихомоніаз та ВІЛ-інфекція. 

Нами встановлено, що в Житомирській області за період 2007-2010 року на сифіліс захворіло 97 

дітей від 0-17 років. Кількість хворих дівчаток склало 56 осіб (58% ± 5,0), а хлопчиків – 41 особа (42% ± 5,0). 

За віком хворі розподілилися наступним чином: діти 0-14р. – 33 особи (34 % ± 4,8), а діти підліткового віку 

15-17р. – 64 особи (66% ± 4,8). 

Нами було проведено анкетування, метою якого було отримання інформації, необхідної для 

удосконалення роботи медичної сестри по профілактиці захворювань, що передаються статевим шляхом 

серед дітей підліткового віку. 

Результати аналізу доводять, що більшість респондентів мають недостатній рівень знань щодо 

захворювань, що передаються статевим шляхом та ВІЛ-інфекції. Тільки 40% опитаних знають, де і яким 

чином можна пройти обстеження на венеричні захворювання та ВІЛ/СНІД. Турбує те, що тільки 25% 

респондентів знають методи захисту від інфікування при статевій близькості. Але при цьому, більше ніж 

80,0% вважають, що їм би не завадила додаткова інформація, з приводу профілактики захворювань, що 

передаються статевим шляхом. 

Висновок: враховуючи дану ситуацію, вважаємо за необхідне посилити санітарно-освітню роботу 

серед молоді з проблем захворювань, що передаються статевим шляхом та ВІЛ-інфекції. 

Карпець Катерина 

ЧАСТОТА І ХАРАКТЕР УСКЛАДНЕНЬ ВАКЦИНАЦІЇ БЦЖ 


Науковий керівник: проф. Грищук Л.А. 



За останні роки почастішали ускладнення вакцинації БЦЖ. Первинну вакцинацію здійснюють 

здоровим доношеним новонародженим дітям на 3-5-й день життя, проте слід враховувати, що вакцина БЦЖ 

це жива культура і може спричинити специфічні ускладнення. 

Проаналізовано медичні картки 103 дітей, які обстежувались в дитячому кабінеті Тернопільського 

обласного протитуберкульозного диспансеру у 2010 -2011р.р. Якщо таких ускладнень у 2010 р. було 42 

випадки, то у 2011р. – 61, тобто збільшились на 19. Серед обстежених дітей чоловічої статі було 66 (64,0%), 

жіночої – 37 (36,0%). У 2010 р. вік дітей на момент звернення переважав 4-6 міс. – 20 (47,0%), то в 2011 р. 

ускладнення більше виникали у віці до 3 місяців – у 24 (39,0%). Частіше серед ускладнень зустрічались – 

лімфаденіт периферичних лімфатичних вузлів – у 84 (81,5 %), рідше холодний абсцес – у 19 (18,5%). Всім 

пацієнтам проводилось консервативне лікування, а у 49 (47,6 %) випадках прийшлося застосувати 

оперативне. Щоб запобігати ускладненням слід ретельно готувати проведення вакцинації БЦЖ і 

дотримуватись відповідних інструкцій. 

73

Кашталінчук Олена 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОЄДНАНИХ СОЦІАЛЬНО-ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 

СНІДУ І ТУБЕРКУЛЬОЗУ 

Кафедра «Сестринська справа», 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Свиридюк В.З. 



Туберкульоз та СНІД в Україні, як і в багатьох країнах світу, є найпоширенішими серед інфекційних і 

соціальних хвороб, що набули характеру епідемії. Від них помирає набагато більше хворих, аніж від усіх 

інших інфекційних хвороб. 

Останніми роками ХХІ ст. ситуація з туберкульозом та СНІДом погіршилася не тільки в бідних 

країнах, але й в індустріально розвинених. Проблема туберкульозу стане ще гострішою через поширення 

серед населення ВІЛ-інфекції та Сніду. Якщо у ВІЛ-інфікованого діагностовано туберкульоз будь-якої 

локалізації, то ВІЛ-інфікованість дуже швидко переходить у стадію СНІД. 

За даними ВООЗ, одна третина населення світу уже інфіковані мікобактеріями туберкульозу, отже 

можливе збільшення захворюваності на туберкульоз, яке супроводжується епідемією ВІЛ-інфекції. 

Нашими дослідженнями встановлено, що нині в умовах соціально-економічної кризи і недостатнього 

фінансування системи охорони здоров‘я спостерігається незадовільне постачання лікувальнопрофілактичних 

закладів вакциною БЦЖ, туберкуліном, дезінфекційними розчинами, флюрографічною 

плівкою, що знижує обсяг й ефективність протитуберкульозних заходів, а також не дає змоги проводити їх у 

повному обсязі. 

Україна має реальну можливість значно зменшити темпи розповсюдження захворювань, але тільки 

за умови піднесення цієї проблеми на державний рівень, а також включення механізмів дії на всі ланки 

епідемічного процесу і опрацювання дійової стратегічної лінії та пошуку нових форм запобігання епідемії. 

Одним із перспективних напрямків удосконалення профілактики є широке залучення медичних сестер 

первинної медико-соціальної допомоги до попереджувальних заходів, потенціал яких, як самої чисельної 

ланки галузі, на сьогодні використовується недостатньо. 

Кірсанова Тетяна, Матвеєва Ганна 

ОСОБЛИВОСТІ РЕАГУВАННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ 

ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА КАШЛЮК 

Кафедра дитячих інфекційних хвороб 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Кузнєцов С.В. 



Під спостереженням знаходилося 48 дітей віком двох-трьох років, з них 28 дітей, хворих на кашлюк, 

та 20 здорових дітей (ЗД), які склали контрольну групу. Верифікація діагнозу здійснювалася шляхом 

проведення дітям триразового бактеріологічного дослідження слизу ротоглотки, а також серологічного 

дослідження сироватки крові з діагностикумом кашлюку в динаміці захворювання. Поряд з клінічними та 

загальноприйнятими лабораторно-інструментальними методами дослідження використовувалися спеціальні 

імунологічні: визначення кількісного вмісту інтерлейкінів (ІЛ) (-1 , -4, фактор некрозу пухлини (ФНП)) та 

субпопуляцій лімфоцитів (СD3 + , СD4 + , СD8 + , СD19 + ) в сироватці крові дітей; рівня секреторного 

імуноглобуліну А (sIgA) і активності лізоциму (ЛЦ) в мокроті. Імунологічні дослідження дітям проводилися 

двічі (у гострому періоді і в періоді реконвалесценції). В гострому періоді захворювання рівень всіх ІЛ був 

значно вищим за показники ЗД: рівень ІЛ-1 перевищував показники ЗД в 6 разів, ІЛ-4– 3,5 рази, ФНП - 3; 

відмічалося виражене зниження рівня CD3 + , CD4 + порівняно з показниками ЗД, на фоні фізіологічного вмісту 

CD8 + та CD19 + . Аналізуючи показники місцевого імунітету, виявлено, що активність ЛЦ і рівень sIgA у хворих 

дітей був декілька нижчим, ніж у ЗД. В періоді ранньої реконвалесценції відбувалося зниження рівня всіх ІЛ, 

проте вміст їх в крові все ще перевищував фізіологічні показники: рівень ІЛ-1 був підвищеним в 3 рази, ІЛ-4 

– 2,5, ФНП - 2. Вміст субпопуляцій CD3 + і CD4 + лімфоцитів в періоді ранньої реконвалесценції у дітей був 

нижчим за показники ЗД і залишався практично на рівні показників гострого періоду, рівень CD8 + та CD19 + 

був в межах фізіологічного. Рівень лізоциму та sIgA у дітей був нижчим, ніж у ЗД, і практично не відрізнявся 

від даних гострого періоду. Таким чином, у дітей, хворих на кашлюк, відмічається гіпокомпенсаторний 

варіант реагування імунної системи, що, на наш погляд, необхідно враховувати на етапах терапії хворих та 

реабілітації реконвалесцентів. 

74

Крицький Тарас 

ЛІЗОЦИМ СИРОВАТКИ КРОВІ ТА СЛИНИ У ХВОРИХ НА ЛЯМБЛІОЗ ТА АСКАРИДОЗ 

Кафедра інфекційних хвороб епiдемiологiєю, шкірними та венеричними хворобами 

Науковий керівник: канд. мед. наук, асистент Шкільна М.І. 



Вступ. Причинами різноманітних захворювань людини можуть бути гельмінти та паразити, в тому числі 

аскариди та лямблії. Факторами неспецифічного імунітету при даному гельмінтозі та паразитозі можуть бути 

фагоцитоз, бактеріолізін, лізоцим тощо. 

Мета дослідження. Провести аналіз вмісту лізоциму у сироватці крові та слині хворих на лямбліоз і 

аскаридоз. 

Матеріали і методи дослідження. Спостерігали за 32 хворими на лямбліоз віком від 18 до 48 років, 

які перебували на амбулаторному лікуванні в поліклінічному відділенні ДЗ ВКЛ Ст. Тернопіль ДТГО «ЛЗ». 

Переважали жінки (90,0 %). Основну групу склали 17 хворих лише на лямбліоз, в групу порівняння ввійшли 

15 пацієнтів із лямбліозом та аскаридозом. Група контролю – 16 практично здорових людей того ж віку. 

Результати дослідження. Дослідження лізоциму сироватки крові та слини людей виявило наступні 

зміни: достовірне зниження лізоциму сироватки крові та слини обстежених нами пацієнтів відносно здорових 

осіб (3-4 мкмоль/л, 27-30%) в такій послідовності: хворі лише на лямбліоз (2,05±0,08) мкмоль/л і 

(17,95±0,31)% → пацієнти з лямбліозом і аскаридозом (0,82±0,01) мкмоль/л і (12,73±0,19) % відповідно, де 

різниця між групою порівняння та основною групою теж суттєва (p

Лєвашова Катерина 

ТУБЕРКУЛЬОЗ У ДІТЕЙ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Набухотний Т.К. 



Туберкульоз визнано однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини. За останні 15 років 

у світі і в Україні склалася напружена епідемічна обстановка щодо туберкульозу. У світі туберкульоз вбиває 

2 мільйони людей щорічно, із яких 250 тис. — це діти, майже 500 дітей щодня помирають від туберкульозу. 

Туберкульоз знаходиться серед 10 найголовніших причин смертності серед дітей. 

Незважаючи на позитивні зміни, багато людей живуть на грані бідності чи за її межею, що сприяло й 

буде сприяти подальшому поширенню туберкульозу. Така ситуація відобразилася на поширенні 

туберкульозу серед дітей, оскільки стан здоров‘я дітей є віддзеркаленням глобальних соціальноекономічних, 

екологічних та медичних проблем сьогодення. 

Нами з'ясовано, що щороку в Україні інфікується, тобто мають латентну туберкульозну інфекцію, 

більше 200 тис. дітей. Інфікування МБТ дітей в нашій країні в середньому становить 25-30%, і цей показник 

щорічно збільшується приблизно на 2,5%. 

Захворюваність дітей (0-14 років) на активний туберкульоз в Житомирській області у 2010 становила 

5.5 на 100 тис. дитячого населення. Захворюваність підлітків (15-17 років) на активний туберкульоз в 

Житомирській області у 2010 становила 15.7 на 100 тис. відповідного населення. 

В Україні захворюваність на активний туберкульоз серед дітей становила у 2010 році 7.8 на 100 

тис. дитячого населення, а серед підлітків у 2010 році - 29.9 на 100 тис. відповідного населення. 

Тобто захворюваність на активний туберкульоз серед дітей та підлітків, як по Житомирській області, 

так і загалом по державі залишається високою, що свідчить про несприятливу епідемічну ситуацію з 

туберкульозу і вимагає подальшого удосконалення організаційно-методичних заходів і розробки нових 

способів профілактики, раннього виявлення та лікування туберкульозу серед пацієнтів такого контингенту. 

Лопушанська Ольга 

ОСОБЛИВОСТІ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ 


Науковий керівник: проф. Савула М.М. 



Під побічною реакцією (ПР) лікарських засобів (ЛЗ) розуміють шкідливі ефекти, що виникають 

внаслідок застосування медикаментів у терапевтичних або профілактичних дозах. За різними оцінками, у 

15-30% госпіталізованих хворих виникають ПР на ЛЗ. 

Проаналізовано ПР у 22 хворих із 78 пролікованих у III фтизіотерапевтичному відділенні 

Тернопільського ОКТД протягом 2011 року. Побічні реакції склали 28%. Частіше спостерігались у жінок (14 

хворих - 48% від загального числа пролікованих жінок), ніж у чоловіків (8 хворих – 17% від загального числа 

пролікованих чоловіків). Частота побічних реакцій з віком зростає. Після 30 років ПР виникла у 17 хворих 

(33% від загальної кількості пролікованих хворих після 30 років) і лише у 5 віком до 30 років (18% від 

загальної кількості пролікованих хворих до 30 років). ПР мали місце у пацієнтів із вперше діагностованим 

туберкульозом легень, які протитуберкульозні препарати до захворювання не отримували. Однак у 9 

пацієнтів спостерігались супровідні захворювання. Найчастіше ПР виникали при застосуванні піразинаміду – 

у 12 хворих (55%). При цьому були прояви артралгії із збільшенням рівня сечової кислоти в крові (5 хворих), 

алергічна кропивниця (4 хворих) та блювання (3 хворих). У 6 пацієнтів ПР на рифампіцин проявились 

токсичним гепатитом (4 хворих), судомами (1 хворий), алергічною кропивницею (1 хворий). По одному 

випадку спостерігали напади бронхоспазму при прийманні ізоніазиду, нудоту і блювоту після вживання 

етамбутолу. Вестибуло-кохлеарний синдром виник у 2 хворих після ін‘єкції стрептоміцину. З метою усунення 

ПР відмінено ЛЗ у 16 (73%) випадках із зміною режиму лікування, у 6 чоловік тимчасово припинено 

вживання ЛЗ до усунення ПР корегуючими засобами. 

Успіх лікування туберкульозу пов‘язують з дотриманням протоколів і схем хіміотерапії, однак ПР 

можуть негативно впливати на результати фармакотерапії. Своєчасна корекція ПР, вміле призначення 

індивідуалізованої хіміотерапії та лікування супровідних захворювань сприяють вилікуванню хворих. 

76

Мельник Лариса 

ВПЛИВ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ПРЕПАРАТІВ НА МІОКАРД ЩУРІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, професор Грищук Л.А. 



В Україні та за кордоном комбінована хіміотерапія туберкульозу потребує тривалого застосування 

протитуберкульозних препаратів, що підвищує ризик виникнення побічних ефектів, вираженого порушення 

обмінних процесів і функцій серця, печінки, нервової системи та ін. Виникаючи у процесі лікування, побічні 

реакції суттєво обмежують можливості цілеспрямованого впливу лікарських засобів і знижують ефективність 

терапії хворих на туберкульоз за головними показниками – строками припинення бактеріовиділення та 

частотою повного видужання. У зв‘язку з вищезазначеним проблема попередження побічної дії 

протитуберкульозних препаратів на організм людини залишається актуальною. 

Метою даного дослідження було вивчити морфологічні зміни міокарду щурів в умовах терапії 

протитуберкульозними препаратами І ряду – ізоніазидом, ріфампіцином, та піразинамідом. У зв‘зку з цим 

були досліджені серця 30 щурів – самців (вагою 141,6 ± 0,7 г), яким впродовж 28 днів внутрішньошлунково 

вводили ізоніазид (50 мг/кг), ріфампіцин (50 мг/кг) та піразинамід (1500 мг/кг) з наступним гістологічним 

дослідженням міокарду тварин. Контрольну групу становили 6 щурів – самців, які не отримували препарати. 

Під час вивчення гістологічних препаратів міокарду тварин спостерігались явища інтерстиціального 

та клітинного набряку. Набряклі кардіоміоцити неоднаково профарбовувались гематоксиліном та еозином: 

світлі ділянки чередувались з більш темними. В субендокардіальній та субепікардіальних зонах постійно 

зустрічались ділянки альтерації м`язевої тканини. Міофібрили були розволокненими або піддавались лізису, 

інтенсивно профарбовувались залізним гематоксиліном. В цих відділах зустрічались кардіоміоцити з 

контрактурами міофібрил. Відмічалась виражена реакція з боку мікроциркуляторного русла: гіперемія, стаз, 

периваскулярний набряк, плазморагії. Таким чином, в процесі лікування протитуберкульозними 

препаратами (ізоніазидом, ріфампіцином, та піразинамідом) спостерігається розвиток дистрофічних змін 

міокарду, - специфічної кардіоміопатії, що сприятиме формуванню серцевої недостатності. 

Мельник Лариса, Кручова Лідія, Чурікова Дарія, Окусок Оксана, Головатюк Людмила, Слизька Ольга, 

Колос Софія, Пелехат Надія 

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ 




Тернопільський обласний комунальний протитуберкульозний диспансер 


Туберкульоз як соціально залежне інфекційне захворювання продовжує залишатись в Україні у групі 

найважливіших проблем для практичної охорони здоров‘ я та медичної науки. В останні роки лікування 

хворих на туберкульоз значно ускладнилося внаслідок відсутності нових ефективних антимікобактеріальних 

препаратів, зростання частки хіміорезистентних штамів збудника туберкульозу, поєднання туберкульозу 

та ВІЛ/СНІДу (World Health Organization, 2007). Такий стан речей призводить до зростання стійкої втрати 

працездатності, якою закінчується 30–80% випадків захворювання (Фещенко Ю.І. та співавт., 2001). 

В області на протязі чотирьох років спостерігається зменшення захворюваності на туберкульоз і у 

2011 році вперше зареєстровано всіх форм туберкульозу 585 випадків, що на 9 випадків менше ніж 

минулого року. Захворюваність склала 53,9 на 100 тис. населення, у 2010 році цей показник складав 54,7 на 

100 тис. населення. Туберкульоз органів дихання складає 85,8%, 2010р. – 85,2%. Серед вперше виявленого 

туберкульозу 47,0% складають деструктивні форми, 2010 рік – 47,6%; місто Тернопіль – 31,5 %. Бацилярні 

форми у 2011 році склали 51,8%, у 2010 році – 48,2%, місто Тернопіль – 40,4 %. 

Серед районів найвищий показник захворюваності у: Теребавлянському 75,7%, Підгаєцькому 74,3, 

Бережанському 70,9 на 100 тис. населення. 

Захворюваність серед сільського населення становить 60,0%, серед міського 40,0%. По міському 

населенню показник захворюваності у 2011 році – 49,8 на 100 тис. населення, у 2010 році - 50,8. 

У 2011 році спостерігається збільшення захворюваності на туберкульоз у дітей – 4,1 на 100 тис. 

населення, у 2010 р. – 3,5. Збільшення захворюваності у 2,5 рази серед підлітків з 11,6 на 100 тис. 

населення ( 5 випадків) до 30,0 ( 13 випадків ) у 2011 році. 

Складність ситуації потенціюється відсутністю законодавчої регламентації дій медичних працівників. 

Зокрема згідно статті 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» хворі на заразні 

форми туберкульозу, які ухиляються від лікування та становлять загрозу розповсюдження хвороби серед 

населення, за рішенням суду підлягають обов‘ язковій госпіталізації. В той час, як за іншими нормативними 

документами в Україні немає примусового лікування та відсутні умови для реалізації лікувального процесу 

шляхом примусу. 

77

Мельник Марія 

ЕСТЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКІВ 

Кафедра інфекційних хвороб епiдемiологiєю, шкірними та венеричними хворобами 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф.Галникіна С.О 

Тернопільський державний медичний університет Імені і. Я. Горбачевського 


Прагнення досконалості властиве людині з найдавніших часів, ми хочемо подобатися навколишнім і 

самим собі, особливо це проявляється у підлітковому віці. У наш час зовнішність людини має не тільки 

естетичне, але й соціальне значення - впливає на досягнення успіху, якість життя, особистий комфорт. Цим 

можна пояснити цікавість підлітків до грамотного догляду за своєю зовнішністю, особливо якщо є певні 

естетичні проблеми. 

Естетичні проблеми підлітків – це різноманітні захворювання шкіри, які виникають внаслідок впливу 

навколишнього середовища, генетичних факторів, особливостей гормонального статусу, а також у 

результаті самолікування. 

Метою нашої роботи було з'ясувати, які естетичні косметологічні проблеми зустрічаються у підлітків 

тернопільських середньоосвітніх шкіл. 

У дослiдженнi брали участь дві вікові категорії підлітків: 14–15 років (300 учнів) та 15–16 років (300 

учнів), яким було запропоновано пройти анонімне анкетування. У анкету входили певні запитання, а саме: 

які саме естетичні проблеми турбують опитуваних на даний момент, чи впливають вони на якість їхнього 

життя, які засоби по догляду за шкірою вони використовують, а також що є джерелом інформації про 

косметичні проблеми та їх вирішення, чи звертаються підлітки за допомогою до професійних лікарівкосметологів 

для того, щоб вилікувати захворювання шкіри 

Після проведення анкетування учнів та опрацювання результатів було встановлено, що підлітки віком 

від 14 до 17 років мають наступні естетичні проблеми: 

Естетичні проблеми 

Вік 

14 – 15 років, % 16 –17 років, % 

Висипка на обличчі 25 23 

Висипка на спині 13 6 

Випадання волосся 16 26 

Наявність лупи 20 20 

Жирне, тьмяне волосся 8,5 3 

Жирність шкіри обличчя 12,5 11 

Сухість шкіри 5 11 

32 % підлітків стверджують, що ці захворювання погіршують якість їхнього життя: знижують 

самооцінку, змушують відчувати дискомфорт на публічних виступах, у місцях відпочинку, а також 

розвивають сором‘язливість при спілкуванні з друзями і особами протилежної статі. 

Привертає увагу той факт, що на сьогоднішній день, незважаючи на доступність інформації щодо 

догляду за проблемною шкірою та великий вибір косметичних засобів проти естетичних проблем, 43 % 

підлітків (з вікової категорії 14-15 років) та 38 % (16-17 років) не проводять очищення та догляд за шкірою, а 

лише вмиваються звичайним милом. Решта опитаних першими засобами вибору при естетичних проблемах 

вважають тонік та скраб. 

Як показали результати опитування, обидві вікові категорії підлітків першим джерелом інформації про 

косметичні проблеми та їх лікування вважають інтернет та поради друзів, мами, і лише 16 % звертаються до 

лікаря. 

На сьогоднішній день спектр естетичних проблем, з якими стикаються підлітки, досить значний (висип 

на обличчі, спині, наявність лупи, випадання волосся, надмірна жирність або сухість шкіри, жирне і тьмяне 

волосся). Більшість учнів не усвідомлюють, що це серйозні проблеми, з якими відразу ж потрібно звертатись 

до лікаря, адже вони можуть в майбутньому призвести до захворювання, тому і використовують різні засоби 

по догляду за шкірою (скраби, гелі, тоніки, креми тощо), які обирають самостійно, а до косметологів 

звертаються дуже рідко, що призводить до довготривалої наявності тих чи інших естетичних проблем. Наше 

дослідження також показало, що наявність естетичних проблем у підлітків це не лише проблема лікарівкосметологів, 

дерматологів, а й психологів. 

78

Николов Валентин, Юнгарева Ирина, Марина Соня 

ЛОКАЛЬНОЕ ЛЕЧЕНИЕ РОЖИ 

Кафедра инфекционных болезней с эпидемиологией, кожными и венерическими болезнями 

Научный руководитель: д-р мед. наук, проф. Андрейчин М.А. 



Кафедра дерматовенерологии 

Медицинский университет 

г. София, Болгария 

Большинство врачей-клиницистов убеждены в неэффективности местного лечения рожистого 

воспаления. Это привело к появлению скептического афоризма, что «при роже помогает средство 8-ого 

дня». 

Тем не менее, локальное лечение рожистого воспаления, по мнению исследователей, имеет 

вспомогательный характер в общей терапевтической тактике. Основные задачи местного лечения этой 

болезни – санация входных ворот, с одной стороны, а с другой – восстановление регенеративных 

способностей кожи. В медицинской литературе имеются различные, часто противоречивые точки зрения на 

применение местно действующих средств при лечении рожи. 

Мнение всех авторов сходится в том, что эритематозная форма рожистого воспаления не требует 

применения местных средств лечения (Возианова Ж.И., 2002; Андрейчин М.А. и соавт., 2007; Марина С.С., 

Киров Г.К., 1992; Черкасов В.Л.,1986; Фролов В.М., Рычнев В.Е., 1986; Черкасов В.Л., Рычнев В.Е., Фролов 

В.М., 1985; Гальперин Э.А., Рыскинд Р.Р., 1976; Расковалов М.Г., 1961; Кортев А.И., 1973 и др.). Почти все 

авторы против применения медикаментов на мазевой основе, за исключением Билибина А.Ф. (1962), 

считавшего целесообразным применение мази Вишневского, Машкиллейсон Л.Н., Машкиллейсон А.Л. 

(1966), которые рекомендуют ихтиоловую мазь и синтомициновую эмульсию, H. Johnson, I. Pflug (1975) − 

мази, содержащие анестезирующие вещества и антибиотики, Зимненко П. и соавт. (1986) − применение 

локального антисептика церигель, Романенко И.М., Кулага В.В., Афонин С.Л. (2006) – противомикробные 

мази, Скрипкин Ю.К., Селисский Г.Д., Федоров С.М., Хубиева Ф.В. (2006) – ихтиол-камфорную мазь. 

Зыков Н.Н. (1965) рекомендует внутрикожное обкалывание очагов поражения пенициллином (1 млн 

МЕ в 2% растворе новокаина) ежедневно до клинического выздоровления. Келеман Л. (1964), Марина С.С., 

Киров Г.К. (1992), Златков Н.Б., Цанков Н.К. (2008) рекомендуют наложение влажных антисептических 

повязок на патологический очаг, а по мнению Стручкова В.И. (1972), для больных рожей они абсолютно 

противопоказаны. К средствам местной терапии следует также отнести рекомендованную Апакидзе В.К. 

(1959), Расковаловым М.Г. (1961) и Кортевым А.И. (1973) криотерапию с орошением очага воспаления 

хлорэтилом. 


МИКРОБНАЯ ЭКЗЕМА НАРУЖНОГО УХА 


Научный руководитель: доц. канд.мед.наук Ковальчук М.Т. 






Микробная экзема – инфекционный дерматоз с известной этиологией (стафилококки, стрептококки, 

стрептостафилококки, грибы, вирусы). В отличие от дерматита, при котором кожная поверхность становится 

сухой и образуются болезненные трещины и чешуйки, при микробной экземе эпидермис влажен, с 

явлениями серозной экссудации, со сплошным, обильным процессом мокнутия, покрыт желтыми 

корочками. 

Нами было обследовано и пролечено 10 мужчин с диагнозом Микробная экзема наружного уха 

(ушной раковины и наружного слухового прохода), у которых мы клинически наблюдали влажную, 

мокнущую поверхность кожи с четкими, фестончатыми очертаниями, с явлениями экссудации и с наличием 

желтых, плотных корочек. Все пациенты предъявляли жалобы на ощущения дискомфорта, зуда в очаге 

поражения и наличие серозных выделений из наружного слухового прохода. Нами было назначено 

следующее лечение: локально – Celestoderm V крем 0,1% 15 грамм (содержит монофторированный 

глюкокортикостероид Betamethason valerat) с добавлением Fluconazol 150 мг (содержит одноименный 

антимикотик) и Laevomycetin (содержит Chloramphenicol) 500 мг (всю смесь наносить на пораженный 

участок, слегка втирая, три раза в сутки, в течение 7 дней), а системно – Fluconazol по 150 мг раз в сутки 

после еды, в течение 3 дней) и Ospamox (содержит полусинтетический пенициллин широкого спектра 

Amoxicillin) по 1000 мг два раза в сутки после еды, начиная параллельно с Флуконазолом, в течение 5 

дней). Пациентам были назначены контрольные осмотры на 4-е и 8-е сутки от начала лечения. На первом 

контрольном осмотре у всех было отмечено уменьшение воспалительно-инфекционных проявлений 

(уменьшение количества корочек, эритемы, мокнутия и экссудации), а на втором контрольном осмотре у 

всех пациентов был обнаружен полный регресс эффлоресценций и невыраженная остаточная 

гиперпигментация. 

Таким образом, сочетая глюкокортикостероид с антимикотиком и антибиотиком локально, мы 

получаем противовоспалительный, противозудный, антимикотичный и антибактериальный эффекты, 

добиваясь полного клинического выздоровления у больных с микробной экземой наружного уха. 

79

Николов Валентин,Юнгарева Ирина,Марина Соня 

ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА РОЖИ И КОЖНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ 


Научный руководитель:. д-р. мед. наук, проф Андрейчин М.А. 






Рожа относится к классическим инфекционным дерматозам, а точнее к ограниченным 

стрептодермиям, с поражением дермального и гиподермального этажей кожи. Ее возбудителем является 

β-гемолитический стрептоккок группы А (чаще всего − Streptococcus pyogenes). 

Диагностические критерии рожи следующие: 1) Внезапное начало болезни с выраженными 

проявлениями интоксикационного синдрома (озноб, общая слабость, головная боль, тошнота); 2) Лихорадка 

с быстрым повышением температуры тела до 38 – 39 °С и выше; 3) Преимущественная локализация 

патологического очага на нижних конечностях или на лице; 4) Наличие типичных локальных проявлений 

рожи (интенсивная эритема; четкие, неровные границы – «языки пламени», пограничный валик; 

инфильтрация кожи; повышение местной температуры); 5) Регионарный лимфаденит; 6) Отсутствие 

выраженных болей в очаге воспаления в покое. 

Рожу приходится дифференцировать от различных кожных болезней, таких как острая экзема, 

микробная экзема, дерматит, токсикодермия, опоясывающий лишай, стрептококковое контактное импетиго, 

буллезное импетиго, острая пузырчатка, сикоз, острая узловатая эритема, панникулит, некротизирующий 

фасциит, целлюлит. При острой экземе на фоне гиперемии видны мелкие везикулы, эрозированные 

участки, мокнутие, корочки; заболевание сопровождается зудом; отсутствуют инфильтрация кожи и 

регионарный лимфаденит, нет интоксикационного синдрома. Микробная экзема характеризируется 

влажным эпидермисом, явлениями серозной экссудации, сплошным, обильным процессом мокнутия, кожа 

покрыта желтыми корочками, но интоксикационных проявлений нет. Для дерматита характерны сухая 

кожная поверхность, с наличием болезненных трещин и множество чешуек, однако интоксикации и 

регионарного лимфаденита нет. При токсикодермии наблюдается полиморфность эффлоресценций и 

множественность высыпаний, а для рожи это не характерно. 

Опоясывающий лишай характеризируется четкой дерматомной локализацией, наличием везикул с 

серозным или серозно-геморрагическим содержимым и выраженным болевым синдромом, чего при 

рожистом воспалении не наблюдается. Для стрептококкового контактного импетиго характерно 

наличие фликтен с воспалительным ободком, после вскрытия которых остаются эритемы овальной формы 

с наличием зуда и сопровождающийся регионарным лимфаденитом. Буллезное импетиго проявляется 

пузырями размером с грецкого ореха с мутным или кровянистым экссудатом; после их ссыхания 

образуются желто-бурые корочки, при отторжении которых возникает эрозированная поверхность; общие 

проявления, однако, не характерны. 

Острая пузырчатка начинается внезапно ознобом, высокой лихорадкой, а позднее на фоне 

интактной кожи возникают пузыри с серозным содержимым, после вскрытия которых имеется резкая 

болезненность; симптом Никольского – положительный; имеется регионарный лимфаденит. Сикоз 

характеризируется фолликулярными пустулами, но без системных проявлений. 

Острая узловатая эритема начинается внезапно, с выраженными явлениями интоксикации, с 

образованием симметричных, плотных, болезненных узлов; кожа над ними – ярко-розовая с синюшным 

оттенком; инфильтраты рассасываются без изъявления, оставляя переходную гиперпигментацию. Для 

панникулита (во время обострения) характерны лихорадка с образованием болезненных узлов в 

гиподерме при интактной коже над ними. 

При некротизирующем фасциите есть выраженный интоксикационный синдром, но пациенты 

сообщают о невыносимых болях в месте поражения и в здоровых, окружающих мягких тканях, а также не 

наблюдается регионарного лимфаденита. Целлюлит характеризируется повышением температуры тела, 

а локально – болезненной эритемо-эдемы, но границы очага нечеткие и ровные. 

80


ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА РОЖИ И ХИРУРГИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЙ 


Научный руководитель: д-р. мед. наук, проф..Андрейчин М.А. 






В медицинской практике сравнительно часто приходится проводить дифференциальную 

диагностику рожи с множеством хирургических заболеваний, таких как абсцесс, флегмона, фурункул, 

карбункул, нагноившаяся гематома, острый дакриоцистит, тромбофлебит поверхностных вен нижних 

конечностей, облитерирующий атеросклероз, острый мастит. 

Абсцесс в периоде, предшествующем возникновению флюктуации, наиболее часто принимается за 

рожу. Лихорадка в сочетании с гиперемией, отеком и инфильтрации кожи являются основаниями принять 

абсцесс за рожистое воспаление. Однако при абсцессе температура тела повышается постепенно, границы 

патологического очага нечеткие и ровные, а боли наблюдаются как в покое, так и при движении. Начало 

флегмоны острое, с быстрым повышением температуры тела до 39 °С, с образованием очень болезненной 

припухлости с отеком и покраснением надлежащих тканей, но инфильтрат чрезвычайно плотен, а 

пальпация исключительно болезненна. При фурункуле в зоне воспаления появляется умеренная 

гиперемия, наиболее яркая в центре, постепенно переходящая в интактные ткани, а интоксикационный 

синдром слабо выражен. В случае образования карбункула наблюдается та же картина, но местная 

реакция и интоксикационные проявления более выражены, чем у фурункула. Нагноившаяся гематома 

характеризируется лихорадкой, багровым цветом надлежащих тканей, образование флюктуирующего 

инфильтрата с его быстрой суппурацией. При остром дакриоцистите гиперемия и отек кожи наблюдаются 

не только в области слезного мешка, но и распространяются на кожу смежных частей щеки и носа, однако 

границы воспаления не имеют резких и приподнятых очертаний, а также отсутствует инфильтрация очага. 

Тромбофлебит поверхностных вен нижних конечностей характеризируется болями по ходу сосудов 

пораженной конечности, гиперемией в виде пятен и полос над сосудами, пальпаторной болезненностью и 

субфебрильной температурой; интоксикация слабо выражена, регионарный лимфаденит отсутствует. 

Облитерирующий атеросклероз характеризируется застойной гиперемией с характерным цианотическим 

оттенком, края ровные, кожа обычно истончена, однако не наблюдается патогномонической для рожи 

эритемы с четкими, приподнятыми краями. При остром мастите интоксикационный синдром выражен, 

наблюдается диффузная эритема с инфильтрацией мягких тканей и сильные боли (спонтанные и 

пальпаторные), но границы патологического очага ровные, а не приподняты. 

Погорілець Анна 

АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА ПРИЧИН СМЕРТНОСТІ ПРИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ / СНІД У 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ 

Циклові методичні комісії педіатрії та вузьких клінічних дисциплін 

Науковий керівник: канд.мед.наук Шарун І.Е., Чорна Н.О., Ляшок І.І. 

Дніпропетровське медичне училище 

м.Дніпропетровськ, Україна 

Показник розповсюдженості ВІЛ на 100 тис. населення на 01.01.2011 році у Дніпропетровській області 

склав 553,8. 

З 1987 році і до 2010 року, в області зареєстровано 30,6 тис. випадків ВІЛ-інфекції, із них 6,1 

тис.випадків захворювання на СНІД та 3,5 тис.випадків смерті від захворювань, обумовлених СНІДом. 

У 2010 році структура шляхів інфікування ВІЛ в області: парентеральний – 42,3%; статевий – 42,2%; 

частка, яку склали діти народжені ВІЛ-інфікованими жінками – 16,6%; не визначений шлях інфікування – 

0,6%. 

Показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, у області у 2010 році - 20,3 на 100 

тис.населення. Серед померлих 72,2% споживачі ін‘єкційних наркотиків. У 31% померлих діагноз СНІД 

встановлено посмертно, 35,2% померли від причин, зумовлених термінальною стадією захворювання.Серед 

померлих від СНІДу 14% отримували ВААРТ, із них 47% хворих отримували ВААРТ не більше як за 3 місяці 

до смерті і 23% лікувались понад 2 роки. 

У структурі СНІД-індикаторних захворювань превалює туберкульоз органів дихання – 37,1%, 

позалегеневий туберкульоз – 16,1%. Мають місце множинні або рецидивуючі бактеріальні інфекції, синдром 

виснаження, кандидоз та ВІЛ-енцефалопатія. У структурі СНІД-індикаторних захворювань серед померлих 

превалює туберкульоз - 69% та 20% складають різні ураження нервової системи: менінгіти та енцефаліти, 

спричинені мікобактеріями туберкульозу – 13% і 4,5 % - іншими бактеріями; ВІЛ-енцефалопатія - 1%, 

лімфома головного мозку - 1,5%. Як причина смерті виступають також малігнізація, кандидоз, токсоплазмоз, 

бактеріальні інфекції, пневмонії. Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в області, залишається складною. 

Тенденція ВІЛ-інфекції – швидке поширення вірусу серед населення, в першу чергу, серед осіб віком 20-30 

років. Збільшується питома вага інфікування при статевих контактах. 

В структурі ВІЛ-асоційованих захворювань в області, провідне місце займає туберкульоз. 

Переважають генералізовані форми з ураженням різних структур головного мозку. 

81

Решетуха Юрій 

ВИЯВЛЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦИФРОВОЇ ФЛЮОРОГРАФІЇ 





Зростання числа захворювань легенів, перш за все туберкульозу і раку, в Україні як і в усьому світі, 

викликає необхідність подальших пошуків шляхів їх раннього виявлення, зокрема за допомогою методів 

променевої діагностики . 

За 2011 рік на цифрових флюорографах було обстежено 15385 осіб, із них патологічні зміни в легенях було 

виявлено у 174 (1,13 %). 

Первинно виявлений туберкульоз діагностовано у 142 осіб (81,6 %) із них частіше зустрічались - 

непрацюючі працездатного віку 58 осіб, робітники - 14 осіб, пенсіонери - 11 осіб. Деструктивні форми 

туберкульозу виявлені у 28 пацієнтів (16%). 

Серед інших легеневих патологій частіше були діагностовані: пневмонії у 17 осіб (9,7%), плеврити 

у 6 осіб (6,3%), саркоїдоз у 4 осіб (2,2%), рак легені у 3 осіб (1,7%). 

Висновок: 1. Завдяки використання цифрового флюорографу захворювання легень були виявлено 

за 2011 рік у 174 осіб, зокрема туберкульоз легень у 142 осіб (81,6 %), інші захворювання у 32 осіб (18,3%). 

2. Цифрова флюорографія є сучасним методом дослідження легенів, яка може бути використана як при 

профілактичних обстеженнях, так і в якості діагностичного методу, вона сприяє ранньому виявленню 

патологічних змін у легенях, зокрема туберкульозу та онкологічних захворювань, дозволяє проводити якісну 

діагностику при мінімальних дозах опромінення. 

Саріан Олена 

ЗАСТОСУВАННЯ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ В ЛІКУВАННІ ЗВИЧАЙНОГО ПСОРІАЗУ 

Кафедра дерматовенерології 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Мавров Г.І. 

Харківська медична академія післядипломної освіти 


Незважаючи на численні дослідження вітчизняних та іноземних вчених, багато аспектів етіології та 

патогенезу псоріазу дотепер залишаються нез‘ясованими, а методи лікування – недосконалими. У хворих на 

псоріаз частіш, ніж в загальній популяції, зустрічаються супутні серцево-судинні захворювання (ССЗ). В останні 

роки в якості фактора ризику розвитку ССЗ розглядається підвищення в крові рівня сірковмісної амінокислоти 

гомоцистеїну (ГЦ). Аналіз результатів дослідження ГЦ в крові методом імуноферментного аналізу встановив 

збільшення в 2-2,2 разу вмісту у хворих порівняно з показником у здорових осіб. Помірно виражена 

гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ) (від 16 до 100 мкмоль/л) виявлена у 64,3% хворих, виражена (понад 100 мкмоль/л) - 

у 3,6% пацієнтів. 

Підвищення рівня ГЦ в крові є одним з факторів, що пошкоджують ендотелій судин, призводять, 

ймовірно, до ендотеліальної дисфункції у хворих на псоріаз. ГГЦ піддається фармакологічній корекції за 

допомогою вітамінів групи В, однак питання про те, як це сприяє запобіганню судинних катастроф, потребує 

подальшого вивчення. Пацієнтам, у яких концентрація ГЦ перевищувала 16 мкмоль/л, при наявності факторів 

ризику ССЗ, на фоні базисної терапії призначали фолацин (фолієва кислота 5 мг) в комплексі з вітамінами В 6 і 

В 12 . Ефективність терапії оцінювалася за клінічним станом хворих, динамікою концентрації ГЦ. На фоні 

комплексного лікування у 85% хворих спостерігався регрес шкірного патологічного процесу, у 93% - 

нормалізувалася концентрація ГЦ (р

Сас Юлія 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У РАННЬОМУ ВИЯВЛЕННІ ТА ПРОФІЛАКТИЦІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Свиридюк В.З. 



Особливої уваги з боку фтизіатрів та лікарів-терапевтів потребують. Туберкульоз – одна з 

найпоширеніших хвороб, яка може уражати всі органи і системи, безпощадно щорічно заганяє до могили 

мільйони людей різних за віком, статтю соціальним статусом. 

У сучасних соціально-економічних умовах втрачено профілактичний напрямок, який необхідно 

терміново відновлювати, особливо при такому захворюванні, як туберкульоз. 

Нашими дослідженнями підтверджено, що на сучасному етапі велике значення для раннього 

виявлення туберкульозу мають флюорографічні дослідження, профілактичні огляди осіб, які можуть бути 

віднесені до групи підвищеного ризику захворюваності на туберкульоз. До них відносяться алкоголіки, 

токсикомани, безхатченки, волоцюги, засуджені до позбавлення волі, а також особи, що страждають 

хронічними неспецифічними захворюваннями легень, цукровим діабетом, психічними розладами, 

виразковою хворобою тощо. Для успішного проведення профілактики туберкульозу необхідно приділяти 

увагу підвищенню резистентності населення до інфекції. Тут важлива роль належить створенню 

специфічного протитуберкульозного імунітету за рахунок імунізації вакцинами БЦЖ і БЦЖ-М. 

Нами встановлено, що пересічні громадяни не знають можливостей імунопрофілактики та ранього 

виявлення інфікування за допомогою проби Манту та флюорографії легень. 

Вищевикладене свідчить про необхідність збереження в країні існуючої системи організації 

протитуберкульозної допомоги населенню, незважаючи на зменшення резервуара інфекції в країні. 

Пріоритетними в сучасних умовах повинні бути методи активного виявлення та профілактики туберкульозу. 

Сіренко Іванна 

СТАН ЩЕПЛЕНОСТІ ДОРОСЛИХ ОСІБ, ЯКІ ЗАХВОРІЛИ НА ДИФТЕРІЮ В УКРАЇНІ У ПОСТЕПІДЕМІЧНИЙ 

ПЕРІОД 

Лабораторія дифтерії 

Науковий керівник: канд. мед.наук Гладка О. А. 

Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України 


Однією із характерних особливостей епідемії дифтерії у 90–х рр. минулого століття була переважна 

захворюваність щепленого населення. 

Метою роботи було вивчення стану щепленості дорослих осіб, які захворіли на дифтерію у 

постепідемічний період (2000 – 2010 рр.) та визначення можливих причин виникнення у них захворювання. 

У постепідемічний період захворюваність на дифтерію дорослого населення України становила в 

середньому 0,34 на 100 тис., знизившись від 0,78 на 100 тис. у 1999 р. до 0,04 на 100 тис. у 2010 р. Найвища 

захворюваність спостерігалась серед найбільш соціально активних верств населення – підлітків (0,67 на 100 

тис.) та осіб 18 – 29 років (0,51 на 100 тис.). Дифтерія у молодих осіб перебігала у легких формах, без 

ускладнень та летальних наслідків. Захворюваність на дифтерію серед осіб 50 – 59 років та 60 р. і більше 

була найнижчою (0,30 та 0,09 на 100 тис., відповідно). Проте у осіб старших вікових груп часто 

реєструвались важкі форми з ускладненнями та високою летальністю. 

У постепідемічний період серед дорослого населення на дифтерію хворіли переважно особи, щеплені 

з порушеннями (64,3 %) та нещеплені (15,6 %). Питома вага щеплених без порушень становила 20,1 %. 

Поглиблене вивчення анамнезу щеплень показало, що основними порушеннями схеми імунізації 

серед захворілих підлітків та дорослих осіб 18 – 29 років були як недоліки у проведенні первинного 

вакцинального комплексу у ранньому віці, так і порушення календаря щеплень у старшому віці (11, 14, 18 та 

23 роки). 

Найвагомішим порушенням анамнезу щеплень серед захворілих осіб старших вікових груп (понад 30 

років) було недотримання термінів проведення чергових ревакцинацій, що приводило до збільшення 

інтервалів між ревакцинаціями понад 10 років. 

83

Сорокіна Оксана 

РОЗПОДІЛ ГРУП КРОВІ (АВ0) У ДОНОРІВ-НОСІЇВ HBsAg ТА АНТИ - HCV 

Кафедра інфекційних хвороб з курсом мікробіології 

Науковий керівник: д-р мед. наук., проф. Каплін М.М. 

Медичний інститут СумДУ 

м.Суми,Україна 

Розповсюдження вірусних гепатитів В і С є актуальною проблемою сьогодні. Це зумовлено тим, що 

ці захворювання часто супроводжуються такими ускладненнями як хронічний перебіг, цироз та рак печінки. 

З літератури відомо, що люди з різними групами крові мають різну схильність до багатьох 

захворювань. Дані відносно гепатитів В і С по цьому питанню в літературі висвітлені недостатньо. Метою 

нашого дослідження було виявлення можливого зв'язку захворюваності на вірусні парентеральні гепатити В 

і С з групою крові людини (АВ0). 

Робота виконана на базі вірусологічної лабораторії Сумського обласного центру служби крові 

(головний лікар - Любчак В.П.). Донорська кров досліджувалась на наявність HBsAg та анти - HCV 

методом ІФА. 

Був зроблений аналіз розповсюдження парентеральних гепатитів серед донорів за одинадцять років 

з 2000 по 2010 роки. При обстеженні 178725 донорів на наявність HBsAg і анти - HCV зафіксовані коливання 

інфікованості серед них. Показники мають хвилеподібний характер, саме: то стрімко зростають (з 2000р.) то 

стрімко спадають (з 2006 р.) все це неодноразово повторюється. З проведених нами досліджень випливає, 

що донори з АВ(ІV) групою крові були більш чутливі і більш схильні до зараження вірусом гепатиту С - 55% (t 

= 18) та зараження вірусом гепатиту В - 34% (t = 8). Тобто особи АВ (ІV) групою крові є найбільш чутливими 

до вірусів гепатиту В та С. Щодо інших груп крові то середню чутливість має А(ІІ) та В(ІІІ) групи крові в 

гепатиті В, та А(ІІ) і О(І) в гепатиті С. Низьку чутливість має О(І) група в ГВ та В(ІІІ) група крові в гепатиті С. 

Храпак Максим, Дударенко Віталій 

ЛІКУВАННЯ ГЕРПЕТИЧНОЇ НЕВРАЛГІЇ 

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології 

Науковий керівник: доц. Ничик Н.А. 



Оперізувальний герпес (ОГ), особливо, в осіб похилого віку, часто супроводжується вираженою 

невралгією (ГН). Призначення противірусних засобів у гострий період хвороби хоча й сприяє зменшенню 

інтенсивності і тривалості болю, однак все ж таки суттєво не запобігає проявам ГН. Навіть комбінація 

противірусних препаратів з аналгетиками, трициклічними антидепресантами або антиконвульсантами в 

період розпалу хвороби, не завжди зменшує ГН. Ще жоден з цих лікувальних підходів не довів повністю 

свою ефективність, отож, пошуки тривають. 

Спостерігали 40 хворих на ОГ з ГН. З них жінок – 22, чоловіків – 18. Вік пацієнтів коливався від 56 до 

82 років. Вираженість больового синдрому оцінювали за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ). ВАШ є 

прямою лінією, довжиною 10 см, з нанесеними на неї міліметровими позначками або без них. Початкова 

точка лінії означає відсутність болю, кінцева — нестерпний біль. В даному дослідженні використовувалася 

шкала 10-сантиметрової довжини з міліметровими і сантиметровими позначками, яка через кожні 2 см мала 

опорні слова: 2 см – відповідало слабкому болю, 4 – помірному, 6 – сильному, 8 – найсильнішому, 10 – 

нестерпному. Необхідно визнати, що метод рангової оцінки дає можливість оцінювати біль однозначно, за 

інтенсивністю, як просте відчуття. 

Хворих було поділено на 2 групи, всі отримували противірусне лікування – ацикловір по 0,8 г 5 разів 

на добу. Додатково із знеболювальною метою 1-а група (18 пацієнтів) приймала нейралгін (наростаюча 

доза: починаючи з 0,3 г до 0,9°г на добу); 2-а група (22 пацієнти) отримувала нейралгін (у вказаних раніше 

дозах)+фінлепсин (100 мг на добу в перший день, далі дозу збільшували до 200 мг/д). Оцінювали ступінь 

вираження болю і зменшення його площі. 

У 1-й групі динаміка зниження інтенсивності больового синдрому за ВАШ у середньому складала 35- 

45 % % залежно від тривалості хвороби, регресував біль пекучого характеру. У 6 (33,3 %) пацієнтів 

лікування було неефективним, 10 (55,5 %) зазначало зменшення відчуття болю та його площі, решту біль 

перестав турбувати (11,1 %). В 2-й групі позитивна динаміка за ВАШ склала 40-60 %, регресував біль 

стріляючогохарактеру. Неефективним виявилося знеболення у 2-х (9,1 %), 6 (27,3 %) зазначало 

притуплення і зменшення площі болю, відсутність больових відчуттів відмічена у 14 (63,7 %). 

Отже, отримані результати свідчать, що застосування комбінації препаратів нейралгіну та 

фінлепсину зі знеболювальною метою в комплексній терапії ОГ є найефективнішим (дозволяє добитися у 

багатьох випадках в значно коротші терміни істотного регресу больового синдрому аж до повного його 

зникнення). 

84

Тхорик Наталія, Тхорик Юрій, Корнага Тарас 

ЦИТОЛОГІЧИЙ СКЛАД КРОВІ У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ 


Науковий керівник: доц. Корнага С.І. 



Цитологічний склад крові підтримується доволі стабільним протягом життя людини. Більшість 

патологічних процесів, зокрема запального характеру, в тій чи іншій мірі відображаються на клітинному 

складі крові. При співставленні результатів загального аналізу крові з клініко-анамнестичними даними 

пацієнта можна отримати цінну інформацію для встановлення діагнозу, оцінки попередньої терапії, тактики 

ведення хворого, формулювання прогнозу захворювання. Це було приводом провести порівняльний аналіз 

клітинних елементів крові у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень. 

Порівняльний аналіз проводився у двох групах хворих на вперше діагностований туберкульоз легень 

(ВДТБЛ). Загальна кількість хворих І і ІІ груп становили відповідно 817 і 511 осіб. Структура пацієнтів за 

віком, статтю, клінічними формами туберкульозу, фазою процесу та бактеріовиділенням представлена в 

таблиці 1. 

Таблиця 1. Порівняльна характеристика хворих І та ІІ груп (%). 

Показник 

Група 

І (n=817) 

ІІ (n=511) 

Вік до 50 років 62,67 60,67 

понад 50 років 37,33 39,33 

Стать чоловіча 73,56 76,32 

жіноча 26,41 23,68 

Клінічна форма 

туберкульозу 

дисемінована 17,63 31,50 

вогнищева 13,46 13,11 

інфільтративна 55,08 44,42 

туберкульома 7,34 6,07 

фіброзно-кавернозна 6,49 4,89 

Деструкція наявна 74,8 76,5 

МБТ виділяли 77,2 80,4 

Як видно з таб. 1, хворі обох груп були споріднені за показниками, тому порівняльний аналіз 

клітинного складу крові відображає справжню картину крові. Хворі на туберкульоз легень у ІІ групі виявилися 

відносно анемічними, не лише за кількістю еритроцитів, а і за насиченням їх гемоглобіном. Це 

спостерігалося при всіх клінічних формах на вперше діагностований туберкульоз легень. Найбільшу 

інформацію щодо імунного статусу хворих на туберкульоз віддзеркалюють лейкоцити, зокрема його фракції. 

Загальний лейкоцитоз, в порівнянні з І групою хворих, у ІІ групі пацієнтів достовірно зріс з (7,7±0,088) 

% до (9,2±0,102) %. Це було найбільш виражено у хворих з поширеними важкими формами туберкульозу 

легень. В останні роки констатований більш виражений закономірний зсув формули вліво з (1,7±0,679) % до 

(5,1±0,966) %, як в загальному при туберкульозу легень, так і при його окремих клінічних формах, що 

свідчить про напруженість й інтенсивність специфічної запальної реакції та про імунні дефекти. Це 

підтверджується достовірним зменшенням відсотка лімфоцитів в останні роки з (24,4±0,201) % до 

(20,1±0,327) %. В той же час збільшення кількості моноцитів з (6,4±0,067) % до (7,4±0,182) % може бути 

показником хронізації та генералізації туберкульозного процесу. Важкий перебіг туберкульозу легень 

характеризувався більшим відсотком патологічної зернистості нейтрофілів, що зросла з 8,4 до 11,5 % 

(р

Brown Genevieve Ama 

MODERN ASPECTS OF HERPETIC NEURALGIA TREATMENT 

Infectious Diseases Department 

Scientific supervisor – Nataliya Zavidnyuk, MD, MSc 

Ternopil State Medical University named by I.Ya. Horbachevskiy 


A herpetic neuralgia (HN) is one of the most unpleasant clinical symptoms of herpes zoster (HZ), 

especially, at senile persons. The numerous researches that prove reduction of intensity and duration of pain from 

antiviral treatment, these drugs don‘t prevent the manifestation of HN. In the acute period of the disease even 

combination of antiviral drugs with analgesics not always diminishes the severity of HN. All attempts to select the 

optimal combinations of analgesics are not crowned yet, that is why the researches last until now. 

40 patients with HZ with the symptoms of HN were examined. Women - 28, men - 12. Age of patients - 

from 82 to 56. Intensity of pain syndrome was estimated by visual analog scale (VAS). VAS is a line, long 10 cm. 

An initial point means absence of pain, eventual - unbearable pain. Patients were divided into 2 groups, everybody 

took antiviral treatment – acyclovir 0,8 g 5 times per day. Additionally with an analgesic effect a 1-st group (control, 

20 patients) took only analgesics (analgin), 2-d group (20 patients) got neuralgin (increasing dose: from 0,3 g to 0,9 

g per day. 

In the 1-st group the dynamic of pain intensity decline by VAS was 25-30 % in average depending on 

duration of illness, pain of burning character regressed. For 9 (45,0 %) patients treatment was ineffective, 5 

(25,0 %) marked reduction of the pain feeling, other – recover (30,0 %). In the 2-nd group the dynamic of pain by 

VAS - 35-45 %, pain of shooting character regressed, reduction of pain zone area was marked. There was not an 

effect in 3 patients (15,0 %), 5 (25,0 %) - reduction of the pain feeling, pain stopped to disturb – 10 (50,0 %). 

Consequently, the results testify that prescribing of neuralgin with an anesthetic effect in complex therapy 

of herpes zoster is effective (lets to obtain in many cases substantial regress of pain syndrome up to its complete 

disappearance in substantially more short period and influence on the duration of HN). 

Krok Katarzyna Anna 

CLINICAL FEATURES OF URTICARIA, ASSOCIATED WITH GIARDIA LAMBLIA 

Department of infectious diseases, epidemiology, skin and venereal diseases 

The supervisor of studies: M.D, Ph.D, assist. M. I. Shkilna 

Ternopil State Medical University named by I.Ya. Horbachevskiy 


Urticaria is a kind of skin rash notable for pale red, raised, itchy bumps. Hives is frequently caused by allergic 

reactions; there are many non-allergic causes also. 

Most cases of hives lasting less than six weeks (acute urticaria) are the result of an allergic trigger. Chronic 

urticaria (hives lasting longer than six weeks) is rarely due to an allergy. 

The majority of patients with chronic hives have an unknown (idiopathic) cause. Urticaria can be also a 

complication and symptom of a parasitic infection as Ascariasis (Ascaris Lumbricoides) and Giardiasis. 

The purpose and the research task: to establish some clinical features of urticaria, associated with giardia 

lamblia. 

Objectives: 35 patients with chronic urticaria were observed. Males - 12 (34,3 %), females – 23 (65,7 %). 

Basic group formed 30 patients with associated giardiasis; 27 patients (without parasites) made up the comparison 

group. 

Methods: Diagnose of urticaria was confirmed clinically. Diagnosis of giardiasis was confirmed by stool ova 

and parasite (O&P) examination. 

Results: Clinical symptoms of chronic urticaria sudden single or multiple, irregularly shaped wheals and 

intense pruritis were characterized for patients of the both group. But in the basic group, dominant clinical urticaria 

signs (appearance of new rashes and increasing of itching) were more severe at night and connected with a loss of 

appetite, discomfort in the region of the stomach, coated tongue with a bad taste in the mouth. Except these, 

patient‘s complaints were: headache and mental depression. 

Summary: dominant clinical urticaria signs (appearance of new rashes and increasing of itching) at night, 

estimated by our study, and signs of affection of gastrointestinal tract can be complicated by associated Giardia 

lamblia and this parasite chronobiorhythm (R.C. Hermida, 1990). 

86

Naa Klotefo Clottey 

ABOUT THE CASE OF HIV IN NURSING STUDENT 

Department of infectious diseases with epidemiology 

Teachers: N. Vyshnevska, V. Kachor 

Ternopil state medical university named after I. Gorbachevsky 


The case of AIDS happened in 2011 in student of Nursing institution. A male patient, 19 years from Africa, 

became sick of headache, wet cough, chills and loss of appetite, took paracetamol during the night but without any 

improvement. 

During 9 days he was admitted in the infectious department, being treated of respiratory infection. X-rays 

examination of the chest and laboratory tests of sputum shows tuberculosis. So patient was referred to the 

tuberculosis dispensary and was there for 20 days. During the admission in the tuberculosis dispensary HIV tested 

by ELISA. for HIV. Treatment of tuberculosis was given in the hospital: Isoniasidum (0,3, 17 doses), Rifampicinum 

(0,6, 17 doses), Ethambutolum (1,2, 17 doses). 

He was treated also with nucleoside/nucleotide reverse transcriptase inhibitors Lamivudine 150mg four times 

daily and protease inhibitor Nelfinavir 1250mg five times daily. After 4 months therapy he feels better, and continue 

studying. 

Due to epidemic spreading of HIV infection among some countries of Africa Continent, it is necessary to check 

all African students before the starting of study in University every year. 

Гринькив Зоряна 

ИССЛЕДОВАНИЕ СТАТИСТИЧЕСКИХ ДАННЫХ В УСЛОВИЯХ РЕВМАТОЛОГИЧЕСКОГО СТАЦИОНАРА 

НА БАЗЕ КЗТОР «ТЕРНОПОЛЬСКАЯ УНИВЕРСИТЕТСКАЯ БОЛЬНИЦА» СРЕДИ БОЛЬНЫХ С 

РЕВМАТИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА. 

Кафедра терапии №2 

Научный руководитель – доц, к.м.н. Слаба У.С. 

ГВУЗ «Тернопольский государственный медицинский университет им. И.Я.Горбачевского» 


В течении месяца исследовано 10 больных с приобретенными пороками сердца. Исследование 

проводилось по 14 параметрам, таким как пол, возраст, диагноз, начало заболевания, длительность 

болезни, наличие ревматической лихорадки в анамнезе, врожденные пороки, синдромы: сердечная 

недостаточности, нарушения ритма и проводимости, поражение клапана; наличие воспалительного 

синдрома в данный момент, наличие кардиомегалии, лечение: консервативное и оперативное. 

В результате собраны следующие данные: 

Среди исследованных мужчин – 60%, женщин – 40%. Возраст колеблется от 21 до 60 лет. Средний 

возраст больных – 45,4г. 

Пороки митрального клапана – у 5 человек, среди которых недостаточностей – 2, стенозов – 3 

Пороки аортального клапана – 3, из них недостаточностей – 3. 

Комбинированные пороки наблюдались у 2 обследованных. 

Начало заболевания в детстве у 4 человек, в молодом и зрелом возрасте – у 6. 

Ревматическая лихорадка в анамнезе присутствует у 5 обследованных. 

Врожденных пороков сердца у всех больных нет. 

Сердечная недостаточность является у всех пациентов, в основом IIа степени, только у одной 

пациентки IIб. 

Нарушения ритма наблюдались у 5 обследованных, нарушения проводимости – у одного. 

Воспалительного синдрома на данный момент нет ни у одного больного. 

Расширение границ сердца присутствует у 6 человек. 

Из всех больных прошли оперативное лечение только 3. В данный момент все получают 

консервативное поддерживающее лечение. Принимают сердечные гликозиды 4 из них 2 оперированы. 

Данные сведения, я считаю, будут полезны для студентов и интернов, которые интересуются 

статистическим аспектом медицинской работы. 

87

СЕКЦІЯ 

«ПЕДІАТРІЯ» 

89

Банадига Андрій 

ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ 

Кафедра педіатрії ФПО 

Науковий керівник : канд.мед.наук, доц. Рогальський І.О. 



Бронхіальна астма (БА) – важлива проблема клінічної педіатрії , яка потребує постійного перегляду 

підходів до діагностики, лікування, профілактики. До групи обстежених увійшли 43 дітей віком від 8 місяців 

до 6 років із різними проявами атопії. Клінічний діагноз атопічного дерматиту (АД) та БА верифікований у 

відповідності до наказу МОЗ України № 767. Окрім того, були використані спеціальні методи дослідження: 

визначення рівня загального та специфічних Ig Е методом «ЕLISA» . Особливу увагу звертали на 

деталізацію даних анамнезу хвороби та спадковість; особливості харчування , гігієнічного догляду, побутові 

умови. 

Аналіз клінічних особливостей патології у дітей з‘ясував, що першим приводом звертання (у віці 4 – 

16 місяців) до лікаря стали зміни з боку шкіри. Надалі у всіх обстежених був встановлений діагноз АД, серед 

них: у 36,4 % випадків - середньотяжкого та у 63,6 % - тяжкого перебігу. Результати алерготестування 

показали, що для пацієнтів віком до 2 років причинними були харчові алергени (білок коров‘ячого молока, 

курячого яйця, м‘яса). Зважаючи на те, що у 31,8 % хворих перші приступи ядухи з‘явились у віці до1року, 

було вивчалась роль інгаляційних алергенів. Серед останніх частіше вирізняли, як причину антигени кліщів 

(D. Pteronyssinus, D. fannae) та епідермісу тварин. При цьому, рівень Ig E був дуже варіабельний: від 3,5 

до 100 і більше МО/л. Також встановлена підвищена сенсибілізація до різних типів грибків, що в значній мірі 

обумовлено незадовільними житловими умовами сім‘ї. Висока сенсибілізація до інгаляційних алергенів 

фактично вирізняє стан, що передує БА. У 54,5 % хворих АД трансформувався у БА і з цього моменту у 

66,6 % дітей тяжкість АД зменшилась, а у 33,4 % хворих – залишалась попередньою. 

Бурбела Емілія 

АЛЕРГІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ 

Кафедра педіатрії з дитячою хірургією №1 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Федорців О.Є. 



Антропогенне забруднення навколишнього середовища потенційно загрозливе для здоров‘я, 

насамперед, дитячого населення. За даними ВООЗ, зміни стану здоров‘я людини на 30 до 80 % залежать 

від стану оточуючого природного середовища. Здоров‘я дітей традиційно визнається індикатором якості 

середовища проживання. Наслідком екологічного неблагополуччя на землі стали екологічно обумовлені 

хвороби, до яких належать алергійні захворювання. Хвороби, які мають алергійну природу належать до 

найпоширеніших захворювань дитячого віку з вираженою тенденцією до зростання в останні десятиліття. 

Атопія дитячого віку часто реалізується ураженням кількох органів, найчастіше це тріада – атопічний 

дерматит, бронхіальна астма, алергійний риніт. 

Метою нашого дослідження стало вивчення поширеності алергійної захворюваності дитячого 

населення та факторів ризику виникнення бронхіальної астми, що постійно проживає в сільській місцевості. 

Проведено аналіз опитування батьків учнів сільських ЗОШ. Перелік біологічних факторів, 

представлених в опитувальнику був достатньо широким і включав фактори, що характеризували стан 

здоров‘я членів сім‘ї, особливості вигодовування дитини, наявність непереносимості певних харчових, 

інгаляційних чи інших антигенів. 

Статистична обробка проводилась стандартними засобами Microsoft Exel 2003 та Statistica 6,0 

(відмінності вважались статистично значими при р0,05). До встановлення діагнозу БА на пневмонію хворіли 53,8 % дітей, стільки ж на обструктивний 

бронхіт та 66,7 % - на хронічний бронхіт. У 65,5 % випадків мали місце прояви алергічного риніту, у 53,4 % - 

шкірні прояви, при цьому у 46,6 % - поєднання обох варіантів алергійних проявів, харчова сенсибілізація – у 

22,4 %. Для порівняння в загальній групі прояви алергічного риніту склали 3,2 % (p

Галущинська Алла 

ВПЛИВ ПРОТЕОЛІЗУ КОНДЕНСАТУ ВИДИХУВАНОГО ПОВІТРЯ НА ГІПЕРСПРИЙНЯТЛИВІСТЬ БРОНХІВ 

У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ, ЗА РІЗНИХ ТИПІВ ЗАПАЛЕННЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ 

Кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Л.О. Безруков 



Метою роботи - дослідити вплив протеолізу конденсату видихуваного повітря (КВП) на 

гіперсприйнятливість бронхів у дітей, хворих на бронхіальну астму за різних типів запалення дихальних 

шляхів (ТЗДШ). Для досягнення поставленої мети обстежено 100 дітей шкільного віку, хворих на 

бронхіальну астму (БА). На підставі результатів цитологічного дослідження мокротиння сформовано клінічні 

групи спостереження. Першу групу склали 52 пацієнта з еозинофільним ТЗДШ, другу – 48 дітей з 

нееозинофільним. Для вивчення місцевої запальної реакції бронхів досліджували протеолітичну активність 

за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу. Ступінь гіперсприйнятливості визначали за даними 

бронхопровокаційних тестів з гістаміном. Результати дослідження протеолізу КВП були наступними: за 

лізисом азоальбуміну - 1,51±0,07 мл/год у дітей 1 групи, 1,45 ±0,06 мл/год – у дітей 2 групи; за лізисом 

азоказеїну - 1,41 ±0,07мл/год у осіб 1 групи, 1,42 ±0,07 мл/год у пацієнтів 2 групи; за лізисом азоколу - 0,24 

±0,03мл/год і 0,21 ±0,02мл/год відповідно. Дослідження гіперсприйнятливості бронхів не виявило 

достовірних відмінностей у показниках груп порівняння, проте встановлено зворотній міцний кореляційний 

зв‘язок між показниками протеолітичної активності за лізисом азоальбуміну та провокуючою концентрацією, 

пороговою дозою гістаміну - R= -0,8; (р

Гладун Катерина 

СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІДЛІТКІВ З 

АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ОЖИРІННЯМ 

Кафедра госпітальної педіатрії та дитячих інфекційних хвороб 

Науковий керівник: завідувач кафедри д-р мед.наук, професор Г.О.Леженко 


м.Запоріжжя, Україна 

Метою роботи було визначення стану вегетативної регуляції серцевої діяльності за результатами 

добового моніторування серцевого ритму та її взаємозв‘язок з показниками добового моніторування 

артеріального тиску (ДМАТ) у підлітків з ожирінням. В групі спостереження при ДМАТ встановлено 

достовірне зростання середніх та максимальних показників систолічного і діастолічного артеріального тиску 

(АТ), виявлене підвищення показнику швидкості вранішнього підйому АТ вище нормативних значень. 

Означені зміни супроводжувалися зростанням середньої частоти серцевих скорочень, що демонструє 

дисбаланс вегетативної ланки у забезпеченні серцевої діяльності. У підлітків з підвищеним АТ на тлі 

ожиріння було виявлене достовірне підвищення індексу вагосимпатичної взаємодії LF/HF протягом ночі та 

тенденція до підвищення показника вдень, що свідчило про підвищення симпатичного впливу на регуляцію 

серцевого ритму; спостерігалось значне зниження індексів спектрального аналізу серцевого ритму, що 

демонструвало зменшення парасимпатичної активності й рівня загальної вегетативної регуляції у порівнянні 

з контрольною групою. Аналіз рівня средньодобового систолічного та діастолічного АТ і показників 

спектрального аналізу у обстежених виявив їх зворотній корреляційний зв'язок середньої сили. Підвищення 

варіабельності артеріального тиску, зменшення його нічного зниження, недостатнє зниження частоти 

серцевих скорочень під час сну, зменшення варіабельності ритму серця відносяться до факторів, які мають 

несприятливий прогностичний вплив на прогресування серцево-судинних захворювань і розвитку їх 

ускладнень. 

Глушко Катерина, Добровольська Леся 

ПАТОЛОГІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ПАРАЗИТОЗАМИ 

Кафедра педіатрії №1 з дитячою хірургією 

Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. Лобода В. Ф. 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського» 


Паразитози залишаються одними з найпоширеніших інвазій людини. З упевненістю можна говорити, 

що вони в певній мірі визначають стан здоров'я людей, в тому числі дітей. На думку експертів ВООЗ, 

гельмінтози на даний час стали «забутими хворобами»: в усьому світі експерти спостерігають тенденцію до 

недооцінки їх медико-соціального значення. 

Мета роботи. Встановити частоту поширеності різних паразитозів у дітей із захворюваннями органів 

травлення та структуру захворювань нервової системи при цих інвазіях. 

Матеріали і методи: Проводився ретроспективний аналіз 1390 історій хвороб дітей, що знаходилися 

на лікуванні в ІІ педіатричному відділі ТОДКЛ. Із них у 135 (9,7%) діагностовано різні паразитози. 

Результати дослідження. Структура паразитозів була наступною: у 92 (68,1%) хворих діагностовано 

лямблiоз, у 24 (17,8%) – ентеробіоз, у 10 (7,4%) –аскаридоз, токсокароз – у 6 (4,4%), у 3 (2,2%) – ехiнококовi 

кiсти в печiнцi. Супутнє ураження нервової системи виявлено у 26 (19,3 %) дітей. Ці зміни виявлено у дітей із 

аскаридозом, лямбліозом, ентеробіозом. 

Структура захворювань нервової системи представлена наступним чином: найчастіше, у 34,6%, 

діагностувалася вегетосудинна дисфункція (ВСД), рідше, у 6 (23,1%) зустрічався неврозоподібний стан і 

цефалгічний синдром, на четвертому і п‘ятому місцях за частотою виявлено неврозоподібні тіки і 

синкопальні стани – у 2 (7,7 %) випадках. У 1 (3,35 %) дитини виявлено синдром гіперреактивності. 


1. Найчастіше серед паразитозів у дітей виявляється лямбліоз, на другому місці знаходиться 

ентеробіоз, рідше зустрічається токсокароз, який, за нашими даними, знаходиться на четвертому 

місці. 

2. При кишкових паразитозах захворювання нервової системи найчастіше проявляються ВСД (68,1 

%). 

93

Добровольська Леся, Глушко Катерина 

ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАНОЇ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ 

Кафедра педіатрії з дитячою хірургією №1 

Науковий керівник В.Ф. Лобода 



Однією із особливістей гастроентерологічної патології дитячого віку на сучасному етапі є поєднаний 

характер ураження в 53–90%. 

Метою нашого дослідження було визначити найчастіше поєднання хронічних гастродуоденітів з 

патологією суміжних органів та інших систем. 

Під нашим спостереженням знаходилося 50 дітей з хронічною гастродуоденальною патологією 

(гастрити, гастродуоденіти). Звертає на себе увагу поширеність ускладнення основного захворювання, яке 

часто проявляється у вигляді дуодено-гастрального рефлексу різного ступеня тяжкості у 35 (70,0%) дітей, у 

8 (16,0%) – езофагіту, у 3 (6,0%) – рефлекс-езофагіту та іншими. 

Хронічна гастродуоденальна патологія переважно поєднується з дисфункцією біліарної системи, що 

відмічено у 45 (90,0%) обстежених, з них п‘ятеро (10,0%) – з дискінезією жовчовивідних шляхів за 

гіперкінетичним типом, 90 % - за гіпотонічним. Ураження підшлункової залози відмічалося у 13 (26,0%) 

пацієнтів. 

Серед поза шлунково-кишкового ураження найчастіше констатується порушення кістковоїо системи у 

22 (44,0%) дітей, ЛОР-патологія – у 12 (24,0%) обстежених. 

Втягнення в патологічний процес суміжних органів при хронічній гастродуоденальній патології 

безумовно впливає на клінічну картину, перебіг основного захворювання. Тому, важливо правильно 

вибрати тактику лікування дітей з різними варіантами поєднання гастродуоденальної патології. 

Дулінець Тетяна, Ходан Василь, Багрій Микола 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АНЕМІЇ У ДІТЕЙ ІЗ НЕСПЕЦИФІЧНИМ ВИРАЗКОВИМ КОЛІТОМ 

Кафедра педіатрії 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Волосянко А.Б. 

ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» 


Актуальність. Досить великий інтерес до проблеми виразкового неспецифічного коліту обумовлений 

зростанням захворюваності в усьому світі і тяжкістю перебігу захворювання, наявністю місцевих та 

системних ускладнень, високим ступенем інвалідизації і погіршенням якості життя хворих. До теперішнього 

часу відсутні ефективні методи терапії неспецифічного виразкового коліту, а швидке прогресування 

захворювання і великі витрати, пов‘язані з лікуванням і трудо-втратами, переконують в тому, що для 

вирішення проблеми потрібно шукати нові підходи, засновані на системному та комплексному дослідженні 

даної патології. Мета дослідження. Вивчити особливості перебігу вторинної анемії у дітей із верифікованим 

неспецифічним виразковим колітом. Матеріали і методи. Проведено аналіз медичної документації 5-ти дітей 

із верифікованим діагнозом неспецифічний виразковий ентероколіт. Ретельно вивчено показники 

гемоглобіну, еритроцитів, кольорового показника та кількості ретикулоцитів. Отримані результати. Клінічна 

картина НВК у дітей залежала від поширеності захворювання та ступеня тяжкості запального процесу. За 

результатами нашого обстеження, прояви больового абдомінального, синдрому хронічної неспецифічної 

інтоксикації та диспепсичного синдрому були наявними у всіх дітей. Серед симптомів диспепсичного 

синдроми скарги на проноси та закрепи зустрічалися в однакової кількості дітей, у 20% випадків стілець був 

непостійний і був із домішками свіжої крові. Больовий абдомінальний синдром характеризувався середньою 

інтенсивністю його вираженості, переважно ниючого характеру. Локалізація болю у 60% випадків була по 

ходу товстого кишечника, у 40% випадків в епігастральній ділянці. При вивченні показників загального 

аналізу крові, виявлено зниження рівня Hb у 60% дітей, і рівень становив до 108,6±6,2 г/л. Рівень 

еритроцитів відповідав нормі і становив 3,82±0,94*1012/л. Висновки. На основі проведенного дослідження 

слідує, що хронічне ураження кишечника неспецифічного характеру в подальшому призводить до розвитку 

анемії у більшої частини дітей. До комплексного лікування ВНС, на нашу думку, слід включати препарати 

заліза та харчування збагачене вмістом заліза та мікроелементів. 

94

Захарчук Тарас, Бігунець Вікторія, Попелюк Олександра-Марія 

ДІАГНОСТИКА ДЕСТРУКЦІЇ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ 

ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОНИ У ДІТЕЙ 

Кафедра пропедевтики дитячих хвороб 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Н.О.Попелюк 



Актуальність проблеми діагностики деструктивних захворювань гастродуоденальної зони у дітей 

пов‘язана із постійним зростанням гелікобактер-асоційованої захворюваності. Загальновідомо, що при 

деструктивних процесах спостерігається найбільш виразне ослаблення шлункової секреції. 

Метою дослідження було удосконалення діагностики при деструктивних процесах 

гастродуоденальної зони у дітей. Нами було обстежено 38 дітей у віці від 8 до 18 років з хронічною 

гастродуоденальною патологією з різними ступенями ушкодження слизової оболонки шлунку. Ендоскопічно 

дослідження з подальшим забором слизу та визначенням рівня фукози проведено всім дітям до та після 

отриманого курсу терапії згідно затверджених протоколів МОЗ України щодо лікування гелікобактерасоційованої 

патології. В проведених дослідженнях ми визначили зміни фукози як маркера деструкції 

слизової оболонки шлунку. 

В результаті дослідження нами отримано коливання рівня фукози в межах від 183 до 727 мкµ/л. 

Отримані дані вказують на вірогідне (р

Марусик Уляна, Сторощук Тетяна 

НУКЛЕЇНАТ ЯК КОМПОНЕНТ БАЗИСНОЇ ТЕРАПІЇ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В ШКОЛЯРІВ 

Кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Л.О. Безруков 



Метою нашого дослідження було підвищити ефективність контролювального лікування БА в 

школярів шляхом використання Нуклеїнату як компоненту базисної терапії. Дослідження проводилось двічі 

сліпим плацебо-контрольованим рандомізованим методом. До І групи увійшли 47 хворих, які приймали 

Нуклеїнат в дозі 0,25 г на добу протягом 21 дня. ІІ групу сформувала 51 дитина, яка отримувала плацебо. 

Обидві групи були співставлені за статтю та віком. Усім дітям проводилось опитування на початку та 

наприкінці проведення базисної терапії. Отримані результати аналізували за допомогою методів варіаційної 

статистики і клінічної епідеміології з визначенням абсолютного (АР) та відносного (ВР) ризиків із 

зазначенням співвідношення шансів (СШ) та його 95% довірчого інтервалу (95% ДІ). Результати 

дослідження. Під впливом протизапального лікування у І групі порівняно з контрольною вірогідно 

зменшилась частка дітей, які потребували застосування β2-агоністів короткої дії з кратністю 4-7 доз на 

тиждень. Так, до лікування вказана потреба виникала у 46,6% осіб І групи, а після – лише у 22,2% хворих 

(Рφ0,05). 

Показники ризику зменшення потребі у частому використанні β2-агоністів короткої дії у дітей І групи відносно 

ІІ групи становили: АР – 0,15, ВР – 1,26 (95% ДІ 0,6-2,7), СШ – 2,0 (95% ДІ 1,1-3,9). Отже, в дітей І групи 

порівняно з хворими групи контролю після проведеної терапії суттєво зменшилась потреба у ситуаційній 

полегшувальній терапії, що свідчить про ефективність контролю БА. Висновки. Включення Нуклеїнату до 

комплексу базисної терапії призводило до підвищення рівня контролю БА за клінічними критеріями 

ефективності. 

Остапчук Валентина, Сокольник Сніжана, Хлуновська Людмила 

ПРЕМОРБІДНИЙ СТАН ТА СПАДКОВИЙ ФАКТОР У ДІТЕЙ, 

ХВОРИХ НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ 

Кафедра педіатрії та медичної генетики 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Т.В. Сорокман 



Питання впливу спадкового фактору на вірогідність розвитку захворювання, зокрема виразкової 

хвороби (ВХ) розглядається як важлива проблема сучасної науки. ВХ, як тривале захворювання, зумовлює 

затримку емоційного та інтелектуального розвитку дитини. Важлива роль в оцінці факторів розвитку 

виразкової хвороби на сьогодні відводиться медичній сестрі-бакалавру. 

Нами проаналізовані анамнестичні дані клінічно-генеалогічного дослідження в дітей, хворих на ВХ. 

При вивченні особливостей розвитку захворювання в дітей залежно від обтяженої спадковості виявлено, що 

в частини дітей появі ВХ передували хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту. Преморбідний стан 

(хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт) у дітей із необтяженим генеалогічним анамнезом відмічався 

достовірно частіше, ніж у дітей із обтяженою спадковістю. Оцінка частоти хворих із преморбідним станом 

залежно від типу спадковості показала, що в осіб із типом спадковості мати здорова-батько хворий у 1,6 

рази частіше, ніж із типом спадковості мати хвора-батько здоровий діагностувались преморбідні 

захворювання. У дітей із типом спадковості мати хвора-батько хворий при виникненні перших симптомів 

захворювання при езофагогастродуоденоскопії діагностувався виразковий дефект. Тобто цей тип 

спадковості є найбільш несприятливим щодо прогнозу виникнення захворювання. Крім того, зі збільшенням 

кількості хворих на ВХ осіб у родоводі та чим ближче вони до пробанда за ступенем споріднення, тим 

частіше ВХ виникає без преморбідного фону. 

96

Патлатюк Богдана, Бабій Олена, Дубінська де Атункар Олена, Єрмощенко Світлана 

ПАЛІННЯ ЯК АТЕРОГЕННИЙ ФАКТОР У МОЛОДІ ВІКОМ 16-19 РОКІВ 

Циклова комісія спецлабораторних дисциплін ВМК ім.акад.Д.К.Заболотного 

Циклова комісія фармацевтичних дисциплін ВМК ім.акад.Д.К.Заболотного 

Науковий керівник: канд.мед.наук Андрієвський І.Ю. 

м.Вінниця, Україна 

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) атеросклеротичного генезу є однією з основних проблем 

сучасної медицини. За даними Держкомстату України смертність від ССЗ складає 66,7% в загальній 

структурі. В останні роки ці захворювання почастішали серед молоді. Паління є одним з основних факторів 

ризику виникнення ІХС в молодому віці, яке впливає на зміну окремих біохімічних показників крові. 

Мета дослідження: визначити залежність окремих біохімічних показників крові від паління. 

Матеріали та методи. Шляхом опитування студентів Вінницького медичного коледжу було відібрано 

60 практично здорових осіб віком 16-19 років. В дослідну групу ввійшло 30 студентів-курців. Контрольну 

групу склали 30 студентів, що ведуть здоровий спосіб життя. Дослідження включало: анкетування, 

вимірювання артеріального тиску (АТ) і пульсу, визначення в крові показників ліпідного профілю, 

фібриногену, глюкози, проведення проби Тільманса. 

Результати й обговорення. Встановлено несприятливий вплив паління на рівень холестерину, 

ліпопротеїдів, фібриногену в крові, толерантності до глюкози, вітаміну С в сечі. У 35% курців підвищений 

рівень загального холестерину, β-ліпопротеїдів. У 30% курців підвищений рівень фібриногену. 

Холестериновий коефіцієнт атерогенності перевищує норму у 75% курців. У 90% студентів обох груп 

виявлено зниження вмісту вітаміну С в сечі, причому його рівень у курців був значно нижчий ніж у студентів 

контрольної групи. В дослідній групі спостерігалась лабільність АТ і пульсу в бік їх підвищення. 

Висновок. Встановлена кореляційна залежність окремих біохімічних показників крові у осіб із стажем паління 

більше 3-х років. Таким чином, тютюнопаління можна вважати атерогенним фактором у молоді 16-19 років. 

Підвишенна Тетяна 

СУБФЕБРИЛІТЕТ І ФЕБРИЛІТЕТ У ДІТЕЙ 

Кафедра педіатрії з дитячою хірургєю №1 

Керівник – доц. Кінаш М.І. 

Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, 


Вірус Епшетейн-Барр(ВЕБ) виробляє білки – аналоги людських інтерлейкінів(ІЛ). ІЛ-1(ендогенний 

піроген) специфічно впливає на нервову систему через простагландин Е2. Зміни обміну речовин, які при 

цьому розвиваються призводять до зниження порогу збудливості холодових рецепторів. Нормальна 

температура крові сприймається як низька, тому імпульсація холодочутливих нейронів до ефекторних 

нейронів заднього гіпоталамуса сильно зростає. У зв‘язку з цим установочна точка центру терморегуяції 

підвищується і він підтримує температуру тіла на більш високому рівні, на якому вона і залишається доти, 

поки триває синтез ІЛ-1. 

Метою дослідження було встановлення зв‘язку підвищення температури тіла у дітей різного віку з 

ВЕБ-інфекцією. 

Для виконання поставленої мети були проаналізовані медичні карти стаціонарних хворих та 

амбулаторні карти 10 дітей віком від 5 міс. до 16 років, з них 60%– дівчатка, 40% – хлопчики. 

Отримані результати. Межі коливання температури тіла у обстежених – від 37,5 до 39,5°С 

незалежно від віку та статі. Фебрильна температура тіла у всіх дітей супроводжувалась болем голови. З 

анамнезу – 60% дітей відносяться до групи часто хворіючих, у 20% виявлено дефекти догляду(недостатнє 

перебування на свіжому повітрі, недотримання правил гігієни), у 30% такі скарги з‘явилися на першому році 

навчання у школі. Цим дітям рекомендовано провести визначення Ig М та G до ВЕБ та 

цитомегаловірусу(ЦМВ). У 70% дітей виявлено хронічну ВЕБ-інфекцію, а у 10% - поєднання вище згаданих 

інфекцій. 20% дітей такий аналіз не проводився, проте у них виявлено сприяючі чинники. 

Висновки. Нез‘ясоване підвищення температури тіла у дітей до фебрильних чи субфебрильних цифр 

може бути ознакою інфікування ВЕБ чи ЦМВ,а також є показом до визначення маркерів даних інфекцій. 

97


АЛЕРГІЧНИЙ ДІАТЕЗ, ЯК ФАКТОР РИЗИКУ РОЗВИТКУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ 

Кафедра педiатрiї з дитячою хірургією №1 

Науковий керівник: канд. мед. наук Волянська Л.А. 

ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського" 


Вчення про конституції має багатовікову історію і є одним із суперечливих розділів медикобіологічних 

наук, до якого все частіше знову повертаються дослідники останніх років. Протягом багатьох 

років лікарі-практики не полишають спроб поєднати конституційні особливості людини з ризиком виникнення 

у неї певної патології. Визначення конституції дало можливість реалізувати антропологічний напрямок 

анатомії людини в клінічну практику, так як конституція включає спадкові стійкі ознаки, що є факторами 

ризику при певній патології і факторами благополуччя в умовах активних життєвих позицій. У вітчизняній 

літературі визначалися три види діатезів: ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний і нервовоартритичний. 

Діти саме з ексудативно-катаральним діатезом схильні до розвитку алергічних захворювань. 

Бронхіальна астма являється найпоширенішою в світі патологією дитячого віку, яка супроводжується 

обструкцією дихальних шляхів, та є серйозною медичною і соціальною проблемою. За поширеністю, 

тяжкістю перебігу, складністю діагностики, терапії і реабілітації, соціальними і економічними проблемами БА 

займає провідне місце серед «захворювань століття». 

Найбільш вагомими факторами ризику розвитку БА у дітей є наявність ускладнень антенатального 

та інтранатального періоду, обтяженість сімейної спадковості алергічними захворюваннями, наявністю у 

дитини аномалії конституції (алергічного діатезу). 

Алергічний діатез вважається донозологічним станом, який може реалізуватися в захворювання під 

впливом пошкоджуючих зовнішніх чинників, що найвиразніше проявляється у дітей грудного, раннього та 

дошкільного віку, коли найчастіше спостерігаються віково-специфічні дисфункції інтенсивного росту, 

розвитку й дозрівання. Це фоновий, прихований стан, що зумовлює готовність до алергічних захворювань. 

Слід зауважити, що чим молодша дитина, тим імовірніший перехід алергічного діатезу в алергічну хворобу, 

зважаючи на нестійкість і незрілість імунологічних, метаболічних та інших процесів, що інтенсивно 

розвиваються в ранньому дитячому віці. 

Зазвичай, сенсибілізація до атопічних алергенів у діток із алергічним діатезом, як правило, 

виявляється малосимптомно, а то й зовсім непомітно. На першому році життя, частіше спостерігається 

сенсибілізація до харчових алергенів (яйця, коров'яче молоко, мед, цитрусові, полуниця тощо), після двох 

років може сформуватися й до побутових (домашній пил, подушки), дещо пізніше – пилкових (квіткових, 

дерев, кущів), хімічних (пральні порошки, мило тощо) алергенів. 

В основі патогенезу лежить зміна імунологічної реактивності організму, можливий розвиток 

алергічних реакцій за V типом, під час якого відбувається взаємодія антигенів із антитілами – переважно 

імуноглобулінами класу G. Цей тип алергічних реакцій може розвиватися як при бронхіальній астмі так і при 

алергічному діатезі. 

Поява клінічних симптомів алергічних захворювань (різних варіантів алергодерматозів чи 

респіраторних алергозів) свідчить про перехід алергічного діатезу в захворювання. До трьох річного віку 

прояви діатезу зазвичай пом'якшуються і ліквідуються, але у 25-30% в подальшому розвиваються такі 

захворювання, як екзема, нейродерміт, бронхіальна астма та інші алергічні захворювання. 

Популярною залишається теорія Szentivanyi (1980), що припускає існування у разі БА 

конституціональних порушень структури і функції бета 2 -адренорецепторів, пов‘язаних з дефектами 

аденілатциклази. Знижена активність аденілатциклази спиряє підвищенню тонусу бронхів поза залежністю 

від пускового механізму бронхоспазму. Питання про те, чи існує первинний адренергічний дисбаланс 

рецепторів чи він розвивається у процесі захворювання залишається відкритим 

Діагностика бронхіальної астми запізнюється, як правило, на кілька років. У хворих дітей, особливо з 

легким перебігом бронхіальної астми, діагноз практично не встановлюється, а у значної частини хворих з 

тяжким і середньотяжким перебігом діагностується через кілька років після початку захворювання. Тому, 

своєчасне розпізнавання діатезів, які не проявляються явною нозологічною симптоматикою і не потребують 

активної терапії, а вимагають лише проведення певних реабілітаційних заходів з усуненням провокуючих 

факторів, може попередити перехід діатезу в хворобу. 

Алергічний діатез доцільно вважати фактором високого ризику у виникненні БА. Хоча дана аномалія 

конституції свідчить лише про мінімальні відхилення від нормального фенотипу, проте, саме вона, за часту, 

передує виникненню даного захворювання. 

98

Рогальська Яна 

КЛІНІЧНІ ВІДМІННОСТІ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ АНЕМІЙ ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ 

Кафедра педіатрії ФПО 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Банадига Н. В. 

Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського 


Важливе соціальне і медичне значення у дітей раннього віку має залізодефіцитна анемія (ЗДА). 

Метою дослідження було встановити клінічні відмінності ЗДА залежно від ступеня тяжкості, на 

прикладі 25 дітей до 3-х років: 12 пацієнтів - з легкою анемією та 13 – з надтяжкою. 

У більшості дітей з Іст. ЗДА матері скарг не пред′являли, у частини помічали погіршення апетиту. 

При ІVст. ЗДА всі матері скаржились на блідість і поганий апетит дитини. Астено-вегетативні порушення 

при ІVст. ЗДА зустрічались в п'ять разів частіше, ніж при Іст. ЗДА. Симптом спотвореного смаку, розлади в 

психо-емоційній сфері, затримка психомоторного розвитку спостерігались лише у пацієнтів з ІV ст. ЗДА. 

Співвідношення тривалості природнього вигодовування до/після півроку для дітей із Іст. ЗДА дорівнює 1 : 

2, а для дітей з ІVст. - 12 : 1. Затримка фізичного розвитку відмічалася у 40% досліджуваних дітей, 

однаково часто для обох ступенів важкості. Зуби прорізувалися із затримкою в два рази частіше у дітей з 

надтяжкою анемією. Середнє значення рівня гемоглобіну при Іст. ЗДА – (101,167±4,914)г/л, при ІVст. ЗДА – 

(43,076±4,873)г/л. В біохімічному аналізі крові спостерігалось зниження показників сироваткового заліза: 

при Іст. ЗДА – (7,595±2,892)мкмоль/л, при ІVст. ЗДА – (3,274±1,447)мкмоль/л і підвищення загальної 

залізозв′язуючої здатності сироватки крові: при Іст. ЗДА – (62,126±9,997)мкмоль/л, при ІVст. ЗДА – 

(76,356±14,598)мкмоль/л. 

Отже, у дітей раннього віку легкий ступінь анемії має малосимптомний перебіг, а при наростанні 

глибини дефіциту заліза - з'являються типові клінічні та параклінічні прояви. 

Сарапук Ірина 

ОКИСНИЙ СТРЕС ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АПОПТОЗ 

ПРИ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЯХ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ 

Кафедра педіатрії №2 

Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. Г. А. Павлишин 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського» 


Дані літератури свідчать, що численні патологічні процеси, включаючи запального ґенезу, тісно 

пов'язані з розвитком окисного стресу. Інтенсифікація окисних реакцій при різних патологічних станах може 

впливати на процеси реалізації апоптозу, активуючи його чи інгібуючи. Патогенез гострого запалення 

залежить від функціональної активності нейтрофілів, які виконують мікробіцидні функції шляхом продукції 

АФК. Гіперпродукція АФК в нейртрофілах може призвести до порушення функцій, пошкодження та загибелі 

клітин внаслідок розвитку окисного стресу. 

Метою нашої роботи було вивчити вплив АФК на процеси апоптозу нейтрофілів при негоспітальних 

пневмоніях у дітей раннього віку. Під нашим спостереженням перебувало 35 дітей віком до 1 року з 

діагнозом негоспітальної пневмонії. У 19 дітей діагностовано пневмонію середнього ступеня важкості (І 

група), у 16 – важкий перебіг пневмонії (ІІ група). Отримані дані порівнювали з показниками 10 здорових 

дітей відповідного віку та статі. 

Виявлено, що продукція АФК у дітей з негоспітальними пневмоніями значно перевищує показники у 

здорових та корелює з тяжкістю захворювання, зокрема, у дітей І групи становить 17,75 ±2,52 УОФ, у ІІ групі 

– 24,11±3,27 УОФ, перевищуючи показники контролю (10,4±1,15 УОФ) у 1,7 та 2,3 рази, відповідно. 

Одним із найважливіших редокс-залежних процесів у клітинах є апоптоз. У дітей з негоспітальною 

пневмонією середнього ступеня тяжкості спостерігалась тенденція до підвищення інтенсивності апоптозу 

нейтрофілів (6,71±1,21 %) порівняно з показниками контрольної групи (4,05±0,79%), водночас, у дітей з 

тяжким перебігом – рівень апотозу достовірно знижувався до 2,39±0,78 % (р

Сенишин Марія 

НЕДОНОШЕНІ НЕМОВЛЯТА ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ 

Кафедра педiатрiї з дитячою хірургією №1 

Науковий керівник: канд. мед. наук Кубей І.В. 

ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського" 


На сьогодні проблема народжуваності недоношених дітей є дуже важливою. Актуальність цього 

питання проявляється у тому, що все частіше зростає кількість передчасних пологів, які як з медичної точки 

зору, так і з суспільної, вимагають негайного та ефективного вирішення. 

Нами проведено аналіз медичних карт пацієнтів, які народилися з масою менше 2500г у період 2007- 

2008 рр. Під спостереженням знаходились 107 новонароджених (47 хл.,50 дівч.): 64 дитини у 2007 р., 43 – у 

2008 р. 

Більшість дітей народилися між 27-32 тиж. вагітності, а саме 29-27 тиж. - 35,5%, 32-30тиж. – 47,7%. 

Більше 50-х недоношених дітей народились від першої вагітності – 47,7 %, від другої – 26,1%. 

Серед обстежуваних переважали діти масою від 1500 до 1000г -79,4 %, з масою менше 2500г - 2,5% і 

відповідно решта новонароджених - 17,8 % мали масу менше 1 кг. 

Нами проведено оцінку фізичного розвитку дітей (маса, зріст) відповідно до терміну гестації. За 

перцентилями показало, що відповідність маси та росту дитини терміну гестації у дітей становить: маси - 72% 

, росту - 68,2% та невідповідність цих показників у сторону зниження маси - 17,8%, зросту - 28 %. 

Не дивлячись на те, що усі діти були недоношеними, більшість із них народилась з оцінкою по шкалі 

Апгар 7-10 балів: 2,8% - з масою менше 2500г, 69,1% - з масою 1500-1000г і 11,2% - з масою менше 1кг. 

Щодо акушерських анамнезів, то у 37,4% матерів були епізоди загрози переривання вагітності. Частина 

матерів (22,4%) мали наявну TORCH-інфекцію, а перехворіли інфекційним захворюванням - 42,9%. 

Період адаптації усіх дітей перебігав на фоні ураження ЦНС ішемічно-гіпоксичного генезу. У більшості 

немовлят виявлено прояви пригнічення ЦНС (76,6%). Лише у 23,4% дітей спостерігалися судомний синдром 

та синдром збудження. 

У всіх обстежуваних дітей наявними були прояви синдромів дихальних розладів, що зумовлювалися 

незрілістю бронхо-легеневої системи, зокрема суфактанту. Крім цього, у 53% н/н діагностовано пневмонію, а 

88,8% н/н змушені були вигодовуватись через зонд. 

Скринник Тарас 

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ М. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ 

Кафедра пропедевтики педіатрії 

Науковий керівник : д-р мед. наук, проф. А.П. Юрцева 

ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" 


Спосіб життя розглядається як комплексне поняття, що включає біологічні, соціальні, етнічні та інші 

аспекти і згідно стратегії ВООЗ по профілактиці захворювань названий одним із основних факторів ризику, 

що впливають на здоров'я. Метою нашої роботи стало вивчення способу життя дітей шкільного віку, що 

проживають в м. Івано-Франківську. Для виконання поставленої мети було проведено анкетування 300 

школярів старших класів (з них 138 дівчат та 162 хлопців) деяких загальноосвітніх та спеціалізованих 

шкіл міста. В опитуванні прийняли участь 176 дітей 16-річного віку, 124 - 17-річного. Аналіз анкет, 

розроблених на кафедрі, дозволив встановити, що переважна більшість дітей (64,33%) вважають своє 

харчування регулярним. Нерегулярно харчуються в основному дівчатка, причому з віком їх кількість 

зростає. Сніданок діти всіх вікових груп споживають переважно вдома, 68% школярів регулярно обідають 

вдома, вечеряють вдома практично всі опитані, однак 8,33% респондентів не вечеряють (з них всі - тільки 

дівчатка). Слід відмітити, що всі діти обідають в другій половині дня після повернення зі школи, в школі не 

обідають ні один з опитаних школярів. Вивчення складу продуктів, що використовуються в харчування 

школярів, показало, що забезпечення основними харчовими продуктами можна охарактеризувати як 

дефіцитне для всіх вивчених груп школярів. М'ясні страви щоденно споживають від 2,67 до 28,66% 

опитаних. Значна частина дітей (44%) отримують м'ясні страви один раз в декілька днів. Аналогічна 

ситуація із споживанням молока та молочнокислих продуктів: 44,33% дітей харчуються даними продуктами 

один раз в декілька днів. Основними продуктами в раціоні більшості школярів є хлібобулочні та макаронні 

вироби: щоденно вживають дані продукти від 50,3% до 58,66% школярів. Незаперечним є і встановлений в 

результаті опитування факт, що сучасні школярі живуть в умовах гіпокінезії, яка негативно впливає на 

розвиток організму та його опірність. Тільки 7,33% опитаних (в основному хлопці) роблять ранкову 

зарядку щоденно. Третина опитаних (32,66%) проводять свій вільний час перед екраном телевізора, 

16,66% - грають в комп'ютерні ігри. За читанням художньої літератури проводять свій вільний час тільки 

7,67% школярів. Таким чином, розроблена анкета дозволяє оцінити спосіб життя школярів шкільного віку, 

виявити фактори ризику в порушенні стану здоров'я і може бути використана в моніторингу оцінки якості 

життя. Особливостями способу життя сучасних школярів є неповноцінність харчового та рухового режимів. 

Виявлені фактори ризику по можливості необхідно усувати або зменшувати їх значення, оскільки вони 

поглиблюють вплив факторів ризику медико-біологічного характеру. 

100

Стецько Лілія 

ЗАСТОСУВАННЯ СПРЕЮ БІОПАРОКС ЯК СПОСІБ ЗАПОБІГАННЯ 

УСКЛАДНЕНЬ ПРИ АНГІНАХ У ДІТЕЙ 

Науковий керівник: канд.мед.наук Мазур П. Є. 



Ангіна є поширеним захворюванням серед дітей дошкільного та шкільного віку і часто 

супроводжується ускладненнями з боку різних органів: серця, суглобів, нирок, легень, травного каналу, 

лімфатичної системи та інших. 

Метою даного дослідження було виявлення ефективності способу доставлення лікувального засобу 

до місця захворювання. 

В процесі роботи було проведено лікування ангін у 48 дітей віком 4-14 років з клінічними проявами 

лакунарної та фолікулярної ангіни. У всіх пацієнтів відмічався виражений інтоксикаційний синдром з 

гіпертермією 39-40 °С та запальними змінами у крові. 

Для лікування у 24 дітей (50,0 %) проводилось застосовування препарату Біопарокс (фузафунгін) 

для місцевого орошення слизової зіву на тлі парентерального введення антибіотика. У другій групі 

парентеральне введення антибіотика поєднувалось із застосуванням антисептиків місцевої дії. В першій 

групі відсутність гіпертермії відмічалось у 18 дітей (75,0%) на 3-ій день захворювання, а у 6 (25,0%) – на 2-ий 

день від початку захворювання. В другій групі, без застосування фузафунгіну, гіпертермічний синдром та 

зменшення симптомів загальної інтоксикації наступило на 5 день від початку парентеральної 

антибіотикотерапії. Відмічалось покращення показників гострої запальної реакції зі сторони крові вже з 4 дня 

застосування біопароксу, тоді як у другій групі лише на 6-ий день. В першій групі вже з першого для 

застосування фузофунгіну діти відмічали зменшення больових відчуттів під час ковтання та приймання їжі, 

хоча у 8 дітей (33,3 %) були скарги на неприємний присмак в роті, тоді як у 20 дітей (83,3 %) больовий 

синдром продовжувався утримуватись майже весь період захворювання. Одужання у дітей, які отримували 

біопарокс наступило вже до кінця першого тижня і лише у трьох (12,5 %) відмічався стан астенії, тоді як 

одужання дітей на тлі перентерального антибіотика та оральних антисептиків наступило на 10 день від 

початку захворювання, у 14 дітей (58,3 %) відмічалась поява С-реактивного протеїну у сечі, що потребувало 

подальшого спостереження у дільничого педіатра. 

Отже, парантеральне введення антибіотика при лікуванні ангіни є незаперечним фактором, проте 

поєднане місцеве застосування антибіотика у вигляді спрея швидше усуває місцеві та загальні ознаки 

запалення, сприяє швидшому одужанню та попереджає розвиток ускладнень. 

Cокольник Сніжана, Хлуновська Людмила, Остапчук Валентина 

ПОШИРЕНІСТЬ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ В ДІТЕЙ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 





Дані щодо поширеності виразкової хвороби (ВХ) різноманітні, що пов‘язано не тільки з 

регіональними та етнічними особливостями, але і з методами діагностики, які застосовуються. Відсутність 

єдиного методичного підходу до обліку ВХ у дітей призводить до невідповідності показників, отриманих 

різними дослідниками. 

Нами проведено епідеміологічні дослідження ВХ серед дитячого населення Чернівецької області. 

Поширеність ВХ серед дітей Чернівецької області коливається від 0,23 до 0,79 ‰. Аналіз нозологічної 

структури захворювань органів травлення серед дітей Чернівецької області за останні 10 років показав, що 

ВХ займає 4 місце після гастродуоденітів, функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту, 

холециститів. 

Аналіз захворюваності на ВХ серед дітей Чернівецької області виявив деякі коливання впродовж 

останніх 10 років: періодичні зростання захворюваності до максимального значення у 2003 і 2007 роках та 

незначний спад у 2001 і 2004 роках. Частота ВХ серед дітей, які знаходилися під нашим спостереженням у 

2010р. залежно від віку, розподілилася таким чином: від 10 до 14 років – 56 дітей (51,9%), від 15 до 18 років 

– 52 дітей (48,1%). 

Ретроспективні спостереження вказують на підвищення загальної захворюваності органів травлення 

в дітей віком 10-14 років. Так, поєднана патологія органів травлення реєструвалася в дітей 10 років у 64,6% 

випадків, в 11-річних – у 77,8%, 12-річних – 89,1%, 13-річних - 87,8%, 14-річних – 92%, тоді як у дітей та 

підлітків віком 15-18 років – 67,3%. Тобто, підвищена захворюваність органів травлення в дітей віком 10-14 

років співпадає з періодом найбільш інтенсивних морфофункціональних змін в організмі дитини. 

101

Туркевич Марта 

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ВАКЦИНАЦІЇ 

Кафедра педіатрії 

Науковий керівник: канд.мед.наук, ас. Боднарчук В.О. 

Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького 


Актуальність. Протягом останніх років майже щороку пропонуються зміни до Календаря 

профілактичних щеплень (ПЩ), з'являються нові вакцини, однак не всі діти є вакцинованими. 

Мета. Шляхом проведення аналізу проблеми вакцинації планується запропонувати заходи щодо 

покращення її показників. 

Матеріали та методи. Аналіз 10815 історій хвороб алергологічного відділення ЛМДКЛ за 2005-2011 рр. 

Результати. Проведений аналіз показав зростання кількості ПЩ: у 2005-198, 2006-256, 2007-228, 2008-171, 

2009-349, 2010-403, 2011 році-290 дітей. 

Протягом останніх 5 років прослідковується збільшення кількості ПЩ комбінованими вакцинами, однак 

показники низькі: І щ вакциною Infanrix у 2007-40, 2008-57, 2009-81, 2010-48, 2011-58; Infanrix IPV у 2007-1, 

2010-61, 2011–лише 16 (15 власна); Infanrix hexa у 2011-16 (власна); для ІІ щ: Infanrix у 2007-27, 2008-38, 

2009-49, 2010-32, 2011-52, Infanrix IPV у 2010-56, 2011-16 (15 власна); Infanrix hexa у 2011-6 (5 власна); щодо 

ІІІ щ: Infanrix у 2007-19, показник незначно зростав протягом всього часу і у 2011-32; Infanrix IPV у 2009 і 

2010 рр.-11 і 44 відповідно; Infanrix hexa-лише у 2011 році-8 дітей. 

Показник ПЩ вакциною АДП був низьким. Вакциною АДП-М у 2009, 2010, 2011 рр. для І, ІІ, ІІІ щ - 

жодної дитини. Лише декілька дітей провакциновано проти гепатиту В. 

Жодна дитина з бронхіальною астмою не була вакцинована проти пневмококової інфекції та грипу. 

Висновки: Щоб покращити показники вакцинації слід: 

1. З'ясувати причини порушення Календаря ПЩ. 

2. Застосовувати комбіновані вакцини. 

3. Налагодити співпрацю з дитиною та її родичами (покращення комплаєнсу) (індивідуальна освітня 

робота, поширення спеціальної літератури і відеоматеріалів, авторитет та довіра до лікаря, «школи 

імунізації»). 

4. Зосередити та скоординувати зусилля медиків, громадських і державних діячів. 

Ярцева Марія 

ВПЛИВ ЧИННИКІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА РОЗВИТОК 

ДИСБІОЗУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ 

Кафедра госпітальної педіатріі та дитячих інфекційних хвороб 

Науковий керівник: д-р мед.наук, професор Ю. Г. Резніченко 



В роботі визначені фактори, які сприяють розвитку дисбіозів у дітей. У дослідженні взяли участь 393 

дитини першого року життя. Клінічні прояви дисбактеріозу кишечника були у 106 дітей, у решти (287) – вони 

були відсутні. Встановлено, що у групі дітей з клінікою дисбактеріозу частіше зустрічалися ускладнення 

антенатального преіоду. В групі з дисбіозом приріст маси тіла протягом першого року життя був меншим, а 

захворюваність – вищою. Відмічено появу дисбактеріозу у малюків, які знаходилися на штучному 

вигодовуванні та отримували переважно адаптовані суміші імпортного виробництва після 6-тимісячного віку. 

Нами не встановлено впливу тривалості грудного вигодовування та терміну введення прикормів на розвиток 

дисбактеріозу. Серед малюків, які мали діагностований дісбіоз більшість дітей постійно перебували у 

памперсі, їх рідше купали. Виявлено, що купання декілька разів на день знижує ризик розвитку виникнення 

дисбіозу Порівняння фінансових можливостей сім'ї свідчить, що дисбактеріоз кишечника частіше 

розвивається у дітей з сімей з кращими економічними можливостями та харчуванням. Вищенаведене 

свідчить, що розвитку мікроекологічних порушень сприяють чисельні медико-біологічні та соціально-побутові 

фактори, що необхідно враховувати при проведенні планування індивідуальних лікувально-профілактичних 

заходів. Доведена необхідність застосування пробіотикотерапії не лише з лікувальною, але і з 

профілактичною метою для зменшення частоти мікроекологічних порушень у дітей раннього віку. 

102

Adam Faisal, Umeanaedobe Chidubem 

IF USUAL DIAGNOSIS IS INAPPROPRIATE THINK ABOUT RARE DISEASES 

Paediatrics Department #2 

Scientific supervisor: assistant professor, MD Furdela V.B. 

Ternopil State Medical University 


Mucopolysaccharidoses are a group of rare metabolic disorders caused by the absence or malfunctioning of 

lysosomal enzymes needed to break down molecules called glycosaminoglycan. Seven distinct clinical types and 

numerous subtypes of the mucopolysaccharidoses have been identified. Although each mucopolysaccharidosis 

(MPS) differs clinically, most patients generally experience a period of normal development followed by a decline in 

physical and/or mental function. 

For the purpose of this report, we would focus on MPS VI which is a rare autosomal recessive inherited 

disease caused by deficiency in arsylsulfatase B needed to breakdown mucopolysacharides leading to its 

accumulation and resulting in the various symptoms. It is a very rare disease worldwide and even rare in Ukraine 

with only three recorded cases. 

In the infectious department at the Ternopil General Children‘s Hospital a 3 three years old girl was admitted 

with the diagnosis of acute pneumonia. She has been already admitted to the same department with frequent and 

prolonged respiratory infections since 18 months of age. By clinical examination poor growth, hepatomegaly, joint 

stiffness, facial dimorphism were observed. Due to these constellation of symptoms refractive to treatment, 

presence of a rare disease was suspected and patient was sent to the lab for analysis where it was discovered that 

the patient have a deficiency of Arsylsulfatase B so the diagnosis of MPS VI was confirmed. Due to these 

recognition of the disease in the patient, early treatment can be initiated which can lessen the severity of the 

disease in the patient and improve her quality of life. 

We believe that a case report on this patient would help physicians and future medical doctors recognize the 

importance of suspecting a rare disease in any patient that presents with a variety of symptoms not specific to any 

particular disease or a condition that do not respond to the usual treatment. 

Apanasenko Oksana, Kryvoshey Anna 

PROGNOSTIC CRITERIA OF CARDIAC ARRHYTHMIAS IN CHILDREN WITH 

CONNECTIVE TISSUE DYSPLASIA 

Department of pediatrics 

Science adviser: prof. V. Savvo 

Medical Academy of Postgraduate Education 

Kharkov, Ukraine 

The aim of our work was to develop of prognostic criteria for the course of cardiac arrhythmias in children 

with connective tissue dysplasia (CTD). 

Were examined 120 patients aged 3 to 12 years (boys - 59 (49.2%), girls - 61 (50.8%) with CTD. Criteria 

for inclusion: ages 3 to 12 years; phenotypic features of CTD. Criteria for exclusion: acute inflammatory process at 

the time of inspection; heart disease; condition after correction of heart defects or radiofrequency catheter ablation; 

antiarrhythmic therapy. The program included a standard set of methods and ECG monitoring. We used 

heterogeneous sequential procedure with the definition of prognostic factors and informative indicators for select 

risk factors of unfavorable cardiac arrhythmias. Parameters that were obtained during clinical examination, 

laboratory and instrumental investigations were involved in analysis. Prediction algorithm selects one of two 

prognostic decisions: first - a child at high risk of malignant arrhythmias, the second - low risk. 

On the basis of complex indicators has been developed prediction algorithm. According to prognostic 

factors among the clinical criteria for development of arrhythmias with an unfavorable prognosis indicate the 

existence of such a complaint as dizziness. For heart rate variability indices such criteria found value SDNN ≤ 150 

ms, SDNNi ≤ 80 ms, RMSSD ≤ 65 ms. The initial vegetative tone as hypersympathicotonia, strain index (in the 

supine position) in the range 160-600, variation range (in the supine position) (ΔX1 < 0,3 s), voltage ratio indices in 

a standing position and in the supine position (VR2/VR1 < 1.2) also had highest prognostic factors. The border 

narrow aorta is testified in favor of arrhythmias with an unfavorable prognosis in group of echocardiographic 

criteria. The blood levels of total fraction and III fractions of glycosaminoglycans had highest prognostic factors 

gradations < 5 and > 3.5 respectively. 

Algorithm will determine the prognosis of arrhythmias in children with CTD and promptly use appropriate 

treatment and preventive measures. 

103

Banadyha Andrii ,Dutchak Olga 

CORRECTION OF FUNCTIONAL VIOLATIONS OF PANCREAS IN CHILDREN ON THE BACKGROUND OF 

PATHOLOGY OF THE DIGESTIVE SYSTEM 

Pediatrics department Postgraduate faculty 

Head : Prof. N.V.Banadyha 

Ternopil State Medical University by I.Ya. Gorbachevskiy 


An inspection was conducted of 77 children with pathology of the digestive system, which was 

accompanied with the clinical markers of defeat of pancreas. A deep inspection is with application of provocative 

test with prozerine, determination of level of separate enzymes ( amylase, elastase-1) and interleukin-6 in blood 

allowed to diagnose the prenosological changes of external function of pancreas. 

Diagnosed violation of external secretory function of pancreas in the examined children were accompanied 

by significantly high cryoglobulins (P1

СЕКЦІЯ 

«НЕВРОЛОГІЯ ТА 

ПСИХІАТРІЯ» 

105

106

Аймедов Костянтин 

ФІЛОСОФСЬКЕ-МАТЕМАТИЧНЕ УЯВЛЕННЯ О МОДЕЛІ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ 

Кафедра філософії, цикл клінічної психології 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Е.В. Мельник 

Одеський національний медичний університет 

м. Одеса, Україна 

На перший погляд психіатрія, клінічна, медична та загальна психологія зовсім не є надзвичайно 

точними науками, але якщо ретельно ознайомитись з математикою, особливо з її глобальними 

абстрактними моделями та поглядами на різні біологічні, соціальні, атмосферні чи інші явища, то 

складається враження, що вона є також наукою, що досить поширено використає філософічну методологію. 

При побудові математичних моделей ми ґрунтуємося на визначенні моделі психіки, як поняття 

безліч, що охоплені прямими та зворотними зв‘язками, по аналогії з алгебраїчними будовами, наприклад як 

у відомої гіпотезі Пуанкаре та теорії Хаосу – математичний апарат, який описує поведінку деяких нелінійних 

динамічних систем, схильних за певних умов явищу, відомому як хаос. Поведінка такої системи здається 

випадковою, навіть якщо модель, що описує систему, є детермінованою. Прикладами подібних систем є 

атмосфера, турбулентні потоки, біологічні популяції, суспільство як система комунікацій і його підсистеми: 

економічні, політичні та інші соціальні системи. 

Через побудову обчислюваної бази (використано матричне числення) ми намагаємось створити 

семантичну сітку для формування візуалізованого уявлення про об‘єкт пошуку, для чого максимально 

можливо збираються результати психологічних тестів та психофізіологічних досліджень для подальшого 

аналізу й синтезу отриманих результатів. 

Наведена концепція, зараз є тільки початковим інтуїтивним напрямом пошуку, вектор якого ще може не 

одноразово змінюватись, тому нажаль надати більш конкретну інформацію ми просто не маємо зараз 

можливість, але це й є визначеною нашою майбутньою метою дослідження. 

Аймедов Костянтин, Ніконенко Петро 

НООГЕННІ НЕВРОЗИ, ЯК ЧИННИК РИЗИКУ ФОРМУВАННЯ АДДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ 

Кафедра філософії, цикл клінічної психології 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Е.В. Мельник 



Зараз життя суспільства відрізняє різке збільшення швидкості все яких інформаційних процесів, що 

супроводжують зміну соціальних, політичних, економічних та культуральних умов життя. В загалі, йдеться 

про зміну параметрів ноосфери, як інформаційно-ментально-емоційного середовища. 

Шлях формування нооневрозу відрізняється від механізму, прийнятого за основу академічною 

наукою. Йдеться не про психогенез, а про ноогенез. Ноогенні неврози виникають не через конфлікти між 

потягами та свідомістю, а через конфлікти між різними цінностями; вони є результатом моральних 

конфліктів або, узагальнюючи, духовних проблем, де значне місце займає екзистенціальна фрустрація. 

Тому враховуючи вищевикладене та наш практичний досвід, можна припустити, що в основі 

аддиктивної поведінки полягає саме ноогенний невроз, а вона, у свою чергу, виступає у ролі «тригеру», що 

запускає саморуйнівну поведінку по шляху уповільненому, тобто, є засобом компенсації наявних порушень з 

боку мозкового гомеостазу. Дійсно, звичайний шлях залежної особи, це «втеча» від власних, пов‘язаних з 

відсутністю креативної мети проблем до віртуального світу формалізованих стосунків по типу «виграшпрограш». 

Людина, яка звикла шукати найлегших шляхів за аналогією з відомим у фізиці принципом 

найменшої дії, підсвідомо прагне не докладати зусиль щодо поточної трансформації докучливої екзистенції 

або бурхливої самореалізації, а робить спробу змінити картину реального векторного простору свого життя 

й відбувається формування нового стану свідомості. Найлегший із шляхів для досягнення цього – адиктивна 

поведінка. 

107

Білоус Володимир 

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННІЯ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ З ПСИХОТИЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ 

Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології 



Багато поширених психічних порушень у людей похилого віку нерідко супроводжуються психотичною 

симптоматикою і порушеннями поведінки. Частіше спостерігаються різні форми деменції, шизофренія з 

пізнім початком, стійкі маячні розлади, афективні розлади. 

Антипсихотичні препарати відносяться до групи психотропних лікарських засобів, які досить часто 

призначаються пацієнтам похилого віку; їх отримують близько 5-8 % пацієнтів, які знаходяться в 

психіатричних стаціонарах. Більш ніж у 80 % пацієнтів із деменцією в певний момент виникають поведінкові і 

психічні порушення, наприклад збудження, агресія, психоз. Ці симптоми важко переносяться хворими і 

створюють певні складності для людей, які здійснюють догляд за ними. Через подібні симптоми хворих не 

рідко госпіталізують в психіатричні стаціонари або інші заклади для тривалого перебування. На сьогоднішній 

день антипсихотичні препарати залишаються єдиним фармакологічним методом лікування повіденкових і 

психотичних порушень у людей похилого віку. 

Метою роботи було дослідження клінічної симптоматики у хворих похилого віку на шизофренію, 

ефективність лікування даної категорії пацієнтів, а також наявність побічних явищ при лікуванні. 

Методи дослідження: психопатологічне (клінічне обстеження в психіатрії) та експерментальнопсихологічне 


Нами проводилось дослідження 29 пацієнтів похилого віку, чоловічої статі, віком від 55 до 75 років, 

які стаціонарно обстежувалися і лікавалися в умовах 2 психіатричного відділення ТОККПНЛ із 

застосуванням в їх лікуванні атипових антипсихотичних препаратів (клозапін, рисполепт, оланзапін) за 

період з 01.2010р. по 12.2011р. 

Висновок: При використанні атипових антипсихотичних препаратів в лікуванні пацієнтів похилого 

віку ефективніший вплив має оланзапін на продуктивну та негативну симптоматику з наявністю мінімальних 

екстрапірамідних симптомів; рисполепт є ефективним в лікуванні поведінкових і психологічних симптомів 

при деменції, достатньо добре переноситься пацієнтами, проте в більшій кількості випадків викликає побічні 

екстрапірамідні симптоми. Слід відзначити, що кожний психотичний розлад, який може виникнути у людини 

похилого віку, вимагає індивідуального підходу. 

Введенская Анастасия, Резниченко Елена 

ЭФФЕКТ КЛАССИЧЕСКОЙ МУЗЫКИ В ЛЕЧЕНИИ СИМПТОМАТИЧЕСКОЙ ЭПИЛЕПСИИ 

Кафедра неврологии 

Научный руководитель: д-р мед.наук, проф. И.А.Григорова 



По данным Всемирной организации здравоохранения около 50 миллионов человек страдает 

эпилепсией. Частые и продолжительные приступы значительно снижают качество жизни таких больных. 

Актуальным является поиск немедикаментозных методов лечения и предупреждения приступов эпилепсии. 

Ученые считают, что классическая музыка синхронизирует ритмы мозга и обладает эффектом снижения его 

пароксизмальной активности. 

Целью исследования явилось изучение электроэнцефалографических (ЭЭГ) показателей до и после 

прослушивания классической музыки для определения эффективности музыкотерапии. 

Материалы и методы. Нами обследовано 17 пациентов в возрасте от 10 до 16 лет с диагнозом: 

симптоматическая фокальная эпилепсия. Всем проводилось ЭЭГ – исследование до и после 

прослушивания оркестральной сюиты Баха №3. Также пациенты прослушивали данную мелодию 

ежедневно по 20 минут в течение 1 месяца. 

Результаты. Амплитуда альфа - ритма до прослушивания музыки составляла в среднем 100 мкВ. 

После прослушивания наблюдалось снижение амплитуды в среднем до 40 мкВ. После проведенного курса 

музыкотерапии наши пациенты отмечали снижение частоты и длительности эпилептических приступов. 

На основании нашего исследования был сделан вывод, что лечение и предупреждение приступов 

эпилепсии на фоне лекарственной терапии должны быть ориентированы на изучение эффективности 

немедикаментозных методов, в том числе и музыкотерапии. 

108

Возний Денис 

КЛІНІЧНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ ТА КУЛЬТУРАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕМІСІЇ ПРИ АЛКОГОЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ 

Кафедра психіатрії, наркології з курсом медичної психології 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. В.А. Пахмурний 



Сьогодні на алкоголізм тільки в Україні хворіє до мільйону осіб. Для наркологів забезпечення ремісії 

та запобігання рецидиву є головним у роботі. 

Нами у наркологічному відділені Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1, проведено 

архівний аналіз більш однієї тисячі історій хвороб, тих пацієнтів, що звернулися по допомогу повторно та 

огляд поступаючих у відділення (216 осіб) на протязі 2009-2012 років і співбесіду з їх родичами. Метою 

проведеної роботи було виявлення чинників «зриву» ремісії, що відбувалася, частіше вже неодноразово у 

всіх нами обстежених. 

Найбільш багаточисельною виявилася група хворих, в яких «зрив» носив випадковий характер, 

72,69 % всіх випадків (157 хворих), серед них виділені наступні основні чинники такого рецидиву, це 

випадкове вживання алкоголю: свята, родинні торжества, запрошення в гості та тому подібне 96 хворих з 

157 (61,15 % випадків); вживання алкоголю як реакція на психологічні навантаження: проблеми на роботі чи 

в родині 39 хворих (24,84 % випадків); вживання спиртних напоїв у результаті прагнення перевірити 

ефективність лікування 17 пацієнтів (10,83 % випадків) та інші п‘ять залежних виявили інші домінуючи 

чинники (3,18 %). 

Надзвичайно велике значення, безперечно, мають закріплені умовно-рефлекторні механізми, на яки 

вказує поява прагнення до випивки перед їжею, у дні здобуття заробітної плати та тому подібні роками 

сформовані стереотипи. До чинників, сприяючих рецидивам, відносяться екзогенні впливи, наприклад 

травми та інфекції, особлива реактивність організму залежного, психопатологічні особливості, 

короткочасність терапії, що виявляється недостатньою. 

Гамала Наталія 

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ ОСІБ, ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ 

Кафедра психології 

Науковий керівник: асист. Г.Є. Михальчишин 

Львівський національний університет імені Івана Франка 


У психіатричній та психологічній літературі (Ломброзо Ч., Гончаренко Н., Карпов П.) активно 

вивчається взаємозв‘язок між творчістю та психічними розладами, досліджуються продукти діяльності та 

біографії душевнохворих осіб. 

Основною метою нашого дослідження було виявлення вікових особливостей рівня креативності осіб, 

хворих на шизофренію. У дослідженні взяли участь 36 осіб. Основну досліджувану групу склали 18 пацієнтів 

стаціонару, хворих на параноїдну форму шизофренії (9 чоловіків і 9 жінок). До контрольної групи увійшли 18 

психічно здорових осіб (9 чоловіків і 9 жінок). Враховуючи вікові категорії вибірки, всі досліджувані умовно 

поділені на представників періоду ранньої дорослості (21-40 р.) та середньої дорослості (40-60 р.) Для 

визначення рівня невербальної креативності використовувався тест Торренса. У роботах психічно хворих 

осіб періоду ранньої дорослості були виявлені такі особливості: значно більша кількість зображень живих 

істот і знаків (букв та цифр), ніж у осіб періоду середньої дорослості. Проте вони (особи 21-40 р.) менше 

зображують побутові предмети та природу, ніж особи 40-60 р. Схожа тенденція спостерігається і серед 

зображень психічно здорових осіб. Це можна пояснити тим, що з віком інтерес до зовнішнього і абстрактного 

світу переключається у внутрішній і більш практичний аспект. Щодо статистичного порівняльного аналізу, то 

представники періоду ранньої дорослості продемонстрували вищий, аніж особи періоду середньої 

дорослості, рівень креативності, але цей результат не є статистично значущим. 

109

Глушок Вікторія, Гуковський Олег 

ІНТЕГРАЦІЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ ПСИХОТЕРАПІЇ В ГРУПОВІЙ РОБОТІ З ПСИХІАТРИЧНИМИ ПАЦІЄНТАМИ 

Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня 

Науковий керівник: доц. О.П.Венгер 



Незважаючи на існування чималої кількості сучасних досліджень психічних хвороб на тканинному, 

клітинному, нейрогуморальному рівнях, котрі дають змогу синтезувати нові класи психотропних засобів, 

жодні інструментальні, генетичні, імунологічні та біохімічні показники не можуть замінити живого людського 

спілкування та розуміння пацієнта через емпатійне його сприйняття лікарем. 

Переконання, що повновартісний лікувальний процес неможливий без ―душевного‖ супроводу, 

спонукало нас до створення психотерапевтичної групи для стаціонарних та амбулаторних пацієнтів. 

Групова психотерапія проводиться щотижня, починаючи з серпня 2011 року, на базі ТОККПНЛ. Ведемо 

групу вдвох (терапевт і ко-терапевт), практикуючи наступні методи психотерапії: груповий аналіз, системна 

сімейна психотерапія, тілесно-орієнтована психотерапія, арт-терапія. Група є відкритою до участі та 

гетерогенною за складом (невротичні пацієнти, пограничні, компенсовані хворі на психотичні розлади). 

Тривалість сесії ― 1 год. З кожним пацієнтом проводиться первинне інтерв‘ю (Н. МакВільямс, М.Балінт) для 

оцінки ступеня придатності до психотерапії та очікуваної ефективності цих зустрічей. Число учасників 

коливається від 5 до 10 чоловік. На даному етапі уже сформоване ―ядро‖ групи (4 осіб), що забезпечує 

певну стабільність та безперервність терапевтичного процесу. Ці пацієнти поступово переходять від ранніх 

етапів розвитку в групі (шизоїдно-параноїдна, депресивна позиція) до формування робочої позиції. 

Більшість з них, згідно наших рекомендацій, продовжує терапію і після завершення курсу стацлікування. 

Під час роботи ми завжди намагаємось орієнтувати пацієнтів на формулювання їх індивідуальних 

потреб та очікувань, а відтак, окресливши проблему, - на пошук ресурсу. 

Здатність учасників групи набагато повніше розкриватися в умовах безпечного сеттінгу, вільно 

висловлювати свої емоції, почуття, думки і щоразу більше їх інтегрувати доводить, що лише фармакологічне 

лікування психічних розладів ― без урахування індивідуальних особливостей переживання змісту і сенсу 

цих розладів нашими пацієнтами ― залишається, по-суті, методом ―зашторювання‖ симптомів. 

В подальшому, орієнтуючись на вже отриманий досвід та на запити пацієнтів, плануємо більш 

широко впроваджувати в роботу проективні методики ― арт-терапевтичні та системні. Це розширить 

діагностичні можливості нашої роботи, покращить групову взаємодію і, як результат, поглибить 

терапевтичний ефект для групи в цілому та для кожного її учасника зокрема. 

Гнездюк Аліна, Красножон Анна 

ПАТОМОРФОЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ ПІД ВПЛИВОМ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ 

Кафедра психіатрії, наркології і медичної психології 

Науковий керівник: проф. В.С.Бітенський 



Метою цього дослідження було вивчення особливостей перебігу психічних захворювань на тлі 

активного туберкульозного процесу. Відомо, що особи, страждаючі на шизофренію у стадії формування 

дефекту, відносяться до групи підвищеного ризику в плані туберкульозу. Це визначається як рядом 

соціальних чинників, так і біологічними передумовами зниження імунної реактивності організму, особливо, 

що стосується до мікобактерії туберкульозу. За даними ООКПЛ №1 щорік до 6 % хворих шизофренією, що 

тривало знаходяться в стаціонарі, захворюють вперше туберкульозом легенів і продовжують лікування в 

спеціалізованому фтизіопсихіатрічному відділенні. Своєчасність виявлення туберкульозного процесу 

зумовлює багато в чому прудкість і виліковність легеневого туберкульозу. Проте, до половини вказаного 

контингенту виявляється в запущених стадіях. Цьому певною мірою сприяють складні клінічні взаємини між 

обома захворюваннями, їх взаємний вплив в плані патопластіки і курабельності. Під нашим спостереженням 

знаходилося 15 хворих шизофренією у віці 28-48 років (9 чоловіків і 6 жінок), що знаходилися на лікуванні в 

ООКПЛ №1 і переведених в спеціалізоване фтизіатричне відділення з вперше в житті діагностованим 

туберкульозом легенів. Методи дослідження - клінічний і психодіагностичний (коректурна проба Бурдона- 

Анфімова на активну увагу). За даними клінічного дослідження в 12 хворих у міру розвитку тубінтоксикації 

відзначалась редукція психотичної симптоматики - галюцинаторних розладів і маревних переживань. В 2-х 

спостерігалася екзацербація марення, в 1-го динаміки в перебігу психозу не було. При дослідженні 

когнітивних функцій коректурною пробою відзначилось різке погіршення функції уваги в 9 хворих, незначне 

погіршення - в 3 хворих, без змін - в 3-х. Таким чином, слід проводити ретельне обстеження хворих 

психічними розладами, якщо змінилась картина захворювання на предмет можливого розвитку первинного 

туберкульозу. 

110

Горбаль Ірина 

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ ТА ЖИТТЄСТІЙКОСТІ У ПОХИЛОМУ ВІЦІ ЗА РІЗНИХ 

СОЦІАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ 


Науковий керівник: канд. психол. наук, доц. І. І. Галецька 



Задоволеність життям як когнітивний компонент суб‘єктивного благополуччя [2], як загальна оцінка 

людиною свого життя, у тому числі поточної ситуації, у пізній дорослості має важливе значення, адже 

пов‘язана із збереженістю когнітивних функцій, об‘єктивними показниками здоров‘я, довголіттям [1] та ін. 

Постає необхідність з‘ясування особистісних особливостей, які обумовлюють відчуття щастя літньою 

людиною для застосування у програмах соціально-психологічного супроводу та підвищення якості життя 

осіб похилого віку. 

У дослідженні взяли участь 60 осіб віком понад 60 років, 30 мешканців геріатричного пансіонату та 

30 людей, які живуть у власному домі. Було виявлено позитивний кореляційний зв‘язок (r=0,78) між 

задоволеністю людиною власним життям (за шкалою Е. Дінера) та загальним рівнем життєстійкості (за 

шкалою С. Мадді). У мешканців геріатричного пансіонату здатність ефективно долати стресові ситуації, 

зберігаючи при цьому внутрішню гармонію, пов‘язана із показниками психічного здоров‘я (за методикою SF- 

36) (r=0,55): життєздатністю, хорошим емоційним функціонуванням та психологічним здоров‘ям. Для осіб із 

власних домівок для ефективного стресс-копінгу необхідні як психічні (емоційне та рольове функціонування, 

життєздатність; r=0,60), так і фізичні (можливість виконувати фізичну роботу по дому; r=0,65) аспекти оцінки 

якості життя. 

Дячук Юрій 

ОСОБЛИВОСТІ НАВІЮВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ІЗ РІЗНИМИ АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ 


Науковий керівник: асист. Г. Є. Михальчишин 



Досліджуючи навіюваність як особистісну рису, протилежну критичності, вчені зверталися до 

вивчення її зв‘язків із різними індивідуальними особливостями (вік, освіта, рівень інтелекту, тип 

темпераменту, рівень тривожності, екстраверсія та ін.). Важливою характеристикою акцентуації характеру є 

вибіркова вразливість до певних психогенних впливів, тому важливо встановити, молодь з якими 

загостреними рисами найбільш схильна піддаватися сугестії інших. 

Досліджувану групу склали 18 студентів віком 17-20 років, 10 дівчат та 8 хлопців. Для виявлення 

домінуючих акцентуацій характеру використовувався опитувальник Г. Шмішека, рівень навіюваності 

вимірювався прийомом Баудоїна. Чоловіки продемонстрували вищий, аніж жінки, рівень навіюваності, але 

цей результат не є статистично значущим. Рівень навіюваності обернено корелює із емотивною (r=-0,55) та 

педантичною (r=-0,52) акцентуаціями характеру, та зі шкалою брехні (r=-0,55). Надання надмірного значення 

чи то емоційному фону ситуації, чи то її деталям сприяє відвертанню уваги від самого змісту навіювання та 

зменшує ефективність впливу. Нарешті, той факт, що із зменшенням рівня сугестивності знижуються 

показники правдивості відповідей досліджуваних можна пояснити недовірою осіб до дослідника, бажанням 

приховати свої особистісні особливості. 

Отримані результати можуть мати значення при психологічному консультуванні та психотерапії 

молоді із акцентуаціями характеру, адже сприяють визначенню ефективності застосування гіпнотехнік у 

роботі з клієнтом. 

111

Заріцький Василь 

ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПОВЯЗАНІ З МІГРАЦІЄЮ 

Кафедра неврологiї, психiатрiї, наркологiї та медичної психології 

Науковий керівник: доц. О.П.Венгер 



Актуальність теми наукового дослідження пов‘язана з наявною економічною кризою та зниженням 

рівнем життя, що спонукає наших співвітчизників емігрувати за кордон. Проте за очікувані матеріальні блага 

часто приходиться платити душевним здоров‘ям. 

Метою даного дослідження була характеристика психічної картини пацієнтів, причиною чи 

сприятливим фактором хвороби яких стала еміграція. 

Методи дослідження засновані на даних обстеження проведених на базі ТОККПНЛ і охоплює 30 

емігрантів, що народилися в Україні і протягом декількох років проживали за кордоном та повернулися на 

батьківщину через психічний розлад. Пацієнтам були проведені дослідження визначені рівня : депресії (з 

використанням опитувальника Бека та шкалою Зунга), тривожності (за шкалою тривожності Тейлера і 

Спілберга), астенії, параноїдності; визначення розладів особистості (дослідження акцентуації характеру 

Г.Шмішека). Широта методів дослідження пов‘язана з різноманіттям психічних порушень у опитуваної групи. 

Результат дослідження виявив у 42 % невротичні розлади та 58 % психотичні. Серед обстежуваних 

переважали наступні провідні синдроми: депресивній- 74 % , астенічний- 57 % , фобічний- 42 %, маячний- 

33 % , галюцинаторний-27 %. Психчні порушення хворі пов‘язують з підвищенням рівня стресу та 

труднощами соціальної інтеграції при еміграції (помітні мовні, культуральні відмінності між мігрантами і 

громадами даної країни, дискримінація, різниця матеріального забезпечення. 

Висновок: проведена робота розкриває взаємозв‘язок між міграцією, пов‘язаними з нею стресовими 

ситуаціями і розладами психічної сфери. Особливу групу ризику становлять акцентуйовані особистості, у 

яких виявляється вибіркова уразливість до психогенних впливів. 

Іванюк Вікторія 

ПАТОМОРФОЗ ХРОНІЧНОГО МАЯЧНОГО РОЗЛАДУ ПІД ВПЛИВОМ ЧИННИКІВ ЗООГЕННОЇ ПРИРОДИ 


Науковий керівник: доц. В.А.Пахмурний 



Поширеність хронічного маячного розладу (ХМР), при якому маячення є найчастіше єдиною 

клінічною характеристикою, має тенденцію до невпинного зростання у популяції. Метою дослідження було 

з‘ясування впливу факторів ноосфери на патоморфоз маячення як окремої нозологічної форми (F22.0) з 

ціллю як психопрофілактики, так і ранньої діагностики та ефективного лікування. Вивчено клінічну картину 

ХМР у 16 хворих, які поступили на лікування у гостре відділення Одеської обласної клінічної психіатричної 

лікарні №1 протягом 2011 року, яку співставлень з клінікою аналогічного розладу у хворих, які 

спостерігались тим же відділенням у 1980-1981 роках (за даними архівних історій хвороби). Встановлено, 

що превалюючи ми на даний час є такі види маячення як маячення переслідування через можливу 

контрабанду наркотиків у моряків, сутяжне маячення, пов‘язане з житловими проблемами, експансивна 

сектантська тематика у зв‘язку з поширенням різних релігійних угрупувань, а також маячення впливу та 

шкоди, заподіяної екстрасенсами, ворожками, цілителями тощо. Превалюючими формами прояву ХБР 30 

років назад були маячення ревнощів та реформаторства, пов‘язаного з існуючим соціально-політичним 

ладом. Не зустрічалась тематика, зумовлена етно-демографічними змінами, тобто, твердження 

ксенофобічної спрямованості. Ранньому виявленню ХМР перешкоджають характерні для сучасності прояви 

інформаційного вибуху та засилля інформаційного простору кінопродукцією, у якій фантастичні події 

подаються як цілком реальні, а також занепад загальної культури громадян з посиленням інтересу до 

знахарства та паранормальних явищ. Деякі маячні хворі стверджують про свої можливості лікувати різні 

хвороби нетрадиційними способами, що зумовлює привертання уваги до них з боку громади, загальне 

сприйняття маячення як прояв особливих здібностей. На відміну від періоду радянських часів, 

переважаючими є політематичні систематизовані маячні ідеї у структурі ХМР. Майже обов‘язковою стала 

присутність ідеї отруєння та іпохондричного компоненту маячення. Хворі на ХМР при госпіталізації 

відмовляються від усвідомленої згоди на лікування, що також негативно впливає на результат лікування. 

112

Козловець Олена 

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ В РОБОТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ПІДЛІТКОВОГО 

АЛКОГОЛІЗМУ 


Науковий керівник: канд. пед. наук С.Д.Поплавська 


Житомир, Україна 

Ріст уживання алкоголю підлітками і молоддю викликає тривогу. Роль медичних сестер у 

профілактиці даного негативного явища не досліджено. 

Нами встановлено, що проблему зловживання спиртними напоями молоддю, підлітки-студенти 

відносять до значущих і актуальних. Відмітимо, що не всі з опитаних (лише 60%) ознайомлені з наказами, які 

обмежують споживання і продаж пива та слабоалкогольних напоїв, й відповідно їх не дотримуються. До 

того ж ці накази ігноруються частиною сучасного суспільства нашої держави, а тому підлітки дуже часто 

знаходяться у середовищі, де вживаються спиртні напої. Дещо більша частина опитаних підлітків 

відчувають себе некомфортно у середовищі де вживають спиртні напої (58,8±2,3%). Інша частка 

респондентів (23±2,2%) байдуже ставиться до тих хто вживає спиртні напої. І лише (16±2,1%) із 

досліджуваних підлітків приємно знаходитися в компаніях, де вживають спиртні напої. 

Отже, якраз ця частина підлітків потребує активної роботи, спрямованої на формування установки 

здорового способу життя. Необхідно усунути умови (а спочатку їх з‘ясувати), що сприяють залученню до 

вживання спиртних напоїв. 

Невелика кількість досліджених підлітків (45%) поінформована щодо негативних наслідків, до яких 

призводить вживання спиртних напоїв молодою дівчиною – майбутньою матір‘ю. Проте знання підлітків про 

шкоду алкоголю є досить поверхневими і не цілком відображають суть проблеми. 

Таким чином, на основі аналізу, можемо зробити висновок, що у підлітковому віці алкогольні напої вживають 

близько половини дітей. Якісної різниці між вживанням алкогольних напоїв хлопчиками та дівчатками не 

спостерігається. З віком частина тих, хто вживає алкоголь збільшується. Це вказу на необхідність 

здійснення якісної профілактичної роботи саме в підлітковому віці. 

Встановлено, що саме медична сестра повинна формувати у підлітків негативне ставлення до 

спиртних напоїв. Медичні сестри повинні надавати студентам достовірну професійну інформацію та 

кваліфіковані поради з даної проблеми. Окрім студентів рекомендовано проводити бесіди, з питань 

підліткового алкоголізму, серед батьків. 

Лаврентьєва Ксенія 

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОТЕРАПІЇ РОЗЛАДУ АДАПТАЦІЇ У ЖІНОК В УМОВАХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ 





Кризові ситуації, пережиті людиною, у багатьох випадках не тільки потенціюють розвиток психічних і 

поведінкових розладів, але й змінюють життєвий шлях і особистісну перспективу, а також деформують 

картину життя людини. Цей переважно ноогенний чинник полягає у основі розладу адаптації у жінок в 

умовах позбавлення волі. 

Терапія проводилась у місцях позбавлення волі, де змінена пріоритетність цінностей, що є ноогенним 

процесом. Тому групи цінностей, виділених Віктором Франклом,в цих умовах набувають іншого характеру. 

виділяється три групи цінностей: цінності творчості, цінності переживання та цінності відношення. Приорітет 

належить цінностям творчості, основним шляхом реалізації яких є праця. З числа цінностей переживання 

В.Франкл детально зупиняється на любові, яка має багатий смисловий потенціал. Розроблення ієрархії 

ноогенних чинників в умовах пенітенціарного закладу, що могут призвести до ноогенного неврозу, та 

включення їх до методики психотерапії відповідно до їхньої значимості, значно полегшує психологічний стан 

перебуваючих за гратами жінок. При проведенні комплексної психотерапії використовується методика 

Сократівского діалогу, що дозволяє підштовхнути пацієнта до відкриття ним для себе адекватного сенсу 

життя. Важливу роль грає при цьому особистість самого психотерапевта, хоча нав'язування їм своїх 

смислів неприпустимо. Однак логотерапія ставить метою розширення можливостей пацієнта бачити весь 

спектр потенційних смислів, які може містити в собі будь-яка ситуація. Логотерапія не є лікуванням, 

конкуруючим із іншими методами психотерапії, але вона цілком може суперничати з ними завдяки 

додатковому фактору, який вона включає в себе. 

113

Кошак Богдан 

АНАЛІЗ НЕВРОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ ОСТЕОХОНДРОЗУ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА У 

ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ОПЕРАТИВНЕ ВТРУЧАННЯ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Гара І.І. 



За даними неврологічної клініки Тернопільської обласної клінічної комунальної психо-неврологічної 

лікарні за останні 3-5 років спостерігається тенденція до значного зростання оперативного втручання у 

хворих з неврологічними проявами остеохондрозу, зокрема, кількість прооперованих, які лікувались у 

обласному неврологічному відділенні у 2011 році, зросла на 20 (39%) у порівнянні з 2010р, та на 37 хворих 

(108%) відносно 2009 року, тобто вдвічі. Однак у прооперованих пацієнтів клінічно проявляється майже та ж 

сама симптоматика, що і до операції. 

Метою нашої роботи було проаналізувати частоту і вираженість неврологічних проявів остеохондрозу 

поперекового відділу хребта у хворих, які перенесли оперативне втручання у вигляді мікродискектомії 

протрузій міжхребцевих дисків на поперековому рівні. 

Проведено детальне клініко-неврологічне обстеження 30 хворих з хронічною люмбоішіалгією та 

радикулопатією на поперековому рівні, з них чоловіків 18 (60%), жінок 12 (40%), віком від 30 до 51 року 

(середній вік 42±5,4 р), переважно жителів міста (19 хворих). Діагноз люмбоішіалгії та радикулопатія 

верифікували згідно класифікації неврологічних проявів остеохондрозу на поперековому рівні, даних 

неврологічного статусу та результатів магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта. 

Клінічно у всіх хворих спостерігався різного ступеня вираженості вертеброгенний синдром (100%), іррадіація 

болю в кінцівку у 48%, чутливі порушення від затерпання (80%) до гіпестезії у відповідному дерматомі (87%), 

рухові розлади у вигляді зниження та відсутності сухожилкових рефлексів (47%), зниження м‘язової сили 

(33%), затруднення ходи (27%). 

При МРТ обстеженні були виявлені кили міжхребцевих дисків розмірами до 7мм у 10 хворих, 7.1- 

8.0мм – у 8, 8.1-10.0мм – у 5, 12мм – у 2, 13мм – у 4, 14мм – у 1пацієнта. У всіх хворих були явища 

поперекового остеохондрозу та деформуючого спондильозу поперекового відділу хребта, більше 32% мали 

контрлатеральний сколіоз, у 7% - спондилолістез І ст. 

В анамнезі хворі вказували на появу перших симптомів захворювання до 6 років тому назад (20%), 7-8 

років – 53%, більше 10 років - 20%, більше 12 років –7%. Усі хворі були прооперовані у період часу з 2007 

по 2012 роки, при цьому тривалість загострення до операції склала: 1 тиждень – 8%, 2 тижні – 23%, 1 місяць 

– 32%, 2 місяці – 19%, 3 місяці – 6 %, і більше 3-х місяців – 12%. 

Після оперативного втручання у 87% хворих спостерігалось зменшення больового синдрому, у решти 

– біль майже не змінився, відновлення чутливості лише у 16 хворих (53%), відновлення м‘язової сили та 

рефлексів не відмічалось у жодного хворого. Після проведеного стаціонарного лікування у неврологічному 

відділенні при виписці вираженість больового синдрому була наступною: легкий ступінь – 33%, помірно 

виражений – 61%, виражений – 6%. 

Отже, аналіз клінічних проявів поперекового остеохондрозу після оперативного втручання виявив 

низьку ефективність даного методу лікування у обстежених хворих, оскільки у більшості пацієнтів 

оперативне втручання було проведене не за показами, при невеликих розмірах протрузій, без попереднього 

консервативного медикаментозного лікування, що призвело до частих та ранніх рецидивів та стійкого 

больового синдрому у хворих. 

114

Литвинов Нестор 

ОЗНАКИ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СТУДЕНТІВ МЕДИКІВ 

Кафедра педагогіки 

Науковий керівник: проф. В.П. Кравець 

ТНПУ імені Володимира Гнатюка 

Тернопіль, Україна 

Сьогодні спостерігається ломка і трансформація ґендерних норм і стереотипів, що підриває багато 

традиційних уявлень про природу статі. 

З одного боку, в період шкільного життя спостерігається стереотип жіночої меншовартості, а 

постшкільний період засвідчує реальне превалювання участі жінок у активному соціальному житті. Така 

дисгармонія зумовила мету нашої роботи, щодо кількісного виявлення проявів чоловічого та жіночого єства 

в окремій особистості. 

За допомогою методики Сандри Бем (BSPI- The Bem Sex Role Inventory) ми визначали частку 

чоловічого і жіночого начала студентів медиків молодших курсів. 

Нами було опитано 110 респондентів, відповіді ми отримали від 106 опитаних, з них 39 чоловіків, та 67 

жінок. 

Результати дослідження показали, що у юнаків більше проявляються чоловічі риси, аніж у жінок 

жіночі. Середній відсоток прояву чоловічого єства у хлопців становить 70±5,6%, а жіночого єства у дівчат 

67,3±5,73% (рис.1). 

Рис.1 Прояви гендерної ідентифікації у хлопців та дівчат 

Слід відмітити, що альтернативні риси також виражені у значній мірі в обох статей і не виключають 

наявність основних, і різниця між ними за силою прояву незначна. Так прояви фемінності у хлопців 

становлять 60±5,99% проти 70±5,6% маскулінності. У дівчат ці показники також не значно відрізняються: 

67,3±5,73% - ознаки фемінності проти 61±5,96% ознак маскулінності (рис.2). 

Рис.2 Прояви фемінності та маскулінності у хлопців та дівчат 

Отож, як бачимо, у обох статей спостерігається достатньо виражені ознаки гендерної ідентифікації і 

в той же час так само досить виражені і альтернативні ознаки. Визначення достовірності різниці показників 

за Стьюдентом, з ймовірністю безпомилкового прогнозу 95,5% , засвідчують несуттєву різницю. 

Виходячи із аналізу вищевказаних показників, ми отримали фактичні дані, які засвідчують, що 100% 

респондентів чоловічої статі є особи андрогенного (змішаного) типу. Серед опитаних дівчат до андрогінного 

типу належать 98,5±1,48%. В одному випадку спостерігалися прояви вираженого фемінізму 76,43±5,19%, 

тоді, як появи маскулінізму становили у даної дівчини 33,57±5,77%. Серед усіх осіб до недиференційованого 

типу належало 7,46±3,21% респондентів дівчат. 

Результати проведеного аналізу свідчать про ознаки появи нового типу людей з андрогінним гендерним 

типом, що очевидно потягне за собою зміну гендерних ролей як в суспільстві загалом, так і в сім‘ї зокрема. 

Останнє потребує додаткого і глибокого вивчення. 

115

Матвіїв Наталія, Палиця Лілія, Ястремська Світлана, Вацьків Вікторія 

МЕХАНІЗМИ ПОТЕНЦІЙНОЇ ТОКСИЧНОСТІ КАРБОНОВИХ НАНОЧАСТИНОК В БІОЛОГІЧНИХ 

СИСТЕМАХ 





В останні роки був розроблений широкий спектр наноматеріалів з унікальними властивостями для 

застосувань у різноманітних областях – у промисловості, сільському господарстві, фармацевтичній і 

медичній галузях. Постійно зростаюча кількість даних свідчать про те, що завдяки особливим фізикохімічним 

властивостям, притаманним карбоновим наночастинкам (фулеренам, одно- і багатостінковим 

нанотрубкам), останні становлять потенційну загрозу для здоров'я людини. Тому значна увага приділяється 

виявленню їх потенційної токсичності для клітин і організмів. 

Мішенями токсичного впливу наночастинок можуть бути легені, печінка, нирки, селезінка, шлунковокишковий 

тракт, мозок. Одним із основних механізмів ушкодження внутрішніх органів наночастинками є 

оксидативний стрес, який призводить до активації різних факторів транскрипції, що в свою чергу підвищують 

синтез прозапальних речовин. Тому розвиток запалення є також можливим негативним ефектом дії на 

організм карбонових наночастинок. Здатність наночастинок стимулювати продукцію вільних радикалів 

призводить до ушкодження біологічних структур – ліпідів, білків, а, отже, і до певної дезінтеграції мембран. 

Також важливим механізмом токсичності наночастинок є їх генотоксичний потенціал, який визначається за 

ступенем пошкодження ДНК та інтенсивністю апоптозу в клітинах. Є дані також про порушення продукції 

оксиду азоту при дії наночастинок, що також може відігравати певну роль у механізмах токсичності багатьох 

наноматеріалів. 

Проблема токсичності наноматеріалів, в тому числі і карбонових наночастинок, вимагає подальшого 

вивчення, що призведе до безпечніших наслідків розвитку нанотехнологій та їх впровадження в життя. 

Медвідь Анастасія 

КОМПЛАЄНС В ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З РГДУ 

Кафедра психіатрії, наркології і з курсом медичної психології 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. О.М.Пітик 



Стани з дефіцитом уваги та гіперактивністю є достатньо поширеними психічними розладами в 

дитячому віці. Діагноз може бути виставлений 3-7% дітей, що досягли шкільного віку. Рухова активність 

означає не тільки виражену потребу в рухах, але і надмірний неспокій, особливо тоді, коли треба поводити 

себе відносно спокійно, в ситуаціях, що вимагають високого ступеня самоконтролю. Описані симптоми часто 

призводять до виникнення у гіперактивних дітей труднощів у навчанні, специфічних розладів в засвоєнні 

шкільних навичок. Тому не дивним є те, що у таких дітей розвивається низька самооцінка і емоційні 

проблеми, часто спостерігаються невротичні стани. Тому не дивним є те, що у гіперактивних дітей в 

результаті такої симптоматики розвивається низька самооцінка і емоційні проблеми, часто спостерігаються 

невротичні стани та різноманітні поведінкові розлади.Досліджено та проліковано 19 дітей з РГДВ у віці від 6 

до 12 років. Основним методом обстеження був клініко-психопатологічний метод з врахування неврологічної 

обтяженості. В якості додаткового методу дослідження було використано Анкету поведінки дитини у віці від 

6 до 18 років, що заповнювалась лікарем разом з батьком або матір‘ю дитини двічі: в процесі первинного 

інтерв‘ю,а також після 3-місячного курсу лікування. Всім дітям було призначено пікамілон в дозі, що 

залежала від віку дитини на протязі трьох місяців (від 20 до 60 мг на добу).Дуже важливим є те, що батьки 

відмічали покращення стосунків з дітьми, почуття задоволення від батьківства, відчуття більшого розуміння 

дітей, значне зменшення кількості ситуацій, що викликали роздратування та можливість афективних 

спалахів щодо невідповідної поведінки дітей. 

116

Мелех Олег, Салій Інна 

НЕМОТОРНІ ПРОЯВИ ПРИ ХВОРОБІ ПАРКІНСОНА 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. З.В. Салій 



Немоторні (когнітивні, психічні, вегетативні, сенсорні) прояви при хворобі Паркінсона супроводжують 

основні моторні симптоми захворювання, а нерідко і домінують у клінічній картині, суттєво впливаючи на 

якість та тривалість життя пацієнтів даної категорії. 

Метою роботи було дослідження поширеності та особливостей немоторних розладів при хворобі 

Паркінсона. 

Нами обстежено 15 пацієнтів: 11 чоловіків (73 %) та 4 жінок (27 %). Середній вік пацієнтів становив 

(59,3±4,1) років, тривалість захворювання коливалася від 4 до 10 років, в середньому (7,1±1,4) років. За 

шкалою Hoehn M., Yahr M. у дослідження ввійшли хворі з 1,5-3 стадією захворювання. Усі пацієнти 

отримували замісну терапію – препарати L-DOFA. Вираженість моторних проявів оцінювали за допомогою 

уніфікованої рейтингової шкали UPDRS, поширеність та особливості немоторних – за шкалою NMSS. 

Паралельно пацієнти заповнювали опитувальник якості життя PQ-39. 

Розподіл пацієнтів за клінічною формою захворювання був наступним; тремтлива форма - 20 % (3), ригідна 

– 27 % (4), ригідно-тремтлива – 63 % (8). 

Найпоширенішими серед немоторних проявів (за шкалою NMSS) були: 

- порушення сну (100 %) у вигляді частих прокидань вночі, утрудненого засинання, несподіваної сонливості 

вдень, тривожних сновидінь; 

- розлади функції шлунково-кишкового тракту (93 %) у вигляді гіперсалівації, схильності до закрепів, 

лабільності апетиту; 

- порушення сечовипускання (87 %) за рахунок почащеного та утрудненого нічного сечовипускання; 

- коливання настрою (з тенденцією до депресивних проявів) та зниження пізнавальних функцій (80 %); 

- зниження уваги та погіршення пам‘яті (80 %); 

Значно рідше пацієнти вказували на явища ортостатичної гіпотензії (20 %), порушення смаку та 

сексуальну дисфункцію (20 %), відчуття болючих спазмів у ногах (27 %), немотивованих холоду чи жару, 

галюцинації (6,6 %). 

Встановлено кореляційну залежність між вираженістю немоторних проявів та оцінкою якості життя 

пацієнтом. 

Мельник Владислав 

ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ІНТЕРНЕТОМАНІЇ СЕРЕД КОРИСТУВАЧІВ ВІРТУАЛЬНОЮ МЕРЕЖЕЮ 





За статистичними даними, кількість комп‘ютерів по всіх країнах досягає двох мільярдів одиниць й 

практично кожний комп‘ютерний пристрой підключено до всесвітньої павутини, а це складає ледве третину 

населення Землі. 

За різними підрахунками, у США кількість Інтернет-залежних складає від двоста тисяч осіб до 

декількох мільйонів, Росії близько 600 тисяч осіб, країнах Європи показник коливається від 0,5 % до 3 % 

загального населення. 65-85% користувачів Інтернету розглядають віртуальну мережу, як повноцінне 

комунікаційне середовище. Подібних даних, щодо аналогічних досліджень в Україні нами не знайдено, тому 

ми власноруч зробили спробу це з‘ясувати. 

У межах даного підходу здійснене опитування користувачів комп‘ютерних пристроїв, що підключені 

до Інтернет-мережі, за допомогою розміщення он-лайн опитувань на різноманітних сайтах, форумах, у 

тематичних чатах і сайтах. На перерахованих електронних ресурсах ми розміщували широко 

використовуваний у Світі тест на Інтернет-залежність, запропонований психологом Кимберлі Янг. 

Підрахунок результатів з розміщених віртуальних опитувань проводився шляхом сумації даних з 

електронних лічильників та відповідей, що за нами заздалегідь заданою директорією автоматично 

відправлялися та зберігалися на сформованому інформаційному сервері. 

Всього за описаним підходом у Інтернет-мережі опитано 1346 осіб, за результатами серед яких 917 

чоловіків (68,2 %) та 429 жінок (31,8 %) віком від 14 до 42 років. З‘ясовано, що з опитаних 342 особи (25,4 

%), мають чітко визначену потребу у проведенні он-лайн часу з отриманим балом 50-79 (середній бал 

73+6,8), ще 164 (12,2 %) зізнались, що без комп‘ютеру не уявляють власного життя, тобто зібравши 80-100 

балів (середній бал 92+5,3). 

117

Мисула Маріанна 

ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ІШЕМІЧНИЙ ПІВКУЛЬНИЙ 

ІНСУЛЬТ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Шкробот С.І. 



Інсульт – одна з найбільш складних і актуальних медико-соціальних проблем сучасності. У 

патогенезі ішемічного інсульту важливу роль відіграють цитокіни – речовини, які обумовлюють у вогнищі 

ішемії, як саме пошкодження, так і систему підтримки життєздатності клітин. 

Метою роботи було дослідження цитокінового статусу у хворих, що перенесли ішемічний півкульний 

інсульт (ІПІ). 

Методи дослідження: загально-клінічні, неврологічне обстеження, інструментальні (КТ головного 

мозку), лабораторні (метод імуноферментного аналізу для визначення рівня цитокінів) 

Обстежено 45 хворих, що перенесли ІПІ (чоловіків – 33, жінок – 12), віком від 42 до 74 років. 

Середній вік пацієнтів склав (56±2,6) роки. Тривалість післяінсультного періоду склала: до 6 міс. – 12 осіб 

(26,7 %), від 6 до 12 міс. – 10 (22,2 %), від 1 до 3 років – 17 (37,7 %), більше 3 років – 6 (13,4%). 

Лівопівкульний інсульт перенесли 24 (53,3 %) пацієнта, правопівкульний – 21 (46,7 %). Вперше ІПІ 

спостерігався у 41 (91 %) хворого, повторно у 4 (9 %). 

Цитокіновий статус оцінювали за прозапальними (ІЛ 1ß, ІЛ 6, ІЛ 8, ФНП), та протизапальними (ІЛ 10) 

цитокінами. У хворих, що перенесли ІПІ спостерігалося достовірне підвищення вмісту у сироватці крові 

прозапальних цитокінів – ФНП, ІЛ 1ß, ІЛ 6, ІЛ 8 та достовірне зменшення протизапального ІЛ 10. При цьому 

вміст ФНП, ІЛ 8, С-реактивного протеїну більше, ніж вдвічі перевищував значення у здорових осіб, а вміст ІЛ 

10 зменшився більше, ніж вдвічі. Було виявлено, що вміст ІЛ 1ß та ІЛ 6 даної когорти хворих збільшувався, а 

ФНП, навпаки – зменшувався (< 0,05). Також було встановлено пригнічення прозапальних цитокінів з віком. 

Проте закономірностей відносно тривалості захворювання та цитокінового статусу виявлено не було. При 

дослідженні було встановлено, що при наявності супутньої патології, а також остеодефіцитних змін 

імунологічні зміни поглиблюються. 

Висновок: після перенесеного ішемічного півкульного інсульту спостерігається вірогідна активація 

прозапальних цитокінів, та пригнічення протизапальних. 

Пацієнтам, що перенесли ІПІ показане дослідження цитокінових показників з метою виявлення 

імунологічних змін та наступною їх корекцією. 

Мисула Юрій 

ОСОБЛИВОСТІ СИМПТОМАТИКИ У ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ФОРМУ ШИЗОФРЕНІЇ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Винник М.І. 



Шизофренія — психічне захворювання, що характеризується дизгармонійністю та втратою єдинства 

психічних функцій (мислення, емоцій, моторики), тривалим безперервним чи приступоподібним перебігом і 

різною вираженістю продуктивних (позитивних) і негативних розладів, що призводять до змін особистості у 

вигляді аутизму, зниження енергетичного потенціалу, емоційного збіднення, наростаючої інвертованості та 

зниження когнітивних функцій. 

Метою роботи було дослідження клінічної симптоматики у хворих на параноїдну форму шизофренії. 

Методи дослідження: психопатологічне (клінічне обстеження в психіатрії) та експерментальнопсихологічне 


Обстежено 120 хворих на параноїдну форму шизофреніїї (чоловіків – 78, жінок – 42), віком від 18 до 

66 років. Середній вік обстежених хворих (36,8±10,3 роки). Група хворих до 25 років становила 7 %, від 25 до 

35 років – 43 %, від 36 до 45 років – 30 %, понад 46 років – 20 %. У 39 пацієнтів захворювання розпочалось 

до 20 років. У найбільшої кількості хворих (50) захворювання розпочалось з 21 по 26 років, від 26 до 30 років 

- у 12 пацієнтів. На віковий діапазон 31-35 років припало 11 пацієнтів. Після 35 років захворювання 

розпочалось у 8 осіб. Тривалість захворювання у даних хворих була наступна: 1 - 3 роки – 8 пацієнтів, 3 - 7 

років – 30, 7 - 10 років – 27, 10 - 15 років – 18, 15 - 20 років – 14 осіб, понад 20 років захворювання тривало у 

23 пацієнтів. Спадковість була обтяженою у 27 хворих. 

Клінічну симптоматику оцінювали за шкалою PANSS. Виявлено достовірне підвищення позитивних 

симптомів у пацієнтів від 25 до 45 років відносно групи хворих до 25 років, сягнувши найбільшого показника 

у хворих 36 – 45 років. Середні показники позитивної симптоматики виявлено у хворих, у яких захворювання 

почалось до 20 років, в проміжку від 21 до 25 та від 31 до 35 років, причому найнижчі результати у пацієнтів 

з початком захворювання понад 36 років, а найвищі – від 26 до 30 років. Показники негативних симптомів з 

віком збільшувалися, причому дані достовірні (р < 0,01) відносно групи хворих до 25 років. Також дані 

показники найнижчими були у осіб, у яких захворювання виникло у віці понад 36 років. Загальні симптоми 

найнижчими були у групі до 25 років. Результати когнітивних даних були найменші у осіб до 25 років і з віком 

достовірно збільшувались. Вивчення симптоматики за шкалою PANSS показало, що у осіб, котрі хворіють на 

шизофренію протягом 1 - 3 років позитивна симптоматика переважає над негативною. 

Висновок: Пацієнтам на параноїдну форму шизофренії показане дослідження за шкалою PANSS 

з метою раннього виявлення психопатологічних змін та наступною їх корекцією. 

118

Мілевська - Вовчук Любов, Вовчук Віктор 

СТАН ПАМ'ЯТІ, АКТИВНОСТІ УВАГИ ТА ВТОМЛЮВАНОСТІ У ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ЗАКРИТУ 

ЧЕРЕПНО-МОЗКОВУ ТРАВМУ 


Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки, д-р мед.наук, проф. С.І. Шкробот 



Серед актуальних проблем сьогодення травматизм загалом, та черепно-мозкова травма (ЧМТ) 

зокрема, посідають одну з чільних позицій у зв'язку з їх високою медико-соціальною значимістю. 

Метою дослідження було вивчити особливості порушень пам‘яті, активності уваги та втомлюваності 

у хворих, що перенесли закриту ЧМТ залежно від клінічної форми отриманої травми та тривалості 

післятравматичного періоду. 

Обстежено 30 осіб, віком від 18 до 58 років, з них 5 жінок та 25 чоловіків. Серед обстежуваних 6 (20 

%) перенесли струс головного мозку, 21 (70 %) – забій (з них – 9 (30 %) – легкого, 7 (23,3 %) – середнього, а 

5 (16,7 %) тяжкого ступеню) та 3 (10 %) осіб мали стиснення головного мозку. Тривалість періоду після 

травми становила до 2 років у 9 (30 %) осіб, від 2 до 5 років – у 14 (46,7 %) хворих та понад 5 років – у 7 

(23,3 %) обстежуваних. 

Для оцінки стану вибраних нейропсихологічних функціональних систем у даного контингенту 

населення застосовували тест Лурія на запам‘ятовування 10 слів. 

Ретельний аналіз проведених досліджень виявив, що 50 % осіб, що перенесли струс головного 

мозку не мали порушень з боку пам‘яті, втомлюваності та уваги. У пацієнтів із забоєм головного мозку 

домінували наступні розлади: при забої легкого ступеню – зниження пам‘яті та виражена втомлюваність 

(77,8 %); при забої середнього ступеню – емоційна в‘ялість та відсутність зацікавленості (42,8 %); при забої 

тяжкого ступеню – нестійкість уваги (40 %), емоційна в‘ялість і відсутність зацікавленості (40 %). Стиснення 

головного мозку, як правило, супроводжувалося емоційною в‘ялістю та відсутністю зацікавленості (66,7 %). 

Також нами встановлено, що у період після травми до 2 років, переважала емоційна нестійкість (44,5 

%); від 2 до 5 років – зниження пам‘яті та виражена втомлюваність (57,1 %); після 5 років – емоційна в‘ялість 

та відсутність зацікавленості (42,8 %) і зниження пам‘яті та виражена втомлюваність (42,8 %). 

Таким чином, проведене дослідження емоційного фону хворих, що перенесли закриту ЧМТ, 

показало, що порушення пам‘яті та активності уваги розвиваються за умови перенесеного забою та 

стиснення головного мозку і прогредієнтно зростають із ускладненням клінічної форми перенесеної ЧМТ та 

збільшенням тривалості післятравматичного періоду. 

Насалик Роксолана 

ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ГІДРОЦЕФАЛІЇ У ХВОРИХ НА ДИСЦИРКУЛЯТОРНУ ЕНЦЕФАЛОПАТІЮ 





ДЕ – повільно прогресуюче дифузне та вогнищеве ураження речовини головного мозку, обумовлене 

хронічним порушенням кровообігу або епізодами ГПМК. Внутрішня гідроцефалія (ВГЦ) характеризується 

скупченням ліквору переважно в шлуночках головного мозку. 

Метою роботи було дослідити особливості впливу ВГЦ на клінічний перебіг ДЕ. 

Методи дослідження: загально-клінічне, неврологічне обстеження, інструментальні (КТ головного 

мозку з вимірюванням розміру бокових шлуночків (БШ)). 

Обстежено 25 хворих на ДЕ (чоловіків – 13, жінок – 12), віком від 47 до 72 років. Середній вік хворих 

склав 64±2,3 роки. Фоновим захворюванням у всіх хворих була гіпертонічна хвороба (ГХ), яка в 67 % 

поєднувалася з ЦА, у 16 % з ІХС, з ЦД та ФП по 8 %. ГПМК в анамнезі спостерігали у 28 % хворих. Хворих 

на ДЕ І ст було 20 %, ІІ ст – 60 %, ІІІ ст – 20 %. 

Усіх хворих було поділено на 2 групи: 1 групу склали хворі з ознаками ВГЦ (15 пацієнтів), 2 групу 

(група порівняння) склали пацієнти (10 чоловік) без ознак ВГЦ. У 1-ій групі виділено 2 підгрупи: 1А (7 чоловік) 

– з переважним розширенням тіл БШ, 1Б (8 чоловік) – з розширенням передніх рогів. Вираженість ВГЦ була 

наступною: помірна 80 %, виражена – 13 %, легка – 7 %, причому в підгрупах 1А та 1Б переважала помірна 

ВГЦ (80 % та 71 %), виражену ВГЦ фіксували у 29 % 1Б підгрупи. 

Провідними синдромами в 1А підгрупі були вестибуло-координаційний та цефалгічний по 29 %, 

екстрапірамідний, мозочкової атаксії, псевдобульбарний по 14 %; в 1Б групі: лобної атаксії у 63%, деменції у 

25 %; в 2 групі у 40 % – цефалгічний, по 20 % – астено-невротичний та вестибуло-координаційний, по 10 % 

мнестичних порушень та бульбарний. 

При наростанні ступеню ВГЦ збільшувався відсоток пацієнтів з псевдобульбарним синдромом, 

апраксії та деменції. 

Висновок: ВГЦ негативно вливає на перебіг ДЕ, поглиблюючи неврологічний дефіцит. При збільшенні 

тіл БШ наростає екстрапірамідна та мозочкова недостатність, а при розширенні передніх рогів частіше 

спостерігається апраксія ходи та деменція. 

119

Нідзелик Олеся 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ ЗА УЧАСТЮ МЕДИЧНОЇ 

СЕСТРИ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. В.З.Свиридюк 



Всесвітня організація охорони здоров'я порівнює депресію з епідемією, яка охопила все людство: 

депресія вже вийшла на перше місце у світі серед причин неявки на роботу, на друге - серед хвороб, що 

призводять до втрати працездатності. 

У сучасних наукових дослідженнях відмічається зростання частки депресивних розладів у структурі 

захворюваності. Зокрема в Україні за період з 2000 по 2010 роки кількість зареєстрованих депресій зросла 

із 2,27% до 3,8% від загальної популяції. Сьогодні дедалі частіше медичні сестри зустрічають прояви 

депресивних розладів не лише серед пацієнтів психіатричних відділень, а й серед пацієнтів поліклінік та 

інших спеціалізованих стаціонарах. Згідно з сучасними дослідженнями, клінічно виражені депресивні 

розлади виявляються у 12-25% пацієнтів загально медичної мережі, причому відмічається обтяжуючий 

вплив супутньої депресії на перебіг соматичної патології. 

За результатами нашого дослідження, яке ми провели серед студентів та практикуючих медичних 

сестер різних напрямків роботи, можна зробити висновок, що знання їх з даної проблеми є недосконалими. 

Ще менш обізнані з цією проблемою пацієнти. Нами розроблена програма направлена на поглиблення 

практичних та теоретичних знань з даної проблеми для підвищення кваліфікаційного рівня медичних сестер 

та надання ними рекомендацій з приводу попередження виникнення та прогресування депресивних 

розладів серед населення. 

Омельчук Тетяна 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ІНСУЛЬТ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Т.К.Набухотний 



Цереброваскулярні захворювання та їх найбільш тяжка форма — мозкові інсульти — є однією із 

найбільш актуальних медико-соціальних проблем. У світі щороку реєструється 16 млн. інсультів (1 млн. в 

країнах Європейського союзу). З інсультами пов'язано 10 % смертей населення планети (5,7 млн. людей 

щороку). Це друга або третя (в деяких країнах світу) причина смертності населення. Згідно з прогнозами 

експертів ВООЗ, у найближчі двадцять років кількість інсультів збільшиться до 23 млн., а число смертей 

внаслідок їх відповідно зросте до 7,8 млн. щороку. Але найбільш частим наслідком мозкових інсультів є не 

смерть, а інвалідизація. Сьогодні у світі налічується більше 62 млн. хворих з наслідками інсульту. З числа 

виживших тільки 10–20 % повертаються до праці. Доведено, що важливе значення в розвитку мозкових 

інсультів мають різні ускладнення, що негативно впливають на його перебіг і часто призводять до 

фатального кінця. При мозкових інсультах різні ускладнення розвиваються у 2/3 загальної кількості хворих. 

У 60 % випадків відзначаються стійкі неврологічні (рухові, мовні) порушення, 25 % з яких потребують 

сторонньої допомоги. У 25–30 % хворих розвивається деменція. Інсульт — катастрофа, якій можна запобігти 

і яка піддається лікуванню, тому важливим аспектом у роботі медичної сестри є профілактика виникнення 

інсульту у хворих з групи ризику. 

Під час проведеного дослідження нами було виявлено, що основою роботи медичної сестри з 

хворими котрі перенесли інсульт є рання профілактика ускладнень та фізична і соціальна реабілітація таких 

хворих. 

120

Паласюк Оксана, Петрук Катерина 

ПОЛІМОРФІЗМ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ МІАСТЕНІЇ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Сохор Н.Р. 



Метою роботи було проведення аналізу деякихособливостей перебігу міастенії. 

Проаналізовано 22 історії хвороби хворих з діагнозом "Міастенія" (15 (68,2%) жінок та 7 (31,8 %) 

чоловіків) віком від 20 до 70 років: чоловіки 44 - 70 р., жінки 20-64 р.Захворювання дебютувало у жінок у віці 

13-30 р. та після 50 р. (50-60), у чоловіків після 40 р. Тривалість хвороби склала: у жінок від 1 до 20 р. 

(переважно 10-15), у чоловіків від 1 до 9 р. У всіх пацієнтів діагностовано генералізовану форму 

захворювання. Перебіг захворювання у 6 (27,3 %) випадках був прогресуючим, у 15 (68,2 %) – повільно 

прогресуючим, у 1 (4,5 %) - стаціонарний. Тимома виявлена у 12 (54,5 %) хворих (9 жінок, 3 чоловіки). 9 (40,9 

%) хворим протягом 1-го року від початку хвороби проведена тимектомія.18 хворихпочаток захворювання не 

можуть ні з чим пов'язати, 1 хвора пов'язує з початком місячних, 2 – з перенесеним грипом та ще 1 – з 

ботулізмом. Симптоми дебюту у 14 (63,6%) хворих - окорухові порушення, у 6 (27,3 %) – втомлюваність у 

скелетних м'язах та у 2 (9,1 %) – бульбарний синдром.Супутні захворювання відмічалися у 12 (54,5 %) 

хворих: у 4 (18,2 %) була патологія щитовидної залози; в 1(4,5 %) – бронхіальна астма, у 2 (9,1 %) – 

цукровий діабет.При неврологічному дослідженні окорухові розлади в 21 хворого проявлялися диплопією, 

одно- чи двобічним птозом, рідше – обмеженими рухами очними яблуками. Слабкість скелетних м'язів 

виявлена у всіх хворих: у 10 хворих – легка, у 9 - помірно виражена та у 3 – виражена; бульбарні розлади - у 

11 (у 3 – виражені); у 12 - різного ступеня вираженості м'язова слабкість у мімічних та жувальних м'язах.Всі 

хворі отримували антихолінестеразні препарати (АХП): лише калімін (від 60 до 240 мг на добу) -16 хворих, 

калімін+прозерин - 3, калімін+убретид – 1; калімін+преднізолон - 2 та азатіоприн - 1. Повної компенсації 

міастенічного дефекту при прийомі АХП не відмічалося у жодного хворого; відсутній ефект від застосування 

АХП у 2 хворих з неоперованою тимомою. Проте також звертала на себе увагу невисока частота 

міастенічних кризів (2 з них – з ШВЛ) лише у 4 хворих: у 2 – при наявності тимоми, в 1 хворої – без тимоми 

та в 1 - через 6 років після тимектомії. Це свідчить про адекватно підібрані дози АХП, своєчасність 

проведення тимектомії.На фоні застосування АХП при проведенні ЕНМГ декремент падіння амплітуди склав 

від 5,6 % до 9,8 %. 3-м хворим під час лікування міастенічного кризу проводились сеанси плазмаферезу. 

Пахмурна Вікторія, Рябухін Костянтин 

РІВЕНЬ СТАТЕВИХ ГОРМОНІВ У ХВОРИХ НА АЛКОГОЛІЗМ ЖІНОК 





Описані у літературі відмінності динаміки алкогольної залежності у жінок і чоловіків можуть бути 

пов‘язані з впливом різних гормонів на обмін етанолу в організмі. Метою роботи було встановлення певних 

співвідношень між прогредієнтністю залежності від алкоголю у жінок та рівнем гормонів в їхньому організмі. 

Досліджено 50 жінок, хворих на алкогольну залежність, які проходили стаціонарне лікування в Одеській 

обласній клінічній психіатричній лікарні. Методи – клінічний, лабораторний (рівень гормонів у сироватці) та 

психодіагностичний (тест Тейлор на тривожність). Визначався рівень пролактину (ПЛ), лютеінезуючого 

гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), естрадіолу (ЕС) та прогестерону (ПГ). Дослідження 

проводилось на 7-й день менструального циклу. Рівень ПЛ був понижений у 72,0% досліджених, у яких 

найчастіше спостерігався також низький рівень ЛГ, коли вміст ФСГ значно зростав, що призводило до 

зміщення індексу ЛГ/ФСГ у бік останнього. Частина з цих жінок страждала на безпліддя внаслідок 

відсутності овуляції, часто спостерігались дисфункціональні маточні кровотечі. Підвищення рівню ЕС вище 

330 ммоль/л спостерігалось у 14,0% досліджених жінок та поєднувалось з симптомами токсичного гепатозу 

чи цирозу печінки. Частіше, навпаки, ми спостерігали зниження рівню ЕС нижче 110 ммоль/л, що 

корелювало зі збільшенням рівню тривоги. У 62,0% жінок, які страждали на алкогольну залежність, 

зареєстровано низький рівень ПГ. Саме у них перебіг алкогольної залежності був найбільш прогредієнтним з 

формуванням дефекту особистості по органічному типу. Досліджені особливості гормонального статусу 

жінок, хворих на алкоголізм, дозволяють запропонувати гормональну корекцію адиктивної поведінки у жінок. 

121

Поліщук Наталія 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДОГЛЯДУ ЗА ПІДЛІТКАМИ З ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. В.З. Свиридюк 



Розумова відсталість є досить розповсюдженим захворюванням в Україні та світі. В Україні 

поширеність розумової відсталості у 2010 році становить 665,1 на 100 тис. нас. серед осіб віком 0-17 років. 

Житомирська область займає одне з перших місць в Україні за кількістю психічних розладів. На 

Житомирщині на розумову відсталість легкого та помірного ступеня важкості хворіють 818 осіб віком 0-14 

років, 440 осіб віком 15-17 років. 

На базі Житомирського інституту медсестринства було проведене дослідження, що дало змогу 

оцінити рівень обізнаності, щодо розумової відсталості та догляду за такими хворими. Нам будо опитано 120 

респондентів, серед них: 40 медичних сестер, що працюють в психіатричній лікарні, 40 медичних сестербакалаврів 

та 40 магістрів медсестринства, що навчаються в інституті медсестринства. 

Згідно проведеного нами дослідження встановлено, що знання медичними працівниками, особливо 

магістрами і бакалаврами медсестринства, щодо розумової відсталості та догляду за хворими на 

олігофренію не гарантують належного надання медичної допомоги та профілактики виникнення розумової 

відсталості. 

Нами розроблено рекомендації щодо підвищення ролі медичної сестри в організації догляду за 

розумово відсталими дітьми. 

Радецька Ілона 

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОТЕРАПІЇ 

У ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА НА ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ 

Науковий керівник – канд.мед.наук Липовецька С.Й., канд.мед.наук Сас Л.М. 



Мета роботи - покращення якості та тривалості життя хворих, які перенесли гострий інфаркт 

міокарда. Не зважаючи на прогресивне покращання фармакологічних засобів лікування ішемічної хвороби 

серця, якість життя пацієнтів не відповідає очікуванням. У процесі реабілітаційного періоду у обстежених 

хворих появляються психологічні проблеми, що погіршують перебіг хвороби та обумовлені коморбідністю з 

психічними та особистісними порушеннями. У гострому та підгострому періодах захворювання переважає 

реакція хворого на хворобу, прояви якої відрізняються по ступеню від прихованих пацієнтами проявів, до 

виражених – тривожних, депресивних, іпохондричних з «зануренням у хворобу». Частіше у даний час 

спостерігається і анозогнозія, як намагання «втікти від хвороби» через її заперечення. 

Першочерговими і основними психотерапевтичними завданнями є покращення психічного та 

психологічного станів хворих, виявлення патологічних реакцій на хворобу та їх купування. Не менш 

важливим є формування правильних саногенних установок та створення мотивації адекватної поведінки у 

рамках необхідної для якісного способу життя. З цією метою застосовується системний підхід, який 

базується на принципах відновної терапії, на етапі реабітації у комунальній установі Тернопільськоїобласної 

ради «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації». У якості методологічної бази 

психотерапевтичних заходів, які застосовуються уже у кардіологічному відділенні Тернопільської 

університетської лікарні у хворих на інфаркт міокарда, прийняті концепції: психосоматичних залежностей, 

адаптивності та адаптації, психології здоров»я, патогенетичної особистістно–орієнтованої психотерапії, 

когнітивної психотерапії. Психосоматичний підхід охоплює проблеми внутрішньої картини здоров»я, 

конверсійних, соматогенних, психічних та іпохондричних порушень, реакцій пацієнта на хворобу. Принципи 

реабілітаційного періоду орієнтують на комплексний підхід в організації лікувальних та реабілітаційних 

заходів: фізіотерапія, лікувальна фізкультура, раціональне та дієтичне харчування, фармакотерапія, 

психотерапія. І найважливішим є те, що у період реабілітації хворий знаходиться у тих умовах, які не тільки 

комфортні, але й сприятливі у плані вирішення поставлених завдань. 

122

Рябухін Костянтин 

ДОСЛІДЖЕННЯ КЛІНІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЧАСНОГО СТАНУ АЛКОГОЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У 

ЖІНОК 





Розповсюдженість алкоголізму сьогодні вражає, за даними ВООЗ у Світі, це практично сто двадцять 

мільйонів осіб, але про реальну поширеність алкоголізму можливо судити дуже приблизно, оскільки лише 

частина хворих алкоголізмом потрапляє у поле зору лікарів. 

Зараз важливо звернути увагу на жіночий алкоголізм, який особливо проявився у двадцятому сторіччі, 

одразу з боротьбою жінок за рівні права з чоловіками. 

Жіночий алкоголізм не є самостійним явищем, закономірності, властиві цій хворобі, практично 

однакові у чоловіків та жінок, але він має власні особливості. Перш за все жіночий організм більшою мірою 

уразливий для токсичної дії алкоголю, що обумовлено низкою чинників. Процеси в організмі жінок схильні до 

циклічності, пов‘язаної із змінами концентрації статевих гормонів й це впливає і на емоційний фон, і на 

обмінні процеси. В них менш, ніж у чоловіків, вміст води в організмі і менша маса тіла, що за інших рівних 

умов надає вищу концентрацію алкоголю. 

У жінок залежність від алкоголю розвивається швидше, й в середньому вистачає трьох років, тоді як 

алкоголізм у чоловіків може розвиватися десятиліттями. Є відмінності у напоях, але, якщо хвороба 

розвивається, то всі приходять до міцного спиртного. Алкоголізм у жінок розвивається пізніше – в 

середньому у 25-27 років, тоді як у чоловіків – в 22-23 роки, але захворювання у жінок прогресує швидше, і 

вони вимушені звертатися за лікуванням вже через п‘ять-сім років, чоловіки ж "тримаються" в два з гаком 

разу довше 10-15 років. Якщо чоловіки випивають більш-менш регулярно – в кінці тижня або щодня після 

роботи, те для жінок характерне чергування "тверезих" та "нетверезих" проміжків. Різко переважають (до 80 

%) періодичні форми зловживання, тобто запої. 

Сагайдак Любов, Шкробот Христина 

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОЛОГІЧНИХ ЗМІН У ХВОРИХ З ВЕРТЕБРОГЕННИМИ ПОПЕРЕКОВО- 

КРИЖОВИМИ БОЛЬОВИМИ СИНДРОМАМИ 


Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки, д-р мед.наук, проф. С.І. Шкробот 



Вертеброгенні попереково-крижові больові синдроми (ВПКБС) залишаються причиною інвалідизації 

великої кількості хворих з дегенеративно-дистрофічними ураженнями хребта, особливо людей 

працездатного віку, та становлять актуальну медико-соціальну проблему. 

Імунні реакції, що розвиваються в організмі при ВПКБС, мають як патогенетичну, так і саногенетичну 

спрямованість. Довготривалі больові синдроми при остеохондрозі хребта призводять до вторинних 

імунодефіцитних станів, при яких страждають і клітинна, і гуморальна системи імунітету. Відсутність єдиної 

концепції щодо визначення механізмів виникнення імунопатологічних змін зумовлює необхідність 

подальшого проведення всебічних досліджень з метою встановлення закономірностей імунопатологічних 

реакцій при різних клінічних формах ВПКБС. Водночас, вікові особливості імунологічних зрушень у хворих з 

ВПКБС на сьогодні не з‘ясовані. 

Мета роботи: з‘ясувати роль імунологічних зрушень у хворих молодого, середнього та похилого віку 

з ВПКБС. 

Методи обстеження: клініко-неврологічне, інструментальне, лабораторне. 

Обстежено 28 хворих, (9 - молодого віку, 11 - середнього віку та 8 -похилого віку) з ВПКБС. Групу 

контролю становили 20 здорових осіб аналогічного віку. 

У всіх пацієнтів з ВПКБС було проаналізовано зміни імунного статусу шляхом визначення 

абсолютної кількості Т-лімфоцитів, показників їх регуляторної ланки (Т-хелпери, Т-супресори), рівня В- 

лімфоцитів, Ig та циркулюючих імунних комплексів. 

У хворих всіх вікових категорій відмічалось пригнічення клітинної ланки імунітету (зменшення 

кількості Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій) з одночасною активацією гуморальної ланки (зростання кількості 

В-лімфоцитів,Ig всіх класів та ЦІК). Зокрема, зменшилась кількість Т-лімфоцитів в середньому на 28 % у осіб 

молодого та середнього віку та на 30 % – у осіб похилого віку; підвищилась кількість В-лімфоцитів в 

середньому на 22 % у осіб молодого та похилого віку та на 24 % – у осіб середнього віку. 

Виявлено, що у осіб похилого віку спостерігалися більш виражені імунні зміни за всіма параметрами 

імунограми у порівнянні із показниками пацієнтів середнього та молодого віку. 

123

Салій Марина 

СТАН МІКРОЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЛАНКИ СУДИННОГО РУСЛА У ПАЦІЄНТІВ З ЛАКУНАРНИМ ІНСУЛЬТОМ 


Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. Шкробот С.І. 



Лакунарний інсульт залишається актуальною проблемою сучасної ангіоневрології, яка з огляду 

медико-соціальної значимості вимагає поглибленого комплексного вивчення патогенетичних ланок з метою 

оптимізації лікувального процесу. 

Метою нашої роботи було дослідження стану мікроциркуляторної ланки судинного русла у пацієнтів 

з гострим лакунарним інсультом. 

Було обстежено 50 пацієнтів з гострим лакунарним інсультом: середній вік (63,6±9,29) років, жінок - 26 

(52%), чоловіків - 24 (48%). 

Для визначення стану мікроциркуляторного русла використовувався метод капіляроскопії. 

Обстеження проводили апаратом капіляроскоп М-70А на 1-2 добу захворювання та в динаміці - на 7 добу. 

У ході обстеження оцінювалися наступні показники: калібр та довжина артеріолярної і венозної 

ланок, сумарна довжина капіляра, коефіцієнт звивистості капілярів, наявність та величина периваскулярного 

набряку, співвідношення калібрів та довжин артеріолярної та венулярної ланок, а також швидкість 

капілярного кровотоку та реологічні зміни потоку крові. 

Оцінюючи отримані дані, з‘ясували, що у всіх вікових групах спостерігалися однотипні зміни з боку 

структурних характеристик капілярного русла. Найпоширенішими відхиленнями були наступні: розширення 

венулярної ланки і, відповідно, підвищення артеріовенозного співвідношення за калібром, підвищення 

коефіцієнту звивистості капілярів, порушення артеріовенозного співвідношення за довжиною, сповільнення 

капілярного кровотоку, погіршення реологічних властивостей та поширення периваскулярного набряку. 

Оцінюючи дані капіляроскопії в динаміці (1-а – 7-а доба), отримані мінімальні зрушення, які не мають 

статистичної достовірності. 

Таким чином, в гострому періоді лакунарного інсульту виявлено розлади мікроциркуляції застійного 

характеру, які слід враховувати при проведенні патогенетичного лікування. 

Селезньова Євгенія 

ОСОБЛИВОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ ПРИ НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНІЙ 

ДИСТОНІЇ 

Кафедра нейрохірургії та неврології ОНМедУ 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Стоянов О.М. 



Метою даної праці було дослідження особливостей центральної та церебральної гемодінаміки при 

нейроциркуляторній дистонії (НЦД). Обстежено 28 пацієнтів із церебральною ангіодистонією в системі 

каротід. За даними РЕГ зареєстровано якісні зміни церебрального кровотоку, при цьому спостерігалися 

значні індивідуальні відхилення внаслідок дісрегуляції судинної стінки. 

За даними УЗДГ найбільш інформативним виявився індекс резістентності Пурцелота (RI). Його 

середні значення коливались в межах 0,58-0,60, крайні – 0,66-0,42, що вказує на спазм артерій в басейні 

ВСА. Збільшення значень RI та лінійної швидкості (ЛШК) при симпатичній спрямованості вегетативного 

тонусу свідчать про посилення симпатичного впливу на судинну стінку. 

Показники середньої ЛШК знаходилися в діапазоні нормального розподілу (38,86 ± 3,18 см/с 

праворуч, 39,14 ± 3,20 см/с ліворуч), але індивідуальний розбіг швидкості кровотоку по ВСА був значним та 

коливався від 30 до 45 см/с. Ці дані дозволили встановити виражену реактивність судин в бік 

вазоконстрікції. Мінімальні середні значення ЛШК зареєстровано при ваготонії, найбільш статистично 

важливі відхилення (Р

Смоланка Володимир, Балога Михайло, Белей Назарій, Гаман Юля, Гряділь Тарас, Логай Кристина, Лях 

Олеся 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВ’ЯЗКУ МІЖ НАЯВНІСТЮ ФАСЦИКУЛЯЦІЙ ТА ДЕФІЦИТОМ МАГНІЮ В ОРГАНІЗМІ 

Кафедра біохімії та фармакології та фізичних методів лікування 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Ростока Л.М. 

Медичний факультет УжНУ 

м.Ужгород, Україна 

Вступ. Кожна людина протягом свого життя хоча б раз відчувала фасцикуляції. В багатьох випадках 

це прояв доброякісного синдрому фасцикуляцій, який викликає лише незначні незручності, може також бути 

одним із симптомів таких важких нервових захворювань, як аміотрофічний латеральний склероз, спінальна 

аміотрофія, поліомієліт, отруєння деякими речовинами. Вважається, що однією з найхарактерніших причин 

виникнення цього явища є нестача іонів Mg +2 в крові (так звана гіпомагнійемія) 

Мета роботи. Визначити частоту виникнення фасцикуляцій серед сучасної молоді, оцінити вплив 

іонів Mg +2 на механізм його формування, а також запропонувати можливі методи лікування. 

Матеріали і методи дослідження. Було опитано студентів 2 курсу медичного факультету та взято кров на 

аналіз вмісту магнію у 20 добровольців (10 хлопців, 10 дівчат), половина з яких стверджували, що помічали 

у себе виникнення фасцикуляцій. Згідно з результатами аналізу побудовано порівняльний графік 

концентрації іонів Mg +2 у людей з та без фасцикуляцій. 

Результати і Висновки. Аналіз крові на вміст іонів Mg +2 показав, що люди, у яких концентрація 

металу була нижче середньої планки норми (0,845 ммоль/л) більш схильні до виникнення фасцикуляцій під 

час стресу. Це підтверджує думку про те, що фасцикуляція виникає у людей з пониженим рівнем магнію в 

крові, оскільки під час стрес-відповіді характерною ознакою є втрата організмом іонів цього металу. Також 

ми пропонуємо використовувати даний симптом як діагностичний тест на дефіцит магнію, що може мати 

колосальну роль у попередженні багатьох хвороб, які виникають на ґрунті недостатнього надходження цього 

елемента у організм людини. 

Франчук Уляна, Шкробот Христина, Титан Оксана 

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОЇ КАРТИНИ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ У ХВОРИХ З СУПУТНІМ ХРОНІЧНИМ, 

ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ 





На сьогодні в умовах постаріння населення, комплексного впливу факторів ризику все частіше 

зустрічаються поліморбідні стани, модифікації клінічного перебігу поєднаної патології. 

За даними ВООЗ гіпертонічна хвороба (ГХ) є причиною ГПМК у 70-75% пацієнтів, а на хронічне 

обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) у світі хворіють близько 600 млн хворих. Поєднання ГХ та ХОЗЛ, 

як причин розвитку ГПМК зустрічається досить часто, сприяє обтяженню перебігу ГПМК. 

Метою роботи було встановлення клініко-параклінічних особливостей перебігу ішемічного інсульту 

(ІІ) у хворих з супутнім ХОЗЛ. 

Методи дослідження: загально-клінічні, неврологічне обстеження, інструментальні (КТ головного 

мозку). 

Обстежено 20 хворих (основна група) на ІІ в гострому періоді з супутнім ХОЗЛ (чоловіків – 18, жінок – 

2), середній вік склав (61±3,1) роки. Групу порівняння склали 10 хворих на ІІ репрезентативних за віком та 

статтю з основною групою. У хворих основної групи встановлено наступні типи ІІ: гемодинамічний – у 14 (70 

%), кардіоемболічний – у 4 (20 %) та атеротромботичний – у 2 (10 %), тоді, як у хворих групи порівняння: 

гемодинамічний – у 60 %, атеротромботичний – у 40 %. 

Основним захворюванням у 80 % пацієнтів основної групи було поєднання ГХ, церебрального 

атеросклерозу (ЦА) та ХОЗЛ (в групі порівняння – ГХ (40 %), її поєднання з ІХС (20%), ЦА (20 %), цукровий 

діабет (10 %). Загально-мозкова симптоматика спостерігалась у 65 % пацієнтів основної групи та у 20 % 

групи порівняння, а менінгеальний синдром, відповідно, у 55 % та 25 %. 

Тяжких та надтяжких інсультів (за шкалою NIHHS) в основній групі було 45 %, в групі порівняння – 30 

%. За даними КТ у хворих інсульт локалізувався в основному в тім‘яній (55 %) та скронево-тім‘яній (15 %) 

частках; в групі порівняння – в тім‘яній (40 %), тім‘яно-потиличній (20 %), задній черепній ямці (10 %). 

Таким чином, характерними особливостями клінічної картини ІІ у хворих з ХОЗЛ були: 

гемодинамічний підтип (70 %), загальний стан надтяжкий і тяжкий (45 %), наявність менінгеального 

синдрому (55 % хворих), переважала локалізація інсульту в тім‘яній та тім‘яно-скроневій частці. 

125

Шевченко-Бітенський К. 

НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПАТОГЕНЕЗ ТА ЛІКУВАННЯ НЕВРРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ 


Науковий керівник: доц. В.А.Пахмурний 



Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується швидким зростанням питомої ваги 

невротичних та соматоформних розладів серед усіх розладів психіки та поведінки. Певна частина неврозів 

зумовлена дією ноогенних чинників – втрата людиною стратегічного смислу життя, багатьох духовних 

цінностей, перевантаження інформаційного простору шумовою інформацією. Метою дослідження було 

з‘ясування механізмів ноогенних неврозів. Встановлено, що наявна ЕЕГ-патологія та виявлені когнітивні 

розлади не мають прямого кореляційного зв‘язку, але схожість деяких спільних патернів на 

електроенцефалограмі дозволяють на підставі концепції Н.П.Бехтеревої (1980) про стійкі патологічні стани 

сформулювати доцільність більш широкого застосування антиконвульсантів у психіатрії. Певна схожість 

формування невротичних розладів з кіндлінговими моделями полягає у тому, що низка епізодів підпорогової 

стимуляції супроводжується наступною, клінічно визначеною гіперфункцією дофамінергічної системи з 

характерною невротичною симптоматикою. Саме Н.П.Бехтерева висунула припущення, що для руйнування 

загальної матриці стійкого патологічного стану йтиметься не тільки про хірургічне втручання, але і про 

стирання довготривалої пам‘яті, її дезінтеграцію. Надалі спостерігається спрямована адаптивна перебудова 

за рахунок використання активованих резервів мозку. Іншим теоретичним джерелом, на якому базувалось 

наше дослідження, була концепція про гетеростазис П.Коронакіса та Г.Сельє, згідно з якою ординарний 

гомеостаз не в змозі забезпечити повноцінне функціонування організму у надзвичайно тяжких умовах. 

Захист піднімається на більш високий рівень та формується новий стан рівноваги – саме гетеростазис. 

Виходячи з цих практично тотожних концептуальних положень, а також – враховуючи власні спостереження, 

ми вважали доцільним застосування антиконвульсантів при невротичних розладах. 

Шпилик Ірина, Гайдукова Ганна 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИТОСТАТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ ІЗ ПРОГРЕСУЮЧИМ 

ПЕРЕБІГОМ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Бударна О.Ю. 



В сучасній медичній практиці в лікуванні хворих на розсіяний склероз(РС) першість безперечно 

належить превентивній модифікуючій терапії як першої (інтерферони, глатирамеру ацетат), так і другої лінії 

(цитостатики в комбінації з метилпреднізолоном), яка дозволяє отримати можливість якщо не зупинити 

аутоімунний процес, то хоча б зробити його керованим у майбутньому. 

Нами проаналізовано 27 історій хвороб пацієнтів із клінічно-достовірним РС, що отримували 

препарати другої лінії модифікуючої терапії (мітолік або нітрол) на базі неврологічної клініки ТОККПНЛ. 

Серед них було 16 жінок та 11 чоловіків віком від 29 до 62 років. Тривалість захворювання у пацієнтів 

коливалась від 2 до 24 років. У 10 хворих був діагностований первинно – прогресуючий перебіг РС, у 17 – 

вторинно – прогресуючий. Ступінь інвалідизації за шкалою EDSS коливався від 4,5 до 8,5 балів. Усім хворим 

проводилось повторне (в середньому 2-3 кратне) введення препаратів мітолік або нітрол у дозі 10 mg на 

один прийом. 

За результатами аналізу історій хвороб пацієнтів, що отримували цитостатичну терапію протягом 1,5 

років нами встановлено позитивний ефект такої терапії у 24 (88%) хворих, що проявлявся стабілізацією 

процесу із відсутністю ознак прогресування захворювання за шкалою EDSS, а також відсутністю 

екзацербацій протягом усього періоду лікування. У 2 пацієнтів на фоні модифікуючого лікування відмічалось 

прогресування захворювання (відповідно на 1,5 та 2 бали за шкалою EDSS за рік), у одного хворого із 

агресивним первинно – прогресуючим перебігом РС діагностовано чотири виражених екзацербації за рік із 

значним поглибленням ступеня інвалідизації. 

Таким чином, лише за допомогою препаратів превентивної терапії ми можемо впливати на перебіг РС, 

сповільнювати темпи прогресування захворювання та поглиблення неврологічної симптоматики у пацієнтів, 

що дозволяє покращувати якість життя хворих, та, інколи відстрочувати летальний вихід. 

126

Юрчук Галина, Пітик Олена 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НООФЕНУ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З ПСИХО- 

ВЕГЕТАТИВНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ 

Кафедра неврології №2 з курсом дитячої хірургії 

Науковий керівник : д-р мед.наук, проф. М.І. Пітик 



Проблема вегетативної дисфункції у дітей залишається актуальною в сучасній дитячій 

психоневрології. Вегетативні зрушення виявляються у 25-80% дітей переважно серед міських жителів,і 

виражено впливають на розвиток і перебіг багатьох захворювань дитячого віку. Часто при лікуванні має 

місце недооцінка психоемоційного статусу дитини. 

Метою роботи було вивчення терапевтичної ефективності препарату ноофен при різних проявах 

психо-вегетативної дисфункції у дітей. Проведено клініко-неврологічне, лабораторне, інструментальне та 

психологічне дослідження 21 хворого у віці від 7 до 14 років. Ноофен призначали наступним чином: дітям 

віком до 10 років по 100 мг двічі на добу, дітям 11-14 років по 100 мг на добу, за 30 хв до прийому їжі. 

Тривалість курсу складала 3 тижні. Встановлено, що ноофен суттєво покращує когнітивні функції у дітей, 

зменшує вплив симпатичного компоненту в дисрегуляціїї артеріального тиску, нормалізує порушення ритму 

серця на фоні вегетативної дисфункції,прояви астенії, вазо-вегетативні симптоми, нормалізує сон , підвищує 

активність дітей у денний час і продуктивність їх у навчанні та під час ігрової діяльності. Відмічається м‘який 

транквілізуючий ефект без ознак седативної дії. Клінічний ефект настає вже з 2-3 дня використання 

препарату. Таким чином, отримані результати аргументують включення препарату ноофен в схеми 

комплексного лікування психо-вегетативних дисфункцій у дітей. 

Яворська Неля 

ДУХОВНА ТЕРАПІЯ ЯК ЛІКУВАННЯ ОСІБ ЗАЛЕЖНИХ ВІД АЛКОГОЛЮ 


Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. Венгер О.П. 



«Людина спивається тоді, коли вона п‘є не для того, щоб їй було добре, а для того, щоб їй не було 

погано…» 

Якщо у давні часи алкогольні традиції визначалися ритуальним вживанням хмільних напоїв з нагоди 

знаменних подій і носили вцілому епізодичний характер, то сьогодні з прикрістю ми змушені визнати, той 

факт, що алкоголізм в Україні, став соціально-культурною проблемою і набуває ознак національної епідемії. 

Алкоголь набув предмету геноциду, який повільно, але впевнено йде до своєї мети: зменшити в кількості та 

в якості українську націю. 

Метою проведення дослідження було: надати порівняльну характеристику щодо позитивної динаміки 

в лікуванні стандартними схемами осіб, котрі залежні від алкоголю і приведенням духовної терапії з 44- 

денним курсом. 

Методи дослідження використовувались наступні: клініко-анамнестичні, 

клініко-психопатологічні (шкала тривоги Спілбергера-Ханіна та шкала особистості за Шмішеком), 

теоретичний тест на алкоголізм «Чи можу я без алкоголю» 

Нами було обстежено 64 особи, котрі залежні від алкоголю, їх було розділено на дві групи: у першій 

знаходилось 34 пацієнти, яким було запропоновано стандартне лікування «кодування», у другій групі - 30 

хворих, що проходили духовну терапію. Спостереження за даними особами проводилось 6 місяців, після 

чого нами було виявлено, що з першої групи, через 6 місяців після «кодування» до колишнього способу 

життя вернулись 14 осіб(41%). У другій групі лише 4 хворих (13%) продовжували вживати алкоголь. 

Таким чином, можна зробити висновок, що духовна терапія, джерелом якої є Святе Письмо, на 

якому базується моральна катехиза, вчення Святих Отців та вчителів Церкви, що вчать про боротьбу 

людини з пристрастями(гріхом) і Свята Тайна Покаяння, є важливим і невід‘ємним методом у лікуванні 

людей залежних алкоголем. 

127

Яцків Лілія, Пиндус Ірина 

НЕВРОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ДИГОКСИНУ НА ЛІКУВАННЯ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ В 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН 

Кафедра хімії 

Науковий керівник: доц. Н.В.Фартушок 

Львівський медичний інститут 


Вступ Після різкого припинення надходження кисню в тканину головного мозку різко знижується 

активність процесів окисного фосфорилювання в мітохондріях. 

Метою дослідження було вивчити стан антиоксидантно-прооксидантного гомеостазу у тканині 

головного мозку в експериментальних тварин на моделі ішемічного інсульту. 

Матеріали і методи Дослідження були проведені на статевозрілих безпородних білих 

щурах(самицях) (n=42), середньою масою 250г, яких утримували в умовах віварію. Інтактні щурі складали 

групу контролю (n=12); щурі, які переносили лише моделювання ішемічного інсульту введено пірацетам 

інтраперитонеально в дозі 500 мг/кг (n=10); щурі, яким після моделювання ішемічного інсульту в першу 

годину після початку експерименту введено дигоксин інтраперитонеально в дозі 0,75 мг/кг (n=10). 

Оперативні втручання проводили під ефірним наркозом. 

Результати дослідження та їх обговорення Дані проведених досліджень показали, що перев‘язка 

внутрішньої сонної артерії в щурів викликала тяжкі неврологічні зміни: параліч, парези, птоз, з максимумом 

маніфестації на 4 добу. Заданий період спостереження у групі нелікованих тварин середній бал за шкалою 

Mc Grow склав 16,5 бали, що відповідає тяжкому ступеню неврологічної симптоматики (табл.1) 

Таблиця 1. Вплив дигоксину та пірацетаму на розвиток неврологічного дефіциту в щурів у різні 

терміни від початку ішемічного інсульту 

Група 

Середній бал за шкалою СР. Mc Grow 

На 1-шу добу 

На 4-у добу 

Неліковані 9,50±1,41 16,70±1,88 

Дигоксин 7,80±1,22 р 7,50±1,15 р 

Пірацетам 9,00±1,32 р,р 1 13,50±1,28 р,р 1 

Примітка: р

СЕКЦІЯ 

«АКУШЕРСТВО ТА 

ГІНЕКОЛОГІЯ» 

129

130

Андрушкевич Людмила 

ПРОФІЛАКТИКА РАННЬОЇ НЕПЛАНОВАНОЇ ВАГІТНОСТІ У НЕПОВНОЛІТНІХ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ 

АСПЕКТ ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ 


науковий керівник: канд. мед. наук П.В.Яворський 



Стан здоров‘я підлітків в Україні викликає серйозне занепокоєння, оскільки із року в рік 

спостерігається збільшення захворюваності. Проблема збереження репродуктивного здоров'я за своєю 

значущістю, маштабністю, перспективністю, стратегічним характером на сьогодні є однією з найбільш 

актуальних. Незважаючи на впровадження програми планування сім‘ї, в Україні проблема небажаної 

вагітності та абортів далека від свого вирішення. Протягом останніх п‘яти років відмічається повільне 

зниження абортів серед жінок фертильного віку, але на жаль, кількість абортів у підлітків має тенденцію до 

зростання. 

Сьогодні реальність така, що близько 60% підлітків жіночої статі мають досвід статевого життя до 18 

років. Таким чином «період небезпеки» небажаної вагітності збільшується, а знання про те, як її уникнути, 

мають далеко не всі. Наші спостереження показують, що у неповнолітніх аборти, проводяться з високим 

рівнем ранніх і відстрочених ускладнень. Штучне переривання вагітності борт негативно впливає на перебіг 

наступних вагітностей, часто призводить до дизгормональних станів, що у майбутньому проявляється 

порушеннями менструального циклу, мастопатіями, безплідністю. Оскільки більшість вагітностей серед 

підлітків незаплановані, то їх попередження необхідно віднести до одного з головних завдань не лише 

медицини, а суспільства в цілому, і цією проблемою, мають займатися батьки, школа, лікарі і практикуючі 

медичні сестри, які маючи належну підготовку, можуть проінформувати підлітків з проблемних питань 

профілактики небажаної вагітності. 

Березюк Олександра 

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОТИСПАЙКОВОГО БАР’ЄРУ ПРИ КОЛЬПОПОЕЗІ У ПАЦІЄНТОК З АНОМАЛІЯМИ 

РОЗВИТКУ ПІХВИ 

Кафедра акушерства та гінекології №1 

Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. Волянська А.Г. 



Однією з найактуальніших проблем хворих з синдромом Майєр-Рокитанського-Кустер-Хаузера(МРКХ) 

є такі соціальні та психологічні проблеми, як відсутність нормального статевого життя та неможливість 

створення родини. Використання протиспайкових бар‘єрів при оперативному усуненні таких аномалій, як 

аплазії та агенезії піхви досить перспективний напрямок. Плівчастий протиспайковий засіб зменшує 

утворення спайок та зрощень за рахунок формування між ними желатинозного прошарку. 

Метою даного дослідження була оцінка перебігу післяопераційного та реабілітаційного періодів після 

застосування протиспайкових бар‘єрів у пацієнток з МРКХ після оперативного втручання. 

Матеріали та методи. Робота ґрунтується на оперативному лікуванні та спостереженні 8 пацієнток з 

первинною аплазією піхви внаслідок синдрому МРКХ. Середній вік пацієнток складав 19,8 ±2,1 роки (від 17 

до 25). Оперативне втручання проводилось у 2 етапи: діагностичної лапароскопії та промежинного етапу 

вагінопластики. В якості втручання виконувався кольпоез за методом McIndoe. 

Результати. Після операції всі пацієнтки лишались у клініці протягом 5 днів. Бужування неовагіни 

силіконовим муляжем проводили щоденно. Через 12 днів після операції проводили візуалізацію стінок. 

Повна епітелізація вагіни відбувалась в період від 1 до 3 місяців. Всі пацієнтки вже через 3-4 міс мали 

повноцінні статеві акти. Всі були задоволені результатами операції. 

Висновки. Даний метод кольпопоезу є високоефективним з мінімальним ризиком розвитку ускладнень, 

значно скорочує термін післяопераційної госпіталізації, сприяє покращенню якості життя пацієнток з 

синдромом МРКХ. 

131

Боднарюк Оксана, Гуменна Катерина, Андрієць Анатолій 

РОЛЬ ПРОБІОТИКІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ БАКТЕРІАЛЬНОГО ВАГІНОЗУ 

Кафедра акушерства і гінекології з курсом дитячої та підліткової гінекології 

науковий керівник: проф. О.А.Андрієць 



Бактеріальний вагіноз (БВ) є однією з найбільшпоширеніших причин розвитку урогенітальної патології 

запального генезу. Такий стан виникає в результаті дисбалансу мікрофлори статевого тракту і 

характеризується зменшенням або виснаженням Lactobacillus SPP та перстстуванням анаеробних бактерій. 

За даними Кокранівської бібліотеки (N Engl J Med 2011 ) розповсюдженість БВ варіює в різних частинах 

світу і є найвищою у країнах, що розвиваються та свідчать про те , що загальна розповсюдженість БВ є 

найвищою серед сексуально активної молоді. Домінування лактобактерій у вагінальній мікрофлорі здорових 

пацієнток та різке зниження їх кількості при БВ вимагає оральної чи ва пробіотичних штамів лактобактерій. 

Багаточисленні дані Кокранівської бібліотеки (J Infect Dis 2008) свідчать про те, що використання пробіотиків у 

комплексному лікуванні БВ дає змогу скоротити терміни лікування та попередити виникнення рецидивів. 

З метою профілактики і лікування дисбактеріозу урогенітального тракту до комплексної терапії 

бактеріального вагінозу, що розвивається на тлі запальних захворювань нирок та сечового міхура ми 

включили пробіотик з уроантисептичним ефектом – Лекран виробництва фірми «Oligocaps Deloppement» 

(Франція).. Селективний пробіотик Лекран – це комбінація живих пробіотичних бактерій для комплексного 

лікування запальних захворювань урогенітального тракту. 

В цілому позитивні результати комплексної терапії з включенням Лекрану були відмічені пацієнтками у 

96,1% випадків, про що й свідчило повне клінічне одужання після закінчення курсу лікування та після трьох 

наступних менструації з лабораторним підтвердженням. 

Бойчук Юлія 

ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПАПІЛОМА ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ 

Кафедра акушерства та гінекології 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц.. Лимар Л.Є 



Інфекції, що викликані папілома вірусом (ВПЛ) людини відносяться до найбільш розповсюджений в 

світі інфекційних захворювань. ВПЛ викликає ряд захворювання шкіри та слизових оболонок, підвищує 

ризик раку шийки матки. В аногенітальній ділянці зазвичай виявляють ВПЛ типів 6,11, 16, 18, 31, 33, 35, 41, 

42, при чому можлива наявність в одного хворого декільком типів вірусу одночасно. 

Питання обстеження, програми ведення, медикаментозного лікування, термінів раціональної 

реактивації ВПЛ мають свої розбіжності. Це виклинало необхідність пошуку нових підходів до даної 

проблеми. 

Усім хворим було проведено фізичні деструктивні методи лікування (електрокоагуляція, 

електрокаустика, електроексцизія). Ми провели порівняння ефективності лікування рекомбінантний альфа- 

2-інтерферон у свічках та локально підшкірно протягом 14 днів. 

При розгляді отриманих клінічних результатів лікування нами проаналізовано основні особливості 

перебігу захворювання, зв‘язок гостроти початку і перебігу специфічного процесу, важкість клінічної картини, 

тривалість захворювання і частота рецидивів. Комплексне лікування електродиструктивними методами з 

застосуванням імунномодулюючої терапії людським рекомбінантним альфа-2-інтерфероном є 

високоефективним для лікування пацієнтів з гострими кондиломами. 

132

Бойчук Юлія, П’янова Тетяна, Пукало Марія, Куцин Василь, Грищенкова Ольга 

ПРОФІЛАКТИКА МАСИВНИХ ПІСЛЯРОДОВИХ МАТКОВИХ КРОВОТЕЧ 


Керівник доцент.Лимар Л.Є. 



Протягом останніх років значною мірою зросла кількість жінок з наявністю екстрагенітальної 

патології або ускладнень вагітності, які мають високий ступінь ризику гіпотонічної маткової кровотечі в 

післяпологовому періоді. Тому актуальним є пошук нових методів профілактики цієї патології. 

Метою наших досліджень було виявлення вагітних жінок групи високого ризику виникнення післяродової 

гіпотонічної маткової кровотечі та застосування комплексної профілактики цього виду ускладнення. 

Нами було обстежено 60 вагітних жінок, які мали високий ступінь ризику гіпотонічної маткової 

кровотечі. Всі пацієнтки були розділені на 2 групи. Ускладнення вагітності та екстрагенітальна патологія 

пропорційно спостерігалась в обох групах. Найчастіше зустрічались пізні гестози (прееклампсія різних 

ступенів тяжкості) в 9 і 10 випадках (30, 0 % і 33,3 %), багатоводдя в 7 і 6 випадках (23,3 % і 20,0 %), 

багатоплідна вагітність у 3 і 4 випадках (10,0 % і 13,3 %), великий плід 4 і 5 випадках (13,3 % і 16,7 %), 

хронічна інфекція у 8 і 8 випадках (26,7 %), обтяжений акушерський анамнез (паритет: 3 і більше пологів, 

кровотечі в попередніх родах) в 3 і 4 випадках (10,0 % і 13,3 %). Екстрагенітальна патологія розподілилась 

в групах наступним чином: вегетосудинна дистонія 11 і 12 випадків (36,7 % і 40,0 %), цукровий діабет 4 і 5 

випадків (13, 3 % і 16,7 %), анемія 7 і 6 випадків (23,3 % і 20,0 %). Пацієнткам 1 групи проводилась 

традиційна профілактика маткової кровотечі. Пацієнткам 2 групи застосовувалась запропонована схема із 

застосуванням транексамової кислоти. З метою профілактики післяродової гіпотонічної маткової кровотечі 

ми застосовували транексамову кислоту з розрахунку 15 мг/кг внутрішньовенно крапельно двічі з 

інтервалом 6 годин. У пацієнток 1 групи післяпологовий період в 4 випадках ускладнився матковою 

кровотечею, середня крововтрата склала 612, мл. У 26 пацієнто крововтрата була фізіологічною і склала 

270, 43 ±21,6 мл. У пацієнток 2 групи гіпотонічна кровотеча спостерігалась у 1 пацієнтки і склала 570, 4 мл. 

У 29 породіль була фізіологічна крововтрата, яка склала 236, 3±32,6 мл. 

Таким чином, використання транексамової кислоти з метою профілактики післяпологових маткових 

кровотеч запобігає виникненню кровотечі у жінок групи високого ризику та зменшує об‘єм фізіологічної 

крововтрати. 

Бойчук Юлія, Іщак Олег, Курило Оксана 

ВАРІАНТИ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ З ПОЗАМАТКОВОЮ ВАГІТНІСТЮ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Франчук А.Ю. 



Позаматкова вагітність (ПВ) - це вагітність, при якій імплантація заплідненої яйцеклітини відбулася 

поза порожниною матки. Найбільш часта локалізація ПВ – маткові труби. 

Досліджувана патологія до цього часу залишається актуальною. Від 6 до 10% пацієнток поступають 

у гінекологічний стаціонар з діагнозом "підозра на позаматкову вагітність". 

Метою даної роботи було вивчити фактори, що визначали можливість настання позитивного ефекту 

від лікування позаматкової вагітності за допомогою метотрексату, косервативного видалення плідного яйця 

при лапароскопічній операції та показання до лапаротомії для підвищення ефективністі відновлення 

репродуктивної функції у жінок після перенесеної ектопічної вагітності. На основі проведених досліджень 

метод консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності з використанням метотрексату при 

внутрішньом'язовому введенні забезпечує ефективну резорбцію плідного яйця при незначних побічних 

ефектах, дозволяє зберегти анатомічну та функціональну цілісність маткової труби. Запропонована схема 

лікування виявила переваги хірургічної лапароскопії порівняно з лапаратомією при позаматковій вагітності. 

133

Вдовиченко Антон 

АНАЛІЗ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ ПРИ МАКРОСОМІЇ ПЛОДА 

Кафедра акушерства і гінекології №2 

Науковий керівник: канд. мед. наук, ас. І.В. Жесткова 

ДВНЗ «Національний медичний університет імені О.О.Богомольця» 

м. Київ, Україна 

Ріст частоти макросомії плода (МП), важкість акушерських і перінатальних ускладнень обумовлюють 

актуальність проблеми. 

Мета дослідження: вивчення особливостей перебігу вагітності та пологів у жінок з МП. 

Матеріали і методи. Проведено аналіз медичної документації 43 породіль, які народили дітей масою 

більше 4000 г. 

Результати досліджень. Середній вік жінок був 27,7±1,5 р., першо- та повторновагітні становили 

відповідно 58,1% (25) і 41,9% (18). Хворих на цукровий діабет не було. Генетично зумовлений фактор 

складав 4,7% (2). Жінки з ростом понад 170 см складали 13,9%. Розподіл екстрагенітальних захворювань 

був таким: анемія різного ступеню (72,1%), ожиріння (32,5%), НЦА (62,7%), захворювання ШКТ (32,5%), 

нирок (37,2%), щитоподібної залози (27,9%). Обтяжений гінекологічний анамнез був у 35 жінок: запальні 

захворювання (23), порушення менструальної функції (12). Всі ці захворювання об‘єднує наявність 

дисбалансу обміну макро-, мікроелементів та ангіопатії, які ускладнюють перебіг вагітності. Загроза 

передчасних пологів була у 32 жінок (74,4%), прееклампсія легкого ступеню у 18 (41,9%), багатовіддя – у 10 

(23,3%). 

Пологи ускладнились передчасним вилиттям навколоплідних вод у 12 жінок (27,9%), слабкістю 

пологової діяльності у 10 жінок (23,3%), дистресом плода у 5 (11,6%) та клінічно вузьким тазом у 3 жінок 

(7%). Патологічна крововтрата була у 15 жінок (34,9%), розродження шляхом кесарського розтину – у 8 

жінок (18,6%). 

Питома вага дітей з масою 4000 г і більше при довжині тіла 50-55 см складала 74,4% (32), 56 см – 

25,6% (11). Така закономірність свідчить про порушення ліпідного, вуглеводного обміну та дисбалансу 

обміну макро- та мікроелементів. Це пояснює оцінку при народженні за шкалою Апгар – 7 і менше балів у 10 

дітей. 

Висновки. МП зустрічається у жінок з різною екстрагенітальною патологією, що призводить до 

розвитку ускладнень вагітності, пологів, погіршення перінатальних наслідків і потребує проведення 

профілактичних заходів. 

Вустенко Віталіна 

ВИЗНАЧЕННЯ ОВАРІАЛЬНОГО РЕЗЕРВУ У ЖІНОК З БЕЗПЛІДНІСТЮ 

НА ТЛІ АУТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ 

Кафедра акушерства, гінекології та перинатології ФІПО 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф.Квашенко В.П. 

Донецький національний медичний університет ім.М.Горького 

м.Донецьк, Україна 

Одним з найважливіших параметрів, які враховуються при визначенні плану лікування безплідності, 

є оваріальний резерв. Для визначення оваріального резерву можуть використовуватися різні методи 

(зокрема, рівень ФСГ, кількість антральних фолікулів тощо). На сьогоднішній день найточніше оваріальний 

резерв можна оцінити за допомогою рівня АМГ. 

Метою нашої роботи стало визначення рівня АМГ у жінок з аутоімунним тиреоїдитом, які звернулися 

з метою лікування безплідності до відділення діагностики та лікування безплідного шлюбу Донецького 

регіонального центру охорони материнства та дитинства. 

Нами було проведено визначення рівня АМГ і ФСГ та підрахунок кількості антральних фолікулів при 

УЗД на 3-4 день менструального циклу у 30 жінок з аутоімунним тиреоїдитом. Контрольну групу склали 30 

жінок з безплідністю та нормальною функцією щитоподібної залози і нормальним рівнем антитиреоїдних 

антитіл. 

Нами виявлено, що рівень АМГ у жінок з аутоімунним тиреоїдитом був достовірно нижчим (майже у 2 

рази), ніж у жінок з нормальною функцією щитоподібної залози без підвищення рівнів антитиреоїдних 

антитіл. 

Таким чином, аутоімунний процес проти щитоподібної залози має негативний вплив на оваріальний 

резерв, що, в свою чергу, обумовлює необхідність індивідуалізованого підходу до проведення стимуляції 

овуляції у жінок з аутоімунним тиреоїдитом. Визначення оваріального резерву за рівнем АМГ дозволяє 

підібрати оптимальну стартову дозу при стимуляції овуляції, що підвищує ефективність стимуляції овуляції 

та дозволяє уникнути синдрому гіперстимуляції яєчників. 

134

Герман Леся, Каліновська Ірина 

ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ ВАГІТНИХ З ПЛАЦЕНТАРНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ В 

РАННЬОМУ ЕМБРІОНАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ 

Кафедра акушерства і гінекології 

Науковий керівник- д-р мед.наук, доц. Каліновська І. В 

ФПО Буковинського державного медичного університету 


. 

Проблема діагностики та профілактики антенатальних розладів у сучасному акушерстві є 

актуальною. Серед причин загрозливих станів плода, високого ризику перинатальних втрат значне місце 

посідає фетоплацентарна недостатність, яка починає проявлятися на ранніх стадіях гестаційного процесу. 

Це супроводжується дистрофічними змінами в плаценті і розладом її ферментативної та гормональної 

функції. Метою даного дослідження було вивчення гормонального статусу вагітних при плацентарній 

недостатності в ранньому ембріональному періоді. Нами було обстежено 90 жінок в терміні вагітності 4-8 

тижнів з ранніми проявами фетоплацентарної недостатності. При дослідженні гормонального статусу 

вагітних виявлено зниження рівня хоріонічного гонадотропіну до 12480 МЕ/л, що в 2 рази менше ніж у групі 

контролю. У вагітних з плацентарною недостатністю в ранньому ембріональному періоді рівень естрадіолу в 

сироватці крові становив 0,2 нмоль/л, що в 2,6 рази менше порівняно з контрольною групою. При 

дослідженні рівня прогестерону у всіх вагітних основної групи спостерігалося його зниження в 1,5 раза 

порівняно з контрольною групою. Отримані результати свідчать, що дослідження гормонального статусу 

вагітних з ранніми проявами плацентарної недостатності дозволяє діагностувати різні форми даної патології 

на ранніх термінах вагітності. Неповноцінність функції трофобласту, внаслідок якої розвиваються ранні 

прояви ФПН, веде до зниження рівня хоріонічного гонадотропіну, що викликає зниження рівня прогестерну 

та естрогенів. Падіння рівня цих гормонів призводить до посилення скоротливої активності міометрія та 

загрози переривання вагітності в ранньому ембріональному періоді. Це клінічно проявляється частковими 

відшаруваннями хоріона та відмерлими вагітностями в ранньому ембріональному періоді. 

Головачук Оксана, Каліновська Ірина 

ОЦІНКА СТАНУ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ У ВАГІТНИХ З ГЕНІТАЛЬНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ 

Кафедра акушерства і гінекології 

Науковий керівник- д-р мед.наук,доц. Каліновська І. В 

ФПО Буковинського державного медичного університету 


Ускладнений перебіг вагітності урогенітальними інфекціями відзначається за даними різних авторів у 

55-89% вагітних жінок. Проблеми хронічної плацентарної недостатності, в основі якої лежить порушення 

компенсаторно-пристосувальних механізмів і вплив геніальних інфекцій, є актуальним, що пов‘язано з 

чисельними ускладненнями пологів, високою перинатальною смертністю та наявністю більш частих 

нервово-психічних розладів у дітей від матерів, перебіг вагітності яких ускладнився плацентарною 

недостатністю. 

Метою дослідження було вивчити вплив фетоплацентарної недостатності на перебіг 

вагітності,ускладненої генітальними інфекціями. Вивчено перебіг вагітності і проведена оцінка стану 

фетоплацентарного комплексу у 40 вагітних з генітальними інфекціями в другій половині вагітності.Аналіз 

клінічного перебігу вагітності, яка розвивалась показав, що в обстеженої групи вагітних спостерігалася 

патологія розташування хоріона в малому терміні у 34 жінок(85%). Перебіг першого триместру вагітності 

ускладнився загрозою перериванням у 18 жінок(45%), другої половини вагітності- загрозою передчасних 

пологів у 13 жінок(32,5%). Характерним ускладненням вагітності при генітальних інфекціях є розвиток 

фетоплацентарної недостатності( у 36 вагітних-90%). При проведенням УЗД плода в терміни вагітності 16- 

18 та 24-25 тижнів відзначалася в 25% гіперплазія плаценти, в 45% - передчасне старіння плаценти. Аналіз 

кардіотокограм плода показав, що 70 % обстежених оцінка КТГ за Фішером складала 6-7 балів(монотонний 

тип при базальному ритмі 110-120 уд. в 1 хв. Результатом вагітності у жінок з генітальною інфекцією та 

фетоплацентарною недостатністю є народження дітей різного фізичного розвитку. Останній зворотньо 

пропорційний тяжкості фетоплацентарної недостатності та ступеню інфекційного ураження. Синдром 

затримки розвитку плода був діагностований у 6 жінок ( 15 %). В ранньому неонатальному періоді 

спостерігалася порушена адаптація новонароджених дітей, які народилися від матерів з урогенітальною 

інфекцією та клінічними ознаками гіпоксії: легкого ступеня-40%, середньої важкості-50%, тяжкого ступеня- 

10%. 

Таким чином, перенесена хронічна гіпоксія на фоні урогенітальних інфекцій сприяє формуванню 

перинатальної патології ЦНС у новонароджених дітей. Подальше дослідження фетоплацентарної 

недостатності у вагітних з урогенітальними інфекціями дадуть змогу розробити профілактичні заходи 

попередження їх шкідливих впливів на плід. 

135

Гошовська Аліса 

ДІАГНОСТИКА ПЛАЦЕНТАРНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ШЛЯХОМ ВИЗНАЧЕННЯ БІЛОК- 

ПРОДУКУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ 

Кафедра акушерства, гінекології та перинатології 

Науковий керівник: д-р мед. наук., проф. О.В. Кравченко 



У забезпеченні нормального перебігу вагітності важливу роль відведено гормональній та білоксинтезувальній 

функціям фетоплацентарного комплексу (ФПК). Останній продукує плацентарні гормони та 

білки, які регулюють важливі процеси, що необхідні для фізіологічного перебігу гестації. Морфологічні зміни 

в плаценті у вагітних з проявами плацентарної дисфункції, потенційно супроводжуються розладами 

ферментативної, гормональної та білок-синтезувальними функціями ФПК. Зміни у гормональній функції 

плаценти у жінок, які можуть стати основою патогенезу різноманітних ускладнень вагітності, вивчені 

недостатньо. Для оцінки функціонального стану ФПК у жінок є більш інформативними є одночасне 

визначення декількох гормонів та білків у сироватці крові вагітної та у плаценті з комплексною оцінкою їх 

результатів. 

За даними літератури, відмічена висока діагностична цінність специфічних протеїнів: 

трофобластичного (31 - глікопротеїну (ТБГ) - специфічного маркера функції синцитіотрофобласта, який 

синтезується плодовою частиною плаценти та плацентарного а1- мікроглобуліну (ПАМГ) - білка, який 

синтезується материнською частиною плаценти і є індикатором функції децидуальної тканини. 

З метою поглибленого вивчення фетоплацентарного комплексу, нами досліджено концентрацію білків у 

сироватці крові вагітних жінок основної та контрольної груп трофобластичного (31 - глікопротеїну (ТБГ) та 

плацентарного а1- мікроглобуліну (ПАМГ). Зазначені нами зміни мають мають прогностичну цінність у 

комплексі з іншими методами діагностики підтверджують порушення функції плаценти. Підвищення рівня 

ПАМГ в сироватці крові вагітних, з проявами плацентарної дисфункції засвідчує стан декомпенсації 

плацентарної системи та недостатність бар'єрної та захисної функції. 

Гульпе Катерина 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ЖІНОК ІЗ ЗАТРИМКОЮ ВНУТРІШНЬО- 

УТРОБНОГО РОСТУ ПЛОДА 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. О.О. Корчинська 

Ужгородський Національний Університет 


Вступ. За останні 15 років у 4-5 разів зросла захворюваність немовлят, порушення фізичного й 

нервово-психічного розвитку відзначається більше ніж у 25% дітей першого року життя. Проблема затримки 

внутрішньо-утробного росту плода у вагітних займає одне з провідних місць в акушерстві, оскільки це 

ускладнення зумовлює високу перинатальну захворюваність та смертність. 

Мета. Ретроспективне дослідження особливостей перебігу вагітності та пологів у вагітних із 

затримкою внутрішньо-утробного росту (ЗВУР) плода, а також наслідки розродження в залежності від 

ступеня важкості ЗВУР плода. 

Матеріали та методи дослідження. В період з 1.10.2011р. по 20.02.2012р. на базі Ужгородського 

міського перинатального центру нами було проаналізовано дані перебігу 1311 історій пологів, серед яких у 

25 жінок народилися діти із затримкою внутрішньо-утробного росту плода. Проведений аналіз засвідчує,що 

групу ризику становлять повторнородячі жінки, у яких при першій гестації мали місце різноманітні акушерські 

та перинатальні ускладнення. За ступенем важкості ЗВУР плода була встановлена така структура : І ступінь 

– 56%, ІІ ступінь – 20%, ІІІ ступінь – 24%.Ускладнення в перебігу пологів були наступні: кровотечі в ІІІ і 

ранньому післяпологовому періоді – 36% випадків, дистрес плода в пологах – 24%, із яких обвиття пуповини 

навколо шиї було виявлено у 12%; аномалії родових сил – 16%, дефекти оболонок – 24%. Кесарський 

розтин був проведений у 32% жінок. Антенатальна загибель плоду спостерігалась у 16% випадків. 

Висновки. Таким чином,ми виявили що затримка внутрішньо-утробного росту плода призводить до 

численних ускладнень в перебігу родів,серед яких найбільш частими є кровотечі в ІІІ і ранньому 

післяпологовому періоді,дистрес плода в пологах, дефекти оболонок та аномалії родових сил. Отже, діти із 

затримкою внутрішньо-утробного розвитку мають знижену стійкість до родового стресу,а повторнородячі 

жінки у віці 30±2 років з аномаліями родових сил при попередніх гестаціях є групою ризику по виникненню 

ЗВУР плода і потребують посиленого моніторування. 

136

Диннік Олександра 

ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ХВОРИХ НА ПУБЕРТАТНІ МАТКОВІ КРОВОТЕЧІ 

кафедра акушерства та гінекології №1 

Науковий керівник д-р мед. наук, проф. М.О.Щербина 



Неослабний інтерес до вивчення гормональних взаємодвідносин при ПМК у значній мірі пов‘язаний з 

цілою низькою нез‘ясованих питань щодо формування і прогресування цього тяжкого захворювання. 

Метою нашого дослідження було вивчення особливостей вмісту стероїдних гормонів у хворих на 

ПМК із різною масою тіла. 

Усім хворим було проведено антропометричне дослідження. У залежності від фізичного розвитку 

хворі були розподілені на три групи. До першої увійшли дівчата із нормальним ІМТ – 72 особи (46,2 %), до 

другої – 54 дівчинки із підвищеним ІМТ (34,6 % ) і до третьої – 30 із зниженим ІМТ(19,2 %). 

Оцінка гормонального статусу передбачала визначення в сироватці крові тестостерону (Т), 

естрадіолу (Е 2 ), кортизолу (К) радіоімунологічним методом із використанням стандартних комерційних 

наборів. 

Враховуючи, що жирова тканина є однією із головних учасниць процесів реалізації функціональної 

активності стероїдних гормонів, її здатність до обміну і накопичення стероїдів, було проаналізовано рівень 

стероїдних гормонів в залежності від ІМТ. Вірогідних розбіжностей у середніх показниках між групами 

виявлено не було. 

Проведення індівідуального аналізу з‘ясувало, що нормативні рівні Т у сироватці крові найчастіше 

реєструвалися серед хворих Ι гр., рідше за усіх – у ΙΙΙ гр. Підвищеня вмісту цього гормону відбувалося у 15,5 

% хворих Ι гр., 20,4 % – ΙΙ гр. і 33,3 % – ΙΙΙ гр. Що стосується Е 2 , то у підлітків Ι гр. рідше за усіх 

спостерігалося зниження його вмісту, серед дівчат ΙΙΙ гр. вірогідно частіше ніж в інших групах реєструвалися 

низькі значення рівня естрадіолу і значно рідше відзначалося його підвищення. Коефіцієнт Т/Е 2 в межах 

фізіологічних коливань спостерігався менш ніж у половини хворих. Підвищені його значення реєструвалися 

у кожної 6-8 пацієнткі ΙΙ і ΙΙΙ гр., що вірогідно частіше ніж у Ι гр. (ρ 1

Дрегалюк Віктор 

ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ВАГІТНИХ ІЗ ГЕСТАЦІЙНИМ ПІЄЛОНЕФРИТОМ 

Науковий керівник канд.мед.наук Мазур П.Є. 


м. Кременець. Тернопільська обл., Україна 

Провідними причинами розвитку гестаційного пієлонефриту є наявність інфекційного вогнища в 

організмі, порушення уродинаміки верхніх сечовивідних шляхів. Частота даного захворювання в акушерській 

практиці становить 6-10% і, як правило, виникає у вагітних молодого віку в II-III триместрах вагітності 

(частіше в терміні 20-28 тиж.) та в післяпологовому періоді. 

З метою вивчення перебігу вагітності і пологів у вагітних із гестаційним пієлонефритом було 

опрацьовано медичну документацію жіночої консультації та пологового будинку з 2008 по 2011 рр. Аналізу 

підлягали 30 історій хвороб пацієнток з діагнозом: гестаційний пієлонефрит та 15 історій пологів жінок, які 

народжували в пологовому будинку м. Кременець. 

Середній вік жінок становив 22,2 роки. Середня кількість вагітностей – 2,4, середня кількість пологів – 

1,6. Термін вагітності при встановленні діагнозу становив від 24 до 32 тижнів. У всіх жінок виявлено вогнища 

хронічної інфекції в організмі. У 66,6% жінок діагноз пієлонефрит встановлено вперше, 33,4% жінок – 

гестаційний пієлонефрит діагностувався і при попередніх вагітностях. У пацієнток спостерігалась стійка 

лейкоцитурія – 88,9%, бактеріурія – 97,7% та больовий синдром – 68,9%. Вагітність перебігала на фоні 

загрози переривання у 44,4% жінок, на фоні пізніх гестозів – у 53,3%, на фоні анемії вагітних – у 97,7%. ФПН 

і затримка внутрішньоутробного розвитку плода спостерігались у 44,4%. 

Пологами в термін через природні пологові шляхи закінчились вагітності у 55,6% випадків; передчасні 

пологи спостерігались у 35,5% жінок. Шляхом кесарського розтину вагітність закінчилась у 8,9% вагітних. 

Перебіг пологів ускладнився передчасним вилиттям навколоплідних вод у 33,4%, дистресом плода – 20,3%. 

Висновки. Гестаційний пієлонефрит негативно впливає на перебіг вагітності, пологів й 

внутрішньоутробний стан плода, частіше виникає загроза переривання вагітності, передчасні пологи, 

передчасне вилиття навколоплідних вод, дистрес плода, пізні гестози, анемія вагітних. 

Ерстенюк Мар’яна 

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ МІКРОНІЗОВАНОГО ПРОГЕСТЕРОНУ У ЖІНОК ІЗ ЗВИЧНИМ 

НЕВИНОШУВАННЯМ. ФОРМИ МІКРОНІЗОВАНОГО ПРОГЕСТЕРОНУ 


Науковий керівник: проф. Маланчук Л.М. 



Одна з основних задач перинатальної медицини - запобігання та зниження частоти передчасних 

пологів. Відомо, що прогестерон є основним гормоном вагітності. 

В практиці застосовуються різні препарати прогестерону: мікронізований у вигляді капсул для 

ентерального і вагінального введення, у вигляді масляного розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій, 

гестагени. Використання мікронізованого прогестерону забезпечує оптимальну всмоктуваність і 

біодоступність. 

Мета дослідження: оцінка ефективності застосування мікронізованого прогестерону (Ендометрин) у 

жінок із невиношуванням, зумовленим недостатністю лютеїнової фази. В групу увійшли 30 пацієнток. Вік 

обстежених жінок коливався від 19 до 35 років. Всі ці пацієнтки мали в анамнезі викидні, артифікаційні 

аборти. Враховувався стан шийки матки, дані загальноклінічні, спеціальні методи дослідження. При УЗД у 9 

жінок (30%) виявлено низьке розташування плаценти, у 13 (43,3%) пацієнток спостерігались сегментарні 

скорочення матки, ознаки ІЦН виявлені у 8 (27,7%) жінок. При визначенні рівня фетоплацентарних гормонів 

у 21 (70%) показники прогестерону знаходилися нижче норми для терміну гестації, а у 9 (37%) відзначені 

значно низькі рівні. Тривалість терапії мікронізованим прогестероном коливалася від 3 до 8 тижнів. 

Пролонгувати вагітність вдалось до 36-38 тижнів у 27 (90%) пацієнток з 30. У 3 (10%) пацієнток 

вагітність перервалась в терміні до 20 тижнів. У 25 (83,3%) відбулися термінові пологи. У 2 (6,7%) – 

передчасні пологи. Несвоєчасне вилиття навколоплідних вод відзначено у 14 пацієнток (46,7%), аномалії 

пологової діяльності склали 23,3% (у 7), дистрес плода спостерігався у 6 (20%) вагітних. 

Отже, використання мікронізованого прогестерону сприяло виношуванню вагітності і може бути 

рекомендовано у впровадженні в акушерській практиці. 

138

Задорожний Олександр, Юрінова Наталя, Іщенко Олена 

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ З ЗАСТОСУВАННЯМ ОЗОНОТЕРАПІЇ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЙ 

ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ У ВАГІТНИХ З ГЕСТАЦІЙНИМ ПІЄЛОНЕФРИТОМ. 


Науковий керівник: д-р мед.наук Задорожна О.Б. 

ДВНЗ «Одеський національний медичний університет» 


В останні роки зросла кількість вагітних, хворих на пієлонефрит, який призводить до порушень під 

час вагітності та пологів, ускладнює стан плода та новонародженого. Найбільш часто з ускладнень вагітності 

у жінок, хворих на пієлонефрит, зутрічається дисфункція плаценти. Саме оцінка ефективності застосування 

озонотерапії в комплексному лікуванні порушень функцій фетоплацентарного комплексу (ФПК) у вагітних з 

пієлонефритом є метою дослідження. 

Під спостереженням знаходились 54 жінки з гестаційним пієлонефритом та 20 здорових у ІІ половині 

вагітності. Із хворих жінок 28 отримували загальноприйняту терапію-ЗТ (контрольна группа-КГ), а 26 

додатково була включена озонотерапія (основна група-ОГ). Усі вагітні були комплексно обстежені. 

Визначено рівень гормонів ФПК (естріол-Е3; прогестерон–Пр; плацентарний лактоген ПЛ) методом ІФА та 

біофізичний профіль плода (БПП). Курс озонотерапії проводили через день шляхом введення озонованого 

0,9% NaCl (6-8мг/л). 

Результати: У динаміці розвитку вагітності рівень Пр збільшувався, але його концентрація у 

порівнянні зі здоровими була суттєво нижче (20-24 тижні- у 2,1рази; 28-33 та 34-37–в 2,3 рази). Аналогічно 

знизився рівень Е3 (в 20-24 тижні у 1,5 рази (11,33+0,15 нмоль/л); в 28-32 тижні– у 1,8 разів (17,77+17,22 

нмоль/л), а в 34-37 тижнів в 3 рази). Щодо ПЛ в терміні вагітності 20-24 тижні його рівень 3,3 рази нижче ніж 

у здорових вагітних. Такі ж данні і в терміні 34-37 тижнів. БПП складав 7,6+0,2 бали. Проведена РТ у жінок 

ОГ суттєво підіймала рівень гормонів ФПК до вмісту у здорових вагітних. БПП становив 8,4+0,3 бали. Разом 

з тим ЗТ у жінок КГ у 82% дала позитивний ефект. БПП - 7,8+0,2 бали 


1. У жінок з гестаційним пієлонефритом має місце суттєве ( у 1,5-3,3 рази) зниження рівня гормонів ФПК. 

2. Призначення в комплексному лікуванні порушень функцій ФПК озонотерапії наряду з традиційним 

лікуванням підвищує єфективність лікування та поліпшуе стан плоду та новонародженого. 

Зарічанська Христина 

ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ ІЗ ПАТОЛОГІЄЮ ШИЙКИ МАТКИ 

Кафедра акушерства, гінекології та перинатології, УДІР 

Науковий керівник: член-кор. НАМН України, проф. Ю.П.Вдовиченко 

Національна медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика 


Актуальність проблеми патогенезу, профілактики, діагностики і лікування фонових і передракових процесів 

шийки матки у вагітних обумовлена вагомими складовими. 

По-перше, за останні 20 років (за даними Всесвітнього інституту раку) захворюваність на рак шийки матки 

(РШМ) серед жінок фертильного віку, і, зокрема серед вагітних, зросла у два рази. РШМ частіше від інших злоякісних 

пухлин поєднується з вагітністю, цей показник у різних країнах світу становить 0,45–3,1 %, а стандартизований 

показник захворюваності варіює в межах 0,3–26,3 на 100 000 населення. 

По-друге, на сучасному рівні акушерсько-гінекологічної науки і практики не розроблено методи ефективної 

діагностики ранніх стадій РШМ у вагітних, у зв‘язку з чим ця патологія діагностується переважно (25–40 %) у 

занедбаних стадіях, п‘ятирічне виживання з ІІІ-ою стадією становить 40-50% (І-ої – ІІ-ої стадій — 68–70 %). 

Усі епітеліальні тканини реагують на зміни гормонального гомеостазу, але особливо характерними є прояви 

функції клітин епітелію шийки матки і піхви по швидкості та інтенсивності реакції на статеві гормони . Під 

впливом естрогенів проходить розмноження і дозрівання багатошарового плоского епітелію, метаплазія циліндричного 

епітелію в багатошаровий плоский епітелій, а також синтез глікогену, продукція слизового секрету в шийці 

матки. Прогестерон гальмує дозрівання багатошарового плоского епітелію. Якщо його кількість збільшена, то 

його клітини дозрівають лише до проміжного шару, який менш стійкий до впливу патогенних факторів . Прогестерон 

стимулює апоптоз. 

Підтвердження цього положення отримали у 70,0 % обстежених із фоновими і передраковими захворюваннями 

шийки матки гіперпродукцію естрогенів, що стимулювали проліферативні процеси. Така гіперпродукція 

естрогенів у поєднанні зі змінами в імунній системі підвищують ризик виникнення стійких порушень в клітинах, аж 

до розвитку атипії. 

При вагітності з перших її діб в регіонарних лімфовузлах наростає кількість антитілоутворюючих клітин. 

Плазматичні клітини, що продукують IgA і IgG знаходять в ендометрії, в шийці матки і в піхві, починаючи з 5 діб 

вагітності. При цьому не вдається виявити плазматичні клітини, що продукують IgМ. IgG знаходиться в клітинах 

епітелію, які транспортують імуноглобуліни та ін. білки в порожнину матки. Подібним чином можуть потрапляти з 

крові в цервікальний канал IgD і IgЕ. Під час вагітності в ендометріальній і вагінальній місткості виявляються антитіла 

до багатьох мікроелементів . Поряд із імуноглобулінами під час вагітності особливу роль відіграє комплемент. 

Деякі його компоненти (С3) синтезуються слизовою оболонкою піхви і цервікального каналу. Цей факт особливо 

важливий тому, що з його допомогою може реалізуватись альтернативний шлях приєднання комплемента 

до секреторного IgA, а також ефект опсонізації мікроорганізмів і їх фагоцитоз нейтрофілами слизу. 

При загрозі переривання вагітності достовірно знижується концентрація інтерлейкіна 1β (ІЛ-1β) і інтерлейкіна 

— 6 (ІЛ-6), підвищується рівень субстанції Р в сироватці крові. 

Підсумовуючи , можна стверджувати, що непорушена архітектоніка шийки матки, морфологічні, морфо-- 

функціональні особливості багатошарового плоского, циліндричного та метаплазованого епітелію, базальної 

мембрани, сполучної тканини, кровоносних судин слизової оболонки шийки матки, гормональний гомеостаз та 

локальний клітинний і гуморальний імунітет і система цитокінів забезпечують бар‘єрну функцію цервіко-вагінального 

біотопу. 

139


КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ГЕРПЕСУ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Т.Г.Романенко 



Проведено комплексне обстеження 30 жінок віком від 18 до 45 років з генітальним герпесом, які 

входили до основної групи. Контрольну групу склали 30 гінекологічно та соматично здорових жінок 

репродуктивного віку. 

Верифікацію діагнозу генітального герпесу здійснювали на підставі скринінгового методу ІФА та ПЛР. 

В ІФА специфічні IgG антитіла до ВПГ-1 і ВПГ-2 виявлено у 24 пацієнтів основної групи. Методом ПЛРдіагностики 

ДНК вірусу простого герпеса ВПГ-1 типу виявлено у 24, а ДНК ВПГ-2 типу у 30 пацієнтів. 

Вивчення особливостей стану імунітету показало, що перебіг генітального герпесу викликав зміни 

показників неспецифічної резистентності організму, клітинного та гуморального імунітету. 

Спостерігалося часткове пригнічення поглинальної функції нейтрофілів: зменшення ФЧ, за незмінної 

кількості клітин, які здатні до поглинання. Показники ПФ і ФЧ складали відповідно - 67,5±3,0 % і 4,2±1,0 

ум.од., а у здорових жінок - ПФ - 54,4±7,0 %, ФЧ - 7,0±0,9 ум.од. Зниження інтенсивності поглинальної 

функції фагоцитів, а також ФР, який характеризує резерв клітин фагоцитарної системи та імунітету загалом, 

слід розцінювати як ознаку пригнічення антиінфекційного захисту організму, що може призводити до 

формування недостатньої імунної відповіді організму до збудників, які передаються статевим шляхом. 

Стан клітинного імунітету у жінок основної групи характеризувався зменшенням кількості Т- 

хелперів/індукторів (CD4+ клітин) у периферичній крові. Зниження даного показника зумовлювало 

зменшення співвідношення CD4+/CD8+ (T-хелпери/T-супресори) відносно результатів контрольної групи 

(2,20±0,08; контрольна група 2,62+0,12; р

Каліновська І., Кондря Д. 

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПОЛОГІВ У МАТЕРІВ З ПЛАЦЕНТАРНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ 

Кафедра акушерства і гінекології ФПО 

Науковий керівник – д-р мед.наук, доцент Каліновська І.В. 



Фетоплацентарна недостатність – це симптомокомплекс, який відображає патологічний вплив на 

плід і новонароджену дитину ушкоджуючих факторів організму матері та оточуючого средовища. Федорова 

М.В. (1978) вперше поклали в вітчизняній літературі питаня про трактування суті даного виду паталогії з 

позицій етіології і патогенезу залежно від стану компенсаторно- пристосувальні механізми плаценти 

молекуляроному, клітинному та органному рівнях. Цим авторським колективом розроблена класифікація 

флетоплацентарної недостатності по періоду і функціональному принципу, визанчені основи клітколабороторної 

діагностики недостатності плаценти, гіноксичного симптомокомплекса у плода, порушення 

його росту і розвитку. 

В подальшому вчення про функціональну недостатнісь плаценти, плацентарного ложа і плодових 

оболочок розвинув В.Є. Радзінський (1985,1986,1999), обгрунтувавши клініко-фунціональну класифіацію 

хронічної фетоплацентарної недостатності ( ХФПН) при гестозі, як найбільш важкому екзогенному, 

етіопагенетичному факторі розвитку патології позазародкових утворень. 

Однак перенатальна патологія при ХФПН маніфестує себе не лише перечисленими проявами, але й 

формуванням пошкоджень ЦНС, як найбільш чутливого до гіпоксії органу. 

В звязку з цим метою нашого дослідження є обгрунтування клінічної моделі перенатального 

ураження центральної нервової системи в періоді новонародженості і профілактика інвалідизації в 

ранньому віці. 

Проведений аналіз показав , що найбільш важкі форми перинатальних уражень ЦНС 

новонародженого, які в подальшому визначають інвалідизуючу патологію з дитячого віку, формуються при 

суб-і декомпенсованій формі ХФПН. В звязку з цим нами проведено дослідження анамнизу, особливостей 

перебігу вагітності, розвитку плоду в залежності від форми хронічної фетопланцетарної недостатності для 

формування інформативних признаків групи ризику. 

Соматичний анамниз жінок з суб-і декомпенсованими формами ХФПН обтяжений захворюванями, 

які традиційно являються фоновими для розвитку гестозу а недостатності фетоплацентарному комплексу. 

Та перш завсе це гіпертонічна хвороба. Гестаційний піелонефрит при цьому виді патології регіструється в 

два рази частіше, ніж при компенсованій стадії. 

Пацієнтки з важкими формами ХФПН мють ванамнезі захворюваня геніталій, які супроводжуються 

олігоменореєю . 

Анамнестичне дослідження репродуктивної функції показало, що для цієї групи хворих характерні 

репродуктивні втрати, що обумовлені регресуючою вагітністю, звичним невиношуванням, особливо при 

декомпенсованій формі ХФПН, попередніми медичними абортами . Більше однієї третини пацієнток ( 

36,8+6,84%) при декомпенсації плацентарної недостатності мають в анамнезі при попередніх вагітностях 

важкі або ускладнені форми гестозу ( пре-і еклампсія, завчасне відшаруваня плаценти, дострокові пологи ) ( 

р

Карлійчук Євгенія , Пантелейчук Р. 

ХАРАКТЕРИСТИКА РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК З ВИКИДНЕМ, ЩО НЕ ВІДБУВСЯ В 

АНАМНЕЗІ НА ФОНІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ 


Науковий керівник –асистент кафедри акушерства, гінекології та перинатології, канд.мед.наук Карлійчук Є.С. 



В наш час в усьому світі проводяться широкомасштабні дослідження, спрямовані на вивчення 

причин порушення репродуктивної функції жінки та розробку методів її відновлення. Серед акушерських 

ускладнень, що не мають тенденції до зниження, велику частку займає невиношування (10 -26%), а 

в його структурі – викидень, що не відбувся (8-12%), причини якого часто не встановлюються. 

Метою було провести оцінку клінічної ефективності реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення 

репродуктивної функції у жінок з викиднем, що не відбувся в анамнезі. Нами розроблена 

диференційована прегрвідарна підготовка та комплексна корекція первинної хоріотрофобластичної 

дисфункції у жінок групи ризику по виникненню викидня, що не відбувся ( 60 

жінок). Призначали наступну терапію: дидрогестерон, хоріонічний гонадотропін, екстракт гінкго білоба, 

магне-В6, фолієву кислоту, вітамін Е, курсами по 14 днів (2-3 курси) з 5-6 по 16 тиждень вагітності. 

Доведено, що проведення диференційованої прегравідарної підготовки та комплексної корекції хоріотрофобластичної 

дисфункції у жінок групи ризику щодо виникнення викидня, що не відбувся сприяє 

збереженню 100% вагітностей, зниженню частоти виникнення загрозливого аборта з кров‘янистими 

виділеннями в 6 разів в І триместрі гестації. В ІІ та ІІІ триместрах гестації достовірно нижчими були частота 

дисфункції плаценти (33,3%), затримка розвитку плода (-), дистрес плода під час вагітності та пологів 

(10,0%). Також меншою стає і кількість передчасних пологів (-), патологічних пологів (6,7%) порівняно з 

контролем та значного зниження показників перинатальної захворюваності (в 3 рази). 

Кичмаренко Галина Сергеевна, Павлова Олеся Юрьевна 

НАИБОЛЕЕ ЗНАЧИМЫЕ КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОЯВЛЕНИЯ КЛИМАКТЕРИЧЕСКОГО СИНДРОМА В 

ПЕРИМЕНОПАУЗЕ 

Кафедра акушерства и гинекологии № 2 

Научный руководитель д-р мед. наук, проф. Ермоленко Т.А. 

Одесский национальный медицинский університет 

Кафедра оптимального управления и экономической кибернетики 

Научный руководитель канд.физ.-мат.наук, доц. Кичмаренко О.Д. 

Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова 

г.Одесса, Украина 

Цель. Определить наиболее значимые симптомы климактерического синдрома (КС) в 

перименопаузе по менопаузальной рейтинговой шкале (Menopause Rating Scale - MRS). 

Материалы и методы. Обследовано 446 женщин в перименопаузе (средний возраст 47,3±0,6 лет) с 

КС. Проводили анкетирование, клиническое, гинекологическое обследование. Оценку клинических 

проявлений КС у обследуемых женщин проводили по шкале - MRS. 

Результаты. Корреляционный анализ данных клинических проявлений КС по шкале MRS показал, 

что головные боли, плаксивость, ухудшение памяти, нарушение мочеиспускания, сухость влагалища имеют 

наименьшую связь со значением менопаузального индекса (МИ) через полтора месяца после начала 

лечения (p≤0,001). Низкая частота урогенитальных расстройств у обследуемых, несмотря на гипофункцию 

яичников, связана с более молодым возрастом женщин (перименопауза), уровнем эстрадиола 0,37±0,6 

нмоль/л. В то же время коэффициенты корреляции Пирсона для приливов жара, жалоб со стороны сердца, 

нарушения сна, раздражительности и понижения работоспособности составляют значения, большие чем 

0,75, что говорит о наличии сильной прямой зависимости этих показателей со значением МИ (p≤0,001). 

Выводы. Приливы жара, жалобы со стороны сердца, нарушения сна, раздражительность и 

понижение работоспособности являются достоверно значимыми симптомами КС по шкале MRS в 

перименопаузе. При оценке эффективности терапии КС в перименопаузе целесообразно изучать динамику 

изменения интенсивности этих пяти наиболее выраженных симптомов КС. 

142

Клименко Тетяна, Клименко Андрій, Клименко Сергій 

ЗАСТОСУВАННЯ ДЕНЕБОЛУ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ В ГІНЕКОЛОГІЇ 

Кафедра акушерства і гінекології №2 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. С.Я. Сольський 

ДВНЗ «Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця» 


Післяопераційне знеболювання в гінекології є актуальним питанням, зважаючи на збільшення 

частоти оперативних втручань. Перспективним є застосування нестероїдних протизапальних препаратів. 

Метою роботи стало вивчення ефективності Денеболу (Д) при лікуванні больового синдрому після 

оперативних гінекологічних операцій. 

Матеріали та методи. У дослідження були включені 30 прооперованих жінок: 19 – після екстирпації 

матки у зв‘язку з лейоміомою, 11 – після операцій на придатках матки. Інтенсивність больового синдрому 

визначалася за десятибальною шкалою VAS (visual analogue scale). Ефективність знеболювання Д 

порівнювалась зі ступенем вираженості больового синдрому у 20 хворих контрольної групи (16 хворих після 

екстирпації матки, 4 – після операції на придатках матки). Стандартне знеболювання у жінок контрольної 

групи включало застосування наркотичних анальгетиків ( морфіну або промедолу 2-3 рази на добу протягом 

2 діб) з наступним уведенням анальгіну з димедролом ще протягом 2-3 діб. Хворі основної групи у ранньому 

післяопераційному періоді один раз отримували промедол і одночасно їм проводилося внутрішньом‘язове 

введення 50 мг Д. Наступні введення препарату проводилися протягом 2-5-ї доби в тій же дозі. 

Результати. За результатами проведених обстежень інтенсивність болю за VAS оцінювали як у 

спокої, так і при рухах чи кашлі, після чого виводилася середня його оцінка. На першу добу 

післяопераційного періоду вона становила 7,2±0,8, на другу – 5,2±0,7, на третю – 3,2±0,7 і на четверту – 

2,2±0,5. ці показники у хворих контрольної групи становили відповідно 7,3±0,9; 5,3±0,5; 4,3±0,7 і 3,6±0,6 

тобто вже починаючи з другої доби ефективність знеболюючого ефекту Д виявилася вищою, ніж у жінок 

контрольної групи. У всіх обстежених хворих післяопераційний період перебігав без ускладнень. 

Висновки: застосування Денеболу після порожнинних гінекологічних операцій має високу 

знеболюючу здатність, не потребує призначення наркотичних анальгетиків. 

Кривицька Галина 

ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИДАТКІВ МАТКИ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПОЗАМАТКОВОЇ 

ВАГІТНОСТІ 


науковий керівник: проф. Маланчук Л.М. 



Мета роботи: проаналізувати зв‘язок між запальним процесом жіночої статевої сфери та ризиком 

розвитку ектопічної вагітності. 

Робота виконувалася на базі гінекологічних відділень міських лікарень №1 та № 4 м. Севастополя. 

Групу спостереження з квітня 2011-лютий 2012 склали 19 випадків трубної вагітності терміном від 3 до 8 

тижнів. Вік пробандів складав: до 30 років – 6(31.6%), 30- 40 р.-11 жінок ( 57,8%), поза 40 років-2 ( 10.5%). 

Прогресуюча трубна вагітність була виявлена у 7 (26.3%), з них у 2 за даними УЗД плідне яйце припинило 

свій розвиток на перших тижнях вагітності, порушена трубна вагітність - у решти пацієнтів. У 4 жінок (21%) 

це була перша вагітність, у 2 пацієнток вагітність настала на фоні ВМК, аборти в анамнезі були у 8 жінок ( 

42%), в анамнезі у 4 жінок (21%) мали місце оперативні втручання на органах малого тазу. Усі пацієнтки 

перенесли запальні захворювання генітальної сфери: 10 пацієнток (52.6%) -двосторонній аднексит, 4 

пацієнтки (21%) - одностороннє запалення додатків, 4 жінки - гідро-та піосальпінкс. Перитоніт внаслідок 

ускладненого апендициту був у 2 жінок. Причиною запалення геніталій у 6 пацієнток (31,6%) була мікстінфекція, 

хламідійна у 7 пацієнток (36,8%), решта - почали отримували антибіотикотерапію широкого спектру 

дії без попередньої ерадикації збудника. 

Висновок: як захід попередження ектопічної вагітності в результаті злукового процесу органів малого 

тазу, необхідно рекомендувати використання бар‘єрних методів контрацепції, обстеження на ЗПСШ та 

етіотропну терапію з проведенням контролю після лікування. 

143

Кущ Оксана, Злобіна Оксана 

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛІМФОЇДНОЇ ТКАНИНИ АСОЦІЙОВАНОЇ З ПЛАЦЕНТОЮ У ЩУРІВ В І-У 

ПЕРІОДІ ВАГІТНОСТІ 

Кафедра мікробіології, вірусології, імунології 

Науковий керівник: д-р біол. наук, доцент О.Г. Кущ 



Актуальним є питання вивчення імунологічного контролю розвитку плаценти і формування 

імунологічної толерантності в системі мати-плацента-плід. 

Досліджено особливості будови лімфоїдної тканини асоційованої з плацентою у щурів на 11-у добу 

вагітності, що відповідає періоду завершення морфогенезу плаценти, визначальним фактором якого є 

завершення васкулогенезу лабіринтної частини плаценти та виникненням синцитіотрофобласту, що 

призводить до утворення функціональної системи мати-плацента-плід. Лімфоїдна тканина, асоційована з 

плацентою представлена лімфоїдною тканиною плодової і материнською частини плаценти. 

Лімфоїдна тканина асоційована з плідною частиною плаценти представлена: 1. лімфоцитами і 

макрофагами, дифузно розташованими в ентодермальному синусі Дюваля, утвореного взаємодією 

парієтального та вісцерального листків жовточного мішка; 2. дифузно розташованими лімфоцитами в 

хоріоаллантоїсній мезенхімі плаценти; 3. дифузно локалізованими лімфоцитами і скупченнями лімфоцитів 

різного ступення диференціровки в мезенхіальній тканині навколо умбілікальних судин; 4. дифузно 

розташованими лімфоцитами в лабіринтній частині плаценти – в товщі сполучної тканини плаценти та серед 

клітин цито- і синцитотрофобласту, в просвіті плідних судин. Серед клітин функціональної зони - 

спонгіотрофобласту і великих гігантських трофобластичних клітин лімфоцити не виявляються. 

Лімфоїдна тканина децидуальної оболонки предсталена: 1. лімфоцитами і макрофагами 

децидуальної оболонки; 2. скупченнями лімфоцитів навколо судин та інвазивного трофобласту; 

внутрішньоепітеліальними лімфоцитами інвазивного цитотрофобласту; 4. лімфоцитами на межі плідної і 

материнської частини; 5. лакунарними лімфоцитами. 

Левчук Ольга 

МОНІТОРИНГ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВ 

Науковий керівник: Колотило Н.П. 


м. Кременець. Тернопільська обл., Україна. 

Мета. Вивчення причин передчасних пологів. 

Для досягнення поставленої мети проаналізовано анамнестичні дані 80 жінок з передчасними 

пологами в терміни 22-36 тижнів вагітності за період 2006-2011 рр. Всі дані про породіль отримані з 

обмінних карт і історій пологів. Група порівняння була сформована з 80 жінок з пологами в термін. 

Вік обстежених від 18 до 39 років. Проведений аналіз термінів переривання вагітності показав, що в 

практичних межах передчасні пологи зустрічаються в 22-32 і 32-36 тижнів (відповідно 37,5 і 62,5% випадків). 

При аналізі акушерсько-гінекологічних даних виявлено, що у жінок з передчасними пологами анамнез в 

більшій мірі обтяжений наявністю медичних абортів (60,0%), мимовільних викиднів (17,5%), передчасних 

пологів (23,7%), ніж в контрольній групі, де ці відсотки склали відповідно 20,0%; 10,2%; 8,7%. Контингент 

вагітних в основній групі, порівняно з контрольною, відрізняє висока міра інфікування нижніх відділів 

статевої сфери, зокрема кольпітів різної етіології - 21,6% контрольна - 12,5%; запальних захворювань 

матки і придатків – 16,2% і 5,0%; бактеріальних вагінітів - 28,7% і 13,7%. Слід зазначити, що при 

передчасних пологах наявність в анамнезі пієлонефриту була зареєстрована в 26,3% випадків, що майже в 

5 разів частіше ніж в групі контролю. У структурі ускладнень вагітності в групі жінок з передчасними 

пологами в порівнянні з групою жінок з пологами в термін превалювали: фетоплацентарна недостатність 

різної міри вираженості (65,0% проти 17,5%), загроза переривання вагітності до 22 тижнів (36,3% проти 

17,5%), пізній гестоз (36,3% проти 10,0%), багатоводдя (8,8% проти 2,5%), генітальні інфекції діагностовано 

під час вагітності (46,2% проти 16,2%), ГРВІ в першій половині вагітності (18,7% проти 7,5%). Передчасні 

пологи в 11,2% випадків розвинулися при тазовому передлежанні плода. Цікаво, що істміко-цервікальна 

недостатність зустрічалася лише в першій групі, де превалювали штучні аборти. 

Висновки: Передчасні пологи частіше розвиваються на фоні генітальних і екстрагенітальних 

інфекційних процесів. З генітальних запальних процесів превалюють перенесені вагініти, кольпіти і 

метроендометрити. Патологія часто розвивається в результаті неадекватної терапії запальних процесів, 

фетоплацентарної недостатності, загрози переривання вагітності, гестозів. З екстрагенітальних запальних 

захворювань найчастіше причиною передчасних пологів є патологія сечовидільної системи. 

144


ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ПРИ МІОМІ МАТКИ 

Науковий керівник: Колотило Н.П. 



Мета. Вивчення особливостей перебігу вагітності у жінок з міомою матки. 

У дослідження включені 86 вагітних, що народжували з 2001 по 2011 рр. із котрих було сформовано 

дві групи. I групу (основну) склали 44 вагітних з міомою матки, II групу (контрольну) – 42 вагітних без міоми 

матки, практично здорові. Середній вік вагітних в першій групі склав 26±7,4 років, в другій – 26±6,7. При 

порівнянні соматичного статусу обстежуваних жінок достовірних відмінностей в групах не виявлено. У 

першій групі екстрагенітальну патологію відмічено у 31,8% жінок, в другій групі вона склала 28,6%. При 

вивченні акушерсько-гінекологічного анамнезу виявлено, що в основній групі 45,4% жінок були 

першородячими, що практично відповідало групі контролю – 42,8%. Таким чином, аналіз віку, соматичного 

і акушерського анамнезу дав можливість зробити порівняння між обома групами. 

Результати. Аналіз перебігу вагітностей показав, що фізіологічне протікання в контрольній групі 

зареєстровано в 76% обстежуваних, в основній групі ускладнень не було лише в 31,8% : по одному 

ускладненню вагітності відмічено у 14% пацієнток другої групи, в основній групі даний факт мав місце в 

29,5%. Більше двох ускладнень зареєстровано в 14,2% жінок контрольної групи, в основній групі – в 38,6%. 

При дослідженні фетоплацентарна недостатність зустрічалася в обох групах з порівнянною частотою (в 

основній групі – 29,5%, в контрольній – 28,6%. Синдром затримки розвитку плода, як наслідок перебігу 

фетоплацентарної недостатності, в першій групі спостерігався у – 9,1%, в другій групі – 7,1%. Частота 

гестозу в основній групі склала 22,7%, що відповідало групі контролю – 21,4%. Гестоз легкого ступеня в 

основній групі спостерігався в 20,4% жінок, в групі контролю – в 19,5%; гестоз середнього ступеня важкості – 

2,3% і 1,9%. Таке ускладнення як загроза передчасних пологів в першій групі склало 25% . У контрольній 

групі – 19,2%. 


- У вагітних з міомою матки загроза передчасних пологів зустрічається достовірно частіше. 

- Гестоз, фетоплацентарна недостатність, синдром затримки розвитку плода в досліджуваних групах 

зустрічалися з однаковою частотою, що вказує на те, що міома матки не впливає на частоту розвитку ФПН, 

СЗРП, гестозу. 

Лимар Наталія, Ковида Наталія, Паламар Валентина, Данильчук Сніжана, Партика Зоряна 

ЛІКУВАННЯ ДИСБАКТЕРІОЗУ У ЖІНОК З ГІПОМЕНСТРУАЛЬНИМ СИНДРОМОМ (ГМС) 


Керівник доцент.Лимар Л.Є. 



Клініка «Одонтомед» 


Останніми роками зростає кількість урогенітальної інфекції, зумовлена, з одного боку, зростанням 

частоти ранніх статевих контактів та збільшенням кількості статевих партнерів, в тому числі і безладних 

статевих стосунків, з іншого боку, зниження імунного захисту, що призводить до частих рецидивів 

захворювання. Важливу роль відіграє гормональний дисбаланс при гіпоменструальному синдромі, що 

знижує місцевий імунітет і збільшує частоту дисбактеріозів. Тому актуальним є пошук методів своєчасної 

діагностики, комплексного лікування та профілактики цієї патології. 

Метою наших досліджень було виявити взаємозв‘язок клінічних проявів дисбактеріозу та ГМС. 

Нами обстежено 60 жінок віком від 17 до 32 років з проявами дисбактеріозу на тлі ГМС. Всі пацієнтки 

розділені на 2 групи. До 1групи ввійшло 30 жінок, які отримували традиційне лікування, до 2 групи – 30 жінок, 

яким проводилась запропонована терапія із застосуванням гінолакту. 19 осіб 1 групи вказують на 

взаємозв‘язок порушення менструальної функції і проявів дисбактеріозу, що становить 63,3 %, у 11 

пацієнток (36,7 %) прояви дисбактеріозу були постійні. У 20 пацієнток 2 групи (66,7 %) клініка дисбактеріозу 

загострювалась при порушенні менструальної функції, у 12 жінок (40,0 %) дисбактеріоз спостерігався 

постійно. 7 жінок 1 групи (23,3 %), пов‘язують прояви дисбактеріозу з прийомом антибіотиків. У 2 групі цей 

показник становить 9 (30,0 %). Запропонована профілактика дисбактеріозу у пацієнток 2 групи проводилась 

препаратом гінолакт, який містить Lactobacillus plantarum 8х10 у 8 степені в 1 капсулі. Гінолакт 

застосовувався протягом 6 днів інтравагінально. У 6 пацієнток (20,0 %) курс гінолакту становив 12 днів. Слід 

відзначити, що через 6 місяців рецидиви дисбактеріозу діагностовано у 22 (73,3 %) пацієнток 1 групи. В 2 

групі цей показник склав 4 (13,3 %). Всім пацієнткам з досліджуваною патологією проведене визначення 

бакпосіву та ПЛР до мікроорганізмів піхви та цервікального каналу і дослідження гормонального статусу. 

Таким чином, у жінок з ГМС спостерігаються прояви дисбактеріозу, який часто рецидивує. Доцільно 

використати методику застосування гінолакту для суттєвого зменшення кількості рецидивів дисбактеріозу. 

145

Маліновська Ольга 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ 

РЕПРОДУКТИВНИХ ОРГАНІВ У ЖІНОК 


науковий керівник: канд. мед. наук П.В.Яворський 



Запальні захворювання статевих органів становлять 50-70% у структурі гінекологічної 

захворюваності жінок. Відомо, що нормальна вагінальна флора відіграє важливу роль у запобіганні інвазії 

патогенних мікроорганізмів. У цілому провідне місце в етіології запальних процесів геніталій належить 

мікробним факторам, умовно патогенній мікрофлорі й інфекціям, що передаються статевим шляхом у 

різноманітних асоціаціях, які зумовлюють особливості ураження статевих органів під час запального 

процесу, 

Значне підвищення сексуальної активності молоді призвело до значного поширення генітальної, як 

неспецифічної так і специфічної, інфекції, в тому числі вірусної природи. 

Нашими дослідженнями встановлено, що в Житомирській області серед причин смерті жінок 

працездатного віку злоякісні пухлини жіночих статевих органів займають перше місце. Зазвичай, 

онкологічній патології передують запальні захворювання сечостатевої системи. Спостерігається негативна 

динаміка захворюваності майже всіх локалізацій злоякісних пухлин репродуктивних органів. Так, 

захворюваність на рак тіла матки за 10 років зросла з 18,7 до 24,5 на 100 тис. жіночого населення, рак 

яєчників-з 15,1 до 15,7 на 100 тисяч. Особливо це стосується раку молочної залози, коли ріст відбувається 

майже на 20% - з 49,7 до 58,8 на 100 тис. жіночого населення. 

Перспективним напрямком покращення профілактики є широке залучення медичних сестер 

первинної медико-соціальної допомоги до попереджувальних заходів щодо запальних захворювань 

сечостатевих органів у жінок. 

Маринчина Ірина 

ЕНДОКРИННІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ПРИ ПЛАЦЕНТАРНІЙ ДИСФУНКЦІЇ 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. О.В. Кравченко 



Наша робота присвячена проблемі раннього виявлення плацентарної форми дисфункції плаценти, 

яка є найбільш тяжкою, оскільки супроводжується високим рівнем (40%) перинатальних втрат і практично не 

коригується традиційною терапією у зв‘язку з тяжкими, незворотніми порушеннями дифузійної здатності 

плаценти. 

Нами обстежено 90 вагітних основної групи, контрольну групу склали 30 вагітних з 

відсутністю гестаційних ускладнень, обтяженого гінекологічного та 

акушерського анамнезу в терміни 20-24, 28-32, 34-37 тижнів. Клінічні критерії формування «групи 

ризику»: народження маловагових дітей, викидні, антенатальна загибель плода в анамнезі, тривала загроза 

викидня, передчасні пологи. Основний критерій відбору - плацентарна форма дисфункції плаценти за 

даними гістологічного дослідження. Фактори ризику виникнення дисфункції плаценти: короткий 

інтергенеративний анамнез, вторинне непліддя, більше 3 абортів, викидні, СЗРП, антенатальна загибель 

плода в анамнезі. 

Перебіг вагітності при плацентарній формі дисфункції плаценти: дистресс плода під час вагітності і в 

пологах в 87,8%, СЗРП в 75,6%, часткове відшарування хоріона і плаценти в 71,1%, загроза переривання 

вагітності в 70%, антенатальна загибель плода в 17,8%. Передчасні пологи сталися в 86,7%, в 82,2% 

випадків народились діти з малою масою, 89,2% дітей народилося в асфіксії різної ступені тяжкості, серед 

них - 5,4% випадків ранньої неонатальної смертності. 

У вагітних «групи ризику» в 20-24 тижні гестації проводиться дослідження плацентарних гормонів 

(плацентарного лактогена, естріола, прогестерона) і специфічних білків зони вагітності (ТБГ, ПАМГ, АМГФ). 

Зниження рівня прогестерона більше ніж в 2 раза, плацентарного лактогена в 3 раза, ТБГ в 1,6 раз і 

підвищення рівня ПАМГ в 1,6 раз в порівнянні з даними при фізіологічній вагітності є показом для 

комплексного обстеження вагітних при відсутності клінічної симптоматики плацентарної дисфункції. 

У вагітних «групи ризику» в 28-32 тижні гестації проводиться повторне дослідження плацентарних 

гормонів і специфічних білків зони вагітності, плаценто- та фетометрія. При відсутності критичних змін 

діагностичних параметрів вагітним групи ризику в 32-33 тижні проводять повторне комплексне обстеження з 

визначенням внутрішньоутробного стану плода (КТГ, БПП, доплєрометрія) - розродження відповідно до 

отриманих результатів та протокольних рекомендацій. 

146

Нагорний Віктор, Хміль Марія, Кулик Ірина, Формазюк Ольга, Крук Юлія 

ВИКОРИСТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ФРАГМЕНТАЦІЇ ДНК СПЕРМАТОЗОЇДІВ ЯК НОВОГО, 

НЕЗАЛЕЖНОГО ПРАМЕТРА СПЕРМОГРАМИ 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Хміль С.В. 

Центр планування сімї та репродукції ПП «Клініка професора С.В. Хміля» 


Приблизно у 10% чоловіків репродуктивного віку є відхилення показників сперми. Часто це є 

компонентою синдромів або системних захворювань. Тому з кожним роком розширюється спектр 

цитогенетичних, молекулярно-генетичних, імуногенетичних та інших методів пошуку причин непліддя. Ці 

методи входять до комплексу обстежень, що використовуються для встановлення причини порушення 

репродукції. 

Генетично детермінована цілісність чоловічої статевої клітини дуже важлива для успішної та 

здорової вагітності. Літературні дані свідчать, що важливим показником який може свідчити про зниження 

фертильності сперми є високий вміст сперматозоїдів із значним пошкодженням ДНК. За таких умов 

спостерігається зниження частоти запліднення та підвищується ризик самовільних аботів. Тому, визначення 

рівня фрагментації ДНК сперматозоїдів є одним із необхідних обстеженнь для чоловіка в парі що має 

тривалу історію репродуктивних невдач. 

Фрагментація може бути результатом пошкодження нерепарованої ДНК, яка виникає внаслідок 

процесу ремоделювання хроматину або деградації ДНК при апоптозі сперматозоїдів. Також індукувати 

фрагментацію може оксидативний стрес. Оскільки з допомогою звичайного аналізу неможливо виявити 

локальні розриви молекул ДНК, потрібні більш складні методи. Для цього найчастіше використовують тест 

на виявлення дисперсії хроматину сперми (SCD) та аналіз структури хроматину сперми (SCSA). Обидва 

обстеження дозволяють оцінити відстоток сперматозоїдів, що мають значну фрагментацію ДНК та часто 

входять до комплексу обстежень чоловіків з порушеннями репродуктивної функції. 

Наші результати свідчать, що високий рівень фрагментації ДНК корелює з морфологічними та 

кінетичними показниками спермограми. Проте, навіть за нормальних показників спермограми відзначались 

випадки значного підвищення рівня фрагментації ДНК. Очевидно, що рівень фрагментації ДНК 

сперматозоїдів є незалежним показником і його визначення необхідне при плануванні вагіності, діагностиці 

та лікуванні безпліддя. 

Овсянникова Вікторія 

МІКРОБІОЦЕНОЗ ВАГІНИ У ЖІНОК НА ФОНІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ 


Науковий керівник д-р мед. наук, проф. Л. М. Маланчук 

Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачовського 


Під нашим спостереженням знаходилось 50 жінок репродуктивного віку. Поряд із загальноклінічними 

методами дослідження усім пацієнткам проводилось гінекологічне обстеження, мікробіологічне вивчення 

виділень з піхви, вимір pH вагінального вмісту, мікроскопія нативного мазка, пофарбованого за Грамом, 

ультразвукове обстеження органів малого тазу. Для вивчення гормонального статусу проводилось 

дослідження в сироватці крові гонадотропних (ФСГ, ЛГ, пролактину ) та статевих гормонів ( прогестерону, 

естрадіолу ) на 7 та 21 день менструального циклу. В результаті дослідження ознаки бактеріального 

вагінозу в поєднанні з лейоміомою матки були виявлені у 38 жінок (76%), що характеризувалось 

зменшенням молочно-кислих бактерій, збільшення десквамаційного епітелію, полімікробним характером 

флори, зсув pH в лужний бік (5,3-6,0). Дослідження гормонального гомеостазу показало, що рівень ФСГ у 

першу фазу менструального циклу в сироватці крові становив (2,66 ± 0,08) мОд /л та в другу (2,90±0,18) мОд 

/л. Рівень ЛГ був в межах норми лабораторних показників ( І фаза 7,99 ±0,58 мОд /л, ІІ фаза – 10,56 ± 0,56 

мОд /л). Рівень пролактину коливався в межах лабораторної норми і становив ( 330,05± 14,20) мОд /л в 

першу фазу, та в 2 фазу – 341,79 ± 11,45 мОд /л. Показники рівня прогестерону також були в межах норми: 

4,45 ± 0,26 нмоль/ л в І фазу та 23,42 ± 1, 09 нмоль/ л в ІІ фазу. Аналізуючи естрогенну насиченість 

сироватки крові встановлено, що в пацієнток відмічається достовірне підвищення концентрації естрадіолу в 

2,4 раза як у першій (0,96± 0,04) нмоль/л, так і в другій в 2,5 раз фазі менструального циклу (1,23 ± 0,05) 

нмоль /л, що й зумовлює розвиток патології – лейоміоми матки та призводить до порушення мікробіоценозу 

піхви. 

147

Олейник Наталья 

ОСОБЕННОСТИ РЕЦЕПТОРНОГО АППАРАТА ЭНДОМЕТРИЯ ПРИ МИОМАХ МАТКИ 

Кафедра акушерства и гинекологии 

Научный руководитель: д-р мед. наук, проф. Н.С. Луценко 

Запорожская медицинская академия последипломного образования 

г. Запорожье, Украина 

Проблема миомы матки продолжает оставаться в центре внимания отечественных и зарубежных 

исследователей, так как это новообразование и его осложнения являются одной из основных причин радикальных 

операций в гинекологической практике. Изучение патогенетических механизмов развития миомы матки 

позволяет значительно повысить объем консервативного лечения больных. Последние годы большое 

внимание привлекает иммунногистохимический метод исследования рецепторного аппарата эндометрия в 

силу возможного решения с его помощью некоторых звеньев патогенеза патологии матки и эндометрия. 

Нами проводилось исследование рецепторного аппарата эндометрия при миомах матки. 

Обследовано 123 женщины в возрасте от 23 до 65 лет (средний возраст 44,1 год). Наиболее часто 

встречались миомой матки в сочетании с гиперплазией эндометрия (ГЭ)-73,2%. Миома матки без ГЭ 

обнаружена - в 19,8%. 

Исследуя рецепторный аппарат эндометрия, обращало на себя внимание, что при сочетании 

миомы матки с гиперплазией в строме и железах у 40% женщин слабо экспрессировались ER, в то время 

как PR преобладали у 44%, умеренная экспрессия. У 33% пациенток в железах отмечалась умеренная 

экспрессия ER, выраженная - у 22%;PR- у 24,4% выраженная и умеренная –у 27%. При чистой миоме 

матки в строме повысилась экспрессия ER-52,5% слабо выраженная, против 20%-негативная экспрессия. 

Экспрессия PR в строме также усилилась-17,5% выраженная и 50% умеренная. В железах эндометрия 

экспрессия ER распределилась примерно 35% от слабо до умеренно выраженной; экспрессия PR в 42,5% 

случаев была выраженной и в 15%- умеренной. Важно отметить, что у 52% пациенток отмечалось снижение 

чувствительности как к эстрогенам так и к прогестерону, что возможно связано с частой травматизацией 

эндометрия и хроническими инфекциями в малом тазу. 

Таким образом, практическому врачу в ходе индивидуальной работы с каждым пациентом, 

необходимо обратить внимание на особенности рецепторного аппарата эндометрия с целью подбора 

адекватного лечения. 

Олексина Наталія, Андрієць Оксана, Гуменна Катерина, Андрієць Анатолій 

ОЖИРІННЯ ТА ПОРУШЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я У ДІВЧАТОК 

ПРЕПУБЕРТАТНОГО ВІКУ З ТОЧКИ ЗОРУ ДАНИХ ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ 


Андрієць Оксана Анатоліївна 



За матеріалами Кокранівської бібліотеки показники поширеності ожиріння та надлишкової маси 

тіла збільшується в дорослого та дитячого населення у всьому світі (Lobstein 2004; Wang 2006; WHO 2000). 

Деякі регіони і країни мають особливо високі показники ожиріння у дітей: більше 30% дітей і підлітків в 

Америці, і приблизно 20% дітей в Європі, мають надлишкову вагу або страждають ожирінням, менш 

поширена ця проблема в країнах Африки, південніше Сахари, та Азії (Lobstein 2004). 

Ожиріння тісно пов'язане з розвитком синдрому полікістозних яєчників та його клінічними 

особливостями, зокрема, порушенням менструального циклу, підвищенням сироваткових андрогенів, 

компенсаторною гіперінсулінемією, які діють на тканини яєчників, порушуючи яєчникове регулювання 

гормонів і менструальний цикл, що призводить до безплідності. 

Нами проведено статистичний аналіз показників порушення менструальної функції та ожиріння у 

дівчаток Чернівецької області з 2004 по 2010 роки. 

Показник поширеності ожиріння у дівчаток віком до 14 років, за період з 2004 по 2010 роки, виріс на 

47,7%, а поширеність порушення менструальної функції – на 8,5%. Найвищий пік поширеності ожиріння 

припадає на 2010 рік і становить 13,8‰, відповідно порушення менструальної функції дорівнює 12,7‰ по 

Чернівецькій області, що вказує нам на проблему, яка не йде на спад, а набирає обертів. 

Вивчення впливу ожиріння на порушення менструальної функції та зв‘язок між ними, дозволить 

нам розробити правильні лікувально-діагностично-профілактичні підходи до даної проблеми, та зменшити їх 

випадки до мінімальних цифр. 

148

Петренко Наталія 

ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙ ПЕРЕДМЕНСТРУАЛЬНОГО СИНДРОМУ У ЖІНОК З ГІПЕРТИРЕОЗОМ 

Кафедра акушерства та гінекології № 2 

Науковий керівник: проф. Бойчук А.В. 

Тернопільський державний медичний університет 

імені І.Я. Горбачевського 


На сьогодні в структурі загальної ендокринологічної захворюваності жінок тиреоїдна патологія займає 

друге місце після цукрового діабету. Провідну роль у зниженні якості життя жінок репродуктивного віку 

відіграє передменструальний синдром (ПМС). Перебіг останнього особливо погіршується при супутньому 

гіпертиреозі. 

Нами обстежено 35 хворих з передменструальним синдромом і/або порушенням менструального циклу 

при супутньому гіпертиреозі. У обстежених хворих було проаналізовано характер менструального циклу, 

ступінь прояву ПМС, рівень ПРЛ, його біологічно активної фракції (БАФ), ЛГ, ФСГ, естрадіолу (Е2), 

прогестерону (Пг). З метою корекції виявлених порушень застосовували мастодинон по 30 крапель двічі на 

добу протягом 3 менструальних циклів. 

При застосуванні мастодинону відбулося достовірне зниження рівнів загального пролактину до 

(15,5±1,0) МО/л, його БАФ до (8,5±0,7) МО/л та її вмісту – до (54,7±4,5) %, достовірне збільшення 

концентрації ЛГ до (9,3±0,6) МО/л, ФСГ – до (7,7±0,7) МО/л, Е2 – до (179,2±9,9) нг/л та Пг – до 

(20,5±1,8) мкг/л. 

Відновлення овуляторних циклів відбулося у 86,0 % хворих, регулярні менструальні цикли встановилися 

у 94,3 % хворих, у всіх хворих нормалізувалися тривалість менструального циклу, тривалість та об‘єм 

менструальної кровотечі. 

Застосування мастодинону вело до усунення проявів альгодисменореї, емоційнопсихічних, 

нейровегетативних, вегетосудинних та ендокринно-обмінних проявів ПМС у 94,3 % хворих. 

Після застосування Мастодинону протягом 3 менструальних циклів секрет з молочних залоз 

продовжував виділятися тільки у 4 (11,4 %) хворих 

Таким чином застосування мастодинону мало позитивний регулюючий вплив на менструальну 

функцію та усунення проявів ПМС та зарахунок корекції гіперпролактинемії та відновлення гіпофізарної 

регуляції репродуктивної функції. 

Пицюк Юля 

СУЧАСНІ МЕХАНІЗМИ ВИНИКНЕННЯ І НОВІ МОЖЛИВОСТІ У ЛІКУВАННІ ДИСФУНКЦІЇ ПЛАЦЕНТИ 


Науковий керівник – канд.мед.наук, доц. Н.І. Багній 




Вступ. Плацентарна недостатність супроводжує майже всі ускладнення вагітності. Частота 

плацентарної форми дисфункції плаценти становить 40% від загальних порушень у системі мати-плацентаплід. 

При цьому спостерігаються порушення транспортної, трофічної, ендокринної, метаболічної та 

антитоксичної функцій плаценти, що призводить до патології плода та новонародженого. Наслідком даної 

патології є дистрес плода, затримка його розвитку і, можливо, антенатальна загибель. 

Завдяки розширенню діагностичних можливостей для виявлення порушень функції плаценти, а 

також у зв‘язку з появою нових даних про механізми регуляції кровообігу в плаценті при фізіологічній і 

ускладненій вагітності з‘явилася можливість внести деякі доповнення в питання патогенезу та тактики 

лікування плацентарної недостатності. 

Метою нашого дослідження було провести порівняльний аналіз терапевтичної ефективності 

загальноприйнятого лікування та монотерапії препаратом Тівортін у лікуванні дисфункції плаценти. 

Результати дослідження. Об‘єктом дослідження були 16 вагітних жінок терміном гестації 28-32 

тижні із супутньою дисфункцією плаценти. 

Критеріями діагностики дисфункції плаценти слугували результати суб'єктивного та об'єктивного 

дослідження. Так, 9 (67%) жінок пред'являли скарги на слабке відчуття рухів пллода, 3 (14%) на надмірні, 

болючі рухи плода. У 4 (19%) вагітних змін зі сторони рухової активності плода виявлено не було. 

При об‘єктивному обстеженні критерієм діагностики служила аускультація плода. У 10 (71%) жінок 

спостерігалось приглушення серцебиття плода, у 3 (14%) - діагностовано аритмію, у 5 (24%) - тахікардія, у 2 

(10%) -тенденція до брадикардії. 

Дані додаткових методів обстеження підтверджували наявність дисфункції плаценти. Так, зокрема 

при ультразвуковому дослідженні петрифікати у плаценті, дисперстність навколоплідних вод виявлено у 14 

(90%) обстежуваних, маловоддя у 3 (14%), відносне багатоводдя у 13 (86%). 

При кардіотокографічному дослідженні (КТГ) монотонність серцевого ритму встановлено у 9 (58%) 

обстежуваних, децелерації - у 2 (10%). Тахікардії плода та тенденції до брадикардії були відповідно 

підтверджені у 5 (22%) та у 2 (10%) обстежуваних. 

Залежно від методу лікування усі вагітні були розділені на дві групи. Пацієнтки першої, контрольної 

групи (8 жінок), отримували загальноприйняте лікування у вигляді внутрішньовенних інфузій 5 мг рибоксину 

на фізіологічному розчині тричі на курс. 

Пацієнтки другої групи (8 жінок) на фоні вітамінотерапії отримували внутрішньовенні введення 200 

мл Тівортіну впродовж 5 днів на курс. 

Ефективність проведеної терапії оцінювали після завершення курсу лікування на основі об‘єктивного 

та суб‘єктивного методів обстеження. Хоча у першій групі вагітних спостерігалось покращення рухової 

активності плоду та аускультативної характеристики серцебиття, проте дані КТГ-дослідження вимагали 

подальшої антигіпоксичої терапії. Остання була продовжена шляхом 2-3 внутрішньовенних інфузій 

комбінації вищеперерахованих препаратів. У пацієнток другої групи дані КТГ після завершеного курсу 

лікування відповідали нормі. 

Висновки. Отже, аналіз проведених досліджень підтверджує високу терапевтичну ефективність 

препарату Тівортін у лікуванні вагітних із дисфункцією плаценти. 

149

Пілева Любов 

ОЦІНКА ЧАСТОТИ ПЕРЕРОДЖЕННЯ ЕНДОМЕТРІОЗУ ЯЄЧНИКІВ В РАК ЯЄЧНИКІВ 

ПРИ СУКУПНОСТІ ПЕВНИХ ЧИННИКІВ 


Науковий керівник:доцент кафедри,канд.мед.наук Щербіна А.Б. 



Генітальний ендометріоз є поширенним захворюванням частота якого складає проміж жінок 

репродуктивного віку 7-15%,у випадку безпліддя- 25-40%,при хронічних тазових болях-40-70%,ризик 

розвинення рака яєчника у жінок с ендометріозом на 20% вище,ніж в популяції. Здатність ендеметріоїдноі 

тканини до інфільтративного росту з проникненням в оточуючи тканини ,з послідуючою 

деструкцією,відсутність сполучнотканинної капсули,тенденція до местазування сближують ендометріоз з 

пухлинним процесом. Метою нашого дослідження було провести оцінку частоти переродження ендометріозу 

яєчників в рак яєчників. Нами було обстежено 34 жінки, віком 34,06±1.1 років, з діагнозом генітальний 

ендометріоз. Тривалість захворювання в середньому 5.2 років.Ми поділили їх на дві групи 1) 20(58,8%) ,2) 

14(41.2%).Усім жінкам був виконаний однаковий обсяг досліджень.Ми оцінювали рівень онкомаркерів СА 

125 , CA 19-9, РЕА, кількість ІПФР-1нг/мл ,концентрацію Іл-1,Іл-6 в перітонеальній рідині. В 1) группі 

20(58,8%) у 12 було виявлено онкомаркери СА 125 = 35МЕ/мл;РЭА = 2,0 мг/мл; СА19-9 = 34.,у 8 з них 

підвищення ІПФР-1 до± 312 нг\мл;у 8 онкомаркери СA125=26 МЕ/мл,CA 19-9=30МЕ/мл,РЕА=1,0мг/мл,в 

анамнезі хронічне запалення придатків,підвищення концентрації Іл-1,Іл-6 в перітонеальній рідині.В 2) групі 

14(41.2%) показники онкомаркерів вище,ніж в першій на 25% ,CA125=40 МЕ/мл ,CA 19-9=45 МЕ/мл 

,РЕА=4мг/мл. ІПФР підвищен до± 330 нг\мл,концентрація Іл-1,Іл-6 підвищена.У 3 паціенток сімейний 

анамнез обтяжен онкопатологією.У 2 паціенток діагностована світлоклітинна пухлина яєчників,була 

проведена екстерпація матки з придатками.. Спільним для обох груп є також підвищенний рівень 

естрогенів. Проведене нами дослідження свідчить про те,що ендометріоз здатен до переродження у рак 

яєчника, при сукупності наступних чинників:1)високий рівень онкомаркерів CA125,CA19- 

9,РЕА;2)гормональні-підвищений рівень естрадіолу у всі фази цикла ;3)імунологічні-хронічне 

запалення,високий рівень Іл-1,Іл-6,ІПФР-1;4) неблагоприємна спадковість. 

Рамазанова Шахризат 

АНТИФОСФОЛИПИДНЫЙ СИНДРОМ КАК ПРИЧИНА НЕВЫНАШИВАНИЯ БЕРЕМЕННОСТИ 

Кафедра акушерства и гинекологии №2 

Научный руководитель: канд.мед.наук, доц. Корда И.В. 

Тернопольский государственный медицинский университет имени И.Я. Горбачевского. 

г. Тернополь. Украина 

Невынашивание беременности остается актуальной проблемой. Частота этого осложнения 

варьирует от 10 до 35%. Одной из причин репродуктивных потерь является антифосфолипидный синдром 

(АФС). Без проведения лечения гибель эмбриона или плода наблюдается у 80 – 90% женщин, имеющих 

аутоантитела к фосфолипидам. 

Было обследовано 25 женщин ( в возрасте от 21до 35лет) с угрозой прерывания беременности в 

сроке гестации от 6 до 15 недель. У 9 женщин данная беременность была первая, у 11 вторая и у 5 из них 

третья. В анамнезе у 8 отмечалось по одному самопроизвольному выкидышу в сроке 6—12 нед с 

выскабливанием полости матки, а у двоих из них произошла антенатальная гибель плодов. 

У 5(20%) женщин выявлены антифосфолипидные антитела. У троих обследуемых в крови были 

обнаружены АФС класса IgG и IgM, у двоих антитела класса IgМ. 

Была назначена патогенетическая терапия. Нормализация показателей отмечалась спустя месяц после 

начала лечения и беременность прогрессировала. 

Таким образом, для беременных с длительной угрозой прерывания беременности считаем 

целесообразным проводить исследование крови на наличие антифосфолипидных антител 

для раннего выявления и лечения антифосфолипидного синдрома. 

150

Ратушняк Наталія 

ОСОБЛИВОСТІ МОРФОМЕТРІЇ ПЛАЦЕНТ ВАГІТНИХ З ГІПЕРТЕНЗИВНИМИ РОЗЛАДАМИ 


Науковий керівник: канд.мед.наук. І.В. Бирчак 



Дисфункція плаценти - одне з поширених та важких ускладнень вагітності. Плацентарна дисфункція 

(ПД) пов'язана зі змінами в будові, розташуванні, прикріпленні хоріона, дозріванні ворсин і розвивається на 

тлі ускладнень вагітності або за наявності у жінки екстрагенітальних захворювань. Проявляється 

порушенням усіх її функцій, що призводить до зниження здатності підтримувати адекватний обмін між 

організмами матері та плода. 

З метою виявлення закономірностей розвитку ПД проводилося вивчення органометричних 

показників плацент у вагітних з гіпертензивними розладами, зокрема: форма, площа, об‘єм, товщина, тип 

прикріплення пуповини, тип розгалуження судин. 

Проводився аналіз морфометрії плацент 30 жінок з клінічними проявами ПД на тлі гіпертензивних 

розладів (І група, n=30). Контрольну (ІІ групу) склали жінки з фізіологічним перебігом вагітності (n=30). Нами 

встановлено, що у жінок з гіпертензивними розладами, плаценти мали округлу форму у 34,86,8% випадків, 

у той час як у жінок з фізіологічним перебігом вагітності цей показник становив 62,310,3% (n=60; p

Сазонов Олег 

ДОСЛІДЖЕННЯ РІЗНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЖІНОЧЕ ЗДОРОВ’Я 


Науковий керівник: академік НАМН України, д-р мед.наук, проф. В.М. Запорожан 



Сьогодні актуальність стресу у жінок обумовлюють багато різних чинників. Серед них: соціальні 

чинники, а це соціально-політична та соціально-економічна нестабільність, багаточисельні соціальні 

проблеми, у тому числі безробіття, соціальні конфлікти, проблеми молодих сімей. Соціально-психологічні 

чинники, пов‘язані з соціальними стосунками різного типу, позиційні та емоційні конфлікти, комунікативні 

проблеми, окремі несприятливі психологічні прояви малої групи. Об‘єктивно-особові – вікові кризи, особові 

особливості. Суб‘єктивно-особові – особливості темпераменту, наявність «минулого стресового досвіду», 

неадекватна самооцінка, підвищена особова тривожність, напруженість, агресивність, мотиваційні 

особливості та ін., пов‘язані з особливостями діяльності, – учбовою, професійною. Тому негайно потрібно 

впроваджувати заходи психопрофілактики. 

У цілому під психопрофілактикою у медицині «прийнято розуміти систему заходів, направлених на 

вивчення психічних дій на людину, властивостей його психіки та можливостей запобігання психогенним і 

психосоматичним хворобам». Розрізняють первинну, вторинну та третинну психопрофілактику. Первинна - 

«включає охорону здоров‘я майбутніх поколінь, прогнозування можливих спадкових захворювань, охорону 

матері від можливих шкідливих впливів на плід й організацію допомоги вагітним, своєчасне вживання 

методів лікувально-педагогічної корекції на всіх етапах розвитку». Вторинна – це система «заходів, 

направлених на запобігання небезпечного для життя або несприятливої течії вже психічного, або іншого 

захворювання». «Третинна профілактика – система заходів, направлених на запобігання виникненню 

інвалідності при хронічних захворюваннях. Де велику роль грає правильне використання лікувальної і 

педагогічної корекції й систематичне використання заходів реадаптації». 

Семиженко Лілія 

ЗВ'ЯЗОК АНОМАЛІЙ КІЛЬКОСТІ АМНІОТИЧНОЇ РІДИНИ З ІНФЕКЦІЙНИМИ ЗАПАЛЕННЯМИ ЖІНОЧОЇ 

СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ БАКТЕРІАЛЬНОГО ГЕНЕЗУ 


Науковий керівник: асистент кафедри ак. та гін. №2 ОНМедУ, канд.мед.наук О.М.Надворна 



Внутрішньоутробна інфекція є однією з основних причин перинатальної захворюваності й смертності в 

20% випадків (А.В.Каркусова, 2004), призводить до вроджених вад розвитку, у 60% стає причиною хронічної 

внутрішньоутробної гіпоксії внаслідок виникнення вторинної плацентарної недостатності інфекційного 

генезу, у 24% викликає респіраторний дистрес-синдром новонароджених (Н.В.Орджонікідзе, 2004; 

Т.Н.Савченко, 2007). 

Мета дослідження – визначення впливу бактеріальних запалень статевих органів вагітної жінки на 

фетоплацентарний комплекс(ФПК). 

Матеріали та методи дослідження: досліджувались жінки різних регіонів м.Одеси з багато- та 

маловоддям, що проходили лікування на базі пологового будинку №5 м.Одеси. Проводилася комплексна 

оцінка функції ФПК, бактеріологічне дослідження урогенітальної системи вагітної, амніотичних вод, тканин 

посліду, стан новонароджених; вивчалася кардіотокограма плоду (КТГ), проводилася ультразвукова 

фетометрія, патоморфологічне дослідження посліду, визначався обсяг навколоплідних вод. 

Результати аналізу структури й частоти інфікування у вагітних з мало- та баготоводдям бактеріального 

генезу свідчать, що найбільш частою (74%) причиною порушень є зміни мікробіоцинозу статевих шляхів: 

бактеріальний вагіноз (24%), вагінальний кандидоз (21%), хламідіоз (7%), стрептококи групи В (4%) або 

комбінації даних патологій (13%). 


1. Виявлено, що у жінок з запальними захворюваннями, багато- та маловоддя формується на фоні 

значних змін в ФПК, що характеризуються змінами функціонування органів і систем плода; 

2. Групою ризику розвитку аномалій є вагітні з інфекційно-запальними захворюваннями 

урогенітального тракту, акушерський анамнез яких обтяжений штучними абортами, звичним 

невиношуванням невстановленої етіології, передчасними пологами; хоріоамніоніт, внутрішньоутробне 

інфікування плоду; вагітні з рецидивуючою загрозою переривання вагітності. 

152

Скорбач Олена 

ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОСТГІСТЕРЕКТОМІЧНОГО СИНДРОМУ 


Науковий керівник – д-р мед. наук, проф. Щербина М.О. 


м.Харків, Україна 

Останнім часом зросла зацікавленість до вивчення імунологічних особливостей 

постгістеректомічного синдрому як однієї з важливих патогенетичних ланок естрогендефіцитної патології. 

Доведено, що адекватна імунна відповідь забезпечується певним гормональним гемостазом і будь-які його 

зміни призводять відповідно до порушення механізмів імунологічної реактивності. 

Метою дослідження було вивчення імунного статусу у хворих на постгістеректомічні порушення 

через 1, 6, 12 і 24 місяці після гістеректомії (ГЕ). 

До дослідження було залучено 60 жінок віком 39-49 років. Основну групу склали 40 жінок, яким було 

проведено ГЕ, групу контролю – 20 здорових жінок аналогічного віку. 

Популяційний і субпопуляційний склад лімфоцитів крові оцінювали за допомогою проточної лазерної 

цитометрії (FACSC Calibur, США), активності фагоцитарних клітин методом S.Neilsen (1995), уміст у крові 

основних про- і протизапальних цитокінів визначали методом імуноферметного аналізу з використанням 

комерційних тест-систем виробництва «Протеїновий контур» (СПб, Росія), концентрацію в сироватці крові 

основних класів імуноглобулінів визначали спектрофотометрично, циркулюючі імунні комплекси в сироватці 

крові визначали методом селективної преципітації. 

Дослідження, які було проведено, показали наявність виражених змін загальної імунореактивності в 

жінок після ГЕ, крім того зі зростанням ступеня тяжкості постгістеректомічного синдрому спостерігалося 

зростання змін в імунному статусі. Так, в умовах дефіциту естрогенів, які формуються у хворих основної 

групи, виявлено значні зниження імунорегляторного індексу, а також підвищення активності природних 

кілерів і зростання кількості та активності В-лімфоцитів, істотно змінювався вміст як прозапальних, так і 

протизапальних цитокінів. 

Отже, у жінок основної групи відзначалися зміни в імунологічному статусі протягом перших двох 

років. Перспективним є включення імунокоректорів до комплексу терапії, що дозволить удосконалити 

терапевтичні підходи до вирішення проблеми здоров‘я жінок, які перенесли ГЕ. 

Стречень Наталія 

ЗАГАЛЬНО-КЛІНІЧНИЙ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ АГОНІСТІВ 

ГОНАДОТРОПНИХ РИЛІЗІНГ-ГОРМОНІВ 

Кафедра акушерства та гінекології № 1 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф.. Рожковська Н.М. 



У наш час гормональна терапія широко застосовується в гінекологічній практиці. Одними з 

найчастіше використовуваних препаратів стали агоністи гонадотропних рилізінг-гормонів (агоністи Гн-РГ). 

Здатність цих препаратів викликати так звану оборотну медикаментозну оваріектомію є рекомендацією для 

їх застосування в лікуванні захворювань, що розвиваються під впливом стероїдних гормонів яєчників, таких 

як ендометріоз та міома матки у жінок репродуктивного віку. 

При використанні агоністів Гн-РГ в лікуванні ендометріозу були відмічені наступні ефекти: вже з 

другого місяця спостерігається зменшення больового синдрому у пацієнток, а до закінчення курсу терапії 

інтенсивність болів знижується в середньому в 4 рази; зниження проявів дисменореї; зникнення меноррагій; 

зменшення поширеності спаєчного процесу у жінок, що перенесли оперативне втручання; нормалізація 

функції репродуктивної системи і можливість настання вагітності після відміни препарату. 

Під час застосування агоністів Гн-РГ в якості передопераційної консервативної терапії у пацієнток з 

міомою матки спостерігалися такі позитивні зміни, як зменшення об'єму пухлини і розмірів матки на 30-40 %; 

зниження клінічних проявів захворювання: поліпшення загального стану хворих, зникнення маткових 

кровотеч, зниження больового синдрому і поліпшення якості життя; зниження крововтрати під час операції і 

підвищення якості технічних умов для проведення операції. Також значно знизився ризик розвитку 

рецидивів у жінок після перенесеної міомектомії. 

Таким чином, застосування агоністів гонадотропних рилізінг-гормонів дозволяє значно поліпшити 

якість життя пацієнток, зменшити ризик післяопераційних ускладнень та розширити можливості для 

відновлення їх репродуктивної функції. 

153

Фартушок Тетяна 

ДІАГНОСТИЧНО-ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ ТАЗОВИХ 

ПЕРЕДЛЕЖАННЯХ ПЛОДА 


Науковий керівник: д-р мед. наук, професор Беседін В.М. 



Актуальність. Перинатальні втрати при тазовому передлежанні складають від 0,5 до 14,3%, тобто в 

3-5 разів вищі в порівнянні з цим показником при пологах в головному передлежанні. 

Мета. Своєчасна профілактика і зниження частоти акушерської та перинатальної патології у вагітних з 

тазовим передлежанням плода шляхом вивчення діагностично-лікувальної тактики ведення таких вагітних. 

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилось 88 вагітних жінок з тазовим 

передлежанням плода, які звернулись і були скеровані у пологовий стаціонар Львівської обласної клінічної 

лікарні протягом 2009 року. 

Результати. Після поступлення в стаціонар синдром затримки внутрішньоутробного розвитку плода І 

ступеня було виявлено у 8 (9,1%) вагітних жінок, ІІ ступеня − у 1 (1,1%) вагітної жінки, ІІІ ступеня було 

виявлено у 1 (1,1%) вагітної жінки. У всіх випадках виявлено симетричну затримку росту плода – 10 (11,4%) 

вагітних. При кардіотокографічному обстеженні виявлено у 10 (11,4%) вагітних ознаки дистресу плода. У 3 

(3,4%) вагітних жінок оцінка біофізичного профілю плода склала 4-5 балів, що було показом до негайного 

родорозрішення. У 1 (1,1%) вагітної жінки оцінка біофізичного профілю склала 5-6 балів, і після проведення 

профілактики респіраторного дистрес-синдрому через добу при повторній оцінці біофізичного профілю 

плода ситуація не змінилася, що було показом до негайної операції. У 6 (6,8%) вагітних жінок біофізичний 

профіль склав 8-9 балів, що дозволило пролонгувати вагітність до терміну пологів. Кесарів розтин було 

проведено у 41 (46,6%) вагітних жінок. У новонароджених зустрічались такі вроджені вади розвитку: відкрите 

овальне вікно – у 3 (3,4%) випадків, розщелина губи і піднебіння – у 1 (1,1%), дистрофічна дисплазія – у 2 

(2,3%) новонароджених, вроджена вада розвитку ЦНС − 1 (1,1%) випадок. 

Висновки. Адекватна діагностично-лікувальна тактика ведення вагітних жінок з тазовими 

передлежаннями дозволяє знизити частоту акушерської та перинатальної патології. 

Фединчук Галина 

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХІРУРГІЧНИХ МЕТОДІВ РОЗРОДЖЕННЯ 


Науковий керівник: доц. Маляр В.В. 

ДВНЗ ‹‹УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ›› 

медичний факультет 

м.Ужгород, Україна. 

Вступ. Зниження перинатальної захворюваності і смертності одна з основних проблем сучасного 

акушерства. Аналіз літератури свідчить, що вибір методу оперативного розродження залишається і надалі 

важливою проблемою сучасної перинатології. 

Мета дослідження. Оцінити перинатальні наслідки оперативного розродження. 

Матеріали та методи. Проаналізовано 160 історій пологів та карт розвитку новонароджених, 

розроджених оперативно. 

Статистичну обробку проведено з використанням t – критерію Стюдента-Фішера із заданого рівня 

значущості (р=0,05).. 

Результати: Оперативне розродження жінок негативно впливає на перинатальні наслідки. Веде до 

збільшення в 1,5 рази перинатальної захворюваності, збільшення кількості кефалогематом , порушення 

адаптації новонароджених та зростання частоти фізіологічної жовтяниці. 

Висновок: Оперативне розродження веде до порушення адаптації новонароджених та зростання 

показників перинатальної захворюваності. 

154

Федорейко Лариса, Формазюк Ольга, Лукинів Андрій, Венгер Галина, Нестеренко Надія 

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ РАДІОХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ 

ДОБРОЯКІСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ШИЙКИ МАТКИ НА ТЛІ ПАПІЛОМАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Хміль С. В. 



Дисплазія шийки матки на тлі папіломавірусної інфекції займає одне з провідних місць в структурі 

гінекологічної захворюваності, має схильність до затяжного перебігу і може привести до виникнення раку 

шийки, матки. 

Мета роботи: підвищити ефективність лікування та діагностики дисплазії шийки матки у жінок на тлі 

папіломавірусної інфекції. 

У обстеження включено 144 жінки, з яких 30 – здорові, що сформували контрольну групу, а решта 114 

– з дисплазією шийки матки, які були поділені на дві групи. 

Проводили просту та розширену кольпоскопію шийки матки, цитологічне дослідження епітелію 

цервікального каналу та екзоцервіксу, фарбуючи його за методикою Романовського–Гімзе. Цитологічні 

висновки проводили в лабораторії Тернопільського обласного онкологічного диспансеру. 

Для гістологічного дослідження використовували матеріал пацієнток, із патологією шийки матки, 

характерних передпухлинних і пухлинних захворювань. Привертали увагу папіломатозні зміни та 

йоднегативні ділянки на шийці матки, в яких за допомогою цитологічного методу було діагностовано 

дисплазію, ознаки вірусного інфікування після прицільної біопсії шийки матки під контролем простої та 

розширеної кольпоскопії. 

Матеріал забирали радіохірургічним приладом «Сургітрон», фіксували його 10% р-н формаліну. 

Препарати фарбували гемоксиліном та еозином. Для достатньої верифікації патологічного процесу 

залучали морфологічні методи оцінки біоптатів шийки матки. 

Використання радіохірургічного приладу «Сургітрон», дозволило здійснювати безконтактний розріз 

тканин. Розріз проводили без тиску на тканини, при цьому ми практично не відмічали пошкодження тканин 

та електроопіків. Поверхневе припікання здійснювали за допомогою фульгурації. 

В результаті мінімального руйнування тканини при застосуванні радіохвильового приладу «Сургітрон» 

забезпечується найбільш достовірний результат гістологічного дослідження патологічних станів шийки 

матки, а також, даний метод, дає можливість достовірно якісно покращити гістологічну діагностику. 

Формазюк Тетяна 

ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ВРОДЖЕНИХ ВАД РОЗВИТКУ ПЛОДА В І ТРИМЕСТРІ ВАГІТНОСТІ 


Науковий керівник – канд.мед.наук С.Г. Приймак 

БДМУ«Буковинський державний медичний університет», 


На сьогоднішній день в Україні проводять дослідження з метою пренатальної діагностики порушень 

розвитку плода в І триместрі вагітності. Велика кількість випадків хромосомної патології плода зустрічається 

в молодих жінок, для ефективного дослідження яких запропонований ультразвуковий скринінг плода в 11-14 

тижнів вагітності. 

Мета роботи. Аналіз ефективності неінвазивних методів пренатальної діагностики (ПД). 

Обстежено 42 вагітних групи ризику по виникненню ВВР у плода, який для пренатальної діагностики 

застосовувався ультразвуковий (УЗ) скринінг в 11-14 тижнів вагітності. Середній вік обстежених жінок 

становив 24,6±0,9 , з них домогосподарки – 54,5%, працюючі – 45,5%. 

У результаті проведення УЗ скринінгу в 42 вагітних ВВР діагностовані у 18 із 22, із них у 4 – сумісні з 

життям. 

ВВР, що супроводжується хромосомними абераціями (гідроцефалія, множинні вади розвитку 

(МВВР)), виявлені в 4 плодів, спадкові синдроми (Арнольда-Кіарі, Денді-Уокера) у 2 плодів. В інших 4 жінок 

вагітність була перервана в терміні гестації – 18-21 тиждень. У контролі (20 жінок) також відмічається ВВР 

(вади серця, УНС, ССС, МВВР) у 7 випадках. 

Комплексне застосування сучасних методів ПД є високоефективним і інформативним у діагностиці 

ВВР і СЗ. Висока ефективність комбінованого УЗ скринінга, заснованого на вимірюванні товщини 

комірцевого простору, візуалізація носових кісток, дозволяє широко використовувати його в службі 

пренатальної діагностики. 

155

Ходаковский С., Захаренко Н., Заричанская К. 

ВЛИЯНИЕ ОПЕРАТИВНОГО РОДОРАЗРЕШЕНИЯ НА СОСТОЯНИЕ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВЬЯ 

ОПЕРИРОВАННЫХ ЖЕНЩИН 




Проанализирован исход оперативного родоразрешения у 110 родильниц. 

Первая группа (90 пациенток) – кесарево сечение выполнено по методике Гусакова и Дерфлера. 

Вторая группа (20 пациенток) – экстраперитонеальное и трансперитонеальное кесарево сечение с 

установкой приточно-отточной дренажной системы (Предлагаемый способ кесарева сечения разработан 

сотрудниками кафедры акушерства и гинекологии №1 НМАПО им. П.Л. Шупика (Патент Украины №31055А 

от 15.12.2000 г.). 

Временной период, предложенный для анализа – это первые 6-8 недель и один год после 

родоразрешения. 

Особенности акушерско-гинекологического анамнеза указывают на высокий процент 

воспалительных заболеваний генитального тракта – аднекситы, разнообразная патология шейки матки, 

эндометриты (93% и 155%); нарушения менструального цикла (20%и 25%); различные варианты бесплодия 

(15% и 20%); перенесенные оперативные вмешательства на органах брюшной полости (23% и 10%). 

В первой группе обследованных кровотечение наблюдалось в 4.4%, обусловлено задержкой 

сгустков крови и явлениями субинволюции матки, которая наблюдалась у 12% и наблюдалась, в основном, 

после повторного вмешательства и при использовании, в качестве шовного материала, кетгута. 

Лактостаз (3,3%) и резорбтивная лихорадка (4,4%) наблюдались у родильниц первой группы, 

тромбофлебит – 2,2% родильниц, в анамнезе у которых имелось указание на варикозное расширение вен 

нижних конечностей. 

Значительный удельный вес осложнений кесарева сечения, в отдаленный период, составляют 

нарушения менструальной функции. В первой группе наблюдений альгоменорея выявлена у 10% (9) 

женщин, гиперполименорея 8,8% (8), дисменорея 16,6% (15). Но, что интересно, что данная патология 

имела место и до оперативного родоразрешения более чем у 20%. Во второй группе, где процент 

нарушений менструального цикла в анамнезе составил 25%, после оперативного родоразрешения 

составил 30%. 

Смещение оперированной матки кверху, т.е. формирование тяжелого симптомокомплекса - 

«Цервико-фундального синдрома» - за счет развития спаечной болезни в первой группе наблюдения 

составили 6,6% (6) и 5% (1) соответственно во второй группе наблюдения. В основном причинами явились 

повторное оперативное родоразрешение, выполнение консервативной миомэктомии, операции на 

придатках матки, осложнения послеоперационного течения (эндометрит, инфильтрация швов на матке, 

гематома ретровезикальной клетчатки, расположенная под пузырно-маточной складкой). 

Диагноз хронического эндометрита был установлен у 6,6% пациенток первой группы и у 5% второй. 

Таким образом, предлагаемый способ кесарева сечения, с использованием системы приточнопромывного 

дренирования, позволяет существенно снизить частоту послеродовых осложнений и не влияет 

на рост заболеваемости репродуктивной системы в ранний и поздний послеоперационный период. 

156

Худоб’як Валентина 

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ ПАТОЛОГІЇ ШИЙКИ МАТКИ 

Кафедра акушерства та гінекології ФПО 

Науковий керівник: проф. Бойчук А.В. 


м. Тернопіль, Україна. 

Рак шийки матки на сьогоднішній день займає одне із провідних місць у структурі онкопатології в 

усьому світі. Відповідно, проблема скринінгу і лікування фонових та передракових захворювань шийки матки 

є досить актуальною і вимагає пристальної уваги на різних рівнях надання медичної допомоги. Адже для 

зниження рівня захворюваності на рак шийки матки, необхідне своєчасне виявлення і адекватне лікування 

фонових процесів та дисплазій шийки матки. 

Ефективна діагностика патології шийки матки повинна включати в себе декілька етапів: цитологічний 

скринінг, кольпоскопічні, гістологічні і вірусологічні методи обстеження. 

Найбільш розповсюдженим і доступним методом скринінгу є цитологічне дослідження. Воно є 

недорогим, безпечним, безболісним і вважається основним в діагностиці патологічних захворювань шийки 

матки. Але найбільшим недоліком цього методу є велика кількість неправдиво-негативних результатів. 

ВПЛ-тестування допомагає виділити жінок, які відносяться до групи ризику по виникненню РШМ, 

навіть серед тих, у кого цитологічне дослідження не виявило патології. Адже етіологія ВПЛ у виникненні 

РШМ є загальновідомою. 

Якщо кольпоскопічно діагностовано патологічні зміни на шийці матки, наступним обов‘язковим 

етапом діагностики є біопсія з подальшим гістологічним дослідженням. 

Якщо ж говорити про вибір методу лікування, то він і на сьогоднішній день залишається 

дискутабельним в усьому світі, і залежить від багатьох факторів. Сьогодні в Україні існує можливість 

лікування патологічних процесів шийки матки багатьма різними методами. Найбільш поширені методи 

абляції – діатермоелектрокоагуляція, кріодеструкція, лазерна вапоризація, аргонноплазменна абляція, 

радіохвильова хірургія, а також методи ексцизії. Кожен з них має свої недоліки і переваги, покази і 

протипокази. 

Не дивлячись на великі досягнення у боротьбі із РШМ, ця патологія залишається досі однією із 

найрозповсюдженіших і вимагає пристальної уваги до себе лікарів і науковців в усьому світі, пошуку нових 

методів ефективної діагностики, злагодженої роботи на всіх рівнях медичної допомоги, санпросвітницької 

роботи серед населення. 

Цисар Юлія, Андрієць Анатолій, Небоженко Христина, Андрієць Оксана 

РОЗЛАДИ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ У ДІВЧАТ БУКОВИНИ НА ТЛІ ДЕЯКИХ ЕНДОКРИНОПАТІЙ 


Науковий керівник – д-р мед. наук, проф. О. А. Андрієць 



Протягом останніх років в Україні, зокрема в Чернівецькій області, спостерігається збільшення 

частоти розладів менструальної функції у дівчат-підлітків на тлі ендокринопатій. Порушення тиреоїдного 

гомеостазу в дівчат-підлітків Буковини часто супроводжуються порушенням гормонального забезпечення 

менструальної функції в період становлення репродуктивної системи. 

Метою нашого наукового дослідження є вивчення гормональних змін тиреоїдної та репродуктивної 

систем у дівчат-підлітків з пубертатними менорагіями з ендокринною патологією. 

Для досягнення поставленої мети було проведено ретельне обстеження 72-х дівчат пубертатного віку 

з розладами менструальної функції на тлі ендокринопатій. В комплекс діагностичних заходів були 

включені загально-клінічні, клініко-лабораторні та гінекологічне обстеження, УЗД органів малого таза та 

щитоподібної залози, визначення гормонів передньої долі гіпофіза та щитоподібної залози в сироватці крові. 

Результати проведених досліджень серед обстежених дівчат-підлітків свідчать, що частота маткових 

кровотеч при супутній тиреоїдній патології складає 61,8%. Найбільш частим захворюванням щитоподібної 

залози серед дівчат з розладами менструальної функції за 2010р. є дифузний нетоксичний зоб І ступеню 

(12,44‰) та дифузний нетоксичний зоб ІІ-ІІІ ступеню важкості (9,02‰). При визначенні рівня продукції 

антимюллерового гормону у дівчат-підлітків у 16-ти (29,09%) виявлено суттєве відхилення від нормальних 

показників, у 18-ти пацієнток (32,7%) виявлено суттєве відхилення від норми в показниках трийодтироніну 

(18,1%) та тироксину (14,5%). 

Зниження функціональної активності щитоподібної залози поєднується із дисфункцією репродуктивної 

системи у дівчат Буковини, що необхідно враховувати при проведені подальших діагностичних та 

лікувально-профілактичних заходів. 

157

Юзько Вікторія Олександрівна 

ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ АНТИМЮЛЕРОВОГО ГОРМОНУ В КРОВІ У ЖІНОК 

ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ В ПРОГРАМАХ ЗАПЛІДНЕННЯ 

Кафедра акушерства та гінекології з курсом дитячої та підліткової гінекології 

науковий керівник - член-кор. НАМН України, проф. В.В.Камінський 



Підвищення ефективності запліднення ін вітро у жінок із безпліддям залишається актуальним. В 

Україні ефективність запліднення на 100 розпочатих циклів в 2007 році склала 35,44%, що відповідає 

даному показнику в Європі. Відбір та підготовка пацієнток включають в себе оцінку овуляторного резерву 

яєчників. Використовуються різні методи оцінки овуляторно резерва, але визнані основними наступні: 

ультразвукове дослідження (УЗД) яєчників, рівень гормонів репродуктивної панелі (ФСГ, ЛГ, П, ЕІ) та 

антимюлерового гормону в крові. Антимюлеровий гормон (АМГ) продукується антральними фолікулами, 

розмір яких не перевищує 6 mm. Оскільки продукція АМГ розпочинається вже на преантральній стадії 

фолікулів, вважається, що він краще ніж УЗД відображає когорту премордіальних фолікуліві є вірогідним 

маркером зміни репродуктивного статусу. 

Ми провели репроспективний аналіз 100 циклів запліднень у жінок із безпліддям, яким до запліднення 

не проводилось дослідження рівня АМГв крові. У 43 жінок (І група) після запліднення тест на 

вагітність був позитивним. У 67 (II група) жінок вагітність не наступила. У 24 жінок І групи нам вдалося 

дослідити рівень АМГ в крові після родів та відновлення менструального цикла. Він склав, 1,8 ± 0,04нг/ мл 

, тобто у всіх був більше 1 нг/мл. У 62 жінок II групи рівні АМГ розподілились наступним чином : 0,7 - 1 нг/ 

мл - у 21 жінки ( 33,9 %) менше 0,7 нг/мл І у 41 (66,1 %). Тобто у всіх пацієнток з негативним результатом 

запліднення рівень АМГ був меншим 1 нг/мл. 

Висновок. Рівень АМГ в крові точно відображає оваріальний резерв та вікове виснаження пула 

фолікулів в яєчниках. 

Геряк Вікторія, Куценко Ірена 

ЗАХИСТ НАЦІЇ ВІД НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ МЕДИЧНИХ ЗАСОБІВ 

Кафедра фармакології з клінічною фармакологією 

Науковий керівник – д-р мед.наук, професор Посохова К.А. 

ДВНЗ Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського, 


За дослідженнями Британського Національного музею протягом життя людина вживає біля 14 тисяч 

таблеток. На думку І. П. Павлова, поліпрагмазією вважається одночасне призназначення хворому трьох і 

більше препаратів, а згідно висловів П. Ерліха – більше одного. 

Наша спільна мета — здоров'я людей і безпека лікарських засобів. Особливо актуально це питання 

постає у роботі лікарів акушерів-гінекологів, які несуть відповідальність за два життя. Виробництво та 

виведення на фармацевтичний ринок України нових лікарських препаратів спонукає до посиленого 

контролю впровадження цих ліків у лікуванні вагітних, потребує впровадження якісної та ефективної 

системи збору інформації та оптимального контролю за їх безпекою. 

Нормативна база здійснення фармаконагляду в Україні передбачає надання інформації про побічну 

реакцію лікарського засобу та проведення її аналізу на різних рівнях системи фармаконагляду: від 

практичного лікаря через регіональні відділення до МОЗ, де проводиться остаточний аналіз повідомлень та 

визначення можливості застосування певного лікарського засобу в медичній практиці. Проте лікарі не 

завжди розуміють важливість своєчасного інформування про побічні прояви, а інодо, бояться 

відповідальності за призначення неадекватної терапії. 

Проведений аналіз повідомлень про побічні реакції у лікувальних установах Тернопільської області 

виявили ряд причин, що стали чинником недостатньої активності інформування лікарями про побічні реакції 

лікарського засобу. До найбільш частих можна віднести страх відповідальності за обґрунтованість 

проведення фармакотерапії (34 %), формальне ставлення до процесу здійснення нагляду за безпекою 

лікарських засобів (28 %), страх адміністративних перевірок щодо надання інформації (12 %), а також 

труднощі ідентифікації побічної реакції та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між побічною 

реакцією та лікарським засобом при поліпрагмазії (67 %). 

Таким чином, ми пропонуємо внести доповнення до наказів МОЗ, які забезпечать залучення до 

процесу інформування про побічні реакції лікарських засобів усіх медичних працівників та споживачів ліків 

чи їх представників із гарантією ненаказовості лікаря при відсутності умисного причинення шкоди пацієнту. 

Це дасть змогу провести 100 % охоплення лікувально-профілактичних закладів, забеспечити регулярність 

моніторингу і своєчасність інформування МОЗ. 

158

Формазюк Ольга, Кулик Ірина, Хміль Марія, Хміль Анна 

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ БЕЗПЛІДДЯ У ЖІНОК ІЗ 

СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ 


Науковий керівник: проф., д-р мед. наук Хміль С. В. 



Серед ендокринної патології, синдром полікістозних яєчників є захворюванням, що найчастіше 

зустрічається у жінок репродуктивного віку. За даними різних авторів його частота складає 5-15% серед 

популяцій жінок, а у 20-85 % є причиною порушення менструального циклу та безпліддя. Не дивлячись на 

значну кількість теорій його виникнення, патогенез до сьогоднішнього дня залишається недостатньо 

вивченим (Назаренко Т. А., 2005). 

Метою нашої роботи було підвищити ефективність діагностики та лікування безпліддя у жінок із 

синдромом полікістозних яєчників залежно від варіанту перебігу захворювання. 

В обстеження включено 68 пацієнток репродуктивного віку із синдромом полікістозних яєчників і 

безпліддям. 

Нами проведені дослідження стану репродуктивного здоров‘я та показники гормонального статусу у 

жінок із СПКЯ, вивчено стан вуглеводного та ліпідного обмінів, частоту соматичних захворювань у жінок 

молодого та старшого віку. На основі аналізу клінічних, лабораторних характеристик пацієнток нами 

обґрунтовано, що СПКЯ має три варіанти перебігу: андрогенний, інсулінорезистентний та поєднаний. При 

кожному з них можуть зустрічатися пацієнти із нормальним індексом маси тіла та різними типами ожиріння. 

Особливо виражені симптоми СПКЯ проявляються у жінок з гіперандрогенним та інсулінорезистентним 

варіантами при вісцеральному типі ожиріння. При індексі маси тіла більше 25 кг/м 2. для всіх хворих 

незалежно від варіанту перебігу СПКЯ необхідним є проведення терапії спрямованої на зниження ваги тіла. 

Все вище перераховане необхідно враховувати при проведенні сучасних репродуктивних технологій, які 

забезпечують високу ефективність лікування безпліддя у жінок з СПКЯ. 

159

160

СЕКЦІЯ 

«ОНКОЛОГІЯ ТА 

РАДІАЦІЙНА МЕДИЦИНА» 

161

162

Бичков Юрій 

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ВИБОРУ МЕТОДУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИ 

ЛІКУВАННІ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ 

Кафедра онкології та медичної радіології 

Науковий керівник – канд. мед.наук, ас. М. М. Мриглоцький 



Актуальність.Найчастішою онкопатологією у жінок є рак молочної залози (РМЗ). 

Математичне моделювання, спираючись на статистичний аналіз, дозволяє вирішити ряд важливих 

проблем медичної галузі сьогодення, зокрема і вибір методу у кожному конкретному випадку. 

Мета.Розробка математичної моделі прогнозування ефективності лікування РМЗ. 

Матеріали і методи.Проаналізовано результати 5-ти річного виживання (далі-5ВЖ) 331 жінки хворої 

на РМЗ з ІІ ст.(Т1-3N0M0, Т1-2N1M0), які знаходилися на лікуванні у Львівському регіонарному онкоцентрі в 

2006р. За такими критерієми як клінічне стадіювання (ІІА та ІІБ), гістотип пухлини (Д-долькові, П-протокові та 

Н-недиференційовані), обраний метод лікування та вік, використовуючи метод стратифікаційної 

рандомізації було сформовано 18 груп. Апроксимація отриманих даних проводилась в программному 

середовищі MatLab 7.10.0 за допомогою алгоритму Polynomial Curve Fitting. Значущість прогностичних 

факторів при їх поєднанні оцінювали за допомогою критеріїв Пірсона та Стьюдента. 

Результати.При аналізі досліджуваної вибірки виявили, що використовуваний метод лікування є 

важливим предиктором 5ВЖ. Так у загальній вибірці, при застосування тільки хірургічного лікування 5ВЖ 

складає 59±5%, комбінованого методу 63±4%, комплексного 50±7%. Рівні прогресування пухлинного 

процесу (ППП) в-но складають 29%, 21% та 17%. При дослідженні 5ВЖ при вибраному групуванні виявили, 

що розкид середнього значення 5ВЖ при ДІІА складає 5% (Р-16%), ДІІБ 25% (ППП-36%); ПІІА 25% (ППП- 

22%), ПІІБ 7% (ППП-18%), НІІА 17% (ППП-37%), НІІБ 9% (ППП-3%). При відсутності значного розкиду 

значень в деяких групах, апроксимовані дані значно відрізнялися у всіх вибірках за піками значень 5ВЖ та 

формою залежності. 

Висновки.Таким чином, використовуючи обраний нами алгоритм можна побудувати просту та 

водночас достовірну систему прогнозування ефективності лікування РМЗ, що зробить вибір методу 

лікування строго індивідуалізованим та статистично обґрунтованим. 

Власюк Наталія, Тарасюк Ольга 

ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 

ПРИ РОБОТІ З УСТАНОВКАМИ ПЕТ/КТ 

Відділ радіаційної гігієни 

Науковий керівник: д-р біол. наук, проф. І.П. Лось 

Державна установа ―Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва 

Національної Академії медичних наук України‖ 


На даний час у всьому світі та в Україні широко використовуються сканери ПЕТ/КТ, особливо для 

раннього виявлення пухлин та лікування раку. Одна з сучасних інноваційних технологій ПЕТ/КТ об'єднує 

методи обстеження: позитронно-емісійну томографію (ПЕТ) і комп'ютерну томографію (КТ). 

Головними джерелами опромінення для персоналу на установках ПЕТ/КТ є: неекрановані 

радіофармацевтичні препарати (РФП); пацієнти, яким введено РФП; туалет для пацієнтів; закриті 

калібрувальні джерела, фантоми для забезпечення якості; КТ сканер. 

Фактори, що впливають на опромінення персоналу, включають кількість обстежених пацієнтів, тип і 

кількість призначених пацієнту РФП, час, який затрачений на пацієнта у кожній зоні відділення ПЕТ/КТ і 

планувальні рішення відділення. 

До найбільш дозоформуючих процедур для персоналу належать аналіз кількості РФП, виконання 

процедур біля пацієнта (після введення) під час періоду поглинання РФП, супровід пацієнта до і від сканера, 

розташування пацієнта на стійці сканера, калібрування та контроль якості ПЕТ-сканера з використанням 

закритих джерел. У всіх випадках це опромінення можна мінімізувати шляхом правильного планування, 

хорошої практики, співробітництва з пацієнтом, а також беручи до уваги важливість базових підходів (захист 

відстанню, часом, екрануванням). Радіохіміки та радіофармацевти теж отримують значні дози опромінення 

на установках, що виготовляє власні РФП. 

Загальні питання радіаційного захисту персоналу, населення, довкілля при експлуатації джерел 

іонізуючого випромінювання при експлуатації ПЕТ/КТ-технологій окреслено в документах МАГАТЕ (Radiation 

protection in newer medical imaging techniques: PET/CT, 2005; Planning a clinical PET centre, 2010). Вимоги до 

облаштування обладнання для пацієнтів забезпечують одночасно як оптимізацію сканування, так і захист 

персоналу. Вимоги щодо організації та здійснення дозиметричного контролю для даного виду робіт наведені 

в ОСПУ-2005 та НРБУ-97. 

163

Домбровський Олександр, Дацко Віталій 

ВПЛИВ НЕОАД’ЮВАНТНОЇ ХІМІО-ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ НА МОРФОЛОГІЧНУ СТРУКТУРУ ПУХЛИН 

ПРЯМОЇ КИШКИ ТА ЧАСТОТУ ВИНИКНЕННЯ РАННІХ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ 

Кафедра oнкологiї, променевої дiагностики i терапiї та радiацiйної медицини 

Науковий керівник: проф. Галайчук Ігор Йосипович 



Вступ. В Україні смертність до року з моменту встановлення діагнозу рак прямої кишки (РПК) становить 33 

% [І.Б. Щепотін, 2010]. З огляду на це, діагностика та лікування РПК продовжує залишатись актуальним питанням. 

Мета роботи: вивчення морфометричних показників в мікропрепаратах пухлин та частоти ранніх 

післяопераційних ускладнень (ПОУ) у хворих на РПК. 

Методи дослідження. Групу спостереження протягом 7-12 міс. склали 25 хворих на РПК віком від 48 до 81 року 

(67,6±5,2 р.), з них чоловіків було 14, жінок – 11. У 16 (64 %) хворих було діагностовано ІІ стадію РПК, пацієнтів із І, 

ІІІ та ІV стадіями було 4 (16 %), 3 (12 %) і 2 (8 %) відповідно. За гістологічною будовою високо-диференційовану 

карциному встановлено у 12 (48 %) випадках, помірно-диференційовану – у 8 (32 %) і недиференційовану – в 5 

(20 %). 

Схеми лікування: у 12 хворих проводилась комбінована неоад‘ювантна хіміо-променева терапія (НХПТ), 

яка включала 1-2 цикли хіміотерапії (5-ФУ з фолінатом кальцію) і сеанси опромінення пухлини на гамматерапевтичному 

апараті «Рокус-М» разовою осередковою дозою 2,4-3,2 Гр до сумарної дози 36-41 Гр. Через 3 

тижні після завершення НХПТ здійснювалось радикальне хірургічне втручання (РХВ). В іншій групі (13 хворих), в 

першу чергу, виконували операцію, а тоді призначали променеву або хіміотерапію. Всього було виконано 25 

операцій, з них передня резекція – у 7 (24 %) хворих, черевно-анальна резекція — у 10 (33 %), операція Гартмана 

— у 3 (12,5 %), черевно-промежинна екстирпація — у 4 (17 %) і трансректальне видалення пухлини — у 1 (4,16 

%). 

Комплекс комп‘ютеризованих морфометричних досліджень мікропрепаратів, забарвлених гематоксиліном 

та еозином, проводили за методом математичного аналізу «Morphosys» з вимірюванням мікрооб'єктів на основі 

попіксельної сегментації. У процесі обробки зображень оцінювали площу ядра і цитоплазми, площу клітини, 

ядерно-цитоплазматичне відношення (ЯЦВ). 

Результати. За даними морфометричної цитометрії в мікропрепаратах пухлин прямої кишки у хворих, що 

отримували НХПТ, площа ядра становила 0,011±0,001 мм/2, площа цитоплазми 0,035±0,001 мм/2, ЯЦВ=0,31. У 

мікропрепаратах пухлин хворих, що не отримували НХПТ, площа ядра складала 0,013±0,001 мм/2, площа 

цитоплазми 0,039±0,001 мм/2. В результаті НХПТ в клітинах раку прямої кишки на 15,38 % зменшулась площа 

ядра і на 10,26 % площа цитоплазми, порівняно з пухлинами хворих, що не отримували НХПТ. Ранні ПОУ 

(частковий некроз кишки, неспроможність анастомозу, параректальний абсцес, парез сфінктера) відмічали у 2 

(16,6 %) пацієнтів 1-ї групи і у 2 (15,4 %) хворих 2-ї групи. 

Висновок. НХПТ у хворих на РПК індукує в пухлинах лікувальний патоморфоз, який проявляється 

зменшенням площі клітинної цитоплазми і ядра, що веде до сповільнення метаболічних процесів у злоякісних 

клітинах з їх наступною девіталізацією – все це сприяє абластичності хірургічних втручань. 

Комбінована НХПТ не збільшує число післяопераційних ускладнень при умові, що хірургічне втручання 

проводилось через 3-3,5 тижні після завершення променевої терапії. 

Назаркевич Галина 

ДІАГНОСТИЧНА ІНФОРМАТИВНІСТЬ ПРОМЕНЕВИХ МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ ПРИ ВОГНИЩЕВОМУ 

УРАЖЕННІ ЛЕГЕНЬ 

Кафедра онкології, променевої діагностики і терапії та радіаційної медицини 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. І. Й. Галайчук 



Вступ. Традиційним методом діагностики патології легень довгі роки є класичне рентгенологічне 

дослідження. Незважаючи на появу нових методів візуалізації і постійне вдосконалення лабораторних 

тестів, кількість помилкових діагнозів дотепер залишається великою. Труднощі диференційної діагностики 

обумовлені подібністю клініко-рентгенологічних симптомів периферичного раку, метастазу, доброякісних 

пухлин і непухлинних процесів. 

Основна частина. Прийнято розділяти вогнища за розмірами на дрібні і міліарні до 2 мм, середнього 

розміру 3-5 мм і великі 6-10 мм. Вогнища в легеневій тканині відрізняються великим різновидом розмірів, 

щільності, характеру структури і контурів (Ю. А. Аблицов 2004; И. Е. Тюрин 2008; Г. Г. Федченко та ін 2007). 

Комп‘ютерна томографія (КТ) та її клінічна апробація показала, що даний метод обстеження хворих 

із вогнищевим ураженням легень перевершує традиційні рентгенологічні методи дослідження за обсягом та 

якістю одержуваної діагностичної інформації. Відсутність ефекту накладання тканин, висока структурна і 

тканинна обробка зображень при КТ дають можливість отримати точну топографічну локалізацію 

патологічного утворення, його розміри і щільність, взаємозв‘язок з оточуючими органами і тканинами. Це 

дозволяє виявляти доброякісні або в більш ранні терміни злоякісні симптоми вогнищевих утворень легень, 

які на рентгенограмах можуть ще не визначатися. 

Висновок. На основі літературних даних (И. Б. Белова 2001; Л. М. Портной., Г. А. Сташук., та ін. 

2002) чутливість традиційної рентгенографії для діагностики метастазів в легенях становить близько 60 %, в 

той час як КТ діагностика має більшу чутливість, специфічність і точність в диференційній діагностиці 

вогнищевих утворень легень що становить відповідно 82 - 90 %. 

164

Сухарь Альона, Погребенник Ярослава 

КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ ГІПЕРПЛАЗІЇ ЕНДОМЕТРІЮ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД 

ОНКОЛОГІЧНОЇ ОБТЯЖЕНОСТІ СПАДКОВОГО АНАМНЕЗУ 

Кафедра онкології та радіології 

Науковий керівник – канд. мед. наук, доц. Пересунько О.П., канд. мед. наук, Цинтар С.А. 

Буковинський державний медичний університет, 


Метою роботи було удосконалити диференційну діагностику гіперплазії та раку ендометрія 

залежно від онкологічної обтяженості спадкового анамнезу шляхом визначення гормонального статусу і прота 

антиапоптичних показників в слизовій оболонці матки, проведення клінічних і морфологічних досліджень, 

розробка практичних рекомендацій щодо проведення медико-генетичного консультування хворих на 

гіперплазію ендометрія з використанням факторів апоптозу. 

Запропонований диференційний підхід до лікування хворих на гіперплазії ендометрія враховує 

залежність вибраної тактики від онкологічної обтяженості спадкового анамнезу за рахунок виділення груп 

генетичного ризику та динамічного (1 раз на рік) контролю стану факторів апоптозу І та ІІ порядку та 

активності каспаз -1, -3, та 8 в тканині ендометрія, видаленій під час гістероскопії (діагностичного 

вишкрібання). 

Було проведено на базі жіночих консультацій пологових будинків, поліклінік онкодиспансерів медикогенетичне 

консультування хворих на гіперплазії ендометрія та їх родичів для визначення родин з агрегацією 

пухлин. До групи ризику входять жінки з гіперплазіями ендометрія, відібрані за такими критеріями: 

1) жінки з гіперплазіями ендометрія, в родинах яких є хворі на рак ендометрія, рак молочної залози, рак 

яєчників і рак шлунково-кишкового тракту; 

2) жінки з гіперплазіями ендометрія, у родичів яких були первинно-множинні пухлини (в т.ч. репродуктивної 

сфери); 

3) жінок з гормонально-метаболічними порушеннями (цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, хвороби 

щитоподібної залози, ожиріння); 

4) хворі на гіперплазії ендометрія в перименопаузальному віці, в який є (були) родичі хворі на рак жіночих 

репродуктивних органів та шлунково-кишкового тракту. 

Критерієм диференційованого підходу до використання консервативного (гормонального) та оперативного 

лікування (аблації ендометрія, пангістеректомії) є динамічні зміни активності вищенаведених факторів апоптозу на 

протязі року після проведеного діагностичного вишкрібання. 

Продовження консервативного лікування можна рекомендувати жінкам з спадково необтяженою гіперплазією 

ендометрія при наступних показниках апоптозу: р53 14,321,44 од/1ч тканини; sCD95 249,407,20 нг/1ч тканини; 

sFasL 150,107,68 нг/1ч тканини; TNF-б 27,32 1,89 нг/1ч тканини; sTRAIL 353,70 22,75 нг/1ч тканини; каспаза 

-1 0,3790,024 од/1ч тканини; каспаза –3 0,450 0,023 од/1ч тканини; каспаза -8 0,488 0,016 од/1ч тканини. 

Яворська Юлія, Яшан Катерина, Загурська Ольга 

ТРИВАЛИЙ КОМП’ЮТЕРНО-ТОМОГРАФІЧНИЙ МОНІТОРИНГ СТАНУ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ В ХВОРИХ 

ЛІМФОМАМИ 

Кафедра онкології, променевої діагностики і терапії та радіаційної медицини 

Науковий керівник: проф. Жулкевич І.В. 



Постановка проблеми. Відомими фактами є зміни мінеральної щільності кісткової тканини в хворих з 

солідними пухлинами та гострими і хронічними лейкозами. Проте, вкрай мало досліджень присвячених 

тривалому спостереженню за динамікою змін зміни мінеральної щільності кісткової тканини у хворих з 

лімфомою Ходжкіна та неходжкінськими лімфомами. 

Матеріали і методи. Нами проведено аналіз змін стану мінеральної щільності кісткової тканини 

хребта методом вимірювання щільності в одиницях Хаунсфілда на комп‘ютерних томограмах в хворих з 

лімфомами в строки - діагностики захворювання, після завершення хіміотерапевтичного та радіологічного 

етапу лікування та згідно строків диспансерного спостереження хворих в 1-5 рік по досягненню ремісії. 

Строки спостереження 1-7 років. Кількість обстежених хворих – 40; чоловіків - 22, жінок - 18. Середній вік 

обстежених – 35,18±6,92 роки. Діагноз лімфоми Ходжкіна та неходжкінських лімфом встановлювався на 

основі національних критеріїв діагностики. 

На основі отриманих даних зроблено наступні висновки: 

- на етапі діагностики захворювання виявлено зниження щільності тіл хребців в 50 % 

відсотків обстежених, зареєстровані зміни частіше і глибше проявлялися в жінок молодого 

віку; 

- після завершення хіміотерапевтичного та радіологічного етапу лікування в всіх обстежених 

хворих спостерігалось подальше зниження показників щільності; 

- глибина зниження щільності кісткової тканини хребців в жінок була достовірно вищою в 

порівнянні з чоловіками; 

- відновлення щільності трабекулярної частини хребців в хворих з лімфомами 

спостерігалось на 2-3 рік після реєстрації ремісії; 

- в випадках рецидиву (пролонгації) лімфомного процесу відновлення щільності 

трабекулярної частини хребців не спостерігалось, а навпаки, нами реєструвалось 

подальше її зниження. 

- 

165

166

СЕКЦІЯ 

«КЛІНІЧНА ІМУНОЛОГІЯ ТА 

АЛЕРГОЛОГІЯ» 

167

168

Гунько Борис 

ЗАСТОСУВАННЯ ШКІРНИХ ПРОБ З АНТИГЕННИМИ КОМПЛЕКСАМИ УМОВНО – ПАТОГЕННИХ 

ГРИБІВ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ КЛІТИННОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ВІЛ – ІНФЕКЦІЮ 

Кафедра фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології 

Науковий керівник д-р мед. наук, професор Зайков С.В. 

«Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова» 

м. Вінниця, Україна. 

Потреба ВІЛ – інфікованих в імунокорекції та лікуванні зростає з кожним днем, а провести її 

ефективно з максимальною користю для хворого допомагає оцінка імунного статусу. 

Визначення імунного статусу базується на використанні досить дорого вартісних методик. В 

зв‘язку з цим нашу увагу привернули методи оцінки стану імунної системи in vivo за допомогою 

шкірного тестування з алергенами умовно – патогенних грибів з урахуванням їх значної поширеність в 

оточуючому середовищі і особливостей імунної відповіді на їх антигенні комплекси. 

Мета дослідження: підвищити якість діагностики порушень клітинної ланки імунітету у хворих на 

ВІЛ – інфекцію шляхом використання антигенних комплексів умовно – патогенних грибів, для 

поліпшення ефективності лікування хворих на ВІЛ - інфекцію. 

Матеріали та методи: в процесі виконання роботи обстежено 88 хворих на ВІЛ – інфекцію за 

допомогою шкірних тестів з антигенними комплексами умовно – патогенних грибів Аlternaria alternata, 

Cladosporium, Monilіlia sitophyla, Chrysonilia sitophyla, Botrytis cinerea, Aspergillus mxt (A.fumigatus, 

A.niger), Penicillum sp.div. 

Результати. Шкірні тести з антигенними комплексами умовно –патогенних грибів були виконані 

у 88 ВІЛ – інфікованих хворих з різними стадіями імуносупресії. У 35 обстежених результат проб 

оцінювався як позитивний. В цілому у обстежених ВІЛ – інфікованих допустимий інтервал для 

чутливості тесту склав від 30 до 40%. Була виявлена залежність між рівнем CD4+ лімфоцитів в 

периферичні крові і частотою позитивних реакцій на антигенні комплекси умовно – патогенних грибів. У 

хворих з рівнем CD4+ лімфоцитів > 400 кл/1мкл частота позитивних реакцій була достовірно вища, ніж 

у хворих з рівнем CD4+ лімфоцитів < 200 кл/1мкл. Також виявлена залежність між ступенями 

імуносупресії ВІЛ – інфікованих та частотою позитивного реагування на антигенні комплекси умовно – 

патогенних грибів: доля позитивних реакцій на препарат була меншою серед хворих з вираженою 

імуносупресією. Представлені дані обґрунтовують застосування шкірних проб з антигенними 

комплексами умовно – патогенних грибів для діагностики стану клітинної ланки імунітету у хворих на 

ВІЛ – інфекцію. 

Висновок. Отримані дані щодо реагування на мітогени Т – ланки імунітету у переважної 

більшості здорових осіб відповідають літературним даним, що до здатності алергенів умовно – 

патогенних грибів бути використаними у якості маркерів клітинної ланки імунітету. У хворих на ВІЛ – 

інфекцію відповідь на мітогени Т – ланки імунітету, до яких можна віднести антигенні комплекси 

умовно – патогенних грибів, у порівнянні зі здоровими особами є помірно зниженою. Отже, антигенні 

комплекси умовно – патогенних грибів можуть бути використані у якості маркерів стану клітинної ланки 

імунітету у хворих на ВІЛ – інфекцію. 

169

Elenga Gift Owhondan 

PREDISPOSITION TO CHRONIC FATIGUE SYNDROME 

AMONG STUDENTS OF TERNOPIL STATE MEDICAL UNIVERSITY 

Chair of clinical immunology and allergology 

Scientific leader: prof. Hospodaskij i. Ya, ass prof. Zarudna o.i 

Ternopil state medical university named after i.y horbachevsky 


Chronic fatigue syndrome (CFS) is a complex and devastating disorder characterized by 

overwhelming fatigue that is not improved by bed rest and that may be worsened by physical or mental 

activity. People with CFS most often function at a significantly lower level of activity than they were capable of 

before the onset of illness. In addition to these key defining characteristics, patients report various nonspecific 

symptoms. CFS can persist for years. 

The cause or causes of CFS have not been identified and no specific diagnostic tests are available. 

Moreover, since many illnesses have incapacitating fatigue as a symptom, care must be taken to exclude 

other known and often treatable conditions before a diagnosis of CFS is made. The most commonly 

used diagnostic criteria and definition of CFS for research and clinical purposes were published by the United 

States Centers for Disease Control and Prevention (CDC). The CDC definition of CFS requires the following 

two criteria be fulfilled: 1. A new onset (not lifelong) of unexplained, persistent fatigue unrelated to exertion 

and not substantially relieved by rest, that causes a significant reduction in previous activity levels. 2. Four or 

more of the following symptoms that last six months or longer: (impaired memory or concentration, post - 

exertional malaise, where physical or mental exertions bring on "extreme, prolonged exhaustion and 

sickness", unrefreshing sleep, muscle pain (myalgia), pain in multiple joints (arthralgia), headaches of a new 

kind or greater severity, sore throat, frequent or recurring, tender lymph nodes (cervical or axillary)). There are 

some other common symptoms. 

The purpose of this research is to compare possible conditions or frequency of symptoms that could 

predispose foreign and Ukrainian students of Ternopil State Medical University to Chronic fatigue syndrome. 

The research method employed in this study was questionnaire distribution. A total of 80 questionnaires was 

distributed, 50 for foreign students and 30 for Ukrainian students. The students were in the age range of 16 – 

35 years. The foreign students were chosen at random and a total of eleven different countries made up the 

foreign student category (Nigeria, Ghana, Poland, Indian, Pakistan, Iraq, Zambia, Cameroon, USA, Congo 

and Sudan.) 

The result of the research revealed that 50% of both Ukrainian and foreign students in the higher 

courses (IV – VI) complained of frequent fatigue related to academic stress and moderate headaches. While 

30% of foreign students complained of frequent abdominal pain and bloating, loss of appetite, shortness of 

breath and frequent urination. The remaining 20% of foreign students complained of intolerance to cold, back 

pain and visual disturbances. On the other hand, 30% of Ukrainian students complained of frequent sore 

throat, excessive sleepiness and difficulty remembering things, while 20% complained of anxiety and frequent 

general malaise feeling. 

In conclusion, this research revealed that both Ukrainian and foreign students are predisposed to 

chronic fatigue syndrome in the future if measures are not taken to balance academic stress with extra 

curricular activities. As chronic fatigue syndrome is a diagnosis of exclusion and has no specific diagnostic 

test, I will recommend that the University authority should pay more attention to the health and welfare of their 

students. 

170

СЕКЦІЯ 

«МЕДИЦИНА 

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ» 

171

172

Олійник Сергій 

ВИЗНАЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ РЕЗЕРВУ АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА ВИПАДОК 

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ 

Кафедра технології ліків і біофармації 

Науковий керівник: д-р фарм. наук, проф. Т.Г.Калинюк 



Aналіз техногенно-екологічної обстановки у Львівській області свідчить про можливість виникнення 

на її території надзвичайних ситуацій (НС) із значною кількістю постраждалого населення, для лікування 

якого виникне потреба в антибактеріальних лікарських засобах (АЛЗ). Наказом МОЗ України № 331 від 

10.08.2001 року для ліквідації наслідків НС передбачено створення регіонального резерву у кількості 9 

найменувань АЛЗ. Асортимент резерву є типовим для усіх областей України і не враховує санітарноепідемічних 

особливостей Львівської області. Метою дослідження є обгрунтування методики формування 

оптимального асортименту регіонального резерву АЛЗ на випадок НС. 

У процесі дослідження використовували метод контент-аналізу і АВС/VEN аналізу. У результаті 

контент-аналізу переліків життєво необхідних АЛЗ за даними ВООЗ і МОЗ України, клінічних протоколів і 

схем лікування 169 нозологічних форм інфекційних хвороб (ІХ) встановлено, що для лікування інфекційних 

хворих в осередках НС і стаціонарах, необхідно 76 АЛЗ за міжнародними непатентованими 

найменуваннями, які належать до 26 груп за анатомічно-терапевтичною і хімічною класифікацією ВООЗ. 

Застосований нами метод VEN-аналізу, який проводився паралельно з АВС-аналізом, дозволив визначити 

пріоритетні АЛЗ відповідно до міжнародної практики їх поділу на життєво необхідні (V), необхідні (Е) і 

другорядні (N). АВС-аналіз проводили за кількістю призначень кожного найменування АЛЗ для 

профілактики ІХ і лікування інфекційних хворих. Запропонована методика дозволила визначити 

оптимальний асортимент регіонального резерву АЛЗ у кількості 22 найменувань, які забезпечують 61,4% 

призначень для профілактики і лікування ІХ в умовах НС. 

173

Орлиогло Александр 

ВАРИАНТЫ И ФОРМЫ ПОВЕРХНОСТНЫХ АРТЕРИАЛЬНЫХ ЛАДОННЫХ ДУГ. 

Кафедра анатомии 

Науч. рук. – доц. О.В. Белик 

Государственный Университет Медицины и Фармации им. Николая Тестемицану. 

г. Кишинев. Р. Молдова 

Актуальность темы 

Aнатомические варианты поверхностной ладонной дуги были изучены более чем на 16-ти трупах. 

На одном из них было установлено два варианта: 1) поверхностная ладонная дуга, была образованна 

локтевой артерией (правая кисть). 2)поверхностная ветвь лучевой артерии и локтевая артерия не 

анастомозируют, и дуги не образуют(левая кисть). 

Цель исследования 

Изучение вариабельности и проекционной анатомии поверхностной ладонной дуги у человека 

представляет интерес, как с анатомической, так и с хирургической точки зрения. 

Ещѐ Н.И. Пирогов, а в дальнейшем Л.Н. Киселѐва, В.В. Кованова,описывая многочисленные 

варианты поверхностных ладонных дуг, уделяли большое внимание хирургической анатомии, предлагая 

ряд оперативных доступов. 

Учитывая выше сказанное, целью нашего исследования было изучение вариантной анатомии 

поверхностных артериальных дуг и определение их проекции на костные образования ладони. 

Результаты и обсуждения 

1.Кровоснабжение левой руки осуществлялось поверхностной ветвью лучевой артерии и 

дистальным отделом локтевой артерии, без образования поверхностной ладонной дуги. 

За счѐт локтевой артерии осуществляется кровоснабжение 3, 5 пальцев левой руки. Лучевая 

артерия разветвляется на самостоятельную ветвь к лучевой поверхности большого пальца и общую 

пальцевую ветвь. Общая пальцевая ветвь кровоснабжает локтевую поверхность большого пальца и 

лучевую поверхность указательного пальца. Оба сосуда и их разветвления расположены непосредственно 

на сухожилиях поверхностной мышцы, сгибающей пальцы, и покрыты ладонным апоневрозом. 

Разветвление сосудов на общие пальцевые ветви проецируется на середине ладони, между поперечной 

складкой кожи предплечья и запястья – проксимально и кожной складкой ладони на уровне основания 3 

пальца – дистально. 2.Кровоснабжение правой руки осуществлялось за счѐт поверхностной ладонной дуги, 

образованной за счѐт локтевой артерии. 

Выпуклая часть локтевой артерии проецируется на середине ладони, между поперечной складкой 

кожи предплечья и запястья – проксимально и кожной складкой ладони на уровне основания 3 пальца – 

дистально. 

Дуга имеет слабо изогнутый характер в месте деления локтевой артерии на 5 сосудов: 4 из них – 

общие пальцевые артерии и одна собственная артерия, кровоснабжающая локтевую сторону мизинца. 

От дуги отходят небольшие ветви к ближайшим мышцам и сухожилиям. Поверхностная 

артериальная дуга расположена на сухожилиях поверхностной мышцы, сгибающей пальцы, и спереди 

покрыта ладонным апоневрозом. Общие ладонные пальцевые артерии приходят из локтевой артерии. 

Поверхностная ветвь лучевой артерии и локтевая артерия не анастомозируют, но эти две артерии очень 

хорошо развиты и каждая из них образовывает общие ладонные пальцевые артерии. 

Вывод: 

Резюмируя выше изложенное, можно сказать, что лучевой конец поверхностной ладонной дуги 

формы arcus ulnaris в своѐм конечном отделе часто изменчива. По мнению таких анатомов как: М.А. 

Тихомирова, В.Н. Шевкуненко, И.И. Шаргородская, arcus ulnaris изменчива в такой степени как ни одна 

артерия человеческого тела. Поэтому хирурги должны заострять свое внимание при оперативных доступах 

на ладонную поверхность кисти. 

174

СЕКЦІЯ 

«ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА 

МЕДИЦИНА» 

175

176

Антомонов Михайло, Балачук Юлія 

ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ КОНСТРУЮВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНИХ ОЦІНОК 

ДИНАМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ 

Відділ медичної інформатики 

Науковий керівник: д-р біол.наук, проф. Антомонов М.Ю. 

ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України» 


При описі різних процесів, які спостерігаються в навколишньому середовищі важливу роль має 

встановлення та математичне моделювання динамічних залежностей в системі «довкілля-здоров‘я», а 

також конструювання інтегральних оцінок, які комплексно характеризують ці процеси. 

Алгоритм математичної обробки таких процесів має наступний вигляд: 

1) первинна обробка вхідних даних. На цьому етапі необхідно перевірити конкретність 

представленої інформації, виявити та вибракувати аномальні значення за допомогою експертних методів 

або статистичних підходів; 

2) нанесення точок на графіки, в яких аргументом є час, а функцією –значення, яке аналізується; 

3) згладжування цих точкових графіків за допомогою функцій вирівнювання, які запропоновані 

стандартними статистичними пакетами, наприклад, STATISTICA; 

4) коригування початкових даних виходячи з розуміння суті процесу, який описується; 

5) математичний опис скорегованих графіків з використанням обмеженого класу «біологічних» 

математичних функцій; 

6) розрахунок початкових наближень усіх параметрів, які пропонує математична модель, виходячи з 

вигляду графіку; 

7) уточнення параметрів моделі чисельними методами за допомогою одного із стандартних методів, 

які пропонуються статистичними пакетами; 

8) конструювання інтегральних оцінок з урахуванням суті інтегральної оцінки; 

9) розрахунок інтегральної оцінки за отриманими значеннями параметрів математичної моделі; 

10) верифікація отриманих інтегральних оцінок експертними методами. 

З використанням інформаційної технології конструювання інтегральних оцінок динамічних зв‘язків 

було розраховано забруднення відходами в містах та районах Дніпропетровської області за 2000, 2004-2008 

роки. 

За допомогою розрахунку інтегральних показників був проведений аналіз потужності негативного 

впливу чинників довкілля. 

Бандрівська Орися 

СТАН ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ МІОКАРДА ЩУРІВ 

РІЗНОЇ СТАТІ В ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 

Кафедра ортопедичної стоматології 


ДВНЗ«Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» 


Актуальність проблеми цукрового діабету є незаперечним фактом з огляду на загальносвітову 

тенденцію до зростання кількості людей, що страждають цією недугою. За результатами аналізу 

літературних джерел помічено недостатність даних, які висвітлюють статевий аспект патогенезу цукрового 

діабету, хоча відомо, що серед осіб зрілого віку з даною патологією переважають жінки. Метою дослідження 

було вивчення особливостей метаболічних змін в міокарді за умов стрептозотоцинового діабету залежно від 

статі. Досліди провели на статевозрілих самцях і самках щурів з дотриманням принципів біоетики. Цукровий 

діабет (ЦД) моделювали одноразовим введенням стрептозотоцину (60 мг/кг). Тварин досліджували через 

15, 30, 60 та 90 днів від початку експерименту. В міокарді шлуночків вивчали вміст продуктів ПОЛ (ДК та 

ТБК-АП) та активність ферментатів АОС (супероксиддисмутази – СОД, каталази, глютатіонпероксидази – ГП 

та глютатіонредуктази – ГР). Встановили, що в динаміці розвитку ЦД відбувалося нагромадження ДК та ТБК- 

АП. Більш суттєві зміни спостерігали в самців. Реакція АОС міокарда характеризувалася наростанням 

активності СОД, каталази, глютатіонпероксидази та глютатіонредуктази до 30 доби з наступним 

зменшенням – до 90-ї. За змодельованих умов активність ферментів АОС міокарда залишалася більшою в 

самок щурів, що свідчило про менше її виснаження та пояснювало менший ступінь накопичення продуктів 

ПОЛ. Отже, розвиток стрептозотоцинового ЦД характеризується менш суттєвим у самок накопиченням в 

міокарді шлуночків токсичних продуктів ПОЛ, швидшим та суттєвішим у самців виснаженням ферментів 

АОС. 

177

Битюков Дмитрий, Берест Евгений, Крюк Юрий, Золотухин Сергей 

РАССТРОЙСТВА ГИПОТАЛАМО-ГИПОФИЗАРНО-НАДПОЧЕЧНИКОВОЙ СИСТЕМЫ В ЗАВИСИМОСТИ 

ОТ ТИПА ТЕЧЕНИЯ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКОЙ РЕАКЦИИ ПРИ РАЗВИТИИ ГНОЙНО-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ 

ОСЛОЖНЕНИЙ 

Кафедра патофизиологии 

Научный руководитель: д-р мед.наук, профессор Ю.Я. Крюк 

Донецкий национальный медицинский университет 

г. Донецк, Украина 

Цель исследования: установление механизмов расстройств функционирования ГГНС при развитии 

гнойно-воспалительных осложнений с шоковым несмертельным и нешоковым типом посттравматической 

реакции. 

Результаты. В начале посттравматической реакции имело место повышение активности этой 

системы, а затем снижение, снижение происходило вплоть до гибели животных. У крыс с шоковым 

несмертельным типом фаза активации была выражена сильнее, чем у крыс с нешоковым типом 

посттравматической реакции, и крысы этого типа гибли раньше. Второй тип посттравматической реакции, 

для которого был характерен более продолжительный период жизни, являлся в энергетическом плане 

более выгодным для животных. Нарушение функционирования ГГНС проявлялось как в центральном звене 

– на уровне гипоталамуса и гипофиза, так и на уровне периферии – в надпочечниках. Раньше всего 

изменения обнаруживались на уровне гипоталамуса и биосинтеза минералокортикоидов, а затем 

глюкокортикоидов в надпочечниках. Уровень кортикостерона и альдостерона в плазме крови сохранялся на 

высоком уровне как за счет высокой активности центрального звена ГГНС, так и в результате нарушения 

утилизации стероидных гормонов тканями периферии. Степень утилизации глюко- и минералокортикоидов 

этими тканями была различной. Вероятно, в наибольшей степени утилизация гормонов нарушалась при 

выраженной централизации кровотока в этих органах. Истощение синтеза КРФ и АКТГ в центральном звене 

ГГНС являлось начальным звеном расстройств регуляции функций ГГНС. Следует ожидать, что активация 

центральных отделов ГГНС с помощью фармакологических средств будет способствовать увеличению 

продолжительности жизни травмированных животных. 


СТРУКТУРНІ ЗМІНИ НИРОК У БІЛИХ ЩУРІВ ІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ТИРЕОТОКСИКОЗОМ 



ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського» 


Вступ: Значний ріст захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) визначає підвищений інтерес дослідників 

до вивчення впливу тиреоїдних гормонів на обмінні процеси в клітинах органу ,зокрема нирок при ураженні 

щитоподібної залози зміни їх функціонального стану. 

Методи та матеріали. Дослідження виконано на 24 статевозрілих нелінійних безпородних самцях білих 

щурів з масою тіла 150-220г.Тварини були поділені на 2 групи по 12 тварин у кожній. 1 група –тварини із 

модельованим тиреотоксикозом, 2 група- контрольна. Забір матеріалу для електронно-мікроскопічного та 

морфологічного дослідження проводили на 14 добу від початку експерименту , за загальноприйнятими 


Результати:При гістологічному дослідженні тканини нирки експериментальних тварин було виявлено 

структурні зміни в нирці ,які характеризувались розширенням окремих клубочків у кірковому шарі , їх капсула 

частково стоншувалась. Просвіт капілярів не візуалізувався за рахунок їх звуження та дистрофічних змін 

ендотеліоцитів. Окремі клубочки зморщувались, інші – дещо розширювались за рахунок накопичення 

серозного ексудату в просвіті капсули та проліферативних змін структур самого клубочка. В окремих 

ділянках кіркової речовини мали місце колабовані клубочки поряд із вираженими дистрофічними змінами у 

канальцевому апараті. Лімфо-гістіоцитарна інфільтрація строми виражена слабо.Просвіти проксимальних і 

дистальних канальців в переважній більшості розширювались, містили помірну кількість серозного ексудату 

та поодинокі еритроцити. Просвіти проксимальних прямих канальців на окремих ділянках звужувалися за 

рахунок помірних дистрофічних змін епітелію. Поряд із цим ,епітелій перебував у стадії вакуольної 

дистрофії, що призводило до збільшення його розмірів, особливо цитоплазми. Ядра епітеліоцитів 

візуалізувались у всіх клітинах, але були розміщені атипово. Судини середнього калібру розширювались та 

були повнокровними. 

Висновок: При експериментальному тиреотоксикозі в нирці на фоні порушення мікроциркуляції 

розвивались дистрофічні зміни структурних компонентів канальцевого апарату . 

178

Богун Марія, Сатурська Ганна, Мілевська Любов 

ЦИТОДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ КРИСТАЛІЧНИХ 

МІКРО- І НАНОСФЕР ДІОКСИДУ КРЕМНІЮ В ЕКСПЕРИМЕНТІ 

Кафедра екстренної медичної допомоги і медицини катастроф з курсом військової підготовки. 

Науковий керівник – доц. В.В. Дем‘яненко, 

ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського‖ 


Одним із перспективних напрямків впровадження нанотехнологій у медицину є пошук шляхів 

вирішення низки актуальних завдань, у яких явищам поверхневої взаємодії надається прешочергове 

значення. До таких слід віднести завдання оптимізації біодоступності лікарських засобів у вогнищі 

патологічного процесу, сорбційної детоксикації тощо. З огляду на це, а також враховуючи встановлений 

мембранотропний ефект мікро- і наносфер діоксиду кремнію у дослідах in vitro, нами проведено 

експериментальне дослідження впливу останніх на структуру деяких внутрішніх органів щура. Для цього 

внутрішньовенно вводили суспендовану в ізотонічному розчині натрію хлориду суміш кристалічних мікро- і 

наносфер кремнію з розрахунку 1 мг на кг маси тіла тварин, яких через 20 хв піддавали евтаназії з 

дотриманням вимог і правил етичного поводження з тваринами, після чого досліджували заморожені 

гістологічні зрізи легень, серця, печінки і нирок за методом поляризованої флуоресценції. 

Встановлено виражений цитодеструктивний вплив кристалічного кремнію на внутрішні органи. 

Руйнівна дія кремнієвих мікро- і наносфер стосується як мембранних структур так і внутрішньоклітинних 

елементів. І, хоча реакція останніх у різних органах на дію кремнію містить ознаки специфічності, проте 

глибинний характер загальної цитодеструктивної дії переважає вказані органоспецифічні прояви. 

Заслуговує на увагу при цьому феномен руйнації самих кристалічних мікросфер із утворенням значної 

кількості загострених шипуватих утворів, що може спричиняти формування додаткового обтяжувального 

патогенетичного впливу. 

Дослідження у вказаному напрямі знаходяться лише на початковому етапі, проте вже тепер варто 

зазначити необхідність обережного і виваженого підходу до вирішення питання доцільності 

внутрішньосудинної інфузії нанокремнію як імовірного нанотехнологічного кроку. 

Бурмас Наталія 

СТАН ПЛАЗМАТИЧНИХ МЕМБРАН ГЕПАТОЦИТІВ У СТАТЕВОЗРІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО 

ВПЛИВУ ТУБЕРКУЛОСТАТИКІВ ТА СПОЛУК ШЕСТИВАЛЕНТНОГО ХРОМУ 

Кафедра фармацевтичної хімії 

Науковий керівник – проф. Л.С. Фіра 



Ізоніазид та рифампіцин на сьогоднішній день є препаратами, які широко застосовуються у 

комплексній терапії туберкульозу. Відомо, що ці препарати при при тривалому використанні можуть 

викликати побічні ефекти, зокрема порушити функціонально-морфологічну структуру печінки, призвести до 

значних змін окиснювальних процесів в організмі. Проте, в літературі зовсім немає повідомлень про вплив 

солей важких металів, зокрема сполук шестивалентного хрому, на організм тварин на тлі ізоніазидорифампіцинового 

ураження печінки. 

Метою даної роботи було дослідити проникність плазматичних мембран гепатоцитів у тварин за 

умов токсичного впливу туберкулостатиків та сполук шестивалентного хрому. 

Експериментальне ураження білих щурів-самців статевозрілого віку масою 170-190 г здійснювалось 

за умов одночасного щодобового інтрагастрального введення ізоніазиду у дозі 0,05 г/кг маси тіла, 

рифампіцину - 0,25 г/кг і розчину біхромату калію – 3 мг/кг протягом семи діб. Тварини були поділені на 

чотири групи: перша дослідна група (Д 1 ) отримували розчин К 2 Cr 2 O 7 , Д 2 – рифампіцин та ізоніазид, Д 3 - 

розчин К 2 Cr 2 O 7 , ізоніазид і рифампіцин одночасно, І - фізіологічний розчин. Гепатотоксичність 

туберкулостатиків та сполук Cr (VI) оцінювали за проникністю плазматичних мембран гепатоцитів – 

активністю аланін-, аспартатамінотрансфераз (АлАТ, АсАТ ) і лужної фосфатази. 

Встановлено, що активність АлАТ в печінці уражених тварин зросла на 24% у Д 1, на 31% у Д 2 , на 

36% у Д 3 порівняно з контролем, у сироватці крові на 65% у Д 3 , що свідчить про порушення структури та 

проникності мембран гепатоцитів, особливо при поєднаному впливі ізоніазиду, рифампіцину і розчину 

К 2 Cr 2 O 7 . У групі тварин Д 3 підвищилась активність АсАТ у сироватці крові при порівнянні із Д 1 на 20%, у 

печінці - на 5%. Нами відмічено, що активність лужної фосфатази зростає у сироватці крові на 41% у Д 2 , 

на 44% у Д 3 при порівнянні із інтактними тваринами. Аналогічна тенденція до підвищення активності 

лужної фосфатази спостерігалась в печінці уражених тварин, що може бути захисною реакцією організму у 

відповідь на потрапляння токсинів і вибірковим ураженням гепатоцитів. 

У результаті проведених досліджень встановлено, що одночасне ураження тварин 

туберкулостатиками та сполуками шестивалентного хрому призвело до посилення їх гепатотоксичного 

впливу на печінку, який зумовлений тим, що метаболізм вищенаведених токсичних чинників відбувається 

саме у ній. Це може призвести до значних порушень у досліджуваному органі, а саме до білкової 

(зернистої) та жирової дистрофій гепатоцитів та їх ліпоїдної інфільтрації. 

179

Виваль Микола, Бабій Михайло, Пістун Юлія 

ЗМІНИ МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ 

БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ 

Кафедра клініко-лабораторної діагностики 

Науковий керівник – доц. Марущак М.І. 



Сучасний рівень знань дозволяє говорити про залучення кальцієво-фосфорного обміну до 

патогенезу низки серцево-судинних захворювань, які ускладнюються хронічною серцевою недостатністю 

(ХСН). Недостатність кровообігу, хронічна гіпоксемія, хронічний метаболічний ацидоз при ХСН ймовірно 

зумовлюють розвиток остеопенії чи остеопорозу. 

Ці міркування обгрунтовують доцільність вивчення стану кісткової тканини залежно від виразності 

больового синдрому у хворих чоловіків на ХСН II-А стадії. 

При цьому, у 7 хворих виявлено локалізований біль по типу хронічного радикулярного, у 7 – 

генералізований з переважною локалізацією в шийно-грудному або попереково- крижовому відділах, у 4 – 

оссалгії в різних кістках скелета, у 4 – змішаний больовий синдром і в 11 – відсутній біль у кістках. 

Відповідно до характеру болю проведений аналіз показника мінеральної щільності кісткової тканини 

(BMD), який свідчить про його достовірно низьке (Р

Войновський Максим, Стравський Тарас, Мудрик Мирослава, Бабій Михайло, Пастернак Артем 

БІЛКОВІ ФРАКЦІЇ СИРОВАТКИ КРОВІ У ЩУРІВ ЗА УМОВИ ГОСТРОГО 

АЛКОГОЛЬНОГО ОТРУЄННЯ 


Науковий керівник – Криницька І.Я. 



Гострі алкогольні отруєння протягом багатьох років займають перше місце серед побутових 

інтоксикацій по абсолютній кількості летальних випадків. При важких отруєннях етанолом смертність може 

досягати 40 % і більше. Як алкоголь, так і продукт його метаболізму, ацетальдегід володіють вираженим 

впливом на білковий обмін, хоча дані літератури з цього приводу малочисельні і розрізнені. 

Тому, метою нашого дослідження було визначити рівень загального білка та 

білкових фракцій сироватки крові у щурів за умови гострого алкогольного 

отруєння. 

Досліди проводили на 18 безпородних щурах-самцях масою 200-220 г. Гостре алкогольне отруєння 

моделювали шляхом одноразового введення етилового спирту, який попередньо розводили в 0,9 % розчині 

натрію хлориду, з розрахунку 12,5 мл 40 % розчину етанолу на 1 кг маси. Дослідження проводили в динаміці 

(на третю, п‘яту та сьому доби експерименту). 

Встановлено, що одноразове введення етилового спирту викликає незначне підвищення вмісту білка 

плазми крові на 3-тю добу з моменту введення отрути (на 17 % відносно інтактних щурів). На 5-у та 7-у доби 

експерименту спостерігалось зниження концентрації білка, але рівня інтактних тварин досягнуто не було 

(109 % відносно інтактних щурів). Крім того, гіперпротеїнемія в уражених тварин супроводжувалася значною 

диспротеїнемією. Вміст альбуміну достовірно знижувався на 3-тю добу (78,5 % від рівня інтактних тварин). В 

подальші дні експерименту рівень альбуміну незначно підвищувався, але рівня інтактних тварин досягнуто 

не було. Концентрація α 1 - та α 2 - глобулінів зростала на 3-тю добу з моменту введення отрути - в 2 і 1,5 рази 

відповідно. Підвищення вмісту α 1 - та α 2 - глобулінів може бути обумовлене їх підвищеною продукцією 

паралельно з гіперпродукцією інших білків гострої фази запалення. Щодо β - та γ- глобулінів, то також 

спостерігалась тенденція до незначного підвищення їх вмісту на 3-тю добу експерименту і зменшення на 5-у 

та 7-у доби, що ймовірно слід розглядати як результат загальної реакції ретикуло – ендотеліальної системи 

на дію токсичних факторів, а їх деяке зниження мабуть обумовлене меншою ірритацією в зв'язку з 

припиненням отруєння. 

Отже, гостре алкогольне отруєння у щурів супроводжується вираженою диспротеїнемією. 

Воробйова Валентина, Хомутов Євген, Сташкевич Марина 

ВПЛИВ ДИГІДРОПІРИМІДИНДЕГІДРОГЕНАЗИ НА ДЕГРАДАЦІЮ 

5-ФУ В АДЕНОКАРЦИНОМІ ШЛУНКУ 


Науковий керівник – канд.хім.наук доцент Хомутов Є. В. 

Донецький Національний Медичний Університет імені М. Горького 

м.Донецьк, Україна 

У попередніх дослідженнях було з'ясованово, що концентрація 5-фторурацилу (5-ФУ) в пухлині 

закономірно зменшується з часом після введення, в той час як в нормальній тканині такої тенденції не 

відзначалося. Також відомо, що основним ферментом катаболізму піримідинів є 

дигидропиримідиндегідрогеназа (ДПДГ), яка перетворює до 90% 5-ФУ на неактивний метаболіт. 

Метою дослідження було оцінити зв‘язок між концентрацією 5-ФУ в пухлині і в суміжній з нею тканині 

шлунка та активністю в них ДПДГ. 

Матеріали та методи. Для дослідження відбиралися зразки пухлинної та суміжної тканини, вилучені у 

16 пацієнтів під час операції з видалення пухлини шлунка, через 2-60 хвилин після болюсного 

внутрішньоартеріального введення 5-ФУ в дозі 250 мг. У цих зразках визначали концентрацію 5-ФУ методом 

ВЕРХ, а також активність ДПДГ спектрофотометричним методом за зменшенням оптичної щільності на 

довжині хвилі поглинання НАДФН – одного з субстратів ферменту. 

Результати. Між активністю ДПДГ та концентрацією 5-ФУ у пухлині відзначається помірна (R=-0,62, 

р=0,06) зворотна кореляція. Також наявна помірна кореляція (R=0,59 при р=0,07) між часом після введення 

препарату і активністю ферменту в пухлині. Однак статистично достовірних кореляцій між цими показниками 

в суміжній тканині ми не виявили. 

Висновки. Результати дослідження свідчать про узгодженість процесів розпаду 5-ФУ в пухлинні у 

різних пацієнтів, в той час як в суміжній тканині проявляється межіндивідуальна варіабельність катаболізму 

препарату. 

181

Волотовська Наталія 

ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ В УМОВАХ ТЯЖКОЇ ТРАВМИ І КРОВОТЕЧІ 

Кафедра екстреної медичної допомоги і медицини катастроф 

з курсом військової підготовки 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. А.А. Гудима 



Травматизм – актуальна проблема сучасності. Скелетна травма нерідко супроводжуються масивною 

кровотечею, яка поряд із безпосереднім пошкодженням тканин стимулює патогенні механізми, зумовлені 

зниженням доставки до них кисню. При цьому виникає адаптаційно-компенсаторна відповідь в органах, 

віддалених від первинного місця ураження, механізм якої досконало не вивчений. Мета роботи – з‘ясувати 

роль гемічної гіпоксії в патогенезі ураження печінки в умовах тяжкої травми. 

Експерименти виконано на нелінійних білих щурах-самцях масою 180-200 г. В умовах тіопенталонатрієвого 

знечулення (40 мг/кг) у першій дослідній групі тваринам наносили механічне пошкодження стегна. 

У другій дослідній групі – одночасно викликали кровотечу зі стегнової вени (20-22 % ОЦК). Через 1, 3 і 7 діб 

після травми у тканині печінки визначали вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ, активність 

супероксиддисмутази (СОД) та каталази (КАТ) та обчислювали антиоксидантно-прооксидантний індекс 

(АПІ). Контрольну групу склали тварини, яких тільки вводили у наркоз. 

Дослідження показали, що травма супроводжувалася зростанням вмісту у тканині печінки ТБКактивних 

продуктів ПОЛ, яке було істотно більшим в умовах кровотечі у всі терміни спостереження. На 1 

добу після травми в обох дослідних групах збільшувалася активність СОД, на 3 добу вона істотно 

знижувалася, а на 7 зростала до рівня контролю, причому на тлі додаткової кровотечі була більшою. У 

другій дослідній групі, порівняно з першою, на 1 добу істотно знижувалася активність КАТ, яка поступово 

збільшувалася, досягаючи на 7 добу контрольного рівня. При цьому у всі терміни спостереження у другій 

дослідній групі суттєво нижчим виявився АПІ. 

Отже, додаткова кровотеча на тлі тяжкої травми у тканині печінки стимулює вільнорадикальне 

окиснення ліпідів і сприяє виснаженню ферментативної ланки антиоксидантного захисту, що слід 

враховувати в умовах інтенсивної терапії. 

Герасимець Анатолій 

РЕАКЦІЯ РОГІВКИ НА НЕПРОНИКАЮЧУ ТРАВМУ ОКА 




За даними ВООЗ патологія рогівки входить до трійки основних чинників втрати зору. Існуючі на 

сьогодні методи консервативного лікування знизили відсоток ускладнень травматичних пошкоджень очей, 

але не всі з них є достатньо ефективними з огляду на можливі ускладнення та втрату зору, що підтверджує 

актуальність дослідження даної проблеми. Метою дослідження було вивчення реакції імунної системи, 

активності ПОЛ та АОС в рогівці при непроникаючому пораненні ока у кролів. Проведенні дослідження 

показали, що ушкодження рогівки в динаміці розвитку викликало зміни вмісту у ній імуноглобулінів, 

циркулюючих імунних комплексів, лізоциму, МДА, активності СОД та каталази. Так, через 3 доби від початку 

відтворення експериментальної моделі в гомогенаті рогівки відбулося зменшення вмісту імуноглобуліну G, 

збільшення вмісту циркулюючих імунних комплексів та лізоциму, МДА, зменшення активності СОД, 

збільшення – каталази. Про прогресування патологічних змін через 7 днів спостереження свідчило 

поглиблення встановленої тенденції. Окрім того, виник дефіцит імуноглобуліну А попри тенденцію до 

відновлення вмісту лізоциму. Через 10 днів експерименту більшість з досліджуваних показників залишалися 

відмінними від контрольних, а депресія активності СОД дещо зменшилася. Через 14 днів спостереження 

вміст імуноглобулінів, лізоциму та МДА був на рівні контролю, вміст ЦІК, незважаючи на тенденцію до 

зменшення, залишався збільшеним, активність СОД – зменшеною, а каталази – підвищеною. Таким чином, 

проведене дослідження показало, що непроникаюча травма ока викликає розвиток запального процесу в 

рогівці, який вже на ранніх етапах характеризується реакцією специфічних та неспецифічних механізмів і 

зберігається 14 діб з моменту виникнення. 

182

Герасимчук Ульяна 

СОСТОЯНИЕ СИСТЕМЫ ОКСИДА АЗОТА У ЛИЦ С ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ 

Кафедра биологической химии 

Научный руководитель: канд.біол.наук, доц. Горбач Т.В. 



Одним из проявлений патогенеза гипертонической болезни (ГБ) является развитие эндотелиальной 

дисфункции, которое выражается в дисбалансе регуляторных систем. Мало изученным является состояние 

системы эндотелин – оксид азота (NO) при ГБ. 

Цель работы. Определение содержания эндотелина-1, стабильных метаболитов оксида азота 

(нитритов и нитратов) и показателя депонирования свободного NO – S-нитрозотиола у лиц с ГБ. 

В условиях стационара ХГКБ № 11 было обследовано 15 больных с ГБ в возрасте от 32 до 70 лет 

(средний возраст 54,34±9,0), которые ранее не получали регулярную антигипертензивную терапию и 10 

практически здоровых лиц составили группу контроля. Для изучения метаболизма NO определяли уровень 

нитрита (NO 2 Ї) и нитрата (NO3Ї) в сыворотке крови – спектрофотометрическим методом с реактивом Грисса, 

S-нитрозотиола в сыворотке крови – флюорометрическим методом, содержание эндотелина-1 

иммуноферментным методом. Полученные данные свидетельствуют о том, что при ГБ увеличивается 

продукция эндотелина-1 и уровень S-нитрозотиола был достоверно выше в 2 раза, чем у здоровых лиц. 

Показатели же содержания нитритов и нитратов напротив, уменьшаются в сыворотке крови пациентов с ГБ. 

Уменьшение NO2 и NO3 по сравнению с группой контроля носило характер тенденции. Данные изменения 

могут быть связаны с нарушением высвобождения NO из-за недостаточной активности каталазы, низкого 

содержания восстановленного глютатиона. Выраженный дисбаланс между содержанием мощного 

вазоконстриктора – эндотелина-1 и сниженным содержанием вазодилататора – оксида азота может быть 

важным патогенетическим механизмом ГБ. 

Гєнбач Іван 

РОЗПОДІЛ 5-ФТОРУРАЦИЛУ МІЖ ПЛАЗМОЮ І КЛІТИНАМИ КРОВІ IN VIVO 


Науковий керівник – канд.хім.наук, доц. Хомутов Є. В. 

Донецький Національний Медичний Університет імені М. Горького, 


Метою роботи було вивчення розподілу 5-фтоурацилу (5-ФУ) між клітинами крові і плазмою in vivo 

при внутрішньоартеріальному і ендолімфальному введенні препарату. 

Матеріали і методи. Використовувалася кров хворих на рак шлунка різних стадій. Пацієнти 

отримували хіміотерапію 5-ФУ двома вищезазначеними способами з наступним забором крові через певний 

час. Еритроцити і лімфоцити виділяли центрифугуванням у фіколл-урографіновом градієнті. Концентрацію 

5-ФУ визначали методом ВЕРХ на колонці Supelco Ascentis C18 LC довжиною 25 см. 

Результати. Раніше нами була показана здатність лімфоцитів накопичувати 5-ФУ і переносити його у 

швидкоростучі пухлинні тканини. У той же час, у пацієнтів, які отримували хіміотерапію ендолімфально, 

концентрація 5-ФУ у лімфоцитах перевищувала таку в плазмі в 100 раз вже через одну годину після 

введення. Максимальний пік концентрації був зареєстрований через 2 години після введення. При 

внутрішньоартеріальної терапії, максимальна концентрація спостерігалася через 4 години, після чого 

наступав спад, причому максимальна пікова концентрації 5-ФУ була в 2,5 рази менше, ніж при 

ендолімфальному введенні.Концентрація 5-ФУ у еритроцитах співпадала з концентрацією препарату у 

плазмі, що відповідає сучасним уявленням про транспорт піримідинових основ через мембрану клітини 

шляхом полегшеної дифузії. 

Висновки. Внутрішньоартеріальне або ендолімфальне введення 5-ФУ призводить до накопичення 

цього препарату лімфоцитами, як in vivo, так і in vitro. Таким чином, лімфоцити можуть відігравати важливу 

роль у транспорті 5-фторпіримідинів у пухлинну тканину при хіміотерапії. 

183

Дубовик Євген 

ВИВЧЕННЯ ЗВ'ЯЗКУ G-7A ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА МАТРИКСНОГО 

GLA-ПРОТЕЇНУ З ІШЕМІЧНИМ АТЕРОТРОМБОТИЧНИМ ІНСУЛЬТОМ В ОСІБ РІЗНОЇ СТАТІ 

Кафедра фізіології і патофізіології з курсом медичної біології 

Науковий керівник: канд.біол.наук, доц. В.Ю.Гарбузова 

Сумський державний університет 


Дослідження зв'язків однонуклеотидного поліморфізму генів з розвитком поширених 

мультифакторіальних хвороб людини є однією з найактуальніших проблем останнього десятиліття. 

Особлива увага вчених прикута до генетичних чинників недуг, що пов'язані зі склеротичними змінами 

кровоносних судин і є основною причиною смертності в економічно розвинених країнах (гострий коронарний 

синдром, гострі порушення мозкового кровообігу). Серед факторів, що можуть мати стосунок до уражень 

артеріальних судин, називають гени, від яких залежить інтенсивність і спрямованість фосфорно-кальцієвого 

обміну, зокрема, ген матриксного Gla-протеїну (MGP) – білка, що запобігає ектопічній мінералізації, а отже, і 

розвитку кальцифікації артерій. Метою роботи стало вивчення аналізу асоціації одного з алельних 

поліморфізмів гена MGP, G-7A, з розвитком ішемічного атеротромботичного інсульту (ІАТІ) в осіб різної 

статі. У роботі використано венозну кров 170 хворих з ІАТІ і 124 пацієнтів без ІАТІ. Визначення G-7A 

(rs1800801) поліморфізму гена MGP проводили за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції з 

наступним аналізом довжини рестрикційних фрагментів при виділенні їх шляхом електрофорезу в 

агарозному гелі. Для статистичного аналізу використано програму SPSS 17.0. Було встановлено, що у 

хворих з ІАТІ співвідношення гомозигот за основним алелем (G/G), гетерозигот (G/A) і гомозигот за мінорним 

алелем (A/A) складає 35,9%, 48,8% і 15,3%, а в контрольній групі – відповідно 43,5%, 50,0%, 6,5%. У жінок з 

ІАТІ частота гомозигот за мінорним алелем (A/A) в 4,5 рази вища, ніж у контрольній групі і у 2 рази вища, 

ніж у чоловіків з даним видом цереброваскулярної патології. Таким чином, жінки, носії A/A-варіанту 

початкової ділянки промотора гена MGP, мають більший ризик розвитку гострих порушень мозкового 

кровообігу. 

Запотоцький Павло, Легоцька Марія, Луцик Віталій, Пелих Володимир 

ВПЛИВ КАЛЬЯНУ НА ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, ас. В.Є. Пелих 



Згідно щорічних звітів ВООЗ, використання кальяну стрімко зростає, особливо у країнах, що 

розвиваються. На сьогоднішній день існує багато наукових досліджень, присвячених вивченню негативного 

впливу сигаретного диму. На відміну від цього, робіт, які б вивчали негативну дію диму кальяну мало. Тому 

метою нашого дослідження було виявлення патогенного впливу на організм п‘явки фільтрату кальяну. 

Матеріали і методика. Кальян, тютюн для кальяну Sindbad Cherry (premium water pipe tobacco), вугілля 

для кальяну, ємкості з водопровідною водою в котрій утримували п‘явок. У воду, яка слугувала фільтром 

кальянного диму, поміщали п‘явку і спостерігали за її реакцією. 

В результаті проведених досліджень було виявлено, що п‘явки яких ми поміщали в ємкості з 

фільтратом (водою через котру пропускали кальянний дим) відразу намагались покинути посудину, а через 

10-15 секунд у них виникали судомні напади, які супроводжувалися виділенням крові. Через хвилину від 

початку експерименту одну частину п‘явок ми повертали у посудину зі звичайною водопровідною водою, де 

судоми та крововиділення припинялись. Впродовж наступних 10-15 хвилин інша частина п‘явок гинула у 

фільтраті. Враховуючи літературні дані, очевидно, що причиною виникнення судом є наявність у 

фільтрованій воді акролеїну, а загибелі – інших токсичних речовин (смол, альдегідів, фенолів, ароматичних 

вуглеводнів). 

Незважаючи на простоту, даний експеримент наглядно демонструє патогенність впливу кальяну на 

живі організми. 

Перспективним у подальшому є проведення дослідження впливу диму кальяну на системи органів 

(легені, печінка, серце та головний мозок) у експериментальних тварин. 

184

Зятковська Олена 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ 

НА ТЛІ ОПІКУ, ПОЛІТРАВМИ ТА КОМБІНОВАНОЇ ТРАВМИ 




На даний час дані наукових досліджень дозволяють стверджувати, що при ураженнях печінки 

суттєву роль віддіграють порушення процесів перекисного окиснення ліпідів. Оскільки порушення процесів 

ПОЛ зумовлюється дисбалансом між активністю про- і антиоксидантних систем, доцільним є дослідження 

показників систем ПОЛ та АОЗ. Однак в умовах травми ці процеси вивчені недостатньо, що стало метою 

даної роботи. 

Дослідження стану ПОЛ та АОЗ проводили на 1, 3, 7 доби, на основі визначення у щурів вмісту в 

10 % гомогенаті печінки дієнових кон‘югатів, ТБК-активних продуктів, SH-груп в гомогенаті печінки, 

церулоплазміну у сироватці крові та загальної пероксидазної активності крові. 

Було встановлено, що при опіку відмічалося збільшення вмісту в гомогенаті печінки первинних і 

вторинних продуктів ПОЛ до 3 доби із наступною стабілізацією їх вмісту до 7 доби. Після політравми 

показники досягли максимуму на 3 добу й у подальшому знижувалися, не досягаючи контрольного рівня. 

Після КТ відмічався статистично достовірно більший рівень досліджуваних показників ПОЛ у всі терміни 

спостереження. 

Зниження пулу вільних SH-груп, відбувалося з 1 до 7 доби. Після політравми відбувалось зниження 

тільки до 3 доби з подальшим підвищенням до 7. Після КТ значним було зниження з 1 до 7 доби. ЗПА крові 

на тлі опіку зростала з 1 до 7 доби. Після політравми теж збільшувалась, але на 7 добу знижувалась. Після 

КТ зростання цього показника було до 3 доби, проте до 7 показник знижувався, досягаючи рівня тварин з 

опіком. Аналогічна закономірність відмічалася й за величиною ЦП. 

Вище наведені результати досліджень, ймовірно, є свідченням структурних змін, що відбуваюься в 

печінці. Це призводить до кількісних і якісних змін у ліпідних компонентах мембран та зниження вмісту 

ферментів антиоксидантного захисту. 

Ковбаса Надія, Усинський Руслан 

ВПЛИВ БЛОКАТОРА КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ ВЕРАПАМІЛУ НА ВМІСТ АЦЕТИЛХОЛІНУ ТА АКТИВНІСТЬ 

ЙОГО ФЕРМЕНТАТИВНОГО ГІДРОЛІЗУ В МІОКАРДІ ТВАРИН РІЗНОЇ СТАТІ 


Науковий керівник – проф. М.Р. Хара 



Патологія серцево-судинної системи впевнено посідає перші місця серед причин смерті 

населення, не дивлячись на те, що постійно розробляються нові методики та препарати для лікування цієї 

патології. Кардіопротекторні властивості блокаторів кальцієвих каналів відомі давно, проте недостатньо 

вивчений їх вплив на холінергічні процеси в серці, особливо з врахуванням статі. Тому метою нашого 

дослідження було з‘ясувати статеві відмінності впливу ВП на вміст ацетилхоліну та активність його 

ферментативного гідролізу в передсерді тварин. 

В експерименті на щурах різної статі визначали вміст ацетилхоліну біологічним методом в міокарді 

передсердь та шлуночків і активність ферментативного гідролізу, який оцінювали за показником загальної 

холінестеразної активності. Встановили, що блокада кальцієвих каналів викликає зменшення вмісту 

ацетилхоліну в передсерді самок, та незначне збільшення в передсерді самців. В той же час загальна 

холінестеразна активність на тлі верапамілу в передсерді самок достовірно не змінилась, а у самців 

знизилась. В міокарді шлуночків самок спостерігали збільшення вмісту ацетилхоліну на тлі верапамілу, а в 

самців ця різниця не була достовірною. При цьому загальна холінестеразна активність знижувалась як у 

самців так і у самок. 

Проведені дослідження показали, що блокада кальцієвих каналів різноспрямовано впливає на метаболізм 

ацетилхоліну міокарда передсердь і шлуночків залежно від статі тварин. 

185

Колодницька Галина, Сопотницька Валентина, Щерба Віталій 

АКТИВНІСТЬ МІТОХОНДРІАЛЬНИХ ФЕРМЕНТІВ ПРИ ІНДУКОВАНОМУ ЕНДОТОКСИНОМ 

ГРАМНЕГАТИВНОЇ МІКРОФЛОРИ ПАРОДОНТИТІ 



ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського» 


Перебіг будь-яких запальних захворювань, в тому числі і тканин пародонту, тісно пов'язаний з 

активацією реакцій ліпопероксидації і, як наслідок, дезінтеграцією клітинних і субклітинних мембран, в тому 

числі і мембран мітохондрій. Тому оцінка стану функціонування ферментів дихального ланцюга у тканинах 

пародонту має важливе значення у вивченні механізмів формування пародонтитів. 

Метою даної роботи було дослідити в експерименті роль порушень функціонування ферментів 

електронтранспортного ланцюга у патогенезі пародонтиту, індукованого ендотоксином грамнегативної 

мікрофлори – ліпополісахаридом (ЛПС). 

Пародонтит викликали шляхом семиразового введення в слизову оболонку ясен ЛПС E. Coli. На 8-й 

день в мітохондріях, отриманих з тканин пародонту, визначали активність сукцинатдегідрогенази (СДГ) і 

цитохромоксидази (ЦО), а також вміст ТБК-активних продуктів і окиснено-модифікованих білків. 

Встановлено, що введення тваринам ЛПС призводить до достовірного зниження активності 

мітохондріальних ферментів. Активність СДГ зменшувалася в 3,5 рази, порівняно зі здоровими тваринами, 

активність останнього ферменту дихального ланцюга ЦО – в 2,8 рази. Таке пригнічення 

енергозабезпечувального окислення відбувалося на фоні вираженого оксидативного стресу в тканинах 

пародонту (і вміст ТБК-активних продуктів, і рівень окиснено-модифікованих білків достовірно зростали). 

Отже, у патогенезі запалення тканин ясен, викликаного токсином грамнегативної мікрофлори 

ліпополісахаридом, важлива роль належить порушенням процесів тканинного дихання в мітохондріях, що, 

очевидно, зумовлено дезінтеграцією мітохондріальних мембран під впливом посиленого 

вільнорадикального окислення. 

Креховська-Лепявко Ольга 

ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ПРИ ГОСТРОМУ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОВОМУ ГЕПАТИТІ ТА ЙОГО 

КОРЕКЦІЇ L-ОРНІТИНОМ ТА L-АРГІНІНОМ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. А.А. Гудима 



Токсичні гепатити належать до актуальних проблем сьогодення. У їх корекції традиційно 

використовують гепатопротектори. Останнім часом все частіше для лікування гепатитів застосовують 

препарати на основі амінокислот, зокрема орнітину та аргініну. На сьогоднішній день механізм їх 

гепатопротекторного впливу вивчений не достатньо. Мета дослідження: з‘ясувати гістологічні зміни в печінці 

при гострій тетрахлорметановій інтоксикації та за умов поєднаного застосування амінокислот L-аргініну і L- 

орнітину. 

Експеримент проведено на 60 білих нелінійних щурах-самцях масою 180-220 г. Тетрахлорметан 

вводили внутрішньочеревно одноразово з розрахунку 2 г/кг маси тіла. L-аргінін та L-орнітин вводили через 

24 год після інтоксикації відповідно в дозі 500 мг/кг та 1000 мг/кг протягом семи діб. На восьму добу з 

моменту початку корегувальних заходів проводили гістологічне вивчення тканини печінки. 

Встановлено, що екзогенне введення токсину через 7 діб спричиняло класичні структурні 

відхилення, характерні для тетрахлорметанового гепатиту. При корекції цього стану L-аргініном 

спостерігалося відновлення часточково-балкової будови, розширення та повнокрів'я перипортальних 

трактів, відсутність перипортального набряку зменшення дистрофічно-некротичних змін гепатоцитів, 

збільшення ознак центролобулярної регенерації та помірне розширення жовчних капілярів. Після 

застосування L-орнітину відмічалося більш повне відновлення балкової структури печінкової часточки, 

зниження реакції судин, відсутність некрозів центролобулярних гепатоцитів. Поєднане застосування 

препаратів L-аргініну та L-орнітину володіло найбільшим корегувальним ефектом, що дозволяє 

рекомендувати даний спосіб для поглибленого доклінічного вивчення. 

186

Крижевський Євген 

ВПЛИВ ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО ПОШКОДЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ НА ВМІСТ РНК У 

ТИМОЦИТАХ ЩУРІВ ЗІ СТРЕПТОЗОТОЦИН-ІНДУКОВАНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 

Кафедра анестезіології та реаніматології 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Ткачук О.В. 



Природа взаємообтяжуючого ефекту цукрового діабету (ЦД) та ішемічних інсультів досі залишається 

мало вивченою. Одним із ймовірних механізмів може бути взаємне підсилення автоімунних розладів при їх 

поєднанні. Чутливим маркером неспецифічної реакції тимуса на дію різних чинників є експресія тимоцитами 

РНК, що відображє їх функціональний стан. Тому ми поставили за мету дослідити вплив ішемії-реперфузії 

головного мозку на вміст РНК у субпопуляціях тимоцитів контрольних щурів та тварин із ЦД. 

У шестимісячних контрольних щурів та тварин того ж віку з чотиримісячним стрептозотоциніндукованим 

ЦД виконували двобічне кліпсування загальних сонних артерій протягом 20 хв. Тварин 

виводили з експерименту на 12-ту добу після моделювання ішемії-реперфузії мозку. Після стандартної 

гістологічної обробки тимуса у випадково відібраних зрізах кіркової та мозкової речовини визначали 

загальний уміст РНК, її концентрацію (в одиницях оптичної щільності, Е ОП на 1 мм 2 ) і дисперсію розподілу. 

Аналіз гістологічних зрізів проводили в системі цифрового аналізу зображення VIDAS–386 (Kontron 

Electronik, Германия) люмінесцентним мікроскопом AXIOSKOP (Zeiss, Германия). 

Встановлено, що в кірковій зоні тимуса ЦД та ішемічно-реперфузійне пошкодження головного мозку 

в контрольних щурів і тварин із ЦД посилюють синтез РНК в лімфобластах, великих, середніх та малих 

тимоцитах. У тимоцитах мозкової зони ЦД знижує вміст клітинної РНК. Ішемія-реперфузія головного мозку 

підвищує вміст РНК у всіх класах тимоцитів даної зони контрольних щурів та тварин із ЦД. 

Криницька Інна, Біловус Дмитро, Войновський Максим 

ЗАГАЛЬНА АНТИОКСИДАНТНА АКТИВНІСТЬ ПЛАЗМИ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВИ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГЕПАТОПУЛЬМОНАЛЬНОГО СИНДРОМУ 




Відомо, що розвиток багатьох патологічних станів організму людини супроводжується посиленим 

утворенням активованих кисневих метаболітів і вільних радикалів, які викликають пошкодження біологічно 

важливих молекул і можуть спричинити загибель клітини. Загальна антиоксидантна активність (ЗАОА) 

плазми крові є інтегративним показником, що відображає її властивість протидіяти розвитку 

вільнорадикальних реакцій. 

Тому, метою нашого дослідження було визначити рівень ЗАОА плазми крові у щурів за умови 

експериментального гепатопульмонального синдрому. 

Досліди проводили на 24 безпородних щурах-самцях масою 200-220 г. Експериментальна модель 

гепатопульмонального синдрому (ГПС) була створена шляхом накладання подвійної лігатури на загальний 

жовчевивідний протік і подальшого його пересічення скальпелем. В контрольній групі тварин загальний 

жовчевивідний протік був відділений від тканин, але не пересікався. Післяопераційна рана пошарово, 

наглухо зашивалася. На 31-у добу після операції тварин виводили з експерименту під тіопенталовим 

наркозом. 

ЗАОА плазми кровi визначали за її здатнiстю гальмувати утворення продуктiв перекисного 

окиснення в гомогенатi мозку щурiв та виражали у відсотках, використовуючи формулу: ЗАОА = (1 - (Е досл. - 

Е о )/(Е контр. - Е о контр. )) х 100. 

У результаті проведених нами досліджень було встановлено достовірне зниження (p

Крицький Тарас, Кордонець Михайло 

ОСОБЛИВОСТІ АКТИВНОСТІ АДРЕНЕРГІЧНО-ХОЛІНЕРГІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН АВТОНОМНОЇ 

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У РЕГУЛЯЦІЇ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ПРИ 

ГІПОФУНКЦІЇ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Потіха Н.Я. 

ДВНЗ „Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського‖ 


Мета роботи – cпіввідносно оцінити функціональний стан парасимпатичного і симпатичного відділів 

автономної нервової системи в динаміці розвитку мерказолілового гіпотиреозу. Досліди виконано на 10 

білих щурах-самцях віком 1,5-2,0 міс. Для оцінки стану автономної нервової системи використано метод 

варіаційної кардіоінтервалометрії. Проаналізовано 100 послідовно розташованих інтервалів R-R 

електрокардіограми, яку реєстрували до введення мерказолілу, на 5-ту, 10-ту і 14-ту доби гіпотиреозу. 

Визначено показники: ΔХ – варіаційний розмах тривалості інтервалів R-R; Мо – моду, значення інтервалу R- 

R, яке найчастіше зустрічається протягом вказаного періоду часу; АМо – амплітуду моди, відносну кількість 

інтервалів R-R, що визначають моду. 

У тварин з гіпотиреозом показник ΔХ, що відображає адаптаційні можливості системи 

„синоатріальний вузол – блукаючий нерв‖, зростав. На 14-ту добу його величина перевищила вихідну на 

45,6 % (Р

Кутрій Людмила 

ЗМІНИ ЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ МОЗКУ ПРИ ДИВЕРГЕНТНОМУ МИСЛЕННІ ЗАЛЕЖНО ВІД 

ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ДОСЛІДЖУВАНИХ 

Луцький базовий медичний коледж 

м. Луцьк, Україна 

Дивергентне мислення дає можливість індивіду вийти за межі стандартних характеристик об‘єктів і 

явищ та завдяки цьому знайти множинні чи оригінальні способи вирішення завдання. Результати 

досліджень показали, що нейрофізіологічні механізми цього складного процесу обумовлюються різними 

факторами: суб‘єктивною складністю завдання, попереднім досвідом [1], рівнем креативності [2], статтю 

досліджуваних. Однак, роль такої особистісної характеристики як естра- та інтроверсія в кортикальному 

забезпеченні дивергентного мислення залишається не дослідженою. 

Мета нашого дослідження полягала в аналізі показників когерентності альфа ритму під час 

розв‘язування завдання дивергентного типу залежно від особистісних характеристик досліджуваних – 

екстра- та інтроверсії. 

В результаті проведеного дослідження нами встановлено, що виконання дивергентного завдання 

характеризувалось генералізованим зниженням рівня просторової синхронізації порівняно зі станом спокою 

з розплющеними очима. В екстравертів це зниження було дещо більше виражене, ніж в інтровертів, за 

рахунок зменшення коефіцієнтів когерентності для внутрішньопівкулевих зв‘язків. 

Ленга Евеліна 

ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ НА КАТАЛАЗНУ АКТИВНІСТЬ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО 

ГЕПАТИТУ ЗА РІЗНИХ РЕЖИМІВ ОСВІТЛЕННЯ 

Кафедра біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії 

Науковий керівник: д-р біол. наук, проф. І. Ф. Мещишен 



У комплексному лікуванні токсичних уражень печінки слід ураховувати не лише антиоксидантні, а й 

біоритмічні властивості лікарських препаратів. Такі ефекти властиві гормону епіфіза – мелатоніну (МТ), який 

є скавенджером вільних радикалів, підвищує активність антиоксидантних ферментів та здатний 

відновлювати біоритми функціонування систем організму, що порушуються при оксидативному стресі. 

Метою даного дослідження стало вивчення впливу мелатоніну на активність каталази печінки щурів за 

умов токсичного гепатиту на фоні різних умов освітлення. 

Експеримент проведений на 54 білих нелінійних щурах самцях вагою 200±10 г. Використано 

експериментальну модель змін функції епіфіза: нормофункція – тварин утримували за умов освітлення 12 

годин світла та 12 годин темряви; гіпофункція – цілодобове освітлення; гіперфункція – цілодобова темрява. 

На фоні п'ятиденного тетрахлорметанового гепатиту (ТХГ), викликаного дворазовим уведенням токсину у 

дозі 0,25 мг/кг, уводили мелатонін (Sigma, США) у дозі 3 мг/кг/добу впродовж наступних 5 днів. Забір печінки 

здійснювали о 16.00 (максимальна гепатотоксичність тетрахлорметану). 

Встановлено, що за умов ТХГ активність каталази знижувалась при нормофункції епіфіза на 25%, при 

гіперфункції – на 13%, при гіпофункції – на 64%. Уведення інтоксикованим тваринам МТ викликало 

достовірне підвищення каталазної активності при гіперфункції епіфіза – на 28%, при гіпофункції – на 57%, 

при нормофункції – на 32%, порівняно із нелікованими тваринами. 

Отже, введення мелатоніну щурам із токсичним гепатитом сприяло відновленню у печінці каталазної 

активності, особливо за умов гіпофункції епіфіза. 

189

Лещенко І., Шевчук В., Фалалєєва Т., Берегова Т. 

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ У ПІДШЛУНКОВІЙ ЗАЛОЗІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ДОВГОТРИВАЛОГО ВВЕДЕННЯ 

ГЛУТАМАТУ НАТРІЮ 

Кафедра фізіології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця; 

Навчально-науковий центр «Інститут біології» 

Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 


Вступ. Відомо, що прийом харчової добавки глутамату натрію (ГН) в кількості 3 г/день може викликати 

ознаки «Синдрому китайського ресторану». Однак, раніше нами було показано, що щоденне введення ГН 

щурам у дозах 15 і 30 мг/кг, які відповідають 1 і 2 г/людину, впродовж 30-ти днів приводило до ожиріння та 

виразкової хвороби. Оскільки в ендокринній і екзокринній частині підшлункової залози (ПЗ) щурів знайдені 

глутаматні рецептори, то в даній роботі ми вирішили дослідити вплив ГН на ПЗ. Таким чином, метою даної 

роботи було вивчення впливу 30-ти денного введення ГН на морфологію ПЗ у щурів. 

Матеріал і методи. Дослідження були проведені на 49 щурах, що були розділені на 3 групи. Щурам 

першої групи вводили 0,5 мл води (per os/день). Тварини II і III групи отримували 15 і 30 мг/кг ГН (0,5 мл per 

os/день) відповідно. Через 30 днів у щурів всіх груп були проведені гістологічні та морфометричні 

дослідження тканини ПЗ. 

Результати. Введення ГН приводило до збільшення площі поперечного перерізу ядер ендокриноцитів на 

15 і 16% (р

Макарчук Вікторія 

ВПЛИВ ГОСТРОГО TA ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ 

НА ЕКЗОКРИННУ ФУНКЦІЮ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ЩУРІВ 

Лабораторія біохімії 

Науковий керівник: д-р біол. наук, проф. Г.О. Ушакова 

ДУ «Інститут гастроентерології АМНУ» 

м. Дніпропетровськ, Україна 

Метою дослідження була оцінка стану зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (ПЗ) щурів 

при гострому та хронічному панкреатиті (ГП та ХП), що розвивався внаслідок перев‘язки головного 

панкреатичного протоку в хвостовому відділі органу «кетгутом». 

Методи дослідження. В плазмі крові активність α-амілази визначали за методом Каравея (набір 

«Філісіт»), ліпази – за Логіновим, трипсину – за Ерлангером (модифікація Шатернікової). При статистичній 

обробці результатів використовували пакет програм SPSS 10.0 for Windows. Різниця вважалася достовірною 

при р

Мельник Оксана, Личковська Наталія 

АТФ-ГІДРОЛАЗНІ СИСТЕМИ ЛІМФОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ 

У ХВОРИХ НА РЕАКТИВНИЙ АРТРИТ 

Кафедра мікробіології, імунології та вірусології 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. О.П. Корнійчук 



Одними з найпоширеніших ревматологічних проявів є реактивні артрити (РеА). Це група 

захворювань суглобів, пов‘язаних з інфекцією, однак інфекція при цьому виконує роль тільки пускового 

фактора, сам інфекційний збудник в суглобах практично не виявляється. Припускається, що розвиток 

захворювання - це імунна реакція організму на інфекційний чи інвазійний збудник. Йде пошук інтегральних 

показників, які б відображали стан організму. В цьому плані найбільшу увагу привертають лімфоцити 

периферичної крові, які є ключовими клітинами імунної системи та відіграють провідну роль в забезпеченні 

компенсаторно-пристосувальних реакцій організму. З іншого боку, патогенез багатьох захворювань 

пов'язаний з порушенням іонного гомеостазу та енергозабезпечення клітин. 

Виходячи з цього, метою даної роботи було з‘ясувати, які основні чинники спричинять розвиток РеА 

(на основі аналізу хворих ревматологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні) і вивчити зміни в 

активності Na + , K + - та Н + -АТФаз в лімфоцитах периферичної крові у хворих на РеА. Лімфоцити 

периферичної крові виділяли з гепаринізованої свіжоотриманої крові у градієнті густини фікол-тріумбрасту. 

Для розкриття латентних АТФазних активностей суспензію лімфоцитів обробляли 0,2 % сапоніном. 

Нами встановлено, що основним інфекційним чинником, який спричиняє розвиток РеА є хламідії (36 

%). Різні поєднання хламідій, уреаплазми, мікоплазми та піхвової трихомонади спричинять 19 % 

захворювань. На долю β-гемолітичного стрептококу припадає 19 %, а на долю вірусів гепатитів В і С – 10 % 

внеску у розвиток РеА. Показано, що в лімфоцитах периферичної крові клінічно здорових людей величина 

Na + , K + -АТФазної активності складає 6,32±0,24, а у лімфоцитах пацієнтів хворих на РеА – 3,24±0,14 

мкмоль/хв·мг білка. Н + -АТФазна активність мітохондрій у пермеабілізованих лімфоцитах контрольної групи 

складає 3,63±0,28, а у лімфоцитах хворих на РеА ця величина знижується до 2,08±0,24 мкмоль/хв·мг білка. 

Таким чином, нами показано, що основним інфекційним чинником, що спричиняє розвиток РеА є 

хламідії і це супроводжується суттєвим зниженням Na + , K + -АТФазної активності плазматичної мембрани та 

Н + -АТФазної активності мітохондрій. Це свідчить про енергодифіцит, перевантаження клітин Na + і 

порушення їх регуляторних механізмів. 

Марущак Марія 

РОЛЬ ЕНДОТОКСИКОЗУ У РОЗВИТКУ ГОСТРОГО УРАЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ 


Науковий консультант – проф. Грищук Л.А. 



Сутність синдрому ендогенної інтоксикації полягає у виникненні системного запалення, яке 

зумовлюють різні патологічні процеси, як, наприклад, тканинна деструкція і виражена гіпоксія тканин при 

гострому ураженні легень (ГУЛ). 

Тому, метою нашого дослідження було вивчити характер змін показників ендогенної інтоксикації в 

крові лабораторних тварин при HCl-індукованому ГУЛ. Для дослідженя вибрали нейтрофіл-залежну 

експериментальну модель ГУЛ з інтратрахеальним введенням тваринам HCl, pH 1,2 в дозі 1,0 мл/кг на 

вдиху. Кров для дослідження брали з порожнини серця через 2 (1-ша група), 6 (2-га група), 12 (3-тя група) і 

24 (4-та група) години експерименту. 

Вміст молекул МСМ/254 (вміст ланцюгових амінокислот у середньомолекулярних пептидах та 

продуктах їх розпаду) в сироватці крові щурів усіх груп спостереження збільшився. Так, через 2 год. 

експерименту даний показник зріс на 15,45 % відносно контролю, через 6 год. на 15,35 % стосовно 2 

дослідної групи, через 12 год. на 20,62 % відповідно 3 групи і через 24 год. на 14,63 % проти даних 4 

дослідної групи. Слід зауважити, що вказані цифрові величини статистично достовірно відрізнялись між 

собою (р

Миронюк Василь, Яремчук Ольга, Вольська Аліна 

ПОКАЗНИКИ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ПЕЧІНКИ ЗА УМОВ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО УРАЖЕННЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ 


Науковий керівник — проф. К.А. Посохова 



Останніми роками захворюваність на гострий панкреатит (ГП) посідає третє місце серед гострих 

запальних захворювань органів черевної порожнини. Однією з причин високої смертності є ускладнення, які 

супроводжуються порушенням функцій серцево-судинної системи, легень, печінки і нирок (Col C. et al., 

2010). 

Мета дослідження – вивчення активності та вмісту показників прооксидантно-антиоксидантної 

системи у печінці щурів при гострому панкреатиті (моделювали шляхом локального охолодження 

поверхні підшлункової залози протягом 10 с. за методом Шалимова С. О.). Контрольним тваринам 

проводили ідентичну серединну лапаротомію. По 6 щурів із кожної групи, в умовах тіопентал-натрієвого 

наркозу, виводили з експерименту через 2 та 7 діб після моделювання ГП. 

Встановлено зниження активності та вмісту компонентів антиоксидантної системи у печінці за умов 

ГП. Так, активність супероксиддисмутази знижувалась – на 59 і 68 %, каталази – на 40 і 51 %. В той же час 

відбувалось виснаження пулу відновленого глутатіону, кількість якого зменшувалась на 39 і 61 %, відповідно 

на 1-й та 2-й терміни дослідження, порівняно з аналогічними показниками контрольної групи тварин. 

Встановлено зростання вмісту гідропероксидів ліпідів – на 107 та 143 %, ТБК-активних продуктів – на 

68, 141 %, відповідно на 2-гу та 7-му добу експерименту, відносно контролю. 

Отже, встановлено зниження активності ензимів антиоксидантної системи, інтенсифікацію процесів 

переокиснення мембранних ліпідів у печінці щурів за умов експериментального ураження підшлункової 

залози. 

Михайлюк Віталій 

ВПЛИВ ЗАМІСНОЇ ГОРМОНОТЕРАПІЇ НА СТАН ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСІВ 

ЕНЕРГОУТВОРЕННЯ В МІОКАРДІ ТВАРИН З ГІПОТИРЕОЗОМ 

Кафедра дитячої стоматології 




Статистика ВООЗ показує збільшення числа хворих на гіпотиреоз, особливо субклінічних його 

варіантів та високий відсоток ускладнень, пов‘язаних із розвитком гіпотиреоїдної міокардіодистрофії. 

Зважаючи на встановлену відмінність у перебігу патології серця залежно від статі, актуальним є питання 

вивчення ролі статевих гормонів у патогенезі пошкодження міокарда при гіпотиреозі. Метою даного 

дослідження було вивчення впливу замісної гормонотерапії на метаболічні процеси в міокарді у 

статевозрілих щурів з експериментальним гіпотиреозом. Встановили, що гонадектомія викликає 

накопичення в міокарді шлуночків продуктів ПОЛ, недостатню реакцію системи антиоксидантного захисту, 

зменшення активності СДГ. Розвиток гіпотиреозу на такому тлі характеризувався збереженням високого 

вмісту первинних та особливо вторинних продуктів ПОЛ, високою активністю ферментів антиоксидантного 

захисту. Активність ензимів, що контролюють енергоутворення за таких умов знижувалася. Замісна 

гормонотерапія (естрадіол/прогестерон – у самок, тестостерон – в самців) сприяла помірному в динаміці 

розвитку гіпотиреозу зменшенню вмісту продуктів ПОЛ, рівень яких залишався збільшеним через 

недостатню реакцію АОС. Зміни активності СДГ та ЦО мали аналогічне тваринам зі збереженими гонадами 

спрямування, абсолютні значення активності ЦО були достовірно більшими, ніж у тварин зі збереженими 

гонадами. Отримані дані довели значний вплив статевих гормонів на метаболізм міокарда при гіпофункції 

щитовидної залози, проте ефективність замісної гормонотерапії у тварин обох статей не була достатньою. 

Чутливішими до гормонального дисбалансу та менш чутливим до ефектів ЗГТ є самки. 

193

Наволочко Ігор, Горяінов Сергій 

МОЖЛИВОСТІ ІРИДОДІАГНОСТИКИ ПРОГНОЗУВАНІ РЕЗУЛЬТАТІВ СКЛАДАННЯ ЛІЦЕНЗІЙНОГО 

ІНТЕГРОВАНОГО ІСПИТУ СТУДЕНТАМИ КРОК М 

ЦМК природничо-фундаментальних дисциплін 

Наукові керівники: канд.мед.наук Шитиков Т.О., Шитикова Т.В. 

Медичне училище 

м. Дніпродзержинськ, Україна 

Актуальність. Когнітивні здібності – інтегративна складова діяльності ЦНС, периферичної НС, 

гемодинаміки, судинного тонусу, що визначає толерантність реакції індивідумав стресових ситуаціях, до 

розумових та фізичних навантажень. 

Експрес-діагностика когнітивних здібностей студентів – важливий елемент підготовки до складання 

державного ліцензійного інтегрованого іспиту студентами Крок М. 

Мета роботи – вивчити ефективність застосування іридодіагностики як методу прогнозування 

результатів тестового іспиту у студентів ДМУ. 

Методи і матеріали. В група з 19 студентів 4 курсу спеціальності «Лікувальна справа» проводились 

іридографія на ЩЛ – 68, з використанням цифрового фотоапарату «Olumpus VR -320». Враховувався стан 

райдужної оболонки ока: щільність колагенових волокон, наявність борозн і лакун в зоні головного мозку та 

хребта за соматотопічною схемою проф. Є. Вельховера, наявність пігментних та токсичних плям, 

лімфатичного прозарія, кількості адаптаційних кілець. 

Виявлені зміни порівняли з результатами ліцензійного інтегрованого іспиту студентами Крок М, що 

представлено в таблиці. 

Група Кількість Зразок райдужної оболонки ока Середній бал 

студентів 

тестування (%) 

1 4 Відсутніпатологічні знаки, задовільна щільність, 84,7 – 96,7 

достатні адаптаційні характеристики 

2 9 Одиничні патологічні знаки, середня щільність 76,7 – 81,3 

райдужки, задовільні адаптаційні якості 

3 6 Численні патологічні знаки, низька щільність 60,0 – 63,3 

райдужки, низькі адаптаційні характеристики 

Висновки. Проведення іридографії претендентам на проходження ліцензійного інтегрованого іспиту 

Крок М дозволяє прогнозувати його результати. 

Нестерук Світлана 

АКТИВНІСТЬ ЦЕРУЛОПЛАЗМІНУ І ПЕРОКСИДАЗИ В КРОВІ І ЛЕГЕНЯХ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ 

ПНЕВМОНІЇ В УМОВАХ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Регеда М.С. 

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, 


Мета дослідження – визначити рівень церулоплазміну (ЦП) та пероксидази (ПО) у крові і легенях в 

морських свинок при експериментальній пневмонії (ЕП) в умовах іммобілізаційного стресу (ІС). 

Об‘єкт дослідження – 45 морських свинок (самців), поділені на 3 групи по 15 тварин в кожній: 

1-ша група – контроль; 

2-га група – тварини із ЕП на 1-шу добу від моменту зараження; 

3-тя група – тварини із ЕП в умовах ІС на 1-шу добу; 

4-та група – тварини із ЕП на 6-ту добу; 

5-та група – тварини із ЕП в умовах ІС на 6-ту добу. 

Експериментальну модель пневмонії відтворювала за методом В.Н. Шляпникова, Т.Л. Солодова, С.А. 

Степанова (1988), активність ПО визначала за методом О.Г. Архипової (1988), церулоплазміну – за методом 

В.Г. Колба, В.С. Камишникова (1982). Статистичне опрацювання одержаних результатів здійснювала за 

методом Стьюдента. 

Результати дослідження встановили, що вже на 1-шу добу в 2-ій групі тварин спостерігається 

зростання в крові вмісту ЦП на 33,3%, а в легенях – на 77,6%, ПО в крові – на 60,8% і в легенях на 51,6% 

щодо рівня контролю (p

Нестерук Сергій 

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН СУДИН МІКРОГЕМОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА СЕЧОВОГО МІХУРА ПРИ 

ГОСТРІЙ ЗАТРИМЦІ СЕЧІ 

Кафедра загальної, оперативної хірургії з топографічною анатомією 

Науковий керівник - проф. Гнатюк М.С. 

ДВНЗ « Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» 

м.Тернопіль. Україна 

Гостра затримка сечі нерідко зустрічається у клінічній практиці. Необхідно зазначити, що особливості 

змін ланки мікрогемоцеркуляторного русла сечового міхура при даній патології вивчені недостатньо. 

Виходячи з наведеного, метою даної роботи стало дослідження мікрогемоциркуляторного русла сечового 

міхура при гострі затримці сечі у експерименті. 

Досліджено мікрогемоциркуляторне русло сечового міхура у 24-ох білих статевозрілих щурів – 

самців, які були розділені на 2-і групи. 1-а група складала 9 інтактних тварин, 2-а. 15 білих щурів, яким 

змодельовано гостру затримку сечі. Судинне русло сечового міхура наповнювали туш-желатиновою 

сумішшю через черевну аорту. Виготовлялися гістологічні мікропрепарати з стінки сечового міхура. 

Світлооптично виявлено, що при змодельованій патології приносна (артеріоли, прекапіляри) і обмінна 

(капіляри) ланки були звужені, а венозна (посткапіляри і венули) частина гемомікроциркуляторного русла 

досліджуваного органа – розширена. Венозне повнокрів‘я, що спостерігалося у названих мікросудинах, 

ускладнювалося гіпоксією, набряком, розволокненням та дезорганізацією паравазальних структур, 

дистрофічними та некробіотичними змінами клітин і тканин досліджуваного органа. 

Отримані результати проведеного дослідження свідчать, що гостра затримка сечі призводить до 

суттєвої структурної перебудови в основному виносної ланки гемомікроциркуляторного русла сечового 

міхура. Дилятація, венозне повнокрів‘я посткапілярів і венул призводить до гіпоксії, вираженого набряку, 

дистрофії та некробіозу клітин і тканин досліджуваного органа. 

Нечитайло Лариса,Пазиняк Марко 

РІВЕНЬ ЦИНКУ І МІДІ У ПЕЧІНЦІ ТА НИРКАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН, УРАЖЕНИХ ХЛОРИДОМ 

КАДМІЮ І ЇХ КОРЕКЦІЯ В ЕКСПЕРИМЕНТІ 

Кафедра біологічної та медичної хімії імені акад. Г.О.Бабенка 

Науковий керівник: д-р.біол.наук, проф. Ерстенюк Г.М. 

ДВНЗ Івано – Франківський національний медичний університет, 

м. Івано–Франківськ, Україна 

Одним із найважливіших завдань сучасності є захист навколишнього середовища від техногенного 

забруднення. Шкідливі викиди промислових підприємств, транспорту в навколишнє середовище на сьогодні 

досягли значних масштабів. Особливо гострою стоїть проблема забруднення довкілля важкими металами, 

зокрема кадмієм і його сполуками. Кадмій легко акумулюється живими організмами, характеризується 

високою токсичною та органоспецифічною дією, створює безпосередній ризик для здоров‘я людини. У 

зв‘язку із цим, актуальною залишається проблема пошуку ефективних лікарських засобів для профілактики 

та корекції наслідків токсичного впливу сполук кадмію. Виходячи з цього, метою даної роботи було 

дослідити вплив препарату «Артишока екстракт – Здоров‘я» (АЕЗ) на рівень мікроелементів в тканинах 

печінки та нирок експериментальних тварин при кадмієвій інтоксикації. Дослідження проводили на білих 

щурах масою 180-200г, інтоксикацію здійснювали внутрішньом‘язево в дозі 1/10 LD 50 протягом 10-ти днів. 

Тварин було поділено на три групи: І – інтактні, ІІ – одержували CdCI 2 , ІІІ – CdCI 2 + АЕЗ. Матеріал забирали 

на 1-, 14-, 28-у доби після завершення інтоксикації. Результати проведеного дослідження показали 

зростання рівня міді в нирковій тканині інтоксикованих тварин на 1-і 28-у добу - в 1,4 -1,8 рази порівняно з 

інтактними. У печінці рівень міді підвищувався протягом всього експерименту. Дослідження вмісту цинку в 

нирках показало підвищення його на 24-75%. Рівень цинку в печінці тварин ІІ групи зростав найбільш 

істотно в ранньому періоді – в 1,2 рази. У тварин ІІІ групи, які одержували досліджуваний препарат АЕЗ вже 

на 14-у добу рівень міді та цинку в тканинах печінки та нирок знижувався порівняно з інтактними тваринами. 

Корекція виявлених порушень препаратом АЕЗ сприяє нормалізації мікроелементного складу, зокрема 

концентрації міді та цинку в тканинах печінки та нирок. 

195

Нечипорук Віталій 

МОДЕЛЬ ГІПЕРГЛЮКОКОРТИКОЇДЕМІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ 

ДЕКСАМЕТАЗОНУ ФОСФАТУ 

Кафедра біологічної та загальної хімії 


ДВНЗ «Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова» 


Синдром гіперкортицизму виникає при пухлинах гіпофізу і кори надниркових залоз і характеризується 

станом хронічної гіперглюкокортикоїдемії, що призводить до порушень обміну білків, вуглеводів і ліпідів в 

організмі. 

Метою даної роботи було дослідити можливість моделювання стану гіперкортицизму у щурів за 

допомогою синтетичного аналога гідрокортизону - дексаметазону фосфату (ДФ). 

Гіперглюкокортикоїдемію викликали шляхом щоденного введення щурам по 4 мг/кг дексаметазону 

протягом 14 днів. В плазмі крові тварин визначали загальний рівень білка (ЗБ), вміст вільних амінокислот 

(ВА), аміаку, загальних ліпідів, загального холестеролу, вільних жирних кислот (ВЖК), концентрацію 

глюкози, сечовини, молочної (МК) і піровиноградної (ПВК) кислот. 

Встановлено, що вже на 8-й день експерименту дексаметазон викликав зменшення кількості ЗБ і 

підвищення вмісту ВА в крові. Вміст сечовини збільшувався в 1.4 рази. Гормони кори наднирників активують 

дезамінази і трансамінази в організмі, що призводить до збільшенняя в 1.5 рази концентрації аміаку. 

Більше, ніж в 2.5 рази підвищувася рівень ВЖК в крові. Під впливом дексаметазону у щурів розвивались 

явища стероїдного діабету (вміст глюкози підвищувався майже в 2 рази). Таке підвищення рівня глюкози 

було наслідком активації процесів глюконеогенезу, про що свідчить зниження концентрації в крові ПВК і МК 

(відповідно в 2.8 і 3.0 рази). Всі біохімічні симмптоми ще більше загострювалися на 15-й день експерименту. 

Отже, під впливом ДФ в організмі експериментальних тварин виникають порушення обміну білків, 

вуглеводів і ліпідів, які характерні для гіперглюкокортикоїдемії. Тобто тривале введення цього препарату 

можна розглядати як адекватну модель синдрому гіперкортицизму. 

Нижник Галина, Сатурська Ганна 

ОСНОВНІ ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ПРИ ДИФУЗНОМУ КАРДІОСКЛЕРОЗІ У САМЦІВ І САМОК 

ЩУРІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП 


Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. Ю.І. Бондаренко 



Аритмія – це найпоширеніше ускладнення у хворих на різноманітні захворювання серцево-судинної 

системи. Ця патологія щогодини забирає життя 2000 хворих. Найбільш часто трапляється такий тип аритмії, 

як фібриляція передсердь, або миготлива аритмія. Її виявляють у 0.3-0.4% дорослого населення Землі й у 

10% хворих старше 60-ти років. Шлуночкова екстрасистолія реєструється у 70-95% хворих із серцевою 

недостатністю, а при застійній серцевій недостатності число аритмій, які перебігають безсимптомно, 

складає 85-95 %. 

Метою дослідження було встановити особливості функціональних змін у провідній системі серця на 

30-ту добу моделювання дифузного кардіосклерозу у самців і самок щурів різних вікових груп. 

Дослідження провели на самцях і самках щурів (150-280 г). Піддослідним тваринам вводили розчин 

адреналіну гідротартрату у дозі 1,0 мг/кг внутрішньом‘язово двічі з інтервалом у 7 діб, причому кожне 

введення поєднували з інтраперитонеальною ін‘єкцією 5 % розчину кальцію глюконату в дозі 1,0 мл на 100 г 

маси тварини для моделювання кардіосклеротичного процесу. На 30-ту добу моделювання дифузного 

кардіосклерозу виявляли вид порушення серцевого ритму за допомогою реєстрації ЕКГ у стандартних 

відведеннях. У експерименті встановлено, що основними видами аритмій були фібриляція передсердь, а 

також надшлуночкові та шлуночкові екстрасистолії, які частіше реєструвалися у молодих самців, ніж у 

самок. У старих тварин порушення ритму спостерігалося частіше, ніж у статевозрілих, однак достовірної 

відмінності між групами тварин різної статі не було. 

196

Носко Дарія 

ПОКАЗНИКИ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ В УМОВАХ ТЯЖКОЇ ТРАВМИ 

Наукові керівники - д-р мед.наук, проф. Гудима А.А., канд.мед.наук, доц. Козак Д.В. 

ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачеського‖ 


Супутником тяжкої травми є ендогенна інтоксикація. Накопичення ендотоксинів пов‘язане з 

порушенням функції органів виділення, ураженням тканин та системною відповіддю організму на 

збільшення медіаторів запалення. Разом з цим, виникає комплекс адаптаційно-компесаторних реакцій, які 

можна прослідкувати в динаміці періодів травматичної хвороби: гострої реакції на травму, ранніх проявів та 

віддаленого наслідку. 

Метою нашої роботи було дослідити рівень ендогенної інтоксикації в різні періоди травматичної 

хвороби. 

Матеріали та методи. 

96 нелінійних білих щурів-самців, масою180-200 г, було використано для проведення експерименту. 

Було розділено тварин на дві групи: першу контрольну, яка налічувала 20 особин, та другу – дослідну (76 

особин). Для забезпечення знечулення тваринам було введено тіопентал натрію, із розрахунком 40мг/кг. У 

дослідній групі моделювали політравму за розробленою моделлю. У ранній період травматичної хвороби 

(через 2 год, 1, 3, 7 діб) та пізній період (14, 21, і 28 діб) після моделювання політравми, в умовах 

знечулення, тварин виводили з експерименту методом тотального кровопускання з серця. В крові тварин 

визначали вміст молекул середньої маси (МСМ), маркерів ендогенної інтоксикації. За допомогою критеріїв 

Стьюдента оцінювали достовірність відмінностей між дослідною і контрольною групами. 

Вміст маркерів ендогенної інтоксикації, молекул середньої маси, підви -щився вже через 2 год після 

ураження, що свідчить про те, що ендотоксикоз істотно зростає в умовах запропонованої нами моделі 

політравми. Третя доба, як показали наші дослідження, є найбільш критичним періодом експериментальної 

політравми, оскільки найбільша загибель серед піддослідних тварин спостерігається в цей період. На 21 

добу після ураження відзначається збільшення ендотоксикозу, що має важливе значення. Можна 

припустити, що даний термін пов‘язаний з імунологічними реакціями, а саме продуктивною фазою синтезу 

антитіл, які беруть участь в утилізації пошкоджених тканин. Можна зробити висновок, що завдяки цьому 

вміст МСМ залишається підвищеним й на 28 добу з моменту травми. 

Огродніча Надія 

ВПЛИВ ЛАНСОПРАЗОЛУ НА АНТИОКСИДАНТНУ СИСТЕМУ ЩУРІВ ІЗ 

ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ ШЛУНКА 

Кафедра біологічної хімії 

Науковий керівник: канд.біол.наук, в.о.доц. Ю.М.Федевич 

Львівський Національний Медичний Університет ім. Данила Галицького 


Актуальність: Виразкова хвороба шлунка(ВХШ) на сьогодні є дуже поширеною та супроводжується 

підвищенням пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і зниженням антиоксидантного захисту(АОСЗ). 

Найчастіше в терапії ВХШ використовується Лансопразол, який володіє антисекреторною та 

цитопротекторною дією. 

Мета: Виявити зміни АОСЗ та ПОЛ в експерименті у щурів на фоні лікування ВХШ Лансопразолом. 

Матеріали та методи: Для дослідження було взято 3 групи щурів(по 10 у кожній). 1 група–інтактні 

щурі(контроль), 2–щурі з модельованою виразкою шлунка(метод Белостоцкого М.(1988), 3–щурі, яким 

вводили Лансопразол per os по 30 мг/кг ваги протягом 2-х тижнів. Досліджували гомогенати тканин 

слизової шлунку, печінки та гемолізат крові, приготованих на фізіологічному розчині. Визначали 

концентрацію малонового діальдегіду–МДА(Тимирбулатов М. і Селезнѐв Е.(1981), молекул середньої 

маси–МСМ(Камышникова В.(2000), відновленого глутатіону–G-SH(Elman E.(1992) та активність 

глутатіонпероксидази–GPx і глутатіонтрансферази–GST(Преслегина И.(1989). 

Результати: Отримані результати виражені відносно показників у 1 групі, що прийняті за 100 %, p

Омельченко Юрій, Сатурська Ганна 

ФАТАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ НА РАННЬОМУ ЕТАПІ МОДЕЛЮВАННЯ ДИФУЗНОГО 

КАРДІОСКЛЕРОЗУ У ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ 





Згідно матеріалів Всесвітньої Організації Охорони Здоров‘я, у Європі хворі віком 25-70 років у 40% 

випадків вмирають від серцево-судинних захворювань, дві третини з них – раптово. Найбільш вірогідною 

причиною несподіваної смерті є фатальні аритмії та фібриляція шлуночків серця, яка зустрічається при 

серцевій патології у 80-85% хворих, а в загальній популяції – у 60% випадків. У науковій літературі описано 

випадки про виникнення раптової смерті у практично здорових людей. 

Метою нашого дослідження був аналіз частоти виникнення фатальних порушень серцевого ритму у 

щурів різної статі при моделюванні дифузного кардіосклерозу (ДК). 

Дослідження провели на 40 білих нелінійних щурах різної статі, масою 150-180 г. Моделювання 

кардіосклеротичного процесу проводили таким чином: вводили розчин адреналіну гідротартрату у дозі 1,0 

мг/кг внутрішньом‘язово двічі з інтервалом у 7 діб, причому кожне введення поєднували з 

інтраперитонеальною ін‘єкцією 5 % розчину кальцію глюконату в дозі 1,0 мл на 100 г маси тварини. 

Аналізували випадки фатальних порушень серцевого ритму на ранньому етапі моделювання дифузного 

кардіосклерозу (1-ша доба після введення препаратів). 

Результати експерименту показали, що ранньому етапі ДК від фатальних аритмій загинули 20 % 

самців і 5 % самок. Інші випадки загибелі тварин були зумовлені розвитком набряку легень. Загалом у 

результаті експерименту протягом 1-ї доби загинуло 30 % самців і 15 % самок, здебільшого у перші 5-30 

хвилин з моменту введення препаратів. Переважання відсотка появи фатальних аритмій у щурів-самців 

свідчить про меншу їх стійкість до аритмогенних впливів в умовах модельованої патології. 

Орлова Марина 

ОСОБЛИВОСТІ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ І ПОВЕДІНКИ У ЩУРІВ, 

ЩО ОТРИМУВАЛИ ТОНІЗУЮЧІ НАПОЇ 


Науковий керівник: доцент Т.В.Горбач 



Високі інформативні навантаження, напруженість у трудовій та соціальній сферах життя, зміни 

клімату все частіше призводять до використання тонізуючих засобів. В торговій мережі представлений 

широкий асортимент енергетичних напоїв, проте точний склад наразі не відомий, не вивчені наслідки 

регулярного споживання. 

Експеримент проведено на білих щурах-самяцях лініі Вістар масою 150 – 170г. Експерементальні 

тварини вживали тонізуючий напій марки «Black» або окремі його складові: таурин і суміш таурину з 

кофеїном. 

Встановлено, що у тварин, які вживали таурин, підвищується вміст АТФ на фоні незначного 

підвищення активності ферментів гліколізу, відношення норадреналіну до серотоніну вище порівняно з 

контролем, поведінкові реакції у тесті «Відкрите поле» не віздрізняються від показників контрольних тварин. 

При вживанні таурину сумісно з кофеїном значно підвищуеться рівень адреналіну, у головному мозку, 

знижено коефіцієнт відношення норадреналіну до серотоніну, спостерігається підвищення рухової 

активності та емоційних реакцій. 

У тварин, які вживали тонізуючий напій «Black», біохімічні зміни мають таку ж спрямованість, проте 

більш виражені у порівнянні з тваринами, що отримували суміш таурину з кофеїном. Вміст серотоніну в 

гомогенатах головного мозку збільшується в 2,2 рази на фоні зниження вмісту норадреналіну, відношення 

норадреналіну до серотоніну зменшене. У цих тварин спостерігаються зниження пошукових реакцій та рівня 

орієнтації у просторі, емоційні та вегетативні реакції стають більш вираженими. Спостерігається порушення 

функціі печінки та гіпоксія в тканинах головного мозку. 

Отримані результати підтверджують токсичність тонізуючого напою «Black» та говорять про 

необхідність обмеження його споживання. 

198

Папінко Людмила 

АВТОНОМНА РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ В МОЛОДИХ ОСІБ З РІЗНИМ РИЗИКОМ 

РОЗВИТКУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ 

Кафедра нормальної фізіології 

Науковий керівник - доцент Зятковська Н.Є. 



Розповсюдження артеріальної гіпертензії (АГ) в молодому віці (за різними даними від 5 до 15 %) 

визначає важливість вивчення цієї патології, що буде сприяти виконанню національної Програми 

профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. 

Нами було обстежено 60 осіб віком 18–20 років. Наявність факторів ризику АГ визначали за 

розробленою нами анкетою, згідно якої виділяли такі групи: 1) мінімальний ризик розвитку АГ – 0-25 балів, 2) 

середній – 25-59 балів,3) високий – 50-75 балів. Артеріальний тиск вимірювали за методом Короткова. Для 

оцінки балансу автономної нервової системи застосовували математичний аналіз серцевого ритму. 

На основі опрацьованих анкет, нами встановлено, що кількість обстежених із мінімальним ризиком 

розвитку АГ становила 22 особи, із середнім – 20, з високим – 18. 

За даними математичного аналізу серцевого ритму ми визначали класи ритмограм, використовуючи 

класифікацію Є.А. Березного. 

Нами встановлено, що у групі з мінімальним ризиком АГ у 86 % спостерігався 1 клас ритмограм з 

домінуючим впливом парасимпатичної нервової системи, а у 14 % - визначено ритмограми 2 класу, який 

вказує на переважання симпатичних впливів в регуляції серцевого ритму. В осіб із середнім рівнем ризику 

АГ у 65 % обстежених виявлено 1 клас, у 30 % осіб - 2, а у 5 % - 3 клас ритмограм, який вказує на посилення 

впливу гуморальних чинників на модуляцію серцевого ритму. В осіб з високим ризиком розвитку 1 клас 

встановлений у 16 %, 2 клас - у 50 %, 3 клас - у 34 % обстежених. 

Отже, для осіб з середнім і високим ризиком розвитку АГ автономний баланс характеризується 

зниженням активності парасимпатичної нервової системи на фоні значного посилення впливів симпатичної 

нервової системи та гуморальних чинників. 

Паранько Ганна, Кленіна Інна, Меланіч Світлана 

ОСОБЛИВОСТІ БІЛКОВО-СИНТЕТИЧНОЇ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ ТА 

ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ 

Лабораторія біохімії 

ДУ «Інститут гастроентерології АМНУ» 


Метою дослідження було вивчення особливостей білково-синтетичної функції печінки у хворих на 

хронічний гепатит (ХГ) та цироз печінки (ЦП). 

Методи дослідження. Обстежено 42 хворих віком від 26 до 60 (47,0±1,9) років. І групу склали 27 хворих 

на ХГ, ІІ групу - 15 хворих на ЦП. Білково-синтетичну функцію печінки оцінювали за вмістом білкових 

фракцій в сироватці крові хворих (альбумін, α 1 -, α 2 -, β- та γ-глобуліни). При статистичній обробці результатів 

використовували пакет програм SPSS 10.0 for Windows. 

Результати. Аналіз отриманих даних показав, що у хворих обох груп порушується співвідношення між 

альбумінами та глобулінами сироватки крові, що є переконливою ознакою глибини порушення білковосинтетичної 

функції печінки. Так, у хворих І групи було виявлено зниження вмісту альбуміну до (53,81,75) 

%, (р0,01) та у хворих ІІ групи - в 2 рази до (49,43,43) %, (р0,05). В І групі вміст 1 -глобулінів 

підвищувався в 1,7 рази до (7,070,82) %, (р

Пацкань Людмила, Погорецька Христина 

ВПЛИВ ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ ПАРАЦЕТАМОЛОМ НА ПРОЦЕСИ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ 

В КРОВІ ТА ПЕЧІНЦІ БІЛИХ ЩУРІВ 

Кафедра терапевтичної стоматології 

Науковий керівник: д-р біол.наук, проф. І.М.Кліщ 



Одним з найбільш вживаних медикаментозних середників в Україні та світі є парацетамол, який 

вважається найбільш безпечним серед обширної групи засобів з анальгетичною/антипіретичною дією. 

Разом з тим відомо, що передозування, а також застосування його за дії ряду провокуючих чинників може 

викликати некротичні зміни в печінкових клітинах. Зважаючи на це, ми поставили собі за мету вивчити вплив 

парацетамолу на окремі ланки метаболічних процесів. 

Гостре токсичне уражження білим щурам-самцям масою 180-200 г викликали шляхом 

внутрішньошлункового уведення субстанції парацетамолу в дозі 1250 мг\кг у вигляді суспензії у 2 % розчині 

крохмалю протягом 2-ох діб. Результати спостерігали на 1-шу, 3-тю та 5-ту добу після закінчення 

експерименту. 

Для оцінки стану перекисного окиснення ліпідів ми обрали показники, якими найчастіше керуються в 

експерименті та клініці: вміст продуктів ПОЛ – малонового діальдегіду (МДА) та дієнових (ДК) кон‘югатів. 

Введення щурам парацетамолу зумовлювало істотнє підвищення МДА у печінці тварин вже на 3-тю добу 

після закінчення експерименту в 2,5 рази відносно інтактних та 5-ту добу в 2 раза відповідно. Аналогічної 

спрямованості зазнавали показники МДА в плазмі: на 1-шу добу після закінчення експерименту в 1,5, 3-тю 

2,5 та 5-ту добу в 2,9 рази відносно інтактних. 

Дослідження вмісту дієнових кон‘югатів за умов токсичного ураження печінки показали, що їх рівень 

підвищується протягом усього експерименту як в плазмі, так і печінці тварин. Так, вміст ДК в печінці щурів 

зріс на першу добу майже в 1,3 раз відносно рівня інтактних тварин на 3-тю добу в 2,6 рази. На 5-ту добу 

концентрація ДК продовжувала зростати і становила 207% від норми. В крові динаміка вмісту дієнових 

кон‘югатів мала аналогічну тенденцію. На першу данний показник зріс у 2,1 раза, 3-тю 1,9 та 5-ту 2,3 раза 

відносно рівня інтактних тварин. 

Таким чином, вміст проміжних продуктів (дієнових кон‘югатів), одного з кінцевих продуктів (МДА) 

перекисного окиснення ліпідів плазми та печінки свідчать, що в механізмах патогенної дії парацетамолу 

суттєву роль відіграють процеси ліпопероксидації та порушення рівноваги ПОЛ–АОС. 

Перебейнос Оксана 

ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК ХАРЧУВАННЯ НА ПОКАЗНИКИ КРОВІ ШКОЛЯРІВ 


Науковий керівник – доцент О.В. Денефіль 



Проблема нераціонального та незбалансованого харчування підлітків і пов‘язаний з цим ріст 

захворюваності на гіпертонічну хворобу, ожиріння, цукровий діабет, хвороби шлунково-кишкового тракту є 

дуже актуальною. Шкідливі звички харчування підлітків суттєво порушують процеси адаптації в організмі, 

призводять до хвороб. 

Метою роботи було виявити шляхом анкетування серед учнів 16-17 років шкідливі звички у 

харчуванні та дослідити вплив факторів нераціонального харчування, зокрема звички пропускати сніданок, 

на показники загального і біохімічного аналізу крові. 

На базі Хмельницької міської дитячої лікарні проведено обстеження 40 підлітків, які не перебували 

на диспансерному обліку. Вони були розділені на 2 групи. В усіх учнів проводили визначення концентрації 

глюкози, білірубіну, гемоглобіну, кількості еритроцитів і лейкоцитів, визначення гематокриту, швидкості 

осідання еритроцитів, підрахунок лейкоцитарної формули, колірного показника у крові натщесерце та через 

3 години (о 9 год і 12 год). Контрольна група за цей час снідала, дослідна – могла пити мінеральну 

негазовану воду. 

Виявлено наступні зміни. У контрольній групі після сніданку зросла концентрація глюкози, загальна 

кількість лейкоцитів. Значення гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту, лейкоцитарної формули, білірубіну не 

змінювалися. 

У дослідній групі через 3 год знизилася нижче норми концентрація глюкози, підвищився рівень 

білірубіну. Показники гемоглобіну, еритроцитів, загальна кількість лейкоцитів мали тенденцію до зниження. 

Суттєвих змін лейкоцитарної формули та гематокриту не виявлено. 

У 62 % учнів порушувалася емоційна сфера, знижувалася особиста і соціальна адаптація, розумова 

та фізична працездатність. 

Можна припустити, що виявлені зміни є адаптивними і, при усуненні недоліків харчування, показники 

нормалізуються. При тривалій дії шкідливих звичок харчування зміни біохімічних показників крові можуть 

суттєво впливати на адаптацію організму та призвести до захворювань. 

200

Пилипович Олена, Конечний Юліан, Антонів Надія, Микитюк Андрій, Гребович Галина 

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ (ВСР) ПІД ВПЛИВОМ ПОХІДНИХ 

ТІАЗОЛІДИНУ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПОКСІЇ 

Кафедра нормальної фізіології, завідувач кафедри – проф. М.Р. Гжегоцький 

Кафедра фармакології, завідувач кафедри – проф. О.Р. Піняжко 

Наукові керівники – канд.біол.наук, доц. С.М. Ковальчук, ас. О.І. Антонів 



Похідні тіазолідину – відомий клас сполук, представникам якого притаманні різноманітні біологічні 

ефекти, що використовують для корекції багатьох патологічних станів. Зокрема деякі речовин даного класу є 

перспективними у вивченні їх модифікуючого впливу на зміни, спричинені гіпоксією різного генезу. 

Метою роботи було з‘ясування антигіпоксичних властивостей препаратів похідних тіазолідину на 

основі показників ВСР. 

Для досліджень використовували статево зрілих щурів-самців, низькорезистентних до гіпоксії, масою 

180-200 г. Гіпоксичну гіпоксію моделювали у барокамері, створюючи умови, ідентичні висоті 6000 м над 

рівнем моря, впродовж 1 год. Попередньо, за 45 хв. до гіпоксії, тваринам окремих дослідних груп вводили 

внутрішньочеревно досліджувані препарати І або ІІ, розчинені у твіні. Контрольній групі вводили твін в 

аналогічному режимі. Параметри ВСР вимірювали до введення, через 45 хв. після введення препаратів, а 

також через 1 год. та 1 добу після гіпоксії. 

У щурів контрольної групи через 45 хв. після введення твіну спостерігали зростання ЧСС відносно 

вихідного рівня, однак через годину і добу після гіпоксії відмічено її зниження. У дослідних групах відносно 

контролю вплив даних препаратів характеризується зниженням ЧСС через 45 хв. після введення, 

зростанням через годину після гіпоксії з подальшим зниженням через добу. Відмічено аналогічне зростання 

статистичних і спектральних показників щодо контролю в обох дослідних групах через 45 хв., більш 

виражені після введення препарату ІІ. Через годину після гіпоксії в обох дослідних групах зафіксовано 

пригнічення регуляторної активності. Через добу спостерігали зниження показників після введення 

препарату ІІ, однак з відновленням окремих з них після введення препарату І. 

Встановлено, що попереднє введення як І, так і ІІ препаратів призводить до зниження впливу 

парасимпатичної нервової системи, проте на другу добу після введення препарату І спостерігали тенденцію 

до відновлення активності регуляторних систем. 

Пискарева Анастасия, Левчишина Мария, Молчанюк Дария 

БИОХИМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ КРОВИ ПРИ ГЕСТОЗЕ БЕРЕМЕННЫХ 

Кафедра биологической химии 

Научный руководитель: канд.биол.наук Горбач Т.В. 



Одной из важнейших задач акушерства и клинической биохимии является изучение патогенеза 

эклампсии беременных, что позволит предотвратить развитие патологии и разработать эффективные 

способы лечения. Для решения задачи необходимо изучение показателей метаболических процессов при 

гестозе беременных. Целью нашего исследования явилось изучение особенностей биохимических 

показателей крови беременных с гипертензивными нарушениями (гестозом ). 

Обследовано 25 беременных женщин, находившихся на учѐте в поликлиническом отделении 

роддома № 1 города Харькова. Возраст обследованных 22 – 25 лет, срок беременности 29 – 30 недель. У 

15 женщин выявлены гипертензивные нарушения. 10 здоровых женщин составили группу контроля. Нами 

установлено, что при гестозе беременных достоверно выше, чем у здоровых женщин, содержание 

холестерина, кальция, адреналина, АКТГ, кортикостерона, снижена концентрация меди, сульфгидрильных 

групп, активировано перекисное окисление липидов (повышена концентрация ТБК - активных продуктов). 

Следует отметить, что у всех беременных женщин с гестозом выявлен микоплазмоз. Анализ полученных 

результатов позволяет заключить, что на фоне имеющейся инфекции и повышенной в связи с этим 

циркуляции токсинов развиваются окислительный стресс, гиперфункция коры надпочечников, что 

способствует избыточному синтезу ренина в почках, а в результате – повышению ангиотензина и 

альдостерона. Активация синтеза ангиотензина и альдостерона при повышении концентрации холестерина 

и кальция ведѐт к эндотелиозу, гипертензии, формирует комплекс микроциркуляторных нарушений, 

характерных для гестоза. Мы считаем, что для предотвращения гестоза необходимо своевременное 

выявление и лечение инфекции. 

201

Покришко Аліна 

ЕТІОЛОГІЧНА РОЛЬ КОКІВ У РОЗВИТКУ СИНДРОМУ СТОПИ ДІАБЕТИКА 

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології 

Науковий керівник канд.мед.наук, доц.Габішева Л.С. 



Згідно даних літератури, найбільш частими збудниками гнійно-запальних процесів, які ведуть до 

розвитку синдрому стопи діабетика (ССД), є грампозитивні коки, особливо S. aureus. Лише в разі розвитку 

ішемії тканин ступні чи гангрени починає переважати анаеробна флора. 

Тому метою нашого дослідження було з‘ясувати етіологічну роль кокової флори, як складової частини 

мікробіоценозу шкіри стопи у розвитку ССД у хворих на цукровий діабет. 

Вивчено мікробіоценози шкіри стопи в 20 хворих на цукровий діабет (ЦД) із ССД ІІІ-ІV cтупенів 

тяжкості. В групу порівняння ввійшло 20 хворих на ЦД без ССД. Забір матеріалу проводили за методом 

змивів-зіскобів. Ідентифікацію мікроорганізмів проводили за загально прийнятими методиками. 

В обох групах хворих у мікробіоценозах шкіри стопи за чисельністю й за щільністю колонізації шкіри 

домінували стафілококи. Із розвитком ССД щільність колонізації шкіри представниками стафілококового 

угруповання збільшувалася. У контрольній групі вона становила (4,60,4) lg КУО/см 2 , у групі хворих із ССД – 

(6,70,2) lg КУО/см 2 . Переважно висівали популяції S. aureus, S. epidermidis та S. haemolуticus. Серед них у 

осіб без СДС найчастіше виділяли S. еpidermidis, найрідше – S. aureus. У осіб із СДС, навпаки, домінували 

популяції S. аureus, а епідермальні та гемолітичні стафілококи більш як у 2 рази чисельно поступалися 

золотистим. У першій групі хворих угруповання стафілококів формували також популяції S. warneri, S. sciuri, 

S. saprophyticus, S. hominis, S. іntermedius, S. xylosus. У другій – S. saprophyticus, S. warneri, S. hominis. 

Щільність колонізації шкіри стопи Micrococcus spp. була дещо вищою у хворих із СДС і становила (2,80,3) lg 

КУО/см 2 . Популяційний склад мікрококів у другій групі обстежуваних був біднішим, ніж у першій. У 

мікробіоценозах обох груп переважали M. luteus та M. varians. Проте частота зустрічання M. varians була 

більшою у першій групі, а у другій – домінували M. luteus. Щільність колонізації шкіри Streptococcus spp була 

(3,90,2) lg КУО/см 2 (перша група), 3,80,3 (друга група). Частка стрептококового угруповання в 

мікробіоценозі була невисокою в обох групах, причому частота висівання стрептококів у другій групі в 3,8 

рази була вища, ніж у другій. 

Отже, мікробіоценозі шкіри стопи внаслідок розвитку гнійно-запальних процесів виникають суттєві 

зміни чисельності, популяційного складу та щільності колонізації. Насамперед це стосується грампозитивної 

кокової флори, зокрема Staphylococcus spp. та Streptococcus spp. Отримані результати можуть бути 

використаними у прогнозі розвитку ССД у хворих на цукровий діабет та його своєчасного попередження. 

Поліщук Ольга, Сатурська Ганна 

ПРОЯВИ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАТОГЕНЕЗІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО 

ДИФУЗНОГО КАРДІОСКЛЕРОЗУ 





Хронічна серцева недостатність знижує якість життя хворих із склеротичними змінами у серці, сприяє 

їх інвалідизації, розвитку серйозних ускладнень і смертельних наслідків. Захворюваність серцевою 

патологією неухильно зростає, що пов'язано погіршенням екологічної ситуації, негативного впливу 

хронічного стресу на організм, а також із загальним старінням населення – основних причин розвитку 

серцевої недостатності. 

Метою дослідження було вивчення та оцінка проявів серцевої недостатності у процесі розвитку 

дифузних кардіосклеротичних змін у щурів різного віку. 

Дослідження провели на статевозрілих та старих самцях (150-290 г). Застосовуючи модель дифузного 

постнекротичного кардіосклерозу, піддавали аналізу ранні та пізні прояви серцевої недостатності, а також 

залежність цих проявів від віку тварин. У початковому періоді перебігу модельованої патології спостерігали 

ознаки гострої серцевої недостатності, яка у деяких тварин закінчувалася летально у зв‘язку з розвитком 

гострої лівошлуночкової недостатності (тварини гинули від набряку легень), або розвитком фатальних 

аритмій. У періоді сформованих кардіосклеротичних змін спостерігали наростання ознак лівошлуночкової 

недостатності, що проявлялася задишкою, застійними хрипами у легенях, ціанозом, а також 

правошлуночкової недостатності серця, що підтвердилася наявністю асциту, збільшенням печінки, 

дистрофічними змінами у внутрішніх органах. Результати даних експериментів свідчать про розвиток 

хронічної серцевої недостатності в усіх статевозрілих та старих тварин, яким моделювали дифузний 

постнекротичний кардіосклероз. 

202

Потіха Наталія, Дзига Світлана 

ХОЛІНЕРГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ТВАРИН З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ 

ГІПОТИРЕОЗОМ ЗА УМОВ БЛОКАДИ М-ХОЛІНОРЕЦЕПТОРІВ СЕРЦЯ 

АТРОПІНОМ І ПІРЕНЗЕПІНОМ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Бондаренко Ю.І. 

ДВНЗ „Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського‖ 


Гіпофункція щитовидної залози супроводжується активацією холінергічних впливів на серце, що 

реалізуються шляхом взаємодії ацетилхоліну з М-холінорецепторами пейсмекерних клітин. Мета роботи – 

вивчити ефективність вагусного контролю ритму серця в умовах гіпотиреозу, викликаного введенням 

мерказолілу в дозі 75 мг/кг маси тіла протягом 14 діб, на фоні внутрішньоочеревиного введення 

універсального холіноблокатора атропіну (1 мг/кг) і селективного М 1 -холіноблокатора пірензепіну (7,5 мг/кг). 

Досліди проведено на 52 білих щурах-самцях віком 1,5-2,0 міс. Досліджували ефекти подразнення 

правого блукаючого нерва електричним струмом напругою 5 В, частотою 50 Гц протягом 1 хв через 1 год 

після введення препаратів. Вираховували інтенсивність реакції (ІР) в межах кожного 10-секундного 

інтервалу. Введення М-холіноблокаторів значно обмежило вагусні впливи на серце. У контрольних 

атропінізованих тварин протягом перших 10с ІР стала меншою в 4,1 раза (Р

Родомакин Михаил, Змиевский Анатолий 

ВЛИЯНИЕ МИНЕРАЛЬНОЙ ВОДЫ НА ПРОЯВЛЕНИЯ ЭНДОГЕННОЙ ИНТОКСИКАЦИИ ПРИ 

ХРОНИЧЕСКОМ СТРЕССЕ У КРЫС 

ГП «Украинский научно-исследовательский институт 

медицинской реабилитации и курортологии МОЗ Украины» 

г. Одесса, Украина 

Проблема изучения, диагностики, профилактики побочных проявлений хронического стресса (ХС) 

актуальна в связи с его широким распространением среди населения Украины. Одним из таких тяжелых, 

побочных проявлений является эндогенная интоксикация (ЭИ). Однако проблема профилактики и 

предупреждения этих проявлений недостаточно изучена. 

В данной работе приведены результаты экспериментов по изучению особенностей формирования 

ЭИ в условиях модели ХС у крыс, и возможности коррекции этих проявлений минеральной водой (МВ). 

При ХС у крыс достоверно увеличивается содержание креатинина (p

Росоловська Світлана 

ОСОБЛИВОСТІ МІНЕРАЛЬНОГО СКЛАДУ КІСТОК ГОНАДЕКТОМОВАНИХ ЩУРІВ ЗА ЗАСТОСУВАННЯ 

РІЗНИХ КОРИГУЮЧИХ ВПЛИВІВ 





Збільшення тривалості життя людей ставить перед стоматологією нові завдання, пов‘язані з 

покращенням його якості. Серед проблем, що потребують швидкого вирішення – захворювання пародонта, 

поширеність яких зростає з віком. Серед сприяючих факторів – порушення гормонопродукуючої функції 

гонад. Роль статевих гормонів у патогенезі патології тканин пародонта недостатньо вивчена, залишається 

відкритим питання ефективності терапії, пов‘язаної із їх застосуванням. Метою даного дослідження було 

вивчення впливу різних видів терапії (гормонозамісної – ГЗТ, Са з віт. Д) – на стан кісток пародонта за умов 

відсутньої гормонопродукуючої функції гонад у тварин різної статі. Досліди, проведені на статевозрілих 

щурах, показали, що через 8 тижнів після двобічного видалення гонад зменшується вміст неорганічних 

речовин в кістках верхньої та нижньої щелеп, особливо в самок щурів. Це відбувалося більшою мірою за 

рахунок втрати Са та Р. ГЗТ (самці – тестостерон, самки – естрадіол/прогестерон) у самців сприяла 

збереженню % неорганічних речовин у кістках, а в самок не була достатньо ефективною. Згодовування 

тваринам Са з віт. Д 3 також не забезпечило відновлення мінерального складу кісток у тварин обох статей і 

було менш ефективним у самок порівняно з самцями. Комбінація ГЗТ та Са з віт. Д 3 сприяла збереженню % 

неорганічних речовин в складі кісток верхньої та нижньої щелеп лише у гонадектомованих самців. 

Висновок. Гонадектомія викликає демінералізацію кісток верхньої та нижньої щелеп. За інтенсивністю 

щодо збереження мінерального складу кісток переважає комбінація ЗГТ та Са з віт. Д 3 . Чутливішими до 

гормонального дисбалансу та менш чутливим до застосованої терапії є самки. 

Савчак Ярослав, Басюк Наталія, Буньо Оксана, Капелюх Володимир 

ЗМІНИ ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ У ЩУРІВ ПРИ 

ЗАСТОСУВАННІ ВІТАМІНІВ С ТА Е НА ФОНІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 


Науковий керівник: в. о. доц. Федевич Ю. М. 



Актуальність та мета: хронічна гіперглікемія, що супроводжує цукровий діабет (ЦД), призводить до 

розвитку різноманітних ускладнень в основі яких лежать процеси пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ), 

ослаблення антиоксидантної системи захисту (АОСЗ). Тому метою нашого дослідження було виявити 

вплив вітамінів антиоксидантів С та Е на АОСЗ та процеси ПОЛ у крові, нирках та серці щурів з 

індукованим ЦД. 

Матеріали та методи: для дослідження було взято 3 групи щурів по 10 тварин у кожній. 1 група – 

контрольна з інтактними щурами. 2 група – щурі з індукованим ЦД шляхом внутрішньочеревного введення 

стрептозотоцину з розрахунку 50 мг/кг. 3 група – щурі з ЦД яким вводили вітаміни С по 150 мг/кг та Е по 200 

мг/кг. Досліджуваний матеріал – гомогенати нирок, серця приготовані на фізіологічному розчині (1:10) та 

гемолізати крові. Концентрацію малонового диальдегіду (МДА) визнчали за методом Тимирбулатова М.А. і 

Селезнѐва Е.И. (1981) у мкмоль/л. Концентрацію молекул середньої маси (МСМ) методом Камышникова 

В.С (2000) у г/л. Вміст відновленого глутатіону (G-SH) визначали за методом Elman E. (1992) у ммоль/л, 

активність глутатіонпероксидази (GPx) (мкмоль GSSG/хв/мг білка) та глутатіонтрансферази (GST) (мкмоль 

NADPH/хв/мг білка) за методом Переслегіної І.А. (1989), p < 0.05. 

Результати: виражені у відсотках відносно показників тварин контрольної групи, результати яких 

прийняті за 100 %. 

Нирки: 

2 група: МДА – 228%; МСМ – 198 %; G-SH– 51 %; GPx – 48 %; GST – 140 % 

3 група: МДА – 157 %; МСМ – 149 %; G-SH– 60 %; GPx – 54 %; GST – 129 % 

Гемолізати крові: 



Серце: 



Висновки: застосування вітамінів C та Е зменшило активність процесів ПОЛ, про що свідчить 

зменшення вмісту МДА та МСМ. Зниження активності глутатіонтрансферази свідчить про зменшення 

потреби у відновленому глутатіоні, а підвищення активності глутатіонпероксидази та вмісту відновленого 

глутатіону – про активацію АОСЗ. 

205

Свередюк Юлія, Бакалець Олена 

ВПЛИВ КОМБІНОВАНОГО ВІРУСНОГО ІНФІКУВАННЯ НА ПЕРЕБІГ АЛЕРГІЧНИХ ДЕРМАТОЗІВ 


Науковий керівник – Бакалець О.В. 



Метою роботи було вивчити рівень інфікування цитомегаловірусом (ЦМВ), вірусами гепатитів В (ВГВ) і 

С (ВГС) хворих з алергічними дерматозами та вплив вірусної інфекції на алергічний процес в шкірі. 

Наявність вірусної інфекції діагностували кількісним визначенням у крові хворих титрів Ig M та Ig G 

до ЦМВ, Hbs-Ag і HСV Ig M за допомогою твердофазного ензимного імуноаналізу типу ELISA та якісним 

визначенням ДНК ЦМВ в плазмі крові та слині, ДНК ВГВ і РНК ВГС в плазмі крові методом полімеразної 

ланцюгової реакції. 

Обстежено 114 хворих на алергічні дерматози (АД). Серед них було 86 (75,4 %) жінок і 28 (24,6 %) 

чоловіки, у віці від 18 до 61 року. 

У 89 хворих (78,07 %) виявлено антитіла IgM та (або) IgG до ЦМВ. У той час серед 25 здорових людей 

(група порівняння) серопозитивними були 10 осіб (40,0 %), серонегативними – 15 (60,0 %). 

У групі серопозитивних хворих на АД ДНК ЦМВ було виявлено у 69,6 % (у 40,4 % – у слині, у 21,3 % – у 

крові та у 7,9 % – і у крові, і у слині). Серед серонегативних хворих на АД ДНК ЦМВ було виявлено в 1-го 

пацієнта в крові та в 1-го – в слині), причому при повторному обстеженні результат був негативним, тому 

цей факт можна вважати тимчасовим вірусоносійством. 

У серопозитивних на ЦМВ хворих одночасно було виявлено Нbs-Ag в 1-ї особи, HСV Ig M в 2-х осіб. 

Активність процесу підтверджували виявленням ДНК ВГВ і РНК ВГС в крові у хворих з позитивними тестами 

на маркери ВГ. ДНК ВГВ чи РНК ВГС в крові виявлено не було. 

У серонегативних до ЦМВ хворих маркерів ВГ виявлено не було. 

Клінічно при поєднанні ЦМВ, ВГВ і (або) ВГС відмічалось, що висипка у хворих на АД має на 20,4 % 

більшу інтенсивність, більше поширення (на 39,8 %), на 15 % більше виражений набряк оточуючих тканин, 

який зустрічається у них частіше у 1,5 разу, на 29,8 % інтенсивніше злиття елементів висипки, яке у 2,5 разу 

виявляється частіше порівняно із хворими, без вірусного інфікування. 

Таким чином, у хворих на АД виявлений високий рівень інфікування ЦМВ та низький – ВГВ і ВГС, що 

може свідчити про конкурентні властивості між даними типами вірусів. 

Свистун Ірина 

СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ПЕЧІНКИ БІЛИХ ЩУРІВ ІЗ МОДЕЛЬОВАНИМ ТИРЕОТОКСИКОЗОМ 


Науковий керівник: проф. Пасєчко Н. В. 



Мета дослідження: вивчити особливості структури печінки в умовах модельованого тиреотоксикозу. 

Матеріал та методи дослідження: Дослідження проведені на 36 білих щурах-самцях масою 180 - 230 г, які 

були розділені на 3 групи: 1-ша контрольна група (12 тварин) – інтактні щурі, 2-га група (12 тварин) – щурі з 

модельованим тиреотоксикозом протягом 14 діб; 3-я група (12 тварин) – щурі з модельованим 

тиреотоксикозом протягом 28 діб. 

Результати та обговорення: При світлооптичному дослідженні тканини печінки інтактних білих щурів 

виявлено, що її будова на світлооптичному рівні має загальні закономірності організації, що характерні для 

органа. При гістологічному дослідженні тканини печінки тварин з модельованим тиреотоксикозом на 14 добу 

експерименту виявлено, що трабекулярна структура печінкової часточки в основному збережена. У 

результаті впливу тиреотоксикозу на структуру печінки спостерігаються помірні ознаки холестазу, зниження 

в гепатоцитах вмісту глікогену, ознаки судинного стазу, гіаліново-крапельна дистрофія, незначна кількість 

дрібних некротичних осередків, ознаки апоптозу, про що свідчить поява ацидофільних тілець. Вище вказані 

зміни більше виражені в периферичній частині печінкової часточки. 

При моделюванні тиреотоксикозу протягом 28 діб виявлено, що структура печінкової часточки 

дослідних тварин та її балкова будова збережені частково. Дистрофічні зміни мають дифузний характер і 

поширюються на всю часточку. Спостерігається гідропічна дистрофія, яка нерідко переходить у балонну, в 

ядрах гепатоцитів наявний конденсований хроматин, ознаки холестазу не візуалізуються, або слабо 

виражені. Зустрічаються ділянки з дещо менше вираженими змінами, поряд із якими спостерігаються 

ділянки із великою кількістю знекротизованих гепатоцитів у вигляді без‘ядерних структур. 

Висновок. При експериментальному тиреотоксикозі спостерігається комплекс змін у структурі печінки, 

які характеризуються вираженими дистрофічними змінами, ознаками некрозу та апоптозу гепатоцитів, 

судинного стазу та холестазу, які поглиблюються залежно від тривалості тиреотоксикозу. 

206

Сташкевич Марина, Хомутов Євген, Воробйова Валентина 

ЧАСОВІ ЗМІНИ КОНЦЕНТРАЦІЇ 5-ФТОРУРАЦИЛУ І АКТИВНОСТІ ТИМІДИНФОСФОРИЛАЗИ В 

ПУХЛИННІЙ ТКАНИНІ У ХВОРИХ НА АДЕНОКАРЦИНОМУ ШЛУНКА 


Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Зінкович І.І. 

Донецький національний медичний університет імені М. Горького 


5-фторурацил (5-ФУ) – цитостатик піримідинового ряду, що широко використовується в моно- і 

хіміотерапії онкологічних захворювань шлунково-кишкового тракту. В організмі він перетворюється на 

активний метаболіт 5-фторурідин під впливом ферменту тимідинфосфорилази (ТФ) або деградує через 

стадію утворення 5-фтордигідроурацилу під дією дигідропіримідиндегідрогенази (ДПДГ). Фармакокінетика 

препарату в крові досліджена детально, проте нашою метою було вивчення метаболізму препарату 

безпосередньо в пухлині. 

Матеріали та методи: Матеріалом дослідження були зразки пухлинної та суміжної тканини, вилучені 

у 16 пацієнтів під час операції з видалення пухлини шлунка, через 2-60 хвилин після болюсного 

внутрішньоартеріального введення 5-ФУ в дозі 250 мг. У цих зразках визначали концентрацію 5-ФУ, а також 

активність ТФ за зміною концентрації продукту ферменту тиміну методом ВЕРХ. 

Результати: У пухлині концентрація 5-фторурацилу з часом знижується експоненційно (R=-0,74, 

p=0,01), при цьому максимальна концентрація (41,35 мкмоль/г тканини) відзначається через 2 хв після 

введення препарату, а мінімальна (0,01 мкмоль/г тканини) – через 60 хв. У суміжній тканині не відзначалося 

кореляції між концентрацією препарату і часом після його введення. При цьому активність ТФ у пухлині 

помірно корелює з часом після введення 5-ФУ (R=0,5 при р=0,05), а в суміжній тканині кореляція між цими 

параметрами відсутня. 

Висновки: Отримані дані свідчать про одноманітність процесів утилізації 5-ФУ в пухлинах у різних 

пацієнтів і про міжіндивідуальну варіабельність метаболізму препарату в суміжних нетрансформованих 

тканинах. 

Туфур Рафаель, Сарфраз Роберт, Лепявко Андрій, Боднар Роксолана, Гусак Софія, Креховська-Лепявко 

Ольга 

ЗМІНИ ЛІПІДОГРАМИ У ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ ІЗ СУПУТНІМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ ТА 

СПОСІБ ЇХ КОРЕКЦІЇ 


Науковий керівник – д-р мед. наук, проф. С.І. Сміян 



На сьогодні відомо, що остеоартроз (ОА) є системним захворюванням, одним з провідних 

патофізіологічних механізмів якого є дисрегуляція ліпідного гомеостазу. Надлишкова вага має механічний, 

метаболічний та ендокринний негативні впливи на суглоби хребта та нижніх кінцівок. Ліпоцити вісцеральної 

жирової тканини продукують ряд прозапальних цитокінів, які за умов ожиріння здатні призводити до 

сповільнення відновних процесів у хрящовій тканині, зменшення синтезу колагену в суглобовому хрящі, 

водночас стимулюючи прогресування атеросклерозу, через що зростає ризик розвитку інфаркту міокарду та 

інсульту. Поєднання ОА з метаболічним синдромом (МС) досить часто зустрічається в клінічній практиці, 

тому існує потреба вдосконалення ефективності терапії відповідних хворих. Нами досліджено ліпідограми 

20 хворих на ОА із супутнім МС, 55 % яких становили жінки, 45 % - чоловіки. Середній вік пацієнтів становив 

55,75±3,58 роки. Тривалість основного захворювання складала від 5 до 8 років. Індекс маси тіла становив 

30,71±3,45 кг/м 2 . Визначали рівень загального холестерину (ЗХ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), 

ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГЦ) до та після проведення курсу лікування 

препаратом «Крестор». Було виявлено, що для хворих на ОА у поєднанні з МС характерна гіперліпідемія, 

при якій переважає рівень ЛПНЩ. Застосування препарату «Крестор» призводило до зниження концентрації 

проатерогенних фракцій ліпідів крові, зокрема рівня ЗХ, ЛПНЩ та ТГЦ. Оскільки існують патогенетичні 

зв‘язки у розвитку ОА та МС, можна думати про доцільність застосування гіполіпідемічної терапії у хворих з 

поєднанням вказаних патологій. Вірогідно, що таке лікування може як знижувати ризик розвитку серцевосудинних 

ускладнень, так і сповільнювати прогресування ОА у відповідної групи хворих, доведення чого 

потребує, однак, продовження проведення досліджень. 

207

Тютюнник Марк 

ЗАЛЕЖНІСТЬ АКТИВНОСТІ ДЕГІДРОПІРИМІДИНДЕГІДРОГЕНАЗИ ВІД КОНЦЕНТРАЦІЇ ЛАКТАТУ 

НАТРІЮ В ПУХЛИННИХ ТА ЗДОРОВИХ КЛІТИНАХ 


Донецький національний медичний університет імені М.Горького 

Науковий керівник – канд.хім.наук, доцент Хомутов Є. В. 


Метою роботи був доказ наявності впливу лактату натрію на активність 

дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД) - ферменту розпаду піримідинових нуклеотидів. 

Матеріали і методи. Активність ДПД вивчали в гомогенаті селезінки щурів і гомогенаті пухлини 

шлунка людини за спектрофотометричним методом (SPICORD-200). Для дослідження використовували два 

субстрати - тимін (природний субстрат ферменту) та 5-фторурацил (5-ФУ). 

Результати та їх обговорення. У експериментах з тіміном у якості субстрату виявлено, що в межах 

фізіологічних концентрацій в пробі (0-4 мМ) лактат натрію збільшує активність ДПДГ в 1,8 рази (р

Шайген Олена, Сатурська Ганна 

ПОРУШЕННЯ БАЛАНСУ ІНТЕНСИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО 

ЗАХИСТУ У МІОКАРДІ ЩУРІВ В УМОВАХ РОЗВИТКУ КАРДІОСКЛЕРОЗУ ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ТА СТАТІ 





Ліпідний та кальцієвий механізми пошкодження кардіоміоцитів відіграють провідну роль у патогенезі 

багатьох патологічних процесів у міокарді, а особливо тих, що супроводжуються пошкодженням і 

деструкцією серцевого м‘язу з наступним склерозуванням. 

Мета дослідження – дослідження концентрації продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) в 

умовах розвитку кардіосклеротичного процесу та стану антиоксидантної системи (АОС), яка відображає 

адекватність компенсаторно-пристосувальної реакції тканини серця на нагромадження продуктів ПОЛ. 

Дослідження провели на самцях і самках щурів (150-280 г). Дифузний кардіосклеротичний процес 

моделювали за допомогою поєднання катехоламінового пошкодження та кальцифілаксії. У початковому 

періоді кардіосклеротичного процесу спостерігали більш інтенсивне та прогресуюче нагромадження 

диєнових кон‘югатів та малонового диальдегіду у міокарді шлуночків статевозрілих самців, що свідчило про 

більшу вразливість міокарда тварин цієї статі до патогенних впливів. Разом з тим менша активність АОС у 

щурів-самців відображала меншу здатність системи антиоксидантів до швидкого та адекватного по силі 

захисту міокарда за даних умов. У старих тварин даної відмінності між самцями і самками не було, проте 

спостерігався більш виражений дисбаланс у функціонуванні системи про- та антиоксидантів, який 

проявлявся послабленим антиоксидантним захистом міокарда. 

Шешуряк Наталя, Мислицька Ганна 

МІКРОФЛОРА ЗАГАЛЬНОГО ПРЕПАРАТУ ТОНКОЇ КИШКИ У ТВАРИН ЗІ СТРЕПТОЗОТОЦИН- 

ІНДУКОВАНИМ ДІАБЕТОМ, УСКЛАДНЕНИМ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ ГОЛОВНОГО МОЗКУ 

Кафедра фізіології ім.Я.Д.Кіршенблата 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Ткачук С.С. 



Представництво значної кількості імунокомпетентних клітин у слизовій тонкої кишки визначає її роль 

в ініціації імунної відповіді, в тому числі – у формуванні автоімунної патології. Тому поєднання патологічних 

станів з автоімунним компонентом – цукрового діабету (ЦД) та ішемії-реперфузії головного мозку – може 

мати істотний вплив на якісний та кількісний склад мікробіоти загального препарату тонкої кишки, що 

зумовило проведення даного дослідження. 

У білих нелінійних самців-щурів віком шість міс. із чотиримісячним ЦД та контрольних тварин 

моделювали неповну глобальну ішемію мозку оклюзією загальних сонних артерій протягом 20 хв. Якісні та 

кількісні показники мікрофлори визначали бактеріологічним та мікологічним дослідженнями з розрахунком 

індексу постійності, частоти зустрічання, коефіцієнта кількісного домінування та значущості кожного виду 

(родини) мікроорганізму в мікробіоценозі загального препарату тонкої кишки на 12-ту добу після ішеміїреперфузії 

мозку. 

Встановлено, що в щурів із поєднанням ЦД та ішемії-реперфузії головного мозку формується 

дисбактеріоз тонкої кишки з елімінацією або вираженим дефіцитом автохтонних облігатних найбільш 

фізіологічно корисних біфідобактерій, лактобактерій, ентерококів та пептострептококів, зростанням 

популяційного рівня умовно патогенних ентеробактерій (кишкові палички), стафілококів, бактероїдів та 

контамінацією тонкої кишки умовно патогенними ентеробактеріями (клебсієлами, протеями), бактеріями 

роду Clostridium, пептококом та дріжджоподібними грибами роду Candida. 

209

Шидлівський Павло, Шульгай Анна-Марія, Чепига Тарас, Липка Петро 

ЯДЕРНО-ЦИТОПЛАЗМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ В ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ КЛІТИНАХ ДИСТАЛЬНИХ 

ЗВИВИСТИХ КАНАЛЬЦІВ НЕФРОНІВ НИРОК ЩУРІВ ЗА УМОВ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГЕПАТИТУ 


Науковий керівник: канд.біол.наук, асист. М. І. Куліцька 


Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка 


Відомо, що ураження тетрахлорметаном (ССl 4 ) призводить до ураження структурних компонентів 

нирки, які характеризуються альтеративними, структурними та запальними розладами. Ядерноцитоплазматичні 

відношення в клітинах є важливим критерієм, який адекватно відображає структурний та 

функціональний стан клітин і дає можливість прогнозувати наслідки їх ушкоджень. 

Метою даної роботи стало дослідження ядерно-цитоплазматичних відношень у клітинах епітелію 

дистальних звивистих канальців нирок за умов гострого ураження піддослідних щурів ССl 4 . 

Вивчена динаміка ядерно-цитоплазматичних відношень в епітеліальних клітинах звивистих 

ниркових канальців у 44 статевозрілих щурів-самців, яких було поділено на такі групи: 1 група – інтактні 

тварини (контроль), 2 група – уражені ССl 4 шляхом внутрішньошлункового введення у вигляді 50 % 

олійного розчину в дозі 0,2 мл / 100 г маси тіла тварини через день (Короленко Т. А. зі співавт., 1975). 

Евтаназію щурів здійснювали в умовах знечулення тіопентал-натрієм на 2, 7 і 14 доби від початку досліду з 

урахуванням принципів біоетики. 

Встановлено, що ядерно-цитоплазматичні відношення у вказаних клітинах контрольної групи 

дорівнювали (0,275±0,005), а через 2 доби від початку досліду – (0,344±0,006), що було на 25,1 % більше 

аналогічного показника у тварин контрольної групи. На 7 добу експерименту досліджуваний 

морфометричний параметр становив (0,316±0,003) і статистично вірогідно (р

Якимів Юлія 

ГІСТО-УЛЬТРАСТРУКТУРА ПАРЕХІМИ ТА ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ЯЄЧНИКІВ ЩУРІВ- 

САМОК ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ I-ТИПУ 

Цикл природничо-наукових дисциплін №1 

Голова П(Ц)МК : Никифорук З.В. 

Івано-Франківський базовий медичний коледж 

м. Івано-Франківськ ,Україна 

Жіноче безпліддя і регуляція народжуваності є актуальною проблемою сьогодення. Тому метою 

нашого дослідження було встановити закономірності структурної організації паренхіми і 

гемомікроциркуляторного русла яєчників щурів-самок на 6 тиждень після введення стрептозотоцину. 

Матеріалом дослідження служили яєчники 15 білих дорослих щурів-самок, з яких 5 тварин слугували 

за норму, а у 10 тварин моделювали цукровий діабет внутрішньоочеревинним введенням стрептозотоцину. 

Згідно загальноприйнятих правил, виготовляли напівтонкі та ультратонкі зрізи для дослідження під 

світловим та електронним мікроскопом. 

На 6 тиждень після введення стрептозотоцину спостерігається значне звуження просвіту 

артеріальних судин,особливо в кірковій речовині, і, навпаки, виражене розширення венозної ланки 

кровоносного русла як кіркової ,так і мозкової речовини. Навколо фолікулів розріджується капілярна сітка. 

При цьому просвіт гемокапілярів заповнюється еритроцитарними сладжами та тромбо-лейкоцитарними 

агрегатами. Змін набувають всі клітинні і неклітинні структури стінки гемокапілярів. Спостерігається набряк 

цитоплазми ендотеліоцитів, підвищена рухливість люменальної поверхні їх плазмолеми з утворенням 

чисельних пальцеподібних вип‘ячувань. Ядра збільшуються за розмірами, їх нуклеоплазма має низьку 

електронну щільність і маргінований хроматин. Цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки 

розширюються, на їх поверхні зменшується кількість рибосом. Матрикс мітохондрій набуває низької 

електронної щільності, кристи руйнуються. Базальна мембрана значно потовщується. Цитоплазма 

перицитів просвітлюється і містить велику кількість вакуолей. Безумовно, такі ультраструктурні зміни на рівні 

гемокапілярів призводять до гіпоксії паренхіми яєчників. 

Якубець Ольга, Воробець Дмитро 

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН АРГІНАЗИ ЛІМФОЦИТІВ 

ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У ХВОРИХ НА РАК ЯЄЧНИКА 

Кафедра урології 

Науковий керівник: д-р мед. наук, доцент Д.З. Воробець 



Рак яєчника є основною причиною смертності серед хворих на злоякісні новоутворення жіночих 

статевих органів. З‘ясування патогенетичних механізмів розвитку даної патології та пошук прогностичних 

маркерів з метою оптимізації діагностики та лікування хворих є актуальною проблемою. Продукти секреції 

пухлинних клітин мають токсичну дію на всі органи та тканини і, в цьому плані, одним із найбільш доступних 

об‘єктів досліджень є лімфоцити периферичної крові, які є ключовими клітинами імунної системи та 

забезпечують компенсаторно-пристосувальні реакції в організмі. 

Зараз активно вивчається роль NO-залежних механізмів у розвитку багатьох захворювань, зокрема 

злоякісних новоутворень. Для синтезу NO за участі фермента NO-синтази субстратом є L-аргінін, однак ця 

амінокислота є і субстратом для аргінази. Аргіназа, як конкуруючий за субстрат фермент здатна істотно 

впливати на активність NO-синтазної реакції і належить до важливої ланки у розвитку багатьох патологічних 

станів організму. 

Метою даної роботи було дослідження активності аргінази при розвитку раку яєчника. 

Лімфоцити периферичної крові виділяли з свіжоотриманої гепаринізованої крові хворих на рак 

яєчника та клінічно здорових жінок у градієнті густини фікол-тріумбрасту. Для розкриття латентних 

ферментативних активностей їх обробляли 0,2 % сапоніном. Показано, що активність аргінази лімфоцитів 

практично здорових людей становить 106,0±6,7 нмоль сечовини/хв·мг білка. У хворих на рак яєчника ця 

активність зростає до 408,1±22,4 нмоль сечовини/хв·мг білка, тобто в 3,8 рази. 

Таким чином, можна стверджувати, що має місце достовірне зростання активності аргінази у 

лімфоцитах периферичної крові хворих на рак яєчника, що призводить до конкуренції з NO-синтазним 

шляхом метаболізму L-аргініну та порушення метаболічних процесів у цих клітинах. 

211

Ярославіцька Світлана, Горман Михайло 

ХРОНІЧНІ НЕСПЕЦИФІЧНІ УРАЖЕННЯ СИНОВІАЛЬНИХ СУГЛОБІВ ПРИ СЕРЦЕВІЙ ПАТОЛОГІЇ ЗА 

ДАНИМИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 


Науковий керівник – доц. Г.С. Сатурська 



У структурі загальної захворюваності населення України серцева патологія займає перше місце, а 

хвороби опорно-рухового апарату – одну з лідируюючих позицій. При цьому захворювання суглобів мають 

хронічний прогресуючий перебіг і обтяжують перебіг серцевої патології, що призводить до втрати 

працездатності значного відсотка таких хворих. 

Мета нашого дослідження – вивчення експериментальних та клінічних особливостей змін у 

синовіальних суглобах при серцевій патології. 

Експериментальні дослідження провели на самцях і самках щурів, маса яких становила 150-280 г. 

Кардіосклеротичний процес моделювали за відомою схемою, що включає елементи катехоламінового та 

кальцієвого пошкодження міокарду, з наступним розростанням сполучної тканини. Через 30 діб синовіальні 

суглоби дослідних тварин піддавали морфологічному дослідженню. В експерименті встановлено, що 

моделювання кардіосклеротичного процесу з розвитком серцевої недостатності у дослідних тварин 

супроводжується дегенеративно-дистрофічними змінами у синовіальних суглобах з резорбцією кісткових 

балок. Контролем була інтактна група тварин, у яких патологічних змін не спостерігалося. 

Клінічна частина включала дослідження 20-ти хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), віком від 39 до 

65 років, та 20-ти хворих на остеоартроз (ОА), віком від 30 до 65 років. Результати обстежень показали, що у 

52% хворих на ОА спостерігалися ознаки ураження серцево-судинної системи, тоді як прояви ОА виявили у 

92% хворих на ІХС. Отже, у переважаючої більшості хворих на ІХС спостерігаються ознаки ураження 

синовіальних суглобів, що узгоджується з даними експериментального дослідження. 

Ярошенко Наталя 

ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ МИШ’ЯКОВИСТИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД НА ДЕЯКІ 

ПОКАЗНИКИ АЗОТИСТОГО ОБМІНУ ЩУРІВ 

Український Державний Центр стандартизації та контролю якості природних та преформованих лікувальних засобів 

Науковий керівник д-р мед. наук, проф. Б. А. Насібуллін 

ДУ „Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України‖ 


Мета роботи: оцінити вплив внутрішнього застосування вуглекислих миш‘яковистих мінеральних вод 

свр. № 353 Гірськотисянського родовища, розташованої у селищі Кваси Рахівського району Закарпатської 

області на деякі показники азотистого обміну білих щурів за умов норми та експериментального хронічного 

стресу. 

Дослідження проведено на 75 білих щурах-самцях лінії Вістар аутбредного розведення з масою тіла 

180,0 – 200,0 г. Тварин було поділено на чотири групи: інтактні тварини (30 особин) (контрольна група); 

здорові тварини, які отримували МВ (15 особин); стресовані тварини (15 особин); стресовані тварини, які 

отримували МВ (15 особин). МВ тварини отримували в режимі вільного доступу. Стрес викликали шляхом 

щоденної трьохгодинної імобілізації голодних щурів у пеналах з подальшим впливом ситуаційних 

компонентів: цілодобове освітлення, порушення стандартного харчового режиму, збільшення кількості 

населення, ротація мешканців кліток. 

Для комплексної оцінки отриманих даних було використано клініко-лабораторні та статистичні 

методи. 

Результатами досліджень встановлено: 

1. Внаслідок тривалого вживання МВ (30 діб) у експериментальних тварин не спостерігається вірогідних змін 

добової екскреції креатиніну та сечовини. 

2. У тварин, які підлягали стресу протягом 30 діб, екскреція азотистих продуктів обміну значно знизилася 

(креатиніну — в 2,25 рази; сечовини — в 2 рази) і склала для креатиніну — 0,004 ± 0,0003 ммоль; для 

сечовини — 0,26 ± 0,02 ммоль . 

3. У тварин, які одночасно зі стресом протягом 30 діб вживали МВ, добова екскреція креатиніну не набула 

вірогідних змін по відношенню до контролю, а екскреція сечовини зменшилась у 1,8 рази і склала 0,29 ± 0,03 

ммоль. 

212

Natyaga Yana 

THE PLACE OF PERFTORAN IN ECHOCARDIOGRAPHY 

Department of Biomedical Engineering 

Research advisor: prof., DMedSc Vitaliy B. Maksimenko 

National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute" 

Kyiv, Ukraine 

The necessity to identify echocontrast agent, as much as possible compatible with the human body, which 

would be optimal in the physicochemical properties, the price factor and the quality of visualization is one of the 

most important problems in echocardiography. 

Research aims to improve existing methods of echocardiographic imaging by introducing perfluorocarbon as a 

contrast agent, to develop a technique of obtaining echocontrast images, as a result to improve visualization of 

anatomical structures of the heart. 

Among the ultrasound contrast agents traditionally on the first place are gas containing substances that 

provide a dispersion of ultrasound in different directions. Some requirements for these drugs are: after the 

administration of contrast agent into a peripheral vein, it must goes through the vessels of the pulmonary 

circulation; the particle size shouldn‘t exceed 8 mm, this is diameter of the pulmonary capillary; life expectancy of 

contrast microbubbles should be correlated with the time of passage of blood through the body. Following the 

comparative characteristics of existing echocontrast agents was decided to try Perftoran. In the operating room 

during coronary angiography echocardiography was performed. Just at the time of Perftoran introduction in basal 

segment of the interventricular septum was showed marked contrast enhancement effect of the myocardium in a 

form of bright echopositive glow in the fragment of interventricular septum. 

Perftoran can be used in improving the quality of echocardiographic images. Results demonstrate the 

effectiveness of technology for contrasting of coronary artery. The method is a valuable addition to the standard 

echocardiographic examination. 

213

214

СЕКЦІЯ 

«МОРФОЛОГІЯ В НОРМІ ТА 

ПРИ ПАТОЛОГІЇ» 

215

216

Бернік Наталія 

ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНИХ ЧАСТОК ПІД’ЯЗИКОВОЇ СЛИННОЇ ЗАЛОЗИ У ПЕРЕДПЛОДІВ 6-7 ТИЖНІВ 

РОЗВИТКУ 

Кафедра хірургічної та дитячої стоматології 

Науковий керівник: д.мед.н. І.Ю.Олійник 



Нами (Н.В.Бернік та ін., 2010) вже акцентовано увагу на необхідності розробки та формування єдиних 

нормативних характеристик під‘язикової слинної залози (ПЯСЗ) для різних методів досліджень згідно з 

даними ембріонального розвитку та нормальної анатомії; необхідності продовження детального вивчення 

ходу їх ембріогенезу з помісячною та потижневою його деталізацією. Тому метою роботи було дослідження 

ембріогенезу ПЯСЗ у передплодів 6-7 тижнів внутрішньоутробного розвитку (ВУР). 

У передплодів 14,0-15,5 мм тім‘яно-куприкової довжини (ТКД) спільний первинний зачаток під‘язикової та 

піднижньощелепної слинних залоз значно збільшується та набуває вигляду суцільного епітеліального тяжу, 

який спочатку прогресивно росте дорзо-медіально, а потім (передплоди 16,0-16,5 мм ТКД ) у верхній третині 

проксимального відділу дає дихотомічне відгалуження зачатка ПЯСЗ, який спрямовує свій ріст дорзолатерально. 

Останній, власне, і формує ПЯСЗ. У передплодів 16,0-23,0 мм ТКД (7-й тиждень ВУР) окрім 

дихотомічно відгалуженого зачатка ПЯСЗ було виявлено 3-5 самостійних зачатків додаткових часток ПЯСЗ 

(відокремлених і не зв‘язаних із основним). Зачатки додаткових часток ПЯСЗ знаходяться на різних стадіях 

розвитку, ідентичні за своїм формуванням та гістологічною будовою раннім стадіям розвитку основного 

зачатка ПЯСЗ. 

Для формування нових самостійних часток ПЯСЗ спільною є ініціальна фаза, коли у передплодів 16,0- 

20,0 мм ТКД медіально від зубних пластинок епітелій дна ротової порожнини у кількох місцях потовщується 

за рахунок розростання додаткових шарів клітин кубічної форми („епітеліальні пластинки‖). Надалі ці клітини 

виявляють тенденцію до вростання вглиб прилеглої мезенхіми та ростуть вниз і дорзально від дна ротової 

порожнини. 

Бідованець Богдан 

«СТАРІЮЧИЙ» СЕЧОВИЙ МІХУР ЖІНОК – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ МЕДИЦИНИ 

Кафедра патолоґічної анатомії з секційним курсом та судовою медициною 

Науковий керівник – канд. мед. наук, доц. Т.К. Головата 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського 


Упродовж останніх десятиліть демографічні показники свідчать про неухильну тенденцію до 

«старіння» населення майже в усьому світі. ООН проґнозує збільшення частки літніх людей в Україні до 26,3 

% у 2025 році (жінок – 30,7 %) та до 38,1 % у 2050 році (жінок – 42,5 %). Це вимагає підвищеної уваги до 

проблем менопаузального періоду, оскільки значна частина працездатного населення належить до даної 

вікової категорії. 

З-поміж найчастіших клімактеричних проблем у жінок є уроґенітальні розлади, зокрема нетримання 

сечі, поширеність якого, як вказує Н.А. Лопаткин, коливається від 10 % до 50 %. За нашими 

спостереженнями, менопаузальні уропатії спостерігаються у 39 % жінок. Дане явище є проблемою, якою 

часто нехтують, незважаючи на можливості для профілактики та лікування, що призводить до погіршення 

здоров‘я, неґативних соціальних наслідків та економічних збитків. 

Згідно з даними E. Lukacz та співавт., оприлюдненими в Римі (Італія) на 13 Світовому конґресі з 

менопаузи у 2011 році, у 44 % жінок менопаузального періоду зустрічаються симптоми з боку нижніх 

сечовивідних шляхів, у 21 % – наявність остеопорозу, у 19 % – серцевої патології та у 5 % – карциноми 

молочної залози (p=0,0012). Проте, проаналізувавши тематику 45635 публікацій у PubMed, які стосувалися 

здоров‘я жінок з менопаузою, ми виявили, що лише 307 стосувалися «здоров‘я сечового міхура» проти 4941 

– «серцевого здоров‘я», 7957 – «кісткового» та 11048 – «здоров‘я молочної залози» (p

Білоус Алла, Франчук Максим, Франчук Уляна, Дукач Руслана 

АНАЛІЗ ВИПАДКІВ СМЕРТЕЛЬНИХ ОТРУЄНЬ АЛКОГОЛЕМ НА ТЕРНОПІЛЛІ 

ЗА СУДОВО-МЕДИЧНИМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯМИ 

Кафедра патологiчної анатомiї з секцiйним курсом та судовою медициною 

Науковий керівник: доц. В.В.Франчук 

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Горбачевського 


Соціально-економічна нестабільність в державі супроводжується стійкою тенденцією до загальної 

алкоголізації населення, що нерідко закінчується трагічно. З метою вивчення особливостей смертельних 

отруєнь алкоголем в регіоні, нами проаналізовано архівний матеріал Тернопільського обласного бюро 

судово-медичної експертизи за 2008–2010 рр. (4023 акти судово-медичних досліджень трупів). 

Протягом вказаного періоду часу на Тернопільщині внаслідок отруєнь різноманітними речовинами 

загинуло 379 осіб, що склало 18,3% від всіх випадків насильної смерті. З них – від гострих отруєнь 

алкоголем померло 229 (60,4%) осіб, решта – від отруєнь окисом вуглецю, кислотами і психотропами. Серед 

померлих від отруєнь алкоголем 215 (93,9%) осіб були чоловічої статі. Найбільша кількість смертельних 

отруєнь припала на людей молодого і середнього віку (79,0%), жителів сіл. Зазвичай було вжито горілку 

низької якості чи сурогати, вдома чи гостях – 177 (77,3%) випадків. На розтині у всіх осіб було діагностовано 

морфологічні прояви гострої смерті та різноманітні соматичні недуги, з яких домінували серцево-судинні 

захворювання – кардіоміопатії (40,2%) і атеросклероз (24,8%). Характерно, що в 195 (85,2%) всіх випадків 

смерть констатовано у проміжку часу 8-36 год. з моменту вживання алкоголю, як правило в фазі елімінації – 

170 (74,2%) осіб. 

Таким чином, серед померлих від зовнішніх чинників на Тернопіллі кожний десятий гине від отруєнь 

алкоголем та його сурогатами, зазвичай це чоловіки працездатного віку, жителі сільської місцевості. 

Летальні наслідки настають на фоні серцево-судинних захворювань, протягом 1-2 діб, у фазі виведення 

алкоголю з організму. 

Ваврух Петро 

ДИСМЕТАБОЛІЧНА КАРДІОМІОПАТІЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЕНДОТОКСИКОЗІ 

Кафедра патологічної анатомії з секційним курсом та судової медицини 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Я.Я. Боднар 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет 

імені І. Я. Горбачевського» 


Кардіоміопатія є однією з найменш вивчених патологій серцево-судинної системи. В основі цієї групи 

захворювань лежать структурні зміни міокарда при відсутності ішемічної, запальної або пухлинної природи 

ушкодження, а також артеріальної гіпертензії або вад серця. Враховуючи, що ушкодження серця під час 

протипухлинної терапії унеможливлює ефективне застосування лікарських засобів та погіршує прогноз 

лікування, метою нашої роботи було провести морфологічний аналіз ремоделювання серця при розвитку 

дисметаболічної кардіоміопатії при хронічному ендотоксикозі на експериментальній моделі хронічного 

введення тетрахлорметану (ТХМ) та бактеріального ліпополісахариду (ЛПС) (Новочадов В.В., 2001; 

Писарев В.Б., та ін.., 2002). 

Кардіоміопатія моделювалась на 60 статево зрілих щурах-самцях масою 170-230 г шляхом введення 

внутрішньошлунково кожні 48 годин 10% масляного розчину ТХМ з розрахунку 3-5 мл/кг маси тіла та 

внутрішньоочеревинним введенням ЛПС (НДШЕМ ім.. М.Ф. Гамалеї РАМН, Російська Федерація) в дозі 0,2 

мг/кг маси тіла на шостий день експерименту. На сьомий день процедур не проводили (Новочадов В.В., 

2001; Писарев В.Б., та ін., 2002). Тварин виводили із досліду під тіопенталовим наркозом на 30, 60, 90 добу 

експерименту. Для морфологічного дослідження мікротомні зрізи фарбували гематоксилін-еозином, за Ван- 

Гізоном та залізним гематоксиліном Гейденгайна. 

Морфологічні зміни наростали в залежності від терміну експерименту. Через 30 діб після початку 

введення ТХМ та ЛПС міокардіоцити зазнавали контрактурного пошкодження та фрагментації. Характерно, 

що КМЦ розташовані на віддалі від судин піддавались гіпертрофії, в той час як при периваскулярному 

розміщенні – атрофії. Після 60 діб до зазначених змін приєднувались хвилеподібні деформації, звивистість 

та зерниста дистрофія. Через 90 діб спостерігали атрофічні зміни кардіоміоцитів. Отже, у міру розвитку 

хронічної ендогенної інтоксикації в серці розвивались прояви дистрофічно-некротичної кардіоміопатії. 

218

Вагнер Ірина, Фролов Максим 

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНИ ОРГАНОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ НИРОК ПРИ ОДНОБІЧНОМУ СТЕНОЗІ 

НИРКОВОЇ АРТЕРІЇ. 

Кафедра анатомії людини, 

Науковий керівник Галицька-Харахаліс Олександра Ярославівна 



Дослідження проведено на 36 білих безпородних щурах. Із них 6 тварин становили інтактну 

контрольну групу, 30 щурам моделювали стеноз лівої ниркової артерії, шляхом накладання лігатури на 

середню третину судини. Забір біологічного матеріалу здійснювали в терміни: 1, 3, 7, 15, 30 доба після 

проведення операції. 

В нормі у щурів маса правої нирки становить (699,33±71,81) мг, лівої – (709,5±68,54) мг. Коефіцієнт 

співвідношення лівої нирки до правої дорівнює 1,01±0,95. Маса обох нирок зростає та досягає 

максимальних значень на 7 день експерименту, при чому права нирка переважує ліву. На 15-ту та 30-ту 

доби зниження коефіцієнта досягає відповідно 0,55±1,42 та 0,31±1,33, що вказує на значну різницю між 

масами обох нирок. 

Об‘єм правої нирки у порівнянні з контрольною зростає, і в гострий період (1, 3 день) має близькі 

значення, тоді як до 7 дня загальний об‘єм зростає майже на 50 % у порівнянні з вихідним об‘ємом 

(контрольна група). До 15 та 30 дня величина зменшується, але в загальному залишається на високому 

рівні. Збільшення величини об‘єму лівої нирки досить виражене у порівнянні з правою та залишається на 

одному рівні до 7 дня. У двох останніх групах об‘єм дуже різко знижується, майже у 3 рази в порівнянні з 

контрольною групою. 

Сумарна маса лівої та правої нирки зростає, і на 7 день становить (2,06±0,1) г, але вже до 30 дня 

суттєво знижується і лише на 0,16 г менша за сумарну масу нирок в контрольній групі. Сумарний об‘єм 

нирок збільшується та на 7 день отримуємо пікове значення (1,25±0,09) см 3 , але поступове зниження 

загального значення об‘єму на 15 і 30 день повертає до вихідної цифри, як і в контрольній групі. Загалом 

сумарна маса та об‘єм через 1 місяць експерименту повертається до значень у контрольній групі. 

Вітенок Ольга, Драгун Уляна 

СУЧАСНІ ДАНІ ЩОДО АНАТОМІЇ ПРЯМОЇ КИШКИ 

Кафедра анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Ю.Т.Ахтемійчук 



Довжина прямої кишки у чоловіків більша, ніж у жінок. Статевий диморфізм спостерігається у 

будові слизової оболонки, найбільш виражений на висоті поверхневого епітелія та у співвідношенні клітин у 

криптах. 

У дітей часто виявляються три поперечних складки слизової оболонки прямої кишки, в основі яких є 

потовщення гладеньких м‘язових волокон циркулярного шару. У тазовому відділі прямої кишки слизова 

оболонка також утворює декілька поперечних складок розміщених гвинтоподібно, які виступають у просвіт 

(складки Хаустона). У новонароджених та грудних дітей складки Хаустона не виражені, вони виявляються з 

дворічного віку. 

Гістологічна будова відхідникового каналу і тазового відділу прямої кишки різна. Епітелій 

відхідникового каналу – багатошаровий плоский незроговілий (―шкірний‖ тип), тоді як епітелій тазового 

відділу прямої кишки – одношаровий циліндричний (―кишковий‖ тип). Поздовжні складки слизової оболонки 

прямої кишки називають відхідниковими (морганієвими) стовпчиками, між якими містяться відхідникові 

пазухи (морганієві крипти). Найбільше виражені три пазухи (верхня, середня і нижня), які визначаються в 

ампулярній частині прямої кишки. Верхня і нижня складки розміщені на лівій стінці прямої кишки, а середня 

– на правій. 

При дослідженні верхньої прямокишкової артерії установлено, що типова будова артерії 

виявляється в 86% випадків, поділ її на 4-6 дистальних гілок, якісно типова будова спостерігається в 82% – 

всі дистальні гілки верхньої прямокишкової артерії відповідають непарним годинах умовного циферблату, 

кількісно атипова будова артерії – у 14% (поділ на 7 і більше дистальних гілок) та якісно атипова – у 18% 

(одна або дві дистальні гілки верхньої прямокишкової артерії відповідають парним годинам умовного 

циферблату). 

219

Галицька-Хархаліс Олександра 

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ СУДИННОГО РУСЛА НИРОК ПРИ ОДНОБІЧНОМУ 

СТЕНОЗУВАННІ НИРКОВОЇ АРТЕРІЇ 

ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського‖ 


Дослідження проводили на 36 білих безпородних різностатевих щурах масою 180-200 г. 

Моделювання стенозу лівої ниркової артерії здійснювали 30-ти щурам, 6 тварин ввійшли в інтактну 

контрольну групу. Оперативно звужували просвіт лівої ниркової артерії на 55-60 %. Забір морфологічного 

матеріалу проводили в терміни: 1, 3, 7, 15 і 30 діб після втручання на судинах. Отримані шматочки правої та 

лівої нирки фарбували гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за Ван-Гізон. 

При стенозі лівої ниркової артерії права та ліва нирка перебувають у різних гемодинамічних умовах. 

Тому при одній і тій же ж патології в обох органах морфогенетичний процес протікає по-різному. Зменшення 

притоку крові до нирки зліва призводить до звуження просвіту дугових та міжчасточкових артерій з 

одночасним зниженням тонусу міжчасткових артерій на початкових етапах. Ниркові вени, навпаки, 

розширюються і ємність цієї ланки їх судинного басейну зростає. Останнє веде до депонування крові в 

даних судинах, уповільнення руху її через ренальну капілярну систему і збільшення часу контакту 

форменних елементів крові з тканинними структурами. Описані судинні реакції сприяють підтримці 

гомеостазу ренального кровообігу і забезпечують необхідний рівень клубочкової фільтрації та нормальне 

функціонування нирок. Судинні реакції справа на всіх рівнях галуження спочатку спрямовані на зниження 

пропускної здатності з метою попередження перевантаження гемомікроциркуляторного русла, яке може 

бути наслідком підвищення тиску, як реакції організму на зниження фільтрації зліва з виділенням реніну. 

Водночас дані проведеного дослідження підтверджують висновки багатьох наукових праць про те, що у 

контрлатеральному органі виникає компенсаторна гіпертрофія. Вона здійснюється не за рахунок збільшення 

кількості нефронів, а завдяки збільшенню розмірів клубочків та ниркових канальців, регенеративній 

гіпертрофії епітелію канальців, що було відмічено нами попередньо. 

В результаті адаптаційних реакцій справа відбувається «компенсаторна регенерація», з лівого боку 

орган склерозується та атрофується внаслідок зниження інтенсивності кровопостачання. 

Галичанська Ольга 

РІДКІСНИЙ ВАРІАНТ ФОРМИ ТИМУСА У 6-МІСЯЧНОГО ПЛОДА 

Кафедра анатомії людини ім. М.Г. Туркевича 

Науковий керівник – д-р мед. наук, проф. Т.В. Хмара 



При макроскопічному дослідженні органів і судинно-нервових утворень верхнього середостіння у 

плода людини 190,0 мм тім‘яно-куприкової довжини виявлена атипова зовнішня будова тимуса. Тимус за 

формує нагадує чобіток і складається з п‘яти часток: правої верхньої, правої середньої, правої нижньої, лівої 

присередньої і лівої бічної, різних за формою і розмірами. Часточкова будова тимуса слабо помітна. Права 

верхня частка тимуса має прямокутну форму, її довжина – 11,0 мм і ширина – 5,0 мм. До задньої поверхні 

цієї частки прилягає ліва плечо-головна вена. Права середня частка тимуса має вигляд горизонтальної 

палички, довжиною 4,5 мм і висотою 1,5 мм. Права нижня частка тимуса має форму оберненого трикутника, 

висотою 8,0 мм і шириною (в ділянці основи) – 7,0 мм. Позаду правої середньої і правої нижньої часток 

розміщена верхня порожниста вена, до задньої стінки якої прилягає передня поверхня трахеї. Лівій 

присередній частці тимуса властива L-подібна форма. Висота вертикальної частини цієї частки становить 

15,0 мм, ширина – 4,0 мм. Довжина горизонтальної частини – 7,0 мм і висота – 6,5 мм. Позаду місця 

переходу вертикальної частини у її горизонтальну частину розміщений інтраперикардіальний відділ аорти. 

Нижній край горизонтальної частини лівої присередньої частки тимуса знаходиться на рівні вінцевої борозни 

серця. До задньо-присередньої поверхні лівої присередньої частки прилягає ліва плечо-головна вена. До 

задньо-бічної поверхні лівої присередньої частки і задньої поверхні лівої бічної частки прилягає 

інтраперикардіальний відділ легеневого стовбура. 

220

Гаргула Тетяна, Ясіновський Олег 

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ 

ХРОНІЧНІЙ ВИРАЗЦІ 


Науковий керівник: д-р. мед.наук, проф. М. С. Гнатюк 

ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського‖ 


Проблема виразкової хвороби дванадцятипалої кишки зберігає свою актуальність, не зважаючи на 

впровадження нових схем та підходів і синтез нових препаратів. Для адекватної оцінки патологічних 

процесів та їх корекції необхідно знати особливості структурної перебудови органа при даній патології. 

Дослідження проведено на 21 статевозрілих свинях самцях в‘єтнамської породи, які були розділені на 

3 групи: 1-а група включала 7 інтактних тварин, 2-а – 5 тварин, яким було проведено оглядову лапароскопію, 

3-я – 9 тварин із змодельованою лапароскопічним методом виразкою дванадцятипалої кишки. Евтаназію 

здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу. Шматочки досліджуваного органа 

фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і після проведення через етилові спирти зростаючої 

концентрації поміщали в парафін. Мікротомні зрізи забарвлювали гематоксилін-еозином, за ван-Гізон, 

Вейгертом, Маллорі. Морфометрично визначали товщину слизової, м‘язової, серозної оболонок, підслизової 

основи, висоту і ширину ворсинок, глибину, ширину крипт, підслизово-слизовий, підслизово-м‘язовий, 

крипто-ворсинковий індекси. 

Встановлено, що лапароскопія не призвела до суттєвих гістологічних змін у дванадцятипалій кишці. 

При виразковій хворобі зменшилася товщина слизової на 8,9 % та м‘язової оболонок – на 7,2 %, тоді як 

товщина підслизової основи зросла на 12,5%, а серозної оболонки – на 13,9%. Підслизово-слизовий і 

підслизово-м‘язовий індекси збільшилися відповідно на 23,3% і 21,3%. Висота ворсинок зменшилася на – 

18%, а їх ширина зросла на 12,2%. Водночас глибина крипт знизилася на 12,1%, а її ширина збільшилася на 

10,3%. Крипто-ворсинковий індекс зріс на 8,2%. 

Герасим Лаліта, Кузняк Богдан, Кузняк Людмила 

СУЧАСНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОРФОГЕНЕЗ ОСНОВНОГО СУДИННО-НЕРВОВОГО ПУЧКА ШИЇ 





Результати операцій функціональної та радикальної шийної дисекції незадовільні тому, що частота 

регіональних рецидивів становить від 13 до 60% (в середньому 28-32%). Основою для вдосконалення цих 

операцій може бути уточнення ліній з‘єднання фасціальних пластинок, які оточують окремі групи 

лімфатичних вузлів у межах переднього трикутника шиї, а також уточнення бічних та нижніх меж 

піднижньощелепного трикутника (В.Г.Цетило, 2005). 

Із складових компонентів основного судинно-нервового пучка шиї нерідко трапляються набуті та 

природжені відхилення сонних артерій та внутрішньої яремної вени. Зокрема, В.М.Антонюк-Кисіль та ін. 

(2010) наводять дані про стеноз сонної артерії у ділянці біфуркації, патологічну звивистість та 

петлеутворення екстракраніального відділу внутрішньої сонної артерії, стеноз внутрішньої сонної артерії 

тощо. У практиці серцево-судинної хірургії на сучасному етапі широко впроваджуються новітні хірургічні 

прийоми (відкрита ендартеректомія з біфуркації сонної артерії з пластикою артеріотомного дефекту, 

резекція загальної сонної артерії, редресація внутрішньої сонної артерії в загальну сонну артерію), що 

потребує поглиблених топографоанатомічних досліджень та обґрунтувань. 

Отже, анатомічні дослідження основного судинно-нервового пучка шиї в перинатальному періоді 

дозволять визначити морфологічні аспекти формоутворення, становлення топографії його складових, що 

слугуватиме основою для встановлення різноманітних варіантів та вад розвитку у постнатальному періоді 

онтогенезу. 

221

Герасимюк Назар 

СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ГЕМОДИЛЮЦІЙНОГО ЕФЕКТУ ПРИ ЗАБОРІ АУТОЛОГІЧНОЇ КРОВІ У 

ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ 


Науковий керівник – чл.-кореспондент НАМН України 

проф. Ковальчук Л.Я. 




Питання попередження і боротьби з різноманітними післяопераційними ускладненнями та 

зниження післяопераційної летальності завжди були і залишаються актуальними питаннями хірургії в 

цілому і абдомінальної зокрема. Ситуація ускладнюється тим, що нерідко вказана проблема має 

геронтологічну значимість, адже значна частина пацієнтів – люди похилого і старечого віку серед яких до 

93 % випадків процес обтяжений супутніми захворюваннями серцево-судинної системи, органів дихання, 

сечовидільної системи і порушеннями обмінних процесів. 

В даний час однією з найбільш використовуваних, перспективних і економічно вигідних методик є 

гостра нормоволемічна гемодилюція, що включає взяття венозної аутологічної крові з наступним 

доведенням об‘єму циркулюючої крові до рівня нормоволемії. При цьому гіповолемію компенсують 

внутрішньовенною інфузією розчинами колоїдів і кристалоїдів. Недоліком цього способу є недостатній 

рівень клінічної ефективності, що випливає з імовірності розвитку реакцій індивідуальної непереносності 

кровозамінних розчинів, а отже ризику формування небажаних ускладнень в тому числі з боку серцевосудинної 

системи. 

Нами розроблено і обгрунтовано новий метод нормоволемічної гемодилюції, який передбачає 

проведення перед забором аутологічної крові еластичного бинтування нижніх кінцівок з метою виведення 

концентрованої крові із депо в тому числі шляхом рефлекторного впливу на паренхіматозні органи. 

Застосування даного методу робить забір аутологічної крові більш ефективним в плані гемодилюції, що 

підтверджено клінічними і біохімічними аналізами крові, а також ультразвуковим дослідженням 

магістральних судин черевної порожнини. 

Гораш Євгенія, Жупник Іван, Протичко Альона. 

УЛЬТРАЗВУКОВА АНАТОМІЯ СИГМОРЕКТАЛЬНОГО СЕГМЕНТА У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ 





Як відомо, розробка специфічних ехосимптомів патологічних станів порожнистих органів базується 

на даних нормальної ультразвукової анатомії. Одержані результати ультрасонографічного дослідження у 

дітей раннього віку підтверджують наявність сфінктера О‘Берна-Пирогова-Мутьє в сигморектальному 

переході. Встановлено, що сигморектальний сегмент візуалізується при вертикальному положенні датчика. 

Сигморектальний сегмент на поздовжньому зрізі має вигляд трубчастої гіперехогенної структури, що 

складається з дистального відділу сигмоподібної ободової кишки, сигморектального переходу та 

очеревинного відділу прямої кишки. У просвіті сигморектального переходу наявний випин слизової 

оболонки, який візуалізується на рівні другого-третього крижового хребців. Сигморектальний перехід у фазі 

спорожнення вужчий, ніж дистальний відділ сигмоподібної ободової кишки та очеревинний відділ прямої 

кишки. Сфінктерний відділ сигморектального переходу візуалізувався у вигляді слабкоехонегативного 

формування, що має вигляд півкільця. Наші дані збігаються з твердженням Л.Л.Колесникова, 2007 про те, 

що сфінктери дистального відділу кишки не герметично закривають просвіт травного каналу. За середнім 

квадратичним, параметри діаметра дистального відділу сигмоподібної ободової кишки, діаметра 

сигморектального переходу, діаметра очеревинного відділу прямої кишки у дівчаток більші, ніж у хлопчиків. 

Отже, одержані результати з нормальної ультразвукової анатомії перехідної ділянки між 

сигмоподібною ободовою та прямою кишками варто враховувати при розробленні типових ехографічних 

ознак природженої та набутої патології дистального відділу товстої кишки у дітей неонатального та грудного 

віку. 

222

Горман Михайло, Татарчук Людмила, Ярославіцька Світлана 

ОСОБЛИВОСТІ СОСОЧКОВО-ТРАБЕКУЛЯРНОГО АПАРАТУ ПРАВОГО ШЛУНОЧКА СЕРЦЯ У 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН 


Науковий керівник – проф. Гнатюк М.С. 

Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського», 

м.Тернопіль, Україна. 

В останні роки дослідники звертають увагу на структуру сосочково-трабекулярного(СТА) апарату 

неушкодженого та патологічно зміненого серця . Вивчаються також структура вказаних утворів у 

експериментальних тварин. В літературі не повністю описана морфологія СТА у тварин, які широко 

використовуються при моделюванні різних патологій серця. . 

Мета роботи - вивчення структур СТА правого шлуночка(ПШ) серця у свині в‘єтнамської породи та 

морських свинок. 

Досліджено СТА ПШ у 22 статевозрілих свиней-самців в‘єтнамської породи, та у 10 морських свинок. 

Встановлено, що сосочкоподібні м'язи ПШ у свиней мають різну форму: конічну, циліндричну, зрізаної 

піраміди. Кількість сосочкоподібних м‘язі(СМ) у ПШ коливається від 2 до 6. Довжина їх - від 0,8 до 1,9 см. 

Зустрічаються передні, задні і перегородкові групи СМ. М‘ясисті перекладки локалізовані на внутрішній 

поверхні ПШ, переплетені у вигляді сітки. 

Сухожилкові струни починаються від СМ і прикріплюються до стулки клапана по його вільному краю і по 

всій шлуночковій поверхні аж до волокнистого кільця. При цьому сухожилкові струни, які відходять від 

одного СМ можуть перехрещуватися між собою і прикріплюватися до різних стулок. Кількість сухожилкових 

струн коливається від 6 до 20. 

У ПШ серця морських свинок довжина СМ суттєво менша порівняно із попередніми тваринами. М'язові 

перекладини аналогічні вищеописаним., а сухожилкові струни дещо відрізнялися. При цьому від СМ частіше 

відходили сухожилкові струни у вигляді стрічки, які з'єднувалися із клапанними стулками. 

Підсумовуючи отримані результати, можна прийти до висновку, що структура сосочково-трабекулярного 

апарату ПШ свиней в'єтнамської породи більш наближена до серця людини порівняно із морськими 

свинками. Знайдене стверджує, що при моделюванні патологічних процесів серцевого м'яза доцільніше 

використовувати серце свині в'єтнамської породи. 

Готюр Оксана 

МОРФО-ФУНУЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРОВОНОСНИХ СУДИН ОБОЛОНОК ЯЄЧКА У 

ЧОЛОВІКІВ ЗРІЛОГО ВІКУ 

Кафедра анатомії і фізіології людини та тварин 

проф. Грицуляк Б.В. 

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника 


Гемомікроциркуляторне русло оболонок яєчка приймає участь в його 

терморегуляції, що 

важливо для перебігу сперматогенезу. Досліджували судини зовнішньої сім‘яної фасції, м‘яза-підіймача 

яєчка та його фасції, внутрішньої сім‘яної фасції, пристінкової та нутрощевої пластинки піхвової оболонки 

яєчка 10 чоловіків 18-35 років, які загинули в результаті нещасних випадків. Судини інєкували сумішшю 

паризької синьої в ефірі з хлороформу, просвітлювали в гліцерині і вивчали під мікроскопом. Просвіт 

кровоносних судин визначали гвинтовим окуляром АМ-2 (МОФ-1-15 х ). 

Узагальнено результати досліджень кровоносних судин оболонок яєчка у чоловіків зрілого віку 

(18-35 років). Встановлено особливості архітектоніки кожної з оболонок яєчка, що зумовлено їх походження 

із шарів черевної стінки. Має місце різниця в густоті судин мікроциркуляторного русла оболонок внутрішньої 

і зовнішньої поверхонь калитки. Структурні особливості мікроциркуляторного русла різних оболонок яєчка 

проявляється їх нерівномірною концентрацією та наявністю мікроварикозів, що сповільнює кровотік і є 

важливим для терморегуляції завдяки депонуванню в них крові. 

223

Грубська Ольга, Мартинчук Людмила 

УЛЬТРАСТРУКТУРНИЙ СТАН АЕРОГЕМАТИЧНОГО БАР’ЄРУ ЛЕГЕНЬ В ПІЗНІ ТЕРМІНИ ПІСЛЯ 

ЕСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТЕРМІЧНОЇ ТРАВМИ 

Кафедра гістології та ембріології 

Науковий керівник: ст. викл. Небесна З.М. 



Проведені електронномікроскопічні дослідження легень в пізні терміни після тяжких опіків. Матеріал 

респіраторного відділу легень від 10 статевозрілих білих щурів забирали після знечулення ефірним 

наркозом, а його обробку здійснювали за загальноприйнятою методикою. Ультратонкі зрізи досліджували в 

електронному мікроскопі ПЕМ-125К. 

Електронномікроскопічно на 14 і особливо 21 добу після опіків встановлено значні деструктивні зміни 

альвеол та гемокапілярів респіраторного відділу легень. Просвіти кровоносних капілярів значно 

кровонаповнені із явищами сладж-ефекту, в них виявляються тромбоцити та десквамовані ендотеліоцити. 

Просвіти альвеол зменшені мають спавший вигляд. Цитоплазма ендотеліоцитів набрякла, просвітлена, 

включає деструктивно зміненені органели. Ядра виглядають збільшеними, із глибокими інвагінаціями 

каріолеми. Базальна мембрана потовщена та гомогенізована. Периферичні ділянки цитоплазми 

альвеолоцитів I типу набряклі та просвітлені. Секреторні альвеолоцити містять гіпертрофовані, 

неправильної форми ядра, з невеликими осміофільними ядерцями. В цитоплазмі наявні зони руйнування, 

невелика кількість молодих та зрілих пластинчастих тілець. Альвеолярні макрофаги містять незначні 

мікровип‘ячування плазмолеми, осміофільні, неправильної форми ядра. Для їх цитоплазми характерна 

гомогенізація, деструкція органел та нечисельні осміофільні фагосоми. 

Таким чином, в умовах важких термічних уражень в компонентах аерогематичного бар‘єру в стадіях 

пізньої токсемії та септикотоксемії в респіраторному відділі легень піддослідних тварин встановлено 

пригнічення регенераторних процесів та розвивається комплекс деструктивних змін ендотеліоцитів, 

епітеліоцитів I та II типів, а також альвеолярних макрофагів, що призводить до розладу газообміну у 

легенях. 

Губін Микола, Демченко Марина, Адонина Наталя 

ВНЕСОК ЛЮДВИГА ОСИПОВИЧА ВАННОТІ У РОЗВИТОК ТА СТАНОВЛЕННЯ СУДОВОЇ 

МЕДИЦИНА ХАРКІВЩИНИ 

Кафедра судової медицини та медичного правознавства 

Науковий керівник: В.О. Ольховський 

Харьківский національний медичний університет 


Важливою умовою професійної підготовки молодих фахівців є оволодіння ними історичної спадщини 

попередніх поколінь. У доповіді відображено витоки зародження харківської судово-медичної школи – 

найстарішої на Україні. Повідомлення присвячене педагогічній, науковій, організаційній та громадській 

діяльності першого завідувача кафедри – професора Людвига Йосиповича Ванноті. 

17 січня, за старим стилем, 1805 року, за участю українського діяча Василя Назаровича Каразіна, 

було відкрито Імператорський Харківський університет (тепер – Харківський національний університет ім. 

В.Н. Каразіна). 

До складу університету ввійшов й медичний факультет (тепер – Харківський національний медичний 

університет). 

За 1-м університетським статутом Російської імперії від 5 листопада 1804 року, у ―Відділенні 

лікарських (медичних) наук‖ Харківського університету судова медицина викладалася на спільній кафедрі 

―Анатомія, фізіологія і судово-лікарські науки‖. 

Першим прозектором, згодом завідуючим кафедрою ―Анатомія, фізіологія і судово-лікарські науки‖, з 

1805 по 1811 рр, був доктор медицини Людвиг Йосипович Ванноті. Він створив перший анатомічний театр 

університету, куди надходили тіла раптово померлих та самогубців. Протягом зими 1807 року Ванноті 

виготовив перші 44 анатомічних препарати. У 1812 р. він склав й надрукував перші 30 екзаменаційних 

питань із судової медицини, які дійшли до сьогоднішнього часу. 

Таким чином, історія харківської судово-медичної школи, найстарішої на Україні, почалася з 1805 

року та тісно пов‘язана з іменами видатних діячів Людвига Осиповича Ванноті та Василя Назаровича 

Каразіна. 

224

Данилевич Юлія, Ковальчук Мирослава 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК КАМЕР СЕРЦЯ СВИНЕЙ В’ЄТНАМСЬКОЇ ПОРОДИ 


Науковий керівник – д. мед. н., проф. Гнатюк М. С. 

ВДНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені 

І. Я. Горбачевського‖ 


Не дивлячись на успіхи сучасної медицини у лікуванні захворювань серця, вони є головною 

причиною інвалідності та смертності працездатного населення, як в Україні, так і у всьому світі. Останнім 

часом для моделювання уражень серцево-судинної системи, поряд з іншими експериментальними 

тваринами, все частіше почали використовувати свиней в‘єтнамської породи. Слід відмітити, що серця цих 

тварин досліджені недостатньо. 

З допомогою комплексу морфометричних (планіметрія та об‘ємні виміри серця) та статистичних 

методів вивчено 21 серце практично здорових свиней в‘єтнамської породи. 

Встановлено, що у вказаних тварин просторові характеристики камер серця виявилися 

неоднаковими. Площа ендокардіальної поверхні правого шлуночка перевищувала аналогічний показник 

лівого у 1,33 рази, а площа ендокардіальної поверхні правого передсердя домінувала порівняно з таким же 

морфометричним параметром лівого передсердя. Об‘ємні параметри правого шлуночка також виявилися 

більшими порівняно з лівим шлуночком. При цьому резервний об‘єм правого шлуночка перевищував 

аналогічний показник лівого у 1,47 рази. Така різноманітність планіметричних та об‘ємних характеристик 

відділів неураженого серця відображає особливості їхнього функціонування (лівий шлуночок працює, в 

основному, як напірний насос, а правий – як об‘ємний). 

При порівнянні відносних показників неураженого серця свиней в‘єтнамської породи з аналогічними 

параметрами неураженого серця людини, виявлено, що отримані величини суттєво не відрізнялися. Це 

свідчить, що серце досліджуваних експериментальних тварин є оптимальною моделлю для відтворення 

окремих симптомів або синдромів хвороб серця людини. 

Кашперук-Карпюк Інна 

УЛЬТРАЗВУКОВА АНАТОМІЯ МІХУРОВО-СЕЧІВНИКОВОГО СЕГМЕНТА В ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ 

ОНТОГЕНЕЗУ 


Науковий керівник: д. мед. наук, проф. Ю.Т. Ахтемійчук 



Існують нормативи розмірів сечового міхура для кожного періоду гестації. Збільшений сечовий 

міхур може вказувати на наявність клапанів сечівника чи атрезію сечівника, неврогенний сечовий міхур чи 

синдром сливового живота (синдром тріади). Якщо сечовий міхур при УЗД не візуалізується – це нормальна 

УЗ-картина порожнього сечового міхура і повторні дослідження це підтвердять. У разі невиявлення сечового 

міхура при повторних дослідженнях слід запідозрити екстрофію сечового міхура чи клоакальну екстрофію, 

тотальну епіспадію, ектопію сечоводів (Пыков М.И. и др., 2009). Важливе значення в нормальному 

функціонуванні сечового міхура мають міхурово-сечівниковий сегмент і взаємозв‘язок між сечовим міхуром, 

сфінктерним апаратом та сечівником, що зумовлено наявністю рефлексогенної зони в ділянці 

проксимальної частини сечівника (зона Циммермана), наявністю локальних рефлекторних дуг та їх зв‘язком 

зі спинномозковими і кірковими центрами сечовипускання, а також різноманітними рефлексами сечового 

міхура. Для дослідження міхурово-сечівникового сегмента важливим є метод профілометрії сечівника 

(Салов П.П. и др., 1999). 

Нирки плода ідентифікують з 2-го триместру, а сечовий міхур – з 16-го тижня вагітності. Найбільш 

інформативне обстеження можливе з 30-го тижня гестації. Ультрасонографічне зображення нирок і сечового 

міхура може бути отримано в 11-13 тижнів гестації, однак більш об‘єктивно і достеменно аномалії органів 

сечостатевої системи візуалізуються з 15-17 тижнів гестації, коли сформувано не менше 300 тисяч нефронів 

і сеча збирається вище сегмента функціональної або органічної обструкції (Пыков М.И. и др., 2004, Амеев 

Ю.Г. и др., 2001). 

225

Кіцак Я. 

ЗАЛЕЖНІСТЬ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН СТІНКИ ТОНКОКИШКОВОГО ВІДДІЛУ КЛУБОВОГО 

ОТВОРУ ВІД ТРИВАЛОСТІ ОБТУРАЦІЙНОГО ХОЛЕСТАЗУ 

Кафедра екстреної медичної допомоги і медицини катастроф з курсом військової підготовки 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. А.Г. Шульгай 


імені І.Я. Горбачевського» 


Сучасна медицина впевнено здобуває все нові засоби діагностики та лікування патологічних 

процесів. Невирішеною до цього часу залишається проблема жовчнокам‘яної хвороби, що виникає 

внаслідок обтурації спільної жовчної протоки (механічна жовтяниця). 

Морфологічні зміни кишки при обтураційному холестазі на даний час залишаються недостатньо 

дослідженими, що спонукало до вивчення даної проблеми в умовах експерименту. 

Експериментальне дослідження виконали на лабораторних тваринах (мурчаках). Усі дослідження 

проводилися з дотриманням міжнародних принципів Європейської конвенції про захист тварин. 

Метою дослідження було вивчення морфо-структурних змін кишки в залежності від тривалості 

обтураційного холестазу. 

Лабораторним тваринам змодельовано обтураційний холестаз шляхом перев‘язки спільної жовчної 

протоки лігатурами та перерізання між ними. 

Тварин виводили з експерименту на 3, 7, 14 добу холестазу та забирали органи для гістологічного 


У процесі дослідження нашу увагу привернули різко виражені структурні зміни слизової оболонки 

кишки, що виявлялись уже на 3 добу експериментального обтураційного холестазу та проявлялись 

зменшенням висоти ворсинок тонкої кишки з 0,348мм. – 3 доба до 0,137мм. – 14 доба холестазу. Відповідно 

зменшувалась товщина ворсин тонкої кишки з 0,16мм. до 0,07мм. (14 доба). Досліджено наростаюче 

зменшення діаметра залоз тонкої кишки з 0,090мм. до 0,064мм. (14 доба). Висота епітеліального шару 

тонкої кишки зменшилась на 14 добу з 0,015мм. до 0,008мм. Зазнав негативних змін підслизовий шар тонкої 

кишки. Його товщина зменшилась з 0,111мм. до 0,0436мм. 14 доба. Схожі зміни відбувались і у м‘язовому 

шарі. Зафіксовано його стоншення з 0,198мм. до 0,12 мм. (14 доба). Такі ж зміни відбувались у тонкотовстокишковому 

переході та товстій кишці. 

Висновок: 

При механічній жовтяниці наступали структурні зміни в стінці кишки, які знаходились в прямій 

залежності від тривалості обтураційного холестазу. 

Колесник Володимир 

МАКРОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ПЛОДІВ 

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка 

Науковий керівник – д. мед. н. І.Ю.Олійник 



Метою роботи було вивчення методології макроскопічного дослідження головного мозку плодів. 

В ході макроскопічного дослідження головного мозку плодів важливо дослідити особливості рельєфу 

поверхонь півкуль головного мозку та задокументувати макрофотографуванням. Дане дослідження 

дозволяє оцінити темп формування рельєфу поверхні півкуль головного мозку та його відповідність 

гестаційному віку з врахуванням того, що за неускладненого перебігу вагітності у формуванні рельєфу 

поверхні півкуль головного мозку, який оцінюється за послідовністю появи борозен першого порядку, 

визначають (Проценко Е.В.,2006) три етапи: 1-й – на 20-21 тижнях внутрішньоутробного розвитку (ВУР) 

борозни наявні лише на медіальній поверхні півкуль (борозни: шпорна, тім‘яно-потилична, мозолистого 

тіла), конвекситальна поверхня головного мозку на вигляд гладка; 2-й – на 22-23 тижнях ВУР відбувається 

формування основної борозни першого порядку, яка дозволяє розмежувати великі півкулі на частки; 3-й – на 

24-25 тижнях ВУР завершується формуванням всіх борозен першого порядку. Констатувати дисхронний 

розвиток головного мозку у плодів можна за умови сповільнення темпу гірифікації на 2-3 тижнях ВУР, 

внаслідок чого формування рельєфу кори півкуль за рахунок послідовної появи борозен першого порядку до 

початку 28 тижня гестації не завершується. 

Макроскопічний метод візуалізації дозволяє виявити вроджені вади розвитку головного мозку: 

прозенцефалію, голопрозенцефалію, ателенцефалію, макро- та мікроцефалію, мікрогірію, полігірію, 

пахігірію, агірію, а також ряд генних синдромів, що проявляються множинними вродженими вадами розвитку 

(агнатії-голопрозенцефалії, Денді-Уокера, Уокера-Варбурга, Патау, тощо). 

226

Корчинська Наталія 

СУЧАСНІ ДАНІ ПРО БУДОВУ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ 





За даними Гайворонского И.В. (2010), висота верхньої щелепи у дорослих коливається в межах 

від 49 до 81 мм. Ширина щелепи, що вимірюється між крайніми її точками, змінюється від 41 до 75 мм. 

У новонароджених ширина верхньої щелепи в середньому становить 32 мм, а у віці 12 років і старше – 

близько 51 мм. Довжина збільшується з 25 мм у новонароджених до 55 мм у дитини 12 років. Довжина 

піднебіння у дорослих чоловіків змінюється в межах від 36,8 мм до 55,2 мм, а у жінок – від 35 до 52,5 

мм, ширина його у чоловіків коливається від 30,9 до 48,7 мм, а у жінок – від 29,4 до 46,4 мм. Висота 

передньої поверхні, що вимірюється на середині відстані між носовою вирізкою і серединою виличнокоміркового 

гребеня, змінюється від 14 до 43 мм. Довжина передньої поверхні, відстань між носовою 

вирізкою і вилично-комірковим гребенем змінюється від 26 мм до 47 мм. Висота підскроневої поверхні, 

що вимірюється від нижнього краю коміркового відростка до краю нижньої очноямкової щілини, була в 

межах від 14 до 32 мм. У новонароджених комірковий відросток слабко розвинений, у ньому 

розташовані комірки молочних різців, ікол та великих корінних зубів, а також постійного 1-го великого 

корінного зуба. Коміркова дуга у новонародженого має довжину 35,0-38,0 мм, у дорослого – 58,0 мм. 

Ділянка коміркової дуги, яка відповідає різцям і іклу збільшується від 15,5 мм у новонароджених до 21 

мм у дорослих. Відрізок щелепи, в якому розташовані малі кутні зуби, навпаки,зменшується від 15 мм у 

новонародженого до 12 мм у дорослого. Ділянка, що несе великі кутні зуби, збільшується від 5 до 25 

мм. За даними Степаненка В.В.(2005), ширина верхньої щелепи у дітей до 3 років становить 29,6 мм. 

Верхня щелепа новонароджених має ширину від 23 до 32 мм. 

Крамар Соломія 

МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН ПОДРІБНЕНОГО СУБСТРАТУ 

КРІОЛІОФІЛІЗОВАНОЇ ШКІРИ СВИНІ 

Кафедра гістології, цитології та ембріології 

Науковий керівник: д-р біол. наук, проф. Волков К.С. 


імені І.Я. Горбачевського» 


В останні роки при лікуванні важко опечених широко використовують кріоліофілізовану 

ксеношкіру свині. Є також повідомлення про численні біологічні властивості її подрібненого субстрату. 

Метою нашого дослідження було провести гістологічний аналіз складу подрібненого субстрату 

першого шару кріоліофілізованої шкіри свині. 

Підготовку препарату для світлооптичних досліджень проводили шляхом забарвлення 

подрібненого субстрату розведеними дистильованою водою розчинами на основі метиленового 

синього (розчин А) та основного фуксину (розчин Б), які використовують для фарбування напівтонких 

зрізів за методикою Хайата (1986). 

На мікроскопічному рівні, за великого збільшення встановлено, що подрібнений субстрат 

кріоліофілізованої ксеношкіри складається з уламків тканин різної величини. Розміри таких структур 

коливаються від 1,34 мкм до 120,80 мкм. Частина з них є сукупністю клітин різних шарів епідермісу. В 

них спостерігаються округло-овальні базофільні ядра, слабооксифільно забарвлена цитоплазма, 

нечітко контурована плазмолема. Зустрічаються поодинокі клітини, в яких диференціюються ядра, 

фрагменти волокнистих структур, волосин та рогових лусочок. 

Таким чином, проведені гістологічні дослідження подрібненого субстрату кріоліофілізованої 

шкіри свині дозволили встановити його складові компоненти та провести морфометричний їх аналіз. 

227

Кузів Ірина, Щур Оксана 

ВПЛИВ ОЖИРІННЯ ТА АЛІМЕНТАРНОГО ВИСНАЖЕННЯ НА МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН МАТКИ САМОК 

БІЛИХ ЩУРІВ 

Кафедра анатомії людини 

Науковий керівник: Кузів Ірина Ярославівна 

ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського‖ 


У зв‘язку з тим, що в гінекологічній практиці часто зустрічаються патологічні стани, розвиток яких має 

пряму залежність від маси тіла, в експериментальних умовах було проведене дослідження морфологічних 

змін тканини матки самок білих щурів за умов експериментального ожиріння та аліментарного виснаження. 

В ході досліджень було встановлено, що при ожирінні суттєво зростала загальна маса та об‘єм 

матки на 42 % та 62 % відповідно, у порівнянні з аналогічними показниками контрольної групи. При цьому на 

гістологічних препаратах зафіксовано потовщення міометрію на 60 %. Дані процеси відбувалися на фоні 

підвищеного естрогенового фону, встановленого методом гормональної кольпоцитології. 

Натомість, при аліментарному виснаженні, на фоні гіпоестрогенемії, підтвердженої 

кольпоцитологічно, спостерігалися гіпопластичні процеси в матці, а саме зниження маси та об‘єму органу на 

30 % та 37 % відповідно, у порівнянні з інтактними тваринами. Водночас, дані зміни супроводжувалися 

зростанням питомої ваги матки на 11 %, що свідчить про ущільнення органа, в той час як при гістологічному 

дослідженні було виявлено зменшення товщини міометрію на 14 %. 

Отже, результати експериментальних досліджень підтверджують той факт, що накопичення чи 

втрата жирової маси, шляхом зміни характеру метаболічних процесів та формуванням гіпо- чи 

гіперестрогенового фону, впливають на морфологічний стан жіночих репродуктивних органів. 

Куфтяк Василь, Попадюк Тетяна, Андрійчук Альона 

ПРИРОДЖЕНА ВАДА НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ У ПЛОДА ЛЮДИНИ 





При дослідженні плода жіночої статі 360,0 мм тім‘яно-куприкової довжини виявлені вади в 

структурній організації надниркових залоз. Над верхнім кінцем правої нирки розміщується порожнина 

висотою 13,0 мм, поперечний розмір якої досягає 16,0 мм. Права надниркова залоза (ПНЗ) розміщена за 

межами цієї порожнини, торкаючись лише її верхньо-присередньої поверхні. До передньої поверхні ПНЗ 

прилягає нижня порожниста вена. Краніо-каудальний розмір ПНЗ становить 21,0 мм; білатеральний: в 

ділянці основи – 11,0 мм, в ділянці верхівки – 6,0 мм; передньо-задній – 4,0 мм. Основа ПНЗ прилягає до 

верхньо-присередньої ділянки верхнього кінця правої нирки. Верхівка і, частково, верхній відділ передньої 

поверхні ПНЗ межує з заднім відділом хвостатої частки печінки. Задня поверхня ПНЗ на всьому протязі 

з‘єднана шаром щільної клітковини з поперековою частиною діафрагми. До передньо-нижньої поверхні ПНЗ 

прилягає верхня частина дванадцятипалої кишки і воротарна частина шлунка. Лівій наднирковій залозі 

(ЛНЗ) властива шапкоподібна форма. Краніо-каудальний розмір ЛНЗ – 24,0 мм; білатеральний: в ділянці 

основи – 26,0 мм, в ділянці верхівки – 11,0 мм; передньо-задній – 7,0 мм. Основа ЛНЗ прикриває верхній 

кінець лівої нирки, а своїм передньо-нижнім відділом досягає лівої ниркової артерії. Верхівка ЛНЗ огорнута 

заднім відділом лівого купола діафрагми. Передньо-бічна поверхня ЛНЗ прикрита селезінкою. Задня 

поверхня ЛНЗ прилягає до лівої ніжки поперекової частини діафрагми. Значна частина ЛНЗ прикрита 

більшою частиною шлунка. 

228

Левків Мар’яна 

АДАПТАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИВУШНОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ ХОЛЕМІЇ 


(науковий керівник – проф. А.Г. Шульгай) 



Холемія, викликаючи зміни реологічних властивостей крові та згортальної системи має 

особливо важливе значення у впливі на місцевий гомеостаз та органний кровообіг. При цьому 

розвиваються також порушення проникливості судинних стінок, які можуть сприяти різному виду 

гідрофільних реакцій. . 

Метою нашого дослідження було встановити особливості адаптаційних змін привушної 

залози при холемії, внаслідок моделювання обтураційної жовтяниці. 

Експериментальні дослідження проведені на 56 білих щурах, яким в умовах тіопенталового 

наркозу моделювали експериментальну механічну жовтяницю шляхом перев‘язування та 

перерізання між двома лігатурами спільної жовчної протоки. Тварин виводили з експерименту на 

3,7,14, 28 добу обтураційного холестазу. 

Привушну залозу досліджували за допомогою гістологічних та морфометричних методик. 

У результаті проведених експериментів встановлено, що у ранні терміни 

експериментальної жовтяниці у привушній залозі розвивався набряк навколосудинних просторів, 

проходило збільшення відносного об‘єму стромального компонента та зменшення індекса 

паренхіматозно-стромальних відношень. У тварин з двотижневим холестазом мали місце 

патологічні зміни ацинарних клітин. При цьому виразно збільшувалася кількість сероцитів з 

ознаками гідропічної дистрофії та атиповим розташуванням ядра, звужувалися вивідні протоки 

ацинусів. У навколосудинних просторах спостерігалася лімфоцитарна та гістіоцитарна 

інфільтрація. 

При місячній обтураційній жовтяниці у привушній залозі розвивалися ознаки атрофічних 

змін секреторної частини та збільшення стромального компонента за рахунок розростання 

сполучної тканини. 

Литвинюк Cвітлана 

МІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ НЕЙРОЦИТІВ ГІПОКАМПА В ПІЗНІ ТЕРМІНИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ 

ТЕРМІЧНІЙ ТРАВМІ ТА ЗАСТОСУВАННІ ЛІОФІЛІЗОВАНОЇ КСЕНОШКІРИ 


Науковий керівник: проф. Волков К.С. 

Тернопільській державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського 


Метою цієї роботи було встановлення закономірностей мікроскопічних змін нейроцитів 

полей гіпокампа в пізні терміни після тяжкої термічної травми при застосуванні ліофілізованої 

ксеношкіри. 

На 14-у і особливо 21-у добу в умовах застосування ліофілізованої ксеношкіри після 

опіку спостерігається менша ступінь пошкодження нейроцитів полей гіпокампа. 

Морфометрично встановлено, що на 14-у добу експерименту в складі полей гіпокампа різко 

гіпохромних нейроцитів з тотальним тигролізом в 2,4 рази (поле СА1) і 1,7 рази (поле СА3), а 

пікноморфних, зморщених клітин відповідно в 3,4 рази (поле СА1) і 3,5 рази (поле СА3) менше, ніж 

у нелікованих тварин. Переважають гіперхромні та гіпохромні нейроцити. 

На 21-у добу досліду у полях СА1 і СА3 багато нормохромних нейроцитів, в 8,3 рази (поле 

СА1) та в 12,5 рази (поле СА3) відповідно менше різко гіпохромних клітин в 5,5 рази (поле СА1) 

та в 7,7 рази (поле СА3) відповідно менше різко гіперхромних клітин. Перицелюлярні простори 

незначні. 

Таким чином, при використанні ліофілізованої ксеношкіри після термічної травми в пізні 

терміни досліду відбувається помітна нормалізація нейроцитів полей гіпокампа. 

229

Лишентий Володимир, Лишента Христина, Франчук Максим, Франчук Уляна, Дукач Руслана 

СОЦІАЛЬНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЇЦИДІВ ЧЕРЕЗ ПОВІШАННЯ 

У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ 

кафедра патологiчної анатомiї з секцiйним курсом та судовою медициною 

Науковий керівник: доц. В.В.Франчук 


Тернопіль,Україна 

Однією з важливих соціальних проблем сучасного українського суспільства є зростання кількості 

самогубств, експертно-епідеміологічні особливості яких в Тернопільському регіоні донедавна не вивчались. 

У зв‘язку із цим, нами проаналізовано архівний матеріал Тернопільського обласного бюро судово-медичної 

експертизи за 2008–2010 рр. (4023 акти судово-медичних досліджень трупів). 

Встановлено, що протягом вказаного періоду часу на Тернопільщині 2067 осіб загинуло насильною 

смертю, з яких внаслідок самогубства через повішання – 182 (8,8%). Серед самогубць 164 особи (90%) були 

чоловічої статі. Кореляційного зв‘язку між кількістю таких суїцидів та віком померлих ми не встановили, 

оскільки у всіх вікових групах, крім осіб до 20 років, сталась майже однакова кількість таких випадків. Значна 

частина суїцидентів перебувала в алкогольному сп‘янінні різних ступенів, що спостерігалось більше ніж у 

половини чоловіків і в кожної четвертої жінки. Крім того, у 117 самогубць (64,3%) на розтині були 

діагностовані різноманітні соматичні захворювання (частіше за все – серцево-судинні), а 18 осіб (9,9%) 

страждали психічними розладами. Констатовано сезонність скоєння суїцидів, переважно осінньо-весняної 

пори (з піковими значеннями у вересні та травні відповідно), в нічний період доби, зазвичай у понеділок та 

п‘ятницю. Характерно також, що 72,5% серед всіх самогубць були жителями сіл. 

Таким чином, левова частка самогубств через повішання в Тернопільському регіоні відбувається 

сезонно, переважно серед мешканців сільської місцевості, чоловіків, незалежно від віку, на фоні 

алкогольного сп‘яніння. 

Лойко Ігор 

ГІСТОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ У ПАЦІЄНТІВ З 

ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ 


Науковий керівник: член.-кор. НАМН України, д-р мед. наук, проф. Ковальчук Л.Я. 



Вступ. Діагностика г а строезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) за наявності виразкової 

хвороби (ВХ) утруднена через відсутність об'єктивного критерію, яким може слугувати гістологічна оцінка 

змін слизової оболонки (СО) стравоходу. 

Мета дослідження. Оцінити зміни СО стравоходу та встановити гістологічні критерії важкості ГЕРХ 

при діагностованій ВХ. 

Матеріали та методи. Проведене ендоскопічне обстеження із взяттям біопсій стравоходу у 170 

хворих, які лікувались з приводу ВХ у КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня». Пацієнти були 

розділені на 4 групи залежно від ступеня езофагіту за Лос-Анджелеською класифікацією (1999р): І група – 

ступінь А (75 хворих), ІІ – В (47), ІІІ –С (36), IV – D (12). 

Результати. Найпоширенішими гістологічними ознаками ураження стравоходу при всіх ступенях 

езофагіту були паракератоз (82,7-86,1 %) та акантоз (78,7—83,3 %). Гіперплазію поверхневого шару 

епітелію відмічено у 31 (41.3 %), 23 (48.9 %), 20 (55.6 %) та 8 (66.7 %), базального - у 25 (33.3 %), 32 (68.1 

%), 25 (69.4 %) та 9 (75 %) хворих І-ІV груп. Еозинофільна інфільтрація СО виявлена у 3 (4 %), 5 (10.6 %), 6 

(16.7 %) і 4 (33.3 %), нейтрофільна - у 36 (48 %), 23 (48.9 %), 19 (52.8 %), 6 (50 %) пацієнтів у І-IV групах. 

Ектазію судин (венул) спостерігали у 8 (10.7 %), 6 (12.8 %), 12 (33.3 %) та 4 (33.3 %) випадках, а гідропічну 

дистрофію епітелію - на рівні 16 %, 31.9 %, 52.8 % та 58.3 % у І, ІІ, ІІІ та ІV групах. 


1. Паракератоз та акантоз є типовими для ураження СО стравоходу при поєднанні ГЕРХ та ВХ. 

2. Інфільтрація СО стравоходу еозинофілами, гіперплазія базального шару та гідропічна дистрофія епітелію, 

ектазія судин (венул) відображають важкість езофагіту у хворих з ГЕРХ та ВХ. 

230

Любеля Ю., Максимчук Н. 

МЕТОД МЮЛЛЕР-МАТРИЧНОГО АНАЛІЗУ ЛАЗЕРНИХ ЗОБРАЖЕНЬ МІОКАРДА В ДІАГНОСТИЦІ 

ГОСТРОЇ КОРОНАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ 

Кафедра судової медицини та медичного правознавства 

Науковий керівник – О.Я. Ванчуляк 



Діагностика гострої коронарної недостатності (ГКН) в практиці судово-медичного експерта є досить 

складним завданням, тому на сьогодні обґрунтовують доцільність використання методу лазерної 

поляриметрії. Разом з тим головною причиною смерті в Україні залишається патологія серцево-судинної 

системи, зокрема ГКН. Враховуючи складність встановлення даної причини смерті та її поширеність, 

надзвичайно необхідним є розробка методів виявлення змін міокарда людину при ГКН. 

Метою нашої роботи було дослідження структури міокарда людини за умов ГКН за допомогою 

Мюллер - матричного аналізу. 

Дослідження гістологічних зрізів міокарду проводилося лазерним поляриметром з наступним 

аналізом отриманих результатів програмою MathLab 6. Обґєктом дослідження були дві групи зрізів міокарда 

людей: перша - від померлих внаслідок ГКН (50 зразків), друга – контрольна група (55 зразків). 

Установлені наступні діапазони відмінностей між статистичними параметрами розподілів: середнє 

(відмічене зменшення у 5 разів), дисперсія (збільшення у 3,34 рази), асиметрія (збільшення у 1,94 рази) і 

ексцес (збільшення у 2,2 рази). 

З одержаних даних експериментальних досліджень статистичної структури розподілів кількості 

екстремальних значень фазового елементу матриці Мюллера тканини міокарду обох типів випливає 

об‘єктивна можливість диференціації причини настання смерті і діагностики ГКН. 

Мeльник Анжeліка 

ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ПЛЕВРИ 

(ЗА ДАНИМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПЛЕВРОБІОПТАТІВ) 

Інститут клінічної патології 

Науковий керівник – к.м.н. Кузик П.В 

Львівський національний медичний університет імeні Данила Галицького 


Актуальність. В умовах сучасної епідемії туберкульозу в Україні перебіг інфекції супроводжується 

частим ураженням плеври. 

Мета роботи. Вивчити морфологічні особливості туберкульозу плеври за даними торакоскопій з 

наступним гістологічним дослідженням плевробіоптатів. 

Матеріали і методи. За 7 років (2004-2010р.) ретроспективно і проспективно досліджено 58 

плевробіоптатів пацієнтів з туберкульозним плевритом. Матеріал плевробіопсій був отриманий при 

діагностичній торакоскопії і відеоторакоскопії в клініці торакальної хірургії Львівського регіонального 

фтизіопульмунологічного центру. 

Методами дослідження плевробіоптатів були: стандартне гістологічне дослідження тканин, 

зафарбованих гематоксилін-еозином; гістобактеріоскопічне дослідження методами: Ціля-Нільсена і Шморля; 

гістохімічне дослідження: метод Вейгерта-Вангізона; електронномікроскопічне дослідження; ПЛРдослідження. 

Результати. Проаналізовані клінічні, патоморфологічні дані і анамнез захворювання трьох груп 

туберкульозних плевритів: 1) гострий плеврит (тривалість захворювання від 1 тижня до 1–1,5 місяця); 2) 

затяжний плеврит (тривалість від 2 до 4 місяців); 3) хронічний плеврит (тривалість патології більше 5–6 

місяців). Для гострого туберкульозу плеври характерні обширні вогнища казеозного некрозу, дифузна 

лімфоцитарна інфільтрація, відсутній склероз. При затяжному туберкульозі плеври виявлено наступні 

морфологічні ознаки: інкапсуляція гранульом, грануляційна тканина, розростання сполучної тканини 

помірної виразності. У хворих з хронічним туберкульозом плеври спостерігались: виражений склероз 

плеври, дрібновогнищеві лімфоцитарні інфільтрати, невелика кількість гранульом та вогнищ казеозного 

некрозу. 

Висновок. Патоморфологічні зміни при туберкульозі плеври визначаються тривалістю та 

особливостями перебігу туберкульозної інфекції. Ефективним методом діагностики туберкульозних 

плевритів є патоморфологічне дослідження плевробіоптатів, отиманих при торакоскопічних операціях. 

231

Малюта-Галицька Марія 

ОСОБЛИВОСТІ ПАТОМОРФОЛОГІЇ ГРИПОЗНОЇ ПНЕВМОНІЇ 

ПРИ ПАНДЕМІЧНОМУ ГРИПІ (H1N1) 

Інститут клінічної патології 

Науковий керівник – к.м.н. Кузик П.В 

Львівський національний медичний університет імeні Данила Галицького 


Мета роботи – вивчити патоморфологічні особливості грипозної пневмонії при пандемічному грипі 

(H1N1). 

Матеріали і методи. Проаналізовано результати 76 автопсій осіб, що померли від пандемічного грипу 

(H1N1) у лікувальних закладах Львівської області протягом жовтня 2009 р. – березня 2010 р. Вік померлих 

коливався від 18 до 75 років. Серед померлих 50,9% чоловіків та 49,1% жінок. 

Результати дослідження. Патоморфологічні прояви грипозної пневмонії при пандемічному грипі 

(H1N1) у фатальних випадках, полягають у проявах двобічного тотального або субтотального ураження 

легень, яке за своїми ознаками наближається до ексудативної стадії респіраторного дистрес-синдрому 

дорослого типу. Легені збільшені у розмірах, дифузно ущільнені, червоно-бордові або червоно-синюшні. 

Плевра гладка, блискуча, без нашарувань. Тканина легень на розрізі однорідна, темно-червона, 

безповітряна, надмірно гідратована. 

При гістологічному дослідженні у респіраторних відділах легень стінки альвеол потовщені за рахунок 

набряку і мононуклеарної інфільтрації. В порожнинах альвеол знайдено серозний ексудат, великовогнищеві 

геморагії, депозити фібрину, що мають дифузний характер, формування множинних пристінкових 

«гіалінових мембран». У стінках бронхів визначалась плоскоклітинна метаплазія, десквамація епітелію, 

мононуклеарний інфільтрат і набряк стінок. В судинах мікроциркуляторного русла виявлялись мікротромби, 

у деяких пацієнтів спостерігався тромбоз дрібних гілок легеневих артерій з розвитком дрібних геморагічних 

інфарктів легень. У пацієнтів, які померли через тиждень після початку хвороби під час розтину виявлено 

ознаки вторинного інфікування легень з утворенням вогнищ гнійної пневмонії, абсцесів та гнійнофібринозного 

плевриту. 

Висновок. Таким чином, в умовах епідемії пандемічного грипу (H1N1) внаслідок вірусного ураження 

легень виникала двобічна тотальна або субтотальна пневмонія, що швидко призводила до респіраторної 

недостатності, яка у фатальних випадках була причиною смерті. 

Мар’єнко Наталія 

ІНДИВІДУАЛЬНА АНАТОМІЧНА МІНЛИВІСТЬ НИЖНЬОГО ПАЛЕОЦЕРЕБЕЛЛЮМА ЛЮДИНИ 

Кафедра гістології, цитології та ембріології 

Науковий керівник: к. мед. наук, доц. О.Ю. Степаненко 



При порівнянні зображень мозочка в різних анатомічних атласах можна помітити відмінності у його 

будові, що свідчить про наявність індивідуальної анатомічної мінливості. 

Мета даної роботи – дослідити індивідуальну мінливість будови VIII та ІХ часточок черв‘яка мозочка з 

урахуванням статі, віку, морфометричних показників черепа та мозочка, краніотипу. 

Дослідження проведено на 211 об‘єктах – трупах людей обох статей (чоловіків – 126, жінок – 85), що 

померли від причин, не пов‘язаних із патологією головного мозку, віком від 20 до 99 років. Досліджувались 

серединні сагітальні зрізи черв‘яка мозочка. Враховувались особливості форми і розгалуження білої 

речовини VIII та ІХ часточок черв‘яка мозочка. Отримані результати оцінювали статистично. 

Виявлено, що від головного стовбура білої речовини (ГС) VIII часточки завжди відходять 2 бічні гілки. 

Іноді від ГС відходить коротка додаткова третя бічна гілка – 15 (6,58%). 

ГС ІХ часточки завжди розділяється на 2, 3 або 4 гілки. Одна з гілок відходить в напрямку до VIII 

часточки. Друга гілка відходить в напрямку до Х часточки. Третя та четверта гілки розташовані між першою 

та другою гілками. Найчастіше зустрічається варіант, коли ГС розділяється на 4 гілки – 114 (54,03%), рідше 

– 3 гілки – 94 (44,55%), 2 гілки – 3 (1,42%). 

Істотної залежності між особливостями форми VIII та ІХ часточок черв‘яка мозочка та статтю, віком, 

морфометричними показниками черепа (довжина, ширина, об‘єм) та мозочка (вага, об‘єм, довжина, ширина, 

висота), краніотипом не виявлено. 

Таким чином, встановлено, що існує виражена індивідуальна мінливість форми VIII та ІХ часточок 

черв‘яка мозочка. Особливості будови нижнього палеоцеребеллюма у людини не залежать від статі, віку, 

розмірів мозочка, розмірів та форми черепа. 

232

Масляк Юлія, Нестеренко Світлана 

МІКРОЕЛЕМЕНТИ ЯК МАРКЕРИ ПАЛЕОАНТРОПОЛОГІЧНИХ ПОХОВАНЬ 

Кафедра судової медицини, медичного законодавства 

Науковий керівник – к.мед.н. С.М. Федорчук 



Матеріали давніх поховань (М.В.Добровольська, 1984) свідчать про значне накопичення Mn в 

трубчастих кістках, що пролежали в землі 800-1000 років. Враховуючи фізико-хімічні властивості 

досліджуваного грунту, який сприяє накопиченню Mn (В.П. Пашкова, Б.Д.Резников, 1978), ми проаналізували 

вміст 5 елементів в трубчастих кістках, що знаходились в аналогічному середовищі з XVI – XVII ст. В пробах 

грунту виявлено (в мг-екв / 100 г) помірний вміст нітратів, фосфатів, сульфатів, карбонатів, гумінових кислот 

(pH озоленої проби - 5,82, pH витяжки з грунту - 5,60). За допомогою атомно-адсорбційної спектрофотометрії 

(76 проб) встановлено, що в кістковій тканині головок нативних стегнових кісток вміст Mn складає 0,006 мг/г 

сирої речовини, в кістковій тканині головок стегнових кісток, що знаходилися в грунті з XVI – XVII ст. – 0,023 

мг/г сирої речовини. Концентрація Al в кістковій тканині головок нативних стегнових кісток складає 0,608 мг/г 

сирої речовини, в кістковій тканині головок стегнових кістках, що знаходилися в грунті з XVI – XVII ст. – 0,584 

мг/г сирої речовини. Вміст Cu в кістковій тканині головок нативних стегнових кісток складає – 0,013 мг/г сирої 

речовини, в кістковій тканині головок стегнових кісток, що пролежали в землі з XVI – XVII ст. - 0,015 мг/г сирої 

речовини. Вміст Fe в кістковій тканині головок нативних спалених кісток складає 1,180 мг/г сирої речовини, в 

кістковій тканині головок стегнових кісток, що пролежали в землі з XVI – XVII ст. – 0,370 мг/г сирої речовини; 

вміст Zn – відповідно 0,251 мг/г сирої речовини та 0,143 мг/г сирої речовини. Отримані дані свідчать, що 

мікроелементи марганець, цинк і залізо є індикаторами геохімічних характеристик середовища і маркерами 

палеоантропологічних поховань. 

Моцарь Маргарита 

ЗНАЧЕНИЕ ЭКСПРЕССИИ КОЛЛАГЕНА IV ПРИ ФИБРОЗНО-КАВЕРНОЗНОМ ТУБЕРКУЛЕЗЕ ЛЕГКИХ 

Кафедра патологической анатомии с секционным курсом 

Научный руководитель: к.м.н. Т.Г. Филоненко 

ГУ «КГМУ имени С.И. Георгиевского» 

Коллаген IV относится к группе труднодеградируемых белков и может расщепляться коллагеназой 

IV типа, которая продуцируется только клетками трансформированного бронхиального эпителия. В 

литературе имеются немногочисленные и фрагментарные сведения о роли коллагена IV типа в механизме 

снижения системы местной защиты легких и прогрессировании туберкулезного процесса. 

Цель: определить локализацию и оценить значение экспрессии коллагена IV типа при фибрознокавернозном 

туберкулезе. 

Материалы и методы: Было проведено гистологическое и иммуногистохимическое (ИГХ) 

исследование 84 больных, оперированных по поводу ФКТ легких с активным бактериовыделением (МБТ+) и 

59 больных без бактериовыделения (МБТ−). ИГХ проведена с помощью набора моноклональных антител 

Collagen IV (Clon CIV 22). Оценку ИГХ проводили в 10 полях зрения при увеличении 200. Интенсивность 

экспрессии оценивали полуколичественным методом с учетом локализации и выраженности плотности и 

целостности окраски базальных мембран. 

Результаты: Проведенное нами ИГХ исследование ткани легких при вторичном ФКТ позволило 

определить, что наиболее выраженная экспрессия коллагена IV отмечается при ФКТ (МБТ-). В условиях 

нарастания активности специфического туберкулезного воспаления и бактериовыделения оптическая 

плотность экспрессии коллагена IV типа снижается. В участках компенсаторной эмфиземы экспрессия 

коллагена IV четко визуализируется в истонченных альвеолярных перегородках и имеет двойной контур 

базальных мембран, не зависимо от бактериовыделения. 

Таким образом, данные об экспрессии коллагена IV типа представляют собой важный 

диагностический признак, который позволяет разработать адекватную патогенетическую терапию 

вторичного ФКТ, направленную на профилактику развития пневмофиброза. 

233

Ніколаєнко Т. 

ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ СЕРЦЕВО- 

СУДИННОЇ СИСТЕМИ 

Кафедра патологічної анатомії і судової медицини з основами права. 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф.. С. І. Тертишний. 

Запорізький державний медичний університет. 

м. Запоріжжя, Україна. 

Важливе значення у формуванні патології пародонту грають серцево-судинні захворювання. У 

зв‘язку із широким поширенням цих захворювань, вивчення патоморфологічних змін у тканинах пародонту 

при даній патології є актуальним. Виявлені зміни пародонту можуть бути враховані при розробці методів 

патогенетично обґрунтованої терапії захворювань пародонту у хворих на серцево-судинну патологію. 

Метою дослідження було вивчення виразності патоморфологічних змін у тканинах пародонту у 

хворих на атеросклероз у поєднанні з гіпертонічною хворобою. 

Матеріал і методи дослідження. В роботі вивчені патоморфологічні зміни в біоптатах ясен 25 хворих 

з атеросклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою у віці 55-60 років, у яких клінічно діагностувався 

тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця. Гістологічні препарати офарблювали стандартними гістологічними 


У всіх вивчених спостереженнях морфологічні зміни тканин пародонту були представлені переважно 

поєднанням дистрофічних, склеротичних і судинних порушень. Запальні процеси спостерігалися в 40% і не 

носили характер генералізованого процесу. Відзначався атрофічний гінгівіт і локалізований пародонтит. В 

20% спостережень реєструвалися ознаки пародонтозу. Поряд із цим відзначалася редукція 

мікроциркуляторного русла з облітерацією дрібних артеріол (діаметром 25 мкм), склероз тканин із 

фрагментарним руйнуванням і гомогенізацією колагенових волокон, ділянки гіалинозу в сполучній тканині, 

явища гіперкератозу і паракератозу. У стромі часто відзначалася помірно виражена імуноклітинна 

інфільтрація. 

Висновок. Результати проведених досліджень виявили в тканинах пародонту значні зміни 

переважно дистрофічно-дегенеративного характеру, що дозволяє розглядати серцево-судинну патологію як 

один з факторів ризику прогресування захворювань тканин пародонту. 

Орел Юрій, Мельник Наталія, Герасимюк Максим 

ЛЕТАЛЬНІ ВИПАДКИ МЕНІНГОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ПРОТЯГОМ 2000-2011 

РОКІВ 

Кафедра патологічної анатомії з секційним курсом і судової медицини 

ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського" 


У 2010 році у нашій державі зареєстровано 496 випадків смерті, спричиненої менінгококовою 

інфекцією (МІ), переважно серед дітей до 5 років. Смертність при інвазивиних формах МІ в цілому становить 

10 %, а при блискавичній менігококцемії сягає 55 %. 

Мета роботи: на основі аналізу протоколів патологоанатомічних досліджень вивчити епідеміологічні 

та патоморфологічні аспекти МІ з летальним наслідком серед дітей Тернопільської області у 2000- 

2011 роках. 

Протягом зазначеного періоду мали місце 20 епізодів смерті дітей від МІ. При цьому максимальна їх 

кількість припадала на 2003 і 2011 роки – по 3 випадки, а у 2006 р. такі факти не реєструвалися. Найбільш 

епідеміологічно неблагополучним виявився Підволочиський район (4,2 % населення області), де проживало 

15 % померлих. 

Летальність при МІ частіше мала місце у хлопчиків, ніж у дівчаток (55 % і 45 % відповідно). Вік 

померлих коливався від 4,5 місяців до 9,5 років, в середньому складаючи 2 роки 1 місяць. 

При патологоанатомічному дослідженні у всіх дітей діагностовано менінгококцемію, у 90 % померлих 

вона поєднувалася із серозним, рідше серозно-гнійним, менінгітом. У 80 % випадків знайдено масивні 

крововиливи у надниркові залози з їх геморагічний некрозом, тобто морфологічні ознаки синдрому 

Уотерхауза-Фрідеріксена, котрий відігравав провідну роль у танатоґенезі. У 40 % дітей мала місце 

лімфатико-гіпопластична аномалія конституції, що, ймовірно, сприяло швидкій генералізації і блискавичному 

перебігу інфекційного процесу. 

Отже, МІ з летальним наслідком переважно спостерігається у дітей перших двох років життя, 

частіше у хлопчиків. Протікає хвороба у формі менінгококцемії, а найпоширенішим летальним ускладненням 

є синдром Уотерхауза-Фрідеріксена. 

234

Островська Лілія 

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ СУДИН ТА ТКАНИН ОРГАНІВ ТРАВНОГО ТРАКТУ ПРИ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ МОДЕЛЮВАННІ СТЕНОЗУ ЧЕРЕВНОЇ АОРТИ З НАСТУПНИМ 

ВІДНОВЛЕННЯМ ЇЇ ПЕРФУЗІЇ У ЩУРІВ 


Науковий керівник: зав. каф. – д-р. мед. наук, проф. І.Є Герасимюк 

Тернопільський державний медичний університет імені 

І.Я. Горбачевського 


В процесі експерименту на щурах вивчено особливості послідовності виникнення та динаміки 

розвитку морфофункціональних змін у судинах та тканинах печінки і тонкої кишки за умов стенозу нижнього 

сегмента аорти та пiсля відновлення її прохідності. 

Звуження нижнього відділу черевної аорти супроводжувалося вираженими структурними та 

функціональними змінами зі сторони органних судинних русел печінки і тонкої кишки, які на першому етапі 

проявлялись зниженням їх пропускної здатності як відповіді на системне підвищення артеріального тиску, а 

на другому етапі – шунтуванням через них крові як компенсаторної реакції на гіповолемію. 

По мірі стабілізації центральної гемодинаміки при адаптації кровоносного русла до функціонування в 

реперфузійних умовах в елементах судинних стінок розвивалися зворотні процеси, однак повного 

відновлення структур не відбувалось у зв‘язку із розвитком склеротичних змін. Першими як в плані 

адаптаційно-компенсаторної перебудови, так і у розвитку зворотніх процесів реагували судини печінки і 

дещо відтерміновано – судини тонкої кишки, що обумовлено характером змін центральної гемодинаміки які 

виникають внаслідок спазму легеневих артерій як реакції на реперфузію аорти. 

Поглиблення морффункціональних змін у судинах та тканинах печінки і тонкої кишки в ранні терміни 

після реперфузії аорти є наслідком загальних гемодинамічних змін, які виникають після такого типу 

втручань. 

Палійчук Володимир 

СТАН ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ЛИТКОВОГО М’ЯЗА НА 5 ДОБУ ВПЛИВУ ПЛАСТМАСИ 

«ФТОРАКС» ТА «BIOCRYL-C». 

Кафедра стоматології факультету післядипломної освіти 

Науковий керівник: д-р. мед. наук, проф. М.М.Рожко 

ДВНЗ ―Івано-Франківський національний медичний університет‖ 


На сьогоднішній день у клініці ортопедичної стоматології найпоширенішими базисними матеріалами 

для виготовлення знімних конструкцій зубних протезів залишаються акрилові пластмаси. Проте значна 

кількість ускладнень з боку тканин протезного ложа та організму в цілому спонукає на пошук нових базисних 

матеріалів для виготовлення знімних пластинкових протезів з покращеними медико-біологічними 

властивостями. 

Матеріалом для дослідження послужив литковий м‘яз 15 щурів-самців лінії Вістар вагою 150-170 гр., 

які розподілялися порівну на 3 групи: 1-ша – контрольна, тваринам цієї групи робили прокол шкіри, 

підшкірної жирової клітковини і литкового м‘яза пункційною голкою, 2-га - імплантували взірці пластмаси 

«Фторакс», 3-тя - імплантували зразки пластмаси «Biocryl-C». Матеріал забирали на 5 добу. Використали 

гістологічний (фарбування гематоксиліном і еозином) та електронномікроскопічний методи дослідження. 

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з допомогою програми «Statistica 6» з 

використанням непараметричних методів дослідження. 

Нами встановлено, що на світлооптичному рівні у тварин 2-ї і 3-ї групи на 5 день навколо імплантату 

спостерігається токсично-запальна реакція, яка проявляється крововиливами, спазмом артеріальної ланки 

та венозною гіперемією, що призводить до ексудації через стінку капілярів рідкої частини плазми та набряку 

оточуючої тканини. 

На ультраструктурному рівні в гемокапілярах відмічається стаз крові із сладжем еритроцитів, адгезія 

та агрегація тромбоцитів, міграція макрофагів, лейкоцитів, плазмоцитів у периваскулярні простори, 

деструктивні зміни ендотеліоцитів. В перикапілярних просторах наявна велика кількість тканинних базофілів 

з різними ступенями дегрануляції. Посткапіляри, венули та вени розширені, повнокровні. Стінка їх стоншена, 

люменальна поверхня ендотеліоцитів утворює невеликі заглиблення. Контури базальної мембрани розмиті. 

Таким чином, після імплантації зразків досліджуваних пластмас на 5 добу експерименту 

спостерігається порушення гемомікроциркуляції навколишніх тканин, що проявляється крововиливами, 

спазмом артеріальної ланки та венозною гіперемією і веде до набряку оточуючих тканин. 

235

Перетятко Ірина, Саган Назар, Князевич-Чорна Тетяна 

МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ СЕРЦЯ ТА НАДНИРНИКІВ НА ВИСОТІ 

ВПЛИВУ ЗАГАЛЬНОЇ ГЛИБОКОЇ ГІПОТЕРМІЇ 


Науковий керівник: канд. мед. наук, доц.О.Я.Жураківська 



В останні роки у медико-біологічних дослідженнях і у клінічній практиці все ширше використовують 

методи штучної гіпотермії, в основі лікувальної і захисної дії якої лежать ефекти зворотної залежності 

швидкості хімічних і біохімічних реакцій від температурних умов середовища. Проте, як відомо, холодова 

стрес-реакція викликає посилення синтезу і секреції тиреоїдних гормонів, глюкокортикоїдів і катехоламінів. 

Такі гормональні і метаболічні зрушення, в свою чергу, призводять до змін з боку ендокринної функції серця. 

Тому метою нашого дослідження стало вивчення морфологічних змін паренхіми надниркових залоз та 

міоендокринних клітин серця на висоті дії загальної глибокої гіпотермії. 

Матеріалом для дослідження послужили серця і наднирники 10 щурів-самців лінії Wistar, масою 210-250 г , 

яких було поділено на 2 групи: експериментальну (5) і контрольну (5). Загальну глибоку гіпотермію 

моделювали за запатентованим кафедрою анатомії людини методом. Евтаназію тварин здійснювали 

шляхом передозування ефірного наркозу. Для дослідження використали гістологічний і 

електронномікроскопічний методи. В крові визначали рівень кортизолу та адреналіну. 

Встановлено, що на висоті дії загальної глибокої гіпотермії спостерігається потовщення кори 

наднирників, переважно за рахунок пучкової (на 12,7%) і, в меншій мірі, за рахунок клубочкової (на 9,4%) та 

сітчастої (на 4,2%) зон. Крім того відмічається збільшення площі клітин і їх ядер як кіркової, так і мозкової 

речовин. Подекуди відмічається розшарування між групами клітин, особливо у пучковій зоні. На 

ультраструктурному рівні найбільш виражених змін зазнають клітини пучкової зони кори та епінефроцити 

мозкової речовини надниркових залоз. Вплив холоду спричиняє інтенсивний викид катехоламінів та 

глюкокортикоїдів, що, в свою чергу, призводить до реактивних змін в міоендокринних клітинах серця і 

проявляється підвищенням їх секреторної активності та збільшенням викиду в кров передсердного 

натрійуретичного пептиду. 

Пилипко Іван, Довбенко Наталія, Штепула Мар’яна 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБУДОВИ СУДИННОГО РУСЛА НИРОК ПРИ МОДЕЛЮВАННІ ПОРТАЛЬНОЇ 

ГІПЕРТЕНЗІЇ В ЩУРІВ 


Науковий керівник: проф. Герасимюк Ілля Євгенович 

ТДМУ імені І.Я. Горбачевського 

м. Тернопіль Україна 

Дослідження проведено на 36 білих безпородних статевозрілих щурах-самцях масою 180-200 г., з 

яких 6 складали контрольну групу. Іншим 30-ти щурам під кетаміновим знечуленням моделювали 

портальну гіпертензію шляхом звуження ворітної вени на 50% за запропонованим нами способом. Забір 

морфологічного матеріалу проводили в 1, 3, 7, 14, 28-му добу експерименту. 

В умовах портальної гіпертензії були встановлені значні зміни внутрішньоорганного ниркового 

кровоносного русла. Страждаючи від розладів гемодинаміки паренхіма нирки також піддавалася 

різноманітним морфологічним змінам які залежали від тривалості експерименту. Так на 1-шу добу зміни 

проявлялися вираженим повнокров‘ям інтраорганних ниркових артерій та незначним спазмом артеріол. Такі 

судинні зміни свідчать про посиленний артеріальний притік через ниркові артерії з одночасним зниженням їх 

пропускної здатності та посиленням судинного опору кінцевих гілок. 

На 3-тю добу експерименту повнокров‘я крупних та середнього діаметру артерій знижувалося, а 

звуження дрібних судин на цьому фоні посилювалося. Це супроводжувалося набряком судинної стінки з 

вираженим звуженням судинного просвіту. 

Через тиждень експериментальних досліджень структурні зміни наростали. Посилювалося звуження 

середніх та дрібних судин за рахунок потовщення судинної стінки. Крім того, в ниркових канальцях 

спостерігалися збільшені в розмірах та деформовані епітеліоцити з плазматичним просяканням та 

точковими вкрапленнями в цитоплазмі, що вказує на дистрофічний процес. 

На 14-ту добу судинні зміни проявлялися поступовим висхідним звуженням всіх калібрів ниркових 

судин. Виражений спазм судин, що спостерігається в нирці, призводить до дистрофічних змін як самої 

капсули ниркових тілець, так і епітелію звивистих канальців. 

На 28-му добу проведеного експерименту гемодинамічні зміни в нирках проявлялися вираженим 

звуженням як крупних, так і середнього та дрібного калібру судин, з потовщенням судинної стінки. 

Спостерігалося посилення розвитку сполучної тканини. 

Отже, при портальній гіпертензії виникають відчутні розлади ниркової гемодинаміки, які приводять 

до посилення судинного опору ниркових артерій, зниження перфузії крові з порушенням трофіки. На ранніх 

стадіях це приводить до дистрофічних змін, а в подальшому до прогресивного розростання сполучної 

тканини. 

236

Посоленик Лариса 

СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ВЕНОЗНОГО РУСЛА ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ РЕЗЕКЦІЇ ЛЕГЕНЬ 

Кафедра дитячої стоматології, кафедра загальної, оперативної хірургії з топографічною анатомією 

Науковий керівник – проф. Гнатюк М.С. 

Державний вищий навчальний заклад „Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського‖, м. 


Метою даної роботи стало дослідження венозних судин піднижньощелепної залози в умовах 

пострезекційної артеріальної легеневої гіпертензії. 

Досліджено венозне русло піднижньощелепної залози 15 статевозрілих свиней-самців в‘єтнамської 

породи, які були розділені на 2-і групи. 1-а група включала 6 інтактних практично здорових тварин, 2-а – 9 

свиней, яким виконували правосторонню пульмонектомію. Остання призводила до гіпертензії в системі 

легеневої артерії, розвитку легеневого серця і венозного застою у великому колі кровообігу. Евтаназію 

тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Судини піднижньощелепної залози 

наливали туш-желатиновою сумію через загальну сонну артерію. З даного органа виготовляли гістологічні 

зрізи. 

Світлооптично в досліджуваному органі венозні судини розширені. Найбільш виражені структурні 

зміни виявлені у венозних судинах (посткапіляри, венули) гемомікроциркуляторного русла, де відмічалося 

повнокрів‘я, дилятація, звивистість, чисельні саккуляції, осередки тромбозів та перивазальних крововиливів. 

Перивазальні простори з вираженим набряком, дезорганізацією та розволокненням структур. У 

епітеліоцитах вивідних проток – дистрофія та некробіоз. 

Таким чином, проведеними дослідженнями встановлено, що пульмонектомія супроводжується 

венозним застоєм у судинах органів великого кола кровообігу, гіпоксією, стромальним набряком, 

дистрофічними та некробіотичними змінами тканин і клітин. 

Проняєв Дмитро, Бордун Ірина 

АНАТОМІЯ МАТКОВИХ ТРУБ У ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ 





Права маткова труба у 14 плодів розміщена у черевній порожнині, а ліва труба розміщена 

на межі порожнини великого та малого тазу. З усіх боків труба вкрита очеревиною. Загальна 

довжина маткової труби в середньому становить 10,6±1,6 мм. Окремі її частини мають розміри: 

лійка – 2,4±0,3 мм, ампула – 5,1±2,2 мм, перешийок – 2,2±0,4 мм, маткова – 0,8±0,08 мм. Інші 

розміри структур маткової труби складали: ширина лійки – 1,7±0,2 мм, товщина ампули – 1,5±0,8 

мм, товщина перешийка – 1,3±0,3 мм. 

Вздовж правої маткової труби у плодів нараховано від 2 до 6 звужень, тому вона має 

вигляд гофрованої трубки. В основному труба S- подібної форми, була розташована в 

горизонтальній площині, або косо. Торочки труби в більшості випадків розвинені слабко, мають 

вигляд горбиків, або пластинчастих відростків, які прилягають до трубного кінця яєчника або до 

пристінкової очеревини, що вкриває бічну стінку живота. 

Ліва маткова труба в усіх випадках розташована в порожнині великого тазу та вкрита 

очеревиною з обох боків. Загальна довжина маткової труби в середньому становить 9,8±1,8 мм. 

Окремі її частини мають наступні розміри: лійка - 2,5±0,3 мм, ампула – 4,6±1,7 мм, перешийок – 

2,3±0,2мм, маткова – 0,9±0,1мм. Інші розміри структур маткової труби складають: ширина лійки – 

1,8±0,2 мм, товщина ампули – 1,5±0,2 мм, товщина перешийка – 1,4±0,2 мм. 

По ходу лівої маткової труби у плодів нараховується від 2 до 4 звужень. Як і права маткова 

труба, ліва має S-подібну форму, розташована в горизонтальній площині. В інших випадках 

маткова труба має косий напрямок, опуклістю спрямована вниз. Торочки труби в більшості 

випадків розвинені слабко, мають вигляд горбиків або пластинчастих відростків. 

237

Романюк Ірина, Ступ'як Євгенія 

ГЕМОРАГІЧНА КІСТА ЗАОЧЕРЕВИННОГО ПРОСТОРУ: КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ 

ФАТАЛЬНОГО ВИПАДКУ 

Кафедра патоморфології з секційним курсом 

Науковий керівник – к.мед.н., асистент Багрій М.М. 



Неорганна кіста заочеревинного простору – рідкісне пухлиноподібне захворювання, що важко 

діагностується у зв'язку з тривалим безсимптомним перебігом, часто рецидивує після 

радикального оперативного втручання. На долю кістозних новоутворень заочеревинного простору 

припадає 0,03-0,3 % усіх пухлин. Мета роботи. Вивчити клініко-патоморфологічні зміни, що 

зумовлені рідкісним випадком геморагічної кісти заочеревинного простору. Проведено огляд 

літератури, ретроспективний аналіз медичної карти стаціонарного хворого, протоколу 

патологоанатомічного дослідження, детально вивчена патогістологічна картина некропсійного 

матеріалу. Встановлено, що захворювання проявилось клінікою високої часткової тонкокишкової 

непрохідності, гострим пошкодженням нирок преренального характеру (гіповолемічного, внаслідок 

тривалого блювання). Патологоанатомічним розтином виявлено, що основною причиною смерті 

була великого розміру геморагічна кіста заочеревинного простору. Висновок. Через об'єктивні 

труднощі діагностики (анатомічне розташування кісти) та зміни інших систем організму за типом 

поліорганної недостатності, оперативне лікування часто призводить до ускладненого 

післяопераційного періоду чи летального наслідку, що і спостерігалось у даної хворої. 

Рудь Оксана 

ІМУНОГІСТОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЙРОЕНДОКРИННИХ КЛІТИН ПРИ РАКАХ ПРОСТАТИ 

Кафедра патоморфології 

Науковий керівник – д. мед. н. І.Ю.Олійник 



Метою роботи було вивчення нейроендокринного компоненту аденокарцином передміхурової залози 

(ПЗ) з використанням маркерів – хромограніну А та нейронспецифиічної енолази. 

Досліджено 20 випадків пункційних тонкоголкових біопсій простат з аденокарциномами у пацієнтів 50-70 

років. Контрольну групу склали 10 секційних випадків аналогічної вікової групи без патології ПЗ. 

Дослідження проведено на базі Державного патологоанатомічного Центру України, м. Хмельницький. Кількість 

забарвлених клітин виражали у відсотках за співвідношенням кількості забарвлених клітин до 300 

переглянутих клітин. Результати імуногістіхімічної реакції оцінювали методом напівкількісного аналізу. 

Низькодиференційовані аденокарциноми простати характеризуються наявністю решітчастих або 

криброзних структур, відмічається значно виражена атипія клітин. Окремі пухлини складаються з атипових 

переважно дрібних залозистих структур, вистелених низьким кубічним епітелієм. Ядра клітин збільшені, 

гіперхромні, розташовані на різних рівнях як в центральних, так і в базальних відділах цитоплазми. 

Помірнодиференційовані аденокарциноми гістологічно характеризуються щільно розташованими, овальної 

або округлої форми ацинусами, які утворюють структури тубулоальвеолярної будови. 

Імуногістохімічним дослідженням аденокарцином ПЗ з використанням маркерів нейроендокринного 

диференціювання – хромограніну А і нейрон-специфічної енолази – виявлено, що нейроендокринний 

компонент представлений у більшій кількості в помірнодиференційованих аденокарциномах порівняно з 

низькодиференційованими. 

При призначенні лікування і визначенні прогнозу захворювання при аденокарциномах простати 

необхідно визначати вміст нейроендокринного компонента, який є нечутливим до стандартної схеми 

гормонотерапії. 

238

Скорук Андрій 

СТРУКТУРА ЛЕТАЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ВІД ЗАХВОРЮВАНЬ ЗАГРУДНИННОЇ ЗАЛОЗИ ЗА ДАНИМИ 

ВІННИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНОГО БЮРО (2006-2011 р.р.) 

Кафедра патологічної анатомії, судовомедичної експертизи з біопсійно-секційним курсом та основами права 

Науковий керівник – д. мед. н., доцент А.О. Гаврилюк 

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова 


На матеріалі 3987 протоколів розтинів Вінницького патологоанатомічного бюро за 2006- 

2011 рр. вивчено структуру летальності дітей від захворювань загруднинної залози (ЗЗ) у 

Вінницькій області за 6 років. До розгляду брали всі випадки смерті дітей до 14 років із 

підтвердженою (секційними макроскопічними даними та результатами гістологічного дослідження) 

патологією ЗЗ. 

Встановлено, що за досліджуваний період летальність дітей від захворювань ЗЗ склала 177 

випадки (або 4,439 % від загального числа розтинів). В групі летальності дітей від патології ЗЗ 

найбільше значення мали: акцидентальна інволюція ЗЗ (54 випадки, або 30,5 %) та гіперплазія ЗЗ 

(57 випадків, або 32,2 %), що можна розцінювати як своєрідну відповідь на антигенний стимул та 

вплив гормональних факторів. Гіпоплазія ЗЗ виявлена у 44 випадках (24,85 %). Тимомегалія – 7 

випадків (3,95 %). У 94 % тимомегалія носила вроджений характер, з одночасно високим 

відсотком прояву внутрішньої гідроцефалії та іншою внутрішньоутробною патологією центральної 

нервової системи. Частота атрофії та дисплазії склала по 2 випадки (1,12 %); аплазій та склерозу 

ЗЗ – по 3 випадки (або 1,69 %). Фіброз ЗЗ та незріла ЗЗ склали за досліджуваний період по 1 

випадку кожна (або 0,56 %). Такі патологічні стани, як кальциноз та виразне збіднення лімфоїдних 

клітин ЗЗ, гранулематозна тимома носили також поодинокий характер (0,56 %). 

Столяр Денис 

АНАТОМІЯ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА В ТРЕТЬОМУ ТРИМЕСТРІ 

ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУ 





Нами визначені морфометричні показники нижньої щелепи. Упродовж 37-40 тижнів 

розвитку окружність голови (лінія проведена через глабеллу, тім‘яні горби та зовнішній потиличний 

горб) становить від 352 мм (37 тижнів) – до 365 мм (40 тижнів); біпарієтальний діаметр (відстань 

між тім‘яними горбами) від 91 мм до 95 мм; довжина черепа (сагітальна відстань між глабеллою та 

зовнішнім потиличним горбом) – від 114 мм до 120 мм; ширина лиця (поперечна відстань між 

найвіддаленішими точками виличної дуги) – від 84 мм до 91 мм; висота лиця (відстань між точкою 

назіон та найнижчою точкою нижньої щелепи) – від 51 мм до 53 мм. 

В період 37-40-го тижнів внутрішньоутробного розвитку окружність голови збільшується у 

1,03 раза, біпарєтальний діаметр – у 1,04 раза, довжина черепа – у 1,05 раза, ширина лиця – у 

1,08 раза, висота лиця – у 1,03 раза. 

У плодів 37-40-го місяця нами встановлені такі параметри нижньої щелепи: Bi-Co-відстань 

– від 80 мм (37 тижнів) до 85 мм (40 тижнів); Bi-Go-відстань – від 72 мм до 74 мм; Bi-M-відстань – 

від 20 мм до 21 мм; висота гілки нижньої щелепи – від 21 мм до 22 мм, довжина тіла нижньої 

щелепи – від 40 мм до 42 мм; Co-M-відстань – від 50 мм до 53 мм; Go-Po-відстань – від 49 мм до 

53 мм; кут нижньої щелепи – від 122 о до 125 о , сагітальна довжина нижньої щелепи – від 35 мм до 

40 мм. 

Отже, більшість морфометричних параметрів нижньої щелепи у динаміці 37-40-го тижнів 

збільшуються рівномірно. Інтенсивніше зростають Bi-Co-відстань – на 38-му; Bi-Go-відстань – на 

38-му та 40-му тижнях; Go-Po-відстань – на 38-му тижнях. 

239

Стрижаковська Ліліана 

КОРЕЛЯТИВНІ ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ СЕЧОВОГО МІХУРА 

І СЕЧІВНИКА НАПРИКІНЦІ ПЕРЕДПЛОДОВОГО ПЕРІОДУ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ 





На основі вивчення серій гістологічних зрізів передплодів 67,0-79,0 мм тім‘яно-куприкової 

довжини встановлено, що поперечний розмір порожнини сечового міхура в середній його частині 

досягає 1,6х2,2 мм, а відповідний розмір просвіту сечівника – 530х940 мкм. Шийка сечового міхура 

з боків лійкоподібно розширюється і за формою нагадує пісковий годинник. Між закладками 

сечового міхура та передміхурової частини сечівника (ПЧС) виявляється тупий кут. Джерелом 

формування ПЧС є каудальний відділ сечово-статевої пазухи. Закладка ПЧС розміщена поблизу 

закладок лобкових хрящів. Просвіт ПЧС помітно звужується в каудальному напрямку та на межі з 

проміжною його частиною. Її розміри дорівнюють 54-58 мкм. На цій стадії розвитку виявляється 

переважання товщини задньої стінки ПЧС над передньою. Кількість залозистих елементів 

передміхурової залози становить 10-14, більшість із яких (6-8) розміщені в товщі задньої стінки 

ПЧС, 3-4 залозистих зачатки виявлені у задніх відділах бічних стінок та 1-2 – у товщі передньої 

стінки сечівника. Початкові частини залозистих елементів передміхурової залози мають 

радіальний напрямок по відношенню до ПЧС. Слизова оболонка сечівника вистелена тришаровим 

кубічним епітелієм, за винятком опуклої частини сечівникового гребеня, де слизова оболонка 

тонша і представлена переважно двошаровим кубічним епітелієм. 

Табачнюк Наталія 

МІЖТКАНИННІ СПІВВІДНОШЕННЯ У РАННЬОМУ ПРЕНАТАЛЬНОМУ ГІСТОГЕНЕЗІ 

ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНОЇ СЛИННОЇ ЗАЛОЗИ 

Кафедра терапевтичної та ортопедичної стоматології 

Наук. керівник: д.мед.н. І.Ю.Олійник 



Продовження вивчення топографо-анатомічних особливостей групи великих слинних залоз у пренатальному 

онтогенезі та дослідження їх впливу на становлення суміжних структур у комплексі з 

ембріогенезом ротової порожнини в цілому і сьогодні є перспективним (Н.В.Табачнюк, І.Ю.Олійник, 2010). 

Відомо, що з моменту диференціювання епітелію і сполучної тканини їх подальший розвиток протікає у 

тісному взаємозв‘язку і є одним із найважливіших чинників інтеграції організму в ембріогенезі. Зміна розмірів 

ядер клітин служить загальним критерієм ступеня перебігу і початку дивергентного диференціювання для 

клітинного компоненту ембріональних зачатків тканин, які знаходяться у взаємозв‘язку і мають вплив один 

на одного. 

Гістологічними і кількісними морфологічними методами вивчали каріометричні характеристики клітин 

епітелію і мезенхіми в ході нормального генетично детермінованого ембріонального гістогенезу 

піднижньощелепної слинної залози у зародків людини з подальшим кореляційним аналізом. Дослідження 

проведено на 28 зародках і передплодах людини віком 3-12 тижнів внутрішньоутробного розвитку (що 

відповідає 9-23 стадіям за Карнегі). 

Вивчена можливість появи значущих відмінностей у розмірах ядер між двома видами тканин – 

епітелію і мезенхіми – як в цілому, так і між окремими зачатками епітелію і мезенхіми, які з‘являються по мірі 

дорослішання зародків. Виявлено тісний „локальний зв‘язок‖ епітеліальної тканини і прилеглої 

ембріональної сполучної тканини в анатомічно близьких зонах. Встановлено, що в ранньому 

ембріональному гістогенезі піднижньощелепної слинної залози людини (9-23 стадії) темп диференціювання 

епітеліальних зачатків, оцінений на підставі каріометричних даних, переважає темп диференціювання 

оточуючої їх мезенхіми. 

240

Татарчук Людмила 

МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА 

ШЛУНОЧКІВ СЕРЦЯ ПРИПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ЛЕГЕНЕВІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ 


Науковий керівник –канд. мед. наук, доцент Слабий О.Б. 

Державний вищий навчальний заклад "Тернопільський державний 

медичний університет імені І.Я.Горбачевського‖ 


Досліджено гемомікроциркуляторне русло лівого та правого шлуночків серця 24 статевозрілих білих щурівсамців, 

які були розділені на 3-и групи.1-а група(контрольна) включала 9 тварин, що знаходилися у звичайних 

умовах віварію, 2-а- 10 щурів з пострезекційною легеневою гіпертензією і компенсованим легеневим серцем, 

3- я – 5 щурів з пострезекційною легеневою гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Легеневу 

артеріальну гіпертензію і легеневе серце моделювали виконанням у тварин правосторонньої пульмонектомії. 

Строк спостереження 3 місяці. Евтаназію щурів здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого 

наркозу. Ін'єкцію судинного русла серця проводили туш-желатиновою сумішшю через грудну аорту. На 

отриманих мікропрепаратах вимірювали діаметри артеріол, прекапілярів, капілярів, посткапілярів і венул. 

Кількісні величини обробляли статистично. Встановлено, що артеріоли, прекапіляри і капіляри при 

змодельованій легеневій гіпертензії звужувалися, а посткапіляри та венули – розширювалися. Більш 

виражена структурна перебудова мікросудин виявлена у правому шлуночку та при декомпенсації легеневого 

серця. При цьому діаметр артеріол зменшився на 17,9 %, прекапілярів- на 19,8 %, капілярів – на 15,3 %, 

діаметри посткапілярів зросли на 22,1 %, венул – на 24,2 %. Виражене розширення посткапілярів та венул 

призводило до венозного повнокров'я, що посилювало гіпоксію, набряк, дистрофію, некробіоз клітин, тканин 

та інфільтративні процеси. 

Товкач Юрій, Кричун Марина, Шимкова Катерина 

АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРАВОХІДНО-ШЛУНКОВОГО ПЕРЕХОДУ ЗА ДАНИМИ УЗД 





При поперечному скануванні в новонароджених і грудних дітей спостерігали таку особливість: в 

одних дітей на горизонтальних зрізах стравохідно-шлункового переходу в місці впадання стравоходу в 

шлунок стравохід знаходився на певній відстані від дна шлунка. В інших дітей ми спостерігали лише 

стравохід, а дно шлунка взагалі не візуалізувалося або візуалізувалася лише його незначна частина. 

При поперечному скануванні черевна частина стравоходу візуалізується у вигляді округлої 

структури з гіперехогенним центром – слизова оболонка стравоходу, тонкої гіпоехогенної зони – підслизовий 

прошарок, тонкої зовнішньої гіперехогенної зони – відображення адвентиційної оболонки черевної частини 

стравоходу. 

У новонароджених дітей чоловічої статі зовнішній діаметр черевної частини стравоходу становить 

6,61±0,26 мм, жіночої – 5,45±0,31 мм, діаметр просвіту черевної частини стравоходу в чоловічої статі 

становить від 4,36±0,17 мм, жіночої – від 3,25±0,44 мм, товщина стінки черевної частини стравоходу в дітей 

чоловічої статі становить від 2,17±0,16 мм, жіночої – від 2,24±0,16 мм 

У грудних дітей чоловічої статі зовнішній діаметр черевної частини стравоходу становить 6,85±0,25 

мм, жіночої – 6,36±0,25 мм, діаметр просвіту черевної частини стравоходу в дітей чоловічої статі становить 

4,11±0,36 мм, жіночої – 4,13±0,24 мм 

Товщина стінки черевної частини стравоходу в дітей чоловічої статі становить від 2,74±0,28 мм, 

жіночої – 2,27±0,15 мм. 

241

Трач Росоловська Світлана, Іваськевич Олександр, Свередюк Юлія 

МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЯДЕР КАРДІОМІОЦИТІВ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ПРИ ХРОНІЧНІЙ 

ГІПЕРГЛІКЕМІЇ 

Кафедра патологічної анатомії з секційним курсом та судової медицини 

Науковий керівник: ас. Трач Росоловська С. В. 


імені І. Я. Горбачевського» 


Хронічна гіперглікемія (ХГ) є одним з найбільш вагомих факторів ризику ураження серцевого м'яза 

при цукровому діабеті, а саме розвитку діабетичної кардіоміопатії (ДКМП). Концепція ДКМП базується на 

тому, що ХГ перш за все викликає зміни на клітинному рівні, наслідком яких є серйозні порушення на вищих 

рівнях структурної організації серця. 

Досліди проведено на 72 щурах до- і репродуктивного віку. ХГ відтворювали шляхом одноразового 

внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину (―Sigma‖, USA) в дозі 6 мг на 100 г маси тіла тварин, 

яких через 1, 2 і 3 місяці після ін'єкції під наркозом виводили з експерименту. На мікропрепаратах 

забарвлених гематоксиліном і еозином здійснювали морфометричний аналіз ядер кардіоміоцитів (КМЦ) 

лівого шлуночка за допомогою програмного забезпечення ImageJ 1.32 (National Institutes of Health, USA). 

Вимірювали площу (S, мкм 2 ), периметр (P, мкм) ядер, вираховували індекс функціональної активності КМЦ 

шляхом співвідношення S до P (S/P, ум. од.). 

При одномісячній гіперглікемії S і P ядер збільшились: у тварин дорепродуктивного віку, відповідно, 

на 27,1 % (p

Федорович Олеся 

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ, МОРФОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ТА КРОВОПОСТАЧАННЯ ЯЗИКА ЩУРІВ У 

НОРМІ 


Науковий керівник професор Герасимюк І.Є. 



Україна 

Використання щурів у експерименті як класичних лабораторних об‘єктів нараховує вже понад 150 

років. Однак, не дивлячись на проведення за цей час цілого ряду анатомічних досліджень, ми не знайшли 

чітких даних щодо морфометрії язика в цілому і його кровоносного русла зокрема, а також даних щодо 

особливостей і морфологічних відмінностей в їх будові. 

Тому нами проведено вивчення органометричних параметрів, а також особливостей зовнішньої 

будови та кровопостачання язика у 9 білих лабораторних щурів-самців із застосуванням контрастної 

рентгенангіографії. 

Особливість форми язика у щурів полягає в його лопатоподібних контурах з поступовим звуженням 

від кореня до середньої частини і повторним розширенням його кінцевого відділу. Загальна довжина язика у 

дорослих статевозрілих особин складає 25 – 27 мм, його ширина біля кореня – 9 – 11 мм, ширина у звуженій 

середній частині – 6 – 8 мм і ширина кінцевого, розширеного відділу сягає 11 – 13 мм. Закінчення язика в 

горизонтальній площині має округлу форму з невеликим (глибиною 1 – 1,5 мм) роздвоєнням посередині в 

якому завершується серединна борозна. Товщина язика майже рівномірна на всьому протязі і складає 5 – 7 

мм. Така форма і будова язика може сприяти більш ефективному захопленню води чи рідкої їжі. 

Кровопостачання органа здійснюється, в осоновному, за рахунок двох крупних симетричних артерій 

з діаметром біля витоків в 0,7 – 0,9 мм, які є гілками зовнішньої сонної артерії і проходять по боках від 

серединної борозни на відстані 3 – 4 мм одна від одної у верхній третині товщини органа. Кожна із них по 

своєму ходу віддає ряд коротких горизонтальних гілок, а в кінці у розширеній частині язика розділяється на 3 

– 4 довгих гілки, які анастомозують між собою своїми дрібнішими відгалуженнями. Чітко контуруються 

вертикальні гілки в кількості від 5 до 7, які пронизують товщу кожної із половин язика, розгалужуючись в 

нижніх шарах м‘язів. 

Таким чином, язик щура має певні особливості будови як за розмірами, так і за формою та 

кровопостачанням врахування яких може мати значення при трактуванні результатів експериментальних 

досліджень. 

Шамрай Дмитро, Шамрай Анна 

ПЕРЕДПУХЛИННІ ЗМІНИ В ЯЄЧНИКУ ЩУРІВ ЧЕРЕЗ 223 ДНІ 

ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ЗА МЕТОДИКОЮ BISKIND У МОДИФІКАЦІЇ 


Науковий керівник: д.м.н., проф. Мельник Н.О. 

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. 


Мета роботи: вивчити гістологічну картину яєчника щурів через 223 дні після операції за методикою 

Biskind у модифікації. 

Матеріали і методи: дослідження проводилось на 15 самках білих щурів лінії Wistar масою 180-200 грам, 

яким виконали двосторонню кастрацію з подальшою трансплантацією одного яєчника на селезінку. Через 

223 дні після операції проводили забір тканини яєчника у межах паренхіми селезінки з подальшою фіксацією 

та мікроскопічним дослідженням (забарвлення гематоксиліном-еозином). 

Результати. У яєчнику 5-ти тварин були виявлені ознаки тканинного (відсутність капсули, відсутність 

структур схожих на фолікули, розростання сполучної тканини (СТ), кілька великих кіст з епітеліальним 

вистиланням) та клітинного атипізму (поліморфізм величини та форми клітин, збільшення ядерноцитоплазматичного 

співвідношення, гіперхромність ядер, наявність двоядерних клітин). Враховуючи 

відсутність капсули, атипова тканина яєчника проростає в паренхіму селезінки. У 7-ми інших щурів 

спостерігали наступну картину: від капсули відходили СТ септи, які розмежовували скупчення плеоморфних 

клітин, схожих на лютеоцити; серед цих скупчень вирізняються розростання СТ, під капсулою знаходились 

атретичні фолікули. Також мали місце ознаки деякі ознаки клітинного атипізму (двоядерні клітини, злиття 

клітин та/або їх ядер). У 3-х тварин на фоні ознак тканинного атипізму спостерігали поодинокі первинні та 

вторинні фолікули. У вторинних фолікулах візуалізується фолікулярний епітелій, cumulus oophorus та кілька 

фолікулярних порожнин, причому, овоцит відсутній. 

Висновок: через 223 доби після операції в яєчнику щурів були виявлені ознаки тканинного та клітинного 

атипізму, сукупність яких вказує на виникнення передракових станів. 

243

Шіляк Мар’яна, Шургалюк Роксолана 

ЧАСТКА РОЗПОДІЛУ СМЕРТЕЛЬНИХ ОТРУЄНЬ 

ЕТИЛОВИМ СПИРТОМ ТА ЙОГО СУРОГАТАМИ 

Кафедра судової медицини, медичного законодавства 

Науковий керівник: к.мед.н., доцент Н.М.Козань 



На сьогоднішній день отруєння етиловим спиртом та його сурогатами, як причина смерті, в усьому 

світі за частотою знаходиться після захворювань серцево-судинної системи та злоякісних новоутворень. 

Летальність від різних причин у осіб, які непомірно вживають алкоголь, у 2-3 рази вища, ніж у населення в 

цілому (М.В. Маєвська, 2001; A.A Nanji. et. al., 2002). За останні роки число смертельних отруєнь етиловим 

алкоголем та його сурогатами в Україні значно збільшилось (Возіанов О.Ф., 1996; Бондаренко В.В., Ханжин 

Р.В., 2005). Так, на долю смерті внаслідок гострих отруєнь етиловим спиртом та його сурогатами, припадає 

біля 15% від усіх випадків раптової смерті, а у випадках смерті внаслідок захворювань серцево-судинної 

системи в організмі 30-70% померлих виявлено алкоголь (Воронов В.Т., 1996; Войченко В.В., 2002). За 

даними Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи, третє місце серед смертей 

насильницького характеру займають отруєння – 21,8%, з них 50,5% - смерть внаслідок отруєння етиловим 

спиртом та 1,1 % - його сурогатами. Серед померлих переважають чоловіки (84,5%). Випадки смертельних 

отруєнь алкоголем серед жінок складають 15,5%. Причому максимальна кількість смертей (32,5% у серед 

чоловіків та 20,7 % серед жінок) припадає на осіб працездатного віку (40-60 років). Отруєння сурогатами 

алкоголю зустрічались переважно серед чоловіків. Таким чином, отруєння етиловим спиртом та його 

сурогатами становить значну соціальну проблему, оскільки є причиною смерті осіб працездатного віку. 

Шульгай Анна-Марія 

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБІОТИКА «ЕНТЕРОЛ-250» ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО 

ТРАКТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ 

Кафедра педіатрії з дитячою хірургією № 1 

(науковий керівник – доц. О.М. Шульгай) 



Значна кількість захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей раннього віку супроводжуються 

виникненням кишкового дисбіозу. 

Для корекції дисбіотичних зрушень у дітей раннього віку застосовують низку бактерійних препаратів, 

серед яких особливої уваги заслуговують пробіотики. 

Нами проведено обстеження 25 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у 

гастроентерологічному відділенні Тернопільської обласної клінічної дитячої лікарні з приводу дисбіотичних 

порушень шлунково-кишкового тракту. В залежності від отриманої терапії всі діти були поділені на дві групи. 

Основну групу склали 15 хворих, 10 – група контролю. 

З метою корекції дисбіотичних розладів використовували препарат «Ентерол-250» у складі 

комплексної терапії в формі ліофілізованого порошку для перорального прийому. Пацієнти контрольної 

групи отримували лише базисну терапію. 

Встановлено, що застосування «Ентерол-250» у комплексному лікуванні кишкового дисбіозу сприяє вже 

на 6-й день нормалізації характеру і частоти випорожнень. При цьому тривалість захворювання у дітей 

зменшується до 10 діб, в порівнянні з традиційним лікуванням – 21 доба. 

Застосування даного препарату не супроводжувалося побічними явищами, погіршенням стану малюків. 

У всіх дітей основної групи динамічно покращувався апетит, зменшувалася частота випорожнень і кількості 

неперетравлених решток їжі у калових масах. 

244


ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАНЯ СТРУКТУР СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ТОНКОЇ КИШКИ ПРИ ПОРУШЕННІ 

ВЕНОЗНОГО КРОВОВІДТОКУ 


(науковий керівник – доц. В.Д. Гаргула) 



Порушення венозного відтоку від кишки часто супроводжують пухлинноподібні та запальні процеси 

брижі, а також є проявом різних механічних перешкод. Наростання венозних дисциркуляторних розладів 

сприяє розвитку у стінці кишки змін, які безпосередньо визначатимуть функціональні особливості органу. 

Особливо важливим при цьому є визначення стану слизової оболонки тонкої кишки. 

Метою нашого роботи було встановити особливості ремоделювання структур слизової оболонки 

тонкої кишки при різних термінах порушення венозного відтоку. 

Експериментальні дослідження проведені на 46 білих щурах, яким в умовах тіопенталового наркозу 

моделювали порушення венозного відтоку від тонкої кишки шляхом звуження передньої (верхньої) 

брижової вени. Стінку тонкої кишки досліджували за допомогою гістологічних та морфометричних методик. 

У результаті проведених експериментів встановлено, що у ранні терміни (3 доби) спостерігався 

набряк слизової оболонки, видовження ворсинок та збільшення їхньої ширини. Крипти помірно 

поглиблювалися, достовірно не змінюючи ширини. У власній пластинці збільшувалася кількість лімфоцитів 

та гістіоцитів. Зростала висота поверхневого епітелію на 27,4% (P

Яворська-Скрабут Ірина 

МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН ПРИВУШНИХ СЛИННИХ ЗАЛОЗ БІЛИХ ЩУРІВ ПРИ 

СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОМУ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 


Науковий керівник - д.м.н., проф. Герасимюк Ілля Євгенович 




За даними ВООЗ, 150 млн. людей у світі зараз хворіють на цукровий діабет (ЦД), а до 2025 року ця 

цифра має подвоїтися. Епідеміологічні дослідження в Україні свідчать про постійне збільшення числа 

хворих на цукровий діабет як першого, так і другого типів. Актуальність вивчення цукрового діабету 

визначається винятково швидким зростанням захворюваності та розвитком важких хронічних ускладнень. 

Широкий спектр ускладнень, що розвиваються при ЦД, пояснює високий інтерес до проблеми і участь в 

лікуванні цих хворих не тільки ендокринологів, а й фахівців практично всіх медичних напрямів. Відомо, що 

одним із ранніх симптомів ЦД є сухість слизової оболонки порожнини рота, пов‘язана із зменшенням 

виділення слизу і слини та зневодненням. 

Метою дослідження стало вивчення морфологічних змін великих слинних залоз білих щурів при 

стрептозотоциновому цукровому діабеті. 

У щурів інсулінзалежну форму цукрового діабету викликали шляхом одноразового 

внутрішньоочеревного введення стрептозотоцину фірми ―Sigma‖ з розрахунку 60 мг/кг. Забій тварин 

здійснювали шляхом введення тіопенталу натрію через 1 місяць від початку експерименту, після чого 

проводили забір біологічного матеріалу. Для гістологічних досліджень матеріал забирали у попередньо 

зважених тварин. Після видалення привушних слинних залоз, їх зважували, реєстрували розміри і вирізали 

із середньої частини органу шматочки для гістологічного дослідження. Зрізи товщиною 5–6 мкм, забарвлені 

гематоксиліном і еозином, досліджували і документували за допомогою мікроскопа ЛОМО Биолам. 

Встановлено незначне збільшення розмірів привушних слинних залоз тварин із експериментальним 

ЦД порівняно з аналогічними показниками інтактної групи. Гістологічні дослідження показали 

ремоделювання секреторної частини залоз. Встановлено дистрофічні зміни епітелію. Спостерігається 

звуження вивідних протоків, зумовлене їх стисненням проліферуючою сполучною тканиною строми залози, 

що підтверджувалося динамікою стромально-паренхіматозних співвідношень. Виявлені зміни можуть 

свідчити про порушення секреторної функції привушних слинних залоз щурів при стрептозотоциновому ЦД. 

Ясіновський Олег, Гаргула Тетяна, Бричка Лідія 

ОСОБЛИВОСТІ АНГІОАРХІТЕКТОНІКИ МІКРОГЕМОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ПЕРЕДСЕРДЬ ПРИ ДІЇ 

НА ОРГАНІЗМ ХЛОРИДУ АЛЮМІНІЮ 


Науковий керівник: д-р. мед.наук, проф. М. С. Гнатюк 

ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського‖ 


В останні десятиліття спостерігається зростання техногенного навантаження на довкілля, в результаті 

чого збільшується кількість хімічних речовин та їхніх метаболітів, які активно впливають на органи і системи 

організму, в тому числі і на серце та судини. Варто зазначити, що зміни мікрогемоциркуляторного русла при 

різних ушкодженнях серця вивчені недостатньо. 

Мета роботи – дослідження структурної перебудови ангіоархітектоніки гемоцоциркуляторного русла 

передсердь при дії на організм хлориду алюмінію. 

Досліджено зміни ангіоархітектоніки судин мікрогемоциркуляторного русла лівого та правого 

передсердь у 22 статевозрілих самців в‘єтнамської породи, які були розділені на 2-і групи: 1-а група 

включала 10 інтактних тварин, 2-а – 12 свиней, яким вводили хлорид алюмінію. Евтаназію дослідних тварин 

здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. 

Судини серцевого м‘яза наливали туш-желатиновою сумішшю через вінцеві судини. З частин серця 

виготовляли гістологічні препарати. Субмікроскопічно спостерігалося зменшення просвітів приносної 

(артеріоли, прекапіляри) та обмінної ( капіляри ланок), а також виражене розширення венозної частини 

(посткапіляри, венули) гемомікроциркуляторного русла. Останні мікросудини були розширені з вираженою 

звивистістю та саккуляціями. Відмічався також периваскулярний набряк, стази, тромбози, перивазальні 

крововиливи. 

Таким чином, проведене дослідження свідчить, що при тривалому введені в організм хлориду кадмію 

істотно змінюється ангіоархітектоніка мікрогемоциркуляторного русла, що призводить до венозного застою, 

гіпоксії, дистрофічних та некробіотичних змін клітин і тканин. 

246

Eng Lu Sun, Emerodi Chidera, Kenechukwu Rose 

STUNNING AND HYBERNATING MYOCARDIUM OF NEWBORN 

Departments of human anatomy and hospital‘s pediatry 

Scientific leaders: d.m.s., professor Igor V. Zadnipryany, d.m.s., professor Olga S. Tretiakova 

SO ―Crimea medical university after S. I. Georgievsky‖ 

Simferopol, Ukraine 

Recent research found that the effect of perinatal hypoxia leads to ischemia of the heart muscle newborns, 

which is implemented by decreased myocardial contractility, arrhythmias, conduction, and the development of 

cardiovascular disease, which in severe cases, determines the fatal disease. Ischemia and reperfusion of the 

myocardium leads to severe irregularities in energy production and damage to cellular structures of 

cardiomyocytes, particularly in the restoration of supply cells with oxygen. The aim of the study was the 

identification of morphological substrate of hypoxic cardiac damage at perinatal hypoxia. 

The group surveyed included 22 infants early neonatal period, who were treated in neonatal intensive care 

units with a diagnosis of perinatal injury to the central nervous system hypoxic-ischemic (or / trauma) origin. An 

experimental study was carried out on 8 rats of Wistar females and their 14 newborn rats. In order to detect 

microscopic signs of myocardial hypoxia were applied conventional histological techniques (hematoxylin-eosin, 

Van Gisone, Lee). To identify the ultrastructural signs of damage to the heart muscle in 5 cases (including 

myocardial cell material newborns - 5 cases of rat hearts. Enzymological activity of creatine kinase MB-kinetic 

method, evaluated erythrocyte levels of arachidonic acid, diene and triene by the method of conjugate, the level of 

lipid hydroperoxide, malonic aldehyde - method. 

In the heart of neonatal hypoxic injury develops the phenomenon of "stunned" or "re-perfused" infarction, 

baseline which is the progressive damage of intracellular structures, due to the formation of large amounts of free 

radicals that cause the heart muscle dis-metabolism and lead ultimately to a "cell stroke." The development of the 

phenomenon of "stunned" myocardium requires a pathogenically substantiated metabolic therapy aimed at 

stabilizing the membranes of cardiomyocytes, optimization of energy metabolism of ischemic myocardium. 

Lamptey William 

MANTIAL GLIOCYTES CHANGES IN EARLY STAGE AFTER 

EXPERIMENTAL BURN OF SKIN 

Department of histology, cytology and embryology 

Supervisor of studies: doc. A.P. Andriyishyn 

Ternopil State Medical University 

named after I.J. Horbachevsky 


Thermal injuries of skin are widespread in the world. Burn schock causes significant influence on nervous 

system. Sensory neurons are first cells which are affected in such cases. So, histological research of structural 

components of dorsal root ganglia may explain some mechanisms of burn disease development . 

Dorsal root ganglia were researched in experiment on guinea pigs with burns of IIIA-IIIB degree of 20 % of 

skin at the 1 st day after thermal trauma. Histological specimens for ultrastructural research were made in usual way 

and observed in electron microscope. 

Spinal ganglia consist of pseudounipolar cells which are placed on dorsall root of spinal cord. Each neuron 

is surrounded with flat glial cells (oligodendrocytes) – mantial or satellite cells. Nuclear portion of each cell is well 

distinct, organelles are placed arround nucleus. Peripheral portion simetime is very thin, but it is present 

everywhere arround neuron. 

At the stage of burn schock structural changes of satellite cells are characterized by significant enlightening 

of cytoplasm. Thickness of mantial cells increases too. Their nuclei yet contain irregularly condensed 

heterochromatin, nuclear envelope is irregular, perinuclear space is wider, more nuclear pores are seen. Nucleoli 

are rare found in such nuclei Mitochondria have oval shape, matrix is lighter, cristae reduce. Elements of 

endoplasmic reticulum are uniformly dispersed arround nuclei, vacuolized, lisosomes are often seen near 

dictiosomes of Golgi apparatus. Cisternae and vesicles of latter one are expanded. Peripheral portions of cells are 

thicker as in normal condition, cytoplasm here is lighter too. 

The obtained data shows reversible changes of mantial cells which are typical for adaptative processes. 

This allow to testify experimental thermal burn of skin to cause prominent (considerable) influence on mantial cells 

of spinal ganglia. 

247

Бабич Д. 

ВАРИАНТЫ ВЕТВЛЕНИЯ СЕДАЛИЩНОГО НЕРВА И КЛИНИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ 

Кафедра анатомии 

(научный рук. – доц. О.В. Белик) 

Государственный Университет Медицины и Фармации им. Николая Тестемицану, 

г. Кишинев. Р. Молдова 

Актуальность. Новые данные о морфологии источников иннервации нижней конечности, об их 

индивидуальных особенностях и связях с соседними нервными сплетениями представляют особый 

практический интерес, знание которых необходимо учитывать в диагностике и лечение ряда заболеваний. 

По данным литературы переломы вертлужной впадины осложняются в 7-33 % повреждением 

седалищного нерва. 

Цель исследования: 

При ацетабулярных переломах отмечается повреждение седалищного нерва или отдельных его 

частей. У 51 больного (24% от всех переломов вертлужной впадины, наблюдавшихся авторами у 207 

пациентов. Травмы нервных стволов выявлялись в 34 случаях при переломах дна вертлужной впадины и в 

17 случаях при краевых переломах. Повреждение обеих порций седалищного нерва определялось у 21 

больного, малоберцовой порции в 28 случаях, большеберцовой в 2 случаях. Среди пострадавших 

преобладали лица молодого, наиболее трудоспособного возраста. 

Материалы и методы 

При работе над трупом изучался ход ветвей крестцового сплетения, особенности и происхождения 

и зоны иннервации. Седалищный нерв на 3-х перпартах начинался двумя корешками, причем на одном из 

них они вновь соединялись в один ствол. На 2-х препаратах седалищный нерв как единый ствол 

отсутствовал и мы наблюдали самостоятельное отхождение большеберцового и общего малоберцового 

нервов от крестцового сплетения. По данным румынских анатомов Бордей П., Умяну Д.(1996) латеральный 

кожный нерв голени может анастомозировать и с задним кожным нервом бедра когда этот спускается в 

область в область голени. 

Медиальный кожный нерв икры, n.cutaneus surae medialis, отходит от большеберцового нерва в 

подколенной ямке. Вначале он располагается под фасцией на задней поверхности голени, а затем в 

расщеплении этой фасции между головками икроножной мышцы, рядом с малой подкожной веной. В 

нижней части голени нерв прободает фасцию и выходит под кожу, иннервируя медиальную часть задней 

поверхности голени. На этом уровне к едиальному кожному нерву икры подходит и соединяется с ним 

латеральный кожный нерв икры, который является кожной ветвью общего малоберцового нерва. В 

результате этого соединения образуется икроножный нерв, n.suralis, идущий сначала позади латеральной 

лодыжки, вдоль малой подкожной вены ноги, а затем по латеральному краю стопы. Однако на 2-х 

препаратах соединения корешков не произошло, они следовали в виде параллельных стволов. 

На тыле стопы икроножный нерв соединяется с ветвями поверностного малоберцового нерва с 

образованием богатого нервого сплетения тыла стопы для иннервации кожи и 

тыльной венозной сети. Нервы обмениваются волокнами и образуют зоны перекрытия. 

По данным румынских анатомов Бордей П., Умяну Д.(1996) латеральный кожный нерв голени может 

анастомозировать и с задним кожным нервом бедра когда этот спускается в область в область голени. 

Выводы. 

1. Седалищный нерв в большинстве случаев ответвляется одиночным стволом; реже-двумя 

корешками. 

2. Икроножный нерв образуется соединением медиального и латерального кожны нервов голени или 

только медиальным кожным нервом голени. 

3. Икроножный нерв образует с ветвями поверхностного малоберцового нерва нервное сплетение 

тыла стопы. 

4. Индивидуальные особенности переферических нервов, различные зоны перекрытия способствуют 

непостоянству и разнообразию клинической картины при их заболеваниях. 

248

СЕКЦІЯ 

«ФАРМАКОЛОГІЯ ТА 

ФАРМАЦІЯ» 

249

250

Алмохамад Жумаа Абдуллах, Бурлака Богдан 

ВИВЧЕННЯ РЕОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СУПОЗИТОРІЇВ РЕКТАЛЬНИХ З КАПТОПРИЛОМ 

Науковий керівник: д-р фарм. наук, проф. В.В. Гладишев 



Каптоприл - один з найбільш активних вазопресорних речовин, що належать до групи інгібіторів 

АПФ. Він рекомендований Українською асоціацією кардіологів як засіб для купірування гіпертонічних кризів і 

тривалої терапії хронічної серцевої недостатності. Використання трансмукозних шляхів уведення 

антигіпертензівних лікарських речовин (зокрема ректального) у формі відповідних аплікаційних лікарських 

форм у значній мірі підвищує ступінь їх біологічної доступності й знижує рівень побічних реакцій. На кафедрі 

технології ліків ЗДМУ в результаті проведених комплексних біофармацевтичних, фармакотехнологічних і 

мікробіологічних досліджень науково обґрунтовано состав ректальних супозиторіїв, що містять 0,05 г 

каптоприлу на основі оливи какао з додаванням 2% моногліцеридів дистильованих. Наступним етапом 

досліджень стало вивчення реологічних характеристик супозиторіїв каптоприла, яке проводили за 

допомогою ротаційного віскозиметра «Реотест-2» із системою коаксіальних циліндрів при температурі 37єС, 

що відповідає температурі початку плавлення лікарської форми в прямій кишці. Установлене, що в'язкість 

системи падає зі збільшенням швидкості зсуву,а величина дотичного напруження зсуву зростає. Така 

залежність свідчить про наявність структури в досліджуваній композиції. У період убутної напруги зсуву 

в'язкість досліджуваної системи практично відновлюється, що поряд зі значенням «механічної стабільності» 

(1,04) вказує на домінування в супозиторній масі з каптоприлом зворотніх тиксотропних зв'язків, 

рівномірному розподілі діючої речовини й ПАР в основі-носії й дозволяє прогнозувати стабільність 

структурно-механічних характеристик композиції при тривалому зберіганні. 

Амброзюк О. 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІПОФІЛЬНОЇ ФРАКЦІЇ КОРЕНЕВИЩ І КОРЕНІВ ПЕРСТАЧУ ГУСЯЧОГО 

(POTENTILLA ANSERINA L.) 

Кафедра фармакогнозії з медичною ботанікою 

Науковий керівник: проф. Марчишин С.М. 



Основними компонентами ліпофільних екстрактів з рослинної сировини є жирні кислоти. Ненасичені 

жирні кислоти складають основу клітинних мембран, впливають на всі процеси, що протікають у клітинах. 

Вони беруть участь у метаболізмі гормонів, біосинтезі жирів, мають F–вітамінну, імуностимулюючу дію, 

знижують рівень холестерину в крові. 

У джерелах літератури відсутні відомості про дослідження ліпофільної фракції кореневищ і коренів 

перстачу гусячогою. 

Метою наших досліджень було вивчення якісного складу та кількісного вмісту жирних кислот у 

ліпофільному екстракті кореневищ і коренів перстачу гусячого, зібраного на території Тернопільської області 

весною (травень) і восени (жовтень) 2011 року. 

Жирнокислотний склад ліпофільної фракції аналізували методом газорідинної хроматографії після 

метилювання жирних кислот у зразках екстракту. Дослідження проводили на хроматографі Agilent 

Technologies 6890N з мас-спектрометричним детектором 5973N. Для ідентифікації компонентів 

використовувалася бібліотека мас-спектрів NISTO5 і WILEY 2007 з загальною кількістю спектрів більше 

470000, разом з програмою для ідентифікації AMDIS і NIST. 

У ліпофільних фракціях досліджуваної сировини ідентифіковано і кількісно визначено 17 жирних 

кислот. У екстракті кореневищ і коренів, які заготовляли восени, найбільше міститься лінолевої кислоти 

(46,75 %). Вміст ліноленової кислоти становив 19,52 %, олеїнової – 6,51 %. У ліпофільному екстракті 

кореневищ і коренів, заготовлених у весняний період, вміст лінолевої кислоти був 34,54 %, ліноленової 6,79 

%, олеїнової 7, 66 %. 

Вважаємо, що завдяки наявності у підземних органах перстачу гусячого жирних кислот, 

підсилюється фармакологічна цінність досліджуваної рослини. 

251

Бабій Олена 

ДО ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ З ТИЛОРОНОМ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ 

ГЕРПЕТИЧНИХ УРАЖЕНЬ ШКІРИ ТА СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК 


Кафедра технології ліків і біофармації ЛНМУ ім.Д.Галицького 

Науковий керівник: канд.фарм.наук, доц. Ващенко К.Ф. 

Вінницький медичний коледж ім. акад. Д.К.Заболотного 

Львівський національний медичний університет ім.Данила Галицького 

Вінниця-Львів, Україна 

Герпетичні вірусні захворювання – одна з актуальних проблем сучасної клінічної медицини. 

Незважаючи на інтенсивні дослідження в сфері розробки противірусних засобів, асортимент 

протигерпетичних засобів для зовнішнього застосування на сучасному фармацевтичному ринку України 

досить обмежений. 

Мета: Обґрунтувати необхідність розробки м‘яких лікарських засобів (МЛЗ) противірусної дії для 

зовнішнього застосування. 

Матеріали та методи. Джерела медичної та фармацевтичної інформації; методи моніторингу даних 

літератури, групування та систематизація даних. 

Результати. В результаті аналізу літературних даних встановлено, що основним принципом 

протигерпетичної терапії є застосування противірусних та імунокоригуючих засобів, які відновлюють 

специфічні і неспецифічні реакції імунітету. Індуктори інтерферонів, одним з яких є тилорон, відносять до 

перспективних груп противірусних засобів. Тилорон випускають лише у вигляді таблетованої лікарської 

форми. Для зменшення клінічних проявів та часу видалення вірусу з вогнища запалення, прискорення 

епітелізації при герпесі шкіри та слизових оболонок необхідне призначення противірусних ЛЗ для 

зовнішнього застосування. Тому для успішної реалізації клінічних можливостей тилорону актуальним є 

дослідження щодо створення МЛЗ, що дозволить покращити ефективність лікування герпетичної інфекції. 

Оскільки однією з основних фізико-хімічних властивостей лікарських речовин, що впливають на біологічну 

доступність, є розчинність, нами вивчено розчинність тилорону. Встановлено, що тилорон легко розчинний у 

воді, розчинний у 96 % етанолі, гліцерині, що свідчить про гідрофільний характер вибраної речовини. 

Одержані результати дозволяють врахувати ці властивості при опрацюванні складу і технології МЛЗ. 

Басараба Анна, Пида Віктор 

ВИВЧЕННЯ ЖОВЧЕВИДІЛЬНОЇ ТА ДЕТОКСИКУЮЧОЇ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ В УМОВАХ 

ТЕТРАЦИКЛІНОВОГО ГЕПАТИТУ ПІСЛЯ КОРЕКЦІЇ ЕКСТРАКТОМ З БРУНЬОК ОБЛІПИХИ 


Науковий керівник: д-р біол. наук, проф. Фіра Л.С. 

Тернопільський державний університет ім. І.Я. Горбачевського 


Ураження людського організму ксенобіотиками призводить до структурно- функціональних розладів 

печінки. було вивчити жовчогінну та Метою нашої роботи було вивчити жовчовидільну та знешкоджувальну 

функції печінки при ураженні щурів антибіотиком тетрацикліном. Корекцію виявлених порушень проводили 

екстрактом з чоловічих бруньок обліпихи крушиновидної в дозі 100 мг/кг маси тварин. Як препарат порівняння 

використовували таблетки «Алохол» та таблетки «Силібор». 

При патологічних процесах в печінці однією з перших порушується її жовчеутворювальна функція. 

Тому позитивна динаміка відновлення показників, які характеризують жовчогенез, може бути 

підтвердженням наявності в досліджуваних речовинах гепатопротекторної активності. 

Вивчення жовчогінної дії екстракту бруньок обліпихи показало, що застосування даного засобу 

дослідним тваринам сприяло покращенню процесів жовчоутворення та жовчовиділення. Це свідчить про 

підвищення, знижених після ураження функціональних показників печінки, до рівня інтактних тварин. Алохол 

проявив більш ефективний вплив на процеси жовчовиділення у щурів. 

Важливою функцією печінки є здатність знешкоджувати токсичні продукти в організмі. Стан 

детоксикуючої функції печінки є одним із показників при вивченні гепатопротекторної дії нових препаратів. 

Стан монооксигеназної системи печінки ми характеризували тривалістю гексеналового сну, який 

вводили тваринам у дозі 60 мг/кг маси тіла 

Проведені дослідження показали, що застосування екстракту з бруньок обліпихи сприяє 

відновленню активності монооксигеназ мікросомального ланцюга та сприяє підвищенню функціональної 

спроможності печінки, про що свідчить зменшення тривалості гексеналового сну (на 9,3 хв.) у дослідних 

тварин в порівнянні з ураженими. Силібор виявився менш ефективним у даному випадку. 

Таким чином, проведені дослідження функціонального стану печінки при експериментальному 

тетрацикліновому гепатиті в умовах використання екстракту з чоловічих бруньок обліпихи крушиновидної 

позитивно вплинуло на жовчовидільну та знешкоджувальну функцію даного органу. 

252

Безпалько Людмила, Заячківська Оксана, Гжегоцький Мечислав, Гаврилюк Олена 

ПРЕНАТАЛЬНЕ ПРОГРАМУВАННЯ МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН ЖИРОВОЇ 

ТКАНИНИ ЩУРІВ ЗА УМОВ МЕТАБОЛИЧНОГО СТРЕСУ 

Кафедра нормальної фізіології, кафедра патологічної анатомії з курсом судової медицини 

Науковий керівник: проф. Заячківська О.С. 

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, 


Метою даної роботи було вивчення морфо-функціональної реорганізації адипоцитів в нащадків 

гестаційно стресованих матерів та встановлення зв‘язку між структурою жирової тканини в пренатально 

стресованих нащадків та дією на них стрес-факторів у післянатальному житті. 

Матеріали і методи: гістоморфологічні дослідження ЖТ оцінювали у модельних дослідженнях на 

нелінійних щурах-самцях групи контролю (інтактні тварини -1 гр.) та у нащадків матерів, яким під час 

вагітності індукували метаболічний стрес за наступними моделями: 2 гр. – високим введенням вуглеводів 

ad libertum за В.В.Козаром та ін., 2009 (30% р-ну сахарози з питною водою); 3 група - висококалорійним 

харчуванням з домінуванням жирів (до 45% ккал раціону за A. Lintermans et al., 2009); 4 група – за умов 

бінарної дії означених метаболічних чинників. Двомісячним нащадкам відтворювали водно-іммобілізаційний 

стрес за Takagi et al., 1964. Для оцінки запальної реакції визначали рівні ФНП-альфа у сиворотці крові за 

допомогою діагностичних наборів GRO/CINC-1 (rat) EIA kit Enzo Life Sciences (Велика Британія). 

Результати. Гістологічне дослідження ЖТ показало, що характер гістоструктур вісцеральної ЖТ тканини 

у 1-й гр. відповідає нормі; у 2 гр. – гіпертрофічно-гіперпластичний тип з вираженим поліморфізмом 

адипоцитів та помірною мононуклеарною інфільтрацією з домішками лейкоцитів; 3 гр.- гіпертрофічний тип 

ожиріння з незначним поліморфізмом адипоцитів, а у 4 групи - гіпертрофічно-гіперпластичний тип ожиріння з 

ознаками асептичного запалення: вираженим поліморфізмом адипоцитів та значною мононуклеарною 

інфільтрацією з домішками лейкоцитів. 

Показники серологічного вмісту ФНП-альфа збільшені у тварин 2 і 3 груп в середньому на 67% та 36%, 

тоді як у 4 гр. – вдвічі у порівнянні з групою контролю та на 46 % відносно 2 та 77 % порівняно з 3 групою. 

Висновки: Дія метаболічних стресорів в пренатальному періоді ініціює структурно-функціональну 

реорганізацію ЖТ у постнатальному періоді та синтез про-запальних інтерлейкінів - предикторів ожиріння та 

продіабетичних процесів. 

Бекус Ірина, Кирилів Марія, Криницька Інна 

ВПЛИВ КАРНІТИНУ НА ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ 

СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ТА ЕТАНОЛУ 

Кафедра фармацевтичної хімії, Кафедра клініко-лабораторної діагностики 

Науковий керівник: проф. Кліщ І.М. 



Гостре отруєння етанолом на тлі інтоксикації кадмій хлоридом та плюмбум ацетатом 

супроводжується вираженими порушеннями обміну ліпідів. Для корекції цих порушень доцільно 

застосовувати середники, якi були б здатнi заблокувати всмоктування токсичних агентів і активованi 

ланцюги лiпопереокиснення. Для корекції екзотоксикозу у тварин, уражених етиловим спиртом на тлі 

тривалого введення солей кадмію та плюмбуму використано карнітин. 

Досліди проводили на білих безпородних щурах-самцях масою 170-200 г, яких утримували на 

стандартному раціоні віварію. Токсичне ураження викликали шляхом внутрішньошлункового введення 

тваринам водного розчину кадмію хлориду в дозі 3,3 мг/кг маси тіла та свинцю ацетату в дозі 11 мг/кг 

протягом 30-ти діб. Гостре алкогольне отруєння моделювали шляхом одноразового внутрішньошлункового 

введення етилового спирту, який попередньо розводили в 0,9 % розчині натрію хлориду, з розрахунку 12,5 

мл 40 % розчину етанолу на 1 кг маси на 31-у добу експерименту. З метою корекції викликаних порушень 

внутрішньошлунково вводили 2 % розчин карнітину щоденно в дозі 50 мг/кг протягом 30 діб. 

Піддослідні тварини були поділені на такі групи: 

І – інтактні щурі; ІІ – тварини, уражені кадмію хлоридом, свинцю ацетатом та етанолом; ІІІ – тварини, 

уражені кадмію хлоридом, свинцю ацетатом та етанолом, яким проводилась корекція токсикозу карнітином. 

Дослідженню підлягали плазма крові і гомогенат печінки. 

Встановлено, що у тварин, яким вводили карнітин, вміст загальних ліпідів достовірно знижувався у 

порівнянні з ураженими тваринами. Так, на 3-тю добу експерименту показник становив 90 % від рівня в 

уражених тварин, достовірні зміни спостерігались і на 5-ту та 7-му доби. Таку ж залежність ми спостерігали і 

при дослідженні тканини печінки. 

Вирахувавши співвідношення ліпіди/білок, нами було констатовано достовірне зниження цього 

розрахункового показника у порівнянні з тваринами, яким корекція не проводилась. Так, у плазмі крові на 3- 

тю добу експерименту він був нижчим на 27 %, 5-ту – на 30 %, 7-му – на 31 % у порівнянні з ураженими 

тваринами. У печінці на 3-тю добу експерименту показник становив відповідно 79 %, на 5-ту – 80 %, а на 7- 

му – 77 %, що достовірно нижче від рівня в уражених тварин. Це, з одного боку, зумовлено підвищенням 

метаболізму жирних кислот у мітохондріях, а з іншого – активацією синтезу білка гепатоцитами, що також 

має позитивне значення за даної ситуації.Нами встановлений також чітко виражений позитивний вплив 

карнітину на вміст триацилгліцеролів у крові досліджуваних тварин. Експериментальні дані, свідчать про 

достовірне зниження даного показника вже на 3-тю добу від початку введення карнітину (38 % від рівня 

уражених тварин). У подальшому концентрація триацилгліцеролів продовжувала знижуватись і до 7-ї доби 

досягла рівня інтактних тварин. 

Отже, можна констатувати, що карнітин має виражений позитивний вплив на метаболізм 

нейтральних ліпідів у печінці, ймовірно, за рахунок стимулювання окиснення жирних кислот, активуючи їх 

перенесення через мітохондріальну мембрану. 

253

Бодня Ольга 

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ПРОЦІАНІДИНІВ У ЛИСТІ ТА ПЛОДАХ ХУРМИ ВІРГІНСЬКОЇ 

(DIOSPYROS VIRGINIANA L.) 

Кафедра фармацевтичної хімії та фармакогнозії 

Науковий керівник: ст. викладач Т.В. Джан 

Київський медичний університет Української асоціації народної медицини 


Домінуючим класом біологічно активних речовин хурми є комплекси олігомерних проціанідинів, чи 

конденсованих танінів. Проціанідини – основна (до 80%) частина біофлавоноїдів, яка споживається 

людиною. Важливість проціанідинів як компоненту здорового харчування обумовила виділення очищених 

комплексів проціанідинів в якості біологічно активних харчових добавок. 

Метою даної роботи було дослідження нагромадження проціанідинів у листі хурми віргінської (Diospyros 

virginiana L.) в процесі онтогенезу. Об‘єктом вивчення було листя хурми віргінської чоловічої і жіночої форм 

та плоди хурми сорту «Медова», виведеного у Національному Ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН 

України, зібране в період з червня по серпень 2011 року. Для аналізу вмісту флавоноїдів проводили 

екстракцію листя хурми 70% спиртом етиловим (співвідношення сировини та екстрагента 1:50). Визначення 

вмісту суми флавоноїдів проводили спектрофотометричним методом за реакцією кислотного розщеплення 

проціанідинів до антоціанів в присутності каталізатора, оптичну густину одержаного розчину вимірювали при 

довжині хвилі 550 нм. В результаті проведеного дослідження встановлено, що в процесі вегетації вміст 

проціанідинів в листі хурми зростає, в листі жіночої форми – від 2,02% до 2,28% у перерахунку на ціанідину 

хлорид, в листі чоловічої форми – від 2,39% до 2,89% у перерахунку на ціанідину хлорид. Таким чином, 

вміст проціанідинів виявився вищим у листі чоловічої форми хурми, причому найбільша різниця 

спостерігається у фазу дозрівання плодів. Вміст проціанідинів у плодах хурми виявився меншим, ніж у листі 

і становив 1,74% у м‘якоті, 1,50% у чашечці плодів хурми і 1,53% у насінні хурми у перерахунку на ціанідину 

хлорид. 

Бондарчук Оксана 

НОВІ БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ НА ОСНОВІ МОДИФІКОВАНИХ НАФТОХІНОНІВ 

ГЛІКОЗИДНИМИ ФРАГМЕНТАМИ 

Кафедра технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології 

Науковий керівник: д-р хім. наук, проф. Новіков В.П. 

Національний університет «Львівська політехніка» 


Відомо, що серед похідних 1,4-нафтохіноїдної будови знайдені речовини з різноманітною біологічною 

активністю – бактерицидною, фунгіцидною, протипухлинною, антиоксидантною, протиішемічною, 

протитуберкульозною та ін., в основному середньо- та низькотоксичні сполуки. До суттєвого зниження 

токсичності речовин та збільшення їх біодоступності та терапевтичної дії призводить наявність глікозидного 

залишку в їх молекулах, що дає можливість зменшити ефективну дозу лікарського препарату та покращити 

його водорозчинність. 

Було розроблено метод введення в молекулу нафтохінону (1) глікозидного фрагмента завдяки 

реакції нуклеофільного заміщення атома хлору на D-(+)-глюкозамінний залишок. Найбільш придатним для 

цього процесу є 2,3-дихлор-1,4-нафтохінон та його аналоги. За нижче наведеною реакцією синтезовано ряд 

нових глікозидовмісних нафтохінонів. 

OH CH 2 

OH 

HO O 

O 

O 

O 

Cl Glc NH 2 

NH 

OH 

Cl OH 

K CH 2 

OH 

2 

CO 3 

, 18-craun-6 

HO O 

60ºC, CH 

+ 

Cl 

3 

CN, 4 год 

Cl 

NH 

R O 

R O 

OH 

R O 

1 

2 3 

R = H; OH; OCH 3 

; NH 2 

; NO 2 

Взаємодію проводили при еквімолярних кількостях реагентів в ацетонітрилі у присутності 

свіжопрокаленого K 2 CO 3 і каталітичних кількостях дибензо-18-краун-6 при 60 0 С протягом 4 год. Будова і 

склад одержаних глікозидних похідних (2, 3) підтверджена результатами елементного аналізу, ПМР-, ІЧспектроскопією, 

ТШХ. Визначення LD 50 показало різке зменшення цього показника в продуктах (2, 3) у 

порівнянні з вихідними сполуками (1), а віртуальний комп‘ютерний скринінг на біологічну активність за 

програмою PASS також показав більшу фізіологічну активність глікозидних нафтохінонів (2, 3) ніж вихідних 

нафтохінонів (1) без глікозидного фрагменту. 

254

Бугай Іванна, Потішний Ігор 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФІРНИХ ОЛІЙ У ТРАВІ ВЕРОНІКИ ЛЕЖАЧОЇ 


Науковий керівник: проф. С.М. Марчишин 



Вероніка лежача (Verónica prostrata L.) належить до роду Веро ніка (Verónica) родини Подорожникові 

(Plantaginaceae). Рід Вероніка нараховує до 300 видів рослин. Маловивченим видом є вероніка лежача. Це 

багаторічна трав‘яниста рослина з багаточисленними стеблами. Квітки в густих багатоквіткових китицях у 

пазухах листків; голубого кольору. Рослина зростає на сухих, часто вапнянистих, ґрунтах, на сонячних 

полянах. Ареал даного виду – практично вся територія Європи. 

Рослини роду Вероніка добрі медоноси. У медичній і ветеринарній практиці найчастіше 

використовують вероніку лікарську, яка містить багато біологічно активних речовин (дубильні речовини, 

сліди алкалоїдів, аскорбінову кислоту, сапоніни). У доступних нам джерелах літератури інформації про 

вероніку лежачу недостатньо, тому метою наших досліджень було визначити вміст біологічно активних 

речовин у досліджуваному виді. Ми провели визначення вмісту ефірних олій у траві вероніки лежачої, яку 

заготовляли в травні на території Заліщицького району Тернопільської області. Ефірні олії із досліджуваної 

сировини виділяли методом перегонки з водяною парою із використанням віали „Agilent‖. Дослідження 

компонентного складу проводили на хроматографі Agilent Technology 6890N. Компоненти ефірної олії 

ідентифікували за результатами порівняння в процесі хроматографування мас-спектрів хімічних речовин, з 

даними бібліотеки мас-спектрів NIST02. 

Результати досліджень показали, що трава вероніки лежачої містить 28 компонентів, з яких 26 було 

ідентифіковано. У значних кількостях у досліджуваній траві міститься сквален (9,17 %), 

гексагілрофарнезилацетолн (8,56 %), фітол (6,33 %), трикозан (6,16 %), хентриаконтан (5,64 %), нонакозан 

(4,03 %), етилліноленат (3,65 %), тетрадеканова кислота (3,41 %), гептакозан (2,68 %), пентакозан (2,58 %). 

Дослідження даного виду продовжуються. 

Бутко Аліна 

ПОРІВНЯЛЬНЕ ФІТОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕНЯ ОМАНУ ВИСОКОГО ТА ОМАНУ БРИТАНСЬКОГО 

Кафедра фармакогнозії та ботаніки 

Науковий керівник: д-р хім. наук, проф. Н.П. Максютіна 

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця 


Речовини рослинного походження займають важливе місце в сучасній медицині, що підтверджено 

статистикою: їх доля становить близько 40% від загальної кількості офіційних лікарських засобів, які 

використовують лікарі з лікувальною та профілактичною метою. 

Об‘єктом наших досліджень є оман високий (Inula helenium) – багаторічна рослина, яка зустрічається в 

поліських та лісостепових районах України. Промислова заготівля здійснюється в Чернівецькій, 

Хмельницькій, Тернопільській, Вінницькій та Одеській областях. 

З метою розширення асортименту лікарських засобів рослинного походження ми дослідили хімічний 

склад оману високого та оману британського. Літературні джерела підтверджують думку, що оман виробляє 

велику кількість різних складних хімічних сполук, які володіють фармакологічним впливом на організм 

людини. 

Фітохімічні дослідження кореня, листя, стебла та квітів оману підтвердили наявність біологічноактивних 

речовин в усіх частинах рослини. 

Так, сесквітерпенові лактони зумовлюють основні лікувальні властивості оману, яких в досліджених 

зразках було виявлено від 0,6 до 1,2%. 

Також нами проведені дослідження на наявність ефірних олій. Хроматографічна оцінка рослинної 

сировини підтвердила наявність в об‘єктах ефірної олії, яка складається з суміші біциклічних 

сесквітерпенових лактонів, похідних β-силеніну, з яких основні – алантолактон, ізоалантолактон та 

дигідроалантолактон. Максимальна кількість була виявлена в коренях рослини – до 3%, невелика кількість в 

листі – 0,27% та в квітках – до 0,12%. 

Таким чином, наявні біологічно-активні сполуки підтверджують широке використання оману, як 

лікарської рослини з чудодійними властивостями від дев‘яти хвороб, ще з часів Гіппократа та стародавньої 

медицини. 

255

Вадзюк Юлія 

АНАЛІЗ ВАРТОСТІ ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ 

Кафедра клінічної фармації 

Науковий керівник: доц. І.М. Марків 



Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ВХДК) є одним із найпоширеніших захворювань 

шлунково-кишкового тракту в Україні. Вона характеризується хронічним рецидивуючим перебігом, 

пов‘язаним із значними економічними збитками внаслідок втрати працездатності пацієнтів і високої вартості 


Мета роботи – визначити та порівняти ―загальну вартість хвороби‖ пацієнтів, які лікувались з 

приводу ВХДК в умовах денного стаціонару поліклініки та у терапевтичному відділенні міської лікарні. 

Оцінювались грошові витрати на діагностичні процедури, медикаментозну терапію, перебування пацієнтів у 

лікувальному закладі, роботу медичного персоналу. 

Проведений ретроспективний аналіз історій хвороби 69 пацієнтів. Серед обстежених було 43 

чоловіки і 16 жінок у віці від 22 до 73 років. У всіх хворих було загострення виразкової хвороби з наявністю 

активної виразки у цибулині дванадцятипалої кишки. Вивчалась загальна вартість діагностичних та 

лікувальних технологій, які були використані у денному стаціонарі (I група, 34 пацієнти) та у терапевтичному 

відділенні міської лікарні (II група, 25 пацієнтів). 

Результати проведеного фармакоекономічного аналізу показали, що ―загальна вартість 

захворювання ‖одного пацієнта денного стаціонару складала 1023 грн. 05 коп., тоді як аналогічний показник 

у терапевтичному відділенні становив 1817 грн. 53 коп. Вища (794 грн. 48 коп.) ―загальна вартість хвороби‖ 

пацієнтів II групи була зумовлена витратами на готельні послуги та харчування. 

Результати роботи вказують на доцільність лікування ВХДК в умовах денного стаціонару поліклініки. 

Винницька Рената 

АНТИМІКРОБНА АКТИВНІСТЬ ГІДРОКСИНАФТОХІНОНІВ 

Кафедра хімії фармацевтичного факультету. 

Науковий керівник: д-р хім.наук, проф. Новіков В.П. 

ДВНЗ ―Івано-Франківський національний медичний університет‖ 

м.Івано-Франківськ , Україна 

Антимікробна активність заміщених 1,4-нафтохінона достатньо добре відома і вивчена була раніше. 

Однак, відомо лише окремі випадки вивчення цієї активності серед похідних нафтазарину та шиконіну. 

Дослідженням встановлено, що в першу чергу за фармакологічну дію цих сполук відповідає 5,8-дигідрокси- 

1,4-нафтохіноїдний (нафтазариновий) фрагмент,а додаткове введення у цю структуру відомих 

фармакоформних угруповань дозволяє підсилювати антимікробну активність. 

Нами синтезовано достатню кількість похідних нафтазарину (1) і шиконіну (2) 

Визначення антимікробної активності одержаних гідроксинафтохінонів (1,2) вивчали методом дифузії 

речовин в агар і використовувались наступні тест –культури бактерій: Escherschia coli, Staphylococcus 

aureus, Mycobacterium luteum, а також тест культури грибів Candida tenuis і Аspergillus niger. 

За результатами випробувань гострої токсичності, досліджувані сполуки належать, в основному, до 

низько токсичних речовин, оскільки їх LD50 знаходиться в межах 600-900мг/кг. 

Необхідно також наголосити, що введення в структури(1,2)атомів галогену сприяє максимальному 

підвищенню антимікробної активності похідних як нафтазарину (1), так і шиконіну(2) 

256

.Власенко Марія 

ВИВЧЕННЯ СКЛАДУ ЛЕТКИХ СПОЛУК У ПЛОДАХ ХЕНОМЕЛЕСУ (СHAENOMELES L.) 


Науковий керівник: ст. викладач Т.В. Джан 

ВПНЗ «Київський медичний університет Української асоціації народної медицини», 


Метою даної роботи було дослідження вмісту летких сполук в плодах хеномелесу. Об‘єктами 

вивчення були плоди хеномелесу сортів «Амфора», «Ян», «Святковий», «Ніваліс» та «Симоні», виведених у 

Національному Ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України. Дослідження вмісту летких сполук 

проводили хромато-мас-спектрометричним методом. В складі летких сполук плодів хеномелесу виявлені 

аліфатичні і ароматичні вуглеводні та їх похідні, терпеноїди, гетероциклічні сполуки, зокрема фурфурол, 

який виявися основним компонентом серед летких сполук плодів всіх сортів хеномелесу – від 17,8 мг/кг у 

плодах сорту «Амфора» до 86,8 мг/кг у плодах сорту «Симоні». Серед похідних фурану у плодах всіх сортів 

хеномелесу ідентифікований також 5-метилфурфурол; 2,5-фурандіон виявлений лише в плодах сорту 

«Святковий». Лише в плодах сорту «Ян» ідентифікований бензотіазол. Серед жирних кислот у плодах всіх 

досліджуваних сортів хеномелесу ідентифіковані капронова, нонанова, лауринова і міристинова кислоти; 

пентадеканова кислота виявлена лише в плодах сорту «Ян», гептанова кислота – лише в плодах сорту 

«Амфора». Серед терпеноїдів в плодах всіх досліджуваних сортів хеномелесу ідентифіковані транс- і цисліналоолоксид, 

ліналоол, мірценол, 1,8-ментадієн-4-ол, п-мент-1-ен-9-аль, сквален, цис- і транс-оцимен, б- 

терпінеол; лимонен виявлений лише в плодах сорту «Амфора», мегастигматрієнон-4 та мегастигматрієнон-2 

– в плодах сорту «Симоні». Таким чином, речовини, виявлені лише в плодах одного сорту хеномелесу. 

можуть бути використані як хемотаксономічні ознаки. 

Гарник Мирослава 

ВИВЧЕННЯ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ ТРАВИ РОЗХІДНИКА ЗВИЧАЙНОГО 



Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова 


Проблема створення високоефективних лікарських засобів на основі рослинної сировини набуває 

все більшої актуальності. Адже частка ліків рослинного походження на фармацевтичних ринках розвинених 

країн сьогодні досягає 50 %. У зв‘язку з цим важливе науково-практичне значення мають представники 

родини ясноткові – Lamiaceae, зокрема, рід Розхідник (Glechoma L.). На даний час встановлено, що траву 

розхідника звичайного у народній медицині застосовують як відхаркуювальний, протизапальний, 

репаративний, антисептичний, знеболювальний, кровоспинний, потогінний та сечогінний засіб, а також для 

нормалізації загального обміну речовин в організмі. 

При попередньому фітохімічному дослідженні встановлено, що трава розхідника містить різні групи 

біологічно активних речовин, зокрема, флавоноїди, гідроксикоричні, органічні та аскорбінову кислоти, 

каротиноїди, хлорофіли та ін. За даними літератури рослина містить від 0,03 до 0,06 % ефірної олії. 

Компонентний склад ефірної олії Glechoma hederacea не вивчався, тому ми провели дослідження ефірної 

олії трави розхідника звичайного, зібраної протягом травня 2011 року на території Вінницької області. 

Ефірну олію отримували методом гідродистиляції, використовуючи прилад Клевенджера. 

Дослідження компонентного складу проводили хромато-масспектрометричним методом. Результати 

вивчення складу ефірної олії трави розхідника звичайного показали, що у ній міститься 92 компоненти, з 

яких 64 ідентифіковано. Виявлено домінуючі сполуки у ефірній олії розхідника: 1,8-цинеол, гермакрен, β- 

елемен, γ-елемен, пінокамфон. 

Значна кількість біологічно активних сполук ефірної олії створює передумови для подальшого 

вивчення розхідника звичайного як перспективного рослинного джерела ефірних олій. 

257

Гриб Вікторія, Рябоха Олександр, Цимбалюк Віталій, Скорина Дмитро, Воскобойнік Олексій 

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЗНЕБОЛЮЮЧОЇ ДІЇ ПОХІДНИХ 

( 3-R-2-ОКСО -2 Н - [1,2,4]- ТРИАЗИНО [ 2,3- С ] - ХІНАЗОЛІН - 6 - ІЛ) 

АЛКІЛКАРБОНОВИХ КИСЛОТ ТА СУЧАСНИХ НЕНАРКОТИЧНИХ АНАЛЬГЕТИКІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ 

Кафедра фармакології 

Науковий керівник: проф. Степанюк Г.І. 

Вінницький національний медичний університет ім.. М. І. Пирогова 



Широке та тривале застосування ненаркотичних анальгетиків диклофенаку, дексалгіну та ін. 

обмежене наявністю у них побічних ефектів ( гастро- та нефропатій). Тому сьогодні ведеться пошук нових 

речовин із знеболюючою дією, придатних для створення нового лікарського засобу. В цьому плані нашу 

увагу привернули похідні ( 3-R-2-оксо – 2Н – 1,2,4] - триазино 2,3- с ] – хіназолін - 6 – іл) алкілкарбонових 

кислот, яким притаманна церебро- та стреспротективна активність (С.В. Павлов, 2008, О.А. Ходаківський, 

2009). Для дослідження взято сім сполук вказаного класу речовин DSK-38; DSK-39; DSK-127; DSK-128; AV- 

217; AV-218; AV-223, синтезованих у ЗДМУ під керівництвом проф. С.І. Коваленко. 

Мета дослідження: Встановити наявність та оцінити ступінь анальгетичного ефекту вказаних 

речовин, виявити сполуку- лідера, придатну для поглибленого вивчення. 

Матеріали та методи: Досліди проведено на 66 статевозрілих щурах-самцях масою 160- 240 г. 

Больове відчуття «корчі» моделювали шляхом в/о введення 0,8% оцтової кислоти, в другій серії – термічним 

подразненням хвоста у воді з температурою 50 °С. Дію досліджуваних речовин (5 мг/кг в/о) та референспрепаратів 

(наклофен, дексалгін та кетанов 5 мг/кг в/ш) оцінювали за показником їх анальгетичної 

активності (АА). 

Результати: Встановлено, що введення в організм похідних алкілкарбонових кислот так само, як і 

референс-препаратів, супроводжується зменшенням кількості оцтовокислих «корчів» у щурів, що вказує на 

наявність у них анальгетичного ефекту. В найбільшій мірі ця дія проявилась у сполук з лабораторним 

шифром AV-223; DSK-38; DSK-39 та DSK-127: показник АА становив відповідно 84%, 71%, 73% та 76%. 

При цьому за величиною показника АА ці сполуки практично співставлялись з наклофеном та дексалгіном 

(94% та 95% відповідно), наближаючись до кетанова (100%). Аналогічне співвідношення величини АА 

похідних алкілкарбонових кислот та референс-препаратів було встановлено на моделі термічного 

подразнення хвоста у щурів. 

Висновки: Похідні ( 3-R-2-оксо – 2Н – 1,2,4] - триазино 2,3- с ] – хіназолін - 6 – іл) 

алкілкарбонових кислот є носіями АА. Ця дія в найбільшій мірі притаманна сполуці з лабораторним шифром 

AV-223, яка представляє інтерес для поглибленого вивчення її фармакологічних властивостей. 

Гриценко Іванна, Черняшова Валентина 

РОЛЬ СИСТЕМИ L-АРГІНІН-NO У ПАТОГЕНЕЗІ УРАЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ ПРИ ГОСТРОМУ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПЕРИТОНІТІ 


Науковий керівник: д-р мед. наук., проф. К. А. Посохова 



У літературі останніх років накопичилось достатньо відомостей про біорегуляторну систему L-аргініноксид 

азоту (NO), проте відсутня єдина точка зору про роль системи L-аргінін-NO у механізмах ураження 

печінки та нирок при гострому перитоніті, що обумовлює актуальність даного напрямку досліджень. 

Метою нашої роботи було дослідити механізми ураження печінки та нирок при гострому перитоніті та 

з‘ясувати вплив попередника синтезу оксиду азоту – L-аргініну-L-глутамату (глутаргіну) і селективного 

інгібітора індуцибельної ізоформи NO-синтази – аміногуанідину при їх окремому та поєднаному застосуванні 

на патогенетичні ланки розвитку захворювання. Встановлено, що при комбінованому введенні піддослідним 

тваринам з гострим перитонітом L-аргініну-L-глутамату (LALГ) та аміногуанідину (АГ) спостерігається 

зростання рівня стабільного метаболіту NO нітрит-аніону у гомогенатах органів та сироватці крові, що 

супроводжується пригніченням процесів переокиснення мембранних ліпідів, зростанням активності 

ферментів антиоксидантної системи та тканинного дихання у печінці та нирках. Разом з тим, ступінь гепатоі 

нефропротекторної дії при поєднаному введенні LALГ та АГ є меншим, ніж при монокорекції LALГ. Таким 

чином, отримані результати свідчать, що у механізмі позитивного впливу L-аргініну-L-глутамату на стан 

печінки та нирок при гострому перитоніті відіграють важливу роль не лише його антиоксидантні властивості, 

але й здатність стимулювати синтез оксиду азоту. 

258

Грищук Олена 

ВИКОРИСТАННЯ СУХОГО ЕКСТРАКТУ З ЛИСТЯ АБРИКОСА ЗА УМОВ АДРЕНАЛІНОВОГО 

УШКОДЖЕННЯ МІОКАРДУ 


Науковий керівник: завідувач кафедри фарм. хімії, проф.. Фіра Л.С. 



Частою причиною загибелі хворих із серцево-судинною патологією є розвиток некротичного процесу в 

міокарді внаслідок значних порушень метаболізму. Виявлення особливостей патогенезу порушень серця за 

розвитку адреналінової міокардіопатії у тварин дасть змогу створити більш доступні методи корекції 

вказаної патології та впливати на пускові її механізми. 

Метою даної роботи було вивчити вплив сухого екстракту з листя абрикоса на окиснювальні процеси в 

міокарді після ураження його токсичною дозою адреналіну. 

Гостру міокардіопатію спричиняли шляхом одноразового внутрішньочеревинного введення 0,18 %-го 

розчину адреналіну гідротартрату (―Дарниця‖, Україна) білим нелінійним щурам-самцям масою 180 г з 

розрахунку 1 мг/кг за методикою О.О. Маркової. Тварини були розділені на три групи: 1 – інтактні тварини, 2- 

а - тварини зі змодельованою міокардіопатією, 3-я – щури, які на тлі ураження адреналіном, отримували 

сухий екстракт з листя абрикоса в дозі 125 мг/кг маси тіла. Через 24 години після введення адреналіну у 

сироватці крові та міокарді щурів вивчали вміст ТБК-АП та 2,4-ДНФГ нейтрального та основного характеру. 

Встановлено, що після ураження щурів адреналіном у сироватці крові вміст ТБК-АП підвищується на 45 

% в порівнянні з інтактними тваринами. Аналогічна тенденція до підвищення спостерігалась в міокарді, де 

даний показник підвищився на 30 %. Паралельно зі вмістом продуктів ліпопероксидації ми вивчили 

показники окиснювальної модифікації білків – 2,4-динітрофенілгідразони. Відмічено, що адреналінове 

навантаження призвело до достовірного підвищення вмісту 2,4-ДНФГ як в сироватці крові, так і в міокарді. З 

метою корекції виявлених порушень було використано екстракт з листя абрикоса, введення якого в 

уражений організм достовірно знизило вміст ТБК-АП в досліджуваних тканинах і призвело до нормалізації 

продуктів окиснювальної модифікації білків. Це свідчить про позитивний вплив екстракту на активовані 

вільнорадикальні процеси за умов адреналінового ушкодження серця. 

Таким чином, використання сухого екстракту з листя абрикоса для корекції порушень серцево-судинної 

патології є перспективним та доцільним у плані створення нових кардіопротекторних засобів рослинного 

походження. 

Грохола Мар’яна, Пласконіс Юлія 

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ГІДРОДИНАМІЧНОЇ КАВІТАЦІЇ НА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СПИРТУ 

ЕТИЛОВОГО РІЗНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ 

Кафедра фармацевтичних дисциплін 

Науковий керівник: канд. фарм. наук, декан фармацевтичного факультету Соколова Л.В. 



Протягом останнього десятиліття запропоновано багато способів інтенсифікації процесу екстракції в 

технології настоянок і екстрактів. Одним з перспективних є попередня обробка екстрагента в 

гідродинамічному кавітаційному пристрої. При цьому відбувається так звана активація екстрагента, що 

супроводжується зміною структури екстрагента, його в‘язкості, поверхневого натягу, водневого показника 

рН. Також може відбуватись руйнування водневих зв‘язків у молекулах спирту і води, що значною мірою 

впливає на інтенсивність процесу екстракції. 

Зміну фізико-хімічних властивостей під дією гідродинамічної кавітації вивчали на прикладі показників: 

рН, густина, показник заломлення. Дослідження проводили з водою очищеною та спиртом етиловим різної 

концентрації. Відносну густину визначали за допомогою ареометра, показник заломлення 

рефрактометрично, рН-показник потенціометрично за методиками ДФУ. Виміри проводили до та після 

обробки досліджуваних рідин в гідродинамічному кавітаційному пристрої з швидкістю обертів гвинта 7000 

об./хв. протягом 2 хвилин. 

Отримані експериментальні дані свідчать, що під дією гідродинамічної кавітації відбуваються зміни 

фізико-хімічних властивостей досліджуваних рідин. Встановлено, що значення показника рН у всіх випадках 

зміщується в лужну сторону. Визначення показника заломлення показує, що існує тенденція до його 

зростання, тобто під дією кавітації набувають змін оптичні властивості рідини. Щодо густини, то даний 

показник практично не змінюється під дією кавітації і дана закономірність не залежить від концентрації 

спирту етилового. 

259

Гудзенко Андрій 

ВИВЧЕННЯ СКЛАДУ ЛЕТКИХ СПОЛУК ТРАВИ РОЗМАРИНУ ЛІКАРСЬКОГО 

(ROSMARINUS OFFICINALIS L.) 

Державна лабораторія з контролю якості лікарських засобів 

Науковий керівник: д-р фарм. наук, проф Цуркан О.О. 

ДУ „Інститут фармакології та токсикології АМНУ‖, 


З метою пошуку маркерів для стандартизації трави розмарину лікарського в рослинних сумішах було 

досліджено вміст летких сполук в зазначеній сировині. 

Матеріали та методи дослідження. Дослідження вмісту летких сполук проводили за допомогою газового 

хроматографу, обладнаного мас-спектрометричним детектором з використанням капілярної колонки 

cередньої полярності. 

Результати та їх обговорення. В результаті проведених досліджень, з використанням бібліотечних 

спектрів, в екстракті досліджуваної сировини ідентифіковано 39 летких сполук: аліфатичні і ароматичні 

вуглеводні та їх похідні, терпеноїди, гетероциклічні сполуки тощо. Найбільшу концентрацію серед летких 

сполук трави розмарину лікарського має терпеноїд борнеол, вміст якого складає 235,4 мг/кг сировини. Дещо 

менший вміст в сировині мають вербенон, камфора та пара-метадієн-6-он, вміст яких в розмарині складає 

193,4 мг/кг, 142,0 мг/кг, та 126,3 мг/кг відповідно. 

Також в траві розмарину лікарського ідентифіковано: ліналоол (115,6 мг/кг), хризантенон (111,8 мг/кг), 1,8- 

цинеол (103,5 мг/кг), пінокамфон (48,4 мг/кг) тощо. 

Висновки. 1. В результаті проведених досліджень було визначено, що мажоритарними представниками 

ефірної олії трави розмарину лікарського є борнеол, вербенон, камфора, пара-метадієн-6-он, ліналоол, 

хризантенон, 1,8-цинеол та пінокамфон. 

2. Пошук маркерів для стандартизації сировини трави розмарину лікарського в рослинних сумішах доцільно 

проводити саме серед вищезазначених біологічно активних речовин. 

Демидяк Ольга, Викарчук Катерина, Шостак Любов 

ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У НАДЗЕМНІЙ ЧАСТИНІ ПЕРВОЦВІТУ ВЕСНЯНОГО (PRIMULA 

VERIS L.) 


Науковий керівник – д-р фарм. наук, проф. С.М. Марчишин 



Первоцвіт весняний, примула, весняник лікарський, аптечна скороспілка, лісове зілля – лікарська 

рослина, що відома як лікарський засіб ще стародавнім грекам. На Україні здавна вважають його за 

рослину, що оберігає життя. 

У народній медицині квітки первоцвіту вживають як потогінний й відхаркувальний засіб, а також для 

заспокоєння нервової системи. Окрім того, у народній медицині первоцвіт застосовують при запальних 

процесах у сечостатевих органах, як сечогінний, знеболювальний і спазмолітичний засіб. Квітки первоцвіту 

приймають як засіб від головної болі, при неврозах та безсонні. З листків роблять салат, корисний при 

гіповітамінозах. Як об‘єкт дослідження ми взяли надземну частину первоцвіту весняного (Primula veris L.) і 

визначили в квітках і листках рослини важливі біологічно активні речовини – органічні кислоти. 

Результати досліджень показали, що вміст органічних кислот у листках первоцвіту весняного становив 

(4,42±0,01) %, у квітках – (8,14±0,01) %. Методом хроматографії у тонкому шарі сорбенту виявили наявність 

у досліджуваних органах рослини щавлевої, лимонної, бурштинової, яблучної та бензойної кислот. Методом 

масс-спектрометрії на газовому хроматографі Agilet Technologies 6890 у листках первоцвіту весняного 

виявлено 11 фенольних, моно-, ди- та трикарбонових кислот, у квітках - 10. Найбільше у листках первоцвіту 

весняного яблучної (19,67 %), щавлевої (18,28 %) та лимонної (13,38 %) кислот. У квітках переважає 

яблучна – 29,81 %, лимонна (19,10 %) та щавлева (15,41 %) кислоти. 

260

Денис Антоніна 

ВИВЧЕННЯ КРИСТАЛОГРАФІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЕКСТРАКТУ ЛИСТЯ ТОПОЛІ КИТАЙСЬКОЇ 


Науковий керівник проф. Т. А. Грошовий 

ДВНЗ „Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського‖ 


Для вибору раціональної технології одержання таблеток вивчають фізико-хімічні та фармакотехнологічні 

властивості субстанцій та сумішей для таблетування. Значний вплив на технологічні 

характеристики таблетних мас здійснюють форма та розміри частинок. 

Метою нашої роботи було дослідження форми та розміру частинок екстракту листя тополі 

китайської. Кристалографічні характеристики та вивчення лінійних розмірів проводили за допомогою 

електронно-мікроскопічних методів з використанням комп‘ютерної програми Inter Video WinDVR. Частинки 

порошку, що спостерігалися в полі мікроскопа, фотографували. Для конкретної частинки на фотознімках 

підбирали відповідну правильну геометричну фігуру і заміряли її довжину та ширину з урахуванням 

збільшення. Для характеристики ступеня ізометричності порошку розраховували формфактор за формулою: 

К = Ш / Д, де Ш – середня ширина частинок, мкм; Д – середня довжина частинок, мкм. Відомо, що для 

ізометричних частинок К > 0,5, а для анізометричних – К ≤ 0,5. 

Одержані дані показали, що екстракт листя тополі китайської являє собою порошок з прозорими, 

зеленувато-гірчичними частинками анізодіаметричної форми (К = 0,48). Кристали представлені у вигляді 

плоских, продовгуватих пластин з гладкою поверхнею. Домінуюча фракція частинок субстанції має лінійні 

розміри 100 – 220 мкм, невелика кількість фракції містить частинки з розміром до 100 мкм. 

Порошки пластинчастої форми з гладкою поверхнею кристалів і розміром більше 100 мкм не мають 

доброї спресовуваності, однак мають незначну плинність. Це все вказує на необхідність корекції 

технологічних властивостей екстракту листя тополі китайської з використанням допоміжних речовин для 

одержання таблеток методом прямого пресування. 

Дмитрієв Антон 

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ НОЦИЦЕПЦІЇ ПРИ ПІДВИЩЕНІЙ СУДОМНІЙ 

ГОТОВНОСТІ МОЗКУ 

Кафедра фармакології, клінічної фармакології та фармакоекономіки 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. В.І.Опришко 

ДЗ «Дніпропетровська державна медична академія» 


Відомо , що опіоїдні системи мозку приймають участь у розвитку судомних розладів та клітинних 

механізмів епілептогенезу. Є дані про те, що опіоїдні пептиди можуть виступати як у ролі ендогенних 

проконвульсантів, так і у формі протисудомних нейромодуляторів,. 

Метою експериментальних досліджень на щурах та кроликах було встановлення нейрофізіологічних 

еквівалентів певної єдності морфо-функціонального субстрату формування больового реагування та 

судомного статусу. Нейрофізіологічні дослідження проводилися на кролях в умовах вільного пересування з 

біполярними ніхромовими електродами, хронічно вживленими у фронтальну зону кори (ФК), дорзомедіальну 

область мигдалевидного тіла (ДММ), дорзальну область гіпокампу (ДГ) та ретикулярну формацію 

середнього мозку (РФ). Функціональний стан структур мозку оцінювали по рівню збудливості мозкових 

утворень та характеру інтрацентральних відношень між ними. 

Нейрофізіологічеий аналіз показав, що в основі змін больового реагування при підвищеній судомній 

готовності мозку лежить зниження функціональної активності РФ (15%, P

Дячков Михайло, Шкода Олександр 

СИНТЕЗ ПОТЕНЦІЙНИХ АНТИОКСИДАНТНИХ СПОЛУК СЕРЕД ПОХІДНИХ 

3-R-КСАНТИНІЛ-8-МЕТИЛТІОАЦЕТАТНИХ КИСЛОТ ТА ЇХ ВОДОРОЗЧИННИХ СОЛЕЙ 

Кафедра біологічної хімії та лабораторної діагностики 

Науковий керівник: д-р хім. наук, проф. Александрова К.В. 



Вільнорадикальне окислення біоорганічних сполук відіграє суттєву роль в процесах старіння. Вільні 

радикали, маючи неспарені електрони на зовнішньому енергетичному рівні, здатні легко вступати в будь-які 

хімічні перетворення, в тому числі і в реакції окислення, в наслідок чого відбувається різні структурні зміни 

на біомолекулярному та клітинному рівнях. Означені деструктивні трансформації можуть бути попереджені 

як дією антиоксидантних систем організму, так і дією екзогенних ксенобіотиків. Вивчення антиоксидантних 

властивостей нових біодоступних похідних ксантину є досить перспективним та актуальним напрямком 

сучасної фармації, оскільки останні можуть бути використані для корекції різноманітних вікових дисфункцій. 

З метою пошуку нових ефективних та малотоксичних антиоксидантів нами були розроблені 

препаративні методи отримання не відомих похідних 3-R-ксантиніл-8-метилтіоацетатних кислот та їх 

водорозчинних солей. У якості вихідних сполук були використані отримані нами раніше відповідні 3- 

бензил(феніл- або п-толіл)-8-хлорометилксантини та тіоацетатна кислота. Взаємодією з фармакогенними 

амінами (амоніак, морфолін, коламін тощо) з кількісними виходами були синтезовані водорозчинні солі - 

перспективні зручні об‘єкти для фармакологічних досліджень. 

Індивідуальність синтезованих речовин контролювалась методами ТШХ. Структура доведена 

даними ІЧ-, ПМР-спектроскопії, мас-спектрометрії. 

Фармакологічний скринінг in silico та in vitro показав, що отримані сполуки можуть виявляти 

антиоксидантну й антирадикальну активності та після поглиблених біологічних досліджень спроможні знайти 

подальше застосування в сучасній медичній практиці. 

Єрмощенко Світлана 

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ ІМУНОМОДУЛЮЮЧОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ У ФОРМІ СУПОЗИТОРІЇВ 


Кафедра технології ліків та біофармації ЛНМУ ім.Д.Галицького 

Науковий керівник: доц., канд. фарм. наук Білоус С.Б. 

Вінницький медичний коледж ім. акад. Д.К.Заболотного 


Вінниця-Львів, Україна 

Інфекції, зумовлені вірусом простого герпесу (ВПГ), посідають одне з провідних місць серед 

інфекційних захворювань та характеризуються значним поліморфізмом клінічних проявів герпетичної 

інфекції (ГІ). ГІ супроводжуються значною напругою клітинної ланки імунітету, зокрема дисбалансом в Т- 

клітинному імунітеті з порушенням імунорегуляторної функції Т-клітин, зниженням продукції ІФН-γ та 

протизапальних цитокінів. Перспективним методом лікування ГІ є застосування індукторів інтерферонів (ІФ), 

які на фармацевтичному ринку України представлені пероральними лікарськими формами. 

Мета дослідження: обґрунтувати доцільність розробки лікарських засобів з тилороном у формі 

вагінальних супозиторіїв. 

Матеріали та методи. Джерела медичної та фармацевтичної інформації; методи - моніторинг даних 

літератури, групування та систематизація даних. 

Висновки. Аналіз літератури показує, що включення пероральних форм тилорону в комплексну 

терапію ГІ призводить до скорочення періоду загострення, більш інтенсивного зменшення чи зникнення 

таких скарг як загальна слабкість, свербіж, біль в ділянках висипки, прискорення процесу елімінації 

елементів висипки, нормалізації цитокінового та інтерферонового статусу. 

Генітальний герпес (ГГ), як різновид ГІ, належить до найбільш поширених захворювань, що 

передаються статевим шляхом. При проведенні протирецидивної терапії пацієнтам з ГГ препаратами 

тилорону спостерігається стійкість ремісії або значне подовження безрецидивного періоду, скорочення 

тривалості поточного рецидиву, швидкий регрес клінічних проявів. Враховуючи дані клінічних досліджень 

про високу ефективність таблетованих препаратів тилорону при ГГ, можна передбачити доцільність 

фармацевтичної розробки та клінічну ефективність тилорону у формі супозиторіїв. 

262

Іванцик Леся 

ВИВЧЕННЯ АНАЛГЕТИЧНОЇ ВЛАСТИВОСТІ НОВОЇ МАЗІ З ЕТОНІЄМ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ РАН 


Науковий керівник: канд. фарм. наук, доц. Я.О.Бутко 

Національний фармацевтичний університет 

м.Харків, Україна 

Пошук та розробка високоефективних та безпечних засобів із знеболюючою дією для 

фармакотерапії ранового процесу є актуальною проблемою. Метою нашого дослідження було вивчення 

аналгетичної активності нової експериментальної мазі з етонієм, до складу якої входить знеболюючий 

компонент, розробленої вченими НФаУ та порівняння її з мазями «Інфларакс» та «Офлокаїн», які 

застосовуються в хірургічній практиці. 

Патологію відтворювали на моделі «оцтові корчі» у 24 мишей, поділених на 4 групи (по 6 тварин у 

кожній): група нелікованих тварин та 3 групи тварин, яким наносили досліджувані мазі. Аналгетичну 

активність досліджуваних препаратів оцінювали за їх здатністю зменшувати кількість корчів, які виникали 

при введенні 0,7% розчину оцтової кислоти. 

Результати досліджень показали, що кількість корчів у нелікованих тварин склала 52,0±3,0; у тварин, 

яких лікували маззю з етонієм – 38,0±1,9; маззю «Офлокаїн» - 36,5±1,5 та «Інфларакс» - 35,8±1,4. Частота 

виникнення корчів при застосуванні мазі з етонієм зменшилась на 26,9%, мазі «Офлокаїн» - на 29,8% та мазі 

«Інфларакс» - на 31,2%. 

Отже, у ході проведеного дослідження встановлено, що досліджувана мазь з етонієм володіє 

аналгетично активністю та здатна пригнічувати больове подразнення, викликане оцтовою кислотою. 

Таким чином, згідно з отриманими експериментальними даними мазь з етонієм не поступалася 

референс-препаратам за силою аналгетичної дії та може застосовуватись для лікування ран з больовим 

відчуттям. 

Іванченко Дмитро 

СИНТЕЗ, ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ 

8-АМІНОЗАМІЩЕНИХ 1-АЛІЛТЕОБРОМІНУ 

Кафедра біохімії та лабораторної діагностики 

Науковий керівник: д-р фарм.наук, проф. М.І. Романенко 



В сучасній медичній практиці використовується широкий ряд природних та синтетичних препаратів 

похідних ксантину, які проявляють різноманітні (діуретичну, протизапальну, аналгетичну та ін.) види 

активностей. Виходячи з вищесказаного, пошук біологічно активних сполук серед похідних ксантину є 

актуальним та перспективним. 

З метою розширення ряду потенційних біологічно активних сполук серед похідних ксантину були 

синтезовані неописані раніше в літературі 8-амінозаміщені 1-алілтеоброміну. Реакцією 8-бромотеоброміну з 

алілхлоридом був отриманий 1-аліл-8-бромотеобромін, взаємодія якого з первинними та вторинними 

амінами привела до утворення відповідних 8-N-алкіл-, циклоалкіл-, аралкіл-, оксиалкіл-, алкоксиалкіл-, 

діалкіламіноетил-, гетерилалкіламінотеобромінів із задовільними виходами. 

Чистота та індивідуальність синтезованих речовин контролювалась методами ІЧ-, ПМРспектроскопії, 

мас-, хроматомас-спектрометрії, ТШХ. 

Були розраховані квантово-хімічні показники, які дозволили припустити доцільність проведення 

експериментів in vitro та iv vivo. Гостра токсичність вивчалась за методом Кербера. Біологічний скринінг 

показав, що синтезовані сполуки є помірно та малотоксичними. Антиоксидантна активність вивчалась in vitro 

на моделі неферментного ініціювання вільнорадикального окислення Fe 2+ . Аналгетична дія синтезованих 

ксантинів вивчена на моделі «оцтових корчів». В якості еталонів порівняння використовували анальгін та 

диклофенак натрію. За показниками антиоксидантної активності та знеболюючої дії отримані речовини 

наближаються, а деякі активніші за еталони порівняння. 

Встановлені певні закономірності в ряді «будова - дія», але для остаточних висновків необхідні 

додаткові дослідження. 

263

Івахненко Олена, Стрілець Оксана, Стрельников Леонід, Кустова Світлана, Бойко Марина 

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ПРИ ДОДАВАННІ АНТИМІКРОБНИХ 

КОНСЕРВАНТІВ У М’ЯКУ ЛІКАРСЬКУ ФОРМУ З КАТІАЗИНОМ 

Кафедра біотехнології 

Науковий керівник: канд. фарм. наук, доц. Стрілець О.П. 



На сьогоднішній день не втрачає актуальності питання про збереження якості та терапевтичної дії 

ліків протягом усього терміну зберігання, що, здебільшого, забезпечується використанням у складі 

високоефективних антимікробних консервантів. Втрата здатності консерванту пригнічувати ріст мікрофлори 

у лікарському препараті може призвести до неконтрольованого збільшення популяцій мікроорганізмів, та, як 

наслідок, до втрати фізико-хімічних властивостей та фармакологічної активності ліків. Попередніми 

дослідженнями було визначено ефективний для м‘якої лікарської форми (МЛФ) із катіазином вид 

консервантів, але відомо, що на їх ефективність може суттєво впливати середовище розчинення або 

суспендування. 

Тому з метою вибору оптимального шляху додавання антимікробних консервантів у МЛФ з 

катіазином було проведено дослідження по вивченню впливу методу уведення консервантів у мазеву 

основу емульсійного типу 1 роду, що містить воду, вазелінове масло, емульгатор № 1, гліцерин та ДМСО. 

Для цього було напрацьовано експериментальні зразки мазей, що містили суміш консервантів ніпагін – 

ніпазол у різних співвідношеннях та концентраціях та були уведені у воду, вазелінове масло та у 

попередньо розплавлений емульгатор № 1. Оцінку ефективності обраних сумішей консервантів визначали 

згідно методики, наведеної в ДФУ. 

Результати проведених досліджень показали, що при використанні суміші метилового та 

пропілового ефірів гідроксібензойної кислоти у МЛФ, як консервантів, доцільним є уведення 

вищезазначених речовин в препарат шляхом попереднього розчинення у дисперсійному середовищі, тобто 

у воді. 

Івашків Юлія, Демчук Мар’яна 

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ТА ЛІКУВАЛЬНО-КОСМЕТИЧНИХ 

ЗАСОБІВ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОЇ КОРЕКЦІЇ АЛОПЕЦІЇ 


Науковий керівник: проф. Грошовий Т.А. 



Проблема краси і здоров‘я волосся є актуальною здавна. За весь цей час було створено і 

випробувано величезну кількість засобів для лікування цієї недуги. Ринок косметики для лікування випадіння 

волосся є досить широким та представлений багатьма фірмами-виробниками як вітчизняного виробництва, 

так і імпортного. Найпоширенішою формою випуску серед лікувально-косметичних засобів аналізованої 

групи є шампуні (42 %), також популярними серед споживачів є засоби у формі розчину для втирань (18 %) 

та спреї (10 %). Найменш поширеними є олійки (6 %). Проте споживач орієнтується не лише на якість, 

зовнішній вигляд, але і на ціну. Як свідчать результати проведеного опитування, ряд аптек м. Тернополя 

пропонує косметичну продукцію класу «люкс», яку не завжди може собі дозволити пересічний споживач. 

Асортимент лікувально-косметичних засобів для корекції алопеції у різних аптеках значно відрізнявся. 

Аптеки не поспішають заповнювати свої прилавки всією повнотою засобів лікувальної косметики. 

Індустрія краси переживає період бурхливого розвитку, стрімко зростає попит на косметичні послуги і 

засоби лікувальної косметики, як наслідок, ми бачимо все нові й нові лінії аптечної косметики. Вибір 

настільки великий, що споживачу важко самостійно прийняти рішення. Ми спробували з‘ясувати, які критерії 

визначають вибір споживача при покупці засобу для корекції алопеції, чинники, що впливають на вибір 

лікувальної косметики та основні джерела інформації про аптечну косметику. Було проведене анкетне 

опитування аптечних фахівців м. Тернополя. Отримані дані опрацьовували за допомогою методу апріорного 

ранжування факторів. Результати дали змогу зрозуміти, чому в багатьох аптеках наявні саме ті чи інші лінії 

косметики, яку ціну готові заплатити споживачі за косметичний засіб та наскільки обізнані аптечні фахівці з 

групою засобів для зовнішньої корекції алопеції. 

264

Іщенко Людмила, Демидяк Ольга 

ВМІСТ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У НАДЗЕМНІЙ ЧАСТИНІ TUSSILAGO FARFARA 


Науковий керівник: д-р фарм. наук, проф. С.М. Марчишин 



Органічні кислоти, які містяться у рослинах у значній кількості, мають важливе біологічне значення: 

вони активують і нормалізують функцію шлунково-кишкового тракту, підвищують виділення травних соків, у 

тому числі стимулюють секрецію підшлункової залози, покращують травлення інших харчових речовин, 

зокрема білка; вони знижують рН середовища і, тим самим, сприяють зміні мікрофлори кишечника до 

нормального стану, гальмуючи розмноження тих бактерій, які викликають хворобу. Органічні кислоти 

відіграють важливу роль в обміні речовин рослин. Будучи в основному продуктами перетворення цукрів, 

білків та ліпідів, органічні кислоти беруть участь у синтезі амінокислот, алкалоїдів кумаринів, сапонінів, 

простагландинів та інших сполук. Вони є сполучною ланкою між обмінами вуглеводів, ліпідів і білків. 

Відомо, що деякі органічні кислоти (наприклад, лимонна) сприяють зменшенню процесів 

нітрозування в організмі та зниження хімічного канцерогенезу. Яблучна кислота впливає на засвоєння заліза 

організмом та синтез гемоглобіну. 

Метою нашої роботи було визначити та порівняти вміст органічних кислот у листках та квітках підбілу 

звичайного. Методом масс-спектрометрії на газовому хроматографі Agilet Technologies 6890 у листках 

виявлено 8 органічних кислот, з яких переважає вміст яблучної кислоти, що становить 34,89%, левулинової 

– 29,37 % та лимонної кислоти, що становить 12, 03 %. У квітках підбілу звичайного виявлено 13 органічних 

кислот, з яких переважають левулинова (44,58 %), яблучна (33,91 %), та лимонна (9,96 %) кислоти. 

Карпенко Ірина 

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ 

Кафедра соціальної медицини і організації охорони здоров‘я 

Вінницький національний медичний університет імені М.І.Пирогова 

м.Вінниця, Україна 

Сьогодні фармацевтична галузь України знаходиться у складному становищі. Стрімко падає імідж 

фармацевтичного працівника і галузі в цілому. Питання репутації значно загострилось через низку 

звинувачень, які не припиняють лунати (великий відсоток фальсифікованих ліків, недобросовісна 

конкуренція, турбота лише про прибутки, а не про здоров‘я населення, некваліфіковані фармацевтичні 

кадри, відсутність довіри в аптеці). Негативна репутація галузі призводить до прийняття нормативних актів, 

що ускладнюють діяльність суб‘єктів ринку, тотальних перевірок, демотивації співробітників тощо. 

В Україні дуже велика кількість зареєстрованих лікарських засобів, функціонуючих виробників і 

дистриб‘юторів, аптек та аптечних мереж. Звідси випливає проблема якості лікарських засобів як результат 

їх, в більшості випадків, безконтрольного виготовлення і розповсюдження. У країнах Європи для порівняння 

від 2 до 4 дистриб‘юторів зосереджують близько 80% ринку. Не можливо не відмітити кількість генеричних 

препаратів в Україні, які обертаються під різними торговими назвами (флуконазол – 114, диклофенак – 143, 

ампіцилін – 86 і.т.д.). Ускладнює ситуацію і відсутність географічно - демографічних обмежень (кількість 

населення на одну аптеку та відстань між найближчими аптеками). По Україні - один заклад на 2069 жителів 

і для порівняння у Австрії – один заклад на 5500 жителів та відстань між найближчими аптеками – 500 м. 

Існує гостра необхідність запровадження реімбурсації. Багато ліків є економічно недоступними для 

широких верств населення, тому терміново необхідне напрацювання пакету нормативних актів щодо 

розробки та впровадження дієвого механізму відшкодування вартості ліків, використаних під час 

амбулаторного лікування. 

Отже, перед фармацевтичною спільнотою стоїть низка викликів, відповісти на які необхідно у 

найближчий час. 

265

Кирильчук Дмитро 

МЕТОД ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕДУР ВЕДЕННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ФАРМАЦЕВТИЧНИМИ 

ЗАКЛАДАМИ 

Кафедра медичної та фармацевтичної інформатики та новітніх технологій 

Науковий керівник: д-р. фарм. наук, доц. О.А. Рижов 



В даний час в нашій країні відбувається процес реформування податкової системи, що 

характеризується постійними змінами податкового законодавства. Ці зміни в значній мірі впливають на всі 

сфери бізнесу, включаючи і фармацевтичний, ускладнюючи, таким чином, роботу фахівців. 

Вирішенням даної проблеми є систематизація та автоматизація процедур ведення податкового 

обліку фармацевтичними підприємствами, зокрема з використанням методології функціонального 

моделювання (IDEF/SADT). 

Метою дослідження стали вивчення та розробка функціональних схем на основі діючого податкового 

законодавства, на базі яких можна впровадити методичні рекомендації для оптимізації цих процесів. 

В результаті стратифікації даних, ми відобразили нормативні документи, що регулюють процес 

оподаткування, в ієрархічну структуру елементів з певним набором правил у вигляді функціональних блоків 

та показали взаємовідносини між ними. Це дозволяє більш чітко сприймати дану документацію, нівелюючи 

можливість різної інтерпретації її змісту та виділити в ній основні моменти. Крім того, з отриманої 

функціональної моделі можна сформувати алгоритми, що можуть бути використані для розробки 

адаптивного програмного забезпечення. 

Таким чином, нами були розроблені функціональні схеми процесів оподаткування за допомогою 

IDEF, що послужили виявленню найбільш важливих напрямів оптимізації роботи фармацевтичних 

підприємств та показали значущість подальших досліджень в даній сфері. 

Коваль Анастасія, Шанайда Марія 

ВИЗНАЧЕННЯ ДОМІНУЮЧИХ КОМПОНЕНТІВ ЕФІРНИХ ОЛІЙ OCIMUM BASILICUM L. ТА O. BASILICUM 

VAR. CITRIODORUM L. 

Кафедра фармакогнозії з медичної ботанікою 

Науковий керівник: канд.біол. наук, доц. Шанайда М.І. 



Види роду Васильки (рос. Базилик, лат. Ocimum L.) в Україні поширені лише в культурі. У 

літературних джерелах є вказівки на протизапальні, антибактеріальні, відхаркувальні, імуномодулюючі 

властивості цих рослин. Разом з тим, на сьогодні ці види відносять до маловивчених лікарських рослин. 

Мета наших досліджень – порівняльний аналіз компонентного складу ефірних олій двох 

представників роду Ocimum – O. basilicum L. та O. basilicum var. citriodorum L. Рослини вирощено в умовах 

Тернопільської області. Ефірну олію отримали із висушеної надземної частини рослин, зібраної у період 

масового цвітіння, шляхом перегонки з водяною парою. Хромато-мас-спектрометричний аналіз зразків 

ефірних олій здійснено на газовому хроматографі Agilent Technologies 6890 N. 

У результаті проведених досліджень в ефірній олії Ocimum basilicum нами ідентифіковано виявлено 

48 компонентів, O. basilicum var. citriodorum – 56. Домінуючими компонентами ефірної олії Ocimum basilicum 

є монотерпеноїд ліналоол (58.41%) та ароматична сполука метилхавікол (9.48 %). В ефірній олії O. basilicum 

var. citriodorum переважають монотерпеноїди ліналоол (39.49 %), нераль (13.76 %) та гераніаль (13.49 %). 

Домінування в ефірній олії обох представників монотерпенового спирту ліналоолу може слугувати доказом 

хемотаксономічної спорідненості досліджуваних представників. 

Отримані нами дані щодо компонентного складу ефірних олій представників роду Ocimum можуть 

бути використані в хемотаксономії родини Lamiaceae. У перспективі вважаємо доцільним вивчення 

фармакологічної дії ефірних олій цих рослин. 

266

Ковальський Олексій, Джан Тетяна 

ВИВЧЕННЯ ФРАКЦІЙНОГО СКЛАДУ ПОЛІСАХАРИДІВ У ПЛОДАХ КИЗИЛУ ЗВИЧАЙНОГО (CORNUS MAS 

L.) 


Науковий керівник: д-р фарм. наук, проф. О.Ю. Коновалова 

ВПНЗ «Київський медичний університет Української асоціації народної медицини», 


Метою дослідження було визначення вмісту фракцій полісахаридів в плодах кизилу звичайного 

(Cornus mas L.). Об‘єктом дослідження були плоди сортів кизилу звичайного, виведених у Національному 

Ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України: ранні сорти «Володимирський», «Елегантний» з темночервоними 

плодами і пізні сорти - «Кораловий» з червоними плодами і «Бурштиновий» з жовтими плодами. 

Плоди заготовляли у вересні 2011 року у фазі технічної зрілості. Кількісне визначення полісахаридів 

проводили комбінованим методом, який поєднує відому схему розділення вуглеводів за Бейлі із 

спектрофотометричним методом Дрейвуда. Перерахунок вмісту фракцій полісахаридів проводили на 

моносахарид, який домінує в складі досліджуваної фракції. В результаті проведеного дослідження 

встановлено, що серед фракцій полісахаридів переважають геміцелюлози. Найбільший вміст геміцелюлоз 

визначений для плодів кизилу сорту «Володимирський» - 9,08%, найменший – для плодів сорту 

«Кораловий» - 2,48% у перерахунку на галактуронову кислоту. При цьому в плодах кизилу сорту 

«Кораловий» виявився найвищий відносний вміст геміцелюлози А в сумі геміцелюлоз – 43%, найменший 

вміст встановлений для плодів кизилу сорту «Елегантний» - 33% геміцелюлози А в сумі геміцелюлоз. 

Найбільший вміст водорозчинних полісахаридів і пектинових речовин визначений для плодів кизилу сорту 

«Елегантний», найменший – для плодів сорту «Володимирський» - 2,82% і 2,11% водорозчинних 

полісахаридів у перерахунку на галактозу, 0,59% і 0,11% пектинових речовин у перерахунку на 

галактуронову кислоту, відповідно. Отже, вміст фракцій полісахаридів у плодах кизилу не залежить від їх 

кольору і термінів дозрівання. 

Козачок Соломія 

ВМІСТ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ ТА АСКОРБІНОВОЇ КИСЛОТИ У ЗБОРІ АНТИАЛЕРГІЧНОМУ 





Проблема алергічних захворювань за останнє десятиліття стала однією з найактуальніших. Тому 

виникає потреба пошуку природних лікарських засобів для лікування та тривалої ремісії алергій. Оскільки 

антиалергічна активність рослинних препаратів зростає при поєднанні компонентів з антигістамінною, 

адаптогенною, протизапальною, в‘яжучою, кровоочисною, заспокійливою та іншими діями, ми 

запропонували збір антиалергічний, до складу, якого входять сім лікарських рослин. 

Нами проведено дослідження якісного складу і визначено кількісний вміст органічних кислот та 

аскорбінової кислоти в антиалергічному зборі. 

Виявлення вільних органічних кислот проводили методом тонкошарової хроматографії, 

використовували систему розчинників 95% етиловий спирт – концентрований розчин аміаку (16:4,5), 

проявник – розчин бромкрезоловий зелений. Органічні кислоти проявлялися у вигляді жовтих плям на 

синьому фоні. Після розрахунку величин утримання проявлених компонентів та у порівнянні з відповідними 

значеннями свідків, встановлено наявність в антиалергічному зборі щавлевої, бензойної, лимонної, 

бурштинової та яблучної кислот. 

Якісний та кількіснокомпонентний вміст вільних органічних кислот визначали також за допомогою 

газового хроматографа Agilet Technologies 6890 з масспектрометричним детектором 5973. Встановлено 

наявність фенольних, моно-, ди- та трикарбонових кислот: щавлевої 398 мг/кг (10,43 %), ацетатної 26 мг/кг 

(0,68 %), малонової 1026 мг/кг (26,89 %), 4,4-диметоксимасляної 25 мг/кг (0,66 %), фумарової 43 мг/кг (1,13 

%), бурштинової 138 мг/кг (3,62 %), бензойної 16 мг/кг (0,42 %), яблучної 1006 мг/кг (26,36 %), лимонної 

1039 мг/кг (27,23 %), ванілінової 75 мг/кг (1,97 %). 

Визначення загального кількісного вмісту органічних кислот проводили у перерахунку на лимонну 

кислоту; аскорбінової кислоти – згідно ДФ СРСР ХІ. Вміст досліджуваних кислот становив 0,45±0,02% та 

0,12 % відповідно. 

267

Колєснік Оксана 

СИНТЕЗ ФЛЮОРОВМІСНИХ 7-АРИЛАЛКІЛ-8-ГІДРАЗИНОПОХІДНИХ ТЕОФІЛІНУ 

ЯК ПОТЕНЦІЙНИХ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН 


Науковий керівник: канд. фарм. наук, доц. Коробко Д. Б. 



Складовою частиною молекул активних фармацевтичних інгредієнтів багатьох лікарських засобів є 

різноманітні похідні аренів. У залежності від структурних особливостей будови та наявних замісників 

відповідні представники ароматичних вуглеводнів виявляють ряд побічних ефектів. Крім того, ароматична 

субстинента в процесі метаболізму в людському організмі піддається доволі швидкій руйнації, що 

призводить до необхідності повторного прийому медикаментів. 

Збільшення стійкості молекули до деструкції можна досягти, в тому числі, шляхом введення атомів 

Флюору. Також варто зазначити, що наявність останнього в структурі сполук призводить як до зникнення 

деяких побічних ефектів, так і до посилення й пролонгації фармакологічної дії. Яскравими прикладами таких 

перетворень є флурбіпрофен, напівсинтетичні похідні кортикостероїдних гормонів (бетаметазон, 

мометазон), антибактеріальні засоби з групи фторохінолонів (левофлоксацин, спарфлоксацин). 

В продовження синтетичних досліджень в ряду 7-арилалкіл-8-гідразинотеофілінів нами вивчено 

поведінку останніх у реакції з етил 2-(4-флюорофеніл)-2-оксоацетатом. Показано, що проведення даної 

взаємодії за різних умов (кислотний каталіз у спиртовому середовищі, тривале кип‘ятіння в кислоті ацетатній 

льодяній) супроводжується утворенням тільки етил 2-(2-(1,3-диметил-2,6-діоксо-7-фенетил-(3-фенілпропіл-, 

3-фенілаліл-)-2,3,6,7-тетрагідро-1H-пурин-8-іл)гідразоно)-2-(4-флюорофеніл)ацетатів. За результатами 

фізико-хімічних досліджень доведено відсутність у складі цільових продуктів 3-(4-флюорофеніл)-6,8- 

диметил-10-R-[1,2,4]триазино[3,4-e]пурин-4,7,9(6H,8H,10H)-трионів. Вивчено кінетику реакцій і для 

одержаних речовин здійснюється первинний фармакологічний скринінг. 

Колодєзна Тетяна, Старченко Марина 

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ЗДОРОВИХ ДОБРОВОЛЬЦІВ ЩОДО УЧАСТІ 

В КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАННЯХ І ФАЗИ ТА ДОСЛІДЖЕННІ БІОЕКВІВАЛЕНТНОСТІ 

Кафедра клінічної фармакології з фармацевтичною опікою, кафедра фізики 

Науковий керівник: канд. т. наук, доц. В.Є. Доброва 



Внаслідок підвищення вимог до розробки та реєстрації оригінальних і генеричних лікарських засобів 

в Україні відбувається зростання кількості клінічних випробувань (КВ) І фази та біоеквівалентності. Тому 

одним з найважливіших аспектів діяльності в цій сфері є організація і проведення клінічних випробувань за 

участі здорових добровольців. 

Під час участі у КВ добровольці можуть відчувати дискомфорт, викликаний різними факторами. У 

зв‘язку з цим було проведено опитування думки добровольців та її аналіз, в якому взяли участь 99 осіб з 

досвідом участі в КВ І фази або біоеквівалентності. 

Аналіз отриманих даних за віком та статтю показав, що 50,51% добровольців - чоловіки, 49,49% - 

жінки; вік більшості чоловіків склав 18-25 років, а жінок – більше 40 років; найменше добровольців віком 25- 

30 років. Більшість респондентів мають вищу освіту (57,58%) і є службовцями (41,41%); 26,26% – вперше 

брали участь у КВ, а 41,41% беруть участь у дослідженнях з частотою 1 раз на рік. 

Далі було проаналізовано вплив на ставлення до деяких аспектів КВ таких характеристик, як вік, 

стать, освіта, рід занять, частота та кількість участей у дослідженнях. За допомогою статистичного аналізу 

ANOVA було встановлено, що критерій вік статистично значуще впливає на відношення добровольців до 

фармакологічної групи та лікарської форми препарату, кількості днів госпіталізації, можливості виникнення 

ПР/ПЯ. Критерій частота участі у КВ впливає на відношення добровольців до можливого виникнення ПР/ПЯ. 

Одне з питань анкети стосувалося важливості розробки системи компенсації за незручності, котра 

враховувала б дискомфорт для здорових добровольців під час КВ. Майже всі добровольці (97,98%) 

відповіли на це питання позитивно. 

В результаті проведеного анкетування визначені важливі аспекти планування КВ, що стосуються 

ступеня дискомфорту добровольців. Заплановано розширити проведений аналіз та зробити кореляційні 

оцінки співвідношення думок фахівців, що проводять такі КВ та добровольців. 

268

Конечний Юліан, Пилипович Олена, Антонів Надія, Микитюк Андрій, Шалько Оксана 

ВПЛИВ ПОХІДНИХ ТІАЗОЛІДИНУ НА ПАРАМЕТРИ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ 

ЗА УМОВ ГІПОБАРИЧНОЇ ГІПОКСІЇ 



Наукові керівники – ас. О.І. Антонів, канд.біол. наук, доц. С.М. Ковальчук 



Похідні тіазолідину є перспективним класом сполук з широким спектром біологічної активності. 

Разом з тим, залишаються нез‘ясованими механізми антигіпоксичної дії тіазолідинів, дослідження 

фармакодинаміки яких дозволить оцінити стан регуляторних систем за експериментальних умов. 

Мета роботи - дослідження впливу нових похідних тіазолідину на адаптаційні реакції серцевосудинної 

системи за гіпоксичних умов. 

Дослідження проведено на щурах-самцях масою 180-220 г, яких утримували за стандартних умов 

віварію. Двом дослідним групам (А і Б), низькорезистентних до гіпоксії, щурів (час перебування за умов 

висоти 11 тис. м над рівнем моря до першого агонального вдиху становив 3 - 8 хв.), вводили розчинені у 

твіні препарати А або Б, відповідно. В аналогічному до дослідних груп режимі контрольній групі вводили 

твін. Варіабельність серцевого ритму (ВСР) визначали за допомогою фотоплетизмографічного датчика 

перед введенням препарату, через 45 хв. після введення, через 1 годину та 1 добу після 60-ти хвилинної 

гіпоксії в барокамері «на висоті» 6 тис. м. 

Результати проведених вимірювань засвідчили, що в групі А через 45 хв. після введення препарату 

значно зростає рівень активності центрального контуру регуляції, на відміну від групи Б, у тварин якої 

спостерігається активація симпатичного (СНС) та парасимпатичного (ПСНС) відділів АНС. Через годину 

після гіпоксії відзначали зменшення тонусу СНС та збільшення активності ПСНС із подальшим 

переважаючим впливом ПСНС на другу добу постгіпоксичного періоду як в групі А, так і в групі Б. 

Встановлено, що досліджувані похідні тіазолідинового ряду після гіпоксії помірно підвищують тонус 

ПСНС. Найчутливішими за даних умов виявилися статистичні параметри ВСР. 

Курінний Антон, Скаковська Ольга, Количева Наталя 

ПОРІВНЯЛЬНІ МІКРОБІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ 

ІНСТІЛЛЯЦІЙНИХ ЛІНІМЕНТІВ-ГЕЛІВ З ПОЛІГЕКСАМЕТИЛЕНГУАНІДИНУ ФОСФАТОМ 




Одним зі шляхів підвищення ефективності лікування гнійно-запальних захворювань щелепно-лицьової 

області (ГЗЗ ЩЛО) є вдосконалювання способів доставки антимікробних лікарських речовин до місця гнійносептичного 

вогнища шляхом безпосереднього їх інстилляційного введення на стадії дренування рани 

після хірургічної обробки. На кафедрі технології ліків у результаті проведених комплексних 

біофармацевтичних, фармакотехнологічних, реологічних і мікробіологічних досліджень науково 

обґрунтований состав інстилляційного лініменту-гелю, що містить 3%-ка полігексаметиленгуанідину 

фосфату (ПГМГФ) на основі полівінілпирролідонового гліцерогелю. Антимікробну активність композицій 

лініментів-гелів та основ-плацебо визначали методом дифузії в агаризовані середовища відносно штамів 

грампозитивних (Staphylococcus aureus 209p), грамнегативних (Escherichia coli АТСС 25922) бактерій і грибів 

(Candida albicans АТСС 10321), оскільки у вогнищах ГВЗ ЩЛО часто є в наявності мікстінфікування. В якості 

препарата порівняння використовували препарат «Діоксизоль-Дарниця» у формі розчину-лініменту, що 

широко застосовується у практичній щелепно-лицьової хірургії. Виявлено, що антимікробна активність 3%-го 

інстилляційного лінімента-геля з ПГМГФ перевищує таку референтного препарата по відношенні до 

Staphylococcus aureus і Candida albicans в 1,4 рази та практично не відрізняється по відношенні до 

Escherichia coli. Основа-плацебо антимікробну дію не виявляє. Одержані результати свідчать про 

перспективність клінічного застосування запропонованої інстилляційного лініменту-геля для фармакотерапії 

гнійно-запальних захворювань щелепно-лицьової області й шиї з полігексаметиленгуанідину фосфатом. 

269

Куценко Сергій, Рубан Олена 

ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ЕКСТРАГУВАННЯ БАГАТОКОМПОНЕНТНОГО ЗБОРУ 

Кафедра заводської технології ліків 

Науковий керівник – д-р фарм. наук, проф. Рубан О.А. 



Головною задачею сучасної фармацевтичної науки є створення нових ефективних лікарських 

препаратів (ЛП) на основі лікарської рослинної сировини. На сьогодні в медичній практиці застосовується 

обмежений асортимент венотонічних лікарських засобів рослинного походження. З метою розширення 

номенклатури даної групи препаратів на кафедрі заводської технології ліків НФаУ ведеться розробка складу 

та технології ЛП для лікування хронічної варикозної хвороби вен на основі комплексу біологічно активних 

речовин, отриманого із суміші лікарської рослинної сировини. 

Об‘єктом досліджень була рослинна суміш, основними компонентами якої є плоди гіркокаштану кінського, 

софори японської, трави буркуну лікарського, листя ліщини. Для потенціювання терапевтичної дії до складу 

було введено плоди горобини звичайної та вівса посівного, що підтверджено результатами попередніх 

фармакологічних досліджень. 

Екстрагування проводили спиртово-водними розчинами з концентрацією етанолу 20%, 40%, 70%. 

Співвідношення сировина – екстрагент складало 1:5 та 1:10. Час досягнення рівноважної концентрації 

встановлювали шляхом настоювання серії наважок збору з екстрагентом до повного припинення 

збільшення кількості екстрактивних речовин. Кількісну оцінку повноти витягання проводили за основними 

біологічно-активними речовинами збору – рутином та есцином , які мають питомий показник поглинання в 

УФ-зоні спектру. З метою прогнозування об‘єму екстрагенту було встановлено коефіцієнт поглинання збору 

– 3,14; ступень набрякання – 2,14; об‘ємна густина – 0,44 г/мл. 

На підставі проведених досліджень доведено, що повноту виснажування рослинного матеріалу 

забезпечує двократна екстракція 40% етанолом при співвідношенні сировина екстрагент 1:10. Рівноважна 

концентрація досягається при першому контакті фаз за 18 годин, при другому – за 6 год. 

Левіч Сергій 

СИНТЕЗ ТА АНТИОКСИДАНТНА АКТИВНІСТЬ ВОДОРОЗЧИННИХ СОЛЕЙ 

3-АРИЛ(АРАЛКІЛ)КСАНТИНІЛ-8-ПРОПІОНОВИХ КИСЛОТ 


Науковий керівник: д-р хім.наук, проф. К.В, Александрова 



Актуальною проблемою сучасної медицини та фармакології є створення антиоксидантних сполук, 

оскільки в патогенезі багатьох захворювань ключовою ланкою є активні форми кисню (АФК) . Відомо, що в 

основі утворення та розвитку стресу лежить гіперпродукція АФК біоенергетичними і нейрохімічними 

системами серця. АФК в умовах антиоксидантної недостатності окислювально модифікують білки, ліпіди, 

ДНК, мембрани та інші органели кардіоміоциту, що в умовах ішемії призводить до порушення генерації і 

провідності нервового імпульсу, десенситації рецепторів, утворенню пор, і, як наслідок, ініціації апоптозу та 

формуванню коронарного дефіциту. Відомо, що досить велика кількість похідних пурину та ксантину виявляє 

виражену антиоксидантну активність, та істотно знижує негативний вплив активних форм кисню на клітини різних 

тканин організму. 

Тому, з метою пошуку сполук-антиоксидантів нами були одержані не описані раніше водорозчинні солі 

3-арил(аралкіл)ксантиніл-8-пропіонових кислот взаємодією їх з первинними, вторинними, третинними 

амінами та амоніаком. Слід зазначити, що основи були взяті в суворо еквімолярній кількості для запобігання 

утворення солей не тільки по карбоксильній групі, а й по N 7 H-кислотному центру. 

Будова одержаних сполук доведена даними елементного аналізу, ІЧ-, ПМР-спектроскопії та масспектрометрії, 

індивідуальність підтверджена методами тонкошарової хроматографії. 

Первинний фармакологічний скринінг підтвердив перспективність подальшого пошуку нових 

антиоксидантів-кардіопротекторів серед похідних 3-арил(аралкіл)ксантиніл-8-пропіонових кислот. 

270

Луканюк Мар’яна 

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКІСНОГО ВМІСТУ БАР В ЕКСТРАКТАХ ЛИСТКІВ ЛИПИ СЕРЦЕЛИСТОЇ 





У науковій медицині як лікарська сировина використовуються лише квітки липи – липовий цвіт, у 

народній – практично всі частини рослини. Порошком з сухого листя липи зупиняють носові кровотечі. Свіже 

листя служить для пов‘язок, аплікацій, компресів при головних болях. Подрібнені свіжі бруньки і листки липи 

застосовують зовнішньо як протизапальний, болезаспокійливий та пом‘якшувальний засіб. 

Метою наших досліджень був вибір оптимальних технологічних умов одержання суми БАР з листків 

липи серцелистої. Вивчався процес екстрагування ряду груп фенольних сполук (гідроксикоричних кислот, 

флавоноїдів), органічних кислот та полісахаридів, визначали сухий залишок. Як екстрагент використовували 

спирт 40 %, 20 %, 10 % та дистильовану воду. Суму фенольних сполук та полісахаридів визначали 

спектрофотометричним методом, суму вільних органічних кислот і дубильних речовин – титраметричним. 

Результати аналізу щодо вмісту БАР у досліджуваних екстрактах представлено в таблиці. 

Екстракт №1- 40 % спирт – вода, №2 – 20 % спирт – вода, №3 – 10 % спирт – вода, №4 – вода-вода, 

№5 – 1:10 (вода), №6 – 1:20 (вода), №7 – вода. 

У результаті проведеного аналізу було визначено оптимальні умови одержання екстракту з листків 

липи серцелистої, при яких екстрагується максимальна кількість біологічно активних речовин. 

Назва 

екстракту 

Екстракт 

№1 


№2 


№3 


№4 


№5 


№6 


№7 

Гідроксикоричні 

кислоти, % 

Флавоноїди, % Полісахариди, % Органічні 

кислоти, % 

Сухий 

залишок, г 

2,91 0,55 0,03 2,01 0,01 

2,67 0,27 0,06 2,55 0,03 

3,36 0,60 0,07 2,68 0,02 

2,65 0,59 0,08 2,68 0,02 

3,73 0,56 0,07 2,45 0,02 

3,79 0,54 0,08 2,28 0,03 

2,45 0,54 0,04 2,35 0,02 

Лукашів Ольга, Рибак Любов 

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ 

НА РОСЛИННІЙ ОСНОВІ 





Відомо, що в Україні та світі найбільш чисельними є серцево-судинні захворювання, які призводять до 

зниження працездатності хворих, а також часто до їх смерті. Артеріальна гіпертензія переважно завжди є 

ключовою ланкою даного патологічного процесу. Так як більшість антигіпертензивних препаратів є 

синтетичного походження, актуальним є вивчення ринку саме лікарських засобів на рослинній основі, що є 

метою цієї роботи. 

На січень 2012 року в Україні було зареєстровано 88 позицій антигіпертензивних лікарських засобів 

на рослинній основі, з яких 83% вітчизняного виробництва, і лише 17% ─ іноземного. Серед вітчизняних 

виробників відзначились: ЗАТ ― Ліктрави ‖, ТОВ ― Фармацевтична компанія ― Здоров'я ‖ та ПрАТ 

Фармацевтична фабрика ― Віола ‖. Основними країнами-імпортерами є Австрія, Німеччина та Словенія. В 

Україні виробники надають перевагу такій лікарській формі як настойка (64%), а іноземні ─ таблеткам (60%). 

Необхідно зазначити, що однокомпонентні (77,30%) антигіпертензивні препарати на рослинній основі 

переважають над багатокомпонентними (22,70%). 

До лікарських рослин, які найчастіше використовуються як такі, що мають гіпотензивний ефект, 

відносять глід криваво-червоний, раувольфію зміїну та деякі інші. Але їхня дія не достатня для суттєвого 

покращення стану пацієнтів, на відміну від синтетичних лікарських засобів. Це зумовлює пошук лікарських 

рослин з гіпотензивною дією. Перспективним залишається вивчення ринку антигіпертензивних лікарських 

засобів, які містять рослинний компонент, створення моно- і багатокомпонентних лікарських форм на їх 

основі, розвиток виробництва тощо. 

На основі аналізу результатів скринінгу фармакологічних досліджень екстрактів з лікарських рослин 

встановлено, що перспективною сировиною для отримання лікарських засобів з гіпертензивною дією може 

бути Герань сибірська. 

271

Луцак Ірина 

АНТИГІПОКСИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕКСТРАКТУ КОРИ ОСИКИ В ЯКОСТІ 

АДАПТОГЕННОГО ЗАСОБУ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. С.Ю. Штриголь 



Важливою складовою адаптогенної дії лікарських засобів є здатність підвищувати витривалість 

організму до несприятливих впливів навколишнього середовища, в тому числі в умовах гіпоксії. Потужними 

антигіпоксичними властивостями володіють рослинні адаптогени. Екстракт кори осики (ЕКО) являє собою 

відомий засіб з протизапальною дією (Деркач Н.В. 2006), створений на кафедрі фармакогнозії під 

керівництвом проф.. В.М. Ковальова. У своєму складі ЕКО містить похідні фенолу – салідрозид та тирозол 

(Бородіна Н.В., 2007), які є одними з головних діючих речовин відомої адаптогенної рослини родіоли 

рожевої (Yousef G.G. at al., 2006). У наших попередніх дослідженнях виявлено ряд властивостей, на основі 

яких можна розглядати ЕКО як потенційний адаптоген (Луцак І.В., Штриголь С.Ю., 2011). Мета даної роботи 

– з‘ясувати наявність антигіпоксичних властивостей екстракту кори осики. Дослідження проводили на моделі 

нормобаричної гіперкапнічної гіпоксії та гемічної гіпоксії (Яковлєва Л.В. зі спіавт., 2009). У дослідах на мишах 

вивчали ЕКО в ефективній адаптогенній дозі 1 г/кг у шлунок по тривалості життя тварин в умовах гіпоксії. 

Препаратом порівняння використали позбавлений спирту екстракт родіоли рідкий (ЕРР) виробництва 

«Біолік», який обрано на підставі наявності адаптогенної дії та вищенаведених активних речовин. Група 

контрольної патології отримувала розчинник (воду). Нормобарична гіпоксія моделювалася поміщенням в 

замкнутому просторі, реєстрували час життя тварин у секундах до першого агонального вдоху. Гемічну 

гіпоксію моделювали підшкірним введенням водного розчину натрію нітриту в летальній дозі 150 мг/кг. 

В експерименті з моделюванням нормобаричної гіперкапнічної гіпоксії ЕРР вірогідно збільшував 

резервний час життя тварин в у мовах гіпоксії на 15% (р

Мельник Ольга, Белей Наталія 

ВПЛИВ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН НА ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ТВЕРДОЇ ЛІКАРСЬКОЇ 

ФОРМИ НА ОСНОВІ ЛЕЦИТИНУ 





Комплекс рослинних фосфоліпідів – лецитин – має ряд важливих фармакологічних властивостей, 

які підсилюють або пом‗якшують терапевтичний ефект різних лікарських речовин в комбінації з ними. Але 

дана субстанція є складною речовиною з технологічної точки зору, оскільки для неї характерна 

пластичність, липкість до пуансонів, здатність до агрегації при незначних змінах вологості і температури 

робочої зони, незадовільна плинність і спресованість. Все це створює певні складнощі при одержані твердих 

лікарських форм з лецитином. 

З метою розробки складу і технології каркасних таблеток на основі фосфоліпідного комплексу було 

проведено ряд експериментів для встановлення залежності показників якості досліджуваних таблеток з 

лецитином від виду і комбінації допоміжних речовин різних груп. 

В роботі використовували методи математичного планування експерименту і дисперсійного аналізу. 

Досліджувався вплив 30-ти допоміжних речовин, які було згруповано у шість груп факторів за їх 

властивостями і функціональним призначенням. Кожен фактор вивчався на 5-ти рівнях. Визначалися 

плинність маси для таблетування, насипна густина до і після усадки, зовнішній вигляд таблеток, 

однорідність їх маси, стійкість до роздавлювання і стираність, процес розпадання. 

В результаті проведеного експерименту доведено, що покращити технологічні властивості лецитину 

з метою одержання таблеток на його основі методом прямого пресування, можливо за рахунок підбору 

якісного складу допоміжних речовин. 

Мельничук Тетяна 

ВИВЧЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН, ЩО ПРОЯВЛЯЮТЬ 

АНТИБАКТЕРІАЛЬНУ ДІЮ 

Науковий керівник: викладач фармакології Саюк В. М. 

Дубенський медичний коледж 

м. Дубно, Україна. 

З давніх часів люди з успіхом використовували здатність деяких рослин сприяти швидкому одужанню 

хворих на інфекційні захворювання, очищувати та сприяти швидкому загоєнню гнійних ран, запобігати 

зараженню важкими недугами під час епідемій. І хоч вже давно медицина використовує очищені антибіотики 

у вигляді лікарських препаратів не тільки природного, але й синтетичного походження, застосування 

лікарських рослин з лікувальною та профілактичною метою не втратило актуальності і в даний час. 

Як відомо, антибактеріальну дію лікарські рослини проявляють завдяки наявності в їхніх органах 

певних груп діючих речовин. До них належать ефірні олії, до числа яких входять хімічні чинники з 

антибактеріальною активністю, т. з. фітонциди. Крім того є ще дубильні речовини, феноли, та інші групи. 

Речовини цих груп мають різний механізм та спектр дії, різне застосування. Та все ж, нажаль, не всі 

речовини, що входять до цих та інших груп достатньо вивчені на предмет антибактеріальної активності. А ті 

рослини, дія яких відома, не в достатній мірі використовуються з лікувальною та профілактичною метою. 

Проте, інтерес до них постійно зростає, з огляду на певні переваги перед синтетичними речовинами. 

Серед таких лікарських рослин давно відомі такі, як часник, хрін, цибуля, а ще ромашка лікарська, 

лепеха, чебрець повзучий, толокнянка, евкаліпт кулястий тощо. Відомо також й інші лікарські рослини з 

антибактеріальною дією, проте не так часто з цією метою застосовуються. Це звіробій, дев‘ясил, материнка 

тощо. А є й такі, що мало відомі з даним напрямком дії, наприклад, смородина чорна, обліпиха тощо. 

І тому нашим завданням в даній роботі є вивчення в літературних джерелах та експериментальні 

дослідження з метою перевірки наявних антибактеріальних властивостей в деяких лікарських рослинах. 

273

Мочернюк Христина, Демчук Мар’яна 

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ 

ВІДВІДУВАЧІВ АПТЕК 





Український фармацевтичний ринок характеризується розширенням аптечної роздрібної мережі і, як 

наслідок, загостренням конкуренції. В цих умовах виникає необхідність поглибленого вивчення питання, 

пов‘язаного з якістю обслуговування споживачів як одного з важливих факторів формування позитивного 

іміджу аптеки. 

Сьогодні успіх аптеки визначається не лише її місцем розташування, а й асортиментом лікарських 

засобів, технічним забезпеченням, а найголовніше - вмінням і бажанням провізорів і фармацевтів 

спілкуватись із споживачами. Фахівці добре розуміють необхідність створення довіри у споживачів, так як 

саме від цього залежить успішна робота аптеки. Важливого значення набувають фактори індивідуальних 

відмінностей споживачів: доходи, мотивація, рівень знань, особистий спосіб життя, демографічні 

характеристики. 

Метою нашої роботи було проведення дослідження якості обслуговування у роздрібній аптечній 

мережі м. Тернополя, вивчення особливостей запитів споживачів щодо надання фармацевтичних послуг. 

З використанням методу експертних оцінок проведено опитування споживачів у різних районах міста. 

Сформувавши перелік питань, які найбільше цікавлять відвідувачів при купівлі фармацевтичних товарів, 

запропонували оцінити значимість кожного виду послуги аптеки за 10-бальною шкалою. Респондентам була 

представлена анкета, що складалася із трьох блоків: 

базові фактори, що включали доступність ціни, ширину асортименту фармацевтичних товарів, що 

пропонує аптека, зручність місця розташування аптеки; 

рівень сервісу обслуговування, а саме компетентність, комунікабельність провізора, культура та 

 

швидкість обслуговування, наявність різних видів знижок, доставка ліків на дім, режим роботи та ін. 

оформлення аптеки: наявність фірмового імені, дитячого куточка та місця відпочинку споживача у 

залі обслуговування, особливості розміщення товарів, рекламні акції та ін. 

Отримані дані опрацьовували за допомогою методу апріорного ранжування факторів. Результати 

дозволили сформувати перелік основних чинників, які визначають вибір аптеки клієнтами. Проте успіх 

аптеки серед споживачів не обмежується лише низкою цих критеріїв, а є симбіозом факторів, навіть, якщо 

деякі із них є другорядними. 

Муран Леся 

ВМІСТ ЖИРНИХ І ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У ЛИСТКАХ ЛИМОННИКА КИТАЙСЬКОГО 





Лимонник китайський широко використовується у народній медицині при загальному упадку сил, 

малокрів‘ї, туберкульозі, захворюваннях органів дихання, шлунка, печінки, при нервових і психічних 

розладах. 

Метою наших досліджень було визначення жирних і органічних кислот у листках лимонника 

китайського. Результати досліджень показали, що у ліпофільному екстракті листків лимонника кількісно 

переважають ненасичені жирні кислоти, їх загальний вміст становить 90,02 %. Найбільший вміст (60,90 %) 

припадає на лінолеву кислоту. Крім лінолевої кислоти, високий вміст має олеїнова кислота (26,83 %). З 

насичених жирних кислот переважає пальмітинова кислота (8,89 %). 

Якісний склад вільних органічних кислот визначали методом ТШХ, використовуючи систему 

розчинників етиловий спирт-хлороформ-аміак-вода у співвідношенні 70:40:20:2. Хроматограми після 

хроматографування висушували, обробляли 0,1% розчином 2,6-дихлорфеноліндофенолу у 95% етиловому 

спирті і нагрівали у сушильні шафі. Органічні кислоти проявлялися у вигляді рожевих плям на блакитному 

фоні. Результати досліджень показали наявність у листках лимонника китайського лимонної, бурштинової, 

яблучної, бензойної, щавлевої кислот. 

Паралельно якісний та кількісно-компонентний вміст вільних органічних кислот у листках лимонника 

китайського встановлювали за допомогою газового хроматографа Agilet Technologies 6890 з 

масспектрометричним детектором 5973. Хроматографування здійснювали після метилування 

досліджуваного зразка, метилюючим агентом (14% BCl 3 в метанолі). Для ідентифікації компонентів 

використовувалася бібліотека масс-спектрів NIST05 и WILEY 2007 із загальною кількістю спектрів більшою 

за 470000 в поєднанні з програми для ідентифікації AMDIS и NIST. Встановлено наявність фенольних, 

моно-, ди- та трикарбонових кислот у кількості мг/кг та у наступних співвідношеннях: щавлева - 89 (0,70 %), 

левулінова 3302 (26,02 %), малонова 22 (0,17 %), бурштинова 34 (0,27 %), ангелікова 14 (0,11 

%), бензойна 59 (0,46 %), яблучна 1553 (12,24 %), лимонна 7577 (59,70 %), тиглинова 42 (0,33 %). 

274

Онишків Оксана 

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ СТВОРЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ НА 

ОСНОВІ ЕКСТРАКТУ КОРИ ОСИКИ ТА ВІСМУТУ СУБЦИТРАТУ 





В комплексній терапії виразкової хвороби останніми роками достатньо широко використовуються 

комбіновані схеми лікування, до складу яких входять лікарські препарати як синтетичного, так і рослинного 

походження, що дозволяє значно збільшити ефективність лікування за рахунок дії на різні патогенетичні 

ланки даного захворювання. 

У клінічній практиці застосовувалися і продовжують застосовуватися різні препарати вісмуту, але 

найбільшою популярністю серед них в даний час користується вісмуту субцитрат. Цей препарат досить 

ефективний як противиразковий засіб, широко використовується як центральний компонент різних режимів 

антихелікобактерної терапії, здатний при монотерапії купірувати гастралгії і диспепсичні симптоми, має 

протимікробну дію по відношенню до Н. pylori, а також є гастропротектором – стимулює синтез ендогенних 

простагландинів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. 

Перспективним джерелом біологічно активних речовин для розробки противиразкових препаратів 

рослинного походження є кора осики. В фармакологічних експериментах на тваринах доведено, що екстракт 

кори осики як при профілактичному введенні тваринам з гострими виразками, так і в разі лікування 

виразкової хвороби хронічного характеру має яскраво виражену гастропротекторну дію. Окрім того, 

введення екстракту збільшує вміст фукози в шлунковому слизі досліджуваних тварин, ця властивість 

екстракту і зумовлює його цитопротекторну дію, тобто захист слизової оболонки від ушкоджуючого впливу 

ульцерогенних речовин. 

При поєднанні вісмуту субцитрату ї екстракту кори осики прогнозується потенціювання 

гастропротекторних властивостей, а також прискорення процесу репаративної регенерації при 

ерозивновиразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту, сприяння загоєнню ушкоджень слизової 

оболонки шлунка та зменшення ульцерогенної дії ушкоджуючих агентів. 

Панасюк Еліна, Калушка Олена 

ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД ТРАВИ МЕДУНКИ ЛІКАРСЬКОЇ (PULMONARIA OFFICINALIS L.) 





Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis L.) з родини Шорстколисті (Boraginaceae Juss.) роду 

Медунка (Pulmonaria L.) з давніх часів використовується при лікуванні захворювань верхніх дихальних 

шляхів, сечовидільної системи, при геморагічних діатезах тощо. Її використовують при ларингіті, трахеїті, 

бронхіті, пневмонії, бронхіальній астмі, туберкульозі легень. Хімічний склад рослини вивчений недостатньо. 

У джерелах наукової літератури немає інформації про жирнокислотний склад ліпофільної фракції рослини, 

тому метою наших досліджень було вивчення якісного складу і кількісного вмісту жирних кислот у траві 

медунки лікарської, яку збирали під час цвітіння у травні-червні 2011 року на Тернопільщині (лісові масиви 

біля с. Дружба Теребовлянського району). 

Жирнокислотний склад ліпофільної фракції трави медунки лікарської аналізували після метилування 

жирних кислот у зразку екстракту. Використовували метод газорідинної хроматографії. У ліпофільній фракції 

трави медунки лікарської ідентифіковано 11 жирних кислот: з насичених – лауринова (0,92 %), пальмітинова 

(17,93 %), стеаринова (1,79 %), арахінова (0,26 %), бегенова (0,82 %), лігноцеринова (1,09 %); з ненасичених 

– пальмітоолеїнова (2,17 %), олеїнова (2,25 %), лінолева (11,82 %), α-ліноленова (16,89 %), γ-ліноленова 

(0,22 %), ерукова (2,03 %). Співвідношення суми насичених і ненасичених кислот у ліпофільних фракціях 

складало: 22.81% : 35,38 % ~ (1:1,6), Серед насичених кислот домінує пальмітинова кислота (17,93 %). З 

ненасичених кислот переважають лінолева та α-і γ-ліноленова: лінолева складає 11,82 %, сума ліноленових 

кислот складає 17,11 %. 

Відомо, що ненасичені жирні кислоти відіграють важливу біологічну роль: вони виконують 

енергетичну і структурну функцію, сполучаються з холестерином, утворюють розчинні сполуки і 

сприяють його виведенню з організму, тому фітохімічне дослідження ліпофільної фракції медунки 

лікарської є перспективним для подальшого фармакологічного вивчення. 

275

Підгірний Василь, Зозуляк Неля 

ВПЛИВ КВЕРЦЕТИНОВМІСНИХ СПОЛУК НА СТАН ПЕЧІНКИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ 

ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 2 ТИПУ 


Науковий керівник – д-р мед. наук., проф. К. А. Посохова 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університетімені І. Я. Горбачевського» 


Печінка є органом, у якому інтегровані всі найважливіші біохімічні процеси та ланки обміну речовин, 

необхідні для підтримання гомеостазу. Тому корекція її стану при такій поширеній патології, як цукровий 

діабет, має неабияке практичне значення. Мета даного дослідження – встановлення деяких біохімічних 

показників стану печінки при цукровому діабеті 2 типу (ЦД) та на тлі застосування кверцетиновмісних 

сполук. Використано 4 групи тварин: 1 – контроль (інтактні); 2 – тварини з ЦД; тваринам 3 і 4 груп з ЦД 

вводили відповідно корвітин і ліпофлавон (по 10 мг/кг маси тіла). Моделювання ЦД здійснювали шляхом 

одноразового внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину (STZ, 30 мг/кг маси тіла) після 

попереднього 4-тижневого утримання тварин на високо жировій дієті. Корекцію розпочинали через 10 тижнів 

після введення STZ і проводили щоденно одноразово, протягом 14 днів. Встановлено, що при ЦД 

відбувалося зростання в крові рівня загального білірубіну на 45,3 %, загального холестерину на 104 %, 

тригліцеридів на 155 %, порівняно з контролем. На тлі введення корвітину спостерігалось зниження рівня 

загального білірубіну на 27,5 %, загального холестерину на 40,4 %, тригліцеридів на 51,7 %, порівняно з 

групою тварин з ЦД. При застосуванні ліпосомальної форми кверцетину спостерігалося зниження рівня 

загального білірубіну на 29,7 %, загального холестерину на 49,9 %, тригліцеридів на 43,2 %, порівняно з 

патологією. 

Таким чином, при введені кверцетиновмісних сполук при експериментальному цукровому діабеті 2 

типу відбувається нормалізація показників пігментного та ліпідного обмінів, причому позитивний вплив 

ліпофлавону був більшим, ніж водорозчинної форми кверцетину. 

Пінкевич О., Мишаківська Ю., Підгірний В. 

РІВЕНЬ НІТРИТ-АНІОНУ І ПОКАЗНИКИ БІЛОВОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ 

ПАНКРЕАТИТ ІЗ СУПУТНЬОЮ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ 

Науковий керівник – д-р мед. наук, проф. Бабінець Л.С. 



Відомо, що хронічний панкреатит (ХП) часто супроводжується розвитком полінутрієнтної недостатності, 

що сприяє порушенню функції інших органів і систем. Зміни структури судин, які розвиваються під впливом 

надмірного навантаження тиском, призводять до дисфункції ендотелію і погіршення кровопостачання 

підшлункової залози (ПЗ). 

Мета дослідження: на основі порівняльного аналізу рівня нітрит-аніону в сироватці крові і показників, які 

характеризують вісцеральний пул білка в організмі, встановити вплив супутньої гіпертонічної хвороби (ГХ) 

на формування білкової недостатності при ХП. 

Матеріали та методи: Об'єктом дослідження були 124 хворих із ХП у фазі нестійкої чи стійкої ремісії. У 

89 пацієнтів була діагностована ГХ ІІ стадії 1-2 ступеня. Усі пацієнти були поділені на 2 групи: І група – хворі 

з ХП, ІІ група – хворі із супутньою ГХ. Контрольну групу склали 20 здорових людей. Визначали в сироватці 

крові рівень нітрит-аніону за методом Гріна і вміст загального білка. У крові визначали кількість еритроцитів і 

рівень гемоглобіну. Чоловіки складали 46,8 % (58 осіб), жінки – 53,2 % (66 осіб). Середній вік хворих склав 

(45,8±1,89) роки. Стаж ХП всередньому становив (6,47±0,71) роки. Середня тривалість ГХ у пацієнтів була 

(8,61±0,48) роки. Групи суттєво не відрізнялися за віком, статтю, тривалістю ХП. 

Спостерігали знижений рівень нірит-аніону (NO 2 ) у сироватці крові пацієнтів обох груп, що підтверджує 

наявність у них ендотеліальної дисфункції. Однак, рівень NO 2 у сироватці крові хворих ІІ групи був на 28 % 

нижчим (p

Растягаєва Альона, Кернична Іванна 

ЯКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ У ЛИСТКАХ, КОРІ 

ТА ПЛОДАХ КАЛИНИ ЗВИЧАЙНОЇ 


Науковий керівник:проф. Марчишин С.М., доц. Кернична І.З. 



Гідроксикоричні кислоти мають слабкі бактеріостатичні властивості, виявляють протизапальну, 

гепатопротекторну (кофейна, ферулова кислоти) та імунотропну (кофейна кислота); жовчогінну, 

антимікробну, антимікозну, радіопротекторну (ферулова кислота) дію. Вони представлені в рослинах у 

вільному стані. 

Метою наших досліджень було якісне виявлення гідроксикоричних кислот методом паперової 

хроматографії у досліджуваних видах сировини. 

Об‘єктом для дослідження була калини звичайна (Viburnum opulus), а саме: листки (Folia Viburnі), 

плоди (Fructus Viburnі) і кора (Cortex Viburnі). 

Для виявлення даної групи сполук використовували спиртово-водні 20% та 70% екстракти, 

використовуючи хроматографічний папір FN №4 і систему розчинників бутанол-оцтова кислота-вода (4:1:2) 

та 2% розчин оцтової кислоти. 

Хроматограму висушували у витяжній шафі і розглядали при денному та УФ-світлі до і після обробки 

парами аміаку і 3% розчином ферум (ІІІ) хлориду. 

У результаті досліджень нами було ідентифіковано у листках калини звичайної хлорогенову, 

неохлорогенову, кофейну та ферулову кислоти. У плодах калини звичайної знайдено кофейну, хлорогенову 

та неохлорогенову кислоти, у корі – хлорогенову та неохлорогенову. 

Отримані результати вказують на перспективність подальшого вивчення складу біологічно-активних 

речовин листків калини звичайної у порівнянні з офіцинальною сировиною, що у перспективі може стати 

джерелом для отримання нових фітопрепаратів на їх основі. 

Рицик Ольга 

ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕКСТРАКТУ З ЛИСТЯ 

ШОВКОВИЦІ ЧОРНОЇ 


Науковий керівник: проф. Фіра Л.С. 

ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університетімені І.Я.Горбачевського", 


В останні роки велику увагу приділяють одержанню та вивченню субстанцій з нових видів рослинної 

сировини та розробці на їх основі лікарських препаратів, біологічно активних добавок з різнобічною 

фармакологічною дією. 

У наш час увагу багатьох дослідників привертає шовковиця чорна: вивчають її склад, досліджують 

властивості біологічно активних речовин з неї в експериментах на тваринах. 

Метою даної роботи було вивчення антиоксидантних властивостей екстракту з листя шовковиці в 

експерименті на щурах, отруєних нітритом натрію в дозі 150 мг/кг маси тіла. 

В результаті проведених досліджень встановлено, що за умов гострої нітритної інтоксикації 

відбувається активація процесів ліпопероксидації. Це проявляється підвищенням у сироватці крові уражених 

тварин вмісту ТБК-АП у 3 рази. Аналогічне підвищення до вмісту даного показника спостерігається і у печінці 

тварин після отруєння. Введення в уражений організм екстракту з листя шовковиці чорної призвело до 

зниження вмісту ТБК-АП як у сироватці крові, так і в печінці дослідних щурів. Після застосування екстракту у 

крові тварин знижувався рівень метгемоглобіну, який після отруєння був підвищеним у 1,8 раза. 

Отримані результати дозволяють передбачити антиоксидантні властивості екстракту з листя 

шовковиці. 

Нами вивчена активність амінотрансфераз в ураженому нітритом натрію організмі. Встановлено, що 

в отруєних щурів проходить достовірне підвищення активності АлАТ та АсАТ у сироватці крові та значне 

зниження цих показників у печінці, що вказує на цитоліз плазматичних мембран гепатоцитів. Після 

використання екстракту вищевказані показники зазнали змін у сторону нормалізації. Це свідчить про 

відновлення проникності гепатоцитарних мембран та білоксинтезуючої функції печінки. 

Таким чином, використання екстракту з листя шовковиці проявило ефективний вплив на процеси 

ліпопероксидації та проникність мембран в ураженому організмі, що дає можливість в подальшому вивчати 

дану лікарську форму як антиоксидантний та гепатопротекторний засіб з метою введення в практичну 

медицину при лікуванні отруєнь різного генезу. 

277

Рогачов Ілля, Количева Наталя 

ВИВЧЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ЧИСТОТИ РЕКТАЛЬНИХ СУПОЗИТОРІЇВ З НІМОДИПІНОМ 




Oдним з патогенетично обґрунтованих шляхів фармакологічного впливу при ішемічному інсульті й 

інших ішемічних ураженнях мозку є застосування препаратів, що впливають на кальцієві канали. Німодипін– 

блокатор кальцієвих каналів, тропний винятково до судин головного мозку. Модулюючи вступ іонів кальцію 

головним чином у нейрони кори головного мозку й гіппокампу, він впливає на нейромедиаторний баланс, 

захищає нейрони, стабілізує їхній функції, усуває вазоспазм і підвищує толерантність до ішемії, 

нейротоксинів, знижує смертність, пов'язану із субарахноідальними крововиливами. Використання 

трансмукозних шляхів уведення нейропротективних лікарських речовин у значній мірі підвищує ступінь їх 

біологічної доступності й знижує рівень побічних реакцій. На кафедрі технології ліків у результаті 

проведених комплексних біофармацевтичних, фармакотехнологічних і реологічних досліджень науково 

обґрунтований состав ректальних супозиторіїв з нимодипіном 0,05 г на поліетиленоксидній основі з 

додаванням 2% моногліцеридів дистильованих. Мікробіологічну чистоту ректальних супозиторіїв з 

німодипіном встановлювали у відповідності з р. 2.6.12; 2.6.13 ДФУ з урахуванням того, що антимікробну дію 

німодипін не має. У результаті досліджень виявлене, що в 1 г препарату міститься 200 мікроорганізмів. 

Плісняві гриби й гриби роду Candida не виявлені. В 1 г препарату відсутні бактерії роду Pseudomonas 

aeruginosa, Staphylococcus aureus і Enterobacteriaceae. 

Таким чином, мікробіологічна чистота ректальних супозиторіїв з німодипіном 0,05 г на гідрофільній 

основі відповідає вимогам, що пред'являються ДФУ до категорії №3 (готові лікарські засоби для орального 

застосування й ректального введення). Це дає можливість не використовувати консерванти в складі 

лікарської форми. 

Рогуля Ольга, Мнушко Зоя 

РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД БЕНЧМАРКІНГУ У ФАРМАЦІЇ 

Кафедра менеджменту та маркетингу у фармації 

Науковий керівник: д-р фарм. наук, проф. З.М. Мнушко 



Бенчмаркінг конкурентоспроможності передбачає встановлення характеристик підприємства, 

дослідження специфічних рис товарів, можливостей управлінських та організаційних процесів, оцінку 

використання адміністративних методів та співставлення їх з характеристиками конкурентів. Метою 

дослідження є розроблення та опрацювання методичних засад здійснення конкурентного бенчмаркінгу на 

прикладі маркетингової діяльності виробничих фармацевтичних підприємств. 

Методика проведення бенчмаркінгу в рамках даного дослідження передбачала поетапний аналіз за 

такими напрямами: вибір об‘єктів дослідження; опис кожного підприємства за системою параметрів, які 

характеризують маркетингову діяльність в цілому та ефективність комплексу маркетингу; безпосереднє 

проведення бенчмаркінгу; аналіз отриманих результатів та розроблення на їх основі рекомендацій щодо 

підвищення конкурентоспроможності. 

Вибір об‘єктів дослідження супроводжується формуванням кластеру прямих конкурентів, якими є 

національні та зарубіжні підприємства-лідери фармацевтичного ринку України. Відбір підприємств 

здійснювався на основі інтегрування результатів експертного опитування провізорів та анкетування 

співробітників служб маркетингу виробничих підприємств, які обирали серед вітчизняних та зарубіжних 

виробників ліків підприємства, найбільш конкурентоспроможні за ефективністю їх маркетингової діяльності. 

Оцінювання підприємств, відібраних для порівняльного аналізу, проводилося на основі кількісних та якісних 

параметрів, отриманих з джерел вторинної інформації. Аналіз отриманих результатів та порівняння з ними 

внутрішніх даних підприємства є безпосереднім підґрунтям процедури бенчмаркінгу. Визначення 

альтернатив подальших стратегічних дій є заключним етапом, який має рекомендаційний характер. 

278

Синицина Ірина 

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДУБИЛЬНИХ РЕЧОВИН У ТРАВІ АЙСТРИ НОВОАНГЛІЙСЬКОЇ ТА АЙСТРИ 

НОВОБЕЛЬГІЙСЬКОЇ 





Дубильні речовини – гетерогенна група поліфенольних сполук, які мають в‘яжучий смак, осаджують 

білки та алкалоїди з розведених розчинів. Вони проявляють також протизапальну, антимікробну та 

радіопротекторну дію, зміцнюють капіляри. 

Метою роботи було визначити кількісний вміст дубильних речовин методами перманганатометрії та 

комплексонометричного титрування у траві айстри новоанглійської та айстри новобельгійської, а також 

порівняти отримані результати в залежності від методу титрування. 

Наявність дубильних речовин у водному витязі досліджуваної рослинної сировини виявляли за 

допомогою розчину ферум (ІІІ) амоній сульфату. Поява осаду чорно-зеленого кольору свідчила про 

наявність конденсованих дубильних речовин у досліджуваних об‘єктах. 

Дослідження кількісного вмісту дубильних речовин проводили методом перманганатометрії згідно 

вимог ДФУ. Але дана методика дає завищені результати, оскільки одночасно в процесі титрування 

відбувається окислення різних груп біологічно активних речовин. Тому паралельно було проведено 

визначення дубильних речовин методом комплексонометрії. 

Результати визначення дубильних речовин із трави досліджуваних видів роду Айстра наведено у 

таблиці. 

Метод 

Трава айстри новоанглійської Трава айстри новобельгійської 

визначення 

Перманганатометрія 7,24±0,14 % 7,88±0,13 % 

Комплексонометрія 1,56±0,09 % 1,56±0,11 % 

Як видно із таблиці, методом перманганометрії відтитровано суму поліфенольних сполук, що 

становить близько 7,24 % у траві айстри новоанглійської та 7,88 % у траві айстри новобельгійської, що 

значно перевищує отримані результати комплексонометричного титрування дубильних речовин. 

Тимофтевич Наталія, Козачук Наталія 

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА РОСЛИННІЙ ОСНОВІ З ГІПОГЛІКЕМІЧНОЮ 

ДІЄЮ 





На даний час проблема цукрового діабету є досить актуальною у охороні здоров‘я багатьох країн. 

Виходячи з даних ВООЗ в розвинутих країнах поширеність цукрового діабету досягає в середньому 5 % від 

всього населення. Особливо гостро стоїть проблема профілактика та лікування цукрового діабету 2 типу. В 

наш час існує багато пероральних цукрознижуючих засобів, проте переважна більшість їх- синтетичні, що 

часто відображається їх побічній дії. Тому, зараз пріоритетним є пошук лікарських рослин та їх комбінацій, 

які володіють гіпоглікемічню дією. 

Проведений маркетинговий аналіз ринку пероральних гіпоглікемічних засобів рослинного 

походження показав, що в основному цю групу складаютьмонопрепарати (66,7%), менша частина – 

комплексні (33,3%) . Всі лікарські засоби даної групи виробляються вітчизняними виробниками, а саме: ЗАТ 

"Ліктрави", (57,1%),ЗАТ Фармацевтична фабрика "Віола"(33,3%) ікомунальним підприємством Київської 

обласної ради "Фармацевтична фабрика" (9,5%). Всі лікарські засоби даної групи відносяться до сегменту 

низьковартісних (до 10 грн.) препаратів. 

На ринку України гіпоглікемічні засоби рослинного походження представлені в основному у вигляді 

лікарської рослинної сировини (29%), зборів (24%), лікарської рослинної сировини у фільтр-пакетах і зборів 

у фільтр-пакетах (по 19% кожен), і настойок, які займають всього 9% всіх лікарських форм. Слід зазначити, 

що відсутні такі лікарські форми, як таблетки, або капсули , що негативно впливає на зручність дозування 

того чи іншого лікарського засобу. 

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що ринок ЛЗ рослинного походження з 

гіпоглікемічною дією потребує розробки і впровадження нових ЛЗ, адже для цього природа наділила нас 

великим багатством – лікарськими рослинами. 

279

Фаді Ал Зедан, Количева Наталя 

ВПЛИВ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН НА РІВЕНЬ МІКРОБНОЇ КОНТАМІНАЦІЇ ІНТРАНАЗАЛЬНОЇ М'ЯКОЇ 

ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИ АМЛОДИПІНУ 




Одним з шляхів підвищення ефективності антигіпертензівних засобів є використанням трансмукозних 

шляхів уведення лікарських речовин, зокрема, інтраназального з використанням відповідних аплікаційних 

лікарських форм. У результаті попередніх досліджень нами науково обґрунтовано состав й технологія 

виготовлення інтраназального крему, що містить антигіпертензівну речовину із групи блокаторов кальцієвих 

каналів - амлодипін у концентрації 1% на емульсійній основі. Одним з найважливіших показників лікарських 

засобів є відсутність мікробної контамінації, сприяючої підвищенню їх безпеки і стабільності впродовж 

тривалого часу. При розробці нестерильних препаратів для зовнішнього застосування (мазей, гелів, 

лініментів й ін.) з метою досягнення необхідного рівня мікробіологічної чистоти використовують технологічні 

заходи, зокрема, вводять до складу лікарських форм антисептичні речовини. На першому етапі досліджень 

встановили, що інтраназальний крем з амлодипіном 1% та його основа-носій антимікробної дії не має і 

потребує введення в свій склад антисептиків. Вивчення впливу консервантів на мікробну контамінацію 

лікарської форми проводили проводили шляхом визначення загального мікробного числа. Як консерванти 

до складу крему вводили відомі антисептичні речовини, що використовуються у виробництві лікарських і 

парафармацевтичних препаратів (полігексаметиленгуанідіну фосфат, суміш ніпагін:ніпазол 8:2, натрію 

бензоат, триклозан), в концентрації, дозволених для зовнішнього застосування (0,15%). Результати 

досліджень показали, що уведення до складу крему назального з амлодипіном 1% суміші ніпагін:ніпазол 8:2 

у кількості 0,15% від маси крему забезпечує лікарській формі рівень мікробної контамінації, відповідний до 

вимог ДФУ 1. 

Цехмістер Ярослав, Лисенко Олександра 

РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЯК СКЛАДОВОЇ ПІДГОТОВКИ ПРОВІЗОРІВ 

У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ (ФАРМАЦЕВТИЧНИХ) НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ 

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця 


Формування якісно нової моделі освіти в Україні, відповідно до Національної стратегії розвитку 

освіти в Україні на 2012-2021 роки, передбачає урізноманітнення та модернізацію існуючих у вищій школі 

педагогічних підходів, як необхідної складової виховання високоосвічених та конкурентоспроможних 

фахівців. 

Пріоритетами сучасної педагогічної парадигми постають: самоосвіта, саморозвиток та 

самопроектування особистості впродовж життя, як високоефективні засоби виховання нової генерації 

спеціалістів інноваційного типу мислення, здатних до збереження існуючих національних традицій та 

інтеграційної співпраці з представниками провідних світових культур. 

В умовах стрімкого розвитку та комерціалізації фармацевтичної галузі в Україні, необхідною є 

переорієнтація змісту фахової освіти у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах, 

актуалізація гуманістичних освітніх тенденцій серед провізорів, реструктуризація форм освітнього процесу 

на основі принципів новітньої філософії людиноцентризму. 

Фундаментального вивчення потребують питання комплексної організації педагогічної системи 

самостійного навчання, її мотиваційних, процесуальних та технологічних складових. 

Таким чином, організовуючи самостійну роботу студентів-провізорів, викладач повинен забезпечити 

застосування новітніх методик мотиваційної комунікації, як обов‘язкової дидактичної складової під час 

проведення аудиторних занять різних форм; висвітлити конкретну мету та способи, щодо її досягнення, з 

урахуванням особистісних здібностей та інтересів студента, сприяючи, актуалізації індивідуальних мотивів 

особистості; обґрунтувати значимість виконуваної роботи, зокрема відображаючи фактичний зиск для 

майбутніх фахівців від проведених ―інтелектуальних інвестицій‖, спонукаючи студентів до цілеспрямованого, 

змістовного та поміркованого виконання поставлених завдань, що є обов‘язковим етапом формування 

особистості висококваліфікованого провізора. 

280

Челін Ніна 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСТРАКТІВ ЛЮБИСТКУ ЛІКАРСЬКОГО 


Науковий керівник – проф. С.М.Марчишин 



Зменшення природних ресурсів лікарських рослин висуває на перший план проблему їх охорони. 

Питання раціонального використання лікарської рослинної сировини є актуальним і при виготовленні 

різноманітних лікарських форм, оскільки недосконала технологія не лише збільшує втрати сировини, але і 

впливає на якість одержаних лікарських засобів. 

Метою роботи було отримання екстрактів з листків, плодів та кореневищ і коренів любистку 

лікарського та вивчення закономірності вилучення їх біологічно активних речовин. 

Нами визначено оптимальні умови вилучення комплексу біологічно активних речовин з листків, 

плодів та кореневищ і коренів любистку лікарського та проведено визначення у досліджуваних субстанціях 

динаміки виходу екстрактивних речовин, вмісту суми гідроксикоричних кислот та флавоноїдів у залежності 

від типу використаного екстрагенту. 

За результатами випробувань встановлено основні технологічні параметри отримання оптимально 

активної субстанції – рідкого екстракту з кореневищ і коренів любистку лікарського: метод екстрагування – 

двоступенева екстракція; співвідношення сировина-екстрагент – 1:10; вид розчинника – 55 % етиловий 

спирт/вода очищена, тривалість екстрагування – мацерація 55 % етанолом – 24 год / подальша екстракція 

шроту підігрітою до температури 96-100°С дистильованою водою – 2 год; вихід субстанцій – 30-40 % від 

початкової кількості повітряно-сухої сировини. 

Фармакологічна активність та специфічні властивості любистку обумовлені багатим якісним складом 

та вмістом біологічно активних речовин, тому нами проведено дослідження екстрактів любистку лікарського 

та визначено субстанцію з найоптимальнішим вмістом біологічно активних речовин. 

Черчесова Олександра, Романенко Іван 

ПОШУК АНТИОКСИДАНТІВ СЕРЕД 8-ГІДРАЗИНОЗАМІЩЕНИХ 7-в-ГІДРОКСИ-г-(п- 

ХЛОРОФЕНОКСИ)ПРОПІЛКСАНТИНІВ 

Кафедра біохімії та лабораторної діагностики 

Науковий керівник: д-р фарм. наук, проф. М.І. Романенко 



В останній час, спостерігається велика зацікавленість до визначення антиоксидантної активності 

лікарських засобів та біологічно активних речовин. Це пов‘язано з тим, що однією з основних причин 

найбільш небезпечних захворювань є накопичення вільних радикалів в організмі людини. За рахунок 

шкідливого впливу вільних радикалів пошкоджуються стінки судин, мембрани, окислюються ліпіди, що 

призводить до серйозних патологічних змін, до серцево-судинних та онкологічних захворювань, а також до 

передчасного старіння. Шкідливий вплив на організм «вільних радикалів» можливо зменшити за рахунок 

систематичного вживання антиоксидантів, які захищають клітинні структури від пошкодження їх вільними 

радикалами, це оберігає організм людини від захворювань. 

Тому, з метою пошуку нових антиоксидантних сполук нами була розроблена проста лабораторна 

методика синтезу неописаних раніше 8-гідразинозаміщених 7-в-гідрокси-г-(п-хлорофенокси)пропілксантинів 

нагріванням вихідних 8-бромоксантинів з надлишком гідразину гідрату в середовищі водного діоксану. 

Короткочасним нагріванням гідразиноксантинів із аліфатичними та ароматичними альдегідами нами 

отриманий ряд неописаних раніше 8-фенілалліліден-, бензиліденгідразинопохідних ксантину. 

Структура всіх синтезованих сполук підтверджена за допомогою сучасних інструментальних методів 

(елементний аналіз, ІЧ- та ПМР-спектроскопія, мас-спектрометрія). 

Антиоксидантну активність вивчали in vitro методом неферментного ініціювання вільнорадикального 

окислення. За результатами дослідження були знайдені сполуки, антиоксидантна дія яких перевищує 

активність еталонів порівняння, в якості яких використовували аскорбінову кислоту, дибунол та тіотриазолін. 

281

Чіх Юлія, Гайдучок Марія 

СИНДРОМ “ПИВНОГО СЕРЦЯ” 

Циклова комісія природничо - наукових дисциплін 

Наукові керівники: Гойденко Л. Б, Леськів У.О 

Медичний коледж ЛНМУ ім. Д. Галицького 


Вчені, які досліджують проблему алкоголізму, цілком обґрунтовано вважають неправомірним поділ 

спиртних напоїв за мірою їх шкідливої дії на організм, тому що серед них немає нешкідливих. 

Перший рейхсканцлер Німеччини Отто Фон Бісмарк, знаючи не з чуток про шкідливі наслідки 

вживання пива, дав наступне визначення пивному алкоголізму: ―Від пива стають лінивими, дурними і 

безсилими ‖ ( під ―безсилим ‖ малася на увазі імпотенція). 

Потрапляючи в організм, пиво швидко переповнює кровоносні судини. Це призводить до варикозного 

розширення вен і меж серця. Так виникає синдром ―пивного серця‖ або ―капронової панчохи‖ , 

коли серце ―провисає‖, стає в‘ялим втрачає функції ―живого двигуна‖. 

Пиво вміщує ряд токсичних речовин, в тому числі солі важких металів, що викликають зміни в 

ендокринній системі. У людей, які п‘ють пиво, зростає імовірність захворювання на рак, а якщо це годуюча 

мати , то у дитини можливість епілептичної судоми. Крім того, у споживачів пива кобальт викликає запальні 

процеси в стравоході та шлунку. Це ще, не весь перелік негативної дії впливу пива на організм людини ! 

З допомогою розробленої анкети було опитано 134 респонденти 

( студенти Медичного коледжу ЛНМУ ім. Д. Галицького, студенти Львівської політехніки, учні шкіл, пересічні 

громадяни). 

Висновки анкетування ! 

Наймолодший учасник анкетування, який вживав пиво – 12 років. 

Дівчата вживають слабоалкогольні напої, в тому числі пиво, майже на рівні з хлопцями. Пік вживання 

пива 15- 17 років, потім, з 

18 років – віддають перевагу міцнішим алкогольним напоям. З усіх опитаних молодих людей 35% 

майже не вживають слабоалкогольних напоїв. Із тих, що вживають: 55% не хоче позбутись «пивної» 

залежності, 35% не може позбутись шкідливої звички вживання пива, 10% її позбулось. 

Мета нашої роботи полягає в тому, щоб донести до молоді інформацію про проблему вживання пива 

та алкоголю серед молоді різного віку, шкідливий вплив цього напою на організм людини і змінити 

відношення до цієї згубної звички. 

Отже, молодь з дитинства звикає до смаку і запаху пива. «Уже через 2-3 роки зможемо констатувати 

наслідки систематичного вживання пива», - кажуть лікарі – наркологи. І наше дослідження тому доказ. Наше 

здоров‘я в наших руках ! Пам‘ятаймо і цінуймо його ! 

Шморган Андрій 

ОДЕРЖАННЯ АМІДІВ ТА АНІЛІДІВ ГАЛОГЕНКАРБОНОВИХ КИСЛОТ 

АЛІФАТИЧНОГО РЯДУ 


Науковий керівник: канд. фарм. наук, доц. Коробко Д. Б. 



В якості вихідних речовин для хімічних перетворень можуть бути використані як вже відомі молекули 

з відповідними реакційноздатними центрами, так і оригінальні сполуки, структура яких цілеспрямовано 

моделюється з метою одержання функціональних груп, важливих для прояву фармакологічної дії 

(фармакофорів). Напрямки подальшої модифікації залежать, в тому числі, й від набору реактивів, доступних 

науковцю. У сучасній літературі все частіше зустрічаються публікації, що відображають результати 

експериментальних хімічних досліджень, попереднім етапом яких є синтез необхідних реагентів. 

Загальновідомою є реакція S(O, N)-алкілування з використанням різноманітних галогенопохідних 

вуглеводнів та їх функціональних заміщених, оскільки серед цільових продуктів ідентифіковано значну 

кількість речовин з протитуберкульозним, протисудомним, антиоксидантним, діуретичним тощо профілями 

дії. Беззаперечний інтерес як використовувані реактиви становлять аміди і аніліди галогенокарбонових 

кислот аліфатичного ряду. 

Метою нашої роботи було одержання 2(3)-хлоро-N-бензил(2-метоксибензил-, 4-метилбензил-, 4- 

метоксибензил-)ацет(пропан)амідів, 2(3)-хлоро-N-феніл(4-нітрофеніл)ацет(пропан)амідів. Показано, що 

взаємодію відповідних похідних бензиламіну або аніліну з 2-хлороацетилхлоридом або з 3- 

хлоропропаноїлхлоридом в еквімолярних співвідношеннях слід здійснювати в середовищі безводного 

діоксану при охолодженні за наявності еквіваленту триетиламіну. Ацилуючі реагенти додаються в реакційне 

середовище по краплям при постійному перемішуванні. Утворені суміші витримують протягом 1-3 годин й 

змішують з необхідною кількістю води очищеної. Осади цільових продуктів реакцій, що утворились, 

відфільтровують, висушують, очищують перекристалізацією з етанолу. 

282

Шуклінова Ольга 

СИНТЕЗ РЯДУ ПОХІДНИХ 7-(3-ФЕНІЛАЛІЛ)-8-ПІПЕРАЗИНОТЕОФІЛІНУ 


Науковий керівник: канд.фарм.наук, доц. Коробко Д. Б. 



Створення оригінальних субстанцій лікарських речовин – одне з основних завдань фахівців у галузі 

медичної та фармацевтичної хімії. Пошуки науковців у даному напрямку відбуваються як із використанням 

відповідних комп‘ютерних технологій з метою прогнозування структури потенційної сполуки-лідера 

(віртуальний скринінг), так і в умовах хімічних лабораторій шляхом виконання багаточисельних 

експериментальних досліджень. В обох випадках одну з ключових ролей відіграють фармакофори 

(ароматичні кільця, донори і акцептори водневого зв‘язку, аніонні й катіонні центри), які є відповідальними за 

біологічну активність молекули. 

Численні літературні джерела свідчать про однозначну перспективність введення в структуру 

різноманітних азагетероциклів піперазинового фрагменту або його функціональних похідних з метою 

одержання нових лікоподібних субстанцій. Тому нами здійснено синтез 7-(3-фенілаліл)-8- 

піперазинотеофіліну: молекули, яка поєднує декілька фармакофорних угруповань (ненасичений зв‘язок, 

арилалкільний радикал, залишок піперазину). Дана сполука за рахунок основності піперазинового циклу та 

наявності в його 4 положенні реакційноздатного центру є вдалим об‘єктом для подальших хімічних 

перетворень. Так нами синтезовані її солі з хлоридною, бромідною, малеїновою, бурштиновою кислотами. 

Взаємодією з певними похідними галогенвуглеводнів одержані 8-(4-алкіл-, ((1,3-діоксоіндолін-2-іл) метил)- 

піперазин-1-іл)-1,3-диметил-7-(3-фенілаліл)-1H-пурин-2,6(3H,7H)-діони. 

Структуру синтезованих сполук підтверджено зустрічним синтезом, даними ІЧ- та 1 Н ЯМРспектроскопії, 

а їх індивідуальність – методом хромато-мас-спектрометрії. 

Ряд одержаних речовин за результатами прогнозування з використанням PASS-пакету передано 

для проведення біологічних випробувань. 

Юрченко Дар’я 

ПОШУК СПОЛУК-АНТИОКСИДАНТІВ СЕРЕД ТІОСЕМИКАРБАЗИДІВ 8-R- 

КСАНТИНІЛ(ТЕОФІЛІНІЛ)-7-АЦЕТАТНОЇ КИСЛОТИ 


Науковий керівник: д-р хім. наук, проф. Александрова К.В. 



Проблема ішемічних пошкождень головного мозку на даний час є однією з найбільш актуальних. Це 

визначається великою розповсюдженістю, а також досить високими показниками смертності від 

цереброваскулярних захворювань (в Україні 220,6 випадків на 100 тис. населення). 

Відомо, що одним з універсальних механізмів пошкодження тканин головного мозку при ішемії є 

активація перекисного окислення ліпідів, гіперпродукція агресивних вільних радикалів (гідроксил-радикал, 

супероксид-аніон, монооксид кисню, пероксинітрит) та спричинене цим окислення біологічних молекул. 

Підвищення концентрації активних форм кисню призводить до розвитку оксидативного стресу. 

Сучасна медицина потребує малотоксичних, ефективних препаратів для лікування вказаних вище 

патологій, оскількі наявні лікарські засоби не забезпечують очікуваних позитивних результатів. 

Згідно проведених досліджень in silico антиоксидантні властивості мають проявляти неописані в 

літературі похідні ксантиніл-7-ацетатної кислоти. 

Тому нами взаємодією гідразидів 8-R-ксантиніл(теофілініл)-7-ацетатної кислоти з 

фенілізотіоціанатом у водному діоксані були синтезовані відповідні тіосемикарбазиди. 

Будова синтезованих сполук доведена за допомогою інструментальних методів – елементний 

аналіз, ІЧ-, ПМР-спектроскопія та мас-спектрометрія, індивідуальність підтверджена методом ТШХ. 

Проводилось вивчення антиоксидантної активності (АОА) синтезованих речовин in vitro на різних 

моделях. Виявилось, що більшість з них у концентрації 10 -3 моль є прооксидантами, що можна появнити 

послабленням міжмолекулярних водневих зв‘язків, а в більших розведеннях – є антиоксидантами. Деякі 

речовини за цим параметром наближаються до еталонів порівняння та перевищують їх. 

283

Khodabakhshi Ardali Zahra A. Kh. 

MOLECULAR-BIOLOGICAL STUDY OF THE MECHANISM OF ACTION OF 2-ETHYL-6-METHYL-3- 

OXYPYRIDINE SUCCINATE 

Chair of Experimental and Clinical Pharmacology 

Scientific mentor: O. Vazhnicha, MD, professor 

HSEE of Ukraine ―Ukrainian Medical Stomatological Academy‖ 

Poltava, Ukraine 

It is known, that 2-ethyl-6-methyl-3-oxypyridine succinate (mexidol) is potent synthetic antioxidant. The 

drug is 3-oxypyridine derivative containing succinate. It protects lipids of cell membranes against lipid peroxidation 

and has antihypoxic properties, anxiolytic, nootropic and neuroprotective effects. However a question about 

molecular-biological mechanism of mexidol‘s action on the cell, for example red blood cell (RBC), under the 

pathological conditions remains not decided. Research purpose is to study the influence of 2-ethyl-6-methyl-3- 

oxypyridine succinate (mexidol) on RBC‘s cytoskeleton and membrane asymmetry. RBC were obtained from intact 

albino male rats by the standard procedure of heart punction under the general anesthesia. Mexidol was added to 

test-systems in a concentration corresponded to the dose of 100 mg/kg in experiments upon animals. A design of 

experiment includes the incubation of RBC in 0,45% solution of sodium chloride with mexidol or without the drug 

(control) at 37 o C for 2 hours. The expression of phosphatidylserine on the external surface of cell membrane was 

detected by the cytofluorimetric method. Proteins of RBC stroma were purified and undergone electrophoresis, 

densitometry and quantitative analysis. It is shown that mexidol decreases the count of RBC with altered 

membrane phospholipid asymmetry as compared to control. Electrophoregram of proteins of RBC cytoskeleton is 

characterized by the formation of typical bands both in the control and in the samples with investigated preparation. 

But densitometry demonstrates some distinguishes between these groups concerning spectrin-alpha, spectrinbeta, 

and ankyrin. The data obtained shows that under the conditions of hypoosmolarity mexidol eliminates the 

disorders of RBC membrane‘s asymmetry and modifies spectrin-actin complex and vertical membranecytoskeleton 

bonds mediated by ankyrin. 

Tayel Alaa 

THE INFLUENCE OF COMBINED ANTIOXIDANT PREPARATION ON THE AUTONOMIC NERVE 

REGULATION IN ELDERLY PATIENTS DURING THEIR ADAPTATION TO COMPLETE DENTURES 

Chair of Experimental and Clinical Pharmacology; 

Chair of Orthopedic Dentistry and Implantology 

Scientific mentors: O.Vazhnicha, MD, professor*; L. Lugova. PhD, lecturer 

HSEE of Ukraine ―Ukrainian Medical Stomatological Academy‖ 

Poltava, Ukraine 

Antioxidants are known for their stress-protective properties and are widely applied in gerontology. It 

became the precondition for use of combined preparation "Aevit" in patients which get used to dentures as this 

process is not especially dental, but is characterized by the signs of common adaptation syndrome and develops 

on background of disadaptation caused by ageing of the organism. The research aim is to study the influence of 

combined antioxidant preparation ―Aevit‖ on some somatic parameters and Kerdo‘s index during patients‘ 

adaptation to artificial teeth. Under our supervision there were 32 adentulous patients of elderly and senile age. 

Complete removable dentures have been made of dental plastic according to standard technology. One group of 

patients served as a control. Patients of other group were prescribed "Аevit" (1 capsule daily during 45 days). 

Frequency of heart beats, frequency of breathing, and blood pressure were determined. Kerdo‘s index was 

calculated. These parameters were registered before the treatment, and also on the 1 st , the 7 th and the 30 th day 

after the start of dentures use. It is shown that patients prescribed with ―Aevit‘ display the dynamics of somatic 

parameters which differs from those in patients of control group by the greater expressiveness of changes in the 

frequency of heart beats and breath at the end of research. Distinguishes in changes of Kerdo‘s index also are 

found out also: its magnitude grew by the module on the 1 st and the 7 th day and return to the initial level in 30 days, 

but these fluctuations were smaller than the changes of autonomic regulation index in the control. The found out 

features allow to conclude that the development of adaptation in orthopedic dental patients on a background of the 

treatment with a combined antioxidant preparation ―Aevit‖ is characterized by the greater stability of autonomic 

regulation, especially those processes which concern cardiovascular system and consumption of oxygen. 

284

Rutowski Jan Antoni, Stanciak Jaroslav, Novotny Jozef 

CHRONIC EXPOSURE TO METALLIC MERCURY CAN ELEVATE COUNTS OF T- AND B-CELLS 

POPULATION IN PERIPHERAL BLOOD OF MEN 

Dr. nauk farm. Jan Antoni Rutowski, Head the Laboratory of Pharmacology, 

Department of Public Health, Institute of Nursing and Health Sciences, Faculty of Medicine, 

University of Rzeszow, Poland; 

Department of Nursing, 

Polytechnic University of Jihlava, 

Jihlava, Czech Republic 

The study of T-cells subpopulation in the peripheral blood: (CD3+)T-, (CD4+)T-helper, (CD8+)T-suppressor 

was carried out in group of 83 males, aged 21 to 60 years old with occupational exposure to Hg 0 in chlorine 

production by the electrolytic method from 0.6 to 37 years. These group of exposed workers to mercury vapours 

were divided into three groups depending on the duration of exposure: 30 males aged 21-54 years with a short 

history of exposure to Hg 0 from 7 months to 9 years, 18 males aged 28-60 years with a exposure to Hg 0 from 10- 

20 years and 35 males aged 42-60 years with a long-time history of exposure to Hg 0 from 21-37 years. Of these, 

20 (68%), 12 (69%) and 21 (59%), respectively, were smokers. Workers were also divided depending on the 

degree of exposure manner, measured as urinary mercury concentration: 32 males with < 50 µg Hg/l and with a 

history of exposure to Hg 0 from 7 months to 37 years; 41 males with 51-150 µg Hg/l and with a history of exposure 

to Hg 0 from 7 months to 35 years and 10 males with >150 µg Hg/l (range:155-260) with a history of exposure from 

7 months to 37 years. Of these, 20 (63.6%), 25 (61.6%) and 6 (60%) respectively, were smokers. The control 

group comprised 36 males (80.6% were smokers) aged 28-55 years not exposed to any chemical compounds. The 

air for determination of metallic mercury concentrations was taken with fixed samplers located at two different 

points in work place. The aspirated Hg 0 was determined using an atomic absorption spectroscopy analyzer 

(Coleman Mercury Analyzer Mas-50 USA, λ=253.7 nm). The "maximum permissible concentration" (MPO) of 

metallic mercury was 0.05 mg/l. For the determination of (CD3+)T-, (CD4+)T-helper, (CD8+)T-suppressor and 

(CD19+)B-cell populations monoclonal antibodies (Behring, Germany) were used in indirect immunofluorescence 

tests using fluorescence microscope (VEB Carl Zeiss Jena, DDR). The results were analysis by Shapiro-Wilk 

Gaussian decomposition test, Cochran-Cox C or Student , s t tests with analysis of variance (ANOVA). The shift 

time weighted averages (TWA) of Hg 0 determined in air in the work place before research was 0.028 mg x m -3 . 

The urine mercury level of the exposed workers ranged from 20-260 µg/l and in the blood: from 4-72 µg/l. 

Stimulation of the T-cell line in the workers exposed to Hg 0 with urinary mercury levels between 20-50 µg of Hg/l 

was evidenced by a 48.9% (p

286

СЕКЦІЯ 

«БІОЛОГІЯ ТА 

МІКРОБІОЛОГІЯ» 

287

288

Легоцька Марія 

МІКРОБНИЙ ПЕЙЗАЖ ШКІРИ ОБЛИЧЧЯ У СТУДЕНТІВ ІЗ ВУГРЕВИМ ВИСИПОМ 


Науковий керівник: доц., канд. мед. наук Романюк Л.Б. 

ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачовського‖ 


На сьогоднішній день все більше людей стикається із проблемами шкіри обличчя. Мікрофлора шкіри 

є важливим фактором, який слід враховувати при вугревому висипі. На мікроорганізми шкіри впливають 

бактерицидні фактори сального секрету і поту. У здорових осіб до складу цього мікробіоценозу входить 

близько 300 видів. До складу резидентної флори входять мікрококи, коринебактерії, стафіло- та 

стрептококи, грибки. Вугревий висип у осіб молодого віку має рецидивуючий перебіг і часто для його 

лікування застосовують антибактеріальну терапію, як місцево так і загальну, що може суттєво вплинути на 

мікробний пейзаж шкіри обличчя. 

Метою нашого дослідження було визначити домінуючі штами мікроорганізмів на шкірі обличчя у 

студентів з ознаками вугрового висипу і визначити їх антибіотикочутливість. Для цього використовували 

бактеріологічний метод дослідження матеріалом для цього слугували мазки із ураженої ділянки шкіри. При 

заборі матеріалу стерильним тампоном проводили кругові рухи від центру до периферії досліджуваної 

ділянки. Посіви проводили на кров‘яний, жовтково-сольовий агар та середовище Ендо. 

Найчастіше серед досліджуваних зразків відмічали Streptococcus heamolyticus – 73,2%, Corynebacterium spp. 

– 68,7%, Staphylococcus aureus – 56,3%, E. coli – 18,4% , значно рідше зустрічалися Bacillus spp. та C. 

Albicans. Оскільки гноєрідними серед перерахованих представників є стафіло- та стрептококи то визначали 

чутливість до антибіотиків саме в остайніх. Для цього використовували диско-дифузійний метод з набором 

стандартних дисків. Максимальні зони затримки росту при дослідженні S. Aureus відмічались при 

застосуванні цефалоспоринів (83,6%) а саме цефазолін, цефотаксим, цефтріаксон; пеніциліні (58,7%) – 

карбеніцилін, оксацилін; та левоміцетину (64,4%) 

Таким чином начастіше серед мікрофлори шкіри виділяють Streptococcus heamolyticus – 73,2% та 

Staphylococcus aureus – 56,3% які є чутливими до антибіотиків пеніцилінового ряду та цефалоспоринів що 

дозволяє рекомендувати остайні для лікування гнійних ускладнень вугрового висипу. 

Кучмак О., Пінчук Ю. 

АНТАГОНСТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ENTEROCOCCUS FAECIUM ДО ПРЕДСТАВНИКІВ МІКРОФЛОРИ 

ТОВСТОЇ КИШКИ ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ 

Ревматоїдний артрит (РА) є серйозною аутоімунною органонеспецифічною патологією, на яку 

страждає до 0,5-2,0 % населення земної кулі. Актуальною проблемою залишається вивчення і корекція змін 

кишкової мікрофлори на фоні РА з метою попередження розвитку ускладнень дисбактеріозу. 

Метою роботи було визначити антагоністичні властивості Enterococcus faecium введених в пробіотик 

біфіформ, до найбільш значущих мікроорганізмів товстої кишки хворих на РА. 

Мікробіоценоз товстої кишки хворих досліджували бактеріологічним методом. Антагоністичні взаємодії 

мікроорганізмів вивчались методом відстрочених посівів на щільному середовищі Гаузе-2 шляхом 

тестування пробіотичного штаму Enterococcus faecium відносно 49 клінічних штамів стафілококів, 35 - 

ентеробактерій, 54-E.coli, 49-Staphylococcus aureus, 35-Staphylococcus epidermidis, Pseudomonas aeruginosa 

-42 штами, 25 - Кlebsiela pneumonie, Enterococus faecalis-54, Candida-23, виділених від хворих на РА. 

Встановлено, що зони затримки росту грамнегативних культур, були порівняно невеликими і становили 

1,0±0,02 мм для Enterobacter spp. (21,4 %) і Pseudomonas aeruginosa (29,4 %). Достовірно більші зони 

затримки росту виявлено при тестуванні грам позитивних бактерій і дріжджеподібних грибів:16,2± 0,04мм 

для Staphylococcus epidermidis, 13,4±0,06 мм для Candida spp.. Найбільший відсоток чутливих штамів 

виявлено серед Staphylococcus epidermidis (40,22 %), Enterococcus faecalis (38,8 %) і E.coli (23,6 %), Candida 

(26,0 %). 

Отже,найвираженішу антагоністичну активність Enterococcus faecium проявляють відносно кишкових 

паличок, стафілококів, епідермальних стафілококів, ентерококів, грибів роду Candida. Встановлено,що 

грамнегативна флора (зокрема-Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa) характеризується високим 

ступенем резистентності до бактеріоцинів пробіотичного штаму. Рекомендовано пробіотичні препарати на 

основі представників роду Enterococcus faecium застосовувати для елімінації стафілококів, стрептококів, 

ентерококів, кишкових паличок з гемолітичними властивостями і зміненими ферментативними 

властивостями та грибів роду Candida у хворих на РА. 

289

Кучмак О.Б., Осіюк О.П. 

АДГЕЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ МІКРОФЛОРИ ТОВСТОЇ КИШКИ ХВОРИХ 

НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ 

Ревматоїдний артрит (РА) - захворювання імунокомпетентної природи. Відомо, що ступінь порушення 

мікробіоценозу кишок корелює із активністю функціонування імунної системи. Актуальним питанням є 

вивчення змін кишкової мікрофлори на фоні РА з метою попередження розвитку ускладнень дисбактеріозу і 

основного захворювання. Одним з ключових механізмом заселення біотопу є наявність адгезивних 

властивостей у бактерій. 

Метою роботи було визначити і порівняти адгезивні властивості найбільш значущих мікроорганізмів товстої 

кишки хворих на РА і здорових осіб. 

Мікробний пейзаж кишечника організму людини досліджували класичним методом. Адгезивні властивості 

мікроорганізмів вивчали за методикою, що передбачала використання формалінізованих еритроцитів 

людини О( I) групи Rh(+). Адгезивність оцінювали на основі значень середнього показника адгезії (СПА), 

коефіцієнту адгезії (КА) та індексу адгезивності мікроорганізмів (ІАМ) ( Таб. 1). 

Розподіл штамів по активності показників адгезії (частка штамів, %). 

№ п/п Назва мікроорганізму Високоадгезивні 

Середньоадгезивні 

Низькоадгезивні 

абс. % абс. % абс. % 

1. 1 E.coli (n=54) 44 81,5 9 18,5 

2. 2 Enterobacter spp. n=56 38 67,9 18 32,1 

3. K. pneumonie n=25 19 76,0 6 24,0 

4. P. aeruginosa n=34 27 79,4 7 20,5 

5. 4 S. aureus n=49 4 92,4 4 7,5 

6. 6 S epidermidis n=87 52 40,2 35 59,8 

7. Str. haemoliticus n=18 10 55,5 8 44,4 

8. E. faecalis n=54 14 25,9 40 74,1 

9. Candidа n=18 11 61,1 7 38,9 

Доведено вплив фонового захворювання на фактори адгезивність бактерій. Встановлено, що індекс 

адгезивності порівняно високий у клінічних штамів E.coli (81,5 %), Enterobacter spp.(67,9 %), K. pneumonie 

(76,0 %), P. aeruginosa (79,4 %), S. aureus (92,4 %), виділених від хворих на РА, що характеризує їх як 

високопатогенних; решта мікроорганізмів виявилися з низьким і середнім ступенем адгезивності. 

Покотило Олег 

ГЕНОГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 

ЗА ГРУПАМИ КРОВІ (АВО) І РЕЗУС ФАКТОРОМ 

Кафедра медичної біології 

Науковий курівник: Недошитко Х.Ю. 


Кров кожного з нас належить до визначеного типу або групи. Кожна з цих груп може мати або не 

мати резус фактор. Розподіл населення за групами крові (АВО) і резус фактором тих чи інших території 

залежить від геногеографічного дрейфу, екологічних, демографічних і соціальних чинників формування 

популяцій населення цих територій. У науковій літературі є дані про встановлення взаємозв‘язку між 

геногеографічним розподілом населення за групами крові і рівнем захворюваності населення в екологічно 

трансформованих територіях. 

Умовно територія України за геногеографічними особливостями розподілу населення за групами 

крові АВ0 поділена на п‘ять геногеографічних зон. Так, територія Львівської, Тернопільської і Чернівецької 

областей віднесена до Карпатської гематологічної зони, в якій коливання частот генів р(А) становить 27,5- 

35,6% (середнє 29,9%), q(В) при помірному вмісті – 16%. Територія Хмельницької області відповідає 

Центрально-українській гематологічній зоні, в якій коливання частот генів p(А) становить 22-30%, при малих 

(10-12%) або помірних (14-15%) частотах гена q (В). Серед усіх вікових груп у населення Тернопільщини 

домінує II (А) група крові і становить 28-31%. 

Показник резус-приналежності (Rh+, rh-) залежить від геногеографічної зони і також змінюється у 

віковому аспекті. Так, у межах Тернопільської області в цілому кількість резус-негативних особин різного віку 

є найвищою в Україні і становить 26,6%, тоді як у Чернівецькій, Львівській і Хмельницькій областях кількість 

осіб з rh-негативним типом крові становить відповідно 20,3, 22,1 і 17,9%. За останні 30 років населення 

Тернопільщини і Західної України характеризується підвищенням показника резус-негативності. Можливо, 

це пов‘язано як зі змінами у генофонді, які накопичилися за цей час, так і з тривалою взаємодією населення 

Західної України з іншими етнічними групами, які оточують даний регіон. 

290

СЕКЦІЯ 

«ПРОФІЛАКТИЧНА 

МЕДИЦИНА, 

СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА 

І ООЗ, МЕДИЧНА 

ІНФОРМАТИКА» 

291

292

Батюх Оксана 

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ ПРО ВІЛ І СНІД У СТУДЕНТІВ ДРУГОГО КУРСУ КРЕМЕНЕЦЬКОГО 

МЕДИЧНОГО УЧИЛИЩА ІМЕНІ АРСЕНА РІЧИНСЬКОГО. 

Науковий керівник: канд.мед.наук. Мазур П.Є. 

Кременецьке медичне училище імені Арсена Річинського, Тернопільська обл.,Україна 

м.Кременець. Тернопільська обл.,Україна 

Метою дослідження було визначити рівень знань студентів-другокурсників медичного училища про 

ВІЛ і СНІД, фактори ризику, шляхи передачі та міри захисту. 

Для дослідження використовуємо спеціально розроблені анкети. Анкета складається із 2-х частин. 

Перша частина містить 31 твердження, а завдання другої частини анкети спрямовані на виявлення того, як 

кожен студент (індивідуально) ставиться до хворих СНІДом і захворювання в цілому. 

При інтерпретації отриманих результатів виявлено, що 53% опитаних вважають, що постільна та 

натільна білизна хворого є заразною, 60% думає що можна заразитися ВІЛ у школі, де навчається хвора або 

інфікована дитина, 65% стверджують що домашні тварини переносять ВІЛ, 52% не знає, що руйнування 

опору імунної системи проходить протягом двох – п‘ятнадцяти років, 72% респондентів відзначили що 

комахи, які смокчуть кров переносять ВІЛ, 66% опитаних хоче, щоб ВІЛ інфікований повідомляв про свій 

статус в школі чи на роботі, 51% не знають, що існують антиретровірусні препарати, які значно 

сповільнюють розвиток інфекції і знижують концентрацію вірусу, 58% студентів не знає, що свідоме 

зараження ВІЛ інфікованою особою, яка знає про наявність у неї даної інфекції карається позбавленням волі 

на термін до 8 років. 

До людей, що захворіли СНІДом 40% опитаних відносяться з милосердям, 20% з обережністю, 20% з 

розумінням, 10% респондентів негативно, 10% студентів з байдужістю. 

Висновок: З метою корекції знань про ВІЛ і СНІД у студентів другого курсу доцільно проводити 

інформаційно-просвітницьку роботу, яка була б ідентичною до інтересів та потреб сучасних студентів, 

спонукала їх осмислено діяти, сприяла формуванню особистої позиції щодо проблеми. Необхідно 

розробити форми і методи корекційно-виховної роботи, а саме: лекції, консультування, години спілкування, 

інформаційно-писхологічні тренінги. 

Бідованець Т., Кучеренко В. 

ТЕЛЕПОРТАЦІЯ: ПРАВДА ЧИ ВИМИСЕЛ ШЛЯХИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПІЗНАННЯ 

Кафедра екстреної медичної допомоги і медицини катастроф 

Науковий керівник: канд.мед.наук, ст. викладач Лотоцький В. В. 

ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського" 


Від часу введення терміну американським письменником Чарльзом Фортом для позначення 

явища миттєвого переміщення матеріального об‘єкту з однієї точки простору до іншої телепортація як 

поняття набула значної популярності. Зазвичай термін використовують для опису дивних явищ пропаж і 

появ, а також інших, об‘єднаних спільними рисами паранормальних феноменів. Іноді цей процес подають 

як один із проявів розуму. І хоч науковість явищ, об‘єднаних поняттям телепортації, дискутується, проте 

вже тепер отримані перші успіхи. Так, наприклад, експериментально дістала підтвердження квантова 

телепортація, якою передбачено передачу на відстань інформації, а не енергії або матерії. 

Телепортації поділяють за ознакою швидкодії - миттєву і немиттєву, за способом фізичної 

реалізації - квантову і діркову, за одночасністю переміщення частин об‘єктів – об‘ємну і суміщену в 

просторі. 

Завдання наукового пізнання вказаного явища випливає із важливої у світоглядницькому аспекті 

проблеми подолання конфліктних протиріч щодо канонів загальної теорії відносності. Так, остання не 

заперечує існування і навіть штучне створення аномалій, яке вимагає їх стабілізації за допомогою поля з 

негативною густиною енергії, існування якого сучасній науці залишається невідомим. 

Науковий прорив у сфері квантової телепортації пов'язаний з тим, що саме квантовим об‘єктам 

(елементарним частинкам або атомам) притаманні специфічні властивості. Останні описуються законами 

квантового світу, і у макросвіті не мають місця. Саме ці властивості частинок і слугували основою вдалих 

експериментів з телепортації. Це є свідченням того, що віднесена до пори до часу до захмарної 

абстракції квантова фізика вийшла на прикладний шлях розвитку. Так, 21 квітня 2004 року в Австралії 

здійснено першу комерційну транзакцію із застосуванням квантової криптографії. А професор Anton 

Cajlinger із Віденського університету здійснив переказ 3000 Евро, отриманих від мера, із ратуші у 

найближче відділення банку по оптоволокну із кодом, упакованим у квантовий стан фотону. Наведений 

результат є прикладом найзахищенішого способу передачі інформації. 

У доповіді будуть наведені можливі шляхи дослідження проблеми телепортації на рівні біосистем 

різного рівня структурної організації. 

293

Буднік Дмитро 

СОЦІАЛЬНО-МЕДИЧНІ ПРИЧИНИ ВИМИРАННЯ УКРАЇНЦІВ. 

Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони 

здоров‘я з медичної статистикою 

Науковий керівник Смірнова В.Л. 



Тенденція зростання смертності в Україні розпочалася від середини 60-х років XX століття, а падіння 

народжуваності — з початку 50-х. Вони мали повільний, хоча неухильний характер. І треба такому статися, 

щоб саме в рік проголошення незалежності (1991 р.) крива смертності перетнула криву народжуваності й 

розпочався процес депопуляції населення держави. Так, якщо з 1980 – 1990 смертність зросла на 6,1 %, то 

народжуваність упала на 16%. Якщо в 1991 р. народжуваність перевищувала смертність, то у 2008 р. в 

Україні померло на 244 тис. більше, ніж народилось. У 2011 р. рівень народжуваності склав 10,8 ‰, рівень 

загальної смертності – 15,2 ‰; спостерігався від‘ємний природний приріст (-4,4 ‰). 

За останніми даними Державного комітету статистики України за січень 2011 року вже померло 

майже на 20 тис. осіб більше, ніж народилося, тобто якщо динаміка не зміниться, то в кінці 2011 року можна 

цілком очікувати природне скорочення населення – 240 тис. осіб. Аналітики вважають, що до 2026 р. 

чисельність населення України може зменшитись ще на 5-8 млн. Загальна втрата населення за роки 

незалежності складає вражаючу цифру - 6,28 млн. осіб. Гострою соціально-демографічною проблемою є не 

стільки зменшення чисельності населення, скільки трансформація його вікової структури, зокрема зростання 

питомої ваги осіб старших вікових груп. Якщо демографічна ситуація в Україні загострюватиметься й надалі, 

то у 2050-му році її населення скоротиться на десять мільйонів - до 36-ти мільйонів осіб, прогнозують 

фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України. Бути чи не бути — це драматичне 

запитання стосовно української нації нині розв‘язується на наших очах. 

Вілібніцька Наталія 

УДОСКОНАЛЕННЯ НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДОПОМОГИ- ОДИН ІЗ 

ПРОВІДНИХ НАПРЯМКІВ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ 

Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров‘я з медичною статистикою 

Науковий керівник: ст. викл., канд.мед.наук Федчишин Н.Є 



Фундаментом не тільки амбулаторно-поліклінічної, але й усієї системи медичної допомоги є 

первинна медико-санітарна допомога, що робить найбільший внесок у формування громадського здоров'я, 

несе найбільшу відповідальність за його втрати, визначає ефективне використання ресурсів охорони 

здоров'я і задоволення населення станом медичного забезпечення. 

В Україні держава гарантує надання всім громадянам доступної первинної лікувальнопрофілактичної 

допомоги, трактуючи її у статті 35 "Основ законодавства про охорону здоров'я" як основну 

частину медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, діагностику і 

лікування найбільш поширених захворювань. 

Проте, в системі, що існує, немає чіткої структуризації. Первинну допомогу надають лікарі 

первинного контакту - не тільки дільничні терапевти і педіатри, а також лікарі багатьох спеціальностей, до 

яких, окрім стоматологів, належать акушери-гінекологи, невропатологи, хірурги, психіатри, а часто і лікарі 

більш "вузьких" спеціальностей. 

Першою і основною умовою удосконалення надання первинної медичної допомоги є збереження 

стабільного і повного забезпечення гарантованого державою рівня та обсягів медико-санітарної допомоги. 

Другою умовою є створення мережі закладів сімейної практики в сільській місцевості у вигляді 

амбулаторій загальної практики - сімейної медицини та медпунктів сімейного лікаря у віддалених селах та 

хуторах, з населенням від 900 до 1300 чоловік. 

Третьою умовою удосконалення первинної медичної допомоги є її наближення до кожної сім'ї, що 

реалізується розвитком в Україні сімейної медицини. 

294

Галичева Антонина, Иващенко Алѐна 

ВЗАИМОСВЯЗЬ СУБЪЕКТИВНОЙ ОЦЕНКИ КАЧЕСТВА ЖИЗНИ И УРОВНЯ УСПЕВАЕМОСТИ У 

ШКОЛЬНИКОВ 9Х КЛАССАХ 

Кафедра социальной медицины, организации и экономики здравоохранения 

Научный руководитель проф. В. А. Огнев 



Качество жизни человека — широкое понятие, которое напрямую зависит от состояния здоровья, 

коммуникаций в социуме, психологического и социального статуса, свободы деятельности и выбора, от 

стрессов и чрезмерной озабоченности, организованности досуга, уровня образования. 

Для субъективной оценки показателя качества жизни школьников 9х классов мы использовали 

метод оценки качества жизни Mezzich I., Cohen N., Ruiperez M., Lin I., and Yoon G. Данная методика 

охватывает три основных компонента качества жизни: 

А) субъективное благополучие/удовлетворенность; 

В) выполнение социальных ролей; 

С) оценка внешних жизненных условий. 

После проведенного опроса, в котором принимали участие 66 школьников, был выявлен самый 

низкий показатель такого компонента, как «оценка внешних жизненных условий», который равен 6,8. 

Показатели по шкалам «субъективная оценка восприятия собственного общего состояния» и «выполнение 

социальных ролей» среди учащихся приблизительно одинаково высоки – 8,23 и 8,21. 

Проанализировав данные исследования по каждому параметру, можно увидеть самый низкий 

показатель качества жизни – «общественная и служебная поддержка» и самые высокие показатели по 

таким параметрам, как «трудоспособность», «межличностная реализация», «общее восприятие жизни», а 

также «личностная реализация». 

Анализируя взаимосвязь субъективной оценки качества жизни и уровня успеваемости, можно 

увидеть, что наилучшие показатели всех параметров у отличников, немного ниже – у хорошистов, и низкие 

показатели, незначительно ниже выше сказанных, – у школьников, успеваемость которых приравнивается к 

удовлетворительной. 

Таким образом, исследуя взаимодействие субъективной оценки качества жизни и уровня 

успеваемости школьников 9х классов, можно сделать вывод: средние показатели качества жизни прямо 

пропорциональны уровню успеваемости этих детей. Но при этом показатели у девочек на некоторые 

параметры, такие как «социоэмоциональная поддержка» и «общественная и служебная поддержка», выше, 

чем мужские. 

Дронова Олена 

МОТИВАЦІЙНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ 

МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 


науковий керівник: канд. пед. наук В.А.Копетчук 



Стан здоров‘я сучасної студентської молоді є однією з актуальних проблем сьогодення. Законодавчі й 

нормативні документи про вищу освіту спрямовують увагу вчених і педагогів-практиків на фізичне та моральне здоров‘я 

нації. Молодий фахівець має витримувати (згідно зі змістом певної професії) тривале фізичне та інтелектуальне 

навантаження. 

Нами за допомогою соціологічного дослідження встановлено, що 97,8% студентів медичних коледжів Сумської 

області регулярно відвідують заняття фізичною культурою, проте цілеспрямовано займаються спортом (відвідують 

спортивні секції тільки 23,2%). При цьому 92,0% студентів згодні з тим, що фізична активність покращує їхнє здоров'я. 

Студенти достатньо інформовані щодо впливу фізичної культури на працездатність, 24,6% з них черпають інформацію 

на цю тему із спеціальної літератури, 75,5% - із спортивних програм, 59,6% -від викладачів. У своїй більшості (63,8%) 

вони відзначають наявність непрямого зв'язку занять фізичною культурою з успішністю. 

Також слід відзначити, що 32,3% студентів при достатній обізнаності щодо оздоровчої цінності фізичної 

культури, не схильні займатися фізичним самовдосконаленням, і в своїй більшості мають низьку відвідуваність та 

успішність на заняттях загалом. 

Таким чином, у студентів не сформована потреба в самостійних заняттях фізичними вправами. Дана проблема 

відчутно впливає на зниження рівня індивідуального здоров'я, розумову і фізичну працездатність, фізичний розвиток і 

фізичну підготовленість студентів. 

Тому в роботі медпрацівника навчального закладу, у нашому випадку медичної сестри, потрібно наступні 

напрямки: 

- медична сестра, як спеціаліст повинна досконало вивчити організацію занять з фізичного виховання у 

ВНЗ; 

- як кваліфікований фахівець медична сестра може вказувати на недоліки в організації навчального 

процесу з гігієнічної точки зору та давати рекомендації по їх усуненню; 

- здійснювати постійний медичний контроль над динамікою стану здоров`я та самопочуття студентів; 

- навчати студентів самостійно організовувати заняття фізичними вправами і здійснювати самоконтроль 

свого фізичного і психічного стану. 

295

Дуб Наталія, Герасимович Ірина 

ВИВЧЕННЯ ДУМКИ СТУДЕНТІВ – МЕДСЕСТЕР ТА ПРАКТИКУЮЧИХ МЕДСЕСТЕР З ПРИВОДУ 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВИЩОЇ МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ОСВІТИ 

Науковий керівник: д-р філософських наук, проф. М. В. Кашуба 

Львівський державний медичний коледж імені Андрея Крупинського 


Сучасна медсестринська освіта неможлива без врахування змін у світовій практиці, що стосуються 

поглядів на підготовку медсестер. Нині вона орієнтована на запровадження ступеневої медсестринської 

освіти та розвиток вищої медсестринської освіти. 

Ми поставили перед собою завдання вивчити думку майбутніх медсестер та фахівців медсестринства 

з приводу запровадження вищої медсестринської освіти. Всім було запропоновано відповісти на 18 запитань 

анкети. 

Нами були опитані студенти медичного коледжу імені Андрея Крупинського, які мають на меті 

отримати освітньо-кваліфікаційний рівень ―медсестра молодший-спеціаліст‖ (34 % респондентів), ―бакалавр‖ 

(33 % респондентів) та практикуючі медичні сестри (33 % респондентів). 

Проаналізувавши результати анкетування, ми відзначили, що більшість опитуваних виступають за 

реформування медсестринства і медсестринської освіти шляхом впровадження світових і європейських 

стандартів медсестринської освіти і підготовки медсестер із збереженням кращих надбань української 

медичної школи, вдосконалення системи ступеневої освіти та її змісту (молодша медична сестра, 

дипломована медична сестра, бакалавр, магістр); удосконалення системи підвищення кваліфікації, 

підготовки викладачів для медичних училищ та коледжів з середовища медсестер (бакалаври і магістри 

медсестринства на зміну лікарям), а також розгортання наукових досліджень в галузі медсестринства з 

перспективою захисту дисертаційних робіт. 

Дужич Наталія 

ПЕРСПЕКТИВНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ 

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ 


науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Т.К.Набухотний 



Бурхливий розвиток програмно-технічних засобів створення, збереження й обробки інформації у світі 

дедалі швидше змінює орієнтації сучасного суспільства. Входження інформаційно-комунікаційних технологій 

(ІКТ) у різні сфери діяльності людини не оминає і галузь медичної освіти. Тому однією із задач вищої 

медичної освіти є підготовка фахівця, який вільно орієнтується у світовому інформаційному просторі, який 

має знання та навички щодо пошуку, обробки та зберігання інформації, використовуючи сучасні комп‘ютерні 

технології. 

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови 

ефективного застосування інформаційно - комунікаційних технологій у вищих медичних навчальних 

закладах. 

Нами встановлено, що використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвитку 

творчого потенціалу індивіда, формування в студента вміння здійснювати прогнозування результатів своєї 

діяльності, розробляти стратегію пошуку шляхів і методів вирішення завдань, розвитку перцептивної уваги. 

Використання комп‘ютерних засобів навчання дозволяє збільшити обсяг аудіовізуальної інформації для 

засвоєння студентами, що у свою чергу сприяє розвитку їхнього мислення, формує систему розумових дій, 

здатність до самостійної творчої роботи. Особливої уваги заслуговує опис унікальних можливостей засобів 

нових інформаційних технологій, реалізація яких створює передумови для небувалої інтенсифікації 

освітнього процесу, а також створення методик, орієнтованих на розвиток особистості студентів. Виконуючи 

навчальну, виховну й дослідну функції, зазначені технології можуть застосовуватися як на етапі підготовки 

до проведення занять, створенні навчально-методичного забезпечення, так і під час навчально-виховного 

процесу й у позаудиторній роботі. Використання інформаційних технологій дозволяє створити принципово 

нову інформаційну освітню сферу, що надає широкі можливості для навчальної діяльності, значно впливає 

на перерозподіл ролей між її учасниками, підвищує мотивацію, розвиває самостійність, забезпечує 

індивідуалізацію та диференціацію освітнього процесу, сприяє модернізації традиційної системи навчання. 

296

Зінченко Н. 

КАНЦЕРОГЕННІ СПОЛУКИ У ПОВІТРІ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ. 

Керівник: д-р мед.наук, проф. Черниченко І.О. 

Лабораторія канцерогенних факторів 

ДУ „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва АМН України» 


Мета роботи: полягає у визначенні аерогенного навантаження канцерогенних сполук з повітрям 

житлових приміщень. 

Матеріали та методи: В роботі проводився відбір проб повітря житлових приміщень традиційним 

методом тричі на добу з урахуванням роботи внутрішніх джерел забруднення (газова плита та куріння). Для 

ідентифікації канцерогенних речовин використовувалися фізико-хімічні методи (низькотемпературний 

люмінесцентний та газохроматографічний). 

Результати: У повітрі житлових приміщень стабільно ідентифікуються такі канцерогени як 

бенз/а/пірен, нітрозодиметиламін, нітрозодіетиламін, формальдегід, бензол. Концентрації цих сполук 

зростають в процесі роботи газової плити та після куріння цигарок у приміщенні у 1,5-3-5, а іноді і більше 

разів. При цьому також зростає число проб, де рівень канцерогенів перевищує рівні їх індивідуальних ГДК. 

Важливим є той факт, що у приміщеннях, де курять, фоновий рівень забруднення значно вищий, ніж у 

приміщеннях, де мешканці не мають цієї шкідливої звички. 

Причому, в процесі спалювання газу в побутових плитах, спостерігається просторове 

розповсюдження забруднення канцерогенами по житлових приміщеннях різного функціонального 

призначення, результатом чого є більш високий вміст канцерогенів у повітрі в кімнатах, віддалених від кухні. 

Висновок: Враховуючи тривалість перебування людини у житлових приміщеннях, можна зробити 

висновок, що встановлені концентрації хімічних канцерогенів у житлових приміщеннях створюють додаткове 

аерогенне навантаження та збільшують ризик виникнення злоякісних пухлин. До того ж при розрахунку 

індивідуального аерогенного навантаження необхідно враховувати також дозу канцерогенів, яку отримують 

як активні, так і пасивні курці. 

Качко Галина , Линчак Оксана, Коба Оксана 

ПАЛІННЯ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ НЕПЛІДДЯ СЕРЕД ЖІНОК МІСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ ТА 

СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ В УКРАЇНІ 

Науковий керівник д-р мед.наук., проф.. Тимченко О.І. 

Лабораторія генетичної епідеміології 

ДУ „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України‖ 


За даними Глобального опитування дорослих щодо вживання тютюну щоденно палили на території 

міських поселень 67%, сільських – біля 34%. В той же час паління визначається суттєвим фактором, що 

негативно впливає на процеси запліднення та розвиток плоду і повинно бути виключене на етапі 

преконцепційної підготовки подружньої пари, яка хоче народити здорову дитину. 

Мета роботи – визначення територіальних особливостей впливу паління жінок на виникнення 

непліддя. 

Аналізували карти реєстрації випадків неплідних шлюбів (2768) в системі генетичного моніторингу в 

Запорізькій (2005-2009 рр.), Івано-Франківській, Київській і Чернівецькій області (1999-2003 рр.). Група 

порівняння – жінки, які народили здорову дитину (5335). Розрахували відношення шансів (ВШ) при 95% 

довірчому інтервалі (ДІ). 

Результати. Серед міських жінок Запорізької області з непліддям палило 23,94%, серед сільських – 

18,75%. Серед тих, що народили здорову дитину, палило 6,41% та 12,44% відповідно. 

15,08% та 3,67% жінок, які не могли завагітніти, палило в містах та селах Івано-Франківської області. 

Серед тих, хто народив здорових дітей, це лише 0,82% та 0,55%. 

В Київській області серед міських і сільських жінок з непліддям палило 15,75% та 9,15% на противагу 

2,43% та 0,88% серед тих жінок, чия вагітність закінчилася успішно. 

Найменша частка жінок, що палили, відмічалась в Чернівецькій області (6,35% в містах і 0,50% в 

селах при неплідді та 3,21% і 0,63% відповідно в контролі). 

Розрахунок ризику показав його підвищення для виникнення непліддя серед : міських жінок 

Запорізької області (ВШ=4,60 при ДІ 3,13-6,77); міських та сільських жінок Івано-Франківської (21,42; 6,32- 

87,23 та 6,90; 1,65-33,09 та Київської областей (7,44; 4,07-13,83 та 11,39; 3,28-47,77). 

Висновок. Визначені величини підвищеного ризику виникнення непліддя при палінні жінки свідчать 

про необхідність дій, направлених на попередження та зменшення шкідливого впливу тютюнопаління на 

репродуктивні процеси, що має забезпечуватися профілактичними заходами. 

297

Ковида Дмитро, Завроцький Олександр 

ЧАСОВІ КРИТЕРІЇ СВОЄЧАСНОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ЕТАПАХ МЕДИЧНОЇ 

ЕВАКУАЦІЇ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ 

Кафедра організації медичного забезпечення збройних сил 

Науковий керівник: д-р мед.наук., проф. Бадюк М.І. 

Українська військово-медична академія 


Військова частина А2329 


На протязі останніх десятиріч залишається актуальним проблема відновлення людських ресурсів під 

час локальних конфліктів та світових війн. Удосконалення засобів збройної боротьби, які використовуються 

під час них, веде до різкого збільшення втрат особового складу, що обумовлює необхідність покращення 

лікувально-евакуаційного забезпечення, а отже, своєчасності надання медичної допомоги на етапах 

медичної евакуації (ЕМЕ). 

Метою наших досліджень було проаналізувати досвід роботи медичної служби провідних країн світу 

щодо часових критеріїв своєчасності надання медичної допомоги пораненим та хворим на етапах медичної 

евакуації під час ведення бойових дій. 

Результати дослідження. 

На даний час у Збройних Силах Російської Федерації, на основі досвіду воєнних дій армій Російської 

Федерації у локальних конфліктах на Північному Кавказі (1994-1996, 1999-2002 рр.), запроваджуються 

терміни надання медичної згідно принципу своєчасності надання медичної допомоги «1:2:6». Тобто, перша 

лікарська допомога повинна надатися протягом першої години з моменту отримання травми, невідкладні 

заходи хірургічного профілю - протягом двох годин та остаточна операція – повинна бути проведена не 

пізніше ніж через шість годин після поранення у закладах відповідного профілю. 

Даний принцип був запроваджений у країнах Союзного Командування Європи ще на початку 90-х 

років минулого сторіччя. 

Проте, як показує досвід воєнних дій країн-учасниць НАТО, дане правило себе виправдовувало до 

участі їх у Тренувальної місії НАТО у Республіці Ірак та Міжнародних силах сприяння безпеці у Ісламській 

Республіці Афганістан, коли на перший план вийшла партизанська війна та локальні операції (проведення 

бойових дій у містах), які призвели до значного збільшення санітарних втрат, за рахунок важкопоранених та 

вкрай важкохворих. 

Що зумовило перегляд нових підходів щодо своєчасності надання медичної допомоги та розгляду 

нового правила «10:1:2», яке наразі відображене у новій медичні доктрині. 

Враховуючи, що у Збройних Силах України на сьогодні медична допомога повинна бути надана у 

терміни: перша медична допомога – до 30 хв., долікарська допомога – протягом 1 години, перша лікарська 

допомога - протягом 4-5 годин, кваліфікована - 8-12 годин з моменту поранення (захворювання)), слід 

звернути особливу увагу на основні положення існуючих принципів своєчасності надання медичної допомоги 

під час бойових дій у відповідності до сучасної організації Збройних Сил України та програм їх розвитку на 

майбутнє, з урахуванням часових критеріїв, які є наочно апробовані на театрах воєнних дій провідних країнсвіту. 

Колінко Тетяна 

АНАЛІЗ ПРИЧИН ТЮТЮНОПАЛІННЯ 

Науковий керівник Л.Л. Стаднюк 



З метою вивчення стану розповсюдження тютюнопаління серед студентів навчального закладу і його 

причини було проведено анонімне анкетування 320 студентів усіх курсів, з яких 43 (13,4%) юнаки і 288 

(86,6%) дівчата. З усіх опитаних курять – 32 (10,0%) студенти, серед них 20 (62,5%) – юнаків і 12 (37,5%) – 

дівчат. 

43,0% опитаних вказали, що не знають причини куріння, 28,2% студентів - куріння допомагає зняти 

напругу, 16,2% курять за компанію, у 11,0% куріння покращує працездатність, 1,6 % курять «по приколу». 

У 17 (53,0%) курців палять цигарки один із батьків, в 1 (3,1%) – обоє. 

Інформацію про здоровий спосіб життя 42,6 % респондентів отримують із засобів масової 

інформації, 32,9% - в училищі, 20,5% - від медичних працівників, 2,0% - зі школи. 

Отже, для ефективної боротьби із тютюнопалінням необхідно поширювати інформацію про 

шкідливість куріння, переконувати студентів про необхідність відмови від куріння для профілактики багатьох 

захворювань, навчати молодь сучасним методам відмови від куріння. 

298

Ковида Дмитро, Грушкевич Валентина, Завроцький Олександр 

ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ТЕРОРИЗМУ НА ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

ВІЙСЬК (СИЛ) ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ 

Кафедра організації медичного забезпечення збройних сил 

Науковий керівник: д-р мед.наук., проф. Бадюк М.І. 

Українська військово-медична акдемія 

Головний Військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» 

м. Київ, Україна, 

Військова частина А2329 


Особливу та невід‘ємну частиною політичних і економічних процесів у світі XXI століття займає 

тероризм, що набуває з кожним роком все більшої загрози як для громадської, так і національної безпеки 

багатьох країн. Насьогодні тероризм – проблема не лише для країн із політичним, національним чи 

релігійним розладом, але і для всієї світової спільноти. 

На даний час терористи шукають нові, все більш жорсткі та масштабні способи залякування. 

Морально вони вже переступили межу, за якою можливе використання зброї масового ураження (ЗМУ). 

Тому для оптимальної організації системи лікувально-евакуаційних заходів є потреба у дослідженні 

можливих причин ураження особового складу у сучасних умовах. 

Результати дослідження. Проаналізовано дані, пов'язані із загрозою їх проведення терористичних 

актів, а також найнебезпечніші випадки викрадення ядерних матеріалів зі сховищ, або атомних 

електростанцій. Так, кількість випадків що реєструвалась в період з 1975-2001 рр. склала близько 20. 

Насьогодні більшість вчених вважає малоймовірним створення ядерного вибухового пристрою 

певною терористичною групою самостійно, або за допомогою найнятих фізиків-ядерників. Хоча більшість 

політичних організацій вважають, що ядерні ресурси та ядерні матеріали атомної енергетики є 

найімовірнішим джерелом озброєння терористів. 

На противагу попередньому твердженню, згідно прогнозів експертів, у XXI сторіччі кількість 

терористичних актів із застосуванням біологічних агентів буде неухильно зростати. Цьому сприятимуть 

сучасні біотехнології, які створюють сприятливі умови для їх проведення із більш важкими наслідками для 

потерпілої сторони. 

Медичними ж наслідками застосування будуть: масові захворювання з тяжким перебігом хвороби та 

високою летальністю, нервово-психічні розлади, інвалідизація, виснаження ресурсів охорони здоров‘я, 

порушення роботи лікувальних закладів; а воєнними наслідками – виведення з ладу живої сили противника 

без вступу у контакт з його збройними силами, зниження боєздатності військ. 

Тому, під час розробки оптимальних лікувально-евакуаційних заходів Збройних Сил України на 

випадок виникнення відповідної ситуації, слід враховувати існуючу інформацію щодо найбільш можливих 

причин терористичних актів. 

Линчак Оксана ,Сизоненко Оксана, Костик Людмила, Процюк Ольга 

РЕПРОДУКТИВНІ ВТРАТИ ЗА РАХУНОК ПЛОДУ ВІД ЗАЧАТТЯ ДО ПЕРШИХ ДНІВ ПІСЛЯ НАРОДЖЕННЯ 

Науковий керівник: д-р мед.наук., проф. Тимченко О.І. 

Лабораторія генетичної епідеміології 

ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва» НАМН України 


На фоні затяжної демографічної кризи та в зв‘язку зі зміною критеріїв живонародження все більш 

гостріше постає проблема народження здорових бажаних нащадків. 

Завдання роботи полягало у визначенні внеску плодових репродуктивних втрат та медичних 

легальних абортів у зниження народжуваності. Матеріали дослідження – відомча звітність МОЗ України. 

За визначенням (Г.М. Бурдули, О.Г. Фролова, 1997) виділяють плодові репродуктивні втрати, які 

містять самовільні викидні, в т.ч. до 12 тижнів, мертвонародження, ранню неонатальну смерть та аборти за 

медичними (зі сторони матері чи плоду) показаннями. Робота епідеміологів, клініцистів тощо спрямована на 

виявлення та усунення факторів ризику, які спричиняють виникнення репродуктивних втрат, що підвищує 

ймовірність жінки народити бажану здорову дитину. В той же час, показано (Линчак О.В., Тимченко О.І., 

2011), що плодові репродуктивні втрати більшістю є проявом дії природного добору, а результатом 

втручання в нього може стати підвищення ризику народження дитини з вродженими вадами розвитку. 

До плодових репродуктивних втрат можна віднести і медичні легальні аборти за бажанням жінки. У 

цьому разі досліджуватися повинні соціально-психологічні фактори ризику, що привели її до такого рішення. 

У 2010 р. таких абортів було 17,58% від усіх зареєстрованих зачать (в 2006 р. 25,68 %, р

Липовецька Олена 

ГІГІЄНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРШОЇ В КРАЇНІ ПРОМИСЛОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ ПИТНОЇ 

ВОДИ З МІНЕРАЛІЗОВАНОГО ПОВЕРХНЕВОГО ВОДОСХОВИЩА 

Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. В.О.Прокопов 

Лабораторія гігієни водопостачання та охорони водоймищ 

ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва НАМН України» 


У вугледобувному регіоні країни, зокрема Донецько-Луганському, існує складна ситуація із 

забезпечення населення питною водою в достатній кількості та належної якості. Дефіцит природних водних 

ресурсів в цьому регіоні, особливо відчутний на територіях, де, окрім шахтних вод, практично немає інших 

вододжерел, а існуючі засолені за рахунок впливу шахтних вод, обумовлює необхідність наукового 

обґрунтування та розробки сучасних промислових технологій очистки та демінералізації мінералізованих 

поверхневих вод та шахтних вод. 

За нашою участю розроблена та впроваджена на Алчевському водоочисному заводі перша в країні 

промислова технологія отримання питної води з мінералізованого, за рахунок скидання шахтних вод, 

Ісаківського водосховища, на р. Білій в Луганській області. Вода водосховища має мінералізацію в межах 2-3 

г/дм 3 , вміщує сульфати (понад 500 мг/дм 3 ), солі загальної жорсткості (понад 7,0 мг-екв/дм 3 ). Інші 

забруднювачі були в межах рівнів, характерних для водойм 2-3 класу якості. 

Водоочисна технологічна схема включає потрійну попередню очистку (двохступеневі швидкі та 

картриджні фільтри), глибоке очищення на машинах нанофільтрації, подвійне знезараження гіпохлоритом 

натрію та додаткове знезараження УФ-опроміненням. 

Завдяки нанофільтраційній машині здійснюється демінералізація води: від суми солей в середньому 

на 55 %, солей загальної жорсткості – на 75 %, сульфатів – на 80 %. В очищеній воді знижуються 

перманганатна окиснюваність (на 65 %), амоній (на 85 %), нітрити (на 75 %) та інші гідрохімічні показники. За 

мікробіологічними показниками ефект очистки сягає 99–100 %. 

Виконані дослідження підтверджують надійність та високу гігієнічну ефективність промислової 

водоочисної технологічної схеми з баромембранним модулем та здатність її довести мінералізовану воду 

поверхневого джерела до вимог на питну воду. На її базі можуть розроблятися інші варіанти водоочисних 

технологій, для ефективного очищення та демінералізації солонуватих поверхневих вод, а також шахтних 

вод. 

Мельник Валентина 

РОЛЬ О.Д. ПАВЛОВСЬКОГО У СТВОРЕННІ КАФЕДРИ БАКТЕРІОЛОГІЇ НА МЕДИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ 

УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА 


Науковий керівник: академік НАН України, д-р. мед. наук, проф. В.П. Широбоков 



Метою роботи було встановити роль О.Д. Павловського у створенні кафедри бактеріології на 

медичному факультеті Університету Св. Володимира на підставі вивчення архівних документів. У 1889 р. 

О.Д. Павловський був затверджений професором по кафедрі хірургічної патології і терапії Університету Св. 

Володимира, у лабораторії якої у 1891-1895 рр. ним були виготовлені протихолерна, протистрептококова та 

протидифтерійна сироватки. За його участі в 1896 р. у Києві відбулось відкриття Бактеріологічного інституту. 

У 1897 р. О.Д. Павловський почав викладати необов‘язковий курс бактеріології з інфекційними хворобами. 

Після невдалої спроби створити кафедру бактеріології у 1901 р., О.Д. Павловський повернувся до 

викладання курсу у 1906-1918 рр. Спроба заснування ним при Університеті Св. Володимира позаштатної 

ординатури з бактеріології з клінікою заразних захворювань у 1912 р. також була невдалою. Після ухвали 

1918 р. Радою Міністрів «Постанови про заснування при всіх медичних факультетах Університетів на Вкраїні 

катедри бактеріології», викладання рекомендованого факультетом курсу бактеріології з вченням про 

інфекційні хвороби на медичному факультеті Університету Св. Володимира було доручено 

О.Д. Павловському, який він читав у 1918-1919 н.р. як рекомендований факультетом. Лише у червні 1919 р. 

курс був визнаний обов‘язковим, кафедра вакантною, а його викладання тимчасово доручалось 

О.Д. Павловському. Наприкінці 1919 р. О.Д. Павловський емігрував, і кафедру бактеріології очолив його 

учень М.П. Нещадименко. О.Д. Павловський зробив значний внесок у впровадження курсу бактеріології і 

створення кафедри бактеріології на медичному факультеті Університету Св. Володимира. 

300

Попілевич Зоя 

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ МЕДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН 


Науковий керівник – канд. пед. наук, Я. В. Карлінська 



Вдосконалення змісту освіти та його процесуально-методичного забезпечення на інноваційній основі 

поліпшить якість підготовки медичних спеціалістів та підвищить їх конкурентоспроможність на ринку праці. 

Метою нашого дослідження було виявити актуальні проблеми щодо використання інформаційних 

технологій при вивченні медичних дисциплін, визначити ефективні шляхи їх вирішення. 

Нами було проведено анкетування серед викладачів медичних дисциплін Кременецького медичного 

училища імені Арсена Річинського. Нами встановлено, що причиною низької ефективності використання 

інформаційних технологій у навчанні 85,7% респондентів вважають не розроблені методики застосування, 

50,0% - недостатній рівень інформаційної компетентності викладачів. 

Переваги використання програмних засобів у навчанні 71,4% викладачів вбачають у тому, що 

забезпечується вища, ніж при використанні традиційних засобів, ефективність навчання. Це відзначає 

позитивне ставлення до використання інформаційних технологій і готовність їх застосовувати, незважаючи 

на певні труднощі, які виникають при цьому. 

Найбільший відсоток 89,3% опитуваних вважають джерелом, що забезпечує отримання якісних 

програмних засобів навчального призначення – Інтернет. 

Такі засоби навчання, як програми-тренажери, програми контролю знань, мультимедійні електронні 

підручники тощо, застосовуються в освітньому процесі медичного училища, але необхідно поглибити 

знання про них та знайомитись з новими інноваційними засобами навчання. При плануванні роботи варто 

звернути увагу на такі фактори, як зворотній зв'язок, більше практичних навичок, високий рівень 

адаптивності. 

Отже, є ряд проблем, що впливають на комп‘ютеризацію навчання у медичних закладах, тому нами 

розроблено модель і спецкурс її реалізації з використанням сучасних інформаційних технологій. 

Преображенська Ольга 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ МІСТА ЛУЦЬКА МЕТОДОМ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЇ 

Кафедра санітарно-гігієнічних дисциплін 

Науковий керівник: Андрощук О.В. 


Україна, м. Луцьк 

Ліхеноіндикація є одним з напрямків методу фітоіндикації, який є інформативним та ефективним 

для оцінки стану природних та техногенних зон. 

Відомо, що лишайники дуже чутливі до забруднень повітря, особливо згубний вплив на них має 

сірчистий газ, який вже в концентрації 0,08-0,1 мг/м 3 пригнічує більшість лишайників, а в концентрації 0,5 

мг/м 3 згубний практично для всіх видів. 

Для досліджень була вибрана ділянка території, що обмежується вул. Ковельська та початок вул. 

Лесі Українки (територія центрального корпусу ЛбМК), які перетинають одна одну. У ході роботи було 

проведено дослідження території на наявність лишайників та зроблено фотографії, які найбільш наглядно 

демонструють відмінності у їх розмірі, кольорі та формі. 

Майже на всіх деревах, що знаходяться найближче до проїжджої частини, взагалі відсутні 

лишайники. Це говорить про те, що ця територія забруднена шкідливими викидами і є непридатною для 

існування лишайників. На незначній відстані від дороги (10-20 метрів) вже з`являються лишайники, але 

кількість їх обмежена і найбільш стійкі форми - накипні. В менш забруднених місцях на більшій відстані від 

дороги (від 20 метрів) з`являються інші форми лишайників та збільшується їх кількість, різноманітність 

форм, густота рослинності. 

На підставі спостережень виділили три зони забруднення: 

- лишайникова пустеля - цілковита відсутність лишайників, найбільш несприятлива ділянка біля проїжджої 

частини; 

- зона змагання - лишайникова флора бідна (територія коледжу); 

- нормальна зона - лісопарки (парк Лесі Українки). 

301

тис. т 

Пронюк Олена 

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ В МІСТІ 

Кафедра загальної гігієни та екології 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. О.В. Лотоцька 



Збільшення об‘ємів промислового виробництва та кількості автотранспорту призвели до 

інтенсивного забруднення атмосферного повітря, яке в сучасних умовах антропогенної діяльності досягло 

критичного рівня. 

Метою проведеної роботи було проаналізувати склад повітряного басейну міста Тернополя з 2005 

по 2009 рр. Об‘єктом наших досліджень було атмосферне повітря в м. Тернополі. Якість атмосферного 

повітря вивчалася на основі результатів вимірювань концентрацій шкідливих домішок у атмосферному 

повітрі міською СЕС, а також обсягу валових викидів у атмосферне повітря підприємствами міста за звітною 

формою. 

Результати досліджень: На рисунку відображена динаміка викидів забруднюючих речовин в 

атмосферне повітря м. Тернополя. Як бачимо, у вказані п‘ять років у місті склалася негативна екологічна 

ситуація, пов‘язана зі збільшенням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Аналізуючи 

рисунок, можна відмітити, що найгірші показники атмосферного повітря відмічалися в 2007 р. Так, з 2005 по 

2007 рр. кількість викидів забруднюючих речовин зросла на 17 %, в першу чергу за рахунок стаціонарних 

джерел, викиди від яких за три роки збільшилися на 53 %. Починаючи з 2008 р. спостерігається 

зменшення викидів забруднюючих речовин 

Загальне зменшення забруднення атмосферного повітря викидами промислових підприємств 

пояснюється зменшенням обсягів виробництва, скороченням виробничих потужностей і часу роботи, 

ліквідацією або реконструкцією 

80 

60 

40 

20 

0 

2005 2006 2007 2008 2009 

роки 

Викиди 

забруднюючих 

речовин, усього 

Викиди від 

стаціонарних джерел 

основних 

виробництв-джерел 

забруднення атмосферного повітря, 

впровадженням екологічно чистих 

технологій, хоча їх вміст в атмосфері 

міста ще часто перевищує гігієнічні 

нормативи і питання оцінки ризику та 

можливих збитків для людського 

здоров‗я внаслідок впливу 

атмосферних забруднень набуває дуже 

важливого значення. 

Слабоуз Ірина 

РОЛЬ ОПЕРАЦІЙНОЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ПРОФІЛАКТИЦІ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ 


науковий керівник: канд. біологічних наук, С.В.Гордійчук 



Операційні блоки - слід розглядати, як підрозділи підвищеного ризику, де ризик інфікування 

внутрішньолікарняними інфекціями (ВЛІ) є дуже високим, що визначається в основному наявністю рани, яка є 

потенційними вхідними воротами для збудників ВЛІ. 

Нами встановлено, що число ВЛІ має тенденцію до збільшення. Так, прогнозовані післяопераційні 

ускладнення внаслідок ВЛІ на 2013 рік по Україні становитимуть 23,8; на 2014 рік – 25,6; на 2015 рік – 27,3 на 

100 тис. населення. У Житомирській області ВЛІ за умови збереження існуючих темпів зростання у 2014 році 

збільшаться на 4,4%; у 2015 р. – 5,9%; у 2016 р. цей показник буде сягати 6,8%. 

Для визначення готовності студентів–випускників різних відділень щодо роботи в спеціалізованих 

відділеннях стаціонару, а саме в операційному блоці, нами було проведено медико-соціальне дослідження. 

В ході опитування було з‘ясовано, що рівень обізнаності студентів–випускників відділення «Сестринська 

справа» складає 40%; відділення «Медична сестра–бакалавр» - 60%; відділення «Медична сестра– 

магістр» - 80%. На підставі цих даних можна стверджувати, що дипломована медична сестра за рівнем 

основної підготовки може працювати в первинній ланці, терапевтичному відділенні стаціонару. Для роботи в 

спеціалізованих хірургічних відділеннях стаціонару необхідна додаткова підготовка всім студентам - 

випускникам, крім студентів–випускників відділення «Медична сестра–магістр». 

Роль медичної сестри в профілактиці ВЛІ важко переоцінити, особливо в умовах наростання 

резистентності збудників ВЛІ до антисептиків. Тому операційна медична сестра повинна строго дотримуватись 

вимог асептики та антисептики в операційному блоці. Крім того, операційна сестра повинна досконало володіти 

методиками приготування робочих розчинів для обробки хірургічного інструментарію, здійснювати дезінфекцію 

та стерилізацію використаного інструментарію, здійснювати контроль молодшого медичного персоналу. 

302


ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СПОЖИВАННЯ СТУДЕНТАМИ М.ТЕРНОПОЛЯ ПРОДУКТІВ, БАГАТИХ НА 

КЛІТКОВИНУ 


Науковий керівник: канд.. мед. наук, доц. О.В. Лотоцька 



Добре відомо, що клітковина відіграє велику роль у процесі травлення. Згідно з рекомендаціями 

дієтологів, її щоденна норма має становити від 30 до 50 грамів. Тому метою нашої роботи була гігієнічна 

оцінка споживання продуктів, багатих на клітковину, студентами м. Тернополя. 

Для досягнення мети було використано анкетний метод. У опитуванні прийняло участь 50 молодих 

людей (25 хлопців і 25 дівчат) віком від 18 до 20 років. 

В результаті проведених досліджень ми вияснили, що 100 % молоді постійно споживають продукти з 

помірним вмістом клітковини (в межах 0,6 - 1,0 г на 100 г продукту), такі як картоплю і яблука. Дещо менша 

кількість студентів (від 90 до 74 %) їдять такі овочі, як огірки, капусту, моркву помідори, буряк, в яких 

150 

100 

50 

0 

міститься клітковини в середньому від 1,0 

до 1,5 г / 100 г. Біля половини опитаних 

вживають продукти, в яких клітковини 2,5 г / 

100 г продукту і більше. Лише 30 % 

студентів використовують для харчування 

боби та 16 % - мигдаль, які дуже багаті на 

клітковину. 

Незважаючи на те, що із 

запропонованих у анкетах продуктах 

найбільше клітковини міститься у мигдалі, кукурудзяних пластівцях, арахісі, бобах, ізюмі, основну частину 

харчових волокон студенти отримують вживаючи такі продукти, як картопля, яблука, морква, капуста, буряк. 

Поширення знань про властивості та функції клітковини в організмі зможе стати ефективним методом у 

боротьбі з поширенням захворювань ШКТ та організму в цілому. 

Репута Віктор 

УПРАВЛІННЯ РЕФОРМУВАННЯМ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ НА МІСЦЕВОМУ 

РІВНІ НА ПРИКЛАДІ МІСТА ТЕРНОПОЛЯ 

Кафедра соціальної медицини, органiзацiї та економіки охорони здоров'я 

з медичною статистикою та iсторiєю медицини 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. А.Г. Шульгай 



В результаті соціально-економічних процесів, що відбуваються у державі, існуюча амбулаторнополіклінічна 

служба системи охорони здоров‘я стала не в змозі забезпечити населення доступною та 

кваліфікованою медичною допомогою на рівні первинної ланки. Для підвищення ефективності системи 

охорони здоров‘я, особливо в умовах, коли об‘єктивно існує дефіцит як бюджетних коштів, так і особистих 

фінансових можливостей громадян на оплату медичних послуг, виникає потреба у вдосконаленні 

насамперед первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), до якої завжди звертається переважна 

більшість населення. Дослідження у розв‘язанні названих проблем, їх актуальність обумовлені нагальною 

потребою вибору нової моделі системи охорони здоров‘я в Україні, її обґрунтуванням та створенням 

належних механізмів державного управління, починаючи з місцевого рівня. 

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування, розробка і практичне впровадження дієвих 

організаційно-економічних механізмів державного управління реформуванням первинної медико-санітарної 

допомоги на місцевому рівні на прикладі міста Тернополя. 

Для досягнення мети дослідження було визначено такі завдання: оцінити сучасний стан надання 

ПМСД на місцевому рівні; провести системний аналіз діяльності первинної ланки медичної допомоги; 

обґрунтувати доцільність та необхідність підвищення ефективності механізмів державного управління 

ПМСД; розробити модель надання ПМСД на засадах сімейної медицини та управління нею на місцевому 

рівні. 

Для розв‘язання поставлених завдань використані такі методи дослідження: конкретно-пошукові, 

системного аналізу, статистичного аналізу, епідеміологічного аналізу, інформаційного моделювання та 

анкетування. 

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що: обґрунтовано 

застосування адаптивного механізму державного регулювання у первинній ланці охорони здоров‘я на 

місцевому рівні; обґрунтовані економічні та організаційні механізми управління реформуванням первинної 

медико-санітарної допомоги в умовах перехідної економіки; запропоновано приймати управлінські рішення 

при реалізації механізмів державного управління первинною ланкою охорони здоров‘я з застосуванням 

методів стратегічного планування; запропоновані сучасні методи обробки та аналізу медичної інформації на 

основі новітніх інформаційних технологій. 

303

Слобода Мар’яна, Бірук Юлія 

ВПЛИВ ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ НА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НАСЕЛЕНЯ 


Науковий керівник:д-р мед. наук, проф. В.А. Кондратюк 



Відомо, що здоров‘я людини в значному ступені залежить від якості питної води. За даними 

Всесвітньої організації охорони здоров‘я близько 90 % хвороб спричинені вживанням забрудненої води. 

Метою нашої роботи було вивчити стан захворюваності людей в залежності від якості питної води. 

Вивчалося водопостачання в містах Радивилів Рівненської області і Козова Тернопільської області. 

В обох населених пунктах централізоване водопостачання здійснюється шляхом використання 

міжпластових горизонтів. За якістю вода в обох населених пунктах суттєво не відрізнялася. Вона мала добрі 

органолептичні властивості, рН в межах 7 од., показники забруднення, загальна жорсткість і мінералізації 

знаходилися в межах гігієнічних нормативів. Лише вода в м. Радивилів містила дещо підвищений вміст 

деяких хімічних компонентів в порівняні з Козовою – нітратів 6,5 мг/дм 3 проти 3,6; сухий залишок –342,6 

мг/дм 3 , проти 296,0; сульфатів 31,1 проти 16,0 мг/дм 3 . 

Згідно з матеріалами річних звітів захворюваність органів травлення в місті Радивилові була у 2,5 

рази вища, ніж в Козовій, зокрема гастрит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки. Переважали також 

хвороби крові і кровотворних органів у 3 рази. Найбільшу увагу звертає показник вроджених аномалій 

розвитку дітей, який у м.Радивилів становить 26 випадків на рік, а в м.Козова 1. Однозначно стверджувати, 

що в розвитку патологій відіграє вода ми не можемо, але і повністю відкинути її значення також не можна. 

Вірогідно в етіології вище розглянутих захворювань домінуючу роль відіграє радіаційний фактор 

враховуючи, що м. Радивилів знаходиться в зоні можливого впливу атомних електростанцій. Вирішення 

цього питання вимагає подальших досліджень. 

Спаська Юлія 

СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ ЩУРІВ ЧЕРЕЗ ОДИН МІСЯЦЬ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ ЕНДОГЕННИХ 

НІТРОЗАМІНІВ ТА ЇХ ПОПЕРЕДНИКІВ 

Науковий керівник д-р мед. наук. Винарська О.І. 

Лабораторія алергено-небезпечних факторів 

ДУ „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України‖ 


Проблема вивчення впливу різних доз онкогенно небезпечних факторів довкілля на імунну систему, 

та визначення стану окремих ланок імунітету та неспецифічних факторів захисту організму на різних етапах 

канцерогенезу представляє значний інтерес для широкого кола спеціалістів, які розробляють концепцію 

профілактики раку і залишається перспективним напрямком в імунотоксикології. 

Метою нашої роботи було обґрунтування критеріальної значущості імунологічних ефектів за дії 

ендогенних нітрозамінів та їх попередників. 

Для досягнення мети та розв‘язання поставлених у роботі завдань були проведені експериментальні 

дослідження на 226 щурах, які протягом одного місяця отримували перорально у домішках до стандартного 

раціону нітрит натрію у дозах 4, 10 та 20 мг/тварину, а також тетрациклін у дозі 4 мг/тварину. Для оцінки 

стану імунного статусу були використані наступні методи: гематологічні, імунологічні; морфологічні, медикостатистичні. 

На основі отриманих даних встановлено, що імунологічна картина, яка розвивається через один 

місяць комбінованого введення нітриту натрію у дозах 4 мг/тварину і 10 мг/тварину та тетрацикліну у дозі 4 

мг/тварину, характеризується розвитком імуносупресії за Т- і В-клітинним типом, пригніченням 

неспецифічних факторів резистентності, розвитком сенсибілізації, аутосенсибілізації та гіперчутливості 

сповільненого типу. Підвищення в комбінації дози нітриту натрію до 20 мг призводить до розширення 

спектру імунологічних ефектів, а саме, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів. 

304

Стравський Тарас, Біловус Дмитро 

РОЗВИТОК КАРДІОХІРУРГІЇ В УКРАЇНІ ХХ СТОЛІТТЯ 

Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров‘я з медичною статистикою 

Науковий керівник – ст. викл., канд.мед.наук Теренда Н.О. 



На теренах України сформувалася потужна школа кардіохірургів. Започаткував її розвиток А.Г. 

Підріз, який вперше у світовій практиці у 1897 році успішно прооперував вогнепальне поранення серця. 

Згодом у 20-х роках 20 століття в Києві працював видатний хірург Є. Черняхівський. Розвиток епохи 

Української кардіохірургії в першій половині ХХ століття розпочався з пошуку методів підтримки 

життєдіяльності організму при зупинці серцевої діяльності, відключення легень, з метою корекції вад на 

відкритому «сухому» серці. 

Перший в СРСР експериментальний апарат штучного кровообігу розроблено М.М. Амосовим 

(1957р.), а вдало проведена операція з його застосуванням у 958р. 

У 1955 році в Інституті удосконалення лікарів створена перша в СРСР кафедра грудної хірургії на 

чолі з М.М. Амосовим. 

З часом в інституті удосконалювалися та впроваджувалися нові технології виконання складних 

оперативних втручань: протезування мітрального клапана (1963р.), розробка та вдале застосування перших 

в світі антитромботичних протезів серцевих клапанів (1965р.), аортокоронарне шунтування (1973р.), 

хірургічне лікування аневризми аорти (1980р.). 

У 1982 році відбулася реорганізація клініки в Київський науково-дослідницький інститут серцевосудинної 

хірургії Міністерства охорони здоров‘я УРСР та на його базі створено Асоціації серцево-судинних 

хірургів України(1991р.). 

І.М. Ємець вперше в Україні (1992р.) провів операцію новонародженому з вродженою вадою серця. 

Було виконано близько 300 втручань, під час яких вперше в світовій практиці почали використовують 

плацентарну кров. 

Невід‘ємний зв‘язок розвитку Української кардіохірургії другої половини XX століття пов'язаний з 

іменем М.М. Амосова, послідовниками якого стали М.В. Даниленко, Г.В. Книшов, Л.Л. Ситар, Б.М. Тодуров. 

За півстоліття на базі клініки проведено близько 150 тис. операцій. Удосконалення хірургічних 

методик, анестезіологічного забезпечення, сприяло зменшенню післяопераційної летальності при 

втручаннях із застосуванням апарату штучного кровообігу з 20,1% у 1985 р. до 1,9% у 2007 році, що 

відповідає показникам в провідних кардіохірургічних клініках світу. 

Тарасюк Ольга 

АНАЛІЗ МІЖНАРОДНИХ ТА ВІТЧИЗНЯНИХ ВИМОГ ЩОДО ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ЙОДНОЇ 

ПРОФІЛАКТИКИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ 

Науковий керівник: д-р біол. наук, проф. І.П. Лось 

Відділ радіаційної гігієни 

Державна установа ―Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва 

Національної Академії медичних наук України‖ 


Серед основних невідкладних контрзаходів у разі виникнення радіаційних аварій йодна профілактика 

– один з найбільш ефективних, організаційно не дуже складний (прийом таблеток стабільного йоду) і 

відносно не дорогий контрзахід. 

Згідно з міжнародними та вітчизняними нормативними документами ефективність йодної 

профілактики населенню залежить від часу її проведення. Одним з самих тяжких та незаперечних уроків 

Чорнобиля, які зв‘язані з нанесенням збитку здоров‘ю людей, є провал йодної профілактики. Тільки в Україні 

зроблено 6049 операцій на щитоподібній залозі (ЩЗ) у людей, які були дітьми на час аварії на ЧАЕС. Для 

максимального зниження дози опромінення на ЩЗ стабільний йод слід прийняти до надходження 

радіоактивного йоду або в найкоротший строк після цього. Йодна профілактика під час аварії на ЧАЕС в 

1986 р. буда проведена неефективно. Це обумовлено суттєвою затримкою в прийнятті рішення, 

проблемами із оповіщенням населення та забезпеченням його препаратами стабільного йоду. 

Згідно з рекомендаціями МКРЗ, вживання стабільного йоду майже завжди буде виправданим у 

випадку відвернутої дози на ЩЗ 500 мЗв, діапазон оптимізованих значень для втручання становить 50-500 

мЗв (ICRP, 1990; 1992; 2005). Відповідно до міжнародного керівництва BSS-115, загальне оптимізоване 

значення для рівня втручання щодо йодної профілактики – відвернута очікувана поглинута доза на ЩЗ від 

радіоактивного йоду 100 мГр (IAEA, 1996). 

При плануванні йодопрофілактики слід приймати до уваги разові дози стабільного йоду для різних 

вікових груп, рекомендовані ВООЗ (WHO, 1999; 2011). При обмеженій кількості наявних доз стабільного 

йоду можна визначити пріоритетність надання препарату населенню. Групами з найвищим пріоритетом для 

профілактики стабільним йодом є новонароджені, немовлята, матері-годувальниці та діти. 

Запропоновано рекомендації щодо впровадження невідкладних заходів у разі виникнення 

радіаційних аварій в частині проведення йодної профілактики населенню України. 

305

Федорів Ольга 

МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ АГРЕГАЦІЇ НАНОЧАСТИНОК ТА СЕДИМЕНТАЦІЇ МІКРОЧАСТИНОК 

АЕРОЗОЛІВ 


науковий керівник – д-р мед. наук, проф. Кашуба М.О. 



Нанотехнології починають займати ключові позиції у багатьох сферах виробництва, тому на організм 

людини слід очікувати вплив наночастинок антропогенного походження. Вплив цих наночастинок на 

організм людини за своїми фізико-хімічним властивостям, концентраціями та за тривалістю дії у ряді 

випадків часто є суттєво відмінним від дії наночастинок природного походження, які у процесі еволюції, 

постійно впливаючи на організм людини, сформували у ньому відповідні механізми адаптації. Але ці 

механізми можуть захищати організм лише тоді, коли інтенсивність впливу наночастинок не 

перевищуватиме багаторічний фоновий рівень. 

Процес утворення, міграції та виродження наночастинок є досить складний. Зростання кількості 

частинок у повітрі в силу їх накопичення, а також практично постійна зміна швидкості їх утворення 

врівноважується зміною швидкості процесу їх зникання шляхом агрегації між собою наночастинок, а також в 

певній мірі мікрочастинок, та взаємодією їх з іншими елементами повітряного середовища (мікрочастинками, 

мікроорганізмами, макрооб‘єктами тощо), а також седиментацією мікрочастинок та агрегованих 

наночастинок. Очевидно, що ці процеси носять нелінійний характер. Є безліч факторів, які впливають на 

них. 

У зв‘язку з цим, нами були створені математичні моделі, які відображають основні процеси змін у 

часі концентрації та дисперсного складу мікро- та наночастинок. 

За допомогою таких математичних моделей можна кількісно описати процеси агрегації і 

седиментації частинок різних розмірів та розрахувати, виходячи з концентрації, дисперсного складу, 

фізичних властивостей речовини та повітря, у заданій точці простору час, необхідний для зниження 

концентрації нано- та мікрочастинок різної дисперсності (кількісна та вагова) до необхідного для 


Федчишин Ніна, Андрійчук Таїсія 

ВПЛИВ СПОСОБУ ЖИТТЯ НА ПЕРЕБІГ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ПАЦІЄНТІВ З 

КОРЕГОВАНИМ АРТЕРІАЛЬНИМ ТИСКОМ НА ТРЕТЬОМУ ЕТАПІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ 

Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я з медичною статистикою 

Науковий керівник ― канд.мед.наук.,ст.викл. Федчишин Н.Є. 



Важливість відмови від шкідливих звичок та боротьби із соціальним неблагополуччям з метою 

контролю артеріальної гіпертензії (АГ) відображається у публікаціях і програмах діяльності ряду структур. 

Неможливість глобального вирішення питання залишає його актуальним. Мета роботи: визначити 

сприятливі щодо АГ фактори і стан пацієнтів під їх дією у спеціалізованому медичному закладі. 

Обстежено пацієнтів кардіологічного відділення Тернопільської університетської лікарні (по 30 обох 

статей, середній вік — 60.5 р.) за розробленою кафедрою модифікованою формою карти вивчення АГ з 

анамнезом, вимірюванням обводів талії (ОТ) і стегон та дворазовим вечірнім контролем артеріального тиску 

(АТ). Визначали індекс «талія/стегна» (ІТС), середній АТ, моніторували стан фізикальним обстеженням. 

Хворі АГ 76.7% жінок та 43.3% чоловіків, 70% і 33.3% — >10 років. Виявлено ряд сприятливих їй 

факторів, зокрема збільшення ОТ — у 73.3% обстежених, у 80% чоловіків — тютюнова залежність на фоні 

гіподинамії, 63.3% викурюють >20 сигарет за день, 43.3% палять зараз, 56.7% систематично вживають 

алкоголь. 2-разове підвищення контрольованого АТсист понад 140 та/чи АТдіаст понад 90 мм.рт.ст. — у 18 

жінок та 7 чоловіків, середнього АТ ― у 9 та 7 відповідно. У чоловіків зростає АТ із збільшенням ІТС, у жінок 

дані різноманітні. Майже у всіх осіб з важкокорегованим АТ ожиріння, набряки на ногах, глухість серцевих 

тонів, дилатація камер серця; погіршення стану під час лікування — у 15 людей. 

Отже, на перебіг АГ найбільше впливає ожиріння і сприятливі йому фактори. Рання їх корекція 

попередить ускладнення. 

306

Хлуновська Людмила, Сокольник Сніжана, Остапчук Валентина 

ВЕГЕТАТИВНІ ПОРУШЕННЯ В ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ 


Науковий керівник: д-р мед.наук., проф. Т.В. Сорокман 



З метою об‘єктивної оцінки центральних, периферичних та поєднаних вегетативних порушень всім 

дітям (108 осіб основної групи та 120 осіб групи порівняння) проводився поглиблений неврологічний огляд. 

Встановлено, що більшість дітей, хворих на ВХ гастродуоденальної зони мали центральні вегетативні 

порушення. Так, ангіотрофопатії виявлено в 41,6 ± 2,9 % осіб, болючі точки виходу трійчастого нерву – 14,8± 

1,2% осіб (верхня: праворуч – 18,7± 1,3%, ліворуч – 16,6%; середня: праворуч – 27,7± 2,0%, ліворуч – 11,1± 

1,0%; нижня – праворуч – 16,6± 1,2%, ліворуч – 9,3± 1,0%), гіперестезія в дерматомах D 7 – D 11 – у 43,5± 2,9% 

осіб (ліворуч - 20,3± 1,4%, праворуч – 25,9± 1,3%). Позитивний больовий симптом у виході трійчастого нерву 

виявлено в 62,5± 2,9% дітей вікової групи 10 – 14 років і 37,5± 2,1% дітей віком 15-18 років (р

Чурилик Ольга 

ГІГІЄНІЧНІ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ПЕРИНАТАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ 

Наукові керівники: канд.мед.наук. Махнюк В.М., канд.мед.наук. Фещенко К.Д. 

Лабораторія гігієни планування населених місць 

ДУ «ІГМЕ ім. О.М.Марзєєва НАМН України» 


Створення перинатальних центрів (ПНЦ) у рамках національного проекту «Нове життя» – нова 

якість охорони материнства та дитинства» на базі існуючих лікувальних закладів передбачає зниження 

материнської та перинатальної смертності, але водночас ставить низку запитань перед керівниками 

лікувальних установ, проектантами та фахівцями держсанепідслужби України у зв‗язку із відсутністю 

санітарно-гігієнічних вимог та нормативної бази для лікувальних установ нового покоління. 

З метою розробки гігієнічних вимог до будівництва ПНЦ нами було проведено аналіз чинної 

нормативної бази України та Росії, а також проведена експертна оцінка проектних матеріалів будівництва 

першого ПНЦ в Україні у м. Кіровограді. 

Отримані результати свідчать, що для реалізації нових технологій родорозв‗язання, у тому числі 

партнерських пологів, у ПНЦ слід передбачити нові види приміщень: індивідуальні та сімейні пологові 

палати (зали), індивідуальні післяпологові палати сумісного перебування матері і дитини з можливістю 

перебування близьких та родичів. Також розширюється стандартний набір приміщень за рахунок організації 

нових відділень анестезіології та інтенсивної терапії, нових операційних, та виділення окремих приміщень 

для зберігання та підготовки високотехнологічного обладнання. 

З огляду на результати досліджень аналогів ПНЦ постає питання додаткового комплексного 

вивчення пристосування будівель існуючих лікувальних закладів під розміщення приміщень ПНЦ з 

дотриманням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог, забезпеченням умов інсоляції, природної 

освітленості та необхідної вентиляції, створенням оптимальних умов для перебування пацієнтів та 

відвідувачів з одночасним проведенням комплексу заходів для зниження ймовірності виникнення 

внутрішньо-лікарняних інфекцій. 

Швагер Оксана 

РАК ОРГАНІВ ДИХАННЯ ТА БЕНЗ/А/ПІРЕН В АТМОСФЕРНОМУ ПОВІТРІ – ПОШУКИ ЗВ’ЯЗКІВ 

Науковий керівник: зав.лаб., д-р мед.наук, проф. Черниченко І.О. 

Лабораторія канцерогенних факторів 

ДУ ‖Інститут гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзєєва АМН України‖ 


Мета роботи полягала у встановленні залежності між забрудненням атмосферного повітря 

канцерогенною сполукою – бенз/а/піреном та розвитком онкопатології органів дихання серед міського 

населення. 

Матеріали та методи. Були проаналізовані дані постів Центральної геофізичної обсерваторії 

Міністерства з надзвичайних ситуацій України та результати власних досліджень лабораторії щодо вмісту 

бенз(а)пірену у повітрі м. Києва, м. Дніпропетровська та м. Кременчука за 20-річний період (1991-2010рр.), а 

також данні щодо захворюваності на злоякісні новоутворення органів дихання населення цих міст за 

інформацією Національного канцер-реєстру України за цей же час. 

Результати досліджень. Аналіз стану повітряного середовища обраних для дослідження міст за 

останні 20 років показав, що вміст бенз/а/пірену значно перевищував ГДК. Шляхом графічного співставлення 

у динаміці багаторічних спостережень концентрацій бенз/а/пірену в атмосферному повітрі і рівнів 

захворюваності на рак органів дихання та розрахунків коефіцієнтів кореляції між цими показниками не тільки 

за ідентичним часовим інтервалом (рік у рік), але і із зміщенням показників захворюваності від виявлених 

концентрацій бенз/а/пірену послідовно на 1, 2 та більше років нами визначено наявність часової розбіжності 

між ними, яка складає 7 років. За допомогою регресійного аналізу нами розраховані коефіцієнти регресії, які 

дозволяють прогнозувати кількісні зміни показників онкозахворюваності органів дихання населення у разі 

зміни рівня забруднення атмосферного повітря бенз/а/піреном. 

Висновки. Екологозалежні форми онкопатології органів дихання пов‘язані із забрудненням 

атмосферного повітря і підкоряються залежності «доза-ефект» та «доза-час прояву». 

308

Шушковська Світлана 

ВПЛИВ ХЛОРОВАНОЇ ПИТНОЇ ВОДИ НА РІВЕНЬ ОНКОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ 

Науковий керівник: : д-р мед.наук., проф. Прокопов В.О. 

Лабораторія гігієни водопостачання та охорони водоймищ 

ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва» НАМН України 


На сьогодні в різних країнах світу проводяться онкоепідеміологічні дослідження залежності стану 

здоров‘я населення від вживання хлорованої питної води. Наведені дані про збільшення частоти випадків 

злоякісних новоутворень при вживанні хлорованої питної води з поверхневих вододжерел. Але в цілому 

переконливих доказів причинно-наслідкового зв'язку розвитку онкопатології з вживанням води з 

хлорорганічними сполуками на сьогодні не існує. 

Нами було проведено вивчення впливу споживання хлорованої питної води на формування 

онкологічної захворюваності населення у м. Черкаси (питна вода з р. Дніпро знезаражувалась хлор-газом, 

середньобагаторічна концентрація хлороформу (ХФ) у питній воді встановлена на рівні 162,6±2,4 мкг/дм 3 , 

що в 2,5 рази перевищує ГДК (60 мкг/дм 3 )) та у м. Чернігів (як контроль, де водопостачання населення 

здійснюється за рахунок підземних вод, що хлоруються при надходженні у водопровідну мережу, 

середньобагаторічний показник вмісту ХФ у питній воді становив 5,4±0,9 мкг/дм 3 ). 

Визначення залежності між рівнем ХФ у питній воді і онкозахворюваністю населення здійснювалися 

на підставі вивчення середньобагаторічних показників загальної онкопатології та за окремими нозологіями. 

Встановлено, що показники загальної онкозахворюваності населення обох міст не мають істотних 

розбіжностей. Проте в обох містах захворюваність на рак вище у чоловіків ніж у жінок в 1,1-1,4 рази, а за 

окремими нозологіями – в 1,2-5,4 рази (р

Яворський Василь 

РЕГІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 

Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони 

здоров‘я з медичної статистикою 

Науковий керівник Панчишин Н.Я. 

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського» 


Сучасний стан економіки України та її регіонів характеризується кардинальними змінами в усіх 

сферах діяльності, у тому числі у системі охорони здоров'я, від ефективності функціонування якої залежить 

здоров'я нації - найвищої цінності держави. 

Практичною реалізацією системних перетворень у вирішенні актуальних завдань охорони здоров‘я є 

принцип регіонального підходу. В цьому аспекті першочерговим завданням регіональної політики можна 

вважати забезпечення рівного доступу населення різних регіонів до забезпечення здоров‘я та послуг в 

галузі охорони здоров‘я, формування оптимального ресурсного потенціалу системи охорони здоров'я та 

суспільно необхідної структури кадрів; визначення та пошук можливих і необхідних обсягів фінансування, 

інновацій та інвестицій; вдосконалення територіальної організації медичних закладів та управління якістю 

медичної допомоги; поліпшення профілактики захворювань і вдосконалення регіональної політики в області 

охорони здоров'я. 

Науково-методичною основою розвитку регіональної моделі охорони здоров‘я є критерії медичної, 

соціальної та економічної ефективності. Регіональна модель визначає рівновагу між потребами, попитом, 

ресурсним забезпеченням і наданням медичної допомоги. Основним принципом формування регіональної 

моделі в галузі охорони здоров‘я має бути комплексний міжсекторальний підхід, коли до розв‘язання 

проблеми залучаються не тільки служби охорони здоров‘я, а й органи та установи освіти, культури, 

підприємства промисловості, сільського господарства, житлово-комунального і побутового обслуговування, 

держадміністрації усієї вертикалі регіонів. 

Бургазлій Наталія, Чурилик Ольга, Махнюк Валентина 

ГІГІЄНІЧНІ ПИТАННЯ ІНСОЛЯЦІЇ ЖИТЛОВОЇ І ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ В НОВИХ МІСТОБУДІВНИХ 

УМОВАХ 

Наукові керівники: канд.мед.наук Махнюк В.М., канд.мед.наук Фещенко К.Д. 

Лабораторія гігієни планування населених місць 

ДУ «ІГМЕ ім. О.М.Марзєєва НАМН України» 


З метою підвищення інтенсивності освітлення території житлових районів в сучасних умовах і 

ущільнення житлової забудови містобудівельники при плануванні та забудові житлових кварталів та 

мікрорайонів час від часу схиляються до внесення змін до нормування умов дотримання природних 

кліматичних факторів середовища, в першу чергу, інсоляції та природного освітлення. При цьому, як 

правило, пропонується зменшувати тривалість інсоляції як за часом, так і за режимом опромінювання 

(переривчаста чи безперервна). 

За чинними «Санитарными нормами и правилами обеспечения инсоляцией жилых и общественных 

зданий и территорий жилой застройки. СНиП №2605-82» розміщення та орієнтація житлових та громадських 

будинків, за винятком дитячих дошкільних, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних закладів, 

повинні забезпечувати тривалість інсоляції житлових приміщень не менше 2,5 години за день у період з 22 

березня по 22 вересня. 

Інсоляція є важливим оздоровлюючим фактором та повинна дотримуватися в усіх житлових та 

зазначених громадських будівлях і на території житлової забудови. Оптимальна ефективність інсоляції для 

забезпечення її загальнооздоровчої, психофізіологічної бактерицидної та теплової дії досягається при 

дотриманні щоденного, непереривного 3-4-х годинного опромінювання прямими сонячними променями 

приміщень та території. 

Запроектований містобудівельниками новий норматив тривалості інсоляції, який ґрунтується лише 

на показнику кількості сонячної радіації в МДж/м², що надходить за рік до різних кліматичних зон, є 

доцільним лише з позиції енергозбереження, але у гігієнічному відношенні є неприйнятним. 

310

СЕКЦІЯ 

«КЛІНІЧНЕ 

МЕДСЕСТРИНСТВО» 

311

312

Білім Наталія 

CТАНДАРТИЗАЦІЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ У СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ДИТЯЧОМУ ВІДДІЛЕННІ 

АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ 


Науковий керівник:д-р мед.наук,проф. В.Й.Шатило 



Стан служби інтенсивної медичної допомоги є пріоритетним у соціальній політиці держави в системі 

охорони здоров‘я населення і впливає на національну безпеку України. Щорічно за невідкладною медичною 

допомогою звертається кожний третій житель України. У зв‘язку з цим підрозділи інтенсивної терапії стали 

невід‘ємними структурними підрозділами сучасного лікувально-профілактичного закладу. 

Надання інтенсивної медичної допомоги в Україні має багато невирішених проблем. Основними 

організаційними проблемами при наданні інтенсивної медичної допомоги є пролонгований фактор часу та 

недостатня її якість. Більшість дослідників вважає, що показник летальності можна зменшити на 20-50% за 

умови усунення перешкод організаційного характеру. Високі вимоги в поєднанні з низьким рівнем оплати 

праці медсестри є дзеркальним відображенням невідповідності між потенційними економічними 

можливостями держави і реальними витратами на охорону здоров‘я. 

Нами встановлено, що одним з перспективних напрямків cтандартизації медсестринського процесу 

у високоспеціалізованих відділеннях і центрах є структурування їх підрозділів залежно від завдань 

інтенсивної терапії, тяжкості контингенту хворих, наявного персоналу, забезпеченості обладнанням та його 

складності. Такий підхід сприяє раціональному використанню ресурсів, підвищенню якості медичної 

допомоги і створює безпечні умови для пацієнтів 

Саме тому впровадження системи стандартів діяльності сестринського персоналу, удосконалення 

системи контролю якості роботи сестринського персоналу, нових форм сестринської документації в умовах 

нових організаційних форм і технологій залишається і в подальшому актуальним. 

Бойко Вікторія 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ-БАКАЛАВРА У ПРОФІЛАКТИЦІ ЗАХВОРЮВАНЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ 

ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ ЗАСАД СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ 

Відділення«Сестринська справа» 

Науковий керівник: Л.П.Бондаренко. Консультант: канд.мед.наук С.П.Міхно 

Криворізький медичний коледжм. 

Кривий Ріг,Україна 

Вплив несприятливих факторів навколишнього середовища,зокрема,стан забруднення поверхневих і 

підземних вод та ґрунту,відіграє важливу роль у розвитку уражень щитоподібної залози і тому являється 

актуальною проблемою медицини. 

Катастрофа на Чорнобильській АЕС призвела до росту захворювань щитоподібної залози. 

В Україні за останні 5 років частота патології зросла більш ніж у 5 разів. 

Кривбас,в якому налічується близько 76 промислових підприємств,є одним із лідерів в Україні по 

забрудненню навколишнього середовища і в першу чергу атмосферного повітря. 

Середній рівень розповсюдження уражень щитоподібної залози по регіону складає 20 на 10 тис. населення. 

Метою дослідження було вивчення зв'язку функціонування щитоподібної залози з різними 

екзогенними і ендогенними чинниками,а саме: 

- простежити ріст захворювання щитоподібної залози з моменту аварії на ЧАЄС; 

- вивчити основні фактори,які впливають на захворювання щитоподібної залози; 

- визначити перелік хвороб,симптомів,які впливають на захворювання щитоподібної залози; 

- вивчити методи первинного огляду пацієнта з урахуванням можливої патології щитоподібної залози; 

- визначити основний перелік рекомендацій,які повинна надати пацієнтові медична сестра-бакалавр. 

Діагностика вогнищевих уражень щитоподібної залози проводилась на основі вивчення скарг 

хворих(анкетування),анамнестичнихданих та пальпаторних обстежень. 

Основні напрямки роботи медичної сестри-бакалавра полягають у: 

- пошуках підходівта вдосконалення діагностики початкових стадій захворювань щитоподібної залози; 

- проведення профілактичних заходів на ранніх етапахзахворювання; 

- контролі за якістю виконання лікувального алгоритму і комплексу лікування виявленої патології 

щитоподібної залози. 

313

Кашул Марина, Олентир Алла 

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ ЗУНГЕ В ПРАКТИЦІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ-БАКАЛАВРА 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Т.В. Сорокман 



Психовегетативні відносини налагоджені та закономірно функціонують у здорової дитини. За умов 

хвороби формується вже патологічний психовегетативний синдром, всередині якого зберігаються 

взаємовідношення між порушеною мотиваційно-емоційною системою і неадекватним вегетативним 

супроводом. Будь-яка негативна емоція (тривога, депресія) неодмінно супроводжується змінами 

вегетативної нервової системи. Вивчення ролі психоемоційних та нейровегетативних факторів ризику 

розвитку виразкової хвороби є перспективним у плані проведення її первинної профілактики. З метою 

диференційованого підходу до діагностики можливих скритих депресивних станів у дітей, що хворіють на 

виразкову хворобу гастродуоденальної зони нами проведено опитування за допомогою опитувальника 

Зунге, адаптованого Т.І. Балашовою. 

У більшості обстежених дітей нами виявлено різні рівні депресії. Стан легкої депресії ситуаційного 

або невротичного ґенезу зареєстровано в 38,8 % осіб, субдепресивний стан – у 45,3 % осіб, справжній 

депресивний стан визначено тільки в 3,7 % осіб. Дослідження показало, що у віковій групі дітей 10-14 років 

депресивний стан різного ступеня виявлено в 76,8 ± 8,1 % осіб при рівномірному розподілі між станом легкої 

депресії та субдепресії, тоді як у 7,6 % дітей вікової групи 15-18 років наявний стан депресії, а у 92,3 ± 9,6 % 

реєструвався стан легкої депресії та субдепресії. Варто зауважити, що хлопчики характеризувалися більш 

вираженими відхиленнями. Так, у стані легкої депресії та субдепресії виявлено 93,8 ± 9,1 %, тоді як серед 

дівчаток 72,7 ± 8,8 %. 

Ковтун Юлія 

СИНДРОМ «ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ» І ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА 

Методична комісія професійної і практичної 

підготовки основ медсестринства 

Науковий керівник: викладач-методист Духонченко І. М. 


Однією з найактуальніших проблем сучасності є синдром "професійного вигорання". 

Професія медсестри входить до групи високого ризику виникнення цього синдрому. Під синдромом 

"професійного вигорання" мається на увазі фізичне та емоційне виснаження на тлі хронічного стресу. 

"Вигорання" властиве представникам багатьох професій, при цьому його симптоми практично 

однакові. Для діагностики розроблені спеціальні тест-опитувальники, що дозволяють визначити емоційне 

«вигорання». 

Студенти Донецького базового медичного коледжу провели анкетування медсестер терапевтичного і 

кардіологічного відділень і виявили наступні причини і фактори розвитку "синдрому вигорання": 

- відповідальність за життя пацієнта; 

- постійна психічна напруга; 

- емоційне залучення до життя інших людей; 

- перевтома, пов'язана з нічними змінами, роботою у вихідні і святкові дні; 

-,порушення співвідношення між важкою роботою і винагородою (матеріальною і моральною). 

У багатьох медичних працівників були виявлені симптоми "вигорання", а саме: зникнення бажання 

йти на роботу; виникнення відчуття неможливості виконати свої зобов'язання; злість на хворих, 

дратівливість, негативізм; приєдналися фізичні ознаки - втома, слабкість, головний біль, порушення сну. 

Кардинальними симптомами кінцевої стадії "повного вигорання" є почуття відчаю, втрата зв'язку з 

близькими людьми, зникнення інтересу до роботи. 

Заходи профілактики синдрому "професійного вигорання": правильна організація роботи; можливість 

відкрито обговорювати конфліктні ситуації з керівництвом; моральне заохочення медсестер; проведення на 

роботі неформальних заходів; знаходження занять і захоплень поза й окрім роботи. 

У складних випадках може знадобитися консультація психолога. 

314

Ляшенко Ірина 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ОТОЛАРИНГОЛОГІЧНОМУ ЦЕНТРІ 


Науковий керівник: канд. біол. наук, доц. С.В. Гордійчук 


Житомир, Україна 

Медичні сестри – найчисельніша ланка спеціалістів охорони здоров'я. Роль медичної сестри в 

профілактиці, лікуванні, реабілітації, диспансеризації є надзвичайно важливою і очевидною. Вивчення 

міжнародного досвіду з питань розвитку медсестринства засвідчує, що раціональне використання 

сестринських кадрів сприяє значному покращенню якості, доступності та економічності надання медичної 

допомоги населенню, ефективному використанню ресурсів в охороні здоров'я, в профілактиці захворювань. 

Нами встановлено, що на даний час розроблена достатня кількість стандартів медичної допомоги, 

протоколів ведення хворих, але, на жаль, вони в своїй більшості не відносяться до діяльності середнього 

медичного персоналу, що ускладнює оцінку об‘єму і якості сестринських послуг. Також в Україні не 

розроблено посадових інструкцій високоспеціалізованих відділеннях для медичних сестер-бакалаврів та 

магістрів. 

Одним із завдань нашого дослідження було проведення опитування серед студентів відділень 

«Сестринська справа», «Медична сестра-бакалавр» та «Медична сестра-магістр». Основна мета 

дослідження полягає у визначенні готовності випускників Житомирського інституту медсестринства до 

роботи у спеціалізованому отоларингологічному центрі. Анкета містила запитання, які дозволили нам 

визначити чи володіють студенти-випускники основними практичними навичками з отоларингології, 

внутрішньолікарняної інфекції та медсестринського процесу. 

Результати дослідження показали низький рівень обізнаності та готовності до роботи в 

спеціалізованому отоларингологічному центрі. Лише 10% студентів IV курсу «Сестринська справа», 25% 

студентів «Медична сестра-бакалавр» та 65% «Медична сестра-магістр» готові до роботи в 

спеціалізованому центрі. Тому є необхідність після закінчення навчання медичним сестрам з кваліфікацією 

«Молодший спеціаліст» продовжувати навчання на спеціальностях «Медична сестра-бакалавр», а далі 

«Медична сестра-магістр». А медичним сестрам, які вже мають ступінь бакалавра та магістра, проходити 

курси первинної спеціалізації до роботи в спеціалізованих відділеннях багатопрофільних лікарень. 

Матердей Олена 

СТАНДАРТИЗАЦІЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ У ВІДДІЛЕННІ АНЕСТЕЗІЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ 

ТЕРАПІЇ 


Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. В.Й.Шатило 



На сучасному етапі реформування системи охорони здоров'я України відбувається складний 

процес структурно-функціональної перебудови медичної допомоги з метою підвищення її якості та 

ефективності. Основними принципами сучасної інтенсивної терапії є своєчасна діагностика порушень 

життєво важливих функцій організму, їх швидка та активна корекція і штучна підтримка функцій 

уражених органів та систем, аж до їх повного відновлення. Щорічно за невідкладною медичною 

допомогою звертається кожний третій житель країни. 

Характеризуючи розвиток анестезіології та інтенсивної терапії на сучасному етапі, можна 

відмітити, що вона являється однією з найбільш технологічних галузей медицини, де ризик будь-якого 

втручання і його наслідки найбільш вираженні, де максимальна «ціна» медичної помилки є наслідком 

для життя та здоров'я пацієнтів. 

Нашими дослідженнями підтверджено, що медичні сестри, які працюють у відділеннях 

анестезіології та інтенсивної терапії повинні не тільки вести постійний нагляд за станом хворого, але і 

виконувати велику кількість призначень; допомагати лікарям в проведенні чисельних різноманітних 

маніпуляцій, а в разі необхідності самостійно приймати виважені рішення і виконувати реанімаційні 

заходи (штучне дихання, непрямий масаж серця тощо. 

Нами встановлено, що визначальною особливістю високоспеціалізованих відділень (центрів) 

анестезіології та інтенсивної терапії третинного рівня є велике розмаїття нозологій діагнозів у 

важкохворих, що знаходяться там на лікуванні. Це накладає велику відповідальність на медичних 

сестер щодо правильного догляду за хворими та обумовлює необхідність їх безперервного навчання. 

315

Олентир Алла, Кашул Марина 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ-БАКАЛАВРА У ВИЗНАЧЕННІ ТИПУ СІМЕЙНОЇ ОБТЯЖЕНОСТІ ПО 

ВИРАЗКОВІЙ ХВОРОБІ В ДІТЕЙ 





З метою більш глибокого проникнення в суть відмінностей у структурі клінічної картини та 

особливостях перебігу захворювання було вивчено поширеність виразкової хвороби (ВХ) при різних 

типах сімейної обтяженості. Враховуючи те, що в більшості клініко-генетичних досліджень реальним 

для вивчення є об'єм сім'ї в трьох поколіннях споріднення (покоління пробанда, покоління батьків, 

покоління бабусь та дідів за обома батьківськими лініями), ми досліджували наступні типи сімейної 

обтяженості: мати хвора – батько здоровий (№1); мати здорова – батько хворий (№2); мати хвора – 

батько хворий (№3). Серед пробандів у кожній із груп, що порівнювалися, типи сімейної обтяженості 

№2 та №1 зустрічалися майже в однаковій мірі (основна група - 24,7 ± 3,1 % та 21,4 ± 1,4 % відповідно, 

група порівняння – 3,7 ± 1,4 % та 4,2 ± 2,0% відповідно). Тип сімейної обтяженості №3 зустрічався 

тільки у хворих пробандів із частотою 3,5 ± 1,2 % і не зустрічався серед здорових пробандів. Отже, 

виявлено, що одним із факторів ризику розвитку захворювання є наявність ВХ у батьків пробанда. 

Причому вірогідність розвитку захворювання зростає, якщо ВХ страждають обидва батьки. Вивчення 

розповсюдженості означених вище типів спадковості серед пробандів залежно від статі показало, що 

серед пробандів - дівчаток в обох порівнювальних групах переважав тип №2, серед пробандів - 

хлопчиків – тип №1. Тип спадкової обтяженості №3 відмічався майже в однаковій мірі серед осіб обох 

статей в основній групі. 

Омельчук Анна 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 





Цукровий діабет залишається одним із найпоширеніших захворювань людини. Кількість хворих 

на цукровий діабет в різних країнах становить 4-7% від загальної популяції, на початок 2010 року у світі 

зареєстровано близько 285 млн хворих. Актуальність проблеми цукрового діабету зумовлена значною 

поширеністю захворювання, тим що він є базою для розвитку складних супутніх захворювань та 

ускладнень, ранньої інвалідності та смертності. Основу їх складають діабетичні мікроангіопатії та 

нейропатії. У хворих на діабет значний ризик атеросклерозу та ішемічної хвороби серця. Більше 40% 

ампутацій нижніх кінцівок є наслідком синдрому діабетичної стопи. Цукровий діабет також найчастіша 

причина сліпоти у людей. 

Ускладнення цукрового діабету фіксуються у 70-80% хворих, а в разі тривалого перебігу – у 

100%. Ураження серця та судин спостерігаються у 50-80% хворих на цукровий діабет, ризик смерті від 

інфаркту міокарда чи іншої судинної катастрофи у таких хворих у 4-5 разів більший, ніж у середньому в 

популяції. Гангрена нижніх кінцівок при цукровому діабеті спостерігається в 50 разів частіше порівняно 

з рештою популяції. 

В Україні головною проблемою цукрового діабету є його пізня діагностика. На жаль, у багатьох 

випадках це захворювання діагностується на тому етапі, коли вже сформовані складні незворотні 

ускладнення. 

Згідно з проведеним нами дослідженням головною метою у роботі медичної сестри з хворими 

на цукровий діабет є рання діагностика та профілактика ускладнень цукрового діабету, та вчасна, 

кваліфікована і успішна реабілітація ускладнень які вже виникли. 

316

Паращик Роксолана 

АДАПТАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ НА 

ТРУДОВУ МІГРАЦІЮ 


Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. О. П. Венгер 

Тернопільський державний медичний університет Ім. І. Я. Горбачевського 


Основними психологічними проблемами з якими зустрічаються трудові мігранти є адаптація до 

нового соціального, політичного, кліматичного, культурного, релігійного пристосування в новому суспільстві. 

Навіть за умов сприятливих обставин соціальна адаптація мігрантів розглядається як переживання 

мігрантами змін, культуральних відмінностей, ізоляції і депривації, а тому міграція вважається важким 

стресогенним, психотравмуючим чинником. Звичайний соціальний порядок і культурні норми є втраченими, 

тому мігранти легко розгублюються в нестандартній ситуації. 

Динамічний процес адаптації мігрантів до реалій оточення включає такі наступні невротичні 

симптоми: депресії, тривожність, дезадаптація, астенія як наслідок призводить до фрустрації ворожості та 

зміни психологічного стану. 

Однією з ознак соціально-психологічної дезадаптованості особистості є переживання внутрішніх і 

зовнішніх конфліктів, без знаходження психічних механізмів і форм поведінки, необхідних для її розв'язання, 

що викликає у таких особистостей стан затяжного стресу, тривалої депресії, особистої кризи, невпевненість, 

ідентифікаційну сплутаність. 

Також варто додати, що є особистості які здатні легко реагувати та змінювати свої ідентифікаційні 

структури що вважається фактором нервово-психічного здоров‘я та достатньої адаптації. 

Висновок: Соціальна адаптація залежить від впливу макро соціальних факторів на певний тип 

особистості, а також його адаптативні можливості. Депривація мікро соціуму призводить до погіршення 

існування в макро соціумі. 

Пасєка Людмила 

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 


науковий керівник: канд. пед. наук С.Д Поплавська 



Проблема підготовки медичної сестри менеджера ВМНЗ II-IV рівнів акредитації є актуальною 

і потребує нагального вирішення. Недостатньо високий рівень професіоналізму керівника негативно 

впливає на професіоналізм підпорядкованого персоналу, а відповідно на основі їхньої спільної праці – 

й на морально-психологічний клімат у колективі. 

За даними проведеного нами анкетування (128 респондентів: 90 бакалаврів та 38 магістрів) 

було виявлено, що 52,3% досліджуваних показали низький рівень готовності до управлінської 

діяльності, що свідчить про необхідність поглибленого вивчення менеджменту в охороні здоров‘я. 

Тільки 18,0% опитуваних мають достатні знання для управлінських рішень, здатні керувати колективом, 

вміють створити сприятливий морально-психологічний клімат та правильно налаштовувати 

працівників на продуктивну працю. Решта 29,7% респондентів мають певний рівень знань та навичок, 

але не вміють оперувати ними при вирішенні керівних функцій. 

Нами розроблено модель готовності до управлінської діяльності, за якої головна/старша 

медична сестра повинна відігравати провідну роль у моральному вихованні всіх членів колективу, в 

дотриманні етичних норм медичними працівниками. А головне – створити в колективі взаємини між 

людьми, що забезпечать умови для збереження психічного здоров‘я співробітників та підвищення 

ефективності праці. 

317

Продеус Катерина 

ДОГЛЯД ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ СТОМОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ. 

Циклова комісія хірургічних дисциплін. 

Науковий керівник: викладач хірургії вищої кваліфікаційної категорії В.Ф. Ямчук. 

ДВНЗ I - II р.а. Бердичівський медичний коледж, 

м. Бердичів, Україна. 

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров‘я в Україні проживає від 50 до 70 тис. 

стомованих людей. Колостома - це виведення на поверхню черевної стінки петлі чи кінця відрізку 

товстої кишки з метою евакуації екскрементів у випадках, коли в результаті захворювання чи травми їх 

вихід через пряму кишку не можливий. Не зважаючи на те, що завдяки удосконаленням хірургічних 

технологій та альтернативних методик необхідність у формуванні колостом зменшилась, цілий ряд 

таких важких патологій як колоректальний рак, перфоративний дивертикуліт, природжені 

захворювання, травми кишківника та інші приводять до необхідності формування тимчасових чи 

постійних колостом. Догляд за колостомою – важка і кропітка робота, яку пацієнтам часто доводиться 

здійснювати самостійно, що створює для них ряд проблем практичного, психологічного та соціального 

характеру. 

У випадках неправильного догляду за колостомою у пацієнтів можуть виникнути різноманітні 

ускладення, пов‘язані як із застосуванням засобів догляду за стомою (мацерація, травмування шкіри, 

контактні та алергічні дерматити, грибкова інфекція та ін.), так і ускладнення, безпосередньо пов‘язані з 

самою стомою (ретракція, пролапс, кровотеча, сепарація та ін). Для їх попередження необхідні 

відповідні знання та вміння правильно користуватися калоприймачами, стома тампонами, мінікапами 

та іншими засобами догляду. 

Вирішення даної проблеми можливе шляхом навчання пацієнтів правильному догляду за 

стомою, забезпечення відповідної спеціалізованої допомоги та проведення заходів з питань 

психологічної та соціальної їх реабілітації. 

Путря Марія, Попелюк Олександра-Марія 

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОЮ СЕСТРОЮ- 

БАКАЛАВРОМ 

Кафедра догляду за хворими та ВМО 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. О.В. Макарова 



У Чернівецькій області в цілому було виявлено 699 випадків уроджених вад серця (УВС) у дітей 

віком 0-14 років. Показник загальної поширеності УВС у регіоні становить 3,96±0,14‰. 

Оцінка динаміки поширеності УВС у дітей Чернівецької області за останні 10 років виявила її 

хвилеподібний характер. Так, у 2001 р. поширеність УВС склала 4,5‰, у 2006 р. підвищилася до 4,7‰, 

а потім знову знизилася до 2,9‰ у 2010 р. та підвищилася до 3,9‰ у 2011 р. Зростання поширеності 

УВС у Чернівецькій області можна розцінювати як відносно позитивне явище, що свідчить про 

покращення діагностики та реєстрації УВС у немовлят. А це, в свою чергу, пов‘язане з широким 

впровадженням сучасних методів пренатальної діагностики УВС, у тому числі, із виїзними 

консультаціями лікарів-генетиків. Разом з тим, порівняння цих показників із загально-українськими 

засвідчує, що близько 50,0% вад у немовлят залишаються невиявленими, а значить, діагностуються чи 

реєструються вперше у більш пізньому віці. 

Найнижчі показники захворюваності спостерігалися у 2010 р., починаючи з 2011 р. визначено 

зростання захворюваності УВС по Чернівецькій області. Найвища захворюваність відмічена у 

Хотинському районі (0,09±0,02%), що у 1,8 рази перевищує аналогічний показник по області. Найнижча 

(у 1,6 рази) захворюваність УВС спостерігається у Сторожинецькому районі. Досліджено, що 

захворюваність дітей УВС по м. Чернівці (0,07±0,01%) була вищою у порівнянні із дітьми сільської 

місцевості (0,05±0,01%, р

Яковлєва Уляна, Бабінець Анастасія 

ВИКОРИСТАННЯ АКУПРЕСУРИ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ В 

МЕДСЕСТРИНСЬКІЙ ПРАКТИЦІ 

Кафедра поліклінічної справи та сімейної медицини 

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Л.С. Бабінець 

Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я. Горбачевського 


В Україні цільового рівня артеріального тиску (АТ) у ході лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) 

досягають лише у 19 % пацієнтів. Часто причиною цього є низька прихильність пацієнтів до призначеного 

медикаментозного лікування. Недостатня ефективність базисного лікування ГХ надихають лікарів і 

науковців на пошук додаткових методів терапії, серед яких все частіше рекомендують 

рефлексотерапевтичні методики (РТ), зокрема класичну акупунктуру, акупресуру (АП), багатоголчасту 

різнометалеву поверхневу аплікацію та ін. Середній медичний персонал бере активну участь у 

впровадженні неінвазивних методів РТ, зокрема АП у хворих на ГХ. Медична сестра забезпечує хворому на 

ГХ емоційний спокій, а також вимірює рівень АТ і частоту пульсу. Багатогранні механізми дії РТ та 

результати рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень обґрунтовують доцільність її застосування 

в комплексному лікуванні хворих із ГХ для покращення ефективності лікування та якості життя пацієнтів. 

Мета дослідження – вивчити ефективність включення курсу АП в комплексному лікуванні хворих на 

ГХ на основі аналізу динаміки рівнів АТ, пульсу, кардіалгічного синдрому і показника порогу больової 

чутливості. Об‘єктом дослідження були 45 хворих на ГХ, які проходили лікування в денному стаціонарі 

Центру первинної медико-санітарної допомоги, створеного на базі Тернопільської міської клінічної лікарні 

№2 на засадах сімейної медицини. До дослідження увійшли пацієнти з ГХ І-ІІ стадії, І ступеня. Діагноз ГХ, її 

ступінь і стадію встановлювали відповідно до рекомендацій асоціації кардіологів України та Європейської 

асоціації кардіологів Всі хворі до початку РТ лікування отримували стандартне антигіпертензивне 

комплексне лікування протягом не менше 2 тижнів, частіше у вигляді монотерапії або не більше двох 

базисних препаратів у загальноприйнятих дозах, а також виконували рекомендації щодо профілактики 

факторів ризику щодо АГ. Однак цільового рівня АТ досягти не вдалося. Для підсилення комплексного 

лікування включали комплекс АП з 10 сеансів за гальмівним методом з використанням загальноприйнятих у 

РТ точок акупунктури: T20, Vb20-21, V10-15, Gi15, I14-15, F14, Gi4, 11, Mc6, C7, E36, E44, Vb30, F2-3, Rp6, 

R2, T4, V25 та ін. Кардіалгічний синдром визначали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) за 10- 

бальною системою. Для визначення рівня чутливості до болю використовували колориметр Харді-Вольфа- 

Гудела, який визначає поріг больової чутливості у випробуваного за появою відчуття болю під впливом 

індукційного струму. 

Проведений аналіз показав, що проведення АП достовірно покращувало всі досліджувані 

параметри хворих на ГХ, особливо починаючи з 5 сеансу. Показник ДАТ був більш торпідним у процесі 

лікування, однак у групі 8-10 сеанс позитивна динаміка ДАТ була статистично достовірною. Поріг больової 

чутливості достовірно підвищувався після проведеного рефлексотерапевтичного лікування в усіх групах 

після кожного сеансу, а також від сеансу до сеансу. Після 8-10 процедур АП було констатовано наближення 

до показника порогу болю групи молодих здорових людей (контроль). Це показово підтверджувалося 

позитивною динамікою кардіагічного синдрому за 10-бальною шкалою ВАШ після кожного сеансу та із 

збільшенням тривалості курсу рефлексотерапевтичного комплексу лікування. Проведення кореляційнорегресійного 

аналізу між показниками кардіалгії (за ВАШ у балах) і порогу больової чутливості (у мА) 

засвідчило наявність достовірного значної сили обернено пропорційного зв‘язку між ними (r=- 

0,59±0,11; р

Шитікова Ольга 

СТАНДАРТИЗАЦІЯ СЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В ГЕМАТОЛОГІЧНИХ ВІДДІЛЕННЯХ І ЦЕНТРАХ 





Особливістю захворювань крові та кровотворної системи є висока летальність, що свідчить про 

медико-соціальний характер цієї проблеми. 

Нами встановлено, що захворюваність на злоякісні хвороби крові в Україні на початок 2011 р. 

складала 19,8 випадків на 10 тис. населення. 

Поширеність гематологічних захворювань становила 122,4 випадів на 10 тис. дорослого 

населення. У структурі злоякісних хвороб крові майже третину становлять лімфопроліферативні 

захворювання , включаючи лімфоми з лейкемізацією, значне місце посідають лейкемії, дещо менший 

відсоток займають хронічні мієлопроліферативні захворювання та множинна мієлома. 

За даними Національного канцер–реєстру України, у структурі захворюваності на злоякісні 

новоутворення для вікової категорії 14-29 років захворювання на лейкемії виявляють найчастіше: 15- 

16 та 13% відповідно. 

У цій віковій категорії хворих онкологічного профілю відмічають найвищу смертність від 

лейкемій – 31-33%. У 2009 році цей показник становив 13,8; у 2010 -15,7 на 10 тис. населення. 

В Україні - один з найвищих в Європі показників смертності від злоякісних хвороб крові на 

першому році захворювання – 37,9% з числа виявлених в тому ж році пацієнтів. 

Житомирська область займає одне з перших місць із хвороб крові та кровотворних органів і 

окремі порушення із залученням імунного механізму. У 2009 році цей показник становив 29,3 на 10 тис 

населення, у 2010 - 34,0 на 10 тис населення. 

За цих умов зростає роль медичних сестер, яка полягає в проведенні профілактики 

гематологічних захворювань, навчання пацієнтів щодо попередження виникнення ускладнень, а також 

в питаннях психологічної підтримки невиліковних пацієнтів. 

Agatha Akumu Otieno 

TOBACCO SMOKING IN RELATION TO LUNG CANCER 

Institute of Nursing, International Nursing School 

Supervisor: Dr. N. Haliyash, MD, PhD, BSN 

Ternopil State Medical University by I.Ya. Horbachevsky 

Ternopil, Urkaine 

Cigarettes smoking and spit and pipe tobacco are made from dried tobacco leaves. More than 7,000 different 

chemicals have been found in tobacco and tobacco smoke. Among these are more than 60 chemicals known to cause 

cancer. Most lung cancers are the result of inhaling carcinogenic substances, which are inside the tobacco that contains 

nicotine, tar, phenol, carbon monoxide (carcinogens). Tobacco smoking is the leading risk factor for premature mortality 

in the European Region, causing about 0.6 million deaths a year. Smoking remains a major contributory factor to the gap 

in mortality and healthy life expectancy between the most and least advantaged. 

Cancer is a class of diseases characterized by out-of-control cell growth, and lung cancer occurs when this 

uncontrolled cell growth begins in one or both lungs, and it‘s the most common reason of death among smokers. About 

87 % of lung cancers are related to smoking and inhaling the carcinogens in tobacco smoke. Even exposure to secondhand 

smoke can damage cells so that cancer forms. 

This study was conducted based on statistical data received from the WHO web-site ‗Smoker news world‘. 

Tobacco use is the most important risk factor for cancer causing 71 % of global lung cancer deaths. According to the 

WHO/Europe tobacco control database, smoking accounts for 12–20 years of life lost and up to 21 % of deaths. In the 

WHO European Region smoking prevalence is estimated at around 28.6 % with a large gender difference: 40 % of males 

and 18.2 % of females. On average, statistics show that 24% of young people aged 15 years smoke every week. Current 

or former cigarette smokers make up approximately 90% of patients with lung cancer. 

The findings showed that 28.8 % of Ukrainian adults smoke, half of whom are men. About 67.9 % of current 

smokers stated that they would like to stop smoking, while 40.5 % tried to quit in the past year. A significant number of 

adults, 93.1 % declared they believe that smoking causes grave illness, while 86.3 % think that second-hand smoke is 

extremely dangerous. 

Smoking untimely kills more than 100,000 people in Ukraine annually and is some 13 % of the country‘s disease 

burden. About 70 % death related to smoking occur in the 35-69 age group. 

The WHO asserts the importance of strategies to reduce both demand and supply, and provides a framework for tobacco 

control measures to be implemented at the national, regional and international levels by protect people from exposure to 

tobacco smoke by regulating the contents of tobacco products Warn people about the dangers of tobacco. 

WHO have even developed a series of practical advice programme managers and policies makers on how to 

advocate, plan and implement effective cancer control. 

320

Edeen Jalloh 

PHYSICAL ACTIVITY AND CORONARY HEART DISEASE – MYOCARDIAL INFARCTION 

Institute of nursing, international nursing school, bachelourate nursing program 

Ternopil state medical university by I. Horbachevsky 


The cardiovascular disease which affect the coronary arteries of the heart are often called Coronary Heart 

Disease (CHD). Myocardial infarction is the most common diagnosis with CHD (WHO 2010). According to the latest data 

published in April 2011 by WHO, CHD deaths in Ukraine reached 338,108 or 49.36% of total deaths making it the 

number one cause of death in Ukraine. The age adjusted Death Rate of CHD is 399.79 per 100,000 of population ranks 

Ukraine the number two in the world. Physical inactivity is now identified as the fourth leading risk factor for global 

mortality (6% of death globally), that increases the person‘s risk of coronary heart disease and ischaemic stroke by 

around 1.5 times. Worldwide physical inactivity causes about 1.9 million deaths, 20% of CVD and 22% of CHD. WHO 

predict that by 2030, almost 23.6 million people will die from CVDs, mainly from coronary heart disease and stroke. 

The aim of this research is to describe and compare the amount of physical activity during leisure time, 

occupational, housework and regular exercise in two different populations in Ternopil, Ukraine. Thereby look into how 

findings from this survey relates to what is known as the benefits and risk factors for CHD specifically Myocardial 

Infarction which is the most common of all. 

The study used a quantitative methodology. A screening questionnaire was developed asking questions related 

to background variables as smoking, heart problem and other disease as well as physical activity during leisure time, 

occupational, housework and regular exercise. The questionnaires were distributed to 100 individuals of the same age 

bracket; 50 persons who had suffered from CHD particularly myocardial infarction at the Cardiac department of the 

Ternopil City regional hospital – Ukraine and 50 persons who has never or show no sign of heart disease from which a 

sample of maximum diversity was selected. Data were analyzed statistically to describe and compare the two groups. 

According to our findings; individuals with CHD, 78% are men and 22% are women. Among the healthy 

individuals, 64% are women and 36% are men. Our findings also show that 76% of healthy individuals do not engage in 

physical activity at recommended levels by WHO, only 21.4% engaged in physical activity. And among the individuals 

with CHD, 81% do not engage in physical activity at recommended levels by WHO, only 18.8% engaged in physical 

activity. 

There is an increasing trend toward sedentary lifestyle among the studied groups especially men, which makes 

them more prone to CHD than women in Ukraine. There seems to be a general lack of understanding what physical 

activity is and the importance of it for preventing CHD in Ukraine. This research provides insight into the process by 

which physical activities can be of great health benefit to the society. 

Caroline Gundumura 

MEN IN NURSING: THE SOCIETY’S VIEW 

Institute of nursing 

Supervisor: dr. N. Haliyash, md, bsn 

Ternopil state medical university by I.Ya Horbachevsky 

The history of nursing is almost exclusively a history of women‘s accomplishments despite the fact that men 

have worked as nurses since the profession‘s infancy. Our forefathers set out societal expectations in accordance to 

gender, which took root even to date, and when someone forms an identity that is incompatible with these ‗expectations‘ 

people become uncomfortable and unsure how to behave. Even though much has changed in today‘s world, in terms of 

gender roles, some things have stayed the same. Because of distinguished roles for men and women the society has 

historically instituted, people feel it is important to uphold that ‗feminism‘ and ‗masculinity.‘ Studies conducted by many 

scholars came to the conclusion that without doubt ‗sex-typing‘ of nursing is due to social, cultural and economic values 

that provide disincentives for men to enter this ‗traditionally‘ female occupation. 

The aim of the research is to examine the view of today‘s society on men in nursing specifically comparing the 

African and American societies and if today‘s society has a better perspective of men in nursing. 

Data acquisition was obtained through an objective questionnaire, which were given to 30 students from African 

community in Ternopil, Ukraine and 30 students from US colleges (sent via postal service). Statistical method helped to 

analyze received data. 

According to our findings, Africans still view nursing as women‘s job, a good 100% according to my findings 

prefer to be cared for by nurses who are women. Most Africans feel that women are better care givers as they are 

nurturers by their inborn nature. However, 40% of Americans do not mind being cared for women and at least 20% of 

them believe men can be care givers just as women can. 

Conclusion. The stereotypes and gender roles that have been put in place by the society makes it hard to 

equate men and women in nursing. Although a lot has changed in the past few decades most people are still stuck in a 

rut and having men in nursing just doesn‘t seem right to them. The American and the rest of the western societies are 

quickly evolving and men are being encouraged to enter nursing but in spite of this change almost 10% of nurses in the 

USA to date are men. 

321

Josephine Nanu 

PREGNANCY INDUCED HYPERTENSION 



Ternopil state medical university by i. Horbachevsky 

Pregnancy induced hypertension (PIH) is an acute hypertensive state that develop after 20 th week of gestation. PIH is a 

condition unique to pregnancy that occurs in 5% to 10% of pregnancies in the United States, despite years of research the 

cause is still unknown. The incidence of PIH ranges from 3% to 7% in healthy primigravida and 1% to 3% in multigravida. 

Although the PIH syndrome has been well characterized, and many studies indicate that hypertension, proteinuria, endothelial 

cell dysfunction, and insufficient placentation are key features of this disorder. 

Although the proportion of pregnancies with gestational hypertension and eclampsia has remained about the same in 

the U.S. over the past decade, the rate of preeclampsia has increased by nearly one-third. This increase is due in part to a rise 

in the primigravida, multiple births, where preeclampsia occurs more frequently. Its one of the leading causes of maternal, 

fetal/neonatal mortality and mortality world wide. The triennial report of maternal deaths in the UK 1997-1999 (Lewis and Drife 

2001), identified that the hypertensive disorders of pregnancy were the second most common cause of maternal mortality with 

2.5 deaths per million maternities from preeclampsia and 2.4 per million from eclampsia. There are five major categories of 

hypertension during pregnancy: Chronic Hypertension, Gestational Hypertension, Preeclampsia, Eclampsia and Pre-eclampsia 

superimposed on chronic hypertension. 

The research was focused on pregnant women with pregnancy induced hypertension of different age groups and parity 

and data collection was use of medical records statistics from Giwa General Hospital, Kaduna State, Nigeria. The statistics were 

collected from the medical record of three years period (2009-2011), which were analyzed in an organized table of percentages 

and charts. Each item was analyzed and tabulated. 

Table 1. 

Incidence of PIH syndrome in dependence of primigravida and multigravida. 

Parity Hypertension Pre-eclampsia Eclampsia Total 

N=130 Absolute % Absolute % Absolute % % 

Primigravida 0 0.0 49 37.7 35 26.9 64.6 

Multigravida 1 0.8 22 16.9 23 17.7 35.4 

Total 1 0.8 71 54.6 58 44.6 100 

Conclusion. The hypothesis which state that there is high incidence of PIH in primigravida than multigravida was proven as it 

shows above that 84 of the patients (64.61 %) were primigravida and 46 (35.39 %) were multigravida. There are more 

occurrences of pre-eclampsia with 54.59 % while hypertension is rare because women don‘t go to hospital with slight signs and 

symptoms until it becomes severe. The complications of severe preeclampsia and eclampsia could be prevented by more 

widespread use of prenatal care, education of primary medical care personnel, prompt diagnosis of high-risk patients and timely 

referral to tertiary medical centers. Early identification of women at risk for pregnancy-induced hypertension may help prevent 

some complications of the disease. Education about the warning symptoms is also important because early recognition may 

help women receive treatment and prevent worsening of the diseases. 

Ijomah Vera Adaobi 

THE REPRODUCTIVE AGE AND PERIOD OF WOMEN 



Ternopil state medical university by I.Horbachevsky. Ukraine 

Reproduction is the biological process by which new individual organisms are produced. Reproduction is 

the fundamental feature of all known life; each individual exists as the result of reproduction. This research focused 

more on sexual reproduction. 

Sexual reproduction is one of the two basic manners in which organisms reproduce. Sexual reproduction, 

takes two: It requires a male sex and a female sex, each of whom contributes a gamete (sex cell). The female sex 

cell is the egg, and the male sex cell is the sperm .The egg and sperm unite to create a zygote, which contains the 

genetic information from both parents. The reproductive age and period is the interval when a woman is capable of 

reproducing or the fertile period of a woman. This starts from Menarche to Menopause. 

This study was aimed at investigating the factors that affect the reproductive age and period of women, the 

discrepancy between the reproductive age and period of Ukrainian and Nigerian women and the reason for this 

discrepancy if any. 

The method of study and data collection employed was the simple random sampling. Using questionnaires, 

related background questions like menarcheal age, dietary habit, occupation, social habits like smoking, medical 

history of reproduction and illness and infections and menopausal age. A total of 60 questionnaires were distributed 

amongst Ukrainian and Nigerian women. I5 questionnaires were distributed to non-menopausal women and 15 

questionnaires to menopausal women for each group respectively. Data were analyzed statistically to describe and 

compare the two groups. 

Within the scope of this study, it was revealed that, Ukrainian women have their menarche at the average 

age of 13 years while Nigerian women have theirs at an average age of 12 years of age. It was also found that the 

menopausal age of Nigerian women is at the average of 47 years and for Ukrainian women it is an average of 50 

years of age. This study further revealed that Ukrainian women rarely have complications and infections that may 

affect their reproductive period during and after delivery because of high standard of health care and early 

detection and treatment of such. Whereas the Nigerian women had history of complications during pregnancy and 

delivery and also recurrence of infections like hepatitis because of poor health care services which make this 

problem invisible at the early stage. It was also seen that Ukrainian women had high history of menstrual 

irregularities while Nigerian women had a less incidence of menstrual irregularities. 

Based on the results obtained in this research work, it is likely that the discrepancy between the 

reproductive age and period of Ukrainian and Nigerian women is caused by the dietary habit which is affected by 

the economic standard, the social life of the women due to their weather conditions and their accessibility to good 

health care services. 

322

Rashidatu Issah 

COMPARING THE INCIDENCE OF BACTERIAL MENINGITIS IN DEVELOPED AND DEVELOPING 

COUNTRIES WITH EXAMPLE ON GHANA AND UNITED KINGDOM (ENGLAND AND WALES) 

Institute of Nursing, International Nursing School, 

Bachelourate Nursing program 

Supervisor: Dr. N. Haliyash, MD, BSN 

Ternopil State Medical University By I.Horbachevsky 


Bacterial meningitis is an inflammation of the meninges, the membranes covering brain and the spinal 

cord, caused by bacteria. It is universally considered to be a fatal disease from the time it was first described by 

Vieussux (a Swiss physician) in 1806 up to early century but its first recorded outbreak occurred in Geneva in 

1805. Bacterial meningitis is a severe, potentially life-threatening infection that is associated with high rates of 

morbidity and significant disability in survivors. 

The task of the study was to compare the incidence of bacterial meningitis in developed and developing 

countries with example on Ghana and United Kingdom (England and Wales) using statistical methods. 

Although meningitis is a notifiable disease in many countries, the exact incidence rate is unknown. 

Bacterial meningitis occurs in about 3 people per 100,000 annually in western countries. Population-wide studies 

have shown that viral meningitis is more common; at 10.9 per 100 and occur more often in summer. In Brazil, the 

rate of bacterial meningitis is higher at 45.8 per 100 annually. Its incidence in Malawi (Sub-Saharan Africa), where 

most adult medical inpatients have advanced human immunodeficiency virus (HIV) infection, is 50 per 100,000 

adult person-years. The estimated incidences of Hib meningitis at 0-4 years age group were 70 cases per 100,000 

population per year in Africa, accounting for approximately 90,000 cases per year, respectively. 

Recently, we have established (using statistical data from Internet sources) that after initiating total 

immunization of pediatric population with Hib vaccine the leading pathogenic agent causing bacterial meningitis 

both in western countries and Sub-Saharan African countries is N. Meningitidis, the second most common bacteria 

is S. Pneumoniae, and H. Influenzae type b encounteres approximately 1.3-5 % of cases (see tab.1). 

Table 1. Incidence of pathogenic types of Bacterial Meningitis in United Kingdom (UK) and Ghana for all age 

groups for the year 2010. 

Bacteria Ghana % UK % 

H. Influenzae 34 5 8 1.3 

N. Meningitidis 400 58 340 55.2 

S. Pneumoniae 207 30 121 19.6 

Unspecify 48 7 147 23.9 

Total 689 100 616 100 

Conclusions. We conclude that, the World Health Organization should emphasize and encourage on routine use of 

all the necessary vaccines during immunization programmes. 

There is also the need for Public Health Services to organize program that aid in educating the public most 

especially parents on this deadly disease, about its occurrence, possible signs and symptoms, complications and 

best method of prevention. 

323

Onyekachi Ogbonna 

ACADEMIC STRESS COPING STRATEGIES FOR NURSING STUDENTS 



Ternopil state medical university by i. Horbachevsky. Ukraine 

Stress - a condition of physical or mental strain caused by inability to adjust to factors in the environment 

thus resulting in physiological tension or pressure. 

The incidence of stress among nursing students is quite alarming and the leading cause being academic pressure/ 

workload according to a research done to determine the sources of stress and coping strategies in 366 nursing 

students, of Iran Faculty of Nursing & Midwifery, using a cross-sectional design, observed that ‗trying to improve 

themselves‘ the self-reliance strategy, trying to make their own decision‖, the social support strategies, ―praying‖, 

seeking diversion strategy, listening to music‘, the relaxing strategy ‗were the main coping strategies employed by 

the students . 

Nursing students are prone to stress due to transitional nature of nursing education. University education 

for nurses is an intensive program that requires the students to acquire very broad knowledge and skills that will 

enable them function effectively in carrying out the various nursing roles required of them after graduation. The 

students are exposed to a lot of theoretical as well as practical experiences since nursing deals with human 

response to disease process. 

Academic stress is inevitable in any academic institution or environment making it the leading cause of 

stress amongst students. Financial problems, amongst many others; is also one of the reasons for stress in students 

too. Dealing with these kinds of stress and adopting good coping strategies is a major cause of concern and 

remains the available option. Coping is a constant ongoing process, which requires a change in structure, function 

or behavior so that the person is better suited to the environment. It should be noted that academic stress just like 

any other cause of stress if not properly managed could result to psychological stress. 

The objectives of the study were to find out how undergraduate nurses cope with academic stress, 

determine the factors that enhance coping as well as the factors that hinder coping to academic stress in the 

students. 

A descriptive study was used and questionnaires were distributed amongst 35 international students. A 

questionnaire was used for collection of data which was analyzed using frequency tables and percentages. 

According to my findings, greater percentage of students employed these coping strategies, adopting good study 

habit, re-evaluation of stressful situation, seeking support of friends were the main coping strategies adopted. 

Joining discussion group, starting early to read to avoid overworking and resorting to prayer/meditation were major 

factors that enhanced coping. Leaving reading till last minutes to examinations is one of the key factors that 

hindered coping amongst others. 

324

СЕКЦІЯ 

«ОФТАЛЬМОЛОГІЯ, 

СТОМАТОЛОГІЯ, ЛОР- 

ПАТОЛОГІЯ» 

325

326

Андрійчук Таїсія 

ОСОБЛИВОСТІ ВИПАДКОВОЇ ОНКО-ЛОР ПАТОЛОГІЇ У ЖИТЕЛІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Кафедра оториноларингології, офтальмології та нейрохірургії 

Науковий керівник: д-р.мед.наук., проф. Яшан О.І. 



Збільшення числа онкологічних хвороб та хронічних інфекцій верхніх дихальних шляхів 

позначається на перебігу онкопроцесів ЛОР – органів, зокрема злоякісних: рак гортані посідає 8-е, 

новоутворення глотки — 9-е, носової порожнини і приносових пазух — 12-е місце у загальній структурі 

злоякісних захворювань. Зростає кількість доброякісних утворень, підвищується ризик їх малігнізації. Мета 

роботи: визначити частоту виникнення пухлин ЛОР – органів та динаміку розвитку онкологічної патології 

даної локалізації у мешканців Тернопільщини за результатами звернення в комунальний заклад 

Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня». 

Здійснено аналіз результатів гістологічного дослідження матеріалів біопсій підозрілих щодо 

онкопереродження утворів, знайдених в результаті оперативних втручань, випадково, при обстеженні 

хворих під час лікування іншої патології в ЛОР-відділенні КЗ ТОР ТУЛ за останні 1.5 роки. 

У ІІ півріччі 2010 р. виконано 137 обстежень, у І 2011 р. — 118, у ІІ 2011р. — 128 . З них у ІІ 2010 р. 

виявили 26 злоякісних процесів (вухо—1, глотка та гортань — 16, ніс та навколоносові пазухи — 9), у І -му 

2011 — 16 (2, 9 і 5 відповідно), ІІ-му — 17 (0, 14 і 3 відповідно), найбільше і приблизно однаково часто 

зустрічаються незроговілий, зроговілий рак, далі перехідні форми, іноді аденозний рак, є поодинокі злоякісні 

лімфоми, рабдоміосаркома, фібросаркома. Із доброякісних найчастіші набряково– фіброзні поліпи, схильні 

до малігнізації плоскоклітинні папіломи, фіброми. Cтаном на кінець березня 2012 р. наявні результати 53 

біопсій, діагностовано 6 злоякісних пухлин (вухо — 1, глотка та гортань — 5), з них 4 зроговілих, 1 

незроговілий та 1 перехідний рак. 

Отже, онкозахворюваність ЛОР – органів, маючи від‘ємну тенденцію, залишається на високому рівні і 

потребує інтенсифікації вчасної діагностики. 

Авдєєв Олександр, Морозов Дмитро, Авдєєва Роксана 

ПОКАЗНИКИ ПОЛ/АОС У ГІПО ТА ГІПЕРЕРГІЧНИХ ТВАРИН РІЗНОГО ВІКУ З ПАРОДОНТИТОМ 


Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. О.В. Авдєєв 



Розвиток пародонтита залежить від реактивності організму, яка регулює характер відповіді на 

патогенну дію. Метою нашого дослідження явилось вивчення змін показників перекисного окиснення ліпідів 

(ПОЛ) та активності антиоксидантної системи (АОС) у гомогенаті пародонта тварин із гіпо- та гіперергічним 

пародонтитом. Досліди проведено на 30 дорослих білих нелінійних щурах-самцях та 30 одномісячних 

щурах. Кожна вікова підгрупа була поділена на три групи: І група – 10 білих щурів із гіпоергічною реакцією; ІІ 

група – 10 білих щурів із гіперергічною реакцією; ІІІ група – 10 білих щурів із нормергічною реакцією, яким 

уводили фізрозчин (інтактний контроль). Моделювання гіпоергічної та гіперергічної реакції проводили 

шляхом внутрішньом‘язового введення циклофосфану (10 мг/кг) та пірогеналу (10 мкг/кг) протягом 7 днів 

щоденно. Забій із дотриманням біоетичних принципів, забір тканин пародонта проводили через 7 діб після 

початку експерименту. Результати досліджень показали, що процеси ліпопероксидації з утворенням її 

кінцевих продуктів були більш інтенсивними в шестимісячних тварин, водночас, початкові продукти (ДК) 

більш інтенсивно утворювалися в одномісячних тварин. Загалом, більший рівень продуктів ПОЛ 

спостерігався в молодих тварин при гіперергічному пародонтиті, у статевозрілих – рівень ДК був більшим 

при гіпоергічному пародонтиті, ТБК-АП утворилося більше – при гіперергічному пародонтиті. При аналізі 

реакції АОС виявлено, що більшою мірою на запальний процес в пародонті реагував рівень ВГ, коливання 

активності каталази були незначними. Найбільша активація АОС спостерігалася у дорослих тварин, суттєву 

недостатність антиоксидантного захисту зафіксовано в одномісячних тварин. 

327

Бобрик Іванна, Корконішко Ольга 

НОВИЙ СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ КОН’ЮНКТИВІТІВ 

Кафедра офтальмології ім. Б.Л. Радзіховського 

Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. О.Д. Рудковська 

Буковинський державний медичний університет, 


Вірусні кон‘юнктивіти в останні роки досить розповсюджені, дуже контагіозні і можуть приймати 

характер епідемій. 

Нерідко викликають ускладнення у вигляді рогівкових інфільтратів, спричинюючи тривалу 

непрацездатність пацієнтів. 

Мета: підвищити ефективність лікування вірусних кон‘юнктивітів. 

Матеріал і методи: під нашим спостереженням було 23 хворих з двобічним аденовірусним 

кон‘юнктивітом. Вік хворих – від 20 до 45 років (11 – жінок, 12 – чоловіків). Хворі були поділені на 2 групи: 1- 

ша група (основна) - 12 хворих - одержувала стандартну терапію ( противірусні засоби, вітаміни, 

імуномодулятори ) у поєднанні з мідріатиком ( 1% тропікамід – по 1 кр. 3 р. на день в уражене око сумісно з 

носінням світлозахисних окулярів ). 2-га група ( контрольна ) – 11 хворих – одержувала ідентичну терапію, 

але без мідріатиків. Обидві групи були співставимі за віком, статтю, важкістю місцевих та загальних проявів 

вірусної інфекції. 

Результати. В основній групі зміни з боку кон‘юнктиви ( гіперемія, виділення, фолікули) пройшли 

достовірно швидше, ніж у контрольній групі ( 7,2±1,3 дня проти 13,0 ± 2,1 дня, p

Жмурик Дмитро, Лясковець Наталія 

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ АНІРИДІЇ ТА АФАКІЇ У ПАЦІЄНТІВ 

ПРООПЕРОВАНИХ З ПРИВОДУ ТРАВМАТИЧНОГО ВІДШАРУВАННЯ СІТКІВКИ 

Кафедра офтальмології 

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика 


Наслідки контузійної та проникаючої травми ока - одна із основних причин зниження зору, 

сліпоти та інвалідності. 

Мета роботи. Розробити тактику комплексного хірургічного лікування пацієнтів із 

посттравматичною аніридією, в поєднанні з афакією або катарактою, шляхом застосування вітректомії 

на I етапі і подальшою імплантацією іридокришталикової діафрагми (ІКД) на II етапі, та оцінити її 

ефективність. 

Матеріал та методи. Ми спостерігали 9 пац. після проникаючого поранення (6 пац) та 

контузійної травми ока (3 пац). В строки від 2 год. до 2 дн. виконано ПМХО рани. У 4 пац. спостерігався 

парацентральний рубець рогівки. На 2 очах визначалась афакія. На 7 - травматична катаракта із 

сублюксацією 1 ст. - в 1 випадку, II ст. – в 1, III ст. - в 3 вип.. Вивих кришталика в СТ у 2 пацієнтів. 

Часткова колобома райдужки- у 5-ти пац., повна аніридія - у 2, травматичний мідріаз - у 2 вип.. На 4 

очах- повний, на 2 – частковий гемофтальм. Травматичне відшарування сітківки діагностовано у 7 пац.. 

В 2 випадках визначалися внутрішньоочні сторонні тіла (ВСТ). 

I етапом (в терміни від 3 до 14 днів) виконувалась задня закрита субтотальна вітректомія (ЗЗСВ) 

з факофрагментацією (5 вип.), факоемульсифікацією (2 вип.), видаленням ВСТ (2 вип.), 

ендолазеркоагуляцією (9 вип.), ендотампонадою вітреальної порожнини силіконом (7 вип.) або газовоповітряною 

сумішшю С 3 F 8 (2 вип.). Видалення силікону проводили в терміни від 1-го до 2-х місяців після 

вітректомії. II етапом- імплантацію ІКД через 6-12 міс. після виведення силікону. Всім хворим 

проводився комплекс офтальм. обстежень. Термін спостереження- 5 років. 

Результати. Гострота зору (ГЗ) через 3 місяці після І етапу становила від 0,1 до 0,5 з корекцією 

афакії та діафрагмою 3 мм. ВОТ в межах норми на 6 очах, на 3 – компенсована офтальмогіпертензія. 

Через 3 міс. після ІІ етапу ГЗ- в 2 випадках- 0,1; в 2– 0,3; в 3– 0,4 та на 2 очах 0,5 і 0,6 відповідно. В 

ранньому післяопераційному періоді у 7 пац. констатували ексудативну реакцію 0-I ст., у 2- II ст. із 

випадінням фібрину в передню камеру, у 4- гіпотонію (Т-1), у 5- набряк рогівки. У 1 вип. при 

декомпенсації ВОТ підшито клапан ―Ahmed‖. 

Заключення. І етапом доцільно виконувати ЗЗСВ, ендолазеркоагуляцію та ендотампонаду в 

термін від 3 днів до 2 тижнів після травми. Виведення силікону оптимально від 1-2 міс. після тампонади. 

Імплантація ІКД, ІІ етапом, від 6 до 12 міс. 

Заяць Володимир 

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ОДОНТОЛОГІЧНОЇ ТА СКЕЛЕТНОЇ ЗРІЛОСТІ ПРИ ПОРУШЕННІ 

ОКЛЮЗІЙНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ ЩЕЛЕП У ДІТЕЙ 7-12 РОКІВ 


Науковий керівник – к.мед.н., доц. Гевкалюк Н.О. 


Вивченню питань розповсюдженості зубо-щелепних аномалій та деформацій, дефектів зубів та 

зубних рядів у дітей приділяється пристальна увага, оскільки останнім часом спостерігається тенденція до 

зростання розповсюдженості цієї стоматологічної патології. Відомо, що основними критеріями біологічного 

віку є зрілість, яка оцінюється, окрім іншого, за скелетною зрілістю та зубною зрілістю, причому для дітей 7- 

12 років вони є ведучими. Зубний вік в певний період розвитку випереджає хронологічний, тому часто 

спостерігається посилений ріст щелепових кісток, що необхідно враховувати при виборі методу та складанні 

плану ортодонтичного лікування різних зубо-щелепних аномалій (ЗЩА). 

Метою нашого дослідження було вивчення взаємозв‘язку ступеня зрілості-скелетного та зубного віку 

– у дітей 7-12 років із порушенням оклюзійного співвідношення щелеп. 

Матеріал та методи дослідження. Нами обстежено 38 пацієнтів віком 7-12 років з порушенням 

оклюзійного співвідношення щелеп, з них – 15 хлопчиків та 23 дівчаток. Проведено дослідження та 

проаналізовано 38 ортопантомограм та телерентгенограм голови в боковій проекції. Ступінь мінералізації 

зубів визначали за системою, запропонованою А.Demirjian, ступінь дозрівання тіл шийного відділу хребта за 

методом T.Baccetti (2002). Біологічний вік визначали за ступенем диференціювання скелета, 

використовуючи систему оцінки скелетної зрілості за рентгенограмами. 

Нами встановлено, що поширеність зубо-щелепних аномалій змінного прикусу у пацієнтів 7-12 років 

м.Тернопіль є досить високою – дефекти зубних рядів діагностуються у 63,7% випадків. Причиною цього є 

раннє руйнування зубів внаслідок каріозного процесу, що приводить до недорозвинутості зубних рядів і 

щелеп, змін оклюзії, функціонального перевантаження окремих груп зубів, порушення функцій скроневонижньощелепного 

суглобу, і в цілому, виражених порушень функцій зубо-щелепної системи. Одонтологічні 

признаки віку показали відповідність ступеня мінералізації твердих тканин зуба та стадій прорізування зуба. 

Аналіз вивчення взаємозв‘язку ступеня зрілості показав відповідність скелетного та зубного віку у дітей 7-12 

років із порушенням оклюзійного співвідношення щелеп. Одонтологічні признаки віку залежать від 

інтенсивності каріозного ураження та ступеня компенсації каріозного процесу. порівняльний аналіз даних 

визначення кісткового віку рентгенограм хребта, який добре візуалізується на стандартній 

телерентгенограмі голови в боковій проекції, показав його відповідність ступеню мінералізації зубів. 

Проведені нами дослідження мають практичне значення, так як дають можливість провести 

діагностику порушень оклюзійного співвідношення щелеп, вибрати адекватний метод ортодонтичного 

лікування та спрогнозувати його із врахуванням темпів розвитку систем організму, зокрема, зубо-щелепної 

системи. 

329

Калініна Наталя, Погонець Оксана 

ФЛЮОРОЗ 

Циклова комісія стоматологічних дисциплін 

Науковий керівник: канд. мед. наук Ю.В.Кордон 

Україна 

Постановка завдання. Місто Могилів-Подільський відноситься до 3-ї кліматичної зони за вмістом 

фтору і ГДК для цієї зони складає 1,3мг/л.. Рівень коливання фтору в місті Могилів – Подільський від 0,7 до 

3,3мг/л. Рівень коливання фтору в м. Могилів-Подільський від 0,7 до 3.3 мг/л. Крім цього в місті існують певні 

райони, які є зонами ризику виникнення флюорозу. 

Провести дослідження і вивчити ураженість прошарків населення флюорозом на ендемічній 

території м.Могилів-Подільський. 

Мета роботи: Дослідити вплив хімічного складу води, яка містить підвищену концентрацію фтору, на 

здоров'я людини і визначити ендемічну поширеність флюорозу серед населення міста та його території. 

Опис дослідження та основні результати: Флюороз клінічно проявляється появою плям різної 

форми та кольору на присінковій поверхні зубів постійного прикусу. 

етапів: 

Дослідження рівня захворюваності на флюороз проводилося стоматологічним гуртком в декілька 

1) Вивчення особливостей водопостачання м. Могилева-Подільського та хімічного складу води, 

методів визначення фтору у воді. 

2) Вивчення рівня захворюваності на флюороз серед учнів шкіл міста протягом 2006-2011р.р. 

3) Вивчення рівня захворюваності на флюороз серед студентської молоді медичного коледжу міста 

Могилева – Подільського, яке проводилося останні п‘ять років. 

4) Планування вивчення питання флюорозу в місті Могилів-Подільському серед студентів інших 

навчальних закладів міста з метою вивчення поширеності флюорозу у Вінницькій області та за її межами. 

При дослідженні 

були виявленні особливості хімічного складу води та систем водопостачання 

відповідно до залягання підземних вод погорбованої місцевості. 

Дослідження показало, що найвищий рівень захворюваності на флюороз (до 35%) відмічається в 

учнів тих шкіл, які розташовані на територіях, що водопостачаються з свердловин з підвищеним рівнем 

фтору у воді. Це школа № 3 в районі Проспекту Незалежності ( 3,0 мг\л. ) і школа № 5 (колишня школа № 

8) в районі заводу ім.Кірова ( 1,6 мг\л); тоді, як в центрі міста, де жителі вживають воду з закільцьованих 

свердловин з вмістом фтору 0,9 – 1,0мг\л, рівень захворюваності школярів всього 0,5 %. 

Вивчення структури захворювання на флюороз за останні 5 років показало, що найчастіше 

зустрічається плямиста форма флюорозу (63,5%). 

За результатами дослідження студенти проводили профілактичні та лікувальні заходи серед 

населення ендемічної території міста. 

Висновки.1.Місто Могилів-Подільський є ендемічним щодо захворюваності на флюороз. 

2.Серед вражених флюорозом 

районі проспекту Незалежності. 

студентів коледжу переважають міські жителі, які проживають в 

3.Переважними формами флюорозу у міських студентів є плямиста та штрихова, що відносно легко 

піддаються естетичній корекції, хоча зустрічається і ерозивна 

фтористої інтоксикації твердих тканин зуба. 

форма, що свідчить про значний рівень 

4.Санітарно-просвітницька робота дає реальні позитивні результати в зниженні захворюваності на 

флюороз, що й було доведено. 

флюорозу. 

5.Лікувально-профілактичні заходи є ефективними лише при плямистій та штриховій формах 

330

Карнаух Елена 

МИКРОКРИСТАЛЛИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА РОТОВОЙ ЖИДКОСТИ У ДЕТЕЙ С ЗАБОЛЕВАНИЯМИ 

ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЙ ОБЛАСТИ 

Кафедра стоматологии детского возраста, детской челюстно-лицевой хирургии и имплантологии 

Научный руководитель: д-р мед.наук, доц. Назарян Розана Степановна 



Соматическая патология оказывает выраженное негативное влияние на течение заболеваний 

полости рта. Выявлено повышение распространѐнности и интенсивности кариеса твѐрдых тканей зубов у 

детей и подростков с различной патологией органов пищеварения. 

О минерализующем потенциале ротовой жидкости можно судить по типу кристаллоподобных 

образований в капле слюны, помещѐнной на предметном стекле. По виду микрокристаллизации слюны 

можно судить о восприимчивости пациента к кариесу. У кариесрезистентных лиц наблюдаются 

кристаллоподобные образования древовидной формы с тенденцией расположения по центру капли слюны. 

У кариесвосприимчивых эта структура видоизменяется или исчезает совсем. 

Нами было проведено обследование 25 детей в возрасте от 9 до 14 лет, находящихся на 

диспансерном учѐте у гастроэнтеролога. Контрольную группу составило 17 человек без данной патологии. 

Забор ротовой жидкости осуществлялся при помощи стерильной Пастеровской пипетки в количестве 0,2-0,3 

мл, пробу помещали на обезжиренное предметное стекло. Готовые образцы исследовали при помощи 

стационарного лабораторного микроскопа марки БИОЛАМ ЛОМО С1У4.2. 

Результаты. Установлено, что в кристаллообразовании смешанной слюны у 15 человек (88,2%) 

контрольной группы определяются древовидные кристаллы различной мощности и контрастности, иногда с 

формой снежинки, сочетания древовидных и мелкоточечных, мелкозернистых кристаллоподобных 

образований. Показатель кристаллизации колеблется в пределах от 0,6 до 1,0, что свидетельствует о 

высоком уровне минерализующей способности слюны. У 19 пациентов основной группы (76%) отмечалось 

исчезновение древовидных структур и появление мелкоточечных и мелкозернистых образований. 

Показатель кристаллизации в пределах 0,1-0,4. 

Таким образом, изменение микрокристаллической картины ротовой жидкости у пациентов с 

заболеваниями гастродуоденальной области может являться объективным критерием реминерализующего 

потенциала ротовой жидкости и требует дальнейшего изучения. 

Кекош Катерина 

КЛІНІЧНИЙ ДОСВІД ВЖИВАННЯ ЛІКУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З «БЕПАНТЕН КРЕМ 

5%» ЯК МІСЦЕВОГО, А ТАКОЖ «НЕЙРОВІТАН» І «АЛОРА» ЯК ЗАГАЛЬНОГО ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ 

ЕКСФОЛІАТІВНИМ ХЕЙЛІТОМ 

Кафедра стоматології ФПО 

Науковий керівник: д-р. мед. наук, проф. І.Г. Романенко 

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського 

м. Сімферополь, АР Крим, Україна. 

У нашій роботі ми порівнювали ефективність лікування ексфоліатівного хейліта з використанням 

стандартної методики лікування і із застосуванням лікувального комплексу що складається з «Бепантен 

крем 5%», вітамінного комплексу «Нейровітан» і «Алора» сироп. У клінічних дослідження прийняло участь 

10 чоловік у віці від 27 до 53 років. На підставі об'єктивних методів дослідження і скарг пацієнтів нами був 

поставлений діагноз ексфоліатівний хейліт, суха форма. Пацієнти були розділені на 2 групи по 5 чоловік. 

Для лікування ексфоліатіного хейліта в першої групи пацієнтів ми застосовували індиферентну мазь на 

основі оксиду цинку виробництва ВАТ " Лубніфарм‖. Пацієнти використовували мазь 3 рази на день, 

наносячи на уражену поверхню, протягом 7 днів. Для лікування хейліта в другої групи ми застосовували 

всередину комплекс вітамінів групи В «Нейровітан», курс складався з 2 пігулок 1 раз на день впродовж 4х 

тижнів. «Алора сироп» по 1 чайної ложки перед їжою 3 рази на день. Місцево застосовувався крем 

«Бепантен», який пацієнти наносили на пошкоджену поверхню 2 рази на добу протягом тижня. В результаті 

у пацієнтів 1-ої групи видиме поліпшення клінічної ситуації спостерігалося на 3 - 4-й день лікування, у 

пацієнтів 2-ої групи вже на 2-й день лікування. Через 7 днів у пацієнтів 1 групи об'єктивно зберігається 

невелика кількість лусочок по лінії Кляєна. У пацієнтів 2-ої групи при обстеженні спостерігається фактично 

повне одужання. Отже, вживання даних препаратів дозволяє підвищити ефективність лікування 

ексфоліатівного хейліта. 

331

Климчук Оксана 

РИНІТ: ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАННЯ ВИБОРУ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ У СТУДЕНТСЬКОМУ 

СЕРЕДОВИЩІ 

Науковий керівник: М.В.Грибок 


м. Луцьк, Україна 

Риніт (нежить) — одне з найбільш розповсюджених захворювань на земній кулі. Нежить нерідко 

супроводжує гострі та хронічні інфекційні захворювання або має хронічний перебіг, пов‘язаний з алергією чи 

вегетативними розладами. 

У 1994 році Міжнародний консенсус по ринітах визначив, що ринітом слід вважати захворювання, яке 

щоденно супроводжується протягом години і більше принаймні двома з перелічених симптомів: виділення з носа 

(ринорея), закладеність, чхання, свербіння в носі. Це захворювання уражає людей будь-якого віку. 

Для дослідження питання вибору засобів лікування ми проводили анкетування студентів І-ІV курсів 

Луцького базового медичного коледжу. Всього було опитано 198 респондентів. Ми з'ясували, що практично кожен 

(95%) з опитаних хоча б раз в житті мав симптоми риніту і застосовував препарати для лікування. 

Ми запропонували студентам усіх курсів відповісти на запитання анкети для з'ясування мотивів вибору 

лікарських засобів при нежиті. Так, студенти перших курсів (73%) при виборі лікарських засобів спираються на 

поради родичів та сусідів, 10% опитаних роблять свій вибір завдяки рекламі, 10% респондентів звертаються до 

працівників аптеки і тільки 7% прислухаються до порад лікаря. У той же час жоден із студентів старших курсів не 

звертає увагу на рекламу, 65% студентів звертається до лікаря (викладача), 20% черпає інформацію з Інтернетджерела 

та 15% перед використанням препаратів ознайомлюються з інформацією з довідників. 

Такі відповіді дають підстави стверджувати, що з вивченням фундаментальних та клінічних дисциплін 

збільшується відповідальне ставлення студентів до свого здоров'я та більше уваги приділяється застосуванню 

медикаментозних речовин. 

Кобченко Наталия, Соколова Ирина 

МИКРОФЛОРА ЗУБНОГО НАЛЕТА – ОСНОВНАЯ ПРИЧИНА ЗАБОЛЕВАНИЙ ПАРОДОНТА У 

ДЕТЕЙ 

Кафедра стоматологии 

Научный руководитель: д-р.мед.наук, проф. Соколова И.И. 



Раньше считали, что болезни пародонта ни в детском, ни в юношеском возрасте не возникают. По 

мнению Канторовича (1925), пародонтоз (пародонтит) до 18 лет не наблюдается, даже при особенно 

неблагоприятных общих и местных условиях, и до 30-летнего возраста встречается очень редко. 

В настоящее время целый ряд наблюдений подтверждает, что все формы заболеваний пародонта могут 

встречаться уже в детском возрасте. По данным ряда авторов (Даниленко Г.М., 2001, Валеева Є.Р. 2003, 

Бирюкова Н.А. 2006 и др.), ведущая роль в развитии заболеваний пародонта принадлежит микрофлоре зубной 

бляшки, зубного налета, которая представлена преимущественно грамотрицательными и грамположительными 

кокками, облигатными и факультативными анаэробами, актиномицетами, простейшими, фузобактериями, 

дрожжевыми грибами, спириллами, спирохетами, бактероидами и др. 

Образование зубного налета в большом количестве наблюдается, с одной стороны, при плохой гигиене 

полости рта или ее отсутствии (Артюшкевич А.С., 2006; Баранов А.А., 2003). С другой стороны, образование 

обильного налета и зубной бляшки связано с нарушением механизмов естественного самоочищения, которое 

может быть обусловлено рядом факторов (Беляева Н.Н., 2001; Кружалова О.А., 2000 и др.), возникающих в 

полости рта у ребенка: гипосаливация или вязкая слюна; травматическая окклюзия, которая наблюдается при 

скученности зубов, аномалиях прикуса в разных плоскостях, неправильно проводимом ортодонтическом лечении, 

раннем удалении молочных моляров, что приводит к перегрузке постоянных резцов; аномалии строения и 

прикрепления уздечек губ и языка, мелкое преддверие полости рта; нарушение функций жевания (ленивое или 

жевание на одной стороне), глотания (инфантильный тип), дыхания (ротовое, смешанный тип); вредные 

привычки; хроническая травма пародонта разрушенными зубами, неправильно наложенными пломбами, 

деталями ортодонтических аппаратов, при самоповреждениях подростками пародонта ногтями, ручками, 

заколками и т.д.; недостаточная нагрузка жевательного аппарата, связанная с преобладанием в рационе 

тщательно обработанной мягкой пищи. 

Мировой опыт и научные исследования убедительно доказали, что только целеустремленная, эффективная 

профилактическая программа может существенно повлиять на снижение уровня стоматологической заболеваемости 

(Косенко К. Н., 1981; Кунец Т. В., 1998; Деньга О. В., 1999; Скульская С. В., 2001). 

332

Кольба Андрій 

ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ СТОМАТОЛОГІЇ 

Кафедра менеджменту 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц., Кольба Олександра Орестівна 

ПВНЗ ―Європейський університет‖ 


У приватних стоматологічних організаціях (ПСО) прийняття управлінських рішень диктується, 

насамперед, економічними параметрами, проявляється особлива чутливість до витрат, тобто суворо 

дотримується принцип прямого взаємозв‘язку між доходами і витратами. 

Ефективність підприємницької діяльності в значній мірі залежить від правильного вибору стратегії і 

тактики ціноутворення. Господарська діяльність ПСО пов‘язана зі споживанням сировини, матеріалів, 

енергії, з амортизацією обладнання, компенсацією витрат робочого часу, а також з іншими необхідними 

витратами. Ці витрати постійно відшкодовуються за рахунок доходу підприємства від реалізації 

стоматологічних послуг, що забезпечує безперервність процесу надання послуг. 

Загальним показником, що є сумою усіх витрат підприємства в грошовому еквіваленті, є 

собівартість. Політика ціноутворення приватного стоматологічного закладу будувалася і продовжує 

будуватися з врахуванням як короткострокової, так і довгострокової рентабельності закладу. При цьому 

прибуток розглядається як показник ефективності діяльності ПСО за пройдений період часу, а степінь 

задоволення споживачів, як показник майбутнього прибутку. 

Управління ПСО повинно передбачати максимальне використання досягнень сучасного 

менеджменту, в тому числі системно-ситуаційного підходу при формуванні організаційної структури і 

розподілу функцій між керівниками різних рівнів. 

Аналіз формування ринку стоматологічних послуг на Україні свідчить, що найбільш оптимальною 

організацією стоматологічної допомоги являються крупні недержавні стоматологічні клініки. Саме такі 

організації здатні надавати населенню комплексно всі види стоматологічних технологій. В таких установах є 

можливості для широкого впровадження сучасних досягнень, ефективного самоінвестування. Крупні 

підприємства можуть організовувати клініки різного рівня складності, в залежності потреб пацієнтів, що 

дозволяє знижувати вартість лікування, і робить допомогу на сучасному рівні доступною для широких верств 

населення. 


ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКІСНИХ ІМУНННИХ МАРКЕРІВ 

ПРИ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОМУ ПАРОДОНТИТІ 


Науковий керівник: Бойцанюк Світлана Іванівна 



Стан імунної системи організму відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку захворювання, адже її 

недостатність або надлишкова активація може викликати пошкодження тканин пародонту. 

Сучасні дослідження підтверджують значні функціональні порушення імунної системи у хворих із 

захворюваннями пародонту, що проявляються в ослабленні специфічних і неспецифічних чинників імунітету 

на загальному і місцевому рівнях. 

Стан місцевого імунітету слини необхідно оцінювати за рівнями імуноглобулінів класів G, A, M (ІgG, 

ІgA, ІgM). Для кількісного визначення досліджених показників використовують метод простої радіальної 

імунодифузії в агаровому гелі (Mancini et al., 1965) з використанням антисироваток відповідної 

специфічності, а також стандартів імуноглобулінів людини класів G, A, M. Підрахунок рівня концентрації 

імуноглобулінів проводиться за допомогою програми TETRASOFT. 

Концентрацію секреторного імуноглобуліну А (sІgA) у слині проводять за загальноприйнятою 

методикою методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням тест-системи. 

Співвідношення ІgG:ІgA відображає активність локальної продукції антитіл як фактора розвитку 

запалення, у той час як співвідношення sІgA:ІgA характеризує активність локального синтезу повноцінної 

молекули sІgA, тобто ІgA+секреторний компонент. Співвідношення ІgG:ІgA у слині хворих на пародонтит при 

ефективному лікуванні є підвищеним відносно здорових. 

Отже, проведене дослідження кількості імуноглобулінів у хворих при генералізованому пародонтиті 

встановить посилення місцевого імунітету, на що вказуватиме зростання конценрації у слині IgG, IgA, sIgA 

та підвищення співвідношення sІgA:ІgA. Також співвідношення sІgA до ІgA бажано використовувати в якості 

прогностичного маркера гіперергічної імунної відповіді й неефективності лікування. 

Вивчення особливостей імунної відповіді при різних клінічних проявах генералізованого пародонтиту 

має великий практичний інтерес, оскільки дозволить визначити підходи до диференційованої імунотерапії 

захворювання. 

333

Кривенко Людмила 

ВЛИЯНИЕ МЕТОДОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ГИГИЕНЫ НА ПОВЕРХНОСТЬ РЕСТАВРАЦИОННОГО 

МАТЕРИАЛА В ЛАБОРАТОРНЫХ УСЛОВИЯХ 


Научный руководитель: д-р.мед.наук Р.С. Назарян 


г.Харьков, Украина 

Целью нашего исследования явилось определение степени и характера механического 

повреждения реставрационного материала светового отверждения на основании изучения поверхности 

пломбировочного материала с помощью отражающей микроскопии. Материалы и методы. Образцы были 

изготовлены в виде дисков диаметром 6 мм, толщиной 1,5 мм. Всего было изготовлено 25 образцов, 

каждый образец полимеризовали световым потоком галогенового фотополимеризатора Degulux, Degussa, 

в течение 20 секунд. Образцы группы №1 не подвергались какому-либо воздействию и служили 

контрольной группой. Образцы группы №2 обрабатывались стандартной циркулярной щеточкой и пастой 

«SuperPolish», Kerr, в течение 1 минуты, затем промывались дистиллированной водой и пассивно 

высушивались. Полировка образцов группы №3 была осуществлена с помощью полировочных головок 

системы PoGo, Dentsply, по аналогичной методике также в течение 1 минуты. В группе №4 применялась 

воздушно-абразивная система Air-Flow в течение 10 секунд в соответствии с рекомендациями 

производителя, затем образцы были промыты дистиллированной водой и пассивно высушены. Образцы 

группы №5 были обработаны с помощью ультразвукового пьезоэлектрического аппарата Woodpecker UDS- 

L на средней мощности в течение 1 минуты, без давления на поверхность зуба, стандартной насадкой, тип 

U1. Результаты исследования. При сравнении поверхности образцов группы №2 и №3 с контрольной 

группой видны следы обработки в виде полос, поверхность неровная, с неравномерно выраженной 

шероховатостью. Поверхность образца группы №4 практически сходна с образцами группы №1, обладает 

пористой и шероховатой поверхностью, отсутствует зеркальный блеск. Образцы группы №5 имеют 

значительные дефекты и неравномерность поверхности, выраженные царапины и полосы, что говорит об 

агрессивном воздействии на реставрационный материал. Полученные данные обуславливают 

перспективность исследования воздействия методов профессиональной гигиены на реставрационные 

материалы. 

Кук Катерина 

ГРАФІЧНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З АДЕНТІЯМИ 


Науковий керівник: Осарчук Н.А. 



Основними причинами адентії - повної або часткової відсутності молочних чи постійних зубів, - за 

даними численних досліджень, є карієс та його ускладнення. Рання втрата зубів у тимчасовому, змінному та 

постійному прикусах призводить до функціонального перевантаження окремих груп зубів, що веде за собою 

порушення всіх функцій зубо-щелепної системи, в тому числі й функції ковтання. Відомо, що з моменту 

стабілізації тимчасового прикусу фізіологічним стає соматичний тип ковтання, який приходить на зміну 

інфантильному. . 

Метою роботи було встановлення взаємозв‘язку між типом ковтання.та наявністю адентій різних 

видів. вторинних 

Було обстежено 119 студентів 3-го курсу стоматологічного факультету, яким було проведено 

антропометричні методи дослідження та функціональні клінічні проби. 

В результаті проведених нами досліджень було виявлено 21випадок інфантильного типу ковтання, 

що становить 17,6% та 4 випадки адентій (3,36%), з яких первинна та вторинна склали 0,8% та 2,5%. 

відповідно. Слід зазначити, що у всіх обстежених з адентією (первинною та вторинною) визначався 

інфантильний тип ковтання. 

Проведені нами дослідження засвідчили, що існує певний зв‘язок між типом ковтання.та наявністю 

адентій різних видів. Функціональне порушення типу ковтання супроводжувало всі виявлені випадки адентії. 

Проте для встановлення наявності звязку між виявленими порушеннями необхідног провести 

масштабніше дослідження. Визначення частоти адентій у дитячого і дорослого населення і корекція 

інфантильного типу ковтання в них стануть предметом подальшого дослідження. 

334

Крупей Василь 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТРАВНОЇ 

СИСТЕМИ 

Кафедра педіатрії № 1 

Науковий керівник: д-р. мед. наук, проф. О.Є. Федорців 



Відомо, що інтенсивність ураження твердих тканин зубів знаходиться під впливом багатьох чинників 

зовнішнього середовища та індивідуальних особливостей організму. Сьогодні карієс розглядається як 

мультифакторіальне захворювання і являє собою патологічний процес, при якому в тканинах зуба виникають 

послідовно зміни на молекулярному, клітинному, органному рівнях. Зміни структури зуба на молекулярному рівні 

повязані з порушенням нервової регуляції або ураженням системи каталізаторів обміну речовин, які включають і 

зміни мінеральних компонентів слини. Такі порушення можуть виникнути при різних захворюваннях організму, в 

тому числі і при хронічних захворюваннях травної системи, або під впливом негативних факторів навколишнього 

середовища. За даними ряду дослідників біля 80 % дітей мають поєднану патологію травної системи і порожнини 

рота. 

Метою нашого дослідження було вивчити особливості перебігу каріозного ураження зубів у дітей з 

хронічною патологією травної системи. 

Під спостереженням знаходилось 78 дітей віком від 6 до 9 років з хронічним гастродуоденітом та карієсом, 

з них 41 хлопчик (50,25 %) та 37 дівчаток (49,75 %). Середній вік дітей становив 7,2 2,5 років. Огляд щелепнолицевої 

ділянки у дітей проводився згідно рекомендацій ВООЗ (1995) із застосуванням стандартних 

стоматологічних інструментів при природному або штучному освітленні. 

Розподіл дітей на групи за інтенсивністю карієсу проводився за оцінкою ступеня активності каріозного 

процесу. 

Результати проведених досліджень показали, що серед обстежених дітей переважала компенсована 

форма карієсу у 41 (52,56 %), у 29 (37,17 %) виявлена субкомпенсована форма, а у 8 (10,27 %) – 

декомпенсована. Індекс інтенсивності карієсу зубів у дітей 1-ї групи становив 2,760,17; у пацієнтів ІІ групи – 

6,320,13; у дітей ІІІ-ї групи - 10,190,42, при цьому індекс суми поверхонь ушкоджених карієсом нелікованих, 

пломбованих та видалених тимчасових зубів в однієї обстеженої дитини в дітей 1-ї групи в середньому складав 

2,890,19; в дітей ІІ групи – 7,560,26; у пацієнтів ІІІ групи – 12,320,64. 

Таким чином, у дітей з хронічним ураженням травної системи спостерігається порушення стану твердих 

тканин зубів, що проявляється каріозним їх ураженням. Це свідчить про те, що хронічні захворювання травної 

системи можна вважати однією з причин розвитку карієсу у дітей, з іншого боку, каріозне ураження зубів дитини 

може бути одним із пускових факторів ураження верхніх відділів травної системи. 

Кучер Артур 

ОЦІНКА АДЕКВАТНОСТІ ПЛОМБУВАННЯ АПРОКСИМАЛЬНО-ОКЛЮЗІЙНИХ КАРІОЗНИХ УРАЖЕНЬ 


Науковий керівник – к.мед.н., доц. Гевкалюк Н.О. 


Серед різноманітних патологічних процесів жувального апарату особливе значення мають 

порушення оклюзійних співвідношень, які виникають при невчасному та неякісному відновленні дефектів 

зубних рядів, що супроводжується їх функціональним перевантаженням. Незалежно від методу реставрації 

дефекта коронкової частини зуба, ключовим моментом є відновлення контактного пункту та моделювання 

рельєфу оклюзійної поверхні. 

Мета дослідження – на основі епідеміологічного дослідження визначити структуру інтенсивності 

каріозного ураження, його локалізацію та оцінити адекватність пломбування апроксимально-оклюзійних 

поверхонь зубів. 

Матеріал та методи дослідження. Нами проведено епідеміологічне дослідження методом 

викопіровки даних з медичних карт стоматологічних хворих, що звертались на лікування в стоматологічний 

центр ТДМУ в 2011р., яке включало визначення інтенсивності карієсу зубів та його структури; локалізації 

каріозного ураження; аналіз прицільних рентгенограм зубів, пломбованих з приводу апроксимального 

карієсу. 

Результати дослідження. В процесі аналізу амбулаторних карт нами встановлено, що інтенсивність 

карієсу зубів склала 9±0,1, причому в її структурі переважали каріозні та видалені зуби (71,3%). Переважна 

кількість каріозних порожнин припадає на апроксимально-оклюзійні поверхні (68,2%). Оцінка адекватності 

пломбування апроксимально-оклюзійних поверхонь зубів, проведена шляхом аналізу прицільних 

рентгенограм зубів, показала, що нераціональне пломбування апроксимально-оклюзійних поверхонь зубів, 

проведене з порушенням міжзубного контакту, приводить до розвитку структурних змін в тканинах 

пародонту різного ступеня вираженості. 

Висновок. Доведена необхідність при моделюванні апроксимально-оклюзійних рельєфів бокових 

зубів керуватись їх індивідуальною архітектурою для забезпечення відтворення контактної та оклюзійної 

поверхонь зубів, включаючи і фінішну обробку реставрації, що запобігатиме ускладненням, які найчастіше 

виникають при нераціональному пломбуванні. 

335

Лавришин Соломія 

РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ РЕТЕНОВАНИХ НИЖНІХ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ ЗА ДАНИМИ ОРТОПАНТОМОГРАФІЇ 


Науковий керівник: канд. мед. наук Якимець М.М. 



Одним із актуальних питань сучасної ортодонтії є вирішення питання: ―Чи мають вплив треті моляри 

на формування скупченості зубів, і вирішення питання про необхідність їх збереження або видалення 

залишається відкритим. Ряд авторів вважають прорізування восьмих зубів, етіологічним фактором у 

формування нижньощелепного краудінгу (Малигін Ю.М., Ахмедханов Ю.А., 2004;. Блек М, Біббі К 2006 

р.Самір Е. Бішар, 2006). Інші не вважають цей фактор істотним (Van der Sanden, 2002; John J. Sheridan, 

2007). 

Метою нашого дослідження було провести оцінку розповсюдженості ретенції третіх молярів нижньої 

щелепи у пацієнтів за наявності скупченості зубів у фронтальній ділянці щелепи. Методом дослідження було 

обрано аналіз цифрової ортопантомографії, яку широко використовують для планування лікування. Вивчено 

273 ортопантомограми пацієнтів у віці від 21 до 30 років. Серед обстежених було 172 жінок та 94 чоловіків. 

Результати дослідження показали, що частота ретенованих нижніх третіх молярів серед жінок 

становила 65 %, з яких 33 % склала повна ретенція, а 32 % – напівретенція. Відповідно число прорізаних 

восьмих зубів серед жінок склало 35 %. Серед чоловіків розпосюдженість повної ретенції нижніх третіх 

молярів сягнула 46,8%, напівретенованих 30,8%, число прорізаних становило 22,3%. 

Висновки: таким чином результати аналізу ортопантомограм підтвердили наявність високого 

відсотку ретинованих зубів, що дає підстави для подальшого поглибленого вивчення даної проблеми. 

Костюк Віктор, Костюк Ірина, Дмитрів Іванна, Йосипчук Василь, Левицька Оксана 

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ М’ЯКИХ ТА ТВЕРДИХ ТКАНИН НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ЩУРА ПІД ДІЄЮ 

ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПАСТИ В РІЗНІ ТЕРМІНИ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ 

Кафедра дитячої стоматології, кафедра патоморфології з секційним курсом 

Наукові керівники – доц. Костюк В.М., ас. Костюк І.Р. 



Мета дослідження: вивчити морфологічні зміни в тканинах нижньої щелепи щурів під впливом пасти 

на основі кальцію гідроксиду та живокосту настоянки. Проведено експериментальне дослідження на 18 

щурах лінії Вістар (вагою 80-100 г), яких було розділено на 3 групи. В кожну групу входило по 6 тварин, одну 

із яких оперували без внесення пасти – кістковий дефект загоювався під кров‘яним згустком. В ділянці кута 

нижньої щелепи механічним шляхом створювали дефект кістки, в який поміщали пасту. Щурів 1 групи 

декапітували через 7 діб, 2 – через 14, а 3 – через 28 діб. Для гістологічного дослідження брали щелепу із 

прилеглими м‘якими тканинами. Морфологічні дослідження м‘яких тканин ділянки оперативного втручання 

всіх щурів в різні терміни виведення з експерименту показали, що розроблена паста не має місцевого 

токсичного впливу та позитивно впливає на відновлення кістки. Найбільш виражені процеси регенерації 

кістки нижньої щелепи були зафіксовані у тварин 3 групи: новоутворені острівці кісткової тканини, розділені 

сполучнотканинними волокнами, витісняли із зони дефекту змішаноклітинний запальний інфільтрат. Однак, 

процеси регенерації кістки тварин, у яких загоєння відбувалося під пастою, проходять дещо повільніше, ніж 

у щурів, у яких загоєння відбувалося під згустком (клітинна реакція на пошкодження була менш вираженою 

та відмічалося злиття новоутворених кісткових острівців). Отже, наші експериментальні дослідження 

свідчать, що досліджувана паста не має токсичного впливу на м‘які тканини і сприяє регенерації кістки в 

місці дефекту. 

336

Лебідь Оксана 

СТАН ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ДІТЕЙ З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Н.О. Гевкалюк 



Соціально-економічні чинники, урбанізація, вплив еколого-біологічних та соціально-гігієнічних 

чинників знижують функціональні резерви організму дітей, викликаючи дисгармонію фізичного, емоційного 

та інтелектуального розвитку, негативно впливають на здоров‘я дітей. Динамічне спостереження за станом 

здоров‘я дитячого населення України свідчить про суттєве його погіршення, загальна дитяча захворюваність 

зросла за останні кілька років на 50%. Цю тенденцію можна пояснити зниженням якості та погіршенням умов 

життя, несприятливою екологічною ситуацією, розповсюдженням не здорового способу життя, зокрема 

погіршенням якості та структури харчування населення та малорухливим способом життя. 

Надмірне і незбалансоване харчування, вживання продуктів харчування, отриманих із 

застосуванням хімічних та генних технологій, витіснення з ринку продовольчих продуктів 

сільськогосподарських виробників, агресивний маркетинг алкоголю, тютюну, кондитерських виробів, 

солодкої води, лікарських речовин, висококалорійних і неякісних продуктів харчування, а також сучасна 

політика розвитку міст призвела до збільшення кількості дітей з порушенням метаболізму, що в подальшому 

сприяє розвитку ожиріння серед дитячого населення. 

Проте, гармонійність пропорцій тіла має пряме відношення до стану здоров‘я людини: по 

диспропорціональності будови тіла можна судити про порушення ростових процесів і їх причини. Оскільки 

стоматологічне здоров‘я є невід‘ємною частиною загальносоматичного, то метаболічні порушення в 

організмі людини впливають зокрема і на стан тканин пародонту. 

Метою нашого дослідження, виходячи із вище сказаного, було вивчення залежності складових 

компонентів антропометричних даних підлітків та стоматологічного статусу, зокрема стану тканин 

пародонту. 

Нами було обстежено 29 осіб віком 15-18 років з надмірною масою тіла та 20 осіб такого ж віку з 

нормальною масою тіла. За розробленою нами картою було проведено комплекс досліджень, які включали 

визначення варіантів пропорцій тіла за відношенням довжини тулуба і ширини плечей до довжини тіла 

(індекси відносної довжини тулуба і відносної ширини плечей); рубрикацію індексів створювали за правилом 

сигмальних відхилень, значення яких визначали для кожної віко-статевої групи. 

Пропорції між компонентами маси тіла та їх складові оцінювали по антропометричних даних за 

допомогою формул (Я.Матейки, Брожека та ін.) чи номограм. Вивчення стоматологічного статусу включало 

індексну оцінку стану гігієни порожнини рота та тканин пародонту, а також стан твердих тканин зубів та 

оцінку стану зубо-щелепної системи. 

В результаті проведених нами досліджень встановлено, що в осіб із надмірною масою тіла 

відмічається збільшення питомої ваги запалення тканин пародонту. Так, у дівчат, жировий компонент маси 

тіла яких складав 21,3-23,7%, частота виявлення захворювань пародонту в 1,8 рази більша, ніж у осіб з 

рекомендованою для даного віку масою тіла. В структурі захворювань пародонту переважав хронічний 

катаральний гінгівіт середнього ступеня важкості (69,3%). Що стосується хлопців вказаного віку, то слід 

зазначити, що при збільшенні жирового компоненту маси тіла до 19,8-21,1% в структурі захворювань тканин 

пародонту домінували ураження запально-дистрофічного характеру: хронічний катаральний гінгівіт важкого 

ступеня та пародонтит легкого ступеня, питома вага яких склала 55,4% і 11,7% відповідно. 

Отримані дані дають підстави вважати, що збільшення жирового компоненту маси тіла, яке виникає 

при неправильному харчуванні – порушенні режиму харчування, споживання надмірної кількості вуглеводів, 

переїданні разом із малорухливим способом життя, очевидно, приводять до змін тканин пародонту, 

викликаючи в них запально-дистрофічні процеси різного ступеня важкості. 

337

Лисковець Антон, Павлишин Андрій 

СПОСІБ РЕСТАВРАЦІЇ ЗУБА 


Науковий керівник: Ярема В.М. 



Травматичне пошкодження зубів – це поширений вид патології. Приблизно 90% травм складають 

відколи та переломи коронок зубів із збереженням чи пошкодженням пульпи . Найчастіше страждає 

фронтальна група зубів на верхній щелепі (88,9%), нижній щелепі (11,1%). З появою в стоматології 

композитних матеріалів, що мають адгезивні системи необхідність створення ретенційних пунктів, 

покращення фіксації пломби зменшилась. Стандартний метод реставрації при лікуванні дефектів великої 

площини ураження недостатньо клінічно обґрунтований поганою фіксацією парапульпарних штифтів в зубі, 

пломбувального матеріалу функціональних частин які виходять в порожнини дефектів зуба, тому для 

профілактики випадінь і відколів запропонований вдосконалений спосіб реставрації із застосуванням 

парапульпарних штифтів. 

Вдосконалений спосіб шляхом введення додаткового технологічного елемента в якому дії 

спрямовані на підвищення фіксації штифтів в зубі функціональної частини штифтів з пломбувальним 

матеріалом. Результат способу реставрації зуба парапульпарними штифтами забезпечує посилення 

міцності реконструйованого зуба, відновлення втрачених функціональних, естетичних параметрів. Клінічне 

завдання вирішує обробка коронкових дефектів зуба, створення чотирьох каналів списовидним бором у 

здоровому дентині. Чотири канали створені у протилежних сторонах дефектів коронкової частини зуба, 

п‘ятий, шостий, канали в центрах дефектів. В центральні канали вставляють та фіксують пломбувальним 

матеріалом штифти довжиною 3,0мм у яких фіксують частини 2,0мм функціональні, що входять в дефект 

коронкових частин зуба 1,0мм. В канали, що утворені у здоровому дентині по краях дефектів коронкових 

частин зуба, вставляють та фіксують пломбувальним матеріалом штифти, що мають довжину 6,0мм. 

Верхній штифт має циліндричну форму, нижній штифт, функціональна частина, має довжину 3,0мм 

циліндричної форми та зігнутий по середині під кутом 90° верхній штифт укріплює верхній зовнішній край 

зуба, нижній укріплює ріжучу частину та кут ріжучої частини зуба. Дефект коронкової частини зуба 

пломбувальним матеріалом відновлюють естетичну та функціональну цілісніть зуба. 

В секторі А. Даний спосіб клінічної ефективності вирішують тим, що проводять антисептичну обробку 

зуба 6% розчину перекису водню. Препарують дефект коронкової частини зуба, видаляють кульовидним 

бором залишки розм'ягченого та пігментованого дентина. Списо¬подібним бором створюють три канала, 

один по центру дефекта коронкової частини зуба, два ін¬ших по краях дефекта. В центральний канал 

вставляють штифт довжиною 3,0 мм, в канали по краях дефекта вставляють штифти довжиною 6,0 мм, 

функціональні та фіксуючі частини яких по 3,0 мм. Верхній штифт має циліндричну форму, нижній штифт, 

функціональна частина, має довжину 3,0 мм циліндричної форми та зігнутий по середині під кутом 90°, 

верхній штифт укріплює верхній зовнішній край зуба, нижній укріплює ріжу¬чу частину та кут ріжучої частини 

зуба. Дефект коронкової частини зуба заповнюють пломбувальним матеріалом і тим самим відновлюють 

естетичну та функціональну цілість зуба 

В секторі В. Даний спосіб клінічної ефективності вирішують тим, що проводять антисептичну обробку 

зуба 6% розчину перекису водню. Препарують дефект коронкової частини зуба, видаляють кульовидним 

бором залишки розм'ягченого та пігментованого дентина. Списо¬подібним бором створюють три канала, 

один по центру дефекта коронкової частини зуба, два ін¬ших по краях дефекта. В центральний канал 

вста¬вляють штифт довжиною 3,0 мм, в канали по краях дефекта вставляють штифти довжиною 6,0 мм, 

функціональні та фіксуючі частини яких по 3,0мм. Верхній штифт має циліндричну форму, нижній штифт, 

функціональна частина, має довжину 3,0 мм циліндричної форми та зігнутий по середині під кутом 90°, 

верхній штифт укріплює верхній зо¬внішній край зуба, нижній укріплює ріжучу частину та кут ріжучої частини 

зуба. Дефект коронкової частини зуба заповнюють пломбувальним матеріалом і тим самим відновлюють 

естетичну та функ¬ціональну цілість зуба. 

Порівняльна характеристика результатів реставрації зубів стандартним та 

вдосконаленим способами: у стоматологічному кабінеті ПВНЗ «Медичного коледжу» 

2010 – 2011 рр. 

Загальна 

кількість хворих 

Методи реставрації 

Порушення цілісності реставрації 

протягом 12-и місяців 

стандартний запропонований стандартний запропонований 

80 40 40 32 3 

Використовуючи пропонований спосіб, покращується фіксація пломбувального матеріалу, 

розширення показів для відновлення зубів з великими дефектами твердих тканин, дозволяє в багатьох 

випадках відновити цілісність вітального зуба без застосування ортопедичної конструкції. 

338

Лихолат Василь, Павлишин Андрій 

СПОСІБ ПРЕПАРУВАННЯ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБА ПРИ КЛИНОПОДІБНИХ ДЕФЕКТАХ 


Науковий керівник: Ярема В.М. 



Клиноподібний дефект являє собою не каріозне ураження твердих тканин зуба, яке найчастіше 

проявляється з вестибулярної сторони зубів, фронтальної групи,а також пре молярів, у пацієнтів 

середнього та похилого віку. 

На даний момент 19,57 % людей мають клиноподібні дефекти зубів. Основними проявами є 

наявність характерної сходинки у вигляді клина(клиновидний дефект). Одним із методів лікування 

клиноподібних дефектів є препарування твердих тканин зуба. 

На теперішній час препарування твердих тканин зуба є одним з етапів лікування клиноподібних 

дефектів. Відомий спосіб препарування зуба складається з таких технологічних елементів – препарування 

країв клиноподібної порожнини, формування дна та стінок ящикоподібної форми,асептична обробка та 

ізолювання дна клиноподібної порожнини ,накладання пломбувального матеріалу. Недоліком відомого 

способу є недостатня фіксація пломбувального матеріалу, що призводить до частого випадіння пломби та 

підвищена чутливість зуба до температурних подразників ,що обумовлена значним препарування 

неушкоджених тканин зуба та топографічною близькістю пульпової камери. 

Пропонований спосіб препарування зуба удосконалює відомий шлях введення нової технологічної 

дії, що забезпечує мінімальне препарування неушкоджених тканин зуба та створює оптимальні умови для 

фіксації пломбувального матеріалу і попереджує його випадіння. Поставлене завдання клінічної 

ефективності вирішують тим ,що пропонований спосіб містить два пункти фіксації пломбувального 

матеріалу: 1.Зовнішний зріз емалі під кутом 45 градусів до основи емалі; 2.Два внутрішніх зрізи дентину у 

формі ялинки також під кутом 45 градусів по периметру клиноподібної порожнини, утворюючи два уступи 

відносно центральної осі клиноподібної порожнини. 

Порівняльна характеристика результатів препарування клиноподібних порожнин за 

стандартним і запропонованим методом у стоматологічному кабінеті №1 Медичного коледжу м. 

Тернопіль 2010-2011рр. 

Загальна кількість Спосіб препарування 

Випадіння пломби протягом 1-го року 

хворих 

Стандартний 

метод 

Запропонований 

метод 

Стандартний 

метод 

Запропонований 

метод 

120 60 60 27 0 

Пропонований спосіб препарування клиноподібних дефектів має суттєві переваги над відомими, 

адже створюється три додаткових пункти фіксації пломбувального матеріалу -1 зовнішнього зрізу емалі 

зуба під кутом 45 градусів до основи емалі шириною 1мм. 2 – двох внутрішніх зрізів дентинів під кутом 45 

градусів до основної осі клиноподібного дефекту по його периметру шириною 2мм, завдяки чому 

збільшується площа фіксації пломбувального матеріалу з зубом, попереджається розвиток вторинного 

карієсу. Можливість випадіння пломби зводиться до мінімуму, а чутливість зуба до температурних 

подразників не підвищується. 

339

Манащук Надія 

ВПЛИВ КОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ НА МІКРОФЛОРУ ЯСЕННИХ ТА ПАРОДОНТАЛЬНИХ КИШЕНЬ У 

ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМИ КОЛІТАМИ 


Науковий керівник: Шманько В.В. 



Лікування захворювань пародонта на тлі супутньої патології шлунково-кишкового тракту повинно 

бути комплексним і базуватися на знанні основних ланок патогенезу. 

Мета дослідження. Вивчити вплив комбінованого лікування на мікрофлору кишень на тлі хронічних 

колітів. 

Матеріали та методи дослідження. Пацієнтам застосовано комбінацію препаратів «Фурасол» та 

«Нуклеїнат». 

Пацієнти були розділені на дві групи: першу – 31 особа, лікування яких проводилось шляхом 

комбінованого застосування антисептика і імуномодулятора і другу групу – 31 особа, яким призначали сам 

антисептик. 

Результати дослідження. При повторному бактеріологічному дослідженні після курсу 

лікування спостерігали зниження на порядок рівня обсіменіння тканин пародонта і частоти 

виявлення досліджених видів мікроорганізмів в обох групах хворих, що свідчить про значне зменшення 

запальних процесів у ротовій порожнині. 

У хворих 1 групи слід відмітити зменшення частоти висівання представників патогенних коків. 

Культури золотистих стафілококів виділено лише в 1/6 досліджуваних осіб, причому в клінічно незначущій 

концентрації, Призначена в комбінація препаратів суттєво вплинула на популяції грибів роду Candida. 

Концентрація кандид різко знизилася. Найчутливішими до лікування були ентеробактерії. Після проведеної 

терапії від хворих не висіяно жодного штаму представників родини Enterobacteriacea. Найбільш стійкими до 

проведеного лікування виявилися коринебактерії, проте, вони не прймають участь у патологічних процесах 

ротової порожнини. 

Висновки. Застосування комбінації препаратів «Фурасол» та «Нуклеїнат» при лікуванні 

захворювань пародонта на фоні хронічних колітів є ефективніше застосування самого лише антисептика і 

забезпечує тривалішу ремісію. 

Мельник Володимир 

ПОШИРЕНІСТЬ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ 


Науковий керівник: д-р.мед.наук, проф. Р.В.Казакова 

Ужгородський національний університет 

м.Ужгород,Україна 

Діти-інваліди для лікарів-стоматологів представляють складну проблему, так як вони мають глибокі 

фізіологічні, фізичні і інтелектуальні відхилення. Вони потребують особливої уваги при наданні 

стоматологічної допомоги. 

Метою дослідження було вивчення поширеності і інтенсивності карієсу зубів, захворювань 

пародонту і зубощелепних аномалій у дітей-інвалідів. 

Матеріали і методи дослідження Проведено клінічне обстеження 52 дітей Перечинської школиінтернату, 

з них 26 -хлопців, та 26 дівчат,у віці від 12 до 15 років. 

Результати і їх обговорення Поширеність карієсу серед обстежених склала 73%, а всередині 

вікових груп вона відрізнялася. Поширеність карієсу складала - 81%,інтенсивність - 2,77 у 12-річних дітей, а 

у 15-річних дітей відповідно - 73% і 3,32.В 12-річних дітей поширеність карієса більша,що може бути 

зв‘язано з наявністю карієсу тимчасових молярів,з запізненням їх заміни на постійні зуби. 

У 12-річних дітей пораженими карієсом зуби (83,4%) були перші постійні моляри, на другому місці по 

частоті - другі постійні моляри. У зв'язку з цим інтенсивність карієсу зростала у дітей з 12 років до 15 років з 

2,77 до 3,32. За структурою індекса КПВ, то з віком компонент " В" збільшується, що пов'язано з переважно 

хірургічним методом лікування ускладнених форм карієсу у цього контингенту дітей. 

Захворювання пародонту діагностовані у 39 дітей(75%). Серед патологій пародонту у дітей виявлено 

хронічний катаральний гінгівіт - 68.2%,рідше гіпертрофічний гінгівіт - 8,9%. 

Зубощелепні аномалії виявлені у 47 дітей - 90%. З них найбільший відсоток склали скупченість зубів 

- 26,4%, аномалії положення зубів - 16,5%, треми і діастеми - 5,7%. З аномалій прикусу частіше 

зустрічалися:відкритий - 11,5%, перехресний прикус- 9,6%.У дітей інвалідів частіше зустрічалися порушення 

оклюзії, оскільки відзначалися шкідливі звички: смоктання пальця, тиск язиком на зуби, дихання через 

рот,атипове ковтання, що виявляли при клінічному обстеженні. 

Висновки: Діти-інваліди більшою мірою потребують ортодонтичного лікування в порівнянні із 

здоровими дітьми, проведенню професійної гігієни порожнини рота. 

340

Огурцов Алексей, Прасол Анна, Огурцов Сергей. 

ПРИМЕНЕНИЕ ДОНОРА ОКСИДА АЗОТА ДЛЯ ЛИКВИДАЦИИ МИКРОЦИРКУЛЯТОРНЫХ НАРУШЕНИЙ В 

ТКАНЯХ ПАРОДОНТА В ЭКСПЕРИМЕНТЕ 

Кафедра стоматологии детского возраста, детской челюстно – лицевой хирургии и имплантологии. 

Научный руководитель: д-р.мед.наук, доц. Р.С. Назарян 



Ортодонтическое лечение зубочелюстных аномалий при помощи несъемной ортодонтической 

техники (НОТ) вызывает длительный физический и психоэмоциональный стресс, является 

вмешательством в гомеостаз полости рта, оказывающим неблагоприятное влияние на мягкие и твѐрдые 

ткани и приводит к нарушению микроциркуляции. Существует мнение, что эндотелий выполняет ключевую 

функцию в регуляции тонуса и роста сосудов, процессов адгезии лейкоцитов и балансов 

профибринолитической и протромбогенной активности. 

Исследователи отмечают, что решающую роль при этом играет образующаяся в эндотелии окись 

азота (NO). Это соединение выполняет важную функцию в регуляции коронарного кровотока, а именно, 

расширяет или сужает просвет сосудов в соответствии с потребностью организма. Увеличение тока крови, 

например, при сильной физической нагрузке, благодаря усилиям протекающей крови приводит к 

механическому раздражению эндотелия. Такое механическое раздражение стимулирует синтез NO, 

который обуславливает релаксацию, т.е. расширение, мышц сосудов, действуя, таким образом, 

сосудорасширяюще. При повреждении эндотелия равновесие нарушается в сторону вазоконстрикции. Это 

несоответствие между вазодилатацией и вазоконстрикцией характеризует состояние, которое называют 

эндотелиальной дисфункцией. 

С целью исследования механизма повреждения эндотелия при лечении НОТ был проведен 

эксперимент на голландских кролях с созданием модели эндотелиальной дисфункции тканей пародонта и 

ее лечения Тивортином. 

В результате, у кролей, которым проводились аппликации Тивортином в течение 10 дней, 

реактивные изменения в тканях пародонта не выявлены. Поэтому перспективным и актуальным является 

исследование влияния донатора оксида азота на ткани пародонта. 

Паливода Роман 

ТОКСИЧНІ УРАЖЕННЯ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЩЕЛЕП: ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА 

КЛІНІЧНА ДІАГНОСТИКА 

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії 

Науковий керівник: канд.мед.наук., доц. А.В. Копчак 

Національний медичний університет ім.. О.О. Богомольця 


На тлі інтенсивного розвитку фармакологічного ринку, удосконалення методів комплексного 

лікування онкологічних захворювань зростає число небажаних впливів побічних ефектів хімічних сполук на 

організм людини. Розвиток дифузних токсичних уражень кісткової тканини (ТУКТ) щелеп у вигляді 

некротизації значних ділянок кістки та розвитку остеомієліту може бути зумовлений прийомом 

бісфосфонатів (БФ), наркотичних речовин кустарного виробництва, глюкокортикоїдів, отруєннях фосфором, 

довготривалою радіотерапії у поєднанні з хіміотерапією тощо. 

Мета: порівняти клінічну картину та патогенетичні особливості різних форм ТУКТ щелеп за даними 

літературного огляду та ретроспективного аналізу матеріалів клініки щелепно-лицевої хірургії НМУ імені 

О.О. Богомольця. 

Матеріали і методи: проведено ретроспективний аналіз 25 історій хвороб з ТУКТ щелеп та 3 

пацієнтів з бісфосфонатним остеонекрозом (БОН). Отримана з історій хвороб інформація про особливості 

виникнення, патогенез, клінічну та рентгенологічну картину, план лікування порівнювалися з даними про 

перебіг гнійно-некротичних уражень щелеп на тлі інтоксикації фосфором, миш‘яком, вживанні 

глюкокортикоїдів, при кесонній хворобі та остеорадіонекрозі. 

Результати: дифузні гнійно-некротичні процеси на фоні прийому наркотичних речовин кустарного 

виробництва та препаратів бісфосфонатної групи супроводжується важким і атиповим перебігом. Ураження 

кісткової тканини щелеп та інших кісток обличчя дифузного характеру разом з появою виразкових процесів 

на слизовій оболонці призводить до утворення секвестрів великого розміру, довготривалої хронічної 

інтоксикації. БОН може розвинутися після прийому пероральних форм БФ впродовж 22-39 міс. і 

проявляється у 65% на нижній щелепі, 26% - на верхній щелепі, у 9% уражаються обидві щелепи. За 

клінічною картиною БОН подібний загалом до ТУКТ на фоні наркотичної залежності, а також інтоксикаціях 

фосфором, миш‘яком, ртуттю, при кесонній хворобі. остеорадіонекрозі, прийомі глюкокортикоїдів, 

гіповітамінозах, цукровому діабеті. Відповідно патогенетична картина є спільною і полягає в порушенні 

васкуляризації, системи гомеостазу, виникненні імуносупресії. 

Висновок: розвиток ТУКТ різної етіології має особливі клінічні ознаки та механізми патогенезу. 

Принципи лікування, прогноз та профілактика цих захворювань є індивідуальними та водночас стосуються 

порушення функціонуваня і основних систем організму (нервової, сечовидільної, дихальної, ШКТ), що 

потрібно завжди враховувати. 

341

Подолюх Т., Магльована Г. 

ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ГІПЕРЕСТЕЗІЇ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ ТА 

ЗАПОБІГАННЯ ЇХ ПАТОЛОГІЧНОМУ СТИРАННЮ У ХВОРИХ З ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ 

РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ В УМОВАХ СТРЕСУ 

Кафедра ортопедичної стоматології та кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини,фізичного виховання та валеології 

Науковий керівник: проф. Макеєв В.Ф., проф. Магльований А.В. 

Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького 


Актуальність. Відомо, що наявність патології шлунково-кишкового тракту, зокрема 

гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), загостреної на фоні стресу, спричинює порушення 

фізіологічного гомеостазу в порожнині рота, пов‘язане зі зміщенням РН в кислу сторону, що приводить до 

зниження насиченості ротової рідини кальцієм і розчиненню емалі. Зменшення РН обумовлюють підвищену 

провідність нервових закінчень при локальних ураженнях рецепторного апарату дентину. Відповідно серед 

стоматологічних проявів ГЕРХ (ураження СОПР, язика, червоної кайми губ, пародонту) ведучі позиції 

займають ураження твердих тканин зуба (ТТЗ). Загальні порушення всього організму, (супутні і перенесені 

захв., стрес) приводять до порушення фосфорно-кальцієвого обміну і зміни кислотно-лужного гомеостазу. 

Вони виражаються в зміні співвідношення Са/Р в крові і ротовій рідині (РР), зміні буферних і біохімічних 

властивостей РР, метаболічному ацидозу, що утруднює поступання мікроелементів в тканини організму, 

порушуючи процеси мінералізації замісного дентину, і сприяє швидкому стиранню ТТЗ. 

Мета. Дослідження появи гіперестезії твердих тканин зуба (ГТТЗ) у хворих з ГЕРХ, як наслідок 

загальних обмінних порушень в організмі, локальних змін метаболізму зуба, збільшення ризику в умовах 

стресу. 

Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 35 пацієнтів, студентів ЛДУФК і ЛНМУ зі 

скаргами на ГТТЗ і наявності в анамнезі ГЕРХ. У пацієнтів не було виявлено зниження прикусу і тому 

необхідності в відновленні оклюзійної висоти не виникало. В залежності від методів лікування пацієнтів 

було розділено на дві групи. Ерозія емалі була виявлена у більшості пацієнтів в активній стадії і носила як 

локалізований так і генералізований характер. У першій групі (15 студ. ЛНМУ) застосовували тільки засоби, 

що впливають на мінералізацію емалі, а саме препарати кальцію і фтору (аплікації, електрофорез), 

препарату ―Ремодент‖, фтористих лаків ―Fluor Protektor‖, ―Duraphat‖, ―Bifluorid 12‖ (―Voco‖), а також 

іноваційний антисенситивний комплекс ―COLGATE SENSITIVE PRO-RELIFE‖. 

У другій групі (20 хв.- студ. ЛДУФК), крім вищесказаних засобів, були використані активні фізичні 

навантаження, заняття ЛФ і прийом анксиолітику ―Стрезам‖ для усунення психосоматичних розладів, що 

спостерігаються у переважної більшості хворих гастроентерологічного профілю, у тому числі і у пацієнтів з 

ГЕРХ. 

Результати. Таким чином можемо зробити висновок, що мультидисциплінарний підхід у лікуванні 

ГТТЗ і попередження патологічного стирання зубів у хворих з ГЕЗХ в умовах стресу ефективніший, а саме 

поєднане застосування стоматологічного протоколу і фізичних навантажень та прийомів психотропних 

засобів запобігають загостренню ГЕРХ, досягненню ремісії, а отже зменшенню стоматологічних проявів 

ГЕРХ (стабілізація процесу стирання зубів, зникнення проявів ГТТЗ, відкладення замісного дентину і захист 

пульпи). 

342


СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ВЕНОЗНОГО РУСЛА ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ РЕЗЕКЦІЇ ЛЕГЕНЬ 

Кафедра дитячої стоматології, кафедра загальної, оперативної хірургії з топографічною анатомією 

Науковий керівник: проф. Гнатюк М.С. 



Метою даної роботи стало дослідження венозних судин піднижньощелепної залози в умовах 

пострезекційної артеріальної легеневої гіпертензії. 

Досліджено венозне русло піднижньощелепної залози 15 статевозрілих свиней-самців в‘єтнамської 

породи, які були розділені на 2-і групи. 1-а група включала 6 інтактних практично здорових тварин, 2-а – 9 

свиней, яким виконували правосторонню пульмонектомію. Остання призводила до гіпертензії в системі 

легеневої артерії, розвитку легеневого серця і венозного застою у великому колі кровообігу. Евтаназію 

тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Судини піднижньощелепної залози 

наливали туш-желатиновою сумію через загальну сонну артерію. З даного органа виготовляли гістологічні 

зрізи. 

Світлооптично в досліджуваному органі венозні судини розширені. Найбільш виражені структурні 

зміни виявлені у венозних судинах (посткапіляри, венули) гемомікроциркуляторного русла, де відмічалося 

повнокрів‘я, дилятація, звивистість, чисельні саккуляції, осередки тромбозів та перивазальних крововиливів. 

Перивазальні простори з вираженим набряком, дезорганізацією та розволокненням структур. У 

епітеліоцитах вивідних проток – дистрофія та некробіоз. 

Таким чином, проведеними дослідженнями встановлено, що пульмонектомія супроводжується 

венозним застоєм у судинах органів великого кола кровообігу, гіпоксією, стромальним набряком, 

дистрофічними та некробіотичними змінами тканин і клітин. 

Прасол Анна 

ИЗМЕНЕНИЯ В ПОЛОСТИ РТА ПРИ УГРЕВОЙ БОЛЕЗНИ 


Научный руководитель: д-р.мед.наук, проф.Р.С.Назарян 



Организм человека состоит из различных органов и систем. Важнейшим органом, обеспечивающим 

целостную системность организма, является кожа. Известно, что это самый крупный орган человеческого 

организма: у взрослого человека площадь кожного покрова составляет в среднем 1,6 - 1,75 м 2, вес - около 

5 кг (Нобл У.К., 1986). Она воспринимает все воздействия окружающей среды, и соответствующие ответные 

реакции проявляются именно на коже. 

Акне или угри - это самое распространенное кожное заболевание, поражающее до 80% лиц в 

возрасте от 12 до 25 лет и 11% лиц в возрасте старше 25 лет. Широкое распространение данного 

заболевания в мире среди всех рас, тенденция его «взросления», а также его значительное влияние на 

психоэмоциональную сферу, социальный статус и общественную адаптацию больных обуславливают 

актуальность данной проблемы. 

К сожалению, этиология и патогенез угревой болезни, несмотря на существующие исследования, до 

настоящего времени остаются не изученными. Известно, что угревая болезнь – полиэтиологическое 

заболевание сальных желез, окружающих их тканей, а нередко, и организма в целом. 

Проведенный анализ литературных данных показывает, что нет единых сведений об изменениях в 

полости рта при угревой болезни. Установлено угнетение супероксиддисмутазы (СОД) и каталазы слюны у 

больных угревой болезнью (Хитарьян Е.А.). 

Поэтому изучение изменений в полости рта при угревой болезни является актуальным и 

перспективным направлением в современной стоматологии. 

343

Розовик Наталья, Дементьва Елена, Яковець Оксана 

ПРИМЕНЕНИЕ ГЕЛИЙ-НЕОНОВОГО ЛАЗЕРА /ГНЛ/ В СТОМАТОЛОГИИ 

Кафедра терапевтической стоматологии 

Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Пушенко А.И. 

Киевский медицинский университет Украинской ассоциации народной медицины 

г. Киев, Украина 

На основании гистологического и цитологического исследования в экспериментах доказано, что 

излучение ГНЛ не вызывает каких-либо выраженных повреждений в клеточных элементах СОПР. При 

воздействии света ГНЛ на раневые повреждения СОПР снижается интенсивность посттравматических 

воспалительных реакций. При использовании излучения ГНЛ с целью лечения заболеваний СОПР для 

индивидуальной оптимизации параметров лазерного излучения необходимо учитывать стадию (начальная, 

развившаяся, эпитализации) и форму (острая, хроническая) заболевания, реактивность организма, 

фоновую патологию, возраст больного, возможность сочетанного пременения лазерной и медикаментозной 

терапии. Эффективность лечения с помощью ГНЛ при парадонтозе, герпесе губ и герпетическом стоматите 

у детей и взрослых, хроническом рецидивирующем афтозном стоматите, десквамативном глоссите, 

травматических повреждений СОПР, многоформной экссудативной эритемы, ожогов достигает 90%. 

Установлено, что луч ГНЛ оказывает анальгезирующее, противовоспалительное действие, сокращает фазу 

гидратации раневого процесса и способствует заживлению послеоперационной раны в более короткое 

время, чем при использовании традиционных средств лечения. Многократное воздействие излучения ГНЛ 

на чистую культуру стафилококка в течение 5-15 мин оказывает бактериостатическое действие, что 

доказано при микробиологическом исследованниии. Отсутствие осложнений, единичные случаи 

неэффективности лазерной терапии, выраженный клинический эффект, простота и доступность методики 

позволяют рекомендовать излучение ГНЛ для широкого использования при лечении заболеваний СОПР. 

Весьма важным является дальнейшее изучение вопроса о показаниях и противопоказаниях, дозировке при 

применении излучений ГНЛ в комплексе с другими методами лечения, а также выявление отдаленных 

результатов. 

Романишин І., Павлишин А., Хвостівська О. 

КОНТЕЙНЕР ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТЕРМОЛАБІЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ 


Науковий керівник: Ярема В. М. 



В ортопедичній стоматології, для отримання оптимального результату роботи, велике значення має 

якість транспортування термолабільних воскових конструкцій. Однак, існуючий на сьогодні засіб 

транспортування не досконалий, температура часто деформує термолабільні конструкції (зліпки, воскові 

конструкції). Відомий контейнер для перевезення воскових конструкцій, зліпків і готових робіт, складається з 

корпуса, кришки із замками. Недоліком пристрою є його недостатня технологічність, яка не забезпечує 

необхідної температури для зберігання конструкцій з воску на тривалий час транспортування. 

Ціллю нашої роботи було створення пристрою для перевезення зліпків шляхом введення 

конструктивних змін, за рахунок яких підвищується його технологічність. Нами було розроблено корисну 

модель контейнера, що має подвійні стінки корпуса та кришку з ущільнювальним елементом. Корисна 

модель працює таким чином. Простір технологічної камери контейнера заповнюють водою, поміщають у 

побутову морозильну камеру для замерзання води, об‘єм замерзлої води повинен відповідати 

пропорційності об‘ємній зміні матеріалів камери, щоб не допустити пошкодження камери. 

Пропонований пристрій для транспортування має суттєві переваги над відомим, адже більш тривало 

забезпечує оптимальні температурні умови для зберігання воскових конструкцій, що в свою чергу значно 

підвищує якість та ефективність роботи. 

344

Стоян Наталія 

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ЯСЕН ПРИ ХОЛЕМІЇ 

Кафедра хірургічної стоматології 

Науковий керівник: проф. А. Г. Шульгай 



В патогенезі пародонтозу роль трофіки, яка здійснюється апаратом кровообігу розцінюють як одну з 

провідних. Виникнення гіпертензії, обумовлене особливостями функції зуба, може викликати в стінці 

артеріол зміни, повʼязані з порушенням судинної проникності, а далі склероз і облітерацію елементів 

мікроциркуляторного русла. Функціональні зміни кровотоку і трофіки пародонта відносять до ініціальних 

факторів в патогенезі захворювань пародонта. 

Метою нашої роботи було встановити морфологічні зміни слизової оболонки ясен при моделюванні 

обтураційної жовтяниці. 

Експериментальні дослідження проведені на 23 білих щурах, яким в умовах тіопенталового наркозу 

моделювали експериментальну механічну жовтяницю шляхом перев‘язки та перерізання між двома 

лігатурами спільної жовчної протоки. Тварин виводили з експерименту на 7 і 28 добу обтураційного 

холестазу. 

Слизову оболонку ясен досліджували за допомогою гістологічних та морфометричних методик. 

Встановлено, що моделювання експериментального обтураційного холестазу призводить до 

набряку та підвищеної кровоточивості ясен. На гістологічних препаратах визначалося у ранніх термінах 

(тижневий холестаз) збільшення висоти поверхневого епітелію, розширення міжклітинних проміжків. У 

слизовому шарі мала місце лімфоцитарна та лейкоцитарна інфільтрація. Підслизова основа містила різної 

величини клітинні інфільтрати. Визначалося звуження просвіту артеріол та розширення венул. 

Місячна тривалість обтураційного холестазу сприяла зменшенню розмірів поверхневих клітин, 

збільшенню відносного об`єму пошкоджених епітеліоцитів у 3,4 раза, зменшенню відносного обʼєму та 

щільності капілярного русла. 

Черніцька Мар’яна 

ВПЛИВ КОМБІНОВАНИХ ОЧНИХ КРАПЕЛЬ, ЯКІ МІСТЯТЬ ВІТАМІНИ А ТА Е НА СТАН РОГІВКИ В 

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ ФАКОЕМУЛЬСИФІКАЦІЇ КАТАРАКТИ 

Кафедра оториноларингологiї, офтальмологiї та нейрохiрургiї 

Науковий керівник: ас. Гнатко К.В. 



Катаракта – одне із найпоширеніших захворювань ока, яке є причиною сліпоти у 20 мільйонів людей 

в усьому світі. В більшості випадків це захворювання лікують хірургічно, шляхом видалення мутного 

кришталика, одним з кращих методів якого є факоемульсифікація. 

Метою нашої роботи було дослідження впливу комбінованих очних крапель, які містять вітаміни А та 

Е та препаратів, які містять таурин на стан рогівки в післяопераційному (п/о) періоді після 

факоемульсифікації. 

На базі офтальмологічного відділення Тернопільської університетської лікарні у 2010 – 2011рр. під 

спостереженням знаходилось 30 пацієнтів, прооперованих шляхом факоемульсифікації в різних стадіях 

вікової катаракти. Оцінка клінічної картини проводилась за такими критеріями: стан рогівки, гострота зору в 

ранньому п/о період і при виписці та тривалість лікування. Пацієнти були розділені на дві групи. І група – це 

хворі у яких для покращення процесів регенерації та прискорення відновлення прозорості рогівки в п/о 

періоді використовували сенсивіт (препарат який містить вітаміни А та Е); ІІ група – застосовували тауфон 

(препарат який містить таурин). 

Стан рогівки: у І групі в ранньому п/о періоді в 14% пацієнтів спостерігався помірний десцеметит, 

який поступово зникав до моменту виписки. У ІІ групі в п/о періоді у 53% пацієнтів був наявний помірний 

десцеметит, ознаки якого залишались у 6% хворих аж до виписки, перейшовши в легшу форму. 

Гострота зору в ранньому п/о періоді була вищою у І групі і становила 0,3 – 0,6 в 33,3% пацієнтів, 

тоді як в групі з використанням тауфону такі зорові функції були лише в 14% хворих. Проте на момент 

виписки Vis 0,3 і вище – був більш як в 70% пацієнтів обох груп. Кращий стан рогівки та вищі показники 

гостроти зору дозволили скоротити тривалість лікування з 6 до 5 днів у групі з використанням сенсивіту. 

Аналіз проведеного дослідження показав, що використання комбінованих препаратів, які містять 

вітаміни А та Е є доцільнішим, оскільки позитивно впливає на регенерацію рогівки в післяопераційному 

періоді та дає вищі показники гостроти зору, що веде до скорочення періоду стаціонарного лікування. 

345

Фалінський Михайло, Харкевич Олег, Морозов Дмитро 

РОЛЬ МОРФОЛОГІЧНОЇ ТА ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗУБА НА ЙОГО ОПТИЧНІ 

ВЛАСТИВОСТІ 


Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. П.А. Гасюк, 



Фізіологія, як наука про життєдіяльність організмів, їх окремих систем, органів і тканин, вивчає закономірності 

взаємодії з навколишнім середовищем, а також особливості регуляції фізіологічних функцій. Окремий розділ фізіології 

розглядає властивості окремих спеціалізованих тканин і органів, механізми їх об'єднання в функціональні системи. 

Нормальна фізіологія досліджує закономірності роботи здорового організму (органу) у його взаємодії з середовищем, 

механізми стійкості та адаптації. Фізіологія зуба, у свою чергу, характеризується обміном речовин, виконуваними 

функціями, а також механізмами, що їх забезпечують. 

У числі найважливіших фізіологічних характеристик зуба слід назвати естетичну функцію, маючи на увазі 

гармонію розмірів, форми, рельєфу, положення зуба в дузі, а також відповідність (пропорційність) зубів 

антропометричними даними індивідуума. Не менш важливу роль в естетиці відіграють оптичні властивості тканин зуба, 

що включають особливу гаму відтінків кольору, їх насиченість, крім того, опалесценцію, люмінесценцію а також блиск 

живої емалі. 

Функції відкушування, розривання і розтирання їжі сприяли формуванню основних груп зубів. Це різці, ікла, 

моляри та премоляри, що відрізняються формою, розмірами і кількістю коренів. На підставі загальних ознак зуби 

розрізняють за належністю до правої або лівій стороні, до верхньої або нижньої щелепи, а також до певних 

функціонально- орієнтованих груп. Ознаки приналежності до сторони зуба стосуються кривизни коронок, співвідношення 

дистального і мезіального кутів коронки, нахилу коренів (ознаки кривизни коронки, кута коронки і відхилення кореня). 

На підставі зовнішніх ознак зуби можна віднести до окремих геометричних форм: прямокутник, трикутник, овал. 

На візуальне сприйняття геометричної форми зуба можуть впливати індивідуальні особливості зубоясенного контуру. 

Куполовидний приясенний край нагадує за формою клин або трикутник. Можливий округлий зубодесневой край або 

зплющений, майже прямолінійний ясенний контур. Вагоме естетичне значення має макрорельєф вестибулярної 

поверхні зуба, який у поєднанні з характерними колірними відтінками і прозорістю емалі надає зубу природній вигляд. 

Естетичні властивості зуба, що включають колір, блиск, флюоресценцію, опалесценцію, «живий» вигляд, 

проявляються завдяки оптичним законам. Тканини зуба здатні відображати, пропускати, розсіювати світло, що і додає 

йому характерні візуальні риси. 

Розсіювання променів світла знижує блиск емалі і кольоровість, підвищує тим самим білизну коронки зуба, 

характерну для молодих людей. Внутрішнє розсіювання світла емаллю, крім того, надає властивість опалесценції - 

внутрішніх переливів світла і кольору. Властива емалі світлопроникність дозволяє променям, вибірково відбиваєтись від 

пігментів дентину і емалево-дентинного кордону, проходити через емаль і сприйматися оком, як колір зуба. 

Основні оптичні властивості дентину також можна охарактеризувати показниками відбиття, розсіювання, 

пропускання світла. 

Колір дентину виявляється завдяки наявності пігментів, які мають здатність виборчого відображення променів 

певної довжини хвилі. У результаті візуально визначається колір, переважно жовтих відтінків. Опаковість, непрозорість 

дентину залежать від розсіювання їм світла і низькою світлопровідності, пов'язаних з неоднорідністю структури і складу. 

Оптичні властивості зуба залежать також від особливостей будови і функціонування пульпи. Інтенсивний 

червоний колір живої тканини відіграє важливу роль в естетиці натурального зуба, особливо у молодих за віком людей. 

Тверді тканини зуба мають відносно високу світлопропускну здатність, пульпова камера великих розмірів, а пульпа 

займає значний об'єм. 

Поєднання властивостей емалі, дентину і пульпи характеризує оптичні параметри зуба вцілому. Колір дентину 

можна оцінити завдяки світлопроникності емалі. Область ріжучого краю не має дентину, тому здається прозорішим. 

Серединна частина зуба може відрізнятися переважністю жовтого, блакитного або сірого тонів. Пришийкова ділянка 

зуба має шар емалі тонше, тому колір лежачого під нею дентину виражений більш чітко, проявляючи безліч колірних 

відтінків від жотого до коричневого. 

Завдяки властивості емалі частково пропускати, а частково розсіювати світло, до кольору зуба домішується 

видимість об'єму. Опаковість надає глибину сприйняття. 

Вікові зміни оптичних властивостей зуба, а саме зниження білизни, підвищення блиску, зміна кольору, пов'язані 

з віковими перетвореннями структур емалі, дентину, пульпи. Для зубів старших вікових періодів характерне зменшення 

кількості зубної рідини і органічного компоненту емалі, а також проміжків між кристалічними структурами, що призводить 

до підвищення однорідності. У результаті послаблюється ефект розсіювання світла, а відповідно, блакить і 

опалесценція. Причиною вікового потемніння тканин може стати спад емалі. Так, жовтизна зуба буває пов'язана з 

витонченням прозорих, блакитних поверхневих шарів у процесі життєдіяльності. 

У результаті функціонального навантаження відбувається утворення замісного дентину. Паралельно просвіти 

дентинних трубочок закриваються мінеральними компонентами, утворюючи склерозований дентин. Колір 

склерозованого і вторинного дентину жовто-коричневий або прозоро-сірий. 

Обмін речовин і здійснення основних функцій забезпечується завдяки специфічним механізмам, пов'язаним з 

особливостями будови емалі, дентину, пульпи інтактного зуба. 

346

Черногорский Денис 

МЕТОД ГРАФИЧЕСКОЙ ОЦЕНКИ ИНДИВИДУАЛЬНОГО «КОЭФФИЦИЕНТА КРАСОТЫ» В ЧЕЛЮСТНО- 

ЛИЦЕВОЙ ХИРУРГИИ 

Кафедра хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии 

Научный руководитель: канд.мед.наук, доц. О.Л. Циленко 

Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца 

г. Киев, Украина 

Более 2 тысяч лет люди изучают особенности человеческого лица, изображая его идеальные 

формы. С античных времен делались попытки математического описания идеальных пропорций лица. 

Леонардо ДаВинчи использовал принцип «золотого сечения» (1:1,618) для анализа пропорций тела 

человека. Эти идеи нашли дальнейшее развитие в работах более поздних исследователей. Однин из 

современных методов это диагностическая маска лица, созданная S. Marquardt (1999) на основании 

«золотой» десятиугольной матрицы. 

Цель: изучить диагностическую информативность метода графической оценки (МГО) челюстнолицевой 

области (ЧЛО) на основании фотографии и компьютерной томографии (КТ) в норме с 

использованием основных точек алгоритмов графических идентификаций (АГИ). 

Материалы и методы. Проанализированы цифровые фотографии 17 добровольцев одной 

возрастной группы без деформаций ЧЛО. МГО проецировали на фотографию в программной среде GNU 

Image Manipulation Program (GIMP), анализируя симметрию и пропорцию лица по точкам АГИ. Контрольную 

проверку точек АГИ провели по данным КТ твердых тканей ЧЛО в программной среде Planmeca Romexis. 

Результаты: МГО дает возможность получить объективную информацию об индивидуальном 

«коэффициенте красоты» на основе анализа по точкам, которые не меняются с возрастом и проецируются 

с учетом мягких и твердых тканей. Отличие МГО от существующих методов состоит в следующем: 1) 

анализируются конкретные точки, между которыми существует внутренняя связь; 2) сравниваются 

количественные показатели константных точек, выраженные графически. Результаты расчетов, 

проведенных по данным КТ, позволяют ассоциировать место проекции точки на мягких тканях по фото, с 

той же точкой на костной структуре. 

Выводы: МГО позволяет оценивать индивидуальный «коэффициент красоты», степень 

выраженности врожденной или приобретенной деформации, а также планировать хирургическое 

вмешательство и оценивать его результат. 

Черногорський Денис 

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ РИНОПЛАСТИКИ.РИНОПЛАСТИКА ПРИ ТОТАЛЬНИХ СУБТОТАЛЬНИХ ДЕФЕКТАХ 

НОСА 

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії 

Науковий керівник: проф. В.О. Маланчук, канд.мед.наук, ас. О.Л.Ціленко, канд.мед.наук, ас. А.В.Копчак 



Відомо, що завданням пластичної хірургії є відновлення форми та функції втрачених, або 

деформованих анатомічних структур тіла людини. Одним з розділів пластичної хірургії є ринопластика. 

Перші згадування про пластику носа можна знайти в найдавнішому індійському манускрипті 

«Аюрведа». Однак основоположниками ринопластики в її сучасному розумінні вважають італійців. Зокрема, 

Гаспаре Тальякоцці. 

Втім історичні дослідження останніх років поставили під сумнів пріоритет італійської школи. 

Виявилось, що баварський військовий хірург Генріх Пфайзпейнт (1415-1465) описав подібну техніку 

виконання пластики носа в монографії «Bundt-Ertznei» у 1460 році, майже на сторіччя раніше за Тальякоцці. 

В його працях також згадується про лікування вогнепальних поранень та відновлення дефектів при 

незрощеннях губи. 

Отже, техніка оперативного втручання постійно змінювалась і у своєму історичному розвитку 

пройшла три періоди. Перший період датується приблизно 1000 років до н.е., та відбувався в Індії. Другий 

період тривав з 1460 до середини 18-го сторіччя і проходив у Європі. Представниками другого періоду є Г. 

Тальякоцці, Г. Пфайзпейнт, А.Г. Ріхтер, Л. Гейстер, Д. Гунтер та інші. Третій період у розвитку техніки 

рінопластики розпочався у 18-му сторіччі і був пов'язаний з роботами К. Грефе, Ю.К. Шимановського, І.Ф. 

Диффенбаха, М.І. Пирогова – це далеко не повний список талановитих хірургів цього періоду. 

Сучасний етап розвитку медицини при заміщенні дефектів носа передбачає застосування 

мікросудинної техніки, тканинної інженерії, імплантації штучних конструкцій та трасплантацій складних 

комплексів тканин. Яскравим прикладом цього є вперше проведена в 2005 році Б.Дювашелем аллогенна 

пересадка обличчя для заміщення дефекту носа і верхньої губи. 

Та не зважаючи на значні досягнення сучасної медицини, всі існуючі способи ринопластики мають 

певні недоліки і обмеження до свого використання, а проблема заміщення тотальних і субтотальних 

дефектів носа потребує подальшого дослідження. 

347

Чорній Наталія 

РЕЗУЛЬТАТИ ІНДЕКСНОГО ОЦІНЮВАННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТА ПІСЛЯ КОМБІНОВАНОЇ 

ФАРМАКОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ 


Науковий керівник: Шманько В.В. 



Вступ. Пошук нових лікарських засобів для терапії захворювань пародонта є актуальною проблемою 

стоматології та клінічної фармакології. 

Мета роботи. Вивчити клінічну ефективність комбінованого застосування орального антисептика та 

гепатопротектора для лікування захворювань пародонта на тлі хронічного панкреатиту. 

Матеріали і методи дослідження. Пацієнти були розділені на дві групи: першу – 30 осіб, яким 

призначали сам антисептик і другу групу – 30 осіб, лікування яких проводилось шляхом комбінованого 

застосування антисептика і гепатопротектора. 

Результати досліджень. Аналіз отриманих результатів виявив позитивний вплив комбінованого 

лікування у двох групах. Проте, стійкого клінічного ефекту досягнуто лише у хворих ІІ групи, що 

відображалось у скороченні тривалості лікування. Про це свідчили показники результатів індексного 

оцінювання стану тканин пародонта та гігієни порожнини рота. У хворих ІІ групи індекс гігієни за Федоровим- 

Володкіною знизився з (2,2±0,1) до (1,4±0,02) бала, а у хворих І групи з (2,31±0,08) до (1,74±0,02), значно 

знизився індекс РМА з ( 20,8±2,3%) - до лікування, до (10,3±0,1%) - після лікування (p

Кольба Анастасія Андріївна 

ТЕОРЕТИКО-АНАЛІТИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІМУНОГЛОБУЛІНУ КЛАСУ А У 

ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМАХ ПОРОЖНИНИ РОТА 

Науковий керівник: д-р мед.наук Гогунська Інна Володимирівна 

ДУ ―Інститут отоларингології 

ім. проф. О.С.Коломійченко‖ АМН України, м.Київ 

Слизова оболонка порожнини рота (СОПР), заселена великою кількістю мікроорганізмів, є місцем 

чутливої рівноваги між місцевою бактеріальною флорою та захисними силами організму. При ослабленні 

захисних сил організму внаслідок надмірної проліферації бактерій або при зниженні загального і особливо 

місцевого імунного захисту ця рівновага порушується, що сприяє розвитку інфекції та алергічних проявів у 

СОПР. 

Захисні сили організму визначаються загальними і місцевими факторами. Співвідношення 

імуноглобулінів порожнини рота суттєво відрізняється від вмісту їх в крові та ексудатах. Якщо в сиворотці 

крові людини представлені IgG, а IgM містяться в невеликій кількості, то у слині IgA може бути в 100 раз 

вище, ніж концентрація IgG. Ці дані дозволяють стверджувати, що основна роль в специфічному захисті у 

слині належить імуноглобуліну класу А. 

IgA предствлений в оранізмі двума лініями: сиворотковий і секреторний. Сиворотковий IgA є стійким 

до дії різних протеолітичних ферментів, що має важливе біологічне значення. 

Імуноглобулін класу А синтезується в плазматичних клітинах власної пластинки слизової оболонки і в 

слинних залозах. Існує механізм вибіркового транспорту IgM через епітеліальний бар‘єр, і тому при дефіциті 

секреторного IgA рівень IgM в слині підвищується. Рівень IgG в слині низький і не змінюється в залежності 

від ступені дефіцита IgA та IgM. 

Факторами, що посилюють поступлення сивороточних імуноглобулінів в секрети, є запальні процеси 

слизової оболонки порожнини рота, її травма, місцеві алергічні реакції, що винокають при взаємодії IgЕантитіл 

(реагіни) з відповідними антигенами. В таких випадках при поступленні великої кількості 

сивороточних антитіл до місця дії антигена є біологічно доцільним механізмом посилення місцевого 

імунітету. 

Отже, імунітет СОПР не є простим відображенням загального імунітету, а визначається функцією 

самостійної системи, що створює важливу дію на формування загального імунітету і перебіг захворювань у 

порожнині рота. 

349

350

Зміст 

Тернопільському державному медичному університету 

імені І.Я. Горбачевського – 55 років........................................................3 

Секція: Внутрішні Хвороби.......................................................................5 

Алексевич Катерина 

РОЛЬ ЛІКАРЯ – ОФТАЛЬМОЛОГА У РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ АНКІЛОЗИВНОГО 

СПОНДИЛОАРТРИТУ....................................................................................................................................7 

Балога Михайло, Белей Назарій, Гряділь Тарас, Логай Кристина, Лях Олеся, Смоланка Володимир 

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОНУТРІЄНТІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГІПЕРГЛІКЕМІЧНИХ 

СТАНІВ ............................................................................................................................................................7 

Боб Оксана, Наумов Віталій 

ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ АДИКЦІЇ Й ОЖИРІННЯ У ПІДЛІТКІВ...............................8 


ЕЛЕКТРОННО-МІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ В НИРЦІ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ 

ТИРЕОТОКСИКОЗІ..........................................................................................................................................8 

Боднар Роксолана, Гусак Софія, Даньчак Світлана, Боднар Петро 

ВПЛИВ КАНДЕСАРТАНУ НА ГЕМОДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ У ХВОРИХ НА ІНФАРКТ 

МІОКАРДА ПОЄДНАНИЙ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ...........................................................................................9 

Бойко Тетяна, Лихацька Галина 

СТАН МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ХЕЛІКОБАКТЕРНИЙ 

ГАСТРОДУОДЕНІТ ТА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІ З 

РЕАКТИВНИМ ГЕПАТИТОМ..........................................................................................................................9 

Бойко Тетяна 

ВИКОРИСТАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГІПЕРТОНІЧНОЇ 

ХВОРОБИ.......................................................................................................................................................10 

Бондаренко Юлія, Моткалюк Наталія, Коваль Тетяна, Ільницький Михайло 

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК СИНДРОМУ КЛАЙНФЕЛЬТЕРА, ДІАГНОСТОВАНОГО У ЗРІЛОМУ ВІЦІ........10 

Вівсянник Володимир, Зуб Лілія, Кузь Світлана, Спащук Наталя 

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК ІІ-ІІІ СТАДІЇ З НАЯВНІСТЮ 

УРАЖЕНЬ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ.........................................................................................11 

Вілігорська Катерина, Барбе Адріан, Полянcька Оксана 

РАННІ МАРКЕРИ ВИНИКНЕННЯ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ.................................................................11 

Гаврилюк Надія, Плотнікова Олена, Махніцький Андрій 

ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕРАДИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ HELICOBACTER PYLORI У ХВОРИХ НА 

ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ............................................................................12 

Головач Неля 

ВПЛИВ L-ARGININ НА МЕТАБОЛІЧНІ ПРОЦЕСИ ПРИ РОЗВИТКУ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОГО 

ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ В ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ ........................................................................................12 

Данилюк Тетяна 

ІНСУЛІНОВІ ЛІПОДИСТРОФІЇ......................................................................................................................13 

Даньчак Світлана, Антюк Жанна, Соліляк Оксана, Боднар Роксолана, Гусак Софія,Франчук Максим 

ПОШИРЕНІСТЬ ФАКТОРІВ КАРДІОВАСКУЛЯРНОГО РИЗИКУ У ХВОРИХ НА ПОДАГРУ..................13 

351

Добридень Ганна*, Гаврилюк Надія 

ЦИРКАДНИЙ ІНДЕКС ЧАСТОТИ ЯК ДОДАТКОВИЙ ПАРАМЕТР ОЦІНКИ РИТМУ СЕРЦЯ У 

ХВОРИХ З КАРДІОРЕСПІРАТОРНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ..............................................................................14 

Захарчук Уляна, Мудра Уляна 

ЕФЕКТИВНІСТЬ РАБЕПРАЗОЛУ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ІЗ СУПУТНЬОЮ 

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ .............................................................................................14 

Зурнаджян Юлія 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПОТЕНЗИВНОГО ПРЕПАРАТУ (ЛІЗИНОПРИЛ) ПРИ ХРОНІЧНІЙ 

СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ.....................................................15 

Коваль Юлія 

ОСОБЛИВОСТІ ІМУННОГО СТАТУСУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ У ВІКОВОМУ 

АСПЕКТІ.........................................................................................................................................................15 

Корніліна Інна 

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ОЖИРІННЯ ЯК ФАКТОРУ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО 

ІНВАЛІДИЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОГО ВІКУ............................................................................16 

Косова Альона 

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ КАДРІВ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО КАРДІОАРИТМОЛОГІЧНОГО 

ЦЕНТРУ – ВИМОГА ЧАСУ...........................................................................................................................16 

Костенко Олена 

АНАЛІЗ КОРОНАРНОГО РЕЗЕРВУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ МІОКАРДУ ПРИ МЕТАБОЛІЧНОМУ 

СИНДРОМІ....................................................................................................................................................17 

Коханюк Юлія, Федів Олександр, Білик Ігор 

СТАН ОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ КРОВІ ПІД ВПЛИВОМ ПЕПСАНУ ТА КВЕРЦЕТИНУ У ХВОРИХ НА 

ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНУ РЕФЛЮКСНУ ХВОРОБУ, ПОЄДНАНУ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 

ТИПУ.............................................................................................................................................................17 

Коцаба Юлія 

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ СИНБІОТИКІВ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ.............18 

Кривенко Віталій 

СТАН ЕНДОТЕЛІЮ ТА СУДИННЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ У ХВОРИХ З ПОЄДНАНИМ ПЕРЕБІГОМ 

ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ТА ГІПЕРТОНІЧНОЇ 

ХВОРОБИ.......................................................................................................................................................18 

Кріпка Олена 

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МАРКЕРІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ, ПОКАЗНИКІВ ОКСИДАНТНО- 

АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ТА ФАКТОРІВ НЕСПЕЦИФІЧНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ У ХВОРИХ НА 

ХОЗЛ..............................................................................................................................................................19 

Курочка Галина 

ДЕПРЕСІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ...........................................................................................19 

Лашкул Дмитро 

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖ ПАРАМЕТРАМИ ДОБОВОГО ПРОФІЛЮ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА 

ДІАСТОЛІЧНОЮ ФУНКЦІЄЮ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ 

ІШЕМІЧНОГО ҐЕНЕЗУ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ СИСТОЛІЧНОЮ ФУНКЦІЄЮ ТА НИРКОВОЮ 

ДИСФУНКЦІЄЮ......................................................................................................................20 

Левандовська Христина 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ МЕКИКОР У ХВОРИХ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА, ЩО 

УСКЛАДНЕНИЙ ДЕКОМПЕНСОВАНОЮ СЕРЦЕВОЮ 

НЕДОСТАТНІСТЮ.........................................................................................................................................20 

352

Лихацька Галина, Бойко Тетяна 

ДИНАМІКА КЛІНІКО-БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ З ВАЖКИМ СТУПЕНЕМ 

ГЕЛІКОБАКТЕРЗАЛЕЖНОЇ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ В ПОЄДНАННІ З НЕСПЕЦИФІЧНИМ РЕАКТИВНИМ 

ГЕПАТИТОМ ПІД ВПЛИВОМ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ З 

ЗАСТОСУВАННЯМ ТРИОВІТУ.....................................................................................................................21 

Логай Кристина, Балога Михайло, Белей Назарій, Гаман Юля, Гряділь Тарас, Лях Олеся, 

Смоланка Володимир 

ДОСЛІДЖЕННЯ МІДНОГО СТАТУСУ НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО 

КОРЕКЦІЇ........................................................................................................................................................21 

Лотоцька Світлана 

ЛЕЙКОЦИТАРНИЙ ІНДЕКС ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ НА ПЕРВИННУ ПОДАГРУ...............................22 

Лях Олеся, Гаман Юля, Балога Михайло, Белей Назарій, Гряділь Тарас, Логай Кристина, 


ОСОБЛИВОСТІ МЕТАБОЛІЗМУ ТА КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ НАДМІРНОГО НАДХОДЖЕННЯ 

БРОМУ У ЖИТЕЛІВ ОКРЕМИХ МІСЦЕВОСТЕЙ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ........................................22 

Мазур Людмила, Мазур Олена, Чорний Андрій, Виваль Богдан 

ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЗАСТОСУВАННЯ ВОБЕНЗИМУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 1 ТИПУ ЗІ 

СТЕАТОГЕПАТИТОМ.....................................................................................................................23 

Маслій Софія 

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ І ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАЛЕЛІ ГІПЕРУРИКЕМІЇ І ФІБРИЛЯЦІЇ 

ПЕРЕДСЕРДЬ................................................................................................................................................23 

Мазур Олена, Кучма Софія 

ВПЛИВ ОМАКОРУ® НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ ТА ВИРАЖЕНІСТЬ СИПТОМІВ ВЕГЕТАТИВНОГО 

ДИСБАЛАНСУ................................................................................................................................................24 

Мельник Катерина, Гончарук Людмила, Дяк Михайло, Гресько Світлана 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕБАМІПІДУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ 

ГАСТРОДУОДЕНОПАТІЙ, ІНДУКОВАНИХ НЕСТЕРОЇДНИМИ ПРОТИЗАПАЛЬНИМИ ПРЕПАРАТАМИ, У 

ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ........................................................................................................................24 

Микичак Марта 

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ХВОРОБАМИ ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ 

ПОКАЗНИК ЇХ СТАНУ...................................................................................................................................25 

Микуляк Вікторія 

РОЛЬ ФАКТОРА ЧАСУ ПРИ ВИБОРІ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ХВОРИХ НА 

ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА..................................................................................................................25 

Николов Валентин* ,Церовска Вяра** 

ДЕРМАТОЛОГИЧЕСКАЯ СЕМИОТИКА ПРИ ПАТОЛОГИИ ВНУТРЕННИХ ОРГАНОВ ........................26 

Осадчук Лідія, Гулага Ольга, Полянська Оксана 

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ТА САТУРАЦІЯ КИСНЮ...........................................................................26 

Пересунько Катерина 

ЛАЗЕРНІ МАРКЕРИ ВМІСТУ В КРОВІ ЛІПОПРОТЕЇНІВ НИЗЬКОЇ ТА ВИСОКОЇ ГУСТИНИ У ЖІНОК З 

МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ...............................................................................................................27 

Пінкевич Зореслава 

ТЮТЮНОПАЛІННЯ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ.............................................27 

Ружицька Оксана 

ДОСВІД ЛІКУВАННЯ РЕНАЛЬНОЇ ОСТЕОДИСТРОФІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ 

НИРОК У ДОДІАЛІЗНОМУ ПЕРІОДІ.....................................................................................................28 

353

Сіканович Наталя 

КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗВ`ЯЗКИ МІЖ ДИФУЗНИМ ЕУТИРЕОЇДНИМ ЗОБОМ ТА ПОКАЗНИКАМИ РОЗУМОВОГО 

РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ .....................................................................................................28 

Товканюк Наталія 

ЕФЕКТИВНІСТЬ СВОЄЧАСНОЇ ЕТІОТРОПНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ У 

ДІТЕЙ........................................................................................................................................29 

проф.Швед М.І., Гурський В.Т., Прокопович О.А. 

КАРДІО-РЕНАЛЬНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ НЕСПРИЯТЛИВОГО ПЕРЕБІГУ ТА ПРОГНОЗУ ГОСТРОГО 

ІНФАРКТУ МІОКАРДА..................................................................................................................................29 

Шарлович Зоя 

БЕЗПЕРЕРВНА МЕДИЧНА ОСВІТА – ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ КОМПЕТЕНТНИХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР 

СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ.................................................................................................................................30 

проф. Швед М.І., Прокопович О.А., Гурський В.Т. 

ДИНАМІКА РІВНЯ ФАКТОРУ НЕКРОЗУ ПУХЛИН АЛЬФА ПІД ВПЛИВОМ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО 

КОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ ВПРОДОВЖ ГОСПІТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ ІНФАРКТУ МІОКАРДА У 

ХВОРИХ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПЕЧІНКИ ...................................................30 

Шевчук Володимир 

ВПЛИВ ТІВОРТІНУ НА СТАН ОКСИДАНТНО-ПРОТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ ПРИ 

НЕАЛКОГОЛЬНОМУ СТЕАТОГЕПАТИТІ, АСОЦІЙОВАНОМУ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ......31 

Шманько Олег 

ІМУНОПАТОЛОЧНІ ЗМІНИ ТА ПРЕДИКТОРИ ШВИДКОЇ ВІРУСОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДІ У ХВОРИХ 

НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ПРИ ЛІКУВАННІ ІНТЕРФЕРОНАМИ..........................................................31 

Ярославіцька Світлана 

РЕЗУЛЬТАТИ ФІЗИКАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ ТА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ 

СЕРЦЯ..........................................................................................................................................32 

Severina Khadykina 

THE PROBLEM STATE OF THE ANTIBIOTIC-RESISTANCE OF MICROORGANISMS.............................32 

Секція: Хірургічна патологія..................................................................33 

Андрєєв Герман Ігорович, Белозьоров Ігор Вікторович, Кудрявцева Анна Олександрівна 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОБТУРАЦІЇ НОРИЦЬ ТОНКОЇ КИШКИ,ЩО НЕ СОРМУВАЛИСЯ……………….…….35 

Бідзіля Павло 

ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ МЕНІНГІОМ ПАРАСАГІТАЛЬНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ……..35 

Бурак Андрій 

СТИМУЛЯЦІЯ МОТОРИКИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ ТА КОРЕКЦІЯ ЕНТЕРАЛЬНОГО 

ХАРЧУВАННЯ В РАННЬОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ПРИ ГОСТРІЙ ЗЛУКОВІЙ 

КИШКОВІЙ НЕПРОХІДНОСТІ.……………………………………………………………………………………..36 

Барабаш Вероніка, Савчак Ярослав 

ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ ПОСТНЕКРОТИЧНИЇ КІСТИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ 

УСКЛАДНЕНОЇ ТРОМБОЗОМ СЕЛЕЗІНКОВИХ СУДИН ІЗ ТОТАЛЬНИМ НЕКРОЗОМ 

СЕЛЕЗІНКИ……………………………………………………………………………………………………….……36 

Белей Назарій, Гряділь Тарас, Балога Михайло, Гаман Юля, Логай Кристина, Лях Олеся, 


ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТНИХ 

ПРЕПАРАТІВ У ХІРУРГІЇ…………………………………………………………………………………………….37 

354

Бокотей Іванна, Занік Ольга 

КЛІНІЧНІ ПРОБЛЕМИ В ЛІКУВАННІ АНТИБІОТИК-АСОЦІЙОВАНОГО КОЛІТУ…………………………37 

Волков Роман 

КЛІНІЧНІ ЗМІНИ ГІПЕРТРОФІЧНИХ ТА КЕЛОЇДНИХ РУБЦІВ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛІКОНОВИХ 

ПЛАСТИН………………………………………………………………………………………….38 

Волков Роман , Руслан Бакалюс, Олександр Бебих 

СИЛІКОНОВІ ПЛАСТИНИ ЯК ПРОФІЛАКТИЧНИЙ І ЛІКУВАЛЬНИЙ ЗАСІБ ПРИ РУБЦЕВИХ 

ДЕФОРМАЦІЯХ ПІСЛЯ ТРАВМ І ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ……………………………………………..38 

Василюк Василь, Гафійчук Сергій, Павляк Андрій, Цибаньов Олександр 

РОЛЬ АУТОДЕРМОПЛАСТИКИ В ЛІКУВАННІ ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК…………………………………...39 

Волобоєва Анна, Корнаухов Василь 

ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПІДНІГТЬОВОЇ ГЕМАТОМИ У СПОРТСМЕНІВ-БІГУНІВ……………39 

Ватаманеску Лівій 

ДІАГНОСТИКА ВИНИКНЕННЯ ГЕМАНГІОМ НА ОСНОВІ МЕТОДІВ КОРЕЛЯЦІЙНГО ТА ФРАКТАЛЬНОГО 

АНАЛІЗУ ЛАЗЕРНИХ МІКРОСКОПІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ПЛАЗМИ КРОВІ…………40 

Ворощук Руслан, Фоминов Артур, Слабунов Ярослав, Чаговец Сергей 

СИНДРОМ КАРПАЛЬНОГО КАНАЛА У ПАЦИЕНТОВ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА: КРИТЕРИИ 

ЭЛЕКТРОДИАГНОСТИКИ…………………………………………………………………………………………..40 

Гуменний Роман, Двійний Михайло 

ДИНАМІКА МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН В ОРГАНАХ ТРАВНОГО КАНАЛУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПОРУШЕННІ 

ВЕНОЗНОГО КРОВОТОКУ………………………………………………………………………..41 

Гриценко Степан 

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМ ХРОНІЧНОГО 

НЕСПЕЦИФІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ…………………………………………………………………..41 

Гітман Анастасія 

ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ЕХІНОКОКОВИМ 

УРАЖЕННЯМ ПЕЧІНКИ……………………………………………………………………………………………..42 

Гончарук Василь 

ЕКСТРАПЕРИТОНІЗАЦІЇ ДРЕНАЖНОЇ ТРУБКИ ПРИ ЗОВНІШНЬОМУ ДРЕНУВАННІ 

ЗАГАЛЬНОЇ ЖОВЧЕВОЇ ПРОТОКИ, ЯК СПОСІБ ЗАПОБІГАННЯ ЖОВЧЕВОГО ПЕРИТОНІТУ………42 

Дябкин Евгений 

ВОЗМОЖНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНТЕГРАЛЬНЫХ ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИХ 

ПОКАЗАТЕЛЕЙ ДЛЯ ОЦЕНКИ СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ СОСТОЯНИЯ БОЛЬНЫХ ПЕРИТОНИТОМ…...43 

Зощук Богдан, Хілько Ірина 

ПРО ЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОГО ТИСКУ В АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ…………………...43 

Зарічна Юлія 

ГРИЖІ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ: ОПЕРУВАТИ ЧИ НЕ ОПЕРУВАТИ..................................................44 

Зав’ялець Любомир, Дралюк Микола, Зав’ялець Іван, Димніков Юрій 

ДО ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ УШКОДЖЕННЯ 

РОТАЦІЙНОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧА………………………………………………………………………………….44 

Зав’ялець Любомир, Димніков Юрій, Зав’ялець Іван, Дралюк Микола 

НАШ ДОСВІД ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВИХ ПЕРЕЛОМІВ 

КОЛІННОГО СУГЛОБА………………………………………………………………………………………………45 

355

Іринчина К. 

ЗМІНИ ФІБРИНОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ НИРКИ У ДІТЕЙ, ОПЕРОВАНИХ З ПРИВОДУ 

ГІДРОНЕФРОЗУ………………………………………………………………………………………………………45 

Королюк Василь, Богатюк Олег, Омельченко Юрій 

РЕГЕНЕРАЦІЯ РАНИ ПЕЧІНКИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВИДУ ЇЇ ЗАШИВАННЯ В ЕКСПЕРИМЕНТІ……46 

Крисюк Юрій, Макарик Андрій, Ліщук Тарас 

ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНОГО 

СТЕНОЗУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ………………………………………………………………………………………46 

Калиновський Сергій 

УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ НА ГРИЖУ БІЛОЇ ЛІНІЇ ЖИВОТА…………………………47 

Кордиш Наталія 

СТАНДАРТИЗАЦІЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ВІДДІЛЕННІ 

ХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ НА ТРЕТИННОМУ РІВНІ………………………………………………………….47 

Ковальова Марія 

АНАЛІЗ ВИДІВ ТРАВМ ОПОРНО - РУХОВОГО АПАРАТУ…………………………………………………..48 

Коцовська Юліана 

ОСОБЛИВОСТІ ОДНОЕТАПНОГО ЕНДОСКОПІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ДВОБІЧНОГО 

НЕФРОЛІТІАЗУ……………………………………………………………………………………………………….48 

Лимар Євген, Нагайло Едуард 

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТРАВМИ У ВАГІТНИХ…………………………………………………………………….49 

Молдован Т.Є., Васильєва Л.Я. 

КОМБІНОВАНА МАТРИКСЕКТОМІЯ ПРИ ВРОСЛОМУ НІГТІ В ДІТЕЙ…………………………………….49 

Лівар Т., Процюк І., Солодун І., Івахно М,. Онищук В. 

ДІАГНОСТИКА ТРАВМАТИЧНОГО РОЗРИВУ ПАРЕНХІМАТОЗНИХ ОРГАНІВ 

В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТУ………………………………………………………………………………………50 

Панасюк Ярослав 

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НАНОАКВАХЕЛАТІВ МЕТАЛІВ І НАНОЧАСТИНОК 

СТАТИНІВ ДЛЯ СТИМУЛЯЦІЇ РЕПАРАЦІЇ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ…………………………………………..50 

Павлишин Андрій 

ПЛАСТИЧНЕ ЗАКРИТТЯ ВИРАЗОК ТА ВІДКРИТИХ РАНОВИХ ПОВЕРХОНЬ У ХВОРИХ НА СИНДРОМ 

СТОПИ ДІАБЕТИКА……………………………………………………………………………………51 

Павляк Андрій 

ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ЕНДОТОКСИКОЗУ ПРИ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ 

ПЕРИТОНІТАХ ДО І ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ………………………………………………..………………………….52 

Параняк М. 

МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ ПРИ АТЕРОСКЛЕРОТИЧНОМУ УРАЖЕННІ 

АРТЕРІЙ НИЖНІХ КІНЦІВОК……………………………………………………………………………………….52 


ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕМОДИНАМІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА КИСНЕВОГО 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТКАНИН У ХВОРИХ НА РАК ПРЯМОЇ КИШКИ…………………………………………..53 

Суходоля Сергій 

ДООПЕРАЦІЙНА ТА ІНТРАОПЕРАЦІЙНА ТАКТИКА ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ……………..53 

Рубленко Андрій, Сенів Олег, Малецький Павло 

ПРОФІЛАКТИКАВЕНОЗНИХ ТРОМБОЕМБОЛІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ 

ПРИ ЕНДОПРОТЕЗУВАННІ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА……………………………………………………….54 

356

Турко Ю., Яцуха С., Павлишин А. 

СПОСІБ АДАПТАЦІЇ ТРАНСПЛАНТАТА…………………………………………………………………………54 

Стець Ірина 

ОСОБЛИВОСТІ ТКАНИННОГО ДИХАННЯ У ХВОРИХ НА РАК ПРЯМОЇ КИШКИ……………...………..55 

Саюк Надія 

МІСЦЕВЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРТОНІЧНИХ РОЗЧИНІВ В ЛІКУВАННІ 

СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ……………………………………………………………………………….55 

Ткачук Н. 

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНОВАНОГО ФІЗІОЛОГІЧНОГО РОЗЧИНУ 

NaCl 0,9% ПРИ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ……56 

Тиш Ігор, Чебурахін Валерій, Мумлєв Артур, Сидорак Андрій 

СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ СУДИННОЇ НЕЙРОХІРУРГІЇ ПРИ АНЕВРИЗМАТИЧНІЙ ХВОРОБІ 

СУДИН ГОЛОВНОГО МОЗКУ…………………………………………………………………………………….56 

Умеров Эрвин 

ПОВЯЗКА ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ ГНОЙНО-НЕКРОТИЧЕСКИХ РАН С ЗАДАНЫМИ ЛЕЧЕБНЫМИ 

СВОЙСТВАМИ………………………………………………………………………………………………………..57 

Унгурян А., Мажар В., Козьма О., Оліферчук В. 

ЗМІНИ СТІНКИ КИШКИ ТА ПОРУШЕННЯ APUD-СИСТЕМИ КИШЕЧНИКА ПРИ ПЕРИТОНІТІ В 

ЕКСПЕРИМЕНТІ………………………………………………………………………………………………………57 

Цимбалюк Анна, Олег Кирик 

АНТИТОКСИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОДРІБНЕНОГО СУБСТРАТУ КРІОЛІОФІЛІЗОВАНОЇ 

КСЕНОШКІРИ………………………………………………………………………………………………………….58 

Чорненький Михайло, Романюк Тарас 

ТЯЖКІСТЬ ВЕНОЗНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ХВОРИХ ІЗ ВЕНОЗНИМ ТРОМБОЗОМ 

КЛУБОВО-СТЕГНО-ПІДКОЛІННОГО СЕГМЕНТА НА ФОНІ РЕЦИДИВУ ВАРИКОЗНОЇ 

ХВОРОБИ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК……………………………………………………………………………….58 

Чанцев Віктор, Маюра Назія 

ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ…………………………………………………………………….59 

Чорномидз Андрій 

РОЛЬ АПОПТОЗУ ТА ВІЛЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСЛЕННЯ У ДЕСКВАМАЦІЇ 

ЕНДОТЕЛІАЛЬНИХ КЛІТИН………………………………………………………………………………………..59 

Чубар Іван 

ПОШКОДЖЕННЯ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ – ДІАГНОСТИКА, ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА 

ЛІКУВАННЯ……………………………………………………………………………………………………………60 

Homyk Ulyana, Pavlyshyn Andriy, Kudliy Luydmula, Husak Hanna Sydor Mariana 

THE METHOD OF THE DERMAL SHRED ADAPTATION………………………………………………………60 

Sydoruk Anastasiya, Kudliy Lyudmyla, Sovirko Nasariy, Pavlyshyn Andriy, Ivasiv Natalya 

SILICONE ADAPTER…………………………………………………………………………………………………61 

Pidlisna S.O., Kret M.V., Pavlyshyn A.V., Melekh O.I., Miskiv O.A., Dyadus O.V. 

STUDENTS’ SELF-STUDY IN THE HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENT…………………………..61 

Bezpalko Luydmula, Shost Mariya, Pavlyshyn Andriy, Melekh Olena 

DERMOPLASTY ON THE ALIMENTARY FOOD AT THE ELECTRICAL 

HAND TRAUMA OF CHILDREN………………………………………………………………………………….…62 

William Lamptey 

APPLICATION OF TRANSURETHRAL MICROWAVE THERMOTHERAPY IN 

PATIENTS WITH ACUTE URINARY RETENTION FROMBENIGN PROSTATIC HYPERPLASIA…………63 

357

Maksimchuk Natalia, Ungurian Andrey 

THE STATE OF THE APUD-SYSTEM AND STRUCTURAL PECULIARITIES OF THE INTESTINES DURING 

PURULENT OR SEPTIC DISEASES IN AN EXPERIMENT………………………………………….64 

Oleg Kirichenko 

THE USE OF OZONE THERAPY IN THE POSTOPERATIVE TREATMENT OF ACUTE 

INTESTINAL OBSTRUCTION……………………………………………………………………………………….64 


КЛІНІЧНА КАРТИНА АНЕВРИЗМ АБДОМІНАЛЬНОГО ВІДДІЛУ АОРТИ…………………………………65 


УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ – ”ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ” 

У ДІАГНОСТИЦІ АНЕВРИЗМ АБДОМІНАЛЬНОГО ВІДДІЛУ АОРТИ………………………………………66 

Секція: Інфекційні хвороби, фтизіатрія, дерматологія..................67 

Анфілова Марина 

РОЛЬ ХОЛЕСТЕРИНУ В ПАТОГЕНЕЗІ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА СИФІЛІС…69 

Багиров Ниязи, Иващенко Алѐна 

РОЛЬ НАСЛЕДСТВЕННЫХ ФАКТОРОВ В ВОЗНИНОВЕНИИ И РАЗВИТИИ ТУБЕРКУЛЕЗА………..69 

Бессараб Маріанна 

КОНЦЕНТРАЦІЯ ІНТЕРФЕРОНУ-БЛЬФА ТА ІМУНОГЛОБУЛІНІВ У ПЕРИФЕРІЙНІЙ 

КРОВІ ХВОРИХ НА ПАРАГРИП……………………………………………………………………………………70 

Волошин Станіслава, Продан Андрій 

КАТАМНЕЗ ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗ…………………………………………………………………….70 

Гордієнко Катерина 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ СОЦІАЛЬНО ЗНАЧИМИХ ХВОРОБ (СНІД І НАРКОМАНІЯ)………71 

Жаркова Тетяна, Джурабоєва Фатима 

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО ШИГЕЛЬОЗУ У ДІТЕЙ………………………………………71 

Жулкевська Ніна 

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ У ДІТЕЙ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА………………………………………………………...72 

Йосик Ярина 

ОПТИМІЗАЦІЯ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДЕЯКИХ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ 

ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ……………………………………………………………………………………………..…72 

Калинич Тетяна 

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ СЕРЕД 

ПІДЛІТКІВ ТА РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ІХ ПОПЕРЕДЖЕННІ…………………………………………..73 

Карпець Катерина 

ЧАСТОТА І ХАРАКТЕР УСКЛАДНЕНЬ ВАКЦИНАЦІЇ БЦЖ…………………………………………………..73 

Кашталінчук Олена 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОЄДНАНИХ СОЦІАЛЬНО-ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 

СНІДУ І ТУБЕРКУЛЬОЗУ……………………………………………………………………...74 

Кірсанова Тетяна, Матвеєва Ганна 

ОСОБЛИВОСТІ РЕАГУВАННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА КАШЛЮК…………………...74 

Крицький Тарас 

ЛІЗОЦИМ СИРОВАТКИ КРОВІ ТА СЛИНИ У ХВОРИХ НА ЛЯМБЛІОХ ТА АСКАРИДОЗ………………75 

358

Кушнірук Тетяна 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ВАГІТНИХ ТА ПОРОДІЛЬ………..75 

Лєвашова Катерина 

ТУБЕРКУЛЬОЗ У ДІТЕЙ……………………………………………………………………………………………..76 

Лопушанська Ольга 

ОСОБЛИВОСТІ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ……………………………..76 

Мельник Лариса 

ВПЛИВ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ПРЕПАРАТІВ НА МІОКАРД ЩУРІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ…………77 

Мельник Лариса, Кручова Лідія, Чурікова Дарія, Окусок Оксана, Головатюк Людмила, 

Слизька Ольга, Колос Софія, Пелехат Надія 

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ…………………………………77 

Мельник Марія 

ЕСТЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКІВ………………………………………………………………………………78 


ЛОКАЛЬНОЕ ЛЕЧЕНИЕ РОЖИ……………………………………………………………………………………79 


МИКРОБНАЯ ЭКЗЕМА НАРУЖНОГО УХА………………………………………………………………………79 


ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА РОЖИ И КОЖНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ…………………………80 


ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА РОЖИ И ХИРУРГИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЙ………………81 

Погорілець Анна 

АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА ПРИЧИН СМЕРТНОСТІ ПРИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ / СНІД У 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ……………………………………………………………………………..…..81 

Решетуха Юрій 

ВИЯВЛЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦИФРОВОЇ ФЛЮОРОГРАФІЇ…………...82 

Саріан Олена 

ЗАСТОСУВАННЯ ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ В ЛІКУВАННІ ЗВИЧАЙНОГО ПСОРІАЗУ……………….…….82 

Сас Юлія 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У РАННЬОМУ ВИЯВЛЕННІ ТА ПРОФІЛАКТИЦІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ………83 

Сіренко Іванна 

СТАН ЩЕПЛЕНОСТІ ДОРОСЛИХ ОСІБ, ЯКІ ЗАХВОРІЛИ НА ДИФТЕРІЮ В УКРАЇНІ У 

ПОСТЕПІДЕМІЧНИЙ ПЕРІОД………………………………………………………………………………………83 

Сорокіна Оксана 

РОЗПОДІЛ ГРУП КРОВІ (АВ0) У ДОНОРІВ-НОСІЇВ HBsAg ТА АНТИ – HCV………………………….…84 

Храпак Максим, Дударенко Віталій 

ЛІКУВАННЯ ГЕРПЕТИЧНОЇ НЕВРАЛГІЇ…………………………………………………………………….……84 

Тхорик Наталія, Тхорик Юрій, Корнага Тарас 

ЦИТОЛОГІЧИЙ СКЛАД КРОВІ У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ……………………………….….85 

Brown Genevieve Ama 

MODERN ASPECTS OF HERPETIC NEURALGIA TREATMENT………………………………………….…..86 

Krok Katarzyna Anna 

CLINICAL FEATURES OF URTICARIA, ASSOCIATED WITH GIARDIA LAMBLIA…………………………86 

359

Naa Klotefo Clottey 

ABOUT THE CASE OF HIV IN NURSING STUDENT………………………………………………………….…87 

Гринькив Зоряна 

ИССЛЕДОВАНИЕ СТАТИСТИЧЕСКИХ ДАННЫХ В УСЛОВИЯХ РЕВМАТОЛОГИЧЕСКОГО СТАЦИОНАРА 

НА БАЗЕ КЗТОР «ТЕРНОПОЛЬСКАЯ УНИВЕРСИТЕТСКАЯ БОЛЬНИЦА» 

СРЕДИ БОЛЬНЫХ С РЕВМАТИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА............................................................87 

Секція: Педіатрія.....................................................................................89 

Банадига Андрій 

ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ…………………………………………91 

Бурбела Емілія 

АЛЕРГІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ…………………………………………91 

Галущинська Алла 

ВПЛИВ ПРОТЕОЛІЗУ КОНДЕНСАТУ ВИДИХУВАНОГО ПОВІТРЯ НА 

ГІПЕРСПРИЙНЯТЛИВІСТЬ БРОНХІВ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ, 

ЗА РІЗНИХ ТИПІВ ЗАПАЛЕННЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ……………………………………………………...92 

Герасимова Олена 

ОЦІНКА ВПЛИВУ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ У ДІТЕЙ……………………..92 

Гладун Катерина 

СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У 

ПІДЛІТКІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ОЖИРІННЯМ…………………………………………..93 

Глушко Катерина, Добровольська Леся 

ПАТОЛОГІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ПАРАЗИТОЗАМИ…………………………………………93 

Добровольська Леся, Глушко Катерина 

Особливості поєднаної гастродуоденальної патології у дітей………………………………………….94 

Дулінець Тетяна, Ходан Василь, Багрій Микола 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АНЕМІЇ У ДІТЕЙ ІЗ НЕСПЕЦИФІЧНИМ ВИРАЗКОВИМ КОЛІТОМ………..94 

Захарчук Тарас, Бігунець Вікторія, Попелюк Олександра-Марія 

ДІАГНОСТИКА ДЕСТРУКЦІЇ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ 

ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОНИ У ДІТЕЙ………………………………………………………………………..95 

Ковальчук Тетяна 

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ДІТЕЙ, ЩО ХВОРІЮТЬ ЮВЕНІЛЬНИМ 

РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ……………………………………………………………….…95 

Марусик Уляна, Сторощук Тетяна 

НУКЛЕЇНАТ ЯК КОМПОНЕНТ БАЗИСНОЇ ТЕРАПІЇ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В 

ШКОЛЯРІВ.....................................................................................................................................................96 

Остапчук Валя, Сокольник Сніжана, Хлуновська Людмила 

ПРЕМОРБІДНИЙ СТАН ТА СПАДКОВИЙ ФАКТОР У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ВИРАЗКОВУ 

ХВОРОБУ.......................................................................................................................................................96 

Патлатюк Богдана, Бабій Олена, Дубінська де Атункар Олена, Єрмощенко Світлана 

ПАЛІННЯ ЯК АТЕРОГЕННИЙ ФАКТОР У МОЛОДІ ВІКОМ 16-19 РОКІВ…………………………………..97 

Підвишенна Тетяна 

СУБФЕБРИЛІТЕТ І ФЕБРИЛІТЕТ У ДІТЕЙ……………………………………………………………………..97 

360


АЛЕРГІЧНИЙ ДІАТЕЗ, ЯК ФАКТОР РИЗИКУ РОЗВИТКУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ…………………….98 

Рогальська Яна 

КЛІНІЧНІ ВІДМІННОСТІ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ АНЕМІЙ ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ 

ТЯЖКОСТІ......................................................................................................................................................99 

Сарапук Ірина 

ОКИСНИЙ СТРЕС ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АПОПТОЗ 

ПРИ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЯХ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ………………………………………..99 

Сенишин Марія 

НЕДОНОШЕНІ НЕМОВЛЯТА ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ………………………………………100 

Скринник Тарас 

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ М. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ……………………………..100 

Стецько лілія 

ЗАСТОСУВАННЯ СПРЕЮ БІОПАРОКС ЯК СПОСІБ ЗАПОБІГАННЯ УСКЛАДНЕНЬ 

ПРИ АНГІНАХ У ДІТЕЙ…………………………………………………………………………………………..…101 

Cокольник Сніжана, Хлуновська Людмила, Остапчук Валя 

ПОШИРЕНІСТЬ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ В ДІТЕЙ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ………………………..101 

Туркевич Марта 

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ВАКЦИНАЦІЇ………………………………………………………………………………...102 

Ярцева Марія 

ВПЛИВ ЧИННИКІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА РОЗВИТОК ДИСБІОЗУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО 

ВІКУ…………………………………………………………………………………………………….102 

Adam Faisal, Umeanaedobe Chidubem 

IF USUAL DIAGNOSIS IS INAPPROPRIATE THINK ABOUT RARE DISEASES…………………………..103 

Apanasenko Oksana, Kryvoshey Anna 

PROGNOSTIC CRITERIA OF CARDIAC ARRHYTHMIAS IN CHILDREN WITH 

CONNECTIVE TISSUE DYSPLASIA………………………………………………………………………………103 

Banadyha Andrii ,Dutchak Olga 

CORRECTION OF FUNCTIONAL VIOLATIONS OF PANCREAS IN CHILDREN ON 

THE BACKGROUND OF PATHOLOGY OF THE DIGESTIVE SYSTEM……………………………………104 

Cichocka Aleksandra, Frank Ekpeh 

PREVALENCE OF POLYNEUROPATHY IN DIABETIC CHILDREN………………………………………….104 

Секція: Неврологія та психіатрія........................................................105 

Аймедов Костянтин 

ФІЛОСОФСЬКЕ-МАТЕМАТИЧНЕ УЯВЛЕННЯ О МОДЕЛІ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ……………………..…107 

Аймедов Костянтин, Ніконенко Петро 

НООГЕННІ НЕВРОЗИ, ЯК ЧИННИК РИЗИКУ ФОРМУВАННЯ АДДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ………..107 

Білоус Володимир 

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННІЯ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ З ПСИХОТИЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ……..108 

Введенская Анастасия, Резниченко Елена 

ЭФФЕКТ КЛАССИЧЕСКОЙ МУЗЫКИ В ЛЕЧЕНИИ СИМПТОМАТИЧЕСКОЙ ЭПИЛЕПСИИ………..108 

361

Возний Денис 

КЛІНІЧНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ ТА КУЛЬТУРАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕМІСІЇ ПРИ АЛКОГОЛЬНОЇ 

ЗАЛЕЖНОСТІ……………………………………………………………………………………………………….109 

Гамала Наталія 

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ ОСІБ, ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ…..109 

Глушок Вікторія, Гуковський Олег 

ІНТЕГРАЦІЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ ПСИХОТЕРАПІЇ В ГРУПОВІЙ РОБОТІ З ПСИХІАТРИЧНИМИ 

ПАЦІЄНТАМИ………………………………………………………………………………………………………..110 

Гнездюк Аліна, Красножон Анна 

ПАТОМОРФОЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ ПІД ВПЛИВОМ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ………110 

Горбаль Ірина 

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ ТА ЖИТТЄСТІЙКОСТІ У ПОХИЛОМУ 

ВІЦІ ЗА РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ…………………………………………………………………….111 

Дячук Юрій 

ОСОБЛИВОСТІ НАВІЮВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ІЗ РІЗНИМИ АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ……….111 

Заріцький Василь 

ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПОВЯЗАНІ З МІГРАЦІЄЮ……………………………………………….……………..112 

Іванюк Вікторія 

ПАТОМОРФОЗ ХРОНІЧНОГО МАЯЧНОГО РОЗЛАДУ ПІД ВПЛИВОМ ЧИННИКІВ ЗООГЕННОЇ 

ПРИРОДИ….................................................................................................................................................112 

Козловець Олена 

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ В РОБОТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ 

ПІДЛІТКОВОГО АЛКОГОЛІЗМУ………………………………………………………………………………….113 

Лаврентьєва Ксенія 

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОТЕРАПІЇ РОЗЛАДУ АДАПТАЦІЇ У ЖІНОК В УМОВАХ 

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ……………………………………………………………………………………………...113 

Кошак Богдан 

АНАЛІЗ НЕВРОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ ОСТЕОХОНДРОЗУ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ 

ХРЕБТА У ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ОПЕРАТИВНЕ ВТРУЧАННЯ…………………………………….114 

Литвинов Нестор 

ОЗНАКИ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СТУДЕНТІВ МЕДИКІВ……………………………………………..115 

Матвіїв Наталія, Палиця Лілія, Ястремська Світлана, Вацьків Вікторія 

МЕХАНІЗМИ ПОТЕНЦІЙНОЇ ТОКСИЧНОСТІ КАРБОНОВИХ НАНОЧАСТИНОК 

В БІОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ……………………………………………………………………………………..116 

Медвідь Анастасія 

КОМПЛАЄНС В ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З РГДУ…………………………………………………………………….116 

Мелех Олег, Салій Інна 

НЕМОТОРНІ ПРОЯВИ ПРИ ХВОРОБІ ПАРКІНСОНА………………………………………………..………117 

Мельник Владислав 

ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ІНТЕРНЕТОМАНІЇ СЕРЕД КОРИСТУВАЧІВ ВІРТУАЛЬНОЮ 

МЕРЕЖЕЮ……………………………………………………………………………………………………………117 

Мисула Маріанна 

ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ 

ІШЕМІЧНИЙ ПІВКУЛЬНИЙ ІНСУЛЬТ…………………………………………………………………………...118 

Мисула Юрій 

ОСОБЛИВОСТІ СИМПТОМАТИКИ У ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ФОРМУ ШИЗОФРЕНІЇ……………118 

362

Мілевська - Вовчук Любов, Вовчук Віктор 

СТАН ПАМ'ЯТІ, АКТИВНОСТІ УВАГИ ТА ВТОМЛЮВАНОСТІ У ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ 

ЗАКРИТУ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВУ ТРАВМУ……………………………………………………………………...119 

Насалик Роксолана 

ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ГІДРОЦЕФАЛІЇ У ХВОРИХ НА ДИСЦИРКУЛЯТОРНУ 

ЕНЦЕФАЛОПАТІЮ………………………………………………………………………………………………….119 

Нідзелик Олеся 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ ЗА УЧАСТЮ МЕДИЧНОЇ 

СЕСТРИ………………………………………………………………………………………………..120 

Омельчук Тетяна 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ, ЯКІ 

ПЕРЕНЕСЛИ ІНСУЛЬТ……………………………………………………………………………………………..120 

Паласюк Оксана, Петрук Катерина 

ПОЛІМОРФІЗМ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ МІАСТЕНІЇ……………………………………………………………121 

Пахмурна Вікторія, Рябухін Костянтин 

РІВЕНЬ СТАТЕВИХ ГОРМОНІВ У ХВОРИХ НА АЛКОГОЛІЗМ ЖІНОК…………………………………..121 

Поліщук Наталія 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДОГЛЯДУ ЗА ПІДЛІТКАМИ 

З ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ…………………..………………………………………………………………..122 

Радецька Ілона 

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА НА ЕТАПІ 

РЕАБІЛІТАЦІЇ…………………………………………………………………………………………………………..122 

Рябухін Костянтин 

ДОСЛІДЖЕННЯ КЛІНІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЧАСНОГО СТАНУ АЛКОГОЛЬНОЇ 

ЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК…………………………………………………………………………………………….123 

Сагайдак Любов, Шкробот Христина 

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОЛОГІЧНИХ ЗМІН У ХВОРИХ З ВЕРТЕБРОГЕННИМИ 

ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВИМИ БОЛЬОВИМИ СИНДРОМАМИ……………………………………………..123 

Салій Марина 

СТАН МІКРОЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЛАНКИ СУДИННОГО РУСЛА У ПАЦІЄНТІВ З ЛАКУНАРНИМ 

ІНСУЛЬТОМ………………………………………………………………………………………………………….124 

Селезньова Євгенія 

ОСОБЛИВОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ ПРИ НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНІЙ 

ДИСТОНІЇ…………………………………………………………………………………………………………….124 

Смоланка Володимир, Балога Михайло, Белей Назарій, Гаман Юля, Гряділь Тарас, Логай Кристина, Лях 

Олеся 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВ’ЯЗКУ МІЖ НАЯВНІСТЮ ФАСЦИКУЛЯЦІЙ ТА ДЕФІЦИТОМ МАГНІЮ В 

ОРГАНІЗМІ……………………………………………………………………………………………………………125 

Франчук Уляна, Шкробот Христина, Титан Оксана 

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОЇ КАРТИНИ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ У ХВОРИХ З СУПУТНІМ ХРОНІЧНИМ, 

ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ………………………………………….125 

Шевченко-Бітенський К. 

НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПАТОГЕНЕЗ ТА ЛІКУВАННЯ НЕВРРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ…………………….126 

Шпилик Ірина, Гайдукова Ганна 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИТОСТАТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ ІЗ ПРОГРЕСУЮЧИМ 

ПЕРЕБІГОМ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ…………………………………………………………………………126 

Юрчук Галина, Пітик Олена 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НООФЕНУ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З 

ПСИХО-ВЕГЕТАТИВНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ…………………………………………………………………127 

363

Яворська Неля 

ДУХОВНА ТЕРАПІЯ ЯК ЛІКУВАННЯ ОСІБ ЗАЛЕЖНИХ ВІД АЛКОГОЛЮ………………………………127 

Яцків Лілія, Пиндус Ірина 

НЕВРОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ДИГОКСИНУ НА ЛІКУВАННЯ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ В 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН…………………………………………………………………………….128 

Секція: Акушерство та гінекологія....................................................129 

Андрушкевич Людмила 

ПРОФІЛАКТИКА РАННЬОЇ НЕПЛАНОВАНОЇ ВАГІТНОСТІ У НЕПОВНОЛІТНІХ ЯК 

ПЕРСПЕКТИВНИЙ АСПЕКТ ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ……………...131 

Березюк Олександра 

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОТИСПАЙКОВОГО БАР’ЄРУ ПРИ КОЛЬПОПОЕЗІ У ПАЦІЄНТОК З АНОМАЛІЯМИ 

РОЗВИТКУ ПІХВИ……………………………………………………………………………….131 

Боднарюк Оксана, Гуменна Катерина, Андрієць Анатолій 

РОЛЬ ПРОБІОТИКІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ БАКТЕРІАЛЬНОГО ВАГІНОЗУ………………132 

Бойчук Юлія 

ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПАПІЛОМА ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ…………………………..132 

Бойчук Юлія, П’янова Тетяна, Пукало Марія, Куцин Василь, Грищенкова Ольга 

ПРОФІЛАКТИКА МАСИВНИХ ПІСЛЯРОДОВИХ МАТКОВИХ КРОВОТЕЧ………………………………133 

Бойчук Юлія, Іщак Олег, Курило Оксана 

ВАРІАНТИ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ З ПОЗАМАТКОВОЮ ВАГІТНІСТЮ……………………………………..133 

Вдовиченко Антон 

АНАЛІЗ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ ПРИ МАКРОСОМІЇ ПЛОДА……………………………..134 

Вустенко Віталіна 

ВИЗНАЧЕННЯ ОВАРІАЛЬНОГО РЕЗЕРВУ У ЖІНОК З БЕЗПЛІДНІСТЮ 

НА ТЛІ АУТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ…………………………………………………………………………134 

Герман Леся, Каліновська Ірина 

ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ ВАГІТНИХ З ПЛАЦЕНТАРНОЮ 

НЕДОСТАТНІСТЮ В РАННЬОМУ ЕМБРІОНАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ…………………………………………135 

Головачук Оксана, Каліновська Ірина 

ОЦІНКА СТАНУ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ У ВАГІТНИХ З ГЕНІТАЛЬНИМИ 

ІНФЕКЦІЯМИ…………………………………………………………………………………………………………135 

Гошовська Аліса 

ДІАГНОСТИКА ПЛАЦЕНТАРНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ШЛЯХОМ ВИЗНАЧЕННЯ БІЛОК- 

ПРОДУКУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ………………………………………...136 

Гульпе Катерина 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ЖІНОК ІЗ ЗАТРИМКОЮ ВНУТРІШНЬО- 

УТРОБНОГО РОСТУ ПЛОДА……………………………………………………………………………………..136 

Диннік Олександра 

ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ХВОРИХ НА ПУБЕРТАТНІ МАТКОВІ 

КРОВОТЕЧІ…………………………………………………………………………………………………………..137 


ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ЖІНОК ІЗ БАГАТОВОДДЯМ………………..137 

364


ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ВАГІТНИХ ІЗ ГЕСТАЦІЙНИМ ПІЄЛОНЕФРИТОМ……………138 

Ерстенюк Мар’яна 

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ МІКРОНІЗОВАНОГО ПРОГЕСТЕРОНУ У ЖІНОК ІЗ ЗВИЧНИМ 

НЕВИНОШУВАННЯМ. ФОРМИ МІКРОНІЗОВАНОГО ПРОГЕСТЕРОНУ…………………………………138 

Задорожний Олександр, Юрінова Наталя, Іщенко Олена 

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ З ЗАСТОСУВАННЯМ ОЗОНОТЕРАПІЇ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЙ 

ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ У ВАГІТНИХ З ГЕСТАЦІЙНИМ ПІЄЛОНЕФРИТОМ………...139 


ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ ІЗ ПАТОЛОГІЄЮ ШИЙКИ МАТКИ……………………………………...139 


КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ГЕРПЕСУ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ….…140 

Іовенко Анастасія 

ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ ПОЛОГІВ ЗА РАХУНОК РОЗСЛАБЛЕННЯ ТА ДИХАННЯ…………………..140 

Каліновська І., Кондря Д. 

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПОЛОГІВ У МАТЕРІВ З ПЛАЦЕНТАРНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ…………...141 

Карлійчук Євгенія, Пантелейчук Р. 

ХАРАКТЕРИСТИКА РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК З ВИКИДНЕМ, 

ЩО НЕ ВІДБУВСЯ В АНАМНЕЗІ НА ФОНІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ………………………….......142 

Кичмаренко Галина, Павлова Олеся 

НАИБОЛЕЕ ЗНАЧИМЫЕ КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОЯВЛЕНИЯ КЛИМАКТЕРИЧЕСКОГО 

СИНДРОМА В ПЕРИМЕНОПАУЗЕ……………………………………………………………………………...142 

Клименко Тетяна, Клименко Андрій, Клименко Сергій 

ЗАСТОСУВАННЯ ДЕНЕБОЛУ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ В ГІНЕКОЛОГІЇ…………………..143 

Кривицька Галина 

ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИДАТКІВ МАТКИ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПОЗАМАТКОВОЇ 

ВАГІТНОСТІ……………………………………………………………………………………143 

Кущ Оксана, Злобіна Оксана 

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛІМФОЇДНОЇ ТКАНИНИ АСОЦІЙОВАНОЇ З ПЛАЦЕНТОЮ 

У ЩУРІВ В І-У ПЕРІОДІ ВАГІТНОСТІ……………………………………………………………………………144 


МОНІТОРИНГ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВ ……………………………………………………………….……144 


ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ПРИ МІОМІ МАТКИ………………………………………………145 

Лимар Наталія, Ковида Наталія, Паламар Валентина, Данильчук Сніжана, Партика Зоряна 

ЛІКУВАННЯ ДИСБАКТЕРІОЗУ У ЖІНОК З ГІПОМЕНСТРУАЛЬНИМ СИНДРОМОМ (ГМС)................145 

Маліновська Ольга 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ 

РЕПРОДУКТИВНИХ ОРГАНІВ У ЖІНОК………………………………………………………………………..146 

Маринчина Ірина 

ЕНДОКРИННІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ПРИ ПЛАЦЕНТАРНІЙ ДИСФУНКЦІЇ……………………………...146 

Нагорний Віктор, Хміль Марія, Кулик Ірина, Формазюк Ольга, Крук Юлія 

ВИКОРИСТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ФРАГМЕНТАЦІЇ ДНК СПЕРМАТОЗОЇДІВ 

ЯК НОВОГО, НЕЗАЛЕЖНОГО ПРАМЕТРА СПЕРМОГРАМИ……………………………………………..147 

Овсянникова Вікторія 

МІКРОБІОЦЕНОЗ ВАГІНИ У ЖІНОК НА ФОНІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ……………………………………..147 

365

Олейник Наталья 

ОСОБЕННОСТИ РЕЦЕПТОРНОГО АППАРАТА ЭНДОМЕТРИЯ ПРИ МИОМАХ МАТКИ……………..148 

Олексина Наталія, Андрієць Оксана, Гуменна Катерина, Андрієць Анатолій 

ОЖИРІННЯ ТА ПОРУШЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я У ДІВЧАТОК 

ПРЕПУБЕРТАТНОГО ВІКУ З ТОЧКИ ЗОРУ ДАНИХ ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ…………………………148 

Петренко Наталія 

ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙ ПЕРЕДМЕНСТРУАЛЬНОГО СИНДРОМУ У ЖІНОК З 

ГІПЕРТИРЕОЗОМ…………………………………………………………………………………………………...149 

Пицюк Юля 

СУЧАСНІ МЕХАНІЗМИ ВИНИКНЕННЯ І НОВІ МОЖЛИВОСТІ У ЛІКУВАННІ ДИСФУНКЦІЇ 

ПЛАЦЕНТИ…………………………………………………………………………………………………………...149 

Пілева Любов 

ОЦІНКА ЧАСТОТИ ПЕРЕРОДЖЕННЯ ЕНДОМЕТРІОЗУ ЯЄЧНИКІВ В РАК ЯЄЧНИКІВ 

ПРИ СУКУПНОСТІ ПЕВНИХ ЧИННИКІВ………………………………………………………………………..150 

Рамазанова Шахризат 

АНТИФОСФОЛИПИДНЫЙ СИНДРОМ КАК ПРИЧИНА НЕВЫНАШИВАНИЯ БЕРЕМЕННОСТИ…...150 

Ратушняк Наталія 

ОСОБЛИВОСТІ МОРФОМЕТРІЇ ПЛАЦЕНТ ВАГІТНИХ З ГІПЕРТЕНЗИВНИМИ РОЗЛАДАМИ………151 

Савельєва Аліна 

ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИСПАЙКОВИХ БАР'ЄРІВ У ХВОРИХ З ТЯЖКИМ ЕНДОМЕТРІОЗОМ…….151 

Сазонов Олег 

ДОСЛІДЖЕННЯ РІЗНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЖІНОЧЕ ЗДОРОВ’Я…………………….152 

Семиженко Лілія 

ЗВ'ЯЗОК АНОМАЛІЙ КІЛЬКОСТІ АМНІОТИЧНОЇ РІДИНИ З ІНФЕКЦІЙНИМИ ЗАПАЛЕННЯМИ ЖІНОЧОЇ 

СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ БАКТЕРІАЛЬНОГО ГЕНЕЗУ……………………………………………..152 

Скорбач Олена 

ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОСТГІСТЕРЕКТОМІЧНОГО СИНДРОМУ…………………………….153 

Стречень Наталія 

ЗАГАЛЬНО-КЛІНІЧНИЙ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ АГОНІСТІВ 

ГОНАДОТРОПНИХ РИЛІЗІНГ-ГОРМОНІВ……………………………………………………………………...153 

Фартушок Тетяна 

ДІАГНОСТИЧНО-ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ ТАЗОВИХ ПЕРЕДЛЕЖАННЯХ ПЛОДА……………..154 

Фединчук Галина 

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХІРУРГІЧНИХ МЕТОДІВ РОЗРОДЖЕННЯ……………………….154 

Федорейко Лариса, Формазюк Ольга, Лукинів Андрій, Венгер Галина, Нестеренко Надія 

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ РАДІОХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ 

ДОБРОЯКІСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ШИЙКИ МАТКИ НА ТЛІ ПАПІЛОМАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ……….155 

Формазюк Тетяна 

ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ВРОДЖЕНИХ ВАД РОЗВИТКУ ПЛОДА В І ТРИМЕСТРІ 

ВАГІТНОСТІ………………………………………………………………………………………………………….155 

Ходаковский С., Захаренко Н., Заричанская К. 

ВЛИЯНИЕ ОПЕРАТИВНОГО РОДОРАЗРЕШЕНИЯ НА СОСТОЯНИЕ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВЬЯ 

ОПЕРИРОВАННЫХ ЖЕНЩИН…………………………………………………………………………………...156 

Худоб’як Валентина 

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ ПАТОЛОГІЇ ШИЙКИ МАТКИ………………………………………..157 

366

Цисар Юлія, Андрієць Анатолій, Небоженко Христина, Андрієць Оксана 

РОЗЛАДИ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ У ДІВЧАТ БУКОВИНИ НА ТЛІ ДЕЯКИХ 

ЕНДОКРИНОПАТІЙ…………………………………………………………………………………………………157 

Юзько Вікторія 

ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ АНТИМЮЛЕРОВОГО ГОРМОНУ 

В КРОВІ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ В ПРОГРАМАХ ЗАПЛІДНЕННЯ…………………………………….158 

Геряк Вікторія, Куценко Ірена 

ЗАХИСТ НАЦІЇ ВІД НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ МЕДИЧНИХ ЗАСОБІВ……………………………………158 

Формазюк Ольга, Кулик Ірина, Хміль Марія, Хміль Анна 

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ БЕЗПЛІДДЯ У ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ 

ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ…………………………………………………………………..159 

Секція: Онкологія та радіаційна медицина........................................161 

Бичков Юрій 

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ВИБОРУ МЕТОДУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИ ЛІКУВАННІ 

РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ..…………………………………………………………………………………….....163 

Власюк Наталія, Тарасюк Ольга 

ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ З УСТАНОВКАМИ 

ПЕТ/КТ……………………………………………………………………………………….……………………...……163 

Домбровський Олександр, Дацко Віталій 

ВПЛИВ НЕОАД’ЮВАНТНОЇ ХІМІО-ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ НА МОРФОЛОГІЧНУ СТРУКТУРУ ПУХЛИН 

ПРЯМОЇ КИШКИ ТА ЧАСТОТУ ВИНИКНЕННЯ РАННІХ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ……..…164 

Назаркевич Галина 

ДІАГНОСТИЧНА ІНФОРМАТИВНІСТЬ ПРОМЕНЕВИХ МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ ПРИ ВОГНИЩЕВОМУ 

УРАЖЕННІ ЛЕГЕНЬ…………………………………………………………………………………………………….164 

Сухарь Альона, Погребенник Ярослава 

КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ ГІПЕРПЛАЗІЇ ЕНДОМЕТРІЮ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД 

ОНКОЛОГІЧНОЇ ОБТЯЖЕНОСТІ СПАДКОВОГО АНАМНЕЗУ………………………………….………….165 

Яворська Юлія, Яшан Катерина, Загурська Ольга 

ТРИВАЛИЙ КОМП’ЮТЕРНО-ТОМОГРАФІЧНИЙ МОНІТОРИНГ СТАНУ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ В ХВОРИХ 

ЛІМФОМАМИ …………………………………………………………………………….……………………….…..165 

Секція: Клінічна імунологія та алергологія.......................................167 

Гунько Борис 

ЗАСТОСУВАННЯ ШКІРНИХ ПРОБ З АНТИГЕННИМИ КОМПЛЕКСАМИ УМОВНО – ПАТОГЕННИХ ГРИБІВ 

ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ КЛІТИННОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ВІЛ – ІНФЕКЦІЮ……169 

Elenga Gift Owhondan 

PREDISPOSITION TO CHRONIC FATIGUE SYNDROME AMONG STUDENTS 

OF TERNOPIL STATE MEDICAL UNIVERSITY………………………………………………………………..170 

Секція: Медицина надзвичайних ситуацій.........................................171 

Олійник Сергій 

ВИЗНАЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ РЕЗЕРВУ АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА ВИПАДОК 

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ………………………………………………..……………………………………173 

Орлиогло Александр 

ВАРИАНТЫ И ФОРМЫ ПОВЕРХНОСТНЫХ АРТЕРИАЛЬНЫХ ЛАДОННЫХ ДУГ……………………174 

367

Секція: Експериментальна медицина.................................................175 

Антомонов Михайло, Балачук Юлія 

ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ КОНСТРУЮВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНИХ ОЦІНОК ДИНАМІЧНИХ 

ЗАЛЕЖНОСТЕЙ……………………………………………………………………………………………………..177 

Бандрівська Орися 

СТАН ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ МІОКАРДА ЩУРІВ 

РІЗНОЇ СТАТІ В ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОГО ЦУКРОВОГО 

ДІАБЕТУ………………………………………………………………………………………………………………177 

Битюков Дмитрий, Берест Евгений, Крюк Юрий, Золотухин Сергей 

РАССТРОЙСТВА ГИПОТАЛАМО-ГИПОФИЗАРНО-НАДПОЧЕЧНИКОВОЙ СИСТЕМЫ В ЗАВИСИМОСТИ 

ОТ ТИПА ТЕЧЕНИЯ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКОЙ РЕАКЦИИ ПРИ РАЗВИТИИ ГНОЙНО-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ 

ОСЛОЖНЕНИЙ………………………………………………………………178 


СТРУКТУРНІ ЗМІНИ НИРОК У БІЛИХ ЩУРІВ ІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ТИРЕОТОКСИКОЗОМ ..178 

Богун Марія, Сатурська Ганна, Мілевська Любов 

ЦИТОДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ КРИСТАЛІЧНИХ 

МІКРО- І НАНОСФЕР ДІОКСИДУ КРЕМНІЮ В ЕКСПЕРИМЕНТІ……………………...............................179 

Бурмас Наталія 

СТАН ПЛАЗМАТИЧНИХ МЕМБРАН ГЕПАТОЦИТІВ У СТАТЕВОЗРІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО 

ВПЛИВУ ТУБЕРКУЛОСТАТИКІВ ТА СПОЛУК ШЕСТИВАЛЕНТНОГО 

ХРОМУ………………………………………………………………………………………………………………...179 

Виваль Микола, Бабій Михайло, Пістун Юлія 

ЗМІНИ МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ 

У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ………………………………………………..………180 

Влох Cофія 

РОЛЬ ЗАПАЛЕННЯ У ГЕПАТОЦЕЛЮЛЯРНІЙ РЕЗИСТЕНТНОСТІ НА ТЛІ ВПЛИВУ 5HT АСОЦІЙОВАНИХ 

СПОЛУК………………………………………………………………………………………………………..………..180 

Войновський Максим, Стравський Тарас, Мудрик Мирослава, Бабій Михайло, Пастернак Артем 

БІЛКОВІ ФРАКЦІЇ СИРОВАТКИ КРОВІ У ЩУРІВ ЗА УМОВИ ГОСТРОГО АЛКОГОЛЬНОГО 

ОТРУЄННЯ…………………………………………………………………………………………………………...181 

Воробйова Валентина, Хомутов Євген, Сташкевич Марина 

ВПЛИВ ДИГІДРОПІРИМІДИНДЕГІДРОГЕНАЗИ НА ДЕГРАДАЦІЮ 5-ФУ В 

АДЕНОКАРЦИНОМІ ШЛУНКУ……………………………………………………………….............................181 

Волотовська Наталія 

ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ В УМОВАХ ТЯЖКОЇ 

ТРАВМИ І КРОВОТЕЧІ …………………………………………………………………………………………….182 

Герасимець Анатолій 

РЕАКЦІЯ РОГІВКИ НА НЕПРОНИКАЮЧУ ТРАВМУ ОКА …………………………………………………..182 

Герасимчук Ульяна 

СОСТОЯНИЕ СИСТЕМЫ ОКСИДА АЗОТА У ЛИЦ С ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ………….183 

Гєнбач Іван Олегович 

РОЗПОДІЛ 5-ФТОРУРАЦИЛУ МІЖ ПЛАЗМОЮ І КЛІТИНАМИ КРОВІ IN VIVO………………………….183 

Дубовик Євген 

ВИВЧЕННЯ ЗВ'ЯЗКУ G-7A ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА МАТРИКСНОГО 

GLA-ПРОТЕЇНУ З ІШЕМІЧНИМ АТЕРОТРОМБОТИЧНИМ ІНСУЛЬТОМ В ОСІБ РІЗНОЇ СТАТІ…….184 

368

Запотоцький Павло, Легоцька Марія, Луцик Віталій, Пелих Володимир 

ВПЛИВ КАЛЬЯНУ НА ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ……………………………………………………………………..184 

Зятковська Олена 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ 

НА ТЛІ ОПІКУ, ПОЛІТРАВМИ ТА КОМБІНОВАНОЇ ТРАВМИ…………………………………185 

Ковбаса Надія, Усинський Руслан 

ВПЛИВ БЛОКАТОРА КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ ВЕРАПАМІЛУ НА ВМІСТ АЦЕТИЛХОЛІНУ ТА АКТИВНІСТЬ 

ЙОГО ФЕРМЕНТАТИВНОГО ГІДРОЛІЗУ В МІОКАРДІ ТВАРИН РІЗНОЇ СТАТІ………185 

Колодницька Галина, Сопотницька Валентина, Щерба Віталій 

АКТИВНІСТЬ МІТОХОНДРІАЛЬНИХ ФЕРМЕНТІВ ПРИ ІНДУКОВАНОМУ ЕНДОТОКСИНОМ 

ГРАМНЕГАТИВНОЇ МІКРОФЛОРИ ПАРОДОНТИТІ ………………………………………………………...186 

Креховська-Лепявко Ольга 

ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ПРИ ГОСТРОМУ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОВОМУ 

ГЕПАТИТІ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЇ L-ОРНІТИНОМ ТА L-АРГІНІНОМ…………………………………………186 

Крижевський Євген 

ВПЛИВ ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО ПОШКОДЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ НА ВМІСТ РНК У 

ТИМОЦИТАХ ЩУРІВ ЗІ СТРЕПТОЗОТОЦИН-ІНДУКОВАНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ………………187 

Криницька Інна, Біловус Дмитро, Войновський Максим 

ЗАГАЛЬНА АНТИОКСИДАНТНА АКТИВНІСТЬ ПЛАЗМИ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВИ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГЕПАТОПУЛЬМОНАЛЬНОГО СИНДРОМУ………………………………….187 

Крицький Тарас, Кордонець Михайло 

ОСОБЛИВОСТІ АКТИВНОСТІ АДРЕНЕРГІЧНО-ХОЛІНЕРГІЧНИХ 

ВЗАЄМОВІДНОСИН АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У РЕГУЛЯЦІЇ СЕРЦЕВОГО 

РИТМУ ПРИ ГІПОФУНКЦІЇ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ………………….................................................... 188 

Куліцька Марія, Яремчук Ольга, Криницька Інна 

МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ НИРКОВИХ 

ТІЛЕЦЬ ЗА УМОВ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОВОГО ГЕПАТИТУ………………………………………………...188 

Кутрій Людмила 

ЗМІНИ ЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ МОЗКУ 

ПРИ ДИВЕРГЕНТНОМУ МИСЛЕННІ ЗАЛЕЖНО ВІД ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК 

ДОСЛІДЖУВАНИХ………………………………………………………………………………………………….189 

Ленга Евеліна Леонідівна 

ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ НА КАТАЛАЗНУ АКТИВНІСТЬ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ЗА УМОВ 

ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ ЗА РІЗНИХ РЕЖИМІВ ОСВІТЛЕННЯ………………………………………….189 

Лещенко І., Шевчук В., Фалалєєва Т., Берегова Т. 

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ У ПІДШЛУНКОВІЙ ЗАЛОЗІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ДОВГОТРИВАЛОГО ВВЕДЕННЯ 

ГЛУТАМАТУ НАТРІЮ……………………………….................................................................190 

Лукьянова Евгения 

ПРИМЕНЕНИЕ ЭКСТРАКТОВ ТЫКВЫ И МОРСКОЙ КАПУСТЫ ДЛЯ КОРРЕКЦИИ ИЗМЕНЕНИЙ 

ОКИСЛИТЕЛЬНО-АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗА ГОЛОВНОГО МОЗГА ПРИ 

ГИПОДИНАМИИ……………………………………………………………………………………………………..190 

Макарчук Вікторія 

ВПЛИВ ГОСТРОГО TA ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ НА ЕКЗОКРИННУ ФУНКЦІЮ 

ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ЩУРІВ………………………………………….................................................191 

369

Малько Татьяна 

СВОБОДНОРАДИКАЛЬНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ И ХОЛЕСТЕРИН -СОДЕРЖАЩИЕ 

ЦИРКУЛИРУЮЩИЕ ИММУННЫЕ КОМПЛЕКСЫ: ВЗАИМОСВЯЗЬ В 

ПАТОГЕНЕЗЕ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА……………...........................................................191 

Мельник Оксана, Личковська Наталія 

АТФ-ГІДРОЛАЗНІ СИСТЕМИ ЛІМФОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ 

У ХВОРИХ НА РЕАКТИВНИЙ АРТРИТ……………………………………………………..........................192 

Миронюк Василь, Яремчук Ольга, Вольська Аліна 

ПОКАЗНИКИ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ПЕЧІНКИ ЗА УМОВ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО УРАЖЕННЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ………………………………………192 

Марущак Марія 

РОЛЬ ЕНДОТОКСИКОЗУ У РОЗВИТКУ ГОСТРОГО УРАЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ……………………………..193 

Михайлюк Віталій 

ВПЛИВ ЗАМІСНОЇ ГОРМОНОТЕРАПІЇ НА СТАН ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АКТИВНІСТЬ 

ПРОЦЕСІВ ЕНЕРГОУТВОРЕННЯ В МІОКАРДІ ТВАРИН З ГІПОТИРЕОЗОМ…………………………...193 

Наволочко Ігор, Горяінов Сергій. 

МОЖЛИВОСТІ ІРИДОДІАГНОСТИКИ ПРОГНОЗУВАНІ РЕЗУЛЬТАТІВ СКЛАДАННЯ 

ЛІЦЕНЗІЙНОГО ІНТЕГРОВАНОГО ІСПИТУ СТУДЕНТАМИ КРОК М……………………………………...194 

Нестерук Світлана 

АКТИВНІСТЬ ЦЕРУЛОПЛАЗМІНУ І ПЕРОКСИДАЗИ В КРОВІ І ЛЕГЕНЯХ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ 

ПНЕВМОНІЇ В УМОВАХ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ……………………194 

Нестерук Сергій 

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН СУДИН МІКРОГЕМОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА СЕЧОВОГО 

МІХУРА ПРИ ГОСТРІЙ ЗАТРИМЦІ СЕЧІ……………………………………………………………………..195 

Нечитайло Лариса, Пазиняк Марко 

РІВЕНЬ ЦИНКУ І МІДІ У ПЕЧІНЦІ ТА НИРКАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН, УРАЖЕНИХ ХЛОРИДОМ 

КАДМІЮ І ЇХ КОРЕКЦІЯ В ЕКСПЕРИМЕНТІ…………………………………………………...195 

Нечипорук Віталій 

МОДЕЛЬ ГІПЕРГЛЮКОКОРТИКОЇДЕМІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ 

ДЕКСАМЕТАЗОНУ ФОСФАТУ……………………………………………………………………………………196 

Нижник Галина, Сатурська Ганна 

ОСНОВНІ ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ПРИ ДИФУЗНОМУ КАРДІОСКЛЕРОЗІ У 

САМЦІВ І САМОК ЩУРІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП…………………………………………………………...196 

Носко Дарія 

ПОКАЗНИКИ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ В УМОВАХ ТЯЖКОЇ ТРАВМИ……………………………..197 

Огродніча Надія 

ВПЛИВ ЛАНСОПРАЗОЛУ НА АНТИОКСИДАНТНУ СИСТЕМУ ЩУРІВ ІЗ 

ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ ШЛУНКА…………………………………………………………………………197 

Омельченко Юрій, Сатурська Ганна 

ФАТАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ НА РАННЬОМУ ЕТАПІ 

МОДЕЛЮВАННЯ ДИФУЗНОГО КАРДІОСКЛЕРОЗУ У ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ …….............................198 

Орлова Марина 

ОСОБЛИВОСТІ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ І ПОВЕДІНКИ У ЩУРІВ, ЩО 

ОТРИМУВАЛИ ТОНІЗУЮЧІ НАПОЇ……………………………………………………………………………..198 

Папінко Людмила 

АВТОНОМНА РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ В МОЛОДИХ ОСІБ З РІЗНИМ 

РИЗИКОМ РОЗВИТКУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ……………………………………………………….199 

370

Паранько Ганна, Кленіна Інна, Меланіч Світлана 

ОСОБЛИВОСТІ БІЛКОВО-СИНТЕТИЧНОЇ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ НА 

ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ ТА ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ……………………………………………………………….…199 

Пацкань Людмила, Погорецька Христина 

ВПЛИВ ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ ПАРАЦЕТАМОЛОМ НА ПРОЦЕСИ ПЕРЕКИСНОГО 

ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ В КРОВІ ТА ПЕЧІНЦІ БІЛИХ ЩУРІВ……............................................................200 

Перебейнос Оксана 

ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК ХАРЧУВАННЯ НА ПОКАЗНИКИ КРОВІ ШКОЛЯРІВ………….………200 

Пилипович Олена, Конечний Юліан, Антонів Надія, Микитюк Андрій, Гребович Галина 

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ (ВСР) ПІД ВПЛИВОМ 

ПОХІДНИХ ТІАЗОЛІДИНУ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПОКСІЇ…………………………………201 

Пискарева Анастасия, Левчишина Мария, Молчанюк Дария 

БИОХИМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ КРОВИ ПРИ ГЕСТОЗЕ БЕРЕМЕННЫХ…………………………….201 

Покришко Аліна 

ЕТІОЛОГІЧНА РОЛЬ КОКІВ У РОЗВИТКУ СИНДРОМУ СТОПИ ДІАБЕТИКА…………………………...202 

Поліщук Ольга, Сатурська Ганна 

ПРОЯВИ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАТОГЕНЕЗІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО 

ДИФУЗНОГО КАРДІОСКЛЕРОЗУ………………………………………………………………………………..202 

Потіха Наталія, Дзига Світлана 

ХОЛІНЕРГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ТВАРИН З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ 

ГІПОТИРЕОЗОМ ЗА УМОВ БЛОКАДИ М-ХОЛІНОРЕЦЕПТОРІВ СЕРЦЯ АТРОПІНОМ І 

ПІРЕНЗЕПІНОМ…………………………………………………………………………………………………...…203 

Пшик-Тітко Ірена 

РІВЕНЬ ЦИТОКІНІВ ІНТЕРЛЕЙКІНУ 1B ТА ІНТЕРЛЕЙКІНУ 8 ПРИ МОДЕЛЮВАННІ 

ГІПОФУНЦКЦІЇ СЛИННИХ ЗАЛОЗ……………………………………………………………………………….203 

Родомакин Михаил, Змиевский Анатолий 

ВЛИЯНИЕ МИНЕРАЛЬНОЙ ВОДЫ НА ПРОЯВЛЕНИЯ ЭНДОГЕННОЙ ИНТОКСИКАЦИИ 

ПРИ ХРОНИЧЕСКОМ СТРЕССЕ У КРЫС…………………………............................................................204 

Романчук Максим, Лобова Юлія 

ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ШКОЛЯРІВ 

СТАРШИХ КЛАСІВ………………………………………………………………………………………………….204 

Росоловська Світлана 

ОСОБЛИВОСТІ МІНЕРАЛЬНОГО СКЛАДУ КІСТОК ГОНАДЕКТОМОВАНИХ ЩУРІВ ЗА ЗАСТОСУВАННЯ 

РІЗНИХ КОРИГУЮЧИХ ВПЛИВІВ………………………………………………………...205 

Савчак Ярослав, Басюк Наталія, Буньо Оксана, Капелюх Володимир 

ЗМІНИ ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ У ЩУРІВ 

ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ВІТАМІНІВ С ТА Е НА ФОНІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО 

ДІАБЕТУ…………………………………......................................................................................................205 

Свередюк Юлія, Бакалець Олена 

ВПЛИВ КОМБІНОВАНОГО ВІРУСНОГО ІНФІКУВАННЯ НА ПЕРЕБІГ АЛЕРГІЧНИХ 

ДЕРМАТОЗІВ………………………………………………………………………………………………………..206 

Свистун Ірина 

СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ПЕЧІНКИ БІЛИХ ЩУРІВ ІЗ МОДЕЛЬОВАНИМ 

ТИРЕОТОКСИКОЗОМ……………………………………………………………………………………………..206 

371

Сташкевич Марина, Хомутов Євген, Воробйова Валентина 

ЧАСОВІ ЗМІНИ КОНЦЕНТРАЦІЇ 5-ФТОРУРАЦИЛУ І АКТИВНОСТІ ТИМІДИНФОСФОРИЛАЗИ 

В ПУХЛИННІЙ ТКАНИНІ У ХВОРИХ НА АДЕНОКАРЦИНОМУ ШЛУНКА………………………………..207 

Туфур Рафаель, Роберт Сарфраз, Андрій Лепявко, Роксолана Боднар, Софія Гусак, Ольга 

ЗМІНИ ЛІПІДОГРАМИ У ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ ІЗ СУПУТНІМ МЕТАБОЛІЧНИМ 

СИНДРОМОМ ТА СПОСІБ ЇХ КОРЕКЦІЇ………………………………………………………………………..207 

Тютюнник Марк 

ЗАЛЕЖНІСТЬ АКТИВНОСТІ ДЕГІДРОПІРИМІДИНДЕГІДРОГЕНАЗИ ВІД КОНЦЕНТРАЦІЇ 

ЛАКТАТУ НАТРІЮ В ПУХЛИННИХ ТА ЗДОРОВИХ КЛІТИНАХ……………………………………………208 

Фафула Роман, Личковська Наталія 

СA2+, MG2+- АТФАЗНА АКТИВНІСТЬ В ЛІМФОЦИТАХ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У 

ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ………………………………………………………………….….….208 

Шайген Олена, Сатурська Ганна 

ПОРУШЕННЯ БАЛАНСУ ІНТЕНСИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО 

ЗАХИСТУ У МІОКАРДІ ЩУРІВ В УМОВАХ РОЗВИТКУ 

КАРДІОСКЛЕРОЗУ ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ТА СТАТІ………………………………………………………..…209 

Шешуряк Наталя, Мислицька Ганна 

МІКРОФЛОРА ЗАГАЛЬНОГО ПРЕПАРАТУ ТОНКОЇ КИШКИ У ТВАРИН ЗІ СТРЕПТОЗОТОЦИН- 

ІНДУКОВАНИМ ДІАБЕТОМ, УСКЛАДНЕНИМ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ ГОЛОВНОГО 

МОЗКУ…………………………………………………………………………………………………………………209 

Шидлівський Павло, Шульгай Анна-Марія, Чепига Тарас, Липка Петро 

ЯДЕРНО-ЦИТОПЛАЗМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ В ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ КЛІТИНАХ ДИСТАЛЬНИХ ЗВИВИСТИХ 

КАНАЛЬЦІВ НЕФРОНІВ НИРОК ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО 

ГЕПАТИТУ…………………………………………………………………………………………………………….210 

Юріїв Катерина 

МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ СТУПЕНЮ СТРУКТУРНОГО ПОШКОДЖЕННЯ 

МІОКАРДА ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ В УМОВАХ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ АДРЕНАЛІНУ ТА 

ЗМІНЕНОЇ АКТИВНОСТІ СИСТЕМИ ОКСИДУ АЗОТУ……………………………………………………….210 

Якимів Юлія 

ГІСТО-УЛЬТРАСТРУКТУРА ПАРЕХІМИ ТА ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА 

ЯЄЧНИКІВ ЩУРІВ-САМОК ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ I-ТИПУ…………………………………………..211 

Якубець Ольга, Воробець Дмитро 

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН АРГІНАЗИ ЛІМФОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ 

У ХВОРИХ НА РАК ЯЄЧНИКА……………………………........................................................................211 

Ярославіцька Світлана, Горман Михайло 

ХРОНІЧНІ НЕСПЕЦИФІЧНІ УРАЖЕННЯ СИНОВІАЛЬНИХ СУГЛОБІВ ПРИ СЕРЦЕВІЙ 

ПАТОЛОГІЇ ЗА ДАНИМИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ…………………..…212 

Ярошенко Наталя 

ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ МИШ’ЯКОВИСТИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД НА ДЕЯКІ 

ПОКАЗНИКИ АЗОТИСТОГО ОБМІНУ ЩУРІВ……………………………………………………………….…212 

Natyaga Yana 

THE PLACE OF PERFTORAN IN ECHOCARDIOGRAPHY……………………………………………………213 

Секція: Морфологія в нормі та при патології..................................215 

Бернік Наталія 

ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНИХ ЧАСТОК ПІД’ЯЗИКОВОЇ СЛИННОЇ ЗАЛОЗИ У ПЕРЕДПЛОДІВ 

6-7 ТИЖНІВ РОЗВИТКУ……………………………………………………………………………………………217 

372

Бідованець Богдан 

«СТАРІЮЧИЙ» СЕЧОВИЙ МІХУР ЖІНОК – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ 

МЕДИЦИНИ…………………………………………………………………………………………………………217 

Білоус Алла, Франчук Максим, Франчук Уляна, Дукач Руслана 

АНАЛІЗ ВИПАДКІВ СМЕРТЕЛЬНИХ ОТРУЄНЬ АЛКОГОЛЕМ НА ТЕРНОПІЛЛІ 

ЗА СУДОВО-МЕДИЧНИМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯМИ…………………………………………………………218 

Ваврух Петро 

ДИСМЕТАБОЛІЧНА КАРДІОМІОПАТІЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЕНДОТОКСИКОЗІ………………………218 

Вагнер Ірина, Фролов Максим 

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНИ ОРГАНОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ НИРОК ПРИ ОДНОБІЧНОМУ 

СТЕНОЗІ НИРКОВОЇ АРТЕРІЇ……………………………………………………………………………………219 

Вітенок Ольга, Драгун Уляна 

СУЧАСНІ ДАНІ ЩОДО АНАТОМІЇ ПРЯМОЇ КИШКИ………………………………………………………....219 

Галицька-Хархаліс Олександра 

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ СУДИННОГО РУСЛА НИРОК ПРИ 

ОДНОБІЧНОМУ СТЕНОЗУВАННІ НИРКОВОЇ АРТЕРІЇ……………………………………………………...220 

Галичанська Ольга 

РІДКІСНИЙ ВАРІАНТ ФОРМИ ТИМУСА У 6-МІСЯЧНОГО ПЛОДА……………………………………….220 

Гаргула Тетяна, Ясіновський Олег 

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ 

ХРОНІЧНІЙ ВИРАЗЦІ……………………………………………………………….221 

Герасим Лаліта, Кузняк Богдан, Кузняк Людмила 

СУЧАСНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОРФОГЕНЕЗ ОСНОВНОГО СУДИННО-НЕРВОВОГО 

ПУЧКА ШИЇ…………………………………………………………………………………………………………..221 

Герасимюк Назар 

СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ГЕМОДИЛЮЦІЙНОГО ЕФЕКТУ ПРИ ЗАБОРІ АУТОЛОГІЧНОЇ КРОВІ 

У ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ…………………………………………….222 

Гораш Євгенія, Жупник Іван, Протичко Альона. 

УЛЬТРАЗВУКОВА АНАТОМІЯ СИГМОРЕКТАЛЬНОГО СЕГМЕНТА У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ……222 

Горман Михайло, Татарчук Людмила, Ярославіцька Світлана 

ОСОБЛИВОСТІ СОСОЧКОВО-ТРАБЕКУЛЯРНОГО АПАРАТУ ПРАВОГО ШЛУНОЧКА СЕРЦЯ 

У ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН…………………………………………………………………………….223 

Готюр Оксана 

МОРФО-ФУНУЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРОВОНОСНИХ СУДИН ОБОЛОНОК 

ЯЄЧКА У ЧОЛОВІКІВ ЗРІЛОГО ВІКУ……………..……………………………………………………………..223 

Грубська Ольга, Мартинчук Людмила 

УЛЬТРАСТРУКТУРНИЙ СТАН АЕРОГЕМАТИЧНОГО БАР’ЄРУ ЛЕГЕНЬ В ПІЗНІ ТЕРМІНИ 

ПІСЛЯ ЕСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТЕРМІЧНОЇ ТРАВМИ………………………………………………………..224 

Губін Микола, Демченко Марина, Адонина Наталя 

ВНЕСОК ЛЮДВИГА ОСИПОВИЧА ВАННОТІ У РОЗВИТОК ТА СТАНОВЛЕННЯ СУДОВОЇ МЕДИЦИНА 

ХАРКІВЩИНИ……………………………………………………………………………………….224 

Данилевич Юлія, Ковальчук Мирослава 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК КАМЕР СЕРЦЯ СВИНЕЙ В’ЄТНАМСЬКОЇ 

ПОРОДИ………………………………………………………………………………………………………………225 

373

Кашперук-Карпюк Інна 

УЛЬТРАЗВУКОВА АНАТОМІЯ МІХУРОВО-СЕЧІВНИКОВОГО СЕГМЕНТА В 

ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ………………...……………………………………………….225 

Кіцак Я. 

ЗАЛЕЖНІСТЬ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН СТІНКИ ТОНКОКИШКОВОГО ВІДДІЛУ КЛУБОВОГО 

ОТВОРУ ВІД ТРИВАЛОСТІ ОБТУРАЦІЙНОГО ХОЛЕСТАЗУ…………………………………….………..226 

Колесник Володимир 

МАКРОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ПЛОДІВ………………………………………...226 

Корчинська Наталія 

СУЧАСНІ ДАНІ ПРО БУДОВУ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ…………………………………………………………227 

Крамар Соломія 

МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН ПОДРІБНЕНОГО СУБСТРАТУ КРІОЛІОФІЛІЗОВАНОЇ ШКІРИ СВИНІ…..227 

Кузів Ірина, Щур Оксана 

ВПЛИВ ОЖИРІННЯ ТА АЛІМЕНТАРНОГО ВИСНАЖЕННЯ НА МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН МАТКИ САМОК 

БІЛИХ ЩУРІВ……………………………………………………………………………………………...228 

Куфтяк Василь, Попадюк Тетяна, Андрійчук Альона 

ПРИРОДЖЕНА ВАДА НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ У ПЛОДА ЛЮДИНИ……………………………………..228 

Левків Мар’яна 

АДАПТАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИВУШНОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ ХОЛЕМІЇ…………………………………...229 

Литвинюк Cвітлана 

МІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ НЕЙРОЦИТІВ ГІПОКАМПА В ПІЗНІ ТЕРМІНИ ПРИ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ТЕРМІЧНІЙ ТРАВМІ ТА ЗАСТОСУВАННІ ЛІОФІЛІЗОВАНОЇ 

КСЕНОШКІРИ………………………………………………………………………………………………………..229 

Лишентий Володимир, Лишента Христина, Франчук Максим, Франчук Уляна, Дукач Руслана 

СОЦІАЛЬНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЇЦИДІВ ЧЕРЕЗ ПОВІШАННЯ 

У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ……………………………………………………………………………..……230 

Лойко Ігор 

ГІСТОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ У ПАЦІЄНТІВ З 

ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ……………………………………………………………………………………..230 

Любеля Ю., Максимчук Н. 

МЕТОД МЮЛЛЕР-МАТРИЧНОГО АНАЛІЗУ ЛАЗЕРНИХ ЗОБРАЖЕНЬ МІОКАРДА В 

ДІАГНОСТИЦІ ГОСТРОЇ КОРОНАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ…………………………………………………231 

Мeльник Анжeліка 

ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ПЛЕВРИ 

(ЗА ДАНИМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПЛЕВРОБІОПТАТІВ)…………………………………………………………..231 

Малюта-Галицька Марія 

ОСОБЛИВОСТІ ПАТОМОРФОЛОГІЇ ГРИПОЗНОЇ ПНЕВМОНІЇ ПРИ ПАНДЕМІЧНОМУ 

ГРИПІ (H1N1)…………………………………………………………………………………………………………232 

Мар’єнко Наталія 

ІНДИВІДУАЛЬНА АНАТОМІЧНА МІНЛИВІСТЬ НИЖНЬОГО ПАЛЕОЦЕРЕБЕЛЛЮМА ЛЮДИНИ….232 

Масляк Юлія, Нестеренко Світлана 

МІКРОЕЛЕМЕНТИ ЯК МАРКЕРИ ПАЛЕОАНТРОПОЛОГІЧНИХ ПОХОВАНЬ……………………….…..233 

Моцарь Маргарита 

ЗНАЧЕНИЕ ЭКСПРЕССИИ КОЛЛАГЕНА IV ПРИ ФИБРОЗНО-КАВЕРНОЗНОМ ТУБЕРКУЛЕЗЕ 

ЛЕГКИХ………………………………………………………………………………………………………………..233 

374

Ніколаєнко Т. 

ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ 

СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ………………………………………………………………………………..234 

Орел Юрій, Мельник Наталія, Герасимюк Максим 

ЛЕТАЛЬНІ ВИПАДКИ МЕНІНГОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ПРОТЯГОМ 

2000-2011 РОКІВ…………………………………………………………………………………………………….234 

Островська Лілія 

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ СУДИН ТА ТКАНИН ОРГАНІВ ТРАВНОГО ТРАКТУ ПРИ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ МОДЕЛЮВАННІ СТЕНОЗУ ЧЕРЕВНОЇ АОРТИ З НАСТУПНИМ 

ВІДНОВЛЕННЯМ ЇЇ ПЕРФУЗІЇ У ЩУРІВ………………………………………………………………………...235 

Палійчук Володимир 

СТАН ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ЛИТКОВОГО М’ЯЗА НА 5 ДОБУ ВПЛИВУ ПЛАСТМАСИ 

«ФТОРАКС» ТА «BIOCRYL-C»…………………………………………………………………235 

Перетятко Ірина, Саган Назар, Князевич-Чорна Тетяна 

МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ СЕРЦЯ ТА НАДНИРНИКІВ НА 

ВИСОТІ ВПЛИВУ ЗАГАЛЬНОЇ ГЛИБОКОЇ ГІПОТЕРМІЇ……………………………………………………..236 

Пилипко Іван, Довбенко Наталія, Штепула Мар’яна 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБУДОВИ СУДИННОГО РУСЛА НИРОК ПРИ МОДЕЛЮВАННІ 

ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ В ЩУРІВ..…………………………………………………………………………236 


СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ВЕНОЗНОГО РУСЛА ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНОЇ 

ЗАЛОЗИ ПРИ РЕЗЕКЦІЇ ЛЕГЕНЬ………………………………………………………………………………..237 

Проняєв Дмитро, Бордун Ірина 

АНАТОМІЯ МАТКОВИХ ТРУБ У ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ………………………………………..…237 

Романюк Ірина, Ступ'як Євгенія 

ГЕМОРАГІЧНА КІСТА ЗАОЧЕРЕВИННОГО ПРОСТОРУ: КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ 

ФАТАЛЬНОГО ВИПАДКУ…………………………………………………………………………………………238 

Рудь Оксана 

ІМУНОГІСТОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЙРОЕНДОКРИННИХ КЛІТИН ПРИ РАКАХ 

ПРОСТАТИ…………………………………………………………………………………………………………...238 

Скорук Андрій 

СТРУКТУРА ЛЕТАЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ВІД ЗАХВОРЮВАНЬ ЗАГРУДНИННОЇ ЗАЛОЗИ ЗА ДАНИМИ 

ВІННИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНОГО БЮРО (2006-2011 р.р.)……………..…239 

Столяр Денис 

АНАТОМІЯ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА В ТРЕТЬОМУ ТРИМЕСТРІ 

ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУ……………………………………………………………………..…239 

Стрижаковська Ліліана 

КОРЕЛЯТИВНІ ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ СЕЧОВОГО МІХУРА 

І СЕЧІВНИКА НАПРИКІНЦІ ПЕРЕДПЛОДОВОГО ПЕРІОДУ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ……………..…240 

Табачнюк Наталія 

МІЖТКАНИННІ СПІВВІДНОШЕННЯ У РАННЬОМУ ПРЕНАТАЛЬНОМУ ГІСТОГЕНЕЗІ 

ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНОЇ СЛИННОЇ ЗАЛОЗИ………………………………………………………………….240 

Татарчук Людмила 

МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО 

РУСЛА ШЛУНОЧКІВ СЕРЦЯ ПРИПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ЛЕГЕНЕВІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ…………………..…241 

Товкач Юрій, Кричун Марина, Шимкова Катерина 

АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРАВОХІДНО-ШЛУНКОВОГО ПЕРЕХОДУ ЗА ДАНИМИ УЗД……..241 

375

Трач-Росоловська Світлана, Іваськевич Олександр, Свередюк Юлія 

МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЯДЕР КАРДІОМІОЦИТІВ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ПРИ ХРОНІЧНІЙ 

ГІПЕРГЛІКЕМІЇ……………………………………………………………………………………………………..……….242 

Тхоровська Ірина, Турчин Тарас 

ПСЕВДОМЕМБРАНОЗНИЙ КОЛІТ У КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ………………………………………..……………..242 

Федорович Олеся 

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ, МОРФОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ТА КРОВОПОСТАЧАННЯ ЯЗИКА ЩУРІВ У 

НОРМІ………………………………………………………………………………………………………………………..243 

Шамрай Дмитро, Шамрай Анна 

ПЕРЕДПУХЛИННІ ЗМІНИ В ЯЄЧНИКУ ЩУРІВ ЧЕРЕЗ 223 ДНІ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ЗА МЕТОДИКОЮ BISKIND У 

МОДИФІКАЦІЇ………………………………………………………………………………….....................………….…243 

Шіляк Мар’яна, Шургалюк Роксолана 

ЧАСТКА РОЗПОДІЛУ СМЕРТЕЛЬНИХ ОТРУЄНЬ ЕТИЛОВИМ СПИРТОМ ТА ЙОГО 

СУРОГАТАМИ……………………………………………………………………………………………………..…….…244 


ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБІОТИКА «ЕНТЕРОЛ-250» ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО 

ТРАКТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ…………………………………………………………………………..………...244 


ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАНЯ СТРУКТУР СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ТОНКОЇ КИШКИ ПРИ ПОРУШЕННІ 

ВЕНОЗНОГО КРОВОВІДТОКУ………………………………………………………………..……….245 

Шутурма Олена, Литвинюк Віталій 

ЗМІНИ МІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ 

ПАНКРЕАТИТІ………………………………………………………………….…………………………………………..245 

Яворська-Скрабут Ірина 

МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН ПРИВУШНИХ СЛИННИХ ЗАЛОЗ БІЛИХ ЩУРІВ ПРИ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОМУ 

ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ……………………………………………………………......246 

Ясіновський Олег, Гаргула Тетяна, Бричка Лідія 

ОСОБЛИВОСТІ АНГІОАРХІТЕКТОНІКИ МІКРОГЕМОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ПЕРЕДСЕРДЬ 

ПРИ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ХЛОРИДУ АЛЮМІНІЮ……………………………………………………………………....246 

Eng Lu Sun, Emerodi Chidera, Kenechukwu Rose 

STUNNING AND HYBERNATING MYOCARDIUM OF NEWBORN………………………………………..………..247 

Lamptey William 

MANTIAL GLIOCYTES CHANGES IN EARLY STAGE AFTER EXPERIMENTAL BURN 

OF SKIN…………………………………………………………………………………………………………….............247 

Бабич Д. 

ВАРИАНТЫ ВЕТВЛЕНИЯ СЕДАЛИЩНОГО НЕРВА И КЛИНИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ………………………..248 

Секція: Фармакологія та фармація.................................................................................249 

Алмохамад Жумаа Абдуллах, Бурлака Богдан 

ВИВЧЕННЯ РЕОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СУПОЗИТОРІЇВ РЕКТАЛЬНИХ 

З КАПТОПРИЛОМ…………………………………………………………………………………………..……………..251 

Амброзюк О. 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІПОФІЛЬНОЇ ФРАКЦІЇ КОРЕНЕВИЩ І КОРЕНІВ ПЕРСТАЧУ ГУСЯЧОГО (POTENTILLA 

ANSERINA L.)…………………………………………………………………………...…………………………………251 

Бабій Олена 

ДО ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ З ТИЛОРОНОМ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГЕРПЕТИЧНИХ 

УРАЖЕНЬ ШКІРИ ТА СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК………………..……………………………….252 

376

Басараба Анна, Пида Віктор 

ВИВЧЕННЯ ЖОВЧЕВИДІЛЬНОЇ ТА ДЕТОКСИКУЮЧОЇ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ В УМОВАХ 

ТЕТРАЦИКЛІНОВОГО ГЕПАТИТУ ПІСЛЯ КОРЕКЦІЇ ЕКСТРАКТОМ З БРУНЬОК ОБЛІПИХИ……….252 

Безпалько Людмила, Заячківська Оксана, Гжегоцький Мечислав, Гаврилюк Олена 

ПРЕНАТАЛЬНЕ ПРОГРАМУВАННЯ МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН ЖИРОВОЇ 

ТКАНИНИ ЩУРІВ ЗА УМОВ МЕТАБОЛИЧНОГО СТРЕСУ………………………………………………….253 

Бекус Ірина, Кирилів Марія, Криницька Інна 

ВПЛИВ КАРНІТИНУ НА ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ 

СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ТА ЕТАНОЛУ……………………………………………………………………..253 

Бодня Ольга 

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ПРОЦІАНІДИНІВ У ЛИСТІ ТА ПЛОДАХ ХУРМИ ВІРГІНСЬКОЇ 

(DIOSPYROS VIRGINIANA L.) …………………………………………………………………………………….254 

Бондарчук Оксана 

НОВІ БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ НА ОСНОВІ МОДИФІКОВАНИХ НАФТОХІНОНІВ 

ГЛІКОЗИДНИМИ ФРАГМЕНТАМИ……………………………………………………………………………….254 

Бугай Іванна, Потішний Ігор 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФІРНИХ ОЛІЙ У ТРАВІ ВЕРОНІКИ ЛЕЖАЧОЇ…………………………………………..255 

Бутко Аліна 

ПОРІВНЯЛЬНЕ ФІТОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕНЯ ОМАНУ ВИСОКОГО 

ТА ОМАНУ БРИТАНСЬКОГО…………………………………………………………………………………….255 

Вадзюк Юлія 

АНАЛІЗ ВАРТОСТІ ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ………….256 

Винницька Рената 

АНТИМІКРОБНА АКТИВНІСТЬ ГІДРОКСИНАФТОХІНОНІВ……………………………………………….256 

Власенко Марія 

ВИВЧЕННЯ СКЛАДУ ЛЕТКИХ СПОЛУК У ПЛОДАХ ХЕНОМЕЛЕСУ (СHAENOMELES L.)……………257 

Гарник Мирослава 

ВИВЧЕННЯ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ ТРАВИ РОЗХІДНИКА ЗВИЧАЙНОГО…………………………………………257 

Гриб Вікторія, Рябоха Олександр, Цимбалюк Віталій, Скорина Дмитро, Воскобойнік Олексій 

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЗНЕБОЛЮЮЧОЇ ДІЇ ПОХІДНИХ ( 3-R-2-ОКСО -2 Н - [1,2,4]- ТРИАЗИНО 

[2,3- С ] - ХІНАЗОЛІН - 6 - ІЛ) АЛКІЛКАРБОНОВИХ КИСЛОТ ТА СУЧАСНИХ НЕНАРКОТИЧНИХ 

АНАЛЬГЕТИКІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ…………………………………………………………………………….258 

Гриценко Іванна, Черняшова Валентина 

РОЛЬ СИСТЕМИ L-АРГІНІН-NO У ПАТОГЕНЕЗІ УРАЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ ПРИ ГОСТРОМУ 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПЕРИТОНІТІ………………………………………………….….…258 

Грищук Олена 

ВИКОРИСТАННЯ СУХОГО ЕКСТРАКТУ З ЛИСТЯ АБРИКОСА ЗА УМОВ АДРЕНАЛІНОВОГО 

УШКОДЖЕННЯ МІОКАРДУ……………………………………………………………………………………..…259 

Грохола Мар’яна, Пласконіс Юлія 

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ГІДРОДИНАМІЧНОЇ КАВІТАЦІЇ НА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СПИРТУ 

ЕТИЛОВОГО РІЗНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ……………………………………………………………………….….259 

Гудзенко Андрій 

ВИВЧЕННЯ СКЛАДУ ЛЕТКИХ СПОЛУК ТРАВИ РОЗМАРИНУ ЛІКАРСЬКОГО 

(ROSMARINUS OFFICINALIS L.)…………………………………………………………………………….……260 

377

Демидяк Ольга, Викарчук Катерина, Шостак Любов 

ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У НАДЗЕМНІЙ ЧАСТИНІ ПЕРВОЦВІТУ ВЕСНЯНОГО (PRIMULA 

VERIS L.)…………………………………………………………………………………………….…..260 

Денис Антоніна 

ВИВЧЕННЯ КРИСТАЛОГРАФІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЕКСТРАКТУ ЛИСТЯ ТОПОЛІ 

КИТАЙСЬКОЇ…………………………………………………………………………………………………………261 

Дмитрієв Антон 

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ НОЦИЦЕПЦІЇ ПРИ ПІДВИЩЕНІЙ СУДОМНІЙ 

ГОТОВНОСТІ МОЗКУ………………………………………………………………………………………………261 

Дячков Михайло, Шкода Олександр 

СИНТЕЗ ПОТЕНЦІЙНИХ АНТИОКСИДАНТНИХ СПОЛУК СЕРЕД ПОХІДНИХ 

3-R-КСАНТИНІЛ-8-МЕТИЛТІОАЦЕТАТНИХ КИСЛОТ ТА ЇХ ВОДОРОЗЧИННИХ СОЛЕЙ…………….262 

Єрмощенко Світлана 

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ ІМУНОМОДУЛЮЮЧОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ У ФОРМІ 

СУПОЗИТОРІЇВ………………………………………………………………………………………………………262 

Іванцик Леся 

ВИВЧЕННЯ АНАЛГЕТИЧНОЇ ВЛАСТИВОСТІ НОВОЇ МАЗІ З ЕТОНІЄМ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ РАН……263 

Іванченко Дмитро 

СИНТЕЗ, ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ 8-АМІНОЗАМІЩЕНИХ 1- 

АЛІЛТЕОБРОМІНУ………………………………………………………………………………………………….263 

Івахненко Олена, Стрілець Оксана, Стрельников Леонід, Кустова Світлана, Бойко Марина 

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ПРИ ДОДАВАННІ АНТИМІКРОБНИХ 

КОНСЕРВАНТІВ У М’ЯКУ ЛІКАРСЬКУ ФОРМУ З КАТІАЗИНОМ………………………………………….264 

Івашків Юлія, Демчук Мар’яна 

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ТА ЛІКУВАЛЬНО-КОСМЕТИЧНИХ 

ЗАСОБІВ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОЇ КОРЕКЦІЇ АЛОПЕЦІЇ…………………………………………………………..264 

Іщенко Людмила, Демидяк Ольга 

ВМІСТ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У НАДЗЕМНІЙ ЧАСТИНІ TUSSILAGO FARFARA……………………...265 

Карпенко Ірина 

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ……………………………………265 

Кирильчук Дмитро 

МЕТОД ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕДУР ВЕДЕННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ФАРМАЦЕВТИЧНИМИ 

ЗАКЛАДАМИ…………………………………………………………………………………………………….......266 

Коваль Анастасія, Шанайда Марія 

ВИЗНАЧЕННЯ ДОМІНУЮЧИХ КОМПОНЕНТІВ ЕФІРНИХ ОЛІЙ OCIMUM BASILICUM L. ТА O. BASILICUM 

VAR. CITRIODORUM L. ……………………………………………………………………………….……………266 

Ковальський Олексій, Джан Тетяна 

ВИВЧЕННЯ ФРАКЦІЙНОГО СКЛАДУ ПОЛІСАХАРИДІВ У ПЛОДАХ КИЗИЛУ ЗВИЧАЙНОГО (CORNUS MAS 

L.)…………………………………………………………………………………..…………………………………...267 

Козачок Соломія 

ВМІСТ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ ТА АСКОРБІНОВОЇ КИСЛОТИ У ЗБОРІ АНТИАЛЕРГІЧНОМУ……..267 

Колєснік Оксана 

СИНТЕЗ ФЛЮОРОВМІСНИХ 7-АРИЛАЛКІЛ-8-ГІДРАЗИНОПОХІДНИХ ТЕОФІЛІНУ 

ЯК ПОТЕНЦІЙНИХ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН…………………………………………………...268 

Колодєзна Тетяна, Старченко Марина 

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ЗДОРОВИХ ДОБРОВОЛЬЦІВ ЩОДО УЧАСТІ 

В КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАННЯХ І ФАЗИ ТА ДОСЛІДЖЕННІ БІОЕКВІВАЛЕНТНОСТІ………………268 

378

Конечний Юліан, Пилипович Олена, Антонів Надія, Микитюк Андрій, Шалько Оксана 

ВПЛИВ ПОХІДНИХ ТІАЗОЛІДИНУ НА ПАРАМЕТРИ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ 

ЗА УМОВ ГІПОБАРИЧНОЇ ГІПОКСІЇ…………………………………………………………………………….269 

Курінний Антон, Скаковська Ольга, Количева Наталя 

ПОРІВНЯЛЬНІ МІКРОБІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТІЛЛЯЦІЙНИХ ЛІНІМЕНТІВ-ГЕЛІВ З 

ПОЛІГЕКСАМЕТИЛЕНГУАНІДИНУ ФОСФАТОМ……………………………………………………….........269 

Куценко Сергій, Рубан Олена 

ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ЕКСТРАГУВАННЯ БАГАТОКОМПОНЕНТНОГО ЗБОРУ………………270 

Левіч Сергій 

СИНТЕЗ ТА АНТИОКСИДАНТНА АКТИВНІСТЬ ВОДОРОЗЧИННИХ СОЛЕЙ 

3-АРИЛ(АРАЛКІЛ)КСАНТИНІЛ-8-ПРОПІОНОВИХ КИСЛОТ………………………………………………..270 

Луканюк Мар’яна 

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКІСНОГО ВМІСТУ БАР В ЕКСТРАКТАХ ЛИСТКІВ ЛИПИ СЕРЦЕЛИСТОЇ…….271 

Лукашів Ольга, Рибак Любов 

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ………………...271 

Луцак Ірина 

АНТИГІПОКСИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕКСТРАКТУ КОРИ ОСИКИ В ЯКОСТІ АДАПТОГЕННОГО 

ЗАСОБУ……………………………………………………………………………………………………………….272 

Малецька Зоряна 

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ НА НАЯВНІСТЬ……………………272 

Мельник Ольга, Белей Наталія 

ВПЛИВ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН НА ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ТВЕРДОЇ ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИ НА 

ОСНОВІ ЛЕЦИТИНУ………………………………………………………………………………...273 

Мельничук Тетяна 

ВИВЧЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН, ЩО ПРОЯВЛЯЮТЬ 

АНТИБАКТЕРІАЛЬНУ ДІЮ………………………………………………………………………………………..273 

Мочернюк Христина, Демчук Мар’яна 

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВІДВІДУВАЧІВ АПТЕК ……………….274 

Муран Леся 

ВМІСТ ЖИРНИХ І ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У ЛИСТКАХ ЛИМОННИКА КИТАЙСЬКОГО……………….274 

Онишків Оксана 

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ СТВОРЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ 

НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТУ КОРИ ОСИКИ ТА ВІСМУТУ СУБЦИТРАТУ ……………………………….......275 

Панасюк Еліна, Калушка Олена 

ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД ТРАВИ МЕДУНКИ ЛІКАРСЬКОЇ (PULMONARIA OFFICINALIS L.).......275 

Підгірний Василь, Зозуляк Неля 

ВПЛИВ КВЕРЦЕТИНОВМІСНИХ СПОЛУК НА СТАН ПЕЧІНКИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ 

ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 2 ТИПУ……………………………………………………………………………………276 

Пінкевич О., Мишаківська Ю., Підгірний В. 

РІВЕНЬ НІТРИТ-АНІОНУ І ПОКАЗНИКИ БІЛОВОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ ІЗ 

СУПУТНЬОЮ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ …………………………………………276 

Растягаєва Альона, Кернична Іванна 

ЯКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ У ЛИСТКАХ, КОРІ ТА ПЛОДАХ КАЛИНИ 

ЗВИЧАЙНОЇ ……………………………………………………………………………………………..277 

379

Рицик Ольга 

ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕКСТРАКТУ З ЛИСТЯ ШОВКОВИЦІ ЧОРНОЇ 

……………………………………………………………………………………………………………….277 

Рогачов Ілля, Количева Наталя 

ВИВЧЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ЧИСТОТИ РЕКТАЛЬНИХ СУПОЗИТОРІЇВ З НІМОДИПІНОМ……278 

Рогуля Ольга, Мнушко Зоя 

РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД БЕНЧМАРКІНГУ У ФАРМАЦІЇ ………………………………...278 

Синицина Ірина 

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДУБИЛЬНИХ РЕЧОВИН У ТРАВІ АЙСТРИ НОВОАНГЛІЙСЬКОЇ ТА АЙСТРИ 

НОВОБЕЛЬГІЙСЬКОЇ ………………………………………………………………………………….279 

Тимофтевич Наталія, Козачук Наталія 

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА РОСЛИННІЙ ОСНОВІ З ГІПОГЛІКЕМІЧНОЮ 

ДІЄЮ…………………………………………………………………………………………279 

Фаді Ал Зедан, Количева Наталя 

ВПЛИВ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН НА РІВЕНЬ МІКРОБНОЇ КОНТАМІНАЦІЇ ІНТРАНАЗАЛЬНОЇ М'ЯКОЇ 

ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИ АМЛОДИПІНУ………………………………………………………………….280 

Цехмістер Ярослав, Лисенко Олександра 

РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЯК СКЛАДОВОЇ ПІДГОТОВКИ ПРОВІЗОРІВ У ВИЩИХ 

МЕДИЧНИХ (ФАРМАЦЕВТИЧНИХ) НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ …………………….............280 

Челін Ніна 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСТРАКТІВ ЛЮБИСТКУ ЛІКАРСЬКОГО ………………………………………………..281 

Черчесова Олександра, Романенко Іван 

ПОШУК АНТИОКСИДАНТІВ СЕРЕД 8-ГІДРАЗИНОЗАМІЩЕНИХ 7-в-ГІДРОКСИ-г-(п- 

ХЛОРОФЕНОКСИ)ПРОПІЛКСАНТИНІВ………………………………………………………………………...281 

Чіх Юлія, Гайдучок Марія 

СИНДРОМ “ПИВНОГО СЕРЦЯ”………………………………………………………………………………….282 

Шморган Андрій 

ОДЕРЖАННЯ АМІДІВ ТА АНІЛІДІВ ГАЛОГЕНКАРБОНОВИХ КИСЛОТ АЛІФАТИЧНОГО РЯДУ…..282 

Шуклінова Ольга 

СИНТЕЗ РЯДУ ПОХІДНИХ 7-(3-ФЕНІЛАЛІЛ)-8-ПІПЕРАЗИНОТЕОФІЛІНУ………………………………283 

Юрченко Дар’я 

ПОШУК СПОЛУК-АНТИОКСИДАНТІВ СЕРЕД ТІОСЕМИКАРБАЗИДІВ 8-R-КСАНТИНІЛ 

(ТЕОФІЛІНІЛ)-7-АЦЕТАТНОЇ КИСЛОТИ……………………………………………………………………..…283 

Khodabakhshi Ardali Zahra A. Kh. 

MOLECULAR-BIOLOGICAL STUDY OF THE MECHANISM OF ACTION 

OF 2-ETHYL-6-METHYL-3-OXYPYRIDINE SUCCINATE……………………………………………………...284 

Tayel Alaa 

THE INFLUENCE OF COMBINED ANTIOXIDANT PREPARATION ON THE AUTONOMIC NERVE 

REGULATION IN ELDERLY PATIENTS DURING THEIR ADAPTATION TO COMPLETE 

DENTURES…………………………………………………………………………………………………………..284 

Rutowski Jan Antoni, Stanciak Jaroslav, Novotny Jozef 

CHRONIC EXPOSURE TO METALLIC MERCURY CAN ELEVATE COUNTS OF T- AND B-CELLS 

POPULATION IN PERIPHERAL BLOOD OF MEN ………………………………………………285 

380

Секція: Біологія та мікробіологія........................................................287 

Легоцька Марія 

МІКРОБНИЙ ПЕЙЗАЖ ШКІРИ ОБЛИЧЧЯ У СТУДЕНТІВ ІЗ ВУГРЕВИМ ВИСИПОМ…………………289 

Кучмак О., Пінчук Ю. 

АНТАГОНСТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ENTEROCOCCUS FAECIUM ДО ПРЕДСТАВНИКІВ 

МІКРОФЛОРИ ТОВСТОЇ КИШКИ ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ……………………………..289 

Кучмак О., Осіюк О. 

АДГЕЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ МІКРОФЛОРИ ТТОВСТОЇ КИШКИ ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ 

АРТРИТ………………………………………………………………………………………………………………290 

Покотило Олег 

ГЕНОГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ГРУПАМИ КРОВІ (АВО) 

І РЕЗУС ФАКТОРОМ………………..……………………………………………………………………………..290 

Секція: Профілактична медицина, соціальна медицина і 

ООЗ, медична Інформатика..................................................................291 

Батюх Оксана 

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ ПРО ВІЛ І СНІД У СТУДЕНТІВ ДРУГОГО КУРСУ 

КРЕМЕНЕЦЬКОГО МЕДИЧНОГО УЧИЛИЩА ІМЕНІ АРСЕНА РІЧИНСЬКОГО……………………..….293 

Бідованець Т., Кучеренко В. 

ТЕЛЕПОРТАЦІЯ: ПРАВДА ЧИ ВИМИСЕЛ ШЛЯХИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПІЗНАННЯ……………………293 

Буднік Дмитро 

СОЦІАЛЬНО-МЕДИЧНІ ПРИЧИНИ ВИМИРАННЯ УКРАЇНЦІВ. ……………………………………………294 

Вілібніцька Наталія 

УДОСКОНАЛЕННЯ НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДОПОМОГИ- ОДИН ІЗ 

ПРОВІДНИХ НАПРЯМКІВ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ………….…….……….294 

Галичева Антонина, Иващенко Алѐна 

ВЗАИМОСВЯЗЬ СУБЪЕКТИВНОЙ ОЦЕНКИ КАЧЕСТВА ЖИЗНИ И УРОВНЯ 

УСПЕВАЕМОСТИ У ШКОЛЬНИКОВ 9Х КЛАССАХ…………………………………………………………..295 

Дронова Олена 

МОТИВАЦІЙНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ 

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ……………………………………………………………………………..…………295 

Дуб Наталія, Герасимович Ірина 

ВИВЧЕННЯ ДУМКИ СТУДЕНТІВ – МЕДСЕСТЕР ТА ПРАКТИКУЮЧИХ МЕДСЕСТЕР 

З ПРИВОДУ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВИЩОЇ МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ОСВІТИ………………………..………296 

Дужич Наталія 

ПЕРСПЕКТИВНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ 

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ………………………………………………………………………………………..296 

Зінченко Н.О. 

КАНЦЕРОГЕННІ СПОЛУКИ У ПОВІТРІ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ………………………………………..297 

Качко Галина , Линчак Оксана, Коба Оксана 

ПАЛІННЯ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ НЕПЛІДДЯ СЕРЕД ЖІНОК МІСЬКИХ 

ПОСЕЛЕНЬ ТА СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ В УКРАЇНІ………………………………………………………..297 

381

Ковида Дмитро, Завроцький Олександр 

ЧАСОВІ КРИТЕРІЇ СВОЄЧАСНОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ЕТАПАХ 

МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ……………………………………………….………….298 

Колінко Тетяна. 

АНАЛІЗ ПРИЧИН ТЮТЮНОПАЛІННЯ……………………………………………………………….….………298 

Ковида Дмитро, Грушкевич Валентина, Завроцький Олександр 

ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ТЕРОРИЗМУ НА ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНЕ 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК (СИЛ) ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ …………………………………………..….299 

Линчак Оксана ,Сизоненко Оксана, Костик Людмила, Процюк Ольга 

РЕПРОДУКТИВНІ ВТРАТИ ЗА РАХУНОК ПЛОДУ ВІД ЗАЧАТТЯ ДО ПЕРШИХ ДНІВ ПІСЛЯ 

НАРОДЖЕННЯ……………………………………………………………………………………………………....299 

Липовецька Олена 

ГІГІЄНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРШОЇ В КРАЇНІ ПРОМИСЛОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ 

ПИТНОЇ ВОДИ З МІНЕРАЛІЗОВАНОГО ПОВЕРХНЕВОГО ВОДОСХОВИЩА …………………………300 

Мельник Валентина 

РОЛЬ О.Д. ПАВЛОВСЬКОГО У СТВОРЕННІ КАФЕДРИ БАКТЕРІОЛОГІЇ НА МЕДИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ 

УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА ……………………………………………………………………………300 

Попілевич Зоя 

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ МЕДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН……301 

Преображенська Ольга 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ МІСТА ЛУЦЬКА МЕТОДОМ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЇ………..301 

Пронюк Олена. 

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ В МІСТІ…………………………………………………302 

Слабоуз Ірина 

РОЛЬ ОПЕРАЦІЙНОЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ПРОФІЛАКТИЦІ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ 

ІНФЕКЦІЙ……………………………………………………………………………………………………………..302 


ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СПОЖИВАННЯ СТУДЕНТАМИ М.ТЕРНОПОЛЯ ПРОДУКТІВ, 

БАГАТИХ НА КЛІТКОВИНУ………………………………………………………………………………….……303 

Репута Віктор 

УПРАВЛІННЯ РЕФОРМУВАННЯМ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ 

НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ НА ПРИКЛАДІ МІСТА ТЕРНОПОЛЯ…………………………………………….…303 

Слобода Мар’яна, Бірук Юлія 

ВПЛИВ ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ НА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НАСЕЛЕНЯ………………………………….…304 

Спаська Юлія 

СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ ЩУРІВ ЧЕРЕЗ ОДИН МІСЯЦЬ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ ЕНДОГЕННИХ 

НІТРОЗАМІНІВ ТА ЇХ ПОПЕРЕДНИКІВ…………………………………………………………………………304 

Стравський Тарас, Біловус Дмитро 

РОЗВИТОК КАРДІОХІРУРГІЇ В УКРАЇНІ ХХ СТОЛІТТЯ……………………………………………………..305 

Тарасюк Ольга 

АНАЛІЗ МІЖНАРОДНИХ ТА ВІТЧИЗНЯНИХ ВИМОГ ЩОДО ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ЙОДНОЇ 

ПРОФІЛАКТИКИ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ…………………………………………305 

Федорів Ольга 

МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ АГРЕГАЦІЇ НАНОЧАСТИНОК ТА СЕДИМЕНТАЦІЇ МІКРОЧАСТИНОК 

АЕРОЗОЛІВ………………………………………………………………………………………………………….306 

382

Федчишин Ніна, Андрійчук Таїсія 

ВПЛИВ СПОСОБУ ЖИТТЯ НА ПЕРЕБІГ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ПАЦІЄНТІВ З КОРЕГОВАНИМ 

АРТЕРІАЛЬНИМ ТИСКОМ НА ТРЕТЬОМУ ЕТАПІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ 

ДОПОМОГИ…………………………………………………………………………………………………………..306 

Хлуновська Людмила, Сокольник Сніжана, Остапчук Валентина 

ВЕГЕТАТИВНІ ПОРУШЕННЯ В ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ…………………………307 

Хмєлєвська Оксана 

ВИЗНАЧЕННЯ ЗДАТНОСТІ ДО САМООЧИЩЕННЯ ФАСОВАНОЇ МІНЕРАЛЬНОЇ ЛІКУВАЛЬНО-СТОЛОВОЇ 

ВОДИ ВІДНОСНО PSEUDOMONAS AERUGINOSA…………………………………………..307 

Чурилик Ольга 

ГІГІЄНІЧНІ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ПЕРИНАТАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ…………..……………………………308 

Швагер Оксана 

РАК ОРГАНІВ ДИХАННЯ ТА БЕНЗ/А/ПІРЕН В АТМОСФЕРНОМУ ПОВІТРІ – ПОШУКИ ЗВ’ЯЗКІВ..308 

Шушковська Світлана 

ВПЛИВ ХЛОРОВАНОЇ ПИТНОЇ ВОДИ НА РІВЕНЬ ОНКОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ 

НАСЕЛЕННЯ…………………………………………………………………………………………………………309 

Юрчук Олена 

ПРОСТОРОВО-ДИНАМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ 6-7-РІЧНОГО ВІКУ……….309 

Яворський Василь 

РЕГІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я…………………………………………………310 

Бургазлій Наталія, Чурилик Ольга, Махнюк Валентина 

ГІГІЄНІЧНІ ПИТАННЯ ІНСОЛЯЦІЇ ЖИТЛОВОЇ І ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ В НОВИХ МІСТОБУДІВНИХ 

УМОВАХ……………………………………………...………………………………………..310 

Секція:Клінічне медсестринство........................................................311 

Білім Наталія 

CТАНДАРТИЗАЦІЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ У СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ДИТЯЧОМУ ВІДДІЛЕННІ 

АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ.........................................................................................313 

Бойко Вікторія 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ-БАКАЛАВРА У ПРОФІЛАКТИЦІ ЗАХВОРЮВАНЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ 

ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ ЗАСАД СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ.........................................................................313 

Кашул Марина, Олентир Алла 

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ ЗУНГЕ В ПРАКТИЦІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ-БАКАЛАВРА....................314 

Ковтун Юлія 

СИНДРОМ «ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ» І ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА...............................................314 

Ляшенко Ірина 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ 

ОТОЛАРИНГОЛОГІЧНОМУ ЦЕНТРІ..........................................................................................................315 

Матердей Олена 

СТАНДАРТИЗАЦІЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ У ВІДДІЛЕННІ АНЕСТЕЗІЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ 

ТЕРАПІЇ .........................................................................................................................................................315 

Олентир Алла, Кашул Марина 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ-БАКАЛАВРА У ВИЗНАЧЕННІ ТИПУ СІМЕЙНОЇ ОБТЯЖЕНОСТІ ПО 

ВИРАЗКОВІЙ ХВОРОБІ В ДІТЕЙ .............................................................................................................316 

383

Омельчук Анна 

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ..................316 

Паращик Роксолана 

АДАПТАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ НА ТРУДОВУ МІГРАЦІЮ..........................................317 

Пасєка Людмила 

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...................317 

Продеус Катерина 

ДОГЛЯД ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ СТОМОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ........................................................................318 

Путря Марія, Попелюк Олександра-Марія 

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОЮ 

СЕСТРОЮ-БАКАЛАВРОМ.........................................................................................................................318 

Яковлєва Уляна, Бабінець Анастасія 

ВИКОРИСТАННЯ АКУПРЕСУРИ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ В 

МЕДСЕСТРИНСЬКІЙ ПРАКТИЦІ...............................................................................................................319 

Шитікова Ольга 

СТАНДАРТИЗАЦІЯ СЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В ГЕМАТОЛОГІЧНИХ ВІДДІЛЕННЯХ І 

ЦЕНТРАХ......................................................................................................................................................320 

Agatha Akumu Otieno 

TOBACCO SMOKING IN RELATION TO LUNG CANCER.........................................................................320 

Edeen Jalloh 

PHYSICAL ACTIVITY AND CORONARY HEART DISEASE – MYOCARDIAL INFARCTION...................321 

Caroline Gundumura 

MEN IN NURSING: THE SOCIETY’S VIEW.................................................................................................321 

Josephine Nanu 

PREGNANCY INDUCED HYPERTENSION.................................................................................................322 

Ijomah Vera Adaobi 

THE REPRODUCTIVE AGE AND PERIOD OF WOMEN............................................................................322 

Rashidatu Issah 

COMPARING THE INCIDENCE OF BACTERIAL MENINGITIS IN DEVELOPED AND DEVELOPING 

COUNTRIES WITH EXAMPLE ON GHANA AND UNITED KINGDOM (ENGLAND AND WALES)...........323 

Onyekachi Ogbonna 

ACADEMIC STRESS COPING STRATEGIES FOR NURSING STUDENTS..............................................324 

Секція: Офтальмологія, стоматологія, ЛОР-патологія...............325 

Андрійчук Таїсія 

ОСОБЛИВОСТІ ВИПАДКОВОЇ ОНКО-ЛОР ПАТОЛОГІЇ У ЖИТЕЛІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ………327 

Авдєєв Олександр, Морозов Дмитро, Авдєєва Роксана 

ПОКАЗНИКИ ПОЛ/АОС У ГІПО ТА ГІПЕРЕРГІЧНИХ ТВАРИН РІЗНОГО ВІКУ З ПАРОДОНТИТОМ………327 

Бобрик Іванна, Корконішко Ольга 

НОВИЙ СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ КОН’ЮНКТИВІТІВ…………………………………………...….328 

384

Демчишин Зоряна 

ЗМІНИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ТВАРИН ІЗ ЗАПАЛЕННЯМ 

У ПАРОДОНТІ ЗА ЗМІНЕНОЇ РЕАКТИВНОСТІ……………………………………………………………..…328 

Жмурик Дмитро, Лясковець Наталія 

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ 

АНІРИДІЇ ТА АФАКІЇ У ПАЦІЄНТІВ ПРООПЕРОВАНИХ З ПРИВОДУ 

ТРАВМАТИЧНОГО ВІДШАРУВАННЯ СІТКІВКИ…………………………………………………………...…329 

Заяць Володимир 

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ОДОНТОЛОГІЧНОЇ ТА СКЕЛЕТНОЇ ЗРІЛОСТІ 

ПРИ ПОРУШЕННІ ОКЛЮЗІЙНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ ЩЕЛЕП У ДІТЕЙ 7-12 РОКІВ……………….329 

Калініна Наталя, Погонець Оксана 

ФЛЮОРОЗ…………………………………………………………………………….……………………………..330 

Карнаух Елена 

МИКРОКРИСТАЛЛИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА РОТОВОЙ ЖИДКОСТИ 

У ДЕТЕЙ С ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЙ ОБЛАСТИ………………...………………..331 

Кекош Катерина 

КЛІНІЧНИЙ ДОСВІД ВЖИВАННЯ ЛІКУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З «БЕПАНТЕН КРЕМ 

5%» ЯК МІСЦЕВОГО, А ТАКОЖ «НЕЙРОВІТАН» І «АЛОРА» ЯК ЗАГАЛЬНОГО 

ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ЕКСФОЛІАТІВНИМ ХЕЙЛІТОМ………………………………………………..331 

Климчук Оксана 

РИНІТ: ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАННЯ ВИБОРУ ЗАСОБІВ 

ДЛЯ ЛІКУВАННЯ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ…………………………………………………...…332 

Кобченко Наталия, Соколова Ирина 

МИКРОФЛОРА ЗУБНОГО НАЛЕТА – ОСНОВНАЯ ПРИЧИНА 

ЗАБОЛЕВАНИЙ ПАРОДОНТА У ДЕТЕЙ……………………………………………...………………………..332 


ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ СТОМАТОЛОГІЇ…………………….….333 


ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ 

ЯКІСНИХ ІМУНННИХ МАРКЕРІВ ПРИ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОМУ ПАРОДОНТИТІ………………………...333 

Кривенко Людмила 

ВЛИЯНИЕ МЕТОДОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ГИГИЕНЫ НА ПОВЕРХНОСТЬ РЕСТАВРАЦИОННОГО 

МАТЕРИАЛА В ЛАБОРАТОРНЫХ УСЛОВИЯХ………………………………..334 

Кук Катерина 

ГРАФІЧНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З АДЕНТІЯМИ…………………………………………..334 

Крупей Василь 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ 

З ХРОНІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ……………………………………………....335 

Кучер Артур 

ОЦІНКА АДЕКВАТНОСТІ ПЛОМБУВАННЯ 

АПРОКСИМАЛЬНО-ОКЛЮЗІЙНИХ КАРІОЗНИХ УРАЖЕНЬ………………………………………………..335 

Лавришин Соломія 

РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ РЕТЕНОВАНИХ НИЖНІХ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ ЗА ДАНИМИ 

ОРТОПАНТОМОГРАФІЇ…………………………………………………………………………………………....336 

Костюк Віктор, Костюк Ірина, Дмитрів Іванна, Йосипчук Василь, Левицька Оксана 

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ М’ЯКИХ ТА ТВЕРДИХ ТКАНИН НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ЩУРА 

ПІД ДІЄЮ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПАСТИ В РІЗНІ ТЕРМІНИ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ…...336 

385

Лебідь Оксана 

СТАН ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ДІТЕЙ З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА………………...…………………337 

Лисковець Антон, Павлишин Андрій 

СПОСІБ РЕСТАВРАЦІЇ ЗУБА………………………………………………………………………………….....338 

Лихолат Василь, Павлишин Андрій 

СПОСІБ ПРЕПАРУВАННЯ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБА ПРИ КЛИНОПОДІБНИХ ДЕФЕКТАХ………....339 

Манащук Надія 

ВПЛИВ КОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ НА МІКРОФЛОРУ ЯСЕННИХ 

ТА ПАРОДОНТАЛЬНИХ КИШЕНЬ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМИ КОЛІТАМИ…………………………….340 

Мельник Володимир 

ПОШИРЕНІСТЬ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 

У ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ…………………………………………………………………………………………………340 

Огурцов Алексей, Прасол Анна, Огурцов Сергей. 

ПРИМЕНЕНИЕ ДОНОРА ОКСИДА АЗОТА ДЛЯ ЛИКВИДАЦИИ МИКРОЦИРКУЛЯТОРНЫХ НАРУШЕНИЙ В 

ТКАНЯХ ПАРОДОНТА В ЭКСПЕРИМЕНТЕ……………………………………………....341 

Паливода Роман 

ТОКСИЧНІ УРАЖЕННЯ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЩЕЛЕП: ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ 

ТА КЛІНІЧНА ДІАГНОСТИКА………………………………………………………………………………….….341 

Подолюх Т., Магльована Г. 

ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ГІПЕРЕСТЕЗІЇ 

ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇХ ПАТОЛОГІЧНОМУ СТИРАННЮ 

У ХВОРИХ З ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ В УМОВАХ СТРЕСУ…....342 


СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ВЕНОЗНОГО РУСЛА ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНОЇ ЗАЛОЗИ 

ПРИ РЕЗЕКЦІЇ ЛЕГЕНЬ…………………………………………………………………………………………….343 

Прасол Анна 

ИЗМЕНЕНИЯ В ПОЛОСТИ РТА ПРИ УГРЕВОЙ БОЛЕЗНИ………………………………………..……….343 

Розовик Наталья, Дементьва Елена, Яковець Оксана 

ПРИМЕНЕНИЕ ГЕЛИЙ-НЕОНОВОГО ЛАЗЕРА /ГНЛ/ В СТОМАТОЛОГИИ…………………………...…344 

Романишин І., Павлишин А., Хвостівська О. 

КОНТЕЙНЕР ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТЕРМОЛАБІЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ………………………………...344 

Стоян Наталія 

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ЯСЕН ПРИ ХОЛЕМІЇ…………………………...……..345 

Черніцька Мар’яна 

ВПЛИВ КОМБІНОВАНИХ ОЧНИХ КРАПЕЛЬ, ЯКІ МІСТЯТЬ 

ВІТАМІНИ А ТА Е НА СТАН РОГІВКИ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ 

ПІСЛЯ ФАКОЕМУЛЬСИФІКАЦІЇ КАТАРАКТИ……………………………………………………………..…..345 

Фалінський Михайло, Харкевич Олег, Морозов Дмитро 

РОЛЬ МОРФОЛОГІЧНОЇ ТА ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗУБА 

НА ЙОГО ОПТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ………………………………………………………………………….….346 

Черногорский Денис 

МЕТОД ГРАФИЧЕСКОЙ ОЦЕНКИ ИНДИВИДУАЛЬНОГО «КОЭФФИЦИЕНТА КРАСОТЫ» 

В ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ХИРУРГИИ…………………………………………………………………………..347 

Черногорський Денис 

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ РИНОПЛАСТИКИ.РИНОПЛАСТИКА ПРИ ТОТАЛЬНИХ СУБТОТАЛЬНИХ ДЕФЕКТАХ 

НОСА………………………………………………………………………………………..…………347 

386

Чорній Наталія 

РЕЗУЛЬТАТИ ІНДЕКСНОГО ОЦІНЮВАННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТА 

ПІСЛЯ КОМБІНОВАНОЇ ФАРМАКОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ…….……348 

Шкіль Уляна, Млавець Сергій 

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І МОЖЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ РОТОГЛОТКИ І 

НОСОГЛОТКИ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА ПЕРІОД 2002-2011 РОКІВ……………...…..348 

Кольба Анастасія Андріївна 

ТЕОРЕТИКО-АНАЛІТИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІМУНОГЛОБУЛІНУ КЛАСУ А У ЗАХИСНИХ 

МЕХАНІЗМАХ ПОРОЖНИНИ РОТА……………………………………………………………...349 

387

Дорогі колеги! 

Для учасників з України 

Від імені Організаційного комітету XVIІ Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих 

учених, запрошую вас на конгрес, що відбудеться у місті Тернополі у квітні 2013 року. 

Запрошуються студенти і молоді вчені-медики (віком до 35 років). Його мета - об’єднати зусилля 

молоді для досягнення кращого суспільного здоров’я у світі. 

Наукова програма конгресу включає в себе розгляд різноманітних питань у галузі теоретичної, 

експериментальної та практичної медицини. 

Висловлюю сподівання, що і наукова програма, і дозвілля всіх учасників конгресу запам’ятаються вам 

надовго. 

Чекаю зустрічі з вами у Тернополі. 

З найкращими побажаннями, 

Ректор Тернопільського 

державного медичного 

університету 


Чл.-кор. НАМН України, 

заслужений діяч 

науки і техніки України, 

проф. Л.Я. Ковальчук 

Наукова програма 

конгресу включає такі секції: 

1. Акушерство та гінекологія. 

2. Біологія та мікробіологія. 

3. Експериментальна медицина (нормальна та патологічна фізіології, біохімія, біофізика). 

4. Інфекційні хвороби, дерматологія, туберкульоз. 

5. Клінічна імунологія та алергологія. 

6. Клінічне медсестринство. 

7. Морфологія в нормі та при патології. 

8. Неврологія, психіатрія, психологія. 

9. Онкологія. 

10. Стоматологія, офтальмологія, ЛОР-патологія. 

11. Педіатрія. 

12. Профілактична медицина та організація охорони здоров‘я, медична інформатика. 

13. Терапія. 

14. Фармакологія та фармація. 

15. Хірургія. 

16. Медицина надзвичайних ситуацій. 

388

Інформаційний бюлетень: 

Місце проведення конгресу: 

м.Тернопіль, Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, 

конгрес – центр ―Червона Калина‖ 

Час проведення конгресу: квітень 2013 року. 

Офіційні мови конгресу: українська, російська, англійська. 

Вимоги до тез, доповідей і стендових робіт 

Прохання до усіх учасників конгресу, які бажають подати свої матеріали до збірника, надіслати їх 

до 1 березня 2013 року. При отриманні тез пізніше встановленого терміну (визначається за датою 

відправлення) роботи опубліковані не будуть. 

Обсяг тез має бути в межах від 1700 до 2000 друкованих знаків, включаючи знаки пробілу, шрифт - 

Arial Cyr. Тези, обсяг яких не відповідає вказаному, опубліковані не будуть. Електронний варіант має 

бути виконаний в текстовому редакторі МS Word формату rtf. При друкуванні тез доповідей необхідно 

дотримуватися певної структури документа, яка наведена нижче: 

- прізвища та імена авторів повністю, не скорочуючи; 

- назва доповіді; 

- кафедра; 

- науковий керівник; 

- назва навчального закладу, де виконувалася робота; 

- місто, країна; 

- короткий зміст доповіді (текст тез). 

До тез обов‘язково додається направлення установи (дозвіл установи на подання до друку). Всі 

величини, подані в тезах, мають бути оформлені згідно з стандартом СІ. Тези будуть опубліковані в 

авторському варіанті, правки редакцією вноситись не будуть. 

За наявність орфографічних та стилістичних помилок оргкомітет відповідальності не несе. 

Тези будуть надруковані лише після того, як оргкомітет отримає всі належні матеріали та копію 

квитанції про оплату. 

Квитанцію про оплату разом із тезами, реєстраційною картою делегата (додається) і замовленням 

готельного номера слід надсилати за адресою: 

E-mail: sss_tsmu_ua@yahoo.com 

Стендові доповіді повинні бути написані робочими мовами конгресу на листку ватману. Розмір стенда - 

ширина не більше 120 см і висота 150 см. 

Доповідь 

Регламент усної доповіді – до 10 хв. 

Обговорення – до 5 хв. 

Стендова доповідь з презентацією – до 3 хв. 

Технічіні засоби: графопроектор (кодоскоп), мультимедійний проектор, слайдопроектор. 

Матеріали надсилайте до 1 березня 2013 року 

За додатковою інформацією звертайтеся з 15 00 до 21 00 (за київським часом). 

Лотоцька Світлана Вікторівна, Голова Ради СНТ 

Тел. +38-097-7526697 


Web-сайт: www.tdmu.edu.te.ua 

389

Дорогие коллеги! 

Для участников из СНГ 

От имени Организационного комитета XVІІ Международного медицинского конгресса студентов 

и молодых ученых приглашаю вас на конгресс, который будет проходить в городе Тернополе в 

апреле 2013 года. 

Приглашаются студенты и молодые ученые-медики (в возрасте до 35 лет). Его цель - 

объединить усилия молодежи для достижения лучшего общественного здоровья в мире. 

Научная программа конгресса включает в себя рассмотрение различных вопросов в отрасли 

теоретической, экспериментальной и практической медицины. 

Надеюсь, что и научная программа, и досуг всех участников конгресса запомнятся вам надолго. 

Жду встречи с вами в Тернополе. 

С наилучшими пожеланиями, 

Ректор Тернопольского 

государственного медицинского 

унивеситета 

им. И. Горбачевского 

Чл. – корр. НАМН Украины 

Заслуженный деятель 

науки и техники Украины, 

проф. Л.Я. Ковальчук 

Научная программа конгресса включает такие секции: 

1. Акушерство и гинекология. 

2. Биология и микробиология. 

3. Инфекционные болезни, дерматология, туберкулез. 

4. Клиническая иммунология и аллергология. 

5. Клиническое медсестринство. 

6. Морфология в норме и при патологии. 

7. Неврология, психиатрия, психология. 

8. Онкология. 

9. Стоматология, офтальмология, ЛОР-патология. 

10. Педиатрия. 

11. Профилактическая медицина и организация здравоохранения, медицинская информатика. 

12. Терапия. 

13. Фармакология и фармация. 

14. Хирургия. 

15. Экспериментальная медицина (нормальная и патологическая физиология, биохимия, биофизики). 

16. Медицина катастроф. 

390

Информационный бюллетень: 

Место проведения конгресса: 

г. Тернополь, майдан Воли, 1, Тернопольский государственный медицинский университет имени 

И.Я. Горбачевского, конгресс центр «Червона Калина» 

Время проведения конгресса: апрель 2013 года. 

Официальные языки конгресса: украинский, русский, английский. 

Тезисы принимаются к печати только после поступления денег. 

Требования к тезисам, докладам и стендовым работам 

Просьба ко всем участникам конгресса, которые желают подать свои материалы в сборник, 

отослать их до 1 марта 2013 года. При получении тезисов позднее установленного срока 

(определяется по дате отправления) работы не будут опубликованы. 

Объем тезисов должен быть от 1700 до 2000 печатных знаков, включая символы пробела, шрифт - 

Arial Cyr, 12. Тезисы, объем которых не соответствует указанному, опубликованы не будут. 

Электронный вариант должен быть выполнен в текстовом редакторе МS Word формата rtf. При печатании 

тезисов докладов необходимо придерживаться определенной структуры документа, которая приведена 

ниже: 

- фамилии и имена авторов полностью, не сокращая; 

- название доклада; 

- кафедра; 

- научный руководитель; 

- название учебного заведения, где выполнялась работа; 

- город, страна; 

- краткое содержание доклада (текст тезисов). 

К тезисам обязательно прилагается направление учреждения (разрешение учреждения на 

публикацию). Все величины, поданные в тезисах, должны быть оформлены согласно стандарту СИ. Тезисы 

будут опубликованы в авторском варианте, правки редакцией вноситься не будут. 

За наличие ошибок оргкомитет ответственности не несет. 

Также необходимо заполнить регистрационную карту, где указать: ФИО, место работы (учебы), 

секция, форма участия (устная, стендовая или только публикация), адрес, телефон, e-mail, бронирование 

отеля (да, нет). 

Тезисы будут опубликованы только после того, как оргкомитет получит все надлежащие 

материалы, копию квитанции об оплате. 

Квитанцию об оплате вместе с тезисами, регистрационной картой и заявкой на бронирование 

отельного номера следует отсылать по адресу: 


Стендовые доклады должны быть написаны на рабочих языках конгресса на листе ватмана. Размер 

стенда - ширина не более 120 см и высота 150 см. 

Доклад 

Регламент устного доклада – до 10 мин. 

Обсуждение – до 5 мин. 

Стендовый доклад с презентацией – до 3 мин. 

Оргкомитет обеспечивает: мультимедийный проектор. 

Материалы отсылайте до 1 марта 2013 года. 

За дополнительной информацией обращайтесь с 15 00 до 21 00 (по киевскому времени) 

Лотоцкая Светлана Викторовна, председатель совета СНО 

Тел. +38-097-7526697 

E-mail: sss_tdmu_ua@yahoo.com 

Web-сайт: www.tdmu.edu.te.ua 

391

For foreign members 

Dear colleagues, 

On behalf of the Organizing Committee of the 17th International Medical Congress of Students and Young 

Scientists I am delighted to invite You to the Congress, which will take place in Ternopil in April, 2013. 

The aim of the Congress is to consolidate the efforts of young professionals in other to promote better 

social health in the world. Medical students and young scientists (aged below 35) are invited. 

The scientific program of the Congress addresses various issues in the spheres of theoretical, experimental and 

practical medicine. 

I do hope that both the scientific program and social events during our Congress will be warmly 

remembered by the participants. 

Looking forward to welcoming you in Ternopil. 

With the best regards, 

Rector of 

I.Horbachevskyy 

Ternopil State 

Medical University 

Prof. L.Ya.Kovalchuk 

Congress scientific program: 

The subjects being considered for Congress sessions are: 

1. Obstetrics and Gynaecology 

2. Biology and Microbiology 

3. Experimental Medicine (Normal and Pathological Physiology, Biochemistry) 

4. Infectious Diseases, Dermatology, Tuberculosis 

5. Clinical Immunology and Allergology 

6. Clinical Nursing 

7. Morfology in Normal Conditions and in Pathologies 

8. Neurology and Psychiatry 

9. Oncology 

10. Pediatrics 

11. Preventive Medicine, Health Care Management, and Medical Informatics 

12. Therapy 

13. Pharmacology and Pharmacy 

14. Surgery 

15. Ophtalmology, Otorhinolaryngology, Dentistry 

16. Medicine of Catastrophes 

392

General information: 

Congress venue: I.Horbachevsky Ternopil Medical University, Maydan Voli, 1, Ternopil 

Congress Dates: April, 2013 

Official Languages of Congress: Ukrainian, Russian, English. 

Requirements for Theses publication: 

The participants willing to submit an abstract publication the Congress Proceedings are kindly requsted to send it 

till March 1, 2013. In Theses are mailed after the deadline (according ton the date of postage) we won‘t be able to 

publish them. 

Abstract size: 1700-2000 symbols including blank spaces font. Arial, 12. While printing the Theses you should 

keep to the following structure: 

- full name of the author(s); 

- title of the report; 

- chair or department; 

- scientific supervisor; 

- name of the educational establishment, where the research was done; 

- city, country; 

- the text of the Theses 

By the theses must accompany referral agencies (permitting agencies to submit for publication). All values 

presented in the theses must be prepared according to the standard CI. Theses will be published in the author's 

version, edited by correction will not be introduced. 

In the presence of spelling and stylistic mistakes organizing committee is not responsible. 

You must also fill out a registration card delegate adhering to the following scheme: Full name, place of work 

(training), section, form of participation (oral, poster or publication only), address, phone number, e-mail, booking 

hotel (yes, no). 

Theses will be published only after the committee receives all appropriate materials and a copy of the 

receipt. 

Organizing Expenses of the 17th International Medical Congress of Students and Young Scientists Payment 

receipt, together with theses, delegate registration forms and hotel room booking should be sent to: 


Poster reports should be written in one of the Congress official languages on the Watman paper. Poster size is not 

more than 120cm in with , not more than 150 cm in high. 

Report Duration: 

Oral report – up to 10 minutes. 

Discussion – up to 5 minutes. 

Poster presentation – up to 3 minutes. 

Organizing committee will provide with: a slide-projector, an overhead, a VCR, and a codoscope 

Deadline for Materials Receipt March 1, 2013 

For further information please contact the Organizing Committee at: 

Phone: +38-067-4153551– Organizing Committee, from 15.00 till 21.00 (Kyiv time) 


Web-site: www.tdmu.edu.te.ua 

393

394

Матеріали ХVІ Міжнародного медичного конгресу студентів та 

молодих вчених – Тернопіль: Укрмедкнига, 2012, - 395 с. 

Комп‘ютерний набір та верстка: Максим Войновський 

Дмитро Морозов 

Світлана Лотоцька 

Володимир Дудник 

Ростислав Горин 

Михайло Ільницький 

Тетяна Коваль 

Юлія Бондаренко 

Михайло Бабій 

Надія Гаврилюк 

Богдан Кошак 

Микола Виваль 

Ольга Лопушанська 

Олег Зімич 

Наталя Мачуга 

Олександр Іваськевич 

Василь Пастушак 

Олена Плотнікова 

Підписано до друку 5.04.2012 

Формат видання 60х84/8 

Папір офсетний № 1. Гарнітура Arial. Друк офсетний. 

УМ. др. арк. 37,28 

Обл.-вид.арк. 38,0 

Наклад 450 

395

ÐÐ±ÑÑÐ½Ð¸Ðº ÑÐµÐ· XVI ÐÑÐ¶Ð½Ð°ÑÐ¾Ð´Ð½Ð¾ Ð¼ÐµÐ´Ð¸ÑÐ½Ð¾Ð³Ð¾ ÐºÐ¾Ð½Ð³ÑÐµÑÑ ÑÑÑÐ´ÐµÐ½ÑÑÐ² ÑÐ° ...

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?

ÐÐ±ÑÑÐ½Ð¸Ðº ÑÐµÐ· XVI ÐÑÐ¶Ð½Ð°ÑÐ¾Ð´Ð½Ð¾ Ð¼ÐµÐ´Ð¸ÑÐ½Ð¾Ð³Ð¾ ÐºÐ¾Ð½Ð³ÑÐµÑÑ ÑÑÑÐ´ÐµÐ½ÑÑÐ² ÑÐ° ...