Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Гуменний Роман, Двійний Михайло
ДИНАМІКА МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН В ОРГАНАХ ТРАВНОГО КАНАЛУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПОРУШЕННІ
ВЕНОЗНОГО КРОВОТОКУ
Кафедра загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією
Науковий керівник: доц. Гаргула В.Д.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
В хронічних експериментах на 40 щурах і 10 морських свинках вивчено вплив перев‘язки верхньої
(передньої) брижової вени (ВБВ) на морфофункціональний стан венозних судин органів травного каналу.
Встановлено, що в ранні строки (до 15 діб) спостерігається збільшення калібру та зміни стінки
венозних судин у вигляді варикозного вип‘ячування, деформації, звивистості переповнених кров‘ю вен.
Через 90-180 діб після перев‘язки ВБВ відмічалось збільшення в 1,5 рази розмірів шлунка і в 2,7 рази –
селезінки. В різних відділах тонкого і товстого кишківника виникали поодинокі та множинні зрощення у
вигляді пристінкових злук. При рентгеновазографії спостерігався посилений венозний малюнок, особливо в
пілородуоденальній зоні, початковому відділі дванадцятипалої і сигмовидної кишок. Гістологічні дослідження
виявили запальні і дистрофічні процеси різних ступенів вираженості, які переважали в пілородуоденальній
зоні та сигмовидній кишці.
Таким чином, дане експериментальне дослідження показує, що в клінічній практиці необхідно
враховувати можливість розвитку порушення венозного відтоку при здавлені брижових вен збільшеною
підшлунковою залозою, лімфатичними вузлами та черевними гангліями.
Гриценко Степан
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМ ХРОНІЧНОГО
НЕСПЕЦИФІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ
Кафедра хірургії №1
Науковий керівник: проф. Беденюк А.Д.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Актуальність: Проблема лікування ХНВК продовжує залишатись актуальною і не є близька до
остаточного вирішення. Відсутність достовірних критеріїв прогнозу розвитку захворювання, переоцінка
можливостей консервативної терапії, нечіткі показання до операції приводять до того, що хірургія ХНВК
представляє собою хірургію його ускладнень, які розвиваються, як правило, на фоні виражених
метаболічних порушень. В той час, обширні оперативні втручання на товстій кишці у хворого в термінальній
фазі інтоксикації, метаболічних порушень призводять до незадовільних результатів хірургічного лікування –
післяопераційні ускладнення досягають 50-90%, а летальність 12,5-60%. Однак і після таких операцій хворі
залишаються інвалідами.
Мета дослідження – проаналізувати результати хірургічного лікування хворих із ХНВК.
Результати: Ретроспективно проаналізовано 12 медичних карт хворих в КЗ ТОР «ТУЛ» з приводу
ХНВК. Вік хворих 18-61р. Чоловіків та жінок було порівно. З приводу резистентних до консервативної терапії
форм захворювання прооперовано 5 хворих. Ускладнення НВК спостерігались у 3 хворих (кишкова
кровотеча – 1, токсична дилатація і переродження - 2). Рак на фоні виразкового коліту діагностовано у 4
хворих. У всіх хворих було тотальне ураження товстої кишки. У хворих із резистентними формами до
медикаментозної терапії виконувались наступні оперативні втручання: Колектомія з черевно-анальною
резекцією прямої кишки і ілеоректостомією – 1 хворий. Колектомія з черевно-анальною резекцією прямої
кишки із формуванням резервуарної ілеостоми – 4 хворих. Найбільш важкий контингент складають хворі із
кишковими ускладненнями виразкового коліту. Кишкова кровотеча, токсична дилатація, перфорація товстої
кишки розвивається як прояв медикаментозної резистентності і прогресування процесу. У 1 хворого із
кишковою кровотечею виконано колектомію з черевно-анальною резекцією прямої кишки і ілеостомією по
Бруку. Одна пацієнтка померла від гострої серцево-судинної недостатності. Випадки малігнізації
виразкового коліту у 3 хворих діагностовано при профілактичних ендоскопічних обстеження. і в 1 хворого
рак прямої кишки на фоні НВК ускладненого кишковою непрохідністю. У 2 хворих пухлина локалізувалась в
нижньоампулярному відділі прямої кишки, у 1 хворого правий кут товстої кишки і в 1 хворого нисхідний
відділ товстої кишки. Вік хворих 32-61 р. Тривалість захворювання 3-12 років. Видалені пухлини з
ендофітним характером росту циркулярні протяжністю 4-7см. В одному випадку пухлина поширювалась від
селезінкового кута до середньої третини сигмовидної кишки (68см). Гістологічно знайдено аденокарциноми
різного ступеня диференціації. Із групи прооперованих хворих 2 померло до 2 років.
Висновки: Досвід хірургічного лікування ХНВК показує важливість своєчасної діагностики і
хірургічного лікування цього захворювання як засіб профілактики укладненнь.
41