Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Шевчук Володимир
ВПЛИВ ТІВОРТІНУ НА СТАН ОКСИДАНТНО-ПРОТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ ПРИ
НЕАЛКОГОЛЬНОМУ СТЕАТОГЕПАТИТІ, АСОЦІЙОВАНОМУ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ
Кафедра внутрішньої медицини
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. О.І.Федів
Буковинський державний медичний університет
м. Чернівці, Україна
Результати численних досліджень останніх років свідчать про можливість ефективного і безпечного
застосування L-аргініну як активного донатора NO в клінічній практиці при різноманітній патології. Згідно з
принципами доказової медицини з метою проведення дослідження ефективності та порівняння
запропонованих програм лікування була проведена рандомізація групи хворих на 2 групи. Пацієнти першої
(основної) групи (група І) склали 32 пацієнтів (20 хворих на НАСГ, асоційований з класичним МС, і 12 хворих
на НАСГ, асоційований з МС без дисліпідемії – фенотип АГ+АО+ПТГ/ЦД 2 типу), які отримували, крім
стандартної базисної терапії, на першому етапі лікування отримували препарат Тівортін ® (L-аргініну
гідрохлорид) по 100 мл в/в крапельно 1 раз на добу + Тівортін аспартат ® per os по 20 мл 2 рази на добу – 10
днів з подальшим прийомом Тівортіну аспартату® по 20 мл 2 рази на добу впродовж 3 місяців. До другої
групи (група порівняння ІI) увійшли 31 пацієнт (19 хворих на НАСГ, асоційований з класичним МС, і 12
хворих на НАСГ, асоційований з МС без дисліпідемії – АГ+АО+ПТГ/ЦД 2 типу), які отримували стандартну
терапію: дієтичне харчування (№5/9); гепатопротектори (Есенціалє Форте Н - по 10 мл в/в на крові 1 раз на
день № 10, потім по 1800 мг (6 капсул) в день впродовж 3 місяців); метформін (по 1000 мг/добу впродовж 3
місяців).
Призначення комплексної терапії з використанням тівортіну спричиняло істотніше (в порівнянні з
контрольною групою) зменшення інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів (знизився вміст малонового
альдегіду в крові), окиснювальної модифікації білків (зменшився рівень альдегід- і
кетондинітрофенілгідразонів у крові) на тлі покращання функціонування захисних протирадикальних систем.
Шманько Олег
ІМУНОПАТОЛОЧНІ ЗМІНИ ТА ПРЕДИКТОРИ ШВИДКОЇ ВІРУСОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДІ У ХВОРИХ НА
ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ПРИ ЛІКУВАННІ ІНТЕРФЕРОНАМИ
Кафедра внутрішньої медицини № 2
Науковий керівник: д-р мед.наук, проф.Швед М.І.
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського
м.Тернопіль, Україна
Вірусний гепатит С (HCV) – це широко розповсюджена хвороба. За даними ВООЗ, інфікування HCV
охоплює біля 3 % світової популяції На сьогодні відомо,що кожен 7-й мешканець планети є носієм вірусу
гепатиту С, а близько 200 млн людей хворіють на це захворювання. Ураження вірусом гепатиту С
відбувається у 10 разів швидше за ВІЛ, при цьому хворіють здебільшого люди працездатного віку. Ця
недуга призводить до значного зниження працездатності, погіршення якості життя пацієнтів, тягне за собою
високі затрати на лікування. Подальше прогресування хвороби часто спричиняє цироз печінки та розвиток її
первинного раку, що в цілому істотно збільшує кількість смертей з приводу захворювань печінки. HCV
визнаний канцерогеном першого класу. Відсутність можливості специфічної профілактики та незадовільна
ефективність лікування таких хворих залишається складною й далекою від свого вирішення проблемою.
Обов'язковими умовами успіху лікування є відбір пацієнтів з урахуванням прогнозу терапевтичного ефекту, у
зв'язку з чим особливе значення надається факторам і показникам, що дозволяють передбачати можливу
відповідь на противірусну терапію.
Тому метою наших досліджень була визначення спектру імунопатологічних змін і предикторів
формування швидкої вірусологічної відповіді у хворих на хронічний вірусний гепатит С при лікуванні
інтерферонами. Нами було обстежено 38 хворих у віці 26-54 років з діагнозом хронічний гепатит С.,
тривалість захворювання становила від 1 до 6 років. Хворі отримували противірусну терапію(ПВТ): перша
група - пегильовані інтерферони і рибавирін за схемою, а друга - лінійні інтерферони лаферобіон або
альфарекін і рибавирін. Дослідження проводились до початку лікування і через 4 тижні після
застосування. ПВТ. Визначення спектру імунопатологічних змін і предикторів формування швидкої
вірусологічної відповіді проводилось за оцінкою клініко-анамнестичних даних, вірусологічного навантаження
за ПЛР, імунограми, виявлення генотипу ІЛ 28B, стандартних лабораторних методів.
Аналіз результатів дослідження показав, що предикторами швидкої вірусологічної відповіді були жіноча
стать, молодший вік, відсутність захворювань ШКТ та ВІЛ, шкідливих звичок(алкоголь), менший індекс маси
тіла, нижчий рівень вірусологічного навантаження до лікування. Встановлено, що високий рівень АЛТ
знижує ймовірність швидкої вірусологічної відповіді, а збільшення кількості CD3 і CD4 та наявність СС
генотипу ІЛ28В, навпаки, підвищує. Також виявлено, що на 4 тижні ПВТ швидка вірусологічна відповідь
спостерігалась у більшої кількості хворих першої групи у порівнянні з другою. Позитивний вплив присутності
СС генотипу ІЛ28В на розвиток швидкої вірусологічної відповіді був більш вираженим у пацієнтів другої
групи.
Таким чином, результати наших досліджень довели важливість визначення предикторів швидкої
вірусологічної відповіді та оцінки імунопатологічних змін як критеріїв ефективності противірусної терапії та
вибору її оптимальних схем.
31