Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Ніколаєнко Т.
ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ СЕРЦЕВО-
СУДИННОЇ СИСТЕМИ
Кафедра патологічної анатомії і судової медицини з основами права.
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф.. С. І. Тертишний.
Запорізький державний медичний університет.
м. Запоріжжя, Україна.
Важливе значення у формуванні патології пародонту грають серцево-судинні захворювання. У
зв‘язку із широким поширенням цих захворювань, вивчення патоморфологічних змін у тканинах пародонту
при даній патології є актуальним. Виявлені зміни пародонту можуть бути враховані при розробці методів
патогенетично обґрунтованої терапії захворювань пародонту у хворих на серцево-судинну патологію.
Метою дослідження було вивчення виразності патоморфологічних змін у тканинах пародонту у
хворих на атеросклероз у поєднанні з гіпертонічною хворобою.
Матеріал і методи дослідження. В роботі вивчені патоморфологічні зміни в біоптатах ясен 25 хворих
з атеросклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою у віці 55-60 років, у яких клінічно діагностувався
тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця. Гістологічні препарати офарблювали стандартними гістологічними
методиками.
У всіх вивчених спостереженнях морфологічні зміни тканин пародонту були представлені переважно
поєднанням дистрофічних, склеротичних і судинних порушень. Запальні процеси спостерігалися в 40% і не
носили характер генералізованого процесу. Відзначався атрофічний гінгівіт і локалізований пародонтит. В
20% спостережень реєструвалися ознаки пародонтозу. Поряд із цим відзначалася редукція
мікроциркуляторного русла з облітерацією дрібних артеріол (діаметром 25 мкм), склероз тканин із
фрагментарним руйнуванням і гомогенізацією колагенових волокон, ділянки гіалинозу в сполучній тканині,
явища гіперкератозу і паракератозу. У стромі часто відзначалася помірно виражена імуноклітинна
інфільтрація.
Висновок. Результати проведених досліджень виявили в тканинах пародонту значні зміни
переважно дистрофічно-дегенеративного характеру, що дозволяє розглядати серцево-судинну патологію як
один з факторів ризику прогресування захворювань тканин пародонту.
Орел Юрій, Мельник Наталія, Герасимюк Максим
ЛЕТАЛЬНІ ВИПАДКИ МЕНІНГОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ПРОТЯГОМ 2000-2011
РОКІВ
Кафедра патологічної анатомії з секційним курсом і судової медицини
ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського"
Тернопіль, Україна
У 2010 році у нашій державі зареєстровано 496 випадків смерті, спричиненої менінгококовою
інфекцією (МІ), переважно серед дітей до 5 років. Смертність при інвазивиних формах МІ в цілому становить
10 %, а при блискавичній менігококцемії сягає 55 %.
Мета роботи: на основі аналізу протоколів патологоанатомічних досліджень вивчити епідеміологічні
та патоморфологічні аспекти МІ з летальним наслідком серед дітей Тернопільської області у 2000-
2011 роках.
Протягом зазначеного періоду мали місце 20 епізодів смерті дітей від МІ. При цьому максимальна їх
кількість припадала на 2003 і 2011 роки – по 3 випадки, а у 2006 р. такі факти не реєструвалися. Найбільш
епідеміологічно неблагополучним виявився Підволочиський район (4,2 % населення області), де проживало
15 % померлих.
Летальність при МІ частіше мала місце у хлопчиків, ніж у дівчаток (55 % і 45 % відповідно). Вік
померлих коливався від 4,5 місяців до 9,5 років, в середньому складаючи 2 роки 1 місяць.
При патологоанатомічному дослідженні у всіх дітей діагностовано менінгококцемію, у 90 % померлих
вона поєднувалася із серозним, рідше серозно-гнійним, менінгітом. У 80 % випадків знайдено масивні
крововиливи у надниркові залози з їх геморагічний некрозом, тобто морфологічні ознаки синдрому
Уотерхауза-Фрідеріксена, котрий відігравав провідну роль у танатоґенезі. У 40 % дітей мала місце
лімфатико-гіпопластична аномалія конституції, що, ймовірно, сприяло швидкій генералізації і блискавичному
перебігу інфекційного процесу.
Отже, МІ з летальним наслідком переважно спостерігається у дітей перших двох років життя,
частіше у хлопчиків. Протікає хвороба у формі менінгококцемії, а найпоширенішим летальним ускладненням
є синдром Уотерхауза-Фрідеріксена.
234