Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Юзько Вікторія Олександрівна
ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ АНТИМЮЛЕРОВОГО ГОРМОНУ В КРОВІ У ЖІНОК
ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ В ПРОГРАМАХ ЗАПЛІДНЕННЯ
Кафедра акушерства та гінекології з курсом дитячої та підліткової гінекології
науковий керівник - член-кор. НАМН України, проф. В.В.Камінський
Буковинський державний медичний університет
м. Чернівці, Україна
Підвищення ефективності запліднення ін вітро у жінок із безпліддям залишається актуальним. В
Україні ефективність запліднення на 100 розпочатих циклів в 2007 році склала 35,44%, що відповідає
даному показнику в Європі. Відбір та підготовка пацієнток включають в себе оцінку овуляторного резерву
яєчників. Використовуються різні методи оцінки овуляторно резерва, але визнані основними наступні:
ультразвукове дослідження (УЗД) яєчників, рівень гормонів репродуктивної панелі (ФСГ, ЛГ, П, ЕІ) та
антимюлерового гормону в крові. Антимюлеровий гормон (АМГ) продукується антральними фолікулами,
розмір яких не перевищує 6 mm. Оскільки продукція АМГ розпочинається вже на преантральній стадії
фолікулів, вважається, що він краще ніж УЗД відображає когорту премордіальних фолікуліві є вірогідним
маркером зміни репродуктивного статусу.
Ми провели репроспективний аналіз 100 циклів запліднень у жінок із безпліддям, яким до запліднення
не проводилось дослідження рівня АМГв крові. У 43 жінок (І група) після запліднення тест на
вагітність був позитивним. У 67 (II група) жінок вагітність не наступила. У 24 жінок І групи нам вдалося
дослідити рівень АМГ в крові після родів та відновлення менструального цикла. Він склав, 1,8 ± 0,04нг/ мл
, тобто у всіх був більше 1 нг/мл. У 62 жінок II групи рівні АМГ розподілились наступним чином : 0,7 - 1 нг/
мл - у 21 жінки ( 33,9 %) менше 0,7 нг/мл І у 41 (66,1 %). Тобто у всіх пацієнток з негативним результатом
запліднення рівень АМГ був меншим 1 нг/мл.
Висновок. Рівень АМГ в крові точно відображає оваріальний резерв та вікове виснаження пула
фолікулів в яєчниках.
Геряк Вікторія, Куценко Ірена
ЗАХИСТ НАЦІЇ ВІД НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ МЕДИЧНИХ ЗАСОБІВ
Кафедра фармакології з клінічною фармакологією
Науковий керівник – д-р мед.наук, професор Посохова К.А.
ДВНЗ Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського,
м. Тернопіль, Україна
За дослідженнями Британського Національного музею протягом життя людина вживає біля 14 тисяч
таблеток. На думку І. П. Павлова, поліпрагмазією вважається одночасне призназначення хворому трьох і
більше препаратів, а згідно висловів П. Ерліха – більше одного.
Наша спільна мета — здоров'я людей і безпека лікарських засобів. Особливо актуально це питання
постає у роботі лікарів акушерів-гінекологів, які несуть відповідальність за два життя. Виробництво та
виведення на фармацевтичний ринок України нових лікарських препаратів спонукає до посиленого
контролю впровадження цих ліків у лікуванні вагітних, потребує впровадження якісної та ефективної
системи збору інформації та оптимального контролю за їх безпекою.
Нормативна база здійснення фармаконагляду в Україні передбачає надання інформації про побічну
реакцію лікарського засобу та проведення її аналізу на різних рівнях системи фармаконагляду: від
практичного лікаря через регіональні відділення до МОЗ, де проводиться остаточний аналіз повідомлень та
визначення можливості застосування певного лікарського засобу в медичній практиці. Проте лікарі не
завжди розуміють важливість своєчасного інформування про побічні прояви, а інодо, бояться
відповідальності за призначення неадекватної терапії.
Проведений аналіз повідомлень про побічні реакції у лікувальних установах Тернопільської області
виявили ряд причин, що стали чинником недостатньої активності інформування лікарями про побічні реакції
лікарського засобу. До найбільш частих можна віднести страх відповідальності за обґрунтованість
проведення фармакотерапії (34 %), формальне ставлення до процесу здійснення нагляду за безпекою
лікарських засобів (28 %), страх адміністративних перевірок щодо надання інформації (12 %), а також
труднощі ідентифікації побічної реакції та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між побічною
реакцією та лікарським засобом при поліпрагмазії (67 %).
Таким чином, ми пропонуємо внести доповнення до наказів МОЗ, які забезпечать залучення до
процесу інформування про побічні реакції лікарських засобів усіх медичних працівників та споживачів ліків
чи їх представників із гарантією ненаказовості лікаря при відсутності умисного причинення шкоди пацієнту.
Це дасть змогу провести 100 % охоплення лікувально-профілактичних закладів, забеспечити регулярність
моніторингу і своєчасність інформування МОЗ.
158