Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Галицька-Хархаліс Олександра
ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ СУДИННОГО РУСЛА НИРОК ПРИ ОДНОБІЧНОМУ
СТЕНОЗУВАННІ НИРКОВОЇ АРТЕРІЇ
ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського‖
Тернопіль, Україна
Дослідження проводили на 36 білих безпородних різностатевих щурах масою 180-200 г.
Моделювання стенозу лівої ниркової артерії здійснювали 30-ти щурам, 6 тварин ввійшли в інтактну
контрольну групу. Оперативно звужували просвіт лівої ниркової артерії на 55-60 %. Забір морфологічного
матеріалу проводили в терміни: 1, 3, 7, 15 і 30 діб після втручання на судинах. Отримані шматочки правої та
лівої нирки фарбували гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за Ван-Гізон.
При стенозі лівої ниркової артерії права та ліва нирка перебувають у різних гемодинамічних умовах.
Тому при одній і тій же ж патології в обох органах морфогенетичний процес протікає по-різному. Зменшення
притоку крові до нирки зліва призводить до звуження просвіту дугових та міжчасточкових артерій з
одночасним зниженням тонусу міжчасткових артерій на початкових етапах. Ниркові вени, навпаки,
розширюються і ємність цієї ланки їх судинного басейну зростає. Останнє веде до депонування крові в
даних судинах, уповільнення руху її через ренальну капілярну систему і збільшення часу контакту
форменних елементів крові з тканинними структурами. Описані судинні реакції сприяють підтримці
гомеостазу ренального кровообігу і забезпечують необхідний рівень клубочкової фільтрації та нормальне
функціонування нирок. Судинні реакції справа на всіх рівнях галуження спочатку спрямовані на зниження
пропускної здатності з метою попередження перевантаження гемомікроциркуляторного русла, яке може
бути наслідком підвищення тиску, як реакції організму на зниження фільтрації зліва з виділенням реніну.
Водночас дані проведеного дослідження підтверджують висновки багатьох наукових праць про те, що у
контрлатеральному органі виникає компенсаторна гіпертрофія. Вона здійснюється не за рахунок збільшення
кількості нефронів, а завдяки збільшенню розмірів клубочків та ниркових канальців, регенеративній
гіпертрофії епітелію канальців, що було відмічено нами попередньо.
В результаті адаптаційних реакцій справа відбувається «компенсаторна регенерація», з лівого боку
орган склерозується та атрофується внаслідок зниження інтенсивності кровопостачання.
Галичанська Ольга
РІДКІСНИЙ ВАРІАНТ ФОРМИ ТИМУСА У 6-МІСЯЧНОГО ПЛОДА
Кафедра анатомії людини ім. М.Г. Туркевича
Науковий керівник – д-р мед. наук, проф. Т.В. Хмара
Буковинський державний медичний університет
м. Чернівці, Україна
При макроскопічному дослідженні органів і судинно-нервових утворень верхнього середостіння у
плода людини 190,0 мм тім‘яно-куприкової довжини виявлена атипова зовнішня будова тимуса. Тимус за
формує нагадує чобіток і складається з п‘яти часток: правої верхньої, правої середньої, правої нижньої, лівої
присередньої і лівої бічної, різних за формою і розмірами. Часточкова будова тимуса слабо помітна. Права
верхня частка тимуса має прямокутну форму, її довжина – 11,0 мм і ширина – 5,0 мм. До задньої поверхні
цієї частки прилягає ліва плечо-головна вена. Права середня частка тимуса має вигляд горизонтальної
палички, довжиною 4,5 мм і висотою 1,5 мм. Права нижня частка тимуса має форму оберненого трикутника,
висотою 8,0 мм і шириною (в ділянці основи) – 7,0 мм. Позаду правої середньої і правої нижньої часток
розміщена верхня порожниста вена, до задньої стінки якої прилягає передня поверхня трахеї. Лівій
присередній частці тимуса властива L-подібна форма. Висота вертикальної частини цієї частки становить
15,0 мм, ширина – 4,0 мм. Довжина горизонтальної частини – 7,0 мм і висота – 6,5 мм. Позаду місця
переходу вертикальної частини у її горизонтальну частину розміщений інтраперикардіальний відділ аорти.
Нижній край горизонтальної частини лівої присередньої частки тимуса знаходиться на рівні вінцевої борозни
серця. До задньо-присередньої поверхні лівої присередньої частки прилягає ліва плечо-головна вена. До
задньо-бічної поверхні лівої присередньої частки і задньої поверхні лівої бічної частки прилягає
інтраперикардіальний відділ легеневого стовбура.
220