Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Клименко Тетяна, Клименко Андрій, Клименко Сергій
ЗАСТОСУВАННЯ ДЕНЕБОЛУ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ В ГІНЕКОЛОГІЇ
Кафедра акушерства і гінекології №2
Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. С.Я. Сольський
ДВНЗ «Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця»
м. Київ, Україна
Післяопераційне знеболювання в гінекології є актуальним питанням, зважаючи на збільшення
частоти оперативних втручань. Перспективним є застосування нестероїдних протизапальних препаратів.
Метою роботи стало вивчення ефективності Денеболу (Д) при лікуванні больового синдрому після
оперативних гінекологічних операцій.
Матеріали та методи. У дослідження були включені 30 прооперованих жінок: 19 – після екстирпації
матки у зв‘язку з лейоміомою, 11 – після операцій на придатках матки. Інтенсивність больового синдрому
визначалася за десятибальною шкалою VAS (visual analogue scale). Ефективність знеболювання Д
порівнювалась зі ступенем вираженості больового синдрому у 20 хворих контрольної групи (16 хворих після
екстирпації матки, 4 – після операції на придатках матки). Стандартне знеболювання у жінок контрольної
групи включало застосування наркотичних анальгетиків ( морфіну або промедолу 2-3 рази на добу протягом
2 діб) з наступним уведенням анальгіну з димедролом ще протягом 2-3 діб. Хворі основної групи у ранньому
післяопераційному періоді один раз отримували промедол і одночасно їм проводилося внутрішньом‘язове
введення 50 мг Д. Наступні введення препарату проводилися протягом 2-5-ї доби в тій же дозі.
Результати. За результатами проведених обстежень інтенсивність болю за VAS оцінювали як у
спокої, так і при рухах чи кашлі, після чого виводилася середня його оцінка. На першу добу
післяопераційного періоду вона становила 7,2±0,8, на другу – 5,2±0,7, на третю – 3,2±0,7 і на четверту –
2,2±0,5. ці показники у хворих контрольної групи становили відповідно 7,3±0,9; 5,3±0,5; 4,3±0,7 і 3,6±0,6
тобто вже починаючи з другої доби ефективність знеболюючого ефекту Д виявилася вищою, ніж у жінок
контрольної групи. У всіх обстежених хворих післяопераційний період перебігав без ускладнень.
Висновки: застосування Денеболу після порожнинних гінекологічних операцій має високу
знеболюючу здатність, не потребує призначення наркотичних анальгетиків.
Кривицька Галина
ХРОНІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИДАТКІВ МАТКИ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПОЗАМАТКОВОЇ
ВАГІТНОСТІ
Кафедра акушерства та гінекології №1
науковий керівник: проф. Маланчук Л.М.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Мета роботи: проаналізувати зв‘язок між запальним процесом жіночої статевої сфери та ризиком
розвитку ектопічної вагітності.
Робота виконувалася на базі гінекологічних відділень міських лікарень №1 та № 4 м. Севастополя.
Групу спостереження з квітня 2011-лютий 2012 склали 19 випадків трубної вагітності терміном від 3 до 8
тижнів. Вік пробандів складав: до 30 років – 6(31.6%), 30- 40 р.-11 жінок ( 57,8%), поза 40 років-2 ( 10.5%).
Прогресуюча трубна вагітність була виявлена у 7 (26.3%), з них у 2 за даними УЗД плідне яйце припинило
свій розвиток на перших тижнях вагітності, порушена трубна вагітність - у решти пацієнтів. У 4 жінок (21%)
це була перша вагітність, у 2 пацієнток вагітність настала на фоні ВМК, аборти в анамнезі були у 8 жінок (
42%), в анамнезі у 4 жінок (21%) мали місце оперативні втручання на органах малого тазу. Усі пацієнтки
перенесли запальні захворювання генітальної сфери: 10 пацієнток (52.6%) -двосторонній аднексит, 4
пацієнтки (21%) - одностороннє запалення додатків, 4 жінки - гідро-та піосальпінкс. Перитоніт внаслідок
ускладненого апендициту був у 2 жінок. Причиною запалення геніталій у 6 пацієнток (31,6%) була мікстінфекція,
хламідійна у 7 пацієнток (36,8%), решта - почали отримували антибіотикотерапію широкого спектру
дії без попередньої ерадикації збудника.
Висновок: як захід попередження ектопічної вагітності в результаті злукового процесу органів малого
тазу, необхідно рекомендувати використання бар‘єрних методів контрацепції, обстеження на ЗПСШ та
етіотропну терапію з проведенням контролю після лікування.
143