Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Гаврилюк Надія, Плотнікова Олена, Махніцький Андрій
ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕРАДИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ HELICOBACTER PYLORI У ХВОРИХ НА
ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ
Кафедра внутрішньої медицини №1
Науковий керівник: канд. мед. наук, доц. Гаврилюк М.Є.
Тернопільський державний медичний університет Ім. І.Я.Горбачевського
м. Тернопіль, Україна
Згідно Маастріхтських консенсусів Helicobacter pylori (НР) є провідним фактором хронічних
захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки, тому ерадикація НР дає пацієнтам шанс повного
виздоровлення від цих захворювань. Знищення мікробів НР в наш час залишається важливим завданням
лікаря у зв'язку із зростанням резистентності мікробів до антибіотиків та зниженням ефективності базових
схем лікування, що підтверджується як нашими даними, так і даними зарубіжних авторів.
Основною причиною зменшення ерадикації НР є виникнення резистентності до метронідазолу за
даними багатьох авторів до 50%, та до кларитроміцину до майже третини пацієнтів. Підвищення результатів
лікування НР інфекції може бути досягнуто шляхом пошуку нових антибіотиків, або створенні умов,
некомфортних для персистенції НР.
Матеріали і методи: під нашим спостереженням знаходилось 25 хворих у віці від 18 до 64 років з
НР(+) виразкою дванадцятипалої кишки. Всім пацієнтам проводилось ендоскопічне дослідження та
діагностика НР імуноферментним методом. Контрольна група (n=10) отримувала пілобакт по 3 таблетки 2
рази 7 днів, основна група (n= 15) отримувала ланзопразол по 40 мг двічі на добу, амоксіцилін 500 мг 4 рази
на добу та кларитроміцин 250 мг 3 рази на добу 7 днів. Контрольна діагностика НР-інфекції проводилась
через 2 місяці. У пацієнтів контрольної група НР виявлено у 4 (40%) пацієнтів, в основній- у 3 (20%).
Висновок: прийом антибактеріальних препаратів у меншій дозі із частішим прийомом забезпечив
кращу санацію від НР-інфекції, мабуть, через більш постійну тривалу антимікробну дію, що необхідно
доказати у подальших дослідженнях.
Головач Неля
ВПЛИВ L-ARGININ НА МЕТАБОЛІЧНІ ПРОЦЕСИ ПРИ РОЗВИТКУ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОГО
ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ В ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ
Кафедра патологічної фізіології
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. М.Р. Хара
Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського
м. Тернопіль, Україна
Цукровий діабет є прикладом ендокринопатії, прогресування розвитку якої вимагає глибоких знань
патогенезу для пошуку ефективних засобів корекції клінічного перебігу та профілактики ймовірних
ускладнень. По при високу частоту розвитку діабетичної кардіоміопатії та встановлення суттєвої ролі
статевих гормонів у патогенезі пошкодження міокарда за умов ішемії чи гіпоксії, відкритим залишається
питання ефективності засобів корекції, зокрема модуляторів системи оксиду азоту, залежно від статі. Метою
дослідження було вивчення особливостей метаболічних змін в міокарді та крові самців і самок щурів в
динаміці розвитку стрептозотоцинового (50 мг/кг) цукрового діабету (ЦД) на тлі L-arginin. Встановили, що
прогресування ЦД (щурів спостерігали через 1, 2 та 3 місяці після введення стрептозотоцину) викликало
нагромадження в міокарді шлуночків продуктів ПОЛ, пригнічення активності АОС, нагромадження
піровиноградної кислоти (ПВК), а в крові – глікозильованого гемоглобіну (HbA1C), сечовини та NO-2.
Суттєвішими встановлені зміни були в щурів-самців. Уведення впродовж всього експерименту L-
arginin демонструвало позитивні тенденції до змін усіх досліджуваних показників. Це підтверджувалося
меншими значеннями в міокарді вмісту продуктів ПОЛ та ПВК, вищою активністю ферментів АОС. За таких
умов концентрація в крові HbA1C, сечовини та NO - 2 було достовірно меншою, ніж у нелікованих тварин.
Кращий коригувальний вплив L-arginin на досліджувані показники спостерігали в самців, що
підтверджувалося зменшенням різниці за досліджуваними показниками між тваринами різної статі.
Коригувальна ефективність застосованого засобу залишалася суттєвою на всіх етапах спостереження за
розвитком ЦД.
12