Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Стець Ірина
ОСОБЛИВОСТІ ТКАНИННОГО ДИХАННЯ У ХВОРИХ НА РАК ПРЯМОЇ КИШКИ
Кафедра хірургії з анестезіологією № 2
Науковий керівник - д-р. мед. наук, проф. Гнатів В.В.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Розлади кисневого гомеостазу характеризуються невідповідністю між потребою організму в кисні та
його спроможністю забезпечити ці потреби.
Метою нашої роботи було дослідження тканинного дихання організму хворих на онкологічну патологію
товстого кишечника в передопераційному періоді.
На базі відділення абдомінальної хірургії Тернопільської університетської лікарні у 2011 році
обстежено 24 хворих на рак прямої кишки. Контрольну групу склали 12 хворих на пахову грижу, такої ж вікової
категорії, яким проводили доопераційну підготовку. У пацієнтів вимірювали і обчислювали параметри
гемодинаміки (АТ, ЧСС, CI), насиченість та вміст кисню в артеріальній і венозній крові, енергетичний обмін
непрямою калориметрією (ап. «Метатест – 1»), досліджували ефективність тканинного дихання. Виявили, що
у хворих на онкопатологію в передопераційному періоді відбувається значне пониження насиченості змішаної
венозної крові киснем (на 18-20%) та вмісту кисню у цій же крові (на 30-35%), у порівнянні з пацієнтами
контрольної групи. Особливо вираженими ці зміни були у хворих похилого віку. Закономірно, у них відмічали й
зростання артеріо-венозної різниці за киснем (на 5-7 мл, або на 10-14% від норми). В усіх пацієнтів виявляли
збільшення об‘єму кисню, який тканини споживали протягом хвилини (ХСпО 2 та ІСпО 2 ), однак, з різним
ступенем достовірності. Підвищення індекса тканинної екстракції, коефіцієнта утилізаціЇ кисню, а також індекса
транспортування кисню свідчило про зростання інтенсивності тканинного метаболізму та компенсаторну
напруженість систем надходження в організм і транспортування кисню, направлену на забезпечення такого
метаболізму.
Провівши аналіз отриманих результатів, можна сказати про те, що у хворих на рак прямої кишки, ми
помітили відносно задовільне системне забезпечення кисневого гомеостазу, що з віком погіршується.
Виявлені особливості функціонування кисневого балансу у хворих зумовлювали дотримання ряду положень
для покращення периопераційної інтенсивної терапії, особливо це актуально для хворих похилого віку.
Саюк Надія
МІСЦЕВЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРТОНІЧНИХ РОЗЧИНІВ В ЛІКУВАННІ
СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ.
Наукові керівники:
Викладач хірургії вищої категорії Палійчук Р.І.
Дубенський медичний коледж
Лікар-хірург вищої категорії Саюк В.М.
Дубенська районна лікарня
м.Дубно, Україна
Цукровий діабет (ЦД) є досить поширеним захворюванням. Синдром діабетичної стопи (СДС) є
одним із найбільш тяжких та частих ускладнень ЦД який ускладнює перебіг у 71% хворих на ЦД. СДС має
високий рівень інвалідизації, близько 22%.
Враховуючи статистичні дані, можна сказати, що кількість хворих на ЦД зростає. А отже збільшується
відсоток пацієнтів з СДС.
Хворі з СДС звертаються за хірургічною допомогою, коли глибина поширення гнійно-некротичного
процесу кінцівки у хворого ІІІ-го, а то й ІV-го ступеня ураження, відповідно до класифікації поширення гнійнонекротичного
процесу.
Враховуючи гнійно-некротичні зміни тканин, загальну інтоксикацію, поширення деструктивного процесу,
проведене дослідження впливу гіпертонічних ванночок з 10% розчином NaCl та 0,1% розчину перманганату
калію після хірургічної обробки патпроцесу на:
• швидкість очищення рани від гнійно-некротичних тканин;
• зменшення набряку та інтоксикації оточуючих тканин;
• рівень цукру крові.
Опрацьовано дві групи пацієнтів (по десять хворих) із синдромом діабетичної стопи з ІІІ ступенем
ураження кінцівки. В обох групах після хірургічного лікування проводилось комплексне загальне
медикаментозне лікування. Одній групі (група А) місцево застосовувались пов'язки з антисептичними
мазями на гідрофільній основі.
Іншій групі (група Б) на фоні вищевказаних методів, застосовувались гіпертонічні ванночки. Протягом
дослідження ми спостерігали за загальним станом хворих, рівнем цукру в крові та швидкістю очищення
гнійної рани.
Висновок. Дослідження показало, що застосування гіпертонічних ванночок пришвидшує стабілізацію
показників цукру крові, швидше знімає місцеву та загальну інтоксикацію та пришвидшує очищення ран від
гнійно-некротичних ран.
55