Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Яворський Василь
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони
здоров‘я з медичної статистикою
Науковий керівник Панчишин Н.Я.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Сучасний стан економіки України та її регіонів характеризується кардинальними змінами в усіх
сферах діяльності, у тому числі у системі охорони здоров'я, від ефективності функціонування якої залежить
здоров'я нації - найвищої цінності держави.
Практичною реалізацією системних перетворень у вирішенні актуальних завдань охорони здоров‘я є
принцип регіонального підходу. В цьому аспекті першочерговим завданням регіональної політики можна
вважати забезпечення рівного доступу населення різних регіонів до забезпечення здоров‘я та послуг в
галузі охорони здоров‘я, формування оптимального ресурсного потенціалу системи охорони здоров'я та
суспільно необхідної структури кадрів; визначення та пошук можливих і необхідних обсягів фінансування,
інновацій та інвестицій; вдосконалення територіальної організації медичних закладів та управління якістю
медичної допомоги; поліпшення профілактики захворювань і вдосконалення регіональної політики в області
охорони здоров'я.
Науково-методичною основою розвитку регіональної моделі охорони здоров‘я є критерії медичної,
соціальної та економічної ефективності. Регіональна модель визначає рівновагу між потребами, попитом,
ресурсним забезпеченням і наданням медичної допомоги. Основним принципом формування регіональної
моделі в галузі охорони здоров‘я має бути комплексний міжсекторальний підхід, коли до розв‘язання
проблеми залучаються не тільки служби охорони здоров‘я, а й органи та установи освіти, культури,
підприємства промисловості, сільського господарства, житлово-комунального і побутового обслуговування,
держадміністрації усієї вертикалі регіонів.
Бургазлій Наталія, Чурилик Ольга, Махнюк Валентина
ГІГІЄНІЧНІ ПИТАННЯ ІНСОЛЯЦІЇ ЖИТЛОВОЇ І ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ В НОВИХ МІСТОБУДІВНИХ
УМОВАХ
Наукові керівники: канд.мед.наук Махнюк В.М., канд.мед.наук Фещенко К.Д.
Лабораторія гігієни планування населених місць
ДУ «ІГМЕ ім. О.М.Марзєєва НАМН України»
м. Київ, Україна
З метою підвищення інтенсивності освітлення території житлових районів в сучасних умовах і
ущільнення житлової забудови містобудівельники при плануванні та забудові житлових кварталів та
мікрорайонів час від часу схиляються до внесення змін до нормування умов дотримання природних
кліматичних факторів середовища, в першу чергу, інсоляції та природного освітлення. При цьому, як
правило, пропонується зменшувати тривалість інсоляції як за часом, так і за режимом опромінювання
(переривчаста чи безперервна).
За чинними «Санитарными нормами и правилами обеспечения инсоляцией жилых и общественных
зданий и территорий жилой застройки. СНиП №2605-82» розміщення та орієнтація житлових та громадських
будинків, за винятком дитячих дошкільних, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних закладів,
повинні забезпечувати тривалість інсоляції житлових приміщень не менше 2,5 години за день у період з 22
березня по 22 вересня.
Інсоляція є важливим оздоровлюючим фактором та повинна дотримуватися в усіх житлових та
зазначених громадських будівлях і на території житлової забудови. Оптимальна ефективність інсоляції для
забезпечення її загальнооздоровчої, психофізіологічної бактерицидної та теплової дії досягається при
дотриманні щоденного, непереривного 3-4-х годинного опромінювання прямими сонячними променями
приміщень та території.
Запроектований містобудівельниками новий норматив тривалості інсоляції, який ґрунтується лише
на показнику кількості сонячної радіації в МДж/м², що надходить за рік до різних кліматичних зон, є
доцільним лише з позиції енергозбереження, але у гігієнічному відношенні є неприйнятним.
310