Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Зарічна Юлія
ГРИЖІ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ: ОПЕРУВАТИ ЧИ НЕ ОПЕРУВАТИ
Кафедра отоларингології, офтальмології та нейрохірургії
Науковий керівник: доц. Гудак П.С.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Мета роботи: на підставі результатів дослідження уточнити критерії вибору найефективнішого та
безпечного методу лікування дискогенного нейрокомпресійного синдрому.
Матеріали та методи: проведено аналіз анамнезу та результатів оперативного лікування у 56
пацієнтів і консервативного - у 72, які перебували на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні
КЗТОР ТУЛ в період з жовтня 2010 до грудня 2011року. Особлива увага приділялась тривалості
захворювання, застосованим раніше методам лікування та ускладненням. Для оцінки функціонального
статусу, якості життя пацієнтів та інтенсивності больового синдрому були використані: Візуально-Аналогова
Шкала болю, Освестрівський питальник та Шкала Японської Ортопедичної Асоціації. Оперативне лікування
(1-а група) полягало у проведенні відкритої поперекової мікродискектомії, з наступним застосування
цефалоспоринів ІІІ покоління протягом 2-ох діб та НПЗП протягом 2-3 діб; консервативне (2-га група)
включало: стероїдні перидуральні та паравертебральні блокади, НПЗП, міорелаксанти, фізіотерапію.
Результати та висновки. Більше половини пацієнтів звернулися в спеціалізований стаціонар за
порадою оперованих раніше пацієнтів, результати лікування яких, давали підстави рекомендувати
мікрохірургічне втручання.
Переважна більшість пацієнтів з обох груп до моменту поступлення отримували значну кількість
протизапальної в т.ч. гормональної терапії декількома курсами, фізіотерапевтичне лікування та мануальну
терапію. Ускладнення від тривалої медикаментозної терапії (загострення виразкової хвороби, хронічної
ниркової патології, тромбози вен нижніх кінцівок) відмічені у 22 пацієнтів; у 2-ох пацієнтів терапія
ускладнилась шлунково-кишковою кровотечею. Недооцінка чіткої симптоматики радикулопатії суміжними
спеціалістами відмічена у 19 хворих.
В післяопераційному періоді 48 пацієнтів активізовані без радикулярної симптоматики на наступний
день після операції. Решта – на 2-у і більше добу переважно у зв‘язку з надлишковою масою тіла (>100кг).
При вивченні катамнезу через три місяці отримано наступні результати: у групі прооперованих
відмінний результат лікування (ODI 0-10%) досягнуто у 9-ти пацієнтів; хороший результат (ODI 10-20%) – у
40; задовільний результат (ODI 20-40%) – у 6; незадовільний(ODI >40%) – у 1; серед неоперованих хворих:
відмінний результат досягнуто у 9 пацієнтів; хороший результат – у 48; задовільний результат – у 10;
незадовільний – у 5.
Наш досвід лікування свідчить про необхідність застосування чітких критеріїв у виборі лікувальної
тактики при дискогенних нейрокомпресійних синдромах, які базуються на ретельному та своєчасному
аналізі клінічної неврологічної симптоматики, тривалості і перебігу захворювання, а також МРТ та АКТ
дослідження хребта.
Зав’ялець Любомир, Дралюк Микола, Зав’ялець Іван, Димніков Юрій
ДО ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ УШКОДЖЕННЯ РОТАЦІЙНОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧА
Хмельницька обласна лікарня, Городоцька та Дунаєвецька ЦРЛ,
Хмельницька область, Україна.
Ушкодження ротаційної манжети плеча (УРМП) являється досить частим, але рідко вчасно виявленим.
УРМП діляться на травматичні та дегенеративні.
Діагностика цієї патології досить складна, щоправда артроскопія та МРТ нівелюють її, не дивлячись на
складність артроскопії та дороговизни МРТ.
На наш погляд анамнез хвороби чи травми, прискіпливе обстеження пацієнта дають змогу для вірної
діагностики УРМП. Основне обстеження УРМП виявляє: хребетний край лопатки відступає від хребта і
грудної клітини, нижній край лопатки відхилений від норми на 3см., дефігурація трикутника надпліччя, об‘єм
рухів по нейтральному О-проходячому методу (Debrunner, 1973) – розведення/зведення – 25-30º, ковзання
лопатки по грудній клітці від хребта -0º/0º/45-50º (норма), порушення плечо-лопаткового ритму, позитивний
симптом Комоллі «трикутної подушки».
Рентгенографічно: склероз, розрихленність ділянки просвітлення в межах великого горбка.
Консервативне лікування проводилося у свіжих часткових УМРТ шляхом гіпсової імобілізації та відновного
фізіотерапевтичного лікування.
Оперативне втручання проводилося артроскопічним методом з ушиванням ушкоджених структур.
Результат лікування пропорціональний відновному лікуванню пацієнтів, яке включає призначення ЛФК з 2-3
дня після операції під керівництвом досвідченого інструктора, вчасне та дозоване фізіотерапевтичне
лікування (магнітотерапія, ультразвук з гідрокортизоном, електроміостимуляція), працевлаштування через
ЛКК, МСЕК.
Таким чином, діагностика та лікування цієї патології повинні проводитися висококваліфікованими
спеціалістами в спеціалізованих стаціонарах. УРМП повинно лікуватися індивідуально, показами для
оперативного лікування є тривалий час консервативного лікування понад 2-3 місяці без відновлення функції,
працездатного віку пацієнтів.
44