Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Рубленко Андрій, Сенів Олег, Малецький Павло
ПРОФІЛАКТИКАВЕНОЗНИХ ТРОМБОЕМБОЛІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ
ЕНДОПРОТЕЗУВАННІ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА
Кафедра травматології та ортопедії
Кафедра травматології
Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. В.О. Фіщенко
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
м. Вінниця, Україна
При ендопротезуванні кульшового суглоба може виникнути ряд ускладнень в ранньому
післяопераційному періоді. Одним із таких ускладнень є венозні тромбоемболічні ускладненя (ВТЕУ), які
погіршують результати лікування та можуть призвести до летальних наслідків.
Метою роботи було вивчення ефективності профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень
при ендопротезуванні кульшового суглоба.
У дослідження включено 65 пацієнтів, яким проведено ендопротезування кульшового суглоба з
приводу переломів шийки стегнової кістки та ідіопатичного остеоартрозу кульшового суглоба.
Фармакологічна профілактика проводилась із застосуванням еноксапарину у дозі 0,4 мл один раз на добу
протягом 10 діб. Проводилась оцінка стану системи зсідання крові до операції та на 1-шу, 3-тю, 7-у та 10-14-
у добу післяопераційного періоду. Визначали вміст фібриногену, розчинних фібрин-мономерних комплексів
(РФМК), D-димеру та активність протеїну С. Моніторинг ВТЕУ проводився за допомогою дуплексного
ультразвукового сканування судин нижніх кінцівок. Проводилась оцінка геморагічних ускладнень та частота
гемотрансфузій.
У пацієнтів з переломами шийки стегнової кістки спостерігалась більша частота факторів ризику
ВТЕУ, що обумовлено віком пацієнтів та супутньою патологією. До оперативного втручання у 60% пацієнтів
показники фібриногену були на високому рівні, та його концентрація в плазмі крові наростала до сьомого
дня після операції і залишалась високою при виписці зі стаціонару. Підвищений рівень РФМК після операції
відмічався у всіх хворих з переломами шийки стегнової кістки. Концентрація Д-димеру при переломах шийки
стегнової кістки після оперативного лікування перевищувала норму в 4-5 разів (в окремих випадках у 10-12
разів), в той час як при остеоартрозі лише в 1,5-2,5 рази. Дефіцити протеїну С відмічався у 71% пацієнтів з
переломами шийки стегнової кістки та 38% хворих з остеоартрозом. За даними УЗДГ венозні тромбози
виявлено у 5 пацієнтів та вони були неембологенними та клінічно не проявлялись. Частота геморагічних
ускладнень у групі пацієнтів з переломами шийки стегнової кістки склала 22,2% (8), а в групі пацієнтів з
остеоартрозом у 24,1% (7). Частота гемотрансфузій у першій групі становила 58,6% (17), а у другій – 19,4%
(7).
Висновки. Застосування антикоагулянтів при ендопротезуванні кульшового суглоба дозволяє
ефективно профілактувати ВТЕУ, однак існує ризик розвитку геморагічних ускладнень. Зміни в системі
згортання крові, які в більшій ступені виражені при ендопротезуванні кульшового суглоба з приводу
переломів шийки стегнової кістки, зберігаються на момент закінчення стаціонарного лікування, що потребує
застосування в ряді випадків пролонгованих схем тромбопрофілактики.
Турко Ю., Яцуха С., Павлишин А.
СПОСІБ АДАПТАЦІЇ ТРАНСПЛАНТАТА
ЦК хірургічних дисциплін
Науковий керівник – Перепелиця М.П.
Приватний вищий навчальний заклад «Медичний коледж»
м.Тернопіль, Україна
Багато хірургічних захворювань супроводжуються відкритими рановими поверхнями та виразками,
які вимагають подальшого закриття автошкірою або ксеношкірою. Пластичне закриття шкірних дефектів, з
метою попередження приєднання вторинної інфекції, та стимуляції репаративних процесів є однією з умов
успішного лікування захворювання.
Окрім вибору способу закриття відкритої ранової поверхні трансплантатом велике значення має
адаптація трансплантата до ранового ложа. Відомий спосіб трансплантації та адаптації шкірного клаптя
включає висікання, взяття трансплантата, вкладання на ранову поверхню, фіксацію шкірного клаптя за
допомогою пов‘язки. Недоліком відомого способу є недостатня клінічна обґрунтованість, яка випливає з
відсутності постійних антисептичних умов та надмірного дренування шкірного клаптя, що приводить до
висушування.
Нами запропонований удосконалений спосіб адаптації шкірного трансплантата до ранового ложа. В
основу способу адаптації поставлене завдання вдосконалити відомий спосіб шляхом введення додаткового
технологічного прийому, в якому дії спрямовані на обмеження висушування та створення постійних
антисептичних умов, завдяки чому досягається покращення трансплантації.
Поставлено завдання клінічної ефективності вирішують тим, що спосіб містить висікання автошкіри,
розміщення трансплантата на рановій гранулюючій поверхні, накривання ізолюючою речовиною, ранові
гранулюючі поверхні та трансплантат покривається гладкою силіконовою пластиною з срібно-цирконієвими
вставками, фіксують марлевою повязкою.
Пропонований спосіб адаптації шкірного трансплантата забезпечує суттєві переваги над відомим,
адже за рахунок ізоляції трансплантат уникає висушування, гранулююча ранова поверхня втрати біологічно
- активних речовин, створюються постійні антисептичні умови, оптимальні для приживлення та крайової
епітелізації.
54