Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Нагорний Віктор, Хміль Марія, Кулик Ірина, Формазюк Ольга, Крук Юлія
ВИКОРИСТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ФРАГМЕНТАЦІЇ ДНК СПЕРМАТОЗОЇДІВ ЯК НОВОГО,
НЕЗАЛЕЖНОГО ПРАМЕТРА СПЕРМОГРАМИ
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Хміль С.В.
Центр планування сімї та репродукції ПП «Клініка професора С.В. Хміля»
м. Тернопіль, Україна
Приблизно у 10% чоловіків репродуктивного віку є відхилення показників сперми. Часто це є
компонентою синдромів або системних захворювань. Тому з кожним роком розширюється спектр
цитогенетичних, молекулярно-генетичних, імуногенетичних та інших методів пошуку причин непліддя. Ці
методи входять до комплексу обстежень, що використовуються для встановлення причини порушення
репродукції.
Генетично детермінована цілісність чоловічої статевої клітини дуже важлива для успішної та
здорової вагітності. Літературні дані свідчать, що важливим показником який може свідчити про зниження
фертильності сперми є високий вміст сперматозоїдів із значним пошкодженням ДНК. За таких умов
спостерігається зниження частоти запліднення та підвищується ризик самовільних аботів. Тому, визначення
рівня фрагментації ДНК сперматозоїдів є одним із необхідних обстеженнь для чоловіка в парі що має
тривалу історію репродуктивних невдач.
Фрагментація може бути результатом пошкодження нерепарованої ДНК, яка виникає внаслідок
процесу ремоделювання хроматину або деградації ДНК при апоптозі сперматозоїдів. Також індукувати
фрагментацію може оксидативний стрес. Оскільки з допомогою звичайного аналізу неможливо виявити
локальні розриви молекул ДНК, потрібні більш складні методи. Для цього найчастіше використовують тест
на виявлення дисперсії хроматину сперми (SCD) та аналіз структури хроматину сперми (SCSA). Обидва
обстеження дозволяють оцінити відстоток сперматозоїдів, що мають значну фрагментацію ДНК та часто
входять до комплексу обстежень чоловіків з порушеннями репродуктивної функції.
Наші результати свідчать, що високий рівень фрагментації ДНК корелює з морфологічними та
кінетичними показниками спермограми. Проте, навіть за нормальних показників спермограми відзначались
випадки значного підвищення рівня фрагментації ДНК. Очевидно, що рівень фрагментації ДНК
сперматозоїдів є незалежним показником і його визначення необхідне при плануванні вагіності, діагностиці
та лікуванні безпліддя.
Овсянникова Вікторія
МІКРОБІОЦЕНОЗ ВАГІНИ У ЖІНОК НА ФОНІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ
Кафедра акушерства та гінекології
Науковий керівник д-р мед. наук, проф. Л. М. Маланчук
Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачовського
м. Тернопіль, Україна
Під нашим спостереженням знаходилось 50 жінок репродуктивного віку. Поряд із загальноклінічними
методами дослідження усім пацієнткам проводилось гінекологічне обстеження, мікробіологічне вивчення
виділень з піхви, вимір pH вагінального вмісту, мікроскопія нативного мазка, пофарбованого за Грамом,
ультразвукове обстеження органів малого тазу. Для вивчення гормонального статусу проводилось
дослідження в сироватці крові гонадотропних (ФСГ, ЛГ, пролактину ) та статевих гормонів ( прогестерону,
естрадіолу ) на 7 та 21 день менструального циклу. В результаті дослідження ознаки бактеріального
вагінозу в поєднанні з лейоміомою матки були виявлені у 38 жінок (76%), що характеризувалось
зменшенням молочно-кислих бактерій, збільшення десквамаційного епітелію, полімікробним характером
флори, зсув pH в лужний бік (5,3-6,0). Дослідження гормонального гомеостазу показало, що рівень ФСГ у
першу фазу менструального циклу в сироватці крові становив (2,66 ± 0,08) мОд /л та в другу (2,90±0,18) мОд
/л. Рівень ЛГ був в межах норми лабораторних показників ( І фаза 7,99 ±0,58 мОд /л, ІІ фаза – 10,56 ± 0,56
мОд /л). Рівень пролактину коливався в межах лабораторної норми і становив ( 330,05± 14,20) мОд /л в
першу фазу, та в 2 фазу – 341,79 ± 11,45 мОд /л. Показники рівня прогестерону також були в межах норми:
4,45 ± 0,26 нмоль/ л в І фазу та 23,42 ± 1, 09 нмоль/ л в ІІ фазу. Аналізуючи естрогенну насиченість
сироватки крові встановлено, що в пацієнток відмічається достовірне підвищення концентрації естрадіолу в
2,4 раза як у першій (0,96± 0,04) нмоль/л, так і в другій в 2,5 раз фазі менструального циклу (1,23 ± 0,05)
нмоль /л, що й зумовлює розвиток патології – лейоміоми матки та призводить до порушення мікробіоценозу
піхви.
147