Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Пилипович Олена, Конечний Юліан, Антонів Надія, Микитюк Андрій, Гребович Галина
ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ (ВСР) ПІД ВПЛИВОМ ПОХІДНИХ
ТІАЗОЛІДИНУ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПОКСІЇ
Кафедра нормальної фізіології, завідувач кафедри – проф. М.Р. Гжегоцький
Кафедра фармакології, завідувач кафедри – проф. О.Р. Піняжко
Наукові керівники – канд.біол.наук, доц. С.М. Ковальчук, ас. О.І. Антонів
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
м. Львів, Україна
Похідні тіазолідину – відомий клас сполук, представникам якого притаманні різноманітні біологічні
ефекти, що використовують для корекції багатьох патологічних станів. Зокрема деякі речовин даного класу є
перспективними у вивченні їх модифікуючого впливу на зміни, спричинені гіпоксією різного генезу.
Метою роботи було з‘ясування антигіпоксичних властивостей препаратів похідних тіазолідину на
основі показників ВСР.
Для досліджень використовували статево зрілих щурів-самців, низькорезистентних до гіпоксії, масою
180-200 г. Гіпоксичну гіпоксію моделювали у барокамері, створюючи умови, ідентичні висоті 6000 м над
рівнем моря, впродовж 1 год. Попередньо, за 45 хв. до гіпоксії, тваринам окремих дослідних груп вводили
внутрішньочеревно досліджувані препарати І або ІІ, розчинені у твіні. Контрольній групі вводили твін в
аналогічному режимі. Параметри ВСР вимірювали до введення, через 45 хв. після введення препаратів, а
також через 1 год. та 1 добу після гіпоксії.
У щурів контрольної групи через 45 хв. після введення твіну спостерігали зростання ЧСС відносно
вихідного рівня, однак через годину і добу після гіпоксії відмічено її зниження. У дослідних групах відносно
контролю вплив даних препаратів характеризується зниженням ЧСС через 45 хв. після введення,
зростанням через годину після гіпоксії з подальшим зниженням через добу. Відмічено аналогічне зростання
статистичних і спектральних показників щодо контролю в обох дослідних групах через 45 хв., більш
виражені після введення препарату ІІ. Через годину після гіпоксії в обох дослідних групах зафіксовано
пригнічення регуляторної активності. Через добу спостерігали зниження показників після введення
препарату ІІ, однак з відновленням окремих з них після введення препарату І.
Встановлено, що попереднє введення як І, так і ІІ препаратів призводить до зниження впливу
парасимпатичної нервової системи, проте на другу добу після введення препарату І спостерігали тенденцію
до відновлення активності регуляторних систем.
Пискарева Анастасия, Левчишина Мария, Молчанюк Дария
БИОХИМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ КРОВИ ПРИ ГЕСТОЗЕ БЕРЕМЕННЫХ
Кафедра биологической химии
Научный руководитель: канд.биол.наук Горбач Т.В.
Харьковский национальный медицинский университет
г. Харьков, Украина
Одной из важнейших задач акушерства и клинической биохимии является изучение патогенеза
эклампсии беременных, что позволит предотвратить развитие патологии и разработать эффективные
способы лечения. Для решения задачи необходимо изучение показателей метаболических процессов при
гестозе беременных. Целью нашего исследования явилось изучение особенностей биохимических
показателей крови беременных с гипертензивными нарушениями (гестозом ).
Обследовано 25 беременных женщин, находившихся на учѐте в поликлиническом отделении
роддома № 1 города Харькова. Возраст обследованных 22 – 25 лет, срок беременности 29 – 30 недель. У
15 женщин выявлены гипертензивные нарушения. 10 здоровых женщин составили группу контроля. Нами
установлено, что при гестозе беременных достоверно выше, чем у здоровых женщин, содержание
холестерина, кальция, адреналина, АКТГ, кортикостерона, снижена концентрация меди, сульфгидрильных
групп, активировано перекисное окисление липидов (повышена концентрация ТБК - активных продуктов).
Следует отметить, что у всех беременных женщин с гестозом выявлен микоплазмоз. Анализ полученных
результатов позволяет заключить, что на фоне имеющейся инфекции и повышенной в связи с этим
циркуляции токсинов развиваются окислительный стресс, гиперфункция коры надпочечников, что
способствует избыточному синтезу ренина в почках, а в результате – повышению ангиотензина и
альдостерона. Активация синтеза ангиотензина и альдостерона при повышении концентрации холестерина
и кальция ведѐт к эндотелиозу, гипертензии, формирует комплекс микроциркуляторных нарушений,
характерных для гестоза. Мы считаем, что для предотвращения гестоза необходимо своевременное
выявление и лечение инфекции.
201