Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Заріцький Василь
ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПОВЯЗАНІ З МІГРАЦІЄЮ
Кафедра неврологiї, психiатрiї, наркологiї та медичної психології
Науковий керівник: доц. О.П.Венгер
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
м.Тернопіль, Україна
Актуальність теми наукового дослідження пов‘язана з наявною економічною кризою та зниженням
рівнем життя, що спонукає наших співвітчизників емігрувати за кордон. Проте за очікувані матеріальні блага
часто приходиться платити душевним здоров‘ям.
Метою даного дослідження була характеристика психічної картини пацієнтів, причиною чи
сприятливим фактором хвороби яких стала еміграція.
Методи дослідження засновані на даних обстеження проведених на базі ТОККПНЛ і охоплює 30
емігрантів, що народилися в Україні і протягом декількох років проживали за кордоном та повернулися на
батьківщину через психічний розлад. Пацієнтам були проведені дослідження визначені рівня : депресії (з
використанням опитувальника Бека та шкалою Зунга), тривожності (за шкалою тривожності Тейлера і
Спілберга), астенії, параноїдності; визначення розладів особистості (дослідження акцентуації характеру
Г.Шмішека). Широта методів дослідження пов‘язана з різноманіттям психічних порушень у опитуваної групи.
Результат дослідження виявив у 42 % невротичні розлади та 58 % психотичні. Серед обстежуваних
переважали наступні провідні синдроми: депресивній- 74 % , астенічний- 57 % , фобічний- 42 %, маячний-
33 % , галюцинаторний-27 %. Психчні порушення хворі пов‘язують з підвищенням рівня стресу та
труднощами соціальної інтеграції при еміграції (помітні мовні, культуральні відмінності між мігрантами і
громадами даної країни, дискримінація, різниця матеріального забезпечення.
Висновок: проведена робота розкриває взаємозв‘язок між міграцією, пов‘язаними з нею стресовими
ситуаціями і розладами психічної сфери. Особливу групу ризику становлять акцентуйовані особистості, у
яких виявляється вибіркова уразливість до психогенних впливів.
Іванюк Вікторія
ПАТОМОРФОЗ ХРОНІЧНОГО МАЯЧНОГО РОЗЛАДУ ПІД ВПЛИВОМ ЧИННИКІВ ЗООГЕННОЇ ПРИРОДИ
Кафедра психіатрії, наркології з курсом медичної психології
Науковий керівник: доц. В.А.Пахмурний
Одеський національний медичний університет
м. Одеса, Україна
Поширеність хронічного маячного розладу (ХМР), при якому маячення є найчастіше єдиною
клінічною характеристикою, має тенденцію до невпинного зростання у популяції. Метою дослідження було
з‘ясування впливу факторів ноосфери на патоморфоз маячення як окремої нозологічної форми (F22.0) з
ціллю як психопрофілактики, так і ранньої діагностики та ефективного лікування. Вивчено клінічну картину
ХМР у 16 хворих, які поступили на лікування у гостре відділення Одеської обласної клінічної психіатричної
лікарні №1 протягом 2011 року, яку співставлень з клінікою аналогічного розладу у хворих, які
спостерігались тим же відділенням у 1980-1981 роках (за даними архівних історій хвороби). Встановлено,
що превалюючи ми на даний час є такі види маячення як маячення переслідування через можливу
контрабанду наркотиків у моряків, сутяжне маячення, пов‘язане з житловими проблемами, експансивна
сектантська тематика у зв‘язку з поширенням різних релігійних угрупувань, а також маячення впливу та
шкоди, заподіяної екстрасенсами, ворожками, цілителями тощо. Превалюючими формами прояву ХБР 30
років назад були маячення ревнощів та реформаторства, пов‘язаного з існуючим соціально-політичним
ладом. Не зустрічалась тематика, зумовлена етно-демографічними змінами, тобто, твердження
ксенофобічної спрямованості. Ранньому виявленню ХМР перешкоджають характерні для сучасності прояви
інформаційного вибуху та засилля інформаційного простору кінопродукцією, у якій фантастичні події
подаються як цілком реальні, а також занепад загальної культури громадян з посиленням інтересу до
знахарства та паранормальних явищ. Деякі маячні хворі стверджують про свої можливості лікувати різні
хвороби нетрадиційними способами, що зумовлює привертання уваги до них з боку громади, загальне
сприйняття маячення як прояв особливих здібностей. На відміну від періоду радянських часів,
переважаючими є політематичні систематизовані маячні ідеї у структурі ХМР. Майже обов‘язковою стала
присутність ідеї отруєння та іпохондричного компоненту маячення. Хворі на ХМР при госпіталізації
відмовляються від усвідомленої згоди на лікування, що також негативно впливає на результат лікування.
112