Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Продеус Катерина
ДОГЛЯД ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ СТОМОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ.
Циклова комісія хірургічних дисциплін.
Науковий керівник: викладач хірургії вищої кваліфікаційної категорії В.Ф. Ямчук.
ДВНЗ I - II р.а. Бердичівський медичний коледж,
м. Бердичів, Україна.
Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров‘я в Україні проживає від 50 до 70 тис.
стомованих людей. Колостома - це виведення на поверхню черевної стінки петлі чи кінця відрізку
товстої кишки з метою евакуації екскрементів у випадках, коли в результаті захворювання чи травми їх
вихід через пряму кишку не можливий. Не зважаючи на те, що завдяки удосконаленням хірургічних
технологій та альтернативних методик необхідність у формуванні колостом зменшилась, цілий ряд
таких важких патологій як колоректальний рак, перфоративний дивертикуліт, природжені
захворювання, травми кишківника та інші приводять до необхідності формування тимчасових чи
постійних колостом. Догляд за колостомою – важка і кропітка робота, яку пацієнтам часто доводиться
здійснювати самостійно, що створює для них ряд проблем практичного, психологічного та соціального
характеру.
У випадках неправильного догляду за колостомою у пацієнтів можуть виникнути різноманітні
ускладення, пов‘язані як із застосуванням засобів догляду за стомою (мацерація, травмування шкіри,
контактні та алергічні дерматити, грибкова інфекція та ін.), так і ускладнення, безпосередньо пов‘язані з
самою стомою (ретракція, пролапс, кровотеча, сепарація та ін). Для їх попередження необхідні
відповідні знання та вміння правильно користуватися калоприймачами, стома тампонами, мінікапами
та іншими засобами догляду.
Вирішення даної проблеми можливе шляхом навчання пацієнтів правильному догляду за
стомою, забезпечення відповідної спеціалізованої допомоги та проведення заходів з питань
психологічної та соціальної їх реабілітації.
Путря Марія, Попелюк Олександра-Марія
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОЮ СЕСТРОЮ-
БАКАЛАВРОМ
Кафедра догляду за хворими та ВМО
Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. О.В. Макарова
Буковинський державний медичний університет
м. Чернівці, Україна
У Чернівецькій області в цілому було виявлено 699 випадків уроджених вад серця (УВС) у дітей
віком 0-14 років. Показник загальної поширеності УВС у регіоні становить 3,96±0,14‰.
Оцінка динаміки поширеності УВС у дітей Чернівецької області за останні 10 років виявила її
хвилеподібний характер. Так, у 2001 р. поширеність УВС склала 4,5‰, у 2006 р. підвищилася до 4,7‰,
а потім знову знизилася до 2,9‰ у 2010 р. та підвищилася до 3,9‰ у 2011 р. Зростання поширеності
УВС у Чернівецькій області можна розцінювати як відносно позитивне явище, що свідчить про
покращення діагностики та реєстрації УВС у немовлят. А це, в свою чергу, пов‘язане з широким
впровадженням сучасних методів пренатальної діагностики УВС, у тому числі, із виїзними
консультаціями лікарів-генетиків. Разом з тим, порівняння цих показників із загально-українськими
засвідчує, що близько 50,0% вад у немовлят залишаються невиявленими, а значить, діагностуються чи
реєструються вперше у більш пізньому віці.
Найнижчі показники захворюваності спостерігалися у 2010 р., починаючи з 2011 р. визначено
зростання захворюваності УВС по Чернівецькій області. Найвища захворюваність відмічена у
Хотинському районі (0,09±0,02%), що у 1,8 рази перевищує аналогічний показник по області. Найнижча
(у 1,6 рази) захворюваність УВС спостерігається у Сторожинецькому районі. Досліджено, що
захворюваність дітей УВС по м. Чернівці (0,07±0,01%) була вищою у порівнянні із дітьми сільської
місцевості (0,05±0,01%, р