Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Мисула Маріанна
ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ІШЕМІЧНИЙ ПІВКУЛЬНИЙ
ІНСУЛЬТ
Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Шкробот С.І.
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
м.Тернопіль, Україна
Інсульт – одна з найбільш складних і актуальних медико-соціальних проблем сучасності. У
патогенезі ішемічного інсульту важливу роль відіграють цитокіни – речовини, які обумовлюють у вогнищі
ішемії, як саме пошкодження, так і систему підтримки життєздатності клітин.
Метою роботи було дослідження цитокінового статусу у хворих, що перенесли ішемічний півкульний
інсульт (ІПІ).
Методи дослідження: загально-клінічні, неврологічне обстеження, інструментальні (КТ головного
мозку), лабораторні (метод імуноферментного аналізу для визначення рівня цитокінів)
Обстежено 45 хворих, що перенесли ІПІ (чоловіків – 33, жінок – 12), віком від 42 до 74 років.
Середній вік пацієнтів склав (56±2,6) роки. Тривалість післяінсультного періоду склала: до 6 міс. – 12 осіб
(26,7 %), від 6 до 12 міс. – 10 (22,2 %), від 1 до 3 років – 17 (37,7 %), більше 3 років – 6 (13,4%).
Лівопівкульний інсульт перенесли 24 (53,3 %) пацієнта, правопівкульний – 21 (46,7 %). Вперше ІПІ
спостерігався у 41 (91 %) хворого, повторно у 4 (9 %).
Цитокіновий статус оцінювали за прозапальними (ІЛ 1ß, ІЛ 6, ІЛ 8, ФНП), та протизапальними (ІЛ 10)
цитокінами. У хворих, що перенесли ІПІ спостерігалося достовірне підвищення вмісту у сироватці крові
прозапальних цитокінів – ФНП, ІЛ 1ß, ІЛ 6, ІЛ 8 та достовірне зменшення протизапального ІЛ 10. При цьому
вміст ФНП, ІЛ 8, С-реактивного протеїну більше, ніж вдвічі перевищував значення у здорових осіб, а вміст ІЛ
10 зменшився більше, ніж вдвічі. Було виявлено, що вміст ІЛ 1ß та ІЛ 6 даної когорти хворих збільшувався, а
ФНП, навпаки – зменшувався (< 0,05). Також було встановлено пригнічення прозапальних цитокінів з віком.
Проте закономірностей відносно тривалості захворювання та цитокінового статусу виявлено не було. При
дослідженні було встановлено, що при наявності супутньої патології, а також остеодефіцитних змін
імунологічні зміни поглиблюються.
Висновок: після перенесеного ішемічного півкульного інсульту спостерігається вірогідна активація
прозапальних цитокінів, та пригнічення протизапальних.
Пацієнтам, що перенесли ІПІ показане дослідження цитокінових показників з метою виявлення
імунологічних змін та наступною їх корекцією.
Мисула Юрій
ОСОБЛИВОСТІ СИМПТОМАТИКИ У ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ФОРМУ ШИЗОФРЕНІЇ
Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Винник М.І.
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
м.Тернопіль, Україна
Шизофренія — психічне захворювання, що характеризується дизгармонійністю та втратою єдинства
психічних функцій (мислення, емоцій, моторики), тривалим безперервним чи приступоподібним перебігом і
різною вираженістю продуктивних (позитивних) і негативних розладів, що призводять до змін особистості у
вигляді аутизму, зниження енергетичного потенціалу, емоційного збіднення, наростаючої інвертованості та
зниження когнітивних функцій.
Метою роботи було дослідження клінічної симптоматики у хворих на параноїдну форму шизофренії.
Методи дослідження: психопатологічне (клінічне обстеження в психіатрії) та експерментальнопсихологічне
дослідження.
Обстежено 120 хворих на параноїдну форму шизофреніїї (чоловіків – 78, жінок – 42), віком від 18 до
66 років. Середній вік обстежених хворих (36,8±10,3 роки). Група хворих до 25 років становила 7 %, від 25 до
35 років – 43 %, від 36 до 45 років – 30 %, понад 46 років – 20 %. У 39 пацієнтів захворювання розпочалось
до 20 років. У найбільшої кількості хворих (50) захворювання розпочалось з 21 по 26 років, від 26 до 30 років
- у 12 пацієнтів. На віковий діапазон 31-35 років припало 11 пацієнтів. Після 35 років захворювання
розпочалось у 8 осіб. Тривалість захворювання у даних хворих була наступна: 1 - 3 роки – 8 пацієнтів, 3 - 7
років – 30, 7 - 10 років – 27, 10 - 15 років – 18, 15 - 20 років – 14 осіб, понад 20 років захворювання тривало у
23 пацієнтів. Спадковість була обтяженою у 27 хворих.
Клінічну симптоматику оцінювали за шкалою PANSS. Виявлено достовірне підвищення позитивних
симптомів у пацієнтів від 25 до 45 років відносно групи хворих до 25 років, сягнувши найбільшого показника
у хворих 36 – 45 років. Середні показники позитивної симптоматики виявлено у хворих, у яких захворювання
почалось до 20 років, в проміжку від 21 до 25 та від 31 до 35 років, причому найнижчі результати у пацієнтів
з початком захворювання понад 36 років, а найвищі – від 26 до 30 років. Показники негативних симптомів з
віком збільшувалися, причому дані достовірні (р < 0,01) відносно групи хворих до 25 років. Також дані
показники найнижчими були у осіб, у яких захворювання виникло у віці понад 36 років. Загальні симптоми
найнижчими були у групі до 25 років. Результати когнітивних даних були найменші у осіб до 25 років і з віком
достовірно збільшувались. Вивчення симптоматики за шкалою PANSS показало, що у осіб, котрі хворіють на
шизофренію протягом 1 - 3 років позитивна симптоматика переважає над негативною.
Висновок: Пацієнтам на параноїдну форму шизофренії показане дослідження за шкалою PANSS
з метою раннього виявлення психопатологічних змін та наступною їх корекцією.
118