Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Аймедов Костянтин
ФІЛОСОФСЬКЕ-МАТЕМАТИЧНЕ УЯВЛЕННЯ О МОДЕЛІ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
Кафедра філософії, цикл клінічної психології
Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Е.В. Мельник
Одеський національний медичний університет
м. Одеса, Україна
На перший погляд психіатрія, клінічна, медична та загальна психологія зовсім не є надзвичайно
точними науками, але якщо ретельно ознайомитись з математикою, особливо з її глобальними
абстрактними моделями та поглядами на різні біологічні, соціальні, атмосферні чи інші явища, то
складається враження, що вона є також наукою, що досить поширено використає філософічну методологію.
При побудові математичних моделей ми ґрунтуємося на визначенні моделі психіки, як поняття
безліч, що охоплені прямими та зворотними зв‘язками, по аналогії з алгебраїчними будовами, наприклад як
у відомої гіпотезі Пуанкаре та теорії Хаосу – математичний апарат, який описує поведінку деяких нелінійних
динамічних систем, схильних за певних умов явищу, відомому як хаос. Поведінка такої системи здається
випадковою, навіть якщо модель, що описує систему, є детермінованою. Прикладами подібних систем є
атмосфера, турбулентні потоки, біологічні популяції, суспільство як система комунікацій і його підсистеми:
економічні, політичні та інші соціальні системи.
Через побудову обчислюваної бази (використано матричне числення) ми намагаємось створити
семантичну сітку для формування візуалізованого уявлення про об‘єкт пошуку, для чого максимально
можливо збираються результати психологічних тестів та психофізіологічних досліджень для подальшого
аналізу й синтезу отриманих результатів.
Наведена концепція, зараз є тільки початковим інтуїтивним напрямом пошуку, вектор якого ще може не
одноразово змінюватись, тому нажаль надати більш конкретну інформацію ми просто не маємо зараз
можливість, але це й є визначеною нашою майбутньою метою дослідження.
Аймедов Костянтин, Ніконенко Петро
НООГЕННІ НЕВРОЗИ, ЯК ЧИННИК РИЗИКУ ФОРМУВАННЯ АДДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ
Кафедра філософії, цикл клінічної психології
Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. Е.В. Мельник
Одеський національний медичний університет
м. Одеса, Україна
Зараз життя суспільства відрізняє різке збільшення швидкості все яких інформаційних процесів, що
супроводжують зміну соціальних, політичних, економічних та культуральних умов життя. В загалі, йдеться
про зміну параметрів ноосфери, як інформаційно-ментально-емоційного середовища.
Шлях формування нооневрозу відрізняється від механізму, прийнятого за основу академічною
наукою. Йдеться не про психогенез, а про ноогенез. Ноогенні неврози виникають не через конфлікти між
потягами та свідомістю, а через конфлікти між різними цінностями; вони є результатом моральних
конфліктів або, узагальнюючи, духовних проблем, де значне місце займає екзистенціальна фрустрація.
Тому враховуючи вищевикладене та наш практичний досвід, можна припустити, що в основі
аддиктивної поведінки полягає саме ноогенний невроз, а вона, у свою чергу, виступає у ролі «тригеру», що
запускає саморуйнівну поведінку по шляху уповільненому, тобто, є засобом компенсації наявних порушень з
боку мозкового гомеостазу. Дійсно, звичайний шлях залежної особи, це «втеча» від власних, пов‘язаних з
відсутністю креативної мети проблем до віртуального світу формалізованих стосунків по типу «виграшпрограш».
Людина, яка звикла шукати найлегших шляхів за аналогією з відомим у фізиці принципом
найменшої дії, підсвідомо прагне не докладати зусиль щодо поточної трансформації докучливої екзистенції
або бурхливої самореалізації, а робить спробу змінити картину реального векторного простору свого життя
й відбувається формування нового стану свідомості. Найлегший із шляхів для досягнення цього – адиктивна
поведінка.
107