Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Алексевич Катерина
РОЛЬ ЛІКАРЯ – ОФТАЛЬМОЛОГА У РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ АНКІЛОЗИВНОГО СПОНДИЛОАРТРИТУ
Кафедра внутрішньої медицини №3
Науковий керівник: канд.мед.наук, доц.Грималюк Н.В.
Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського
м.Тернопіль, Україна
Анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтєрєва-Штрюмпеля-Марі)- високо інвалідизуюче, генетично
детерміноване хронічне системне запальне захворювання хребта та суглобів. Співвідношення між чоловіками та
жінками складає 9:1.
Актуальність теми: Про генетичну детермінованість анкілозивного спондилоартриту (АС) свідчить носійство
HLA В27 у 80-95 % пацієнтів (Monnet D., Breban M., Hudry C. et al., 2004, М.Г Астапенко, 1994). Разом з тим частота
носійства HLA В27 у пацієнтів з переднім увеїтом (ПУ) складає 50 % (Feltkamp T.E. , 1990)
HLA В27 - людський лейкоцитарний антиген (human leukocyte antigen) головного комплексу гістосумісності.
Асоціація між HLA-B27-антигеном та ПУ вперше була визначена у 1973 році і є однією з найбільш сильних серед HLAасоційованих
захворювань (Chang J.H., McCluskey P., Wakefield D., 2005 Du L., Kijlstra A., Yang P., 2009 ).
Серед позасуглобових проявів АС одне з перших місць посідає ураження очей, яке за даними різ-них авторів
зустрічається у 10 - 30 % хворих (В.Насонова, М.Г Астапенко, 1994; В.І.Мазуров, 2005). Серед уражень очей перше
місце займає - передній увеїт, рідше зустрічається епісклерит та як наслідок запальних уражень - вторинна глаукома.
Для порівняння зазначимо : ураження серцево-судинної системи зустрічається у 20-22 % всіх ви-падків АС,
нирок у 31 % пацієнтів . Крім того - ураження очей (В.Насонова та М.Г Астапенко та ін., 1994, Linssen A., Meenken
C.,1995 ) може бути першим симптомом хвороби Бехтєрєва у 10 % хво-рих і передувати іншим ознакам хвороби на
декілька років, а ураження інших внутрішніх органів (серця, нирок) розвивається лише на фоні тривалого перебігу АС.
Матеріали та методи: Вивчено офтальмологічний статус у 64 пацієнтів (128очей) хворих на АС , які проходили
обстеження та стаціонарне лікування на базі ревматологічного відділення ТУЛ у період з серпня 2008 по січень 2011
р.р. Вік пацієнтів від 19 до 49 років.Всі обстежувані чоловічої статі.Тривалість хвороби від 3 до 20 років.
Офтальмологічне обстеження хворих проводили за допомогою біомікроскопії, візометрії, периметрії, тонометрії,
офтальмоскопії, біомікроофтальмо-скопії. Носійство HLA-B27-антигену визначалося за допомогою серологічного HLAтипування.
Ураження очей діагностовано у 17 (26,5%) обстежуваних. У першій групі – 10 пацієнтів (58,8 %)- ураження очей
констатовано анамнестично (детальний збір анамнезу, аналіз амбулаторної документтації). У другій групі - 7 пацієнтів
(41,2 % ) діагностована очна симптоматика на момент обстеження.
При детальному зборі анамнезу, аналізі амбулаторної документації, офтальмо-логгічному обстеженні
з»ясовано, що у 3 хворих очна симптоматика передувала проявам спондилоартритичного синдрому на 2-5 років, а у
решти розвинулася на фоні розгорнутої клінічної симптоматики АС.
Всі обстежувані хворі були носіями антигену гістосумісності HLA В27. Іридоцикліт констатовано анамнестично
у 9 хворих , на момент перебування в стаціонарі у 6 хворих (у 2 хворих діагностовано двобічний ексудативний
негранулематозний гострий іридоцикліт, у 4 хворих - однобічний ексудативний негранулематозний гострий іридоцикліт),
епісклерит констатовано анамнестично у 1 хворого, вторинна глаукома констатована на момент перебування в
стаціонарі у 1 хворого.
При порівняльній оцінці ступенів активності АС у групах обстежених хворих з»ясовано, що ступінь активності (
за величинами ШОЕ, СРП, сіркомукоїду) був достовірно вищий у пацієнтів з виявленим ураженням очей на момент
перебування в стаціонарі порівняно з групою хворих, в яких ураження очей констатоване анамнестично.
Враховуючи отримані результати можна зробити наступні висновки:
1. Всім пацієнтам з передніми увеїтами в алгоритм обстеження доцільно ввести обстеження на HLA-B27.
2. Виявлення HLA-B27 свідчить про аутоімунну етіологію ураження очей, що аргументує призначення відповідної
терапії.
3. Позитивний результат обстеження на HLA-B27 дає підставу для обгрунтованої консультації ревматолога та
ранньої діагностики АС.
Балога Михайло, Белей Назарій, Гряділь Тарас, Логай Кристина, Лях Олеся, Смоланка Володимир
МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОНУТРІЄНТІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГІПЕРГЛІКЕМІЧНИХ СТАНІВ
Кафедра біохімії, фармакології та фізичних методів лікування
Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Ростока Л.М.
Медичний факультет УжНУ
м. Ужгород, Україна
Дефіцит есенціальних мікронутрієнтів є однією з найважливіших проблем сучасної дієтології. Оскільки більшість
мікронутрієнтів не синтезується в людському організмі то при їх моно- або полінедостатності обов‘язково повинні
наступити біохімічні зміни, вираженість яких корелює зі ступенем дефіциту мікронутрієнтів. Крім того при глибокому
дефіциті патохімічні зміни швидко вийдуть за межі чисто біохімічних процесів і призведуть до розвитку патофізіологічних
та патоморфологічних змін.
Метою нашої роботи було дослідження ролі окремих мікроелементів (Cr, V, Zn, Se, Mn, Mg) та інших нутрієнтів
(біотин, КоQ 10, ліпоєва кислота, НАД, коламін фосфат) у процесі вуглеводного обміну. Оскільки вищезгадані нутрієнти
відіграють важливу роль у різних ланках вуглеводного обміну, то їх дефіцит повинен зумовлювати порушення балансу
глюкози в організмі. Наприклад, за даними () гіперглікемія у 20% випадків зумовлена дефіцитом хрому.
Нашими дослідженнями встановлено, що в Закарпатті наявний дефіцит багатьох мікронутрієнтів (Cr, Zn, Se,
Mn), ми припускаємо що цей фактор зумовлює певну частку випадків порушеного рівня глюкози в крові. Враховуючи те,
що не всі випадки цукрового діабету ІІ типу можна пояснити через ожиріння, то мають бути й інші основні або додаткові
фактори, що викликають інсулінорезистентність. На роль цих факторів якраз і претендує моно- або полінедостатність
вищезгаданих мікронутрієнтів. Непрямим доказом цього служать деякі дослідження (Ding W., Chai Z. et al.) зниження
рівня хрому в крові пацієнтів з діагнозом ЦД ІІ типу у понад як 50% випадків.
Таким чином це відкриває новий перспективний напрямок наукового пошуку, зокрема втілення в широку
медичну практику результатів експериментальних досліджень ролі даних мікронутрієнтів у вуглеводному обміні. Це
сприятиме ефективнішому лікуванню хворих цукровим діабетом, що збільшить тривалість здорової частини їхнього
життя.
7