Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Кашул Марина, Олентир Алла
ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ ЗУНГЕ В ПРАКТИЦІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ-БАКАЛАВРА
Кафедра педіатрії та медичної генетики
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Т.В. Сорокман
Буковинський державний медичний університет
м. Чернівці, Україна
Психовегетативні відносини налагоджені та закономірно функціонують у здорової дитини. За умов
хвороби формується вже патологічний психовегетативний синдром, всередині якого зберігаються
взаємовідношення між порушеною мотиваційно-емоційною системою і неадекватним вегетативним
супроводом. Будь-яка негативна емоція (тривога, депресія) неодмінно супроводжується змінами
вегетативної нервової системи. Вивчення ролі психоемоційних та нейровегетативних факторів ризику
розвитку виразкової хвороби є перспективним у плані проведення її первинної профілактики. З метою
диференційованого підходу до діагностики можливих скритих депресивних станів у дітей, що хворіють на
виразкову хворобу гастродуоденальної зони нами проведено опитування за допомогою опитувальника
Зунге, адаптованого Т.І. Балашовою.
У більшості обстежених дітей нами виявлено різні рівні депресії. Стан легкої депресії ситуаційного
або невротичного ґенезу зареєстровано в 38,8 % осіб, субдепресивний стан – у 45,3 % осіб, справжній
депресивний стан визначено тільки в 3,7 % осіб. Дослідження показало, що у віковій групі дітей 10-14 років
депресивний стан різного ступеня виявлено в 76,8 ± 8,1 % осіб при рівномірному розподілі між станом легкої
депресії та субдепресії, тоді як у 7,6 % дітей вікової групи 15-18 років наявний стан депресії, а у 92,3 ± 9,6 %
реєструвався стан легкої депресії та субдепресії. Варто зауважити, що хлопчики характеризувалися більш
вираженими відхиленнями. Так, у стані легкої депресії та субдепресії виявлено 93,8 ± 9,1 %, тоді як серед
дівчаток 72,7 ± 8,8 %.
Ковтун Юлія
СИНДРОМ «ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ» І ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА
Методична комісія професійної і практичної
підготовки основ медсестринства
Науковий керівник: викладач-методист Духонченко І. М.
м. Донецьк, Україна
Однією з найактуальніших проблем сучасності є синдром "професійного вигорання".
Професія медсестри входить до групи високого ризику виникнення цього синдрому. Під синдромом
"професійного вигорання" мається на увазі фізичне та емоційне виснаження на тлі хронічного стресу.
"Вигорання" властиве представникам багатьох професій, при цьому його симптоми практично
однакові. Для діагностики розроблені спеціальні тест-опитувальники, що дозволяють визначити емоційне
«вигорання».
Студенти Донецького базового медичного коледжу провели анкетування медсестер терапевтичного і
кардіологічного відділень і виявили наступні причини і фактори розвитку "синдрому вигорання":
- відповідальність за життя пацієнта;
- постійна психічна напруга;
- емоційне залучення до життя інших людей;
- перевтома, пов'язана з нічними змінами, роботою у вихідні і святкові дні;
-,порушення співвідношення між важкою роботою і винагородою (матеріальною і моральною).
У багатьох медичних працівників були виявлені симптоми "вигорання", а саме: зникнення бажання
йти на роботу; виникнення відчуття неможливості виконати свої зобов'язання; злість на хворих,
дратівливість, негативізм; приєдналися фізичні ознаки - втома, слабкість, головний біль, порушення сну.
Кардинальними симптомами кінцевої стадії "повного вигорання" є почуття відчаю, втрата зв'язку з
близькими людьми, зникнення інтересу до роботи.
Заходи профілактики синдрому "професійного вигорання": правильна організація роботи; можливість
відкрито обговорювати конфліктні ситуації з керівництвом; моральне заохочення медсестер; проведення на
роботі неформальних заходів; знаходження занять і захоплень поза й окрім роботи.
У складних випадках може знадобитися консультація психолога.
314