Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Зурнаджян Юлія
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПОТЕНЗИВНОГО ПРЕПАРАТУ (ЛІЗИНОПРИЛ) ПРИ ХРОНІЧНІЙ
СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ
Науковий керівник: викладач – методист вищої категорії з дисципліни «Терапія» Білецька А.Г.
Сумський медичний коледж
м. Суми, Україна
У лікарні хронічної серцевої недостатності (ХСН) актуальним питанням є правильний вибір гіпотензивного
препарату, враховуючи метаболічну активність та органопротекторну дію, саме в похилому віці.
Мета: вивчення ефективності застосування низьких і високих доз інгібітору АПФ (лізиноприлу) при ХСН у хворих
похилого віку на основі комплексного вивчення перебігу, параметрів, що характеризують якість життя та внутрішньо
серцеву гемодинаміку.
Обстежено 63 хворих з ХСН І-ІІІ ФК, у віці від 62 до 88 років, середнього віку 73,54±0,56років, серед них 45
чоловіків (71,4%) і 18 жінок (28,6%).
Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб.
Функціональний клас (ФК) ХСН визначили згідно класифікації NYHA: І ФК ХСН – у 12 (19,0%), ІІ ФК – у 35
(55,6%), ІІІ ФК – у 16 (25,4%) хворих.
Дизайн дослідження складався із первинного обстеження, розподілу хворих на групи та повторного обстеження
в кінці лікування. До 1-ої групи увійшов 31 (49,2%) хворий: 22 чоловіки та 9 жінок. Хворі цієї групи приймали низькі (5-10
мг) дози лізиноиприлу. До 2-ої групи увійшли 32 (50,8%): 23 чоловіків і 9 жінок, які приймали високі (20-40 мг) дози
лізиноприлу.
Параметри, що відображають якість життя хворих з ХСН, вивчали згідно Міннесотського опитувальника. У
хворих 2-ї групи в порівнянні з пацієнтами 1-ї групи відзначають більш виражену динаміку балів по другому (відповідно
на 45,1 і 16,0%;), третьому (відповідно на 47,4 і 25,1%;) і п‘ятому (відповідно на 74,6 і 656,3%; ) пунктах опитувальника.
Таким чином, у хворих, які приймали високі дози інгібітору АПФ лізиноприлу, відмічено більш виражену позитивну
динаміку показників Міннесотського опитувальника.
У процесі лікування відзначено тенденцію до збільшення толерантності до фізичного навантаження, що
підтверджують результати тесту 6-хвилини ходьби. В середньому хворі основної групи пройшли 402,4 ±57,1м, у групі
порівняння – 412,7±74,2 м. Після лікування відзначено тенденцію до збільшення подоланої відстані за 6 хвилин – 431,6
±52,3м, що підтверджено у зниженні ФК ХСН після лікування.
Таким чином, лізиноприл є ефективним і безпечним інгібітором АПФ в терапії хворих з ХСН, покращує
систолічну функцію міокарду. Добра переносимість високих доз лізиноприлу (20-40 мг) при ХСН є важливим чинником
ефективного лікування і підвищення якості життя пацієнта.
Коваль Юлія
ОСОБЛИВОСТІ ІМУННОГО СТАТУСУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ
Науковий керівник: Бабінець Л.С.
Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського
м. Тернопіль, Україна
Хронічний панкреатит (ХП) – це захворювання, що розвивається із запальним пошкодженням, деструкцією та
фіброзом екзокринної паренхіми підшлункової залози. Ці явища призводять до порушення її зовнішньосекреторної
функції із появою полінутрієнтної недостатності. Відомо, що клітинні та гуморальні компоненти імунної системи
характеризують вісцеральний пул білка в організмі людини і таким чином впливають на вираженість трофологічних
розладів та формування вторинної імунної недостатності при ХП. Тому порушення імунного статусу є фактором
ускладнення клінічного перебігу і прогнозу ХП.
Метою роботи - проаналізувати параметри імунного статусу, враховуючи біологічний вік хворих на ХП. Для
виконання завдання дослідження було обстежено 38 хворих на ХП. Вік хворих становив від 25 до 76 років, згідно якого
пацієнти були розділені на три групи: 1 – до 45 р., 2 – до 60 р., 3 – старші 60 р.
Діагноз ХП верифікували згідно із загальноприйнятими критеріями. Імунний статус вивчали за станом
показників клітинного (кількості загальної популяції Т-лімфоцитів-CD-3, субпопуляцій Т-хелперів/індукторів-CD-4, Т-
цитотоксичних/супресорів-CD8, натуральних кілерів-CD-16, імуно-регуляторного індексу (ІРІ) – (CD-4/CD-8), а також
гуморального (кількості зрілих В-лімфоцитів-CD-22, сироваткових імуноглобулінів IgA, IgM, IgG) імунітетів. Популяції та
субпопуляції Т- і В-лімфоцитів визначали в реакції розеткоутворення з еритроцитами барана, вкритими специфічними
моноклональними антитілами проти рецепторів лімфоцитів. Концентрацію імуноглобулінів досліджували методом
прямої імунодифузії за Манчіні з співав.
В усіх вікових групах після 25 років констатували Т-лімфоцитопенію ІІ ступеня, причому відбувалося зниження
всіх досліджуваних субпопуляцій Т-лімфоцитів. Зберігалася і поглиблювалася виявлена вище тенденція до ІД за Т-
супресорним типом - ІРІ знижувався, однак не нижче 1,5, що свідчило про наявність незначного системного запального
процесу, який з віком знижувався. Це можна пояснити зниженням активного імунітету в старших людей з ХП. Однак
збільшення рівнів досліджуваних Ig свідчило про наявність неспецифічної активації В-лімфоцитів при зниженні їх
загальної кількості. Таким чином, явища ІД за Т-супресорним типом достовірно підтверджують наявність недостатності
вісцерального білкового пулу в організмі хворих на ХП.Висновок: за отриманими даними, у всіх хворих на ХП було
встановлено явища вторинної імунної недостатності за відносним Т-супресорним варіантом, що з віком посилювався.
15