Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Королюк Василь, Богатюк Олег, Омельченко Юрій
РЕГЕНЕРАЦІЯ РАНИ ПЕЧІНКИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВИДУ ЇЇ ЗАШИВАННЯ В ЕКСПЕРИМЕНТІ
Кафедра загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією
Науковий керівник: доц. Гаргула В.Д.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Однією з основних причин при зшиванні ран печінки є ішемія її тканин в ділянці пошкодження, що
призводить до затяжного протікання запального процесу, аденоматозу і фіброзу в ділянці шва.
Нами в хронічному експерименті на 8 в‘єтнамських свинях і 30 щурах вивчено анатомо-фізіологічне
обґрунтування попередження розвитку ішемії печінкової тканини навколо пошкодження в результаті
зашивання рани. Розроблено спосіб формування серозно-м‘язово-підслизового клаптя із стінки шлунка на
судинно-нервовій ніжці (патент 1797863). Контрольну групу експерименту склали 7 тварин.
Викроєний клапоть фіксувався до змодельованої рани печінки двійним восьмиподібним швом. Для
його кращої орієнтації і більш швидкого прояву регенераторних властивостей з поверхні клаптя останній
формували у вигляді трубки, що давало можливість розміщувати його по всьому периметру рани.
Одержані результати показали, що серозно-м‘язово-підслизовий клапоть на судинно-нервовій ніжці
із стінки шлунка при аутопластиці рани печінки стимулює її репаративні процеси шляхом покращення
кровопостачання органа в ділянці ушкодження в результаті травми. При цьому запальний процес в рані
печінки значно зменшувався в ранні строки після операції в порівнянні із звичайним вшиванням при якому
була відмічена тенденція до затяжного протікання, аденоматозу і фіброзу ділянки пошкодження.
Отже, виявлені високі репаративні властивості клаптя із стінки шлунка і більш інтенсивні процеси
заживлення рани печінки наглядно демонструють значні потенціальні можливості широкого використання
його при аутопластичних операціях.
Крисюк Юрій, Макарик Андрій, Ліщук Тарас
ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНОГО СТЕНОЗУ В
ЕКСПЕРИМЕНТІ
Кафедра загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією
Науковий керівник: доц. Гаргула В.Д.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
На 12 свинях в‘єтнамської породи масою 6-10 кілограм змодельовано пілородуоденальний стеноз
(ПДС) за розробленим нами методом (патент України на винахід 30156А).
При моделюванні ПДС експериментальні тварини були розділені на 3 групи. 1 група – дослідження
проводили через 10 діб з моменту моделювання, 2-а і 3-я – через 20 і 40 діб відповідно. Контрольну групу
склали тварини, яким вводилась лише дистильована вода. Мікроскопічно з використанням морфометрії
оцінювали характер запальних змін в стінці шлунка (Ш), вимірювали величини шлункового вмісту.
При змодельованому ПДС на 11 добу з моменту інстиляції в слизовій Ш розвиваються морфологічні
зміни (гемодинамічні, гемореологічні) за типом вогнищевої запальної відповіді особливо вираженої в
пілородуоденальній зоні. Шлунковий вміст збільшувався у порівнянні з контролем в 3 рази (р