Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Зав’ялець Любомир, Димніков Юрій, Зав’ялець Іван, Дралюк Микола
НАШ ДОСВІД ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВИХ
ПЕРЕЛОМІВ КОЛІННОГО СУГЛОБА
Хмельницька обласна лікарня, Городоцька та Дунаєвецька ЦРЛ
Хмельницька область, Україна.
Внутрішньосуглобові переломи колінного суглоба (ВСПКС) являються одними з частих ушкоджень
опорно-рухового апарату людини, що призводять до тривалого лікування, значної втрати працездатності, у
складних випадках, виходу на інвалідність. Не дивлячись на значну наукову літературу з цієї проблеми,
методи оперативного і консервативного лікування ВСПКС являються актуальною проблемою сьогодення.
Нами проведено аналіз 72 історій хвороб пацієнтів, які лікувалися у відділенні за останні 10
років.Серед них чоловіків було 51, жінок 21. За віком хворі розподілилися таким чином: до 18 років – 4, 19-29
– 9, 30-39 – 17, 40-49 – 22, 50-59 – 12, 60-69 – 5, старші 70 рік – 3 потерпілих.
Причиною ВСПКС стали травми у побуті 59 випадків (82%), на виробництві – 13(18%), серед них на
долю ДТП припадає 41 випадок (57%). Необхідно відмітити, що тільки 17 пацієнтів (23%) були
госпіталізовані у день травми, решта, з різних причин (запізніла діагностика ВСПКС, лікування в інших
лікувальних закладах після ДТП) через 12-14 днів. Остеосинтез ВСПКС проводили таким чином: виростки
стегнової та великогомілкової кісток фіксували Г або Т – подібними пластинами, наколінники за Вебером,
гвинтами, міжвиросткові підвищення, викриловою ниткою, дротом.
Під час ревізії колінного суглоба особливу увагу приділяємо відновленню конгруентності суглобових
поверхонь, шейвинг надколінника, ушиваня капсульно-зв‘язкового апарата, при пошкодженні менісків –
часткова резекція відірваної частини, паракапсулярна резекція меніска, операції на обох менісках, тотальна
меніскектомія.
Віддалені результати прослідковано у 56 пацієнтів після оперативного втручання терміном
спостереження від 2 до 9 років. Оцінку результатів проводили за схемою Shatzker. Відмінний результат
отримали у 17 випадках (24%), добрий – 26 (36%), задовільний – 21 (29%), незадовільний – 8(11%). Більшу
частину «відмінних» результатів склали пацієнти з свіжими монолокальними переломами без супутніх
захворювань (остеопороз, цукровий діабет, надмірна вага).
Для попередження діагностичних помилок необхідно проводити додаткові рентгенологічні
обстеження, УЗД, артроскопію КС.
Таким чином, ВСПКС являються досить складними ушкодженнями і повинні лікуватися у
спеціалізованих відділеннях висококваліфікованими спеціалістами за принципами невідкладної
травматологічної допомоги.
Іринчина Катерина
ЗМІНИ ФІБРИНОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ НИРКИ У ДІТЕЙ,
ОПЕРОВАНИХ З ПРИВОДУ ГІДРОНЕФРОЗУ
Кафедра дитячої хірургії та отоларингології
Науковий керівник: доц. О.Б. Боднар
Буковинський державний медичний університет
м. Чернівці, Україна
Згідно з публікаціями останніх років, ефективність лікування дітей з уродженим гідронефрозом не
перевищує 85 %. Наводяться дані, що в 35 % хворих після повного відновлення прохідності примискового
відділу сечовода різноманітними методами уретеропластики зберігаються ознаки порушення функції нирки
та уродинаміки
Мета роботи: вивчити урокіназну активність сечі та фібринолітичну активність тканин мисковосечовідного
сегмента (МСС) у дітей, оперованих з приводу вторинного хронічного пієлонефриту (ВХП),
обумовленого гідронефрозом, та розробити засоби їх корекції.
При дослідженні урокіназної активності сечі встановлено, що по відношенню до даних контролю в
доопераційному періоді вона знижена на 62,29 %, в післяопераційному періоді - на 56,25 %, що вказує на
значні порушення фібринолітичного потенціалу сечі до операції та його деяке підвищення на 5-ту добу після
операції.
Урокіназна активність нефростомальної сечі становила лише 16,92 % від контролю.
При дослідженні тканинної фібринолітичної активності МСС сумарна фібринолітична активність
(СФА) знижувалася відносно контролю на 48,91%, ферментативна фібринолітична активність (ФФА) - 61,79
%, неферментативна фібринолітична активність (НФА) майже не змінювалась.
Встановлено, що урокіназна активність нефростомальної сечі в 2-гій групі достеменно
підвищувалась по відношенню до даних контролю на 21,29 %, а урокіназна активність сечі майже
наближувалась до контрольних показників. Це свідчить про зменшення сечової коагуляційної активності та
непрямо вказує на збільшення фібринолітичного потенціалу оперованої нирки та сечовода, що сприяє
поліпшенню мікроциркуляції та зменшенню проявів тканинної гіпоксії.
45