Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Кашталінчук Олена
РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОЄДНАНИХ СОЦІАЛЬНО-ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
СНІДУ І ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Кафедра «Сестринська справа»,
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Свиридюк В.З.
Житомирський інститут медсестринства
м. Житомир, Україна
Туберкульоз та СНІД в Україні, як і в багатьох країнах світу, є найпоширенішими серед інфекційних і
соціальних хвороб, що набули характеру епідемії. Від них помирає набагато більше хворих, аніж від усіх
інших інфекційних хвороб.
Останніми роками ХХІ ст. ситуація з туберкульозом та СНІДом погіршилася не тільки в бідних
країнах, але й в індустріально розвинених. Проблема туберкульозу стане ще гострішою через поширення
серед населення ВІЛ-інфекції та Сніду. Якщо у ВІЛ-інфікованого діагностовано туберкульоз будь-якої
локалізації, то ВІЛ-інфікованість дуже швидко переходить у стадію СНІД.
За даними ВООЗ, одна третина населення світу уже інфіковані мікобактеріями туберкульозу, отже
можливе збільшення захворюваності на туберкульоз, яке супроводжується епідемією ВІЛ-інфекції.
Нашими дослідженнями встановлено, що нині в умовах соціально-економічної кризи і недостатнього
фінансування системи охорони здоров‘я спостерігається незадовільне постачання лікувальнопрофілактичних
закладів вакциною БЦЖ, туберкуліном, дезінфекційними розчинами, флюрографічною
плівкою, що знижує обсяг й ефективність протитуберкульозних заходів, а також не дає змоги проводити їх у
повному обсязі.
Україна має реальну можливість значно зменшити темпи розповсюдження захворювань, але тільки
за умови піднесення цієї проблеми на державний рівень, а також включення механізмів дії на всі ланки
епідемічного процесу і опрацювання дійової стратегічної лінії та пошуку нових форм запобігання епідемії.
Одним із перспективних напрямків удосконалення профілактики є широке залучення медичних сестер
первинної медико-соціальної допомоги до попереджувальних заходів, потенціал яких, як самої чисельної
ланки галузі, на сьогодні використовується недостатньо.
Кірсанова Тетяна, Матвеєва Ганна
ОСОБЛИВОСТІ РЕАГУВАННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ
ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА КАШЛЮК
Кафедра дитячих інфекційних хвороб
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Кузнєцов С.В.
Харківський національний медичний університет
м. Харків, Україна
Під спостереженням знаходилося 48 дітей віком двох-трьох років, з них 28 дітей, хворих на кашлюк,
та 20 здорових дітей (ЗД), які склали контрольну групу. Верифікація діагнозу здійснювалася шляхом
проведення дітям триразового бактеріологічного дослідження слизу ротоглотки, а також серологічного
дослідження сироватки крові з діагностикумом кашлюку в динаміці захворювання. Поряд з клінічними та
загальноприйнятими лабораторно-інструментальними методами дослідження використовувалися спеціальні
імунологічні: визначення кількісного вмісту інтерлейкінів (ІЛ) (-1 , -4, фактор некрозу пухлини (ФНП)) та
субпопуляцій лімфоцитів (СD3 + , СD4 + , СD8 + , СD19 + ) в сироватці крові дітей; рівня секреторного
імуноглобуліну А (sIgA) і активності лізоциму (ЛЦ) в мокроті. Імунологічні дослідження дітям проводилися
двічі (у гострому періоді і в періоді реконвалесценції). В гострому періоді захворювання рівень всіх ІЛ був
значно вищим за показники ЗД: рівень ІЛ-1 перевищував показники ЗД в 6 разів, ІЛ-4– 3,5 рази, ФНП - 3;
відмічалося виражене зниження рівня CD3 + , CD4 + порівняно з показниками ЗД, на фоні фізіологічного вмісту
CD8 + та CD19 + . Аналізуючи показники місцевого імунітету, виявлено, що активність ЛЦ і рівень sIgA у хворих
дітей був декілька нижчим, ніж у ЗД. В періоді ранньої реконвалесценції відбувалося зниження рівня всіх ІЛ,
проте вміст їх в крові все ще перевищував фізіологічні показники: рівень ІЛ-1 був підвищеним в 3 рази, ІЛ-4
– 2,5, ФНП - 2. Вміст субпопуляцій CD3 + і CD4 + лімфоцитів в періоді ранньої реконвалесценції у дітей був
нижчим за показники ЗД і залишався практично на рівні показників гострого періоду, рівень CD8 + та CD19 +
був в межах фізіологічного. Рівень лізоциму та sIgA у дітей був нижчим, ніж у ЗД, і практично не відрізнявся
від даних гострого періоду. Таким чином, у дітей, хворих на кашлюк, відмічається гіпокомпенсаторний
варіант реагування імунної системи, що, на наш погляд, необхідно враховувати на етапах терапії хворих та
реабілітації реконвалесцентів.
74