Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Лівар Т., Процюк І., Солодун І., Івахно М., Онищук В.
ДІАГНОСТИКА ТРАВМАТИЧНОГО РОЗРИВУ ПАРЕНХІМАТОЗНИХ ОРГАНІВ В УМОВАХ
ЕКСПЕРИМЕНТУ
Кафедра загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією.
Науковий керівник: д-р мед. наук, доцент С.Й. Запорожан.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Постановка проблем та аналіз останніх досліджень і публікації
Закрита травма живота залишається актуальною проблемою ургентної хірургії в зв‘язку із складністю
діагностики , порушення цілісності внутрішніх органів. Дані як зарубіжної , так і вітчизняної літератури , і наші
особисті спостереження свідчать про те , що закриті пошкодження живота це не ізольовані травми , які
супроводжуються порушенням цілісності шкірних покривів , а часто-густо викликають пошкодження
паренхіматозних та порожнистих органів.
Симптоматологія закритої травми живота має свої особливості і не рідко викликає значні труднощі
діагностики. Загальноприйняті клінічні симптоми пошкодження органів характеризуються крайньою непостійністю ,
кожен з яких не може уважатись переконливо достовірним , так як поєднання таких важких ускладнень як шок ,
кровотеча , перитоніт складають особливо складний симптоматокомплекс закритої травми живота (Ю.Т.
Коморовський 1963 р.)
Закрита травма живота це збірне поняття, яке включає в себе як пошкодження різних органів черевної
порожнини , або обмеження локальної травми передньої черевної стінки.
Дані літератури свідчать про досить високий відсоток помилок які в загальній мірі впливають на
своєчасність і якість надання хірургічної допомоги.
Метою дослідження було дослідити в експерименті використання «Пристрою для ранньої діагностики
рецидиву кровотеч» в діагностиці пошкоджень паренхіматозних органів
Нами проведено експериментальні дослідження на 12 свинях-самцях в‘єтнамської породи, масою 15-16
кг, для діагностики кровотечі у вільну черевну порожнину, внаслідок розриву паренхіматозного органу.
Зонд через гнучкі проводи з‘єднували із монітором-індикатором діагностики рецидиву кровотечі. Прилад
готувався до роботи. При включеному й готовому до роботи приладі на передній панелі останнього загорялася
індикаторна лампа білого кольору, звуковий сигнал відсутній.
В умовах експерименту , на операційному столі свині було змодельовано закриту травму пошкодження
печінки, під контролем відеолапароскопа з утворенням печінкової підкапсульної гематоми.
Через окремий отвір в порожнину живота в напрямку тазу проведено зонд , який підключений до монітора
ранньої діагностики рецидиву кровотечі ( Патент України №48715). Змодельовано епізод кровотечі шляхом
пошкодження паренхіми печінки ( місце підкапсульного розриву) , стверджено кровотечу. Після попадання краплі
крові (контроль відеолапароскопу) на зонд, на моніторі зафіксовано звуковий сигнал та зміну індикаторної лампи
із білої на червону , що свідчило про епізод кровотечі.
На основі проведених експериментальних досліджень і отриманих результатів можна зробити висновок
про те, що використання «Приладу для ранньої діагностики рецидиву шлунково-кишкових кровотеч» (Патент
України №48715) у клініці дозволить покращити діагностику прихованих кровотеч у просвіт черевної порожнини
при закритих травмах живота з пошкодженням паренхіматозних органів ( внаслідок двохмоментного розриву).
Панасюк Ярослав
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НАНОАКВАХЕЛАТІВ МЕТАЛІВ І НАНОЧАСТИНОК СТАТИНІВ ДЛЯ
СТИМУЛЯЦІЇ РЕПАРАЦІЇ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ
Кафедра медичної біохімії
Науковий керівник: д-р мед.наук, проф. М.М. Корда
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
Поширеність травматизму, тривалість лікування переломів кісток, висока частота ускладнень визначають
медичну та соціально-економічну значимість цієї проблеми і передбачають доцільність пошуку нових ефективних
методів стимуляції репаративного остеогенезу. Сучасним напрямком впливу на формування кісткової мозолі є
використання нанотехнологій з метою створення матеріалів для стимуляції відновлення кісткових дефектів.
В літературі є кілька повідомлень про ефективність застосування металів у вигляді наноеквахелатів для
стимуляції репаративного остеогенезу. Введення металів у такому стані має свої переваги порівняно з їх
застосуванням у вигляді неорганічних солей чи колоїдних розчинів вільних наночастинок. Основна перевага
наноаквахелатів полягає у значно меншій токсичності. Проте, конкретні механізми позитивного впливу
наноаквахелатів металів, зокрема кальцію, на відновлення кісткового дефекту не вивчені.
Було також показано, що статини можуть стимулювати остеогенез у місці деструкції кістки шляхом
стимуляції експресії морфогенетичного білка кістки 2. Проте, такий ефект статинів проявляється лише при їх
тривалому пероральному прийомі у великих дозах, або при тривалій інфузії, що не може бути використано у
практичній медицині. Тому доцільно розробити новий спосіб введення статинів в організм, який би дозволяв
створити максимальну концентрацію препарату в місці перелому. Таким способом могло би бути локальне
введення статинів у вигляді наночастинок.
Враховуючи всі вищенаведені факти, дослідження ефективності наноаквахелатів металів і наночастинок
статинів для стимуляції репаративного остеогенезу є перспективним і актуальним напрямком пошуку нових
методів лікування переломів кісток.
50