Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Микичак Марта
ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ХВОРОБАМИ ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ
ПОКАЗНИК ЇХ СТАНУ
Кафедра внутрішньої медицини №2
Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. З.О. Гук-Лешневська
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
м. Львів, Україна
Оцінка якості життя часто використовується для характеристики важкості патологічного процесу. В
кардіологічному відділенні Військово-медичного клінічного центру Західного регіону проведено обстеження
41 пацієнта із серцево-судинною патологією. Окрім загально-клінічного дослідження, пацієнти були опитані
за опитувальником «Health age questionnaire», за яким оцінювали вплив способу життя хворих на очікувану
тривалість життя.
Результати опитування показали, що 10 пацієнтам їх спосіб життя додає певну кількість років до
типової очікуваної тривалості життя, яка становить 81,8 р. Більш, ніж половині цих пацієнтів тривалість
життя на 4-6 років збільшують психологічні фактори. 2 хворим - медичні та психологічні фактори та одному
пацієнту – лише медичні. За цими показниками у цій групі персональна тривалість життя збільшується на 5,6
років та становить 87,5 років.
У двох пацієнтів спосіб життя не впливає на його тривалість.
В 29 хворих спосіб життя зменшує його тривалість. Середня типова очікувана тривалість життя в
групі становить 84,7 р. У них серед зменшуючих тривалість життя факторів мають значення медичні:
діагностована ішемічна хвороба серця у 31%, недотримання дієти у 10,3%. Психологічні та особисті фактори
зменшують тривалість життя на 3,4%. В загальному персональна тривалість життя обстежених зменшується
в середньому на 5,58 років і в цій групі становить 79 років.
Проведений аналіз оцінки якості життя кардіологічних хворих підтвердив необхідність проведення
таких опитувань для вчасної корекції способу життя хворих, усунення керованих та зменшення дії
некерованих чинників, які впливають на перебіг хвороби, ефективність лікування, тривалість життя пацієнтів.
Микуляк Вікторія
РОЛЬ ФАКТОРА ЧАСУ ПРИ ВИБОРІ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ХВОРИХ НА
ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА
Кафедра терапії і сімейної медицини ФПО
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Гребеник М.В.
Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського
м. Тернопіль,Україна
Впровадження в клінічну практику тромболітичної терапії забезпечує покращення ефективності лікування
хворих з гострим інфарктом міокарда та зниження летальності. Однак лише невелика частина хворих поступає
у лікарняні заклади в межах оптимального часу для тромболізису.
Метою роботи є визначення впливу фактору часу на лікувальну тактику при гострому інфаркті міокарда.
Проаналізовано первинну базу даних кардіологічного відділення Тернопільської міської лікарні №2 за 2011
рік, що охоплює детальну інформацію про 189 хворих з гострим інфарктом міокарда. Залежно від того чи був
проведений тромболізис хворі були розподілені на дві групи.
Середній час від виникнення больового синдрому до поступлення у відділення невідкладної кардіології
становив близько 28 годин, що підтверджує загальну тенденцію пізнього звернення хворих з гострим інфарктом
міокарда у лікувальні заклади. У межах допустимого терапевтичного вікна (до 6 годин) було доставлено 42,3 %
пацієнтів, лише 27,5 % в оптимальний проміжок часу (до 3 годин). Середній час доставки пацієнта 1 групи від
початку больового нападу до госпіталізації становив (120±0,41) хв., від госпіталізації у відділення інтенсивної
кардіології до початку тромболізису – (48±0,37) хв.
Аналіз поступлень дозволив виділити такі основні чинники пізньої госпіталізації хворих з гострим інфарктом
міокарда, що обмежують проведення тромболітичної терапії: низький рівень санітарної культури населення,
недооцінка симптомів, як самими пацієнтами, так і часто лікарями першого контакту, недостатня технологічна
забезпеченість бригад швидкої допомоги та втрати часу на етапі прийняття рішення про тромболізис в умовах
стаціонару.
25