Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Кутрій Людмила
ЗМІНИ ЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ МОЗКУ ПРИ ДИВЕРГЕНТНОМУ МИСЛЕННІ ЗАЛЕЖНО ВІД
ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ДОСЛІДЖУВАНИХ
Луцький базовий медичний коледж
м. Луцьк, Україна
Дивергентне мислення дає можливість індивіду вийти за межі стандартних характеристик об‘єктів і
явищ та завдяки цьому знайти множинні чи оригінальні способи вирішення завдання. Результати
досліджень показали, що нейрофізіологічні механізми цього складного процесу обумовлюються різними
факторами: суб‘єктивною складністю завдання, попереднім досвідом [1], рівнем креативності [2], статтю
досліджуваних. Однак, роль такої особистісної характеристики як естра- та інтроверсія в кортикальному
забезпеченні дивергентного мислення залишається не дослідженою.
Мета нашого дослідження полягала в аналізі показників когерентності альфа ритму під час
розв‘язування завдання дивергентного типу залежно від особистісних характеристик досліджуваних –
екстра- та інтроверсії.
В результаті проведеного дослідження нами встановлено, що виконання дивергентного завдання
характеризувалось генералізованим зниженням рівня просторової синхронізації порівняно зі станом спокою
з розплющеними очима. В екстравертів це зниження було дещо більше виражене, ніж в інтровертів, за
рахунок зменшення коефіцієнтів когерентності для внутрішньопівкулевих зв‘язків.
Ленга Евеліна
ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ НА КАТАЛАЗНУ АКТИВНІСТЬ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО
ГЕПАТИТУ ЗА РІЗНИХ РЕЖИМІВ ОСВІТЛЕННЯ
Кафедра біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії
Науковий керівник: д-р біол. наук, проф. І. Ф. Мещишен
Буковинський державний медичний університет
м. Чернівці, Україна
У комплексному лікуванні токсичних уражень печінки слід ураховувати не лише антиоксидантні, а й
біоритмічні властивості лікарських препаратів. Такі ефекти властиві гормону епіфіза – мелатоніну (МТ), який
є скавенджером вільних радикалів, підвищує активність антиоксидантних ферментів та здатний
відновлювати біоритми функціонування систем організму, що порушуються при оксидативному стресі.
Метою даного дослідження стало вивчення впливу мелатоніну на активність каталази печінки щурів за
умов токсичного гепатиту на фоні різних умов освітлення.
Експеримент проведений на 54 білих нелінійних щурах самцях вагою 200±10 г. Використано
експериментальну модель змін функції епіфіза: нормофункція – тварин утримували за умов освітлення 12
годин світла та 12 годин темряви; гіпофункція – цілодобове освітлення; гіперфункція – цілодобова темрява.
На фоні п'ятиденного тетрахлорметанового гепатиту (ТХГ), викликаного дворазовим уведенням токсину у
дозі 0,25 мг/кг, уводили мелатонін (Sigma, США) у дозі 3 мг/кг/добу впродовж наступних 5 днів. Забір печінки
здійснювали о 16.00 (максимальна гепатотоксичність тетрахлорметану).
Встановлено, що за умов ТХГ активність каталази знижувалась при нормофункції епіфіза на 25%, при
гіперфункції – на 13%, при гіпофункції – на 64%. Уведення інтоксикованим тваринам МТ викликало
достовірне підвищення каталазної активності при гіперфункції епіфіза – на 28%, при гіпофункції – на 57%,
при нормофункції – на 32%, порівняно із нелікованими тваринами.
Отже, введення мелатоніну щурам із токсичним гепатитом сприяло відновленню у печінці каталазної
активності, особливо за умов гіпофункції епіфіза.
189