Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Гриб Вікторія, Рябоха Олександр, Цимбалюк Віталій, Скорина Дмитро, Воскобойнік Олексій
ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЗНЕБОЛЮЮЧОЇ ДІЇ ПОХІДНИХ
( 3-R-2-ОКСО -2 Н - [1,2,4]- ТРИАЗИНО [ 2,3- С ] - ХІНАЗОЛІН - 6 - ІЛ)
АЛКІЛКАРБОНОВИХ КИСЛОТ ТА СУЧАСНИХ НЕНАРКОТИЧНИХ АНАЛЬГЕТИКІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ
Кафедра фармакології
Науковий керівник: проф. Степанюк Г.І.
Вінницький національний медичний університет ім.. М. І. Пирогова
Запорізький державний медичний університет
м. Вінниця, Україна
Широке та тривале застосування ненаркотичних анальгетиків диклофенаку, дексалгіну та ін.
обмежене наявністю у них побічних ефектів ( гастро- та нефропатій). Тому сьогодні ведеться пошук нових
речовин із знеболюючою дією, придатних для створення нового лікарського засобу. В цьому плані нашу
увагу привернули похідні ( 3-R-2-оксо – 2Н – 1,2,4] - триазино 2,3- с ] – хіназолін - 6 – іл) алкілкарбонових
кислот, яким притаманна церебро- та стреспротективна активність (С.В. Павлов, 2008, О.А. Ходаківський,
2009). Для дослідження взято сім сполук вказаного класу речовин DSK-38; DSK-39; DSK-127; DSK-128; AV-
217; AV-218; AV-223, синтезованих у ЗДМУ під керівництвом проф. С.І. Коваленко.
Мета дослідження: Встановити наявність та оцінити ступінь анальгетичного ефекту вказаних
речовин, виявити сполуку- лідера, придатну для поглибленого вивчення.
Матеріали та методи: Досліди проведено на 66 статевозрілих щурах-самцях масою 160- 240 г.
Больове відчуття «корчі» моделювали шляхом в/о введення 0,8% оцтової кислоти, в другій серії – термічним
подразненням хвоста у воді з температурою 50 °С. Дію досліджуваних речовин (5 мг/кг в/о) та референспрепаратів
(наклофен, дексалгін та кетанов 5 мг/кг в/ш) оцінювали за показником їх анальгетичної
активності (АА).
Результати: Встановлено, що введення в організм похідних алкілкарбонових кислот так само, як і
референс-препаратів, супроводжується зменшенням кількості оцтовокислих «корчів» у щурів, що вказує на
наявність у них анальгетичного ефекту. В найбільшій мірі ця дія проявилась у сполук з лабораторним
шифром AV-223; DSK-38; DSK-39 та DSK-127: показник АА становив відповідно 84%, 71%, 73% та 76%.
При цьому за величиною показника АА ці сполуки практично співставлялись з наклофеном та дексалгіном
(94% та 95% відповідно), наближаючись до кетанова (100%). Аналогічне співвідношення величини АА
похідних алкілкарбонових кислот та референс-препаратів було встановлено на моделі термічного
подразнення хвоста у щурів.
Висновки: Похідні ( 3-R-2-оксо – 2Н – 1,2,4] - триазино 2,3- с ] – хіназолін - 6 – іл)
алкілкарбонових кислот є носіями АА. Ця дія в найбільшій мірі притаманна сполуці з лабораторним шифром
AV-223, яка представляє інтерес для поглибленого вивчення її фармакологічних властивостей.
Гриценко Іванна, Черняшова Валентина
РОЛЬ СИСТЕМИ L-АРГІНІН-NO У ПАТОГЕНЕЗІ УРАЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ ПРИ ГОСТРОМУ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПЕРИТОНІТІ
Кафедра фармакології з клінічною фармакологією
Науковий керівник: д-р мед. наук., проф. К. А. Посохова
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського»
м. Тернопіль, Україна
У літературі останніх років накопичилось достатньо відомостей про біорегуляторну систему L-аргініноксид
азоту (NO), проте відсутня єдина точка зору про роль системи L-аргінін-NO у механізмах ураження
печінки та нирок при гострому перитоніті, що обумовлює актуальність даного напрямку досліджень.
Метою нашої роботи було дослідити механізми ураження печінки та нирок при гострому перитоніті та
з‘ясувати вплив попередника синтезу оксиду азоту – L-аргініну-L-глутамату (глутаргіну) і селективного
інгібітора індуцибельної ізоформи NO-синтази – аміногуанідину при їх окремому та поєднаному застосуванні
на патогенетичні ланки розвитку захворювання. Встановлено, що при комбінованому введенні піддослідним
тваринам з гострим перитонітом L-аргініну-L-глутамату (LALГ) та аміногуанідину (АГ) спостерігається
зростання рівня стабільного метаболіту NO нітрит-аніону у гомогенатах органів та сироватці крові, що
супроводжується пригніченням процесів переокиснення мембранних ліпідів, зростанням активності
ферментів антиоксидантної системи та тканинного дихання у печінці та нирках. Разом з тим, ступінь гепатоі
нефропротекторної дії при поєднаному введенні LALГ та АГ є меншим, ніж при монокорекції LALГ. Таким
чином, отримані результати свідчать, що у механізмі позитивного впливу L-аргініну-L-глутамату на стан
печінки та нирок при гострому перитоніті відіграють важливу роль не лише його антиоксидантні властивості,
але й здатність стимулювати синтез оксиду азоту.
258