Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Богун Марія, Сатурська Ганна, Мілевська Любов
ЦИТОДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ КРИСТАЛІЧНИХ
МІКРО- І НАНОСФЕР ДІОКСИДУ КРЕМНІЮ В ЕКСПЕРИМЕНТІ
Кафедра екстренної медичної допомоги і медицини катастроф з курсом військової підготовки.
Науковий керівник – доц. В.В. Дем‘яненко,
ДВНЗ ―Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського‖
м. Тернопіль, Україна
Одним із перспективних напрямків впровадження нанотехнологій у медицину є пошук шляхів
вирішення низки актуальних завдань, у яких явищам поверхневої взаємодії надається прешочергове
значення. До таких слід віднести завдання оптимізації біодоступності лікарських засобів у вогнищі
патологічного процесу, сорбційної детоксикації тощо. З огляду на це, а також враховуючи встановлений
мембранотропний ефект мікро- і наносфер діоксиду кремнію у дослідах in vitro, нами проведено
експериментальне дослідження впливу останніх на структуру деяких внутрішніх органів щура. Для цього
внутрішньовенно вводили суспендовану в ізотонічному розчині натрію хлориду суміш кристалічних мікро- і
наносфер кремнію з розрахунку 1 мг на кг маси тіла тварин, яких через 20 хв піддавали евтаназії з
дотриманням вимог і правил етичного поводження з тваринами, після чого досліджували заморожені
гістологічні зрізи легень, серця, печінки і нирок за методом поляризованої флуоресценції.
Встановлено виражений цитодеструктивний вплив кристалічного кремнію на внутрішні органи.
Руйнівна дія кремнієвих мікро- і наносфер стосується як мембранних структур так і внутрішньоклітинних
елементів. І, хоча реакція останніх у різних органах на дію кремнію містить ознаки специфічності, проте
глибинний характер загальної цитодеструктивної дії переважає вказані органоспецифічні прояви.
Заслуговує на увагу при цьому феномен руйнації самих кристалічних мікросфер із утворенням значної
кількості загострених шипуватих утворів, що може спричиняти формування додаткового обтяжувального
патогенетичного впливу.
Дослідження у вказаному напрямі знаходяться лише на початковому етапі, проте вже тепер варто
зазначити необхідність обережного і виваженого підходу до вирішення питання доцільності
внутрішньосудинної інфузії нанокремнію як імовірного нанотехнологічного кроку.
Бурмас Наталія
СТАН ПЛАЗМАТИЧНИХ МЕМБРАН ГЕПАТОЦИТІВ У СТАТЕВОЗРІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО
ВПЛИВУ ТУБЕРКУЛОСТАТИКІВ ТА СПОЛУК ШЕСТИВАЛЕНТНОГО ХРОМУ
Кафедра фармацевтичної хімії
Науковий керівник – проф. Л.С. Фіра
Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського
м.Тернопіль, Україна
Ізоніазид та рифампіцин на сьогоднішній день є препаратами, які широко застосовуються у
комплексній терапії туберкульозу. Відомо, що ці препарати при при тривалому використанні можуть
викликати побічні ефекти, зокрема порушити функціонально-морфологічну структуру печінки, призвести до
значних змін окиснювальних процесів в організмі. Проте, в літературі зовсім немає повідомлень про вплив
солей важких металів, зокрема сполук шестивалентного хрому, на організм тварин на тлі ізоніазидорифампіцинового
ураження печінки.
Метою даної роботи було дослідити проникність плазматичних мембран гепатоцитів у тварин за
умов токсичного впливу туберкулостатиків та сполук шестивалентного хрому.
Експериментальне ураження білих щурів-самців статевозрілого віку масою 170-190 г здійснювалось
за умов одночасного щодобового інтрагастрального введення ізоніазиду у дозі 0,05 г/кг маси тіла,
рифампіцину - 0,25 г/кг і розчину біхромату калію – 3 мг/кг протягом семи діб. Тварини були поділені на
чотири групи: перша дослідна група (Д 1 ) отримували розчин К 2 Cr 2 O 7 , Д 2 – рифампіцин та ізоніазид, Д 3 -
розчин К 2 Cr 2 O 7 , ізоніазид і рифампіцин одночасно, І - фізіологічний розчин. Гепатотоксичність
туберкулостатиків та сполук Cr (VI) оцінювали за проникністю плазматичних мембран гепатоцитів –
активністю аланін-, аспартатамінотрансфераз (АлАТ, АсАТ ) і лужної фосфатази.
Встановлено, що активність АлАТ в печінці уражених тварин зросла на 24% у Д 1, на 31% у Д 2 , на
36% у Д 3 порівняно з контролем, у сироватці крові на 65% у Д 3 , що свідчить про порушення структури та
проникності мембран гепатоцитів, особливо при поєднаному впливі ізоніазиду, рифампіцину і розчину
К 2 Cr 2 O 7 . У групі тварин Д 3 підвищилась активність АсАТ у сироватці крові при порівнянні із Д 1 на 20%, у
печінці - на 5%. Нами відмічено, що активність лужної фосфатази зростає у сироватці крові на 41% у Д 2 ,
на 44% у Д 3 при порівнянні із інтактними тваринами. Аналогічна тенденція до підвищення активності
лужної фосфатази спостерігалась в печінці уражених тварин, що може бути захисною реакцією організму у
відповідь на потрапляння токсинів і вибірковим ураженням гепатоцитів.
У результаті проведених досліджень встановлено, що одночасне ураження тварин
туберкулостатиками та сполуками шестивалентного хрому призвело до посилення їх гепатотоксичного
впливу на печінку, який зумовлений тим, що метаболізм вищенаведених токсичних чинників відбувається
саме у ній. Це може призвести до значних порушень у досліджуваному органі, а саме до білкової
(зернистої) та жирової дистрофій гепатоцитів та їх ліпоїдної інфільтрації.
179