Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Анфілова Марина
РОЛЬ ХОЛЕСТЕРИНУ В ПАТОГЕНЕЗІ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА СИФІЛІС
Кафедра шкірних та венеричних хвороб
Науковий консультант: д-р мед. наук, проф. Ляшенко І.Н.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
м. Вінниця, Україна
Сифіліс, який представляє собою загальне інфекційне захворювання, призводить до порушення
функцій життєво важливих органів та систем, обмінних процесів, ряду специфічних та неспецифічних
метаболічних змін. При сифілітичній інфекції практично завжди відбуваються зміни в системі гемостазу,
особливо враховуючи, той факт, що збудник сифілісу володіє тропністю до ендотелію судин і його поява в
кровоносних судинах запускає каскад патологічних реакцій моношару ендотелію. В той же час порушення
гемостазу, які виникають при сифілісі можуть бути причиною розвитку різних захворювань серцево-судинної
системи, наприклад, пришвидшеного розвитку атеросклерозу. Одним із найголовніших факторів ризику
розвитку атеросклерозу є підвищений рівень холестерину в крові. Отже, метою нашого дослідження було
визначити рівень вмісту загального холестерину в крові хворих на сифіліс. Для досягнення мети нами
було обстежено 22 хворих на сифіліс, серед яких жінок було 10 осіб, чоловіків – 12. У віці від 19 років до 29
років було 8 хворих, 30-39 років – 7 хворих, 40 – 59 років - 7 хворих. Мешканців міста було 14 чоловік,
сільської місцевості – 8. Первинний період сифілісу було діагностовано у 2 хворих, вторинний свіжий – у 4,
вторинний рецидивний – у 6, прихований ранній – у 10 хворих. У обстежених нами хворих було виявлено
підвищення рівня загального холестерину в 1,5 рази у порівнянні із групою контролю. Таким, чином можна
зробити висновок, що при сифілісі відбувається порушення ліпідного обміну, зокрема, підвищення рівня
загального холестерину, який володіє надзвичайно агресивною дією на ендотелій судинної стінки.
Багиров Ниязи, Иващенко Алѐна
РОЛЬ НАСЛЕДСТВЕННЫХ ФАКТОРОВ В ВОЗНИНОВЕНИИ
И РАЗВИТИИ ТУБЕРКУЛЕЗА
Кафедра фтизиатрии и пульмонологии
Научный руководитель: канд.мед.наук Степаненко А. Л.
Харьковский национальный медицинский университет
г. Харьков, Украина
В возникновении и развитии туберкулеза значительную роль играет наследственный фактор.
В результате исследований 1000 случаев заболевших туберкулезом и членов их семей,
находящихся на диспансерном учѐте в ОПТД №1 и ОТБ №1 г.Харькова 2010-2011гг. было изучено и
установлено распространение туберкулеза среди различных групп родственников разной степени родства.
При этом в семьях пробандов, которые болели деструктивным туберкулезом легких и являлись
бактериовыделителями (156чел.), частота туберкулеза среди родственников первой степени родства
значительно превышала частоту заболевания среди населения не только при наличии семейного контакта
(в 7,2 раза), но и при его отсутствии (в 5 раз).
Кроме того, аналогичным образом во всех обследованных этнических группах в семьях
родственников первой степени родства, где пробанды болели недеструктивными формами туберкулеза без
бактериовыделения (313чел.), частота туберкулеза легких в 4,3 раза превышала частоту заболевания
среди населения сопоставимого возраста.
У родственников второй степени родства (287 племянников пробандов), которые не состояли в
семейном контакте с пробандами, установлено, что частота туберкулеза среди них превышала частоту
заболевания среди населения соответствующего возраста в 2-2,5 раза.
Учитывая более отдаленную степень родства, увеличение частоты заболевания в этой группе
родственников в большей мере подчеркивает значение генетических факторов в семейном накоплении
заболевания.
Выявленные закономерности в распространении туберкулеза позволяют считать, что среди кровных
родственников больных туберкулезом легких риск развития болезни значительно выше, чем среди всего
населения. А также, анализируя распространенность туберкулеза среди супругов пробандов(244чел.), не
состоящих в кровном родстве с больными туберкулезом, но находившихся с ними в семейном контакте,
установлено, что частота туберкулеза легких в этой группе достоверно не отличалась от частоты
заболевания среди населения обследованных этнических групп.
69