Збірник тез XVI Міжнародно медичного конгресу студентів та ...

Шевченко-Бітенський К.
НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПАТОГЕНЕЗ ТА ЛІКУВАННЯ НЕВРРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ
Кафедра психіатрії, наркології з курсом медичної психології
Науковий керівник: доц. В.А.Пахмурний
Одеський національний медичний університет
м. Одеса, Україна
Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується швидким зростанням питомої ваги
невротичних та соматоформних розладів серед усіх розладів психіки та поведінки. Певна частина неврозів
зумовлена дією ноогенних чинників – втрата людиною стратегічного смислу життя, багатьох духовних
цінностей, перевантаження інформаційного простору шумовою інформацією. Метою дослідження було
з‘ясування механізмів ноогенних неврозів. Встановлено, що наявна ЕЕГ-патологія та виявлені когнітивні
розлади не мають прямого кореляційного зв‘язку, але схожість деяких спільних патернів на
електроенцефалограмі дозволяють на підставі концепції Н.П.Бехтеревої (1980) про стійкі патологічні стани
сформулювати доцільність більш широкого застосування антиконвульсантів у психіатрії. Певна схожість
формування невротичних розладів з кіндлінговими моделями полягає у тому, що низка епізодів підпорогової
стимуляції супроводжується наступною, клінічно визначеною гіперфункцією дофамінергічної системи з
характерною невротичною симптоматикою. Саме Н.П.Бехтерева висунула припущення, що для руйнування
загальної матриці стійкого патологічного стану йтиметься не тільки про хірургічне втручання, але і про
стирання довготривалої пам‘яті, її дезінтеграцію. Надалі спостерігається спрямована адаптивна перебудова
за рахунок використання активованих резервів мозку. Іншим теоретичним джерелом, на якому базувалось
наше дослідження, була концепція про гетеростазис П.Коронакіса та Г.Сельє, згідно з якою ординарний
гомеостаз не в змозі забезпечити повноцінне функціонування організму у надзвичайно тяжких умовах.
Захист піднімається на більш високий рівень та формується новий стан рівноваги – саме гетеростазис.
Виходячи з цих практично тотожних концептуальних положень, а також – враховуючи власні спостереження,
ми вважали доцільним застосування антиконвульсантів при невротичних розладах.
Шпилик Ірина, Гайдукова Ганна
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИТОСТАТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ ІЗ ПРОГРЕСУЮЧИМ
ПЕРЕБІГОМ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ
Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Науковий керівник: канд.мед.наук, доц. Бударна О.Ю.
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
м.Тернопіль, Україна
В сучасній медичній практиці в лікуванні хворих на розсіяний склероз(РС) першість безперечно
належить превентивній модифікуючій терапії як першої (інтерферони, глатирамеру ацетат), так і другої лінії
(цитостатики в комбінації з метилпреднізолоном), яка дозволяє отримати можливість якщо не зупинити
аутоімунний процес, то хоча б зробити його керованим у майбутньому.
Нами проаналізовано 27 історій хвороб пацієнтів із клінічно-достовірним РС, що отримували
препарати другої лінії модифікуючої терапії (мітолік або нітрол) на базі неврологічної клініки ТОККПНЛ.
Серед них було 16 жінок та 11 чоловіків віком від 29 до 62 років. Тривалість захворювання у пацієнтів
коливалась від 2 до 24 років. У 10 хворих був діагностований первинно – прогресуючий перебіг РС, у 17 –
вторинно – прогресуючий. Ступінь інвалідизації за шкалою EDSS коливався від 4,5 до 8,5 балів. Усім хворим
проводилось повторне (в середньому 2-3 кратне) введення препаратів мітолік або нітрол у дозі 10 mg на
один прийом.
За результатами аналізу історій хвороб пацієнтів, що отримували цитостатичну терапію протягом 1,5
років нами встановлено позитивний ефект такої терапії у 24 (88%) хворих, що проявлявся стабілізацією
процесу із відсутністю ознак прогресування захворювання за шкалою EDSS, а також відсутністю
екзацербацій протягом усього періоду лікування. У 2 пацієнтів на фоні модифікуючого лікування відмічалось
прогресування захворювання (відповідно на 1,5 та 2 бали за шкалою EDSS за рік), у одного хворого із
агресивним первинно – прогресуючим перебігом РС діагностовано чотири виражених екзацербації за рік із
значним поглибленням ступеня інвалідизації.
Таким чином, лише за допомогою препаратів превентивної терапії ми можемо впливати на перебіг РС,
сповільнювати темпи прогресування захворювання та поглиблення неврологічної симптоматики у пацієнтів,
що дозволяє покращувати якість життя хворих, та, інколи відстрочувати летальний вихід.
126