в п'ятьоÑ

— Ти, Альошо, дійсно художник. Ти гарно придумав:саме так і. кричить паровик, коли вилітає в степ.IVТовариш Огре був на тютюновій фабриці —по хроніку. Там його стріла жіночий організатор — товаришкаШмідт, яку він часто бачив у парткомі. ТоваришкаШмідт схопила його за руку й потягла у фабричний клюб.... — От подивіться, як ми будемо святкувати. Отподивіться...... Була заля, в залі — буфет, а в буфеті— конфекти, яблука та інше. Ще в залі було багатодівчат - робітниць із фабрики, які вибігали в залю, підбігалидо вікна, дивились у свічадо, і від них пахло дешевимидухами. Потім дівчата товпились біля дверей і питалисхвильовано.— Ще?.. Та де ж вони, господи...Вони чекали оркестрантів.Ще було: піраміди (стоялидля краси) з реклямою — «Папіроси тов. Петровскій»і з реклямою — «Осінні скрипки».... Товаришка Шмідт схвильовано говорила:— Ну, скажіть щиро: де це в світі?.. А, може б, хто іншийзробив?Товариш Огре сказав:— Ясно. Тільки — ми!Товаришка Шмідт була безмежнорада і рожево-схвильована. Вона підбігла до піраміди«тов. Петровскій» і до дівчат, що нетерпляче чекали оркестрантів,і не знала, що їй іще зробити, бо все вже булозроблено.... А коли товариш Оґрезібрав хроніку, товаришка Шмідт спитала:— Ну, а як у вашім районі? Ви, здається, в Замалайськім?Тоді товариш Оґре почервонів і збентежено сказав: