Наше Життя (Our Life), рік 1978, число 8, вересень

Л. БУРАЧИНСЬКАСЕСТРИ КУЛЬЧИЦЬКІМистецька спадщина Олени Кульчицької багатай різнородна. З нагоди її 80-ліття й відходу мисткиніу вічність відбулись численні виставки її творів, вУкраїні видано кілька монографій. Отже можнавважати, що її творчість насвітлено достатньо,особливо, коли порівняти її з іншими мистцями тогочасу. Та всі ці заходи не дали погляду на її працю вприкладному мистецтві. Ця ділянка в нас завжди недоцінена,отже й тут їй не приділено уваги.Олена Кульчицька пробувала своїх сил уприкладному мистецтві і лишила в ньому поважнийслід. Підставу до того дала їй мистецька освіта. Якзнаємо студіювала вона у Відні в pp. 1903 - 1908, а втому часі жінок до академії мистецтв не приймали.Отже вона записалась до відомої мистецько-промисловоїшколи і дістала там основне знання технікиужиткового мистецтва. Коли повернулась на рідніземлі, перед нею відкрилося багатство українськогонароднього мистецтва. Воно було тоді ще мало відомей признане за винятком гуцульської дереворізьби,яку вивчали у спеціяльній школі в Коломиї іВижниці. А вишивки і тканини ховалися по далекихселах, писанки були звичним святочним атрибутом,що не викликав спеціяльної уваги.Мистецька обстановка хати у проект і О. О. КупьчицькихArtist's lurnishings for a projected house. О. O. Kulchitska.Олена Кульчицька була однією з перших, щостаралась дослідити те багатство. Вже в юних роках,що пройшли в Косові, вона запізналась із побутомгуцулів. Пізніш використовувала кожні літні вакації,щоб розглянути якусь нову закутину українськоїземлі. Найбільш виразний слід того залишивсяв її альбомі ’’Народне вбрання Західної України”, щопоявився в 1959 р. Там, поруч народнього одягуоднієї чи другої околиці, все є зарисований взірсорочки, завій голови чи оригінальне взуття.Згаданий альбом є наявним доказом її дослідів.Окрім того ми тут хочемо розглянути її намагання застосуватицю народню творчість до сучасногопобуту. В цьому власне суть прикладного мистецтва,що, опираючись на традиційних мотивах даноїкраїни, знаходить дорогу й доступ до сучасности.Олена Кульчицька працювала в тому напрямку і залишиланам цінні спроби тих шукань.Не маємо змоги впорядкувати їх хронологічно.Не знаємо, коли і в якому порядку вона виконала тучи іншу річ. Але є певний опірний пункт 1925 p., колипочав виходити журнал ’’Нова Хата” у Львові. Йогопочала видавати кооператива Українське НароднеМистецтво. Це була установа, що поклала собі замету не тільки досліджування народньої творчости, ай використання її у сучасному побуті. Десь на переломі1925 на 1926 pp. запрошено до співпраці ОленуКульчицьку. І тут у цілому ряді проектів виявила вонасвій підхід.Заки станемо це розглядати, слід вказати наодну передумову, що ускладнює справу її авторства.Майже в усіх працях, чи то у вишивкарстві чи килимарстві,Олена Кульчицька настоювала на співавторствісвоєї сестри Ольги. Навіть сторінку ручнихробіт, що існувала в журналі ’’Нова Хата” фірмуваливони разом. А в тих проектах, що виявили автора,завжди стояв подвійний підпис О.O.K.У народньому мистецтві родинна творчість єчастим явищем. Пригадаймо тільки різьби Шкрибляків,батька і сина, кераміку Цвіликів, жінки й чоловіка.З-під їх рук виходили твори, що мали відпечатоктворчости одного і другого партнера. А в Олени йОльги Кульчицьких ця границя не існувала, зглядноне можна було її збагнути. Мисткиня Наталія Стефанів,яка студіювала в Олени Кульчицької і заприязниласяз нею, твердить, що в прикладному мистецтвіобидві сестри працювали разом. Це й вони завждипідкреслювали в сиґнуванні твору. Треба припускати,що в Олени Кульчицької була деяка перевага вжезавдяки її досконалому вишколу у віденській школі.Можливо, що технічна досконалість була більша удругої сестри. І так вони себе доповнювали, одна упроектах, а друга у виконанні.Подаємо тут кілька задумів сестер Кульчицькиху декорації як помешкання, так і церкви. Ось проектїдальні в українському стилі. Тут мисткині запроектувалине тільки потрібні вишивки і килим, алей меблі. Ось стіл і стільці, взоровані на народніхвиробах, а тут знов українська скриня на низькихніжках. Це все доповнюють вишивки на завісках,портьєрі, скатертині і рушнику. Маката на стіні можебути вишивана або ткана.Проект церковних прикрас подібно заплянований.Кивот у формі дерев’яної церковці, тетраподвзрований на гуцульському столі, такий же столикпід Євангеліє. А до того достосована скатертина напрестолі, рушники на іконах і престолі й столику підЄвангеліє.Як бачимо все запроектоване дбайливо, з поглядомна цілість мистецького ефекту і з увагою для