Наше Життя (Our Life), рік 1978, число 8, вересень

деталів. В інших числах запроектовані подушки,сашетки, щітники, покривало на валізку і т. д. Є такожпроект вишиваної макати на стіну, розміром 1 мX 80 цм, взір оснований на мотивах полтавськихрушників.Підхід обох мисткинь до застосування дуж§уважний. Як бачимо, вони не перетворюють мотивів,а стараються зачерпнути з багатої скарбнйці народньоїтворчости те, що без великих змін може у сучасномупобуті придатися. До того стараються бутиощадними, без перевантаження орнаментом. Поодинокімотиви перекликуються з собою, наприклад,взір на килимі той самий, що на портьєрі. Те саме бачимов прикрасах церкви. Рушники на іконостасі йтетраподі чи столику під св. Письмо — живі в кольорах,тоді коли скатертина на престолі витримана успокійних відтинках.роботу обох сестер. Про ці досліди говорить такожальбом ’’Народне вбрання Західньої України” Але заїї свідченням ’’все своє життя вони колекціонувалиукраїнські народні вироби, головно вишивки, тканиниі* прикраси кожухів. Олена приготовляла, це длямузею і воно було вміщене на картонах за районами.Це були справжні сільські взори чи відроблені абовідбивані з поясненням з якого часу і т.д. Я для неїзбирала дещо у селі Космачі, Брустурах і Жаб’ю,коли жила там один рік. Вона теж цікавиласьстарими церковними ризами, так що у моїй околиці ямусіла обходити старі церкви і, коли не могла визичитиїх для неї у священиків, то відрисовувала і записувала,як вони виглядали"”У них теж була колекція писанок” — пише Є.Андрохович. — ”У картотеках у них були зарисованівсі можливі взори писанок, кераміки й одягів.”О. О. Кульчицькі. Проекти прикрас до церков.Загальний вид вівтаря.О. О. Kulchitska. Designs for church ornaments.Цю засаду у проектуванні вони застосовували такожу виконанні предмету. Вони старались збагнутикожну техніку сільського виробництва. Про те, щосестри Купьчицькі мали у своєму помешканні кількаткацьких станків, було загально відомо. Два станкибули призначені до килимів, отже знак, що їх вироблялаодна і друга. На менших станках вироблялиплахти чи крайки. Про цю роботу обох сестер пишеїх учениця Євгенія Андрохович у своєму спогаді. ”Напершому Олена звичайно ткала свою композицію, аОльга відробляла дещо зі старих кусочків...”Є. Андрохович твердить, що Олена Кульчицькасама виробляла сільську вибійку. Вона вирізьблюваладошки до відбивання, найчастіше лемківськимузором і при помочі того відбивала взір на полотні.Полотно сестри замовляли на Поділлі. Блюзки вонивиконували з бурунчуку, що його привозили з Буковини.Бурунчук вони мережали й зашивали полтавськимилиштвами. Є. Андрохович пригадує собі такублюзку зашиту сірим і білим або кремовим шовком.На льняних сукнях сестри уживали поліський узір.Євгенія Андрохович згадує також про досліднуЗагальний вид іконостасу, з руш никами над і під Стіл під євангеліюобразами їх і МБ.Тетрапод в гуцульському сти- (в гуцульськомулі з руш никомстилі з рушником).Нова Хата ч. 4, 1927Окремо слід обговорити виробництво килимів,що йшло під найменням обох сестер. На еміграціїмаємо лиш кілька таких виробів, один із них є вУкраїнському Музеї в Нью-Йорку. Та зостались упам’яті їх композиції, що їх бачили ми на виставках уЛьвові. Тут Олена Кульчицька (а треба припускати,що це були її проекти) вже ступила один крок дальше.Вона вже експериментувала перебудовуючипоодинокі народні мотиви. Не відомо, чи більшийпростір килима її до того заохотив, але ці стилізаціївиходили в неї вдало. Пам’ятаємо навіть фігуральнукомпозицію ікони на килимі в її власному помешканні.Треба додати зі спостережень Є. Андрохович, щововну до килимів сестри фарбували самі.Зайво говорити, що найкраще зілюстрована творчістьсестер була в їх власному помешканні. Тут усебуло продумане і дбайливо опрацьоване. ”Усетворило незрівнану цілість” пише Д. Старосольська,згадуючи свої відвідини в їх домі.* Вона впершестрінулась із сестрами Кульчицькими в 1919 р. вБаранові, куди вони були вивезені, як заложники з* Д. Старосольська: "Артизм” "Нова Хата" 1928 ч. 5.