Наше Життя (Our Life), рік 1978, число 8, вересень

З ПОЇЗДКИ ПО ЕВРОПІНа конгресі Міжнародньої Жіночої Ради в Осльо(тоді Христіянія) принято в члени Національну РадуУкраїнських Жінок. Це уважалось за велике досягнення,бо членство у Міжнародній Жіночій Раді базувалосьна державнім принципі, а Національна РадаУкраїнських Жінок діяла тоді вже на еміграції. Передукраїнським жіноцтвом відкрилися можливостіінформативної праці, які вповні використано на конгресахта засіданнях управи у Христіянії, Газі, Римі,Копенгазі. Голова, Софія Русова, та члени управи,Ганна Чикаленко-Келлер, д-р. М. Зархі і другі,здобули багато прихильниць української справи.Численні звіти, що появилися друком у публікаціяхМіжнародньої Жіночої Ради це історичні документиукраїнської дійсности тих часів. По конгресі уВашінґтоні у 1925 p., де Національну Раду УкраїнськихЖінок репрезентувала Ганна Чикаленко-Келлер,а в склад делегації входили теж Олена Лотоцькаі Юлія Ярема, українки втратили членство якнедержавна нація. По Другій Світовій війні СоюзиУкраїнок США, Канади та Австралії стали членамиНаціональних Рад Жінок у країнах свого поселення ізнову мають доступ до цієї престижевої міжнародньоїорганізації.Екзекутива СУА одержала листа від НаціональноїРади Жінок США з 27 березня ц.р., в якім насповідомлено, що в днях 5-9 червня ц.р. відбудетьсязасідання Екзекутиви Міжнародньої ЖіночоїРади в Осльо, Норвегія, та заразом відзначення 90-ліття цієї організації. У листі зазначено, що СУА, якчлен Національної Ради Жінок США, може взятиучасть у засіданні з правом голосу. Екзекутива СУАвирішила делегувати мене на це засідання. Головноюціллю моєї участи було пригадати зібранимпредставницям Національних Рад Жінок усіх континентів,що якраз у тім самім місті у 1920 р. українкиперший день, а в Свят-Вечір прикрашують ялинку ічекають на Санта Клоса. Також у молодечих організаціяхзаникають влаштовування Свяченого чи Просфори,бо нема часу, або нема кому цим зайнятися.Студентство рідко коли організує й відзначує СвятоКрут. Діти навіть не свідомі того, що за українськимзвичаєм відзначаємо іменини, а не лише уродини.Знаю, що це приклади, які всіх болять. Але, якщовідчуваємо біль, то й намагаємося якимсь способомвилікуватися. Мусимо пам’ятати, що ми й наші дітиживемо двома культурами і цим збагачуємо нашежиття. Користуючися надбаннями двох культур, нашідіти багато здобувають. На жаль, часто бачимо, що вних існує почуття меншевартости супроти українськоїкультури. Очевидно, ми свідомі цього, що вонопостає в наслідок малого обзнайомлення з нею.Не можна ніяк зводити наше українське життятільки до гопака й вареників. І тут мусять усі нашіукраїнські організації допомагати батькам у вихованніїхніх дітей, бож і всі ми поносимо відповідальністьза майбутні покоління.стали членами Міжнародньої Жіночої Ради тазложити відповідну заяву.Ділові наради попередило святочне відзначення90-ліття Міжнародньої Жіночої Ради в понеділок 5червня в год. 12 дня у просторій залі магістрату, підпроводом голови, принцеси Прем Пурахатра. Усніпривіти виголосили: майор міста, голова НаціональноїРади Жінок Норвегії, член норвезької королівськоїродини княжна Соня, заступниця генеральногосекретаря Об’єднаних Націй Гельві Сепіля таголова Національної Ради Жінок Ivory Coast. Відчитанотеж письмові привіти від урядів багатьохдержав. Увечорі того самого дня відбувся у замкуАкергус бенкет, на якім королівську родину зноврепрезентувала княжна Соня, а святочну промовувиголосила Інґер Люіза Валле, міністер справедливостиНорвегії. Протягом цілого тижня відбувалисяу вечірніх годинах різні імпрези і прийняття. Усвобідній товариській атмосфері учасниці нарадмали змогу нав’язувати ближчі знайомства таобмінюватися думками. Я використовувала цю нагодудля інформації про українську проблематику тароздавання матеріялів.У вівторок 6 червня почалися наради ЕкзекутивиМіжнародньої Жіночої Ради, в яких взяло участьколо 200 членок. Я передала голові привіт відСФУЖО, який вона прочитала. Мені уділено голосу всереду 7 червня на ранішній сесії. Текст заяви появивсяв ’’Нашім Житті”, ч. 7 липень-серпець 1978.По короткім вступнім слові я прочитала заздалегідьприготованого листа, на закінчення сказала дещопро працю СУА, зокрема відзначення МіжнародньогоРоку Дитини, стипендійну акцію та заснуванняУкраїнського Музею. Мій виступ мав позитивнийвідгук. До мене підходили представниціБагато з наших молодих батьків є активні вобороні дисидентів та в інших організаціях і виконуютьважливу роботу в американських колах. Але убагатьох з них знання української історії і культурнихнадбань не дуже то глибокі.Отож, що можемо ми, а особливо наші організаціїзробити, щоб допомогти батькам у вихованні їхніхдітей?В першій мірі мусимо частіше й глибше призадумуватисянад цією справою і організувати цю, такпотрібну, допомогу батькам. Коли батьки будутьпевніше почуватися у своїм українстві, то передадутьце своїм дітям. Чи не треба дати їм можливостипочути від фахівців, як цю двокультурність використовуватидля наших потреб. Як давати собі раду зщоденними проблемами у вихованні дітей в українськомудусі?Уважаю, що всі українські організації маютьобов’язок присвятити більшу увагу й допомогубатькам у вихованні дітей. Наші організації є на те,щоб допомагати батькам, а не за них виконувати їхніобов’язки.