Наше Життя (Our Life), рік 1978, число 8, вересень

ІЗ ПЛЯНІВ ОУЖ В АНГЛІЇГол. Управа Об’єднання Українсь к и х Жінок в Англії проголосила уцьом у році подвійне 30-ліття. Завершуєтьсяювілей їхньої праці та проголоі_иено30-ліття Світової ФедераціїУкраїнських Ж іночих Організацій. Ціподвійні роковини будуть відзначені угр у д н і 1978 р. Тоді то Гол. УправаО УЖ , замість Заг. Зборів Централі,влаштовує конференцію, в якій візьмутьучасть не тільки члени ГУ, а йпредставниці гуртків.З червня ц.р. відбулася в Манчестерізабава ОУЖ з конкурсом накращ у вечірню сукню . Від ЗО липня до8 серпня ц.р. проведено відпочинково-розваговийтиждень для членстваОУЖ на оселі Тарасівка.ПОЇЗД-ВИСТАВКАЗавдяки живій діяльності СоюзуУкраїнок Австралії стейту Вікторія вАвстралії, Рада освіти дорослих, щоіснує при міністерстві освіти Вікторії,започаткувала об’їздну виставку народньогомистецтва. Виставка влаштованау вагонах спеціяльного поїзду.Тут виставлено вишивки, тканини, дереворізьбу,декоративне малярство йкартини. Поїзд зупинявся на багатьохстанціях впродовж одного-двох днів інаселення мало нагоду познайомитисяз виставкою. Поїзд відвідав різнімістечка в околиці Мельборну. Закінчивсвою об’їздку довшою зупинкою вКрейґесбурні, де стояв цілий тижденьвід 19 до 28 травня 1978 р. Разом поїздоб’їхав 15 станцій.ОСОБИСТЕНашій кандидатці на Баль українськоїпреси (1971) мґр. Дорі Варварівскладаємо щирі побажання з нагоди їїодруження з мґр. Ігором Винницьким.Нашій кандидатці на Баль українськоїпреси (1974) Богдани і Сілецькійпересилаємо щире привітання знагоди її одруження з д-ром ВолодимиромКульчицьким.Редакція ’’Вістей С Ф УЖ О ”згуртування у сестрицтво. 10 вересня10 березня ц. р. українська гро­192мада Монтреалю в Канаді провела ввона дала почин до створення та­останню дорогу б. п. пані-маткуЛ еоніні Слюзар. Зокрема явилосьчисленно українське жіноцтво, якоговона була організаторкою і провідницею.Уродженка м. Бучача у Галичині,вона брала участь у наших визвольнихзмаганнях, як медсестра іперейшла з Українською ГалицькоюАрмією всю її хресну дорогу. Одружившисьіз пор. Володимиром Слюзарему 1923 р. виїхала з чоловіком доКанади. Тут о. Володимир отримавсвячення і душпастирював наперед уСаскачевані а потім понад півстоліттяпрацював і діяв у Монтреалі. Поручнього стояла його дружина, як невтомнаорганізаторка жіноцтва. Ще вСаскачевані вона спонукала жінок доПОСМ ЕРТНА ЗГАДКАкого ж сестрицтва у Монтреалі, а вжев 1927 році воно приступило п.н.’’Доньки України” до Союзу УкраїнокКанади. Перших 14 років пані-маткаЛеонія Слюзар очолювала Відділ іпоклала основи під його дальший розвиток.Пізніше Відділ провадили іншіодиниці, але пані-матка все була готовадопомогти порадою чи працею.Вона слідкувала за всіми замітнимиподіями українського жіночого руху.Була учасницею Першого ЖіночогоКонгресу у Філядельфії, на якомузасновано СФ УЖ О , і стала від початкуйого членкою-прихильницею. Взялаучасть і в дальших конґресахСФУЖО, і була присутня на обохСвітових Конґресах Вільних Українців.Відділ ’’Доньки Укр аїни” уМонтреалі наділив Леонію Слюзар почеснимголовством, а централя СоюзуУкраїнок Канади признала їй почеснечленство. Українська громадаМонтреалю віддала пані-матці признанняв часі 50-ліття подружжя та 50-літнього ювілею священства о.Володимира.Бл. п. Леонія Слюзар була нетільки дбайливою дружиною, але йревною матір’ю. Виховала троє діток,з-поміж яких Галина Мельник с видатноюдіячкою Союзу Українок Канади.З Покійною зійшла в могилувидатна діячка-піонерка українськоїгромади в Канаді. В. їй П.!П родовж ення Тітка Америка”Ох” Юля крикнула схвильовано, ’’тут є історіяпро пана Коцького. Моя мати розказувала мені їїсотні разів!”’’Підожди, не так хутко!” Це викрикнув Петро,пробуючи завернути назад лист книжки.”Не з твоїми неохайними пальцями”, закричалаМарія, наче б ця книжка належала їм усім. "Чи тихочеш її зіпсувати?”Петро витер поспішно руки у штани і делікатноперекинув назад сторінку.Вони були такі зайняті книжкою, що не бачили,як старші наближаються з новоохрищеним немовлятком,поки ті не дійшли до воріт і не переходиликрізь них. Тоді діти повернулися від книжки до них,приглядаючись. Тітка Америка, за якою йшли інші,несла на довгій подушці дитину, накриту, кускоммережива. Вона посміхалася. ”Чи ви хочете побачитимого хрищеника?:: — вона спитала їх.Сівши й собі на лавці, вона відхилила мереживо зличка дитини. ’’Його наймення є Андрій”, сказала.Андрій твердо спав. Коли він виросте такийвеликий, щоб розуміти, його мати розкаже про йогохрищену маму з Америки, і він не зможе усвідомитицього всього. Тепер, у сні, він цмокав язиком відзадоволення.”Чи він плакав, як його христили?” хотіла знатиЛеся. ”Це означало б, що з нього буде добрий спі-ВаКП родовж ення буде