Кардиология - Новая Медицина Тысячелетия

ЭКСТРЕМАЛЬНАЯ
ПСИХОЛОГИЯ
Десь на початку 30-х років, у бесіді з другом,
згадавши Оксфорд, Будяк розповів, що
потрапив туди завдяки протекції батьків молодого
Черчілля, якому він врятував життя,
коли той потрапив у полон до бурів. Правда,
в його розповіді все було не зовсім так, як у
книжках англійських авторів про Черчілля.
Врятувавши від розстрілу англійського
кореспондента, Покос-Будяк, нібито, незабаром
сам опинився в подібній ситуації:
загін бурів був оточений великими силами
противника і Покос потрапляє в полон до
англійців. Черчілль виявився справжнім
джентльменом і, в подяку за свій порятунок,
платить тим самим командирові бурів.
Більше того, нащадок лордів відправляє
свого рятівника в Англію, до своїх родичів,
які й допомагають йому вступити до Оксфордського
університету.
На війні, як на війні, все може бути, але
деякі сумніви все-таки є.
По-перше, якби Черчілль був врятований
англійцем, то він не став би “національним
героєм”, і звичайно, цей факт був би відзеркалений
біографами англійського прем'єра.
Те, про що пише Черчілль, видається збігом
малоймовірних випадковостей. Розповідь
Покоса-Будяка викликає більшу довіру: саме
він міг відвести полонених до Преторії,
відволікти увагу охорони, допомогти офіцерові-втікачеві
(та ще й до того ж рудому у
чорній Африці!) сховатися у незнайомому
місті, вказати, де саме мешкає єдиний на
всю округу англієць (якщо він справді був),
пояснив де і як можна сісти на ходу в товарняк,
що йде в потрібному напрямку.
То що ж врятувало Черчілля? Гуманізм
командира бурів? Близькість літературних
душ? Особиста симпатія? Можливо і те, й
друге, і третє.
Можна зрозуміти молодого офіцера,
який, певно, рвався на волю, і за будь-яку
ціну намагався зберегти своє життя. Запропоноване
ним могло влаштувати і його українського
побратима – шукача пригод.
Звичайно, викупити власне життя і кинути
напризволяще товаришів – цей вчинок не
прикрашає біографію майбутнього прем'єрміністра
і навряд чи вписується в норми аристократичної
моралі. Саме тому, на нашу
думку, ця подія і не знайшла висвітлення у
біографів Черчілля.
А що ж Будяк?
За його словами, потрапивши до Англії,
він певний час жив у батька Черчілля, який
і допоміг йому вступити до Оксфордського
університету.
Тут теж не все сходиться. Рандольф Черчілль
помер ще у 1895 році у віці 46 років. Сином-первістком
опікувалася мати, чарівна й
діяльна американка, до заміжжя – Дженні
Джером, яка під час описуваних подій вдруге
виходить заміж за ровесника власного
сина. Швидше за все, лондонським благодійником
українського письменника була
мати Уїнстона Черчілля. Однак, у родині
герцога Мальборо могли знайтися й інші
покровителі, які й сплатили африканський
борг військового кореспондента.
В Оксфорді Юрко Будяк довго не затримався:
погано знав англійську, через що навчатися
було важко, та й ностальгія за Україною
була страшенна. Потягнуло додому –
на тихі зорі, на ясні води. Але спершу попросився
в мандрівку до Нової Англії. Додому
вертав через Францію, Італію, Туреччину.
Вдома учителював, брав участь у революційних
акціях, за що сидів і у в'язниці.
Що й чому протягом усього життя змушений
був приховувати найвидатніший англієць
ХХ століття, зрозуміти неважко. Але чому
“темнив” Будяк? Цікаво, що в жодному із
своїх творів він не згадує про свою участь в
Англо-бурській війні, ні про те, що був
знайомий з Черчіллем. Що утримувало його
від цього? Слово, дане нащадкові лордів
чи ще якісь моральні обереги?
Зрозуміло, за радянських часів він змушений
був мовчати, адже “полювання на
відьом” почалося чи не відразу після Жовтневої
революції. Навряд чи Юрію Будякові
зійшло б з рук близьке знайомство з
запеклим ворогом радянської влади. Проте
гірка чаша не оминула і його. 1 лютого
1935 року Будяка було заарештовано “за
належність до контрреволюційної організації
і терористичні настрої” і засуджено
на 5 років таборів. Якби органи НКВС знали
про зв'язок Будяка з Уїнстоном Черчіллем,
то навряд чи вдалося б йому уникнути
смертного вироку!
1/2009 НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ 47