Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Це безапеляційно підтверджує не тільки той факт, що з під<br />
пера Тичини від року 1925, а Хвильового від року 1928 не<br />
вийшло друком жадного твору, але й той найбільш яскравий<br />
факт, що позаторік закрито „Літературну Газету“,<br />
а цього року „Бібліольогічні Вісти“ і, як зачуваємо „Життя<br />
й Революцію”, (закрита ніби з „браку паперу“, що його забракло<br />
чомусь лишень на Україні... в часі „темпів“ і „пятілєтки“<br />
!). Вже третій рік нічого не чути про нові книжки<br />
ПІдмогильного, Антоненка - Давидовича... Навіть книги цілком<br />
пристосованих літ-помпадурів не виходять.<br />
Натомісць є якісь відомосте, що М. Рильський сидить<br />
у вязниці, але це „досягнення“ сов-влади вже навіть<br />
не дивує: це окупація лишень до кінця дотримує свій стиль.<br />
Отже літературний ренесанс року 1917, що з такою<br />
потужністю зачав був розгортатися під час наших державних<br />
спроб в воєнній добі нашої революції, і що з таким<br />
напруженням, всупереч пізнішій окупації, — продовжував<br />
своє тревання, означуючи його вимовними літературними<br />
фактами, — протягом останніх літ і навіть місяців додушується<br />
Москвою, очевидно „в ударном порядкє“.<br />
Полишаючи покищо реквієм на повищу тему як матеріял<br />
для майбутньої статті (хоч додушування Сгаліном літератури<br />
української має сенс досить двузначний і не конче<br />
реквіємний!), — зупинимось на цікавій літературній постаті<br />
сучасного Києва, що зявилася й формувалася власне в часі<br />
загостреної нищительної чинносте совєтського царізму в царині<br />
української культури.<br />
І.<br />
Постать М иколи Бажана, що досить хутко виросла на<br />
тлі літературного Києва за яких 4—5 років, надзвичайно<br />
надається для спостережень над долею цілої української<br />
творчости в цім донедавна ще „олександрійськім“ осередкові<br />
нашого мистецького життя, чи вірніш — лишень тревання.<br />
Справді, твердий апарат совєтського царізму на<br />
Україні так підкреслено-пляново керував духовним життям<br />
нерозстріляних решток нашої народньої культури,, що жадній<br />
„акулі імперіялізму“ на Заході, звичайно, і у сні не снилися<br />
„елястичність“, „зручність“ і „доцільність“ рафінованих<br />
способів удушення й затрування потенціяльно-могутньої<br />
культури української. Лджеж і так ця культура, не від<br />
Лєніна починаючи, адміністраційно звужена була до розмірів<br />
„красного письменства“, „Кієвскої Старіни“ і „русско-^<br />
малоросійскіх труп“. Та тепер, в большевицькій дійсносте’<br />
навіть і уявити собі не можна напр. опубліковання де-яких<br />
дійсно революційних віршів Олеся, чи де-яких явно протиурядових<br />
(правда, завжди про-російських!) в свій час опо-
Change language