Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
дасться на свята Трох царів!“ Він тріснув його в потилицю<br />
і стягнув з нього скіру, а потім похитав головою: „Може<br />
втік від якогось сусіди! Але від кого Но, хай кождий пантрує<br />
сзого, я теж мушу свого пантрувати, кождий мусить!<br />
Вже беру цей злочин на себе. Досі ще ніодин крілик не<br />
смажився в нашім горшку, а часи тепер тяжкі. Так чи інак,<br />
мусіли-ж його колись зарізати. Власник може-ж щ е зголоситись.<br />
Як не зголоситься, то повандрує трусик на кухню<br />
до старої“. Випхав скірку соломою, взяв стару коробку від<br />
черевиків, що валялася обік, і вложив туди звірятко. Тоді<br />
зібрав дрова і хотів йти. У відчинених дверях стайні запалив<br />
люльку і дивився перед себе.<br />
З полудневого півсмерку зробився сірий вечір, долина<br />
вкрилася важкою імлою, в якій потонули хати аж до дахів.<br />
З гори стелилася темна пара з коксовень. Велика газова<br />
полумінь багрила воздух далеко навкруги, імла підносилася<br />
все вище, а в ній потонула також і шахта, тільки шахтяні<br />
колеса та покрівля очищальні виринали чорною брилою<br />
з моря туману.<br />
Старий шахтяр Вендрикс вже сорок літ жив в цім вулию,<br />
і щойно від жовтня став інвалідом. Протягом шістьдесятьох<br />
років перерив, мов та кертиця, цю землю. Так хутко<br />
не міг забути копальні, вугля, праці — і визволення. Вперше<br />
святкував Різдво разом з иньшими, І в його очас світилися<br />
ясні свічки, палала Вифлеємська звізда. Він не міг<br />
получити в одно ці два світи, його думки перепліталися.<br />
Тому любив говорити, коли лишався сам. Старався вбирати<br />
свої гадки в слова, тяжко над цим працюючи, і таким способом,<br />
забивав свій безпотрібний час.<br />
Тепер туман знова осів, і ясне світло кинуло свої проміння<br />
крізь море імли; це була лукова лямпа на залізничій<br />
греблі над сіножатю.<br />
Вендрикс сперся об одвірок. Нагло уздрів світло і задоволено<br />
усміхнувся : світло що там горить це певно залізнича<br />
лямпа. Можна подумати, що це правдива зоря. Зоря,<br />
що світови засіяла. А хоч не є це божественна небесна<br />
звізда, то бодай людська, земна. В цій лямпі горить струя.<br />
Звідки береться вона З вугля! Хто видобуває вуголь Лю<br />
дина, яка його вирубує. А як же! Ця людина, це наш Юп,<br />
він сидить нині в копальні, і вирубує вуголь, а наш Карло<br />
заносить його в шахту, Віль є палячем на елєктровні, палячі<br />
витворюють пару, а з пари повстає струя. Вона вандрує<br />
дротами, а як же, а тоді горить в луковій лямпі...Тому вона<br />
горить властиво завдяки тілам наших хлопців. Від одної<br />
людини до другої біжить елєктрична струя, з кож дої забирає<br />
піт, силу й життя і так повстає світло, — щоби з ночи<br />
робився день.
Change language