І.С. Гриценконцій. При цьому органи найнижчого рівня в и-ступали одночасно і суб’єктами управлінськоїдіяльності.По-друге, тісний взаємозв’язок нижчоїланки адміністративних судів з активною адмін і-страцію передбачав, що суддями зазначених судівпрацювали чиновники. Наявність такого ст а-ну речей не дозволяла вести мову про необхіднунезалежність суддів-чиновників від адміністрації.Цілком незалежними були тільки вищі ланкиорганів адміністративної юстиції.Третьою, найбільш важливою, рисою німецькоїсистеми адміністративної юстиції бувтой факт, що зазначений інститут, навіть на пе р-ших етапах свого становлення, отримав процес у-альні форми. Найбільш повно процесуалізаціяадміністративного судочинства проявилася уПруссії, де розгляд справ базувався на принципахгласності, усності, змагальності, чіткого в и-значення ролі сторони у процесі [7, с. 434 -439].На нашу думку, саме німецька система а д-міністративної юстиції, незважажючи на її певнінедоліки, вже на перших етапах свого існув аннянайбільше відповідала сучасним теоріям судов о-го захисту прав, свобод і законних інтересів громадянвід дій та рішень публічної адміністр ації.Історія функціонування адміністрати вних судівНімеччини наочно довела, що найбільшої ефе к-тивності адміністративне судочинство досягнетільки тоді, коли воно буде існувати у форміокремої підгалузі судової влади.Викладене дозволяє зробити висновок проте, що побудова інституту адміністративної ю с-тиції в Україні була здійснена за так званою н і-мецькою системою. На нашу думку, такий вибірдля Української держави найбільш вдали й і перспективний,що, сподіваємося, і буде довед ено упроцесі функціонування українських адміністр а-тивних судів.Список літератури1. Халфина Р.О. Значение историко -правовых исследований для теории права // Методологияисторико-правовых исследований.Сборник научных трудов. - М., 1980.2. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Админ и-стративный процесс: Учебник. - Харьков,НУВД, 2001.allgemeinen und schweizerischenVerwaltungsrechts. Zürich, 1977.4. Административное право зарубежныхстран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А.Штатиной. - М.: Спарк, 2003.5. Адміністративне право України. Акад е-мічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Заг а-льна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (г о-лова). - К.: Юридична думка, 2004.6. Лысенко В.В., Швечков С.А. Историястановления института административной юст и-ции во Франции // История государства и права. -2003. - № 5.7. Корф С.А. Административная юстиция вРоссии. - СПб., 1910. - Кн. 3.Стаття надійшла до редколегії 17 листопада 2006 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії М.В. Никифораком.I.S. GrischenkoBASIC EUROPEAN SYSTEMS OF THE ADMINISTRATIVE LEGAL PROCEEDING:HISTORY OF ORIGIN AND DEVELOPMENTSummaryIn the article on the basis of foreign and domestic scientific sources watched the evolution of the basicEuropean systems of the administrative legal proceeding, grounded the recommendations on application ofexperience of their existence in Ukraine.32 Науковий вісник Чернівецького університету. 2007. Випуск <strong>375</strong>. Правознавство.
УДК 34.01© 2007 р. Н.Є. ТолкачоваКиївський національний університет імені Тараса Шевченка, КиївЗВИЧАЄВЕ ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО -ЦІННІСНИХ УСТАНОВЛЕНЬІ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИНПостановка проблеми. З достатньою впевненістюможна стверджувати, що зміст і формиправового життя сучасного суспільства значнобагатші тієї картини, яка устален а у вітчизнянійюридичній науці. Це стосується і розуміння природи,і дійсної ролі звичаєвого права. В теорії пр а-ва все більше і більше підкреслюється роль правовогоплюралізму, що сприяє розвитку нормальногоправового життя. Звичаєве право сприймаєтьсясьогодні не як атавізм з минулого, а як невід’ємнийкомпонент природного правового розвитку сусп і-льства, народу. Однак у деяких аспектах вимагаєтьсянове ставлення до звичаєвого права. Ця необхідністьвизначається виявленням у сучасномужитті типів діяльності, джерела походження якихпов’язані з повсякденним досвідом, суспільнимвизнанням, моральними і політичними оцінками, атакож рядом інших факторів, що не охоплюютьсяправом у його юридичній формі.Ступінь наукової розробки проблеми.Розробкою проблем соціального регулюваннясуспільних процесів, методологічною основоюякого є системний підхід, у XX ст. займалисьД.М. Гвішиані, В.П. Кузьмін та інші. У працяхГ.Саймона, Е. Робертса, С. Черчмена визначенікласифікації та критерії диференціації проблемсоціального регулювання. Однак теор етикометодологічніпроблеми соціального регулюва н-ня у вітчизняній і зарубіжній науковій л ітературіпрактично не досліджуються. Поняття соціальнерегулювання не розглядається у словниках, монографіяхі майже відсутнє у підручниках. Ще меншедосліджень існує на тему соціальної прир оди тасоціальної цінності звичаєвого права, що, очевидно,пояснюється усталеним підходом до вивченняправа з позицій нормативності та позитивізму.Метою статті, що презентується, є спроба показатимісце звичаєвого права в системі соціальногота нормативного регулювання суспільних відносин.Автор ставить за мету розкрити юридичну природусоціального регулювання відносин, його інфраструктурута види, механізм і засоби правового регулювання,а також виявити регулятивні властивості соціальнихнорм і, зокрема, правового звичаю.Виклад основного матеріалу. В основі теоретичнихуявлень про соціальне бу ття правалежить розуміння закономірностей існування пр и-роди і суспільства, шляхів розвитку суспіль ства,умов існування людини, формування її потреб, р е-алізації інтересів, особливостей мислення, проявулюдини в соціальних спільнотах. Всі ці явища оп о-середковані, по суті, такими факторами: біологічноюсутністю людини; усвідомленим буттям (н а-явністю свідомості і здатністю мислити) і умовамисоціального співіснування (соціальною дійсністю).Саме вони у своїй сукупності і викликають до жи т-тя потребу і можливість соціальної регуляції, упорядкуваннясуспільних відносин.У сучасній суспільній науці обґрунтовани йпогляд на суспільство як на цілісний соці альнийорганізм і порядок у суспільстві є необхідною умовоюйого нормальної життєдіяльності. Це урег у-льованість, стабільність, узгодженість, злагодженістьвідносин, певна гармонія в поведінці людей.Від рівня суспільного порядку залежить стан гр о-мадського й особистого спокою й безпеки; тобтопорядок – це велике благо для суспільства й особи.Суспільний порядок не виникає сам по собі,він – наслідок урегульованості, упорядков а-ності соціальних відносин. Метою соціальногорегулювання є забезпечення певного рівня си с-темності суспільства шляхом визначення межсвободи суб'єктів і закріплення їх обов'язків. С е-ред закономірних тенденцій розвитку соціальногорегулювання визначають формування відно с-но відокремлених регулятивних засобів і механ і-змів. З розвитком соціального життя відбувают ь-ся зміни якості регулювання, ускладнення, уд о-сконалення регулятивних засобів, їх диференці а-ція та інтеграція. Це визначає необхідність появинових засобів соціального регулювання, тобтоправових норм. Отже, створюється св ого родуінфраструктура регулятивних механізмів.Інфраструктура соціального регулюваннябагато в чому залежить від його видів. Регул ю-вання в соціальному житті в принципі може бутидвох основних видів: індивідуальне й нормати в-не. Індивідуальне регулювання – це впорядкуванняповедінки людей за допомогою разових, пе р-сонально регулюючих акцій, рішень даного п и-тання, що відносяться виключно до одного випадку,до конкретних осіб. Цей вид регулюванняНауковий вісник Чернівецького університету. 2007. Випуск <strong>375</strong>. Правознавств о. 33