Вип. 375 - Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

Н.Є. Толкачованайбільш корисну поведінку в побуті, при вир і-шенні спорів, у інших сферах життя.Звичаї бувають релігійні, ритуальні, комунікативні,етикетні, політико-дипломатичні, військово-церемоніальні,виробничо-технологічні, лексичні,художні (естетичні канони), судово -процесуальнітощо. Вони вносять до динаміки поступ о-вого розвитку й оновлення цивілізації елемент наступностій сталості, дух необхідної традиційностій здорову частку консерватизму, що не дозв оляєновим поколінням забувати уроки минулого й зн е-важати позитивний досвід пращурів.Звичаї відіграють важливу роль у соціал і-зації індивідів, у навчанні їх нормативній п оведінці,у формуванні позитивного, поважного ста в-лення до загальноприйнятих моделей соціальноїдіяльності, освячені духом старовини й авторитетомбатьків. На їхній підставі складається заг а-льна нормативно-ціннісна конфігурація системзвичаєвого права.Звичай – досить своєрідна форма соціал ь-ної регуляції. У суспільному значенні – це формаповедінки людей, яка в результаті багаторазовогоповторення в часі й просторі набуває певноїстійкості, закріплюється в практичному досвіді,психології, а також в ідеологі ї тієї чи іншої соціальноїгрупи. В основі звичаю лежать елементисуспільної необхідності, які на початкових ет а-пах роблять його найближчою до реальних потреблюдей формою регулювання їхніх дій, а т акожспособом наслідування надбаного соціального д о-свіду. Вимоги звичаю засвоюються людьми в процесібезпосередньої виробничої діяльності, взає м-ного спілкування. Людина, що входить до певноїсоціальної групи, засвоює його вимоги з дитинства.На відміну від інших соціальних нормативнихутворень, звичай не залишає сумніву в тому, дотримуватисьйого вимог чи не дотримуватися,оскільки не дає можливостей вибору. Крім того,варто відзначити підвищену стійкість звичаю іпсихологічну схильність до нього людей.Термін звичай часто ототожнюють з поняттямитрадиція й обряд. На відміну від традиціїзвичай діє лише в певних сферах суспільногожиття та є виявом неухильного дотримання зра з-ків минулого. Обряд є лише різновидом звичаю,символом певних суспільних відносин, тоді якзвичай може бути й засобом практичного пер е-творення та використання різних об'єктів.Отже, під звичаєм ми розуміємо локальнусоціальну норму, що регулює суспільні віднос иний поведінку людей в різноманітних сферах їхньоїжиттєдіяльності. Звичай як особливий регуляторсуспільних відносин не діє відокремлено. Найефективнішихрезультатів (мається на увазі в системісоціального регулювання) він досягає, взаємоді ю-чи з іншими регуляторами (правом, мораллю, рел і-гією тощо). Виявлення взаємозв'язку та специфікивсіх видів соціальних норм важливе для з'ясуванняїхньої соціальної цінності.У Середні віки саме звичаї регулювалиспадкові, сімейно-шлюбні відносини, взаємозалежністьлюдей, їхню безпеку, військові конфл і-кти, територіальні спори, майнові володіння т о-що. І все ж звичаї набули правової характерист и-ки лише тоді, коли були, по-перше, записані врізних збірниках-кодексах, причому ці збірникибули стабільні, визнані, на них посилалися привирішенні спорів, а, по-друге, їх виконання почализабезпечувати церковні суди, князівські такоролівські суди. Саме суди надав али звичаямправового характеру, перетворювали звичаї наодну з форм права – правовий звичай. Держававизнавала за звичаєм загальнообов'язковість, ф о-рмальну визначеність, можливість з абезпеченняйого державним примусом. Отже, звичай перетворювавсяна правовий звичай, а сукупність цихправових звичаїв – на звичаєве право. Це правопоступово заміняло грошовими штрафами, і н-шими майновими відшкодуваннями кровну п о-мсту, поєдинки, знижувало агресивність, закрі п-лювало стабільність. У цій якості (правовій) зв и-чай справді підпадає під визначення права, як,між іншим, й інші форми, в яких право знах о-дить свій вияв, – нормативно-правовий акт, судовийпрецедент, деякі корпоративні норми, до к-трини в деяких країнах тощо.Соціальне призначення правових та іншихсоціальних норм виявляється в їх функціональномупризначенні – регулятивному, охоронному, економічному,політико-ідеологічному, виховному тощо.Соціальні функції як звичаю, так і традиції значноідентичні функціям права. Різниця полягає в соці а-льній значущості суспільних явищ, що регулюютьсязвичаєм, традицією і правом. Інакше кажучи, умеханізмі соціального регулювання спостерігаєт ь-ся своєрідний розподіл ролей між правом, звича я-ми, традиціями у виконанні одного й того ж з а-вдання – упорядкування суспільних відносин.Системна цілісність усіх соціальних норм забезпечуєсоціальне регулювання, але є принциповавідмінність кожного виду. Усі соціальні регулятори(право, мораль, релігія) нормативні, і всі соціальнінорми мають свої специфічні санкції. Специфіка цихсанкцій зумовлена об'єктивною природою й особливостямицих різних по суті видів.Звичай, як і релігія, і мораль, має тенде н-цію перетворюватися на право. Дане перетв о-36 Науковий вісник Чернівецького університету. 2007. Випуск 375. Правознавство.