Вип. 375 - Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

Н.Є. Толкачовадає можливість розв'язати певні життєві пробл е-ми з урахуванням конкретної ситуації, персон а-льних якостей осіб і характеру відносин, що виникаютьу суспільстві. Нормативне регулювання– це впорядкування поведінки людей за допомогоюзагальних правил, тобто моделей п оведінки,зразків, еталонів поведінки, які пош ирюються навсі випадки даного виду і яким повинні підкорятисявсі особи, що потрапили в нормативно ре г-ламентовану ситуацію. Індивідуальне та нор мативнерегулювання співвідносяться як категоріїособливого та загального і взаємодіють між с о-бою. Появу нормативного регулювання визн а-чають як один з найзначніших моментів у стан о-вленні соціального регулювання.Соціальне регулювання забезпечує захистправ особистості, стабільність, порядок і організ о-ваність суспільства, реалізацію перспектив соці а-льного та економічного розвитку. Ступінь соціал ь-ного регулювання визначається вимогами соціал ь-ної системи, етапом розвитку суспільства, рівнеморганізованості суспільних відносин і рівнем розвиткумеханізму соціального регулювання.Механізм соціального регулювання являє собоюсистему загальних засобів, які в процесі рег у-лювання відносин взаємодіють один з одним та євзаємозалежними. Механізм правового регул ю-вання включає в себе правову норму, юридичнийфакт, правовідносини – суб'єкти права з їхніми суб'єктивнимиправами та обов'язками, юридичнозначущу поведінку суб'єктів, правозастосування(правозастосовні акти). Правове регулювання якінструмент соціального управління покликано впорядковуватисуспільні відносини, забезпечуючиреалізацію позитивних інтересів суб'єктів.В еволюції суспільних відносин сформув а-лися різноманітні норми та правила, якими людикеруються у своїй трудовій діяльності, навчанні,вихованні, повсякденному житті та побуті. Середних моральні, правові, політичні, естетичні, ко р-поративні, релігійні звичаї, традиції, звички, вд а-ча, ділові узвичаєності, обряди, ритуали, вимогиетикету, коректності, пристойності тощо. Їх називаютьсоціальними нормами, тобто загальнимиправилами поведінки людей у суспільстві. Це –«комплекс ціннісно-смислових, нормативно-регулятивнихі знаково-комунікативних засобів і механізмів,що забезпечують колективний хара ктерформ життєдіяльності людей у функціонал ьномуракурсі, може бути розглянутий як система соці а-льних норм людської життєвої практики» [6, с. 10].Одним з важливих елементів механізму соціальногорегулювання серед соціальних норм єзвичай, який щодо його внутрішньої структурискладається з таких елементів, які характеризуютьйого як правило поведінки загального характеру.Виникнення звичаю як соціальної норми – свідченнятого, що людство перейшло на вищий ст у-пінь у своєму розвитку. Звичай склався істор ично,упродовж життя кількох поколінь і став заг альниму результаті багатократного повторення.Чи можна регулятивну систему первісногосуспільства назвати правом? Можливо, соціальнінорми мали й правовий, і моральний характер?На це ключове питання по-різному відповідаютьрізні теоретико-правові школи. Негативну відповідьдає нормативістська школа права (лише востанніх публікаціях позиція деяких юристівзмінюється), а позитивну – західні вчені. Є йпроміжні позиції, коли первісну нормативну си с-тему виділяють як протоправо, передправо, арх а-їчне право, традиційне, племінне чи народнеправо. Аналогом архаїчного права можна вваж а-ти примітивне право, але цей вислів не є нейтр а-льним строгим науковим поняттям.Поняття архаїчне право може слугуватисинонімом усім іншим, чим підкреслюється ві д-мінність від сучасного права. Арх аїчне праводуже сильно не дотягує до сучасного розумінняправа: у ньому відсутні елементарні правові поняття,техніка вирішення спорів, не проводитьсярізниця між цивільними й кримінальними справ а-ми. Однак є підстави стверджувати, що все ж такице було право. Архаїчне право було невід'ємноючастиною свідомості тогочасного суспільства, воновиражало закономірності архаїчного суспільства,його метою було примирення сторін.Професор М.М. Марченко вважає, що архаїчнезвичаєве право належить розглядати як окремийісторичний тип права [7, с. 298]. Причому цеправо має кілька вимірів. Його можна розгляд ати:як оригінальну систему архаїчних норм; особливуархаїчну правосвідомість; архаїчний процес суд о-чинства, що мав яскраво виражену специфіку; сп о-сіб існування людських суспільств в умовах замкнутостій територіальної відокремленості принерозвинутих формах землеробства, скотарства.Отже, характеристика соціального регул ю-вання, змін його форм та якості неможлива безаналізу початкового етапу його розвитку – соціальногорегулювання додержавного суспільства.Історичний розвиток і зміна різних типів іформ суспільного життя супроводжувалися су т-тєвими змінами і в системі соціальної р егуляції.Відмирали одні й виникали інші види соціальнихнорм, змінювалося співвідношення , взаємозв'язкита форми взаємодії соціальних норм (морал ь-них, релігійних, правових, політичних, естети ч-34 Науковий вісник Чернівецького університету. 2007. Випуск 375. Правознавство.