Журнал "Почки" том 10, №2

More documents

Recommendations

Info

Ïîãëÿä íà ïðîáëåìó / Looking at the ÐroblemКлас молекулиТаблиця 2. Класи уремічних сполук та їх основні характеристикиДіапазонмолекулярної маси,дальтонПрототипМолекулярнамасапрототипуТоксичність< 500 Сечовина 60 Не обов’язковоБілкові сполуки В основному < 500 Індоксилсульфат 213,2Середні молекули 500 β 2-мікроглобулін 11,818Таблиця 3. Перелік основних уремічних токсинівВеликий масивбіологічних впливівВеликий масивбіологічних впливівМалі водорозчинні сполуки Білокзв’язані сполуки Середні молекулиМалі водорозчинні молекулиГуанідинові сполуки Кінцеві продукти гліколізу АдреномедулінГуанідиносукцинатна кислота Продукти окиснювання білків АдипонектинМетилгуанідин3-карбокси-4-метил-5-пропіл-2-фурнапропіонова кислотаАнгіогенінГуанідин Крезоли Атріальний натрійуретичний пептидКреатин P-крезилсульфат β 2-мікроглобулінГуанідинооцтові кислоти P-крезилглюкуронід Β-ендорфінГ-гуанідинобутинова кислота Гіпурат β-ліпотропінАсиметричний диметиларгінін Гіпурова кислота ХолецистокінінСиметричний диметиларгінін P-гідроксигіпурова кислота Коефіцієнт доповнення dОксалат O-гідроксигіпурова кислота Додатковий фактор BaФенілацетилглютамат Гомоцистеїн Цистатин СМетилміни Індол Інтерлейкін-1β(Моно)метиламін Індоксилсульфат Інтерлейкін-18Диметиламін Індоксилглюкуронід Інтерлейкін-6Триметиламін Кінуренін Фактор некрозу пухлини αТриметиламін-N-оксид Кінуренінова кислота Інтерлейкін-8Сірчані сполуки Фенолін Інтерлейкін-10Лантіонін Фенілсульфат ЕндотелінМіоіноситол Фенілоцтова кислота Фактор росту фібробластів 23N-метил-2-піридон-карбоксамід Хінолінова кислота ГрелінПоліаміниГломерулопресинАкролінЛегкі ланцюги імуноглобулінівПутресцинЛіпіди та ліпопротеїниСпермінЛептинСпермідинМакрофаг-колонієстимулюючий факторСечовинаМетіонін-енкефалінКарбамілатовані сполукиНейропептид YЦіанатОрексин ААміакПаратгормонСечова кислотаПентраксин-3КсантинПептид YYГіпоксантинПролактинРезистинінРетинолзв’язуючий білок46 Íèðêè, ISSN 2307-1257 (print), ISSN 2307-1265 (online) Òîì 10, ¹ 2, 2021
Ïîãëÿä íà ïðîáëåìó / Looking at the Ðroblemнайважливіше клінічне значення і тому заслуговуютьна найбільшу увагу науковців та дослідників(табл. 3) [6].Отже, розглядаються 3 основні групи уремічнихтоксинів.Ìàë³ âîäîðîç÷èíí³ ñïîëóêèВерхня межа молекулярної ваги для невеликих водорозчиннихсполук була визначена довільно як 500Dalton (Da). Відповідно до визначення їх зв’язуванняз білками має бути мінімальним. Повна відсутністьзв’язування білка не може бути виключена, але повиннабути незначною, щоб не впливати на їх видаленнядіалізом [10].Хоча їх видалення залежить від діалізатора, швидкостіпотоку діалізату, діалізу та площі поверхні, даніхарактеристики не можуть бути збільшені на невизначенийтермін для підвищення адекватності, тому, імовірно,слід враховувати інші підходи, такі як довшийабо більш частий діаліз або адсорбція [11].Дрібні водорозчинні речовини не можна вважатинеактуальними для уремічного синдрому, при цьомусередня кількість уражених систем в експериментальнихдослідженнях становить 2,65 ± 1,89.Á³ëêîâ³ ñïîëóêèЗв’язані білком уремічні токсини є неоднорідноюгрупою загалом дрібних розчинних речовин, які черезїх зв’язування білка складно видалити діалізом. Їх коефіцієнтзв’язування білків загалом низький, хоча деякісполуки можуть бути більш стабільними, особливоті, що генерують посттрансляційні модифікації, такіяк кінцеві продукти гліколізу (AGEs). Багато білковихрозчинів генеруються кишечником [24].На сьогодні існує кілька терапевтичних варіантів,які конкретно можуть знизити концентраціюданої групи розчинних речовин і застосування одногоз них. Перорально введений кишковий сорбентAST-120 не вплинув на прогресування ХХН у РВЦ[12, 13].Для деяких розчинних речовин існують конкретністратегії щодо зниження концентрації тільки цьогоз’єднання або групи сполук (наприклад, фолієвої кислотидля гомоцистеїну), і дані стратегії повинні обговорюватисяконкретно в індивідуальному плані лікуваннякожного пацієнта.Останній огляд з урахуванням великого масивубілокзв’язаних уремік-токсинів був опублікованиймайже 10 років тому [14].Після цього переважна більшість досліджень булазфокусована на окремих токсинах, здебільшого на індоксилсульфатіта p-крезолсульфаті [15, 16].P-крезолсульфат тривалий час вважався одним зосновних уремічних токсинів [4], але згодом у двох дослідженняхбуло показано, що справжніми основнимикрезолами, що визначалися в уремії, були кон’югатиp-крезолсульфат і p-крезолглюронід [25–27].Незабаром після даних спостережень почалося дослідженнябіологічного ефекту кон’югата з найвищоюконцентрацією p-крезолсульфату. Це й обумовило великукількість досліджень про його токсичний вплив.Індоксилсульфат найбільш широко вивчений з усіхіндолів. Незважаючи на те, що в даних дослідженняхбули використані правильні концентрації [28], систематичнийогляд виявив значну кількість досліджень,що застосовують правильні умови [20]. Однак клінічнідокази токсичності в людини є лише спостережливими,і кілька досліджень не показали асоціації [28]. Існуєвелика доказова низка токсичності індоксилсульфату[29, 30].Дана низка публікацій також містить роботу, в якійописуються окиснювальний ефект і пригнічення оксидуазоту в ендотеліальних клітинах індоксилсульфатом,якому протидіє сечова кислотa [31], і два інші дослідження,в яких оцінюється роль індоксилсульфату вінгібуванні неоваскуляризації [32] і посиленні коагуляції.Білокзв’язані розчинні речовини, що затримуютьсяв організмі при зниженні клубочкової фільтрації, маютьздатність впливати на безліч біологічних систем,які обумовлюють патологічні механізми і клінічну картинууремічного синдрому. Системи, на які впливаєнайбільша кількість токсинів, є запаленням; метаболічніфункції пов’язані з білокзв’язаними розчиннимиречовинами і серцево-судинними пошкодженнями.Група токсинів, що впливають на найбільшу кількістьсистем, — AGE’s (кінцеві продукти гліколізу, заякими йдуть кінуреніни). Щодо окремих сполук, тосписок очолює p-крезилсульфат, за ним йде індоксилсульфат,потім — оцтова і фенілоцтова кислоти (середнійпоказник доказовості становить 2,31 ± 0,95 примаксимально можливому 4).При цьому слід зазначити, що стосовно таких токсинів,як p-гідроксигіпурова, оцтова, хінолінова і фенілоцтовакислоти, кількість публікацій щодо їх клінічнихдосліджень досить обмежена.На сьогодні опубліковано чимало досліджень, якібезпосередньо свідчать про токсичну дію уремічнихтоксинів на ниркову тканину, розвиток нефросклерозута прогресування хронічної хвороби нирок.Уремічні токсини можуть погіршити функцію нирок,але про її механізм відомо мало. Оскільки пошкодженняканальців є центральним для прогресуванняхронічної хвороби нирок (CKD), досліджувався впливпредставницького уремічного токсину індоксилсульфатуна клітини канальців. Індоксилсульфат індукуєстрес ендоплазматичного ретикулуму в культурах людськихклітин проксимальних канальців.Разом із тим продемонстровано, що індоксилсульфатне тільки індукує стрес ендоплазматичного ретикулумув клітинах канальців, але і пригнічує проліфераціюклітин двома шляхами, а саме CHOP та ERK-IL-6-p21.Можливо, даний напрямок відкриє нам нові поглядина ймовірні шляхи для сповільнення прогресуванняхронічної хвороби нирок в майбутньому [17].У деяких дослідженнях показано, що індоксилсульфат— це нефросудинний токсин, що бере участь упрогресуванні не тільки CKD, але і серцево-судиннихÒîì 10, ¹ 2, 2021www.mif-ua.com, http://kidneys.zaslavsky.com.ua 47
Page 3 and 4: Національний уніве
Page 5 and 6: Editor-in-ChiefDmytro D. IvanovSpec
Page 7 and 8: Çì³ñò / ContentsÏîãëÿä
Page 9 and 10: Ñòîð³íêà ðåäàêòîðà
Page 11 and 12: Òåìà íîìåðà / Cover Story
Page 13 and 14: Òåìà íîìåðà / Cover Story
Page 15 and 16: Îðèã³íàëüí³ ñòàòò³
Page 21 and 22: Íà äîïîìîãó ïðàêòè
Page 45 and 46: Ïîãëÿä íà ïðîáëåìóL
Page 47: Ïîãëÿä íà ïðîáëåìó
Page 51 and 52: Ïîãëÿä íà ïðîáëåìó
Page 57 and 58: Ïîãëÿä íà ïðîáëåìóL
Page 61: Ïîãëÿä íà ïðîáëåìó
Page 64 and 65: Ñó÷àñíà ôàðìàêîòåð
Page 66 and 67: Ñó÷àñíà ôàðìàêîòåð
Page 68 and 69: ÍàñòàíîâèGuidelinesDOI: ht
Page 74 and 75: Íàñòàíîâè / Guidelines1 2
Page 76 and 77: Íàñòàíîâè / GuidelinesТа
Page 78 and 79: ÍàñòàíîâèGuidelinesFloege
Page 80 and 81: Íàñòàíîâè / GuidelinesРе
Page 82 and 83: Íàñòàíîâè / GuidelinesБі
Page 84 and 85: Ìàòåð³àëè êîíôåðåí
Page 90 and 91: Îãëÿä / Reviewжує осіб
Page 92 and 93: Îãëÿä / Reviewваскуліт
Page 94 and 95: Îãëÿä / ReviewIgG4-ЗЗ змі
Page 96 and 97: Îãëÿä / ReviewРисунок 4
Page 98 and 99:
Îãëÿä / Review21. Boffa J.-J.
Page 100 and 101:
Îãëÿä / ReviewПереваги
Page 102 and 103:
Îãëÿä / Review15. Belak M., Wi
Page 104 and 105:
Äî óâàãè àâòîð³â / In
Page 106:
Медична книгаЯкщо
show all

Журнал "Почки" том 10, №2

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?