Журнал "Почки" том 10, №2

Ñó÷àñíà ôàðìàêîòåðàï³ÿ / Modern Pharmacotherapy
результату. Зазвичай таке лікування триває від 6 до 12
місяців [3].
Спроби знайти більш дієві антибіотики поки до реальних
зрушень у лікуванні ІСШ не призводять, тому
останнім часом зросла увага до альтернативних варіантів
лікування, особливо при рецидивуючих інфекціях.
У рекомендаціях Європейської асоціації урологів
вказуються декілька таких варіантів: вакцини, пробіотики,
D-маноза та журавлина — єдиний представник
фітопрепаратів. Остання давно вже привертає увагу
лікарів, хоча досі недостатньо добре спланованих досліджень
для включення її як рекомендованого методу
лікування ІСШ [4].
Англійська назва журавлини — сranberry — походить
від слів crane — «журавель», berry — «ягода». Цю
назву дали зав’ялій квітці чорниці, яка зовні схожа
на голову та шию піщаного журавлика — птаха, який
часто харчується ягодами цієї рослини. Американська
журавлина (Vaccinium macrocarpon) історично
використовувалась північноамериканськими індіанцями
для лікування ІСШ [5]. Є й інші родичі родини
журавлинних (журавлина європейська — V. oxycoccus;
брусниця — V. vitis-idaea; чорниця — V. myrtillus), які
також містять деякі основні компоненти журавлини,
однак результати їх досліджень щодо ролі у профілактиці
ІСШ обмежені. Існуючі препарати з журавлиною
включають свіжі цілі ягоди, желатинізовані продукти,
соки (зазвичай містять 10–25 % чистого соку) та капсули.
Чистий сік занадто кислий (рН < 2,5) і неприємний
навіть із підсолоджувачами, тому він не використовується.
Журавлину зазвичай рекомендується вживати
безпосередньо до або через дві години після їжі, також
важливо при цьому пити багато води.
Зараз показано, що плоди журавлини містять велику
кількість поліфенолів, які є антиоксидантами. Повідомляється
також про їх кардіопротекторний ефект,
вони покращують профіль холестерину та сприяють
здоров’ю органів травлення. Вважається, що головним
активним інгредієнтом журавлини є проантоціанідин
(ПАЦ) та його метаболіти.
Проведені дослідження дозволили з’ясувати шляхи
патогенетичної дії журавлини при ІСШ. Однією з
найбільш важливих властивостей кишкової палички
(E. coli), яка є головним етіологічним чинником ІСШ,
є здатність до прилипання до слизових сечових шляхів
завдяки білку адгезину та наявності фімбрій та пілей.
Без адгезії бактерії не можуть інфікувати поверхню
слизової. Пілі — це маленькі відростки стінки бактерії,
які містять білки, що можуть бути або стійкими
або чутливими до манози. Чутливі до манози пілі (1-го
типу) можуть пригнічуватись фруктозою (присутня у
винограді, апельсинах та журавлині). Більш вірулентні
штами кишкової палички, виділені від пацієнтів з пієлонефритом
та рецидивуючими ІСШ, мають інші типи
фімбрій, зокрема Р-фімбрії (пієлонефрит-фімбрії). Ці
фімбрії зв’язуються з глікосфінголіпідами уротеліальних
клітин [3].
Підтвердження тому, що журавлина запобігає адгезії
штамів 1-го типу та Р-фімбрій до уротелію, було отримано
іn vitro. Це забезпечується двома компонентами
журавлини: фруктозою, яка інгібує приєднання фімбрій
типу 1, та ПАЦ, який інгібує адгезію Р-фімбрій.
Одним із можливих механізмів такого впливу є те, що
ці речовини діють як аналоги рецепторів, конкурентно
інгібують адгезію кишкової палички до клітин-господарів,
зв’язуючись із кінчиками фімбрії. Іншим механізмом
активності журавлини є зменшення in vitro
експресії Р-фімбрій шляхом зміни конфігурації поверхневих
молекул. Показано, що ефект пригнічення
адгезії журавлиною in vitro залежав від дози [6, 7]. В іншому
дослідженні журавлинний сік викликав конформаційні
зміни кишкової палички, зменшуючи довжину
і щільність фімбрій [8].
Незважаючи на ці дані, є певні сумніви щодо збереження
цих властивостей in vivo. Деякі автори вважають,
що ПАЦ може бути неактивним in vivo, оскільки ці молекули
занадто великі, щоб всмоктуватись в незмінному
вигляді у шлунково-кишковому тракті. Однак інші
автори знаходили похідні ПАЦ у сечі, причому максимальна
їх концентрація спостерігається через 3–6 годин
після прийому, а екскреція із сечею завершується
протягом перших 12 годин [9]. Інша можливість полягає
в тому, що ПАЦ або його метаболіти можуть проявляти
свою активність ще в товстій кишці, зв’язуючись з
уропатогенною кишковою паличкою, знижуючи можливості
її адгезії в сечовивідних шляхах [10].
На сьогодні проведено декілька десятків досліджень
журавлини для лікування та профілактики рецидивів
ІСШ у різних категорій пацієнтів (у жінок, дітей
та чоловіків, а також при таких станах, як нейрогенний
сечовий міхур та вагітність), які були узагальнені
у декількох систематичних оглядах. Висновки різних
досліджень відрізняються — від відсутності ефекту
журавлини при ІСШ до її вірогідної ефективності, що
особливо була виражена у певних груп пацієнтів. Головна
проблема в таких аналізах полягає в неоднорідності
дизайну таких досліджень, різних формах препарату з
різними дозами, що унеможливлює пряме порівняння
багатьох із них. Крім того, частота дострокового припинення
у більшості досліджень значно варіювала,
коливаючись від 0 до 55 %, найчастіше внаслідок проблем
із шлунково-кишковим трактом при використанні
соку журавлини.
Найбільший клінічний інтерес становить уживання
журавлини для профілактики циститу та рецидивуючої
ІСШ. У систематичному огляді за 2008 рік було проаналізовано
десять рандомізованих досліджень щодо
профілактики ІСШ на 1049 пацієнтах. Автори дійшли
висновку, що є докази того, що журавлинний сік може
зменшити кількість симптоматичних ІСШ протягом
12 місяців, особливо для жінок з повторними ІСШ [3].
Так, Уокер та ін. визначили частоту розвитку ІСШ у 2,4
особи на рік у групі журавлини та у 6,0 пацієнта на рік
у групі плацебо (р < 0,0005). Стотерс та ін. виявили, що
32 % пацієнтів групи плацебо мали ІСШ порівняно з
20 % із групи журавлинного соку (р < 0,05) [11, 12]. В
іншому рандомізованому дослідженні журавлинний
сік порівнювали із журавлинним порошком та пла-
62 Íèðêè, ISSN 2307-1257 (print), ISSN 2307-1265 (online) Òîì 10, ¹ 2, 2021